Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

СИСТЕМА СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ НА МАШИНОБУДІВНИХ ПІДПРИЄМСТВАХ

ЖИЛІНСЬКА ЛЮДМИЛА ОЛЕКСАНДРІВНА

Запоріжжя - 2009

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сьогодні перед вітчизняними машинобудівними підприємствами стоїть ряд складних завдань, зумовлених нестабільністю розвитку економіки: адаптація діяльності підприємства до ринкових умов господарювання, визначення цілей діяльності та стратегії їх досягнення, пошук споживачів і нових ринкових можливостей, фінансових коштів. Вирішення цих і багатьох інших завдань висуває нові вимоги до форм і методів управління та планування, які повинні враховувати зміни, що мають місце в зовнішньому середовищі, і гнучко реагувати на них.

Реалізація цих вимог визначає необхідність перебудови системи управління, формування механізму адаптаційного розвитку підприємств з метою досягнення фінансових результатів і конкурентних переваг. Головною умовою адаптації підприємств до умов зовнішнього середовища, що швидко змінюються, може слугувати формування системи стратегічного планування, яка забезпечує раціональніше використання усіх видів ресурсів, сприяє послідовній розробці й реалізації управлінських рішень, орієнтує на підвищення стійкості підприємств в умовах ринку.

Проте, як показує аналіз практичної діяльності на деяких промислових підприємствах, планова діяльність зазвичай зводиться лише до поточного короткострокового планування, а питання стратегічного планування залишаються без належної уваги. У цих умовах особливої актуальності набуває проблема теоретичного обґрунтування формування системи стратегічного планування й вирішення методичних і практичних завдань її реалізації на машинобудівних підприємствах.

Вирішення питань розробки ефективної системи стратегічного планування на промислових підприємствах привертає увагу багатьох вітчизняних і зарубіжних науковців: Л. Андрєєвої, І. Ансоффа, Б. Альстренда, І. Бланка, І. Булєєва, П. Друкера, К. Кінга, Д. Кліланда, Г. Мінцберга, А. Наливайко, С. Оборської, В. Пастухової, Т. Пітерса, Ф. Роджерса, С. Салиги, А. Семенова, А. Стрікленда, А. Томпсона, Р. Уотермена, Є. Уткіна, Р. Фатхудинова, Д. Хассі, З. Шершньової та ін.

Вище зазначеними науковцями вирішено теоретичні і прикладні завдання, що сприяли вдосконаленню стратегічного управління, планування, управлінської стратегії й політики. Разом з тим у виконаних дослідженнях не знайшли достатнього відображення питання щодо формування системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах. Є потреба в систематизації й уточненні складу принципів, які мають бути покладені в основу створення системи стратегічного планування. Виникає необхідність в узагальненні наявних методик планування й розробці єдиного підходу до змісту стратегічного плану. Необхідно вдосконалити методи економічного обґрунтування стратегічних планів, оскільки існуючі показники ефективності побудовані з порушенням основоположних принципів.

Необхідність теоретичного обґрунтування, розробки практичних рекомендацій щодо формування системи стратегічного планування, наявність невирішених науково-методичних питань її організації та функціонування визначили вибір теми, цілі, завдання, структуру й основні напрями дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки було отримано в межах науково-дослідної теми Класичного приватного університету “Розробка методів підвищення ефективності виробництва на основі стратегічних планів” (державний реєстраційний номер 0106U000728), в якій автору належить розвиток теоретико-методичних та практичних підходів щодо формування системи стратегічного управління та економічного обґрунтування стратегічних планів машинобудівних підприємств.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження теоретичних основ стратегічного планування, розробка методичних і практичних рекомендацій щодо формування системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах.

Для досягнення поставленої мети було поставлено такі завдання:

- узагальнити теоретичні основи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах;

- уточнити підсистеми стратегічного планування на машинобудівних підприємствах;

- систематизувати принципи стратегічного планування машинобудівних підприємств;

- розвинути основи оцінювання стратегічного планування машинобудівних підприємств;

- провести аналіз практичного досвіду стратегічного планування на вітчизняних машинобудівних підприємствах;

- визначити склад, зміст і методи побудови інформаційної бази стратегічного плану машинобудівного підприємства;

- обґрунтувати основні принципи оцінювання ефективності стратегічних планів підприємств;

- удосконалити існуючі методи оцінювання економічної ефективності стратегічних планів машинобудівних підприємств.

Об'єктом дослідження є процес стратегічного планування на машинобудівних підприємствах.

Предметом дослідження є теоретико-методичні та практичні засади формування системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є фундаментальні положення економічної теорії, теорії менеджменту та стратегічного управління, які висвітлені в працях зарубіжних та вітчизняних науковців. Правове поле дослідження становлять чинні законодавчі та нормативні документи, що регламентують діяльність промислових підприємств. Інформаційною базою роботи є результати проведених автором наукових досліджень, офіційні статистичні матеріали.

У процесі дослідження було використано такі методи: логічного узагальнення - при формуванні висновків, визначенні теоретичних основ стратегічного планування та методів прогнозування показників діяльності підприємства (підрозділи 1.1, 1.2, 1.3, 2.2); системного підходу - при виявленні особливостей управління на машинобудівних підприємствах, визначенні методів прогнозування, виборі критеріїв оцінки ефективності стратегічного планування, обґрунтуванні структури й змісту стратегічного плану, проектуванні інформаційної бази стратегічного планування (підрозділи 2.1, 2.3, 3.1, 3.2), економіко-математичного моделювання - для вдосконалення методів економічного обґрунтування стратегічних планів на підприємствах машинобудування (підрозділ 3.3), статистичні методи - при проведенні аналізу показників господарської діяльності підприємств машинобудування (підрозділ 2.1).

Наукова новизна отриманих результатів полягає в такому:

вперше:

- розроблено метод оцінки економічної ефективності стратегічних планів, що враховує накопичений обсяг випускаємої продукції, в грошовому чи натуральному виразі, як результат господарської діяльності підприємства, а нагромаджені витрати - як витрати в процесі цієї діяльності. Використання нагромадженого результату й витрат дає змогу доповнити інформаційну базу аналізу використаного виробничого потенціалу та обґрунтувати потреби в активах підприємства;

удосконалено:

- систему стратегічного планування на машинобудівних підприємствах, яка, на відміну від існуючих, охоплює всі підсистеми, що підвищують ефективність її функціонування: інформаційне забезпечення, прогнозування варіантів розвитку зовнішніх подій, оцінювання й вибір стратегічних рішень, організаційно-методичне забезпечення процесу планування, сукупність усіх планів підприємства, оцінювання ефективності реалізації стратегічних планів;

- класифікацію принципів стратегічного планування, яка, на відміну від існуючої, враховує особливості діяльності машинобудівних підприємств та інтегрує управлінські процеси через систематизацію за трьома групами: всезагальні, загальні й конкретні;

- метод розрахунку періоду окупності авансованих інвестицій, який, на відміну від існуючого, враховує особливості кругообігу необоротних і оборотних активів підприємства та оснований на рівності нагромадженого обсягу реалізації й авансованих нагромаджених інвестицій;

набули подальшого розвитку:

- теоретичні засади оцінювання системи планування машинобудівних підприємств залежно від ступеня нестабільності зовнішнього середовища, що враховують разом з існуючими такі характеристики: популярність події, темп змін, передбачуваність, методи планування, види управління;

- методичні принципи оцінювання економічної ефективності стратегічних планів підприємства, які, на відміну від прийнятих, основані на врахуванні спрямованості на досягнення головної мети підприємства, врахуванні терміну стратегічного планування, особливостей кругообігу необоротних та оборотних активів підприємства, що дає змогу обґрунтувати управлінські рішення.

Практичне значення одержаних результатів. Розроблені в дисертації методичні та практичні підходи й отримані результати є основою формування системи стратегічного управління на машинобудівних підприємствах.

Запропоновані автором пропозиції щодо можливості використання системи стратегічного управління знайшли застосування в практичній діяльності на ВАТ “ЗЗВА” (довідка № 988 від 26.09.2008 р.). Розроблені методичні підходи економічного обґрунтування стратегічних планів підприємства впроваджені на ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” (довідка № 967/1-16 від 23.10.2008 р.).

Теоретичні висновки та практичні рекомендації щодо вдосконалення системи розвитку машинобудівної промисловості використані Міністерством промислової політики України при розробці Концепції розвитку промислового комплексу України на період до 2017 р. (довідка № 878 від 06.10.2008 р.).

Науково-методичні розробки та рекомендації щодо вдосконалення системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах використані Запорізькою обласною державною адміністрацією при реалізації Програми стабілізації та розвитку промислового комплексу Запорізької області на період до 2010 р. (довідка № 1205 від 08.09.2008р.).

Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Класичного приватного університету при викладанні навчальних дисциплін “Основи менеджменту”, “Стратегічне управління” (довідка № 2396 від 11.09.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні наукові положення та висновки дисертації, що виносяться на захист, розроблено автором особисто і відображено в наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Отримані результати наукового дослідження, висновки та пропозиції доповідалися, обговорювалися й одержали схвалення на науково-практичних конференціях: ХV Міжнародній наукової конференції молодих науковців “Наука та вища освіта” у ГУ “ЗІДМУ” (м. Запоріжжя, 2007 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні” (м. Київ, 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених “Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.); конференції “Управління сьогодні і завтра” (м. Хмельницький, 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано у 13 наукових працях, з них 8 - у наукових фахових виданнях та 5 тезах конференцій. Загальний обсяг публікацій - 4,22 др. арк., з яких особисто автору належать 3,93 др. арк.

Структура й обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг роботи становить 183 сторінки і включає 19 рисунків, 12 таблиць, список використаних джерел зі 138 найменувань та 4 додатки.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

стратегічний планування машинобудівний інформаційний

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, висвітлено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, дані щодо їх апробації.

У першому розділі “Теоретичні основи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах” узагальнено теоретичні дослідження вітчизняних і зарубіжних авторів щодо сутності й змістовності стратегічного планування в системі управління підприємством, розглянуто принципи та напрями розвитку стратегічних планів на підприємствах.

Аналіз наукових джерел щодо управління й планування показав, що деякі науковці при дослідженні проблем планування ототожнюють поняття перспективного, довгострокового й стратегічного планування. При розгляді місця стратегічного планування в системі управління підприємства необхідно визначити відмінності між переліченими видами планування, а також визначити місце стратегічного плану в єдиній системі планування. Як зауважують автори, які займаються проблемами управління й планування (У. Кінг, Д. Кліланд, М. Мескон), стратегічне планування відіграє провідну роль серед інших видів планів, які мають підпорядкований характер. Планова діяльність підприємства має починатися з розробки саме стратегічного плану. Основні проблеми, завдання, закладені в стратегічному плані, знаходять своє подальше відображення в поточних планах виробництва. Таким чином, стратегічне планування є найважливішим напрямом планової діяльності організації й визначає зміст основної функції управління.

Слід зазначити, що в єдиній плановій системі підприємства не завжди присутні всі види планів. Так, наприклад, американські фахівці традиційно виділяють два типи планування: стратегічне й короткострокове (оперативне). Подібна модель системи планування може бути рекомендована для українських підприємств, оскільки вона вимагає менших витрат ресурсів. Застосування стратегічного планування на підприємствах привело до необхідності зміни й самої системи управління (третій етап розвитку управління). У 1960-1970-х рр. для позначення відмінності між поточним управлінням на рівні виробництва й управлінням на вищому рівні було введено поняття стратегічного управління.

Система управління організацією повинна обов'язково включати два взаємодоповнюючих види: стратегічне й оперативне управління. У дисертації запропоновано розмежовувати такі складові функціональної підсистеми стратегічного управління: стратегічне планування, управління процесом розробки й реалізації стратегії, їхній аналіз та корегування стратегії згідно з місією організації. Оперативне управління треба використовувати для досягнення запланованих цілей шляхом визначення загальних оперативних завдань, організації, мотивації, координації й контролю як за виконавцями, так і за керівниками підприємства.

На основі аналізу зарубіжної й вітчизняної літератури зі стратегічного планування можна виділити чотири основні напрями, що розглядають стратегічне планування: з погляду його змісту; як процес прийняття управлінських рішень; як процес розробки й застосування стратегії; як частину перспективного планування. Практично всі автори виділяють основні підсистеми стратегічного планування: сукупність усіх планів підприємства; процес планування; підсистему прийняття рішень; підсистему організаційного забезпечення; підсистему управління стратегічним плануванням. Тобто стратегічне планування виступає як особливий вид практичної діяльності підприємства й організаційна система. Сучасний підхід до системи стратегічного планування передбачає взаємозв'язок цього виду планування з іншими плановими функціями й необхідність їх урахування при проектуванні системи планування, інформаційних та інших забезпечувальних систем.

Узагальнюючи теоретичні дослідження, ми визначили організаційні основи системи стратегічного планування. Система стратегічного планування на підприємстві являє собою сукупність організаційно-економічних методів і прийомів, спрямованих на адаптацію підприємства до зовнішніх умов діяльності. У системі стратегічного планування пропонується виділити шість підсистем: інформаційне забезпечення, прогнозування варіантів розвитку зовнішніх подій, оцінка й вибір стратегічних рішень, організаційно-методичне забезпечення процесу планування, систему планів підприємства, оцінювання ефективності реалізації стратегічних планів.

Одним з базових елементів системи стратегічного планування є інформаційна підсистема. У цій підсистемі мають бути зосереджені дані, які отримані при аналізі зовнішнього середовища й стосуються всіх аспектів діяльності підприємства (стан і перспективи ринку, продукції, галузі, показники роботи конкурентів, основні постачальники тощо).

Підсистема прогнозування призначена для опису можливих варіантів розвитку зовнішньої ситуації, побудови альтернативних сценаріїв на випадок зміни умов діяльності підприємства. Побудова реального прогнозу забезпечується повнотою й достовірністю даних, отриманих з підсистеми інформаційного забезпечення.

Стратегічне планування невід'ємно пов'язане з оцінюванням і вибором стратегічних рішень. Саме в цій підсистемі відбувається формування цілей і стратегій розвитку підприємства, оцінювання можливості їхньої реалізації, виявлення проблем, вибір найбільш оптимальної стратегії розвитку.

Організаційно-методичне забезпечення процесу планування являє собою елемент формалізації процедури стратегічного планування. Воно включає в себе: визначення штату й розподіл функцій між співробітниками, що беруть участь у процесі планування; розробку й затвердження форм планових документів; визначення планового періоду; складання графіка проведення планових робіт.

Система планів - найбільш важлива підсистема, тому що є результатом процесу стратегічного планування. Необхідність системи взаємозалежних планів визначається тим, що проблеми, розв'язувані при стратегічному плануванні, дуже складні й вимагають комплексного підходу. Отже, простий план або ієрархія декількох планів не можуть забезпечити реалізації цілей великого промислового підприємства. Це повинна бути багаторівнева система взаємопов'язаних планів, що відображають усі проблеми сторони діяльності.

Підсистема оцінювання стратегічних планів необхідна для контролю за досягненням запланованих цілей або бажаного стану підприємства. У цій підсистемі повинні відображатися критерії ефективності стратегічного планування і заходи з регулювання відхилень у процесі планування з метою одержання очікуваних результатів.

Запропонований у дисертації підхід до визначення складу й змісту елементів системи стратегічного планування відрізняється більш повним охопленням усіх підсистем, що забезпечує ефективність її функціонування.

У дисертації проведено аналіз принципів стратегічного планування. Більшість науковців виділяє такі принципи планування: участь якомога більшої кількості працівників; безперервність; координація й інтеграція; забезпечення умов досягнення поставлених завдань; первинність планування; економічність; створення необхідних умов для виконання плану; єдність; гнучкість; точність; пропорційність; збалансованість; науковість; наступність; соціальна орієнтація; адекватність; узгодженість тощо.

Проведене в дисертації дослідження численних принципів планування дає змогу зробити висновок про необхідність їхньої систематизації й уточнення складу. Автором дисертації виділено три групи принципів: всезагальні, загальні й конкретні, що відображають особливості стратегічного планування на машинобудівних підприємствах (рис. 1).

Всезагальні		Загальні		Конкретні

1. Системність, комплексність, науковість 2. Маркетингова орієнтація 3. Функціональність 4. Динамічність 5. Забезпечення відтворення 6. Безперервність процесу управління й планування 7. Нормативність 8. Адміністративно- поведінковий підхід 9. Ситуативність	1. Створення єдиної системи планування 2. Участь кожного співробітника в процесі планування 3. Безперервність 4. Гнучкість 5. Точність, достовірність планової інформації 6. Автоматизація планового процесу 7. Економічна збалансованість та обґрунтованість планів 8. Інтеграція й координація планів 9. Забезпечення зворотного зв'язку системи планування 10. Забезпечення умов досягнення поставлених завдань	1. Наступність стратегічного й поточного (тактичного) планування 2. Ранжирування об'єктів стратегічного планування за їх важливістю 3. Погодженість плану з параметрами зовнішнього середовища 4. Варіантність плану 5. Адекватність планових показників 6. Оцінка ризику

Рис. 1. Принципи стратегічного планування

Відмітною рисою наведеної класифікації є комплексний підхід, що враховує інтеграцію планових й управлінських процесів.

Дані статистики свідчать про появу сприятливої тенденції зростання виробництва продукції машинобудування. У зв'язку із цим у даний момент особливо важливо розробити й застосовувати стратегію діяльності підприємств, що дає змогу використати нові можливості й зменшити невизначеність впливу зовнішнього середовища.

Для оцінювання ступеня нестабільності середовища, у якому функціонує конкретне підприємство, існує в науковій літературі й успішно використовується на практиці тест І. Ансоффа. Залежно від рівня невизначеності, виявленого за тестом І. Ансоффа, автором дисертації рекомендується вибирати модель стратегічного управління й методику планування машинобудівного підприємства, найбільш оптимальну в умовах, що склалися (табл. 1).

Узагальнюючи все вищесказане, можна зробити висновок, що основною відмітною характеристикою сучасності є постійне зростання невизначеності зовнішнього середовища. Саме це, як уже зазначалось, є причиною виникнення стратегічного планування й управління на промисловому підприємстві.

Для врахування всіх зовнішніх факторів і досягнення необхідних змін у системі управління можна сформулювати основні вимоги до стратегічного планування: необхідність постійного збору, аналізу, обробки й класифікації даних, що показують зміни у всіх сферах діяльності; формування місії, цілей, стратегій діяльності відповідно до вимог зовнішнього середовища; створення систем швидкого реагування на виявлення змін для запобігання їх негативним впливам, або, навпаки, використання можливостей, що відкриваються.

Таблиця 1. Оцінювання системи планування машинобудівних підприємств залежно від ступеня нестабільності зовнішнього середовища

Характеристики	Ступінь нестабільності середовища, бали
	1	2	3	4	5
Популярність події	відомі	у межах екстраполяції	переривчасті відомі	несподівані й зовсім нові
Темп змін	повільніше, ніж рішення підприємства	порівнянний з реакцією підприємства	швидше, ніж реакція підприємства
Передбачуваність	за аналогією з минулим роком	шляхом екстраполяції	передбачувані	частково передбачувані	непередбачувані
Методи планування	бюджетне планування	довгострокове планування, планування досліджень і розробок, стратегічне планування	стратегічне планування
Види управління й системи планування	реакційна (мінімізуються зміни)	активна спеціальна (відсутність спланованої стратегії, здійснення поступових змін)	активна систематична (прийняття стратегічних рішень на підставі чітких прогнозів майбутніх тенденцій)	стратегічний менеджмент (розробка стратегій на основі врахування факторів зовнішнього середовища, побудова альтернативних сценаріїв майбутніх змін)

Однак сьогодні вітчизняним машинобудівним підприємствам важко використовувати стратегічне управління через складні умови господарювання, брак коштів для впровадження інноваційних технологій, недобросовісні форми конкурентної боротьби та цілу низку інших негативних факторів.

У другому розділі “Формування системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах” розглянуто особливості стратегічного планування на машинобудівних підприємствах, визначено критерії оцінювання ефективності стратегічних планів.

Аналіз розвитку машинобудівної галузі в Запорізькій області свідчить, що в наявності є потужний сектор економіки. Асортимент продукції машинобудування області надзвичайно великий та представлений металургійним, гірничорудним, шахтним, хімічним устаткуванням, верстатами, сільгоспмашинами, автомобілями, технологічним обладнанням для різних галузей промисловості. Машинобудування посідає важливе місце в структурі продукції Запорізької області (23%).

Аналіз практичного досвіду стратегічного планування на вітчизняних машинобудівних підприємствах: ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури” (ВАТ “ЗЗВА”), ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод” (ЗАТ “ЗАЗ”), ВАТ “Мотор Січ”, ВАТ “Запоріжавтоматика”, ЗАТ “Запорізький завод важкого кранобудування” (ЗАТ “ЗЗВК”), ВАТ “Запоріжтрансформатор”, ЗАТ “Артемівський машинобудівний завод “ВІСТЕК”, ЗАТ “Нікопольський ремонтний завод”, ЗАТ “Харківський ордена “Знак пошани” машинобудівний завод “Червоний Жовтень”, ВАТ “Запорізький завод надпотужних трансформаторів”, ЗАТ “Акумуляторний завод “САДА” м. Херсон, ЗАТ “Стаханівський машинобудівний завод”, ВАТ “Машинобудівний завод “ЕЛЕМ” показав, що в розгорнутому вигляді здійснюється тільки поточне планування, яке охоплює найчастіше лише річний період і включає сукупність планових показників за різними видами діяльності підприємства. Функції стратегічного планування найповніше представлені на ЗАТ “ЗАЗ” і ВАТ “Мотор Січ”. Так, у структурі економічної служби ЗАТ “ЗАЗ” виділяються: відділ фінансово-економічного планування (ВФЕП), відділ ціноутворення, економічного аналізу та інші.

Проаналізувавши організаційні структури планування на цих підприємствах, визначено, що загалом зберігається лінійна функціональна структура управління, відсутній чіткий розподіл функцій з планування. Між підрозділами й окремими працівниками не розподілені обов'язки і сфери відповідальності, що ускладнює контроль за їх виконанням. Недостатньо чітко визначаються цілі організаційного розвитку, стратегії; відсутні фахівці в цій галузі; немає методичних розробок присвячених стратегічному плануванню; нерідко на підприємствах немає навіть планового відділу, а також відсутня служба стратегічного планування.

Результати дослідження показали, що на розглянутих підприємствах застосовуються деякі елементи стратегічного планування, проте не розробляється єдиний документ зі стратегічного планування. Керівники підприємства, як правило, дотримуються тільки короткострокових цілей - збільшення обсягу продажів і прибутку, підтримка платоспроможності підприємства. На підприємствах зазвичай розробляються тільки найбільш важливі розділи річного плану: план збуту, виробництва, собівартості або окремі показники; обсяг товарної продукції в діючих і порівнянних цінах; обсяг реалізації (у вартісному виразі); обсяг відвантаження (у вартісному виразі); прибуток від реалізації (у вартісному виразі); фонд оплати праці. Планування здійснюється за методиками і схемами періоду планової економіки.

У дисертаційній роботі також було проведено дослідження організації стратегічної роботи підприємств. Аналіз застосування на підприємствах елементів стратегічного планування виявив, що: місію діяльності формулюють - 100%; стратегічні цілі та завдання розробляють - 92%; стратегічний аналіз виконують - 64%; формулюють основні напрями розвитку - 92%; складають стратегічний план - 76%; використовують окремі стратегії, програми, стратегічні заходи - 100% підприємств. Найбільш часто використовувані стратегії подано на рис. 2.

Як бачимо, багато підприємств використовують елементи стратегічного планування. Проведене дослідження показало, що на сьогодні вітчизняні підприємства роблять спроби вдосконалення системи планування. Керівники підприємства усвідомлюють важливість стратегічного планування в оптимізації роботи підприємства, про що свідчить їх інтерес до науково-практичних семінарів і конференцій з цих питань. Проте формування й реалізація системи стратегічного планування ускладнюється тим, що на багатьох підприємствах керівники та співробітники планових служб не мають необхідного досвіду і не знайомі із сучасними практичними методиками та прийомами в зазначеному аспекті діяльності.

Виділено такі напрями вдосконалення планування на вітчизняних машинобудівних підприємствах: формування системи стратегічного планування, розробка функціональних стратегій і планів, створення інформаційної бази планування, розробка методичного забезпечення планування, інтеграція підсистеми планування з іншими підсистемами управління, розробка методів економічного обґрунтування стратегічних планів.



Рис. 2. Стратегії, найчастіше використовувані на досліджуваних машинобудівних підприємствах, %: 1 - підвищення ефективності виробництва; 2 - вихід на нові ринки збуту; 3 - підвищення конкурентоспроможності; 4 - збільшення прибутковості; 5 - розширення асортиментів; 6 - випуск нової продукції; 7 - виживання в довгостроковій перспективі; 8 - впровадження нових технологій; 9 - стратегія стимулювання персоналу; 10 - стратегія інтеграції підприємства

Для розробки стратегії діяльності підприємства виникає необхідність у застосуванні методів прогнозування, які дають змогу найбільш оптимально вирішувати поставлені завдання. У дисертації розглянуто методи прогнозування, які класифіковані за такими видами: експертні оцінки, основу яких становить суб'єктивна думка висококваліфікованих фахівців - експертів; екстраполяція або економіко-статистичне моделювання, засноване на аналітичній обробці наявних даних про об'єкт прогнозування за минулий період і поширення виявлених тенденцій його розвитку; моделювання або економіко-математичні методи, що передбачають створення структурних або математичних моделей, які відображають найбільш суттєві закономірності поведінки об'єкта прогнозування, у тісній взаємодії як з внутрішніми, так і із зовнішніми чинниками.

Узагальнюючи розглянуті методи, можна зробити такі висновки. По-перше, не існує універсального методу прогнозування, який можна було б рекомендувати до використання в усіх ситуаціях і для вирішення всіх наявних проблем. Кожен з них розрахований на певне коло завдань. По-друге, ці методи добре доповнюють один одного, застосування їх у поєднанні один з одним значно підвищить точність прогнозів.

Успішне застосування методів прогнозування висуває серйозні вимоги до побудови баз даних, а також до якості інформації, що міститься в них. На жаль, багато вітчизняних машинобудівних підприємств не можуть поки що скористатися новітніми технологіями обробки інформації саме через некоректну організацію своїх даних. Тому виникають завдання проектування стратегічної бази даних, що вимагає великих трудових і матеріальних витрат, проте віддача від упровадження сучасних методів прогнозування достатньо велика.

Наступним важливим завданням стратегічного планування після етапу прогнозування є вибір найкращого сценарію розвитку.

Оцінювання ефективності реалізації стратегії діяльності машинобудівних підприємств є заключним етапом усього планового процесу. Більшість робіт у галузі стратегічного планування присвячено питанням розробки й опису різного інструментарію обґрунтування стратегії. Проблемам оцінювання ефективності стратегічного планування на сьогодні приділяється недостатня увага.

Аналіз зарубіжної й вітчизняної літератури дав змогу виділити кілька підходів до оцінювання ефективності стратегічного планування: на підставі розрахунку наведених витрат (дисконтування), ефекту економічної ефективності й строку окупності проекту; порівняльний аналіз за групою фінансово-економічних показників; стратегічний аудит.

Аналіз показав, що методи, які могли б бути використані для економічного обґрунтування стратегічних планів машинобудування підприємств, не враховують: тривалість планового періоду; скерованість на досягнення головної мети підприємства; рівень інфляції (зміни цін на продукцію, яка випускається, елементи витрат, зміни заробітної плати); нерівномірність щорічного випуску продукції; відмінності та особливості кругообігу складових витрат, які беруть участь у випуску продукції. Існуючі показники побудовані з порушенням основних принципів (результати та витрати виробництва не відповідають один одному, результати не є наслідком витрат); показники не враховують нестабільність факторів зовнішнього середовища, їх невизначеність у часі.

У третьому розділі “Напрями розвитку системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах” запропоновано склад і зміст стратегічного плану машинобудівного підприємства, метод побудови інформаційної бази за SADT-методологією; удосконалено методи визначення економічної ефективності стратегічних планів.

Стратегічний план ґрунтується на традиційній методиці планування, використовуваній раніше на вітчизняних підприємствах, але відрізняється можливістю вибору стратегій розвитку залежно від досвіду планування стратегічних цілей (табл. 2).

Запропонована вище структура стратегічного плану рекомендується для машинобудівних підприємств, що мають досвід планової роботи, тому що організація подібної системи стратегічного планування вимагає використання великого обсягу інформаційних ресурсів, значних фінансових і трудових витрат, а також певних професійних навичок з планування. Однак, як показав аналіз практичної діяльності підприємств, у цей час питанням планування приділяється явно недостатня увага. У зв'язку із цим на підприємстві доцільно розробляти хоча б найбільш важливі розділи стратегічного плану, зокрема маркетингову, продуктову й фінансову стратегії. Після цього необхідно сформувати єдину систему стратегічного планування, яка відображає всі аспекти діяльності підприємства.

Цей підхід до стратегічного планування являє собою достатньо ефективний інструмент стратегічного аналізу, планування та контролю та є базою, яка використовує результати аналізу зовнішнього середовища й внутрішню інформацію підприємства.

Таблиця 2. Склад і зміст стратегічного плану машинобудівного підприємства

Розділи стратегічного плану	Зміст розділів
Основні цілі та пріоритетні напрями діяльності	- опис місії і цілей підприємства; - визначення відповідності організаційної структури підприємства стратегічним цілям діяльності; - зв'язки із зовнішнім середовищем, авторитетними партнерами й компаніями; - характеристика товарів, які випускаються, їх конкурентоспроможності на окремих ринках
Стратегія маркетингу	- концепція стратегічного маркетингу, застосовуваного на підприємстві; - технологія й результати стратегічної сегментації ринку; - особливості вибору цільового сегмента й стратегії охоплення ринку; - позиціювання товару; - нормативи конкурентоспроможності товарів
Продуктова стратегія	- виділення стратегічних зон господарювання; - аналіз портфеля замовлень і визначення стадій життєвого циклу виробів; - складання варіантів стратегічних наборів, оцінка їхньої переваги
Виробничо-технологічна стратегія	- аналіз й оцінка виробничо-технологічної системи підприємства; - аналіз якості методичного, інформаційного, правового забезпечення виробництва й розробка змін у галузі нормативно-методологічної документації та ресурсів
Стратегія розвитку виробництва	- аналіз організаційно-технічного рівня виробництва; - аналіз відповідності організаційної структури підприємства стратегічним цілям і завданням; - визначення напрямів необхідних організаційних змін; - аналіз і розробка стратегій розвитку виробництва
Стратегічний фінансовий план	- економічні показники (ціна, рентабельність, ефективність); - техніко-економічне обґрунтування інвестиційних проектів, розрахунок і вибір стратегій оновлення ресурсів
Стратегія персоналу	- оцінка кадрового потенціалу підприємства; - прогноз зміни в забезпеченості робочою силою і її вартості; - розробка цільових програм з поліпшення умов праці та вирішення соціальних проблем
Оцінка ризику і страхування	- розробка стратегій диверсифікованості, що зменшують ризик у діяльності фірми, заходів, які запобігають неспроможності й банкрутству підприємства
Додатки	- вихідні дані для розрахунків; інструкції, методики, стандарти, розрахунки й інша ділова інформація

Пропонований стратегічний план досить універсальний, і навіть у випадку розробки на вітчизняних підприємствах тільки основних стратегій він може допомогти розширити інформаційний простір вітчизняної економіки залучити додаткові інформаційні ресурси й надалі перейти до повноцінного стратегічного планування.

Для організації процесу стратегічного планування на підприємстві доцільно визначити у складі штату співробітників планових служб осіб, відповідальних за розробку стратегічного плану, а також прийняти на підприємстві нормативне положення, що регламентує порядок розробки, затвердження стратегічного плану, штатний розклад і розподіл функцій між підрозділами і співробітниками, які беруть участь у процесі планування.

Для здійснення стратегічного планування дуже важливо ефективно організувати систему інформаційного забезпечення. Без цього неможливо скласти уявлення про перспективи розвитку підприємства й сформувати план. При вирішенні практичних завдань, зокрема прогнозування, обов'язково постає проблема підготовки даних. Для того, щоб одержати якісний прогноз, потрібно зібрати максимум інформації про досліджуваний процес, який описує його з різних сторін. Кращим варіантом у цьому випадку буде створення бази даних, до якої з певною заданою періодичністю буде надходити вся необхідна, попередньо систематизована інформація. Труднощі полягають у тому, що необхідно сформувати базу стратегічної інформації, розробити перелік вхідної й вихідної інформації, установити механізм взаємозв'язки підрозділів, які беруть участь у стратегічному плануванні. Інформаційна база є складною системою, тому для її опису доцільно використати спрощену модель, яка розкриває склад основних елементів і їх взаємозв'язку відповідно до рівня ієрархії. Існує кілька видів моделей: структурні, функціональні, функціонально-структурні і їх модифікації. Як основний метод побудови інформаційної бази рекомендується використати SADT-методологію. Результатом моделювання стратегічної інформаційної бази є набір SADT-діаграм у вигляді пронумерованих блоків, наведених у взаємозв'язку й ієрархії одне щодо одного. Ці діаграми дають змогу представити модель інформаційної бази, яка розкриває потік зовнішніх і внутрішніх даних, необхідних для здійснення стратегічного планування.

У цілому перевагою застосування цього підходу є побудова єдиної й логічної бази стратегічної інформації, яка дасть змогу розробити ефективний стратегічний план, більш раціонально розподілити функції між підрозділами й співробітниками, що беруть участь у процесі стратегічного планування, та упорядкувати документообіг.

Розглянуто принципи, які використовуються дослідниками для побудови показників економічної ефективності господарської діяльності та інвестиційних планів підприємства. У роботі використано напрацювання науковців-економістів та запропоновано додатково для економічного обґрунтування стратегічних планів врахувати такі принципи: тривалості стратегічних планів підприємства; залежності результатів підприємства від кругообігу активів підприємства; урахування кумулятивних (нагромаджених) витрат підприємства; урахування особливостей кругообігу оборотних та необоротних активів підприємства; нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеності в часі. Розроблені принципи будуть покладені в основу побудови показників економічної ефективності стратегічних планів підприємств.

Для економічного обґрунтування стратегічних планів підприємств запропоновані методи, які враховують сформовані принципи. Як економічний результат взято нагромаджений (кумулятивний) обсяг реалізованої продукції, яка може бути представлена у натуральному або грошовому вигляді. Як витрати запропоновано взяти нагромаджені (кумулятивні) витрати, що включають амортизаційну вартість необоротних активів та нагромаджені витрати, здійснені за рахунок авансових або використаних оборотних активів.

Показники економічної ефективності стратегічних планів запропоновано визначати за формулами:

; (1)

, (2)

де Е₁, ₍Е₂₎ - показники загальної економічної ефективності, од. продукції/грн (відн. од.);

Q_pі, (V_pі) - обсяг реалізованої продукції в і-тому році в натуральному (грошовому) виразі, од./рік (грн/рік);

tП - плановий період, роки;

С_а - амортизуєма величина необоротних активів підприємства, грн;

СоБ - оборотні активи підприємства, грн;

n_об - річна кількість оборотів оборотних активів, обертів/рік;

Е_н1, ₍Е_н2) - нормативні показники економічної ефективності, од. продукції/грн (відн. од.);

V_p - середньорічний обсяг реалізованої продукції, грн/рік.

Показник економічної ефективності з урахуванням дії фактора часу (Е2) пропонується визначати за формулою:

, (3)

де I_П - індекс цін на реалізовану продукцію за період t_П;

I_В - індекс цін на оборотні кошти за період t_П;

і - середньорічна процентна ставка, частка одиниці;

В_М - річні матеріальні витрати;

В_ЗП - річні витрати на оплату праці;

П - річний валовий прибуток;

(1+і)^tП - являє собою коефіцієнт компаундування.

Критеріями вибору стратегічного плану слугує умова, при якій показник економічної ефективності (Е2) буде перевищувати нормативний показник (Ен2). Ми вважаємо, що нормативне значення показника економічної ефективності має встановлювати власник підприємства або інвестор. При виборі одного варіанта з багатьох критерієм слугує максимальне значення показника. При порівнянні двох варіантів стратегічного плану ми пропонуємо кращим визнавати той, при якому індекс нагромадженого (кумулятивного) результату перевищує індекс нагромаджених (кумулятивних) витрат.

У дисертації на прикладі підприємств машинобудівної галузі (ЗАТ “Запорізький автомобілебудівний завод”, ВАТ “Мотор Січ”, ВАТ “Запоріжавтоматика”, ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури”, ЗАТ “Запорізький завод важкого кранобудування” виконано розрахунки показників економічної ефективності (табл. 3).

Таблиця 3. Розрахунок показників економічної ефективності стратегічних планів ВАТ “Запорізький завод високовольтної апаратури”

Показники	Значення	2007 р.	2010 р.	2012 р.
Обсяг реалізованої продукції за tП, тис. грн	Vp х tП	89673,7621	134034,5	175220,1
Необоротні активи, тис. грн	Ca	53801,736	69034,2	81516,01
Матеріальні та інші витрати, тис. грн/рік	Bm	45796,6047	77553,44	110182,6
Витрати на оплату праці, тис. грн/рік	Bзп	19122,3006	37658,58	59167,04
Валовий прибуток тис. грн/рік	П	23174,256	27356,95	30556,88
Нагромаджені використані оборотні активи тис. грн	(Bm+Bзп+П) х tП	88093,1613	142569	199906,5
Нагромаджені необоротні та оборотні активи, тис. грн	Св=Ca+(Bm+Взп+П) х tП	141894,897	211603,2	281422,5
Показники економічної ефективності Е, віднос. од	Е=Vp х tП /Cв	0,63197313	0,633424	0,622623

Запропоновано метод розрахунку економічного ефекту, який може бути отриманий при реалізації нового варіанта стратегічного плану. Ефект пропонується розраховувати як різницю між додатково отриманим результатом та додатковими витратами, необхідними для реалізації стратегічного плану, або як різницю між нагромадженими (кумулятивними) витратами, скоригованими на індекс обсягу реалізації.

Запропоновано метод розрахунку терміну окупності авансових нагромаджених (кумулятивних) витрат (t_ок), який, на відміну від існуючого, враховує особливості кругообігу необоротних та оборотних активів підприємства, заснований на рівності нагромадженого результату та авансових нагромаджених витрат за термін окупності.

Тобто його запропоновано визначати за формулою:

, (4)

де Са - амортизована величина необоротних активів підприємства, грн;

СоБ - авансовані оборотні активи підприємства, грн;

nоБ - річна кількість оборотів авансованих оборотних активів, оборотів/рік.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі проведених наукових досліджень вирішено важливе наукове завдання розробки методичних і практичних рекомендацій щодо розвитку системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах. Основні висновки зводяться до такого:

1. Аналіз вітчизняної й зарубіжної літератури, присвяченої різним аспектам управління, дає можливість відзначити, що науковці надають великого значення стратегічному плануванню з метою досягнення більш оптимального функціонування підприємства у майбутньому. Ними вирішено багато теоретичних і прикладних завдань, що вплинули на зміст робіт щодо стратегічного управління, планування, управлінської стратегії та політики. Разом з тим у виконаних дослідженнях не знайшли достатнього відображення питання формування системи стратегічного планування на машинобудівних підприємствах. Є потреба в систематизації й уточненні складу принципів, які мають бути покладені в основу створення діючої системи стратегічного планування. Виникає необхідність в узагальненні наявних методик планування й розробці єдиного підходу до змісту стратегічного плану. Є потреба в удосконаленні методів економічного обґрунтування стратегічних планів, оскільки існуючі показники ефективності побудовані з порушенням основних принципів.

2. Визначено, що система стратегічного планування на машинобудівних підприємствах являє собою сукупність організаційно-економічних методів і прийомів, спрямованих на вирішення завдань адаптації підприємства до зовнішніх умов діяльності. З метою більш повного охоплення всіх підсистем, що забезпечує ефективність її функціонування, запропоновано виділити такі підсистеми: інформаційне забезпечення, прогнозування варіантів розвитку зовнішніх подій, оцінка й вибір стратегічних рішень, організаційно-методичне забезпечення процесу планування, сукупність усіх планів підприємства, оцінка ефективності реалізації стратегічних планів.

3. На основі узагальнення принципів стратегічного планування запропоновано їх систематизацію з поділом на три групи: всезагальні, загальні, конкретні. Такі принципи відображають особливості стратегічного планування на машинобудівних підприємствах. Відмітною рисою наведеної класифікації є комплексний підхід, що враховує інтеграцію планових й управлінських процесів. Оцінка стратегічного планування машинобудівних підприємств передбачає визначення балів залежно від ступеня нестабільності зовнішнього середовища за такими характеристиками: популярність події, темп змін, передбачуваність, методи планування, види менеджменту.

4. Виконано аналіз практичного досвіду стратегічного планування на вітчизняних машинобудівних підприємствах: ВАТ “ЗЗВА”, ЗАТ “ЗАЗ”, ВАТ “Мотор Січ”, ВАТ “Запоріжавтоматика”, ЗАТ “ЗЗВК”; проаналізовано оргструктури планування на цих підприємствах. Аналіз показав, що підприємства зберігають лінійно-функціональну структуру управління. На них відсутній чіткий розподіл функцій з планування. Між підрозділами й окремими працівниками не розподілені обов'язки та сфери відповідальності, що ускладнює контроль за їх виконанням. Недостатньо чітко визначаються цілі організаційного розвитку, напрями, стратегії, відсутні фахівці в цій галузі, немає методичних розробок, присвячених стратегічному плануванню. Нерідко на підприємствах немає навіть планового відділу, відсутня служба стратегічного планування. Результати дослідження показали, що на розглянутих підприємствах застосовуються деякі елементи стратегічного планування, проте не розробляється єдиний плановий документ зі стратегічного планування.

5. Багато вітчизняних машинобудівних підприємств не можуть поки що скористатися новітніми технологіями обробки інформації через некоректну організацію своїх даних. Тому постає завдання проектування стратегічної бази даних, що вимагає великих трудових і матеріальних витрат. Аналіз показав, що методи, які могли б бути використані для економічного обґрунтування стратегічних планів машинобудування підприємств, не враховують: тривалість планового періоду; скерованість на досягнення головної мети підприємства. Існуючі не враховують нестабільності факторів зовнішнього середовища.

6. Для здійснення стратегічного планування запропоновано таку структуру стратегічного плану машинобудівного підприємства: основні цілі та пріоритетні напрями діяльності; стратегія маркетингу; продуктова стратегія; виробничо-технологічна стратегія; стратегія розвитку виробництва; стратегічний фінансовий план; стратегія персоналу; оцінка ризику і страхування; додатки.

Пропонована вище структура стратегічного плану рекомендується для машинобудівних підприємств, що мають досвід планової роботи, тому що організація подібної системи стратегічного планування вимагає використання великого обсягу інформаційних ресурсів, значних фінансових і трудових витрат, а також певних професійних навичок з планування.

7. З урахуванням специфіки діяльності машинобудівних підприємств для формування інформаційної бази стратегічного планування пропонується кілька видів моделей: структурні, функціональні, функціонально-структурні і їх модифікації. Як основний метод побудови інформаційної бази рекомендується використати SADT-методологію. SADT-діаграми дають змогу представити модель інформаційної бази, яка розкриває потік зовнішніх і внутрішніх даних, необхідних для здійснення стратегічного планування. У цілому перевагою застосування цього підходу є побудова єдиної логічної бази стратегічної інформації, яка дасть змогу розробити ефективний стратегічний план, більш раціонально розподілити функції між підрозділами й співробітниками, що беруть участь у процесі стратегічного планування, й упорядкувати документообіг.

8. Аналіз результатів дослідження надає можливості сформувати принципи, які мають бути покладені в основу побудови показників економічної ефективності стратегічних планів підприємств. Як основні запропоновано використати таки принципи: спрямованість на досягнення головної мети підприємства; врахування причинно-наслідкового зв'язку результатів і витрат підприємства; кількісна вимірюваність показників ефективності стратегічних планів; наявність та вимірюваність критеріїв ефективності стратегічних планів; врахування дії фактора часу на витрати та результати виробництва. У роботі пропонується доповнити перелічені принципи наступними: врахування кумулятивних витрат підприємства; врахування залежності результатів виробництва від кругообігу активів підприємства; врахування особливостей кругообігу оборотних і необоротних активів підприємства; врахування тривалості стратегічних планів підприємства; врахування нестабільності факторів зовнішнього середовища, їх невизначеність у часі.

...