Формування, економічна роль і регулювання зовнішнього боргу

При виробленні рекомендацій щодо вдосконалення валютно-курсової політики в Україні ми виходили з того, що стрімке нарощування імпорту та погіршення торговельного балансу України вимагають застосування інструментів підтримки конкурентоспроможності вітчизняних виробників, проте в умовах, коли співвідношення номінального обмінного курсу та ПКС і так знаходиться на доволі низькому рівні, подальше зниження РОК викликатиме скорочення внутрішнього попиту, зумовлюватиме посилення нееквівалентності зовнішньої торгівлі та спотворюватиме цінові сигнали для ринкових суб'єктів. З іншого боку, підвищення РОК не є оптимальним рішенням, оскільки зменшуватиме цінові переваги для вітчизняних виробників та призведе до подальшого нарощування дефіциту поточного рахунку платіжного балансу. Обґрунтовано, що за таких умов політика утримання поточних значень РОК гривні відносно спеціальних прав запозичення (СПЗ) з поступовою девальвацією національної валюти на рівні диференціалу темпів інфляції в Україні та у країнах, валюти яких формують кошик СПЗ, є найбільш виправданою. Стабілізація РОК гривні при повільній номінальній девальвації, з одного боку, перешкоджатиме реалізації негативних ефектів, пов'язаних із заниженістю курсу національної валюти, а з іншого, - зберігатиме цінові переваги для вітчизняних виробників, перешкоджатиме стрімкому накопиченню зовнішніх боргів та гарантуватиме певний запас міцності для уникнення потрясінь на валютному ринку.

У розділі 4 ”Формування зовнішніх боргових зобов'язань в Україні та їх вплив на розвиток національної економіки” проаналізовано форми мобілізації зовнішніх ресурсів до економіки України, визначено фактори накопичення зовнішнього національного боргу, охарактеризовано основні етапи розвитку системи державного кредиту, доведено факт підвищення ролі зовнішніх корпоративних позик у вітчизняній економіці, розкрито вплив зовнішньоборгових механізмів на рівень економічної діяльності у країні та параметри розвитку її фінансової системи, запропоновано стратегічне бачення проблем управління зовнішнім державним і корпоративним боргом України.

В останні роки рушійними силами подолання проблем, пов'язаних з державною заборгованістю, виступали динамічний розвиток національної економіки та зростання обсягів експорту; послаблення деформацій грошово-кредитної системи України та підвищення кредитного рейтингу держави; зведення бюджету з помірним дефіцитом і фінансування суттєвої його частини за рахунок надходжень від приватизації. Однак при значному поліпшенні боргової позиції уряду ряд проблем, пов'язаних з незбалансованістю структури боргу, та нарощуванням умовних зобов'язань держави, залишилися невирішеними. Домінування зовнішньої складової у структурі загального державного боргу збільшує потенціальні негативні наслідки девальвації національної валюти і раптового припинення надходження іноземного капіталу.

У міжнародному контексті зовнішньоборгова позиція Уряду України має досить оптимістичний вигляд. На кінець 2006 року розмір зовнішнього державного боргу України (13% ВВП) був нижчим від середнього показника для країн з перехідною економікою (19,2% ВВП), а також у цілому для країн з низьким і середнім рівнем доходів (21,9% ВВП). Проте, внаслідок прискореного нарощування зовнішніх боргів підприємствами і банками, розмір зовнішнього національного боргу України - 42,7 млрд. дол. США або 40,2% ВВП - уже перевищив середній показник для країн із низьким і середнім рівнем доходів (38,6% ВВП). Західні дослідники, які з використанням економіко-математичних методів намагалися встановити критичний рівень боргу, дійшли такого висновку: для гарантування фінансової стабільності та підтримання темпів економічного зростання зовнішній борг у країнах з низьким і середнім рівнем доходів не повинен перевищувати 35% ВВП. Важливість урахування критичного рівня боргу при проведенні економічної політики зумовлюється тим, що його перевищення має своїм наслідком уповільнення економічного розвитку і високу ймовірність настання фінансових криз.

Станом на 1 січня 2007 року зовнішньоборгові зобов'язання вітчизняних підприємств і банків досягли величини 38,6 млрд. дол. США або 36,4% ВВП. Іноземні позики, послаблюючи фінансові обмеження на забезпечення поточної діяльності та інвестиційних вкладень, сприяли підвищенню ділової активності в Україні. Проте надходження зовнішніх позикових коштів неминуче супроводжувалося підвищенням фінансових ризиків. Негативними чинниками, які посилюють вразливість зовнішньоборгової позиції України до дії зовнішніх шоків, є: перевищення зовнішнім національним боргом України критичного рівня; висока частка короткострокової заборгованості у загальній сумі корпоративного боргу; стрімке нарощування зовнішніх боргів нефінансових підприємств і банків при існуванні значної валютної заборгованості цих суб'єктів перед резидентами України. Характерною рисою розвитку вітчизняної фінансово-кредитної системи у 2006-2007 роках стало зростання частки споживчих кредитів у банківських портфелях при швидкому накопиченні зовнішньої заборгованості банків. Така тенденція є досить небезпечною, оскільки у масштабах національної економіки споживчі витрати не створюють надійних джерел для погашення накопичених боргів. Вищезазначені чинники вказують на те, що в Україні на порядку денному стоїть завдання включення стримуючих механізмів для нарощування зовнішніх боргів і забезпечення продуктивного використання запозичених коштів.

Для оцінки макроекономічних наслідків залучення зовнішніх позик суб'єктами національної економіки розроблено комплекс економіко-математичних моделей, які надали можливість встановити, що в Україні іноземні позики не справляють помітного позитивного впливу на обсяги інвестицій в основний капітал (коефіцієнт парної кореляції темпів приросту інвестицій із залученням довгострокових кредитів становив 0,19, а із залученням позикового капіталу до приватного сектора економіки - 0,17). Результати проведеного кореляційного аналізу вказують на те, що у 1996-2006 роках в Україні приплив іноземного капіталу виступав одним із чинників зростання грошових агрегатів, ніяким чином не впливаючи на перебіг інфляційних процесів. Коефіцієнти парної кореляції приросту грошової маси М2 з надходженням позикового капіталу до приватного сектора економіки становлять 0,77, а з динамікою прямих іноземних інвестицій - 0,53. За коефіцієнтами розробленої моделі було підраховано: збільшення обсягів залучення прямих іноземних інвестицій та зовнішніх позикових коштів приватним сектором економіки на 1% ВВП має своїм результатом зростання реальної грошової маси на 430,7 млн. грн. (у цінах грудня 1995 року).

У процесі дослідження факторів впливу на РЕОК гривні встановлено, що з усіх видів припливу іноземного капіталу лише фактор портфельних інвестицій є статистично значущим. Згідно з результатами проведеного модельного експерименту, нетто-залучення іноземних портфельних інвестицій підприємствами, банками та Урядом України в сумі 1% ВВП супроводжується підвищенням РЕОК гривні на 0,4 в. п. У роботі визначено, що надходження різних форм іноземного капіталу справляє малопомітний вплив на курс акцій українських емітентів. Коефіцієнт парної кореляції зміни індексу ПФТС із нетто-залученням зовнішніх кредитів становить 0,08, з мобілізацією позикового фінансування приватним сектором економіки - 0,18, а із залученням портфельних інвестицій - 0,16. Водночас вагомим фактором впливу на поведінку індексу ПФТС є виведення національного капіталу за кордон, як у легальній, так і в нелегальній формі. Накопичення резидентами України фінансових активів у сумі, еквівалентній 1% ВВП, має своїм наслідком зниження індексу ПФТС на 1,35%.

Економіко-математичне моделювання динаміки портфельних інвестицій, залучення довгострокових кредитів і надходження зовнішнього позикового капіталу до приватного сектора в умовах економіки України підтвердило теоретичні положення щодо впливу динаміки реального ВВП, РЕОК гривні, обсягу експортних надходжень, темпів інфляції, розміру міжнародних резервів, рівня виробництва у розвинутих країнах і диференціалу внутрішніх і зовнішніх відсоткових ставок на обсяги надходження іноземного позикового капіталу. Проведене емпіричне дослідження надало можливість оцінити кількісний вплив факторів внутрішнього і зовнішнього макроекономічного середовища на суми залучення зовнішніх позик суб'єктами економіки України.

У розділі 5 ”Регулювання зовнішнього державного і корпоративного боргу України” узагальнено теоретичні засади та світовий досвід застосування валютних обмежень на операції рахунку капіталів, розроблено стратегічні напрями вдосконалення законодавчого регулювання державної заборгованості в Україні та становлення ефективної системи регулювання імпорту фінансового капіталу до національної економіки, а також запропоновано комплекс заходів макроекономічної політики держави для уникнення зовнішньоборгових ускладнень.

З точки зору теорії, доцільність застосування обмежень на рух міжнародних капіталів обґрунтовується необхідністю усунення економічних деформацій, які порушують конкурентну рівновагу; захисту національної фінансової системи і реального сектора економіки від дестабілізуючих потоків спекулятивного капіталу; забезпечення незалежності грошово-кредитної та валютної політики від руху міжнародних капіталів; направлення національних заощаджень на внутрішні інвестиції; підтримання рівня внутрішніх відсоткових ставок і втримання податкової бази у межах країни. Результати міжнародного досвіду вказують на те, що при виборі методів контролю за рухом капіталів перевага має надаватися непрямим (ринковим) методам, оскільки прямий контроль заохочує пошук ренти та ізолює внутрішній ринок капіталів від зовнішнього, тим самим перешкоджаючи конкуренції, а адміністрування системи прямого контролю є досить складним і не дає бажаних результатів в умовах поширення корупції; контролювання окремих видів міжнародних операцій, пов'язаних з рухом капіталів, дозволяє досягти бажаної структури і обсягів потоків капіталів, однак лише у короткостроковому періоді, з плином часу регулюючий орган повинен удосконалювати контролюючі механізми.

Згідно із статтею 18 Бюджетного кодексу, державний борг України не може перевищувати 60% річного обсягу ВВП. Проте, фактичний досвід України у 1998?2000 роки засвідчив, що навіть на рівні 40?50% ВВП державний борг України є слабко керованим: перманентні реструктуризації зовнішньої та внутрішньої заборгованостей стали проявом неспроможності держави виконувати свої зобов'язання. У світовій практиці прийнятним вважається такий розмір державного боргу, який не створює перешкод для подальших запозичень і дозволяє державі безпроблемно обслуговувати накопичені борги. В Україні відсутність постійного доступу до зовнішнього фінансування, нестабільність податкових надходжень до бюджету та висока вартість залучення позикових коштів свідчать на користь зниження граничного розміру державного боргу. У роботі запропоновано економіко-математичні моделі оцінки рівня платоспроможності держави, на основі яких визначено: для гарантування стабільної ситуації у валютно-фінансовій сфері та забезпечення платоспроможності держави максимально допустимий обсяг державного боргу України не повинен перевищувати 35% ВВП.

Поряд із встановленням обмежень на розмір боргу центрального Уряду, слід розробити спеціальний механізм регулювання заборгованості місцевих органів влади. У випадку місцевих запозичень ринкові механізми (зважена оцінка ризиків кредиторами і ефективне використання залучених коштів позичальниками) не спрацьовують належним чином. По-перше, при прийнятті економічних рішень позичальники?місцеві органи нерідко керуються політичними мотивами: запозичені кошти можуть направлятися на фінансування економічно не обґрунтованих програм виключно з метою досягнення прихильного ставлення виборців. По-друге, кредитори можуть не зважати на ринкові ризики муніципальних запозичень, розраховуючи на місцевий або державний бюджет як на надійне джерело повернення вкладених коштів. Зазначені фактори зумовлюють необхідність надання системі регулювання місцевих запозичень обмежувального характеру: встановлення верхнього ліміту погашення та обслуговування місцевого боргу на рівні 10% річних доходів місцевих бюджетів (без урахування міжбюджетних трансфертів); обмеження напрямів використання місцевих позик інвестиціями, які з високою ймовірністю гарантують повернення вкладених коштів; чіткої регламентації процедури дефолту місцевих органів ? реалізації предметів застави, перерахування доходів місцевих бюджетів, реструктуризації боргу, введення процедури зовнішнього фінансового управління.

Висновки

У дисертації запропоновано вирішення важливої наукової проблеми - визначення комплексних взаємозв'язків між внутрішніми економічними умовами, факторами глобального економічного середовища та борговими процесами у країнах з невисоким рівнем внутрішніх доходів і формування цілісної системи заходів промислової, науково-технічної, валютно-курсової, грошово-кредитної, бюджетної і боргової політики держави для отримання позитивних економічних ефектів від зовнішнього позикового фінансування в умовах економіки України. Проведене дисертаційне дослідження дозволило зробити такі висновки і пропозиції.

1. Розроблені до цього часу теоретичні концепції формування зовнішньоборгових зобов'язань і реалізації їх впливу на економічний розвиток у країнах з невисоким рівнем доходів не позбавлені ряду теоретико-методологічних недоліків. Бракує їм також цілісного підходу та комплексності при дослідженні взаємозв'язків між факторами загальноекономічного середовища і зовнішніми позиками, які, з одного боку, відображають проблемні сфери цього середовища, а, з іншого ? виступають могутнім інструментом впливу на темпи та пропорції економічного розвитку. З метою подолання зазначених недоліків розроблено власну концепцію функціонування зовнішньоборгових механізмів у країнах з низьким і середнім рівнем доходів, стрижневим елементом якої є економічні критерії для розрізнення впливу зовнішніх позик на розвиток економіки, а також алгоритм реалізації стимулюючого і руйнівного впливу боргових процесів на темпи економічного зростання. Згідно із запропонованою концепцією, при використанні зовнішніх позикових джерел досягнення стабільно високих темпів економічного зростання у довгостроковому періоді стає можливим лише за умови накопичення помірних обсягів заборгованості (до 30?35% ВВП) та забезпечення спрямування запозичених коштів на інвестиції в основні фонди і людський капітал, отримання нових технологій і знань, що генерують постійний потік доходів, який би перевищував витрати на погашення та обслуговування боргу.

2. На основі систематизації основних факторів ринкового ціноутворення визначено, що у довгостроковому періоді реальні ціни на сировинні товари (крім палива) мають тенденцію до зниження. В умовах конкурентного середовища ціни на сировину встановлюються як врівноважуючі за даного обсягу попиту і пропозиції; при цьому ринки таких товарів характеризуються, з одного боку, хронічно надлишковою пропозицією внаслідок існування високого безробіття у країнах з низьким рівнем доходів і великих потреб у генеруванні валютних коштів; а з іншого ? тим, що попит на сировинні товари у довгостроковому періоді має тенденцію до зниження внаслідок від'ємної еластичності попиту за доходом, зниження матеріаломісткості виробництва під впливом НТП і поширення штучних замінників природних компонентів у виробничому процесі. Ціни ж на товари обробної промисловості, вироблені з використанням високих технологій, встановлюються на основі зростаючих витрат виробництва в умовах олігополістичної структури ринку та включають інноваційну ренту. Існування зазначеного феномена у масштабах світового господарства породжує цінові диспаритети між економічно розвинутими країнами і країнами з невисоким рівнем доходів - експортерами сировини.

3. Дослідження особливостей ринкового ціноутворення на ринках товарів обробної промисловості дозволило встановити, що реальні ціни на продукцію обробної промисловості, експортовану країнами з низьким і середнім рівнем доходів, також знижуються порівняно з цінами на аналогічну продукцію, експортовану розвинутими країнами. Це зумовлено дією таких факторів: низького технологічного рівня продукції (у складі ціни товарів, експортованих з бідних країн, відсутня інноваційна рента); високої конкуренції на ринках трудо- і матеріаломісткої продукції, що традиційно вважаються ринками монополістичної конкуренції; слабкого динамізму попиту на промислові вироби, експортовані країнами з невисоким рівнем доходів, в економічно розвинутих країнах (із зростанням доходів споживачі витрачають дедалі меншу їх частину на продовольчі та промислові товари, а дедалі більшу - на послуги, які не є об'єктами міжнародної торгівлі).

4. На основі з'ясування динамічних взаємозв'язків між ціновими диспаритетами на міжнародних товарних ринках, формуванням боргової залежності, розмірами зовнішнього боргу та рівнем обмінного курсу розроблено структурно-функціональну модель фінансово-економічних відносин між розвинутими країнами та країнами з низьким і середнім рівнем доходів. Показано, що, з огляду на проблемну структуру експорту, у більшості країн з невисоким рівнем доходів погіршуються умови торгівлі, що виступає одним з фундаментальних чинників відтворення їх боргової залежності. Високий зовнішній борг є одним з вагомих факторів встановлення обмінних курсів валют на заниженому рівні, що, у свою чергу, спричиняє формування хронічно надлишкової пропозиції продукції, експортованої цими країнами, на світовому ринку, зниження реальних цін на таку продукцію, скорочення доходності зовнішньоекономічних операцій та відтворення хронічної залежності від залучення зовнішніх фінансових ресурсів.

5. У результаті дослідження структурних диспропорцій вітчизняної економіки визначено, що в економіці України ринкові механізми не продукують належних стимулів до прискореного розвитку високотехнологічних галузей, які визначають перспективи її повноправної інтеграції до світового господарства. Доведено необхідність державної підтримки передових напрямів розвитку науки і техніки ? інформаційних технологій; електронних пристроїв і лазерної техніки; автоматизованого та офісного обладнання; нових матеріалів і хімічних продуктів (полімерів, композитів, надтвердих, енерго- і ресурсозберігаючих матеріалів); електрообладнання; авіаційної техніки і залізничного транспорту. Обґрунтовано положення про те, що при визначенні пріоритетів структурної політики держави варто враховувати інтенсивність конкурентної боротьби у різних сегментах світового ринку та оцінювати перспективи зростання зовнішнього попиту на продукцію національної спеціалізації. Доведено, що Україні для забезпечення випереджаючого розвитку науко- і техномістких галузей та участі вітчизняних компаній у конкурентній боротьбі на динамічних ринках варто дотримуватися стратегії науково-технічної імітації та адаптації. Підвищенню доходності зовнішньоекономічних операцій та зростанню економіки України на якісно новій основі сприятимуть як освоєння принципово нових видів продукції у галузях, які формують прогресивні технологічні уклади, так і переорієнтація експортної діяльності на динамічні продукти у традиційних галузях.

6. Встановлено, що у системі правових, інформаційних і фінансово-кредитних заходів, спрямованих на активізацію інноваційної діяльності суб'єктів підприємництва в Україні, вагоме місце повинні займати: виключення витрат на оновлення основних виробничих фондів і впровадження нових технологій із складу оподатковуваного прибутку; застосування норм прискореної амортизації відносно новітнього устаткування; пільгове кредитування програм із впровадження технологічних нововведень у пріоритетних галузях економіки (із застосуванням бюджетних позик і компенсації ринкових відсоткових ставок за рахунок бюджету); розробка нових форм кредитування широкомасштабних інноваційних проектів з використанням механізмів рефінансування НБУ; створення спеціальних умов для формування організацій недержавного ризикового фінансування; надання податкових, митних і кредитних стимулів для різних організаційних форм науково-технічної інфраструктури.

7. Проведене дослідження засвідчило, що наявність значного зовнішньо-боргового навантаження у багатьох країнах з низьким і середнім рівнем доходів виступає вагомим фактором девальвації їх валют. На основі даних для 149 країн запропоновано ряд економіко-математичних моделей валютного курсу, оцінені коефіцієнти яких дали можливість встановити: збільшення розміру зовнішнього боргу країни на 10% ВВП призводить до зниження реального курсу валюти і падіння рівня відносних цін на 0,4?0,55% в. п. Для розрахунку еластичності обмінного курсу валюти щодо розміру зовнішнього національного боргу розроблено регресійні моделі рівня відносних цін з використанням логарифмічних функцій. За цими моделями визначено, що збільшення зовнішнього боргу країни на 1% ВВП призводить до зниження РОК валюти і падіння рівня відносних цін на 0,06-0,09%. Взаємозв'язок між розміром боргового навантаження і рівнем обмінного курсу свідчить на користь врахування зовнішньоборгових ефектів при виробленні валютно-курсової політики держави.

8. Дослідження особливостей формування зовнішнього корпоративного боргу України дало змогу встановити, що основним чинником накопичення зовнішніх боргових зобов'язань стали деформації грошово-кредитної системи, пов'язані із завищеним рівнем відсоткових ставок і недостатністю кредитних ресурсів довгострокового характеру, які, у свою чергу, відображають низький ступінь довіри до банківської системи та неповну трансформацію національних заощаджень у внутрішні інвестиції. За результатами аналізу динаміки і структури зовнішнього позикового фінансування корпоративного сектора та його ролі у процесах суспільного відтворення зроблено висновок про нестійкість зовнішньоборгової позиції України.

9. При визначенні макроекономічних факторів припливу іноземного капіталу до економіки України з використанням інструментарію регресійно-кореляційного аналізу доведено, що вагому роль у поясненні динаміки середньо- і довгострокових іноземних кредитів відіграє фактор реального ВВП: зростання ВВП за 9 місяців 2006 року на 6,2% дало поштовх до активізації процесів зовнішнього кредитування і збільшення нетто-залучення іноземних кредитів на 2,7% ВВП. Встановлено, що істотне значення має також динаміка експортних надходжень: поліпшення кон'юнктури міжнародних ринків і зростання обсягів експорту за 9 місяців 2006 року на 9,5% стимулювало надходження зовнішнього позикового капіталу до приватного сектора економіки у сумі 0,22% ВВП. З використанням економіко-математичних методів доведено, що інфляційні процеси негативно впливають на обсяги залучення зовнішнього позикового капіталу та викликають зростання обсягів втечі вітчизняного капіталу за кордон. Виявилося, що коливання величини міжнародних резервів України є важливим фактором впливу на обсяги як припливу іноземного капіталу, так і втечі вітчизняного капіталу з економіки України. Визначено, що суттєву роль у поясненні руху міжнародних капіталів відіграє реальний обмінний курс: підвищення РЕОК гривні викликає зростання як портфельних інвестицій, так і іноземних кредитів. У процесі дослідження зовнішніх факторів впливу на розміри залучення іноземного капіталу резидентами України показано, що обсяги виробництва у розвинутих країнах істотно впливають на суми вкладень нерезидентів у формі довгострокових кредитів, а рівень ставок ЛІБОР - на суми їх вкладень у формі портфельних інвестицій у боргові цінні папери України.

10. У рамках дослідження макроекономічних наслідків залучення іноземних позик суб'єктами економіки України з використанням кількісних методів доведено, що залучення довгострокового позикового капіталу позитивно впливає на зростання реального ВВП. Результати економіко-математичного моделювання вказують на те, що траєкторія РЕОК гривні формується істотною мірою від впливом надходження іноземного капіталу за статтею ”портфельні інвестиції”. Встановлено також, що надходження прямих інвестицій та позикового капіталу до приватного сектора економіки впливає на обсяги грошової маси як прямо через викуп Національним банком валюти на ринку, так і опосередковано через зростання грошового мультиплікатора: у січні?вересні 2006 року залучення іноземних позик та інвестицій приватним сектором у розмірі 10,8% ВВП стало чинником зростання реальної грошової маси на 25,2%. На підставі аналізу факторів впливу на динаміку фондових індексів зроблено висновок про те, що приплив іноземного капіталу не відіграє помітної ролі у поясненні динаміки індексу ПФТС. Водночас відплив вітчизняного капіталу за кордон демонструє високий ступінь взаємозв'язку із змінною індексу ПФТС: за результатами проведеного модельного експерименту, приріст зовнішніх активів на 13,2% ВВП у січні?вересні 2006 року мав своїм наслідком зниження індексу ПФТС на 17,8%.

11. З використанням економіко-математичних методів доведено, що в умовах національної економіки залучення зовнішнього фінансування справляє незначний вплив на динаміку основного індикатора якості та сталості економічного зростання - інвестицій в основний капітал. Такий результат свідчить про невисоку ефективність використання зовнішніх позик суб'єктами економіки України, що створює серйозні загрози для забезпечення динамічного зростання національного виробництва і збереження фінансової стабільності у довгостроковій перспективі. При цьому визначено, що втеча вітчизняного капіталу за кордон має одним із своїх наслідків звуження внутрішньої бази нагромадження капіталу і негативно позначається на темпах зростання національного виробництва. У цілому в результаті дослідження економічних наслідків припливу (відпливу) капіталів до економіки України зроблено такий висновок: негативний вплив втечі вітчизняного капіталу за кордон у багатьох випадках перевищує позитивний вплив надходження іноземного капіталу. Результати проведеного дослідження вказують на те, що у макроекономічному контексті досягнення позитивних ефектів від руху міжнародних капіталів вимагає як забезпечення інвестиційної спрямованості зовнішніх позик, так і вирішення проблем, пов'язаних з неконтрольованим відпливом вітчизняного капіталу за межі України.

12. Доведено, що у системі заходів щодо оптимізації боргового навантаження та мінімізації боргових ризиків важлива роль належить досягненню помірного дефіциту бюджету (до 2% ВВП) та обмеженню зростання умовних зобов'язань держави; розвиткові внутрішнього фінансового ринку і зміщенню акцентів із зовнішніх державних позик на внутрішні; підвищенню ефективності використання державою запозичених коштів. Обґрунтовано необхідність зваженого управління ризиками зовнішньоборгового фінансування в умовах інтенсифікації корпоративних запозичень: підвищення рівня фінансового управління на державних підприємствах і встановлення суворого контролю з боку міністерств за залученням і використанням зовнішніх кредитів державними підприємствами; посилення пруденційного регулювання та встановлення більш жорстких вимог до формування банківських резервів на відшкодування можливих втрат по кредитних операціях в іноземній валюті; поширення нормативів обов'язкового резервування (для банківських установ) на ресурси, залучені за кордоном.

13. На основі аналізу теоретичних засад і міжнародного досвіду контролю за рухом капіталів розроблено ряд рекомендацій для підвищення ефективності національного режиму регулювання експорту-імпорту капіталів. Встановлено, що стимулювання залучення прямих і портфельних інвестицій довгострокового характеру має поєднуватись із запобіганням масованому припливу короткострокового капіталу на внутрішній фінансовий ринок. З цією метою обґрунтовано необхідність введення до законодавства з питань валютного контролю окремого положення про можливість запровадження обов'язкового резервування частини зовнішніх надходжень кредитного характеру на безвідсоткових рахунках у Національному банку України. Для запобігання втечі вітчизняного капіталу за кордон запропоновано ввести більш жорсткі валютні обмеження на повернення експортної виручки та погашення імпортних авансів, посилити контроль за операціями зворотного викупу акцій українських емітентів, запровадити моніторинг цін за зовнішньоекономічними угодами.

14. У ході дослідження особливостей регулювання боргових операцій Уряду в Україні та оцінки ефективності відповідних заходів зроблено висновок про необхідність перегляду деяких законодавчих норм і врегулювання окремих питань, пов'язаних з утворенням/ обслуговуванням державного та місцевого боргу. У роботі обгрунтовано, що з огляду на відсутність постійного доступу до зовнішнього фінансування, нестабільність податкових надходжень до бюджету та високу вартість запозичень, ліміт державного боргу України має бути знижений до рівня 35% ВВП. З використанням економіко-математичних методів у середовищі країн з низьким і середнім рівнем доходів виявлено таку закономірність: при борговому навантаженні на рівні 60% ВВП ймовірність повного і своєчасного виконання державою своїх боргових зобов'язань становить лише 70%, а при його зниженні до 35% ВВП, така ймовірність підвищується до 85%. Встановлено, що для утримання фінансової стабільності у країні та гарантування прав платників податків на отримання суспільних благ слід розробити спеціальний механізм регулювання заборгованості місцевих органів, у рамках якого передбачити встановлення верхнього ліміту погашення і обслуговування місцевого боргу на рівні 10% річних доходів місцевих бюджетів (без трансфертів), обмеження напрямів використання місцевих позик продуктивними інвестиціями та чітку регламентацію процедури задоволення боргових вимог кредиторів.

15. Доведено, що зменшення вразливості національної фінансової системи до дії зовнішніх шоків та уникнення зовнішньоборгових ускладнень вимагають не тільки ефективного регулювання боргових операцій, але й запровадження комплексу заходів макроекономічної політики: створення дійової системи рефінансування центральним банком довгострокових кредитів комерційних банків; посилення гнучкості валютного режиму і дестимулювання у такий спосіб накопичення зовнішніх боргів; регулювання діяльності банківських установ через підвищення норм ліквідності та платоспроможності, встановлення нових вимог до рівня капіталізації банків; збільшення обсягів міжнародних резервів до рівня, необхідного для покриття річних зовнішньоборгових зобов'язань резидентів України; застосування ринкових інструментів реструктуризації зовнішнього комерційного боргу у випадку виникнення кризи зовнішньої ліквідності.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Вахненко Т.П. Зовнішні боргові зобов'язання у системі світових фінансово-економічних відносин. - К.: Фенікс, 2006. - 538 с. - 29,8 др. арк.

2. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. - Т. 6: Підвищення ефективності боргової політики держави / Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Барановський О.І. та ін. - К.: НДФІ, 2004. - 348 с. (15,2 др. арк.) (особистий внесок: розділ 2.4 ”Реструктуризація офіційного боргу Паризькому клубу кредиторів”, розділ 3.1 ”Кількісні та якісні параметри впливу державного боргу на макроекономічну ситуацію в Україні”, розділ 4.2 ”Реструктуризація зовнішнього боргу України: проблеми і перспективи” - С. 193-210, 211-235, 324-337. - 2,4 др. арк.).

3. Бюджетна політика у контексті стратегії соціально-економічного розвитку України: У 6 т. - Т. 1: Пріоритети бюджетної політики та економічне зростання в Україні / Азаров М.Я., Ярошенко Ф.О., Геєць В.М. та ін. - К.: НДФІ, 2004. - 640 с. (27,5 др. арк.) (особистий внесок: розділ 4 ”Економічно безпечний рівень дефіциту бюджету для України” - С. 177-217. - 1,6 др. арк.).

4. Стратегія фінансової політики держави у перехідній економіці / За ред. д-ра екон. наук І.О. Луніної - К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2004. - 116 с. - (6,7 др. арк.) (особистий внесок: розділ 3 ”Регулювання міждержавного руху приватних капіталів”. - С. 82 -115. - 1,4 др. арк.).

5. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця - К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України; Фенікс, 2003. - 1008 с. (71,8 др. арк.) (особистий внесок: розділ 5.1.3 ”Боргова політика держави”, розділ 5.1.4 ”Управління зовнішніми запозиченнями корпоративного сектора”. - С. 526-545. - 1,35 др. арк.).

6. Бюджетна політика та боргова стратегія України у 2003 році / За ред. д-ра екон. наук І.О. Луніної - К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2002. - 96 с. - (5,6 др. арк.) (особистий внесок: розділ 3 ”Політика державних запозичень і обслуговування державного боргу України”. - С. 59-75. - 0,75 др. арк.).

7. Кризові явища у світовій економіці та антикризова політика України / За ред. акад. НАН України В.М. Геєця - К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2002. - 76 с. - (3,9 др. арк.) (особистий внесок: розробка пропозицій щодо забезпечення платоспроможності держави. - С. 12-17, 31-34, 54-56. - 0,8 др. арк.).

8. Формування бюджету України та бюджетно-податкова політика у 1999-2001 рр. / НАН України, Ін-т екон. прогнозування; І.О. Луніна, Б.Є. Кваснюк, Т.П. Вахненко та ін. - К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України, 2000. - 102 с. - (3,9 др. арк.) (особистий внесок: розділ 3 ”Державний борг, його обслуговування та державні запозичення у 1999-2000 рр.”, розділ 9 ”Раціоналізація обслуговування державного боргу у 2001 р. Можливість і доцільність державних запозичень”. - С. 28-35, 96-101. - 0,96 др. арк.).

9. Економіка України: підсумки перетворень та перспективи зростання / За ред. акад. НАН України Геєця В.М. - К.: Ін-т екон. прогнозування НАН України; Форт, 2000. - 432 с. (21,2 др. арк.) (особистий внесок: розділ 5.4 ”Боргові проблеми в середньостроковій перспективі”. - С. 252-274. - 1,26 др. арк.)

10. Вахненко Т.П. Концептуальні засади управління зовнішнім національним боргом України // Економіка України. - 2007. - № 1. - С. 14-24. - 0,83 др. арк.

11. Вахненко Т.П. Міжнародний кредит у світовій валютно-фінансовій системі // Фінанси України. - 2006. - № 11. - С. 144-155. - 0,82 др. арк.

12. Вахненко Т.П. Міждержавний рух приватних капіталів: світові тенденції і закономірності // Економіст. - 2006. - № 9. - С. 47-51. - 0,95 др. арк.

13. Вахненко Т.П. Теоретичні засади формування зовнішнього національного боргу // Вісник Національного банку України. - 2006. - №9. - С. 16-25. - 1,35 др. арк.

14. Вахненко Т.П. Товарний експорт України у системі світогосподарських зв'язків // Економіка України. - 2006. - № 6. - С. 73-84. - 0,96 др. арк.

15. Вахненко Т.П. Нееквівалентність зовнішньої торгівлі - фундаментальна проблема економічного розвитку країн, які розвиваються // Економіка України. - 2006. - № 2. - С. 65-73. - 0,8 др. арк.

16. Вахненко Т.П. Роль науково-технічної і промислової політики держави у формуванні нової моделі національної конкурентоспроможності // Економіка і прогнозування. - 2006. - №1. - С. 42-60. - 1,45 др. арк.

17. Вахненко Т.П. Валютно-курсова політика на нинішньому етапі соціально-економічного розвитку України // Фінансова система України: Зб. наук. пр. - Острог: Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2006. - Вип. 8. - Ч. 3. - С. 34-42. - 0,45 др. арк.

18. Вахненко Т.П. Фінансові ризики ревальвації номінального обмінного курсу // Вісник Національного банку України. - 2005. - № 5. - С. 19-23. - 0,47 др. арк.

18. Вахненко Т.П. Міжнародна система цінових диспаритетів та її роль у накопиченні зовнішнього боргу країнами, що розвиваються // Економічна теорія. - 2005. - № 4. - С. 40-54. - 0,96 др. арк.

19. Вахненко Т.П. Перспективні напрямки політики державних запозичень в Україні // Економіка і прогнозування. - 2005. - № 1. - С. 65-76. - 0,67 др. арк.

20. Вахненко Т.П. Оптимізація валютно-курсової політики в Україні // Економіка України. - 2005. - № 1. - C. 28-35. - 0,71 др. арк.

21. Вахненко Т.П. Вдосконалення управління державним боргом України // Фінансова система України: Зб. наук. пр. - Острог: Вид-во Нац. ун-ту “Острозька академія”, 2005. - Ч. 2. - С. 124-132. - 0,46 др. арк.

22. Вахненко Т.П. Зміцнення курсової позиції гривні як об'єктивна необхідність (результати економіко-математичного моделювання) // Економіст. - 2004. - № 11. - С. 33-37. - 0,73 др. арк.

23. Вахненко Т.П. Реструктуризація зовнішнього державного боргу комерційним кредиторам: методи і умови застосування // Економіст. - 2004. - № 8. - С. 23-27. - 0,9 др. арк.

24. Вахненко Т.П. Визначальні фактори формування обмінних курсів // Вісник Національного банку України. - 2004. - № 8. - С. 31-37. - 1,0 др. арк.

25. Вахненко Т.П. Теоретичні засади валютного курсоутворення: концепції та моделі // Економіка і прогнозування. - 2004. - № 2. - С. 21-30. - 0,6 др. арк.

26. Вахненко Т.П. Граничний розмір державного боргу України // Банківська справа. - 2004. - № 4. - С. 33-45. - 0,75 др. арк.

27. Вахненко Т.П. Соціально-економічні передумови формування зовнішньої заборгованості // Економіка України. - 2004. - № 3. - С. 18-27. - 0,73 др. арк.

28. Вахненко Т.П. Платоспроможність держави у контексті забезпечення внутрішніх трансфертів для обслуговування зовнішнього боргу // Економіка і прогнозування. - 2003. - № 4. - С. 52-61. - 0,77 др. арк.

29. Вахненко Т.П. Напрями вдосконалення боргової політики держави // Економіка України. - 2002. - № 5. - С. 16-23. - 0,73 др. арк.

30. Вахненко Т.П. Регулювання потоків іноземного капіталу: уроки з міжнародного досвіду // Вісник Національного банку України. - 2002. - №2. - С. 49-53. - 0,85 др. арк.

31. Вахненко Т.П. Теоретичні засади регулювання міждержавного руху капіталів // Економіка України. - 2001. - № 8. - С. 12-21. - 0,72 др. арк.

32. Вахненко Т.П. Управління державним боргом: завдання на 2001 рік // Економіст. - 2000. - № 12 - С. 58-61. - 0,47 др. арк.

33. Вахненко Т.П. Стабілізаційні програми МВФ та їх адекватність умовам перехідної економіки // Економіка і прогнозування. - 2001. - № 2. - С. 42-51. - 0,6 др. арк.

34. Вахненко Т.П. Державний борг України: шляхи виходу з кризи // Економіка України. - 2000. - № 8. - С. 22-30. - 0,87 др. арк.

35. Вахненко Т.П. Фінансово-кредитні важелі стимулювання інноваційної діяльності // Матеріали IV всеукр. наук.-практ. конф. молодих вчених ”Сучасні проблеми соціально-економічного розвитку України”. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т. 1. - С. 23-27. - 0,23 др. арк.

36. Вахненко Т.П. Зовнішній національний борг України: проблеми і механізми регулювання // Збірник тез доповідей наук.-практ. конф. ”Теорія та практика державного управління в умовах євроінтеграції”. - Луцьк: Волинська обласна друкарня, 2006. - С. 105-107. - 0,2 др. арк.

37. Вахненко Т.П. Місцеві позики у системі фінансування місцевих інвестицій // Збірник тез доповідей Міжнар. наук.-практ. конф. ”Організаційні та економічні проблеми розвитку муніципальних утворень”. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - С. 121-126. - 0,24 др. арк.

38. Вахненко Т.П. Теоретичні проблеми курсоутворення в умовах перехідної економіки // Матеріали міжнар. наук.-практ. конф. ”Фінансово-кредитне стимулювання економічного зростання”. - Луцьк: РВВ “Вежа” Волин. держ. ун-ту, 2005. - С. 63-65. - 0,15 др. арк.

39. Вахненко Т.П. Поточний стан державного боргу України та напрями вдосконалення боргової політики держави // Матеріали “круглого столу” 10 листопада 2004 р. “Боргова політика України: стан, проблеми та перспективи”. - К.: НІСД, 2004. - С. 59-61. - 0,16 др. арк.

40. Вахненко Т.П. Стратегія валютно-курсової політики держави // Матеріали щорічн. наук.-практ. конф. ”Державна стратегія управління місцевим та регіональним розвитком: форми, методи та актуальні проблеми реалізації”. - Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2004. - Т. 1. - С. 291-295. - 0,2 др. арк.

Размещено на Allbest.ru