Формування цін на нову продукцію виробничо-технічного призначення (на прикладі підприємств машинобудування)

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Хмельницький національний університет

Савченко Олена Валентинівна

УДК: 338.512:621 (477)

ФОРМУВАННЯ ЦІН НА НОВУ ПРОДУКЦІЮ

ВИРОБНИЧО-ТЕХНІЧНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ

(НА ПРИКЛАДІ ПІДПРИЄМСТВ МАШИНОБУДУВАННЯ)

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеню

кандидата економічних наук

Хмельницький - 2009

ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано в Хмельницькому національному університеті Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, професор

Рясних Євгенія Григорівна,

Хмельницький національний університет

Міністерства освіти і науки України,

професор кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор

Фаріон Іван Дем'янович,

Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України,

завідувач кафедри економіки, обліку та економічного аналізу в сфері соціальної інфраструктури;

кандидат економічних наук, доцент

Шкварчук Людмила Олександрівна,

Національний університет “Львівська політехніка” Міністерства освіти і науки України,

доцент кафедри фінансів.

Захист відбудеться “15” травня 2009 р. о 10 ⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 70.052.01 Хмельницького національного університету Міністерства освіти та науки України за адресою: 29016, м.Хмельницький, вул. Інститутська, 11, 3-й корпус, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Хмельницького національного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: 29016, м. Хмельницький, вул. Кам'янецька, 110.

Автореферат розісланий “13” квітня 2009 року.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради О.І. Гончар

• ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ
• Актуальність теми дослідження. Життєздатність та подальший розвиток економіки України неможливий на відсталій технічній базі. Виготовлення високоякісної продукції вимагає постійного покращення техніко-економічних характеристик обладнання, що використовується в процесі виробництва. Однією з перших проблем, що виникають протягом випуску нових (оновлених) машин та обладнання, є встановлення адекватної ціни, яка з одного боку, забезпечувала би покриття всіх витрат на виготовлення, а з іншої - враховувала потреби споживачів.
• В період адміністративного управління економікою питаннями ефективності та цінами на нову техніку займались відомі вчені, такі як: Ю.Бороздін, Л. Вааг, В. Гатовський, А. Кошута, С. Консон, Д. Львов, А. Матлін та ін. Однак, реалізація їх ідей була пов'язана із певними складностями, а подальші модернізації ще більше унеможливили отримання достовірних результатів. Хоча, напрацювання вітчизняних економістів часів планової економіки можуть бути використані в сучасних умовах за умови радикального переосмисленні методів розрахунку, змісту та призначення основних елементів даної системи.
• Сьогодні питаннями ціноутворення займаються такі науковці як В.Герасименко, В. Корінєв, І. Ліпсіц, А. Павленко, П. Перерва, М. Абрюхін, М. Бєлявцев, С. Дугіна, В. Єсипов, Я. Литвиненко, Г. Мельник, Л. Старченко, Ю. Тормос, Е.Уткін, І.Фаріон, Л. Шкварчук та інші. Здебільшого в літературі проблема формування ціни розглядається з позиції маркетингової цінової політики. Єдиною фундаментальною працею, яка присвячена безпосередньо обґрунтуванню цін на нові машини промислового призначення на основі врахування їх ефективності, є монографія харківських вчених П. Орлова та Н. Алдохіної.
• Серед зарубіжних вчених, сферою інтересів яких є процес ціноутворення, є Дж. Дейлі, К. Друрі, А. Апчерч, Р. Долан, Дж. Саймон, Т. Нєгл та Р. Холден. Однак, проблема формування цін на нову промислову продукцію, що розглядається в роботах західних економістів, залишається до кінця не вирішеною у зв'язку з відсутністю єдиного чіткого механізму.
• Тому, розробка системи визначення цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення є актуальним завданням.
• Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано згідно плану науково-дослідних робіт Хмельницького національного університету в межах держбюджетної теми “Методологічні основи і методи планування на промислових підприємствах в умовах ринку” (номер державної реєстрації 0105U000719). Під час роботи над темою автором було надано пропозиції стосовно формування цін та планування собівартості продукції.
• При виконанні госпрозрахункової науково-дослідної теми “Створення системи управління витратами ВАТ “Темп”” (номер державної реєстрації 0105U003774) автором було сформовано комплекс рекомендацій щодо формування цін на продукцію та розрахунку повної собівартості виробів.
• Протягом виконання госпрозрахункової науково-дослідної теми “Формування антизатратного механізму управління прямим і накладними затратами” (номер державної реєстрації 0108U002237) було запропоновано до впровадження противитратний підхід до формування цін, розрахунок цін на основі змінних витрат та коефіцієнту маржинального прибутку.
• Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є критичне осмислення вітчизняної та зарубіжної теорії та практики обґрунтування цін на нові машини та обладнання з урахуванням їх ефективності та розробка рекомендацій щодо їх використання на практиці.
• Для досягнення цієї мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
• - критично переглянуто теорію та практику обґрунтування цін на нові машини в період централізованого управління економікою;
• - уточнено економічний зміст поняття верхньої межі ціни з метою удосконалення методики її розрахунку;
• - обґрунтовано новий підхід до визначення річного економічного ефекту з метою безпосереднього його використання в розрахунку верхньої межі ціни;
• - уточнено економічний зміст та методи розрахунку нижньої межі ціни нової машини з позиції противитратного підходу;
• - обґрунтовано нову трактовку поняття лімітної ціни та ціни продажу та їх місце в системі обґрунтування цін на нові машини;
• - в кінцевому підсумку сформульовано цілісну систему визначення ефективності та цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення.
• Об'єктом дисертаційного дослідження є процеси обґрунтування цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення.
• Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні і практичні аспекти формування цін на нову продукцію.
• Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою проведених досліджень є роботи класиків економічної науки, сучасних зарубіжних та українських вчених-економістів з питань планування, аналізу ціноутворення, оцінки ефективності нової продукції. Дослідження проводились із використанням наступних методів: діалектичне пізнання, порівняння, аналіз, синтез, теоретичне узагальнення для виявлення економічних явищ та дослідження теоретичних основ формування цін на нову продукцію з урахуванням корисного ефекту для споживача. Системний підхід використано при аналізі переваг та недоліків методологічних та методичних основ встановлення цін на нову продукцію в умовах централізованої економіки та в зарубіжній теорії та практиці.
• Джерелами інформації були матеріали Державного комітету статистики, статистична інформація та звітність підприємств машинобудування, а також періодичні видання та публікації.
• Наукова новизна одержаних результатів. В дисертації сформована цілісна система визначення ефективності та цін на нові машини та обладнання. До результатів, що характеризуються науковою новизною, відносяться наступні положення дисертаційного дослідження:
• вперше запропоновано:
• - для забезпечення достовірності та спрощення результатів економічних розрахунків виключити з методів визначення річного економічного ефекту та верхньої межі ціни величини умовно-постійних витрат споживачів за використання нової машини;
• удосконалено:
• – метод розрахунку нижньої межі ціни нової машини, виходячи зі змінних витрат на її виробництво та коефіцієнту маржинального прибутку базової машини (або середнього по підприємству), тобто без врахування умовно-постійних витрат, що спрощує процес розрахунку на ранніх стадіях проектування;
• - поняття рівновигідності при обґрунтуванні нижньої межі ціни трактувати наступним чином: виробництво нової та базової машини вважається рівновигідним за умови рівності маржинального прибутку нової та базової машини на співставний обсяг виробництва;
• – місце та роль в системі обґрунтування лімітної ціни та ціни продажу, на відміну від підходу, що існував за часів централізованої економіки. Пропонується, щоб ціна продажу дорівнювала, або була вище за лімітну, що забезпечує включення в ціну продажу витрат на проектування та освоєння нової машини;
• – розрахунок лімітної ціни здійснювати з урахуванням витрат на проектування та освоєння виробництва нової машини, що дозволить при обґрунтуванні ціни зменшити ризик неповернення вкладених засобів;
• набула подальшого розвитку:
• - пропозиція стосовно того, що розподіляти умовно-постійні витрати, визначати повну собівартість та рентабельність нової машини слід тільки після встановлення ціни на нову машину з урахуванням ефективності виробництва та на основі планової активності підприємства (завантаженості виробничих потужностей).
• Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що науково-методичні рекомендації стосовно встановлення верхньої, нижньої та лімітної ціни дають можливість чіткого обґрунтування ціни на нову продукцію в умовах ринкової економіки. Вони знайшли практичне використання в діяльності ВАТ “Темп” (довідка № 325), ВАТ “Красилівський машинобудівний завод”(довідка № 2348). Окремі результати дисертації використовуються в навчальному процесі Хмельницького національного університету при проведенні практичних занять з курсу “Фінансовий менеджмент”, виконанні дипломних та індивідуальних розрахункових робіт (акт про впровадження від 15.01.2009 р.).
• Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті, що є результатом його особистого дослідження.
• Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати дисертаційної роботи доповідалися на наукових конференціях: ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (м. Луцьк, 1-3 червня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетингові технології в умовах інноваційного розвитку економіки” (м. Хмельницький, 1-2 грудня 2006 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Маркетингові технології в умовах інноваційного розвитку економіки” (м. Хмельницький, 13-15 грудня 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Економіка підприємства: теорія та практика” (м. Київ, 13-14 березня 2008 р.); ”Міжнародній науково-практичній конференції “Інноваційні технології та методи в управлінні організаціями, програмами та проектами” (м. Кам'янець-Подільський, 22-24 травня 2008 р.); VІІ Международной научно-практической конференции “Проблемы планирования производства в рыночных условиях” (г.Алушта, 2-4 октября 2008 г.).
• Публікації. За результатами наукового дослідження опубліковано 11 наукових праць загальним обсягом 2,09 д.а., з яких 9 у наукових фахових виданнях. З публікацій в наукових фахових виданнях особисто автору належить 1,82 д. а.
• Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Основний зміст дисертації викладений на 139 сторінках. Робота містить 14 таблиць, 5 рисунків, 5 додатків. Список використаних джерел налічує 147 найменувань на 14 сторінках.
• ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
• У дисертаційній роботі на основі проведеного автором дослідження розглядаються такі основні положення.
• Розділ 1. Теоретичні аспекти ціноутворення на нову продукцію виробничо-технічного призначення. Базою для визначення ціни є вартість товару, сутність якої змінювалась протягом розвитку умов господарювання, розширення функцій, що були їй притаманні тощо. Виділяють такі основні теорії вартості: трудова теорія вартості, теорія трьох факторів виробництва, теорія граничної корисності, неокласична теорія вартості. В сьогоднішніх умовах обирати в якості основи ціни окремо взяті фактори не вважається за доцільне, оскільки повинні враховуватись як витрати, так і суб'єктивно-психологічні чинники.

В залежності від змісту, який закладався в поняття вартості як основи ціни (наприклад, трудових витрат, або корисності) почали своє існування різноманітні методи ціноутворення, витратні та ціннісні зокрема.

Окрім поняття вартості, в економічній літературі з категорією ціни часто пов'язують поняття “цінності” та “корисності” (рис.1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Взаємозв'язок понять

В сучасному економічному словнику подаються наступні визначення: “ціна є фундаментальною економічною категорією, яка означає кількість грошей, за яку продавець готовий продати, а покупець готовий купити одиницю товару.

Ціна певної кількості товару складає його вартість, тому правомірно говорити про ціну товару як про його “вартість”; “вартість - це витрати грошових засобів на придбання товару”. Корисність в свою чергу визначається як здатність задовольняти певні потреби споживачів в результаті використання товару.

Таким чином, поняття корисності має певний ступінь суб'єктивності і визначає цінність товару для споживача. Остання в свою чергу обумовлює його вартість, що в грошовій формі становить ціну.

Сьогодні виділяють три основні групи методів ціноутворення: витратні, ринкові, параметричні. Задля визначення можливості використання даних методів у практиці промислових підприємств було здійснено дослідження сутності методів ціноутворення з їх позитивними та негативними сторонами.

Не дивлячись на велику кількість запропонованих методів формування цін, широку їх класифікацію, далеко не всі з них можуть бути застосованими промисловими підприємствами, що випускають нову, або оновлену продукцію. Виникає необхідність їх розмежування та використання в залежності від ступеню новизни продукції, можливості отримання достовірної інформації, необхідної для розрахунків, впливу фактору конкуренції, тощо. В сучасних умовах повинні бути розроблені такі методи ціноутворення, які враховували би як витрати виробництва, так і ціннісні характеристики обладнання. Такий механізм на сьогодні не розроблений в достатній мірі.

Розділ 2. Аналіз теорії та практики ціноутворення на нові машини та обладнання (вітчизняний та зарубіжний досвід). Перед визначенням сучасних напрацювань обов'язковим є дослідження практики ціноутворення на нові машини за часів централізованого управління економікою. Вітчизняна наука в дослідженні проблеми “ефективність та ціна” досягла певних успіхів та просунулась у її вирішенні далі, аніж зарубіжна. В умовах відсутності конкуренції, коли ціни встановлювала держава, необхідно було знайти методи, які б забезпечили зацікавленість у створенні та експлуатації нових машин та обладнання.

В 70-90х роках минулого століття вітчизняними вченими була висунута та розроблена плідна ідея щодо встановлення цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення з урахуванням економічної ефективності. Ключовими моментами в цих розрахунках було визначення верхньої та нижньої межі ціни, а також лімітної, а в кінцевому підсумку, планової ціни нових машин. Протягом цього періоду продовжувалась дискусія про склад та економічний зміст цих показників.

Особливо гостро дискутувались питання про методи розрахунку верхньої межі ціни. В останніх варіантах Методик ціноутворення, згідно яких відбувалось обґрунтування ціни, знайшла своє відображення наступна точка зору: при розрахунку ефекту, а відповідно, величини верхньої межі ціни, ефект слід розраховувати з урахуванням строку служби нової машини. З точки зору теоретичної позиції, здавалось би важко суперечити такому підходу. Однак, достатньо очевидно, що в такому випадку найважливіші питання узгодження цін із замовником нових машин щодо врахування їх ефективності, особливо в сучасних умовах, не будуть вирішуватись. Слід враховувати, що ці розрахунки необхідно здійснювати на ранніх стадіях науково-дослідних конструкторських робіт (НДКР), а в цих умовах отримати у споживачів достовірну інформацію про експлуатаційні витрати при використанні нової та базової машини достатньо проблематично. Відмітимо також, що орієнтація на машини з більш довгим терміном служби суперечить сучасним тенденціям швидкого оновлення виробничого апарату. Реалізація досягнень науково-технічної революції призводить до швидкого оновлення засобів праці, тому в цих умовах не завжди доцільно вкладати кошти у підвищення строку служби обладнання. Крім того, в останніх варіантах Методик пропонується при визначенні ефекту та верхньої межі ціни замість цін базової та нової машини розраховувати приведені витрати на їх виробництво, а замість норм амортизації на реновацію - показник, обернений до величини строку служби обладнання. Використання замість цін базової та нової машини приведених затрат на їх виробництво не дозволить здійснювати реальні розрахунки, оскільки інформацію про питомі капітальні витрати базової та нової машини в більшості випадків отримати практично неможливо. Крім того, заміна реальних цін на нову та базову машини та норм амортизації на величину, обернену строку служби обладнання, не дозволить у розрахунках забезпечити рівновигідність застосування базової та нової машини при оцінці нової машини на рівні верхньої межі ціни. Серйозні проблеми виникають також при розрахунку “поточних витрат без урахування амортизації при експлуатації нової та базової машини в сфері їх споживання”. По суті, це повна собівартість продукції (без урахування амортизації) в сфері експлуатації машин, до складу якої входять умовно-постійні витрати. Величина накладних витрат, що включається до собівартості за видами продукції, постійно змінюється в залежності від ступеня завантаженості виробничих потужностей, змін у структурі асортименту, зміни цін на енергоносії та ін. Крім того, величина повної собівартості викривляється в результаті використання традиційних методів розподілу постійних витрат.

Схожі проблеми виникали і при визначенні нижньої межі ціни, яка повинна забезпечити підприємству-виробнику рівновигідність виробництва базової та нової машини. Метод розрахунку нижньої межі ціни на основі повної собівартості нової машини та рентабельності базової характеризується високим ступенем невизначеності, оскільки необхідно визначати повну собівартість нової машини на ранніх стадіях розробки, з урахуванням розподілу накладних витрат. Аналогічна ситуація виникає і з показником рентабельності базової машини майже через ті самі причини, крім того, не зрозуміло, за який період розраховувати даний показник, величина якого може коливатися. Не підходить для розрахунку нижньої межі ціни метод “витрати плюс”, який пропонується деякими сучасними економістами, оскільки величина надбавки є величиною достатньо суб'єктивною та відірваною від реальної інформації, умова рівновигідності виробництва нової машини в порівнянні з базовою не забезпечується.

За часів адміністративного управляння економікою, в умовах обмеженості фінансових ресурсів на створення нової техніки, виникла необхідність забезпечення умов, що попереджали би випуск малоефективної техніки. Реалізувати дану ціль була покликана лімітна ціна, яка мала бути обов'язковим параметром технічного завдання конструювання нового обладнання. Протягом 70-80-х років пропонувались різноманітні, часто діаметрально протилежні методи розрахунку лімітних цін. Перший підхід - лімітна ціна повинна забезпечити споживачам відносне здешевлення продукції на одиницю корисного ефекту, і в цій ситуації вона базувалась на величині верхньої межі ціни. В даному випадку більша частина ефекту (коефіцієнт здешевлення 0,8) залишалась у виробника. Другий підхід - лімітна ціна повинна бути якомога ближче до ціни базової машини або нижньої межі ціни, оскільки використання лімітних цін, розрахованих на основі верхньої межі ціни, може призвести до завищення рівня цін на нові машини. Загальним недоліком обох згаданих підходів є ігнорування витрат на проектування та освоєння нової продукції.

Заключним етапом обґрунтування цін на нові машини та обладнання є розрахунок планової ціни, формування якої в часи адміністративного управління економікою контролювалось державою. Під плановою ціною розуміли таку її величину, яка враховувала витрати виробництва на виготовлення машини, нормативне збільшення прибутку та економічну ефективність нової машини. Витрати виробництва та нормативний прибуток відображались в нижній межі ціни. Відповідно, задача зводилась до встановлення величини надбавки з урахуванням ефективності застосування нової машини, а допустимим межами планової ціни були нижня та верхня межа ціни, що виражали умови економічної доцільності використання нової машини. Була розроблена низка варіантів шкал надбавок, які в кінцевому підсумку мало зацікавлювали виробників у створенні нової продукції. А найголовніше - метод розрахунку надбавки згідно централізовано встановлених нормативів, не прийнятний для ринкової економіки, оскільки в умовах ринку підприємець сам встановлює ціну у відповідності з обраною стратегією ціноутворення, в результаті узгодження ціни з замовником.

Спроби об'єднати класичну теорію трудової вартості з теорією граничної корисності означали виникнення в економічній науці неокласичного напрямку, що був покладений в основу сучасних вивчень ринкового господарства. В дисертації дуже важливо чітко визначитись з напрямами вивчення, щоб відповісти на запитання стосовно основи ціни. До сьогодні сучасні західні економісти тяжіють то до одного, то до іншого напрямку в сфері ціноутворення. Це виражається в тому, що одні науковці більше уваги приділяють ціноутворенню на основі собівартості, інші - на снові споживчої вартості. На практиці багато західних економістів досі застосовують метод встановлення цін на основі повних витрат. У зв'язку з тим, що розрахунок повної собівартості при розподілі постійних витрат за допомогою традиційних методів не дозволяє отримати достовірну інформацію, в останні роки пропагується “облік витрат по видах діяльності - метод АВС”, на основі якого розроблена модель встановлення ціни (модель АВР). У відповідності з цією моделлю, спочатку розраховується повна собівартість одиниці продукції в залежності від обсягів продаж, а потім вже на її основі встановлюється ціна.

Прихильники другого, так званого активного ціноутворення, діють в абсолютно протилежному напрямку. В основу ціни вони закладають “цінність для споживача”, тобто цільова ціна встановлюється на основі цінності товару, а не на витратах. Метою ціннісного ціноутворення є встановлення такої ціни, яка приносить більш високий прибуток за рахунок забезпечення більшої цінності, а не зростання обсягів продаж.

Ідеологія ціннісного ціноутворення, коли “частка цінності, створена для споживачів, повертається компанії”, по суті тотожна встановленню цін на нові машини виробничо-технічного призначення, де ефект ділиться між виробником та споживачем. Слід відмітити, що такі напрацювання були здійснені вітчизняними вченими в 70-х роках ХХ століття, а роботи з активного ціноутворення з'явились на початку ХХІ століття, оскільки тільки тоді “менеджери оволоділи технікою створення та розподілу цінності між споживачем та фірмою”.

В дисертації підкреслюється, що істотним недоліком існуючих методик обґрунтування цін на нові машини та обладнання є те, що в розрахунках нижньої межі ціни, поточних витрат у споживача по машинах, що порівнюються, використовується витратний підхід. При ліквідації даних недоліків, ці методи будуть відповідати ідеології забезпечення “цінності для споживача”, що представлено в третьому розділі дисертації.

Розділ 3. Противитратний підхід до формування цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення. Розділ містить рекомендації щодо розрахунку цін в ринкових умовах. В сучасних умовах, щоб “домовитись” зі споживачем про ціну, необхідно довести йому, що за допомогою договірної ціни частина “ефекту” або “цінності” залишиться у нього. Причому, обґрунтування повинне бути представлене у вигляді чітко формалізованих розрахунків. З цих позицій розробки вітчизняних економістів часів централізованої економіки з проблем ефективності та ціноутворення на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення, доцільно використовувати і в умовах ринкових відносин, але, звичайно, з модифікаціями на предмет відповідності умовам конкурентного середовища.

Теоретичні основи визначення верхньої межі ціни були розроблені не достатньо чітко, що дозволило деяким економістам трактувати його як розрахунок ефекту за строк служби нової машини. Спроби модифікації формули розрахунку верхньої межі ціни, як ефекту за строк служби, пов'язані з невірним уявленням про розрахунок цього показника у вигляді економії за певну кількість років. Між іншим, в розрахунок верхньої межі ціни покладено річний економічний ефект, а використання “” (коефіцієнт мінімальної ефективності) та “” (норми амортизації) потрібне для того, щоб знайти таку величину “”, за якої річний економічний ефект перекривається збільшенням суми амортизаційних відрахувань та питомих капітальних витрат. При використанні верхньої межі ціни, вартість товару у споживача залишається такою ж, але в її структурі здійснюються зміни наступного порядку: рівно на стільки, на скільки зменшуються витрати праці, сировини, матеріалів, тощо, на стільки збільшується величина амортизаційних відрахувань та питомих капітальних витрат, і в результаті приведені витрати при використанні порівнюваних машин будуть однаковими. Ще один важливий методологічний аспект проблеми на користь розрахунку ефекту за рік, а не за строк служби обладнання полягає у тому, що при розрахунку верхньої межі ціни не повинна враховуватись ціна нової машини. Верхня межа визначається не “працею, яку коштує машина”, а “працею, яку вона зберігає” тобто рівнем продуктивності, або факторами, що не мають безпосереднього відношення до вартості нової машини.

Виходячи з економічного змісту верхньої межі ціни та його зв'язку з річним економічним ефектом споживача, необхідно таким чином модифікувати ці поняття, щоб в умовах ринкових відносин вони відображали реальні економічні процеси. В першу чергу в дисертації пропонується модифікувати розрахунок річного економічного ефекту. Так, нами пропонується у відомій формулі різниці приведених витрат (формула 1), поточні витрати, тобто повну собівартість продукції в сфері споживання, замінити на змінні витрати на одиницю продукції з урахуванням амортизаційних відрахувань (), а питомі капітальні вкладення () - відповідно, на ціну базової машини та нижню межу ціни нової машини () (формули 2 та 3).

, (1)

де - річний економічний ефект, та - приведені витрати на одиницю продукції (робіт), що виготовляється базовою та новою технікою, - річний обсяг виробництва продукції (робіт) із використанням нової техніки в розрахунковому році.

, (2)

де- приведені витрати на одиницю продукції, - поточні витрати в розрахунку на одиницю продукції, - коефіцієнт мінімальної ефективності капітальних вкладень, - питомі капітальні вкладення.

Заміна “” на “” дозволить ліквідувати викривлення собівартості, пов'язане з методами розподілу постійних витрат, а заміна питомих капітальних витрат на “” та “” дозволить відобразити в розрахунках реальні витрати споживача на придбання порівнюваних машин.

Річний економічний ефект від застосування нової машини пропонується розраховувати наступним чином:

. (3)

Розрахунок верхньої межі ціни пропонується здійснювати за наступною формулою:

, (4)

дета - супутні капітальні витрати, - норма амортизації.

На перший погляд, ця формула майже не відрізняється від тих, які були раніше запропоновані Методиками з визначення цін на нові машини, однак, є істотні відмінності. В другій частині формули “річні експлуатаційні витрати споживача при використанні базового та нового засобу праці без урахування амортизації по порівнюваних машинах” замінені на показники “річні змінні витрати” (). Такий підхід дозволяє відмовитися від використання та розподілу постійних витрат, що значно полегшить здійснення розрахунків та збільшить їх достовірність. Крім того, з формули прибраний коефіцієнт , що враховує зміни строку служби нового обладнання в порівнянні з базовим, оскільки розрахунок проводиться на базі річного економічного ефекту, до того ж, в Україні встановлена єдина норма амортизації машин та обладнання.

В дисертації запропоноване виведення формули розрахунку “” в безпосередній залежності від річного економічного ефекту (). В кінцевому результаті отримаємо наступну формулу:

(5)

Проведені в дисертації розрахунки показали, що розрахунки “” за обома формулами повністю співпадають, але перевага другої формули полягає в тому, що по-перше, споживач (замовник) має інформацію про конкретну величину річного економічного ефекту, частину якого він може отримати при встановленні ціни продажу; по-друге, ця формула дозволяє здійснювати розрахунок “” в умовах, коли нова машина призначена не для виробництва та обробки одного найменування виробу, а для багатьох, до того ж різнорідних. Розрахунок “” в таких умовах за формулою 4 практично неможливий.

В дисертації пропонується дещо переглянути вимоги до економічного трактування нижньої межі ціни та його головної характеристики - рівновигідності виробництва нової та базової машини. Саме поняття рівновигідності як однакової норми рентабельності, часто залежить не від самих характеристик порівнюваних машин, а від ступеню завантаженості виробничих потужностей на підприємстві-інноваторі, методів розподілу накладних витрат. Щоб ліквідувати вплив цих факторів, нижню межу ціни пропонується розраховувати без урахування постійних витрат за формулою:

, (6)

де - змінні витрати на виготовлення нової машини, - коефіцієнт маржинального прибутку за базовою машиною.

Коефіцієнт маржинального прибутку, який розраховується як відношення маржинального прибутку до ціни, характеризує потенційну рентабельність базової машини та при розрахунку “” закладається така ж потенційна рентабельність для нової машини, не викривлена розподілом постійних витрат за видами продукції. Дуже важливо, що змінні (прямі) витрати “” на виготовлення нової машини можна визначити на стадіях її розробки на основі проектної трудомісткості і матеріаломісткості виготовлення нової продукції. Умову рівновигідності в дисертації пропонується трактувати наступним чином: виробництво нової та базової машини вважається рівновигідним, якщо маржинальний прибуток на відповідний обсяг виробництва по новій та базовій машинах однаковий. При визначення “співставного обсягу виробництва” слід виходити з однакової суми змінних (прямих) витрат на виробництво порівнюваних машин. Перевага запропонованої формули розрахунку “” полягає також в тому, що вона дає можливість розрахувати нижню межу ціни не тільки для прибуткових підприємств, але і у випадку їх збиткової діяльності.

Пропонується переосмислити також зміст та призначення лімітної ціни з огляду на ринкові умови господарювання, та пов'язати її, з однієї сторони, з витратами на проектування та освоєння виробництва, а з іншої, зі встановленням ціни продажу.

В умовах централізованої економіки лімітна ціна в основному виконувала функцію обмеження планової ціни, тобто планова ціна не повинна була бути вищою за лімітну. Таким чином держава обмежувала можливості завишення цін на нові машини та обладнання, розраховуючи отримати від цього народногосподарський ефект в сфері споживання, тобто в народному господарстві в цілому. Але в кінцевому підсумку, така практика призводила до зниження темпів оновлення продукції в машинобудуванні, що явно суперечить тенденціям, пов'язаним з розгортанням науково-технічного прогресу. В дисертації пропонується в розрахунок лімітної ціни включити витрати на проектування та освоєння нових машин та надати їй дещо іншу функцію. Отже, лімітна ціна повинна обмежувати ціну продажу не зверху, а знизу, тобто як правило, ціна продажу () повинна дорівнювати або бути більше за лімітну ціну (). В такому випадку ціна продажу забезпечує погашення витрат на проектування та освоєння виробництва нових машин та обладнання.

Твердження про те, що ціна продажу не повинна бути нижче лімітної, не є імперативним. Виробник нової машини, виходячи з прийнятої стратегії ціноутворення, не обов'язково повинен виконувати це правило. В роботі пропонується здійснювати розрахунок лімітної ціни за формулою:

(7)

девитрати на проектування та освоєння нової машини,-кількість машин, які будуть виготовлятись протягом n років.

Розрахунок ціни продажу з урахуванням обґрунтування визначення нижньої та верхньої межі ціни здійснюється за формулою:

, (8)

Або

, (9)

ціноутворення виробничий технічний обладнання

де- коефіцієнт розподілу економічного ефекту між виробником та споживачем нової машини.

Величина “” не може бути чітко регламентованою, так як це передбачалось в Методиках часів централізованої економіки. Вона повинна встановлюватись в результаті переговорів між виробником нової машини із замовником.

В загальному вигляді послідовність обґрунтування ціни продажу нової машини представлена на рис.2.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Встановлення цін на нові машини з урахуванням економічної ефективності

Послідовність розрахунків наступна:

1. На ранніх стадіях проектування на основі даних конструкторської та технічної документації здійснюється розрахунок прямих (змінних) витрат на виготовлення нової машини ().

2. Визначається коефіцієнт маржинального прибутку ().

3. На основі розрахованих показників змінних витрат коефіцієнту маржинального прибутку знаходиться нижня межа ціни нової машини ().

4. Визначаються змінні (прямі) витрати з урахуванням амортизації (та ) та без урахування амортизації (та ) при експлуатації базової та нової машини, і відповідно два варіанти розрахунку верхньої межі ціни ().

5. Розраховується лімітна ціна ().

6. В результаті узгодження із замовником розраховується ціна продажу нової машини ().

Всі елементи розрахунку ефективності машин в сфері виробництва та експлуатації представляють єдину систему, що дозволяє формулювати задачі та використовувати для їх вирішення обчислювальну техніку.

Сполучним елементом розрахунку є визначення річного економічного ефекту у споживача, який знаходиться як різниця приведених витрат при експлуатації нової машини за ціною на рівні нижньої межі.

Для здійснення розрахунків не потрібні постійні витрати з їх розподілом, тобто на відміну від методів, що діяли в умовах централізованої економіки, повністю витримується противитратний підхід.

При визначенні ціни продажу за рахунок нижньої межі ціни в ній закладається рівень потенційної рентабельності виробу-замінника, а з урахуванням надбавки за ефективність потенційна рентабельність нової машини буде вище.

Методика, запропонована в дисертації, була апробована в практиці машинобудівних підприємств. Для підтвердження дієвості методики проведемо розрахунок на реальному прикладі: знайдемо нижню, верхню, лімітну ціну та ціну продажу виробів.

Підприємством ВАТ “Красилівський машинобудівний завод” планується вводити серію нових виробів, призначених для обробітку ґрунту. Розмір змінних витрат по виробах та розрахунок нижньої межі ціни на їх основі наведено у таблиці 1.

Таблиця 1. Нижня межа ціни на нову ґрунтообробну техніку, що виготовляється в умовах ВАТ “Красилівський машинобудівний завод”

Найменування продукції	Сума змінних витрат	Нижня межа ціни
АДН 2,3 Агрегат дисковий навісний	6,49
АКГ -3,6 Агрегат комплексн.	13,39
БДВ -3,0 Борона дискова важка	10,13
"Шанс" -6 Компактомат	36,52
ПР -4,5 Подрібнювач рослинних решіток	30,01

Розмір середнього коефіцієнту маржинального прибутку по ВАТ “КМЗ” за 2007 р. становить 0,19. Постійні витрати по підприємству за поточний рік становили 17355,86 тис.грн. Підприємство працювало у прибутковому режимі, розмір якого 26659,17-17355,86 =9303,31 тис.грн.

Таким чином, без розподілу постійних витрат, використавши потенційну рентабельність по підприємству, ми отримали значення нижньої межі ціни виробів.

Через деякий час підприємство почало випускати ще один вид нової продукції, агрегат комбінований передпосівний напівпричіпний АКПН - 6, аналог якого вже випускався на даному підприємстві. Дані за базовою машиною: ціна - 185 тис.грн., змінні витрати - 107,3 тис.грн., коефіцієнт маржинльного прибутку - 0,42. При відомому значенні витрат на освоєння (80 тис.грн.), економічного ефекту (20 тис.грн.) ми легко можемо визначити верхню межу ціни, лімітну ціну, ціну продажу як це показано у таблиці 2.

Таблиця 2. Розрахунок ціни АКПН-6 ( ВАТ “Красилівський машинобудівний завод”) (тис.грн.)

Нижня межа ціни
Верхня межа ціни:
Випуск нових машин по роках:	Погашення витрат на освоєння:
1 рік - 6 од.	1 рік:
2 рік - 7 од.	2 рік:
3 рік - 8 од.	3 рік:
4 рік - 10 од.	4 рік:
5 рік - 9 од.	5 рік:
Всього - 40 од.	Всього за період: 80
Лімітна ціна:
Ціна продажу:

За умови припущення, що 80% ефекту виробник залишить собі, а 20% - споживачеві, то ціна продажу буде становити 134,14 тис.грн. Таким чином, ціна продажу перевищила значення лімітної ціни на 14 тис.грн.

Не дивлячись на те, що розрахунок нижньої межі ціни, а отже і ціни продажу, не вимагає розподілу накладних витрат, повну собівартість нової продукції розраховувати необхідно. Причому, такий розрахунок потрібний не для обґрунтування ціни, а для оцінки вже не потенційної, а реальної рентабельності нового виробу.

Щоб розрахувати повну собівартість нової продукції та її рентабельність, слід проводити цю операцію не ізольовано, а в сукупності з іншими виробами, що випускаються на підприємстві. Ця задача легше реалізується методом розподілу накладних витрат пропорційно маржинальному прибутку, розглянутого в ряді публікацій О.Орлова, Є.Рясних. Для розподілу накладних витрат розраховується “коефіцієнт беззбитковості” () як відношення постійних витрат до маржинального прибутку підприємства.

З метою автоматизації процесу формування ціни було розроблено програмний продукт на мові С#, що дозволяє визначити межі цін, лімітну ціну та ціну продажу, отримати можливість внесення змін до вхідної інформації, зручного подання результуючої інформації у вигляді файлу Excel.

ВИСНОВКИ

Проведене дослідження дозволило зробити теоретичне узагальнення та обґрунтувати практичні рекомендації щодо встановлення цін на нові машини з урахуванням економічної ефективності.

Отримані результати засвідчують досягнення поставленої мети і задач дослідження, та дають змогу зробити наступні висновки:

1. Теорія і практика ціноутворення є продуктом тривалої еволюції соціально-економічних відносин суспільства, в зв'язку з цим створювались умови для виникнення тих чи інших концепцій вартості, що завжди вважалась основою ціни. В сучасних умовах господарювання виникає необхідність врахування впливу на ціну великої кількості додаткових параметрів, що вимагає доопрацювання системи формування цін.

2. З поняттям ціни часто пов'язують поняття “цінності”, “корисності” та “вартості”, які разом утворюють єдину схему процесу ціноутворення, та які необхідно чітко відрізняти одне від іншого.

4. У 70-90-роки минулого століття вітчизняними вченими була висунута ідея встановлення ціни нової машини з урахуванням її економічної ефективності, але її реалізація була пов'язана із суттєвими перешкодами, а наступна їх модифікація ускладнила можливість проведення достовірних розрахунків.

5. Загальним недоліком пропонованих раніше методів, що знижували отримання достовірних результатів, було використання при розрахунку річного економічного ефекту у споживача, верхньої та нижньої межі цін, умовно-постійних витрат, величину яких на ранніх стадіях проектування отримати практично неможливо. По суті, методи, що пропонувались, не виходили за межі “витратного підходу”.

6. В зарубіжній економічній літературі сформувалась ідея активного ціноутворення, ключовим моментом якої є те, що ціни встановлюються не на основі витрат, а на основі “цінності для споживача”.

7. З метою забезпечення противитратного підходу та отримання достовірних результатів розрахунків на ранніх стадіях проектування доцільно зі всіх розрахунків виключити умовно-постійні витрати, а в умовах багатопрофільного використання нової машини, розрахунок верхньої межі ціни проводити безпосередньо на основі величини річного економічного ефекту у споживача.

8. В основу розрахунку нижньої межі ціни покласти змінні витрати на виготовлення нової техніки та коефіцієнт маржинального прибутку по базовій машині, що забезпечить умову рівновигідності, на основі рівності маржинального прибутку порівнюваних машин.

9. Для зменшення ризику неповернення засобів, вкладених у проектування та освоєння нової машини, пропонується при розрахунку лімітної ціни враховувати ці види втрат. При цьому, ціна продажу, як правило, не повинна бути менше лімітної.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

статті у наукових та фахових виданнях

1. Савченко О.В. Обґрунтування цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення / О.В. Савченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2008. - Т.2, №6. - С.85-89.

Особистий внесок здобувача: подано приклад обґрунтування цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення.

2. Савченко Е.В. Антизатратный подход к формированию цен на новую продукцию / О.А. Орлов, Е.Г Рясных, Е.В. Савченко // Бюлетень Міжнародного Нобелівського економічного форуму. - 2008. - № 1. - С.425-427.

Особистий внесок здобувача: висвітлено особливості протвитратного підходу до формування цін на нову продукцію.

3. Савченко Е.В. Эффективность и цены на новые машины / О.А. Орлов, Е.Г Рясних, Е.В. Савченко // Современный научный вестник. Серия: Экономика. Право. - 2008. - № 10. - С. 41-48.

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано необхідність модифікації формули річного економічного ефекту.

4. Савченко О.В. Про методи визначення нижньої межі ціни на нові машини / Є.Г. Рясних, О.В. Савченко // Формування ринкової економіки: зб. наук.праць. Спец.вип. Економіка підприємництва: теорія і практика. - Ч.ІІ. - К.: КНЕУ, 2008. - С.554-558.

Особистий внесок здобувача: висвітлено новий метод знаходження нижньої межі ціни на основі змінних витрат та коефіцієнту потенційної рентабельності.

5. Савченко О.В. Лімітна ціна та витрати на проектування й розробку нових машин / Є.Г. Рясних, О.В. Савченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2008. - Т.1, №3. - С. 78-81.

Особистий внесок здобувача: проаналізовано методи розрахунку лімітної ціни та запропоновано метод її знаходження із врахуванням витрат на розробку та освоєння нової машини.

6. Савченко О.В. Формування цін на нову промислову продукцію: витратна методика / О.В. Савченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - Т. 1, №3. - С.126-131.

Особистий внесок здобувача: проаналізовано спектр витратних методів ціноутворення з позиції їх застосування для нової продукції виробничо-технічного призначення.

7. Савченко О.В. Ринкові методи формування цін на нову промислову продукцію / О.В. Савченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2007. - Т. 3, № 6. - С.334-339.

Особистий внесок здобувача: проаналізовано групу ринкових методів ціноутворення з їх перевагами та недоліками, можливостями застосування для продукції виробничо-технчного призначення.

8. Савченко О.В. Проблеми ціноутворення на нову продукцію виробничо-технічного призначення: минуле та сучасність / Є.Г. Рясних, О.В. Савченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - Т. 3, №5. - С.84-87.

Особистий внесок здобувача: наведено історичний аспект формування цін із перевагами та недоліками. Окреслено коло факторів, що впливають на формування ціни на нову техніку в ринкових умовах.

9. Савченко О.В. Проблеми розвитку інноваційної діяльності машинобудівних підприємств Хмельницької області / Є.Г. Рясних, О.В. Савченко // Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - Т. 2, №2. - С.17-22.

Особистий внесок здобувача: обґрунтовано необхідність випуску нової продукції, запропоновано заходи щодо посиленні інноваційної активності підприємств.

в інших виданнях

10. Савченко О.В. Про методи визначення нижньої межі ціни на нові машини / Є.Г. Рясних, О.В. Савченко // Економіка підприємства: теорія та практика: зб. мат. ІІ наук.-практ.конф. 13-14 березня 2008 р. - К.:КНЕУ, 2008. - С.85-87.

11. Савченко О.В. Автоматизоване управління інформацією на промисловому підприємстві / О.В. Савченко // Актуальні проблеми комп'ютерних технологій: зб.наук.праць науково-технічної конференції “Актуальні проблеми комп'ютерних технологій 2006”. - Х: ХНУ, 2006. - С.93-98.

АНОТАЦІЯ

Савченко О.В. Формування цін на нову продукцію виробничо-технічного призначення (на прикладі підприємств машинобудування). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (машинобудування). - Хмельницький, 2009.

У дисертаційній роботі було обґрунтовано необхідність перегляду теоретичних та практичних розробок вітчизняних науковців з позиції антизатратного підходу та пристосованості до ринкових умов. Так, в роботі було переглянуто вимоги до економічного змісту нижньої межи ціни та її головної характеристики - рівновигідності виробництва нової та базової машини. Крім того, було переосмислено зміст та призначення лімітної ціни, внесено зміни до методики розрахунку річного економічного ефекту, що бере участь при формуванні верхньої межі ціни. Ціну продажу пропонується розраховувати із використанням коефіцієнту розподілу. В кінцевому підсумку сформовано цілісну систему визначення цін на нові машини та обладнання виробничо-технічного призначення.

Ключові слова: нижня межа ціни, верхня межа ціни, лімітна ціна, ціна продажу, економічний ефект, маржинальний прибуток, коефіцієнт маржинального прибутку, розподіл накладних витрат пропорційно маржинальному прибутку.

АННОТАЦИЯ

Савченко Е.В. Формирования цен на новую продукция производственно-технического назначения (на примере предприятий машиностроения). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (машиностроение) - Хмельницький, 2009.

В диссертационной работе рассмотрены теоретические основы формирования цен на новую продукцию, проанализировано современные методы ценообразования с позиции возможности их использования для новых изделий.

Всесторонний анализ зарубежного и отечественного опыта формирования цен указал на необходимость развития теоретических и практических разработок советских экономистов с точки зрения антизатратного подхода и приспособления к рыночным условиям. Необходимо подчеркнуть, что отечественная наука в решении проблемы “эффективность и цены” продвинулась намного дальше зарубежной. Что касается верхней границы цены, то основным дискуссионным моментом является расчет экономического эффекта, а именно в одном из последних вариантов Методик по ценообразованию, предлагалось формировать экономический эффект за срок службы нового оборудования. Однако, получить информацию об эксплуатационных затратах у потребителя (которые принимают участие в расчете экономического эффекта) достаточно сложно, особенно на ранних стадиях НДКР. Кроме того, в современных условиях ориентация на машины и оборудование с длительным сроком эксплуатации противоречит тенденции быстрого обновления производственного аппарата. Что касается других модификаций, предложенных в Методиках, то замена цен новой и базовой машины и норм амортизации на реновацию на величину, обратную сроку службы оборудования, не даст возможности в расчетах обеспечить условие равновыгодности использования нового и базового образца на уровне верхней границы цены.

Очень часто возникают неточности при формировании цен на основе полных затрат, так как полная себестоимость является величиной динамичной, зависит от степени загруженности производственных мощностей, методов распределения накладных издержек. Особенно проблематично определить полные издержки на стадии проектирования нового изделия, что влечет за собой ряд неточностей в расчетах нижней границы цены. Аналогичная ситуация возникает и с показателем рентабельности изделия, которая так же часто закладывается в цену.

Общим недостатком существовавших во времена административного управления экономикой подходов к обоснованию лимитных цен было то, что они не учитывали в ее структуре затрати на освоение и проектирование новых машин и оборудования.

Под ценой продажи ранее подразумевалась такая цена, которая учитывала затраты на изготовление машины, нормативное увеличение прибыли, экономическую эффективность нового изделия. Характерным является то, что надбавки к цене устанавливались нормативным путем, что для условий рыночных отношений не является приемлемым.

В рыночных условиях возникла необходимость использования ценностного подхода при ценообразовании, главной задачей которого является установление такой цены, которая приносит большую прибыль за счет обеспечения большей ценности, а не увеличения объемов продаж. Идеология ценностного ценообразования, по сути, идентична установлению цен на новые машины и оборудование производственно-технического назначения с учетом экономической эффективности в сфере потребления.

Таким образом, с этих позиций, было пересмотрено требование к экономическому смыслу нижней границы цены и ее основной характеристики - равновыгодности производства новой и базовой продукции. Нижнюю границу цены предлагается рассчитывать на основе переменных издержек нового изделия и коэффициента маржинальной прибыли по базовому изделию. Условие равновыгодности в данном случае будет обеспечиваться равенством маржинальной прибыли на сопоставимый объем производства новой и базовой машины.

...