Розвиток та ефективне функціонування аграрно-промислових формувань: теорія, методологія, практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ НАУКОВИЙ ЦЕНТР

"ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ"

УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

РОЗВИТОК ТА ЕФЕКТИВНЕ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРАРНО-ПРОМИСЛОВИХ ФОРМУВАНЬ: ТЕОРІЯ, МЕТОДОЛОГІЯ, ПРАКТИКА

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(економіка сільського господарства і АПК)

НЕСТЕРЧУК Юлія Олександрівна

Київ - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

аграрний ринковий інтеграція промисловий

Актуальність теми. Інтеграційні процеси у світі стрімко розвиваються на різних рівнях, охоплюючи усі аспекти життя суспільства і є складним, багатогранним явищем, що характеризує різноманітність причин та наслідків здійснення.

Узагальнення і систематизація існуючих концепцій формування інтегрованого виробництва характеризує динамічність економічних поглядів на інтеграційний процес як відображення еволюційності дійсності. На сучасному етапі ринкових перетворень економічна природа інтегрованого виробництва зазнає суттєвих змін щодо цілей, форм і методів інтеграції. З цим пов'язана необхідність поглиблених досліджень низки теоретико-методологічних і прикладних аспектів розвитку інтеграційних процесів та створення аграрно-промислових формувань.

Налагодження інтеграційних взаємодій, що відбувається на тлі недосконалих майнових і земельних відносин, вимагає відпрацювання ринкового механізму, дотримання норм чинного законодавства, вирішення соціальних проблем села тощо. Розвиток інтеграційних процесів в умовах ринкових трансформацій потребує поглиблення досліджень, розробки наукових положень, пропозицій щодо визначення і тлумачення сутності інтеграційних процесів, їх аналізу, діагностики впливу на динаміку соціально-економічного розвитку, стратегії управління формотворчими процесами. Нових методологічних підходів до вивчення і вирішення потребує питання організації нового типу відносин аграрних та інших учасників інтеграційних процесів і формування на цій основі раціональних аграрно-промислових систем.

Розробку теорії і практики розвитку системи економічних, організаційно-виробничих відносин товаровиробників, процесів інтеграції та сільськогосподарської кооперації здійснювали відомі зарубіжні вчені: І. Ансофф, М. Бенуа, Л. Блан, М. Бредлі, П. Куломб, К. Маркс, Р. Оуен, П. Ріо, Д.Фіш, Ш. Фур'є та інші.

Питання удосконалення взаємовідносин на селі наприкінці XIX - початку XX століття розглядалися О.І. Герценим, М.О. Добролюбовим, В.І. Леніним, М.І. Туган-Барановським, М.Г. Чернишевським, О.В. Чаяновим, Я.П. Нікуліхіним, М.Л. Хейсиним.

Проблеми регулювання взаємовідносин між суб'єктами господарювання в АПК та формування інтегрованих структур в період розвитку радянської аграрної економіки висвітлені в наукових працях В.Г. Андрійчука, В.І. Бойка, В.П. Василенка, П.І. Гайдуцького, Є.П. Губіна, М.Ю. Коденської, І.І. Лукінова, Є.С. Оглобліна, О.М. Онищенка, С.І. Сьоміна, Л.В. Тягуненка, В.В. Юрчишина та інших.

Результати дослідження загальних питань розвитку кооперування й інтеграції в сучасному аграрно-промисловому виробництві, його галузях і сферах висвітлені у працях провідних вітчизняних та іноземних вчених: В.Г. Андрійчука, П.П. Борщевського, Б.З. Дворкіна, П.К. Канінського, М.Ю. Коденської, О.В. Крисального, К.К. Кумехова, В.З Мазлоєва, А.Г. Мазура, М.Й. Маліка, В.Я. Месель-Веселяка, В.Д. Мінгалева, О.М. Онищенка, Б.Й. Пасхавера, О.А. Родіонової, П.Т. Саблука, О.М. Сьоміна, В.К. Терещенка, М.А. Хвесика, В.М. Яценка та інших.

Накопичений теоретичний і методичний потенціал є ґрунтовною базою для подальших досліджень у цьому напрямі. Вагоме значення розвитку інтеграційних процесів для підвищення ефективності вітчизняного аграрно-промислового виробництва в умовах ринкових трансформацій, формування раціональної організаційно-виробничої структури і вирішення соціальних проблем села, а також наукові інтереси автора стали визначальними при виборі теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконане згідно з планом науково-дослідної роботи кафедри економіки Уманського державного аграрного університету як складова частина теми “Адаптація організаційно-економічного механізму господарювання до соціально орієнтованих ринкових відносин” (номер державної реєстрації 0101U004493), у межах якої автором обґрунтовано концепцію механізмів аграрно-промислової інтеграції як соціально-економічної закономірності розвитку аграрної економіки. Як складова частина наукових досліджень за темою “Організаційно-економічний механізм функціонування підприємницьких структур, система ціноутворення, фінансово-кредитних відносин, страхування” (номер державної реєстрації 0108U004173) дисертаційна робота містить результати дослідження сучасного стану і тенденцій формування системи аграрно-промислових структур та розробку механізмів забезпечення їх ефективного функціонування.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка науково-методологічних засад і обґрунтування концептуальних підходів щодо суті та форм прояву аграрно-промислової інтеграції, організаційно-правових й економічних механізмів їх реалізації, ринкового і державного регулювання та практичних рекомендацій щодо їх удосконалення.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність розв'язання таких завдань:

- на основі аналізу законодавства, наукових підходів вітчизняних і зарубіжних вчених узагальнити та висвітлити теоретичну сутність, зміст, форми прояву аграрно-промислової інтеграції, методологічні засади класифікації діючих в АПВ інтегрованих формувань;

- дослідити та систематизувати еволюції інтеграційних процесів, їх закономірності й особливості у пореформенний період, виявити причинно-наслідкові зв'язки і економічні умови розвитку, мотиви учасників;

- розробити методичні підходи до аналізу ефективності функціонування інтегрованих суб'єктів господарювання аграрно-промислового виробництва;

- виявити вплив основоположних ринкових інституціональних чинників на процеси аграрно-промислової інтеграції;

- оцінити масштаби аграрно-промислової інтеграції в основних продуктових підкомплексах і регіонах;

- розробити адаптивно-імітаційні моделі взаємовідносин учасників аграрно-промислових формувань основних типів;

- обгрунтувати методичні положення щодо формування системи економічних взаємовідносин між учасниками вертикально інтегрованих систем аграрно-промислового виробництва з урахуванням рівня їхньої юридичної та господарської самостійності;

- розробити концепцію участі інтегрованих структур у формуванні інноваційної системи АПВ;

- визначити концептуальні засади участі держави в розвитку ефективних форм аграрно-промислової інтеграції.

Об'єктом дослідження є процеси розвитку і функціонування багаторівневих аграрно-промислових формувань та окремих їх учасників.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і методологічних основ розвитку і функціонування аграрно-промислових формувань, організаційно-економічних відносин і процесів, практичних проблем інтеграційних процесів в аграрно-промисловому виробництві.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження став інструментарій соціально-філософської, економічної, соціологічної теорій, а також фундаментальні концепції та гіпотези, представлені у класичних і сучасних працях вітчизняних та іноземних вчених, що розвивають теорію інтеграційних процесів в економіці, обґрунтовують закономірності розвитку аграрно-промислової інтеграції.

Основу процесу реалізації завдань дослідження становлять загальнонаукові методи соціально-економічного пізнання: діалектичний та історико-логічний. Зокрема, у межах діалектичного методу розглянуто генезис інтеграційних процесів в аграрно-промисловому виробництві; причинно-наслідковий підхід використовувався при обґрунтуванні мотивів потенційних учасників інтеграції, рівня її впливу на соціально-економічний розвиток. Історико-логічний метод покладений в основу теоретичного узагальнення суті, змісту, форм інтеграції, визначення інституціональних чинників ефективного розвитку аграрно-промислових формувань, складових системи державного регулювання інтеграційних процесів.

Узагальнення наукової думки з досліджуваного питання та його правової бази здійснювалось на основі монографічного методу; суттєві особливості інтеграційних процесів на рівні регіону й основних продуктових підкомплексів виділено за допомогою абстрактно-логічного методу. У роботі використовувались такі прийоми статистико-економічного аналізу: динамічні ряди - для виявлення тенденцій розвитку, порівняння та індексний прийом - для рейтингової оцінки ефективності аграрно-промислових формувань, а також метод елімінування - для визначення впливу факторів на результативну ознаку; економіко-математичний - для моделювання взаємовідносин між аграрним та іншими учасниками інтегрованих формувань різних типів; графічний - з метою наочного відображення результатів функціонування змодельованих систем.

Інформаційна база дослідження сформована на основі законодавчих і нормативних актів України, що регламентують процеси організаційно-структурного розвитку економіки, офіційних даних Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики України, Міністерства економіки України, матеріалів, опублікованих у монографіях вітчизняних та іноземних дослідників, наукових статтях, матеріалах науково-практичних конференцій, результатів господарської діяльності вітчизняних аграрно-промислових формувань, а також результатів власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретико-методологічному та практичному обґрунтуванні формування й ефективного розвитку аграрно-промислових структур у контексті сучасних ринкових перетворень. Найбільш значущими науковими результатами, одержаними автором особисто, є:

вперше:

- дано трактування суті аграрно-промислової інтеграції, що враховує участь у ній зовнішніх щодо АПВ підприємств та організацій як цілеспрямованого процесу створення нової цілісності (аграрно-промислової системи) на основі зближення інтересів, зміцнення виробничо-господарських зв'язків і відносин прямих та опосередкованих учасників аграрно-промислового відтворювального процесу;

- обґрунтовано методологічний апарат визначення ефективності інтеграції суб'єктів господарювання АПВ у частині систематизації концептуальних підходів до оцінки аграрно-промислової інтеграції та основних методів комплексного аналізу вартості інтегрованих формувань;

- розроблено методичний інструментарій щодо визначення сумісності інтересів сільськогосподарських товаровиробників і переробників, побудови імітаційних моделей оптимізації режимів їхньої взаємовигідної діяльності в межах аграрно-промислових формувань різних типів із застосуванням теорії самоорганізації, що передбачає якісну оцінку моделі з можливістю перевірити результат моделювання стосовно адекватності реальній ситуації, і є основою прогнозування фінансового результату інтегрованого формування;

удосконалено:

- механізми взаємодії сільськогосподарських та інших учасників аграрно-промислових формувань, що діють в окремих регіонах й основних продуктових підкомплексах АПВ, та визначено пріоритетні шляхи удосконалення їхньої організаційно-виробничої структури;

- механізм трансфертного ціноутворення, що передбачає об'єктивну оцінку індивідуального внеску капіталу кожного учасника в загальний результат спільної діяльності, об'єктивний розподіл кінцевого результату на основі відносин власності та обраного критерію (поточні витрати, затрати праці, інвестиції тощо), враховуючи принципові відмінності між двома напрямами формування відносин розподілу: за проміжним або кінцевим результатом;

- концепцію державного регулювання інтеграційних процесів на основі регіонального стратегічного планування розвитку АПВ, у межах якого окреслюються перспективи розвитку аграрно-промислового виробництва та розробляється система механізмів і конкретних заходів щодо їх досягнення;

дістали подальший розвиток:

- обґрунтування основних характеристик ринкових інститутів та інституціональних чинників (конкуренція, інформація, винагорода за ризик тощо), що забезпечують контрактну модель розвитку національного господарства згідно з інституціональною теорією, в тому числі за рахунок пріоритетності економіки АПК у задоволенні суспільних інтересів;

- методика оцінки мотиваційної стратегії аграрно-промислової інтеграції для розробки механізмів взаємодії структуроутворювальних елементів, що передбачає такі компоненти: мотивація ініціатора інтеграції; учасників інтегрованого формування; працівників. До ініціаторів аграрно-промислової інтеграції вперше віднесено зовнішніх інвесторів, до учасників - фермерські господарства та господарства населення;

- формування якісно нової інноваційної системи АПК, до складу якої входять державна інноваційна підсистема та аналогічна підсистема недержавного сектору (включно із науково-дослідними центрами інтегрованих та інших підприємств АПВ, їхніх асоціацій, спілок), а також механізм включення до її складу дорадчої служби.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що концепція формування і функціонування інтегрованих структур розроблена на системній основі та враховує принципові зміни економічних умов аграрно-промислового виробництва, що відбулись в останні роки. Тому реалізація на основі цієї концепції методичних положень і практичних рекомендацій, які містить дисертаційне дослідження, забезпечить збільшення економічного та соціального ефекту у вітчизняному АПВ.

За умови поетапного створення аграрно-промислових формувань різних рівнів взаємопов'язаність внутрішньогосподарських і міжгосподарських інтеграційних механізмів забезпечуватиме комплексність та передбачуваність результатів, інтенсифікацію ефекту аграрно-промислової інтеграції, його стабілізацію і зростання у часі.

Методичні підходи, принципи побудови і використання інтеграційних механізмів, розроблені в дисертації, пройшли апробацію у реальних умовах господарювання, в тому числі у процесі створення чотирьох обслуговуючих кооперативів, чотирьох спілок товаровиробників, двох асоціацій в аграрній сфері Черкаської області у межах українсько-американського проекту „Підвищення доходів приватних сільськогосподарських товаровиробників через систему Екстеншн”. Методика вибору моделей інтеграції, регіонального розміщення сировинних зон аграрно-промислових формувань, використовується у діяльності Управління агропромислового розвитку Уманської районної державної адміністрації (довідка № 132а/04-04-1 від 12.03.2009 р.).

Рекомендації щодо формування стратегічних і тактичних планів головної та залежних компаній, а також пропозиції з удосконалення обмінно-розподільчих відносин між ними використовувалися у процесі реорганізації Агрокомплексу ТОВ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча” (довідка № 21 від 25.03.2009р.).

За результатами дослідження підготовлено довідки і пропозиції для Головного управління агропромислового розвитку Черкаської обласної державної адміністрації. Вони розглянуті та схвалені органами управління області та враховані при розробці програм розвитку АПВ (довідка № 11-24 / 77 від 16.04.2009 р.).

Матеріали дисертації використано в навчальному процесі Уманського державного аграрного університету при розробці навчально-методичних комплексів і викладанні дисциплін “Економіка підприємства”, “Економічний аналіз”, “Аналіз господарської діяльності” (довідка № 130 від 20.02.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ідеї, положення та висновки, що є результатом особистої роботи автора і становлять його індивідуальний внесок.

Апробація результатів дисертації. У процесі виконання дисертаційного дослідження проводилась апробація проміжних і кінцевих результатів роботи шляхом їх оприлюднення на міжнародних, всеукраїнських, зарубіжних науково-практичних конференціях, а саме: Международной научно-практической конференции “Современное состояние и перспективы функционирования информационно-консультационной службы в аграрной сфере” (м. Вінниця, 2003 р.); 16 European Seminar on Extension Education (Угорщина, м. Егер, 2003 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Аграрний форум - 2006” (м. Суми, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Організаційно-економічні інструменти розвитку інтеграційних процесів в агропромисловому виробництві” (м. Тернопіль, 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Корпоративне управління в Україні: менеджмент, фінанси, аудит” (м. Рівне, 2006 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу - 2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.); П'ятій міжнародній науково-практичній конференції “Ринкова трансформація економіки АПК” (м. Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Ефективність використання ресурсного потенціалу в умовах сталого розвитку сільського господарства” (м. Харків, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Формування конкурентоспроможності підприємств АПК в умовах глобалізації” (м. Полтава, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції „Проблеми ринку продукції АПК в умовах глобалізації” (м. Миколаїв, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Актуальні проблеми розвитку кооперації в ринкових умовах” (м. Херсон, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Аграрний форум - 2008” (м. Суми, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); Всероссийской научно-практической конференции “Перспективы развития агропромышленного комплекса России” (Росія, м. Москва, 2008 р.); VII Международной научно-практической конференции “Стабилизация экономического развития Российской Федерации” (Росія, м. Пенза, 2008 р.); ІІІ міжнародній науково-практичній конференції “Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин” (м. Умань, 2009 р.)

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження автором опубліковано 52 наукові праці загальним обсягом 35,39 у.д.а. Особисто дисертанту належить опублікований матеріал загальним обсягом 34,49 у.д.а., в тому числі одноосібна монографія; 24 статті у наукових фахових виданнях; публікації в інших виданнях, у тому числі матеріали і тези виступів на науково-практичних конференціях.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається із вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації становить 460 сторінок, обсяг основної частини - 386 сторінок. Дисертація містить 52 таблиці на 33 сторінках, 40 рисунків на 26 сторінках, 21 формулу, 8 додатків на 25 сторінках. Список використаної літератури налічує 434 найменування на 45 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретичні і методологічні засади розвитку інтеграційних процесів в аграрно-промисловому виробництві” - висвітлено соціально-економічну сутність аграрно-промислової інтеграції, закономірності розвитку її форм і механізмів, методологічні основи інтеграції господарюючих суб'єктів АПВ.

Аналіз генезису теорії інтеграції дозволив обґрунтувати її здатність мати в якості своїх загальнонаукових характеристик низку інваріантних ознак, сукупність яких утворює систему концептуального підходу до політико-економічного дослідження проблеми.

По-перше, це універсальність і поліморфічність інтеграції, що стосується онтологічної та гносеологічної сторін соціально-економічного середовища, де інтеграція пронизує всі сфери економічних відносин, на всіх стадіях відтворення і на всіх рівнях ієрархії. Поліморфічність характеризує здатність процесу інтеграції набувати різних якостей, видів, форм прояву.

По-друге, безперервний зв'язок процесу і результату. Інтеграція як процес являє собою злиття раніше диференційованих елементів в єдине ціле, наслідком якого є поява нових якісних і потенційних можливостей цієї цілісності та зміна властивостей самих елементів. Інтеграція як результат - це цілісність і впорядкованість функціонування елементів цілого. Поєднання процесуальних і результуючих складових інтеграції формує систему відносин й зв'язків між цілим та його складовими частинами.

По-третє, діалектична обумовленість інтеграції та диференціації. Якщо в процесі інтеграції створюється і розвивається певна система, в якій збільшується кількість та інтенсивність взаємодій елементів, зменшується їхня відносна самостійність по відношенню один до одного, то процес диференціації - це набуття елементами системи різноманіття, мобільності, відокремленості, розчленованості, спеціалізація складових частин на виконанні притаманних їм функцій.

По-четверте, органічна єдність цілого та його складових зумовлює напрями і форми розвитку інтеграції на основі зв'язків між інтегрованими частинами, цілим та його складовими, цілим і сукупністю його елементів, цілим, його складовими і новоутвореною органічною цілісністю.

Довівши двоєдину природу інтеграції як процесу поєднання диференційованих раніше елементів у єдине ціле з новими його якостями та потенційними можливостями, а також як результату у вигляді впорядкованої цілісності - системи зв'язків і відносин між цілим та його елементами - ці характеристики визначені системоутворювальними елементами загальнородового поняття інтеграції та похідного від нього поняття аграрно-промислової інтеграції.

Враховуючи складність і неоднозначність тлумачення сутності аграрно-промислової інтеграції вважаємо за необхідне розглядати її функціональний зміст на системній основі, оскільки свідченням якісного ступеня розвитку інтеграції є формування ефективних його системних форм. З цієї точки зору аграрно-промислова інтеграція за своєю суттю визначена як цілеспрямований процес створення нової цілісності (аграрно-промислової системи) на основі зближення інтересів, зміцнення виробничо-господарських зв'язків і відносин прямих та опосередкованих учасників аграрно-промислового відтворювального процесу.

До групи прямих учасників відтворення аграрно-промислового продукту належать юридичні та фізичні особи, які забезпечують технологічні процеси виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки. До опосередкованих віднесено підприємства, що виконують допоміжні й обслуговуючі функції, зовнішні щодо АПК інвестори, а також органи державного та господарського управління.

Аналіз притаманних сучасній аграрній економіці форм інтеграції дозволив встановити їх комплексну взаємообумовленість та критерії класифікації інтегрованих формувань АПВ (табл. 1).

Таблиця 1

Класифікація інтегрованих формувань

Ознаки класифікації	Види і форми (моделі) інтегрованих формувань
1. Правовий статус	Партнерські(без створення юридичної особи) Інкорпоровані (з правом юридичної особи)
2. Характер господарської діяльності	Некомерційні (асоціації, спілки, некомерційне партнерство, обслуговуючий кооператив) Комерційні (господарські товариства)
3. Організаційна будова	Асоціативні (асоціація, спілка, консорціум) Майнові (холдинг, концерн, комбінат)
4. Організаційна структура управління	Механістичні (лінійно-функціональні, дивізіональні) Органістичні (мережеві, венчурні)
5.Механізм регулювання спільної діяльності	Акціонерні (через систему участі у капіталі) Кооперативні (один член - один голос) Координаційні (узгодження та координація)
6. Характер інтеграційних зв'язків	Горизонтальні (галузеві) Вертикальні (міжгалузеві) Диверсифіковані
7. Виробничий напрям	Аграрно-промислові Аграрно-промислово-торговельні Аграрно-промислово-фінансові Науково-виробничі
8. Спосіб створення і масштаб діяльності	Міжрегіональні Регіональні (обласні) Районні Місцеві
9. Приналежність інтегратора до АПК	Аграрно-промислові формування за виключною участю підприємств та організацій АПК Аграрно-промислові формування за участю зовнішніх щодо АПК учасників Аграрно-промислові формування за участю держави
10. Структура власності	Переважає приватна власність на капітал Рівне співвідношення форм власності Переважає державна (комунальна) власність

Узагальнивши результати дослідження теоретичних основ ефективності аграрно-промислової інтеграції, викладені в економічній літературі й апробовані світовою практикою підходи до її оцінки, виявлено можливості адаптації їх до умов вітчизняного аграрно-промислового виробництва та розроблено комплексний науково-методологічний апарат оцінки ефективності інтеграції суб'єктів господарювання в АПВ, що враховує три рівні соціально-економічної ефективності: з позиції суспільства; з позиції інтегрованого формування; з позиції працівника інтегрованого формування.

Логічна послідовність методологічного інструментарію оцінки ефекту інтеграційних взаємодій передбачає: визначення системи загальних та часткових критеріїв ефективності аграрно-промислової інтеграції у її технологічній, функціональній, економічній, комерційній, бюджетній, інституціональній, інноваційній, соціальній, екологічній складових, показника якості; обґрунтування основних етапів реалізації алгоритму оцінки ефективності; розробку комплексу окремих заходів з підвищення результативності вертикально інтегрованих структур АПК; розробку рекомендацій з ефективної реалізації алгоритму оцінки та коригуючих дій.

У другому розділі - “Організаційно-економічні умови розвитку аграрно-промислової інтеграціїі” - розглянуто особливості інституціональної складової трансформаційних процесів в аграрному секторі й формування мотиваційної стратегії інтеграції в аграрно-промисловому виробництві, а також зарубіжний досвід формування і функціонування інтегрованих структур на сучасному етапі розвитку аграрної сфери країн Америки та Західної Європи, що характеризується значним поглибленням інтеграційних процесів на регіональному, державному й міждержавному рівнях.

На підставі аналізу основних складових аграрних відносин доведено, що приватна власність як інституція є системоутворювальним фактором щодо управління розподілом матеріального багатства у суспільстві й не може штучно обмежуватись. Обґрунтовано необхідність оцінки реалізації стратегії розвитку сільського господарства як системи спеціалізованих ресурсних комплексів, коли реструктуризація багатогалузевих сільськогосподарських підприємств здійснюється шляхом перетворення кожного виду товарного виробництва у спеціалізований, самостійний бізнес з оптимальними розмірами. Тому багатоваріантність організаційних форм аграрно-промислового виробництва повинна передбачати можливість переходу від однієї до іншої, більш доцільної форми, яка виявить свою життєздатність та ефективність у процесі підприємницької діяльності, економічного суперництва.

З позиції створення умов і середовища для ефективного функціонування різних типів підприємств АПВ обґрунтовано необхідність формування економічного механізму ринкових відносин. Пріоритетним є визнання місця людини в ринковій економіці, у відносинах власності. Основу державної соціально-економічної політики визначає саме модель вирішення цього світоглядного питання.

Найнеобхіднішою інституціональною зміною в сучасних умовах є впровадження механізмів регулювання міжгалузевих відносин, що виступають центральною складовою системи економічних відносин в аграрно-промисловому виробництві. Сучасний стан міжгалузевого обміну в АПК охарактеризований через прояв його технологічної цілісності (рис. 1): залежність сільського господарства від суміжних галузей, за якої субординаційні зв'язки не є ефективними через порушення еквівалентних пропорцій міжгалузевого обміну. В умовах постійного зростання цін на всі види матеріально-технічних ресурсів сільгосптоваровиробники зменшили обсяги закупівлі, перш за все, тих засобів виробництва, ціни на які різко підвищились. За останні п'ять років (2003 - 2007) вартість основних засобів у сільському господарстві зменшилась незначно (на 3,0 %), при цьому кількість тракторів у сільськогосподарських підприємствах скоротилась на 63,9 тис. фіз. одиниць і становила в 2007 р. 186,8 тис. шт., зернозбиральних комбайнів - 41, кукурудзозбиральних - 3,6, бурякозбиральних - 6,6 тис. шт. (в 1991 р. відповідно - 497,3, 105,2, 15,3, 19,8 тис. шт.). Усе це є ознаками наростаючої виробничої неспроможності та факторами порушення технологічної цілісності аграрно-промислового виробництва.

Ситуація, що склалася в аграрній сфері, дала поштовх до об'єднання капіталів сільськогосподарських підприємств та інших галузей, фінансових установ, що сприяє капіталізації сільського господарства. Сформовані внаслідок цього процесу господарські структури не є типовими аграрно-промисловими формуваннями. Проте процес створення та функціонування нових аграрно-промислових формувань, породжених капіталізацією сільського господарства, автором аналізується у межах форм аграрно-промислової інтеграції.

В роботі досліджено елементи структури аграрно-промислової інтеграції, що є визначальними стосовно її природи та основоположних інтересів. Керуючись визначенням економічного інтересу як економічно обумовленого мотиву, виокремлено компоненти мотиваційної стратегії інтеграції: мотивація ініціатора інтеграції; її учасників; працівників інтегрованої структури.

Вітчизняний та зарубіжний досвід аграрно-промислових взаємодій дозволяє обмежити коло потенційних ініціаторів інтеграції, до яких належать аграрні товаровиробники; підприємства та організації АПК (крім аграрних); зовнішні щодо АПК інвестори; держава.

Обґрунтовано необхідність участі державних структур, відповідно до рівня своєї компетенції, у розвитку інтеграційних процесів в АПВ для їх оптимізації через зовнішній і внутрішній вплив.

З'ясовано, що мотивація непрофільних ініціаторів інтеграції визначається такими основними джерелами життєдіяльності в межах аграрно-промислового формування: одержання основного прибутку при реалізації готової продукції за рахунок забезпечення дешевою сировиною; отримання орендної плати від належних йому основних засобів, що використовуються в технологічному процесі об'єднаних підприємств; надання іншим підприємствам аграрно-промислового об'єднання консультаційних послуг, виконання робіт з організації, аналізу, моніторингу виробничої діяльності, маркетингу тощо; перерозподіл фінансових ресурсів на поповнення оборотних засобів, якщо це дозволяє структура об'єднання. Останні два способи одержання прибутку набули поширення з приходом у галузь непрофільних інвесторів, які використовують в технологічному процесі інтеграції власний капітал.

Підприємства технологічно пов'язаних із сільським господарством сфер прагнуть забезпечити стабільні доходи через наявність надійної сировинної бази, гарантованого збуту продукції та послуг. Аграрні підприємства залучаються до інтеграційних процесів для зниження ризиків, пов'язаних із сільськогосподарською діяльністю.

Встановлено, що в процесі соціально-економічних трансформацій сільське господарство опинилося в зоні посилених ризиків, адже темпи зміни зовнішнього середовища значно випереджають реакцію сільгосппідприємств на ці зміни. Низький рівень адаптації сільського господарства до ринкових умов зумовлює значні відмінності в рівні розвитку вітчизняних сільськогосподарських підприємств і регіонального аграрного виробництва. Так, у 2007 р. в цілому по Україні валової сільськогосподарської продукції вироблено 1909 грн у розрахунку на 1 особу. Тоді як по регіонах спостерігалася значна диференціація: від 992 і 1100 грн у Донецькій та Луганській, до 3307 і 3605 грн у Полтавській та Черкаській областях відповідно. З 58387 господарюючих суб'єктів аграрного виробництва 72,0 % закінчили 2007 рік із прибутком, що становив 6854,1 млн грн. Діяльність 28,0% підприємств була збитковою. Тільки за 2007 р. сукупні витрати на виробництво продукції у сільськогосподарських підприємствах збільшились на 24,3 %. При цьому витрати на оплату праці становили 12,1 %, тоді як у 1990 р. їхній рівень був 33,6 %. Відповідно зросли матеріальні витрати від 49,4 % на початку аналізованого періоду до 69,5 в останній рік.

Аналіз фактичних витрат на відтворення робочої сили в сільському господарстві свідчить про їх недостатність. Різниця між фактичним рівнем оплати праці в аграрній сфері та нормативом у 2007 р. дорівнювала 166 грн (за норматив прийнято прожитковий мінімум без корегування на додаткові витрати, пов'язані з утриманням дітей). Аналізовані показники відображають загальну тенденцію недостатності сформованих фондів заміщення витрачених засобів виробництва, амортизації й оплати праці для забезпечення простого відтворення й підтверджують необхідність інтеграційних взаємодій у АПВ як адаптивного напряму організаційно-правової системи ринкового типу.

У другому розділі також доведено, що аграрно-промислова інтеграція - це один із напрямів стимулюючих взаємовідносин між функціонуючими на ринку суб'єктами, незалежно від їхньої галузевої приналежності, розмірів і форм власності, випробуваний країнами з розвинутою ринковою економікою. Вітчизняний шлях суспільних перетворень може містити окремі позитивні складові зарубіжного досвіду, при цьому необхідна адаптація їх до сучасних вітчизняних умов.

У третьому розділі - “Оцінка сучасного стану і тенденцій формування системи аграрно-промислових структур” - оцінено розвиток основних форм аграрно-промислових формувань на територіальному і галузевому рівнях та соціально-економічні наслідки їх функціонування.

На підставі дослідження інтеграційних процесів в аграрному секторі економіки Черкаської області з використанням методу групування виявлено тенденції розвитку внутрішньогосподарської інтеграції. Встановлено, що 296 сільгосппідприємств (73,8 % від загальної чисельності) у структурі товарної продукції мають дохід від реалізації продукції власної переробки сільгоспсировини.

До першої групи увійшли підприємства з мінімальною часткою (1,5 %) несільськогосподарської продукції у виручці. Це ставить під сумнів їх інтегровану сутність і доцільність порівняння з іншими групами.

Порівняльний аналіз інших чотирьох груп свідчить про зростання результатів господарської діяльності із підвищенням до певного рівня частки несільськогосподарських видів діяльності у доході від реалізації. Підприємства V групи із часткою переробки в середньому 37,8 % мають найнижчі результативні показники, у тому числі середній рівень збитковості 20 %.

За результатами аналізу визначено параметри найбільш результативних аграрних підприємств Черкаської області з комбінованим типом виробництва. Це аграрно-промислові підприємства, що мають у користуванні в середньому 3000 га сільгоспугідь, використовують працю близько 100 працюючих, отримують 5000 тис. грн виручки від реалізації, 11-12 % з якої (550 - 600 тис. грн) - дохід від реалізації продукції у переробленому вигляді.

Масштаби концентрації виробництва у вітчизняних інтегрованих формуваннях, всупереч очікуванням, значно поступаються аналогічним показникам у розвинутих країнах. В кожному регіоні України, у тому числі в АПК Черкаської області, працюють інвестори-інтегратори як регіонального, так і міжрегіонального рівня. У сільському господарстві області діють структурні підрозділи таких потужних вітчизняних аграрно-промислових компаній: Аграрно-промислова асоціація “Група компаній “Укррос”, ВАТ “Миронівський хлібопродукт”, ТОВ “Українські аграрні інвестиції”, Корпорація “Приват-Агро”, ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”, ТОВ “Концерн “Нафтаенерго”, Корпорація “Украгротех”. П'ятнадцять сільськогосподарських учасників цих холдингів, або 3,7 % від загальної кількості аграрних підприємств Черкаської області, обробляють 14,5 % сільгоспугідь, забезпечуючи понад п'яту частину виробництва зерна, 18 % - цукрових буряків. За іншими видами продукції частка у виробництві коливається від 7,8 % по приросту свиней до 11,6 % по насінню соняшника.

Розвиток конгломератного корпоративного формування на основі непов'язаної диверсифікації розглядається на прикладі Агрокомплексу ТОВ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”.

Як інтегратор-інвестор металургійний комбінат створив міжгалузеве аграрно-промислове формування (сільськогосподарська продукція забезпечує близько 75 % доходу від реалізації), в межах якого функціонують інтегровані підкомплекси зернового, олійного, овочівницького, молочного і м'ясного спрямування. З 2007 р. сільськогосподарські підрозділи Агрокомплексу набули юридичного статусу дочірніх підприємств.

Встановлено, що паралельно із створенням замкнених інтегрованих

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Організаційно-економічна модель Агрокомплексу ТОВ “Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча”

формувань акціонерного типу розвиваються “м'які” форми аграрно-промислової інтеграції - асоціації, спілки, союзи, кластери, що надають консультаційну, маркетингову та правову підтримку учасникам, забезпечують координацію їхніх дій. Створення асоціацій за видами аграрно-промислової продукції на регіональному та національному рівнях відновлює галузевий принцип управління.

Характерною рисою сучасних інтеграційних процесів у зернопродуктовому підкомплексі Черкаської області є слабка горизонтальна складова (об'єднання профільних компаній). При цьому спостерігається розширення вертикальних зв'язків і створення технологічних ланцюгів від поля, через первинну обробку, до реалізації великих партій зерна та продуктів його переробки за активної участі фірм - зернотрейдерів. Залучення до цього процесу підприємств хлібопекарської, макаронної, кондитерської промисловості є мінімальним.

Досвід ТОВ “Чорна Кам'янка” Маньківського району Черкаської області, створеного з ініціативи та на базі сільськогосподарського підприємства шляхом залучення коштів інвесторів на будівництво промислових потужностей для зберігання й обробки зерна та приєднання ДП “Іваньківський цукровий завод”, свідчить про перспективність такого об'єднання. З наступного після заснування господарського року (2005 р.) воно обробляє 7,4 % сільськогосподарських угідь району, забезпечуючи виробництво 18,4 % валової та 23,9 % товарної продукції. Створивши у 2006 р. дві філії підприємство збільшило до 8088,8 га земельну площу, у 2,4 раза зросла вартість основних засобів, додатково залучено 57 працівників. Частка товариства у валовій продукції району збільшилась до 28,5 %, у виручці - до 36 %. Його сільськогосподарські учасники виробляють щорічно близько 7 тис. т зерна, 0,8 тис. т насіння сої, 1,6 тис. т насіння ріпаку, 24 тис. т цукрових буряків. Зерно надходить на елеватор потужністю 20 тис. т одночасного зберігання сухого зерна, сушарка переробляє 75 т за годину.

Аналіз цукробурякового виробництва свідчить про погіршення його сировинного забезпечення: валове виробництво цукрових буряків у сільгосппідприємствах країни (2007 р.) зменшилося порівняно з базисним 1990 р. більш як на 60 %. По Черкаській області, яка на початку досліджуваного періоду забезпечувала 9,3 % загального виробництва цукросировини, зменшення становить близько 45 %, а частка у загальнодержавних обсягах знизилась до 6,6 %. Частка бурякосійних господарств у 2007 р. дорівнює 24 % загальної їх кількості.

На території Черкаської області у 2007 р. діяли сім аграрно-промислових формувань, до складу яких включено цукрові заводи. У загальному обсязі їх сировини 45,2 % - цукрові буряки, вироблені у сільськогосподарських підприємствах відповідних інтегрованих структур (табл. 2).

Цукробурякова галузь Черкаської області функціонує виключно в інтегрованому полі, використовуючи також сировину зовнішніх щодо аграрно-промислових формувань сільгосптоваровиробників, частка яких щороку зменшується, а отже збільшується рівень прогнозованості галузі.

Практика доводить доцільність комбінування цукробурякового виробництва з кондитерським і спиртовим, розвитку інноваційних напрямів використання побічної продукції, або створення спеціалізованих кластерів із залученням аграрних, промислових, біотехнологічних, хімічних компаній.

Обмежені можливості щодо вибору ринків реалізації молочної продукції зумовлюють тісну залежність між виробництвом і переробкою молока в межах регіонів. У 2007 р. в Черкаській області функціонують 12 молокопереробних підприємств, у структурі сировини яких питома вага сільськогосподарських підприємств коливається від 4,2 % у ВАТ “Городищенський молокозавод” до 94,6 % у ВАТ “Жашківський молокозавод”. Значне згортання галузі молочного скотарства в більшості районів області й обмежена кількість підприємств, що переробляють молоко,

Таблиця 2

Структура забезпечення сировиною цукрових заводів Черкаської області за роками

Показники	2005	2006	2007
	обсяг переробки сировини, тис. ц	у % до підсумку	обсяг переробки сировини, тис. ц	у % до підсумку	обсяг переробки сировини, тис. ц	у % до підсумку
ТОВ “Цибулівський цукровий завод”, Монастирищенський район
СТОВ “Людмила”	-	-	838,5	68,8	629,8	73,6
Інші с.-г.підприємства	351,3	100	379,5	31,2	225,9	26,4
Разом	351,3	100	1218,0	100	855,7	100
ВАТ “Пальмірацукор”, Золотоніський район
СТОВ “Пальміра”, ДП “Пальміра-Білоусівка”	1111,1	38,8	663,8	20,9	882,8	35,4
Інші с.-г.підприємства	1753,4	61,2	2506,7	79,1	1613,9	64,6
Разом	2864,5	100	3170,5	100	2496,7	100
ДП “Іваньківський цукровий завод”, Маньківський район
ТОВ “Чорна Кам'янка”	274,3	25,1	518,2	36,4	237,4	26,1
Інші с.-г.підприємства	820,7	74,9	906,4	63,6	673,5	73,9
Разом	1095,0	100	1424,6	100	910,9	100
ТОВ “Панда”, Корсунь-Шевченківський район
СТОВ “АФ “Злагода”, СТОВ “АФ “Корсунь”	668,5	58,2	1193,0	64,9	1594,3	79,7
Інші с.-г.підприємства	479,9	41,8	646,1	35,1	406,1	20,3
Разом	1148,4	100	1839,1	100	2000,4	100
ТОВ “Оберіг”, м. Жашків
ТОВ “Оберіг”	442,7	26,2	509,1	16,8	519,1	26,2
Інші с.-г.підприємства	1249,9	73,8	2514,1	83,2	1460,7	73,8
Разом	1692,6	100	3023,2	100	1979,7	100
Набутівська та Бужанська філії ТОВ “Приват Агро-Черкаси”
ТОВ “Приват Агро-Черкаси”	169,3	24,7	730,3	48,8	525,0	36,1
Інші с.-г.підприємства	517,4	75,3	765,1	51,2	931,0	63,9
Разом	686,7	100	1495,4	100	1456,0	100

вимагає географічного розширення зон обслуговування кожного з них, потребує вирішення проблема забезпечення виробництва сировиною та збереження якісних характеристик молока при транспортуванні. Розвиток молокопереробної промисловості обумовлює необхідність створення на низовому рівні закупівельних обслуговуючих кооперативів, які забезпечуватимуть збір залишків молока (іншої продукції) у господарств населення, інших дрібних виробників, формування необхідних партій продукції, які вигідно доставляти транспортом переробних підприємств.

Напрями і форми аграрно-промислової інтеграції в інших продуктових підкомплексах характеризують загальні тенденції щодо характеру інтеграційних зв'язків з урахуванням особливостей окремих з них.

З метою комплексної рейтингової оцінки діяльності аграрно-промислових формувань розроблено систему порівнянних показників із виділенням двох груп: факторних і результативних. Методика аналізу передбачає розрахунок стандартизованих коефіцієнтів як відношення фактичного значення аналізованого показника до еталонного (максимального у групі досліджуваних підприємств). Конкретизовано показник забезпечення системи факторів виробництва комплексом результатів як відношення суми стандартизованих коефіцієнтів результативних показників до суми факторних для п'ятнадцяти сільськогосподарських підприємств Черкаської області, що входять до складу міжрегіональних інтегрованих формувань (табл. 3).

Таблиця 3

Інтегральний рейтинговий показник ефективності сільгоспвиробництва в міжрегіональних аграрно-промислових формуваннях Черкаської області

Підприємства	Сума коефіцієнтів	Інтегральний показник результативності факторів	Рей-тинг
	ефективності	факторів
	значе-ння	% до серед-нього	значе-ння	% до серед-нього	значе-ння	% до серед-нього
ДП “Пальміра-Білоусівка”	2,80	106,5	2,81	144,1	1,00	80,6	9
ДП “Іскра”	2,76	104,9	2,51	102,1	1,10	88,7	8
СТОВ “Пальміра-відгодівля”	2,85	108,4	2,39	102,6	1,19	0,96	7
ДП “Красногірське”	2,85	108,4	2,08	84,6	1,37	110,5	5
СТОВ “Пальміра”	2,28	86,7	3,59	176,4	0,64	51,6	13
ТОВ ПВФ “Урожай”	3,00	114,1	1,71	83,1	1,75	141,1	3
СТОВ “Агрофірма “АгроРось”	4,85	184,4	1,44	73,8	3,37	271,8	1
СТОВ “Нива”	4,87	185,2	3,43	124,6	1,42	114,5	4
СТОВ “Родина”	1,07	40,5	1,83	70,3	0,58	46,8	15
СТОВ “Зернова компанія “Хорс”	2,16	82,1	1,20	61,5	1,80	145,2	2
ДСП “Агрокомплекс”	3,38	128,5	2,48	104,6	1,36	109,7	6
ТОВ “Айова”	1,12	42,3	1,74	80,5	0,63	51,6	14
ДП “Ілліч-Агро”	2,26	85,9	3,41	136,4	0,66	53,2	11
Корпорація “Украгротех”	2,28	86,7	2,42	94,4	0,94	75,8	10
ТОВ “Приват-Агро Черкаси”	0,86	32,5	1,14	58,5	0,75	60,5	12
У середньому	2,63	100	2,28	100	1,24	100	х

Одержані в результаті аналізу дані свідчать про негативну тенденцію послаблення зв'язку між рівнем інтенсивності сільськогосподарського виробництва та економічною ефективністю інтенсифікації; економічно необґрунтоване поглиблення спеціалізації у рослинництві, в окремих підприємствах відсутнє тваринництво, що могло бути виправдане концентрацією виробництва основних видів продукції тваринництва у великотоварних спеціалізованих підприємствах, чого не спостерігається в межах Черкаської області; відсутність прямої залежності між розмірами підприємства та результативністю його діяльності.

Соціально-економічна результативність системи аграрно-промислових формувань визначається реалізацією функцій, заданих системі зовнішнім середовищем, а також ступенем реалізації цілей та результатами вирішення завдань, поставлених суб'єктами інтеграції. Згідно з теорією ієрархічності соціально-економічних систем місія кожного аграрно-промислового формування повинна підпорядковуватися цілям системи вищого порядку (району, області, держави). Стійкий розвиток інтегрованого формування можливий лише як елемент розвитку аграрно-промислового виробництва регіону відповідно до соціально-економічної місії, підпорядкованої загальнонаціональній соціально-економічній ідеї.

У процесі дослідження соціально-економічних наслідків розвитку інтеграції в АПВ встановлено, що концентрація потенціалу регіональних та міжрегіональних інтегрованих формувань з метою розв'язання проблем у соціальній сфері, екології, кадровій політиці тощо, поряд із створенням умов для стабільної діяльності товаровиробників у їх складі, забезпечують збільшення обсягів інвестицій у виробничу та соціальну інфраструктуру.

У четвертому розділі - “Моделювання інтеграційних зв'язків та обґрунтування структури інтегрованих формувань” - розроблено технології проектування процесів аграрно-промислової інтеграції на базі економіко-математичного моделювання, раціональних принципів побудови та з врахуванням особливостей організаційно-правових форм, у межах яких реалізуються економічні механізми аграрно-промислової інтеграції у вітчизняній економіці.

З метою узгодження інтересів учасників аграрно-промислової асоціації, а також визначення оптимальних параметрів такої взаємодії, змодельовано інтеграційні процеси для аграрних підприємств - виробників продукції молочного скотарства та молокопереробного підприємства. Враховуючи, що економічні інтереси учасників аграрно-промислової асоціації перетинаються у процесі встановлення закупівельних цін на сировину, а місцевий молокозавод є монополістом у регіоні, обґрунтовано цільову функцію прибутку, закупівельну ціну та обсяги переробки виробленої продукції з точки зору вирівнювання можливостей усіх учасників асоціації. Сільськогосподарські підприємства передають на переробку за встановленими цінами частину виробленого молока, реалізуючи його залишок самостійно за ринковими цінами. Економіко-математична модель прибутку аграрно-промислової асоціації має вигляд:

,

де - прибуток аграрно-промислової асоціації;

а - рівень (коефіцієнт) зацікавленості сільськогосподарських товаровиробників та переробника в об'єднанні асоційованого типу;

Р - закупівельна (трансфертна) ціна одиниці сировини у сільськогосподарських товаровиробників;

- ринкова ціна реалізації молока сільськогосподарськими товаровиробниками;

- ринкова ціна реалізації готової продукції;

- функція попиту;

у - обсяг виробництва сировини сільгосптоваровиробниками;

х - кількість сировини, придбаної молокозаводом для переробки;

у-х - кількість сировини, реалізованої сільськогосподарськими товаровиробниками самостійно;

- витрати молокозаводу на переробку молочної сировини;

- витрати на виробництво 1 ц молока сільськогосподарськими товаровиробниками.

Закупівельну ціну на молочну сировину та рівень зацікавленості аграрних і молокопереробного підприємств у створенні інтегрованого об'єднання (у вигляді коефіцієнта) обрано основними змінними факторами, що формують різні варіанти узгодження інтересів учасників та, відповідно, різні рівні прибутковості аграрно-промислової асоціації

Стабільний рівень прибутку асоціації можливий за однакового рівня зацікавленості учасників в інтегрованій діяльності (а = 0,5). Сума прибутку асоціації у цьому випадку становить 2226,54 тис. грн, незалежно від ціни на сировину. Проте, це значення за різної закупівельної ціни на сировину складається з алгебраїчної суми прибутків учасників, або з надприбутку одних і збитку інших. Тому підтримання цього рівня прибутку доцільне за ціни 1 ц сировини в межах 150-170 грн. Із зниженням її рівня зменшується сума прибутку галузі молочного скотарства, а з перевищенням - знижується прибутковість переробки молока. Зростання трансфертної ціни 1 ц молока до 185 грн робить його переробку збитковою. Зниження її до рівня витрат на виробництво молока ( ? 148,14) у межах досліджуваних параметрів не призводить до збитковості галузі молочного скотарства внаслідок реалізації частини продукції за ринковими цінами за межі асоціації.

Аналогічно розроблений механізм взаємовідносин в обслуговуючому кооперативі базується на рівних правах сільськогосподарських і переробного підприємства. Реалізація їхніх інтересів визначається розподілом прибутку згідно з часткою витрат у виробництві та переробці сировини, що є цільовою функцією математичної моделі взаємовідносин у кооперативі.

У п'ятому розділі - “Механізми забезпечення ефективного функціонування аграрно-промислових формувань” - висвітлено результати досліджень у напрямі удосконалення економічних відносин учасників інтеграційних взаємодій, обґрунтування інноваційного розвитку аграрно-промислових структур і формування державної політики сталого розвитку АПВ на основі регулювання інтеграційних процесів.

На основі принципових відмінностей між двома напрямами формування відносин розподілу - за проміжним або кінцевим результатом, обґрунтовано особливості їх застосування. Перша модель (технологічно-витратна, або цінова) враховує поділ технологічного ланцюга на окремі ланки та пов'язані з ними витрати. При цьому передбачається, що доходи від реалізації кінцевої продукції обєднання його учасники можуть отримувати як за ціновими каналами, так і через централізовані фонди. Особливістю другої - нормативно-розподільчої моделі - є розподіл кінцевих фінансових результатів спільної діяльності пропорційно внеску кожного учасника.

...