Стратегія управління підприємствами телебачення і радіомовлення в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Європейський університет

УДК 330:621.397.13

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Стратегія управління підприємствами телебачення і радіомовлення в Україні

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

Петренко Володимир Андрійович

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Європейського університету, м. Київ.

Науковий керівник:доктор економічних наук, професор

Гуткевич Світлана Олександрівна

Європейський університет, завідувач кафедри менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Чубукова Ольга Юріївна

Київський національний університет технологій і дизайну, завідувач кафедри економічної кібернетики кандидат економічних наук

Ярова Ірина Іванівна

Полтавський університет споживчої кооперації

України, доцент кафедри економіки підприємства

Захист відбудеться 23 вересня 2009 р. о 14_____ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.063.01 в ПВНЗ "Європейський університет" за адресою: 03115, м. Київ, б-р Академіка Вернадського, 16-В, кімн. 218.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Європейського університету (03115, м. Київ, вул. Депутатська, 15/17).

Автореферат розісланий 20 серпня 2009 р.

Вчений секретар

Спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, доцент О.П. Луцій

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток економіки України знаходиться під впливом глобалізаційних процесів. Стимулює їх поширення діяльність підприємств телебачення і радіомовлення, яка, завдяки сучасним телекомунікаційним технологіям, виходе далеко за географічні кордони країни. Ці процеси дають все нові аргументи на користь необхідності поглибленого аналізу і узагальнення того, що відбувалося і буде відбуватися із телерадіомовними підприємствами з метою створення необхідних умов для стабільного і ефективного їх розвитку. Можливість надати керованого стану еволюційним трансформаціям в засобах масової комунікації може бути реалізована створенням стратегії управління підприємствами телебачення і радіомовлення.

Діяльність підприємств телерадіомовлення для економіки країни має важливе місце, оскільки вони є найоперативнішими і найдоступнішими засобами забезпечення інформаційних потреб. Економічне становлення держави тісно пов'язане із наявністю повної і достовірної інформації. Інформація нині - надзвичайно продуктивна і руйнівна сила, але донесена до споживача, не повинна завдавати шкоди національним інтересам, має сприяти прискоренню переходу країни до демократичної держави із розвинутим громадянським інформаційним суспільством. Це вимагає підвищення ролі суспільного мовлення, за функціями до якого в Україні найближче державне телебачення і радіомовлення.

Стратегія управління підприємствами телерадіомовлення повинна забезпечити випереджальні темпи розвитку державних підприємств в порівнянні з іншими мовниками, реалізацію економічного потенціалу при повноцінному фінансуванні. Гарантія фінансової незалежності для колективів телерадіокомпаній виступає особливим каталізатором, своєрідною силою, здатною сприяти реалізації їх потенціалу. На інформаційному ринку України, зорієнтованому на інтеграцію у міжнародний і європейський інформаційний простір, державні аудіовізуальні підприємства за формою власності та суспільні за метою функціонування мають високе значення для розвитку інтелекту нації, ідентифікації України в міжнародних відносинах.

Органи державного управління повинні мати стратегію управління підприємствами телебачення і радіомовлення. Для формування її концептуальних положень необхідно дати комплексну економічну оцінку інформаційним послугам українських телерадіокомпаній, дослідити сучасний стан державних телерадіоорганізацій, проаналізувати розвиток їх матеріально-технічної бази, фінансового та кадрового забезпечення.

Питання сутності управління розвитком підприємств були предметом наукових досліджень вітчизняних учених: О. Ареф'євої, М. Білик, Л. Воротіної, В. Гейця, С. Гуткевич, М. Єрмошенка, Й. Завадського, Г. Климко, В. Новицького. Теорія і практика розвитку підприємств інформаційного ринку глибоко розкриті в працях вчених: І. Арістової, Т. Архипової, В. Бобко, О. Гриценко, А. Кочеткової, В. Плескач, Н. Позніцької, Г. Предик, Є. Прохорова, Г. Псарьова, О. Сидоренка, К. Танащук, О. Чернеги, О. Чубукової, С. Шарохіної, Ю. Щербініної, В. Щербини, Н. Яременко та ін.

Актуальність теми визначається недостатністю наукових праць, в яких би розглядались зміни, що відбуваються з підприємствами телебачення і радіомовлення з позиції управління підприємствами засобів масової інформації, давалась би комплексна оцінка інформаційних послуг та продуктів телерадіокомпаній. Динамічне внутрішнє і зовнішнє середовище потребує глибокого дослідження, опрацювання і створення концепції управління підприємствами телебачення і радіомовлення для повноцінного забезпечення інформаційним продуктом та послугами, як основою стабільного суспільного розвитку.

Об'єктивна необхідність формування теоретичних та прикладних основ управління підприємствами телебачення і радіомовлення в сучасних умовах визначила актуальність досліджуваної в дисертації проблеми, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Європейського університету за темою "Менеджмент стратегічного розвитку підприємств та підприємництво невиробничої сфери" (державний реєстраційний номер 0107У002009) та Мелітопольського державного педагогічного університету ім. Б. Хмельницького за темою "Реструктуризація соціально-економічного потенціалу України та її регіонів в умовах розвитку ринкових відносин" (державний реєстраційний номер 0106V013200).

Мета і завдання дослідження. Метою роботи є розробка теоретичних і практичних засад щодо вдосконалення управління підприємствами телебачення і радіомовлення, як важливої передумови надання широким верствам населення інформаційних послуг та продуктів з метою максимального задоволення їх інформаційних потреб.

Для реалізації мети дослідження визначенні і розв'язанні такі основні завдання:

- уточнити економічне значення телерадіомовлення в системі надання інформаційних послуг;

- визначити етапи управління підприємствами телебачення і радіомовлення;

- виявити і обґрунтувати проблеми державного регулювання діяльності підприємств телерадіомовлення;

- дослідити теоретичну сутність та методичні підходи оцінки ефективності діяльності аудіовізуальних підприємств;

- узагальнити досвід розвитку телебачення і радіомовлення в країнах Європи з метою його застосування в Україні;

- дати оцінку інформаційним послугам та продуктам телерадіоорганізацій;

- здійснити аналіз фінансового забезпечення діяльності підприємств телебачення і радіомовлення;

- розробити концептуальні основи управління підприємствами телебачення і радіомовлення.

Результати дисертаційного дослідження в сукупності формують теоретичні і прикладні основи стратегії управління підприємствами телерадіомовлення.

Об'єктом дослідження є підприємства телебачення і радіомовлення України. Поглиблені дослідження здійснено на матеріалах державних підприємств. інформаційний телерадіомовлення економічний послуга

Предметом дослідження виступає стратегія управління підприємствами телебачення і радіомовлення України.

Методи дослідження. Теоретичною та методичною основою дисертаційної роботи стали фундаментальні положення сучасних теорій, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з проблем розвитку інформаційної галузі, діяльності телерадіоорганізацій, законодавчі акти в області масової інформації України та країн Європи, дані офіційної статистичної інформації, галузевих аналітичних оглядів.

У дисертаційній роботі застосовувалися такі методи і прийоми: монографічний метод використано при вивченні літературних джерел, законодавчих та інших нормативно-правових актів і практики фінансування телерадіоорганізацій; порівняльного аналізу для деталізації об'єкта дослідження і визначення економічного стану державних підприємств телерадіомовлення; системних підхід для створення концептуальних основ управління підприємствами телебачення і радіомовлення і при обґрунтуванні перспективної організаційно-управлінської структури телерадіомовлення України; за допомогою економіко-математичних методів проводилось моделювання при визначенні тенденцій зміни кількості засобів масової інформації та обсягів їх продукції та послуг, а також при з'ясуванні залежності економічних результатів діяльності телерадіоорганізацій від адміністративно-територіальних особливостей регіонів, на які ведеться мовлення, від ефективності роботи підприємств цих територій; табличний і графічний для наочного зображення статистичного матеріалу та і схематичного представлення теоретичних і практичних положень дисертаційної роботи.

Інформаційну базу дослідження становлять основоположні законодавчі і нормативно-правові акти та програмні документи державних органів влади України. Використані положення Конституції та Законів України, Указів Президента України, нормативні акти Кабінету Міністрів України, дані Держкомстату України та Держкомтелерадіо, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних вчених, особисті розробки та дослідження автора, Інтернет-ресурси.

Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок автора при дослідженні управління підприємствами телебачення і радіомовлення полягає в наступному:

вперше:

- визначено етапи формування засад управління підприємствами телебачення і радіо та взаємодія державних обласних і регіональних підприємств на основі нової організаційно-управлінської структури та створення загальнонаціонального каналу мовлення, якого раніше не було;

- з'ясований вплив факторів адміністративно-територіального устрою України, фінансових результатів діяльності підприємств областей на вартість мовлення державних обласних та регіональних телерадіоорганізацій;

удосконалено:

- економічну сутність стратегії управління підприємствами телебачення і радіомовлення, для повноцінного задоволення інформаційних потреб;

- обґрунтування необхідності пріоритетного розвитку та фінансового забезпечення підприємств державного телебачення та радіомовлення;

дістало подальший розвиток:

- визначення економічної сутності поняття "аудіовізуальні засоби масової інформації";

- підходи щодо визначення ефективності діяльності державних підприємств телебачення і радіомовлення.

Практичне значення одержаних результатів. У роботі запропоновані шляхи покращення фінансового стану державних підприємств телерадіомовлення для підвищення рівня його конкурентоспроможності та забезпечення змістовно якісною інформацією всіх верств населення.

В результаті впровадження в практику запропонованої схеми взаємодії державних телерадіомовних підприємств і створенні нової організаційної структури будуть в повній мірі реалізовані не використані переваги держави, як власника найрозгалуженішої мережі телерадіоорганізацій з цілим комплексом інфраструктури. Запропоновано створення нової організації - Загальнонаціонального каналу територіальних громад. Сформовано її структуру і посади працівників служб.

Визначені окремі питання діяльності підприємств телебачення і радіомовлення України які не знайшли достатнього правого нормування. Запропоновані альтернативні редакції окремих положень законів інформаційної сфери, при втіленні яких буде досягнутий значний соціально-економічний ефект.

Результати дисертаційного дослідження знайшли застосування при покращенні системи управління творчо-виробничим процесом в державних телерадіомовних структурах України і були використані Державним комітетом телебачення і радіомовлення України при формуванні планово-бюджетних показників на 2005-2006 рр. (довідка від 13 жовтня 2006 р.).

Результати наукових досліджень та пропозиції стосовно вдосконалення системи морального та матеріального стимулювання учасників творчо-виробничих процесів в державних телерадіомовних структурах України були використані при розробці Положення про Відзнаку Державного комітету телебачення і радіомовлення України "За заслуги в розвитку інформаційної сфери" І-ІІІ ступенів (довідка від 15 вересня 2006 р.).

Наукові розробки за темою дисертації використовуються у навчальному процесі при викладанні дисциплін "Інформаційні системи в менеджменті", "Інформаційні системи та технології в економіці", "Комп'ютерні мережі та телекомунікації" для підготовки студентів спеціальності "Менеджмент організації" та "Економічна кібернетика" в Мелітопольському державному педагогічному університеті ім. Б. Хмельницького (Акт про впровадження в учбовий процес результатів дисертаційного дослідження від 14 серпня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є результатом самостійних наукових досліджень. Теоретичні обґрунтування, узагальнення та положення, зроблені висновки і запропоновані практичні рекомендації одержані автором самостійно на основі проведеного дослідження управління підприємствами телебачення і радіомовлення. У дисертації не використовувались ідеї і розробки, що належать співавторам.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи оприлюднювались і обговорювались на наступних конференціях: Шостій Міжнародній науковій конференції студентів і молодих учених "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання". (Донецьк, 2005 р.), Всеукраїнській науковій конференції "Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку регіонів України: історія і сучасність" (Донецьк, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Освіта і наука без кордонів - 2005" (Дніпропетровськ, 2005 р.), ХІ Міжнародній науково-практичній конференції "Інформаційні технології в економіці, менеджменті і бізнесі: Проблеми науки, практики та освіти", (Київ, 2005 р.), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Розвиток фінансової системи України в умовах ринкової трансформації" (Вінниця, 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції аспірантів та студентів "Проблеми розвитку фінансової системи України" (Сімферополь, 2006 р), ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Перспективи економічного розвитку України в контексті євроінтеграційних процесів" (Чернівці, 2006 р.), ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Проблеми глобалізації та моделі стійкого розвитку економіки" (Луганськ, 2006 р.), ІХ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Молодь, освіта, наука, культура і національна свідомість", (Київ, 2006 р.), ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих науковців "Європейські інтеграційні процеси і транскордонне співробітництво", (Луцьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність" (Мелітополь, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Особливості соціально-економічного розвитку України і регіонів" (Запоріжжя, 2006 р.), Сьомій міжнародній науковій конференції "Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання" (Донецьк, 2006 р.), Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції "Актуальні проблеми сучасної науки" (Київ, 2006 р.), ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Інституціональні перетворення в суспільстві: світовий досвід і українська реальність" (Мелітополь, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих вчених "Управління інноваційним розвитком підприємств України в умовах світових інтеграційних процесів" (Дніпропетровськ, 2007 р.)

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковані в восьми статтях, з них всі у наукових фахових виданнях, двох колективних монографіях, шістнадцяти збірниках матеріалів і тез конференції.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається з вступу, трьох розділів, списку використаної літератури, додатків. Повний обсяг дисертації становить 228 с., у тому числі 31 таблиці, 26 рисунків, список використаної літератури містить 211 джерел на 22 сторінках комп'ютерного тексту.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі обґрунтована актуальність теми дисертаційного дослідження, визначена мета й основні завдання, предмет, об'єкт дослідження, висвітлені наукова новизна отриманих результатів, їх теоретична та практична цінність й особистий внесок здобувача, дані щодо апробації результатів дослідження та публікації за темою.

У першому розділі - “Теоретико-методичні засади управління підприємствами інформаційного ринку” - досліджено еволюцію управління підприємствами телерадіомовлення, проблеми державного регулювання створення та функціонування підприємств телебачення та радіомовлення, визначено методи та показники оцінки ефективності діяльності аудіовізуальних підприємств. Стратегія управління підприємствами телерадіомовлення розглянута як сукупність питань теорії і практики управління, його планування і реалізації; визначає цілі і задачі, спрямовані на оптимізацію використання ресурсів підприємств для підвищення ефективності їх діяльності та задоволення потреб суспільства в якісних інформаційних продуктах та послугах. У процесі вивчення проблем управління підприємствами телерадіомовлення досліджено пов'язані з цим економічні категорії: інформаційний продукт, інформаційна послуга, аудіовізуальні засоби масової інформації, засоби комунікації. Управління підприємствами телебачення і радіомовлення базується на соціальній та економічній політиці держави.

В процесі дослідження визначені шляхи державного регулювання створення і діяльності підприємств телебачення і радіомовлення, які, перш за все, пов'язані із вдосконаленням: законодавчої і нормативної бази з метою забезпечення сприятливих умов для розвитку і ефективної роботи підприємств засобів масової інформації; системи органів державного управління, їх функцій та громадського контролю. Системне дослідження розвитку законодавчої бази показало суттєву розбіжність розуміння сутності категорії "засоби масової інформації" в телерадіомовній їх частині на початку 90-х рр. від такого в останнім часі.

На основі аналізу розвитку підприємств телерадіомовлення визначені і досліджені три періоди формування основ управління підприємствами телебачення і радіомовлення за сукупністю спільних ознак, які охоплюють часові відрізки із сталими засадами управління інформаційними підприємствами. В розділі наголошується, що основи державного управління підприємствами телебачення та радіомовлення, не знаходили відповідної практичної, вичерпної організаційної, управлінської підтримки з боку держави. Це зумовило необхідність на макрорівні реорганізовувати існуючи та створювати нові державні органи, оскільки система управління, не мала сучасних важелів для повноцінного врегулювання відносин.

Досліджені методи та показники ефективність роботи підприємств телебачення і радіомовлення. Оцінка діяльності визначається як економічними показниками так і рівнем задоволення соціальних потреб в інформаційному продукті і послузі.

Узагальнено досвід управління підприємствами телебачення і радіомовлення в розвинутих країнах Європи з якого для України необхідно запозичити дієвий механізм повного запобігання всім можливим зловживанням та тиску на глядача та слухача зі сторони державних гілок влади та приватних комерційних структур через втручання в змістовне наповнення ефіру телерадіоорганізацій. Це забезпечено у суспільних європейських компаніях організацією системи управління та контролю діяльності з боку наглядових структур, відповідних рад самого підприємства. Застосування міжнародного досвіду дозволить підвищити ефективність і якість управління підприємствами телерадіомовлення.

У другому розділі - "Аналіз діяльності підприємств телебачення і радіомовлення" - проаналізовано об'єкт дослідження, проведена комплексна оцінка інформаційних послуг та продуктів підприємств телебачення і радіомовлення, дана оцінка матеріально-технічній базі, фінансовому та кадровому забезпеченню державних телерадіоорганізацій, досліджено управління підприємствами телебачення і радіомовлення.

Визначено, що інформація - специфічний товар, на який не можна механічно переносити усі характеристики матеріальних продуктів. Ця складність обумовлюється виміром кількісних показників та великим обсягом цілей роботи засобів масової інформації. Діяльність телерадіокомпаній складається з двох видів, які здійснює один суб'єкт. Це відображальна, фіксуюча, описуюча, моделююча дійсність діяльність, її предметом виступають факти, процеси, події, а результатом є інформація, і управлінська діяльність стосовно суспільства в цілому. Обидві сторони роботи підприємств телерадіомовлення неможливо розділити, оскільки вони мають однакові форми уречевлення - інформаційну послугу та інформаційний продукт.

Динаміка кількості підприємств телебачення і радіомовлення представлена на рис. 1. Аналіз показав, що становлення телерадіомовного сегменту інформаційного ринку в 1992 р. було некерованим, і призвело до різкого зростанню кількості телерадіоорганізацій. В 1994 р. створення державного органу управління - Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення для нагляду за дотриманням законів України у сфері телерадіомовлення, а також здійснення регуляторних повноважень, початок процесу ліцензування телерадіомовлення зменшили кількість фактично не працюючих телерадіокомпаній к 1998 р. до 516. А в 2008 р. в результаті активного розвитку телерадіомовних підприємств їх кількість в порівнянні з 1998 р. стала в 2,95 рази більше. Характерною тенденцією розвитку телерадіоорганізацій України є поступове збільшення підприємств з часткою іноземного капіталу.

Рис. 1. Динаміка кількості телерадіомовних підприємств України

При зростанні загальної кількості аудіовізуальних підприємств інформаційного ринку кількість державних телерадіомовних організацій за винятком створених Телерадіокомпанії "Культура" та Всесвітня служба "Українське телебачення і радіомовлення" залишається постійною, тому їх питома вага в загальній кількості телерадіопідприємств зменшилася з 4,7% у 1998 р. до 2% в 2008 р.

Обсяг державного телемовлення (годин) у 2008 р. в порівнянні із 1993 р. зріс майже в 8,64 рази; по радіомовленню - в 3,85 рази. Телемовна державна частина інформаційного ринку України розвивалася набагато більшими темпами ніж друковані та радіомовні підприємства.

У ході дослідження активності інформаційного забезпечення визначено, що кількість телерадіоорганізацій за територією України була і залишається не однорідною. Найбільша щільність об'єктів телебачення і радіомовлення міститься в м. Києві, Одеській, Донецькій областях, найменша - у Закарпатській, Тернопільській, Волинській областях. На початку 2000-х рр недержавні організації зайняли лідируючи позиції на ринку ділової та комерційної інформації, проте завдання, цілі, а як наслідок і програмне наповнення різних телерадіорганізацій істотно різняться. Недержавні структури найчастіше суттєво випереджають державні в тих випадках, коли є платоспроможний попит на певні види інформаційних продуктів і послуг.

В розділі відзначено, що в інформаційній сфері України є недостатнє виробництво комерційними телерадіокомпаніями власного продукту, чому сприяє відсутність кваліфікованих спеціалістів, слабка матеріально-технічна база. Підприємства державного телебаченням і радіомовлення в порівнянні іншими мовниками, особливо в перші періоди становлення інформаційної сфери, виробляють більше власного телерадіопродукту та послуг. Лідерами 2008 р. по кількості вироблених годин власного телепродукту є Вінницька (4,5 год./добу або 26,5%), Житомирська (6,1 год./добу або 33,2%), Київська (7,1 год./добу або 60%) державні телерадіоорганізації. Обсяги виробництва власного телепродукту інших державних компаній складають 2-3,5 год./добу. К 2008 р. суттєво збільшився обсяг власного програмного продукту та розширилася жанрова палітра програм і передач на українському телебаченні та радіо.

Аналіз структури виданих ліцензій на право здійснення мовлення в періоди 1995-1998 рр. та 2001-2005 рр. вказує на збільшення питомої ваги виданих ліцензій по ефірному способу розповсюдження радіопрограм на 19,8% в другому періоді, що компенсується зменшенням питомої ваги ліцензій на проводове мовлення на 20,6%. Новим способом розповсюдження радіопрограм для 2001-2005 рр. стало супутникове мовлення (0,9%). Загальна кількість виданих ліцензій на радіомовлення в другому періоді більша на 619 одиниць або на 192%. В телемовній частині інформаційного ринку значно скоротилася питома вага виданих ліцензій на здійснення ефірного способу розповсюдження телепрограм (на 47,2%). В той же час значно збільшилась кількість ліцензованих кабельних операторів інформаційного ринку (на 39%). Значно більшу позицію ніж в радіомовленні зайняло супутникове телемовлення. Кількість виданих ліцензій в 2001-2005 рр. по всім видам телемовлення більша на 1071 одиницю ніж у 1995-1998 рр., що складає майже 300% темпу приросту.

Ефективність діяльності підприємств телерадіомовлення залежить від збільшення території та аудиторії охоплення сигналом мовлення за рахунок нарощування кількості передавачів меншої загальної потужності, що вказує на інтенсивних шлях розвитку.

Підприємства телебачення і радіо в своїй діяльності нерозривно пов'язані із технічною першоосновою і сучасним технологічним розвитком. Аналіз показав, що техніко-технологічне переоснащення телерадіовиробництва та підвищення його ефективності, як фактор прискорення економічного розвитку не використовується повною мірою. Стратегія управління підприємствами телерадіомовлення пов'язана із джерелами фінансування. Інвестиції в оновлення матеріально-технічної бази державних телерадіокомпаній в порівнянні із активністю інвестиційної діяльності по господарському комплексу країни були значно запізнілими в часі. За даними Держкомстату, позитивна зміна динаміки кількості інвестицій в основний капітал в цілому по країні відбулася ще у 1998 р. Ланцюгові темпи росту у 1998 - 1999 рр. склали відповідно 106,1 та 100,4%, а починаючи з 2000 р. приріст інвестицій у основний капітал складав 20-50% кожного року. У 2003 р. обсяг вкладень, майже, досяг рівня 1991 р. (99,2%). Витрати на обладнання і предмети довгострокового користування у державних телерадіоорганізацій почали зростати тільки у 2004 р. (517,3% темпу росту в порівнянні з 2000 р.) Нестабільне фінансування державних підприємств телебачення і радіомовлення не дозволило вчасно впроваджувати техніко-технологічне оновлення. Наслідком стало значне відставання державних аудіовізуальних підприємств від комерційних в технічній забезпеченості.

Фактичні обсяги фінансування виконання держаного замовлення підприємствами телебачення і радіомовлення (рис. 2) в порівнянні з плановими показниками (рис. 3) в середньому за 2000-2008 рр. становили 90 %. Значне недофінансування було в 2001 р. (81,8%) та в 2002 р. (63,37%). В структурі кошторису телерадіоорганізацій недофінансування компенсувалось за рахунок скорочення витрат на поточний ремонт (26,5% у 2002 р., 81,6% у 2004 р.), придбання предметів, матеріалів, обладнання та інвентарю (32% у 2002р., 71,7% у 2001 р., 85,4% у 2000 р.), оплати оренди та експлуатаційних послуг (51,4% у 2002 р.).

Фінансування телерадіокомпаній в залежності від їх територіального охоплення відбувається не пропорційно і не одноманітно в динаміці. Поділивши телерадіокомпанії на дві групи (перша група - 27 обласних та регіональних телерадіокомпаній; друга - національні телевізійна і радіокомпанії, Всесвітня служба "УТР", телерадіокомпанія "Культура"), можна відмітити, що у 2000-2001 рр. більш повно фінансувалися загальнонаціональні мовники. Виконання плану фінансування загального фонду по загальнонаціональним телерадіокомпаніям в 2000 р. на 4,08% було більше ніж по обласним та регіональним телерадіокомпаніям. У 2001 р. перевищення склало 7,53%. В 2002-2003 рр. спостерігалося майже рівномірне виконання плану державного фінансування обох груп телерадіокомпаній. Починаючи з 2004 р. найбільш стабільно фінансувались обласні та регіональні телерадіокомпанії.

В період 2002-2008 рр. в порівнянні з періодом 2002-2004 рр. середнє значення суми прибутку по всім обласним та регіональним державним телерадіокомпаніям зросло на 32%, що свідчить про поступове зростання економічної ефективності діяльності цих підприємств останніми роками. Зменшилась кількість державних телерадіокомпаній, які завершували календарний рік із від'ємним значенням прибутку. Державні телерадіокомпаній своєю діяльністю можуть забезпечувати сталу економічну ефективність. Це досягається, за рахунок збільшення комерційної складової інформаційних продуктів та послуг, що іде всупереч цілям існування державних телерадіоорганізацій, а головне - інтересам суспільства. Отримана таким чином фінансова забезпеченість не сприяє утвердженню довіри до державних телерадіоорганізацій, як виконавців суспільного мовлення.

Рис. 2. Динаміка фактичних обсягів фінансування загального фонду телерадіокомпаній

Примітка. Данні отримані зі звітів про виконання загального фонду кошторису установи додаванням відповідних показників по кожній телерадіокомпанії.

В розділі проведена серія окремих дисперсійних аналізів залежності ряду факторів від вартості години мовлення в період 2002-2008 рр., які дали такі результати:

- кількість населення, яке мешкає на території області на 11,02% впливає на вартість години мовлення;

- площа області - на 12,44%;

- щільність населення - на 18,33%;

- кількість районів відповідної області - на 10,64%.

За результатами 2004-2006 рр. серія окремих дисперсійних аналізів дає підстави для висновків про значно більшу залежність між собівартістю години мовлення та площею відповідної області (17,35%), щільністю населення області (25,53%) та кількістю населення області (22,23%). Дія факторів: собівартість умовної години мовлення та кількість районів області на основі даних 2004-2006 рр. в результаті дисперсійного аналізу не була доведена.

Рис. 3. Динаміка планових обсягів фінансування загального фонду телерадіокомпаній

Примітка. Данні отримані зі звітів про виконання загального фонду кошторису установи додаванням відповідних показників по кожній телерадіокомпанії.

В межах дисперсійних аналізів на основі даних 2004-2008 рр. не доведена залежність рівня собівартості продуктів та послуг телерадіопідприємств та кількості населених пунктів областей, фінансового результату телерадіокомпаній.

У третьому розділі - “Стратегія розвитку підприємств телерадіомовної галузі України” - наведені перспективи розвитку підприємств телерадіомовлення, проаналізовано й узагальнено існуючи концепції розвитку інформаційного ринку та телерадіомовного сегменту зокрема. Запропоновані стратегічні засади організації та управління підприємств телебачення і радіомовлення.

Фактор інноваційного розвитку є вирішальним для виходу державних підприємств телебачення і радіо з стану занепаду, забезпечення прискорення їх становлення, зниження залежності від ризиків, підвищення конкурентоспроможності інформаційної продукції та послуг.

Найбільша ефективність впровадження інновацій в телерадіомовній галузі полягає в комплексному підході до вдосконалення системи, починаючи від організаційно-управлінської структури галузі, функцій регулюючих та контролюючих державних та громадських організацій в комплексі із впровадженням нових технологій виробництва на основі сучасних стандартів обробки та розповсюдження телерадіосигналу.

Для організації повноцінного інформаційного забезпечення необхідно вжити наступні організаційно-управлінські перетворення: створити повноцінний перший загальнонаціональний канал українського телебачення, єдине мовлення на якому буде вести Національна телекомпанія України; створити Загальнонаціональний канал територіальних громад, підготовку програмного асортименту якого будуть здійснювати обласні державні телерадіокомпанії, Телерадіокомпанія "Крим", Київська та Севастопольська державні телерадіокомпанії, саме він і має на стати прообразом суспільного українського каналу мовлення; створити повноцінний загальнонаціональний канал "Культура", мовлення на якому буде здійснювати Телерадіокомпанія "Культура"; створити повноцінні обласні державні телеканали з власною мережею розповсюдження сигналу мовлення; створити телевізійні канали у великих промислових центрах; розвивати Всесвітню службу "Українське телебачення і радіомовлення"; сприяти збільшенню кількості та зміцненню позицій недержавних каналів на внутрішньому та зовнішньому інформаційних ринках, створивши простий і прозорий механізм їх реєстрації та надання ліцензій на право мовлення; проводити більш активну роботу по контролю дотримання вимог щодо телерадіокомпаній, закріплених в ліцензіях на право мовлення, особливо в частині структури різнопланового програмного наповнення.

Результатом створення Загальнонаціонального каналу територіальних громад повинно стати: поява в українському ефірі нового національного не лише за покриттям території, але й за змістом, рейтингового телевізійного каналу; об'єктивне і повне інформування населення України про події в регіонах; поліпшення фінансової ситуації в державних телерадіокомпаніях за рахунок покращення ділових зв'язків між компаніями, спільного продажу рекламного часу на каналі; збільшення доходів шляхом власної підприємницької ініціативи; зміцнення кадрового і матеріально-технічного потенціалу компаній.

Інвестиції в створення технічної бази каналу територіальних громад, при реалізації вимоги у забезпеченні можливості самостійного створення телепродукту та надання послуг, окупляться протягом року діяльності при умові трансляції мінімального обсягу рекламних повідомлень (0,5 годин/добу).

Одним із способів підвищення фінансового забезпечення ДТРК повинно стати переосмислення податкового навантаження, як регулятора ефективного розвитку. Головним інструментом повинні виступати податкові пільги, які доцільно впровадити до ДТРК. Завдяки їх застосуванню потрібно досягти зменшення відтоку грошової маси з державних підприємств для їх власного використання. Резерви збільшення фінансових надходжень є і в середині ДТРК. Одним з них є стимулювання праці. Матеріальні стимули виступають первинними, при цьому оплата праці повинна відповідати фактичному індивідуальному внеску і не мати фіксованого максимального розміру

Застосовано трендовий метод оцінки середньодобових обсягів державного телерадіомовлення, який дозволив описати фактичні результати аналітичними функціями з метою кількісного виміру динаміки розвитку суб'єктів національного інформаційного ринку і оцінки перспектив задоволення інформаційними продуктами та послугами запитів суспільства.

Рівняння згладженої кривої для динаміки обсягів телемовлення:

y = 0,0221x⁴ + 0,9512x³ - 14,357x² + 96,975x - 29,476 (R² = 0,9554). (1)

Рівняння згладженої кривої для динаміки обсягів радіомовлення:

y = 0,2064x⁴ - 5,5759x³ + 47,669x² - 109,45x + 183,07 (R² = 0,9821). (2)

В телевізійні галузі 2009 р. прогнозується переломним в тенденції нарощування обсягів мовлення. Натомість, обсяги радіомовлення будуть зростати (табл. 1).

Таблиця 1 Прогнозна оцінка обсягів телерадіомовлення

Роки	Середньодобовий обсяг телемовлення, годин	Тем росту, %	Середньодобовий обсяг радіомовлення, годин	Тем росту, %
Фактично
2006	455,8	100	399,1	100
2007	519,1	113,8	433,0	108,5
2008	541,2	118,7	435,5	109,1
Прогноз
2009	540,1	118,5	643	161,1
2010	537,2	117,9	806	202

За даними дисертаційного дослідження, з урахуванням світової економічної практики і національної специфіки діяльності телерадіомовних підприємств розроблені концептуальні положення стратегії розвитку телерадіомовного сегменту інформаційного ринку.

ВИСНОВКИ

Дослідження розвитку підприємств телебачення і радіомовлення дозволило зробити наступні висновки і пропозиції:

1. Головними засадами управління підприємствами телерадіомовлення є: забезпечення доступу громадян до інформації; створення сприятливих умов для розвиткуі телерадіоорганізацій в межах країни та за її кордонами зміцненням матеріально-технічних, фінансових, організаційних, правових і наукових основ інформаційної діяльності; забезпечення ефективного використання інформації; обмеження монополізації; заборона подвійного ліцензування; сприяння постійному оновленню, збагаченню та зберіганню національних інформаційних ресурсів; не створення нових державних органів та ненаділення існуючих тотожними повноваженнями.

2. Шляхи державного регулювання створення і діяльності підприємств телебачення і радіомовлення пов'язані із вдосконаленням: законодавчої і нормативної бази з метою забезпечення сприятливих умов для розвитку і ефективної роботи підприємств засобів масової інформації; системи органів державного управління, їх функцій та громадського контролю. Широкий спектр відносин телерадіомовних підприємств, великий асортимент телерадіомовної продукції та послуг, різноманіття способів їх донесення вимагає підвищеної ролі держави, як регулятора цих відносин на основі розвинутої до вимог часу правової бази.

3. Великий обсяг норм призвів до неузгодженості окремих статей законів або їх відсутність, зокрема, в частині реклами, супутникового та багатоканального мовлення, тлумачення категорій. Спроби наздогнати законами стрімкі зміни в телерадіомовній сфері призводять до постійного відставання фактичних інтересів підприємств телерадіомовлення від норм.

4. Діяльність телерадіокомпаній практично складається з двох видів: описуюча та управлінська. Фактично відділити обидві сторони діяльності телерадіомовників неможливо, оскільки обидві вони мають однакові форми уречевлення - інформаційну послугу та інформаційний продукт. Оцінка діяльності телерадіомовних підприємств напряму пов'язана з ефективністю їх дії. Визначення ефективності можливо на основі соціологічних досліджень, експертних оцінок, моделювання. Найдієвішими та ефективними способами визначення суспільної оцінки стосовно діяльності телерадіоорганізацій є проведення соціологічних досліджень, порівнянь, складання рейтингів.

5. Для управління підприємствами телебачення і радіомовлення необхідно використовувати світовий досвід, головним надбанням якого є дієвий механізм повного запобігання всім можливим зловживанням та тиску на споживача інформаційної продукції та послуг зі сторони державних гілок влади та приватних структур. Це забезпечено у суспільних компаніях організацією системи управління та контролю. Усебічність думок у комерційних телерадіоорганізаціях досягнута завдяки діяльності ліцензійних органів, які обмежують володіння одним власником численності медійних підприємств разом із врахуванням зони їх дії, та великій кількості самих інформаційних підприємств.

6. Динаміка кількості підприємств телебачення і радіомовлення протягом 1998-2009 рр. показала їх зростання в 3,15 рази. За період 1991-2008 рр. 3 загальнонаціональні телемережі і 3 загальнонаціональних радіомережі розвинулись у 15 загальнонаціональних каналів телевізійного мовлення і стільки ж загальнонаціональних каналів радіомовлення, 5 регіональних каналів телевізійного мовлення і 31 регіональний канал радіомовлення. Відносно постійна кількість державних підприємств телерадіомовлення призвела до зменшення їх питомої ваги в загальній кількості телерадіоорганізацій з 4,7% у 1998 р. до 2,4% в 2008 р. Хоча обсяги мовлення державних телерадіоорганізацій протягом 1993-2008 рр. зросли по телебаченню в 9 раз, а по радіомовленню - в 3,9 рази і вони охоплюють мовленням від 80 до 100% території області, регіону, України в цілому, це не свідчіть про залучення у глядачі та слухачі такої ж кількості населення.

Телевізійні та радіомовні продукти та послуги державних телерадіомовних підприємств та комерційних мовників істотно відрізняються в своєму змісті, оскільки мають різні спрямування. Комерційне мовлення перш за все ставить за мету отримання прибутків, натомість державні телерадіопідприємства, виконуючи державне замовлення, націлені на формування системи об'єктивного, повного, найдоступнішого інформаційного забезпечення населення. Більшість напрямків діяльності державних телерадіокомпаній закріплені законодавчо і за своїм змістом не є предметом комерційного інтересу приватних мас-медіа.

7. Фактичні обсяги фінансування виконання держаного замовлення підприємствами телебачення і радіомовлення в порівнянні з плановими показниками в середньому за 2000-2008 рр. становили 90 %. Найбільше недоотримання коштів за виконання замовлення було в 2001 р (81,8%), 2002 р. (63,37%) та 2004 (87,65%). Мінімальні планові показники разом із фактичним недовиконанням плану фінансування призводять до неможливості впроваджувати інноваційну техніку і технології, здійснювати ремонт, матеріально та морально стимулювати працівників, забезпечувати підвищення рівня кваліфікації кадрів.

Державні телерадіокомпанії своєю діяльністю, здатні забезпечувати сталу економічну ефективність. Це досягається, за рахунок збільшення комерційної складової інформаційної діяльності, що іде всупереч цілям їх існування, а головне - інтересам суспільства. Отримана таким чином фінансово-економічна забезпеченість не сприяє утвердженню довіри до державних телерадіоорганізацій.

8. Економічний розвиток країни неможливий без створення стратегії управління підприємствами телебачення і радіомовлення. Стратегія повинна стати основою для реалізації комплексу заходів виходу державних інформаційних підприємств з фінансово-економічної кризи. Метою стратегії є вдосконалення управління підприємствами телерадіомовлення, як важливої передумови надання широким верствам населення інформаційних послуг та продуктів з метою максимального задоволення їх інформаційних потреб. Інноваційний розвиток потребує і стимулює інвестиційну діяльність в підприємства телерадіомовлення. Інвестиції спрямовуються на інновації і сприяють формуванню інтелектуального капіталу, що призводить до економічного і соціального ефекту.

9. Забезпечення ефективного управління телерадіокомпаніями вимагає проведення організаційно-управлінських змін в системі державного телебачення і радіомовлення і створення на її основі каналу територіальних громад, якого раніше не було.

СПИСОК ОСНОВНИХ ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Наукові статті у фахових виданнях

1. Петренко В.А. Державні засади управління підприємствами телерадіомовної сфери / В.А. Петренко // Економіка та держава. - 2006. - №12. - С. 54-57.

2. Петренко В.А. Ефективність державних телерадіокомпаній України як господарських суб'єктів інформаційного ринку / В.А. Петренко // Економіка та держава. - 2006. - №7. - С. 53-56.

3. Петренко В.А. Інноваційне переозброєння техніко-технологічної бази державних телерадіокомпаній України / В.А. Петренко // Економіка і управління. - 2006. - №4. - С. 60-67.

4. Петренко В.А. Організація та управління телерадіомовленням в європейських країнах і застосування його надбань у формуванні інформаційного простору України / В.А. Петренко // Держава та регіони. - 2006. - №6. - С. 234-237.

5. Петренко В.А. Оцінка рівня матеріального стимулювання та кадрової підготовки в системі державного телебачення та радіомовлення України / В.А. Петренко // Економіка та держава. - 2006. - №2. - С. 100-102.

6. Петренко В.А. Сучасний стан і перспективи розвитку засобів масової інформації України / В.А. Петренко // Держава та регіони. - 2006. - №1. - С. 194-200.

7. Петренко В.А. Фінансове забезпечення українських державних телерадіомовних підприємств / В.А. Петренко // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. праць. Випуск 211: В 4 т. Том ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - С. 761-769.

8. Гуткевич С.О., Петренко В.А. Оцінка діяльності телерадіокомпаній / С.О. Гуткевич, В.А. Петренко // Економіка і управління. - 2009 - №2 (44). - С. 31-37.

Інші публікації

1. Українське телебачення: вчора, сьогодні, завтра / [Абрамов С.О., Гороробцов В.О., Карабанов М.М., Мащенко І.Г., Петренко В.А., Петренко В.М., Погорілко В.Ф., Різун В.В., Чиж І.С., Юричко А.В.]; під ред. І.С. Чиж. - К.: ДП "Видавництво і друкарня "Таврида", 2006. - 648 с.

2. Українське телебачення: роки, події, звершення / [Карабанов М.М., Бойко В.Я., Курус І.Ф., Мащенко І.Г., Неліпа Д.В., Петренко В.М., Петренко В.А., Пирожко С.К., Юричко А.В.]; під ред. М. М. Карабанов, І.Ф. Курус, В.М. Петренко. - К.: ДП "Дирекція ФВД", 2008. - 400 с.

АНОТАЦІЯ

Петренко В.А. Стратегія управління підприємствами телебачення і радіомовлення в Україні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - економіка та управління підприємствами. - Європейський університет, Київ, 2009.

У дисертації розглядається розвиток та діяльність підприємств телебачення і радіомовлення. Особлива увага приділена національним телевізійній і радіокомпаніям, державним обласним та регіональним телерадіокомпаніям, як найоперативнішим та найдоступнішим засобам донесення соціально значущих повідомлень. Визначені специфічні завдання державного телебачення і радіомовлення

Обґрунтовано необхідність випереджальних темпів розвитку державного телебачення та радіомовлення в порівнянні з комерційними мовниками.

Досліджено вплив державного регулювання створення та функціонування підприємств телерадіомовлення.

Визначені теоретичні та методологічні основи оцінки соціальної та економічної ефективності діяльності телерадіомовних підприємств.

Досліджено та узагальнено досвіт розвитку телерадіомовних підприємств, особливо суспільно спрямованих, в країнах Європи.

Проведена комплексна оцінка інформаційних послуг українських телерадіокомпаній, проаналізовано розвиток матеріально-технічної бази державних телерадіоорганізацій, їх фінансового та кадрового забезпечення.

Розкриті основні положення стратегії розвитку телерадіомовної галузі. Виявлені шляхи удосконалення системи телерадіомовлення для найбільш повного задоволення інформаційних потреб громадян. Запропонована модель організаційно-управлінського впорядкування телерадіомовних підприємств.

Ключові слова: інформація, інформаційний ринок, телебачення, радіомовлення, державні телерадіоорганізації, суспільне мовлення, концепція розвитку.

АННОТАЦИЯ

Петренко В.А. Стратегия управления предприятиями телевидения и радиовещания в Украине. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - экономика и управление предприятиями. - Европейский университет, Киев, 2009.

В диссертации рассматривается развитие и деятельность предприятий телевидения и радиовещания. Особенное внимание уделяется национальным телевизионной и радиокомпании, государственным областным и региональным телерадиоорганизациям, как самым доступным источника донесения социальнозначимых сообщений. Определены специфические задания государственных телерадиоорганизаций.

Обоснована необходимость первостепенных темпов развития государственного телевидения и радиовещания, как наиболее приближенного за своими функциями к общественным вещателям, в сравнении с коммерческими предприятиями.

Исследовано влияние государственного регулирования на создание и функционирование предприятий телерадиовещания. Исследована правовая база, касающаяся деятельности информационных предприятий. Выявлены трансформационные процессы в понимании сущности категории “средства массовой информации”. Раскрыты этапы становления системы государственных органов, регулирующих и определяющих деятельность предприятий информационной сферы, изменения их функций и полномочий.

Определены теоретические и методологические основы оценки социальной и экономической эффективности деятельности телерадиовещательных предприятий.

Исследован и обобщен опыт развития предприятий телевидения и радиовещания в странах Европы. Особое внимание уделено общественным телерадиоорганизациям, формированию, принципам работы регулирующих и наблюдательных организаций в сфере телевидения и радио.

Проведена комплексная оценка информационных услуг и продуктов украинских телерадиокомпаний разных форм собственности. Исследовано тематическое наполнение эфира, показана доля программных продуктов собственного производства, проанализировано развитие материально-технической базы государственных телерадиоорганизаций в сравнении с общегосударственными тенденциями, их финансовое и кадровое обеспечения. Выявлено значительное недофинансирование государственных телерадиоорганизаций из государственного бюджета в сравнении с планом поступлений.

Проведена серия дисперсионных анализов для выявления внешних и внутренних факторов, влияющих на стоимость единицы времени вещания государственных телерадиоорганизаций.

На основании трендового анализа спрогнозировано количество средств массовой информации на ближайшие годы.

Раскрыты основные положения существующих стратегий развития отрасли телевидения и радиовещания. Подвергнуты анализу концепции информационной политики и концепции развития предприятий телерадиовещания. Выявлены пути усовершенствования системы телерадиовещания для более полного удовлетворения информационных потребностей граждан в качественном и объективном информационном продукте. Предложена организационно-управленческая модель взаимодействия предприятий телевидения и радиовещания. Аргументировано создание новой телерадиоорганизации в системе государственного вещания, объединяющей в своем составе все областные и региональные телерадиоорганизации.

Ключевые слова: информация, информационный рынок, телевидение, радиовещание, телерадиовещание, государственные телерадиоорганизации, общественное вещание, концепция развития, финансирование, кадровая подготовка.

ANNOTATION

Petrenko V. A. Strategy of management by the enterprises of TV and broadcasting in Ukraine. - the Manuscript.

The dissertation on competition of a scientific degree of a Cand.Econ.Sci. on a speciality 08.00.04 - economy and management of the enterprises. - the European university, Kiev, 2009.

In the dissertation development and activity of the enterprises of TV and broadcasting is considered. The especial attention is given national television and radio companies, to the state regional both regional television and broadcasting organisations. Specific tasks of the state television and broadcasting organisations are defined.

...