Управління акціонерним капіталом підприємств в агропромисловому виробництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ унІВЕРСИТет біоресурсів і природокористування України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ АКЦІОНЕРНИМ КАПІТАЛОМ ПІДПРИЄМСТВ В АГРОПРОМИСЛОВОМУ ВИРОБНИЦТВІ

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Борщ Олександр Григорович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України

Науковий керівник: доктор економічних наук,

професор, членкор УААН

Лайко Петро Афанасійович,

Національний університет біоресурсів і природокористування України,

директор навчально-наукового центру економіки та підприємництва

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Ареф'єва Олена Володимирівна,

ПВНЗ „Європейський університет”,

завідувач кафедри економіки

кандидат економічних наук

Лювіс Елєонора Різаївна,

Національний авіаційний університет,

доцент кафедри економіки

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Більшість акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві на сучасному етапі демонструють фінансову нестабільність, низьку ефективність використання акціонерного та позиченого капіталу, практично не реалізують свій потенціал на фондовому ринку та досить рідко здійснюють повторні емісії акцій з метою залучення додаткових інвестицій.

Основною причиною такої ситуації є низький рівень фінансового менеджменту, відсутність фінансового планування та недосконалість методик управління капіталом, які пропонуються вітчизняною фінансовою наукою для практичного використання.

Одним з найбільш дискусійних у сучасному фінансовому менеджменті є питання управління капіталом, які ґрунтуються на різнопланових концептуальних підходах зарубіжних вчених - Р. Брейлі, Ю. Брігхема, Дж. Ваховича, Д. Гарнера, Л. Гапенськи, А. Гропеллі, А. Кінга, Л. Крушвіца, М. Майєрса, Ф. Модільяні, М. Міллера, Е. Нікбахта, Р. Оуєна, Ф. Лі Ченга, Дж. Фіннерті, В. Хорна, Р. Холта та ін.

Вітчизняна фінансова наука немає нині системного підходу до вирішення питань управління формуванням та ефективним використанням акціонерного капіталу в агропромисловому виробництві.

Серед відомих українських та російських вчених в галузі менеджменту акціонерного капіталу найбільш ґрунтовні праці написали В.Андрійчук, О.Ареф'єва, І. Бланк,І. Балабанов, М. Берзон, В. Бочаров, М. Грідчина, О.Іванов, В. Ковальов,

О. Мендрул, Є. Мних, Ю. Петруня, О. Поддєрьогін, В. Суторміна, Е.Стоянова та ін. Проте теоретичні наробки цих науковців ґрунтуються в основному на здобутках зарубіжних вчених, які розраховані на розвинутий фондовий ринок та сталі умови розвитку економіки.

Оригінальні наукові підходи до управління капіталом підприємств окремих галузей запропонували вітчизняні науковці А. Білоченко, С. Галузинський, О.Єранкін,

Е. Камілова, Г. Куліш, В. Суржик, О. Ярощук та ін.

Разом з тим, окремі наукові питання щодо конкретизації економічного змісту фінансового механізму управління капіталом, обґрунтування методики вартісної оцінки капіталу в умовах неефективно працюючого фондового ринку, удосконалення методичних підходів до прогнозування потреби в додатковому капіталі та можливостей оптимізації його структури з врахуванням факторів зовнішнього впливу, ризиків операційної та фінансової діяльності, потребують подальшого дослідження. Наукове та практичне значення вирішення окреслених наукових завдань визначають актуальність обраної теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана на кафедрі податкової та страхової справи відповідно до плану науково-дослідних робіт Навчально-наукового інституту бізнесу Національного університету біоресурсів і природокористування України, і є складовою частиною теми дослідження: „Теоретичні та методичні засади удосконалення форм господарювання, економічного механізму, інфраструктури ринку в агропромисловому виробництві та розвитку сільських територій” (номер державної реєстрації 0101U003619).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретичних засад управління капіталом акціонерних підприємств, розробка методичних та практичних рекомендацій для підвищення ефективності його використання агропромисловими підприємствами та збільшення доходів акціонерів.

Для досягнення визначеної мети були поставлені та вирішені такі наукові завдання:

- поглибити сутність фінансових категорій „капітал” та „акціонерний капітал”, систематизувати та доповнити класифікаційні ознаки капіталу;

- уточнити зміст фінансового механізму управління капіталом акціонерних товариств;

- узагальнити методологічні підходи до управління капіталом та обґрунтувати зв'язок структури капіталу з ринковою вартістю підприємства;

- оцінити ефективність управління капіталом акціонерних молокопереробних підприємств та обґрунтувати критерій мотивації праці менеджерів;

- уточнити методичний підхід до визначення ціни власного капіталу;

- обґрунтувати критерії оптимізації цільової структури капіталу акціонерних підприємств;

- розробити пропозиції щодо формування емісійної і дивідендної політики акціонерних підприємств;

- побудувати імітаційну модель, яка дозволяє удосконалити алгоритм прогнозування потреби підприємства в зовнішньому фінансуванні та управляти процесом оптимізації цільової структури капіталу акціонерного підприємства з врахуванням операційних та фінансових ризиків.

Об'єктом дослідження є процес управління операційною та фінансовою діяльністю акціонерних агропромислових підприємств.

Поглиблені дослідження проводились на матеріалах акціонерних молокопереробних підприємств Київської, Вінницької, Полтавської та Черкаської областей.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних засад, методичних та практичних розробок з фінансового менеджменту капіталу акціонерних товариств в агропромисловому виробництві.

Методи дослідження. Для наукового вирішення поставлених завдань використовувалися загальнонаукові та методи економічних наук. Методи аналізу і синтезу, індукції та дедукції використовувалися для виявлення та узагальнення теоретико-методичних підходів до управління капіталом, визначення змісту фінансового менеджменту капіталу акціонерних товариств; методи конкретизації й аналогії - для уточнення та доповнення понятійного апарату акціонерного капіталу; монографічний метод - для вивчення діяльності окремих молокозаводів; метод статистичних групувань для виявлення тенденцій у формуванні та використанні капіталу; методи трендового аналізу - для прогнозування потреби в капіталі; методи факторного та кореляційно-регресійного аналізу - для виявлення найбільш суттєвих чинників впливу на рентабельність власного капіталу, при визначені планової потреби в зовнішньому капіталі; дисперсійного аналізу - для оптимізації рівня прибутковості капіталу та операційно-фінансових ризиків; імітаційного моделю-вання - для формування цільової структури капіталу.

Інформаційна база наукового дослідження ґрунтується на статистичних матеріалах Державного комітету статистики України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, даних фінансової звітності акціонерних молокопереробних підприємств Київської, Вінницької, Полтавської та Черкаської областей, нормативно-законодавчій базі, даних офіційних сайтів Верховної Ради України, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку і Національного банку України, наукових працях вітчизняних і зарубіжних вчених з питань фінансового менеджменту капіталу акціонерних товариств, результатах власних досліджень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні теоретичних, удосконаленні методичних положень та розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення фінансового менеджменту капіталу акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві.

Основними результатами дослідження, що визначають їх наукову новизну, і виносяться на захист є:

вперше:

- запропоновано методичний підхід щодо оцінювання ефективності управління власним капіталом акціонерного товариства, який виражається позитивною різницею рентабельності та ціни власного капіталу, що досягаються застосуванням кваліфікованого менеджменту, та слугує критерієм мотивації праці управлінського персоналу (С.9-10);

удосконалено:

- методичний підхід до визначення ціни власного капіталу, який полягає у обґрунтуванні доцільності її розрахунку кумулятивним методом з використанням в якості мінімальної норми прибутку депозитної ставки банків у національній валюті , скоригованої на інфляційну премію (С.9);

- алгоритм управління капіталом в прогнозованому періоді та імітаційну модель формування цільової структури капіталу, яка дозволяє визначити діапазон залученого капіталу, в якому досягається оптимальне співвідношення між доходністю власного капіталу акціонерів та операційно-фінансовим ризиком, та дає можливість управляти цим процесом з врахуванням зміни факторів (С.11-13);

методики формування емісійної політики молокопереробного підприємства залежно від рівня його капіталізації, обсягів виробництва продукції, інвестиційної привабливості і популярності за торговими брендами та дивідендної політики з врахуванням ефективності використання власного капіталу (С.11, 13);

набули подальшого розвитку:

- визначення суті капіталу, в якому враховано його двоїстий характер як джерела фінансового забезпечення підприємства та інвестиційного ресурсу, включення якого до економічного кругообороту в товарній, грошовій та інтелектуальній формах забезпечує його зростання (С.5);

- систематизація класифікаційних ознак капіталу з позицій його формування та використання, що відповідає вимогам фінансового менеджменту капіталу, та доповнено за формою інвестування людський капітал, за формою прояву в обороті - інтелектуальний капітал з метою врахування їх ролі в ефективному управлінні капіталом (С.5);

- поняття акціонерного капіталу в частині виділення його особливої ознаки - делегування акціонерами функцій управління і розпорядження капіталом професійним менеджерам, які через механізм адекватної мотивації їх праці зобов'язані забезпечити отримання прибутку акціонерами від функціонування його в реальній та фіктивній формах (С.6);

- зміст фінансового менеджменту акціонерного капіталу, як складової корпоративного управління, що є процесом прийняття і реалізації управлінських рішень за допомогою запропонованого фінансового механізму з метою максимізації ринкової вартості підприємства та доходів акціонерів (С.6-7);

- обгрунтування доцільності використання в якості критеріїв оптимізації структури капіталу коефіцієнта збільшення ринкової вартості та показника приросту економічної доданої вартості підприємства, які дозволяють виявити зв'язок структури капіталу, його ціни, прибутковості та ринкової вартості підприємства (С.12).

Практичне значення одержаних результатів полягає в обґрунтуванні запропонованих автором методичних підходів та практичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності управління акціонерним капіталом агропромислових підприємств і пропозицій щодо внесення змін до нормативно-законодавчих актів.

Запропоновані рекомендації теоретичного, методичного та практичного характеру прийняті до впровадження Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і використані при підготовці пропозицій щодо стратегічних напрямів розвитку фондового ринку та удосконалення державної політики у сфері корпоративного управління (довідка №11-31-01-08 від 21.01.2008р.), у ВАТ „Яготинський маслозавод” Київської області при плануванні потреби в додаткових джерелах зовнішнього фінансування та оптимізації цільової структури капіталу, обґрунтуванні емісійної політики та проведенні емісії облігацій в 2007 році (довідка № 159 від 25.03.2008 р).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійною науковою працею автора. Висунуті на захист положення теоретичного, методичного та практичного характеру щодо удосконалення управління капіталом акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві розроблені здобувачем особисто та викладені в одноосібних друкованих наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Результати та основні наукові положення, що виносяться на захист, доповідалися на Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м.Київ, Національний аграрний університет, 8-9 квітня 2005 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Проблемы развития финансовой системы Украины”, (м. Сімферополь, Таврійський національний університет ім. І. Вернадського, 15-17 березня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Концептуальні напрями стратегічного розвитку нової аграрної політики України” (м. Луганськ, Луганський національний аграрний університет, 11-12 травня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Економічні проблеми сільськогоподарського виробництва в контексті забезпечення продовольчої безпеки держави”(м. Кам'янець-Подільський, Подільський державний аграрно-технічний університет, 18-19 травня 2006 р.); міжнародній науково-практичній конференції „Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України (м. Київ, Національний аграрний університет, 5-6 жовтня 2006 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених „Напрямки реструктуризації АПК регіону в умовах ринку” (м. Вінниця, Вінницький державний університет, 16-17 жовтня 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України” (м. Харків, Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва,

20-21 листопада 2008 р.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковані в 9 наукових працях загальним обсягом 2,35 друк. арк., в тому числі у фахових виданнях 7 одноосібних праць обсягом 2,1 друк. арк. і 2 у матеріалах конференцій обсягом 0,25 друк. арк..

Обсяг і структура дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел, який включає 211 найменувань. Основний зміст дослідження викладено на 206 сторінках комп'ютерного тексту. Робота містить 55 таблиць, 8 рисунків та 14 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача, наведено інформацію щодо апробації результатів, кількості публікацій, обсягу і структури дисертаційної роботи.

У першому розділі „Теоретичні засади управління капіталом акціонерних товариств” поглиблено сутність капіталу та акціонерного капіталу як об'єктів фінансового менеджменту агропромислових підприємств, уточнено зміст корпоративного підприємства, систематизовано та доповнено класифікаційні ознаки капіталу, удосконалено фінансовий механізм управління капіталом в системі корпоративного управління, узагальнено основні концепції щодо управління капіталом акціонерів.

Дослідження капіталу як економічної категорії свідчать про її складність і багатогранність та існування різних поглядів науковців, які визначають його як нагромаджений запас, сукупність речей, вартість як право власності, запас економічних благ тощо.

Розвиваючи сутність капіталу як об'єкту фінансового менеджменту, автор доводить його двоїстий характер, який проявляється в процесі фінансово-інвестиційної діяльності підприємства. Доповнено класифікаційні ознаки капіталу з позицій його використання за формою інвестування інтелектуальним капіталом, а за формою прояву в обороті - людським капіталом. Інвестиції в людський капітал виступають додатковим джерелом прибутковості та зростання капіталу підприємства, що доводить необхідність мотивації управлінського персоналу залежно від рівня його кваліфікації.

Акціонерний капітал інвестується в підприємство в обмін на цінні папери - акції, що визначає його існування в реальній та фіктивній формах. Управління ним делегується акціонерами професійним менеджерам з метою отримання доходу від функціонування його в вищезазначених формах.

Як носій титулів власності та джерело фінансових ресурсів акціонерний капітал є частиною власного капіталу акціонерного товариства, який характеризує його фінансову незалежність, слугує орієнтиром ринкової вартості підприємства та мультиплікатором капіталу.

В умовах вітчизняної економіки застосування категорії „корпоративне підприємство” стосовно лише акціонерних підприємств вступає в протиріччя з чинною нормативно-законодавчою базою. Тому з метою уніфікації трактування даної категорії в нормативно-законодавчих актах запропоновано виділити характерні особливості корпоративного підприємства, статутний фонд якого створюється тільки шляхом емісії та розміщення акцій серед інвесторів, які делегують функцію управління корпоративними правами та розпорядження капіталом менеджерам, що зобов'язані забезпечити його ефективне використання в обмін на мотивацію їх праці.

Фінансове управління акціонерним капіталом виступає важливою складовою корпоративного управління як процес прийняття й реалізації управлінських рішень за допомогою запропонованого автором фінансового механізму, використання якого спрямоване на максимізацію ринкової вартості підприємства та доходів акціонерів (рис. 1).

Дослідження світового та вітчизняного досвіду дозволили виявити різні концептуальні підходи до управління структурою та вартістю капіталу, більшість з яких потребують адаптації до умов вітчизняної економіки та неефективно працюючого фондового ринку.

Розглянуті методики ускладнюють вартісну оцінку власного капіталу через відсутність необхідної інформації (розмір дивідендів, ринкова ціна акцій) та збитковість окремих підприємств. Автор обґрунтував доцільність оцінки власного капіталу акціонерів шляхом кумулятивного методу, який передбачає забезпечення мінімальної ставки прибутку (її пропонується прирівнювати до депозитної ставки в національній валюті) з врахуванням інфляційної складової.

Обґрунтовано, що найбільш придатними для практичного застосування в процесі управління капіталом є методологічні підходи, які враховують зв'язок його структури з ринковою вартістю підприємства. З цією метою запропоновано застосовувати коефіцієнт зростання ринкової вартості підприємства, визначеної доходним методом та на основі концепції економічної доданої вартості, які дозволяють встановити залежність між ціною, структурою та доходністю капіталу.

У другому розділі „Формування та використання капіталу акціонерними молокопереробними підприємствами” виявлено тенденції розвитку молокопродуктового підкомплексу, формування та використання капіталу молокопереробними підприємствами, виявлено чинники, які найбільш впливають на формування структури капіталу та ефективність його використання. Обґрунтовано авторський підхід до визначення вартості власного і залученого капіталу, запропоновано показник ефективності управління капіталом акціонерів та рекомендовано його використання для матеріального стимулювання управлінського персоналу підприємства.

Значне скорочення виробництва молока та продуктів його переробки за останні 12 років (на 29,1%) зумовлено: по-перше, зменшенням поголів'я корів на 57,2%, яке спричинило дефіцит сировини, посилило конкурентну боротьбу молокозаводів за сировинні зони та викликало сезонність у завантаженні виробничих потужностей; по-друге, падіння купівельної спроможності населення зумовило зменшення споживання молока на особу відносно 1990 р. на 148,4 кг, що на 42,5% менше фізіологічної норми; по-третє, скорочення експорту молочної продукції в 2,3 раза відносно 2004 р. через невідповідність її міжнародним стандартам якості, що було зумовлено переміщенням виробництва сировини в господарства населення (в 2007р. 81,7 відсотків).

За останні п'ять років потужні молокопереробні підприємства активізували емісійну діяльність та залучили шляхом випуску та розміщення облігацій на відкритому ринку 44 млн грн, що сприяло формуванню ефективного інформативного середовища про емітентів.

Структурний аналіз джерел капіталу 36 найбільших акціонерних молокопереробних підприємств чотирьох областей лісостепової зони (Київська, Вінницька, Полтавська, Черкаська) продемонстрував низьку активність емісійної діяльності щодо повторних випусків акцій (починаючи з 2000 р. було проведено лише 10 додаткових емісій), відсутність джерел самофінансування, які були компенсовані значним зростанням частки залученого капіталу (за 2000-2006 рр. середня частка залученого капіталу в структурі джерел досліджуваних підприємств збільшилась з 38,2 до 79,9%), що було викликано пожвавленням кредитного ринку в останні три роки та зменшенням ціни банківських кредитів з 40,3 в 2000 р. до 14,4% річних в 2007 р. капітал акціонерний емісійний молокопереробний

Починаючи з 2002 р., встановилася стійка негативна тенденція до збільшення непокритих збитків, чим пояснюється суттєве зростання частки статутного капіталу в структурі джерел фінансування.

Відсутність основного джерела самофінансування - прибутку зумовило зменшення обсягів резервного капіталу та суттєво підвищило фінансові ризики акціонерів на випадок банкрутства підприємства.

Дослідження темпів економічного зростання капіталу, чистого доходу та прибутку аналізованих акціонерних молокопереробних підприємств показало, що 2001 р. найвищими темпами зростав прибуток, найнижчими - власний капітал, тоді як з 2002 по 2006 р. ситуація змінилася на протилежну - найвищими темпами зростали збитки, а темпи приросту активів значно перевищували темпи приросту чистого доходу.

Скорочення експорту молочної продукції 2006 р. відносно 2005 р. зумовило зменшення розміру власного капіталу досліджуваних підприємств на 21,9% за рахунок зростання збитків у 6,6 рази, а збільшення активів на 8,1%, супроводжувалося скороченням обсягів чистого доходу на 13,9 відсотків.

Проведене групування 36 молокопереробних підприємств за коефіцієнтом фінансового ризику показало, що в середньому за 2005-2006 рр. молокозаводи з найнижчим коефіцієнтом фінансового ризику 0,25 мали найкращі показники за рентабельністю активів (7,4%), власного капіталу (5,1%) та продажу (10,5%), найвищі коефіцієнти загального покриття (2,53) і оборотності активів (2,29). Збільшення коефіцієнта фінансового ризику супроводжувалося неефективним використанням власного капіталу.

Проведена оцінка ефективності використання капіталу молокозаводів показала, що основна та операційна діяльність підприємств була прибутковою, тоді як чистий фінансовий результат від усіх видів діяльності в 10 із 36 підприємств був збитковим внаслідок високого рівня адміністративних та фінансових витрат, а також необґрунтованої фінансової політики, яка зумовила високий рівень фінансового ризику та здійснювалася за негативного ефекту фінансового важеля, що генерувало ще більші збитки від різних видів діяльності.

З метою виявлення факторів, що найбільш впливають на рентабельність власного капіталу, було використано метод множинного регресійного аналізу та отримано рівняння регресії (формула (1)):

Y = -23,18 + 1,89X₁ - 0,91X₂ + 0,11X₃ + 3,41X₄ + 21,70X₅ +1,60X₆ (1)

де: Y - рентабельність власного капіталу, %; Х₁ - рентабельність продажу, %;

Х₂ - плече фінансового важеля, в долях одиниці ; Х₃ - диференціал фінансового важеля, %; Х₄ - чистий прибуток на одну грн акціонерного капіталу, грн; Х₅ - темп приросту власного капіталу, % ; Х₆ - коефіцієнт оборотності власного капіталу.

Використання мультиплікативної та регресійної моделей дало також змогу встановити найвагоміші внутрішні чинники впливу на рентабельність власного капіталу - рентабельність продажу, темпи приросту та коефіцієнт оборотності власного капіталу, диференціал фінансового важеля, що підтверджує тезу про тісний взаємозв'язок ефективності використання та формування капіталу.

Запропоновано авторський методичний підхід до визначення вартості складових функціонуючого капіталу, згідно якого обґрунтовано доцільність проведення оцінки власного капіталу за кумулятивним методом шляхом коригування мінімальної норми прибутку, яку рекомендовано прирівнювати до депозитної ставки в національній валюті, на індекс інфляції. Цей підхід ґрунтується на гіпотезі, що власний капітал акціонерів у випадку альтернативного використання має забезпечити мінімальну норму прибутку з врахуванням впливу інфляції.

Позитивна різниця рентабельності власного капіталу та його ціни характеризує показник ефективності управління власним капіталом акціонерів, який рекомендовано використовувати для розробки механізму матеріального стимулювання управлінського персоналу - за кожний відсоток перевищення рентабельності власного капіталу над його ціною 0,1% від додаткового чистого прибутку спрямовувати на мотивацію праці менеджерів і керівників підприємства.

Апробація запропонованої методики на 13 молокопереробних підприємствах лісостепової зони дозволила зробити висновок, що ефективне управління капіталом акціонерів забезпечується лише в ВАТ „Яготинський маслозавод” та „Лубенський молокозавод” та визначити можливі фонди матеріального стимулювання керівників і менеджерів цих підприємств - відповідно обсягом 234,4 та 148,3 тис. грн.

Як свідчать результати дослідження 85% аналізованих молокопереробних підприємств продемонстрували неефективне управління капіталом, що підтверджує необхідність його удосконалення.

У третьому розділі „Напрями вдосконалення управління капіталом акціонерних молокопереробних підприємств” уточнено алгоритм управління структурою капіталу акціонерів і розроблено імітаційну модель прогнозування й формування цільової структури капіталу, обґрунтовано критерії оптимізації структури капіталу - коефіцієнт зростання ринкової вартості та показник економічної доданої вартості підприємства, удосконалено методику оптимізації капіталу з врахуванням операційно-фінансового ризику, що дозволяє визначити діапазон частки залученого капіталу, за якої співвідношення прибутку та ризику буде оптимальним.

Ціна як важлива характеристика капіталу покладена в основу управління його структурою та впливає на ефективність його використання. Розрахунок середньої ціни фінансового кредиту та облігаційної позики з врахуванням накладних витрат, пов'язаних із залученням капіталу та емісією облігацій показав, що в 2003-2007 рр. ціна останньої виявилась нижчою за фінансовий кредит за умови проведення емісії на суму не менше 3 млн грн. Враховуючи інші переваги залучення капіталу шляхом емісії облігацій та загальні сучасні тенденції на вітчизняному ринку облігацій рекомендовано молокопереробним підприємствам, розмір власного капіталу яких становить не менше 1 млн грн, при виборі зовнішніх джерел фінансування надавати перевагу емісії облігацій над банківським кредитом. Пропозиції автора використані ВАТ „Яготинський маслозавод” Київської області, що дозволило в 2007 р. провести емісію і розміщення облігацій на суму 3,5 млн грн під 15% річних.

Молокопереробні підприємства за рівнем капіталізації, обсягами виробництва продукції, інвестиційною привабливістю, популярністю за торговими брендами запропоновано умовно поділити на три групи: перша - лідери молочного ринку, які мають іноземні інвестиції та входять до складу холдингів; друга - перспективні молокозаводи, що стабільно та ефективно працюють на вітчизняному ринку; третя - малоперспективні підприємства, потенційні банкрути. Кожна з виділених груп акціонерних підприємств розробляє власну емісійну стратегію як інструмент управління акціонерним капіталом, яка підпорядкована стратегічним цілям і фінансовій політиці та узгоджена з політикою корпоративного управління. Підприємства першої групи мають найвищий потенціал щодо розміщення своїх цінних паперів на світових фондових ринках, другої групи - мають кращі перспективи на вітчизняному фондовому ринку, підприємства третьої групи з негативним кредитним іміджем стратегію свого корпоративного управління повинні орієнтувати на застосування процедури злиття або поглинання потужними молокозаводами.

Узагальнюючи різні теоретичні підходи щодо управління акціонерним капіталом, запропоновано уточнити та доповнити алгоритм формування цільової структури капіталу на основі власних досліджень та передбачити наступну послідовність його етапів:

- вибір фінансового механізму управління капіталом у контексті обраної фінансової політики (консервативна, поміркована, агресивна) і стратегії корпоративного управління;

- інформаційне забезпечення реалізації функцій аналізу та планування;

- ретроспективний аналіз структури капіталу, ціни його складових і їх впливу на ефективність використання капіталу за 3-5-річний період;

- визначення планової потреби підприємства на прогнозований період у додатковому капіталі за рахунок зовнішніх джерел фінансування;

- формування дивідендної політики підприємства та дослідження її впливу на цільову структуру капіталу;

- моделювання цільової структури капіталу та її оптимізація за критеріями максимізації ринкової вартості підприємства, економічної доданої вартості та мінімізації ризиків, ціни капіталу;

- розробка емісійної стратегії підприємства та оцінка її зворотнього впливу на цільову структуру капіталу.

Запропоновані методичні підходи до управління структурою капіталу агропромислових підприємств апробовані на прикладі одного з перспективних підприємств на ринку молочної продукції ВАТ „Яготинський маслозавод”, яке є фінансово стабільним та постійно нарощує обсяги капіталізації.

Оцінка ефективності формування та використання капіталу ВАТ „Яготинський маслозавод” показала, що підприємство недостатньо використовує позики, збільшення розміру яких у структурі джерел капіталу дозволить підвищити ефективність використання власного капіталу.

Обґрунтовано доцільність оптимізації структури капіталу за критеріями: коефіцієнт збільшення ринкової вартості ( та показник зростання економічної доданої вартості підприємства.

За таких обмежень: ; >.

Прогнозна базова структура капіталу 2009 р. ВАТ „Яготинський маслозавод” характеризувалася зменшенням коефіцієнта фінансового ризику до 0,28 відносно 2007 р. та зниженням коефіцієнта ринкової вартості підприємства з 1,41 до 1,28%, тоді як показник економічної доданої вартості збільшився з 4,36 до 5,39%, проте був менший за максимальне значення (10,95%).

Оптимальна прогнозна структура капіталу маслозаводу відповідає співвідношенню залученого та власного капіталу 60:40, за якої коефіцієнт ринкової вартості підприємства та показник економічної доданої вартості наближаються до свого максимального значення - відповідно 2,32 та 10,9 відсотків. Використання запропонованої методики дозволило визначити діапазон частки залученого капіталу, в якому досягається оптимальне співвідношення між ринковою вартістю підприємства та операційно-фінансовим ризиком (табл. 4).

Використання дисперсійного аналізу дозволило визначити, що діапазон частки залученого капіталу в структурі джерел з найменшою варіацією операційно-фінансового ризику та дохідності знаходиться в межах від 30 до 50 відсотків. Оптимальна структура відповідає цьому діапазону і дозволить підприємству в порівняні з базовою збільшити свій прибуток в 2009 р. на 982,6 тис. грн.

Дивідендна політика здійснює безпосередній вплив на структуру капіталу. Виплата дивідендів акціями застосовується за необхідності збереження базової чи оптимальної структури капіталу, при цьому частка власного капіталу залишиться без змін, змінюється лише структура власного капіталу. Якщо потрібно зменшити частку власного капіталу дивіденди сплачуються у грошовій формі. Вважаємо за доцільне формувати дивідендну політику, ґрунтуючись на даних аналізу рентабельності капіталу, яка має перевищувати середньозважену вартість капіталу, позитивному ефекті фінансового важеля за три попередні роки та частці власного капіталу в структурі джерел не менше 50 відсотків. При цьому мінімальний розмір ставки дивіденду не повинен бути нижчим за середньозважену ставку за депозитами в національній валюті скоригованій на прогнозований індекс інфляції. Максимальний розмір ставки не повинен перевищувати рентабельність капіталу за умови безборгової структури капіталу підприємства.

ВИСНОВКИ

У дисертації розроблено нові теоретико-методичні підходи та запропоновано вирішення науково-практичних завдань щодо вдосконалення управління акціонерним капіталом в агропромисловому виробництві. Найбільш важливі результати проведеного дослідження полягають у наступному:

1. Узагальнено сутнісні ознаки акціонерного капіталу як об'єкта фінансового менеджменту. Обґрунтовано, що він є зовнішнім джерелом власних фінансових ресурсів, виконує функцію титулу власності, його структура визначає частку кожного акціонера та участь його в управлінні, тоді як власний капітал акціонерів являє собою вартість чистих активів і виконує функції фактора виробництва, інвестиційного ресурсу та мультиплікатора капіталу.

Характерною особливістю акціонерного капіталу є передача функції управління та розпорядження ним професійним менеджерам, які зобов'язані через механізм мотивації їх праці забезпечити акціонерам отримання доходів та збільшення їх капіталу.

2. Фінансове управління акціонерним капіталом як складова корпоративного управління здійснюється з метою зростання ринкової вартості підприємства та доходів акціонерів за допомогою запропонованого фінансового механізму, який включає сукупність інструментів і методів впливу на його формування - обсяги, ціну, структуру капіталу та сукупність фінансових індикаторів, які дозволяють оцінити ефективність його використання.

3. Доцільно розмежувати поняття ціни капіталу і з позицій акціонера розглядати її як мінімальну норму прибутку на капітал з врахуванням інфляції, а з позицій позичальника - як витрати, пов'язані з його залученням.

Існування різних методик ускладнює на практиці вартісну оцінку власного капіталу через відсутність необхідної інформації (розмір дивідендів, ринкова ціна акцій) та збиткову діяльність. Обґрунтовано, що для оцінки власного капіталу акціонерних агропромислових підприємств в вітчизняних умовах доцільно використовувати кумулятивний метод, який передбачає забезпечення власнику капіталу мінімальної ставки доходу, яку пропонується прирівнювати до депозитної ставки в національній валюті, з врахуванням впливу інфляції.

Ціну фінансового кредиту та облігаційної позики запропоновано визначати, адекватно враховуючи податковий захист як до процентної ставки, так і до накладних витрат.

4. Вкладення в інтелектуальний капітал дозволяють отримати додатковий прибуток, який запропоновано визначати як різницю між рентабельністю власного капіталу та його ціною. Показник ефективності управління капіталом підприємства дозволяє оцінити результати діяльності менеджерів і керівників та застосовувати його як критерій для мотивації їх праці. За кожний відсоток перевищення рентабельності власного капіталу над його ціною 0,1% від додатково отриманого чистого прибутку пропонується спрямовувати в фонд матеріального стимулювання.

5. Обґрунтовано, що найбільш придатними для практичного застосування є методологічні підходи щодо управління структурою капіталу, які враховують її зв'язок з ринковою вартістю підприємства та доходністю капіталу, ґрунтуючись на яких автор запропонував критерії оптимізації структури - коефіцієнт зростання ринкової вартості та показник збільшення економічної доданої вартості підприємства.

6. Стан товарного та фінансового ринків є найсуттєвішими факторами зовнішнього оточення, які впливають на ефективність операційно-фінансової діяльності молокопереробних підприємств.

Стратегія розвитку молокопродуктового підкомплексу має ґрунтуватися на вимогах та стандартах, що діють в Європейському Союзі. Забезпечення конкурентоспроможності галузі потребує створення високопродуктивного молочного стада на базі потужних тваринницьких комплексів і спрямування значних капіталовкладень у модернізацію виробничих потужностей молокопереробних підприємств.

7. Дослідженнями підтверджено гіпотезу про щільний зв'язок структури капіталу та ефективності його використання шляхом встановлення найбільш вагомих чинників внутрішнього впливу на рентабельність власного капіталу - рентабельність продажу, диференціал фінансового важеля, темпи приросту та коефіцієнт оборотності власного капіталу.

8. Реальна оцінка ринкової вартості акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві в зв'язку з низькою ліквідністю їх акцій та рівнем капіталізації ускладнена через відсутність вільного їх обігу та проведення процедури котирування на фондових біржах, що обмежує їх можливості поповнення власного капіталу шляхом додаткових емісій. Проте встановлено, що в останні роки активізувалася емісійна діяльність, яка дозволила восьми молокопереробним підприємствам протягом останніх п'яти років залучити капітал шляхом випуску та розміщення облігацій на відкритому фондовому ринку на суму 44 млн грн.

Доведено, що вартість залучення боргового капіталу через емісію облігацій нижча, ніж банківських кредитів за рахунок менших у 3-4 рази накладних витрат при обсязі емісії не менше 3 млн грн.

9. Грошова виплата дивідендів впливає на структуру капіталу акціонерного товариства, тому рішення про її здійснення доцільно приймати за умов, що частка власного капіталу становить не менше 50%, ефект фінансового важеля є позитивним, а економічна рентабельність перевищує середньозважену вартість капіталу. Мінімальний розмір ставки дивіденду запропоновано визначати на рівні середньозваженої ставки за депозитами в національній валюті, скоригованої на прогнозований індекс інфляції. Максимальний розмір ставки дивідендів не повинен перевищувати економічну рентабельність підприємства за безборгової структури капіталу.

10. Розроблена імітаційна модель процесу управління капіталом акціонерного підприємства дає можливість визначати планову потребу в додатковому зовнішньому фінансуванні та оптимізувати базову структуру капіталу в прогнозованому періоді з урахуванням операційно-фінансового ризику, а також управляти цим процесом у разі зміни будь-якого фактора, що дозволяє рекомендувати її для практичного застосування при прогнозуванні цільової структури капіталу для підприємств агропромислового виробництва.

Рекомендовані заходи дозволять поліпшити ефективність управління акціонерним капіталом в агропромисловому виробництві та підвищити доходи його власників.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Борщ О. Г. Капітал як економічна та фінансова категорія / О. Г. Борщ // Агроінком. - 2005. - № 7. - С.32 - 35.

2. Борщ О. Г. Суть акціонерного капіталу та його використання в агропромис-ловому виробництві / О. Г. Борщ // Наук. вісн. НАУ. - 2005. - № 82. - С.119 - 123.

3. Борщ О. Г. Використання облігаційних позик при формуванні структури капіталу акціонерних підприємств молочної галузі / О. Г. Борщ // Зб. наук. пр. Луганського НАУ. Серія „Економічні науки”. - 2006. - № 62 (85) - С. 270 - 275.

4. Борщ О. Г. Методичні підходи до управління структурою капіталу акціонерних підприємств молочної галузі / О. Г. Борщ // Зб. наук. пр. Подільського державно-агротехнічного ун-ту. - 2006. - Вип. 14. - Т. 2. - С.171 - 174.

5. Борщ О. Г. Тенденції у формуванні акціонерного капіталу молокопереробних підприємств / О. Г. Борщ // Наук. вісн. НАУ. - 2006. - Вип. 97. -С.195 - 199.

6. Борщ О. Г. Методичні та практичні аспекти до управління структурою капіталу акціонерних молокопереробних підприємств / О. Г. Борщ // Облік і фінанси АПК. -2007. -№ 8-10. -С.110 - 115.

7. Борщ О. Г. Дивідендна політика як інструмент управління капіталом акціонерного товариства / О. Г. Борщ // Зб. наук. пр. Вінницького держ. аграр. ун-ту. - 2008. - Вип. 36. - С.273 - 276.

Матеріали конференцій:

8. Борщ О. Г. Ефективність використання акціонерного капіталу молокопереробними підприємствами з іноземними інвестиціями / О. Г. Борщ // Сб. труд. ІІ междунар. науч.-практ. конф. аспирантов и студентов. - Сімферополь : Изд-во МОО „Центр стабилизации”, 2006. - С. 57-58.

9. Борщ О.Г. Перспективи виходу вітчизняних молокопереробних підприємств на міжнародний фондовий ринок / О. Г. Борщ // Матеріали міжнарод. наук.-практ. конф. „Актуальні проблеми розвитку обліку, аудиту, фінансів і менеджменту в агропромисловому виробництві України”. - Харків : ХНАУ ім. В.В. Докучаєва, 2008. - С. 32-34.

АНОТАЦІЇ

Борщ О.Г. Управління акціонерним капіталом підприємств в агропромисловому виробництві. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами діяльності). - Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено теоретичним засадам та практичним питанням удосконалення управління капіталом акціонерних підприємств в агропромисловому виробництві з метою підвищення ефективності його використання та збільшення доходів акціонерів. Поглиблено сутність капіталу та систематизовано його класифікаційні ознаки з позицій фінансового менеджменту, визначено особливі ознаки акціонерного капіталу, удосконалено зміст фінансового менеджменту капіталу та запропоновано фінансовий механізм управління капіталом акціонерів.

Проаналізовано ефективність формування та використання капіталу акціонер- ними молокопереробними підприємствами, виявлено вплив зовнішніх та внутрішніх факторів на їх операційну та фінансову діяльність. Запропонований автором методичний підхід до визначення ціни власного капіталу дозволив обґрунтувати показник оцінки ефективності управління капіталом та розробити механізм матеріального стимулювання управлінського персоналу.

Розроблено імітаційну модель, яка дозволяє визначити прогнозну потребу в зовнішньому фінансуванні, оптимізувати цільову структуру капіталу за критеріями максимізації коефіцієнта ринкової вартості підприємства і показника економічної доданої вартості з врахуванням операційно-фінансового ризику та приймати ефективні управлінські рішення у разі зміни будь-якого фактора.

Ключові слова: акціонерний капітал, корпоративне підприємство, фінансовий механізм управління, ціна та структура капіталу, емісійна стратегія, дивідендна політика, ринкова вартість підприємства.

Борщ А. Г. Управление акционерным капиталом предприятий в агропромыш-ленном производстве. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности). - Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2009.

Диссертация посвящена исследованию вопросов теории и практики усовершенствования управления капиталом акционерных предприятий в агропромышленном производстве с целью улучшения эффективности его использования и увеличения доходов акционеров.

В работе углублена сущность капитала как объекта финансового менеджмента, систематизированы и дополнены классификационные признаки капитала с точки зрения его формирования и использования, уточнено определение корпоративного предприятия с целью унификации в нормативно-законодательной базе Украины. Дополнена сущность акционерного капитала отличительной особенностью, которая состоит в передаче его собственниками в доверительное управление профессиональным менеджерам с целью эффективного использования и увеличения своих доходов. Обосновано, что акционерный капитал выполняет функцию носителя титула собственности, и внешнего источника капитала, тогда как собственный капитал акционеров представляет стоимость чистых активов, выполняя функции фактора производства, инвестиционного ресурса и мультипликатора капитала.

Усовершенствовано содержание финансового менеджмента акционерного капитала как составляющей корпоративного управления и предложен финансовый механизм его управления, который включает совокупность финансовых методов и инструментов влияния на его формирование, а также финансовых индикаторов, позволяющих оценить эффективность управления капиталом акционеров.

Разнообразие методик, предложенных зарубежными и отечественными учеными, усложняют на практике оценку собственного капитала в связи с отсутствием необходимой информации (размер дивидендов, рыночная цена акций) и убыточной деятельностью агропромышленных предприятий. Автором обосновано целесообразность использования кумулятивного метода для оценки собственного капитала акционерных предприятий в агропромышленном производстве, которая предполагает, что цена собственного капитала не может быть ниже депозитной ставки в национальной валюте с учетом влияния инфляции.

Для оценки эффективности управления собственным капиталом акционеров и разработки механизма мотивации управленческого труда было предложено использование показателя, который представляет разницу между рентабельностью и ценой собственного капитала. Обосновано, что в фонд материального стимулирования менеджеров и руководителей акционерного предприятия целесообразно направлять 0,1 % дополнительно полученной чистой прибыли за каждый процент превышения рентабельности собственного капитала над его ценой.

Оценка формирования и использования капитала акционерными молоко-перерабатывающими предприятиями показала, что большинство из них осуществляет агрессивную финансовую политику, которая при отрицательном эффекте финансового рычага генерирует большие убытки и значительно увеличивает финансовые риски. В условиях неблагоприятной коньюнктуры рынка молокопродукции такая структура может привести к потере платежеспособности предприятия.

Использование мультипликативной и регрессионной моделей позволило установить наиболее весомые факторы влияния на рентабельность собственного капитала - рентабельность продаж, темпы прироста собственного капитала, коэффициент оборотности собственного капитала и дифференциал финансового рычага, что подтвердило гипотезу о тесной связи структуры капитала и эффективности его использования.

Обоснованы преимущества привлечения заемного капитала путем выпуска облигаций при объеме эмиссии на сумму не менее 3 млн грн. Рекомендации автора были использованы при осуществлении эмиссии и размещения облигаций ВАТ „Яготинський маслозавод” Киевской области на суму 3,5 млн грн под 15% годовых, что позволило оптимизировать структуру капитала и получить дополнительную прибыль.

Предприятия - лидеры молочного рынка, которые входять в холдинги, а также с участием иностранного капитала обладают высоким потенциалом размещения своих ценных бумаг на мировых фондовых ринках, средние, стабильно работающие молокозаводы, должны ориентироваться на отечественный фондовий ринок, небольшие, убыточные предприятия по переработке молока имеют отрицательный кредитный имидж, поэтому стратегия их корпоративного управления должна быть направлена на использования процедуры слияния или поглощения ефективно функционирующими молокозаводами.

Предложено осуществлять выплату дивидендов в денежной форме при условии, что часть собственного капитала составляет не меньше 50%, эффект финансового рычага положительный, а рентабельность капитала превышает средневзвешенную стоимость. Минимальный размер ставки дивиденда не должен быть ниже минимальной нормы прибыли капитала, максимальный - ограничивается рентабельностью капитала предприятия при отсутствии заемного капитала.

На основе обобщения теоретических подходов к управлению структурой капитала и собственных исследований уточнен и дополнен алгоритм прогнозирования потребности во внешнем капитале и формирования целевой структуры капитала. Разработана имитационная модель, которая позволяет определить прогнозную потребность во внешнем финансировании, оптимизировать прогнозную структуру капитала по критериям максимизации коэффициента рыночной стоимости и показателя экономической добавленной стоимости предприятия с учетом операционно-финансового риска, и принимать эффективные управленческие решения по корректировке структуры при изменении любого фактора.

Ключевые слова: акционерный капитал, корпоративное предприятие, финансовый механизм управления, цена и структура капитала, эмиссионная стратегия, дивидендная политика, рыночная стоимость предприятия.

Borshch A. G. Management of the share capital in the agroindustrial enterprises. - Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of candidate of economic sciences on specialty 08.00.04 is an economy and management enterprises (by the types of economical activity). National University of Life and Enviromental Sciences of Ukraine, Kyiv, 2009.

The dissertation is devoted to theoretical and methodiological bases and practical problems of improvement of management of share capital in agroindusrial producion with the purpose to increase the efficiency of its use and incomes of shareholders.

In the dissertation the economic essence of the capital as object of financial management is complemented and the classification attributes of the capital are systematized from the point of view of its formation and us, the author's definition of the corporate enterprise is given according to the international practice for unification in normative-legislative base of Ukraine, the concept of financial management of share capital as a component of corporate management is improved, its purposes are specified and the financial mechanism of management of shareholder's is offered.

The analysis of formation and use of the capital by share daity enterprises is carried out, the influence of the internal and external factors on their financial results is determined.

The author offers imitating model, which allows to optimize target structure of the capital by criteria of maximal market cost of the enterprise and minimization of risk, and also allows to make the effective administrative decisions in the caseof any factor”s change.

Key words: share capital, corporate enterprise, financial mechanism of management of share capital, price and structure of the capital, emission strategy, dividend policy, market cost of the enterprise.

...