Стимулювання розвитку ринку біопалива в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА

„ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАН УКРАЇНИ”

УДК 339.13.025; 662.754;662.756.3

СТИМУЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ РИНКУ БІОПАЛИВА

В УКРАЇНІ

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ЧИБІСКОВА ГАЛИНА СЕРГІЇВНА

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Державній установі „Інститут економіки та прогнозування НАН України”.

Науковий керівник доктор економічних наук Осташко Тамара Олексіївна, ДУ „Інститут економіки та прогнозування НАН України”, головний науковий співробітник відділу секторальних прогнозів та кон'юнктури ринків.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України, академік УААН Шпичак Олександр Михайлович,

директор Науково-дослідного інституту економіки і менеджменту агропродовольчого виробництва Національного університету біоресурсів і природокористування України;

кандидат економічних наук Коцко Тарас Аркадійович, Дрогобицький державний педагогічний університет ім. Івана Франка, доцент кафедри економіки.

Захист відбудеться 29 вересня 2009 р. о 14 годині 00 хвилин на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України” за адресою: 01011, м. Київ-11, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий 26 серпня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Левчук Н.І.

АНОТАЦІЯ

Г.С. Чибіскова. Стимулювання розвитку ринку біопалива в Україні. - Рукопис. біопаливо ріпак олія експортний

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - Економіка та управління національним господарством. - Державна установа «Інститут економіки та прогнозування НАН України». - Київ, 2009.

Дисертацію присвячено розробці і обґрунтуванню регуляторних засад формування та функціонування ринку біопалива в Україні. В дисертаційні роботі дістало подальший розвиток дослідження закономірностей формування та розвитку ринків біопалива в світі. Запропоновано та обґрунтовано систему інструментів стимулювання попиту на рідке біопаливо та його пропозиції,. На основі розрахунків обґрунтовано доцільність будівництва заводів з виробництва біодизелю в Україні малої та середньої потужності; запропоновано і обґрунтовано необхідність домішування біопалива до традиційного палива на наявних НПЗ, а не на АЗС чи на потужностях посередницьких організацій; оцінено експортний потенціал олії/насіння ріпаку в ЄС. Проаналізовано зв'язок між технологіями виробництва біопалива та традиційного палива, що дозволило виокремити основні методи залучення НПЗ до виробництва біоетанолу та його домішування до традиційного палива.

Ключові слова: ринок біопалива, моторне біопаливо, інструменти стимулювання ринку, розвиток ринку біопалива.

АННОТАЦИЯ

Г.С. Чибискова. Стимулирование развития рынка биотоплива в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Государственное учреждение «Институт экономики и прогнозирования НАН Украины». - Киев, 2009.

Диссертация посвящена разработке и обоснованию регуляторных основ формирования рынка биотоплива в Украине. В диссертационной работе получило дальнейшее развитие исследование закономерностей формирования и развития ринков биотоплива в мире. На основании анализа рынка биотоплива в Украине выделено три этапа формирования этого рынка в Украине: зарождение отрасли и «биотопливный бум»; снижение интереса к отрасли; реалистичный интерес. Предложено определение энергетического потенциала АПК как части общего ресурсного потенциала АПК, направленного на обеспечение АПК и других отраслей национальной экономики топливно-энергетическими ресурсами из возобновляемых источников и/или сырьем для их производства при сбережении продовольственной безопасности государства. Предложено и обосновано систему механизмов стимулирования спроса на биотопливо и его предложении, в частности распространение информации о характеристиках биотоплива среди его потенциальных потребителей; финансовые оценки рисков окружающей среды; внедрение стандартов биотоплива; международная торговля биотопливом; внедрение использования биотоплива определенными категориями потребителей; предоставление льготных займов; сотрудничество с автопроизводителями; требования и обязательства домешивания; потребительские скидки; освобождение производителей биотоплива от акцизного налога, налога на прибыль, налога до добавленную стоимость. На основе расчетов обосновано целесообразность строительства заводов по производству биодизеля малой и средней мощности; предложено и обосновано необходимость домешивания биотоплива на имеющихся НПЗ, а не на АЗС или мощностях посреднических организаций; оценено экспортный потенциал масла/семян рапса в страны ЕС. Проанализировано связь между технологиями производства биотоплива и традиционного топлива, что позволило выделить основные методы привлечения НПЗ к производству биоэтанола и его домешивания к бензинам. Исследовано тенденции развития рынков энергии из возобновляемых источников в условиях мирового финансового кризиса, в частности снижение темпов развития этого рынка в краткосрочном периоде.

Ключевые слова: рынок биотоплива, биотопливо для транспорта, инструменты стимулирования рынка, развитие рынка биотоплива.

ANNOTATION

G.S. Chybiskova. Stimulation of development of biofuels market in Ukraine. - Manuscript.

Dissertation for obtaining degree of Candidate of Economics in speciality 08.00.03 - Economics and management of national economy.- State organization «Institute of economics and forecasting of the National Academy of Sciences of Ukraine». - Kyiv, 2009.

Thesis focuses on development of policy basis of biofuels market in Ukraine. It is considered system of mechanisms to stimulate biofuels supply and demand, such as information spread among potential users, implementation of fossil fuel taxes; financial estimations of environmental risks; biofuel standards, international trade; cooperation with car manufacturers, soft loans to biofuel producers; biofuels blending demand; consumer rebates; exemption biofuels producers from added value tax, income tax. It is proved that it more reasonable economically to build biodiesel production facilities of small and medium size; it is offered to blend biofuels at the existing oil-processing plants; it is estimated export potential of rapeseed/oil to EU. It was analyzed relation between value-added chains while production of biofuels and regular fuels, which allowed to define methods of integration of biofuels and regular fuels production.

Key words: biofuels market, biofuels for transport, instruments of market stimulation, development of biofuels market.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Економіка України значною мірою залежить від постачання енергоносіїв, зокрема нафти та газу, ціна на які та гарантованість поставок безпосередньо впливають на обсяги промислового та сільськогосподарського виробництва країни.

Актуальність теми. За рахунок імпорту в Україні забезпечуються 86% потреб у нафті та 73-78% у газі, отже проблема розвитку ринку власних енергоносіїв набуває стратегічного характеру і потребує нагального вирішення для забезпечення енергетичної безпеки держави. Для вирішення цієї проблеми доцільним є впровадження відновлюваних джерел енергії. Частка відновлюваних джерел енергії в енергетичному балансі України - менше 1%, в той час як у світовому енергобалансі вона у 7-10 разів вища. Так, у 2006 р. частка енергії з відновлюваних джерел у світовому енергобалансі становила 7%, з яких 1,5% - біопаливо, і очікується, що до 2030 р. цей показник збільшиться до 5%. Зважаючи на значний аграрний потенціал, потребу в енергоносіях, проблеми розвитку сільського господарства, безробіття в сільській місцевості, складну екологічну ситуацію, доцільно зосередитись на виробництві тих видів енергії з відновлюваних джерел, які сприятимуть вирішенню зазначених проблем, а саме, на виробництві моторного біопалива. Світовий досвід показує, що для використання можливостей енергії з відновлюваних джерел необхідно розробити та впровадити механізми державного регулювання цієї галузі. Ці механізми мають враховувати вплив ринків біопалива на агропродовольчий ринок в Україні і унеможливлювати загрози продовольчій безпеці країни.

Економічні проблеми виробництва та використання біопалива в Україні досліджують українські вчені: Гавриш В.І., Дубровін В.О., Забарний Г. М., Колесник Б.В., Кондратюк Г.Г., Кудря С.О., Пасічний В.М., Семенов В.Г., Четверик Г.О., Шпичак О.М., Щокін А.Р. та інші. Проблемам біоенергетики та екобіотехнології в Україні приділили увагу Голуб Н.Б., Ігнатюк О.А., Кузьмінський Є.В., Кухар В.П. та інші. Проблеми регулювання галузевих ринків досліджено у працях Бородіної О.М., Гречаного В.М., Дієсперова В.С., Кваші С.М., Коцка Т.А., Лагутіна В.Д., Ліра В.Е., Месель-Веселяка В.Я., Могильного О.М., Подольця Р.З., Рябцева Г.Л., Точиліна В.О., Шубравської О.В. та інших. Питаннями регулювання ринку біопалива займається Кобець М.І. та інші. Дослідженню наявного потенціалу біомаси в Україні присвятили увагу Гелетуха Г.Г., Міщенко Н.М., Сухін Є.І. та інші. Формування ресурсного потенціалу АПК розглядали такі визначні вчені, як Бабенко А.Г., Дем'яненко М.Я., Пасхавер Б.Й., Саблук П.Т., Трегобчук В.М., Юзефович А.Е. та інші. Серед іноземних авторів, що досліджують ринок біопалива, можна виокремити Джонсона С.Р., Коджима М., Оуена Дж., Фааджа А., Штрубенхоффа Х. та інших.

Разом з тим, малодослідженими залишаються питання створення ефективних інструментів та відповідного інституційного забезпечення ринку біопалива. Актуальним і вкрай важливим в науково-теоретичному та практичному плані для диверсифікації енергії є стимулювання розвитку ринку біопалива. Дискусійними є питання щодо альтернативних напрямів розвитку ринку біопалива, а саме експорту сировини до країн ЄС чи виробництва та споживання біопалива всередині країни. Малодослідженою в науковому плані залишається проблема формування стратегії розвитку біоенергетичної галузі з огляду на оптимальний розмір виробничих потужностей. Продовольча криза 2007 р. загострила проблему дослідження наслідків розширення посівних площ під енергокультурами і забезпечення балансу виробництва та споживання продовольства та біопалива. Ці завдання дозволили сформувати мету дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення та висновки дослідження були отримані в межах науково-дослідної роботи відділу секторальних прогнозів і кон'юнктури ринків ДУ „Інститут економіки і прогнозування НАНУ”, зокрема відомчої науково-дослідної роботи „Моделі ефективних ринків реального сектора економіки: структурно-інституціональний та функціональний аналіз” (№ДР 0106U004701). Особисто автором було досліджено інституціональну структуру ринку енергії з відновлюваних джерел в Україні. Наукові результати та висновки дослідження було отримано також в межах науково-технічного проекту „Розробка інтегрованої енергетично-економічної моделі базових секторів паливно-енергетичного комплексу України” (№ДР 0107U003475). Особисто автором було досліджено ринок відновлюваних джерел енергії як одного з секторів ПЕК України.

Мета дослідження полягає в обґрунтуванні інструментів стимулювання розвитку ринку моторного біопалива в Україні. Для досягнення мети дослідження були поставлені та вирішені такі завдання:

- оцінити закономірності сучасного розвитку світового ринку біопалива;

- дослідити структуру ринку біопалива в Україні, а також перспективи України на міжнародному ринку біопалива;

- виявити та проаналізувати основні чинники, що перешкоджають виробництву та використанню біопалива в Україні, а також надати рекомендації щодо шляхів подолання цих перешкод;

- дослідити та систематизувати інструменти державного регулювання ринку моторного біопалива, зокрема механізми стимулювання попиту на біопаливо та його пропозиції;

- обґрунтувати механізми державної підтримки сільськогосподарських підприємств для вирощування сировини для біопалива;

- дослідити механізми узгодження інтересів суб'єктів міжгалузевого ринку енергетичних ресурсів;

- виявити та оцінити залежність між виробництвом біопалива та ринками олійних та зернових культур в Україні.

Об'єктом дослідження є процес формування ринку моторного біопалива України.

Предметом дослідження є інструменти стимулювання розвитку ринку моторного біопалива в Україні, які сприяють виробництву та ефективному використанню моторного біопалива.

Методи дослідження. Для розв'язання поставлених завдань використано як загально-наукові, так і емпіричні методи наукових досліджень. Шляхом застосування методу системного аналізу виявлено закономірності сучасного розвитку світового ринку моторного біопалива. Методом факторного аналізу виявлено основні чинники, що перешкоджають виробництву та використанню біопалива в Україні. За допомогою методу дедукції досліджено та систематизовано інструменти державного регулювання ринку біопалива. Методами математичного моделювання оцінено перспективи України на міжнародному ринку біопалива, а також оцінено залежність між ринком біопалива та ринками олійних та зернових культур в Україні. Абстрактно-логічний метод використано для обґрунтування необхідності державного регулювання ринку біопалива, обґрунтування механізмів державної підтримки підприємств-виробників сировини для біопалива, дослідження механізмів узгодження інтересів суб'єктів міжгалузевого ринку енергетичних ресурсів. Теорію аналізу галузевих ринкових структур було використано для оцінки структури ринку біопалива та міжгалузевого характеру регулювання ринку моторного біопалива. Інформаційну базу дослідження склали нормативно-правові акти України, ЄС, США, статистична інформація, представлена Державним комітетом статистики України, FAPRI (Інститутом дослідження продовольчої та сільськогосподарської політики США), FAO (Комісією ООН з продовольства та сільського господарства), праці українських та іноземних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у такому:

Вперше:

- визначено необхідність системного характеру процесу регулювання виробництва біопалива як такого, що оптимізує міжгалузеві зв'язки сільського господарства та паливно-енергетичного комплексу, ринків олійних і зернових культур та ринку біопалива в Україні;

- запропоновано та обґрунтовано систему механізмів стимулювання попиту на моторне біопаливо та його пропозиції з урахуванням особливостей українського ринку. Встановлено, що основними інструментами, які сприяють збільшенню попиту на біопаливо, є поширення інформації про позитивні ефекти від використання біопалива серед споживачів; впровадження стандартів біопалива; міжнародна торгівля біопаливом; впровадження використання біопалива певними категоріями споживачів; надання пільгових позик виробникам біопалива; співпраця виробників біопалива з автовиробниками; державні закупівлі. Виявлено основні інструменти для збільшення пропозиції біопалива, зокрема вимоги і зобов'язання домішування, споживчі знижки, звільнення виробників від акцизного податку, податку на прибуток, податку на додану вартість;

- визначено вплив нарощування обсягів виробництва біопалива на агропродовольчий ринок України, на основі чого обґрунтовано висновок про те, що виробництво ріпаку в обсягах, передбачених Державною цільовою програмою розвитку українського села на період до 2015 року, не спричинить розгортання продовольчої кризи в країні;

- визначено основні методи залучення НПЗ до виробництва біоетанолу та його домішування до традиційного палива, зокрема шляхом: використання відповідних технологій; інвестування нафтопереробними заводами у технології другого покоління; законодавчого примусу; встановлення стимулюючих ставок акцизу на біопаливо та його суміші з традиційним.

Удосконалено:

- понятійний апарат економіки АПК, зокрема запропоновано визначення енергетичного потенціалу АПК як частини загального ресурсного потенціалу АПК, спрямованого на забезпечення національної економіки паливно-енергетичними ресурсами з відновлюваних джерел та/або сировиною для їх виробництва зі збереженням продовольчої безпеки держави.

Дістали подальший розвиток:

- оцінка ситуації та розвитку ринків біопалива в світі, що дозволило виокремити етапи формування ринку біопалива в Україні;

- порівняльний аналіз інструментів регулювання ринків різних країн світу та оцінки їх ефективності, що дозволило запропонувати найбільш успішні механізми для впровадження в Україні;

- обґрунтування доцільності будівництва заводів малої та середньої потужності з виробництва біодизелю в Україні (де критерії доцільності - мінімальні терміни окупності, мінімальна собівартість продукції, забезпечення земельними ресурсами для вирощування сировини) та внесення відповідних змін до чинного законодавства;

- оцінка потенціалу експорту олії та насіння ріпаку до країн ЄС, що дозволило зробити висновок про необхідність розвитку власного ринку використання ріпаку.

Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає у тому, що вони дають можливість розробити інструменти ефективної державної регуляторної політики стосовно виробництва та споживання моторного біопалива в Україні. Впровадження результатів дослідження дасть можливість залучити нафтопереробні підприємства до виробництва та домішування біопалива, збільшити кількість біопалива, що споживається в країні.

Результати дослідження впроваджені при підготовці аналітичної записки для Міністерства економіки України «Оцінка потенціалу використання біопалива в енергетичному балансі України» (авторський внесок - аналіз технологій виробництва моторного біопалива першого та другого поколінь, розгляд можливостей розміщення енергоплантацій в Україні, підготовка відповідних рекомендацій); інформаційно-аналітичної записки з описом розробленого модельного комплексу (авторський внесок - підготовка вхідних даних стосовно перспективних технологій використання біомаси, співставлення даних про технології та їх характеристики до відповідних даних інших країн); науково-аналітичної доповіді «Про розвиток ринків паливно-енергетичних ресурсів в рамках реалізації енергетичної стратегії України» (авторський внесок - підготовка розділу про ринок альтернативних та відновлюваних джерел енергії) - позитивний відгук Ради національної безпеки і оборони України (лист №6/9-1360-6-2 від 14.04.2009); доповідної записки «До питання впровадження заводів з виробництва біодизелю в Україні» (авторський внесок - розрахунок собівартості виробництва біодизельного палива на заводах різної потужності, рекомендації щодо впровадження заводів оптимальної потужності, розрахунок потенційної кількості заводів з виробництва дизельного біопалива, що можуть бути збудовані в Україні).

Апробація результатів дисертації. Основні та проміжні положення дисертаційного дослідження апробовані на міжнародних та всеукраїнських конференціях, конгресах та круглих столах “Енергетика. Екологія. Людина” (2006 р., м. Київ); «Енергія з біомаси» (2006 р., м. Київ); «Удосконалення регуляторного середовища як передумова для залучення інвестицій в економіку України» (2006 р., м.Київ); “Енергетика. Екологія. Людина” (2007 р., м.Київ); "Енергетична безпека Європи XXI століття. Євразійські енергетичні коридори” (2007 р., м. Київ); Petro Jacyk Program for the Study of Ukraine. Centre for Russian and East European Studies (2007 р., Торонто, Канада); Першому Міжнародному Бізнес Самміті з біопалива в Україні (2007 р., м. Київ); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економіки» (2007 р., м. Київ); Літній школі Центру дослідження енергетики Великобританії (2008 р., м. Лондон, Великобританія); «Енергія з біомаси» (22-24 вересня 2008 р., м. Київ).

Публікації. Основні положення дисертаційного дослідження опубліковані в 9 наукових працях, з яких 3 статті у наукових фахових виданнях, 3 матеріалів конференцій, які написані одноосібно. Загальний обсяг публікацій становить 3,42 друк. аркуша.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Робота викладена на 218 сторінках, у т.ч. основна частина займає 177 сторінок і включає 27 рисунків на 13 сторінках, 25 таблиць на 40 сторінках. Список використаних джерел складається з 244 найменувань на 27 сторінках. Робота містить 6 додатків на 13 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі „Світовий досвід функціонування ринку моторного біопалива і перспективи для України” досліджено світовий досвід розвитку ринку біопалива. У світовій структурі біопалива виробляється близько 90% біоетанолу та 10% біодизелю. Біодизель з ріпаку є найбільш поширеним та доступним біодизельним паливом в Європі. Біоетанол у Бразилії виробляється з цукрової тростини, в США - з кукурудзи, в Європі - з цукрового буряку.

Оцінено перспективи формування сировинної бази для біопаливної промисловості. За типами сировини, з якої можна виробляти біопаливо, останнє поділяється на паливо першого та другого покоління. Сировина першого покоління для виробництва біопалива збирається завдяки своєму вмісту крохмалю, цукру чи олії та може бути перетворена на моторне паливо через традиційні технології. Сировиною другого покоління є багаті на целюлозу органічні матеріали, які вирощуються як біомаса, зокрема це верба, сорго, евкаліпт, тополя, міскантус. Целюлозу можна перетворювати на моторне біопаливо лише шляхом складних технологічних процесів, розробка яких ще триває. Біопаливо з целюлози залишається дорогим та неконкурентним, навіть у порівнянні з біопаливом першого покоління, але очікується, що вдосконалення технологій зможе значно здешевити целюлозне біопаливо в найближчі 20 років. В Україні напрацьовується досвід вирощування біомаси другого покоління і ведуться експериментально-дослідницькі роботи щодо виведення нових сортів та гібридів.

Здійснено оцінку енергетичного потенціалу рослинної сільськогосподарської біомаси для виробництва моторного біопалива в Україні. Енергетичний потенціал біомаси автором розглянуто в контексті загального ресурсного потенціалу аграрного сектора, концепцію якого розвивали провідні українські вчені у 60-80-х роках минулого століття. Обґрунтовано доцільність використання різних видів біомаси в енергетичних цілях, що сприятиме ефективному використанню ресурсів АПК, а також частковому відтворенню складових елементів власне ресурсного потенціалу, зокрема шляхом забезпечення енергетичними ресурсами.

У сільському господарстві України щорічно використовується 1,87 млн т дизельного палива, для виробництва якого потрібно 6,4 млн. т нафти. Аналогічна енергетична цінність може бути отримана щорічним споживанням 2,25 млн. т дизельного біопалива. На думку вітчизняних вчених, для виробництва біодизелю в Україні найбільш доцільним є вирощування ріпаку. Потенційно під ріпак можна виділити близько 3 млн. га сільськогосподарських угідь при середній врожайності 15-30 ц/га. В Україні можливо виробляти 2,65 млн т біоетанолу та 7,3 млн т біодизелю на рік, чим замістити відповідно 3,6 млн т бензину та 5,2 млн т дизельного палива. Фактично в Україні на 42 міні-установках виробляється близько 70 тис. т біодизелю щорічно. Можна констатувати, що в Україні до 2009 р. майже не вироблялися сумішеві бензини з вмістом високооктанової кисневмісткої добавки (ВКД) для транспорту, і ця добавка випускалася лише для потреб нафтопереробних заводів (щорічно 20 тис. т). Потужності з виробництва біоетанолу ДК «Укрспирт» складають 36 тис. т/р, і очікується, що до 2010 р. вони складуть 219 тис. т/р, що зробить концерн найбільшим виробником біоетанолу на вітчизняному ринку.

Досліджено попит на український ріпак та продукти його переробки в країнах ЄС. Дослідження показало, що лише до 2005 р. у країнах ЄС забезпечувався рівень виробництва насіння ріпаку, який відповідав внутрішнім потребам. Починаючи з 2005 р., утворився дефіцит пропозиції ріпаку, що створює експортний потенціал для його українських виробників, причому найбільший дефіцит очікувано виникає саме стосовно необробленого ріпаку. За нашими розрахунками імпортний потенціал ріпаку в країнах ЄС у 2015 р. складе 19,7% від прогнозованого обсягу виробництва ріпаку в Україні. Таким чином, хоча ринок ЄС є перспективним для реалізації ріпаку з України, він не може бути основним, і необхідно розвивати внутрішні напрямки використання ріпаку.

Ринок біопалива визначається як простір, де взаємодіють агенти, формуючи два основні фактори - попит на біопаливо та його пропозицію в рамках визначеного інституціонального середовища. Аналіз складу наявних агентів ринку, особливо з боку пропозиції, привів до висновку, що ринок біопалива розвивається стихійно. Проаналізовано структуру ринку біопалива України через його основних агентів (держава та її інституціональні органи; підприємства, що виробляють енергію, об'єднання підприємств, які потенційно можуть виробляти біопаливо; виробники сировини; переробні підприємства або їх об'єднання; галузі, пов'язані з виробництвом та споживанням біопалива (хімічна, харчова, автомобілебудівна); нафтотрейдери та нафтопереробні заводи, агенти торгівлі нафтопродуктами; організації, які займаються наданням консультаційних послуг, розробкою обладнання, обслуговуванням; потенційні споживачі).

Розраховано собівартість виробництва біодизелю в Україні заводами різної потужності (зокрема 0,3, 4, 20 і 100 тис. т/рік), і на основі розрахунків визначено, що при собівартості ріпаку 1,2 тис. грн/т собівартість тонни біодизелю складе відповідно 6,25; 6,32; 6,79 та 6,91 тис. грн/т без реалізації супутніх продуктів (макухи, гліцерину). Розраховано декілька варіантів терміну окупності заводів при сплаті різних видів податків - а) усіх податків, включно ФСП; б) без сплати ПДВ. У першому випадку мінімальні терміни окупності (відповідно 0,41 та 0,16 років) мають заводи потужністю 0,3 тис. та 4 тис тонн/рік. У другому випадку мінімальні терміни окупності (відповідно 0,49 та 0,19 років) теж мають заводи потужністю 0,3 тис. та 4 тис тонн/рік. Таким чином, обґрунтовано, що на етапі формування ринку біопалива в Україні більш доцільним є впровадження заводів невеликої потужності, щоб за рахунок біодизелю забезпечувалися власні потреби у паливі для сільськогосподарських виробників. Розраховано, що в Україні можна розмістити мінімум 721 установку з виробництва біодизелю потужністю 0,3 тис. т/рік, що забезпечить 10,7% від потреби у дизельному паливі країни.

У другому розділі „Інструменти регулювання та стимулювання розвитку ринку біопалива в Україні” визначено міжгалузевий характер регулювання та особливості стимулювання цього ринку. Схематично міжгалузеві зв'язки виробництва та споживання моторного біопалива з іншими ринками та галузями показано на рис. 1. Задіяні галузі матимуть вигоду від впровадження біопалива шляхом отримання нових ринків збуту своєї продукції та нових способів використання продукції, що випускалася раніше, а також здешевлення продукції, що випускається, завдяки застосуванню нових технологій та ефекту виробництва від масштабу.

Ринки основних сільськогосподарських продуктів є об'єктом державного регулювання та державної підтримки, незважаючи на які економічна та демографічна ситуація сільських територій є незадовільною. Виробництво та споживання біопалива сприяє покращенню економічної ситуації в сільському господарстві, оскільки вирощування основних видів сировини для виробництва біопалива (ріпаку, ячменю, пшениці) є рентабельним. Збільшення виробництва та використання біопалива сприятиме зменшенню імпорту соєвого шроту та зниженню витрат у тваринництві.

Аналіз чинного законодавства, що регулює ринок біопалива та визначає порядок взаємодії між агентами цього ринку, а також порівняльний аналіз із законодавством країн, що сформували ринок біопалива, дозволили виокремити основні недоліки законодавства України. Так, чинними є лише галузеві стандарти на біопаливо та відсутні міжнародні стандарти, які б гарантували збереження ресурсної бази та діяльність, прийнятну для довкілля. Крім відсутності міжнародних стандартів, регуляторними перешкодами для розвитку ринку біопалива є відсутність нормативно-технічної документації на рецептуру сумішей з біопалива, проблематичність використання біопалива для наявних транспортних засобів; незацікавленість виробників нових транспортних засобів у наданні гарантії на свої вироби при використанні біопалива, неможливість експорту такого продукту. Обґрунтовано необхідність демонополізації виробництва біоетанолу та його аналогів. Використання біоетанолу в Україні потенційно може бути збільшене за умови впровадження економічних стимулів для нафтопереробних заводів у домішуванні та застосуванні біоетанолу, а також у частковій модернізації наявних АЗС, зокрема через будівництво окремих резервуарів для етанолу та його суміші з бензином.

З урахуванням умов українського ринку найбільш важливими та дієвими інструментами вбачаються введення вимог домішування біопалива до традиційного; звільнення виробників біопалива від сплати акцизного податку, ПДВ, податку на прибуток; надання пільгових позик для виробників біопалива, перш за все для придбання обладнання; державні закупівлі біопалива (для системи комунального транспорту); зменшення вартості біопалива для кінцевих споживачів.

У третьому розділі „Напрями ефективного розвитку ринку біопалива в Україні” досліджені проблеми регулювання ринку сировинних ресурсів для виробництва біопалива. З метою підтримки сільськогосподарського виробництва в Україні, а також досягнення більш ефективного використання наявних ресурсів, в останні роки в Україні було запроваджено програми здешевлення страхових премій та кредитів для підприємств агропромислового комплексу, прямого субсидування вирощування окремих культур, компенсації за використання елітних та суперелітних сортів насіння. З 2008 р. припинено субсидування вирощування ріпаку (оскільки його виробництво є високорентабельним), не дотується вирощування кукурудзи, планується зменшення дотацій на виробництво льону. Проаналізовано основні види страхування сільськогосподарських культур в Україні, виявлені переваги та недоліки кожного виду страхування. Досліджено проблеми ринку страхових послуг в АПК і для сільгоспвиробників, і для страхових компаній. З 1991 р. частка сільськогосподарського сегменту страхового ринку не досягає навіть 1%, а більшість страхових угод укладаються сільськогосподарськими підприємствами на вимогу банків для отримання кредитів. В останні роки зросло залучення кредитних ресурсів в сільське господарство, але їх питома вага у загальній масі кредитів залишалася незначною. Часткову компенсацію вартості придбання насіння можуть отримати сільськогосподарські підприємства, що закупили суперелітне та елітне насіння культур вітчизняної селекції для подальшого виробництва.

З огляду на значний потенціал виробництва біопалива в Україні, досліджено шляхи залучення сільськогосподарських виробників до створення ланцюга доданої вартості виробництва біопалива, щоб сільське господарство могло скористатися зростанням попиту на біопаливо та на сировину для його виробництва. У випадку, якщо у виробництві сировини для біопалива задіяні лише великі господарства, то розвиток біоенергетичної галузі здійснить обмежений вплив на покращення матеріального стану в сільському господарстві. Щоб вигоди від розвитку біоенергетичної галузі могли отримати селянські господарства, доцільно розробити механізми їх інтеграції в об'єднання з впровадженням системи субконтрактації від переробних компаній (заводів з виробництва біопалива). Визначено переваги та недоліки субконтрактації для сільськогосподарських виробників, та компаній-контракторів.

Досліджено ринкову поведінку великих нафтопереробних компаній в контексті ставлення до виробництва моторного біопалива. Багато провідних нафтопереробних компаній світу виділяють відновлювану енергетику як окремий напрям у своїй діяльності, шукаючи додаткових джерел прибутків та створюючи додаткову рекламу. На основі аналізу світової практики, зокрема дослідження діяльності таких великих світових нафтопереробних компаній, як British Petroleum (Великобританія), Petrobras (Бразилія), ConocoPhillips (США), Royal Dutch Shell (Нідерланди), «Total» (Франція), Neste Oil (Фінляндія), Chevron (США), «Лукойл» (Росія), StatoilHydro (Норвегія), ТНК (Росія), виділено три способи залучення нафтопереробних заводів до виробництва біопалива: а) інвестування нафтопереробними заводами у технології другого покоління та утворення горизонтально-інтегрованих структур з виробниками сировини; б) встановлення законодавчих вимог домішування біоетанолу на НПЗ шляхом введення індикативної квоти для виробників бензинів; в) заохочення нафтопереробників шляхом встановлення стимулюючих ставок акцизу на біопаливо та суміші біопалива з традиційним. Найбільш поширені у світовій практиці перший та другий способи.

Проаналізовано чинне законодавство щодо ставок акцизу на традиційне та біопаливо. З огляду на те, що ставка акцизу на “традиційні” бензини така ж, як і ставка акцизу на бензини „з домішками”, для нафтопереробних заводів не створено стимулу виробництва бензинів „з домішками”. Єдиним стимулом може бути випадок, при якому біологічний компонент дешевший за традиційні бензини. Ставка акцизу на дизельне паливо складає 20-45 євро/т (залежно від рівня вмісту сірки), а ставка акцизу на біодизель є нульовою, тож стимулом для нафтопереробних компаній має стати різниця ставок акцизу 20-45 євро/т для домішування біодизелю на нафтопереробних заводах. Відповідно до чинного законодавства регулюється вміст біоетанолу не більше 5%, однак на практиці його частка у бензинах може бути більшою, що встановлює “верхнє” обмеження на виробництво біопалива.

З огляду на посилення впливу виробництва енергетичних культур на агропродовольчий ринок методом кореляційного аналізу було виявлено групу продуктів, обсяги виробництва яких найбільш чутливо реагують на збільшення обсягів виробництва ріпаку. Так, найбільш тісна парна кореляція існує між виробництвом насіння ріпаку та виробництвом олії, маргарину. На обсягах пропозиції інших агропродовольчих ринків, як показав аналіз, зміни в обсязі виробництва ріпаку суттєво не позначаться. Через подібність технологічних циклів при вирощуванні насіння ріпаку та інших олійних культур діють близькі фактори ризику, що зумовлює сильний кореляційний зв'язок між обсягами виробництва цих культур. Зв'язок між виробництвом насіння ріпаку та маргарину виникає опосередковано через зв'язок з виробництвом рослинних жирів (перш за все соняшникової олії), які використовуються при виробництві маргарину.

Досліджено гіпотезу щодо зміни обсягів споживання продуктів агропродовольчої групи під впливом розвитку біопаливної галузі, для чого оцінено рівень зв'язку між виробництвом та споживанням окремих продуктів. У випадках, коли обсяг споживання має відносно незначний зв'язок з обсягом виробництва, попит на продукцію значно не зміниться внаслідок зміни обсягів виробництва. У випадку наявного сильного зв'язку зміна обсягів виробництва призведе до зміни попиту. Проаналізовано дані щодо виробництва та споживання сільськогосподарських продуктів за 1990 - 2007рр. (фактичні) та за 2008-2015 рр. (прогнозні) та обчислено коефіцієнти кореляції між обсягами виробництва та споживання агропродовольчої продукції. Розрахунки показали, що між виробництвом та споживанням соняшникової олії в Україні існує тісний зв'язок (98,5%), тож при значному підвищенні цін на неї або значного зменшення обсягів виробництва слід очікувати зростання частки імпортної рослинної олії на внутрішньому ринку. Стосовно інших товарів, зміни у виробництві та споживанні насіння ріпаку на попиті на них суттєво не позначаться.

Обґрунтовано комплекс заходів щодо стимулювання становлення ринку моторного біопалива в Україні: фінансування розробки технологій виробництва біопалива з сировини другого покоління; здешевлення кредитів на придбання обладнання для виробництва біодизелю на заводах малої та середньої потужності; стимулювання виробництва вітчизняного обладнання для виробництва біодизелю; прийняття стандартів на біодизель та біоетанол; впровадження вимоги домішування біоетанолу нафтопереробними заводами; виділення бюджетних коштів на переобладнання частини наявних транспортних засобів у системі комунального транспорту, закупівля комунальними службами нових транспортних засобів, що можуть використовувати біопаливо; поступове переведення комунального транспорту на використання біопалива у великих містах; зменшення ставки акцизу для бензину з вмістом ЕТБЕ чи біоетанолу обернено пропорційно вмісту ЕТБЕ чи етанолу в ньому (однак ставка має не перевищувати 30 євро/т; зменшення до нульової ставки акцизу для дизелю з вмістом біодизелю від 2%; надання дозволу на виробництво біоетанолу підприємствам усіх форм власності; звільнення виробників біодизелю від сплати ПДВ протягом становлення виробництва біопалива як галузі (на 5 років).

ВИСНОВКИ

У дисертації запропоновано та обґрунтовано систему інструментів для стимулювання ринку моторного біопалива України, визначено проблемні характеристики вітчизняного ринку біопалива та суміжних ринків. У результаті вирішення поставлених завдань отримано такі висновки:

1. Досвід багатьох країн показує, що моторне біопаливо може складати значну частку в енергетичному балансі країни. Біоетанол здавна вироблявся для промислових та фармацевтичних потреб, але його використання як палива для транспорту стало актуальним на початку 1980-х років, коли почалося нове зростання цін на нафту. Біодизель був розроблений винятково для транспорту і став поширюватися у 1990-х рр. Зростають обсяги світового виробництва біодизелю, однак виробники не змінюються: країни ЄС, США, Бразилія, Аргентина та Індонезія, тобто країни, недостатньо забезпечені нафтою. На основі аналізу ринку біопалива у світі та в Україні виокремлено три етапи формування цього ринку в Україні: зародження галузі та «біопаливний бум»; спад інтересу; реалістичний інтерес.

2. Ринок біопалива можна охарактеризувати як простір, де взаємодіють агенти, формуючи два основні фактори - попит на біопаливо та його пропозицію в рамках визначеного інституціонального середовища. Структуру ринку біопалива в Україні розглянуто через агентів ринку і виявлено, що ринок біопалива є неформальним ринком, що розвивається стихійно. Основними агентами, що мають відношення до виробництва та використання біопалива, є держава та її інституціональні органи; виробники біопалива; виробники сировини та трейдери; галузі, пов'язані з виробництвом та споживанням біопалива; нафтотрейдери та НПЗ, агенти оптової, дрібнооптової та роздрібної торгівлі нафтопродуктами; споживачі (комунальні автотранспортні служби, приватні особи). Україна має ґрунти, людський капітал та розроблені технології для виробництва біопалива. Останнє є перспективним для України, даючи можливість сільському господарству перетворитися з чистого споживача енергії на її виробника, що сприятиме ефективному використанню ресурсів АПК. Аналіз перспектив України на міжнародному ринку біопалива показує, що країна має розвивати внутрішній ринок, оскільки країни ЄС не можуть бути основним споживачем українського ріпаку.

3. Виявлено основні перешкоди розвитку вітчизняного ринку біопалива та запропоновано шляхи їх подолання, зокрема:

економічні (вища вартість біопалива порівняно з викопним паливом; відсутність законодавчо встановлених вимог домішування біоетанолу до бензину на наявних НПЗ від 1%; дорогі кредити на придбання обладнання для виробництва біопалива);

регуляторні (декларативна нормативно-правова база; відсутність системи стандартів, сертифікації якості та технічних характеристик біопалива, а також визначення органу, який слідкував би за дотриманням цих вимог; відсутність законодавчо впроваджених вимог домішування біоетанолу нафтопереробними заводами; не передбачене виділення коштів на переобладнання частини наявних транспортних засобів у системі комунального транспорту; відсутність зменшення ставки акцизу для бензину з вмістом ЕТБЕ чи етанолу обернено пропорційно вмісту ЕТБЕ чи етанолу в ньому; відсутність зменшення до нульової ставки акцизу для дизелю з вмістом біодизелю від 2%; відсутність дозволу виробляти біоетанол підприємствам усіх форм власності; відсутність звільнення виробників біодизелю від сплати ПДВ на п'ять перших років його виробництва);

технічні (потреба у технічних дослідженнях властивостей біопалива, його сумішей із традиційним паливом, питань транспортування на великі відстані, пристосування наявних НПЗ до домішування біоетанолу до бензину; непристосуваність наявної інфраструктури до використання біопалива; овільне вдосконалення якості вітчизняного обладнання з виробництва біопалива, висока енергоємність процесу виробництва біопалива);

обмеження земельних ресурсів (відсутність визначення категорії земель, які можна використовувати для вирощування сировини з огляду на властивості ґрунтів, кліматичні умови тощо);

обмеження фінансування наукових розробок (щодо започаткування власного виробництва реакторів для виготовлення біопалива; дослідження процесів для зменшення окислення та розпаду біодизелю, підвищення урожайності культур; дослідження властивостей біопалива другого покоління).

4. Систематизовано інструменти державного регулювання ринку моторного біопалива, зокрема механізми стимулювання попиту на біопаливо та його пропозиції. Основними методами стимулювання попиту на біопаливо є підвищення обізнаності потенційних споживачів; запровадження екологічних стандартів і вимог; введення вимог щодо використання біопалива певними категоріями споживачів; зменшення вартості біопалива для кінцевих споживачів; використання можливостей державних закупівель. Інструментами стимулювання пропозиції біопалива на ринку є вимоги і зобов'язання щодо домішування біопалива до традиційного палива; стимулювання автовиробників, які надають гарантію на транспортні засоби з використанням біопалива; надання пільгових позик для виробників біопалива; звільнення виробників біопалива від сплати акцизного податку, ПДВ, податку на прибуток.

5. Досліджено інструменти підтримки вирощування сировини для виробництва біопалива, зокрема страхування урожаю сільськогосподарських культур, здешевлення кредитів для підприємств агропромислового комплексу, щорічна підтримка виробництва продукції рослинництва, компенсації за використання елітних та суперелітних сортів насіння. Частка підприємств, що страхують сільськогосподарські ризики з допомогою держави, є дуже малою, як і частка страхових компаній, що фактично займаються страхуванням таких ризиків. Сільськогосподарські виробники можуть отримати компенсацію вартості придбання елітного та суперелітного насіння, а також насіння кукурудзи, ріпаку і сої для подальшого виробництва. Визначена доцільність і необхідність державної підтримки виробництва сировини для біопалива, особливо здешевлення кредитів та компенсації за використання елітних та суперелітних сортів насіння.

6. Досліджено механізми узгодження інтересів суб'єктів міжгалузевого ринку енергетичних ресурсів, зокрема визначено зв'язок між технологіями виробництва нафтопродуктів та біопалива, що дозволило виокремити шляхи залучення НПЗ до домішування біопалива, а також проаналізувати шляхи збільшення доданої вартості сільськогосподарських підприємств, що виробляють сировину для біопалива. Основними способами залучення нафтопереробних заводів до виробництва біопалива є такі: а) інвестування нафтопереробними заводами у технології другого покоління; б) встановлення законодавчих вимог домішування біоетанолу через впровадження індикативної квоти для виробників бензинів; в) заохочення шляхом встановлення стимулюючих ставок акцизу на біопаливо та суміші біопалива з традиційним.

7. Виявлено групу продуктів, обсяги виробництва яких найбільш чутливо реагують на збільшення обсягів виробництва ріпаку. Так, найбільш тісний зв'язок існує між виробництвом насінням ріпаку та виробництвом олії та маргарину. Отже, зростання обсягів виробництва ріпаку перш за все позначиться на відповідних ринках. На обсягах пропозиції інших агропродовольчих ринків, як показав аналіз, зміни в обсязі виробництва ріпаку суттєво не позначаться.

8. Розраховано собівартість виробництва біодизелю в Україні заводами різної потужності (0,3; 4; 20; 100 тис. т/рік), і на основі розрахунків визначено, що найменшою є собівартість біодизелю, виробленого на міні-заводі. Розраховано декілька варіантів терміну окупності заводів при сплаті різних видів податків: а) без сплати ПДВ; б) без сплати податку на прибуток. В обох випадках мінімальні терміни окупності мали заводи потужністю 0,3 та 4,0 тис. т/рік, що дозволяє рекомендувати звільнення від сплати податків на прибуток та ПДВ як важливий регуляторний захід на етапі становлення галузі. На основі розрахунків можна констатувати, що недоцільно будувати великі заводи, а варто використовувати заводи невеликої потужності для забезпечення пальним власних потреб господарства.

9. Регулювання виробництва біопалива носить міжгалузевий характер, оскільки біопаливо має безпосереднє відношення до таких видів діяльності, як сільське господарство, машино- та автомобілебудування, транспортний сектор, харчова промисловість, виробництво та збут паливно-мастильних матеріалів, а також інші галузі. Можна констатувати, що виробництво біопалива має найбільше відношення до сільського господарства, максимально поєднуючи його з виробництвом паливно-мастильних матеріалів. Зважаючи на непросту економічно-господарську ситуацію, що склалася в сільській місцевості, а також на значний рівень залежності від імпорту нафти та зміни її цін, доцільно розвивати власний ринок біопалива для забезпечення потреб у паливно-мастильних матеріалах, для розвитку сільських місцевостей шляхом впровадження виробництва біопалива, надання можливості працювати з більшим завантаженням наявним цукропереробним заводам, а також зменшувати залежність країни від імпорту енергоносіїв та коливання цін на них.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Чибіскова Г.С. Стандартизація та сертифікація як необхідні умови торгівлі продукцією біоенергетики / Фінансово-економічний розвиток України в умовах глобалізації: Колективна наукова монографія / Під ред. Я.В. Белінської. - К.: Національна академія управління, 2008. - 212 с. - Бібліогр.: с. 5. - с. 149-158 .

2. Чибіскова Г. С. Стимулювання вирощування сировини для виробництва біопалива в Україні / Г. С.Чибіскова // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 4 (82). - С. 104 - 113.

3. Чибіскова Г. С. Виникнення міжнародних ринків біопалива: можливості для України / Г. С.Чибіскова // Актуальні проблеми економіки. - 2007. - № 5 (71). - С. 32 - 40.

4. Чибіскова Г. С. Оцінка впливу міжнародного ринку біопалива на ринок зерна та олії в Україні / Г. С.Чибіскова // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - № 11 (89). - С. 83 - 95.

5. Чибіскова Г. С. Регуляторне середовище для ринку біопалива / Г. С.Чибіскова // Підприємництво, господарство і право. - 2007. - № 6. - С. 173 - 176. - Бібліогр.: с.1-2

6. Чибіскова Г.С. Стимулювання попиту на біопаливо / Г.С. Чибіскова // Теорія і практика ринків: Ринок біопалива. - 2007. - № 1/2007 (2). - С. 95 - 97. - Бібліогр.: с.1

7. Вплив регуляторного середовища на інвестиції у біопаливо / Чибіскова Г. С. // Удосконалення регуляторного середовища як передумова для залучення інвестицій в економіку України: Матеріали Круглого столу / Упорядники: Л. І. Воротіна, С. О. Гуткевич, З. І. Тимошенко. - К.: Вид-во Європ. Ун-ту, 2007. - 133 с. - С. 97 - 98.

8. Чибіскова Г.С. Перспективи створення міжнародних ринків біопалива // Праці Інституту електродинаміки Національної академії наук України : матеріали VII Міжнародного енергоекологічного конгресу «Енергетика. Екологія. Людина», (Київ, 21-22 березня 2007 р.). - К., Інститут електродинаміки НАН України, 2007. - 135 с. - С. 38 - 42.

9. Чибіскова Г.С. Можливості формування ринків енергії з відновлювальних джерел // Збірник наукових праць. - К., Інститут електродинаміки НАН України, 2006. - 135 с.- С. 103 - 108.

Размещено на Allbest.ru