Соціально-економічний розвиток сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Полтавський національний технічний університет імені Юрія Кондратюка

УДК: 338.26:332.1

Соціально-економічний розвиток сільських територій

Спеціальність: 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Стоянець Наталія Валеріївна

Полтава 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Сумському національному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник

доктор економічних наук, професор Михайлова Любов Іванівна, Сумський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри менеджменту ЗЕД та євроінтеграції, м. Суми

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Васьківська Катерина Володимирівна, Львівський національний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, професор кафедри економіки підприємства та міжнародної економіки, м. Львів;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Булавко Олексій Гаврилович, ННЦ "Інститут аграрної економіки", завідувач відділу аграрної політики та сільського розвитку, м. Київ

Захист відбудеться 13 травня 2009 р. о 13-00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 44.052.03 у Полтавському національному технічному університеті імені Юрія Кондратюка за адресою: 36011, м. Полтава, Першотравневий проспект, 24, зала засідань вченої ради

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Полтавського національного технічного університету імені Юрія Кондратюка Міністерства освіти і науки України за адресою: 36011, м. Полтава, Першотравневий проспект, 24

Автореферат розісланий 11 квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Комеліна

сільський економічний реформування фінансовий

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. В умовах розвитку ринкової економіки в Україні основним напрямком аграрних реформ має стати курс на підвищення їх соціальної спрямованості, послідовну переорієнтацію сільської економіки на задоволення потреб населення. Без якісних змін у продуктивних силах і виробничих відносинах забезпечення належного рівня життя є неможливим. У цьому зв'язку головною метою політики соціально-економічного розвитку сільських територій має стати створення життєздатного середовища, зокрема через підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів, формування збалансованого ринку праці з чіткими соціальними орієнтирами, забезпечення продуктивної зайнятості та соціального захисту працездатного населення, сприяння розвитку підприємництва.

Поглиблення процесу деградації села спричинило пошук нових дослідницьких підходів, в межах яких село, сільське господарство і селянство розглядалися б у їх нерозривній єдності. У наукових колах поступово починає запроваджуватися концепція сільського розвитку як основа державної та регіональної політики розвитку сільських територій. Проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій досліджуються в наукових працях таких відомих вчених, як Л. Богуш, О. Булавко, В. Бутенко, П. Гайдуцького, З. Герасимчук, В. Горкавого, Б. Данилишина, Т. Заяць, Р. Косодія, М. Кропивко, В. Месель-Веселяка, Л. Михайлової, В. Онищенка, Б. Панасюка, В. Пили, І. Прокопи, К. Прокопишак, П. Саблука, В. Трегобчука, О. Цепка, О. Черевка, Л. Шепотько. А. Юзефовича, В. Юрчишина та ін.

Разом з тим, недостатньо дослідженими залишаються питання формування збалансованого сільського ринку праці з чіткими соціальними орієнтирами, проблеми фінансування процесів сільського розвитку, а також інституціональні засади забезпечення розвитку сільських регіонів. Недостатньо уваги приділяється обґрунтуванню концептуальних засад державної політики сільського розвитку, адекватних багатофункціональній природі сільських територій. Викладене дозволяє зробити висновок, що тема дисертаційної роботи є необхідною, актуальною та своєчасною.

Зв'язок із науковими програмами, планами, темами. Дисертація відповідає Програмі соціально-економічного розвитку сільських територій Сумської області на період до 2015 року, розробленої на виконання доручень Президента України, Кабінету Міністрів України та розпорядження голови Сумської обласної державної адміністрації від 16.03.2007 р. №121 “Про організацію опрацювання проекту програми соціально-економічного розвитку сільських територій області на період до 2015 року”. Дисертаційне дослідження є складовою Міжвідомчого координаційного плану наукових досліджень з екологічних та соціально-економічних проблем розвитку продуктивних сил України Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (2007-2010 рр.). Дисертаційна робота виконана відповідно до напрямків науково-дослідних робіт Сумського національного аграрного університету, зокрема, при виконанні науково-дослідної теми “Вдосконалення національного менеджменту організацій в умовах розширення світогосподарських зв'язків України” (номер державної реєстрації 0104U009102), в якій дисертантом розроблено організаційно-економічні та управлінські інновації в інтегрованому сільському розвитку.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методологічних та методичних принципів удосконалення організаційно-економічних основ розвитку сільської місцевості на основі комплексної оцінки основних факторів впливу на розвиток сільських територій в період реформування соціально-економічних відносин.

Для досягнення даної мети були визначені наступні наукові завдання:

- узагальнити теоретико-методологічні підходи щодо визначення сутності поняття інтегрованого розвитку сільських територій;

- обґрунтувати основні пріоритети розвитку сільських територій, які б забезпечували врахування потреб окремих регіонів та активну участь сільського населення у визначенні найважливіших завдань розвитку їх території та пошуках їх рішень;

- дослідити особливості процесу реалізації місцевих ініціатив за участю ряду зацікавлених сторін, що представляють конкретну сільську територію, а також механізм делегування більш широких прав на прийняття рішень із національного рівня на регіональний чи локальний;

- удосконалити механізм фінансового забезпечення розвитку сільських територій та виявити канали фінансового обслуговування, які відповідатимуть потребам сільського населення та агропідприємств, і, водночас, будуть достатньо рентабельними для фінансових посередників;

- запропонувати наукові підходи щодо подальшої трансформації соціальної сфери та інфраструктури сільських населених пунктів;

- сформулювати концептуальні основи інтегрованого розвитку сільських регіонів, а також проаналізувати його вплив на соціально-економічне зростання депресивних територій відповідно до перспектив розвитку регіону.

Об'єктом дослідження є процеси соціально-економічного розвитку сільських територій, а також фактори, які мають вплив на ефективність даних процесів.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних засад з питань ефективного регулювання та удосконалення оцінки соціально-економічного розвитку сільських територій на прикладі сільських населених пунктів Сумської області.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертаційного дослідження є загальнотеоретичні методи наукового пізнання економічних процесів, зокрема - діалектичний метод, системний аналіз, фундаментальні положення економічної теорії. Для вирішення поставлених завдань використовувалися наступні методи: системно-структурний, абстрактно-логічний - при дослідженні сутності категорій “розвиток сільських територій”, “соціально-економічний потенціал”, визначенні складових розвитку сільських територій; статистичний - при аналізі тенденцій сільського розвитку та формуванні переліку основних показників; порівняльний та групувань - під час встановлення залежності рівня зайнятості сільського населення від динаміки вивільнення працівників із сільськогосподарського сектору; кореляційного та регресійного аналізу - для визначення впливу результатів економічної діяльності сільськогосподарських підприємств на динаміку зайнятості сільського населення, а також визначенні факторів, які впливають на рівень доходів сільського населення.

Інформаційною базою для виконання роботи стали закони України, Укази Президента України, постанови Верховної Ради та Кабінету Міністрів України, офіційні дані Державного комітету статистики України, оперативні дані Головного управління статистики та Головного управління сільського господарства Сумської облдержадміністрації, наукова література з теми дослідження, особисті дослідження та спостереження автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у визначенні взаємозв'язку між стимулюванням розвитку сільських територій та створенням життєздатного середовища в сільській місцевості, зокрема через підвищення конкурентоспроможності трудових ресурсів, формування збалансованого соціально орієнтованого ринку праці, забезпечення продуктивної зайнятості та адекватного рівня доходів, що представлено сукупністю наукових положень та висновків. Найбільш суттєві результати дослідження, які містять наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

- розроблено модель розвитку сільських територій на основі формування регіональних партнерств (місцевих груп ініціатив), які поєднують інтереси державних, підприємницьких та суспільних структур, зокрема, підприємців, представників державних відомств і органів місцевого самоврядування, лідерів місцевих співтовариств, що забезпечить використання наявних потенціалів для розв'язання регіональних проблем соціально-економічного розвитку;

- розроблено алгоритм реалізації місцевих ініціатив на основі переходу від формування структур локальної співпраці до розробки специфічної регіональної стратегії розвитку та її подальшої популяризації серед місцевого населення;

удосконалено:

- конкретизовано зміст поняття інтегрованого розвитку сільських територій, яке проявляється в покращенні якості життя сільського населення через підвищення рівнів його самозабезпеченості і соціальної безпеки шляхом реструктуризації його економічної активності. При цьому акцентується увага на тому, що концепція розвитку сільських територій є набагато ширшою порівняно з концепцією аграрного розвитку та відображає комплексні зв'язки і взаємодії сільських економік;

- механізм фінансового забезпечення розвитку сільських територій шляхом використання інноваційних підходів до обслуговування сільськогосподарських виробників та сільського населення, які допоможуть покращити доступ до фінансових послуг для населення та знизити трансакційні витрати для постачальників;

набуло подальшого розвитку:

- алгоритм формування якісно нової моделі розвитку соціальної сфери в сільській місцевості шляхом пошуку нових власників об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема шляхом формування обслуговуючих кооперативів та сільських сервісних центрів;

- методичні підходи до розробки та обґрунтування стратегії інтегрованого розвитку сільських територій, які, на відміну від існуючих, доповнено формуванням ефективного механізму підтримки соціально-економічного зростання депресивних територій.

Практичне значення одержаних результатів є вагомим підґрунтям для подальших економічних досліджень, розвитку і конкретизації теоретичних узагальнень, розробки ефективної соціально-економічної політики. Запропоновані принципи оцінки взаємозалежності ефективності сільського господарства та рівня зайнятості в сільських регіонах, оцінки впливу рівня людського капіталу та оплати праці в аграрному секторі на рівень доходів сільського населення, а також відповідні регулюючі заходи щодо планування, фінансування та інституціонального забезпечення соціально-економічного розвитку сільських територій визначають конструктивні напрями удосконалення механізму регулювання розвитку сільських територій.

Методичні рекомендації по управлінню соціально-економічним розвитком сільських територій використовуються в практичній роботі Головного управління агропромислового розвитку Сумської обласної державної адміністрації, зокрема, при розробці Програми соціально-економічного розвитку сільських територій області на період до 2015 року (довідка № 01/567 від 18.03.2008 р.), а також Головного управління економіки Сумської обласної державної адміністрації (довідка № 03-03/973 від 11.06.2008 р.). Зокрема, рекомендації щодо стимулювання розвитку груп місцевих ініціатив були враховані при розробці проекту Середньострокової програми економічного та соціального розвитку Сумської області на 2008-2011 рр. Найбільшу практичну зацікавленість викликає розробка соціально-економічної моделі розвитку сільських територій на базі розвитку місцевих партнерств та реалізації місцевих ініціатив, зокрема шляхом залучення місцевих громад до вирішення проблем розвитку територій. Результати дослідження використовуються у навчальному процесі Сумського національного аграрного університету при викладанні дисциплін “Державне регулювання економіки”, “Економіка праці”, “Розміщення продуктивних сил” (лист від 12.06.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і результати досліджень доповідались на: Шостому міжнародному науковому конгресі “Державне управління та місцеве самоврядування” в Харківському регіональному інституті державного управління (Харків, 2006 р.), Міжнародній українсько-бельгійській науково-практичній конференції “Створення регіональних екополісів як складової сталого розвитку територій” (Суми-Буймерівка, 2007 р.), міжнародних конференціях: “Инвестиционные приоритеты эпохи глобализации: влияние на национальную экономику и бизнес”( м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (Київ, 2008 р.), а також на щорічних наукових конференціях викладачів та аспірантів Сумського національного аграрного університету (2005-2008 рр.).

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 11 наукових праць, з яких 8 статей у фахових виданнях, із них 7 статей - одноосібно, а також 3 статті за матеріалами конференції. Загальний обсяг публікацій - 4,6 д.а. (з них особисто автору належить 4,4 д.а.).

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи складає 244 сторінки комп'ютерного тексту, із них 214 сторінок основного тексту. Основна частина дисертації містить 10 таблиць та 49 рисунків. Із загальної кількості таблиць і рисунків 3 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 165-ти найменувань викладено на 20-ти сторінках, 9 додатків - на 10 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми, сформульовані завдання дослідження, визначені його предмет, об'єкт, методологічна основа і методи, розкриті наукова новизна та практична цінність дослідження.

У першому розділі “Теоретичні основи соціально-економічного розвитку сільських територій” розглянуто та узагальнено теоретико-методологічні підходи до визначення сутності управління соціально-економічним розвитком сільських територій, визначено місце соціально-економічного розвитку сільської місцевості в розвитку регіональної економіки, обґрунтована роль державного регулювання розвитку сільських територій. В роботі на основі дослідження існуючих підходів зроблено висновок, що соціально-економічний розвиток українських сільських територій характеризується обмеженою теоретичною і фактичною базою для аналізу проблем сільських територій. Як результат, проблеми соціально-економічного розвитку сільських територій є недостатньо дослідженими.

Соціально-економічний розвиток села розглядається як процес змін, спрямованих на підвищення рівня розвитку соціальної і економічної сфер сільських регіонів, з мінімальними втратами для природного середовища і найбільшим рівнем задоволення потреб сільського населення та інтересів держави. Дослідженнями встановлено, що поширеною стала практика ототожнення розвитку сільських територій та аграрної політики, результатом чого стало акцентування уваги на сільському господарстві та ігнорування інших видів економічної активності, що призвело до подальшої депопуляції та економічної деградації сільської місцевості.

З огляду на загальносвітові тенденції зменшення важливості аграрного сектора, підтверджується, що концепція розвитку сільських територій є набагато ширшою порівняно з концепцією аграрного розвитку. І хоча в Україні сільські території традиційно пов'язуються з агровиробництвом, розвинені країни характеризуються інтегрованим розвитком сільських територій, який відображає комплексні зв'язки і взаємодії сільських економік. Тому в роботі наголошується на комплексності і багатовимірності об'єкта дослідження, що складається з різних взаємодіючих елементів. На практиці всі напрямки державної та регіональної політики в рамках своєї взаємодії мають давати синергетичний ефект, створюючи певне середовище розвитку, оскільки співробітництво у сферах аграрного розвитку і розвитку сільських територій є надзвичайно важливим для вирішення питань, пов'язаних з продовольчою безпекою та зменшенням рівня бідності.

Такий підхід полягає у включенні у виробничу функцію різноманітних факторів регіональної структури виробництва, коли економічна складова політики розвитку сільських територій пов'язується не лише із збільшенням обсягу виробництва, але й із забезпеченням можливостей у сфері зайнятості, що проявляється у попиті на працю, необхідну для підтримки певного обсягу виробництва. Аналіз економічної складової передбачає, що концепція регіонального розвитку заздалегідь не визначає орієнтацію на економічний чи соціальний вимір розвитку, тобто не можна визначити пріоритет між забезпеченням соціальних послуг та підвищенням продуктивності, або між виробництвом в особистих підсобних господарствах та ринково орієнтованим виробництвом. Поряд з концепцією регіонального розвитку, управління соціально-економічним розвитком сільських територій також має враховувати необхідність здійснення контролю на місцевому рівні (розвиток систем землеробства і організаційний розвиток громад) та національному рівні (політика децентралізації або земельного законодавства)

В процесі дослідження встановлено, що державне управління повинно передбачати не експансію державної влади, а підвищення її ефективності у плані виконання державних функцій та у встановленні меж, принципів і способів взаємовідносин держави і суспільно-політичних інститутів, зокрема у формуванні механізмів делегування ряду повноважень держави інститутам сільських територій, оскільки саме в суспільних інститутах закладений основний потенціал і реальний цивілізований механізм взаємозв'язку ринкового конкурентного середовища і демократичних інструментів впливу на державну владу. В роботі теоретично обґрунтовано принципи розробки нової системної стратегії розвитку сільських територій, розрахованої на довгострокову перспективу і пріоритетним завданням якої є соціальний розвиток села. У цьому контексті соціально орієнтована політика сільського розвитку має включати в себе як систему соціальних, політичних, нормативно-правових, економічних, управлінських, кадрових та інших цінностей, так і положення щодо відповідальності за належну організацію і практичне втілення поставлених цілей і завдань.

У другому розділі “Оцінка соціально-економічного розвитку сільських територій Сумської області” проаналізовано основні показники соціально-економічного розвитку сільських територій області, зокрема проведено оцінку демографічних змін, змін у рівнях доходів і зайнятості, розвитку соціальної сфери тощо, а також проаналізовані фактори, які впливають на зайнятість та рівень доходів сільського населення.

Так, в результаті дослідження було розроблено багатофакторну регресійну модель, що описує зв'язок між чисельністю штатних працівників, зайнятих у сільськогосподарському секторі Сумської області, та зміною показників ефективності сільськогосподарського виробництва. Результати показали, що 15 відсотків варіювання чисельності працівників, зайнятих у сільськогосподарському виробництві, пов'язане із включеними у кореляційну модель факторами: вартістю валової сільськогосподарської продукції у розрахунку на один гектар сільськогосподарських угідь та рентабельністю агропідприємств. Решта коливання (85 %) зумовлена іншими факторами (розвитком несільськогосподарської зайнятості, старінням сільського населення тощо). Результати дослідження спростовують твердження щодо впливу ефективності сільськогосподарського виробництва на скорочення зайнятості в аграрному секторі. Так, зростання ефективності сільськогосподарського виробництва в Сумській області відбувається досить низькими темпами. Модернізація сільського господарства ще не досягла такого рівня, при якому внаслідок підвищення продуктивності праці та автоматизації виробничого процесу можливе зменшення кількості необхідної робочої сили.

Важливим фактором, що також обмежує можливості найму кваліфікованих працівників, є неконкурентоспроможна заробітна плата в сільському господарстві, рівень якої залишається найнижчим порівняно з іншими секторами економіки. Неконкурентна заробітна плата та вікова структура працівників частково пояснюють вивільнення робочої сили з сільськогосподарського сектора. Швидкі темпи зростання безробіття характерні не лише для аграрного сектора, а й для сільської економіки в цілому.

Дослідженням встановлено, що причиною зменшення зайнятості в сільських регіонах є залежність сільського населення від агровиробництва, а також відсутність альтернативних джерел зайнятості. Встановлено, що досить незначна частка доходів сільського населення в Україні була отримана з несільськогосподарських джерел зайнятості: лише 13 % доходу фермерів та 28 % доходу найманих працівників були отримані у результаті несільськогосподарської зайнятості (проти 30-35 % в більшості країн, що розвиваються).

Брак можливостей для розвитку несільськогосподарської зайнятості в сільських регіонах є практично найбільшою перешкодою для підвищення доходів сільського населення. Для того, щоб дослідити залежність між вивільненням працівників з сільського господарства та збільшенням сільського безробіття, в роботі була побудована проста кореляційна модель. Коефіцієнт кореляції (r=0,605) свідчить, що зв'язок між аналізованими величинами є середнім, тобто скорочення зайнятості в аграрному секторі має істотний вплив на підвищення загального рівня безробіття в сільських регіонах. Дослідження підтвердили, що робоча сила, яка вивільняється із сфери сільського господарства, не абсорбується іншими галузями сільської економіки, що сприяє зниженню економічної безпеки сільського населення та підвищенню ризиків

З метою визначення впливу зміни ефективності сільськогосподарського виробництва, кваліфікаційно-освітнього рівня працівників та рівня заробітної плати в аграрному секторі на рівень грошових доходів сільського населення Сумської області була розроблена модель, результати обчислення якої показали, що варіювання грошових доходів сільського населення практично повністю залежить від вказаних факторів.

Очевидно, що згідно результатів моделі, вплив ефективності сільськогосподарського виробництва на збільшення доходів сільського населення є незначним, що підтверджує висновок про необхідність комплексного розвитку сільських територій та пожвавлення ділової активності не лише в аграрному секторі, але і в інших секторах сільської економіки, зокрема у сфері послуг.

Взаємозв'язок між включеними в модель факторами відображається у наступній системі рівнянь:

Визначено параметри рівняння регресії: а₀ = -215,38; а₁ = 0,22; а₂ = 25,86; а₃ = 1,94, що матиме наступний вигляд:

Дослідження показало, що найбільший вплив на динаміку грошових доходів сільського населення має середньорічна заробітна плата (94 відсотки), а кількість прибуткових сільськогосподарських підприємств та освітньо-кваліфікаційний рівень робочої сили впливають незначно (3,21 та 7,74 відсотки відповідно. Результати моделі свідчать, що грошові доходи сільського населення перебувають у тісному зв'язку з рівнем заробітної плати в аграрному секторі (). Зв'язок між даними величинами є прямим (), тобто з підвищенням середньомісячної заробітної плати грошові доходи сільського населення зростають (табл. 1). Проведені розрахунки довели існування зв'язку грошових доходів сільського населення з рівнем кваліфікації робочої сили в аграрному секторі (), при цьому зв'язок між даними показниками є прямим (), тобто підвищення кількості кваліфікованих працівників в аграрному секторі зумовить збільшення грошових доходів. Таким чином, критичного значення набуває підвищення рівня розвитку людського капіталу в сільських регіонах.

Таблиця 1

Розкладання загальної варіації результативного показника (грошових доходів сільського населення) на фактори

Важливим фактором, який також обмежує можливості найму кваліфікованих працівників, є неконкурентоспроможна заробітна плата в сільському господарстві, що залишається найнижчою порівняно з іншими секторами економіки (рис. 1).

Сумська область займає одне з останніх місць за кількістю населення, зайнятого в сільському господарстві в порівнянні з іншими регіонами країни (станом на 2007 р. його кількість складала 96,8 тисяч осіб)

Дослідженням встановлено, що вплив ефективності сільськогосподарського виробництва на збільшення доходів сільського населення є незначним, що підтверджує висновки про необхідність комплексного розвитку сільських територій та пожвавлення ділової активності не лише в аграрному секторі, але і в інших секторах сільської економіки, зокрема у сфері послуг.

Рис. 1 Заробітна плата штатних працівників за видами економічної діяльності в Сумській області у 2000-2007 рр., грн.

Даний підхід сприятиме також вирішенню проблеми нерівномірності доходів, оскільки в сільській місцевості в групах з найнижчим рівнем доходу частка населення є домінуючою. Це пояснюється тим, що доходи більшості сільського населення є значно нижчими за середні доходи міського населення.

У третьому розділі “Удосконалення управління соціально-економічним розвитком сільських територій” запропоновано основні принципи регулювання та концептуальні моделі соціально-економічного розвитку сільських територій. Виходячи з важливості та необхідності формування місцевих груп ініціатив, створених за територіальним принципом, в роботі зазначається, що місцеві групи ініціатив можуть включати в себе партнерства, до складу яких входять підприємці, представники державних відомств і органів місцевого самоврядування, а також лідери місцевих співтовариств. Ці партнерства можуть розробляти бізнес-плани та надавати фінансову підтримку бізнес-проектам у таких сферах, як сільський туризм, розвиток малих і середніх підприємств, освоєння природних ресурсів. Жителі сільських регіонів мають вирішувати регіональні проблеми шляхом використання наявних потенціалів із залученням місцевих та регіональних політичних структур. Тобто доводиться необхідність делегування більш широких прав на прийняття рішень із національного рівня на регіональний чи локальний. Реалізація даних заходів має сприяти заміні ієрархічних структур на механізм прийняття рішень, який залучає всіх учасників до формування проекту. Тому для досягнення синергетичного ефекту в конкретному регіоні групи місцевої ініціативи повинні співпрацювати із представниками місцевих адміністративних органів та місцевих підприємств, а також членами місцевих союзів та спілок.

Метою такої програми є розробка стратегій стійкого розвитку регіонів, які орієнтуються на сильні сторони кожної конкретної території. Серед головних завдань даної стратегії мають бути підвищення якості життя в сільській місцевості; використання нових технологій для підвищення конкурентноздатності продукції та послуг регіону; підвищення цінності місцевої продукції шляхом полегшення (в першу чергу малим підприємцям) доступу до ринку; підвищення цінності природного та культурного потенціалу.

Запропоновано механізм формування місцевих ініціатив, який передбачає реалізацію двох етапів. Перший етап передбачає підтримку формування структур локальної співпраці та форсування розробки специфічної регіональної стратегії розвитку. Дану підтримку можуть отримувати як органи місцевого управління, так і місцеві союзи. На другому етапі починається подальша популяризація стратегії для посиленого залучення місцевого населення до реалізації заходів, направлених на покращення умов життя в регіоні.

В ході дослідження було виявлено кілька причин неефективності формування програм територіального розвитку. По-перше, недостатньою є співпраця та комунікація між зацікавленими відомствами, що не дозволяє сформувати комплексний підхід до розвитку сільських територій. По-друге, відомчі ініціативи окремих міністерств є розрізненими та не можуть формувати єдину програму розвитку сільських територій, яка б забезпечила синергетичний ефект. Крім цього, кошти, які виділяються на розвиток сільських територій, є недостатньо інтегрованими, а доступ до них - досить обмеженим. Тому важливе значення має формування більш надійних зв'язків між розробниками політики на державному рівні та тими, хто безпосередньо виконує практичну роботу на місцях, в тому числі - органами місцевого самоврядування, підприємствами, сільськими жителями. Лише за таких умов стратегія розвитку сільських територій стане результатом відкритого процесу консультацій, а не ініціативою, яка “спускається зверху”. До розробки такої ефективної стратегії мають залучатися всі зацікавлені сторони. Для цього необхідно представити учасникам процесу повну інформацію про місцеві потреби, а також сприяти тому, щоб вектор взаємодії був направлений не лише “зверху вниз”, але і по горизонталі, і “знизу вгору”. Стратегія територіального розвитку зможе забезпечити прискорене, стале та рівномірно розподілене зростання економічного та соціального сектору лише за умови скоординованих дій влади (на різних рівнях), представників бізнесу та суспільства.

Варто визнати, що проблеми сільських регіонів не можна повністю відокремити від проблем інших територій, зокрема міст. Фактично, лінії, які колись відділяли міські території від сільських територій, стають все менш чіткими. В останні роки визнається, що багато проблем в містах частково пов'язані з міграцією сільського населення. Люди часто вимушені залишати сільські регіони через незадовільні перспективи у плані зайнятості і отримання доходів. Однак у містах їх часто чекає розчарування і вони стають частиною соціально-економічних проблем міст.

Тому соціальний аспект політики розвитку сільських територій має бути спрямований на створення рівних можливостей та стартового капіталу для жителів сільської місцевості та міст. Таким чином, основний акцент необхідно робити на конкурентоспроможності тих, хто проживає в сільській місцевості. На нашу думку, така програма розвитку сільської місцевості повинна включати наступні елементи: заходи щодо збільшення конкурентоздатності аграрного сектору; заходи щодо покращення стану навколишнього природного середовища; заходи щодо покращення якості життя в сільській місцевості (рис. 5). На основі проведеного дослідження встановлено, що вагомим компонентом формування належного середовища життєдіяльності сільського населення є модернізація організаційно-економічних засад функціонування сільської соціальної сфери. Серйозна зміна структури сільського господарства протягом реформування та скорочення обсягу несільськогосподарського виробництва, зокрема погіршення економічної ситуації приватизованих та трансформованих аграрних підприємств, стали причиною значного скорочення обсягу соціальних благ та послуг.

Через кризовий стан економіки, різке скорочення бюджетного фінансування, неплатоспроможність та заборгованість сільськогосподарських підприємств значно знизився рівень технічної оснащеності та погіршилась соціальна інфраструктура. Такий стан речей унеможливив задоволення потреб сільського населення у соціально-культурних і побутових послугах і, як наслідок, зробив украй проблематичним створення належних умов життя.

У зв'язку з цим, в результаті дослідження був запропонований інструментарій, який передбачає забезпечення подальшого функціонування і розвитку соціальної інфраструктури села шляхом вирішення питання щодо нових власників соціальних об'єктів колективних сільгосппідприємств (рис. 6).

Результати проведеного дослідження дозволяють зробити висновок, що одним із ключових факторів сільського розвитку є покращення доступу до фінансових послуг, оскільки це надасть можливість сільському населенню управляти своїм споживанням, заощадженнями та інвестуванням. Однак, очевидно, що фінансові посередники не будуть ставити перед собою цілі надавати послуги сільським клієнтам в якості потенційного ринку, поки вони не знайдуть шляхи рентабельного обслуговування цих клієнтів. Це вимагає наявності каналів збуту послуг, які будуть не лише доступними широким верствам сільського населення, але і нададуть можливість здійснювати трансакції при незначних затратах. Автором запропоновано використання інноваційних підходів (використання технологічних каналів обслуговування сільського населення), які мають допомогти знизити трансакційні витрати для фінансових посередників. Краще фінансування може вивільнити потенціал зростання в сільському господарстві. Однак, кращий доступ до фінансування не є гарантією підвищення доходів для агровиробників. Для цього необхідний також доступ до кращої сировини, методів землеробства, ресурсів, інформації та ринків.

ВИСНОВКИ

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення та розв'язання наукового завдання щодо соціально-економічного розвитку сільських територій, що базується на поглибленні сутності інтегрованого розвитку сільської місцевості, комплексній оцінці процесів розвитку сільських територій Сумської області, визначенні основних факторів впливу на динаміку соціально-економічного зростання. Результати дослідження дозволяють зробити наступні висновки:

1. Соціально-економічний розвиток українських сільських територій характеризується відсутністю системного підходу до вирішення відповідних питань, а також обмеженою теоретичною і фактичною базою для аналізу проблем сільських територій. Як результат, сприйняття проблем села вченими і політиками часто не відповідає дійсності, оскільки до недавнього часу дослідження пов'язувалися, в основному, з аграрним сектором, що значно обмежувало їх цінність для сільської економіки. Поняття інтегрованого розвитку сільських територій має бути конкретизоване. На нашу думку, воно проявляється в покращенні якості життя сільського населення через підвищення рівнів його самозабезпеченості і соціальної безпеки шляхом реструктуризації його економічної активності. При цьому акцентується увага на тому, що концепція розвитку сільських територій є набагато ширшою порівняно з концепцією аграрного розвитку та відображає комплексні зв'язки і взаємодії сільських економік.

2. Доведено необхідність використання концепції інтегрованого сільського розвитку, визначено, що проблеми сільського розвитку є невіддільними від проблем аграрного сектора, а тому недоцільно зосереджуватися виключно на одній із складових політики сільського розвитку як об'єкті дослідження, оскільки це є обмеженим статичним підходом, що може призвести до значної аналітичної упередженості. Саме тому останні зміни у політичному інструментарії полягають у використанні більш цілісного підходу до дослідження і стимулювання сільського розвитку.

3. На основі вивчення зарубіжного досвіду регулювання сільського розвитку встановлено, що ключовим питанням такого розвитку є не стільки питання фінансування, скільки виявлення, підтримки і впровадження місцевих ініціатив, які поєднують інтереси державних, підприємницьких та суспільних структур, зокрема, підприємців, представників державних відомств і органів місцевого самоврядування, лідерів місцевих співтовариств, що забезпечить використання наявних потенціалів для розв'язання регіональних проблем соціально-економічного розвитку. Реалізація напрямків розвитку сільських територій має здійснюватися на принципах спільного фінансування і партнерства. Зокрема, фінансова допомога може надаватися через державні та неурядові організації на основі конкурсного відбору, прозорості та громадського контролю.

4. Обґрунтовано необхідність підвищення довіри до партнерств між державними, підприємницькими та суспільними структурами із використанням моделей “знизу доверху”. Оскільки Україна характеризується неоднорідністю сільської місцевості, заходи, спрямовані на стимулювання економічного розвитку села та створення нових робочих місць, повинні безпосередньо враховувати потреби окремих регіонів. Місцеві партнерства, створені по територіальному принципу, відіграють винятково важливу роль у забезпеченні стійкого розвитку села та є ключовими елементами політики сільського розвитку. Завдяки таким партнерствам, місцеве населення бере участь у визначенні найважливіших завдань і пошуках їх рішень.

5. Підтверджено, що проблеми сільських регіонів не можна повністю відокремити від проблем інших територій, зокрема міст. Фактично, в розвинених країнах межі, які колись відділяли міські території від сільських територій, стають все менш чіткими. Тому соціальний аспект політики сільського розвитку має бути спрямований на створення рівних можливостей та стартового капіталу для жителів сільської місцевості у порівнянні із можливостями, які характеризують міські території. З цією метою автором розроблено алгоритм реалізації місцевих ініціатив на основі переходу від формування структур локальної співпраці до розробки специфічної регіональної стратегії розвитку та її подальшої популяризації серед місцевого населення

6. Запропоновано якісно нову модель розвитку соціальної сфери в сільській місцевості шляхом пошуку нових власників об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема шляхом формування обслуговуючих кооперативів та сільських сервісних центрів. При цьому, головною метою реформування соціальної інфраструктури визначено збереження й забезпечення ефективного функціонування і подальшого розвитку сфери послуг у сільській місцевості. Досвід роботи в цьому напрямі свідчить, що найбільш ефективними є моделі створення сільських комунальних підприємств, сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів, сільських сервісних центрів, взаємодії органів місцевого самоврядування з громадськими організаціями та приватними підприємцями.

7. Запропоновано методичні підходи до розробки та обґрунтування стратегії інтегрованого розвитку сільських територій, які, на відміну від існуючих, доповнено формуванням ефективного механізму підтримки соціально-економічного зростання депресивних територій. В свою чергу визначено, що підтримка депресивних територій має зосереджуватися на наданні компенсаційних виплат агровиробникам у менш сприятливих територіях. Ці виплати мають бути адаптовані з тим, щоб відображати кращу роль агровиробників як менеджерів природних ландшафтів на таких територіях.

8. Доведено, що в рамках концепції підтримки депресивних територій повинно мати місце фінансування ініціатив щодо перепідготовки зайнятих у сільськогосподарському виробництві (або конверсія в інші види діяльності з метою забезпечення багатофункціонального розвитку сільських територій). Основна увага на даному етапі має приділятись процесам диверсифікації розвитку депресивних територій, а саме розвитку малого підприємництва, удосконаленню інфраструктури та підвищенню якості соціальних послуг

9. Обґрунтована необхідність розв'язання проблеми фінансування сільського розвитку, оскільки фінансові потреби сільських територій України з високою часткою сільського господарства в структурі економічної діяльності залишаються великою мірою незадоволеними. Вітчизняні банки майже ігнорують невеликі сільські підприємства. Очевидні причини такої ситуації пов'язані із недостатнім розвитком фінансових установ, високим ризиком, асиметричним розподілом інформації між кредиторами і позичальниками. Відтак, одним із головних завдань сільського розвитку має бути зменшення бар'єрів між фінансуванням сільського населення та формальним фінансовим сектором. При цьому, застосування нових фінансових технологій в Україні є критично важливим для зменшення ризику невиконання зобов'язань для позичальників, які одночасно покращать доступ до фінансів для багатьох селян.

СПИСОК ОПУБЛИКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових журналах і збірниках

1. Замятіна Н.В. Проблеми забезпечення інтегрованого сільського розвитку в Україні / Н.В. Замятіна // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. - 2005. - №1. - С. 319-326. 2. Замятіна Н.В. Проблеми формування парадигми сільського розвитку / Н.В. Замятіна// Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Серія: Економічні науки. Випуск 15. - Черкаси: ЧДТУ, 2005. - С. 87-92.

3. Замятіна Н.В. Соціальний капітал як каталізатор сільського розвитку / Н.В. Замятіна // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. - 2005. - №2. - С. 345-353.

4. Замятіна Н.В. Аграрна політика як фактор сталого сільського розвитку / Н.В. Замятіна // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Фінанси і кредит”. - 2006. - №1. - С. 297-304.

5. Замятіна Н.В. Розвиток підприємницького потенціалу сільських територій / Н.В. Замятіна // Економіка АПК. - 2006. - №4. - С. 134-141.

6. Замятіна Н.В. Стратегія розвитку сільської зайнятості в Україні / Л.І.Михайлова, Н.В. Замятіна // Теорія та практика державного управління: Зб. наук. праць. - Вип. 3 (15). - Х.: Вид-во ХарРІ НАДУ “Магістр”, 2006. - С. 213-222 (Особистий внесок: встановлено взаємозв'язок сільської занятості та продуктивності агровиробництва, а також запропоновано розвивати сільське підприємництво та диверсифікацію економічної активності населення на рівні регіону).

7. Стоянець Н.В. Розвиток сільських територій в рамках регіональної політики/ Н.В. Стоянець // Науковий вісник Полтавського національного технічного університету. “Економіка і регіон”. - 2008. - № 2 (17). - С. 29-33.

8. Стоянец Н.В. Формирование предпринимательського потенциала как основной региональный аспект эффективного сельского развития / Н.В.Стоянец // Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія “Економіка та менеджмент”. - 2008. - № 12/9 (34). - С. 41-47.

Матеріали конференцій

9. Стоянець Н.В. Роль соціального капіталу у забезпеченні сталого сільського розвитку / Н.В. Стоянець // Инвестиционные приоритеты эпохи глобализации: влияние на национальную экономику и бизнес: материалы международной научно-практической конференции. - Днепропетровск, 14-15 февраля, 2008 г. - С. 92-94.

10. Стоянець Н.В. Організаційно-економічні аспекти інтегрованого сільського розвитку / Н.В. Стоянець // Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства: збірник тез міжнародної науково-практичної конференції (Дніпропетровськ, 21 березня 2008 р.): у 2 т.; ТП. - Дніпропетровськ: ДДФА, 2008. - С. 79.

11. Стоянець Н.В. Основні напрямки удосконалення управління сільських територій / Н.В. Стоянець // Матеріали науково-практичної конференції викладачів, аспірантів та студентів Сумського НАУ (8-25 квітня 2008 р.) - Суми: Сумський національний аграрний університет, 2008. - Т. ІІ. - С. 91.

АНОТАЦІЇ

Стоянець Н.В. Соціально-економічний розвиток сільських територій. - Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка. - Полтавський національний технічний університет МОН України. - Полтава, 2009.

У роботі досліджені особливості інтегрованого розвитку сільських територій в період реформування соціально-економічних відносин, здійснено теоретичне узагальнення та запропоновані нові підходи щодо соціально-економічного розвитку сільських територій, які базуються на поглибленні сутності інтегрованого розвитку сільської місцевості, комплексній оцінці процесів розвитку сільських територій Сумської області, визначенні основних факторів впливу на динаміку соціально-економічного зростання. Вперше розроблено модель розвитку сільських територій на основі формування регіональних партнерств (місцевих груп ініціатив), які поєднують інтереси державних, підприємницьких та суспільних структур, а також запропонований алгоритм реалізації місцевих ініціатив на основі формування структур локальної співпраці, розробки специфічної регіональної стратегії розвитку та її популяризації серед місцевого населення. В роботі також була запропонована якісно нова модель розвитку соціальної сфери в сільській місцевості шляхом пошуку нових власників об'єктів соціальної інфраструктури, зокрема шляхом формування обслуговуючих кооперативів та сільських сервісних центрів.

Ключові слова: інтегрований розвиток сільських територій, сільська економіка, соціальна сфера, структури локальної співпраці, регіональні партнерства, інструменти фінансового забезпечення розвитку сільської місцевості.

Стоянец Н.В. Социально-экономическое развитие сельских территорий. - Рукопись. Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - развитие продуктивных сил и региональная экономика. - Полтавский национальный технический университет імені Юрія Кондратюка МОН Украины. - Полтава, 2009.

В работе исследованы особенности интегрированного сельского развития в период реформирования социально-экономических отношений, осуществлено теоретическое обобщение и предложены новые подходы относительно социально-экономического развития сельских территорий, которые базируются на углублении сущности интегрированного сельского развития, комплексной оценке процессов развития сельских территорий Сумской области, определении основных факторов влияния на динамику социально-экономического роста.

Результаты исследования позволяют сделать выводы о том, что сегодня социально-экономическое развитие украинских сельских территорий характеризуется отсутствием системного подхода к решению соответствующих вопросов, а также ограниченной теоретической и фактической базой для анализа проблем сельских территорий. Как результат, не сформирована об'єктивна основа восприятия проблем села учеными и политиками часто является искаженным, поскольку к недавнему времени исследования связывали, в основном, с аграрным сектором, что значительно ограничивало их ценность для сельской экономики. В работе обращается внимание на то, что политика сельского развития является более широкой сравнительно с концепцией аграрного развития и заключается в мобилизации усилий, направленных на улучшение социально-экономических условий в сельской местности путем увеличения возможностей для трудоустройства, повышения доходов домохозяйств и мобильности их членов.

В диссертации впервые была разработана модель сельского развития на основе формирования региональных партнерств (местных групп инициатив), которые объединяют интересы государственных, предпринимательских и общественных структур, а также предложен алгоритм реализации местных инициатив на основе формирования структур локального сотрудничества, разработки региональной стратегии развития и ее популяризации среди местного населения. В работе предложена качественно новая модель развития социальной сферы в сельской местности путем поиска новых собственников объектов социальной инфраструктуры, в частности путем формирования обслуживающих кооперативов и сельских сервисных центров.

Обоснована необходимость решения проблемы финансирования сельского развития, поскольку сегодня финансовые нужды сельских территорий Украины с высокой долей сельского хозяйства в структуре экономической деятельности остаются в большей степени неудовлетворенными.

Ключевые слова: интегрированное сельское развитие, сельская экономика, социальная сфера, структуры локального сотрудничества, региональные партнерства, инструменты финансового обеспечения сельского развития.

N.V. Stoyanets. Rural Development. - Manuscript. Thesis for the scientific presented degree of Candidate in Economic Science in specialite 08.00.05 - Productive Forces Development and Regional Economy. - Poltava National Technical University named after Yuriy Kondratyuk, Poltava, 2009.

The following issues were studied: peculiarities of integrated rural development during transformations of social and economic relations; theoretical generalization and new ways of rural development, based on a deeper essence of integrated rural development; complex assessment of rural development processes in the Sumy Oblast; development of main factors, which influence the dynamics of social and economic growth. Rural development model, based on regional partnerships (groups of local initiatives), which combine interests of governmental, business and public structures, is proposed, along with the instruments for implementation of local initiatives on the basis of local cooperation, design of regional development strategy and its popularization among local residents. The author proposed a new model for social sector development in rural areas by means of search for the new owners of the objects of social infrastructure, particularly through creation of service coops and rural service centers.

Key words: integrated rural development, rural economy, social sector, local cooperation structures, regional partnerships, financial instruments of rural development.

Размещено на Allbest.ru