Становлення економічних суб’єктів ринкової економічної системи в Західній Європі (друга половина XVII – перша половина ХІХ ст.)

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

„Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”

УДК 330.342“15/19”(4-15)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Становлення економічних суб'єктів ринкової економічної системи в Західній Європі (друга половина XVII - перша половина ХІХ ст.)

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Чернятевич Ярослава Василівна

Київ 2009

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Динамізм суспільних процесів, входження передових країн світу в якісно новий постіндустріальний етап свого розвитку, набуття ними статусу інформаційного суспільства вимагає перегляду традиційних уявлень про роль та місце центральної постаті всіх цих змін - людини. Накопичені економічною наукою знання про неї як економічну людину, методологічного індивіда не дають змоги адекватно розкрити нову роль людини та глибину соціально-економічних процесів на принципово інших методологічних засадах, ніж це традиційно робилося, розглянути її в ролі суб'єкта ринкової економічної системи.

Актуальність наукового дослідження окресленої проблеми обумовлена також тим, що в економічній літературі немає цілісного аналізу людини на методологічних засадах цивілізаційної парадигми розвитку суспільних процесів. Тому важливим є дедалі ширше включення в науковий обіг основних положень та підходів, притаманних цій парадигмі, їх використання для аналізу місця та ролі людини в економічних процесах. Це дасть можливість сформувати методологічні підвалини в розкритті природи економічних суб'єктів, розширити ракурс бачення їх та можливості для наукового пояснення їхньої сутності.

У літературі нема єдиного погляду на сутність економічного суб'єкта. Деякі наукові розробки з висвітлення сутності економічних суб'єктів репрезентовані дослідженнями окремої людини, у свою чергу, інші вчені, під суб'єктами розуміють певні утворення, такі як домогосподарство, фірма (підприємство) чи держава. Низку питань, що стосуються віддзеркалення основних характерних ознак економічних суб'єктів, взагалі не висвітлено. Отже, постає нагальна потреба ретельно вивчити складові сутності економічних суб'єктів та дослідити процес становлення їх у межах ринкової економічної системи.

Дослідження природи економічних суб'єктів дозволяє розгорнути аргументовану критику методологічного індивідуалізму з позиції цивілізаційної парадигми аналізу суспільних процесів. Цивілізаційна парадигма і притаманні їй принципи системності, суб'єктності, синергізму дають змогу не тільки критично оцінити принцип методологічного індивідуалізму, а й знайти можливі варіанти заміни його менш абстрактними положеннями.

З економічними суб'єктами пов'язане розв'язання центральної проблеми сучасної економічної науки - дослідження динамізму процесів функціонування і розвитку економічної системи. Сили, що надають рух економічній системі, неможливо розглянути без дослідження природи економічних суб'єктів. Тому актуальність теми також пов'язана з однією з фундаментальних проблем економічної науки - проблемою динамізму економічних процесів - шляхом вивчення природи економічних суб'єктів, що є генераторами цих сил і рушійними елементами механізму функціонування економічних систем.

Дослідження становлення суб'єктів ринкової економічної системи в європейських країнах має важливе значення для ринкової трансформації економічної системи України. Використання досвіду цих країн у формуванні відповідного статусу економічних суб'єктів різного рівня, інституційного середовища, що забезпечує ефективну їхню діяльність, уможливить успішне завершення процесу становлення ринкової економічної системи в нашій державі.

Над проблемою дослідження людини в економічній науці працювало чимало вчених. Серед зарубіжних авторів можна назвати такі прізвища: А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. С. Мілль, К. Маркс, М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Ельстер П. Вайзе, Й. Шумпетер, Л. Мізес, Ф. Хайєк, Дж. Бьюкенен, Г. Беккер, Дж. Ходжсон, Р. Будон, К. Поппер, М. Блауг, Д. Юм, Ч. Тейлор.

Російську економічну думку репрезентують такі відомі автори, як В. Автономов, Н. Зарубіна, М. Бердяєв, А. Андрєєв, З. Рахматуліна, В. Іноземцев, Я. Кузьмінов, М. Юдкевич, М. Зурабян, А. Логінов та інші.

Зростає інтерес до проблеми економічних суб'єктів і у вітчизняної наукової спільноти. Так, заслуговують на увагу праці А. Чухна, Б. Данилишина, В. Ларцева, Г. Миськів, Т. Сьомкіної, В. Лагутіна, В. Єременка, Ю. Зайцева, Т. Гайдай, С. Степаненка, які аналізують різні проблеми функціонування та розвитку економічних суб'єктів. Водночас багатоаспектність даної проблеми потребує комплексного її дослідження. Тож важливість питання обумовила актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в рамках планової теми науково-дослідних робіт кафедри історії економічних учень та економічної історії Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана”. Дисертаційне дослідження є складовою частиною наукової теми „Генезис інститутів ринкової економічної системи” (номер державної реєстрації 0105U002255), яку розробляє колектив кафедри. У межах наукової теми особисто автором підготовлено підрозділи: § 1.2 „Природа економічних суб'єктів” та § 2.3 „Основні форми економічних суб'єктів на етапі становлення ринкової економічної системи Західної Європи”, де розкривається процес становлення економічних суб'єктів, виявляються їхні основні риси, зокрема роль приватної власності на ресурси та свідомої діяльності у формуванні економічних суб'єктів, обґрунтовується необхідність урахування цивілізаційних факторів, що впливають на розвиток економічних суб'єктів у Західній Європі.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розкриття процесу становлення економічних суб'єктів, місця та їхньої ролі у функціонуванні ринкових економічних систем країн Західної Європи.

Досягнення поставленої мети в ході дисертаційного дослідження потребує послідовного розв'язання такого комплексу завдань:

– визначити методологічні засади дослідження економічних суб'єктів;

– показати відмінність між поняттями «економічний суб'єкт» та «економічний індивід»;

– розкрити місце економічних індивідів у класичному та неокласичному аналізі економічної системи;

– виявити основні характерні риси економічних суб'єктів;

– дослідити умови становлення економічних суб'єктів у Західній Європі;

– визначити, яке місце у становленні економічних суб'єктів відводиться розвиткові середньовічних міст та які тенденції притаманні цьому процесові;

– розглянути еволюцію економічних суб'єктів - історичні типи та форми їх існування в Європі в досліджуваний період;

– показати, що провідну роль на сучасному етапі розвитку економічної системи відіграють колективні економічні суб'єкти.

Об'єктом дослідження є ринкова економічна система в країнах Західної Європи в період з другої половини XVII ст. до першої половини XIX ст.

Предметом дослідження є формування та еволюція економічних суб'єктів ринкової економіки.

Хронологічні рамки дослідження. Становлення економічних суб'єктів безпосередньо пов'язано з розвитком ринкових економічних відносин у Західній Європі. Утвердження ринкової економічної системи відбувалось у період демократичних та промислових революцій. Тому доцільним є обмеження хронологічних рамок дослідження періодом з другої половини XVII до першої половини XIX ст., оскільки саме в цей час в Європі відбувалась розбудова ринкової економічної системи, а отже, і становлення економічних суб'єктів.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в дисертаційному дослідженні використовуються принципи системного аналізу господарських процесів та методи діалектики. Разом з фундаментальними теоретичними положеннями сучасної економічної науки вони утворили методологічну базу дослідження у формі цивілізаційної парадигми пізнання суспільних процесів.

У розкритті окремих завдань дисертаційної роботи важливу роль відіграли такі методи наукового пізнання:

· історико-генетичний метод (у дослідженні генезису економічних суб'єктів);

· методи аналізу та синтезу (у дослідженні приватної власності та її значення у становленні суб'єктів ринкової економічної системи);

· метод ідеальних типів (у дослідженні особливостей рис економічних суб'єктів у різних економічних системах);

· принцип монадності (в аналізі внутрішніх рушійних сил та мотивів активності економічних суб'єктів);

· поєднання історичного та логічного (в обґрунтуванні об'єктивності набуття економічним індивідом статусу економічного суб'єкта на певному етапі розвитку суспільства);

· принцип синергізму (у дослідженні організації взаємодії економічних суб'єктів) та ін.

Інформаційною базою дослідження стали наукові праці українських та зарубіжних учених з проблем становлення економічних суб'єктів, матеріали науково-практичних конференцій.

Наукова новизна одержаних результатів. У процесі проведеного автором дослідження, здобуто такі результати, що виносяться на захист:

Уперше:

ь з позиції цивілізаційної парадигми дослідження суспільних процесів розглянуто сутність економічного суб'єкта як відносно відокремленого індивіда, який завдяки внутрішній активності та наявній приватній власності на ресурси в процесі свідомої взаємодії з іншими економічними суб'єктами в суспільному виробництві прагне реалізації власних цілей та особистих інтересів, та розкрито характерні ознаки економічного суб'єкта: економічна залежність людини від суспільства, активність, свідомий характер діяльності, необхідність взаємодії з іншими економічними суб'єктами, наявність власних цілей суб'єктів тощо;

ь здійснено дослідження умов становлення економічних суб'єктів у Західній Європі, зокрема, вплив демократичних, промислових, наукової, освітньої, культурної революцій. Показано, що демократичні революції головними досягненнями мали утвердження особистої свободи та заміну особистої залежності економічною; промислова революція (промисловий переворот) призвела до поглиблення суспільного поділу праці та ускладнення взаємозалежності економічних суб'єктів; наукова революція сприяла розвиткові техніки та технологій; освітня - дала можливість здобувати знання, необхідні для застосування у виробничій діяльності; культурна - сприяла зміні ставлення до праці, багатства, відродженню духовно-культурних цінностей, усвідомленню людиною власної гідності та статусу в суспільстві.

Удосконалено:

ь розуміння сутності понять «індивідуальні економічні суб'єкти» як окремі індивіди, головною метою діяльності яких було задоволення власних цілей; основною формою втілення таких суб'єктів був власник робочої сили і засобів виробництва, та «колективні економічні суб'єкти, що виникли внаслідок необхідності об'єднання приватних власників, з метою реалізації тих виробничих цілей, яких досить складно досягти самотужки;

ь розуміння ролі західноєвропейських середньовічних міст у формуванні економічних суб'єктів, оскільки саме в містах склались необхідні умови, зокрема для зародження особистої свободи, появи комерційної незалежності суб'єктів, що надалі вплинуло на утвердження приватної власності на ресурси.

Набули дальшого розвитку:

ь використання новітніх методологічних засад до дослідження сутності економічних суб'єктів у ринковій економічній системі, до яких слід віднести використання цивілізаційної парадигми, системного методу, монадності та синергетичного підходу; показано, що лише за умов комплексного їх використання можна цілісно дослідити сутність та місце людини в економічній системі суспільства;

ь аргументація взаємозв'язку між поняттями «економічний індивід» та «економічний суб'єкт», зокрема показано, що зміна суспільного статусу економічного індивіда відбувається під впливом демократичних перетворень у Західній Європі з другої половини XVII ст., наслідком яких стає утвердження індивіда в статусі економічного суб'єкта;

ь обґрунтування місця людини в класичному та неокласичному аналізі економічної системи. На зміну «економічній людині» як абсолютному егоїсту, що прагне реалізувати лише власну вигоду, приходить поняття «економічний індивід», якому притаманні такі риси, як оцінка витрат та вигод, використання обмеженої інформації, прагнення здійснити раціональний вибір тощо.

Практичне значення одержаних результатів. Сформовані в дисертаційному дослідженні теоретичні положення мають широкі можливості застосування. Зокрема, вони можуть бути використані для вдосконалення положень Цивільного кодексу України, що стосуються визначень економічних суб'єктів, колективних економічних суб'єктів та відповідного їм статусу юридичної особи.

Деякі положення і висновки дослідження використовуються в процесі викладання курсів „Історія економіки та економічної думки”, „Сучасні економічні системи”, „Інституціональна економіка” на факультетах Державного вищого навчального закладу „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” (довідка від 12. 09. 2007 р.) та в процесі викладання навчальних дисциплін ,,Економічна теорія” та ,,Економічна історія” на кафедрі фундаментальних економічних дисциплін Державної академії статистики, обліку та аудиту (довідка № 2003 від 26. 12. 2007 р.). Також окремі наукові рекомендації дисертанта взято до використання і впровадження в науково-дослідній діяльності Відділу глобалістики, геополітики та геоекономіки Інституту світової економіки та міжнародних відносин НАН України (довідка ІСЕМВ НАН України від 18. 02. 2008 р.).

Особистий внесок здобувача полягає в тому, що наукові результати дисертаційного дослідження одержано автором самостійно та відповідно відображено в опублікованих статтях.

Апробація результатів дисертації. Основні результати наукового дослідження обговорювались та дістали позитивної оцінки на методичних та методологічних семінарах кафедри історії економічних учень та економічної історії ДВНЗ „Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана” та кафедри фундаментальних економічних дисциплін Державної академії статистики, обліку та аудиту, а також апробовані на двох міжнародних науково-практичних конференціях: „Генезис інституційної системи сучасної економіки України” (16-17 листопада 2006 р., м. Чернівці, Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича); „Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку (до сторіччя від дня народження д.е.н., професора С. М. Бухала)” (7-8 лютого 2007 р., м. Київ, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана) та на двох науково-методичних конференціях КНЕУ імені Вадима Гетьмана: „Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку” (2007 р.) та „Досвід організації та активізації навчального процесу на основі впровадження інноваційних технологій” (2008 р.).

Публікації. За темою наукового дослідження опубліковано вісім наукових праць, загальним обсягом 3,05 друк. арк., з них чотири - у наукових фахових виданнях, чотири - матеріали конференції.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертаційної роботи становить 181 сторінка комп'ютерного тексту. Список використаних літературних джерел містить 184 найменування на 19 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано постановку проблеми наукового дослідження та актуальність теми, що визначається необхідністю принципово нового погляду на людину в економічних процесах. Визначено значимість та глибину опрацювання даної проблеми вітчизняними та зарубіжними дослідниками. Зокрема, показано обмеженість домінантного в науковій літературі зведення людини до «економічної людини» чи методологічного індивіда та розкрито причини зростання її ролі. Сформульовано мету та завдання дисертаційної роботи, що передбачають дослідження процесу становлення економічних суб'єктів, виявлення їх характерних рис, еволюцію (тобто історичні форми), роль середньовічних міст у становленні економічних суб'єктів. Об'єктом дослідження визначено процес формування ринкової економіки в Західній Європі (друга половина XVII - перша половина ХІХ ст.), у межах якого окреслено предмет: формування суб'єктів ринкової економічної системи. Розкрито наукову новизну, теоретичне та практичне значення здобутих результатів. Зокрема, результати даного наукового дослідження можна використати для вдосконалення законодавчої бази стосовно статусу колективних економічних суб'єктів та їхньої ролі в економічній системі України. Результати дисертації одержано за допомогою використання наукових методів, таких як історико-генетичний, аналізу та синтезу, ідеальних типів, синергізму тощо. Наведено дані про апробацію дисертації та обсяг авторських публікацій результатів даного дослідження.

У розділі 1. «Методологічні засади дослідження економічних суб'єктів» автором обґрунтовано необхідність застосування нових методологічних підходів, що полягають у використанні цивілізаційної парадигми до дослідження суспільних явищ. До таких пiдходiв варто вiднести системнiсть дослiдження, розгляд об'єкта дослідження як цілісного утворення, вплив на об'єкт як зовнішніх чинників, так і внутрішніх. Саме вони дають можливість ґрунтовно розкрити проблеми становлення та розвитку економічних суб'єктів у ринковій економічній системі Західної Європи в досліджуваний період.

Цивілізаційна парадигма спирається на системний підхід. Відповідно до нього вивчення та аналіз суспільних процесів відбуваються у тісній взаємодії їх з усіма елементами системи, а суспільство розглядається з позиції цілісності. Використання такого підходу в дисертаційному дослідженні дало змогу зазначити, що становлення економічних суб'єктів, їхня взаємодія стають зрозумілими лише за умови розгляду господарської системи як цілісності. У роботі обґрунтовується, що цивілізаційна парадигма передбачає перетворення людини на ключовий елемент суспільних процесів. Такий підхід дає змогу по-новому поглянути на основні закономірності розвитку людства та знайти відповіді на безліч запитань, на які складно було відповісти в рамках традиційних методологічних підходів.

Системність дослідження ролі людини в суспільних процесах передбачає, що суспільство та всі його сфери здійснюють суттєвий вплив на діяльність людини. Політична та соціальна сфери суспільства є важливими сферами в дослідженні місця людини в ньому. Саме вони формують основні суспільні норми, правила, відповідно до яких діє окремий індивід та певні організації людей. Важливою сферою людського суспільства є культура (духовно-культурна підсистема розвитку людства), котра як особлива система норм, морально-духовних цінностей стала основою суспільства як сукупності людей, пов'язаних спільними потребами і цілями, заради задоволення яких і відбувається взаємодія індивідів у суспільстві. Однак ключову роль у становленні людини відіграє економічна сфера життєдіяльності суспільства, оскільки саме вона регулює діяльність індивідів у суспільстві з метою реалізації їхніх різноманітних потреб.

У дисертації зазначається, що сутність економічних суб'єктів досліджує чимало сучасних авторів. Проте, переважна більшість праць не дають можливості зрозуміти ґенезу економічних суб'єктів та виявити характерні ознаки їхньої сутності. Досить часто сутність суб'єктів подається як класифікація, тобто простежується тенденція до того, що єдиного погляду на сутність наукового визначення економічних суб'єктів у вчених немає, що в залежності від того, які потрібно одержати результати, так і трактуються економічні суб'єкти. Тому в дисертації досліджуються основні риси економічних суб'єктів.

Зазначається, що важливою умовою набуття статусу економічних суб'єктів, на відміну від поглядів, що домінують у літературі, є утвердження в суспільстві приватної власності на ресурси. Це стає передумовою утвердження абсолютно нового статусу індивіда, що пов'язаний з наявністю економічної свободи. Маючи як особисту, так і економічну свободу, економічний індивід дещо по-іншому здійснює власну економічну діяльність, самостійно визначає масштаби та напрямки такої діяльності, набуває статусу економічного суб'єкта.

Наявність приватної власності приводить до утвердження внутрішньої активності економічних суб'єктів. Уперше поняття активності на науковому рівні розглянув І. Кант, великою заслугою якого є введення в наукові дослідження категорії активного суб'єкта, що має здібності творчо пізнавати та діяти. Поняття активності визначається як діяльний стан індивідів, як умову їх існування в суспільстві. Активний суб'єкт не просто перебуває в русі, він у собі містить джерело енергії свого власного руху.

Такий рух приводить до реалізації власних цілей індивіда. Жодна система не може і не буде розвиватись без цілей, які стоять перед членами її суспільства. Наявність суспільно необхідних цілей є головною умовою функціонування економічних систем. Будучи членом даної спільноти, економічний суб'єкт обов'язково має власну мету. Під впливом приватної власності на наявні ресурси формуються основні цілі окремих економічних суб'єктів і визначаються способи розв'язання суперечностей у суспільстві.

Доведено, що реалізувати поставлені цілі економічних суб'єктів можна лише в процесі взаємодії. Взаємодія, як характерна ознака вияву активності економічних суб'єктів, має важливе значення в економічних дослідженнях стосовно до цивілізаційної парадигми. Традиційно досліджувалась максимізаційна поведінка індивідів, які здатні чітко прорахувати всі можливі варіанти дій. Відокремленість та незалежність економічних індивідів позначалась за допомогою терміна „робінзонад” (відокремлений елемент, що самостійно, на основі своїх переваг та потреб, приймає рішення). На відміну від цього, методологія системно-синергетичного аналізу передбачає розгляд взаємодії та взаємозалежності як з елементами однієї системи, так і на рівні різних систем, що входять у більш широку систему, складники якої розглядають як зовнішнє середовище. Тому економічний суб'єкт набуває особливого суспільного статусу в економічній системі та здійснює реалізацію власних цілей через взаємодію з іншими суб'єктами.

Обов'язковою рисою суб'єкта є наявність у нього свідомості, яка виявляється в наявності власних цілей суб'єктів, організації їхньої діяльності тощо.

На основі дослідження всіх раніше окреслених рис економічних суб'єктів сформульовано, на нашу думку, більш повне визначення поняття економічного суб'єкта: економічний суб'єкт - це відносно відокремлений індивід, який завдяки внутрішній активності та наявності приватної власності на ресурси в процесі свідомої взаємодії з іншими економічними суб'єктами в суспільному виробництві прагне реалізації власних цілей та особистих інтересів.

У роботі показано розвиток поглядів на сутність економічних суб'єктів. Характерними серед них були: дослідження моделі «економічна людина» класиками та їхніми послідовниками та визначення економічного індивіда як ключового елемента економічної системи. Сутність економічних процесів довгий час відображало поняття «економічна людина», уведене в науковий обіг класичною школою політичної економії. Цій проблемі багато уваги приділяли Д. Рікардо, К. Маркс, М. Вебер, В. Зомбарт, К. Г. Юнг, Й. Ельстер. Сама ідея економічної людини була сформульована А. Смітом у „Дослідженні про природу і причини багатства народів”. Разом з тим А. Сміт став першим економістом, який заклав певні наукові уявлення про людину в цілісній системі економічної теорії.

Серед російських учених найбільш ґрунтовно модель економічної людини дослідив В. С. Автономов, виокремивши в її основі шість ключових ознак, серед яких - обмеженість ресурсів для діяльності людини, необхідність здійснювати вибір, який визначається перевагами та обмеженнями, здатність економічної людини зробити максимально раціональний вибір за наявності обмеженої інформації тощо. Варто зазначити, що деякі положення моделі не підтвердились часом, виявились недієздатними, тому піддаються в роботі суттєвій критиці.

Дослідження внеску вітчизняних науковців з проблеми становлення економічних суб'єктів та людини в економічній системі розпочато з праць Н. Х. Бунге, А. Я. Антоновича, В. Я. Желєзнова (друга половина ХІХ ст.) При цьому слід наголосити, що українська економічна думка того періоду розвивалась паралельно з європейською, тобто досліджувалось приблизно однакове коло питань.

У розділі 2. «Формування економічних суб'єктів у Західній Європі (друга половина XVII - перша половина XIX ст.)» здійснено аналіз історичних передумов становлення економічних суб'єктів у ринковій економічній системі Західної Європи, що надалі сприяло утвердженню їх у ролі ключових елементів економічних систем. Дослідження основних умов розвитку суб'єктів дає можливість зрозуміти сутність їх генезису.

Автором було досліджено процес становлення економічних суб'єктів з періоду середньовіччя, де статус індивіда потрібно розглядати з позиції особистісної і майнової залежності. Так, певні категорії населення мали статус особисто залежних людей, як серви у Франції. Тобто в таких випадках вони мали обмежені економічні та політичні права. До іншої категорії належали так звані віллани - поземельно залежні селяни, що сплачували ренту, підкорялись судовій і адміністративній владі феодала, але при цьому були особисто незалежні. Фундаментальним принципом суспільної взаємодії стало поняття підпорядкування одного індивіда іншому індивідові, формування сеньйорально-васальних відносин. М. Блок зазначав, що такі відносини стали ідеальною системою позбавлення власної індивідуальності та свободи селянина доби середньовіччя. Різні вияви такої суспільної субординації визначали, у кожному окремому випадку, суспільне становище індивіда. Статус такого селянина визначався обов'язками з обробітку землі та підлеглістю іншій людині.

Майнова залежність виявлялась у необхідності користування землею. Власниками землі були феодали, а селяни повинні були обробляти їхню землю. У класичному феодалізмі земельна власність розглядалась двояко: вона давала власнику певні визначені права, але разом з цим зобов'язувала його виконувати певні обов'язки. Соціальна еліта виконувала обов'язки васальної вірності і військової служби, а селяни несли трудові повинності. Обмеженість господарської діяльності залежала від статусу окремої людини, що визначалась поняттям економічного індивіда.

З часом суспільні умови взаємоіснування індивідів зазнають певних змін, особливо з появою середньовічних міст. Західні міста стали важливими суспільними одиницями з погляду розвитку в них різнобічної діяльності у формі поділу праці та спеціалізації ремісників.

Показано, що в містах відбувалося поступове утвердження особистої свободи як передумови утвердження приватної власності на ресурси, що приводило до появи індивіда зі статусом економічного суб'єкта. В основі формування особливого статусу економічних суб'єктів лежало утвердження приватної власності на засоби виробництва, від якої і залежав увесь перелік прав та можливостей, які може мати окремий суб'єкт. Такі права давали йому змогу реалізувати наявні господарські здібності, на появу яких впливала наявність власних цілей. Тобто статус міського мешканця надавав йому важливих та принципово нових ознак і дозволяв розглядати індивіда в ролі економічного суб'єкта. Такий аспект процесу становлення економічних суб'єктів вивчав російський дослідник А. Г. Дживелегов, який зазначав, що ані в церкві, ані в державі, ані в помістях не можна було знайти «здорових суспільних відносин», «справжнього живого життя», цілеспрямованої праці, що було наявним в західних середньовічних містах.

У роботі аналізуються історичні події середини XVII - XVIII ст., зокрема низка революцій, що сприяли становленню економічних суб'єктів. Основними передумовами революцій стали наявність різних за статусом індивідів у суспільстві, домінування позаекономічного примусу до праці, що негативно позначалось на ефективності господарської діяльності людей. «Славна революція» в Англії 1688-1689 рр., Велика французька революція 1789 р. своїми досягненнями мали утвердження особистої свободи всіх індивідів у суспільстві. Саме в період демократичних революцій для людини особливо гостро постає відчуття необхідності свободи, яке дає можливість по-іншому здійснювати реалізацію власних цілей.

Роль особистої свободи в житті людини досліджували М. Бєрдяєв, К. Ясперс, Г. В. Гегель. Зокрема, на думку останнього, свобода визначає людське буття як таке, тому, здобувши свободу, індивіди дістали універсальне право займатись виробничою діяльністю, ремеслом, продавати свої здібності тощо. Свобода в економічній сфері виявляється в утвердженні приватної власності на ресурси.

У дисертації показано, що важливою умовою становлення економічних суб'єктів стає утвердження приватної власності на засоби виробництва. У роботі зазначається, що утвердження приватної власності на ресурси відбувається саме після демократичних революцій в Європі. Приватна власність не існує поза особистою свободою індивідів, тобто якщо утвердження свободи є наслідком революцій, то і приватна власність на ресурси з'являється саме в XVII - XVIII ст. в західноєвропейських державах. Приватна власність на засоби виробництва спирається на рівність людей у суспільстві та з'являється як заміна особистої власності (є характерною для економічних індивідів). Про приватну власність згадував ще Дж. Локк. На його думку, у суспільстві мають існувати лише вільні громадяни, що переслідують свої власні інтереси та проживають у правовому суспільстві. У такому суспільстві гарантуються певні права, зокрема право володіти власністю, мати необмежену свободу та рівні права. Рівність і свобода означають, що індивіди мають право розпоряджатися власними тілами і результатами своєї діяльності. Для того щоб можна було ефективно реалізувати всі ці положення, у суспільстві має охоронятись право індивіда на приватну власність.

Ідея нерозривного зв'язку особистої свободи та приватної власності вперше була обґрунтована в працях російських вчених Л. С. Васильєва та В. Л. Іноземцева. Останній наголошував, що сам термін «приватна власність» з'явився тоді, коли економічні відносили почали проникати вглиб самого виробничого процесу, тобто з формуванням ринкового господарства як цілісності (друга половина XVII ст.). За таких умов позаекономічний примус до праці втрачає свою актуальність, на зміну йому приходять економічні методи, а засоби виробництва вже не можуть належати робітникам. В. Л. Іноземцев зазначав, що таке розуміння природи приватної власності спричинило серйозні зміни в різноманітних соціальних та економічних теоріях. економічний суб'єкт ринковий система

Крім демократичних революцій на розвиток економічних суб'єктів суттєво вплинула культурна революція - Ренесанс, оскільки свобода в суспільстві поширилась на різні сфери, зокрема на сферу культури. Р. Гусейнов і М. Закович у своїх працях зазначали, що завдяки різним суспільним процесам, відбувається розвиток особистості в суспільстві, становлення її в новому суспільному статусі. Поряд з культурною, суттєва роль у становленні економічних суб'єктів відводиться науковій та освітній революціям. Ідеї розвитку науки та техніки в досліджуваний період відображені в працях В. Ларцева, А. Островського, В. То росяна. Спільним для цих представників економічної науки є висновок про те, що розвиток науки в XVII - XIX ст. сприяв піднесенню на вельми високий рівень освіти в суспільстві. Наукова революція не тільки сприяла зміні релігійних норм, сільськогосподарського, промислового виробництва, а й показала необхідність освіти, унаслідок чого відбулась освітня революція в Західній Європі.

Доведено, що важливі зміни в суспільному житті зумовили певні зміни у сфері виробництва. В економічній літературі такі зміни заведено називати промисловим переворотом (промисловою революцією), який у своїй основі мав значні прогресивні зрушення в господарській сфері. Такі зрушення привели до утвердження в Західній Європі ринкової економічної системи, що базувалася на принципах поділу праці та обміну результатами діяльності людей.

У контексті дисертаційної роботи важливим є питання виокремлення типів та форм економічних суб'єктів у досліджуваний період. Автором виділено два типи економічних суб'єктів: індивідуальний економічний суб'єкт та колективний економічний суб'єкт. Становлення індивідуального економічного суб'єкта відбувалося раніше, ніж колективного. Індивідуальний економічний суб'єкт являв собою окремого індивіда, який, володіючи певними якостями економічного суб'єкта, займався реалізацією власних інтересів. Основною метою діяльності такого суб'єкта було задоволення власних цілей за рахунок використання особистих здібностей та вмінь. Індивідуальний економічний суб'єкт виступав у формі власника робочої сили та засобів виробництва. Основними мотивами та стимулами діяльності індивідуального економічного суб'єкта ставали усвідомлені потреби, які зводились до необхідності забезпечувати власну життєдіяльність. Доведено, що це виявлялось у матеріальних, споживацьких потребах, у потребах здійснювати певний вид економічної діяльності відповідно до наявних здібностей та можливостей, у потребах бути частиною суспільства тощо.

Другий тип економічних суб'єктів - колективний економічний суб'єкт - з'являється внаслідок необхідності ефективного використання ресурсів індивідуальних економічних суб'єктів. Він став об'єднуючою ланкою між окремими індивідами та суспільством як цілим. Показано, що колективний економічний суб'єкт - це суб'єкт, що реалізує цілі й завдання людської діяльності, втілює зв'язки взаємодії і взаємозалежності, характеризується певною цілісністю своїх рис і властивостей. Функціонування таких суб'єктів є неодмінною передумовою і засобом розвитку як окремої людини, так і суспільства в цілому. У дисертації зазначається, що ефективна діяльність щодо реалізації індивідуальних цілей може здійснюватись лише в межах певного колективного утворення. До таких утворень можна віднести сім'ю, державу, різні види економічних організацій. Такі колективні суб'єкти мають власні цілі та інтереси, що іноді можуть суттєво відрізнятись від цілей індивідів, які формують колективні утворення. Однак разом з цим вони дають більше можливостей реалізувати й особисті цілі.

Встановлено, що першими колективними економічними суб'єктами були компанії на довірі та торгові організації на принципах партнерства. Ці дві форми суб'єктів досліджував Р. Камерон, стверджуючи, що вони стали прототипом формування акціонерних компаній.

У дисертації досліджено такі форми колективних економічних суб'єктів, як акціонерні компанії, фабрики, корпорації. Поява акціонерних компаній стала наслідком необхідності великої концентрації капіталу для здійснення торговельних операцій. Так, перші форми акціонерних компаній виникають у Голландії та Англії. В акціонерній компанії кожен зі співвласників вкладає в загальний капітал об'єднання свою частку і відтак бере участь у розподілі прибутків та збитків пропорційно вкладеному капіталу. Статутного капіталу тривалий час не існувало, оскільки купці для кожної поїздки створювали окремий фонд, який потім визначав прибутковість справи і рівень одержаних прибутків (збитків). Найвідомішими акціонерними компаніями були англійська Ост-Індська компанія, яка мала 550 акціонерів, та голландська Ост-Індська компанія - близько 600 власників акцій.

У роботі зазначається, що оскільки в кінці XVII ст. ще не було чітко встановленого законодавства, яке б регулювало взаємодію акціонерних компаній як економічних суб'єктів, частина таких компаній займалась спекуляцією, а частина компаній набувала монопольне право на здійснення своєї діяльності від держави. Результатом таких подій стає ухвалення 1720 року „Закону про дуті компанії”, відповідно до якого було заборонено створювати приватні акціонерні компанії. В Англії в період активного розвитку промисловості така форма організації не мала юридичного захисту, а тому акціонерні компанії були трансформовані в товариства та індивідуальні компанії.

Вказується, що довгий час акціонерні компанії створювались лише в торгівлі та в банківській справі. Однак після промислових революцій, коли нові способи виробництва потребували нових капіталовкладень, акціонерні компанії починають виникати в інших галузях. Так, у будівництві транспорту саме випуск акцій дав можливість ефективно здійснювати прокладання залізничних колій, оскільки неможливо було в інший спосіб зібрати необхідні кошти. У промисловості також значна кількість успішних компаній була організована у формі акціонерних компаній.

У роботі доведено, що промислове виробництво набуло дальшого розвитку у формі фабрик як колективних економічних суб'єктів. Фабричне виробництво швидкими темпами зростало в 1790 - 1830 рр. у Західноєвропейських державах. Фабрика, як форма організації співпраці суб'єктів, прийшла на зміну мануфактурному виробництву та використанню майстерень. З вітчизняних учених проблеми становлення фабричного виробництва досліджував М. І. Туган-Барановський, виокремлюючи переваги великого машинного виробництва перед дрібним. Однак, незважаючи на це, велике фабричне виробництво розвивалось нерівномірно. Причинами цього могли бути незадовільне технічне обладнання фабрик, недостатні знання робітників, низька заробітна плата, тривалий робочий день тощо.

Обґрунтовано, що важливою формою об'єднання колективних суб'єктів стала корпорація. Основою такого об'єднання була необхідність реалізації спільних цілей індивідів, відокремлених власників. Досягнення цілей приватних власників потребувало пошуку найбільш ефективної форми захисту своєї власності. Саме такою формою стала корпорація, яка являє собою таке об'єднання власників, базу якого становить спільна власність (як різновид колективної), що утворюється в результаті добровільного взаємообміну прав на ресурси. Корпорація є самостійним суб'єктом ринку і має статус юридичної особи, який дозволив відокремитись від тих, хто її утворив. Основними принципами діяльності корпорацій є одержання спільної вигоди, певна координація зусиль усіх членів, концентрація ресурсів з метою спільної діяльності.

Досліджено, що становлення та визнання корпорації як колективного економічного суб'єкта мало тривалу історію. Зокрема, процес становлення корпорацій почався з XVII ст., довгий час вони не визнавались юридичними особами, а тому їм було досить складно дотримуватись прав власності та виконання різних договорів. Ще від римського права дійшов звичай, за яким будь-яка асоціація громадян вважалась загрозою для держави і не визнавалась законною доти, доки не одержувала дозвіл від держави на здійснення діяльності. Саме тому уявлення про корпорацію як про правову фікцію, що створювалась виключно правовим актом держави, завжди ставало на заваді розвитку корпорації як колективного економічного суб'єкта.

За сучасних умов головною формою колективних економічних суб'єктів є економічна організація. Уперше поняття економічної організації як економічного явища було використано А. Маршаллом. Нині є різні теорії, що визначають сутність економічної організації як колективного економічного суб'єкта. Серед них можна виокремити неокласичну теорію (організація як «чорна скринька»), трансакційну теорію, еволюційний підхід, ресурсну стратегію. Для того щоб економічна організація відповідала сучасним критеріям ефективного функціонування в статусі економічного суб'єкта, необхідно створити синтетичну теорію, яка поєднає всі попередні підходи.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоновано нові підходи в дослідженні процесу становлення економічних суб'єктів у ринковій економічній системі Західної Європи в другій половині XVII - першій половині ХІХ ст. На основі принципів цивілізаційної парадигми пізнання суспільства в дисертаційній роботі зроблено такі висновки:

1. З нових методологічних підходів розкрито сутність поняття економічних суб'єктів як центральних елементів функціонування та розвитку ринкової економічної системи. У дисертації показано, що застосування принципів цивілізаційної парадигми об'єктивно приводить до розгляду людини як центрального елемента економічної системи. Досягнення максимальних результатів у виробництві продукції, боротьба з обмеженістю ресурсів, розвиток матеріальної сфери життєдіяльності суспільства та інші процеси безпосередньо пов'язані з діяльністю економічних суб'єктів, створенням інституціонального середовища їх взаємодії.

2. Запропоновано визначення економічного суб'єкта як відносно відокремленого індивіда, який завдяки внутрішній активності та наявності приватної власності на ресурси в процесі свідомої взаємодії з іншими економічними суб'єктами в суспільному виробництві прагне реалізації власних цілей та особистих інтересів. Таке розуміння сутності економічного суб'єкта відкриває шлях до консолідації різних поглядів з даної проблеми.

3. Визначено основні ознаки економічних суб'єктів, до яких слід віднести: активність або внутрішнє активне джерело суб'єкта, яке можна визначити як діяльний стан, як умову існування людини в суспільстві; наявність власних цілей та завдань, реалізація яких стає головним орієнтиром у діяльності суб'єктів; взаємодія як важлива складова діяльності суб'єктів, у процесі якої досягається узгодження особистих та суспільних цілей; свідомо організована діяльність щодо досягнення поставлених цілей здійснюється з урахуванням найбільш раціональних варіантів дій; наявність економічних інтересів, стимулів та мотивів активної діяльності.

4. Розглянуто генезис економічних суб'єктів, зокрема досліджено спільні та відмінні риси економічної людини, економічного індивіда та економічного суб'єкта. Так, для економічних індивідів характерною була наявність особистої залежності від суспільства, в якому вони жили. Розкрито обмеженість поняття «економічний індивід» та показано об'єктивність процесу трансформації їх в економічних суб'єктів.

5. Економічні суб'єкти є ключовими елементами економічної системи, вони пройшли тривалий шлях становлення та утвердились після низки революційних подій в Європі в XVII - XVIII ст. Головними ознаками процесу їх становлення стають набуття особистої свободи індивідами та утвердження приватної власності на ресурси. Саме приватна власність закріплює статус свободи економічних суб'єктів у ринковій системі та дає змогу вільно досягати власних цілей.

6. Важливу роль у набутті особистої свободи суб'єктами відіграли західноєвропейські середньовічні міста, які стали центром економічного та культурного життя Європи. У середньовічних містах створювались умови для формування економічних суб'єктів, оскільки тут розгорталися процеси становлення приватної власності на ресурси; кожна із соціальних верств міст реалізовувала привілеї в розподілі прав власності та ренти; у містах виникали елементи еквівалентності обмінів у взаємодії економічних індивідів, що дозволяло враховувати особисті та суспільні інтереси.

7. У процесі становлення економічні суб'єкти господарської системи країн Західної Європи набували індивідуальних та колективних форм. Індивідуальний економічний суб'єкт характеризувався як окремий індивід, власник робочої сили та засобів виробництва, головною метою діяльності якого є задоволення власних цілей. Колективні економічні суб'єкти почали виникати внаслідок об'єднання індивідуальних економічних суб'єктів з метою більш ефективної реалізації індивідуальних та спільних цілей. Специфічною особливістю колективного економічного суб'єкта стало формування виробничого колективу людей, певним чином організованих для ефективного використання наявних ресурсів та спільної власності на засоби виробництва. Колективний суб'єкт у історичному розвиткові набував різних форм, найважливішими серед яких були: торгові організації на довірі, акціонерні компанії, фабрики, дорожні трести, корпорації тощо, кожна з яких мала свої характерні ознаки

8. За сучасних умов розвитку економічних систем колективними економічними суб'єктами є домогосподарства, держава та різноманітні форми економічних організацій. Зокрема, економічним організаціям притаманне прагнення реалізовувати не тільки індивідуальні цілі всіх індивідів, що до неї входять, а й спільні цілі, які суттєво можуть відрізнятись від особистих цілей. В економічній організації здійснюється свідома взаємодія з метою узгодження дій окремих членів, відбувається узаконений захист прав приватної власності на ресурси, координуються дії всіх індивідів за допомогою норм та правил, які є обов'язковими для виконання, та діє владний центр (адміністрація), що забезпечує організацію та ефективне її функціонування. Такі ознаки економічних організацій сприяли тому, що вони стали провідною формою економічних суб'єктів.

9. У роботі розглянуто різноманітні концепції, що відображають сутність економічної організації. Серед них можна зазначити ті, що обґрунтовують виробничу природу економічної організації, пояснюють наявність трансакційних витрат, здійснюють дослідження ресурсного потенціалу, соціально-економічних відносин усередині економічної організації. Природа економічної організації розглядається автором як єдність виробничих цілей, власності на ресурси, наявності правил взаємодії персоналу організації, відносин наймання, соціальної взаємодії людей.

10. Досвід становлення та розвитку економічних суб'єктів у Західній Європі може бути використаний у сучасний умовах розвитку економічної системи України. Зокрема, важливо врахувати такі моменти: людиноцентричність економічних процесів, коли не багатство, ресурси, технологія, а людина є ключовим елементом економічної системи; виняткове значення утвердження статусу економічного суб'єкта через специфікацію та захист його прав приватної власності на ресурси; інституційне забезпечення діяльності всіх форм економічних суб'єктів тощо.

Отже, усе викладене дає змогу зробити висновок про вкрай важливу роль економічних суб'єктів у ринковій економічній системі, без вивчення яких неможливо досліджувати розвиток та основні закономірності функціонування господарської сфери життєдіяльності суспільства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Чернятевич Я. В. Людина як головний суб'єкт економічної системи / Я. В. Чернятевич // Науковий вісник Державної академії статистики, обліку та аудиту. - 2008 . - № 1. - С. 128-134. (0,4 д. а.).

2. Чернятевич Я. В. Роль міст у становленні економічних суб'єктів / Я. В. Чернятевич // Вісник соціально-економічних досліджень. Вип. 25-26 / Одес. держ. екон. ун-т. - Одеса, 2007. - С. 380-386. (0,88 д. а.).

3. Чернятевич Я. В. Методологічні особливості дослідження економічних суб'єктів / Я. В. Чернятевич // Наукові праці Донецького національного технічного університету. Серія: економічна. Вип. 31-1 (117). - Донецьк, ДонНТУ, 2007. - С. 242-247. (0,63 д. а.).

4. Чернятевич Я. В. Природа економічних суб'єктів / Я. В. Чернятевич // Формування ринкової економіки : зб. наук. праць. - К. : КНЕУ. - 2006. - № 16. - С. 18-28. (0,63 д. а.).

5. Чернятевич Я. В. Становлення економічних суб'єктів ринкової економічної системи / Я. В. Чернятевич // Міжнародна науково-практична конференція [“Генезис інституційної системи сучасної економіки України”] (16-17 листопада 2006 р., м. Чернівці). - Чернівці : Рута, 2007. - С. 256-258. (0,13 д. а.).

6. Чернятевич Я. В. Економічна організація як економічний суб'єкт / Я. В. Чернятевич // Економічна організація та економічна освіта: взаємообумовленість стратегій розвитку : зб. мат. Міжнар. наук-практ. конф., присвяч. 100-річчю від дня народж. С. М. Бухала (7-8 лют. 2007 р). [відп. за вип. А. П. Наливайко]. - К. : КНЕУ, 2007. - С. 76-79. (0,16 д. а.).

7. Чернятевич Я. В. Відображення економічних суб'єктів в економічних дисциплінах / Я. В. Чернятевич // зб. мат. наук-метод. конф. [“Теоретичні та практичні підходи до впровадження нового покоління освітньо-професійних програм і навчальних планів підготовки фахівців: шляхи розвитку”] (6-8 лютого 2007 р ). Ч. І. - К., 2007. - С. 546-548. (0,13 д. а.).

8. Чернятевич Я. В. Взаємодія між викладачем та студентом як важлива складова навчального процесу / Я. В. Чернятевич // [Досвід організації та активізації навчального процесу на основі впровадження інноваційних технологій] : зб. мат. наук.-метод. конф. (5-8 лютого 2008р) : у 2 т. - Т. 1. - К.: КНЕУ, 2008. - С. 276-277. (0,09 д. а.).

Анотація

Чернятевич Я. В. Становлення економічних суб'єктів ринкової економічної системи в Західній Європі (друга половина XVII ст. - перша половина ХІХ ст.). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки. - ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана». - Київ, 2008.

У дисертації системно досліджуються питання становлення економічних суб'єктів у ринковій економічній системі Західної Європи на основі використання системного підходу та цивілізаційної парадигми. Виокремлено основні риси економічних суб'єктів як основних елементів економічної системи та досліджено головні відмінності між поняттями «економічний індивід» та «економічний суб'єкт».

Розглянуто історико-економічні передумови становлення суб'єктів у XVII - ХІХ століттях та проаналізовано особливу роль середньовічних міст в утвердженні приватної власності та особистої свободи, у становленні економічних суб'єктів.

У роботі вивчаються особливості функціонування індивідуальних економічних суб'єктів та колективних економічних суб'єктів. Колективний економічний суб'єкт набував таких форм у Західній Європі другої половини XVII - першої половини ХІХ ст., як фабрика, акціонерні компанії, корпорації, дорожні трести тощо.

Ключові слова: економічні суб'єкти, економічна система, економічний індивід, системний підхід, цивілізаційна парадигма, індивідуальний та колективний економічні суб'єкти, економічна організація.

Аннотация

Чернятевич Я. В. Становление экономических субъектов рыночной экономической системы в Западной Европе (вторая половина XVII - первая половина ХІХ вв.). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли. - ГВУЗ «Киевский национальный экономический университет имени Вадима Гетьмана». - Киев, 2008.