Управління оборотними коштами на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції

Вступ

Актуальність теми. Серед тієї низки проблем, які змушені вирішувати підприємства по переробленню сільськогосподарської продукції чільне місце посідає питання ефективного управління оборотними коштами. Вони забезпечують безперервність процесу виробництва, і їм належить особливе місце у структурі підприємства, бо переважно оборотні кошти зумовлюють стійкий фінансовий стан, кредитоспроможність, інвестиційну принадність суб'єкта господарювання. Якщо грошові засоби, дебіторська заборгованість і виробничо-матеріальні запаси підприємства підтримуються на досить низьких рівнях, то ймовірність неплатоспроможності чи нестачі коштів для здійснення рентабельної діяльності досить висока. Тобто уміле управління оборотними коштами на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції і сировини - одне із найважливіших завдань успішного їх розвитку.

Питання теорії і практики використання оборотних коштів підприємств досліджували багато вчених: В.Г. Андрійчук [4, с. 52-63], Ю.М. Воробйов [19, с. 36-41], І.Ю. Гришова [30, с. 79-82], Л.В. Гікіш [22], М.Я. Дем'яненко [38, с. 51-59], Л.А. Демчук [37, с. 154-158], Ю.Г. Мусіяка [96], Г.М. Підлісецький [114, с. 115-121], Л.М. Пісьмаченко [115, с. 43-47], І.Ф. Стефанів [152] та інші.

Проте окремі аспекти використання оборотних коштів на підприємствах потребують постійного удосконалення. Зокрема в ході ринкового розвитку виробництва необхідною умовою підвищення ефективності використання обігових коштів є продумане економічне визначення потреб в них. Потребують дослідження питання джерел забезпечення підприємств оборотними коштами, розробки нормативів дебіторської заборгованості та управління нею в різних умовах господарювання.

Тому розробка методологічних та методичних аспектів з вищеназваних аспектів на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції набуває актуальності, як для економічної науки, так і для практики господарювання. Це і обумовило вибір даної теми та засвідчує її актуальність.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності до плану науково-дослідної роботи Дніпропетровського державного аграрного університету по темі: «Організація, розвиток та державне регулювання аграрного підприємництва в умовах ринкових перетворень» (№ державної реєстрації 0102U005022). Роль автора полягає у розробці механізмів ефективного управління оборотними коштами на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад удосконалення управління оборотними коштами на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі були поставлені та вирішувались такі завдання:

- виявити економічну сутність оборотних коштів підприємств АПК;

- узагальнити теоретичні засади управління кругообігом оборотних коштів на підприємствах;

- розглянути методики оцінки ефективності управління оборотними коштами підприємств;

- розробити методичні підходи щодо розрахунку норми оборотних коштів, враховуючи витрати, які підприємство по переробленню сільськогосподарської продукції несе в ході придбання і зберігання сировини;

- обґрунтувати джерела забезпечення підприємства оборотними коштами;

- розробити методичні підходи визначення нормативу дебіторської заборгованості та управління нею на підприємствах;

- оцінити кількісні і якісні параметри використання власних і залучених оборотних коштів та ефективність управління ними в господарській діяльності підприємств з перероблення сільськогосподарської продукції.

Об'єктом дослідження є процеси пов'язані із формуванням і використанням оборотних коштів та управління ними на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції в Україні та Запорізькій області.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні питання ефективного управління оборотними коштами на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції.

Методика дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційного дослідження є основні положення економічної теорії, роботи провідних вітчизняних і зарубіжних вчених щодо формування й ефективного використання оборотних засобів, законодавчі та нормативні акти органів державної влади України з питань розвитку АПК.

У процесі дослідження використовувалися методи: абстрактно-логічний - теоретичні узагальнення та формування висновків; аналізу і синтезу - для деталізації структури кругообігу оборотних коштів шляхом перетворення їх в оборотні фонди і фонди обігу; монографічний - для детального вивчення рівня забезпеченості підприємствами по переробленню сільськогосподарської продукції виробничими запасами; порівняння - для зіставлення фактичних даних звітнього та попередніх років; середніх та відносних величин - для вивчення рівня забезпеченості підприємств оборотними коштами; економіко-математичне моделювання - для визначення оптимальних обсягів і складу виробничих запасів підприємств по переробленню сільськогосподарської продукції.

Джерелами інформації для проведення досліджень були зведені статистичні дані Головного управління статистики в Запорізькій області, річні звіти підприємств по переробленню сільськогосподарської продукції, дані синтетичного та аналітичного обліку окремих господарств, літературні джерела та результати особистих спостережень автора.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- запропоновано методичний підхід до оцінки ступеня використання джерел формування оборотних коштів через розрахунок середньозваженої вартості капіталу та визначення рівня фінансового лівериджу, які дозволяють прийняти більш ефективне управлінське рішення щодо формування оптимальної ціни та страхування ризику;

удосконалено:

- планування оборотних коштів на переробних підприємствах через поділ процесу виробництва на похідні складники;

- методичні підходи до нормування оборотних коштів через оцінку оптимального розміру замовлення та мінімізацію ринкової вартості коштів, відвернутих в запаси;

- методичні підходи до встановлення нормативу дебіторської заборгованості та управління нею через врахування періоду операційного циклу та співвідношення з кредиторською заборгованістю підприємства;

набули подальшого розвитку:

- сутність поняття «оборотні кошти», під яким розуміють вартість, що авансується в грошах, та приймає в процесі безперервного кругообігу коштів форму оборотних виробничих фондів і фондів обігу;

- методичний підхід розрахунку оборотності оборотних коштів, що на відміну загальноприйнятих потребує коригування собівартості на суму амортизації та індекс інфляції.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження визначається обґрунтованими пропозиціями щодо удосконалення методичних підходів формування використання та управління оборотними коштами на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції.

Теоретичні аспекти управління оборотними коштами і зокрема відмінності оборотних коштів і оборотного капіталу, а також грошових коштів, дослідження періоду обороту оборотних засобів, політика в сфері дебіторської заборгованості система показників ефективності використання оборотних коштів використовуються в навчальному процесі Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисципліни «Інвестиційний менеджмент» (довідка №154 від 29.09.2007 р.).

Методичні і практичні розробки щодо визначення і оптимізації потреби підприємств з перероблення сільськогосподарської продукції і сировини в оборотних коштах, їх нормуванні та прогнозів нормативів по сировині, сценаріїв економічного розвитку, нормативів дебіторської заборгованості запропоновано до впровадження та взято за основу Програми стабілізації і розвитку АПК Запорізької області на період до 2010 (довідка Запорізької ОДА №15-1133 від 04.02.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження розроблені автором самостійно й опубліковані в одноосібних наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретико-методичні результати та практичні розробки дисертації доповідались автором на науково-практичних конференціях: «Актуальні проблеми інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України» (м. Харків, 2007), «Актуальні проблеми економіки 2007» (м. Київ, 2007), «Інноваційні стратегії економіки регіонів» (м. Київ, 2007), «Європейські орієнтири муніципального управління» (м. Київ, 2008), «Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства» (м. Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. Зміст роботи висвітлено у 10 опублікованих наукових роботах загальним обсягом 3,3 обл. вид. арк., з них 5 наукові статті у фахових виданнях (загальним обсягом 2,5 обл. вид. арк.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація викладена на 174 сторінках комп'ютерного тексту, складається зі вступу, трьох розділів та висновків. Містить 20 таблиць на 11 сторінках і 4 рисунків на 2 сторінках. Список використаних джерел включає 184 найменувань.

Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - «Теоретичні засади формування і використання оборотних коштів та управління їх кругообігом на підприємствах третьої сфери АПК» розглянуто питання економічного змісту оборотних коштів, управління їх кругообігом та визначено показники оцінки управління оборотними коштами підприємств.

Оборотні кошти підприємства - категорія, в якій переплітається безліч теоретичних і практичних питань. Правильна організація, збереження й ефективність використання оборотних коштів мають велике значення для забезпечення безперервного процесу суспільного відтворення, стійкого фінансового стану всіх суб'єктів господарювання, нормального грошового обігу, реального накопичення національного багатства країни.

У економічній літературі по-різному трактується сутність оборотних коштів. Одні трактують оборотні кошти як фактично механічне об'єднання оборотних фондів і фондів обігу. Інші визначають оборотні кошти, як авансовані грошових кошти, що направляються на створення запасів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. На нашу думку, приведені визначення оборотних коштів не вказують на об'єктивний процес авансування в запаси частини вартості додаткового продукту, створюваного в процесі виробництва та загалом не розкривають повного економічного змісту цієї категорії.

Щоб обґрунтовано й повно визначити сутність оборотних коштів підприємства, потрібно врахувати основні риси, що характеризують цю категорію. Перш за все слід зазначити, що оборотні кошти виступають як вартісна категорія. Не можна не вказати на таку важливу особливість оборотних коштів як планомірність їх участі в кругообігу ресурсів підприємства. Розглядаючи питання сутності оборотних коштів, не можна обійти їх зв'язок з оборотними фондами і фондами обігу. І хоч оборотні кошти, оборотні фонди і фонди обігу існують в єдності та взаємозв'язку, між ними є й істотні відмінності.

Встановлено, якщо оборотні кошти постійно знаходяться у всіх стадіях кругообігу, то оборотні фонди проходять через господарство, замінюючись все новими партіями сировини, палива, основних і допоміжних матеріалів. Виробничі запаси як частина оборотних фондів переходять у процес виробництва, потім перетворюються на готову продукцію і залишають кругообіг. Оборотні фонди повністю споживаються в процесі виробництва, їх вартість переноситься на новий продукт, а оборотні кошти, які при здійсненні кожного обороту забезпечують використання нової партії предметів праці, залишаються в господарстві, здійснюючи замкнутий кругообіг.

Оборотні фонди безпосередньо беруть участь в створенні нової вартості, а оборотні кошти лише забезпечують рух вартості по стадіях кругообігу. В процесі кругообігу оборотні кошти втілюють свою вартість в оборотних фондах і тому за допомогою останніх функціонують в процесі виробництва, беруть участь у формуванні витрат виробництва.

Оборотні фонди виступають в одній формі - продуктивній. Оборотні ж кошти не тільки послідовно приймають і змінюють різні форми, але і постійно перебувають у всіх цих формах.

В роботах ряду науковців поняття оборотних коштів стало розмиватися, замінюючись на поняття - оборотний капітал. На нашу думку, ці підходи не зовсім вірно відображають природу і сутність капіталу як економічної категорії. Основні відмінності оборотних коштів і оборотного капіталу можна визначити таким чином: оборотні кошти характеризують активи підприємства, а капітал - джерело коштів; під капіталом прийнято розуміти вартість, що приносить додаткову вартість, а оборотні кошти переносять вартість оборотних фондів на готовий продукт; теорія оборотних коштів розглядає залучення позикових коштів як заповнення недоліку коштів, що забезпечують безперервність виробничого процесу, в теорії оборотного капіталу залучення позик не пов'язано з виробничим процесом; теорія оборотного капіталу розглядає однорідну групу - оборотні активи, не виділяючи в їх складі виробничі фонди і фонди обігу, абстрагуючись від властивих їм особливостей, обумовлених участю перших у виробництві й других у реалізації продукції. Таким чином, не слід змішувати поняття оборотні кошти і оборотний капітал.

Виходячи з вище сказаного, якнайповніше, на наш погляд, розкриває суть оборотних коштів таке визначення: оборотні кошти - це вартість, що авансується в грошовій формі, приймає в процесі безперервного кругообігу коштів форму оборотних виробничих фондів і фондів обігу.

Потрібно також підкреслити, що в науковій літературі зустрічається ототожнення оборотних і грошових коштів. Кошти, зайняті у виробництві й обізі не можна плутати з грошима (грошовими коштами). Останні є посередником у русі оборотних коштів.

Кругообіг ресурсів підприємства є рухом вартості підприємства через сфери виробництва і обіг, в процесі якого вона послідовно приймає продуктивну, товарну і грошову форми. Кругообіг ресурсів підприємства починається з авансування вартості на придбання коштів виробництва - засобів праці і предметів праці, представлених у вигляді матеріальних ресурсів. Наступна стадія кругообігу є процесом виробництва. На завершальній стадії кругообігу відбувається процес реалізації продукції. Оборотні кошти проходять всі три стадії кругообігу: не витрачаються, а авансуються в процес виробництва і знову повертаються на новий виток, беручи участь у формуванні витрат виробництва за допомогою участі всіх своїх форм, які приймає оборотний капітал в процесі кругообігу.

Для ефективного управління оборотними коштами на підприємстві потрібно планувати не тільки все виробництво, а і його складові та бачити їх у тісному взаємозв'язку.

Можливе неузгодження технологічного ланцюга оборотності оборотних коштів може спричинити неконтрольованість зростання їх потреби, а за критичних випадків - і банкрутство. Дослідження періоду обороту оборотних коштів вказує на втрати істотної їх частини підприємствами з перероблення сільськогосподарської продукції за період незалежності України, коли стан її економіки залежить від такого негативного фактора ринкової економіки як інфляція.

При цьому більшість підприємств мали подвійні втрати - відвантажуючи продукцію з відстрочкою в оплаті та придбаваючи товарно-матеріальні запаси за попередньою оплатою.

На даний час поза увагою підприємств по переробленню сільськогосподарської продукції різних форм власності й банків залишається така форма взаєморозрахунків як акредитив. Акредитивна форма, на відміну від розрахунків із застосуванням платіжних вимог-доручень, в умовах неплатежів найбільше відповідає інтересам обох сторін - постачальника і замовника. Для застосування цієї системи безготівкових розрахунків банки не лишаються в стороні, а здійснюють контроль за використанням грошових коштів.

В роботі запропоновано період тривалості одного обороту оборотних коштів скорочувати шляхом встановлення потреби у виробничих запасах за рахунок раціональної організації виробничого процесу та більш організованого відвантаження сільськогосподарської продукції; скорочення періоду обороту дебіторської заборгованості за рахунок прискорення розрахунків; подовження періоду обороту кредиторської заборгованості (сповільнення розрахунків за придбані ресурси).

При визначенні тривалості обороту оборотних коштів повинні враховуватися особливості кругообігу їх у агропромисловому комплексі України. Це змушує формувати виробничі запаси в АПК в значно більших розмірах, ніж у промисловості. У зв'язку з цим середня тривалість їхнього перебування в кругообігу не збігається з календарною, а середньорічний обсяг авансованих оборотних коштів - з їх річними витратами.

Ефективність використання оборотних коштів впливає на показники фінансового стану підприємства. Щоб оцінити цей вплив, необхідно оцінити ефективність використання оборотних коштів. Для цього необхідний комплексний аналіз показників інтенсивності використання і структури оборотних коштів, які знаходяться в тісному взаємовпливі.

До відносних показників ефективності використання оборотних коштів потрібно відносити показники рентабельності, які виражаються відношенням прибутку до середньорічної вартості оборотних коштів. Ці показники є важливими для виробництва, коли значну дію на темпи його прискорення здійснюють оборотні кошти, а максимальна віддача, дорівнює збільшенню суми прибутку на одну гривню вкладеного капіталу. В умовах конкуренції не завжди можливо орієнтуватися на підвищення рентабельності виробництва. Тут головною стає задача збільшення обсягів продажів і підвищення темпів прискорення оборотності оборотних коштів, динаміка яких знаходиться в прямій залежності від показників ефективності функціонування підприємства. Ці показники знаходять широке застосування в управлінні капіталом, але при цьому вони недостатньо деталізовані як засоби, вкладені в майно підприємства.

Прискорення оборотності є одним із важливих пріоритетних напрямів при розгляді питання зростання економічної ефективності роботи підприємства, ліквідності та фінансової стійкості. Для цього слід враховувати зовнішні (загальноекономічні умови господарської діяльності, форми фінансування) і внутрішні (загальновиробничі і маркетингові) чинники, що впливають на тривалість знаходження в обороті коштів.

У другому розділі - «Обґрунтування потреби і джерел забезпечення в оборотних коштах та ефективності управління ними на підприємствах з перероблення сільськогосподарської продукції» запропоновано методичні підходи визначення й оптимізації потреби підприємств у оборотних коштах, обґрунтовані джерела їх забезпечення, виявлені напрями управління дебіторською заборгованістю і підвищення його ефективності на підприємствах.

За останні роки в харчовій промисловості та переробленні сільськогосподарських продуктів оборотні активи в ряді регіонів України майже подвоїлись. Зокрема, по Запорізькій області цей показник з 2004 р. по 2007 р. зріс до 186,6%. При цьому основна маса приросту оборотних активів забезпечувалась за рахунок збільшення запасів товарно-матеріальних цінностей та дебіторської заборгованості.

Розміри нормативу оборотних коштів підприємствами по переробленню сільськогосподарської продукції встановлюються з урахуванням обсягів виробництва і видів виробів та витрат на виробництво продукції (на матеріальні цінності по виплаті зарплати, транспортні та інші витрати по доставці, зберіганню й реалізації). Враховуючи, що на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції номенклатура окремих видів сировини і основних матеріалів дуже велика, норми оборотних коштів потрібно розробляти по основних видах сировини і матеріалів так, щоб прямим методом рахунку було охоплено не менше 70 - 80% вартості всіх споживаних цінностей. Розрахована таким чином норма оборотних коштів може бути поширена на всю решту видів сировини основних матеріалів. Щоб понизити ринкову вартість коштів, що знаходяться в запасах, потрібно розраховувати норматив по сировині і матеріалам методом оптимального розміру замовлення. Причому даний норматив необхідно коригувати на індекс зростання цін. Норматив оборотних коштів по залишках готової продукції в колишніх умовах встановлювався в розмірі, який стимулював якнайшвидше відвантаження готової продукція споживачу в цілях зниження втрат від зберігання. При розрахунку по методу оптимального розміру замовлення (ОРЗ) для запасів готової продукції задача мінімізації операційних витрат по їх обслуговуванню полягає у визначенні оптимального розміру партії вироблюваної продукції. Таким чином, подібний підхід дозволяє не просто говорити про те, що товар повинен знаходитися на складі коротший час. Даний метод дозволяє планувати виробництво продукції, виходячи з потенційного попиту, і тим самим мінімізувати витрати на виробництво, зберігання і реалізацію готової продукції. Ми вважаємо, що підприємства повинні розраховувати норматив готової продукції по методу ОРЗ (рис. 2). Це дозволить визначати оптимальний розмір партії виробленої продукції та оптимальний розмір запасу готової продукції, що дозволить підвищити ефективність виробництва і збуту.

Під кутом зору забезпечення ліквідності підприємства дебіторську заборгованість необхідно співвідносити з величиною кредиторської заборгованості. Для встановлення нормативу дебіторської заборгованості нами пропонується методика, що базується на таких принципах. По-перше, обсяг дебіторської заборгованості не повинен перевищувати обсяг кредиторської. По-друге, обсяг дебіторської заборгованості не пов'язаний з періодом операційного циклу. При цьому, враховуючи результати проведених досліджень і виходячи з фактичної структури дебіторської заборгованості на підприємствах по переробленню сільськогосподарської продукції, в якості нормативу рекомендуємо застосовувати значення, розраховане за формулою:

ВЛдз = КП / 1,3, (1)

де ВЛдз - високоліквідна дебіторська заборгованість;

КП - короткострокові пасиви.

Аналіз і контроль рівня дебіторської заборгованості можна проводити за допомогою абсолютних і відносних показників, що розглядаються в динаміці. Особливий інтерес представляє контроль за своєчасністю погашення заборгованості дебіторами. Для цього поряд із показниками наявності простроченої дебіторської заборгованості можна використовувати коефіцієнт погашення дебіторської заборгованості, який розраховується як відношення середньої дебіторської заборгованості по основній діяльності до виручки від реалізації. Дебіторська заборгованість є відверненням засобів підприємства з господарського обороту. Цей процес супроводжується непрямими втратами в доходах підприємства, величина яких тим істотніше, чим вищий темп інфляції. Для оцінки непрямих доходів і витрат, а також визначення допустимого рівня знижки в основу розрахунків закладаються відомі підходи динаміки падіння купівельної спроможності грошової одиниці. Але вказана методика може застосовуватися для імітаційних розрахунків, коли варіюють прогнозні величини темпу інфляції, банківської процентної ставки і числа днів скорочення періоду погашення дебіторської заборгованості, розраховувавши оптимістичне, песимістичне і найвірогідніше значення цих показників. В роботі наведені основні принципи управління дебіторською заборгованістю, які включають: аналіз дебіторської заборгованості в попередніх періодах; контроль за оборотністю засобів в розрахунках; формування принципів кредитної політики по відношенню до покупця; визначення крайнього значення рівня дебіторської заборгованості; формування стандартів оцінки покупців і диференціацію умов видачі кредиту; формування умов погашення кредиту; забезпечення та використання на підприємстві сучасних форм рефінансування дебіторської заборгованості; створення ефективних систем контролю за станом і своєчасним погашенням дебіторської заборгованості

Дослідженнями виявлено, що найкраще характеризують ефективність використання оборотних коштів такі показники: коефіцієнт оборотності, показник завантаження оборотних коштів, швидкість оборотності в днях, коефіцієнт збереження власних оборотних коштів. Показники оборотності - єдині підсумкові показники ефективності ресурсів підприємства в часі. Проти ухвалення показників оборотності оборотних коштів в економічній літературі заперечень не зустрічається, але щодо порядку їх розрахунку існують різні точки зору.

Важливе значення для правильного визначення оборотності оборотних коштів має встановлення показника, що відображає реальний оборот засобів. Таким показником може бути повна собівартість, оскільки авансовані засоби, обслуговуючі процеси виробництва і обігу від моменту їх вкладення в сировину, матеріали, запаси і до надходження виручки від реалізації готової продукції, забезпечують в процесі безперервного повторення кругообігом оборотів по реалізації продукції.

У реальній економічній ситуації на виробничий процес і, відповідно, кругообіг капіталу істотно впливають такі чинники, як інфляція і ризик неплатежів. Тому ми вважаємо, що більш коректно здійснювати віднімання величини втрат від інфляції за період з суми прибутку до оподаткування, а не з величини сплачуваного податку на прибуток. Таким чином ми, не компенсуємо всю суму недоліку оборотних коштів, яка виникла в результаті інфляції, але якійсь мірою врахуємо відповідальність підприємства за підвищення ефективності виробництва і збуту. Ще однім недоліком при розрахунку оборотності ми вважаємо включення до складу собівартості амортизації, що в свою чергу збільшує оборотні кошти на частину основних фондів, тим самим не дає точної інформації про ефективність використання оборотних коштів.

Таким чином, при розрахунку показника оборотності необхідно в чисельнику дробу використовувати показник повної собівартості продукції. Проте він повинен бути скоригований з урахуванням наведених вище міркувань. Тобто формула для розрахунку оборотності повинна мати наступний вигляд:

(2)

де О - оборотність;

ПС - повна собівартість;

А - амортизація;

І - інфляція;

Соз - середня величина оборотних коштів за період.

В цьому випадку розрахунок оборотність оборотних коштів буде коректний як з погляду теорії кругообігу капіталу, так і з урахуванням економічних реалій і системи бухгалтерського обліку. Використовуючи для розрахунку оборотності повну собівартість і середню величину оборотних коштів за період, ми співвідносимо рівні по економічному значенню величини. При цьому, віднімаючи з повної собівартості амортизацію, ми виключаємо погрішність на її величину. Вводячи у формулу інфляційну складову, ми враховуємо величину засобів, яку підприємство повинне було додати до спочатку авансованого капіталу для підтримки його обсягу в розмірі, що забезпечує безперервність виробництва. Розрахунок показника оборотності оборотних коштів запропонованою методикою дає можливість точніше оцінити ефективність їх використання підприємством.

На наш погляд, вимагає розгляду і інша складова, яка використовується при розрахунку показників оборотності оборотних коштів, а саме, їх величина. Тут, поза всяким сумнівом, найзручнішим і достовірнішим є використання значень середніх балансових залишків. Ми вже відзначали, що разом з розрахунком загальних показників ефективності використання оборотних коштів по всій сумі оборотних коштів, можна обчислювати і окремі показники. Ефективне використання запасів, крім коефіцієнта приватної оборотності, як цільовий критерій необхідно використовувати витрати пов'язані з підтримкою запасів, що складаються з двох компонентів - витрати по зберіганню і витрати по розміщенню і виконанню замовлень.

Застосування науково обґрунтованих показників ефективності використання оборотних коштів в практиці господарювання дозволяє об'єктивно оцінити фактичний стан справ на підприємстві, приймати своєчасні дії до усунення виявлених недоліків і підвищувати ефективність виробничої діяльності. Як ми вже відзначали, показники оборотності є синтетичними і дозволяють якісно оцінити ефективність використання оборотних коштів.

У третьому розділі - «Реалізація результатів досліджень щодо формування і підвищення ефективності управління оборотними коштами у господарській діяльності підприємств з перероблення сільськогосподарської продукції» визначена оцінка кількісних і якісних параметрів використання власних і залучених оборотних коштів та запропоновані напрями підвищення ефективності управління оборотними коштами при впровадженні запропонованих методик.

За результатами досліджень встановлення нормативу планування запасів сировини покладено на суб'єкт господарювання та порівняно з нормативами, прийнятими для даного виду сировини на підприємстві (табл. 1).

Дані таблиці показують, що в цілому розрахунок по методу оптимального розміру замовлення дає результат, близький до нормативів, розрахованих за традиційною методикою. Відхилення по ряду позицій викликані обмеженнями, що додаються при розрахунку по методу оптимального розміру замовлення. Зокрема, потреба в сировині приймається рівномірною, що відповідає споживанню продукції, яка випускається.

За розрахунками норматива по сировині по методу оптимального розміру замовлення (рис. 2) встановлений норматив по сировині для ВАТ Михайлівський комбікормовий завод необхідно збільшити на 14%. Тобто величина нормативу для вищеназваного підприємства складе

2027,2 х 1,14 = 2311,01 тис. грн.

Приведені розрахунки показують, що в умовах зростання цін на сировину, споживану підприємством, потреба в оборотних коштах збільшиться майже на 284 тис. грн.

Таблиця 1. Розрахунок нормативу по сировині для ВАТ «Михайлівський комбікормовий завод» по моделі оптимального розміру замовлення