Методи та моделі управління якістю і конкурентоспроможністю продукції (за матеріалами підприємств галузі безалкогольних напоїв)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

УДК 005.332.4

Автореферат дисертації

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Методи та моделі управління якістю і конкурентоспроможністю продукції (за матеріалами підприємств галузі безалкогольних напоїв)

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Ушаков Григорій Григорович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі економіки підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» Міністерства освіти і науки України (м. Київ).

Науковий керівник: кандидат економічних наук, професор Федонін Олексій Сергійович, ДВНЗ «Київський національний економічний професор кафедри економіки підприємств.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, доцент Кендюхов Олександр Володимирович, Донецький університет економіки та права, завідувач кафедри менеджменту та маркетингу;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Сіднєва Жанна Костянтинівна, Науково-дослідний економічний інститут, провідний науковий співробітник відділу розвитку паливно-енергетичного комплексу та енергозбереження.

Захист дисертації відбудеться «18» грудня 2008 року о 16.00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» за адресою: 03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 49 г, ауд. 601.

Автореферат розіслано «18» листопада 2008 року.

В. о. вченого секретаря спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук, професор І.Л. Решетнікова

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сучасні високопродуктивні гнучкі технології виробництва, розвиток світового онлайнового ринку (з миттєвим доступом до інформації про будь-які товари) викликають різке зростання конкуренції між виробниками. Загальні конкурентні стратегії М. Портера, подібні до них стратегії або підходи до управління конкурентоспроможністю М. Трейсі із співавторами та А. Юданова переважно зорієнтовані на отримання конкурентних переваг у боротьбі за споживача та його ресурси і ведуть до подальшого посилення конкуренції. Вступ України до СОТ пов'язано з відкриттям її ринків і загостренням світових проблем конкуренції. В цьому контексті актуальними стають гармонізація конкурентного простору, пошук методів і моделей конкуренції без прямого протистояння світовим брендам. Адже вітчизняним підприємствам бракує як досвіду ринкового господарювання, так і ресурсів на створення якісних і конкурентоспроможних продуктів. Це може призвести до послаблення конкурентоспроможності українських підприємств, а в подальшому і економіки України в цілому порівняно з іноземними транснаціональними компаніями і провідними економіками світу.

На вирішення зазначених проблем спрямовані дослідження вітчизняних учених Д. Богині, Г. Пастернак-Таранушенка, О. Саврука, А. Шепіцена, П. Шеремети, Ю. Кабакова, П. Калити та інших. Теоретичним і прикладним аспектам управління якістю та конкурентоспроможністю присвячені роботи російських дослідників: Р. Фатхутдінова, А. Юданова, Ю. Адлера, В. Лапідуса та інших. Інтенсифікація процесів глобалізації актуалізувала наукові дослідження іноземних авторів: П. Друкера, А. Чандлера, М. Портера, И. Нонаки, Х. Такеучі, К. Ісікави, Дж. Вумека, Д. Джонса, спрямованих на ефективність управління якістю і конкурентоспроможністю продукції.

Разом з тим залишаються недостатньо дослідженими науково-методичні основи гармонійної інтеграції підприємства та його продуктів у навколишнє середовище, управління якістю і конкурентоспроможністю продуктів у кооперації та координації з конкуруючими елементами. Актуальність цих аспектів в умовах теперішнього конкурентного середовища обумовило вибір теми дисертаційної роботи, її структуру, мету, наукові та прикладні завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі економіки підприємств ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» в межах науково-дослідних робіт за темами: «Сучасний розвиток і система управління підприємствами (об'єднаннями) у ринкових умовах господарювання» (державна реєстрація № 0100U004558) і «Економіка, організація та результативність діяльності підприємств» (державна реєстрація № 0106U001802). Особисто автором в межах тем розроблено теоретико-методичні та прикладні інструменти управління якістю і конкурентоспроможністю продукції в динамічному зовнішньому середовищі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є поглиблення теоретико-методичних засад управління якістю і конкурентоспроможністю продукції підприємств та організаційний інструментарій його вдосконалення.

Для досягнення зазначеної мети поставлено та розв'язано наступні завдання:

проведено узагальнення і сформульовано авторські позиції щодо існуючих теоретико-методичних засад управління якістю і конкурентоспроможністю продукції;

здійснено комплексну діагностику і оцінювання стану управління якістю продукції та конкурентоспроможністю на підприємствах галузі виробництва безалкогольних напоїв;

визначено проблемні питання науково-методичного і практичного забезпечення управління якістю та конкурентоспроможністю продукції в сучасних умовах;

виокремлено найбільш критичні складові загальнонаукової методології і практики управління конкурентоспроможністю, які загострюють конкурентне протистояння суб'єктів ринку;

розроблено концептуальні засади і методичні підходи щодо управління якістю та конкурентоспроможністю продукції підприємств, спрямовані на гармонізацію конкурентного середовища;

запропоновано новий прикладний інструментарій стратегічного й тактичного менеджменту, який сприяє природній інтеграції підприємств у економічний простір;

розроблено та апробовано у практичній діяльності підприємств програмний продукт, який допомагає реалізувати отримані знання на рівні формального управління.

Об'єктом дослідження виступають процеси забезпечення конкурентоспроможності підприємств в сучасних умовах господарювання.

Предметом дослідження є наукові підходи, методи та системно-адаптивний прикладний інструментарій управління процесом забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції підприємств.

Методи дослідження. Теоретико-методологічне підґрунтя дослідження базувалось на сукупності принципів, прийомів, загальнонаукових (абстрактно-аналітичних, діалектичних, історичних) і спеціальних методів, зокрема: методів спостереження, порівняння, вимірювання - для дослідження сили взаємодії елементів внутрішнього і зовнішнього середовищ мікроекономічних систем; аналітико-статистичних, індукції, графічного аналізу та синтезу - для аналізу динаміки ринкових часток і дохідності конкурентів; аналогії - для встановлення схожих властивостей у складних природних і економічних системах; стратегічного моделювання, зокрема моделювання реалізації стратегій спільної еволюції підприємств та управління якістю і конкурентоспроможністю - для підвищення ділової досконалості виробничих систем; формалізації та економічного аналізу - для дослідження ефекту масштабу підприємств галузі безалкогольних напоїв, збалансування показників продуктивності виробничих систем і раціоналізації взаємодій із зацікавленими сторонами (споживачами, власниками, персоналом тощо); експертних оцінок, економіко-математичного та імітаційного моделювання - для розробки інструментів управління якістю і конкурентоспроможністю продукції.

Інформаційно-довідкову базу дослідження становили Конституція України, закони і законодавчі акти, наукові публікації у монографічній літературі та періодичних виданнях, статистичні дані Державного комітету статистики, обласних управлінь статистики, підприємств галузі безалкогольних напоїв.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- розкрито сутність основного протиріччя теорії конкуренції, яка передбачає суперництво суб'єктів за можливість найповніше задовольнити власні інтереси. З позицій теорії систем сутність протиріччя полягає в тому, що в цій ситуації мінімізується обмін підприємств із первинно-зовнішнім середовищем, тому навіть досконала конкуренція підприємств за ринки збуту продукції не може забезпечити їм стійкого становища;

- розроблено новий (збалансований, гармонічний) підхід, на базі якого створена модель забезпечення конкурентоспроможності продукції без посилення конкурентного протистояння. На відміну від більшості науково-методичних інструментів управління якістю і конкурентоспроможністю, орієнтованих на споживача, ця модель базується на здатності підприємства створювати цінності для альтернативних зацікавлених сторін, залучати їх ресурси і знижувати свою залежність від ресурсів споживача;

удосконалено:

- концептуальні методичні засади реалізації нової парадигми конкуренції - спільної еволюції або співконкуренції в частині продукування якісно нових «дефіцитних» цінностей як фактора зменшення протистояння конкуруючих суб'єктів;

- концепцію зв'язків підприємства із усіма зацікавленими сторонами в частині доведення їх до рівня формального управління. На відміну від класичних підходів, центр концентрації ресурсів зосереджується на управлінні якістю і конкурентоспроможністю цінностей для усіх зацікавлених сторін;

набули подальшого розвитку:

методологічна узгодженість маркетингового, системного і логічного наукових підходів до управління конкурентоспроможністю. Маркетинговий підхід як орієнтація на задоволення потреб споживачів поширений на відношення до інших зацікавлених сторін. Це відповідає системному і логічному підходам, які вимагають розглядати об'єкт в усіх його зв'язках та відносинах;

понятійно-категоріальний апарат з досліджуваної проблематики: уточнено поняття зацікавленої сторони як сторони, яка має критичний вплив на результати діяльності підприємства; запропоновано ототожнити поняття економічних категорій «якість» і «конкурентоспроможність» продукції (енергії, речовини та інформації) як таких, що однаково відображають міру її відповідності встановленим вимогам зовнішньої системи та здатність до залучення необхідних ресурсів; введено поняття «ціннісної продуктивності» як величини сукупної цінності, створеної виробничою системою на кожну одиницю витрат;

методи вимірювання ефективності управління якістю і конкурентоспроможністю продукції. Запропоновано новий індикатор потенційної конкурентоспроможності продукції, який відображає ціннісну продуктивність виробничої системи. На його базі удосконалено модель управління якістю (стандартів ISO 9000) і створено програмний продукт для управління конкурентоспроможністю на базі стратегій конкуренції-кооперації підприємницьких систем.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що основні наукові положення дослідження доведені до рівня методичного та прикладного інструментарію. Це дає можливість виробничим підприємствам розробляти ефективні програми розвитку, адекватні вимогам ринкового середовища. Пропозиції щодо обґрунтування стратегічних підходів до управління якістю і конкурентоспроможністю продукції успішно апробовані автором в практиці діяльності фірми «Панда». Системність взаємодій із зацікавленими сторонами забезпечується через використання моделі, яка концентрує ресурси на виробництві цінностей для зацікавлених сторін і формує конкурентоспроможність продукції підприємства без посилення конкурентного протистояння. Це створює умови для кооперації та спільної еволюції конкурентоспроможних підприємств, що є чинником формування конкурентоспроможної економіки держави в цілому.

Науково-методичні та прикладні результати дослідження використані в діяльності ТОВ - підприємства «АВІС» (довідка № 164 від 11.02.08), АТ «Оболонь» (довідка № 231 від 11.03.07), Виробничої фірми «ПАНДА» (акт впровадження № 1095/1 від 19.12.07), ВАТ «ВІННІФРУТ» (довідка № 9830 від. 15.06.07), а також в навчальному процесі ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана» при викладені курсів «Управління конкурентоспроможністю підприємства» та «Економіка підприємства» (довідка від 12.05.08).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею, в якій запропоновано авторський підхід до розв'язання проблемних питань управління якістю і конкурентоспроможністю продукції. Усі наукові положення, розробки, висновки і практичні рекомендації, викладені в дисертації, сформульовані та обґрунтовані автором особисто.

Апробація результатів роботи. Основні наукові висновки, положення та одержані результати дослідження апробовано на VIII Міжнародній науково-практичній конференції «Контроль і управління в складних системах» (м. Вінниця, 24-27 жовтня 2005 р.); Міжвузівській науковій конференції у Вінницькому соціально-економічному інституті Університету «Україна» «Наука і навчальний процес» (м. Вінниця, 28-29 березня 2007 р.); Регіональній науково-практичній конференції «Управління розвитком підприємництва на регіональному рівні» (м. Вінниця, 11-12 жовтня 2007 р.).

Публікації. Результати дослідження знайшли відображення у 7 наукових працях загальним обсягом 1,91 д. а., які належать особисто автору, зокрема 4 праці опубліковані у наукових фахових виданнях загальним обсягом 1,3 д. а.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з переліку умовних позначень, вступу, трьох розділів основної частини, висновків, додатків і списку використаної літератури. Загальний обсяг роботи складає 162 сторінки комп'ютерного тексту. У дисертації розміщено 22 рисунка на 19 с., 12 таблиць на 11 с., 8 додатків на 20 с. і список використаних джерел із 160 найменувань на 15 с.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, викладено наукову новизну, практичне значення одержаних результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 «Теоретико-методичні засади управління якістю і конкурентоспроможністю продукції» систематизовано й узагальнено теоретичні засади сучасного управління цими складними процесами, уточнено понятійно-категоріальний апарат з проблематики дослідження, обґрунтовано субординацію факторів і передумов забезпечення якісних та конкурентних переваг продукції, адекватних вимогам ринкового середовища.

Визначено особливості сучасного процесу глобалізації, який проявляється у збільшенні транскордонних потоків (товарів, послуг, капіталу, технологій, інформації, робочої сили тощо) і викликає територіальну інтеграцію ринків із подальшим розмиванням галузевих кордонів, технізацією та дерегулюванням, загострюючи конкуренцію до її крайньої форми - гіперконкуренції. Проте застосування більшості відомих методів і моделей конкурентних взаємодій сприяють подальшому посиленню конкурентного протистояння, тому що зводяться тією чи іншою мірою до боротьби між конкурентами за дефіцитні ресурси споживача. Очевидно, що для зниження конкуренції потрібні інші форми організації взаємовідносин підприємства із зовнішнім світом взагалі і з конкурентним середовищем зокрема.

Для вирішення цієї задачі в роботі досліджена нова парадигма конкуренції, що передбачає існування гнучких її стратегій - кооперації, субординації, координації, спільної еволюції та інших, які ведуть не до безкомпромісної боротьби конкурентів за прибутки, а до взаємної адаптації їх інтересів і гармонічного співіснування. Пошук шляхів гармонізації економічного середовища та підприємств здійснено через дослідження дії законів еволюції складних природних систем (фізичних, хімічних, геологічних, біологічних, соціальних та ін.). Виявлено, що пояснити логіку їх розвитку в умовах, що постійно змінюються, здатний другий закон термодинаміки та порівняно нова наука, яка в літературі згадується як теорія хаосу, або синергетика.

Базуючись на цих засадах, зроблено висновок, що складні природні процеси завжди спрямовані в сторону досягнення системою рівноважного стану з навколишнім середовищем. Тому необхідною умовою її виживання є еквівалентний (рівноважний) обмін речовиною, енергією та інформацією із зовнішньою системою. За відсутності такого обміну відкрита система перетворюється на закриту і, витративши внутрішні ресурси, досягає рівноваги із зовнішнім середовищем, припиняючи своє існування. Саме тому підприємства як відкриті системи еволюціонують (набувають конкурентоспроможності) в залежності від їх здатності виробляти потрібні для зовнішньої системи продукти (речовину, енергію та інформацію). Проте, керуючись лише власними інтересами, за теорією «невидимої руки» А. Сміта, підприємство мінімізує активний обмін із іншими, окрім споживача, компонентами зовнішнього середовища, тим самим обмежує надходження ресурсів з інших джерел і знижує свою конкурентоспроможність.

Ґрунтуючись на цьому узагальненні, зроблено висновок, що конкурентоспроможність виробничої системи - це її здатність визначати вимоги та створювати відповідні продукти (цінності) для зовнішньої системи.

Аналітична оцінка наукових підходів до реалізації цієї концепції виявила методологічну неузгодженість вимог маркетингового, системного та логічного наукових підходів до управління конкурентоспроможністю. Маркетинговий підхід передбачає взаємодію об'єкта (підприємства, виробничої системи) з обмеженим колом зацікавлених сторін (переважно це споживачі та капітал). Системний та логічний підходи вимагають розглядати об'єкт в усіх його взаємозв'язках і взаємовідношеннях.

Запропоновано новий (за авторською назвою «гармонічний») науковий підхід, який поєднує вимоги маркетингового підходу, в частині орієнтації на задоволення потреб зовнішніх споживачів, та системного, в частині поширення його на усі первинно-зовнішні компоненти середовища.

Визначено, що первинно-зовнішнє середовище впливає на підприємство через свої елементи, які називають «групами інтересів» або «зацікавленими сторонами», шляхом ресурсного регулювання. Тому нами доповнено та уточнено визначене в міжнародних стандартах ISO 9000 поняття «зацікавлені сторони». До останніх ми відносимо усі елементи (сторони) зовнішнього середовища, які мають певний інтерес та здійснюють істотний ресурсний вплив на існування, діяльність і результативність підприємства. На підставі цього визначення показано, що для забезпечення потенційної конкурентоспроможності профільної продукції необхідно створення продуктів (цінностей), яких потребують інші зацікавлені сторони.

Сутність цінностей в роботі розкрито через поняття «продукція підприємства», яке запропоновано поширити на всі продукти, предмети й ефекти його діяльності (податки, умови співпраці, екологія). Таке узагальнення поняття розкриває джерела надходжень ресурсів (інтелект людей, надра, грошові кошти та ін.), необхідних для функціонування підприємства. Виходячи з цього, зроблено висновок, що для отримання потрібних підприємству ресурсів, всі його продукти (не тільки профільні) мають бути конкурентоспроможними в порівнянні з аналогічними продуктами підприємств-конкурентів.

Ґрунтуючись на цих висновках та конструктивному аналізі понятійно-категоріального апарату з цієї проблематики, виявлено, що економічні категорії «якість» і «конкурентоспроможність» є тотожними, тобто такими, що виражають однакові відносини та ефекти (ступінь відповідності встановленим вимогам). Отже визнано доцільним об'єднати визначення понять якості та конкурентоспроможності продукції, під яким запропоновано розуміти таку міру відповідності її складових (енергії, речовини та інформації) потребам зовнішнього середовища, яка достатня для залучення необхідних ресурсів.

Досліджено широке коло інструментів управління підприємством і визначено, що до реалізації концепції управління потенційною конкурентоспроможністю продукції (на основі взаємодії із зацікавленими сторонами) найбільше наближені методи, що використані у моделях ділової досконалості TQM, управління якістю згідно з міжнародними стандартами ISO 9000 та системі збалансованих показників (СЗП). Але їх застосування, аналогічно до маркетингового підходу, забезпечує активну взаємодію лише з обмеженим колом компонентів вищої системи (споживачами, власниками та, частково, персоналом).

Відповідно до цього визначено, що найбільш дослідженими є методи та моделі взаємодій із споживачами, які основну увагу дослідників концентрують на привертанні їх обмежених коштів. Вивчення взаємовідносин з іншими зацікавленими сторонами зводяться до аналізу можливих складнощів і ризиків для підприємства. Залишається поза увагою дослідників потужність їх ресурсного потенціалу. Ця нестача компенсується подальшим вдосконаленням інструментів боротьби за обмежені ресурси споживачів і загостренням конкуренції.

Відтак, суперницька стратегія управління конкурентоспроможністю продукції є найменш прийнятною для гармонізації економічного середовища, хоча залишається найбільш дослідженою та апробованою.

У розділі 2 «Аналіз менеджменту якості та конкурентоспроможності продукції в галузі виробництва безалкогольних напоїв» здійснено діагностичні оцінки прийнятих у практиці господарювання підходів до організації управління якістю та конкурентоспроможністю продукції підприємств України, сформульовано концептуальні засади структури конкурентних взаємодій на ринку, дано характеристику потенціалу та ефективності прикладного інструментарію в цій галузі.

Проведено аналітичне оцінювання ринкового середовища функціонування підприємств галузі виробництва безалкогольних напоїв. Рівень концентрації, який знаходиться в межах 43-48%, характеризує ринок безалкогольних напоїв як ринок монополістичної конкуренції, що тяжіє до олігополії. Розвинута інфраструктура ринку, висока конкуренція в широкому асортименті безалкогольних напоїв, роздрібні та оптові дистриб'юторські мережі сформували вимогливого та інформованого споживача. Умови господарювання сприяють розвитку ринкових процесів, формують ринок споживача і спонукають підприємства зосередитись на пошуку ефективних методів виробництва якісної продукції, створенні та підтриманні її конкурентоспроможності.

Для проведення аналітичної оцінки механізму управління якістю і конкурентоспроможністю продукції відібрано шість типових репрезентативних підприємств з десяти найпотужніших, які виробляють понад 50% продукції галузі і тривалий час (5-7 років) беруть участь у реальній конкурентній боротьбі.

Обґрунтовано, що критерієм поточної конкурентоспроможності продукції є її ринкова частка. Потенційна ж конкурентоспроможність характеризується достатністю, рівномірністю розподілу між зацікавленими сторонами цінностей та тенденцією до збільшення їх обсягу. Рівномірність розподілу обмежених цінностей виключає різкі коливання рівня задоволеності зацікавлених сторін, в тому числі споживача, обумовлюючи стабільність поведінки ринкової частки продукції. А збільшення обсягу створених цінностей викликає її позитивну динаміку. Базуючись на цьому, зроблено висновок, що потенційну конкурентоспроможність продукції відображає стабільна позитивна динаміка її ринкової частки.

Аналіз поточної та потенційної конкурентоспроможності продукції, за даними статистичних досліджень, свідчить, що більшість продукції підприємств-лідерів галузі мають негативну динаміку поточної та недостатню потенційну конкурентоспроможність з причин зниження задоволеності свого споживача. Частина підприємств втрачає потенційну конкурентоспроможність продукції через низьку задоволеність персоналу та ігнорування інтересів держави як зацікавленої сторони.

Здійснено аналіз резервів підвищення задоволеності зацікавлених сторін і стабілізації потенційної конкурентоспроможності продукції. Показано, що в практиці підприємств економія витрат відбувається або за рахунок залучення дешевих ресурсів (сировини, праці, технологій та ін.), або за рахунок зменшення податкових платежів, що знижує задоволеність відповідних зацікавлених сторін (споживача та держави). Поряд з цим виявлені резерви збільшення ефективності використання виробничих фондів в 2-3 рази, а трудових ресурсів в 3-5 разів і показано, що компетентний і мотивований персонал здатний реалізувати ці резерви, підвищивши якість і конкурентоспроможність продукції без залучення ресурсів споживача, отже без посилення конкуренції.

Розкрито специфічний для галузі фактор зниження задоволеності зацікавлених сторін від невиправданих витрат на транспортування. Безалкогольні напої мають великі вагу та об'єм при порівняно низькій ціні. Тому частка транспортних витрат в структурі собівартості є найвищою серед усіх продуктів харчування і при роботі підприємства в національному масштабі може в 6 і більше разів перевищувати витрати на оплату праці. Таким чином, виключивши невиправдані витрати на транспортування, підприємство може отримати у розпорядження ресурси, що в декілька разів перевищують фонд оплати праці, знизивши при цьому залежність від ресурсів споживача і конкуренцію за них.

Значним бар'єром підвищення якості та конкурентоспроможності продукції визначено широке застосування виробниками стратегії «слідкування за лідером та/або постачальником», яка збіднює асортимент і примушує споживача задовольнятись типовим продуктом.

На підставі цих висновків розкрито низку факторів, що зумовлюють стійку тенденцію до загострення конкурентного протистояння:

- переважна більшість підприємств галузі та їх профільних продуктів використовується власниками, за термінологією матриці Бостонської консалтингової групи (БКГ), як «дійні корови», котрі мають збалансовані грошові потоки, достатній прибуток та ринкову частку, але не отримують фінансування на розвиток;

- відсутність в арсеналі виробників унікальних продуктів та невиправдано високі витрати на виробництво і доставку типової стандартної продукції не забезпечують достатнього рівня її конкурентоспроможності. Це змушує менеджмент вдаватися до витратних і агресивних інструментів збуту: потужної реклами, заходів пропаганди, акцій та спонсорської діяльності;

- значні витрати на ці заходи відволікають ресурси підприємств від фінансування довготермінових програм підвищення ефективності виробничої системи, розвитку відносин з іншими зацікавленими сторонами (персоналом, постачальником, державою), які припиняють надання ресурсів, знижуючи якість і конкурентоспроможність продукції та примушуючи менеджмент до подальшого загострення боротьби за ресурси споживача.

Тимчасом є поодинокі приклади практичного застосування гармонічного підходу до управління конкурентоспроможністю, спрямованого на взаємовигідну співпрацю із усіма зацікавленими сторонами через вдосконалення виробничої системи, досягнення повільних, але тривалих ефектів, які забезпечують потенційну конкурентоспроможність профільної продукції виробника (напоїв «Караван») та стабільне зростання її ринкової частки. Аналіз поточної конкурентоспроможності напоїв «Караван», проведений на ринках, де присутні продукти всіх об'єктів одночасно, підтверджує гіпотезу щодо трансформації потенційної конкурентоспроможності в поточну.

У розділі 3 «Управління якістю і конкурентоспроможністю продукції за принципами підприємницької екосистеми» розроблено інструментарій, що активізує потік фінансових, інтелектуальних, інформаційних, природних та інших ресурсів у розпорядження підприємства від широкого кола зацікавлених сторін, знижує його залежність від ресурсів споживача і гостроту конкуренції за ці ресурси.

Для підприємств галузі безалкогольних напоїв розроблено методику розрахунку оптимальної потужності виробництва, що дозволяє оптимізувати витрати на транспортування. Відмінність від загальноприйнятих розрахунків полягає в тому, що витрати визначаються в точці продажу. При збільшенні потужності підприємства порівнюються темпи зростання економії на масштабі та темпи зростання транспортних витрат. Найменші сукупні витрати будуть означати оптимальну потужність. За сучасними умовами ринку економія на масштабі перевищує транспортні витрати при збільшенні потужності до 36 тис. л/год. При подальшому нарощуванні потужності витрати на транспортування перевищують економію на масштабі. Таким чином, в умовах ринку України (за винятком мегаполісів, де висока щільність населення) найближчим часом недоцільно нарощувати потужність виробничого обладнання одного підприємства вище за 36 тис. л/год. Перевищення вказаної потужності приводить до невиправданих додаткових витрат, зниження поточної і потенційної конкурентоспроможності. Розрахунки підтверджують факти значних резервів конкурентоспроможності продукції вітчизняних виробників, які працюють на загальнонаціональному ринку.

Проведено відбір стратегічних і тактичних підходів щодо створення підприємницької екосистеми, розвитку гармонійного двостороннього зв'язку із макросистемою та її елементами (зацікавленими сторонами). Встановлено, що для цього підприємству як мікросистемі необхідно створити в своїй структурі додатковий спеціальний ієрархічний рівень, який простежує сигнали (вимоги) зовнішнього середовища, інтерпретує їх і трансформує у завдання для внутрішніх елементів. На виході з мікросистеми він має проводити контроль відповідності вироблених продуктів (цінностей) цим вимогам. Таким чином створюються передумови природного обміну із макросистемою, що забезпечує гармонічний розвиток, адекватний здатності мікросистеми виробляти цінності.

Розроблена детальна методика реалізації цього завдання. Запропоновано типову місію підприємства як центру продукування цінностей для зацікавлених сторін за рахунок синергії від використання їх ресурсів. Відомі методи складання переліку зацікавлених сторін доповнені методами зниження їх «дефіцитності» через пошук та задоволення «дефіцитних» потреб з одночасним забезпеченням ефекту «доходу споживача», тобто цінностей, які певною мірою перевищують вимоги. Розроблено методи вивчення «дефіцитних» потреб споживачів і організації процесів їх задоволення. Методи вимірювання задоволеності на виході з системи розповсюджені на продукти для всіх зацікавлених сторін.

Потреба у формалізації управління створенням цінностей для зацікавлених сторін викликала необхідність вимірювати спроможність виробничої системи продукувати цінності. Внаслідок цього у понятійний апарат введено категорію «ціннісної продуктивності», яка відображає обсяг сприйнятої зацікавленими сторонами цінності, виробленої на одиницю витрат ресурсів. На базі цієї категорії розроблений комплексний стратегічний показник (КСП),для вимірювання величини сукупної цінності, створеної виробничою системою на кожну одиницю витрат.

K =Q / P,

де K - комплексний стратегічний показник;

Q - сукупна створена цінність для зацікавлених сторін;

P - питомі витрати на створення цінностей.

Чим більше це відношення, тим більшу цінність отримують зацікавлені сторони на кожну одиницю вкладених у підприємство власних ресурсів. Якщо ціннісна продуктивність задовольняє зацікавлені сторони, вони погоджуються надалі вкладати ресурси у дану виробничу систему, що формує потенційну конкурентоспроможність її профільної продукції. Підвищення потенційної конкурентоспроможності при рівномірному розподілі цінностей між зацікавленими сторонами тягне за собою зростання якості та поточної конкурентоспроможності профільної продукції. Відповідно до цього зроблений висновок, що комплексний стратегічний показник, введений для вимірювання ціннісної продуктивності, може адекватно відображати потенційну конкурентоспроможність продукції.

Ґрунтуючись на цьому, удосконалено модель управління якістю за міжнародними стандартами серії ISO 9000. Суть моделі полягає в тому, що вона регламентує порядок дій менеджменту, який забезпечує періодичне отримання інформації про вимоги зацікавлених сторін, трансформацію їх у цілі для процесів створення цінностей та вимірювання задоволеності. Застосувавши на вході та виході процесів методику управління комплексним стратегічним показником, ми отримали можливість управління потенційною конкурентоспроможністю продукції. В результаті активної взаємодії із навколишнім середовищем через зацікавлені сторони відбувається залучення їх ресурсів і зниження конкуренції за ресурси споживача.

Кожна із зацікавлених сторін отримує від підприємства конкурентоспроможну цінність (поточна конкурентоспроможність) і зацікавлена надалі надавати йому ресурси (потенційна конкурентоспроможність). Якщо зацікавлені сторони мають різну важливість та «дефіцитність» для підприємства, вводиться їх відповідна вага і в чисельнику комплексного стратегічного показника розраховується середньозважена сума цінностей.

К = /Р ,

де К - комплексний стратегічний показник;

q - вага зацікавленої сторони;

g - рівень задоволеності зацікавленої сторони;

Р - питомі витрати.

Відношення результатів діяльності підприємства, у вигляді суми створених цінностей для зацікавлених сторін, до питомих витрат на їх створення може бути універсальним показником потенційної конкурентоспроможності продукції для будь-якого підприємства. Специфічні особливості можна врахувати у переліку зацікавлених сторін, їх вазі та питомих витратах.

Вдосконалена модель вимагає постійної актуальності переліку зацікавлених сторін через контроль джерел надходження ресурсів та періодичного дослідження їх вимог. Тому будь-які зміни у навколишньому середовищі одразу викликають необхідність адекватних змін у внутрішніх процесах та структурі, що показує на високу адаптивність моделі. Дана модель через розрахунки комплексного стратегічного показника дозволяє моделювати розподіл ресурсів між процесами і обирати варіант найбільш ефективного їх поєднання, максимізуючи таким чином ціннісну продуктивність системи та потенційну конкурентоспроможність продукції.

На базі моделі розроблений програмний продукт, який автоматизує логіку математичних розрахунків. Користувачу достатньо ввести визначені для зацікавлених сторін цінності, їх складові, ваги та відповідні процеси, і програма визначить перелік процесів, вимоги до них, потрібні ключові компетенції та ресурси. Програмний продукт підтримує високу адаптивність моделі тим, що у відповідь на зміни зовнішнього середовища дозволяє оперативно змінити зацікавлені сторони, їх потреби, побудувати ланцюжки створення цінностей та визначити нову конфігурацію процесів і актуальну ключову компетенцію підприємства. Це створює передумови високої гнучкості підприємства і орієнтації його на первинність потреб зовнішнього середовища.

Таким чином, запропоновані методи та моделі створення підприємницької екосистеми закладають передумови гармонічного розвитку і зниження гостроти конкурентного протистояння на ринку, зокрема безалкогольних напоїв. Адаптивна модель управління потенційною конкурентоспроможністю продукції, завдяки періодичному перегляду зацікавлених сторін, дослідженню і трансформуванню їх запитів у цілі процесів створення цінностей, здійснює активне реагування на імпульси зовнішнього та внутрішнього середовищ організації. Це дає можливість, не зосереджуючись на якійсь одній стратегії, забезпечувати гармонічний еквівалент обміну із зовнішнім середовищем, постійно підтримувати високий рівень адаптивності системи, що обумовлює її природну інтеграцію та життєздатність.

якість конкурентоспроможність глобалізація транскордонний

Висновки

У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання щодо забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції в теперішніх умовах загострення конкуренції на тлі непередбачуваної динаміки. Це знайшло втілення у розробці методів, моделей та прикладного інструментарію забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції без посилення конкурентного протистояння між виробниками. Результати проведеного дослідження дають підстави сформулювати такі основні висновки:

Відповідно до теорії систем, теорії синергетики і другого закону термодинаміки природні складні процеси завжди спрямовані в сторону досягнення рівноважного стану (механічного, енергетичного, інформаційного або будь-якого іншого). Тому необхідною умовою виживання системи є еквівалентний обмін із зовнішнім середовищем енергією, речовиною, інформацією. За відсутності такого обміну відкрита система перетворюється на закриту і, витративши внутрішні енергетичні ресурси, досягає рівноваги із зовнішнім середовищем, поступово припиняючи існування. Отже, відкритість системи, орієнтація на продукування цінностей і активний обмін із зовнішнім середовищем є основою її конкурентоспроможності.

Класична загальнонаукова методологія управління якістю і конкурентоспроможністю продукції, орієнтована на власні інтереси підприємства та типові стратегії залучення ресурсів споживача, суперечить науковому факту первинності зовнішнього середовища і виявляється неефективною, тому що, не маючи інструментарію гармонізації та відкритості до інтересів зовнішнього середовища, вкрай загострює конкуренцію за ресурси споживача.

Теоретичний аналіз моделей конкурентної поведінки показав, що з позицій теорії систем навіть досконала конкуренція підприємств за ринки збуту продукції не може забезпечити їм стійкого становища. Сутність проблеми полягає в тому, що в цій ситуації підприємство мінімізує обмін із первинно-зовнішнім середовищем, яке досягає рівноваги з підприємством, мінімізуючи у відповідь надання власних ресурсів.

Аналіз наукових підходів до управління конкурентоспроможністю дав можливість виявити неузгодженість маркетингового, системного і логічного наукових підходів. Маркетинговий підхід обмежений взаємодіями лише з двома зацікавленими сторонами (споживачі та капітал). Системний і логічний підходи, навпаки, вимагають розглядати об'єкт в усіх його зв'язках та відносинах. Це дозволило запропонувати новий (гармонічний) підхід як засіб вирішення протиріччя через поширення принципів маркетингового підходу до широкого кола зацікавлених сторін і залучення їх ресурсів.

Сучасний стан конкурентного середовища, що його називають гіперконкуренцією, вимагає від науковців і практиків пошуку концепції співіснування конкуруючих елементів, зниження гостроти конкуренції. До реалізації цієї концепції більш за все наближені методи організації взаємодії із зацікавленими сторонами, які використовуються у моделі ділової досконалості (TQM), моделі управління якістю (згідно із стандартами ISO 9000) та системі збалансованих показників. Ці моделі пропонують апробований алгоритм взаємодій із окремими елементами вищої системи (споживачами, власниками та, частково, персоналом). Розповсюдження дії цих моделей на інші зацікавлені сторони відкриває доступ до їх ресурсів і можливість поглиблення інтеграції підприємства у зовнішнє середовище.

Конструктивний аналіз понятійно-категоріального апарату з проблематики дослідження дозволив запропонувати ототожнення визначень категорій «якість» і «конкурентоспроможність» продукції (енергії, речовини та інформації) як таких, що однаково відображають міру її відповідності встановленим вимогам зовнішнього середовища та здатність до привертання необхідних ресурсів.

В сучасних умовах забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції може бути ефективно здійснено через управління ціннісною продуктивністю мікросистеми як мірою сукупної (для усіх зацікавлених сторін) цінності, створеної на одиницю витрат. Модель управління потенційною конкурентоспроможністю, розроблена на основі цієї концепції у вигляді програмного продукту, дає можливість на рівні формального управління досягати потрібної потенційної та поточної конкурентоспроможності.

Аналітична оцінка конкурентної діяльності об'єктів дослідження дозволила зробити висновок, що конкурентоспроможність продукції більшості виробників підтримується завдяки масованим витратам на її просування, мінімізації податкових платежів і пошуку дешевих ресурсів. Відносини з обмеженим колом зацікавлених сторін (споживач, персонал, клієнт) не мають системного характеру і не забезпечують потрібного рівня їх задоволеності та сприяння. Решта - держава, суспільство, постачальник - не розглядаються як зацікавлені сторони і не сприяють розвитку підприємства. В результаті спостерігається зниження конкурентоспроможності, в окремих випадках - зупинка підприємства. Таким чином на практиці підтверджується закономірність рівноваги підприємства із зовнішнім середовищем - мінімізація «корисності» підприємства викликає мінімізацію сприяння зовнішнього середовища.

Позитивний досвід підприємства, яке впровадило активну системну взаємодію із зацікавленими сторонами, дозволив зробити висновок про можливість досягнення високої якості та тривалої конкурентоспроможності продукції без загострення конкуренції, тобто можливість реалізації принципу «конкуренції-кооперації».

Результати аналізу шляхів зниження собівартості продукції виявив специфічну властивість підприємств галузі безалкогольних напоїв при нарощуванні потужності. Починаючи з потужності в 36 тис. л/год., ефект масштабу в ринкових умовах України (за виключенням мегаполісів) набуває від'ємного значення. Тому потужні підприємства, що діють у національному масштабі можуть значно втрачати конкурентоспроможність.

Результати розрахунків показника ціннісної продуктивності підприємств свідчать, що комплексне використання розроблених наукових положень та прикладного інструментарію управління якістю і конкурентоспроможністю можуть забезпечити:

- підвищення продуктивності праці в 3-5 разів, фондовіддачі у 2-3 рази, надходжень до держбюджету в 1,5-2 рази від нині існуючих;

- зниження собівартості продукції за рахунок економії транспортних витрат на 10-15%;

- збереження керованості конкурентоспроможністю продукції виробничої системи в умовах швидких змін у зовнішньому середовищі;

- підвищення конкурентоспроможності на тлі зниження гостроти конкурентної боротьби внаслідок надходження альтернативних ресурсів від широкого кола зацікавлених сторін;

- створення на цій базі умов для спільної еволюції виробничих систем і гармонічного розвитку суспільства;

- підвищення конкурентоспроможності товарів, підприємств, галузей та економіки країни в цілому.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Ушаков Г. Г. Разработка мультиатрибутивной модели для контроля конкурентоспособности продукции предприятия / Г.Г. Ушаков // Економіст.- 2001.- № 6.- С.74-77 (0,38 друк. арк.).

2. Ушаков Г.Г. Синергетичний підхід до управління конкурентоспроможністю / Г.Г. Ушаков // Економіка: проблеми теорії та практики: зб. наук. пр. - Дніпропетровськ, 2008.- Вип. 239, т.4.- С.781-787 (0,30 друк. арк.).

3. Ушаков Г.Г. Організаційні аспекти підвищення конкурентоспроможності підприємства / Г.Г Ушаков // Стратегія економічного розвитку України: наук. зб. / голов. ред. Наливайко А. П.- К.: КНЕУ,2004.- Вип. 15.- С.118-124 (0,36 друк. арк.).

4. Ушаков Г. Г. Сучасні тенденції менеджменту конкурентоспроможності продукції в галузі безалкогольних напоїв / Г.Г Ушаков // Вісник Житомир. технолог. ун-ту: наук. журн. - Житомир, 2005.- №1, ч.2.- С. 272-277 (0,26 друк. арк.).- (Сер. «Економічні науки»).

Матеріали науково-практичних конференцій

5. Ушаков Г.Г. Оптимізація ресурсів стратегічного менеджменту / Г.Г. Ушаков // Контроль і управління в складних системах (КУСС-2005): тези доп. УІІІ наук.-техн. конф., м. Вінниця, 24-27 жовт. 2005 р.- Вінниця, 2005.- С.202 (0,07 друк. арк.).

6. Ушаков Г. Г. Розробка стратегії підвищення конкурентоспроможності виробничих підприємств на основі теорії підприємницьких екосистем / Г.Г. Ушаков // Управління розвитком підприємництва на регіональному рівні: матеріали наук.-практ. конф. (Вінниця, 11-12 жовт. 2007 р.).- Вінниця, 2008.- С. 134-141 (0,26 друк. арк.).

Анотація

Ушаков Г.Г. Методи та моделі управління якістю і конкурентоспроможністю продукції (за матеріалами підприємств галузі безалкогольних напоїв). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», Київ, 2008.

У дисертації обґрунтовано теоретико-методичні засади комплексного підходу до розв'язання проблемних питань сучасного управління якістю і конкурентоспроможністю продукції, що спирається на концепцію гармонічного розвитку конкуруючих елементів та положення еволюційної економіки.

Уточнено понятійно-категоріальний апарат досліджуваної проблематики: сформульовано визначення якості та конкурентоспроможності продукції виробничої системи; введено поняття ціннісної продуктивності; досліджено зв'язок між категоріями конкурентоспроможності та ціннісної продуктивності.

На основі концепції ціннісної продуктивності розроблено і запропоновано як програмний продукт адаптивну модель управління поточною та потенційною конкурентоспроможністю. Використання моделі відкриває можливості активізації надходження необхідних ресурсів, підвищення ефективності їх використання, що забезпечує конкурентоспроможність без посилення суперництва за ресурси споживача.

Ключові слова: ціннісна продуктивність, економічна мікро- і макросистема, поточна і потенційна конкурентоспроможність, зацікавлені сторони, потреби та ресурси зацікавлених сторін.

Аннотация

Ушаков Г.Г. Методы и модели управления качеством и конкурентоспособностью продукции (за материалами предприятий отрасли безалкогольных напитков). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана», Киев, 2008.

Диссертация посвящена теоретико-методическому обоснованию комплексного подхода к решению проблемных вопросов современного управления качеством и конкурентоспособностью продукции, основанном на концепции гармоничного развития конкурирующих элементов и положений эволюционной экономики.

Суть разработанных положений состоит в создании возможностей обеспечения конкурентоспособности продукции без усиления прямого конкурентного противостояния предприятий. Ключевым здесь представлен синергетический (гармоничный, сбалансированный) подход к обеспечению согласованности, равновесия интересов, гармонии предприятия и внешней среды. Взамен типовых инструментов бескомпромиссной борьбы за ресурсы потребителей предлагаются методы и модели взаимной адаптация конкурентов, их сосуществования.

Результаты исследований показали, что усиление конкурентного противостояния вызвано тем, что менеджмент рассматривает потребителей продукции своих предприятий практически единственным источником ресурсов. В то время как остальные заинтересованные стороны, обладая мощным потенциалом информационных, природных, интеллектуальных и финансовых ресурсов, остаются без активного участия в производственном процессе. Такие заинтересованные стороны, как персонал, поставщики, общество и другие, являются элементами и проводниками интересов первичной, по отношению к предприятию, макроэкономической системы. Персонал как заинтересованная сторона непосредственно создает ценности для потребителей, поставщики с их производственными процессами включены в цепочку создания ценностей для конечного потребителя, общество, кроме источника трудовых ресурсов, выступает еще как владелец природных ресурсов, оказывая критическое воздействие на качество и себестоимость конечной продукции. Поэтому активизация взаимодействий с этими заинтересованными сторонами может дать мощный поток ресурсов, снизив при этом потребность в ресурсах потребителя и, соответственно, остроту конкуренции.

Показано, что заинтересованные стороны, обладающие ограниченными ресурсами, соглашаются обменивать их только на конкурентоспособные продукты. Поэтому для получения этих ресурсов и снижения зависимости предприятия от ресурсов потребителя, все результаты (продукты) его деятельности, которые потребляются заинтересованными сторонами, должны быть конкурентоспособными по сравнению с аналогами.

Основываясь на этих положениях, в диссертации предложены пути экологической интеграции предприятий и их продуктов в экономическую систему путем определения и удовлетворения потребностей её элементов - заинтересованных сторон.

Уточнён понятийно-категориальный аппарат исследованной проблематики: сформулировано системно ориентированное определение качества и конкурентоспособности продукции производственной системы; введено понятие ценностной производительности; исследована связь между категориями конкурентоспособности и ценностной производительности, дополнена и адаптирована для управления конкурентоспособностью модель управления качеством стандарта ISO 9000.

На основе концепции ценностной производительности, которая отображает способность производственной системы эффективно создавать ценности для всех заинтересованных сторон, разработана и предложена в качестве программного продукта модель управления потенциальной конкурентоспособностью. Ее применение открывает возможности увеличения притока всех видов ресурсов, повышения эффективности их использования, снижения потребности предприятия в ресурсах потребителя, повышения удовлетворенности и желания сотрудничать у всех заинтересованных сторон, повышения потенциальной и текущей конкурентоспособности продукции.

Ключевые слова: ценностная производительность, заинтересованные стороны, экономическая микро- и макросистема, текущая и потенциальная конкурентоспособность, потребности и ресурсы заинтересованных сторон.

Abstract

Ushakov G.G. Methods and models of quantity management and competitive capacity of production (following the materials of the nonalcoholic drinks production). - Manuscript.

...