Розвиток середнього класу в Україні: оцінка параметрів та тенденцій

Сучасна економічна думка нагромадила певний досвід у дослідженні проблем формування середнього класу. Основні теоретичні засади та методики дослідження середнього класу викладені в працях зарубіжних фахівців - Вебера М., БерезинаІ.С., Голенкової 3.Т., Заславської Т.І., Ільїна В.І., Кларка С., Радаєва В.В., Ривкіної Р.В., Смелзера Н. та інших. Проблемами середнього класу займалися такі вітчизняні науковці, як Балакіpева О.М., Бондар І.К., Геєць В.М., ЛібановаЕ.М., Новіков В.М., Паніотто В.І., Пирожков С.І., Ревенко А.П., Саєнко Ю.І. та інші.

Попри підвищений інтерес до проблеми, у даний час в Україні немає соціологічних або економічних робіт, в яких з рівним ступенем глибини розглядалися б питання ідентифікації українського середнього класу і конкретні соціально-економічні аспекти його життєдіяльності. Роботи, спеціально присвячені цій соціальній групі, орієнтовані, в першу чергу, на з'ясування питань, що являє собою український середній клас і чи є він узагалі.

Актуальність даного дослідження обумовлена необхідністю розробки нової методології аналізу формування середнього класу з урахуванням специфіки трансформаційного періоду, який переживає сучасна Україна; формування методичних підходів і побудови системи взаємопов'язаних параметрів, які характеризують розмір і структуру середнього класу, що в подальшому допоможе оцінити масштаби середнього класу, а також необхідністю розробки практичних рекомендацій щодо пріоритетів державної політики, спрямованої на формування чисельного та потужного середнього класу в Україні.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Виконане дослідження підготовлене на базі особистих результатів здобувача, отриманих у процесі виконання планових науково-дослідних робіт, які здійснювалися в Раді по вивченню продуктивних сил НАН України (до 2003р.) і в Інституті демографії та соціальних досліджень НАН України (2004-2008рр.): „Рівень споживання і майнові характеристики середнього класу” (номер державної реєстрації 0102U003279), 2002-2003рр.; „Рівень життя окремих соціально-демографічних груп населення” (номер державної реєстрації 0103U005819), 2003-2006рр.; ”Розробка методики визначення соціально вразливих категорій населення з найвищими ризиками бідності” (номер державної реєстрації 0105U008805) 2005р.; „Розробка напрямів та методичного забезпечення вдосконалення системи соціальної допомоги з метою зменшення масштабів бідності в країні” (номер державної реєстрації 0105U008806) 2005р.; „Формування середнього класу в Україні на рубежі етапів трансформації” (номер державної реєстрації 0107U008206), 2007-2008р.; „Перспективи становлення середнього класу в Україні” (номер державної реєстрації 0108U007155), 2008р.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка методологічних підходів щодо визначення та оцінки масштабів середнього класу в Україні, виявлення особливостей його розвитку та розробка пропозицій щодо політики та стратегічних напрямів його формування.

Досягнення окресленої мети передбачає розв'язання наступних наукових завдань:

· узагальнити теоретичні підходи до ідентифікації середнього класу;

· розвинути підходи щодо визначення сутності та функцій середнього класу;

· визначити специфіку розвитку середнього класу в Україні;

· удосконалити систему критеріїв визначення середнього класу;

· розробити методичні підходи до виокремлення та вимірювання середнього класу з урахуванням специфіки трансформаційного періоду в Україні;

· оцінити масштаби та структуру середнього класу;

· обґрунтувати пріоритети державної політики, спрямованої на формування чисельного та потужного середнього класу в Україні;

· розробити стратегічні напрями розвитку середнього класу в Україні.

Об'єктом дослідження виступає соціально-економічна структура населення України та статусні характеристики соціальних груп, що мають стратифікаційні ознаки середнього класу.

Предметом дослідження є визначення теоретико-методологічних засад ідентифікації середнього класу та економічних умов його формування.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертації становить критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце та роль соціальної стратифікації взагалі та середнього класу зокрема в соціально-економічній системі суспільства. За допомогою функціонального методу було розкрито функції середнього класу. Широке застосування в роботі отримали загальнонаукові методи дослідження: системний аналіз, діалектичний метод, прийом абстрагування та узагальнення. В процесі удосконалення системи критеріїв визначення середнього класу використано метод типології. Графічним методом було наочно проілюстровано результати дослідження. Під час визначення напрямів практичної реалізації наукових засад застосовано метод прогнозування та порівняльний підхід.

Інформаційною базою дослідження слугували вітчизняні та зарубіжні статистичні дані, довідкова література, законодавчі та нормативні акти України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в розробці теоретико-методологічних засад визначення середнього класу в Україні, методів та критеріїв виокремлення, оцінці його масштабів та складу, науковому обґрунтуванні пропозицій щодо політики та стратегічних напрямів його подальшого формування.

До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її новизну та виносяться на захист, належать такі:

вперше:

· запропоновано комплексну адаптовану до сучасних українських умов методологію визначення середнього класу, яка базується на концентрації окремих ознак;

удосконалено:

· систему критеріїв та показників оцінки масштабів і структури середнього класу в Україні, яку доповнено інтегральним критерієм матеріальної забезпеченості, що включає весь комплекс матеріальних активів, та умовним коефіцієнтом середнього класу;

· теоретичні підходи до визначення специфічного середнього класу трансформаційного суспільства, в основу яких покладено зарубіжний досвід;

набули подальшого розвитку:

· категорійне визначення середнього класу, яке спирається на узагальнення та адаптацію існуючих стратифікаційних формувань;

· оцінка специфіки формування середнього класу на основі дослідження впливу сукупних доходів на розвиток середнього класу в Україні, здійсненого на підставі статистичного однофакторного комплексу;

· пріоритети та стратегічні напрями державної політики щодо формування середнього класу в Україні, які, на відміну від існуючих, засновані на принципово нових підходах, що спрямовані на підтримку працюючого населення, забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати, захист інтелектуальної власності і зміцнення на цих засадах становища висококваліфікованої робочої сили, а також на підтримку підприємництва.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони створюють підґрунтя для формування потужного середнього класу в Україні. Окремі методичні рекомендації автора знайшли відображення при розробці анкети користувача, для обстеження умов життя домогосподарств України Державним комітетом статистики України (довідка № 06-1-78/3 від 14.02.2008р.). Розроблені на підставі досліджень рекомендації щодо політики формування середнього класу прийняті до впровадження в практику Міністерством праці та соціальної політики України (довідка № 87/10/136-08 від 22.09.2008р.). Результати дослідження і рекомендації автора щодо формування середнього класу в Україні використані при розробці пропозицій щодо Стратегії становлення середнього класу в Україні Федерацією профспілок України (довідка № 05-1226 від 26.05.2008р.).

Особистий внесок здобувача. У дисертації відображене авторське бачення ролі, місця та масштабів середнього класу з урахуванням особливостей соціально-економічного розвитку України. Положення наукової новизни, ідеї, висновки та рекомендації, які виносяться на захист, сформульовані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки, зроблені автором дисертаційного дослідження, були покладені в основу доповідей на конференціях, семінарах та круглих столах: Науково-практичній конференції „Аналіз матеріального становища різних категорій сімей” (м. Київ, 22-23.04.2004р.), семінарі „Обстеження умов життя домогосподарств: аналітичні можливості, проблеми та перспективи”, (м. Київ, 21.07.2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Людський розвиток в Україні: проблеми та перспективи”, (м. Київ, 09.10.2006р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Парадигма соціальної політики України на зламі тисячоліть” (м.Київ, 30.10.2007р.), круглому столі „Середній клас: передумова демократичної перспективи України” (м. Київ, 02.10.2008р.), круглому столі „Становлення середнього класу в Україні - пріоритети національної стратегії” (м. Київ, 31.10.2008р.).

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі „Теоретико-методологічні основи визначення середнього класу на етапі ринкових перетворень” розвинуто теоретичні підходи щодо визначення сутності та функцій середнього класу, узагальнено підходи до ідентифікації середнього класу, на основі зарубіжного досвіду визначено основні критерії належності до середнього класу, визначено специфіку розвитку середнього класу в Україні.

Критичний синтез класичних теорій і новітніх поглядів на місце та роль соціальної стратифікації взагалі та середнього класу зокрема в соціально-економічній системі суспільства показав, що середній клас посідає проміжне положення між вищими і нижчими верствами, він бере на себе інтегруючу функцію, виступає стабілізуючим посередником між цими протилежними соціальними угрупуваннями, урівноважує суспільство і тим самим пом'якшує протистояння між ними.

Представники середнього класу зазвичай є прихильниками еволюційного типу розвитку суспільства - це ті, хто досяг добробуту і ваги в суспільстві переважно завдяки власним зусиллям та здібностям і тому зацікавлені в збереженні того ладу, що надав подібні можливості. Саме тому середній клас розглядається як стабілізуючий чинник соціально-економічної системи, який підтримує її в рівновазі.

Середній клас як поняття має велику кількість трактувань - від суто економічних до суспільно-політичних, а його дослідженням займалися соціологи, економісти, політологи тощо. У найбільш загальному вигляді під середнім класом розуміють групу осіб, які мають стійкі доходи, достатні для задоволення широкого кола матеріальних і соціальних потреб. До середнього класу, зазвичай, відносять осіб, які мають високий рівень освіти і кваліфікації та посідають в суспільстві проміжне становище між чисельно невеликою багатою і значною низькодоходною частинами населення. Отже, виходячи з аналізу існуючих визначень поняття „середній клас”, можна зробити висновок, що середній клас - це сукупність соціальних груп, які посідають середнє положення між вищим і нижчим класами, мають певний рівень матеріального добробуту та економічної незалежності, відрізняються високим професійно-освітнім рівнем та демонструють успішну економічну поведінку в умовах ринкової економіки.

Сьогодні існує декілька підходів до виокремлення середнього класу, окреслення його основних рис, суспільно-політичних та економічних функцій. Системний аналіз показав, що найбільш розповсюдженими вважаються стратифікаційний та нестратифікаційний підходи. Стратифікаційний підхід дозволяє визначити місце середнього класу в соціальній ієрархії, а нестратифікаційний - виявити специфічні риси та функції середнього класу.

На основі функціонального методу було розкрито функції середнього класу, основними з яких є: соціально-економічна - середній клас впливає на ефективний розподіл та рівновагу економічної влади у суспільстві (справедливість доступу до ресурсів та розподілу доходів); економічна - середній клас є основним наповнювачем державного та місцевих бюджетів, найпотужнішим інвестиційним потенціалом країни; стабілізуюча суспільна - прагнення середнього класу до вирішення соціальних конфліктів та суперечностей еволюційним шляхом (середній клас вирізняється своєю раціональною поведінкою як на політичній арені, так і на ринку споживання); освітня - середній клас є носієм високого рівня освіти; соціального контролю - через інститути громадянського суспільства середній клас впливає на державотворчі та політичні процеси; управління суспільним розвитком - середній клас характеризується інтересом до суспільних справ і стану економіки, розумінням своїх соціальних обов'язків і повагою до закону; відновлювальна - висока здатність пристосовуватись до умов суспільної трансформації, можливість представників середнього класу самореалізовуватись в періоди економічної чи політичної нестабільності (транзитивні суспільства); соціально-правова - середній клас прагне займатися своєю економічною діяльністю легально у відкритому та рівноправному правовому полі, мета середнього класу - „чесні правила гри”; політична - середній клас - це носій політичної свободи.

В зарубіжних країнах з ринковою економікою, де впродовж останнього століття сформувалися моделі економічних відносин, що враховують інтереси всіх її учасників, середній клас представляють досвідчені, кваліфіковані працівники та менеджери, що уособлюють культуру нації, самобутність її духовних і моральних цінностей, прагнуть до самореалізації і розвитку. За таких обставин у розвинених країнах середній клас виступає головним інвестором і фактором економічного прогресу.

Розглядаючи проблему ідентифікації середнього класу, дослідники користуються широким спектром критеріїв виокремлення. В процесі дослідження було виявлено, що еволюція уявлень про середній клас наклала відбиток на методику його ідентифікації і зробила одні критерії „більш рівними, ніж інші”. Такими „першими серед рівних” є показники матеріального добробуту, соціально-економічного статусу та рівня освіти. Застосування окремо одного або іншого об'єктивного критерію в якості основного ідентифікатора середнього класу дає часом суперечливі результати, що вносять плутанину у визначення чисельності і складу середнього класу. До того ж неможливо виокремити середній клас без використання у якості суб'єктивного критерію самоідентифікацію.

Автором доведено, що в суспільствах перехідного типу пріоритетною ознакою середнього класу є доходно-майновий рівень населення, хоча не виключаються інші ознаки, в основному пов'язані з доходами населення (освітній рівень, соціальний статус, стан здоров'я, житлові умови, власність тощо). Визначення середнього класу за ознакою доходно-майнового рівня пов'язане з надзвичайно актуальною соціальною проблемою світового рівня - стратифікацією та дезінтеграцією життєвих стандартів, які в різних країнах суттєво відрізняються.

Аналіз даних про соціально-економічний розвиток України за останні роки свідчить про стабільну позитивну динаміку: поступове нарощування економічного потенціалу країни та підвищення добробуту українського населення. Зріс обсяг прямих іноземних інвестицій та кредитних вкладень в економіку України, зберігається позитивна динаміка заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, зростає розмір основних державних соціальних гарантій. Отже, економічний підйом створив відповідні умови і дав можливість сконцентрувати більше ресурсів на проблемі формування потужного середнього класу. Проте, масштаби економічно необґрунтованої нерівності за роки зростання не тільки не зменшилися а, навпаки, почали зростати. Це, безперечно, гальмує процес формування українського середнього класу.

У другому розділі „Основні методи та критерії визначення середнього класу” удосконалено систему критеріїв та показників виокремлення середнього класу, представлено комплексну методику оцінки масштабів українського середнього класу на основі концентрації ознак. Мета розробки цієї методики полягала у тому, щоб виявити основні соціальні групи населення, які б максимально відповідали традиційним ознакам середнього класу: мали певний рівень матеріальної забезпеченості, рівень освіти та професійно-кваліфікаційний статус, ідентифікували себе як середній клас.

Відповідно до теоретико-методологічних підходів до ідентифікації середнього класу, він може бути описаний деякою системою показників, що включає як ознаки, так і функції даного соціального шару. Реалізація цього підходу дає змогу побудувати наступний ланцюжок ознак:

матеріальні та ресурсні - рівень поточних доходів та споживання; обсяг накопичених заощаджень (включаючи інвестиції). Оскільки показник забезпеченості населення майном є досить неоднозначним, для оцінки матеріально-майнового становища при аналізі стратифікаційної структури українського населення, автором обґрунтовано, що доцільно використовувати лише показник поточних доходів. Але, враховуючи те, що досі в Україні суттєва частка доходів населення відноситься до тіньового сектора економіки, замість показника доходів пропонується використовувати показник середньодушових витрат, що коригується на шкалу еквівалентності (сукупні еквівалентні витрати в розрахунку на одну особу);

нематеріальні - рівень освіти, професійно-кваліфікаційний статус на ринку праці. Рівень освіти необхідно обов'язково враховувати, порівнюючи з соціально-економічним статусом на ринку праці. Обґрунтовано відносити до середнього класу всіх працюючих за наймом або роботодавців, які мають повну або базову вищу освіту;

ознаки соціального самопочуття й успішної економічної поведінки в умовах перехідної економіки - самооцінка рівня свого матеріального добробуту, ототожнення себе із середнім класом.

Встановлення порогів віднесення до доходних груп за показником витрат має декілька аспектів. В Україні за офіційно затвердженою методикою розраховуються межі бідності та крайньої бідності, на основі яких за матеріальною ознакою виділяються дві нижні страти українського суспільства. Вищі страти виділяються на основі аналізу розподілу населення за рівнем витрат за методом природних розривів.

Згідно обраного підходу автором виділено п'ять доходних груп: до перших двох груп (так званих низько доходних) належить бідне та злиденне населення. Питома вага цієї групи в населенні країни залишається практично незмінною впродовж 1999-2007рр. (в межах 28%). Нажаль, зростання рівня доходів по країні в цілому та у низькодоходних групах населення зокрема, не приводить до переходу бідних в більш доходні групи, що пояснюється стабільними негативними тенденціями у розподілі доходів у суспільстві.

До третьої групи відносять населення з так званим невизначеним доходним рівнем. Рівень їх доходів більші, ніж в низькодоходній групі, але поступається рівню доходів населення, що має ознаки середнього класу. Цю групу доцільно називати потенційно середньодоходні або протосередні. Протягом 1999-2007рр. питома вага цієї групи населення зазнала значних позитивних змін, а саме: скоротилася майже вдвічі за рахунок переміщення протосередніх до вищої доходної групи та становила 32,7%. Саме протосередніх автор розглядає як соціальну базу майбутнього середнього класу, оскільки проміжне становище між верхівкою та низом є однією з якісних характеристик середнього класу в економічно розвинених суспільствах.

До четвертої доходної групи відносяться ті, що мають ознаки належності до середнього класу. Цю групу населення можна назвати середньодоходною. Протягом досліджуваного періоду в формуванні цієї групи також відбулися позитивні зрушення: питома вага зросла більш, ніж вдвічі - з 13,1% до 32,1%. Саме за рахунок представників протосередньої групи відбулось збільшення питомої ваги середньодоходної групи.

І нарешті, до п'ятої групи відносять так званих заможних, питома вага яких у 2007 році становила 8%, що в чотири рази більше, ніж у 1999р.. Зростання цієї групи населення відбулося завдяки переміщенню до неї більш заможних представників із середньодоходної групи населення.

Оскільки стадія економічної трансформації в Україні ще не закінчена, недоцільно віддавати перевагу одному з перерахованих критеріїв і робити висновок про непридатність іншого: перераховані ознаки є домінантними і тому їх варто розглядати як рівнозначні та рівноважні. Стабільність і перспектива середнього класу, виділеного за перерахованими ознаками, залежить від концентрації цих ознак.

Згідно запропонованого методологічного підходу пропонується здійснювати виокремлення стратифікаційних груп за окремими критеріями та за комбінаціями базових критеріїв належності.

Значна частка населення, що відповідає лише одному з критеріїв належності до середнього класу, є так званою „периферією”. Відповідність одночасно двом критеріям середнього класу можна вважати не зовсім сформованим „ядром”, точніше - „напів'ядром”.

При перетині всіх трьох ознак належності утворюється „ядро” середнього класу. Населення, що створює ядро, безумовно, і є найстабільнішим представником середнього класу. У той же час група, яка відповідає одночасно двом критеріям (напів'ядро), також є важливою, оскільки виступає потенціалом середнього класу. Існують групи населення, які утворились при перетинанні лише двох критеріїв у наступному попарному співставленні (рис.1):

· освіта та кваліфікаційно-професійний статус - матеріально-майнове становище;

· освіта та кваліфікаційно- професійний статус - самоідентифікація;

· матеріально-майнове становище - самоідентифікація.

Проведені автором розрахунки, за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств Держкомстату Україні, показали, що при відповідності лише одній з перерахованих ознак :

· за матеріально-майновим критерієм до середнього класу відносяться 32,1% населення. Цю групу точніше називати середньодоходною. До неї потрапляє населення, рівень доходів яких у 2007 році знаходився у межах від 783 грн. до 1415грн. на місяць у розрахунку на умовного дорослого;

· за освітою та професійно кваліфікаційним статусом до середнього класу відноситься 13,4% населення у віці старше 25 років, яке має одночасно вищу освіту (повну чи базову) та високий соціальний статус на ринку праці (є кваліфікованим найманим працівником або роботодавцем);

· за самодентифікацією до середнього класу відноситься лише 2,3% населення, яке за рівнем матеріального добробуту вважає себе представником середнього класу.

Рис. 1. Узагальнений середній клас за різними концентраціями ознак належності 2007 рік, %

При відповідності одночасно двом ознакам належності до середнього класу відносяться:

· за рівнем освіти і кваліфікаційно-професійним статусом та матеріально-майновим становищем - 6,3% населення;

· за рівнем освіти і кваліфікаційно-професійним статусом та самоідентифікацією - лише 0,7% населення;

· за матеріально-майновим становищем та самоідентифікацією - 0,8% населення.

Для визначення масштабів середнього класу в Україні пропонується застосувати умовний коефіцієнт середнього класу, який розраховується за такою формулою:

, (1)

де (0-5) - чисельність населення з концентрацією ознак належності до середнього класу; N - чисельність населення країни у віці старше 25 років,

n - кількість ознак виокремлення середнього класу.

У 2007р. даний умовний коефіцієнт середнього класу дорівнював за розширеною схемою концентрації ознак належності 1,6, а в ідеалі він повинен становити не менше 2. Розширена схема концентрації ознак включає дослідження приналежності до середнього класу за п'ятьма ознаками: рівнем доходів, володінням нерухомістю, наявністю рухомого майна, високим професійно-освітнім статусом та самооцінкою. Але у ході дослідження було запропоновано не використовувати розширену схему, оскільки розрахунки коефіцієнту середнього класу за цією схемою не можна вважати надійними, через загрозу значної помилки включення. Автором було запропоновано використовувати замість цього обмежену схему концентрації ознак. Обмежена схема дослідження включає лише три ознаки: доход, рівень освіти та статус на ринку праці, самооцінка. Однак, внаслідок нестачі статистичної інформації, а зокрема даних по самооцінці домогосподарствами рівня матеріального добробуту за період 1999-2005рр., розрахунки умовного коефіцієнту середнього класу в динаміці можна зробити лише без урахування самооцінки.

Отже, умовний коефіцієнт середнього класу в 1999 році дорівнював лише 0,5, що в чотири рази менше, ніж ідеальне значення. Протягом 2000-2007рр. спостерігалося щорічне поступове зростання умовного коефіцієнту середнього класу більше, ніж удвічі, і відповідно у 2007р. умовний коефіцієнт середнього класу дорівнював 1,3, що в півтора разу менше за ідеальне значення (рис.2). Проведені розрахунки умовного коефіцієнту свідчать про поступове формування в Україні певної стабільної групи населення, що має високу концентрацію ознак належності до середнього класу.

Рис. 2. Динаміка змін умовного коефіцієнту середнього класу, розрахованого за обмеженою схемою.

Безумовно, соціальний шар, який би повністю відповідав усім критеріям середнього класу, в Україні ще не сформований. Але групи, які мають частину таких ознак, є досить вагомими.

В кінцевому підсумку важливе питання не стільки про чисельність і межі середнього класу, скільки про те, носіями якої соціально-економічної стратегії вони є, і які з цих стратегій є механізмами виживання, а які - механізмами розвитку.

У цьому зв'язку, як про представників середнього класу, з найбільшою часткою впевненості можна говорити про малих підприємців. Виняткова увага до цієї соціальної групи не означає спроби перебільшити її статус і значення в соціальній стратифікації сучасної України. Чи стануть малі підприємці основою середнього класу або ж залишаться одним з його численних шарів - питання майбутнього. Однак сьогодні варто підкреслити, що малі підприємці утворюють відособлену групу з чітко вираженими якісними ознаками належності до середнього класу. Погодженість ознак у малих підприємців дуже висока. Вони помітно перевершують інші групи і за рівнем освіти, і за всіма параметрами матеріального добробуту, і за основними формами соціально-економічної активності. Підприємці в середньому більш кваліфіковані, краще забезпечені матеріально, більш мобільні та легко пристосовуються до трансформаційних процесів.

Оскільки в Україні середній клас ще не сформувався, важливим завданням подальшого дослідження є пошук економічних стратегій і соціальних технологій, спрямованих на формування українського середнього класу, пов'язаних із звуженням масштабів тіньової діяльності та перетворенням протосередніх соціальних груп в потужний середній клас.

У третьому розділі „Перспективи формування середнього класу в Україні” сформульовано практичні рекомендації, спрямовані на формування чисельного та потужного середнього класу в Україні. На початку нового століття у сфері державної політики країни відбувалися кардинальні зміни. Для України вони мають особливе значення, оскільки простежується зміна соціально-економічної системи під впливом демократичних перетворень, поширення світової глобалізації й орієнтації українського суспільства на європейську модель розвитку, у тому числі європейську соціальну модель.

Найважливішими для європейської соціальної моделі сферами державної політики є економічна політика, політика зайнятості, фіскальна, соціальна, освітня політика. Економічна політика і політика зайнятості створюють передумови для задоволення матеріальних потреб, визначають первинний розподіл, забезпечують фінансування соціальної політики і заходів для перерозподілу, створюють/поліпшують передумови для економічного процвітання; сприяють соціальній і політичній стабільності.

Соціальна політика/система соціального захисту/фіскальна політика: визначають вторинний розподіл доходів (по трансфертах) і тим самим ринкові умови суспільної і політичної стабільності, забезпечують задоволення потреб і участь у житті суспільства для тих, хто через свої недостатні можливості з погляду зайнятості і заробітку не в змозі це самостійно забезпечити собі повною мірою.

Освітня політика: поліпшує середньострокові і довгострокові можливості громадян з погляду зайнятості і заробітку, створює передумови для економічного процвітання; полегшує участь у житті суспільства.

Виходячи з цього, формування сучасної державної політики щодо сприяння розвитку середнього класу в Україні має полягати не лише в проведенні активної соціальної політики, а й враховувати вплив управлінських та законодавчих рішень в економічній та соціальній сферах на становище соціальних груп, що складають середній клас.

На перший план виходить макроекономіка з її двома основними важелями - ефективним управлінням і цивілізованим підприємництвом. Державні важелі становлення потужного середнього класу повинні врахувати зміни бізнес-середовища і сприяти їх найбільш ефективному спрямуванню на інтереси підприємництва щодо середнього класу, насамперед, на забезпечення умов для створення сприятливого середовища у сфері малого та середнього підприємництва через: збільшення інвестицій у розвиток економіки України, її інноваційної складової, підприємницьких структур середнього та малого бізнесу; спрямування соціальної політики держави на подолання бідності, підвищення соціального захисту працюючих та мотивації до набуття ознак середнього класу; державне сприяння становленню класу власників капіталу та забезпечення балансу економічних інтересів держави і власників капіталу (майнового, інтелектуального тощо), використання переваг нових форм господарювання, корпоративних відносин тощо; здійснення моніторингу становлення середнього класу з визначенням джерел його потужності; посилення пріоритетності становлення середнього класу в соціально-економічній політиці держави; забезпечення реалізації гендерної політики у сфері бізнесу та підприємництва; формування конкурентоспроможної найманої робочої сили; створення умов щодо доступності освітніх послуг; сприяння розвитку та самореалізації власного інтелектуального професійного потенціалу; формування соціальної політики, спрямованої на забезпечення соціальної захищеності (рис.3).

До першочергових заходів державної політики щодо становлення середнього класу в Україні слід віднести збереження позитивних тенденцій економічного розвитку, при випереджаючому зростанні реальної заробітної плати та доходів від власності та підприємництва, насамперед працюючої частини населення.

Важливе місце серед пріоритетів державної політики в частині становлення середнього класу належить ліквідації зростаючої надмірної поляризації доходів населення, яка вкрай негативно впливає на світосприйняття середніх прошарків населення і виступає підґрунтям соціальної напруги в суспільстві.

Боротьба з бідністю - принципове питання відносно середнього класу, його складу, розширення та стабільності, що дає змогу цьому класу зберегти свій соціально-економічний статус.

Отже, основними стратегічними пріоритетами становлення українського середнього класу є: підвищення рівня та якості життя населення; протистояння різкому розшаруванню суспільства за майновим і соціальним становищем; поліпшення стану здоров'я населення; розв'язання демографічних проблем; реформування соціального забезпечення та соціального страхування, підвищення адресності державної підтримки незахищених верств населення; збереження і розвиток соціальної інфраструктури - освіти, науки, культури, охорони здоров'я; розвиток недержавних структур в соціальній сфері; інтеграція України до європейських та міжнародних соціальних систем.

Рис. 3. Схема державних важелів становлення потужного середнього класу.

Висновки

У ході дисертаційного дослідження здійснено вирішення актуальної науково-прикладної проблеми, що полягає в теоретичному та методологічному визначенні та оцінці масштабів середнього класу в Україні, розробці політики та стратегічних напрямів щодо його подальшого формування.

За результатами дослідження сформовані такі висновки:

1. Середній клас - це сукупність соціальних груп, що займають серединне положення між вищим і нижчим класами, мають певний рівень матеріального добробуту та економічної незалежності, відрізняються достатнім професійно - освітнім рівнем та демонструють успішну економічну поведінку в умовах ринкової економіки.

2. Середній клас в суспільстві виконує функції: соціально-економічну та стабілізуючу; освітню та соціального контролю, управління суспільним розвитком, відновлювальну; соціально-правову та політичну.

3. На сьогодні в Україні існують складності ідентифікації середнього класу, які пов'язані з явищами, характерними для суспільств перехідного періоду: незрілістю соціальної структури і порушень зв'язків між критеріальними характеристиками соціальних шарів.

Саме тому, що стадія економічної трансформації досі не закінчена, некоректно віддавати перевагу якому-небудь одному з критеріїв визначення середнього класу і робити висновок про непридатність іншого. У першу чергу, це відноситься до такого критерію ідентифікації, як доход. Незважаючи на всі сумніви відносно його „працездатності”, пов'язані з численними методичними проблемами як у рамках статистичного обліку, так і соціологічних вимірів, цей індикатор зберігає за собою роль базової характеристики соціально-економічного становища.

4. Аналіз досвіду дослідження середнього класу дає можливість узагальнити основні підходи до його виокремлення, які безпосередньо базуються на оцінці приналежності до середнього класу на основі концентрації окремих ознак, шляхом їх перетину.

Відповідно до теоретико-методологічних підходів до ідентифікації середнього класу, він може бути описаний деякою системою показників, що включає як ознаки, так і функції даного соціального шару. Реалізація даного підходу дає можливість побудувати наступний перелік основних ознак віднесення до середнього класу: матеріальні ресурсні ознаки - рівень доходів (витрат, споживання); обсяг накопичених заощаджень; рівень майнової забезпеченості; нематеріальні ресурсні ознаки - рівень освіти, професійно-кваліфікаційний рівень, соціальний статус на ринку праці; ознаки соціального самопочуття й успішної економічної поведінки в умовах перехідної економіки - стратегії успішної економічної поведінки; самооцінки адаптації до нових економічних умов; самооцінки рівня добробуту.

5. Стабільність і перспективи середнього класу, виділеного за перерахованими ознаками, залежать від рівня концентрації цих ознак. Кількісний аналіз поширеності окремих об'єктивних ознак за запропонованою автором методологією свідчить, що в країні поки що не сформований середній клас в класичному розумінні, але існує певна група населення, яку можна вважати потенційним середнім класом. Такими групами є: населення із середніми доходами; з високим рівнем освіти; з високим соціально-економічним статусом на ринку праці; населення, що ідентифікує себе із середнім класом. Однак поєднання декількох ознак значно звужує коло осіб, що можуть бути віднесені до середнього класу. Крім того, залишається низьким рівень суб'єктивних оцінок населенням власного матеріального добробуту.

6. Розрахунки умовного коефіцієнту середнього класу також свідчать про поступове формування в Україні певної, хоча і не значної за розміром, але стабільної групи населення, що має високу концентрацію основних ознак належності до середнього класу.

7. Основними представниками середнього класу в Україні сьогодні можна вважати підприємців, оскільки саме вони утворюють відособлену групу з чітко вираженими ознаками належності.

8. Для подальшого розвитку середнього класу важливим є розробка економічних стратегій і соціальних технологій, які пов'язані з розширенням соціальної динаміки, звуженням масштабів тіньової діяльності, входом середніх шарів у рамки легальної економіки. Політика сприяння створенню середнього класу в Україні має спиратися на істотне коригування системи пріоритетів соціально-економічного розвитку країни. Протягом останніх років соціальна політика вимушено зводилась переважно до надання мінімальної допомоги соціально вразливим верствам населення. Економічне зростання забезпечує фундамент для переорієнтації соціальної політики, насамперед, на підтримку працюючого населення, на забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати, захист інтелектуальної власності і зміцнення на цих засадах становища висококваліфікованої робочої сили та на підтримку підприємництва. В поєднанні з подоланням надмірної диференціації доходів населення це створить умови для розвитку середнього класу в Україні, який своїми податками і внесками наповнюватиме бюджети всіх рівнів, фінансуватиме необхідні соціальні трансферти і забезпечить вирішення проблем бідності.

9. До першочергових заходів державної політики щодо становлення середнього класу в Україні слід віднести збереження та подальший розвиток позитивних тенденцій економічного зростання.

В існуючих українських умовах для подальшого розвитку середнього класу необхідно забезпечити реалізацію таких структурних пріоритетів економічного зростання, які відповідають завданням побудови постіндустріальної, інвестиційно-інноваційної економіки, посилення національної конкурентоспроможності, продукування та впровадження високих технологій.

До пріоритетних заходів щодо формування сучасного українського середнього класу слід віднести забезпечення випереджаючого зростання реальних грошових доходів населення, насамперед працюючої його частини.

10. Перспективи розвитку середнього класу пов'язані із двома компонентами: з одного боку, цілеспрямованою поміркованою політикою держави відносно підтримки бідних верств населення, з іншого - стимулюванням розвитку тих груп населення, які самостійно, без допомоги держави, готові вкладати ресурси в економічний розвиток країни.

трансформаційний політика стратегічний

Список опублікованих праць за темою дисертації

Монографії, розділи в монографіях:

1. Рівень життя населення [колективна монографія] / Крикун О.І., Зотова О.О., Латік В.В., Маліков А.В., Осипова І.І., Полякова С.В., Проніна І.І., Рєвнівцева О.В, Реут А.Г., Черенько Л.М., Черніченко В.В., Шишкін В.С. / НАН України. Ін-т демографії та соціальних дослід., Держ. ком. статистики України. - К.: Вид-во „Консультант”. - 2006. - 428с. (Автору належить роз.8)

2. Людський розвиток в Україні: 2004 рік / Щорічна науково-аналітична доповідь / За ред. Е.М. Лібанової. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. - 266 с. (Автору належить п.2.1)

3. Людський розвиток в Україні: можливості та напрями соціальних інвестицій / Колективна науково-аналітична монографія / За ред. Е.М. Лібанової. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2006 - 356с. (Автору належить п.4.1, п.4.3).

Статті у наукових фахових виданнях:

4. Голєусова О.І.(Крикун О.І.) Формування середнього класу в Україні на етапі економічного зростання / Голєусова О.І.(Крикун О.І.) // Вісник Технологічного університету Поділля. - Хмельницький, 2003. - №4 - Ч.1. - Т.2. - С. 150 - 152.

5. Крикун О.І. Досвід дослідження середнього класу в країнах Східної Європи / Крикун О.І // Вісник Хмельницького національного університету . - 2006. - №5 -Т.2. - С. 82 - 87.

6. Крикун О.І. Заохочення соціального інвестування. / Крикун О.І. // Демографія та соціальна економіка: Науково-економічний та суспільно-політичний журнал. - К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України - 2008. - №1(9). - С.201-211.

Додаткові публікації за темою дисертації:

7. Людський розвиток в Україні: 2003 рік / Щорічна науково-аналітична доповідь / За ред. Е.М. Лібанової. К.: Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, Держкомстат України, 2004. - 290 с (Автору належить п.4.3)

Размещено на Allbest.ru