Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

УПРАВЛІННЯ ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯМ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ПРИНЦИПАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Фещенко Володимир Петрович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі теоретичної та прикладної економіки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Шегда Анатолій Васильович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Александров Іван Олександрович, Донецький національний університет, Завідувач кафедри менеджменту;

кандидат економічних наук, доцент Максимів Людмила Іванівна, Національний лісотехнiчний університет України директор Інституту екологічної економіки.

Захист відбудеться 25.12.2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.001.12 Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 03022, м. Київ, вул. Васильківська, 90-А, ауд.203.

З дисертацією можна ознайомитись у Науковій бібліотеці імені М. Максимовича Київського національного університету імені Тараса Шевченка за адресою: 01033, м. Київ, вул. Володимирська, 58, кім. 10.

Автореферат розісланий 24.11.2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент О.І. Жилінська.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

природокористування промисловий сталий розвиток

Актуальність теми дослідження. Сталий розвиток, який поєднує економічне зростання і гармонійні відносини навколишнього середовища та суспільства, є центральним моментом у сучасному підході до управління природокористуванням. При цьому рівновага економічних і природоохоронних інтересів повинна досягатися на рівні конкретного природокористувача - підприємства. Тим часом, господарська діяльність підприємства спрямована на отримання доходу, що знижує стимули виробників здійснювати інвестиції в охорону навколишнього середовища, оскільки це зменшує величину отримуваного прибутку. Тому необхідний новий підхід до політики розвитку промислового виробництва, у межах якого має бути розроблена ефективна система управління природокористуванням підприємства.

Внутрішньофірмовий менеджмент повинен органічно включати підсистему управління природокористуванням, яке безпосередньо спрямоване на раціональне використання природних ресурсів під впливом певних суспільних механізмів. Управління природокористуванням включає використання природних ресурсів як фактору виробництва за допомогою конкретних технологій, виробничих процесів у межах підприємства, що супроводжується неоднозначним впливом на локальне природне середовище з точки зору його збереження та відтворення для подальшої економічної діяльності з метою задоволення найрізноманітніших всезростаючих суспільних і ринкових потреб. Тому менеджмент підприємства повинен нести соціальну відповідальність за результати негативного впливу на природне середовище та здоров'я людей як під час, так і після остаточного чи часткового використання продукованих ними і реалізованих товарів та послуг. Перед суспільством стоїть стратегічне завдання вирішення інтегрованої проблеми, де об'єктивно закладені певні суперечності стану та перспектив кількісно-якісного відтворення природного середовища існування й активного споживання природних ресурсів людиною, а саме: раціонального використання природних ресурсів з точки зору інтересів як окремих суб'єктів господарювання, так і суспільства загалом за допомогою макроекономічних інструментів впливу на менеджмент підприємства; впровадження у виробничий процес технологій, які повинні розглядатися як джерело певного впливу на довкілля; відповідальності менеджменту підприємства за негативні наслідки використання продукції підприємства як для людей, так і природного середовища.

Питанням стану та оцінки навколишнього середовища значну увагу приділяють українські вчені, зокрема: І. Александров, І. Антоненко, О. Бойко, Б.Данилишин, Т. Галушкін, О. Горська, П. Жолкевський, Л. Максимів, І. Патока, Л.Чернюк та ін. Вагомі здобутки у сфері дослідження проблем економіки природокористування належать науковцям Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України. Ці проблеми розглядаються ними передусім у контексті ефективного розвитку і розміщення продуктивних сил окремих регіонів та України загалом. Окремі аспекти природокористування в контексті концепції сталого розвитку розкриті у працях зарубіжних вчених (Р. Андерсона, Р. Барра, У.Баумоля, К. Боулдінга, К. Кабла, У. Острома, У. Нордгауза, Т. Тінтенберга, та ін.), українських і російських дослідників (А. Алимова, О. Балацького, Л. Бєланова, Б.Буркінського, В. Весніна, В. Волошина, І. Гречанявської, Б.Данилишина, М.Долішнього, С. Дорогунцова, В. Євтушевського, Л. Мельника, Н. Пахомової, В.Трегобчука, М. Чумаченка, В. Шевчука, А. Шегди та ін.). В їх роботах розглядаються різноманітні еколого-економічні аспекти розвитку національного господарства. Водночас низка теоретико-методологічних і практичних питань формування дієвого механізму управління природокористуванням промислових підприємств, вирішення яких сприяло б сталому еколого-економічному розвитку, є недостатньо розробленими, що зумовлює високу актуальність теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмам, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри теоретичної та прикладної економіки економічного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка за темою: «Розвиток внутрішнього ринку України в умовах глобалізації: закономірності та протиріччя», підрозділ «Трансформація внутрішнього ринку промислових товарів в умовах глобалізації» (шифр №06 БФ040-01), у межах якого досліджено управління природокористуванням промислових підприємств як складової внутрішньофірмового менеджменту.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретичних та організаційних засад управління природокористуванням промислових підприємств, спрямованого на раціональне використання природних ресурсів на принципах сталого розвитку. Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання дослідження:

- розкрити теоретичні підходи до дослідження управління природокористуванням промислових підприємств у процесі виробничо-господарської діяльності, пов'язаних із дотриманням принципів сталого розвитку;

- вивчити вплив виробничо-господарської діяльності окремих підприємств різних галузей на навколишнє середовище та сформулювати основні шляхи вирішення існуючих екологічних проблем, пов'язаних з природокористуванням;

- розкрити основні складові концепції стратегічного управління природокористуванням, спрямованої на природоохоронну діяльність підприємств у процесі здійснення виробничо-господарської діяльності;

- розробити основні підходи реалізації концепції управління природокористуванням як складової теорії сталого розвитку;

- обґрунтувати джерела фінансування затрат на здійснення заходів управління природокористуванням підприємств, їх інноваційну діяльність з метою раціонального використання природних ресурсів та зменшення негативного впливу на природне середовище;

- визначити концептуальні засади механізму реалізації стратегії природокористування на мікрорівні на принципах сталого розвитку.

Об'єктом дослідження є процеси природокористування у виробничо-господарській діяльності промислових підприємств.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та організаційні аспекти управління природокористуванням у процесі здійснення виробничо-господарської діяльності промислових підприємств на принципах концепції сталого розвитку.

Методи дослідження. У проведеному дослідженні використовувались такі методи наукового пізнання: діалектичний - для розкриття теоретичних основ природокористування; статистичний, економічного, порівняльного та структурного аналізу - для аналізу сучасного стану природокористування в Україні та на вітчизняних промислових підприємствах; функціонального - для обґрунтування теоретико-прикладних засад раціонального природокористування; діалектичний метод пізнання взаємозв'язків процесів - в організаційно-економічному механізмі реалізації системи раціонального природокористування; сучасні гіпотези розробки стратегії прийняття еколого-орієнтованих управлінських рішень щодо мінімізації антропогенно-техногенного впливу вітчизняних промислових підприємств на довкілля; системний підхід - при та обґрунтуванні теоретичних засад формування системи раціонального природокористування в Україні, факторний і комплексний аналіз - при узагальненні взаємозв'язку та взаємовпливу підприємства і навколишнього середовища; графоаналітичні логічні, математичні методи відображення результатів дослідження з використанням ПЕОМ.

Інформаційну базу дослідження складають: наукові праці вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів, присвячені проблемам природокористування та природоохоронної діяльності, Закони України, нормативно-правові акти та матеріали законодавчих і виконавчих органів влади України, щорічні звіти, методичні та статистичні матеріали Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, Державного комітету статистики України та інших міністерств і відомств, дані статистичної звітності вітчизняних промислових підприємств, статистичні дані зарубіжних інформаційних джерел.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати виконаного наукового дослідження дозволяють вирішити важливе науково-прикладне завдання поглиблення теоретичних основ управління природокористуванням підприємств на принципах сталого розвитку, розробки методичних підходів та організаційних заходів їх втілення у внутрішньофірмовому менеджменті на вітчизняних промислових підприємствах. Найбільш вагомими науковими результатами, що містять елементи наукової новизни, є:

вперше:

· розкрита природоохоронна спрямованість управління раціональним природокористуванням у процесі здійснення виробничо-господарської діяльності підприємств з дотриманням основних принципів, що випливають з теорії сталого розвитку; обґрунтовано концепцію управління природокористуванням як складової внутрішньофірмового менеджменту і безпосередньо спрямованої на раціональне використання природних ресурсів за рахунок впровадження таких технологій і виробництв, що дозволяють зменшити негативний техногенний вплив виробничо-господарської діяльності підприємств на природне середовище та здоров'я людей;

удосконалено:

· трактування існуючих суперечностей між підприємством та природним середовищем його функціонування, пов'язаних із технологічним вилученням природних ресурсів і техногенним забрудненням середовища; обґрунтована необхідність переходу від традиційного «технократичного» управління підприємством до превентивного управління, тобто управління, яке попереджає шкідливий вплив на навколишнє середовище на всіх стадіях створення вартості і на всіх рівнях управління;

· науковий інструментарій обґрунтування специфічних особливостей використання природних ресурсів як об'єктів, що є факторами виробничої діяльності підприємств різних видів економічної діяльності у контексті відносин власності; природні ресурси як об'єкти, з одного боку, незалежно від форми власності на них, використовуються економічно уособленими суб'єктами підприємницької діяльності, а з іншого - безпосередньо виробнича діяльність одного суб'єкта та використання ним певного природного об'єкта впливає на виробничу діяльність інших суб'єктів і на природні ресурси, які ними використовуються, а також на природу загалом;

дістали подальшого розвитку:

· трактування категорії «природокористування» системи відносин, що складаються у процесі вилучення та використання (як проміжного, так і кінцевого) корисних властивостей природних та похідних об'єктів для досягнення економічних та інших цілей на всіх етапах суспільно-перетворюючої діяльності людини, враховуючи вплив останньої на природне середовище;

· підходи до управління природокористуванням у процесі природоохоронної діяльності промислових підприємств України, зокрема, використання мотиваційного механізму переходу до екологічно-орієнтованого розвитку за принципом «зворотного зв'язку», який спрямований на мотивацію самостійно господарюючих суб'єктів всіх форм власності, їх господарської діяльності на задоволення не тільки матеріальних, але й духовних потреб, найважливішою складовою яких є потреба в чистому природному середовищі та збереженні його рівноваги;

· організаційні засади прийняття стратегічних еколого-орієнтованих рішень щодо мінімізації антропогенно-техногенного впливу промислових підприємств на навколишнє природне середовище, які, на відміну від існуючих, базуються на оцінці ресурсно-екологічної ситуації у територіальному вимірі та аналізі потенційних конкурентних переваг підприємства.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що основні положення, викладені автором у дисертації, доведено до рівня методичних розробок та прикладних рекомендацій. Розроблені концептуальні принципи і положення дозволять сформувати ресурсо- і природозберігаючу екологічно орієнтовану політику на макро- і мікрорівнях. Вони призначені також для використання при розробці рекомендацій щодо удосконалення механізму раціонального природокористування на промислових підприємствах України.

Запропонована концепція оптимізації інвестиційної політики у сфері екологізації виробництва використовується Міністерством охорони навколишнього природного середовища України при розробці нормативних документів (довідка № 17434/07/1-08 від 15.12.2008 р.).

Запропонована концепція еколого-економічного управління врахована при розробці програми підвищення конкурентоспроможності продукції ВАТ «Київський завод «Радар»» за рахунок використання екологічних стандартів у виробництві та реалізації продукції (довідка №1080 від 25.06.2008 р.).

Основні наукові та практичні результати дисертаційної роботи з актуальних питань природокористування та природоохоронної діяльності на принципах сталого розвитку, удосконалення організаційно-економічного механізму природокористування на підприємствах України впроваджено у навчальний процес на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка №013/90 від 28.01.08 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дослідження доповідались автором та отримали позитивну оцінку на Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблемы повышения эффективности деятельности предприятий в современных условиях» (Севастополь, 11-14.10.2004р.), VI Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія інвестування промислового виробництва в Україні» 14-15.04.2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Формування конкурентоспроможного страхового ринку України в умовах глобалізації» (м. Київ, 6-7.12.2006 p.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Умение и нововведения - 2007» (м. Дніпропетровськ, 16-31.10.2007 p.), VII Міжнародній науково-практичній конференції «Конкурентоспроможність національної економіки» (м. Київ, 23-24.03.2007 р.). За участю здобувача здійснювалася підготовка щорічної Національної доповіді про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2004-2007 рр.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана здобувачем самостійно. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використано лише ті положення й ідеї, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Публікації. За темою дисертаційної роботи автором опубліковано 10 наукових праць, з них у фахових виданнях - 8, загальним обсягом 3,2 д. а.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел зі 170 найменувань і містить 28 таблиць та 10 рисунків. Повний обсяг роботи становить 190 сторінок комп'ютерного тексту, з яких таблиці займають 3 сторінки, список використаних джерел - 15 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено ступінь її наукової розробки, сформульовано мету та завдання дослідження, а також визначено наукову новизну, практичне значення результатів, одержаних автором, їх апробацію, публікації, окреслено особистий внесок здобувача.

У першому розділі - «Теоретичні основи дослідження процесу управління природокористуванням на мікрорівні» розкрито основні теоретичні підходи до формування та розвитку понятійно-категоріального апарату природокористування, а також природоохоронний аспект процесу управління природокористуванням у процесі виробничо-господарської діяльності промислових підприємств.

Традиційна парадигма економічної науки визначає провідним орієнтиром економічної політики досягнення високих темпів економічного зростання як одного з чинників добробуту країни та її сталого розвитку. Сталий розвиток - це форма соціально-економічного розвитку суспільства з використанням механізмів еколого-економічного розвитку, за допомогою яких враховуються інтереси теперішнього і майбутнього поколінь, і які спрямовані на забезпечення високого рівня якості природного середовища життєдіяльності людини. За таких умов та з огляду на посилення взаємозалежності економічних, соціальних та екологічних процесів у системі «людина-суспільство-природа» питання управління природокористуванням промислових підприємств набувають стратегічного значення як на макро-, мезо- так і на мікрорівнях.

Ринкові механізми не завжди сприяють втіленню в життя концепції сталого розвитку, а ринкова цивілізація власним розвитком сприяла виникненню сучасної кризи, яка на сучасному етапі перевищила допустимі межі екологічного навантаження. З проведеного дослідження зроблено висновок про необхідність подолання домінуючої системи цінностей і переходу до виробництва і споживання, які ґрунтуються на постіндустріальних цінностях. Перехід до сталого розвитку призведе до зміни місця ринкового механізму в усій структурі суспільного життя.

Дослідження засвічує, що у понятійному апараті немає однозначної категоріальної визначеності щодо трактування сутності поняття «природокористування», не дивлячись на те, що проблеми природокористування є предметом досліджень наукового й прикладного характеру впродовж тривалого часу. Відсутність єдиного розуміння і тлумачення основних понять нерідко призводить до різних результатів у дослідженнях.

Запропоновано авторський підхід до визначення поняття «природокористування» як економічної категорії, що розглядається як система відносин, що складаються між суб'єктами господарювання у процесі вилучення та використання (як проміжного, так і кінцевого) корисних властивостей природних та похідних об'єктів для досягнення економічних та інших цілей на всіх етапах суспільно-перетворюючої діяльності людини, враховуючи вплив останньої на природне середовище. За екологічними наслідками природокористування може бути раціональним і нераціональним. Нераціональне природокористування - це діяльність людини, яка не забезпечує збереження природно ресурсного потенціалу, досягнення екологічної рівноваги. Раціональне природокористування не наносить шкоди природному середовищу і передбачає дотримання певних принципів здійснення виробничо-господарської діяльності: вирішення усіх питань природокористування на основі активної участі широкої громадськості, суспільних організацій при підтримці та стимулюванні їх діяльності органами влади; охорони природних ресурсів, не залежно від ступеня їх залучення у господарський оборот; включення природних ресурсів, які на даний час не використовуються, у систему природних багатств за їх потенційною активністю; комплексне залучення ресурсів в інтенсивний господарський оборот. Раціональність природокористування сприяє реалізації основних засад сталого розвитку і визначається ефективністю використання виробничими підприємствами природних ресурсів з точки зору задоволення різноманітних суспільних потреб за умови збереження існуючого природного середовища.

Показано, що у реальній практиці здійснюється управління безпосередньо виробничою діяльністю підприємств, а не природокористуванням чи природоохоронною діяльністю. Аргументом щодо впровадження в управлінську практику на мікрорівні системи управління природокористуванням є той факт, що виробничо-господарська діяльність підприємства відбувається у «межах» природного середовища і завдяки використанню суто природних або перетворених працею людини ресурсів, що об'єктивно веде до певного впливу на природу як таку.

У дисертаційній роботі управління природокористуванням розглядається як механізм забезпечення природоохоронної діяльності підприємства та є сукупністю різноманітних форм, способів, методів його впливу на природні об'єкти. Змістовними елементами процесу управління природокористуванням промислових підприємств, спрямованого на охорону та відтворення природного середовища, є вивчення природних ресурсів; облік ресурсів у системі ведення кадастрів; аналіз використання, відтворення ресурсів та охорони природи; ресурсовпорядкування; контроль за дотриманням норм і правил експлуатації ресурсів та охорони природи; регулювання природокористування; розподіл та перерозподіл ресурсів; збір доходів від природокористування; екологічний моніторинг. Ефективне управління природокористуванням здійснюється за допомогою реалізації таких функцій як стимулювання, перерозподіл ресурсів, регулювання, контроль, що передбачає використання конкретних принципів, методів та інструментів управлінського впливу суб'єкта на об'єкт управління.

Вагомий вплив на дотримання принципів сталого розвитку на мікрорівні має держава. Державне управління природокористуванням, яке здійснюється у формі соціально-економічних відносин між державою (суб'єктом управління) та підприємствами (об'єктами управління) з приводу використання останніми природних ресурсів у господарській діяльності, аналізується з точки зору вирішення суперечності між бажанням отримати прибуток від господарської діяльності та потребами збереження природи. Важливу роль у цьому процесі відіграє вибір методів управління природокористуванням на макрорівні. Враховуючи комплексність екологічних проблем і вплив політики ресурсозбереження на соціальну та економічну діяльність, екологічні проблеми зазвичай вирішуються за рахунок, так званої, «змішаної політики», яка ґрунтується на комбінації адміністративних, економічних та інших методів.

У другому розділі - «Природокористування промислових підприємств на засадах сталого розвитку» здійснено аналіз екологічних наслідків використання природних ресурсів в умовах ринкових перетворень; досліджено механізм взаємодії підприємства з природним середовищем; розкрито особливості екологічно-орієнтованого управління виробничо-господарською діяльністю підприємства на принципах сталого розвитку.

Розкрито особливості природних ресурсів як об'єктів, що використовуються як фактори виробничої діяльності різних суб'єктів господарювання у контексті відносин власності. Природні ресурси як об'єкти, з одного боку, незалежно від форми власності на них, використовуються економічно відособленими суб'єктами підприємницької діяльності, а з іншого - безпосередньо виробнича діяльність одного суб'єкта та використання ним певного природного об'єкта впливає на виробничу діяльність інших суб'єктів та на природні ресурси, що ними використовуються, а також на довкілля загалом.

Акцентується увага на тому, що забезпечення високих темпів економічного та соціального розвитку досягається лише за умови, що природні системи здатні забезпечувати ці темпи мінеральними та біологічними ресурсами, з одного боку, та здатністю біосфери до асиміляції забруднень та інших негативних впливів господарської діяльності - з іншого. Зроблено висновок, що попередження кризових явищ в економічній сфері як у світовому, так і в національному масштабі, не може бути успішним без радикальних зусиль по перетворенню завдання збереження природи у загальноцивілізаційний процес. Для вирішення цього завдання необхідною умовою є розробка та впровадження на всіх рівнях механізму раціонального використання природних ресурсів. Тому виробничо-господарська діяльність підприємств повинна здійснюватися у трьох функціональних аспектах: природоохоронному, еколого-економічному та природо-відтворювальному.

Існуючі екологічні проблеми соціально-економічного розвитку вітчизняної економіки пов'язані з соціальними, економічними та техніко-технологічними факторами діяльності підприємств. Проведений аналіз процесів природокористування в Україні засвідчує високий загальний рівень антропогенного навантаження на природу; забруднення навколишнього природного середовища; високий рівень ресурсо- та енергомісткості виробництва; високий рівень зношення основних засобів, що посилює ймовірність техногенних аварій; використання застарілих технологій; недостатнє фінансування оновлення технологій та здійснення природоохоронних заходів; нераціональне використання природно-ресурсного потенціалу країни; дефіцит в окремих регіонах доброякісних водних ресурсів та ін. На основі порівняльного аналізу екологічної ситуації в Україні та інших країнах, зроблено висновок, що у нашій державі забруднення довкілля досягло критичного рівня відносно можливості подальшого збереження екологічної рівноваги в країні та її регіонах. У деяких областях техногенне навантаження на природне середовище у 4-5 разів перевищує аналогічні показники розвинених країн світу. Щорічний обсяг забруднюючих речовин, що припадає на 1 км2 площі України, у 6,5 разів перевищує аналогічний показник у США, і в 3,2 - у країнах ЄС. Основними причинами загострення сучасних екологічних проблем є технологічна, організаційна і структурна недосконалість вітчизняного виробництва.

Значна увага у дисертації приділяється дослідженню існуючих суперечностей та взаємозв'язку між природокористуванням підприємств і задоволенням соціально-економічних потреб населення. Доведено, що, з одного боку, нераціональне природокористування призводить до адміністративного закриття підприємств, що супроводжується зростанням рівня безробіття, а відтак - бідності. З іншого боку бідність є причиною нераціонального природокористування через пошук бідними шляхів до виживання. Відтак одна проблема є породженням іншої, і навпаки.

Проаналізовано вплив виробничо-господарської діяльності промислових підприємств різних галузей економіки на природне навколишнє середовище. Аналіз даних про виробничо-господарську діяльність ВАТ «Завод «Радар», ВАТ «Норд», низки хлібобулочних комбінатів підтверджує, що відсутність достатніх інвестицій та обігових коштів підприємств призвела до значного погіршення технічного стану основних засобів, а відтак - збільшення негативного впливу на довкілля. Це зумовлено тим, що, з одного боку, впровадження екологічно ефективних технологій вимагає мільярдних капіталовкладень. Тим часом, розмір прибутку, наприклад, на ВАТ «Завод «Радар» у останньому десятиріччі не перевищував 21 млн. грн.; на ВАТ «Норд» за 2001-2007 рр. був прибуток мізерним, а переважна більшість хлібобулочних підприємств Донеччини взагалі є збитковим. Отже, вітчизняні підприємства працюють фактично за рахунок тих ресурсних можливостей, які були накопичені до початку 1990-х рр. З іншого боку, внаслідок негативного впливу виробництва на навколишнє природне середовище, останнє стає чинником, який перешкоджає нормальному процесу відтворення всіх факторів виробництва, погіршуючи умови господарювання в майбутньому. Марнотратне використання сировини, нагромадження відходів виробництва, незадовільна експлуатація природоохоронного устаткування знижують потенціальні можливості збільшення прибутку та задоволення потреб споживачів, а також погіршують конкурентоспроможність підприємств, стан природних ресурсів, умови життя і праці людини.

Запропоновано витрати на додатковий поточний ремонт і утримання основних засобів, спричинені впливом атмосферного повітря, визначати у такий спосіб:

, (1)

де - збільшення поточних витрат на ремонт і утримання основних засобів, обумовлене впливом забруднення атмосфери, гр.од. (грн.);

- капітальні витрати, гр.од. (грн.);

- строк придатності основних засобів без обліку й з урахуванням впливу шкідливих технологічних викидів відповідно, років;

е - експонентний множник;

t - фактор часу;

b - коефіцієнт масштабу, що обчислюється за допомогою кореляційно-регресійного аналізу.

Для оцінки витрат на поточний ремонт та утримання основних засобів для ВАТ «Норд», спричинених забрудненням атмосферного повітря, було визначено два параметри формули (1), а саме та коефіцієнт b. Для цього з використанням фактичних даних підприємства було побудовано два лінійних регресійних рівняння. На першому етапі було побудовано лінійну залежність між витратами на утримання та експлуатацію устаткування ВАТ “Норд” (залежна змінна) і валовими викидами шкідливих речовин у атмосферу м. Донецька (незалежна змінна). Коефіцієнт при незалежної змінній інтерпретується як величина, на яку зміниться залежна змінна при зміні незалежної змінної на одиницю свого виміру. Отже, можна розглядати цей коефіцієнт як збільшення поточних витрат на ремонт та утримання основних засобів, обумовлене впливом забруднення атмосфери ( ). Значення показника у відповідності до цього рівняння дорівнює 124,09. При цьому коефіцієнт детермінації отриманого рівняння дорівнює 0,78, що вказує на те, що 78 % зміни видатків на утримання й експлуатацію устаткування пояснюється валовими викидами в атмосферу Донецька, інші 22 % доводиться на невраховані в моделі фактори. Значимість коефіцієнта детермінації підтверджується F-Критерієм Фішера, що перевищує табличне значення при рівні значимості в 95 %. На другому етапі було побудоване лінійне регресійне рівняння для оцінки коефіцієнту масштабу b. При цьому як незалежна змінна була використана величина

а залежною змінною також виступали витрати на ремонт і утримання основних засобів. У результаті обчислень було отримано, що значення коефіцієнту масштабу b дорівнює 2,717.

Після проведених розрахунків параметрів та b формули (1) отримано, що витрати на додатковий поточний ремонт і утримання основних засобів, викликані впливом атмосферного повітря, для ВАТ «Норд» можна обчислювати за такою формулою:

(2)

Концепція управління природокористуванням підприємства спрямована на вирішення важливого економічного завдання - підвищення його конкурентоспроможності, та загальноцивілізаційного - зниження негативного впливу на навколишнє середовище завдяки природоохоронній діяльності підприємств. Для підвищення конкурентоспроможності кожне підприємство повинно розробити власну екологічну політику й реалізовувати її в контексті глобальної, європейської та національної екологічної політики і міжнародних екологічних зобов'язань держави. Зниження негативного впливу на навколишнє середовище досягається за рахунок раціонального використання підприємством у процесі своєї діяльності природних ресурсів, зниження шкідливого впливу процесів виробництва і продукції, що випускається, на довкілля за рахунок впровадження екологоефективних технологій, зменшення енергомісткості та матеріаломісткості виробництва.

У третьому розділі - «Удосконалення управління природокористуванням промислових підприємств в умовах сталого розвитку» обґрунтовано концепцію стратегічного управління підприємством та сформульовано напрямки удосконалення економічного механізму управління природокористуванням на досліджуваних промислових підприємствах.

Обґрунтовано, що управління природокористуванням в умовах ринкової економіки слід розглядати як складову стратегічного управління підприємством, фірмою. Головною ідеєю концепції стратегічного управління підприємством є його гармонійний розвиток в умовах невизначеності. У загальному плані це означає, що стратегічне управління підприємством повинно ґрунтуватись на концепції пріоритетності інтересів суспільства та принципах сталого розвитку. Сутність концепції стратегічного управління природокористуванням на мікрорівні зводиться до відповіді на питання: «Як необхідно здійснювати управління підприємством в умовах динамічності і невизначеності зовнішнього середовища, щоб забезпечити раціональне природокористування та успішну природоохоронну діяльність?».

При проведенні дослідження автор виходив з того, що стратегічними екологічними цілями підприємства є: збереження наявного природно-екологічного потенціалу підприємства; зниження кількості використання у процесі виробництва продукції екстенсивних ресурсних технологій; зниження природоємності виробництва (енергоємності, матеріалоємності тощо); впровадження екотехнологій; впровадження безвідходних і маловідходних технологій; підвищення ефективності утилізації відходів; сертифікація та стандартизація процесу виробництва і продукції на відповідність міжнародним стандартам; виробництво екологічно чистої продукції.

Теоретично аргументовано, що конфлікт екологічних, економічних та соціальних цілей підприємства може мати місце виходячи з суто економічних міркувань та проявлятися лише в короткостроковому періоді. У довгостроковому періоді такий конфлікт не виникає, якщо підприємство розглядається як частина суспільства і яке здійснює ефективне стратегічне управління природокористуванням у контексті природоохоронної діяльності. Реалізація екологічних цілей у кінцевому підсумку через природні ресурси забезпечить реалізацію економічних цілей підприємства, а відтак - буде сприяти підвищенню його іміджу з суспільної точки зору. Тому реалізацію екологічних цілей в умовах сталого розвитку варто розглядати як пріоритетне завдання підприємства.

У межах реалізації концепції сталого розвитку важливим стратегічним завданням є удосконалення ціноутворення на підприємствах, які використовують природні ресурси у процесі виробничо-господарської діяльності. В дисертації розглядаються два аспекти проблеми ціноутворення на природні ресурси як об'єкти використання економічними суб'єктами в межах загальносуспільного процесу управління природокористуванням. Перший аспект пов'язаний з НТП. Низькі ціни на природні ресурси гальмують розвиток НТП та впровадження маловідходних технологій у виробництві. Традиційно вважається більш вигідним проводити ресурсно-витратну політику і компенсувати відсталість існуючих технологій екстенсивним використанням дешевих природних ресурсів. Раціональне збільшення цін на природні ресурси, більш повне врахування екологічного фактора у ціні на продукцію екологічно «брудних» виробництв дають змогу стимулювати перехід промислових підприємств до режиму ресурсозбереження. Другий аспект пов'язаний з рівнем екологічної безпеки продукції. Чиста в екологічному розумінні продукція, як правило, має більш низьку ціну і є більш привабливою для її покупця порівняно з продукцією, виробництво якої негативно впливає на навколишнє середовище, або є певним чином небезпечною для здоров'я людини і природи у процесі споживання або у вигляді відходів. Для цього необхідно використовувати податки та націнки на екологічно небезпечну продукцію, а для виробників екологічно чистої продукції передбачити систему субсидій і пільг. Перехід до концепції сталого розвитку може бути здійсненим завдяки впровадженню технологій виробництва продукції, які відповідають світовим екологічним стандартам.

У дисертації показано, що основними джерелами фінансування затрат на здійснення заходів управління природокористуванням підприємств також є: бюджетні кошти (державного і місцевого); кошти підприємств; кредитні кошти; кошти екофондів. Найбільшим джерелом інвестицій, у тому числі і природоохоронного характеру, є кошти підприємств.

Аналіз діяльності ВАТ «Київський завод «Радар» засвідчив, що підприємство є значним забруднювачем природного середовища. Водночас податковий розрахунок збору за забруднення довкілля є мізерним і за результатами 2007 р. cтановив лише 8103,28 грн. З'ясовано, що у підприємств відсутні стимули до здійснення додаткових затрат на впровадження екобезпечних технологій через мізерний розмір податкових платежів на природоохоронну діяльність. Протягом досліджуваного періоду підприємство взагалі не здійснювало затрат на превентивні заходи щодо охорони природного середовища. Мали місце лише затрати на подолання наслідків надзвичайних ситуацій: у 2001 р. - 12,1 тис. грн., у 2006 р. - 28,0 тис. грн.

Відповідно до проведених розрахунків частка сукупних екологічних зборів ВАТ «Норд» у собівартості реалізованої продукції (за винятком 2005 р.) становить значно менше 1 %. За даними звітності підприємства, маса відходів, які утилізуються на ВАТ «Норд», становить лише близько 60 % від маси утворених відходів. Однак, динаміка утилізації відходів є позитивною: якщо у 2004 р. утилізувалось лише близько 26% утворених відходів, то у 2007 р. - 62 %.

Як показують дані таблиці, платежі за викиди (скидання, розміщення твердих відходів) шкідливих речовин у довкілля знаходяться у межах нормативу. Тим часом, викиди в атмосферу забруднюючих речовин стаціонарними джерелами ВАТ «НОРД» у 2005-2007 рр. зросли в 1,8 раза. Лише 15% джерел викидів на підприємстві оснащені очисними спорудами. Фактично сплачені екологічні збори за забруднення природного середовища скоротилися у з 17 % у 2001 р. до 6,8 % - у 2007р.

Таблиця

Платежі за викиди забруднюючих речовин на ВАТ «НОРД»

Аналогічною є ситуація і на інших досліджуваних підприємствах. Це є свідченням того, що вітчизняні підприємства дуже інертно здійснюють контроль за використанням природно-ресурсного потенціалу та екологічною безпекою виробництва. Значною мірою це зумовлено тим, що вони ще не мають достатніх стимулів для економного та раціонального використання природноресурсного потенціалу.

Зроблено висновок щодо необхідності удосконалення податкової політики, яка б сприяла раціональному використанню та відтворенню всіх видів ресурсів. Обґрунтовано доцільність впровадження у практику таких напрямів податкового стимулювання: перехід на рентні платежі, що враховують кількість та якість використаних ресурсів, і стимулюють ресурсозбереження; застосування шкали податкових ставок при оподаткуванні прибутку, яка передбачає найвищі ставки оподаткування для екологічно небезпечних підприємств; збільшення загальної частини природоохоронних затрат за рахунок усіх джерел фінансування до загальносвітового рівня (3-5 % ВВП).

Важливим завданням сучасного підприємництва є активізація заходів з ресурсо- та енергозбереження, зниження природомісткості продукції. Ліквідація підприємствами надлишкових або застарілих потужностей призведе до зменшення розриву між сукупним попитом і пропозицією, сприятиме створенню умов для ефективнішого використання потужностей, що залишилися, появі стимулів до оновлення основних засобів на сучасній технічній основі, до впровадження екологобезпечних технологій, реалізації заходів зі зниження матеріало- та енергомісткості виробництва, екологічних програм збереження природно-ресурсної бази національної економіки.

ВИСНОВКИ

У дисертації зроблено теоретичне узагальнення та запропоновані нові підходи вирішення важливого науково-прикладного завдання вдосконалення механізму управління природокористуванням вітчизняних промислових підприємств на принципах сталого розвитку. За результатами проведеного дослідження сформульовано висновки, пропозиції та рекомендації, які відображають вирішення основних завдань дисертаційної роботи відповідно до поставленої мети:

1. З'ясовано, що екологічні проблеми сучасності є прямим результатом процесу нераціонального природокористування. Вони загострюються під впливом існуючих дестабілізуючих факторів соціально-економічного й техніко-технологічного характеру та потребують негайного вирішення. Взаємодія виробництва з природою набуває характеру антагоністичної суперечності. Вирішення цих суперечностей на принципах сталого розвитку можливе за допомогою екологізації виробництва. Екологізація суспільного виробництва передбачає впровадження таких техніко-екологічних процесів та методів управління, за допомогою яких можна забезпечувати всезростаючі потреби індивідуального і виробничого споживання з урахуванням збереження та самовідтворення природного середовища.

2. Визначено, що природокористування як економічна категорія являє собою систему відносин, що складаються між суб'єктами господарювання у процесі вилучення та використання (як проміжного, так і кінцевого) корисних властивостей природних та похідних об'єктів для досягнення економічних та інших цілей на всіх етапах суспільно-перетворюючої діяльності людини, враховуючи вплив останньої на природне середовище.

3. Природні ресурси є невід'ємним фактором суспільного виробництва і використовуються у виробничо-господарській діяльності підприємств. Оскільки господарська діяльність спрямована на отримання доходу, то виробники, як правило, намагаються мінімізувати природоохоронні затрати або їх уникати взагалі, бо це впливає на величину прибутку. Тим часом, виробнича діяльність одного суб'єкта та використання ним певного природного об'єкта впливає на виробничу діяльність інших суб'єктів, на природні ресурси, які ними використовуються, та на природу загалом. Така ситуація є наслідком відсутності ефективних механізмів управління природокористуванням промислових підприємств, спрямованих на охорону природного середовища.

4. Негативні тенденції, які склалися у природному середовищі України, зумовлені різними причинами, зокрема: нераціональною галузевою структурою виробництва, в якій надмірно висока частка припадає на екологонебезпечні природозатратні галузі; високим рівнем ресурсо- та енергомісткості вітчизняного виробництва; високим рівнем зносу основних засобів, що посилює ймовірність техногенних аварій і катастроф; недосконалою системою управління природокористуванням на макро-, мезо- та мікрорівнях; відсутністю затверджених довго-, середньо- та короткострокових програм розвитку природно-ресурсного потенціалу; недосконалістю правового забезпечення процесу природокористування, природоохоронної, інвестиційної та інноваційної діяльності.

Акцентується увага на існуванні тісного взаємозв'язку між природокористуванням та бідністю населення. З одного боку, нераціональне природокористування призводить до адміністративного закриття або банкрутства підприємств, що супроводжується зростанням рівня безробіття, а відтак - бідності. З іншого боку, бідність є причиною нераціонального природокористування через пошук бідними шляхів до виживання. Тобто одна проблема є породженням іншої, і навпаки, що створює так зване «зачароване коло».

5. Обґрунтовано концепцію стратегічного управління природокористуванням як складової внутрішньофірмового менеджменту, яка безпосередньо спрямована на раціональне використання природних факторів виробництва, за допомогою таких технологій і виробництв, які дозволяють зменшити негативний техногенний вплив виробничо-господарської діяльності підприємств на довкілля та здоров'я людей в усіх формах його прояву. Доведено, що для впровадження системи управління природокористуванням на підприємстві передусім потрібна соціальна відповідальність власників капіталу та вищого керівництва, оскільки це є необхідною умовою забезпечення даного процесу необхідними ресурсами.

6. Стратегічне управління природокористуванням на підприємстві повинне бути спрямоване на екологічну ефективність. Екоефективність досягається шляхом виробництва конкурентоспроможних товарів та послуг, які задовольняють людські потреби та забезпечують належну якість життя, при постійному зменшенні ресурсомісткості та негативних екологічних наслідків протягом їх повного життєвого циклу принаймні до рівня, який відповідає оцінці ресурсно-екологічного потенціалу держави. Вітчизняні підприємства зможуть забезпечити свою конкурентоспроможність у довгостроковій перспективі на внутрішніх та зовнішніх ринках лише підвищуючи свою екоефективність, оскільки саме вимоги екоефективності закладаються в стандарти якості продукції.

7. Ґрунтуючись на концепції сталого розвитку сформульовані основні завдання стратегічного управління: забезпечення стратегічної гнучкості підприємства; взаємодія з зовнішнім середовищем на принципах сталого розвитку; встановлення цільових орієнтирів підприємства на перспективу на основі врахування принципів маркетингу, екогармонійності та толерантності; використання екологічного підходу до економічного зростання; прогнозування стратегічної ринкової позиції підприємства на основі поєднання природоохоронної діяльності та економічного розвитку завдяки управлінню природокористуванням.

8. Враховуючи, що основним джерелом інвестицій у модернізацію підприємств, впровадження екологічних та ресурсозберігаючих технологій є власні кошти суб'єктів господарювання, то для збільшення розміру такого роду надходжень потрібен диференційований державний підхід до системи оподаткування тих суб'єктів, які займаються інноваційною діяльністю з урахуванням екологічної складової. Доцільним є запровадження податкових пільг на проведення дослідних робіт підприємствам (вирахування з податку на доходи відсотка від суми приросту витрат на НДДКР у сфері охорони довкілля порівняно з попереднім роком), а також комерційним банкам, страховим компаніям, іншим фінансовим установам, які здійснюють довгострокове інвестиційне кредитування або інвестування заходів природоохоронного характеру на промислових підприємствах.

9. Обґрунтовано основні напрями реалізації концепції управління природокористуванням як складової теорії сталого розвитку: активізація заходів з ресурсо- та енергозбереження, зниження природомісткості продукції; ліквідація підприємствами надлишкових або застарілих потужностей, що призведе до зменшення розриву між сукупним попитом і пропозицією, зниження ймовірності виникнення надмірної конкуренції, сприятиме створенню умов для ефективнішого використання потужностей, що залишилися, появі стимулів до оновлення капіталу на сучасній технічній основі, до впровадження екологобезпечних технологій; реалізація екологічних програм збереження природно-ресурсної бази національної економіки.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Фещенко В.П. Теоретичні засади формування системи управління природоохоронною діяльністю підприємства / В.П.Фещенко // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць/ За ред. Єханурова Ю.І., Шегди А.В. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2005. - Вип. 6. - С.189-195 (0,5 д.а);

2. Фещенко В.П. Державне управління природоохоронною діяльністю у сфері паливно-енергетичного комплексу / В.П.Фещенко // Теоретичні та прикладні питання економіки: зб. наук. праць; (за заг. ред. проф. Єханурова Ю. І., Шегди А. В.) - К: ВПЦ «КУ». - 2006. - Вип. 9. - С. 403-408 (0,4 д.а);

3. Фещенко В.П. Формування понятійного апарату сфери природокористування / В.П.Фещенко // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць/ За ред. Єханурова Ю.І., Шегди А.В. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2006. - Вип. 11. - С.270-275 (0,35 д.а);

4. Шегда А.В., Фещенко В.П. Природокористування в контексті сталого розвитку /А.В. Шегда, В.П.Фещенко // Вчені записки / (Сер. «Економіка») Університет економіки та права «КРОК» - К., 2006. - Вип. 15. - С. 54-59 (0,4 д.а., особистий внесок - визначені умови природокористування промисловими підприємствами, що забезпечують дотримання принципів сталого розвитку - 0,25 д.а .);

5. Фещенко В.П. Надзвичайні ситуації та їх вплив на соціально-економічний розвиток / В.П.Фещенко // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць/ За ред. Єханурова Ю.І., Шегди А.В. К.: ВПЦ Київський університет”, 2007. - Вип. 12. - С. 324-330 (0,4 д.а);

6. Фещенко В.П. Механізм управління природоохоронною діяльністю підприємства / В.П.Фещенко // Теоретичні та прикладні питання економіки: Зб. наук. праць/ За ред. Єханурова Ю.І., Шегди А.В. К.: ВПЦ “Київський університет”, 2007. - Вип. 13. - С. 175-181 (0,5 д.а);

7. Фещенко В.П. Стратегічне управління природокористуванням на підприємствах в умовах сталого розвитку / В.П.Фещенко // Економіка. Менеджмент. Підприємництво. Зб.наук.праць Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля. Вип. 20. - Луганськ: СНУ ім. В.Даля. - 2008. - С. 183-189 (0,7 д.а);

8. Фещенко В. П. Эколого-экономическое управление предприятием в контексте концепции устойчивого развития / В.П. Фещенко // Бизнес -информ: 2008. - Вып. 1. - С. 107-112 (0,8 д.а);

Тези доповідей:

9. Фещенко В.П. Рентні платежі суб'єктів господарювання за використання природних ресурсів / В.П. Фещенко // Материалы Всеукраинской научно-практической конференции «Проблемы повышения эфективности деятельности предприятия в современных условиях». - Севастополь, 2004. С. 264-265 (0,2 д.а);

10. Фещенко В. П. Екологізація виробництва як чинник підвищення конкурентоспроможності економіки / В.П. Фещенко // Материалы ІІІ Международной научно-практической конференции «Умение и нововведения - 2007», 16-21 октября 2007 р. Т.3. Экономические науки. - София «Бял ГРАД_БГ, ООД, 2007. - С. 45-47 (0,25 д.а).

АНОТАЦІЯ

Фещенко В.П. Управління природокористуванням промислових підприємств на принципах сталого розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). - Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, 2009.

Дисертація присвячена розробці теоретичних та організаційних засад управління природокористуванням на промисловому підприємстві, спрямованого на раціональне використання природних ресурсів на принципах сталого еколого-економічного розвитку. Досліджено вплив виробничо-господарської діяльності окремих промислових підприємств та навколишнє середовище та визначено основні шляхи вирішення існуючих екологічних проблем, пов'язаних з природокористуванням. Удосконалено концепцію стратегічного управління природокористуванням як складової внутрішньофірмового менеджменту. Обґрунтовано, що менеджмент підприємства повинен нести соціальну відповідальність за результати негативного впливу на природне середовище та здоров'я людей в усіх формах його прояву.