Формування стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрних підприємств регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

Дніпропетровський державний аграрний університет

УДК: 631.16

Формування стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрних підприємств регіону

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Сіленков Борис Віталійович

Дніпропетровськ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі менеджменту організації Дніпропетровського державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України, м. Дніпропетровськ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор,

член-кореспондент УААН

Макаренко Петро Миколайович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

проректор з наукової роботи

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Плаксієнко Валерій Якович,

Дніпропетровський державний аграрний університет,

завідувач кафедри обліку і аудиту

кандидат економічних наук, доцент

Болдуєв Михайло Валентинович,

Класичний приватний університет (м. Запоріжжя),

завідувач кафедри обліку і аудиту

Захист відбудеться « 5 » жовтня 2009 року о 1300 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 08.804.01 в Дніпропетровському державному аграрному університеті за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25, ауд. 342.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Дніпропетровського державного університету за адресою: 49600, м. Дніпропетровськ, вул. Ворошилова, 25.

Автореферат розісланий « 4 » вересня 2009 року

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Р.М. Миронова

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному світі сільське господарство розглядається як один із основних факторів економічного і, передусім, соціального розвитку. За оцінками світового банку зростання ВВП обумовлене сільським господарством щонайменше удвічі ефективніше сприяє скороченню бідності, ніж зростання ВВП що отримане за рахунок інших галузей.

Україна володіє 9 % світових запасів чорноземів на яких створюється більше 18 % ВВП та майже 9 % валової доданої вартості. Виробництво сільськогосподарської продукції є джерелом доходів понад 60 % працездатного сільського населення. Але в сільському господарстві склалася ситуація за якої функціонування та розвиток підприємств відбувається в умовах недосконалого організаційно-економічного механізму господарювання, розбалансованості взаємозв'язків в ланках АПК, нестабільності нормативно-законодавчого забезпечення виробництва і ринкового обігу продукції. І не зважаючи на здійсненні заходи з перебудови форм власності і господарювання на селі, становлення ринкових земельних і майнових відносин в організації і управлінні діяльністю аграрних підприємств переважають тактичні і ситуаційні підходи з орієнтацією на швидке отримання прибутків. Між тим суб'єкти аграрного господарювання за динамічності соціально-економічних змін, прискорення процесів глобалізації і євроінтеграції економіки України потребують вибору таких стратегічних орієнтирів які можуть забезпечити їм тривалий успіх в підвищенні конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках, стабільність економічного функціонування на довгострокову перспективу. зламати небезпечну тенденцію «збіднюючого розвитку», заклавши на майбутнє підвалини «випереджаючого розвитку».

Проблеми дослідження стратегії розвитку аграрних підприємств є багатоплановими і викладені у наукових працях багатьох учених, зокрема таких, як Й. Ансофф, П.І. Гайдуцький, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, Б.М. Данилишин, П.М. Макаренко, Л.Ю. Мельник, М.Х. Мескон, М. Портер, В.Я. Плаксієнко, П.Т. Саблук та інші.

Незважаючи на активні наукові пошуки в цьому напрямку досліджень деякі важливі теоретичні, методичні та практичні засади забезпечення довгострокового ефективного розвитку аграрних підприємств не дістали належної уваги. Так, потребують подальших досліджень питання сучасних пріоритетів стратегічного розвитку аграрних підприємств, оцінка структурних змін, які мають бути забезпечені за рахунок вступу на ринки нових суб'єктів господарювання, що у свою чергу передбачає створення та підтримання сприятливого інвестиційного клімату, усунення та недопущення перешкод концентрації і інтеграції виробництва, сприяння інноваційного розвитку підприємств аграрної сфери, формування конкурентоспроможності аграрних виробництв тощо.

Актуальність визначених проблемних питань зумовила вибір теми дисертаційної роботи, її структуру та дозволила зробити акценти на теоретичні та прикладні розробки стратегії розвитку аграрних підприємств, котрі в своїй діяльності започатковують соціально орієнтовані розподільчі відносини.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри менеджменту організацій Дніпропетровського державного аграрного університету з теми: “Організаційно-економічні і фінансові проблеми функціонування АПК і сільських територій в умовах ринку” (№ державної реєстрації 0105U000338).

Мета і завдання дослідження. В дисертації поставлена мета - узагальнити та науково обґрунтувати рекомендації щодо стратегії розвитку аграрного господарювання в регіоні для забезпечення стабільного і ефективного його функціонування в умовах розвитку ринкової економіки.

Відповідно до поставленої мети в процесі дослідження поставленні та вирішувались завдання, основними з яких є:

- узагальнити теоретичні засади стратегії розвитку підприємств;

- проаналізувати динаміку змін техніко-технологічного переоснащення, земельних відносин та фінансового забезпечення суб'єктів сільського господарства регіону;

- визначити рівень виробництва і його ефективність за прийнятою стратегією розвитку аграрного господарювання регіону;

- обґрунтувати напрями концентрації, кооперації і інтеграції аграрного виробництва в регіоні;

- розробити заходи підвищення конкурентоспроможності продукції в діловій стратегії розвитку аграрних підприємств;

- запропонувати чинники поглиблення соціальної та управлінської складових стратегії розвитку аграрного господарювання.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічні і соціальні процеси аграрного господарювання та його стратегічного розвитку в Херсонській області.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів формування стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрних підприємств регіону.

Методи дослідження. Теоретичним підґрунтям здійсненого дослідження стали основи економічної теорії з питань стратегії розвитку аграрних підприємств, наукові розробки вітчизняних і зарубіжних вчених, науково-дослідних установ із вказаної проблематики. Методологія дослідження ґрунтувалася на застосуванні таких методів: діалектичного та монографічного ? у вивченні наукових праць; системно-структурного аналізу ? в оцінці сучасного виробничо-ресурсного стану аграрних підприємств та ефективності його використання; порівняння, групування відносних і абсолютних величин кореляційно-регресійного аналізу ? для характеристики економічної ефективності функціонування аграрних підприємств, виявлення можливостей їх ефективного розвитку на довготривалу перспективу; спостереження й експертних оцінок ? для визначення ефективності механізму стратегічного управління аграрними підприємствами; розрахунково-конструктивний, графічний, SWOT-аналізу ? для прогнозування стратегії розвитку аграрних підприємств на довготривалу перспективу.

Інформаційну базу дослідження складають законодавчі та нормативні акти України з питань регулювання діяльності підприємств АПК, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем стратегічного розвитку аграрних підприємств і регіону, офіційні статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, фінансово-господарська документація агропромислових підприємств Херсонського регіону, матеріали періодичних видань, науково-практичних конференцій.

Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному:

вперше :

- запропоновано визначення варіанта стратегії розвитку форм господарювання здійснювати через використання матриці стратегічного вибору де вихідним пунктом сценарного розвитку того чи іншого суб'єкта є співвідношення його сильних і слабких сторін за виокремленням домінуючих елементів SWOT-аналізу;

- обґрунтовано системний підхід вибору форм інтеграції як множини підсистем: взаємодії на рівні управління активами і ризиками, внутрішньої стратегії і сталого функціонування; стратегічного розвитку інноваційно-інвестиційного, корпоративного, конкурентного, перспективного характеру; захисту і протидії кризовим явищам як фінансово-економічним так і техногенно-природним; формуванням зв'язків між собою і іншими галузями економіки; стратегічного цілеутворення в рамках глобалізаційних процесів, євростандартів і екологічно чистого виробництва продукції.

удосконалено (доповнено):

сприйняття того що стратегія розвитку може бути не тільки національною, а охоплювати собою обласні і районні рівні, кожне підприємство, організацію та їх інтеграційну сукупність по всій її вертикалі і горизонталі.

набули подальшого розвитку:

погляди на стратегію горизонтальної інтеграції через розвиток внутрішньогалузевої кооперації, розширення масштабів поєднання дрібних фермерів з великими товарними господарствами та постачальниками ресурсів;

питання конкурентних переваг вертикальної інтеграції у сфері розподілу та продажу продукції що передбачають встановлення зв'язків із споживачем з метою стабілізації збуту та створення власної мережі реалізації;

теоретичні аспекти партнерських підрядних відносин малого і великотоварного бізнесу в аграрній сфері в напрямі встановлення принципів, особливостей і тенденцій його розвитку, дистрибуції продукції, економічних і стратегічних переваг спільного господарювання.

Практичне значення одержаних результатів дисертації полягає в тому, що вони слугують підґрунтям для подальших теоретичних і прикладних досліджень чинників і передумов забезпечення ефективності та конкурентоспроможності агропромислових підприємств у довгостроковому періоді, методів оцінки та прогнозування їх впливу на формування стратегії розвитку регіону.

Практична значущість теоретичних, методичних і науково-прикладних результатів досліджень підтверджується їх використанням у практичній діяльності агропромислових підприємств, формуванням різних організаційно-правових форм Міністерством аграрної політики України (довідка № 37-18-1-15/9810 від 18.06.2008), у практиці діяльності Головного управління економіки Херсонської обласної державної адміністрації у розробці щорічних програм соціально-економічного розвитку Херсонської області, Стратегії економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року, діючих програм (довідка № 366-4/645-1 від 23.10.2008), головного управління агропромислового розвитку Херсонської обласної державної адміністрації при впровадженні цілісної концепції розвитку агропромислового комплексу регіону (довідка № 6-700-4/620 від 23.10.2008).

Використання в господарській практиці рекомендацій щодо визначення пріоритетів для створення необхідних високоефективних, системних інфраструктур при формуванні та впровадженні регіональних програм дає змогу підвищити результативність та ефективність функціонування агропромислових підприємств, розробити якісно нові стратегії розвитку.

Прикладне значення розробок підтверджується впровадженням їх у практику діяльності Національного наукового селекційно-генетичного центру з вівчарства Інституту тваринництва степових районів імені М.Ф.Іванова «Асканія-Нова» Української академії аграрних наук (довідка № 05-257 від 25.09.2008), закритого акціонерного товариства «Фрідом Фарм Інтернешнл» (довідка № 412/13 від 07.10.2008), сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська перспектива» (довідка № 322/08/01 від 16.10.2008). Крім того, результати дисертаційної роботи використовуються у Херсонському державному аграрному університеті під час викладання дисциплін «Регіональна економіка», «Інфраструктура аграрного ринку», «Стратегія підприємства», «Потенціал і розвиток підприємства», «Економіка підприємства», «Організація селянських фермерських господарств», «Бізнес-прогнозування», «Стратегічне управління» тощо (довідка № 65-05/110 від 13.06.2008).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Представлені в дослідженні рекомендації та пропозиції розроблені автором особисто. З опублікованих у співавторстві наукових праць, у дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отримані самим дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основні результати, положення та висновки дослідження обговорено та схвалено на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних і науково-методичних конференціях: „Методологічні засади стратегічного планування розвитку регіону” (м. Херсон, 2007 р.), „Україна - Чехія - ЄС: сучасний стан та перспективи” (м. Прага, 2007 р.), „Сучасні проблеми гідробіології. Перспективи, шляхи та методи вирішення” (м. Херсон, 2008 р.), „Використання ГІС-технологій при нормуванні водовикористання в зрошувальному землеробстві та в економічному моніторингу” (м. Херсон, 2008 р.), „Стан, перспективи розвитку та наукового забезпечення галузі тваринництва у південному регіоні України” (смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області, 2008 р.).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 19 наукових працях обсягом, що належить особисто дисертанту - 15,4 д.а., у тому числі 9 з них самостійно (обсягом 3,8 д.а.) у наукових фахових виданнях затверджених ВАК України.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Основний зміст роботи викладено на 250 сторінках друкованого тексту. У дисертації розміщено 10 рисунків і 36 таблиць на 45 сторінках. Дисертація має додатки на 16 сторінках. Список використаних джерел містить 203 найменування.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У першому розділі «Теоретичні засади формування і реалізації стратегії розвитку суб'єктів господарювання в ринковій економіці» визначено сутність, види та інструменти стратегії розвитку, порядок побудови «дерева цілей», підходи до стратегічного вимірювання і встановлення пріоритетів та формування стратегії інтеграції та економічних відносин суб'єктів аграрної сфери.

В науковій літературі стратегія розвитку в економіці формулюється виходячи з різних точок зору і включає план управління чи досягнення довгострокових цілей розвитку і стосується концептуальних, життєво важливих напрямів діяльності підприємства. В дисертації визначено що стратегія в економіці це довгостроковий, продуманий і цілеспрямований план дій (організаційних, виробничих, фінансових, маркетингових та соціальних) що приводить до якісних змін, нововведень і використання потенційних можливостей різних форм господарювання чи підприємництва з метою адекватного реагування на виклики ринку. Критеріями стратегії розвитку є динамічність і конкурентоспроможність економіки, галузі, підприємства, продукції. Назавжди визначеної оптимальної стратегії конкурентної боротьби не має і не може бути, тому що стратегія яка ще вчора була найкращою і приносила високі результати, завтра може бути уже неактуальною та привести до поразки.

Класифікація стратегій досить різноманітна і залежить від ознак які положенні в її основу. Так за ієрархією в системі управління виділяють наступні типи: корпоративну, ділову, функціональну, операційну; за функціональною діяльністю - маркетингову, виробничу, організаційну, фінансову та соціальну стратегії; за стадіями життєвого циклу бізнесу - зростання, утримання і скорочення; боротьби за найбільші переваги - стратегії лідера, претендента, послідовника і новачка на ринку; за рівнем глобалізації бізнесу - вузька спеціалізація і диверсифікація; за економічним станом - динамічна, конкуренції, збереження, оборонна. Крім того стратегії можуть поділятись на активні відкриті і закриті та пасивні (нейтральні), стратегії мінімальних витрат, диференціації, зосередження і інші. Вибір того чи іншого типу стратегій залежить від багатьох чинників. Це означає що в країні та її регіонах має бути сформована відповідна вертикаль стратегій всі складові якої об'єднуються спільним для них кінцевим задумом - забезпечення ефективного розвитку кожного елемента цієї вертикалі і кожного окремо взятого виробничо-господарського чи іншого суб'єкта.

Стратегічно орієнтованим вважається таке підприємство в якому застосовується стратегічний аналіз та система стратегічного планування, персонал якого має стратегічне мислення (насамперед вищий управлінський рівень), а поточна діяльність підпорядкована досягненню поставлених стратегічних цілей. Останні слугують основою для побудови «дерева цілей» за їх вертикальною і горизонтальною координацією. Система стратегічного вимірювання є невід'ємною частиною стратегічного управління. В процесуальному аспекті вимірювання та оцінка стратегій виконується у три етапи незалежно на якій стадії це відбувається - стратегічного планування, розгортання стратегії, її впровадження чи стратегічного контролю. Одним із важливих методів вимірювання в стратегічному плануванні є SWOT-аналіз, який ґрунтується на співставленні сильних і слабких сторін суб'єкта дослідження. В роботі визначено сценарії майбутнього, що ґрунтуються на припущеннях відносно формування комбінацій сильних і слабких сторін, можливостей і загроз. Попередній вибір стратегії рекомендовано здійснювати за матрицею (табл. 1).

Сформульовані стратегії оцінюють та корегуються з метою остаточного вибору варіанту, який пізніше буде реалізований.

Встановлено що необхідною умовою підвищення ефективності виробництва, наближення його структури до суспільних потреб, прискорення науково-технічного прогресу, вдосконалення міжгалузевих, галузевих, і внутрішньогалузевих пропорцій є визначення пріоритетів. Наскільки різноманітні пріоритети, їх властивості, настільки численні і конкретні показники, які можна поділити на цільові, ресурсні, ефективності та власне пріоритетності. Цільові це обсяги виробництва, якісні параметри продукції і послуг, рівні соціальних стандартів. Ресурсні показники і ефективності загальновідомі, а показники пріоритетності характеризують масштаби і динаміку процесу розвитку, а також ступінь пріоритетності. Вони важливі при прогнозуванні і плануванні пропорцій розвитку господарства чи їх інтеграції, розподілі виробничих ресурсів.

Таблиця 1

Матриця вибору стратегії за методом SWOT-аналізу

Внутрішні фактори Зовнішні фактори	Сильні сторони «С» (Сила) Наприклад: в управлінні, фінансах, засобах і т.д.	Слабкі сторони «В» (Вада) Наприклад: в маркетингу, організації і т.д.
Шанси «О» (Обставини) (зовнішні) Наприклад: існуючий і майбутній стан економіки, політичні і соціальні зміни, нові продукти, послуги і т.д.	«С-О» максі-максі Використання наявності сильних сторін регіону, суб'єкта господарювання Стратегія: Динамічна	«В-О» міні-максі Переборення слабкостей з метою використання обставин Стратегія: Конкуренції
Загрози «Т» (Труднощі) (зовнішні) Наприклад: вичерпання джерел енергії, політичні і соціальні зміни, конкурентні продукти, послуги і т.д.	«С-Т» макси-міні Наприклад: використання сильних сторін, щоб усунути або уникнути загроз Стратегія: Збереження	«В-Т» міні-міні Наприклад: повна зміна орієнтації, структури або ліквідація Стратегія: Оборонна

Одним із важливих стратегічних напрямів розвитку і підвищення ефективності господарювання за встановленими пріоритетами є узгодження дій і прийняття рішень при поєднанні різних форм господарювання за векторами горизонтальної і вертикальної інтеграції. Визначено що коли підприємству вдалося створити зону «вільну від ринкової конкуренції» то проникнення в неї нових конкурентів малоймовірне. У цьому розумінні вкладення коштів в інтеграційну стратегію потрібно розглядати як плату за зниження ризику в діяльності суб'єкта господарювання. Стратегічний підхід виступає тут як страховий гарант успішної роботи підприємства на перспективу. Таким чином об'єктивна необхідність співробітництва малого і середнього з великим бізнесом в регіоні дозволяє останньому завойовувати ринкові ніші і бути для невеликих підприємств джерелом фінансування розвитку та гарантованим ринком збуту продукції.

Необхідність створення агропромислових формувань обумовлена тим що більш високорозвинена третя сфера АПК, ядро якої становлять галузі переробної і харчової промисловості, повинна стати інтегратором для другої сфери - рослинницької і тваринницької галузі суб'єктів аграрного господарювання. Єдність багатогранних галузей відмінних двох сфер АПК має стратегічне значення як для національної, так і регіональної економік. Складовими елементами створення інтегрованої структури можуть бути організаційні, нормативно-правові, економічні, соціальні та екологічні чинники.

У другому розділі «Економічні наслідки здійснення ринкових перетворень в аграрному господарюванні за функціональною стратегією» проведено аналіз змін техніко-технологічного переоснащення та земельних відносин, встановлено джерела залучення та рівень використання інвестиційних ресурсів, визначено рівень виробництва і ефективність аграрного господарювання.

Трансформаційні процеси в економіці привели до деіндустріалізації виробництва в аграрній сфері ряду регіонів. Так, якщо в 2001 р. основні засоби сільського господарства Херсонської області складали 4,3 млрд.грн., то в 2007 р. - 1,6 млрд., або в 2,6 рази зменшились. При цьому питома вага машин і обладнання за основним видом діяльності в загальній їх вартості суб'єктів аграрного господарювання складає біля 28 %, що менше чим в середньому по Україні (36,8%). В області за 2001-2007 рр. кількість тракторів зменшилось більше чим у 2 раза, комбайнів у 2 раза. На 1000 га ріллі припадає 7 тракторів, що на 1/3 менше чим в середньому по Україні. Зменшення кількісного складу техніки та зниження її рівня технічної готовності призвели до збільшення у 1,5-2,5 раза навантаження обсягів технологічних робіт на сільськогосподарську техніку і машини. Негативні наслідки погіршення матеріально-технічного забезпечення суб'єктів господарювання стають все більш відчутними не тільки безпосередньо для сільськогосподарських товаровиробників, а й в цілому для економіки, так як порушуються якісні технологічні комплекси машин і механізмів, збільшуються витрати на підтримку машинно-тракторного парку, порушуються агротехнічні терміни виконання робіт, не забезпечуються стандарти якості продукції.

Стратегія подальшого розвитку аграрної сфери адміністративної області має бути направлена не тільки на техніко-технологічне її оновлення, а і розвиток земельних відносин на селі.

За результатами земельної реформи основна кількість аграрних формувань регіону або 53,8% має розміри землекористування від 10 до 50 га, 27,3% - від 50 до 500 га. Дані господарства використовують 18,6 % сільськогосподарських угідь. Середні господарства від 500 до 3000 га охоплюють 38,8% площа земель в обробітку. Загальна площа землі зданої за договорами в оренду власниками земельних часток на 01.01.2008 р. становила 81 % від загальної площі розпайованих земель. За терміном оренди переважають договори на 3-5 років - 67,3 %. В області важливим суб'єктом господарювання на селі є господарства населення, які використовують 842,2 тис.га сільгоспугідь або 42,7 % від загальної їх площі. Важливим фактором формування ефективних земельних відносин в регіоні є інвестиції. Поки що сільське господарство області посідає незначне місце в пріоритетних напрямках залучення інвестицій в економіку області. Дещо краща позиція харчової промисловості області. Якщо взяти до уваги, що послідня одержує сировину від сільського господарства, то інвестиційна привабливість сільського господарства сьогодні більше проявляється через розвиток перероблення його продукції. Вагомими причинами порівняно невеликих обсягів інвестицій, у тому числі і іноземних, в підприємства аграрної сфери є їх неоптимальна структура, низький загальний рівень роботи економічних служб в аграрних підприємствах, відсутність сприятливого середовища та обґрунтованої концепції інвестиційної стратегії на перспективу з урахуванням регіональних особливостей. В результаті технологічний рівень сучасного сільського господарства в Херсонській області дуже низький. Це особливо помітно на прикладі господарств населення, які у 2007 р. виробляли 49,7 % продукції рослинництва і 81,9 % продукції тваринництва до її загального обсягу по сільському господарстві. Відхід від крупнотоварного виробництва та недотримання техніко-технологічних чинників, недостатньо ефективна цінова політика що склалась в регіоні обумовлюють низькорентабельне та збиткове виробництво продукції (табл. 2).

Таблиця 2

Рівень рентабельності основних видів продукції сільського господарства у сільськогосподарських підприємствах Херсонської області за період 1990 _ 2007 рр., відсотків

Види продукції сільського господарства	Роки
	1990	1995	2000	2004	2005	2006	2007
Зерно	241,4	55,0	32,2	9,2	- 4,3	2,0	8,3
Насіння соняшнику	140,9	119,1	22,1	29,3	16,4	13,3	33,8
Цукрові буряки (фабричні)	-	1,7	0,9	4,9	20,3	31,8	-
Овочі відкритого ґрунту	39,4	11,6	-5,1	-12,8	2,0	5,1	2,2
Картопля	41,3	-7,1	5,5	4,1	38,6	39,9	52,7
Плоди	73,7	24,4	11,1	27,3	33,5	27,1	12,4
Виноград	40,0	35,9	97,9	-13,4	23,4	-24,9	-19,0
Молоко і молочні продукти	12,7	-27,7	-32,8	-6,9	28,0	4,8	27,1
М'ясо великої рогатої худоби	15,3	-17,3	-56,9	-42,0	-31,9	-46,1	-47,0
М'ясо свиней	38,1	-14,7	-58,8	-18,9	26,9	-6,6	-26,3
М'ясо овець та кіз	-15,1	-22,4	-55,2	-40,9	-14,0	-30,6	-39,1
М'ясо птиці	23,2	-25,8	-38,2	-35,5	-15,4	-26,6	-13,7
Яйця	4,4	50,6	1,7	-20,1	11,0	-33,8	3,0
Вовна	12,4	-49,8	-82,2	-67,2	-63,0	-83,5	-71,0

Статистична обробка показника рентабельності за 1990-2007 рр. показала що максимальне значення її досягло по зерну 241,4, соняшнику - 140,9, овочах - 39,4%.

На жаль продукція тваринництва незважаючи на підвищення цін залишається із року в рік збитковою. Це обумовлено тим що відтворювальний рівень цін для сільгосптоваровиробників області недостатньо високий і не покриває їх витрати з виробництва м'яса, молока і вовни. Тому важливо вирівнювати занадто високі відтворювальні ціни на продукти харчування із низькими цінами виробників через збереження росту реальних доходів населення, надання адресної допомоги малозабезпеченим верствам населення, підвищення ефективності виробництва, бюджетної допомоги за неціновими каналами.

В третьому розділі «Напрями стратегічного розвитку та підвищення ефективності функціонування аграрних формувань регіону» обґрунтовано напрями концентрації, кооперації та інтеграції виробництва, заходи підвищення конкурентоспроможності підприємств і їх об'єднань та поглиблення соціальної і управлінських складових стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрного господарювання.

Парцеляція земельних масивів стала одним із наслідків земельної реформи, тому важливою стратегією має стати формування конкурентоспроможної організаційної структури шляхом концентрації землекористувань через оренду, купівлю земельних ділянок у власність, об'єднання (кооперацію) землевласників та землекористувачів для спільного обробітку землі та виробництва продукції. Механізм концентрації земель шляхом оренди потребує певного удосконалення. Зокрема на державному рівні необхідно визначитись з максимальними площами оренди землі.

При формуванні стратегії агропромислового виробництва в регіоні великого значення надається питанню зрошення земель. З цією метою обґрунтовано проект програми меліорації Херсонської області на період до 2015 р., якою передбачається розпочати масштабні роботи зі створення нових площ зрошення та корінного поліпшення наявних поливних земель, у тому числі будівництво зрошувальних систем на площі 185 тис.га, з них краплинного зрошення 15 тис. га, проведенні реконструкції меліоративних систем - 80 тис. га і виділення із бюджету 750 млн грн.

Сільгосптоваровиробники з позицій стратегічних орієнтирів розвитку агропромислової інтеграції можуть створювати власну переробку і торгівельну мережу, інтегруватися з переробним підприємством через відкрите акціонування, створювати спільне (профільне) переробне підприємство включаючи і фізичних осіб на кооперативних засадах, об'єднуватись разом із переробними і торгівельними підприємствами на засадах взаємоузгодженності та централізації управління. В таких агропромислових формуваннях створених за територіальною ознакою можливо розвивати комплексні сировинні зони відповідно до потенціалу переробки, відпрацьовувати на взаємовигідних засадах відносини розрахунків за сировину, надання агарним підприємствам на вигідних умовах кредитних ресурсів, залучати їх до реалізації кінцевої продукції. Системний вибір форм агропромислової інтеграції можна представити як множину із функціоналом:

, де

- підсистема взаємодій;

- підсистема розвитку;

- підсистема захисту;

- підсистема формування зв'язків;

- підсистема стратегічного цілеутворення.

Функцією мети системи є

Критерій створення оптимальної структури агроформування:

Успіх діяльності агропромислового формування в значній мірі буде залежати яким чином буде забезпечуватись організаційна єдність виробництва, переробки і торгівлі. При цьому формування стратегії розвитку агрохолдингів в агропромисловому виробництві досліджуваного регіону потребує створення організаційної структури за продуктовим принципом. Організація управління в такому разі повинна зводитись до: управління власністю чи даними участі в статутному капіталі; управління виробничо-господарською діяльністю включаючи інвестиційну, технологічну, кадрову і збутову стратегії; управління товарними і грошовими потоками.

Результати досліджень свідчать, що економічно-сильні господарства з великими обсягами робіт повинні комплектувати власний машино-тракторний парк, а економічно-слабким господарством з невеликими обсягами робіт доцільно кооперувати кошти для закупівлі техніки і використовувати її на міжгосподарській основі. Створення міжгосподарських безприбуткових кооперативів з технічного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників у сучасних умовах визнається спеціалістами як один з найбільш раціональних шляхів оновлення машинно-тракторного парку та підвищення його ефективності використання.

Одним із важливих засобів формування конкурентоспроможності сільського господарства в його техніко-технологічному забезпеченні має стати Державна програма технічного переоснащення аграрного сектору економіки, застосування прогресивних ресурсоощадливих технологій у виробництві продукції. Для Херсонської області це створення не тільки системи машин, але і збільшення частки інноваційних підприємств до 15-20 %; оновлення та зміцнення ремонтно-технічної бази на нових технологічних засадах; створення фірмових інноваційних центрів обслуговування техніки; реконструкція та будівництво нових інноваційних типів зрошуваних систем, застосування новітніх вологозберігаючих технологій у зрошенні.

Стратегія розвитку аграрної сфери області розробляється як інвестиційно-інтенсивна з орієнтацією на підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання в регіоні. У реальному секторі за рахунок структурної перебудови економіки нагромадження нових інвестицій інноваційного характеру, зростаючої конкуренції основні індикатори за прогнозно аналітичним сценарієм мають бути такими (табл. 3).

Таблиця 3

Прогноз основних індикаторів розвитку суб'єктів сільського господарства Херсонської області

	1990	2000	2005	2006	2007	Прогноз
						2010	2015
Кількість сільськогосподарських підприємств, один.	388	585	627	442	578	322	376
Наявність тракторів, тис. шт.	23,3	16,1	13,1	12,8	12,7	14,5	14,7
Наявність зернозбиральних комбайнів, шт.	4338	2369	1928	1884	1893	3400	3500
Споживання енергії на виробничі потреби, кВт-год.	123	231,1	113,9	111,8	157,6	111	110
Наявність енергетичних потужностей, тис. к.с.	2240	3934	2040	1946	1926	2000	2100
Енергоємність праці сільгосппідприємств, кВт-год.	1736	3146	3769	374 8	5508	2467	2445
Енергопотужностей на 100 га посівної площі, к.с.	386	359	263	239	227	365	370
Вартість валової продукції (співставлені ціни) - всього, млн.грн.	5306,7	2830,1	3286,9	3479,3	2800	5022	6323,3
в т.ч. рослинництва	2341,2	1799,3	2211,3	2474,1	1799,2	3305	4388,5
тваринництва	2965,5	1030,8	1025,6	1005,2	1000,8	1717	1934,8
Виробництво: зерна, тис. т	2792,4	1166,3	1539,3	1474,2	810,1	2150	2565
овочів, тис. т	423,4	421,5	526,1	621,8	499,9	1000	1230
плодів і ягід, тис. т	69	55	52	12	30	77	106
молока	799	320,1	357,7	354	321,1	410	510
м'яса всіх видів	167,9	55,1	39,5	41,2	44,1	75,3	81,2
яєць млн. шт.	392,8	189,8	249,9	261,1	277,4	1100	1008
вовни, т	449,8	270	143	143	164	219	310

Визначено, що соціальна складова стратегії розвитку сільського господарства регіону на кожному ієрархічному рівні управління (підприємство, місцеве самоуправління, район, область) має забезпечувати конкретне цільове призначення, тактику та етапи, відповідну нормативно-забезпечуючу базу для досягнення кінцевої мети, об'єктивну оцінку проміжних і кінцевих результатів соціальної орієнтованості розвитку. Остання в кожному випадку повинна закінчуватись розробкою заходів виведення такої орієнтації на якісно вищий рівень.

В розвитку сільського господарства Херсонської області соціальні проблеми будуть вирішуватись як в напрямі трудової зайнятості, підвищення зарплати і формування соціальної інфраструктури сільського населення, так і в плані формування у керівників різних ієрархічних рівнів управління аграрної сфери соціально орієнтованого мислення, за яким вони свою діяльність звіряли б з тим як їх дії (управлінські, виробничі) впливають на вирішення соціальних питань територіального осередку.

Щодо трудової зайнятості і підвищення зарплати то в аграрному секторі доцільно нарощувати переорієнтацію і диверсифікацію видів діяльності як за рахунок виробництва певних товарів на які буде зростати попит, у тому числі і непродовольчих, так і подальше продукування суспільних благ і послуг.

В управлінні буде зберігатись рівневий (по вертикалі) характер діяльності за ефективного кадрово-управлінського підбору. Відібраний для вертикального просування спеціаліст призначається не на будь-яку вищу посаду, а виключно на ту з них, на якій за попередніми оцінками можуть найповніше розкритись його вміння і здібності.

ВИСНОВКИ

1. Поняття стратегії в економіці визначається як довгостроковий, продуманий і цілеспрямований план дій за функціональним критерієм, що забезпечують розвиток якісних змін і нововведень та використання потенційних можливостей різних форм господарювання (чи підприємницької діяльності) з метою адекватного реагування на виклики ринку. Стратегія не може бути визначеною раз і назавжди, вона повинна бути достатньо гнучкою, постійно переглядатися і трансформуватися.

2. Управління є невід'ємною складовою реалізації стратегії і розцінюється як процес що потребує з одного боку певної керованості, а з іншого як реальний захід відродження виробництва. Воно неможливе без проведення стратегічного аналізу і стратегічного планування, як виконання відповідних функцій орієнтованих на перспективу. Проведення стратегічного аналізу повинне обов'язково враховувати особливості середовища в якому функціонує господарство та рівень невизначеності з яким доведеться зіткнутись господарюючим суб'єктам. Стратегічне планування повинне спиратись на алгоритм: конкретні завдання - задачі - стратегічні цілі - місія підприємства. Це модель піраміди планування в стратегічному управлінні.

3. Організація стратегічного розвитку аграрної сфери потребує на всіх ієрархічних рівнях управління наочно-графічного зображення, підпорядкованості та взаємозв'язку цілей, які демонструють розподіл загальної мети або місії під цілі, завдання та окремі дії. Суб'єкти господарювання вимірюють не тільки фінансові результати, продуктивність та інші традиційні параметри, але і результати впровадження тих чи інших стратегій. В процесуальному аспекті вимірювання та оцінка стратегій за встановленими цілями і стратегічними альтернативами виконується у три етапи незалежно від того на якій стадії це відбувається - стратегічного планування, розгортання стратегії, її впровадження чи стратегічного контролю.

4. Перебудова функціонально-економічних відносин суб'єктів аграрного господарювання має ґрунтуватись на стратегії інтеграції. Досить важливо скоординувати головні дії у сфері «виробництво сировини > її промислова переробка > реалізація готової продукції», а саме: умови, обсяги та строки постачання сировини, ціни та порядок здійснення взаєморозрахунків; порядок формування та розподілу прибутку чи доходів від спільної діяльності. У результаті реформування відносин власності склалися об'єктивні передумови поглиблення процесу агропромислової інтеграції яка дає змогу той чи інший її напрям трансформувати в конкретну агропромислову структуру за організаційними, нормативно-правовими, економічними, соціальними та екологічними складовими елементами.

5. Соціально-економічні результати аграрного розвитку в Херсонській області засвідчили про недостатню відпрацьованість відповідних нормативно-правових та організаційно-методичних механізмів програмних бачень, яким внаслідок проведених перетворень стане сільське господарство. Головним у вихідних положеннях була тотальна деколективізація сільського господарства та його фермеризація. В результаті техніко-технологічне переоснащення господарств регіону різко знизилось. Зокрема основні засоби у 2007 р. порівняно з 2001 р. зменшились у 2,6 рази і склали 1,6 млрд. грн. За вказаний період скоротилась кількість тракторів у 2 рази, забезпеченість енергетичними потужностями знизилась майже на 25 %. Таким чином відбувається деіндустріалізація аграрного виробництва, не забезпечуються стандарти якості продукції та інше.

6. Проведення земельної реформи забезпечило перерозподіл земель між власниками і землекористувачами, в результаті скоротились площі земельних угідь у сільськогосподарських підприємствах при одночасному розширенні площ, що використовують громадяни та фермерські господарства. Таким чином на 80,8 % від загальної кількості в регіоні сформувавсь сектор невеликих господарств від 10 до 500 га. Основна форма земельних відносин в сільському господарстві регіону - орендні.

7. Інвестиційне забезпечення розвитку агропромислового виробництва в цілому і сільського господарства зокрема посідає незначне місце у пріоритетних напрямках інвестицій в економіку області. Основні обсяги інвестицій (52,6%) це власні кошти аграрних підприємств, 16,2 % - кредити банків і 9,7 % - кошти державного бюджету. Зниження інвестиційних вкладень зумовлено, з одного боку, проблемами макрорівня (відсутністю сталої законодавчої бази, стратегії розвитку економіки, розвитком інфляційних процесів, високими банківськими відсотками), а, з іншого боку, внутрішніми проблемами підприємств які займаються виробництвом та наданням послуг у сільському господарстві (низький рівень ефективності їх бізнесу, достатнього рівня менеджменту їх керівників та відсутність належної інфраструктури у сільській місцевості).

8. В організаційному аспекті стратегічними орієнтирами для ряду регіонів Херсонської області може бути ефективним створення територіальних агропромислових формувань, де об'єднуються виробники, переробні, торгівельні і обслуговуючі організації. Це дає можливість створити компактні сировинні зони відповідно до наявного потенціалу переробки, відпрацювання на взаємовигідних засадах відносин розрахунків за сировину, надання аграрним підприємством на вигідних умовах кредитних ресурсів, залучення їх до реалізації кінцевої продукції, організація центровивозу сировини і продукції транспортом переробних чи обслуговуючих організацій.

9. Формування стратегії розвитку агрохолдингів в агропромисловому виробництві Херсонщини потребує створення організаційної структури з боку сільського господарства за продуктовим принципом, формування зернового, молочного, м'ясного, птахівничого і овочевого виробничо-технологічних блоків. Тут суттєвого значення набуває проблема збалансованості сировинної бази і переробних потужностей підприємств. Послідні як правило недостатньо потужні і потребують інвестування як у модернізацію, так і нове будівництво.

10. Основні зусилля щодо техніко-технологічного оновлення, як одного із головних чинників формування стратегії конкурентоспроможності сільськогосподарської продукції в регіоні необхідно зосередити на зменшення її матеріало і енергоємності, впровадженні ресурсоощадливих і економічних сучасних технологій на основі системи машин що забезпечує комплексну механізацію виробничих процесів, створення раціональних рядів технічних засобів для різних форм господарювання на селі, застосування фінансового лізингу як форми державної підтримки товаровиробників в оновленні і розвитку технічного переоснащення. Цьому має сприяти розробка державної Програми технічного переоснащення аграрного сектору економіки.

11. Набуття членства в СОТ стає одним із чинників залучення в економіку України іноземних інвестицій. Для цього необхідно допрацювати законодавче забезпечення що сприяє притоку інвестицій, сформувати політику збалансованості між імпортом і експортом, програму організації маркетингової діяльності по підвищенню привабливості аграрного сектору для інвесторів. Крім того для досліджуваного регіону при організації агропромислових формувань важливо залучати як вітчизняних, так і іноземних інвесторів на засадах динамічно пошукових дій та сприйняття ними проектного стилю управління, створення проектно-орієнтованої системи розвитку суб'єктів господарювання.

12. Соціально-орієнтований розвиток суб'єктів господарювання незалежно від ієрархічного рівня управління має бути організаційно-завершеним, що практично означає: формування на кожному рівні конкретного цільового призначення стратегії, тактики етапів соціального розвитку аграрної сфери, організацію нормативно-забезпечуючої бази досягнення кінцевої мети, оцінку проміжних і кінцевих результатів.

13. Організаційно-економічна перебудова та техніко-технологічне оновлення агропромислового виробництва зумовлюють необхідність вирішення проблеми сільської зайнятості. Подальше розширення прикладення праці селян в регіоні відбуватиметься як продовження сільськогосподарської діяльності на присадибних ділянках, по догляду за тваринами (кролики, кози, страуси, слимаки і інше), вирощуванню екологічно чистої продукції, розвитку агротуризму і сільського зеленого туризму. Розвиток несільськогосподарської діяльності селян буде направлений на створення агросервісних та підсобних підприємств і промислів, торгівельної мережі «на місцях», «лавок здорової їжі», а також розширення вирощування насіння і саджанців декоративних рослин і квітів, вирощування грибів, підтримання ландшафтного, рекреаційного, культурно-історичного потенціалу сільських територій і інше.

14. Стратегічна спрямованість вибору напрямів і принципів роботи з кадрами полягає в поступальній орієнтації на взаємоузгоджене вирішення невідкладних середньострокових і більш віддалених проблем. При цьому на початковому етапі не має значення посада яку займає той на кого падає вибір. Основним тут є його очікувані потенційні здібності.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Сіленков Б.В. Механізм забезпечення сталого розвитку АПК регіону та його функції/Б.В.Сіленков//Таврійський науковий вісник. Вип. № 49. -2008. - С.203-209.

2. Сіленков Б.В. Економічні обґрунтування сталого розвитку АПК Херсонщини/Б.В.Сіленков//Таврійський науковий вісник. Вип. № 55. -2008. - С.330-335.

3. Сіленков Б.В. Розвиток інвестиційної діяльності та фінансово-кредитного забезпечення сільського господарства регіону/Б.В.Сіленков //Таврійський науковий вісник. Вип. № 57. - 2008. - С.215-223.

4. Сіленков Б.В. Формування стратегії розвитку на підставі організаційно-економічного механізму використання виробничих ресурсів аграрними підприємствами Херсонської області/Б.В.Сіленков//Таврійський науковий вісник. Вип. № 59. - 2008. - С.218-229.

5. Сіленков Б.В. Підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств Херсонської області/ Б.В.Сіленков //«Агросвіт». Науково-практичний журнал. № 17. - 2008.- С.25-30.

6. Сіленков Б.В. Організаційно-економічний механізм реалізації стратегії розвитку аграрних підприємств/Б.В.Сіленков //«Агросвіт». Науково-практичний журнал. № 18. - 2008. - С.28-32.

7. Сіленков Б.В. Економіко-екологічна оцінка земельних ресурсів Херсонської області як фактору економічного розвитку та підвищення ефективності аграрних підприємств регіону/Б.В.Сіленков//«Агросвіт». Науково-практичний журнал. № 19. - 2008. - С.22-27.

8. Сіленков Б.В. Наукові засади формування стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрних підприємств регіону з використанням ГІС-технологій/Б.В.Сіленков//«Інвестиції: практика та досвід». Наук.-пр. журнал. № 19. - 2008. - С.32-33.

9. Сіленков Б.В. Управління моделі стратегії розвитку та активізації резервів і потенціалів рентабельності сільськогосподарського виробництва/Б.В.Сіленков// Таврійський науковий вісник. Вип. № 60. - 2008. - С.226-235.

В інших виданнях

10. Коваленко М.А. Методичні основи довгострокового планування розвитку територіально-галузевих виробничих комплексів / М.А.Коваленко, Б.В.Сіленков// Вісник Хмельницького національного університету. - 2006. - С. 149-154.

11. Сіленков Б.В., Данилишин Б.М., Геєц В.М., Саблук П.Т. та інші Стратегія економічного та соціального розвитку Херсонської області до 2015 року// (особистий внесок - затверджено рішенням обласної ради від 28 листопада 2008 року № 781 розвиток аграрного комплексу Херсонської області, розроблено пріоритети підвищення рівня інвестиційної привабливості, розвиток інноваційної діяльності, активізація зовнішньоекономічних відносин. Розвиток високопродуктивного агропромислового комплексу та зрошуваного землеробства. Збереження та розвиток природних ресурсів. Покращення екологічної ситуації.).

12. Сіленков Б.В. Соціально-економічна безпека як концептуальна основа планування розвитку регіону/ Б.В.Сіленков //Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції ІПСТ «Фінансово-економічні проблеми розвитку підприємств в Україні». - 6-7 жовтня 2005 року. - С. 35-36.

13. Сіленков Б.В. Про стан і основні напрямки розвитку малого підприємництва в Херсонській області /Б.В.Сіленков // Тези та матеріали міжвузівської науково-практичної конференції 3-4 лютого 2005 року. - С.3-9.

14. Сіленков Б.В. Впровадження програмного цільового планування фінансового розвитку регіону./ Б.В.Сіленков// Світ фінансів. Випуск 1(10). - 2007. - С.195-201.

15. Сіленков Б.В. Імперативи стратегії інноваційного розвитку аграрного сектору для забезпечення підвищення ефективності аграрних підприємств /Б.В.Сіленков// Збірник матеріалів науково-практичної конференції «Методологічні засади стратегічного планування розвитку» - Херсон, 2007. - С. 37-39

16. Сіленков Б.В. Концепція стратегії розвитку потенціалу сільгоспвиробництва для підвищення ефективності активів аграрних підприємств регіону / Б.В.Сіленков // Матеріали міжнародного науково-практичного семінару «Україна - Чехія - ЄС: сучасний стан та перспективи» - Прага, 2007. - С. 201-204.

17. Сіленков Б.В. Формування стратегії розвитку аграрного сектору в умовах сучасних проблем гідробіології / Б.В.Сіленков // Матеріали II міжнародної наукової конференції «Сучасні проблеми гідробіології. Перспективи, шляхи та методи вирішення» - Херсон, 2008. - С. 14-15.

18. Сіленков Б.В. Наукові засади формування стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрних підприємств регіону із використанням ГІС - технологій / Б.В.Сіленков // Матеріали IV міжнародної науково-методичної конференції «Використання ГІС - технологій при нормуванні водовикористання в зрошувальному землеробстві та економічному моніторингу» - Херсон, 2008. - С. 9-13.

19. Сіленков Б.В. Формування політики щодо реалізації стратегії розвитку підвищення ефективності аграрних підприємств регіону /Б.В.Сіленков// Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції «Стан, перспективи розвитку та наукового забезпечення галузі тваринництва у південному регіоні України» - Херсон, 2008. - С. 21-26.

АНОТАЦІЯ

Сіленков Б.В. Формування стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрних підприємств регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Дніпропетровський державний аграрний університет, м. Дніпропетровськ, 2009.

Досліджено сутність стратегії розвитку суб'єктів господарювання, її критерії, класифікацію та роль у розвитку ринкової економіки. Обґрунтовано поняття стратегії розвитку, представлено методологію визнання цілей стратегії, побудову «дерева цілей» за їх вертикальною і горизонтальною координацією. Визначено що система стратегічного вимірювання є невід'ємною частиною стратегічного управління. Одним із важливих методів вимірювання в стратегічному плануванні є SWOT-аналіз використання якого дозволяє зробити попередній вибір стратегії за відповідною матрицею.

В роботі проаналізована динаміка змін техніко-технологічного переоснащення, земельних відносин та інвестиційного забезпечення суб'єктів сільського господарства регіону, визначено рівень виробництва і його ефективність за прийнятою стратегією розвитку сільського господарства регіону. Доповнено сприйняття того що стратегія розвитку може бути не тільки національною, але і більш низьких ієрархічних рівнів управління.

Обґрунтовано напрями концентрації, кооперації та інтеграції виробництва, заходи підвищення конкурентоспроможності підприємств і їх об'єднань та поглиблено розвиток соціальної і управлінської складових стратегії розвитку і підвищення ефективності аграрного господарювання.

Ключові слова: стратегія, цілі, стратегічне управління, технічне переоснащення, земельні відносини, інвестиції, інтеграційна стратегія, соціальна складова.

АННОТАЦИЯ

стратегія економіка господарство сільський

Силенков Б.В. Формирование стратегии развития и повышение эффективности аграрных предприятий региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - Днепропетровский государственный аграрный университет, г. Днепропетровск, 2009.

Исследована сущность стратегии развития субъектов хозяйствования, ее критерии функционирования, классификацию и роль в развитии рыночной экономики.

...