Формування стратегії комерціалізації державних підприємств України

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

УДК 338.23:334.724.6

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування стратегії комерціалізації державних підприємств України

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Удовицька Євгенія Андріївна

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Яловий Гаррі Кирилович, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», завідувач кафедри теоретичної і прикладної економіки;

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Федоренко Валентин Григорович Інститут підготовки кадрів Державної служби зайнятості України, завідувач кафедри економіки та фінансів;

кандидат економічних наук, доцент Михальський Віктор Володимирович Національний Авіаційний Університет МОН України, кафедра міжнародної економіки.

Захист відбудеться «07» жовтня 2008р. о 15⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.002.23 у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ-56, пр. Перемоги, 37, корп. 1, ауд. 163.

З дисертацією можна ознайомитися у Науково-технічній бібліотеці ім. Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ-56, пр. Перемоги, 37.

Автореферат розісланий «03» вересня 2008р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Зозульов

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми визначається тим, що фундаментальні перетворення в економічній і політичній сферах життя українського суспільства з усією визначеністю ставлять питання про нагальність переоцінки ролі та місця докорінної реорганізації комерційних відносин як складової структурної політики в теорії державного регулювання економіки. Невідповідність підприємницького потенціалу державних підприємств результатам фактичної діяльності, їх збитковість, неефективність системи комерційної діяльності, низька конкурентоспроможність продукції та продуктивність праці, а також недосконалість існуючих моделей розвитку державного сектора економіки потребує розробки та впровадження нових форм господарювання.

Вирішення цих проблем можливо здійснити через формування ефективної стратегії та удосконалення механізму комерціалізації, метою якої є реструктуризація систем комерційної і управлінської діяльності державних підприємств, забезпечення раціонального використання їх потенціалу, швидка адаптація до ринкових умов функціонування, зростання результативних показників їх діяльності і на цій основі - поповнення державного бюджету, реалізація макроекономічних завдань та забезпечення економічної стабільності держави.

Істотний внесок у вирішення проблем ефективного управління, реформування та реструктуризацію підприємств державного сектора економіки зробили вітчизняні й зарубіжні вчені: О. Алимов, І. Алкімова, А. Бандурін, П. Бєлєнький, Н. Внукова, І. Галиця, В. Геєць, А. Гриценко, Ю. Гришан, М. Гунтер, В. Деметєв, С. Довбня, С. Єрохін, В. Ємченко, І. Жадан, М. Жук, Г. Заболотний, М. Камишанська, Р. Клапгам, І. Лазня, В. Логвиненко, А. Мельник, Н. Мельничук, В. Михальський, Дж. Е. Стігліц, С. Покропивний, В. Тарасевич, Ю. Тараторін, В. Федоренко, М. Чечетов, А. Шегда та ін. Не зважаючи на наявність значного теоретичного надбання, недостатньо уваги приділяється комплексному дослідженню питань комерціалізації державних підприємств, немає однозначності у визначенні концептуальних засад формування стратегії, неструктуровані та нерозвинені її форми і механізм реалізації. Методологічна та практична значущість вирішення цієї проблеми зумовили вибір теми дисертації, мету та завдання дослідження.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності з планами науково-дослідницьких та науково-методичних робіт кафедри теоретичної і прикладної економіки факультету менеджменту і маркетингу НТУУ «КПІ» в рамках проекту Міністерства освіти і науки України № 13.3/0032.628 «Цінова і податкова політика розвитку в Україні та механізми її реалізації (розділ «Економічні механізми підтримки базових галузей господарства України»), науково-дослідних робіт «Фінансово-податковий механізм забезпечення конкурентоспроможності товарних ринків в умовах структурно-інноваційних перетворень в Україні» та наукового проекту «Комплексний аналіз, оцінка розвитку, імітаційна модель поведінки суб'єктів малого бізнесу» (тема № 2766 фундаментальні дослідження, № держреєстрації 0104U000847, код КПКВ 2201020).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційної роботи полягає в теоретичному обґрунтуванні і методичному забезпечені формування стратегії комерціалізації державних підприємств України та удосконаленні організаційно-економічного механізму комерціалізації.

Для досягнення цієї мети в роботі були поставлені і вирішені такі завдання:

· на основі теоретичного аналізу визначити та узагальнити сутність поняття «комерціалізація» як перетвореної форми реструктуризації;

· дослідити характерні ознаки економічних змін структури системи комерційної діяльності державних підприємств;

· проаналізувати особливості формування стратегії комерціалізації підприємств державного сектора в Україні і світі;

· розробити методичне забезпечення інтегрального аналізу комерціалізації державних підприємств;

· оцінити ефективність стратегії комерціалізаційних заходів підприємств державного сектора;

· розробити шляхи вдосконалення організаційного механізму формування і реалізації стратегії комерціалізації державних підприємств;

· обґрунтувати систему управління портфелем державних замовлень.

Об'єктом дослідження є процеси комерціалізації державних підприємств як перетвореної форми реструктуризації.

Предмет дослідження - сукупність економічних відносин щодо формування і реалізації стратегії комерціалізації державних підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження стали наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених і спеціалістів, публікації в періодичних виданнях з питань управління і організації комерційної діяльності, реструктуризації, реформування, приватизації та комерціалізації державного сектора. Нормативно-інформаційною базою дослідження були законодавчі акти України, аналітичні і статистичні матеріали Держкомстату України, Фонду Державного майна, а також нормативно-правові акти Польщі і Росії.

Для вирішення поставлених завдань використано такі методи: аналіз і синтез, історичний та логічний підходи - при вивченні теоретичних основ змісту і сутності поняття «комерціалізація»; системний аналіз - при дослідженні структурних елементів комерційної діяльності, класифікації - при визначенні типології та узагальненні уніфікованих видів реструктуризації, статистико-економічний і порівняльний - при аналізі сучасного стану державних підприємств, абстрактно-логічний - при теоретичному узагальненні і формуванні висновків; монографічний, розрахунково-конструктивний та економіко-математичного моделювання - при формуванні системи концептуальних положень і заходів стратегії комерціалізації державних підприємств.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає у вирішенні актуальної задачі теоретико-методологічного обґрунтування наукових засад впровадження заходів комерціалізації підприємств державного сектора економіки:

вперше:

· обґрунтовано економічну сутність та зміст поняття «комерціалізація» як стратегічну реструктуризацію системи комерційних відносин;

· розроблено методи визначення ефективності стратегії комерціалізації підприємств державного промислового комплексу з метою виявлення перспектив їх розвитку шляхом застосування оцінки рівня комерціалізованості та інтегрального коефіцієнта економічного ефекту комерціалізації;

· запропоновано модель оцінки ефективності комерційних операцій підприємства з виконання державного замовлення;

удосконалено:

· зміст структурних елементів системи комерційної діяльності на виробничому підприємстві та їх взаємозв'язки;

· методичне забезпечення формування системи управління портфелем державних замовлень шляхом врахування оцінки ефективності комерційних операцій;

дістали подальшого розвитку:

· визначення поняття комерційної діяльності, під яким слід розуміти сукупність економічних відносин, що виникають між учасниками просування товарів від виробництва до споживання з метою отримання максимального прибутку на засадах організації та управління торгово-оперативними процесами, пов'язаними з актом купівлі-продажу;

· формування організаційно-економічного механізму: запропоновано новий зміст його етапів з урахуванням стратегічного підходу та визначені передумови його використання.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що теоретичні положення дисертації доведені до рівня конкретних положень і пропозицій щодо формування стратегії комерціалізації підприємств державного сектора і удосконалення організаційного механізму, які зумовлені необхідністю адаптації підприємств до мінливих ринкових умов господарювання.

Наукові розробки, одержані в результаті виконаного дослідження, були використані в діяльності Міністерства промислової політики України (акт впровадження № 01/2-1-1087 від 25.10.2006). Запропоновані в дисертації висновки та пропозиції щодо удосконалення організаційно-економічного механізму комерціалізації були використані при підготовці аналітичних матеріалів для Кабінету Міністрів України, що підтверджено довідкою про впровадження Секретаріату КМУ. Окремі рекомендації знайшли практичне застосування при розробці економічних програм діяльності підприємства ВАТ «ЧеЗаРа» м. Чернігів (акт впровадження № 05/1-2374 від 05 грудня 2006р.) та Державного підприємства «НВКГ «ЗОРЯ»-»МАШПРОЕКТ» м. Миколаїв (акт впровадження № 68/4 від 23 січня 2008р.).

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи розглянуті та схвалені на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми економіки підприємства» (м. Дніпропетровськ, 2003р.); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Економіка підприємств: проблеми теорії і практики» (м. Дніпропетровськ, 2004р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Дні науки 2005» (м. Дніпропетровськ, 2005р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти» (м. Запоріжжя, 2005р.) всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах» (м. Київ, 2006р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій» (м. Вінниця, 2006р.), Міжвузівській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки» (м. Рівне 2006).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження є самостійно виконаною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до розв'язання наукової задачі щодо формування стратегії комерціалізації державних підприємств. Публікації автора відображають основні положення виконаного дослідження.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в 11 наукових працях, в т.ч. у 4 статтях в наукових фахових виданнях, матеріалах 4 наукових конференцій та у 3 інших наукових виданнях. Загальний обсяг публікацій становить 3,2 д.а.

Обсяг і структура дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, висновків викладених на 3 сторінках, списку використаних джерел з 138 найменування на 13 сторінках, 14 таблиць на 20 сторінках та 14 рисунків на 14 сторінках. Повний обсяг дисертації складає 196 сторінки машинописного тексту.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та задачі дослідження, його предмет та об'єкт, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі «Науково-теоретичні основи визначення комерціалізації» на підставі критичного аналізу робіт науковців-попередників, узагальнення та систематизації досвіду управління та реструктуризації діяльності підприємств досліджено сутність та взаємозв'язок категорій «комерція», «комерційні відносини» і «комерційна діяльність», визначено основні елементи системи комерційної діяльності, обумовлено особливості управління комерційною діяльністю на виробничих підприємствах в умовах ринкової орієнтації, розкрито сутність, зміст та еволюцію поняття «комерціалізація».

Встановлено, що комерційна діяльність виступає способом реалізації комерційних відносин, які спрямовані забезпечити органічне поєднання виробництва, розподілу, обміну і споживання, і пов'язані з переходом товарів від одних осіб до інших - рухом товарів від виробника до споживача - з метою вилучення прибутку. Проведений аналіз поняття «комерційна діяльність» як системи дозволив визначити зміст її структурних елементів.

На основі критичного дослідження літературних джерел проведено класифікацію видів комерційних операцій за основними ознаками і обґрунтовано, що комерційна операція і комерційна діяльність співвідносяться між собою як часткове і загальне.

В дисертаційній роботі зазначено, що послідовність і направленість процесів функціональної діяльності виробничого підприємства, на відміну від торгівельного, обумовлює формування, відповідні зміни та рух предмету діяльності (товарів, послуг), як економічної цінності (вартості та споживчої вартості), визначає форми втілення (інформаційну та речову) і стан (вартісний, правовий та фізичний), що, в свою чергу, впливає на розподіл функцій комерційної діяльності за характером і ролями, а також принципи управління. Отже, систему комерційної діяльності виробничого підприємства автором визначено не тільки як самостійну складову, а також як інтегруючий елемент всієї системи господарювання, який формує сукупність внутрішньо системних зв'язків; забезпечує налагодженість і чітке функціонування організаційно-виробничого механізму; сприяє реалізації основних цілей і завдань підприємства.

Підвищення вагомості і інтегруючої ролі комерційних відносин на виробничому підприємстві обумовлюють необхідність реформування, перебудови системи комерційної діяльності. Процеси організаційно-економічних, правових, технічних перетворень, які призводять до змін функціональних структур підприємства, визначають як реструктуризацію. Автором досліджено сутність реструктуризації на мікро- і макрорівнях, охарактеризовано основні її типи, наведено види реструктуризації відповідно до головних напрямків функціонування підприємства, серед яких виділено комерціалізацію як трансформацію структури комерційної системи.

Поняття комерціалізації сьогодні не має однозначного тлумачення серед вітчизняних науковців і фахівців-практиків, але широко використовується у бізнес-практиці розвинутих країн та країн, що розвиваються, де під комерціалізацією розуміють широке використання комерційних засад в економіці, розширення кількості комерційних структур або підпорядкування діяльності меті здобуття прибутку в системі ринкових відносин. В роботі розкрито сутність комерціалізації як перетвореної форми реструктуризації, яка полягає у наданні комерційним відносинам в виробничо-організаційній системі домінуючого значення і ролі індикатора, передусім прибутку та його норми, на об'єктивно обумовленому рівні і підтвердженому світовою практикою.

Зазначено, що комерціалізація має стратегічний характер і є перманентним процесом підпорядкування всіх напрямків діяльності виробничого підприємства меті максимізації прибутку, що забезпечує підвищення конкурентоспроможності та ефективності функціонування підприємств, а також їх адаптацію до мінливих ринкових умов господарювання. Окрім того, автором визначено поняття «стратегія комерціалізації» як політику підприємства, орієнтовану на тривалий період, яка передбачає створення комплексної системи заходів реструктуризації системи комерційних відносин, програму комплексних змін на підприємстві, спрямованих на підвищення його рентабельності, інвестиційної привабливості і ринкової вартості.

В масштабах загальнодержавної політики економічного розвитку комерціалізація виступає продуктивним методом роздержавлення, сутність якого полягає у виділенні зі складу підприємства його структурних підрозділів і створенні на його основі дочірніх підприємств з метою подальшої приватизації. В дисертаційному дослідженні виявлено відмінності у тлумаченні сутності форм роздержавлення, що є головною причиною істотних розбіжностей серед науковців у визначенні таких понять як «приватизація», «комерціалізація», «денаціоналізація». З'ясовано, що комерціалізація державних підприємств передбачає їх перехід на комерційний розрахунок; зміни в системі виробничо-комерційної діяльності, підпорядкування її принципам ринкового механізму; підвищення відповідальності за результати господарювання; делегування керівництву підприємства права самостійності прийняття рішень; послаблення адміністративного тиску. Разом з цим, держава скорочує або повністю припиняє бюджетне фінансування, відміняє пільгове оподаткування, зменшує дотації і нецільові субсидії і припиняє компенсації збитків від господарської діяльності. Доведено, що стратегія комерціалізації державного підприємства, сутність якої полягає в побудові відповідної моделі системи комерційної діяльності, на макрорівні є системоутворюючим фактором формування нових засад господарювання, комерційних зв'язків, ринкових відносин.

У дисертаційній роботі обґрунтовано і доведено до логічного осмислення організаційний механізм впровадження заходів комерціалізації, кінцева мета якого полягає в адаптації підприємства до ринкових умов і приведення характеристик його діяльності у відповідність до вимог оточуючого середовища, що складається з таких етапів: проведення попереднього аналізу функціонування підприємства, виявлення проблем, визначення напрямків підвищення ефективності, обґрунтування доцільності розробки проекту комерціалізації, формування критеріїв добору напрямів розвитку, розробка методичного забезпечення реалізації програм комерціалізації, формування критеріїв оцінки очікуваного економічного ефекту.

У другому розділі «Особливості стратегії комерціалізації державних підприємств» надано класифікацію державних підприємств, обґрунтовано доцільність їх комерціалізації в Україні, проаналізовано світовий досвіт впровадження стратегій комерціалізації.

Зазначено, що існування державної власності зумовлює виникнення державного підприємництва, як особливого виду підприємницької діяльності, пов'язаної з участю державних підприємств у виробництві та збуті товарів і послуг. Державне підприємство - це самостійна господарська одиниця - юридична особа, заснована на власності, що належить державі, і передається на правах господарського ведення або оперативного управління, та функціонує в різних галузях народного господарства. Значний державний сектор економіки (таблиця 1), суб'єктами якого є підприємства, установи та організації, діяльність яких безпосередньо забезпечують державні органи управління, і які перебувають у повній або частковій власності держави й функціонують з метою отримання прибутку або соціального ефекту та розв'язання загальнонаціональних або регіональних соціально-економічних проблем, обумовлює розширення участі держави в господарській діяльності, при цьому об'єкти державної власності необхідно використовувати як фактор становлення і розвитку ринкової системи господарювання.

Таблиця 1. Питома вага державних підприємств в економіці за 2006 рік

№ з/п	Види економічної діяльності	Питома вага, %
	Усього	14,2
	у тому числі:
1	Сільське господарство, мисливство та лісове господарство	9,1
2	Промисловість	17,5
3	Будівництво	6,0
4	Оптова та роздрібна торгівля; торгівля транспортними засобами, послуги з ремонту	2,3
5	Готелі та ресторани	6,2
6	Транспорт та зв'язок	43,9
7	Фінансова діяльність	7,0
8	Операції з нерухомістю, завдання під найм та послуги юридичним особам	22,0
9	Державне управління	72,9
10	Освіта	12,5
11	Охорона здоров'я та соціальна допомога	16,8
12	Колективні, громадські та особисті послуги	3,9

Джерело: дані Держкомстату України

В роботі показано, що державні підприємства не тільки інструменти регулювання ринку, а самостійні механізми макроекономічної координації, роль яких полягає в забезпеченні необхідних умов для суспільного відтворення, з метою підвищення конкурентоспроможності національної економіки.

Державне підприємництво через державні підприємства в формі господарської діяльності реалізує макроекономічні цілі мікроекономічними методами. Тому масштаби застосування державного підприємництва визначаються характером встановлених економічних задач.

Відповідно до того, що саме держава визначає коло прав і обов'язків сучасного підприємця, ступінь комерційної свободи державних підприємств, свободи в прийнятті рішень встановлюється діючою нормативною регламентацією. Межі втручання держави в самостійність функціонування власних суб'єктів господарювання, делегування частини повноважень, а також ступінь відповідальності, визначаються концепцією захисту інтересів держави як власника.

Встановлено, що керівні функції держава здійснює через встановлення підприємствам контрольних цифр, економічних нормативів і лімітів, замовлень на продукцію, укладання фінансових планів тощо. Державне підприємство несе повну відповідальність за свої зобов'язання перед державою та іншими підприємствами, організаціями, установами за дотримання кредитних договорів і розрахункової дисципліни.

Відповідно до статистичних даних за 2006 рік, наведених у таблиці 2, більш ніж третина всіх державних підприємств має від'ємний фінансовий результат, а зведені показники виконання фінансового плану всіх підгруп державних підприємств, згідно звітів Фонду Державного майна України, свідчать про суттєве відхилення фактичних збитків від запланованих за перше півріччя 2007 року.

З'ясовано, що державні підприємства можуть бути висококонкурентними і ефективними, якщо вони функціонують в умовах конкуренції, працюють за законами ринкової економіки, а не розраховують на бюджетне фінансування і різного роду пільги. За для цього господарюючі суб'єкти повинні мати всі права товаровиробників, розвивати підприємницьку ініціативу, творчість, заповзятливість, дбайливість, сприяти росту необхідних суспільству товарів і послуг.

Таблиця 2. Фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування за формами власності за січень-листопад 2006 року, млн. грн.

	Фінансовий результат (сальдо)	Підприємства, які одержали прибуток	Підприємства, які одержали збиток
		у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат	у % до загальної кількості підприємств	фінансовий результат
Усього	62750,6	65,8	80981,3	34,2	18230,7
приватна	51921,1	66,8	65947,5	33,2	14026,4
державна	11154,3	66,0	13929,8	34,0	2775,5
комунальна	-324,8	55,3	1104,0	44,7	1428,8
у тому числі промисловість	31734,5	60,6	40115,2	39,4	8380,7
приватна	27085,2	62,7	32882,5	37,3	5797,3
державна	5063,3	54,8	6803,7	45,2	1740,4
комунальна	-414,0	41,1	429,0	58,9	843,0

Джерело: дані Держкомстату України

Доведено, що життєздатність державного сектора у виконанні функцій ефективно діючої економічної системи залежить насамперед від якості конкурентного середовища, у якій функціонують підприємства, їх розмірів, ступенем диверсифікованості капіталу та раціональної державної стратегії комерціалізації. Зазначено, що комерціалізація державних підприємств доцільна в тих випадках, коли збереження контролю над підприємством залишається важливим фактором при виконанні державою своєї підприємницької функції, гнучкість пристосовування до ринкових умов є визначним критерієм при формуванні конкурентних переваг.

В дисертаційній роботі проаналізовано процеси комерціалізації та проблеми адаптації підприємств до ринкових умов, що відбувалися в світовій практиці. Розглянуто наступні стратегії: комерціалізація державного сектора, активно проведена в сучасному Китаї; великомасштабна трансформація власності, розпочата в країнах Центральної і Східної Європи; державна модернізація на основі ринкових стратегій раціоналізації: США, Великобританія, Нова Зеландія; стратегія «струнка держава», проведена за умов збільшення внутрішнього споживання: Японія; реструктуризація соціальної держави шляхом застосування концепцій «планових ринків» та «суспільної конкуренції»: Швеція; модернізація підприємств шляхом окремих кроків: Німеччина. Оцінюючи світовий досвід автором визначено, що комерціалізація має перевагу перед приватизацією в тім, що досягає приблизно того ж господарського ефекту, але швидше і без особливих витрат. Окрім того, бажаний економічний ефект від комерціалізації господарської діяльності підприємств може бути досягнуть лише за умови забезпечення відповідності між юридично наданими правами власності й економічними можливостями їх реалізації.

Економічні реформи в Україні передбачали впровадження стратегії комерціалізації для об'єктів торгівельної сфери, сфери побутового обслуговування населення і громадського харчування, а для підприємств промислового комплексу було розроблено комплексну програму роздержавлення - «шокову» приватизацію трансформаційної моделі, при цьому шляхом корпоратизації створювалися різні види акціонерних товариств, акції яких обмінювалися на приватизаційні сертифікати. Стадію реформування комерційних відносин було призупинено до завершення процесів корпоратизації.

Доведено, що комерціалізація в Україні була ототожнена з корпоратизацією і акціонуванням державних установ. Даною формою не було передбачено надання керівництву підприємств широкої господарської самостійності для розвитку комерційних відносин в повному обсязі, як того вимагає ринкова система. Досвід приватизації України, як одного з засобів реструктуризації продемонстрував наявність гострих проблем, які потребують вирішення для забезпечення подальшого проведення реформи власності в Україні: відсутність офіційно визнаної стратегії реформування відносин власності, яка надавала б можливість визначити раціональні пропорції між державною і приватною власністю; неефективність існуючої системи управління державною власністю і низька інвестиційна привабливість державного сектору; широке використання способів нелегітимної приватизації, непідготовленість систем галузевого державного регулювання до приватизації підприємств-монополістів. Одним з головних питань при проведенні комерціалізації є деполітизація виробництва, комерційний характер державного замовлення, розв'язання виробничих питань на економічній основі.

Під час дослідження процесів корпоратизації підприємств державного сектора, які передбачали підвищення рівня ефективності виробництва через пошук раціональної організаційно-правової форми і методів функціонування в конкурентному середовищі, з'ясовано необхідність аналізу економічних або соціальних ефектів впровадження проектів реструктуризації системи комерційних відносин. У дисертаційній роботі розроблено методи визначення ефективності стратегії комерціалізації підприємств державного промислового комплексу з метою виявлення перспектив їх розвитку шляхом застосування оцінки рівня комерціалізованості та інтегрального коефіцієнта економічного ефекту комерціалізації, а також наведено розрахунки на основі статистичних даних за 2001 - 2006 рр.

Запропонований інтегральний коефіцієнт (П3) визначається як сума економічного ефекту від виробничо-господарської діяльності (П1) і економічного ефекту використання фінансових ресурсів підприємства (П2). Формула для визначення показника економічного ефекту від виробничо-господарської діяльності (П1) має такий вигляд:

П1=Сt-(Zt+St+Іt) +P+P', (1)

де Сt - вартість виробленої продукції в періоді t;

Zt - витрати на заробітну плату і відрахування на соціальне страхування в періоді t;

St - сума запасів за період t; Іt - сума засобів , інвестованих у виробництво за період t;

Р - результат від операцій з майном за період t;

P' - інші операційні доходи за період t.

Показник економічного ефекту використання фінансових ресурсів підприємства (П2) визначається відповідно наступної формули:

П2 = К + Ецп + Пвр + Рцбд+ Нл - Д - Н - П, (2)

де К - зміна кредитних засобів підприємства;

Ецп - кошти , отримані від емісії цінних паперів;

Пвр - результат від позареалізаційних операцій;

Рцбд - результат від вкладення засобів підприємства в цінні папери інших підприємств;

Нл - сума коштів, що залишаються в розпорядженні підприємства в результаті оподатковування;

Д - сума сплачених дивідендів власникам цінних паперів підприємства;

Н - сума сплаченого податку на прибуток;

П - сума засобів , вкладених у цінні папери інших підприємств.

Показники П1 і П2 можуть приймати значення, на підставі яких будується матриця взаємодії, що складається з 5 основних зон, дві з яких мають ще підзони. В дисертаційній роботі розкрито економічний зміст кожної зони матриці взаємодії:

Зона 1 - це зона нульової ефективності. Вона характеризується тим, що збитки, одержані в результаті однієї діяльності (фінансової чи виробничо-господарської), компенсуються за рахунок іншої. Перебування підприємства в цій зоні свідчить про його проміжний стан . Неприйняття своєчасних дійових заходів може привести до погіршення кінцевих показників діяльності підприємницької структури.

Зона 2 - це зона максимальної ефективності. Свідчить про продуману стратегію розвитку підприємства в цілому. Положення підприємства в цій зоні є ідеальним.

Зона 3 - кризова зона. Сформована ситуація обумовлена наявністю серйозних прорахунків в управлінні, відсутністю обґрунтованої стратегії в області маркетингу, фінансів. Вихід з цієї зони можливий при розробці комплексного плану фінансово-господарського оздоровлення, обґрунтованого плану маркетингу.

Зона 4 - діяльність підприємства, що знаходиться в даній зоні не зовсім успішно, основні прорахунки допущені при реалізації виробничої і маркетингової стратегій. Зона 4.2 - те ж, що і зона 4.1, однак прорахунки допущені в сфері обігу фінансами підприємства, чи обрана невдала фінансова стратегія.

Зона 5 - зона ефективності. Однак негативний вплив має місце. Можливо, підприємство несе певні збитки в результаті погано обраної стратегії залучення коштів (зона 5.2), або продукція підприємства втрачає конкурентноздатність, у результаті чого значно скорочуються ринки збуту (зона 5.1). Неприйняття своєчасних заходів може привести до сповзання підприємства в нижні зони матриці.

На основі даних Держкомстату України за 2006 рік розраховано інтегральний показник економічного ефекту комерціалізації підприємств державного промислового сектора (П3) і отримано наступні результати:

П3 = -277,7 + 172,5 = -105,2 (млн.грн.).

Отриманий результат розрахунку - від'ємний та знаходиться у критичній зоні 3, що підтверджує необхідність проведення заходів комерціалізації не тільки на рівні окремих державних підприємств, а всього промислового комплексу держави.

В цілому слід зазначити, що в економіці України в основному сформовані інститути і механізми ринкового функціонування, проте процес комерціалізації підприємств державного сектора потребує подальших зрушень, що зумовлюється наявною недосконалістю технічних, організаційно-кадрових, комерційних та управлінських структур, диспропорціями між окремими галузями, невідповідністю стратегії державного регулювання засадам адаптації підприємств до ринкової кон'юнктури.

У третьому розділі «Формування стратегії комерціалізації державних підприємств державного сектора» сформоване методичне забезпечення стратегії комерціалізації, удосконалено механізм комерціалізації і запропоновано модель ефективності комерційної операції по виконанню державного замовлення.

Зазначено, що стратегія комерціалізації має бути спрямована на організацію діяльності в сфері розробки, виробництва, постачання стратегічно важливої продукції на основі державних замовлень; створення й впровадження нормативно-правової бази, що регулює комерційні відносини в державному промисловому комплексі; співпрацю з приватним сектором, зарубіжними країнами. Процес формування стратегії комерціалізації державних промислових підприємств пропонується здійснювати за етапами: системний аналіз можливих варіантів комерціалізації і створення на його основі єдиної інформаційно-математичної бази, визначення стратегії розвитку промисловості й методів управління, визначення напрямків і перспектив комерціалізації державних підприємств промислового комплексу і структурної трансформації галузей промисловості в цілому, розробка комплексу імітаційно-моделюючих програм і оцінка проектів за критерієм «ефективність - витрати - час», формування проекту державної програми комерціалізації промислового комплексу, раціоналізація галузевої структури державного комплексу промисловості, розробка методичного забезпечення реалізації стратегії комерціалізації, удосконалення механізму впровадження заходів комерціалізації.

Відповідно до того, що стратегією комерціалізації передбачається використання виробничих потужностей і високих технологій для виробництва продукції стратегічного призначення (виконання державних замовлень), автором запропоновано до механізму реалізації проекту комерціалізації включити етап формування портфелю державних замовлень і проведення оцінки ефективності здійснення комерційних операцій по реалізації державного замовлення.

Доведено, що виконання державних замовлень прирівнюється до здійснення стандартної комерційної операції, а управління обсягом державних замовлень на рівні комерційної діяльності підприємства потребує вирішення комплексу завдань, етапність та змістовну логічність виконання яких можливо представити за схемою управління портфелем державних замовлень.

З'ясовано, що реалізація стратегії комерціалізації вимагає розробки спеціального комплексу імітаційно-моделюючих програм, які забезпечували б моделювання і оптимізацію сценаріїв прогнозно-цільових і проектно-пошукових досліджень, а також системних досліджень вибору шляхів і засобів комерціалізації, визначення сфер використання отриманих результатів. Першочерговими серед них є моделі, за допомогою яких можна проводити на всіх етапах досліджень оцінку показників, що характеризують ступінь відповідності цілей і завдань комерціалізації наявним засобам і ресурсам, а також ступені відповідності потреб держави-замовника цілям і завданням стратегічних промислових підприємств.

В дисертаційній роботі запропоновано модель оцінки ефективності комерційних операцій виконання державних замовлень в цілому, а також додатково - оцінку використання як власних так і залучених фінансових ресурсів окремо для кредитора і позичальника. В ролі кредитора при розрахунках запропонованих моделей може виступати державний замовник, що авансує державне замовлення. В якості критерію обрано показник внутрішньої норми рентабельності.

Для визначення внутрішньої норми рентабельності і, відповідно величини ефективності комерційної операції виконання державних замовлень, необхідно підібрати таку величину ставки відсотків S, при якій сума платежів буде дорівнювати 0. Запропоновано розв'язати рівняння відносно невідомої S:

, (3)

де Д'2 - дисконтована величина грошових надходжень в проміжок часу

Дt2r=t2r-t11

дорівнює:

, (4)

Д2 - сума грошових надходжень;

В'1- дисконтована величина платежів підприємства в проміжок часу

Дt1r=t1r-t11

дорівнює:

, (5)

де В1 - сума платежів по операції; 1/К - величина коефіцієнта дисконтування з врахування інфляції розраховується за формулою:

К = 1 + (Y/100% + S/100%), (6)

де Н' - дисконтована величина податків дорівнює:

, (7)

де Н - сумарна величина податків, яка розраховується як:

Н = Пн + Пп , (8)

де Пн - величина ПДВ; Пп - величина податку на прибуток;

Загальне рівняння при заміні показників на складові має вигляд:

(9)

де В10 - сума, на яку зменшиться величина Д2 - сума грошових надходжень при розрахунку ПДВ; н - ставка ПДВ; п - ставка податку на прибуток.

В процесі управління портфелем державним замовленням запропоновано використовувати модель оцінки ефективності комерційних операцій виконання державних замовлень на п'ятому етапі поряд з розрахунком абсолютних і відносних показників прибутковості.

стратегія комерціалізація портфель державний

Висновки

Основним результатом проведених наукових досліджень є розробка пропозицій, спрямованих на вирішення важливої науково-практичної проблеми сучасної економіки України - формування стратегії комерціалізації державних підприємств і удосконалення організаційно-економічного механізму комерціалізації. На основі проведених досліджень можна сформулювати ряд висновків і пропозицій:

1. На основі проведеного аналізу сформульовано авторське визначення поняття комерціалізації як перетвореної форми реструктуризації, під яким слід розуміти стратегічну реструктуризацію системи комерційних відносин, що виникають між учасниками виробництва, розподілу, обміну та споживання з метою отримання максимального прибутку на засадах організації та управління торгово-оперативними процесами, пов'язаними з актом купівлі-продажу.

2. Теоретично обґрунтовано, що система комерційних відносин - це не тільки самостійна функція виробничого підприємства, а також і інтегруючий елемент всієї системи господарювання, який формує сукупність внутрішньосистемних і зовнішніх господарських зв'язків; забезпечує налагодженість і чітке функціонування організаційно-виробничого механізму; сприяє реалізації основних цілей і завдань підприємства.

3. У зв'язку з проведеним порівняльним аналізом трансформаційних реформ державних підприємств в Україні і світі, встановлено, що всупереч первісним очікуванням реформаторів приватизація державних підприємств не призводить до автоматичного підвищення їхньої економічної ефективності, і тому доцільно для забезпечення адаптації державного сектора економіки до мінливого ринкового середовища застосовувати заходи комерціалізації, які необхідно супроводжувати інституціональною трансформацією й ефективною державною політикою, спрямованими на створення рушійного механізму ринкової економіки. Комерціалізація в Україні була ототожнена з корпоратизацією і акціонуванням державних підприємств. Даною формою не було передбачено надання керівництву підприємств широкої господарської самостійності для розвитку комерційних відносин в повному обсязі, як того вимагає ринкова система.

4. З метою виявлення перспектив підприємств державного промислового комплексу їх розвитку розроблено методи визначення ефективності стратегії комерціалізації шляхом застосування оцінки рівня комерціалізованості та інтегрального коефіцієнта економічного ефекту комерціалізації.

5. Процес формування стратегії комерціалізації державних підприємств запропоновано здійснювати за етапами: системний аналіз можливих варіантів комерціалізації і створення на його основі єдиної інформаційно-математичної бази, визначення стратегії розвитку промисловості й методів управління, визначення напрямків і перспектив комерціалізації державних підприємств промислового комплексу і структурної трансформації галузей промисловості в цілому, розробка комплексу імітаційно-моделюючих програм і оцінка проектів за критерієм «ефективність - витрати - час», формування проекту державної програми комерціалізації промислового комплексу, раціоналізація галузевої структури державного комплексу промисловості, розробка методичного забезпечення реалізації стратегії комерціалізації, удосконалення механізму впровадження заходів комерціалізації.

6. На підставі наукових економічних підходів до розуміння комерціалізації державних промислових підприємств, а також методів комплексного аналізу господарської діяльності, портфелю державних замовлень та структурного аналізу, що застосовувалися для дослідження економічних змін у процесі комерціалізації, вдосконалено організаційно-економічний механізм і тактика впровадження заходів реструктуризації комерційної системи державного промислового підприємства шляхом таких процедур: формування єдиної інформаційно-математичної бази, на основі якої здійснюється проведення прогнозно-програмних досліджень, постановка мети і завдання, проведення аналізу структури комерційної системи, визначення перспектив залучення державних замовлень, розвитку продукту стратегічного призначення і підприємства, формування виробничої програми, планування та оцінка ефективності комерційних операцій по виконанню державних замовлень.

7. За результатами аналізу підходів до розробки стратегії комерціалізації запропоновано методику управління портфелем державних замовлень та модель визначення оцінки ефективності комерційних операцій виконання державного замовлення, критерієм якої є внутрішня норма рентабельності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Удовицька Є. А. Реструктуризація державних стратегічно важливих підприємств/ Є. А. Удовицька // Економіка: проблеми теорії та практики. Збірник наукових праць. Випуск 191: Т ІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С.626 - 632.

2. Удовицька Є. А. Методологічні основи комерціалізації державних промислових підприємств/ Є. А. Удовицька // Економіка і держава - 2005. - № 12. - С.78 - 80.

3. Удовицька Є. А. Комерціалізація державних промислових підприємств: теорія і практика/ Є. А. Удовицька // Економіка і держава - 2006. - №4. - С.73 - 74.

4. Удовицька Є. А. Удосконалення механізму комерціалізації державних промислових підприємств/ Є. А. Удовицька // Наукові праці НУХТ - 2006. - №18. - С.163 - 165.

Матеріали наукових конференцій

5. Удовицька Є. А. Місце та роль державних підприємств в ринковій економіці / Є. А. Удовицька // Економіка підприємства: проблеми теорії та практики: матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. 23 берез. 2004р., Дніпропетровськ. Т.1/ Дніпропетр. нац. ун-т .- Дніпропетровськ.: Наука і освіта, 2004. - С.134 - 136.

6. Удовицька Є. А. Особливості реструктуризації державних промислових підприємств / Є. А. Удовицька // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. [«Дні науки'2005»], 17-25 квітня 2005р., Дніпропетровськ. Т.9 [«Економіка підприємства та промисловості»]. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.64 - 67.

7. Удовицька Є.А. Реструктуризація і комерціалізація державних підприємств як чинник розвитку економіки України/ Є. А. Удовицька // Розвиток економіки в трансформаційний період: глобальний та національний аспекти: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф., 20 квітня 2005р., Запоріжжя. Т.1.- Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С.181 - 184.

8. Удовицька Є.А. Формування стратегії комерціалізації державних промислових підприємств/ Є. А. Удовицька // Актуальні проблеми теорії і практики менеджменту в умовах трансформації економіки: збір. тез міжвузів. наук.-практ. конф., 13-14 квітня 2006р., Рівне. - Рівне: НУВГП, 2006. - С.135 - 137.

Статті за темою дисертації, надруковані в інших виданнях

9. Удовицька Є. А. Державне підприємство як суб'єкт підприємницької діяльності / Є. А. Удовицька // Економічний вісник '2004(1) НТУУ «КПІ». - Київ: НТУУ «КПІ», 2004. - С.156 - 160.

10. Удовицька Є. А. Управління державними промисловими підприємствами України / Є. А. Удовицька // Економічний вісник '2005(2) НТУУ «КПІ». - Київ: НТУУ «КПІ», 2005. - С.90 - 94.

11. Удовицька Є. А. Основні показники оцінки ефективності комерційної діяльності державних промислових підприємств / Є. А. Удовицька // Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій: Збір. матеріалів ІІІ Всеукр. наук.-практ. конф., 16-17 лютого 2006р., Т.2. - Вінниця: Книга-Вега, 2006. - С.279 - 281.

Анотація

Удовицька Є. А. Формування стратегії комерціалізації державних підприємств України. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Національний технічний університет України «КПІ», Київ, 2008.

Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню і методичному забезпеченню формування стратегії комерціалізації державних підприємств України та удосконаленню організаційно-економічного механізму комерціалізації.

Визначено сутність поняття комерціалізації, визначено мету, особливості та механізм здійснення цього процесу на державних підприємствах. Узагальнено світовий досвід впровадження стратегій комерціалізації.

Проведено аналіз доцільності проведення комерціалізації державних підприємств України і визначено ефективність стратегії комерціалізації підприємств державного промислового комплексу з метою виявлення перспектив їх розвитку шляхом застосування оцінки рівня комерціалізованості та інтегрального коефіцієнта економічного ефекту.

Уточнено зміст структурних елементів системи комерційної діяльності на виробничому підприємстві та їх взаємозв'язки. Удосконалено методичне забезпечення формування системи управління портфелем державних замовлень шляхом врахування оцінки ефективності комерційних операцій.

Запропоновано модель оцінки ефективності комерційних операцій підприємства з виконання державного замовлення.

Ключові слова: комерціалізація, стратегія комерціалізації, реструктуризація, державне підприємство, приватизація, портфель державних замовлень, комерційна операція.

Аннотация

Удовицкая Е. А. Формирование стратегии коммерциализации государственных предприятий Украины. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями ( по видам экономической деятельности). - Национальный технический университет Украины «КПИ», Киев, 2008.

Диссертация посвящена исследованию теоретических и методических основ формирования стратегии коммерциализации государственных предприятий и обоснованию практических рекомендаций по усовершенствованию организационно-экономического механизма коммерциализации.

В работе исследована сущность и взаимосвязь категорий «коммерция», «коммерческие отношения» и «коммерческая деятельность», определены основные элементы системы коммерческой деятельности, обусловлены особенности управления коммерческой деятельностью на производственных предприятиях в условиях рыночной ориентации, раскрыта сущность, содержание и эволюция понятия «коммерциализация». Исследована сущность реструктуризации на микро- и макроуровнях, охарактеризованы основные ее типы, приведены виды реструктуризации согласно главным направлениям функционирования предприятия, среди которых выделена коммерциализация как трансформация структуры коммерческой системы.

Указано, что коммерциализация имеет стратегический характер и является перманентным процессом подчинения всех направлений деятельности производственного предприятия цели максимизации прибыли, которая обеспечивает повышение конкурентоспособности и эффективности функционирования предприятий, а также их адаптацию к непостоянным рыночным условиям хозяйствования. В работе определено понятие «стратегия коммерциализации», под которым понимается политика предприятия, ориентированная на продолжительный период и предусматривающая создание комплексной системы мероприятий по реструктуризации системы коммерческих отношений.

Исследована необходимость коммерциализации предприятий государственной формы собственности, существование которых предопределяет возникновение государственного предпринимательства, как особого вида предпринимательской деятельности. Под государственным предприятием понимается самостоятельная хозяйственная единица - юридическое лицо, основанное на собственности, которая принадлежит государству, и передается на правах хозяйственного ведения или оперативного управления, и функционирует в разных областях народного хозяйства.

На основании обобщения мировой практики внедрения стратегий коммерциализации государственных предприятий определено, что коммерциализация имеет преимущество перед приватизацией в том, что ожидаемый эффект достигается быстрее и без особенных затрат. Доказано, что в Украине процесс коммерциализации был отождествлен с корпоратизацией, а стадия реформирования коммерческих отношений была приостановлена до момента завершения приватизации.

В диссертационной работе разработаны методы определения эффективности стратегии коммерциализации предприятий государственного промышленного комплекса с целью выявления перспектив их развития путем применения оценки уровня коммерциализированности и интегрального коэффициента экономического эффекта коммерциализации, а также приведены расчеты на основе статистических данных за 2001 - 2006 гг..

Процесс формирования стратегии коммерциализации государственных предприятий предложено осуществлять за этапами: системный анализ возможных вариантов коммерциализации и создания на его основе единственной информационно-математической базы, определения стратегии развития промышленности и методов управления, определения направлений и перспектив коммерциализации государственных предприятий промышленного комплекса, и структурной трансформации отраслей промышленности в целом, разработка комплекса имитационно-моделирующих программ и оценка проектов за критерием «эффективность - расходы - время», формирование проекта государственной программы коммерциализации промышленного комплекса, рационализация отраслевой структуры государственного комплекса промышленности, разработка методического обеспечения реализации стратегии коммерциализации, усовершенствования механизма внедрения мероприятий коммерциализации.

В работе усовершенствован организационный механизм и тактика внедрения мер реструктуризации коммерческой системы государственного промышленного предприятия путем таких процедур: формирование единой информационно-математической базы, на основе которой осуществляется проведение прогнозно-программных исследований, постановка мети и задача, проведение анализа структуры коммерческой системы, определение перспектив привлечение государственных заказов, развития продукта стратегического назначения и предприятия, формирование производственной программы и планирование коммерческих операций по выполнению государственных заказов.

...