Система механізмів регулювання регіонального економічного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Система механізмів регулювання регіонального економічного розвитку

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Процеси трансформаційного поступу ринкових відносин в економіці України значною мірою визначаються економічним розвитком як держави в цілому, так і її регіонів зокрема. Тому актуальності набуває проблема розробки цілісного механізму та виявлення тих його складових, які забезпечують ефективний регіональний економічний розвиток. Внаслідок дії різноманітних історичних, природно-географічних, економічних факторів, неоднакових темпів проведення реформ, змін у системі господарювання та структурі власності в регіонах України збільшилася територіальна диференціація рівня економічного розвитку та можливостей соціального забезпечення громадян. Значною мірою така ситуація пов'язана також з відсутністю належних механізмів регулювання цього процесу, стимулювання діяльності місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування та населення щодо прискорення розвитку регіонів на основі повнішого використання їх природного, економічного, людського, науково-технічного потенціалу.

Регіональний економічний розвиток є одним з основних результатів регіональної економічної політики, що формується з урахуванням територіальних переваг та особливостей. При цьому вибір основних елементів регуляторного механізму, що забезпечують економічний розвиток регіону вирішується як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Важливим аспектом є структурування ролі органів державної влади на загальнонаціональному та регіональному рівнях у забезпеченні регіонального економічного розвитку. Дієвість місцевих органів влади, у формуванні сучасної регуляторної політики є вагомим чинником стабільного економічного розвитку регіону.

Теоретико-методологічні аспекти проблем регіонального економічного розвитку висвітлені у працях як вітчизняних, так і зарубіжних вчених. Питання регуляторної політики в сфері регіонального економічного розвитку досліджувалися українськими науковцями: А. Амоша, Є. Бойко, З. Варналій, А. Гальчинський, В. Геєць, Б. Данилишин, Я. Дяченко, В. Кравченко, І. Лукінов, О. Рудченко, І. Чугунов, А. Чухно, М. Чумаченко, а також зарубіжними вченими: Джеймс Д. Гвортні, Річард Л. Страуп, М. Лендьел, Дж. Ханесен, Д. Юлл, Е. Блеклі, П. Фок, Р. Грін, Г. Хаммер.

Однак недостатньо приділяється уваги теоретичним та методологічним аспектам дослідження механізмів реалізації регуляторної політики забезпечення економічного розвитку регіону, стратегічного планування у сфері малого і середнього підприємництва, інвестиційного та бюджетного регулювання, визначення ролі органів державного управління та місцевого самоврядування у цих процесах.

Зазначене обумовлює актуальність дослідження системи регуляторних механізмів реалізації політики регіонального економічного розвитку, визначення шляхів забезпечення зростання добробуту населення та підвищення якості життя в регіонах.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота здійснювалось в межах діяльності робочої групи з питань реформування міжбюджетних відносин та зміцнення з фінансової основи місцевого самоврядування відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 27 листопада 2003 р. №729-р. «Про основні напрямки та організацію наукових досліджень з питань, пов'язаних із забезпеченням проведення державної фінансової політики та удосконалення бюджетного процесу в 2005-2007 роках» та є складовою науково-дослідних робіт Національної академії державного управління при Президентові України «Державне управління та місцеве самоврядування» (№ДР0201U004833); «Механізми підвищення ефективності державного управління в регіоні» (№ДР0100U002070); «Органи державного управління та місцевого самоврядування в реалізації Євроатлантичної інтеграції України» (№ДР0106U006389); «Методологічні засади формування місцевих бюджетів сіл, селищ та міст районного значення» (№ДР0107U001599); «Регулювання економічного розвитку на регіональному рівні» (№ДР0108U001507).

Мета та завдання дослідження. Метою дослідження є розкриття теоретичних основ регулювання регіонального економічного розвитку, розробка моделі функціонування механізмів розвитку економіки території, удосконалення стратегічного фінансово-економічного регіонального планування.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

- розробити структурно-функціональну модель системи механізмів регулювання регіонального економічного розвитку;

- визначити методологічні засади оцінки впливу регуляторної політики на регіональний економічний розвиток;

- розробити інституційну модель взаємозв'язку регуляторних впливів та темпів соціально-економічного розвитку регіону;

- визначити роль місцевих органів влади в формуванні та становленні регуляторної політики та її вплив на економічний розвиток регіону;

- розвинути підходи до систематизації фінансово-економічних показників при використанні методів розподілу субвенцій на реалізацію інвестиційних проектів;

- визначити класифікацію функцій малого та середнього підприємництва в забезпеченні регіонального економічного розвитку, шляхи сприяння розвитку та напрями розширення сфери підприємництва в регіоні;

- розвинути підходи до формування системи заходів стимулювання розвитку промислового комплексу регіону;

- розкрити положення щодо необхідності використання стратегічного планування регіональної економіки;

- визначити інституційні засади формування стратегії залучення іноземних інвестицій в регіон;

- розробити систему критеріїв пріоритетного ранжирування капітальних вкладень, які фінансуються з видатків розвитку місцевого бюджету;

- розкрити механізми бюджетної збалансованості у межах повноважень місцевих органів влади.

Об'єктом дослідження є процес формування та розвитку регуляторної політики як інструменту впливу на регіональний економічний розвиток.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні засади, проблеми функціонування системи механізмів регіонального економічного розвитку.

Методи дослідження. У роботі застосовано сукупність методів які ґрунтуються на сучасних теоретико-методологічних підходах що дозволило забезпечити концептуальну єдність дослідження. Системний та структурний метод використано при розробці структурно-функціональної моделі системи механізмів регіонального економічного розвитку та інституційної моделі взаємозв'язку регуляторних впливів і темпів соціально-економічного розвитку регіону. За допомогою порівняльного та факторного методів здійснено удосконалення системи критеріїв пріоритетного ранжирування капітальних вкладень, які фінансуються з видатків розвитку місцевого бюджету та механізмів бюджетної збалансованості у межах повноважень місцевих органів влади. Методи наукового абстрагування, синтезу використано при розробці методологічних засад оцінки впливу регуляторної політики на регіональний економічний розвиток та розкритті положень щодо необхідності використання стратегічного планування регіональної економіки як механізму, що здійснює визначення напрямів регіональної економічної політики.

Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти з питань регулювання регіонального економічного розвитку, звіти та статистичні матеріали Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного казначейства України, Державного комітету статистики України, фінансового, економічного, статистичного управлінь Львівської області, а також відповідні монографії, наукові статті вітчизняних та зарубіжних вчених.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- розроблено структурно-функціональну модель системи механізмів регулювання регіонального економічного розвитку, яка ґрунтується на взаємозв'язку механізму стратегічного планування розвитку регіону, регулювання розвитку галузей економіки, інвестиційного забезпечення, сприяння та підтримки малого і середнього підприємництва, бюджетного регулювання як інструменту економічного розвитку регіону, що надасть можливість підвищити ефективність регуляторної політики та посилити її вплив на соціально-економічний розвиток регіону;

- запропоновано методологічні засади оцінки впливу регуляторної політики на регіональний економічний розвиток на основі визначення взаємозалежності системи показників у тому числі темпи обсягів виробництва, рівень безробіття, обсяги інвестицій в економіку регіону, міжбюджетного регулювання, що дозволить посилити фінансово-економічну спроможність адміністративно-територіальних одиниць;

- запропоновано інституційну модель взаємозв'язку регуляторних впливів та темпів соціально-економічного розвитку регіону, яка полягає у поєднанні сукупності відповідних форм взаємодії органів місцевого самоврядування з центральними органами державної влади у комплексі взаємопов'язаних регуляторних дій, зокрема економічне, соціальне, інституційне регулювання економічного розвитку території, що створить відповідні умови для забезпечення якісного рівня економічних перетворень на регіональному рівні;

удосконалено:

- методологічні засади визначення ролі місцевих органів влади в формуванні та становленні регуляторної політики як моделі взаємодії центрального та регіонального рівнів управління з метою активізації економічних процесів та на цій основі досягнення відповідних показників регіонального економічного розвитку;

- підходи до систематизації фінансово-економічних показників при використанні методів розподілу субвенцій на реалізацію інвестиційних проектів, що забезпечить підвищення ефективності використання коштів видатків розвитку місцевих бюджетів;

- класифікацію функцій малого та середнього підприємництва в забезпеченні регіонального економічного розвитку, підходи до розробки регуляторної політики у сфері підприємництва, шляхи сприяння розвитку та напрями розширення сфери підприємництва в регіоні;

- підходи до формування системи заходів стимулювання розвитку промислового комплексу регіону на основі класифікації відповідних факторів зміни структури цього комплексу, у тому числі створення галузевих установ, підвищення ефективності управління часткою державного майна, дієвий контроль за виконанням інвестиційних проектів з метою здійснення раціональної промислової регіональної політики;

дістали подальшого розвитку:

- положення щодо необхідності використання стратегічного планування регіональної економіки як механізму, що здійснює визначення напрямів регіональної економічної політики з метою забезпечення відповідного економічного розвитку території, обґрунтування формування складових стратегічного плану економічного розвитку території, що забезпечить дієвість інструменту перспективного планування економіки на регіональному рівні;

- інституційні засади формування стратегії залучення іноземних інвестицій в регіон, що ґрунтуються на розвитку системи регіональних інвестиційних агенцій, недержавних фондів, установ, які сприятимуть залученню фінансових ресурсів у регіон, інфраструктури території з метою створення необхідних умов функціонування регіональної економіки;

- система критеріїв пріоритетного ранжирування капітальних вкладень, які фінансуються з видатків розвитку місцевого бюджету, що надасть можливість забезпечити раціональність фінансування оновлення основних засобів згідно пріоритетних завдань соціально-економічного розвитку регіону;

- механізми бюджетної збалансованості у межах повноважень місцевих органів влади на основі аналізу планування та виконання місцевих бюджетів області, що забезпечить підвищення якісного рівня регулювання міжбюджетних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Теоретичні положення та висновки дисертаційної роботи, що розкривають сутність регуляторної політики як інструменту впливу на розвиток економіки адміністративно-територіальної одиниці, мають практичне значення у процесі удосконалення функціонування системи механізмів регулювання регіонального економічного розвитку.

Основні наукові результати дисертації щодо удосконалення регуляторної політики використано Управлінням економіки Львівської міської ради при підготовці Програми сприяння розвитку підприємництва у м. Львові на 2009-2010 роки (довідка від 20.02.2009 р. №2301 - 190/1), Головним фінансовим управлінням Львівської обласної державної адміністрації при формуванні місцевих бюджетів області (довідка від 29.01.2009 р. №1/29-1), Академією фінансового управління Міністерства фінансів України при підготовці наукового обґрунтування фінансово-бюджетної політики на 2008-2009 роки (довідка від 05.02.2009 р. №77000-005/39).

Положення роботи використано Інститутом економіки та менеджменту Національного університету «Львівська політехніка» при підготовці і викладанні курсів «Основи підприємництва» та «Економіка підприємства» (довідка від 11.03.2009 р. №66-01-50); Львівським регіональним інститутом державного управління Національної Академії державного управління при Президентові України при підготовці та викладанні курсів «Регіональна та міська економіка», «Підтримка розвитку підприємництва», «Стратегічне планування економічного розвитку міста (регіону)», «Управління місцевими фінансами та бюджетним процесом», «Державні фінанси», «Фінансовий менеджмент у муніципалітетах», «Актуальні проблеми регіонального економічного розвитку» (акт про впровадження ЛРІДУ НАДУ від 11.03.2009 р.)

Особистий внесок здобувача полягає в розкритті сутності системи механізмів регулювання регіонального економічного розвитку. Наукові результати та висновки, які виносяться на захист, одержані автором самостійно. Особистий внесок у працях, опублікованих у співавторстві, наведено у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення дисертаційної роботи доповідалися автором на міжнародних, всеукраїнських науково-практичних конференціях, у тому числі: «Становлення національної економіки України», (м. Львів, 1995 р.); «Підвищення конкурентноздатності економіки регіону шляхом залучення іноземних інвестицій» (м. Львів, 1995 р.); «Місце і роль малого бізнесу у формуванні ринкових економічних відносин» (м. Івано-Франківськ, 1999 р.); «Місце аналізу в стратегічному плануванні регіонального економічного розвитку» (м. Львів, 2000 р.); «Аналіз місцевих бюджетів» (м. Львів, 2001 р.); «Регулювання економічного розвитку регіону» (м. Львів, 2001 р.); «Стратегічне планування економічного розвитку регіону» (м. Львів, 2002 р.); «Напрямки розширення сфери підприємницької діяльності в регіоні» (м. Львів, 2002 р.); «Вплив промислової політики на формування ринку робочої сили» (м. Львів, 2004 р.); «Основні напрямки реалізації місцевої політики підтримки та розвитку підприємництва» (м. Київ, 2004 р.); «Особливості формування політики щодо заборгованості органами місцевого самоврядування» (м. Львів 2005 р.); «Джерела фінансування інвестиційних проектів органів місцевої влади» (м. Львів, 2005 р.); «Роль місцевих податків і зборів у формуванні доходів місцевих бюджетів» (м. Київ, 2005 р.); «Децентралізація фінансових ресурсів в наданні державних послуг» (м. Київ 2006 р.); «Роль бюджетного регулювання у формуванні регіональної економічної політики» (м. Львів, 2007 р.); «Напрями підвищення фінансової спроможності органів місцевого самоврядування» (м. Львів, 2007 р.); «Напрями розширення доходної бази місцевих бюджетів» (м. Київ, 2007 р.); «Сучасні проблеми економіки та управління» (м. Львів, 2007 р.); «Демократичні стандарти врядування й публічного адміністрування» (м. Львів, 2008 р.); «Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики» (м. Львів, 2008 р.).

Публікації. Основні положення та результати дисертації опубліковано у 3 монографіях, у тому числі 2 індивідуальних монографіях, 62 статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць загальним обсягом 180 друк. арк.

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становить 442 сторінки, основний зміст роботи викладено на 394 сторінках, список використаних джерел включає 457 найменувань на 42 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 30 таблиць і 35 рисунків. Робота має 5 додатків на 6 сторінках.

Основний зміст роботи

економічний інвестиційний регуляторний політика

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну одержаних результатів та їх практичне значення, відображено апробацію результатів дослідження.

У першому розділі «Теоретико-методологічні засади регулювання регіонального економічного розвитку» розглянуто теоретико-методологічні підходи до формування системи механізмів регіонального економічного розвитку, визначення його суті, дослідження ролі органів державного управління та місцевого самоврядування в процесах регулювання економічного розвитку регіону. На основі розгляду сучасних теорій та концепцій сформовано визначення регіонального економічного розвитку та економічного зростання, показано взаємозв'язок між цими поняттями. Запропоновано визначення економічного розвитку регіону як системи економічних взаємовідносин, спрямованих на активізацію господарської діяльності в регіоні з метою забезпечення зростання добробуту та покращення якості життя, під яким розуміємо інфраструктурне забезпечення умов проживання населення регіону, шляхом найбільш ефективного використання всіх наявних регіональних ресурсів, а також категорії «регіональне економічне зростання» як досягнення вищих, ніж у попередніх періодах показників, що характеризують економічні та соціальні процеси в регіоні та є результатом економічного розвитку регіону, а також виявлено взаємозв'язок між цими поняттями.

Зростання економічного добробуту населення регіону виражається через показники економічного зростання, до яких можна віднести рівень валової доданої вартості на душу населення, середній дохід на одного працівника або на одного жителя регіону, показники бюджету на одну особу тощо. Запорукою ефективного використання можливостей регіонального розвитку є вдосконалення функції регулювання як на загальнодержавному, так і на регіональному рівнях. Зміни економічних умов вимагають відповідних змін регулюючих функцій органів державного управління та місцевого самоврядування з метою повернення економічних процесів до стабілізації та подальшого економічного зростання. В цьому контексті досліджено основні регуляторні механізми, що забезпечують регіональний економічний розвиток та на їх основі сформована структурно-функціональна модель системи регуляторних механізмів регіонального економічного розвитку. Однак регулювання соціально-економічним розвитком регіону як єдиним цілим передбачає використання різноманітних методів для забезпечення взаємопов'язаного розвитку економічної і соціальної складової з метою виконання одного з основних завдань регуляторної політики - підвищення добробуту населення регіону.

Виходячи з системного підходу, розглянуто елементи системи та їх взаємозв'язок, у даному випадку систему розглянуто як сукупність взаємопов'язаних елементів, які утворюють єдине ціле та в певному порядку взаємодіють між собою для досягнення забезпечення регіонального економічного розвитку. Встановлено, що найбільш важливими є економічні методи регулювання, які визначають структуру господарського комплексу регіону, динаміку виробництва, обміну, розподілу та споживання через систему інструментів та важелів. У комплексі всі ці заходи становлять регіональну регуляторну політику, метою якої є досягнення відповідних показників соціально-економічного розвитку регіону. Якщо ж темпи досягнення цих показників є незадовільними, необхідно передбачити перегляд або скасування певних видів регуляцій, що стосуються економічної діяльності суб'єктів господарювання в регіоні. Взаємозв'язок зазначених регуляторних впливів під час реалізації регіональної соціально-економічної політики запропоновано показати у вигляді структурної моделі.

У разі недосягнення основної мети регіонального регулювання під час застосування дерегулюючих норм та законів слід здійснювати регуляторну реформу, яка повинна покращити якість регулювання за рахунок зміни законодавчих та нормативних актів, що визначають процес регулювання, а також зміни кількості і якості інститутів, що реалізують регуляторну політику.

Зазначено, що вдосконалення регуляторної політики в регіоні є особливим завданням, спрямованим на прискорення соціально-економічного розвитку регіону. Системний підхід, який включає економічне, соціальне та адміністративне регулювання, регуляторну реформу та дерегулювання, охоплює всі складові регуляторного процесу та забезпечує розгляд регуляторної політики як єдиного цілого, спрямованого на досягнення основних цілей економічного розвитку регіону.

Крім того розглянуто місце, роль та порядок формування стратегічних планів розвитку території. Обґрунтована необхідність використання інструменту стратегічного планування як одного з механізмів державного регулювання економічними процесами на регіональному рівні.

У другому розділі «Промислова політика як складова системи регулювання регіонального економічного розвитку» здійснено аналіз впливу промислової політики на ринок робочої сили в регіоні, проаналізовано напрямки реалізації промислової політики та запропоновано методи управління підприємством з метою забезпечення його розвитку.

Промислова політика як важлива складова економічної політики держави, сприяє прискоренню економічного розвитку країни та її регіонів, стимулюванню роботи промислових підприємств усіх форм власності у напряму досягнення національною економікою поставлених завдань, ефективному вирішенню соціальних проблем суспільства.

Підходи до реалізації проведення промислової політики доцільно привести до наступного: підтримка галузей, що мають значний експортний потенціал, здатні нарощувати обсяги виробництва та експорту продукції, мають власні можливості оновлення технологічної бази виробництва та значно впливають на формування бюджетів усіх рівнів; підтримка галузей, які випускають продукцію, здатну замінити імпортні товари на вітчизняних ринках, витіснити іноземних виробників, при цьому вважливим є для оновлення технологічної бази виробництва та випуску конкурентноздатної продукції залучення прямих іноземних інвестицій; підтримка випуску товарів для внутрішнього споживання, промислове зростання починається у тих галузях, які реально виготовляють продукцію, що користується попитом на внутрішньому ринку.

Ефективна промислова політика повинна базуватися на поєднанні зазначених підходів, їх комбінуванні залежно від промислового потенціалу регіону.

Розглянуто сутність ринку робочої сили як складної системи взаємовідносин між індивідуумом, що пропонує працю взамін на сукупну вартість суспільних благ, яку він може придбати за оплату своєї праці. Важливим аспектом державного регулювання є моніторинг стану та аналіз кон'юнктури попиту на робочу силу та пропозицію робочих місць усіма роботодавцями. Особливо значну роль держава відіграє у формуванні, розширенні та зміні попиту на робочу силу у сфері промисловості.

Встановлено чинники, через які промислова політика держави впливає на ринок робочої сили, галузеву структуру економіки регіону, сприяє розвитку, збереженню наявних робочих місць виходячи з потреб структури промислового комплексу, держава встановлює перелік напрямків та спеціальностей у закладах освіти різних рівнів акредитації та кількість студентів, що може навчатись за кожним напрямом; плануючи зміни в структурі промислового виробництва, держава визначає перелік перспективних професій для робітників з урахуванням змін у структурі зайнятості та промислового комплексу. На основі цього визначають можливості змін в закладах освіти та перекваліфікації кадрів з метою забезпечення в майбутньому потреб у працівниках. У такий спосіб держава впливає на пропозицію робочої сили економічними засобами; шляхом сприяння відновленню роботи чи започаткуванню нових підприємств промислового комплексу в тому чи іншому регіоні здійснюється вплив на міграцію робочої сили в країні; розвиток промислового комплексу шляхом активізації роботи великих підприємств в змозі вплинути також на процеси відпливу робочої сили за кордон, що стало значною соціальною проблемою для країни загалом та особливо для західних областей України зокрема; ще один аспект реалізації промислової політики - це можливість припинення зниження рівня кваліфікації як робітників, так і інженерно-технічного персоналу. Для створення в Україні сприятливого економічного середовища виконавча влада повинна зосередитись на вирішенні ключових для поточного моменту регуляторних впливів, головними серед яких є зменшення податкового навантаження та підвищення ефективності роботи підприємств промислового комплексу регіону. Важливу роль в успішній реалізації промислової політики відіграє підприємство, одна з найважливіших проблем, яку повинно вирішувати підприємство, - це забезпечення постійної стабільної роботи, недопущення кризових ситуацій, запобігання погіршенню економічного та фінансового стану підприємства.

Однією з важливих складових промислової політики є загальнодержавна та регіональна інноваційна політика. Загальні завдання та цілі державної інноваційної політики повинні містити заходи, які забезпечують стимулювання інноваційної діяльності на рівні підприємства та забезпечують розвиток галузевої, фундаментальної науки.

У третьому розділі «Регулювання малого та середнього підприємництва у системі регіонального економічного розвитку» досліджено функції малого та середнього підприємництва в економічному розвитку регіону, напрями регулювання розвитку підприємництва, сприяння, підтримки та аналізу можливих шляхів розширення економічної активності в регіоні.

Показано, що проблеми малого і середнього бізнесу займають особливе місце в сучасних соціально-економічних відносинах у країнах з ринковою економікою. Кількісні і якісні характеристики малих і середніх підприємств, ступінь розвитку інфраструктури малого і середнього бізнесу значною мірою визначають рівень економічного зростання в країні. Однак важливою є не лише економічна сутність процесу, а власне, і сам процес, який має значний вплив на соціальну функцію ринкової системи. Тому проблему визначення місця і ролі малого та середнього підприємництва на будь-якому етапі розвитку суспільства запропоновано розглядати у контексті взаємозв'язку її економічного, соціального і політичного змісту, а також взаємовпливу на відповідні елементи суспільної структури в конкретних умовах. Саме такий підхід характерний для сучасних досліджень західних науковців, який визначає взаємовплив політики, суспільства та бізнесу, з точки зору проблем ієрархічної системи управління.

Показано, що державне регулювання підприємництва здійснюється через вплив держави на діяльність підприємницьких структур з метою забезпечення ефективних умов їх функціонування. Державне регулювання процесу підприємництва є складовою частиною економічної політики як центральних органів державного управління, так і регіональних та місцевих владних структур. Основною метою вдосконалення регуляторної політики визначено забезпечення оптимального рівня втручання органів регіонального управління та місцевого самоврядування в діяльність суб'єктів підприємництва, вибір таких механізмів регулювання, які б сприяли як розвитку підприємницьких структур, так і економічному зростанню в регіоні. Основним завданням вдосконалення регуляторної політики є усунення правових, адміністративних та економічних перешкод у розвитку підприємництва.

Регуляторна функція є однією з найголовніших функцій органів виконавчої влади всіх рівнів. Процедури, що супроводжують дану функцію, включають не тільки процес розробки регуляторного акта, а й контроль за їх виконанням, звітність, відслідковування результативності рішень, реагування на звернення громадян. Напрями реалізації регуляторної реформи передбачають суттєві зміни в роботі державного апарату, встановлюють тісний зв'язок між регуляторною та адміністративними реформами, розвитком громадянського суспільства та створенням середнього класу в країні. Загальні положення реалізації регуляторної політики висвітлені у чинному законодавстві. В розвиток цього законодавства запропоновано порядок здійснення процедур перегляду діючих та створення і запровадження нових регуляторних актів.

Аналіз стану розвитку малого підприємництва в Львівській області свідчить про зростання ділової активності в цій сфері. Проведений аналіз підсумків діяльності малих та середніх підприємств показав, що розвиток малого і середнього підприємництва відбувався через реформування наявних підприємств у малі та середні; через створення нових самостійних підприємницьких формувань.

Значним є внесок підприємницьких структур у забезпечення населення області необхідними товарами та послугами, у створення нових робочих місць, облаштування міст і районів, зростання надходжень до бюджетів усіх рівнів.

Проаналізовано вплив розвитку підприємництва на один з найважливіших показників регіонального економічного розвитку величину валової доданої вартості в регіоні.

Водночас розширення сфери підприємницької діяльності є одним з важливих напрямів стратегічного планування розвитку території та включає ряд важливих елементів, які використовуються в регіонах, або є необхідними для виконання поставленого завдання. До інструментів розширення сфери підприємницької активності в регіоні можна віднести: створення бізнес-інкубаторів та бізнес-центрів, організація технопарків та технополісів, формування центрів розвитку туризму. Крім того, важливим є створення інформаційних центрів місцевих органів влади, заснування компаній венчурного фінансування, використання переваг системи комплексного маркетингу та розвиток підприємницьких здібностей шляхом запровадження відповідної системи навчання. У цілому, використання цих засобів розширення сфери підприємницької діяльності в регіоні спрямовано на декілька аспектів: заохочення до створення нових підприємств у регіоні, залучення нових фірм ззовні, підтримка та розширення наявних у регіоні підприємств, заохочення підприємницької діяльності, навчання та перепідготовки працівників щодо розвитку підприємницької діяльності.

Визначальною функцією місцевого економічного розвитку є забезпечення ефективної роботи підприємництва шляхом як розширення наявних так і залучення нових підприємств, оскільки підприємницькі структури є основою економічного розвитку регіону, країни. Використання низки засобів розширення сфери підприємницької діяльності є дієвим механізмом забезпечення економічного розвитку регіону.

У четвертому розділі «Механізми регулювання інвестиційними процесами в регіоні» розглянуто основні механізми регуляторної політики в цій сфері, розроблена економіко-математична модель залежності надходження інвестицій та темпів зростання регіональних обсягів виробництва, встановлено основні проблеми з надходженням інвестицій в регіон, сформовані переваги регіону в процесі залучення інвестицій, розглянуто особливості інвестиційної політики підприємства як основного об'єкта регулювання, висвітлено роль ринку цінних паперів в інвестиційних процесах регіону.

Недостатність інвестиційних ресурсів у економіці України спонукає до пошуку шляхів стимулювання інвестиційних надходжень, які здатні забезпечити належні умови інвестиційної діяльності шляхом вибору ефективних форм державного регулювання. Встановлено, що такими формами регулювання з боку органів державної влади є регулювання податків, відрахувань до амортизаційних фондів, умов надання кредитів; система експертизи, контролю та нагляду за інвестиціями, умови приватизації державної власності, антимонопольне регулювання.

Покращення якості регулювання дозволить реалізувати потенційні можливості суб'єктів економічної діяльності, спрямованих на одержання прибутку від своєї діяльності, а отже, наповнення бюджету та створення робочих місць у регіоні. Визначено залежність зростання обсягів промислового виробництва від обсягів зростання інвестицій.

Особлива увага приділяється проблемі зовнішнього інвестування регіональних проектів. Прискорення темпів реформування економіки, створення чи розширення підприємницьких структур вимагає все більшої кількості інвестиційних ресурсів для підприємств регіону. Вагомим джерелом фінансування інвестиційних проектів може бути зовнішнє інвестування, яке має низку переваг. В умовах недостатності внутрішніх фінансових ресурсів зовнішні інвестиції означають можливість використання акумульованих за кордоном коштів у країні для розвитку певного підприємства, що сприятиме економічному розвитку регіону та держави в цілому.

Аналіз причин повільного входження на національний ринок іноземних інвесторів показав, що їх можна поділити на такі, що пов'язані з загальноекономічною ситуацією в країні та ті, які випливають з роботи кожного підприємства регіону. Надходження іноземних інвестицій у країну є кумулятивним результатом привабливості ділових можливостей, які залежать від ресурсів та підприємницького клімату, сформованого у результаті економічних реформ. На регіональному рівні також є можливість використання ряду інструментів стимулювання залучення іноземних інвестицій. Важливу роль у формуванні вагомості регіону має відповідальність управлінських кадрів за залучення та впровадження інвестиційних проектів. Крім того, спеціальні стимули можуть бути важливим засобом залучення прямих іноземних інвестицій. Прикладом таких заходів може бути зменшення або звільнення від місцевих податків та зборів на певний період, заходи щодо регулювання внутрішнього ринку.

Для більшого залучення як іноземних, так і внутрішніх інвесторів у регіон пропонується розроблення спеціальної стратегії за принципом системного підходу, який передбачає включення всіх можливих взаємопов'язаних елементів впливу на надходження інвестицій у регіон. Запропоновані такі елементи стратегії: створення Агенцій регіонального розвитку, які надаватимуть інформацію як для потенційних інвесторів про підприємства, так і для підприємств про інвесторів; розвиток недержавних фондів, асоціацій, які сприятимуть залученню фінансових ресурсів у регіон; розширення спеціалізованих навчальних програм в університетах, інститутах щодо інвестиційного менеджменту; співпраця з іншими регіонами як за кордоном, так і в Україні щодо вкладання коштів у підприємства регіону; страхування інвестицій; розвиток фізичної інфраструктури регіону з метою створення ефективних умов роботи інвесторів.

У п'ятому розділі «Бюджетний механізм регулювання регіонального економічного розвитку» показано, що бюджет є основним інструментом реалізації соціально-економічної політики, через те формування бюджетної політики є визначальним у соціально-економічному розвитку країни в цілому та її регіонів. Бюджет є результатом реалізації економічної політики як на центральному так і на місцевому рівнях.

Встановлено, що актуальність проблеми бюджетної політики на місцевому рівні зумовлена рядом фінансово-економічних чинників. Недостатність фінансових ресурсів на місцевому рівні не дозволяє у необхідній мірі вирішувати важливі проблеми населення.

Розширення повноважень органів місцевої влади як суб'єктів фінансової системи держави дозволить підвищити ефективність регіональної економічної політики в цілому, а отже, забезпечити виконання цими органами основних завдань, покладеними на них законодавством, сприятиме транскордонному співробітництву з регіонами зарубіжних країн на паритетній основі, зрештою входженню України до Європейської спільноти.

Актуальним завданням сьогодення є збільшення доходної частини місцевих бюджетів, в тому числі за рахунок децентралізації державних фінансових ресурсів. Перехід від централізованої системи міжбюджетних відносин до децентралізованої зумовлений наявністю ряду суттєвих недоліків фінансової централізації. До таких недоліків можна віднести обмежений вплив органів місцевої влади на формування доходної частини бюджету, неможливість прогнозування видатків на перспективу, недостатній рівень збільшення доходної бази місцевих бюджетів, недосконалість розподілу дотацій місцевих бюджетів, відповідальності за виконання місцевих бюджетів тощо. Водночас бюджетна децентралізація, включаючи як політичні, так і економічні аспекти, має забезпечити ряд переваг порівняно з централізованою системою. До таких переваг віднесено підвищення ефективності надання державних послуг; у разі бюджетної децентралізації посилюється відповідальність місцевої влади за повноту виконання покладених на них функцій.

Характеризуючи бюджетну децентралізацію в цілому як позитивний процес виділимо і проблеми, які вона може створити: ускладнення процесу перерозподілу коштів через бюджет та управління бюджетним процесом взагалі; в умовах децентралізації ускладнюється узгодження процесу певних потреб територіальних громад з макроекономічними цілями всієї держави.

Для характеристики ступеня централізації бюджетної системи України застосовано ряд показників. Насамперед це доходи та видатки місцевих бюджетів у ВВП та питома вага доходів і видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті. Показано, що частина місцевих бюджетів у відсотках до ВВП зменшувалась щорічно, що свідчить про посилення державного регулювання в розподілі коштів, а отже, і посилення рівня бюджетної централізації та зменшення впливу місцевих органів влади на соціально-економічні процеси в регіоні. Наступним показником, що підтверджує підвищення рівня бюджетної централізації, є зменшення питомої ваги доходів місцевих бюджетів у зведеному бюджеті та питомої ваги видатків місцевих бюджетів у зведеному бюджеті, що свідчить знову ж таки про посилення впливу центральних органів влади на розподіл коштів. Проаналізовано, що спостерігалось зростання централізації розподілу фінансових ресурсів у фінансуванні видатків на освіту, охорону здоров'я, культуру тощо. Наступним показником, за яким, на нашу думку, можна оцінювати ступінь децентралізації місцевих бюджетів, є частина державних трансфертів у бюджеті області. За останні три роки частка державних трансфертів у бюджеті Львівської області зросла з 48,9% до 66,8%, що також свідчить про підвищення ступеня централізації фінансового забезпечення регіонів, а також зростання залежності цих бюджетів від дотацій вирівнювання та субвенцій.

Показано, що, бюджетна децентралізація має як ряд переваг, так і певні недоліки, що надає підстави для необхідності визначення певної її оптимальної величини для кожної країни. Притому за допомогою системи показників можна визначити рівень децентралізації, що може стати основою для прийняття управлінських рішень. Так само для становлення системи місцевих фінансів України стратегічним питанням є співвідношення між власними доходами місцевих бюджетів та трансфертами з державного бюджету. Виходячи з світового досвіду, можна зробити висновок, що чим більша частка власних та закріплених доходів місцевого бюджету, тим більша відповідальність місцевих органів влади за фінансову дисципліну, ефективне використання бюджетних коштів, спостерігається значне зростання зацікавленості місцевих органів влади у розвитку підприємництва як основної бази наповнення місцевих бюджетів.

Впливаючи на формування як доходної, так і видаткової частини місцевих бюджетів, місцеві органи влади формують бюджетну політику на рівні території. Бюджетна політика на місцевому рівні це визначені органами місцевого самоврядування, у межах повноважень, цілі та напрями розвитку бюджетних відносин та методи їх реалізації.

Ефективність бюджетної політики може бути оцінена за запропонованою системою показників, що визначають стан місцевої економічної та соціальної сфери. До таких показників можна віднести: рівень виконання місцевого бюджету за доходами, частка доходів що не враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів в загальному обсягу доходної частини бюджету, частка дотації вирівнювання в загальному обсязі доходів, що враховуються при визначенні міжбюджетних трансфертів; обсяг дохідної частини бюджету, що припадає на одного мешканця адміністративно-територіальної одиниці, обсяг доходів, що не враховується при визначенні міжбюджетних трансфертів на одного мешканця, обсяг бюджету розвитку на одного мешканця; величина місцевих податків та зборів на одного мешканця адміністративно-територіальної одиниці, частка заборгованості платежів до бюджету в загальному обсягу доходної частини бюджету. Запропонована система показників дозволяє оцінити фактичний стан управління фінансами на місцевому рівні.

В цілому механізм бюджетного регулювання відіграє надзвичайно важливу роль у забезпеченні регіонального економічного розвитку і полягає у пошуку оптимальних шляхів взаємовідносин між елементами бюджетної системи для впливу на показники економічного розвитку регіону.

Висновки

У результаті проведеного дослідження системи регуляторних механізмів забезпечення регіонально економічного розвитку зроблено такі висновки:

1. Основним завданням регіональної економічної політики є розробка та реалізація раціональної моделі регіонального розвитку. Виважена регіональна політика, ефективний розподіл повноважень між центральними та регіональними органами державної влади є визначальними у державному устрої країни. Запорукою ефективного використання можливостей регіонального економічного розвитку є вдосконалення регуляторних функцій органів державної влади та місцевого самоврядування. Оптимальна регуляторна політика повинна забезпечувати постійно зростаючий життєвий рівень населення на основі ефективного використання місцевих фінансово-економічних, матеріальних ресурсів. Сформована система регуляторних механізмів регіонального економічного розвитку, яка включає як державне, так і регіональне регулювання, спрямоване на дієве функціонування малого та середнього підприємництва, промисловий розвиток галузей економіки, активізацію інвестиційної діяльності, наповнення бюджетів всіх рівнів та стратегічне планування розвитку території, які повинні вирішити проблеми збалансованості інтересів державної і регіональної економічної політики та забезпечити прискорення економічного розвитку регіону.

2. Стратегічне планування є одним з механізмів державного регулювання на регіональному рівні. Використання стратегічного планування дозволить визначати напрями регіональної економічної політики з метою забезпечення стабільного, динамічного регіонального економічного розвитку. Процес планування спрямований на передбачення показників майбутнього розвитку регіону з метою здійснення правильного вибору шляхів досягнення мети за умови найбільш раціонального використання місцевих ресурсів. Сформовані підходи до стратегічного планування дозволяють упорядкувати й ранжувати систему заходів, спрямованих на економічний розвиток регіону за їх пріоритетністю для територіальної громади. В умовах обмеженого фінансування запропоновано формування порядку реалізації заходів способом, який забезпечить найвищу ефективність їх віддачі. Показано, що значною перевагою стратегічного планування, яке здійснюється на тривалий період, який не відповідає терміну обрання органів місцевої влади, що зменшує суб'єктивний вплив місцевих керівників на формування певних заходів, які визначають економічний та соціальний розвиток регіону.

3. Підприємництво відіграє значну роль у процесі формування ринкових відносин в Україні, виступаючи рушійною силою соціально-економічного розвитку. Мале підприємництво як складова ринкової економіки суттєво впливає на структурну перебудову в економіці регіону та країни, здійснює вагомий внесок у збільшення загальних обсягів виробництва, сприяє економному використанню всіх видів ресурсів, створює сприятливе середовище для розвитку конкуренції та усунення монополізму в здійсненні підприємницької діяльності, забезпечує стимули до інноваційних процесів та високоефективної праці. Проведений аналіз свідчить про важливість як державного впливу на підприємницьке середовище, так не менш важливим є і розподіл влади між центральними та регіональними органами управління у сфері економічного розвитку, який повинен забезпечити підвищення ролі регіонів в реформуванні економіки території. Показано, що основною метою вдосконалення регуляторної політики є забезпечення оптимального рівня впливу органів регіонального управління та місцевого самоврядування на діяльність суб'єктів підприємництва, вибір таких механізмів регулювання, які б сприяли як розвитку підприємницьких структур, так і економічному зростанню в регіоні, основним завданням вдосконалення регуляторної політики є усунення правових, адміністративних та економічних перешкод у розвитку підприємництва.

4. Класифіковано основні функції державного регулювання підприємницької діяльності, до яких віднесено: сприяння розширенню наявних, створенню та залученню нових суб'єктів господарювання; підтримка та розвиток конкуренції, антимонопольне регулювання; захист прав як підприємців, так і споживачів їх продукції; забезпечення ефективного функціонування підприємницьких структур; забезпечення відповідних надходжень до всіх рівнів бюджетів від діяльності підприємництва. Органами державного регулювання є центральні та місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування, які здійснюють державну політику щодо регулювання, підтримки та розвитку підприємництва, зокрема центральним органом влади, який формує основні засади регуляторної політики є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва. Однак, інші органи центральної влади також мають суттєвий вплив на розвиток та функціонування підприємницьких структур, зокрема функції координатора макроекономічної політики виконує Міністерство економіки України, функції контролю за дотриманням антимонопольного законодавства, захисту суб'єктів підприємництва здійснює Антимонопольний комітет України та його відділення на регіональному рівні; засади кредитної політики визначає Національний банк України тощо.

5. Розвиток підприємництва в Україні вступив у стадію, коли вдосконалення регуляторної політики визначає подальші його перспективи. Регуляторна реформа повинна здійснюватись у контексті стратегії економічного зростання в країні та у регіонах. Вдосконалення регуляторної політики у сфері підприємництва є одним з найважливіших аспектів державного регулювання економічними процесами сьогодення. Пропонуються такі напрями вдосконалення регуляторної політики: зменшення витрат на процес відкриття підприємства, ведення господарської діяльності; спрощення процедури вступу у права власника, закриття підприємства. Зазначене потребує виконання регуляторних функцій державою, яке повинно здійснюватись із максимальною ефективністю, виключаючи надмірне втручання, що дестимулює розвиток економічних процесів, у тому числі підприємництва. Для зменшення регуляторного впливу слід використовувати дерегулювання з метою усунення перешкод для конкуренції виробництва та стимулювання підприємництва. Важливими є як загальнодержавний, так і регіональний аспекти регуляторної політики, які у сукупності створюють сприятливі умови для розвитку підприємництва в державі.

6. У цілому, зазначаючи, що рівень розвитку підприємництва у Львівській області є одним із найвищих в Україні, варто зауважити, що він ще недостатній для забезпечення належного регіонального економічного зростання. Загалом, для вирішення питання підвищення ролі підприємництва в регіональній економічній політиці сформовано основні проблемні питання та визначено завдання для їх вирішення, до яких відносяться: удосконалення механізму взаємодії між місцевими дозвільними органами та суб'єктами господарювання; удосконалення регуляторних процесів та нормативно-правової бази, що регламентує діяльність малого підприємництва, які приймаються органами виконавчої влади області; створення системи підготовки підприємців-початківців, підвищення управлінських кадрів для сфери підприємництва; пошук нових форм фінансово-кредитної та матеріально-технічної підтримки малого підприємництва. Використання різноманітних засобів розширення сфери підприємницької діяльності є дієвим механізмом забезпечення економічного розвитку регіону. До традиційних інструментів розширення сфери підприємницької активності в регіоні можна віднести: створення бізнес-інкубаторів та бізнес-центрів, організацію технопарків та технополісів, формування центрів розвитку туризму. Крім того, важливим є створення інформаційних центрів місцевих органів влади, заснування компаній венчурного фінансування, використання переваг системи маркетингу та розвиток підприємницьких здібностей шляхом запровадження відповідної системи навчання. У цілому, використання цих засобів розширення сфери підприємницької діяльності в регіоні спрямовано на декілька аспектів: заохочення створення нових підприємств у регіоні, залучення нових фірм ззовні, підтримку та розширення наявних у регіоні підприємств, заохочення підприємницької діяльності, навчання та перепідготовка працівників, які бажають займатися підприємницькою діяльністю.

7. На сучасному етапі промислові підприємства області продовжують вирішувати складні проблеми адаптації до роботи в умовах формування ринкових відносин, забезпечення конкурентоспроможності виготовленої продукції. Аналіз показав ряд характерних як позитивних, так і негативних тенденцій роботи великих підприємств промислового комплексу регіону. До позитивних можна віднести тенденцію до стабілізації обсягів виробництва підприємствами регіону, яка почала проявлятись від лютого 1999 року та з листопада цього року переросла в тенденцію до нарощування приросту обсягів виробництва, яка спостерігалась практично до кінця минулого року, підвищення конкурентоспроможності ряду підприємств підтверджується зростанням частки експорту виготовленої ними продукції, до негативних тенденцій можна віднести збитковість ряду підприємств промислового комплексу області, незадовільні показники роботи ряду промислових підприємств посилюється необхідністю утримання закладів соціальної сфери.