2

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Інститут економіко-правових досліджень

МОРОЗ Ольга Михайлівна

УДК: 334.722:332.14

УТВОРЕННЯ НОВИХ ТЕРИТОРІАЛЬНО-ВИРОБНИЧИХ ФОРМ ОПТИМІЗАЦІЇ ГОСПОДАРСТВА РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Донецьк - 2009

2

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Вінницькому торговельно-економічному інституті Київського національного торговельно-економічного університету МОН України (м. Вінниця).

Науковий консультант - доктор економічних наук, професор

Ткаченко Іван Семенович, ПВНЗ “Вінницький фінансово-економічний університет”, завідувач кафедри фінансів (м. Вінниця).

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, академік НАН України Буркинський Борис Володимирович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, директор (м. Одеса);

доктор економічних наук, професор Бубенко Павло Трохимович, Північно-Східний науковий центр НАН України та МОН України, директор (м. Харків);

доктор економічних наук, професор Войнаренко Михайло Петрович, Хмельницький національний університет МОН України, проректор з науково-педагогічної роботи (м. Хмельницький).

Захист відбудеться “ 28 ” жовтня 2009 року об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.170.01 в Інституті економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіко-правових досліджень НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий “ 26 ” вересня 2009 року.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради М.Г. Слоква

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

територіальний виробничий кластеризація регіон

Актуальність теми. Сучасний стан національної економіки країни залежить, з одного боку, від рівня інтегрованості до світової економіки, а з іншого, від організації продуктивних сил у межах окремих регіонів. За часів СРСР їх територіальна організація в Україні періодично вдосконалювалася з урахуванням існуючої системи господарювання, як результат, це призводило до створення раднаргоспів чи територіальних управлінь з матеріально-технічного постачання у Вінницькій, Донецькій, Дніпропетровській, Харківській, Одеській, Київській, Львівській областях, що здійснювали управління ресурсним забезпеченням відповідних споживачів на засадах повного господарського розрахунку.

У вітчизняному регіонознавстві оптимізація господарства у межах окремих територій передбачається за рахунок взаємодії зв'язаних між собою підприємств та організацій, що використовували місцеві природні та економічні ресурси і умови, а також загальної схеми розселення. Основною формою прояву такої оптимізації виступали територіально-виробничі комплекси (ТВК), а серед них: промислові ядра, промислові центри, промислові вузли, промислові райони, агломерації тощо. На практиці утворення територіально-виробничих форм організації господарства регіону - це складний і тривалий процес. Передумови створення нових територіально-виробничих форм господарювання свідчать про те, що для кожного окремого періоду економічного розвитку притаманні певні організаційні форми.

Оптимізація структури господарства регіону сьогодні є однією з найважливіших науково-прикладних проблем, що потребує відповідного вирішення. У концепції оптимізації господарства регіону основну увагу приділяється не лише локалізації суб'єктів підприємницької діяльності, але й побудові стійких економічних взаємозв'язків між ними. Цей процес передбачає посилення конкурентоспроможності розташованих на певній території підприємств, нарощування їх потужностей за рахунок технологічних нововведень, що викликані зміною структури попиту, еволюцією старих галузей та виробництв.

В економіці одним із засобів стабільного розвитку підприємництва є впровадження кластерних систем, що останнім часом стали як самостійні суб'єкти господарювання за різноманітними функціональними напрямами діяльності. Розвиток кластерних систем надає можливості використовувати типові організаційні форми господарювання.

Питання утворення нових територіально-виробничих форм, наявність певних нерозв'язаних теоретичних та практичних проблем стосовно оптимізації господарства регіону, що відповідають конкретним потребам економіки України на сучасному етапі розвитку ринкових відносин, потребують більш глибокого наукового дослідження.

Таким чином, актуальність теоретичних, методологічних і практичних питань оптимізації господарства регіону шляхом утворення нових територіально-виробничих форм, значущість досліджуваної проблеми, відсутність системних розробок щодо її вирішення, визначили мету, задачі та зміст дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукове дослідження виконувалось відповідно до планів науково-дослідних робіт Вінницького торговельно-економічного інституту Київського національного торговельно-економічного університету МОН України за 2005-2008 рр. у межах тем: “Розвиток регіональної економіки та бізнесу” (ДР №0105U006132), де здобувачем розроблено методику створення та реалізації бізнес-планів для малого та середнього підприємництва в регіоні, що розглядається як інноваційний механізм за окремими напрямами діяльності, з одного боку, а з іншого, як потенційний проект збільшення робочих місць; “Досягнення економічних та соціальних результатів в моделюванні малого та середнього бізнесу регіону” (ДР № 0106U005090), у рамках якої дисертантом розроблено систему підвищення ефективності бізнес-планування залежно від виду діяльності малого та середнього підприємництва та соціально-економічної інфраструктури регіону; “Організаційно-економічні аспекти удосконалення зовнішньоекономічної діяльності підприємств регіону” (ДР № 0107U008659), де автором запропоновано систему організаційно-економічних важелів впливу на ефективність господарської діяльності малого та середнього підприємництва в регіоні.

Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є забезпечення поступального розвитку окремого регіону на основі теоретичних узагальнень, емпіричної перевірки та методичного забезпечення пропозицій щодо утворення нових територіально-виробничих форм оптимізації його господарства.

Для досягнення визначеної мети у дисертаційній роботі поставлено і вирішено такі завдання:

визначено роль, місце та сутність територіально-виробничих форм організації господарства регіону;

виявлено особливості системи створення нових територіально-виробничих форм підприємництва в регіоні;

узагальнено сучасний досвід оптимізації структури господарства регіону;

уточнено сутність кластеризації економіки регіону;

розкрито методи створення кластерів в Україні;

визначено критерії оптимізації господарства регіону;

проаналізовано динаміку показників економічного і соціального розвитку регіону;

оцінено привабливість розвитку підприємництва в регіоні;

визначено взаємозв'язки територіально-виробничих форм господарства регіону;

обґрунтовано складові інтелектуального забезпечення розвитку підприємництва в регіоні;

обґрунтовано парадигму соціальної відповідальності малого та середнього підприємництва на регіональному рівні;

обґрунтовано концепцію розвитку нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону;

обґрунтовано взаємозв'язки та сполучення елементів кластеру щодо оптимізації господарства регіону;

побудовано модель створення адаптивних кластерів розвитку малого та середнього підприємництва.

Об'єктом дослідження є утворення нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону.

Предметом дослідження є теоретичні положення, принципи, методи та прийоми утворення нових територіально-виробничих форм у підприємництві регіону за допомогою кластерного підходу.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, регіональної економіки, сучасних інформаційних технологій, системного аналізу, економіко-математичного моделювання. У роботі використано такі методи наукового пізнання: діалектичний, наукової абстракції, аналізу та синтезу (для дослідження науково-методологічних підходів до утворення нових територіально-виробничих форм); системності (для визначення умов оптимізації господарства регіону); статистичний, графічний (для аналізу та оцінки тенденцій економічного та соціального розвитку регіону); спостереження, опитування, експерименту та опису (для визначення системи пріоритетів при виборі об'єктів малого та середнього підприємництва); економіко-математичного моделювання (для розробки моделі адаптивного кластеру); прогностичний, експертний, аналогій (для оцінки перспектив оптимізації господарства регіону).

На вибір наукових підходів до розв'язання означеної проблеми вплинули роботи вітчизняних та зарубіжних вчених економістів та практиків, присвячені дослідженням питань регіональної економіки. Серед них такі, що досліджували методологію розвитку економічних систем, а саме, Адамов Б., Андрійчук В., Аніщенко В., Байєрс Л., Бандман М., Барнз В., Богачов С., Буркинський Б., Верчено П., Геєць В., Джеффрі М., Джоунз Г., Дриго М., Друкер П., Єрохіна Є., Жаліло Л., Заставний Ф., Кваша С., Кліяненко Б., Комарницький І., Кох Р., Лисогор В., Лук'янова В., Макарович Л., Митилино С., Паламарчук М., Прутська О., Селезньов А., Сей Ж.-Б., Ткаченко І., Томпсон А., Травин В., Федулова Л., Фисун К., Хизрич Р., Шумпетер Й.

Зарубіжні вчені, що досліджували методологію формування кластерів Портер М., Шрьодер Ж., Пилипенко І., Потапов С., Хасанов Р., Юлдашева О., та вітчизняні - Басаєв Г., Брижань І., Войнаренко М., Марченко В., Павліха Н., Папаіка А., Семенов В., Соколенко С., Сумець А., Таганов Д., Тоцька О., Федоренко В., Хміль Ф., Чевганова В., Щеглюк С., збагатили наукові уявлення щодо кластеризації економіки.

Регіональні дослідження таких вчених як Авдєєвої Т., Алмаші Ш., Асаула А., Білика П., Бубенка П., Василенка В., Варналія З., Волошина В., Долішнього М., Губанової Е., Ґудзя П., Максимова В., Оскольського В., Прокопенка М., Романюка С., Суперсона В., Третяк В., Худолія Л., Чернюка Л., Шехової М., Шилова В., Янківа М. сформували підґрунтя науковим пошукам щодо оптимізації господарства регіону через утворення нових територіально-виробничих форм.

Інституційне поле дослідження склали діючі законодавчі і нормативні акти Верховної Ради України і Кабінету Міністрів України, нормативні акти, розпорядження і накази органів державної влади і місцевого самоврядування стосовно організації господарства регіону.

Інформаційною основою роботи стали дані Державного комітету статистики України, Головного управління статистики у Вінницькій області, інформаційно-аналітичні огляди, науково-методичні публікації, а також результати власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці комплексу теоретичних, методологічних та прикладних положень щодо утворення нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону. Основні положення дисертаційної роботи, що визначають її наукову новизну, полягають у такому:

вперше:

запропоновано парадигму розвитку малого та середнього підприємництва на основі вибору системи потенційних резервів регіонального відтворення, що визначаються концептуальними засадами підприємницької діяльності, наявним промисловим та трудовим потенціалом регіону, для подальшого зростання показників господарської діяльності в регіоні;

розроблено цілісну концепцію оптимізації господарства регіону, що базується на запровадженні механізму організаційно-економічного регулювання підприємницької діяльності, спрямовану на утворення оптимальної структури господарства регіону;

удосконалено:

типологізацію кластерів на основі виокремлення факторів потенційної привабливості окремих напрямів, що розглядається як інновація підприємницької діяльності в регіоні з метою забезпечення збільшення робочих місць;

методи моделювання регіонального управління на основі кластеризації підприємницької діяльності, що в умовах домінування технократичних підходів та послаблення антропогенного навантаження в економічному та соціальному розвитку забезпечує розширення можливостей економіки регіону;

механізм оцінки показників економічного розвитку регіону, що дозволяє виокремити взаємозв'язок певних груп критеріїв та з'ясувати динаміку рівня привабливості малого бізнесу регіону для визначення можливих обсягів інвестування в основний капітал;

систему узагальнень пріоритетного вибору напрямів розвитку підприємництва через інтеграцію малих та середніх підприємств на певній території як передумову утворення нової територіально-виробничої форми в регіоні, а саме - адаптивного кластеру;

структуру інтелектуального забезпечення розвитку малого та середнього підприємництва у регіоні через формування внутрішніх та зовнішніх комунікаційних зв'язків, інформатизацію всіх складових життєдіяльності, що дозволяє збалансувати попит і пропозицію споживчих товарів та послуг, необхідних населенню на певному територіальному сегменті ринку;

систему оцінки динаміки рівня взаємозв'язку та сполучення елементів кластерів, що враховує кількість малих та середніх підприємств, обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), доход від реалізації продукції (робіт, послуг) та дає можливість визначити стратегічні напрями їх економічної діяльності, забезпечити розвиток малого і середнього підприємництва та оптимізацію господарства регіону;

дістало подальший розвиток:

наукові уявлення щодо визначення сутності утворення нових територіально-виробничих форм організації господарства регіону на основі урахування трансформаційних змін територіально-виробничих комплексів та інтеграції малого та середнього підприємництва, що дозволяє підвищити конкурентоспроможність як самих суб'єктів, так і регіону в цілому;

концепція утворення нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону на основі формування кластерних систем, що дозволяє розглядати її як економічну базу поступального розвитку та оптимізації господарства регіону;

поняття “адаптивний кластер” виходячи з парадигми оптимізації регіонального господарства, що формується як відкрита система для продукування ефекту мультиплікатора в межах реалізації певних підприємницьких ідей, сприяє концентрації суб'єктів малого і середнього підприємництва, обмежується територією регіону, зовнішнім середовищем та забезпечує баланс взаємовідносин суб'єктів за рахунок утворення внутрішньокластерного середовища та створення нових робочих місць в умовах існуючої кон'юнктури ринку;

класифікація критеріїв оптимізації господарства регіону на основі виділення пріоритетів його розвитку для реалізації інноваційних проектів;

парадигма соціального результату у підприємництві шляхом формування соціальної відповідальності та етики підприємництва, покликана забезпечити побудову та впровадження основних засад корпоративної культури;

модель адаптивного регіонального кластеру на основі концепції семи “І” (ініціатива, інновації, інформація, інтеграція, інтерес, інфраструктура, інвестиції), зорієнтовану на конкурентоспроможність внутрішніх ресурсів, пріоритетні напрями економічної діяльності регіону та визначення векторів розвитку інфраструктурного забезпечення для підвищення рівня життя населення.

Практичне значення одержаних результатів. Основні теоретичні положення, обґрунтовані автором у дисертації, доведені до рівня методичних розробок і практичних рекомендацій щодо оптимізації господарства регіону шляхом утворення нових територіально-виробничих форм.

Особливу практичну значимість мають:

модель адаптивного регіонального кластеру, що ґрунтується на концепції семи “І” та сприяє розвитку інфраструктурного забезпечення в регіоні, для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання;

пропозиції щодо розробки бізнес-планів у підприємництві, що дають можливість врахувати особливості різних видів діяльності на основі визначення факторів привабливості та потенційної прибутковості, для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, суб'єктів господарювання;

рекомендації щодо механізму організаційно-економічного регулювання підприємницької діяльності у регіоні, що сприяє утворенню оптимальної структури господарства регіону та його економічному і соціальному розвитку, для органів державного управління та органів місцевого самоврядування;

заходи по досягненню соціального результату шляхом формування соціальної відповідальності та корпоративних норм поведінки суб'єктів малого та середнього підприємництва для суб'єктів господарювання.

Наукові та практичні підходи щодо активізації підприємницької діяльності в процесі формування адаптивного кластеру прийняті до практичного використання Головним управлінням економіки Вінницької обласної держаної адміністрації (довідка № 1544-02 від 17.05.2008 р.).

Розроблена методика зі складання бізнес-планів для малих та середніх підприємств використана у роботі Управління економіки і інвестицій Вінницької міської ради під час проведення конкурсів; створена модель виховання соціальної відповідальності молодих підприємців використана при формуванні проекту “Програми розвитку малого та середнього підприємництва м. Вінниці та підвищення рівня життя населення” (довідка № 0902-837 від 15.05.2008 р.).

Запропонований у дисертації механізм утворення нової територіально-виробничої форми (адаптивного кластеру) і розроблена методика оцінки потенціалу малого та середнього підприємництва в регіоні використані в роботі Калинівської районної державної адміністрації Вінницької області, що сприяло визначенню ключових недоліків та проблем господарської діяльності підприємницького сектору та оптимізації господарства Калинівського району (№ 7712-54 від 20.06.2008 р.).

Запропоновані методичні підходи щодо впровадження провідного світового досвіду регіонального розвитку, створення адаптивного кластеру, втілення корпоративних норм поведінки персоналу використано в роботі Державної бюджетної установи “Південно-західний регіональний центр інноваційного розвитку”, що надало можливість об'єднати зусилля суб'єктів підприємництва та регіональних органів влади щодо оптимізації господарства регіону (довідка № 84-01-04/08 від 16.04.2008 р.).

Розроблені науково-методичні підходи щодо оптимізації господарства регіону знайшли практичне втілення у роботі концерну “Поділля” шляхом впровадження елементів корпоративної культури, методики розробки та реалізації бізнес-планів для малого і середнього підприємництва за сферами діяльності, створення нових підприємств малого та середнього бізнесу та об'єднання їх у кластер, що дозволило забезпечити інфраструктурне обслуговування мікрорайону “Поділля” (довідка № 211/02 від 24.12.2008 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі: Вінницького торговельно-економічного інституту КНТЕУ МОН України, зокрема, при складанні студентами бізнес-планів для створення малих і середніх підприємств торгівлі, громадського харчування, сфери послуг та виробничої сфери, в роботі наукового гуртка з бізнес-планування (довідка № 23/01-437 від 23.04.2008 р.); у ПВНЗ “Вінницький фінансово-економічний університет” при складанні студентами бізнес-планів, набутті практичних навичок в управлінні власною справою, проведенні фінансових розрахунків та прогнозів (довідка № 199 від 2.12.2008 р.); Вінницького державного аграрного університету Міністерства аграрної політики України при моделюванні маркетингової діяльності сільськогосподарських підприємств регіону (довідка № 01-1681 від 26.12.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є одноосібно виконаною науковою працею, у якій подано розроблені дисертантом наукові положення, методичні та практичні рекомендації щодо утворення нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві, використано ідеї або розробки, які отримано особисто здобувачем. Внесок здобувача в роботи, опубліковані у співавторстві, конкретизовано у списку наукових праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати дисертації оприлюднені на наукових конференціях різного рівня: Міжнародній науково-практичній конференції “Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність” (м. Вінниця, 2000 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Україна у світовій економічній спільноті” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Динаміка наукових досліджень `2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), ІV науково-практичній конференції “Наука і навчальний процес” (м. Вінниця, 2004 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції “Економіка підприємства: проблеми теорії та практики” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Методологія та практика менеджменту на порозі ХХІ століття: загальнодержавні, галузеві та регіональні аспекти” (м. Полтава, 2004 р.), Регіональній науково-практичній конференції “Сучасні підходи до вирішення економічних проблем області” (м. Хмельницький, 2004 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених, викладачів та практичних працівників “Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій” (м. Вінниця, 2004 р.), І Міжнародній науково-практичній конференції “Науковий потенціал світу `2004” (м. Дніпропетровськ, 2004 р.), Регіональній науково-практичній конференції “Інноваційно-інвестиційна модель розвитку економіки Вінниччини” (м. Вінниця, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Формування духовно-моральних цінностей та професійного становлення молоді в сучасних соціо-культурних умовах” (м. Вінниця, 2005 р.), ІІ Науково-практичній конференції “Актуальные проблемы менеджмента, маркетинга и логистики” (г. Москва, 2005 г.), ІV Ірпінських Міжнародних науково-педагогічних читаннях “Проблеми гуманізації навчання та виховання у вищому закладі освіти” (м. Ірпінь, 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Наукові дослідження - теорія та експеримент `2006” (м. Полтава, 2006 р.), VІІ Міжнародній науково-технічній конференції “АВІА-2006” (м. Київ, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції “Пріоритети економічного розвитку України: історія та сьогодення” (м. Вінниця, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасний стан і тенденції розвитку економіки регіонів в контексті євроінтеграційних процесів” (м. Вінниця, 2007 р.), XVI Міжнародній науково-практичній конференції “Структурно-інституційні зміни та інвестиційно-інноваційний розвиток регіону” (м. Чернівці, 2007 р.), ІV Міжнародній науково-практичній конференції “Шляхи розвитку духовності та професіоналізму за умов глобалізації ринку освітніх послуг” (м. Вінниця, 2007 р.), науково-практичній конференції “Управління розвитком підприємництва на регіональному рівні” (м. Вінниця, 2008 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 45 наукових праць, зокрема, 3 монографії, з яких одна - особиста, 23 статті у наукових фахових виданнях, 15 - за матеріалами конференцій. Загальний обсяг публікацій складає 46,66 друк. арк. Особисто авторові належить 33,56 друк. арк.

Структура й обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи - 380 сторінок комп'ютерного тексту. Дисертація містить 40 таблиць, 81 рисунок, 9 додатків - на 49 сторінках, список використаних джерел із 320 найменувань - на 34 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, наукову новизну, практичне значення, апробацію результатів, повноту викладу наукових і прикладних результатів дисертації в опублікованих роботах.

Розділ 1. Теоретичні основи дослідження соціально-економічного розвитку регіону. У даному розділі визначено роль та місце територіально-виробничих форм організації господарства регіону; виявлено особливості системи створення нових територіально-виробничих форм підприємництва в регіоні; узагальнено сучасний досвід оптимізації структури господарства регіону.

Виявлено, що організація господарства регіону не є незмінною. Вона може трансформуватись, тому виникла необхідність розгляду територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону, викликана потребою врахування змін зовнішнього середовища. Сьогодні це відбувається за допомогою використання провідного економічного досвіду розвинених країн щодо ринкових процесів. Змінюється також сприйняття економічних процесів суспільством, фахівцями, підприємцями. Це пояснюється пошуком ефективних шляхів організації та управління господарством регіону. На основі узагальнення структурного розмаїття господарських комплексів були виявлені схожі комбінації виробничих процесів, однотипні поєднання виробництв у різних галузях і регіонах. В Україні з'явилися специфічні обставини, що активізують інтеграційні процеси в суспільному виробництві. Втрата керованості, обвальне падіння попиту та обсягів виробництва, інвестицій та оборотних коштів, скорочення державних замовлень і крайня невизначеність перспектив зумовили необхідність пошуку нових форм кооперації, здійснення інтеграції. До об'єднання в крупні структури підприємства спонукають такі специфічні чинники, як необхідність відновлення зруйнованих виробничо-технологічних зв'язків і структурної перебудови виробництва.

Аналізуючи підходи до створення територіально-виробничих комплексів, визначено, що вони є породженням планової економіки, принципи управління в якій суттєво відрізняються від ринкової. Розвиток ринкових відносин призводить до відособлення структурних одиниць, що безперечно порушує зв'язки між ними. Особливо коли економічна ефективність ТВК оцінювалася в цілому по всьому комплексу, тому що його функціонування відбувалось у межах єдиного організму, в якому одні частки “живили” інші. Тому замість зруйнованої системи централізованого державного регулювання функціонуванням ТВК необхідно будувати систему державного, територіального або корпоративного управління, яка на сучасному етапі забезпечила б запроектований ефект агломерації економіці регіону.

Таким чином, сучасні умови економічної стабілізації диктують необхідність пошуку нових територіально-виробничих форм оптимізації економіки регіону, перегляду і зміни існуючих принципів і методів управління такими комплексами.

У дисертаційній роботі встановлено, що під час трансформації української економіки домінуючими сферами діяльності, що виокремились, стали будівництво, обробна промисловість, сфера обслуговування, торгівля. Виявлено, що для цих галузей економіки існують особливості у розробці бізнес-планів, які виходять з низки факторів, що впливають на привабливість та прибутковість зазначених сфер діяльності. Врахування цих факторів викликано необхідністю оптимізації господарства регіону при створенні нових територіально-виробничих форм.

Теоретичні узагальнення дозволили визначитися, що концепція утворення нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону може бути заснована на формуванні кластерів, що дозволить розглядати її як соціально-економічну базу перебудови господарства регіону. Виходячи з цього кластери є похідною від різноманітних форм об'єднання підприємців, що налічують інструменти сприяння та підтримки підприємницької діяльності як на рівні кожного окремого члена кластера, так і на рівні їх спільної діяльності.

Визначено необхідність удосконалення типологізації кластерів за рахунок її оптимізації, а саме визначено, що найбільш вдалою є дуалістична градація: промислові та регіональні кластери, за якої промисловий кластер фокусується на конкуренції всередині сектора. Промисловий кластер, як правило, просторово не прив'язаний до якої-небудь урбанізованої області. В протилежність регіональному кластеру, він володіє тенденцією мати ширші межі, можливо охоплюючи весь регіон або країну.

Регіональний кластер - це просторова агломерація подібної і зв'язаної економічної діяльності, що формує основу місцевого середовища, знання і різні форми навчання й адаптації. Такі кластери, зазвичай, складаються з малих і середніх підприємств, і центральний елемент їх успіху зосереджений в силах соціального капіталу і географічної близькості. Інша їх особливість полягає в тому, що фірми-виробники менш взаємозв'язані, чим у промислових кластерах.

Як різновид промислового кластеру виступає адаптивний кластер. Суттєвою відміною адаптивного кластеру є інноваційний пошук та науково-дослідні розробки механізмів підвищення якості інституційних процесів перетворення окремих бізнес-одиниць у відповідні економіко-правові групи з метою забезпечення високого рівня якості готової продукції та послуг (виробничий кластер заданої спеціалізації) та їх інвестиційної привабливості. В даний час застосування кластерного підходу стає одним з ключових напрямів регіональної промислової політики. При цьому застосування підходу для розвитку економіки регіону, стимулювання зайнятості, підвищення регіональної конкурентоспроможності, переходу на інноваційний шлях розвитку поки що недостатньо вивчено.

У роботі доведено, що доцільність проведення дослідження проблем регіональної економіки викликана необхідністю підготовки рекомендацій по розвитку малого та середнього підприємництва, що дасть поштовх для стабілізації економічних та соціальних процесів, в тому числі створення додаткових робочих місць, підвищення рівня життя населення, забезпечення гармонійного розвитку людини, формування середнього класу суспільства.

Розділ 2. Методологічні засади утворення нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону. У розділі уточнено сутність кластеризації економіки регіону; розкрито сучасні умови створення кластерів в Україні; визначено критерії оптимізації господарства регіону.

Отримані результати теоретичного аналізу дозволили зробити висновок, що кластеризація в Україні знаходиться на початковій стадії свого розвитку, тому важливим стає визначення можливостей та обмежень щодо її впровадження. При цьому адаптивний кластер розглядається, виходячи з парадигми оптимізації регіонального господарства, як відкрита система для продукування ефекту мультиплікатора у межах реалізації певних підприємницьких ідей. Він сприяє концентрації суб'єктів малого і середнього підприємництва; обмежується територією регіону, зовнішнім середовищем та забезпечує раціоналізацію балансу взаємовідносин суб'єктів за рахунок утворення внутрішньокластерного середовища та створення нових робочих місць на фоні високої кон'юнктури ринку (стосовно виробника). Дотримання принципів добровільності сторін дає змогу зберегти субординацію до власних структур та економічну самостійність (автономність) як окремих суб'єктів підприємництва, так і адаптивного кластеру загалом. У роботі доведено, що економічний і соціальний ефект може бути досягнутий від одночасного впровадження типових норм поведінки і відношення до праці на підприємствах малого та середнього підприємництва за рахунок ефекту синергії. Синергізм у малому та середньому підприємництві становить одну з особливостей управління поведінкою і відношенням до праці як самих підприємців, так і найманих працівників у відкритих системах господарювання. Ефект синергії дає можливість отримати системний результат діяльності суб'єктів підприємництва, оскільки останні є складними відкритими системами, які існують та розвиваються в умовах певної невизначеності. Для оптимізації розвитку підприємницької діяльності як системи необхідно визначити відповідні основні методологічні засади.

У дисертації удосконалено методи моделювання регіонального управління підприємницькою діяльністю, що базуються на використанні потенціалу кластеру, заснованого на засадах інтенсифікації підприємницької діяльності суб'єктів малого та середнього бізнесу, які передбачають застосування сучасних інноваційних технологій. Все це дає можливість оптимізувати господарство регіону за допомогою створення відповідної кількості адаптивних кластерів для посилення конкурентоспроможності окремої території. Запропоновано, щоб узагальнюючим результатом використання методів моделювання складних систем, а також управління ними в умовах неповної інформації виступали обмеження за часом і за ресурсами.

У ході дослідження встановлено систему критеріїв оптимізації господарства регіону: показники результативності, вартості, часу, якості та фрагментування ринкових процесів (економіко-правові умови діяльності суб'єктів малого і середнього підприємництва, податкова та бюджетна політика в регіоні, комунікаційні зв'язки між суб'єктами малого та середнього підприємництва, стимулювання їх діяльності, інноваційна, інвестиційна та кредитна політики регіону, участь регіональних органів влади). Універсальними критеріями, вплив яких визначає ступінь оптимізації господарства регіону, було окреслено: професійна кваліфікація та технічна оснащеність персоналу, науково-технічна новизна, оригінальність та цінності пропозицій, раціональність методів дослідження рівня залучення інвестицій, за яких існуючі критерії у фазах відтворювального процесу набувають другорядного значення. Така класифікація критеріїв оптимізації бізнес-процесів дозволяє підійти до формування кластерних груп.

Для формування та управління кластерною системою запропоновано визначати такі основні пріоритети розвитку: цільову групу, на вирішення проблем якої спрямовуватиме свої зусилля кластер; проекти, які можуть вирішити проблеми цільової групи; проект, який найбільше задовольняє потреби цільової групи та над реалізацією якого можуть об'єднатися підприємства кластеру; організаційно-управлінську структуру проекту; підприємства, які можуть взяти участь в реалізації даного проекту; необхідну освітньо-інформаційну кампанію серед учасників та партнерів проекту; випуск нової продукції, необхідної для реалізації проекту. Їх було реалізовано на прикладі будівельно-обслуговуючого кластеру (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Структура будівельно-обслуговуючого кластеру

У роботі констатується, що зайняті в малому підприємництві люди отримують економічний та соціальний ефект від своєї діяльності та приймають активну участь у виконанні загальнодержавних цілей розвитку економіки. Державне регулювання розвитку малого та середнього підприємництва досягається економічним та соціальним захистом і мотивацією його суб'єктів, створенням нових робочих місць, гнучкістю та адаптивністю до змін зовнішнього середовища, вихованням сучасної підприємницької корпоративної культури.

У роботі доведено, що однією з форм оптимізації господарства регіону стає створення мережі малих та середніх суб'єктів підприємництва у межах кластерної системи. Інвестиційні процеси в підприємництві регіону неможливі без державної допомоги шляхом регулювання окремих видів діяльності.

При цьому економічними засобами впливу держави на підприємництво виступають фіскальна політика, кредитно-грошова політика, науково-технічна політика, амортизаційна політика, інвестиційна політика, політика ціноутворення. Встановлено, що інвестиційна політика стає соціальним пріоритетом розвитку економіки регіону.

Розділ 3. Оцінка розвитку підприємництва в регіоні. У розділі проаналізовано динаміку економічного і соціального розвитку регіону, оцінено привабливість розвитку підприємництва в регіоні, визначено взаємозв'язки існуючих територіально-виробничих форм господарства регіону.

Проведені дослідження динаміки показників економічного і соціального розвитку регіону слугували основою удосконалення механізму оцінки регіонального економічного розвитку. Встановлено, що визначені взаємозв'язки рівня привабливості підприємництва та обсягів інвестування в основний капітал малих підприємств регіону, пріоритети при виборі об'єктів малого та середнього підприємництва, групування критеріїв та виявлення коефіцієнту впливу міжгрупового зв'язку існуючих та сполучених критеріїв привабливості інвестицій та виробничого потенціалу на новій науково-технічній базі обумовлюють конкурентоспроможність регіону.

У дисертації визначено, що впорядкування нормативно-правового регулювання підприємницької діяльності повинно передбачати цілеспрямоване регіональне управління за такими основними спрямуваннями: удосконалення нормативно-правової бази підприємництва; поглиблення регуляторної реформи; здійснення нормативного регулювання, адекватного рівню ринкових відносин та впровадження ефективної системи правового захисту підприємців; спрощення механізмів започаткування і виходу з бізнесу та процедур отримання дозволів.

Обґрунтовано, що ресурсне та інформаційне забезпечення, подальше формування інфраструктури підприємництва може відбуватись шляхом реалізації вільного доступу підприємців до інформації.

Оцінка статистичних даних засвідчила про суттєвий потенціал малого та середнього підприємництва для розвитку економіки та соціальної сфери. З року в рік збільшується кількість суб'єктів як малого, так і середнього підприємництва в Україні. Показник кількості суб'єктів малого підприємництва у розрахунку на 10 тис. наявного населення постійно збільшується і спрямований на досягнення європейського рівня.

Помітно зростає середньомісячна заробітна плата одного найманого працівника на середніх і малих підприємствах. Обсяги продукції (робіт, послуг), реалізованої суб'єктами малого та середнього підприємництва, постійно збільшуються. Оцінка статистичних даних щодо Вінницького регіону також засвідчила про зростання кількості малих підприємств протягом 2001-2007 рр. за певними видами діяльності (рис. 2).

Встановлено, що поряд з позитивними тенденціями розвитку в малому та середньому підприємництві також існує низка проблем. Спостерігається нерівномірність розподілу кількості суб'єктів малого і середнього підприємництва за регіонами України у розрахунку на 10 тис. осіб наявного населення. Значною залишається кількість малих підприємств, що не працюють взагалі через будь-які причини. Кількість малих підприємств, що здійснювали технологічні інновації, залишається мізерною.

У дисертаційній роботі зроблено висновок про те, що створення нових робочих місць у сфері малого та середнього підприємництва є однією з важливих характеристик ефективності заходів регіональних програм розвитку малого підприємництва і залишається актуальним для усіх регіонів України.

Рис. 2. Кількість малих та середніх підприємств у Вінницькому регіоні за видами діяльності у 2001 р. та 2007 р.

Одним з найперспективніших заходів регіональних програм є реалізація пріоритетних для регіонів пілотних проектів, бізнес-проектів. Розвиток малого підприємництва за сучасних умов неможливий без впровадження нових технологій та інноваційних проектів. Оцінку привабливості розвитку малого та середнього підприємництва в регіоні можна представити як похідну інтегрального підходу, що враховує стан інвестування в основний капітал, систему пріоритетів при виборі об'єктів малого та середнього підприємництва, стан регіонального підприємництва. Оцінку напрямів розвитку підприємництва у Вінницькій області подано на рис. 3.

У роботі визначено, що одним з етапів оптимізації регіонального управління стає впровадження запропонованої парадигми розвитку малого та середнього підприємництва, заснованої на концептуальних засадах підприємницької діяльності, наявному промисловому та трудовому потенціалі регіону.

При цьому прийняття рішень у моделюванні розвитку малого та середнього підприємництва відбувається за такими напрямами: аналіз економічного потенціалу регіону; пошук ринкової ніші для розвитку малого та середнього підприємництва; прогнозування оптимальної кількості суб'єктів малого та середнього підприємництва; створення типових моделей підприємництва за спеціалізацією.

Рис. 3. Пріоритетні напрями розвитку підприємництва у Вінницькій області (2004-2007 рр.)

У дисертації визначено, що вагомою складовою оцінки привабливості напрямів розвитку малого та середнього підприємництва в регіоні стає сучасний стан регіонального підприємництва, який одночасно виступає передумовою створення кластерної системи. Створення кластеру можна розглядати як результат організації критичної маси суб'єктів малого та середнього підприємництва за видами економічної діяльності.

Розділ 4. Організаційне забезпечення утворення нових територіально-виробничих форм господарства регіону. У розділі визначено складові інтелектуального забезпечення розвитку підприємництва в регіоні, обґрунтовано критерії формування соціальної відповідальності малого та середнього підприємництва.

Економічний та соціальний розвиток регіону займає провідне місце в комплексному розвитку національної економіки, зокрема, сьогодні вже недостатньо приймати до уваги лише економічні показники, оскільки законодавство України визначає необхідність також досягнення у підприємництві соціального ефекту. Досягається таке поєднання впровадженням прогресивних технологічних процесів, освоєнням нових видів продукції, придбанням нових технологій. Відповідні показники згруповані у табл. 1.

Вагомим фактором оптимізації господарства регіону, від якого залежить утворення нових територіально-виробничих форм, стає інтелектуальне забезпечення підприємницької діяльності. Проведені у дисертації дослідження дозволили виділити складові інтелектуального забезпечення. При цьому інформаційне забезпечення виконує роль комунікаційного зв'язку в управлінні економікою, що дозволяє збалансувати попит і пропозицію споживчих товарів та послуг, необхідних населенню на певному територіальному сегменті, і, як наслідок, покращити його добробут.

Таблиця 1

Впровадження прогресивних технологічних процесів, освоєння нових видів продукції, придбання нових технологій в Україні

(одиниць)

Показник	Рік
	2001	2002	2003	2004	2005	2006	2007
Впроваджено прогресивних технологічних процесів	23	19	50	33	14	24	79
з них маловідходних, ресурсозберігаючих	5	3	20	13	7	9	32
Освоєно нових видів продукції, найменувань	925	1226	313	34	30	37	124
з них нових видів техніки	-	-	19	25	17	17	33

Ефективне управління підприємництвом неможливе без використання кваліфікованих кадрів. Кадрова політика являє собою специфічну форму поєднання галузевого і територіального управління, важливими завданнями якого стають забезпечення населення регіону робочими місцями, задоволення кадрової потреби, раціональний розподіл робочої сили за сферами діяльності і галузями, забезпечення високої ефективності їх використання на підприємствах і організаціях.

Необхідність досягнення не лише економічних, а й соціальних результатів зумовила спрямованість дослідження на визначення основ корпоративних норм поведінки на підприємствах малого та середнього підприємництва, яка залежить від соціальної відповідальності та етики працівників. Це пов'язано зі ставленням суб'єкта соціальної діяльності (соціальної групи, особи) до вимог соціальної необхідності, розуміння наслідків своєї діяльності.

Соціальна відповідальність та етика в малому і середньому підприємництві стають пріоритетним напрямом поліпшення економічної та соціальної ситуації в регіоні на підставі забезпечення виконання зобов'язань суб'єктів підприємництва перед територіальною спільнотою, партнерами.

Оскільки працівник є членом суспільства, то управляти його поведінкою повинні норми моралі, прийняті в цьому суспільстві. У зв'язку з цим, підприємство, як суб'єкт підприємництва, повинно діяти особливо відповідально і сприяти закріпленню моральних основ суспільства.

У роботі доведено необхідність впровадження в адаптивних кластерах основних засад корпоративної культури як основи управління через: соціально орієнтовані цілі підприємства, соціальну відповідальність бізнесу перед суспільством, досягнення соціального результату діяльності підприємства, норми корпоративної поведінки, соціально орієнтовану поведінку кожного працівника підприємства, визначення корпоративних цінностей підприємства, формування механізму управління корпоративними цінностями, що досягається не лише економічними, а й соціальними результатами (рис. 4).



Рис. 4. Економічні та соціальні основи формування корпоративної культури в адаптивних кластерах

Запропоновано парадигму соціального результату у підприємництві, що ґрунтується на відповідних уявленнях щодо його ролі у суспільстві.

Доведено, що основними цілями управління кадровим складом є формування висококваліфікованого, відповідального за доручену справу персоналу з сучасним економічним мисленням та почуттям професійної гідності, а також забезпечення соціальної ефективності розвитку колективу.

Методологічні основи розвитку малого та середнього підприємництва в регіоні стають суттєвою складовою підвищення економічної та соціальної ефективності підприємницької діяльності. Такий розвиток малого та середнього підприємництва забезпечується відповідним моделюванням. За рахунок чого досягається спрощення представленої системи, а самі моделі дають можливість звернути увагу на основні аспекти діяльності в малому та середньому підприємництві. Для оптимізації економічного та соціального розвитку регіону запропоновано побудувати і реалізувати систему таких моделей: модель розвитку малого та середнього підприємництва регіону, модель взаємодії суб'єктів та об'єктів підприємницької діяльності, модель економічного розвитку промислового потенціалу регіону, модель управління ринком праці з дослідженням потреби в робітниках за галузями.

З'ясовано, що під час моделювання відтворювальних процесів суттєвим елементом виступає бізнес-план, який для малого та середнього підприємництва може мати типову структуру, але дещо відрізнятись для різних сфер діяльності.

Розділ 5. Особливості оптимізації господарства регіону. У розділі обґрунтовано концепцію розвитку нових територіально-виробничих форм оптимізації господарства регіону; обґрунтовано взаємозв'язки та сполучення елементів кластеру щодо оптимізації господарства регіону; побудовано модель створення адаптивних кластерів розвитку малого та середнього підприємництва.

Отримані результати щодо регулювання підприємницької діяльності в регіоні дають підстави стверджувати, що в умовах трансформації економіки можливості саморозвитку та саморегулювання є обмеженими, а найбільш оптимальним є механізм державного регулювання, що стало підґрунтям для розробки механізму організаційно-економічного регулювання підприємницької діяльності у регіоні. Зазначений механізм регулювання складається з окремих блоків завдань: 1) системного дослідження існуючих територіально-виробничих форм; 2) розробки стратегії комплексного розвитку регіону; 3) вибору пріоритетів економічного та соціального розвитку; 4) встановлення параметрів формування оптимальної структури господарства регіону; 5) утворення оптимальної структури господарства в регіоні.

У роботі визначено напрями оптимізації господарства регіону з урахуванням чинників, що дало підстави зробити висновок про те, що регулювання підприємницької діяльності в регіоні пов'язано з необхідністю подолання економічної кризи, яка носить системний характер.

Для того, щоб оптимізувати розвиток малого та середнього підприємництва в найближчій перспективі необхідна оцінка динаміки його потенціалу в поточному періоді. Складовими в зазначеній оцінці виступають: по-перше, кількість малих підприємств та результати їх економічної діяльності; по-друге, обсяг реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг); по-третє, доход від реалізації продукції (робіт, послуг).

Першочерговим залишається стимулювання зростання економічних показників діяльності малих підприємств, що займаються матеріальним виробництвом. На рис. 5 зображений механізм організаційно-економічного регулювання підприємницької діяльності регіону.

З метою оптимізації господарства регіону удосконалено систему оцінки динаміки рівня взаємозв'язку та сполучення елементів кластерів, що враховує: кількість малих підприємств, обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг), доход від реалізації продукції (робіт, послуг) і є віддзеркаленням розвитку малого та середнього підприємництва в регіоні в найближчій перспективі. Для реалізації цього підходу запропоновано визначати “крок” для кожного з зазначених показників та оцінювати отримані результати, ув'язуючи їх у систему.

Рис. 5. Механізм організаційно-економічного регулювання підприємницької діяльності в регіоні

“Крок” (k) у тенденціях зміни (збільшення) показника кількості малих підприємств визначається так:

, (1)

де: n - кількість періодів (років),

q_і - кількість малих підприємств у поточному періоді,

q_і-1 - кількість малих підприємств у попередньому періоді.

Розрахунки показали, що такий “крок” дорівнює 3,5%. За такої тенденції кількість малих підприємств через три роки може становити 8660. Якщо припустити, що визначене зростання відбудеться протягом року (шляхом прискорення), то його “крок” може бути 10%. Цей прогноз визначає бажану кількість малих підприємств. Відповідно збільшиться і обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) та загальний доход від реалізації продукції (робіт, послуг).

“Крок” (r) для обсягу реалізованої продукції (робіт, послуг) може визначатися аналогічним способом, а саме:

, (2)

де: a - кількість малих підприємств у поточному періоді.

Розрахований крок дорівнює 13,3% за рік, відповідно, через три роки обсяг реалізованої продукції (робіт, послуг) може скласти 2456,4 млн. грн. Якщо припустити, що темп зростання збільшиться з трьох років до одного, то даний “крок” становитиме 31,2%.

...