Стратегія досягнення машинобудівним підприємством конкурентних переваг на основі інноваційного розвитку

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

УДК 658:330.341:621

Стратегія досягнення машинобудівним підприємством конкурентних переваг на основі інноваційного розвитку

Спеціальність 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість)

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Малевський Едуард Збигневич

Донецьк 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості Національної академії наук України (м. Донецьк).

Науковий керівник - кандидат економічних наук Грозний Ігор Сергійович, Науково-дослідний центр інформаційних технологій Інституту економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), завідувач відділу впровадження інформаційних комплексів.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Панков Віктор Андрійович, Донбаська державна машинобудівна академія Міністерства освіти і науки України (м. Краматорськ), професор кафедри менеджменту;

кандидат економічних наук Коверга Сергій В'ячеславович, Автомобільно-дорожній інститут ДВНЗ "Донецький національний технічний університет" Міністерства освіти і науки України, доцент кафедри менеджменту організацій.

Захист відбудеться «25» червня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий «22» травня 2009 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток господарських відносин у сучасній економічний системі України потребує від промислових підприємств суттєвої зміни кількісних і якісних параметрів діяльності. Ринкова нестабільність, недосконалість чинного законодавства, домінуюча орієнтація вітчизняних споживачів на зарубіжного виробника стримують процеси економічного зростання. Крім того, для промислових підприємств України ситуація ускладнюється браком компетенції та кваліфікації управлінських працівників при прийнятті рішень щодо підвищення конкурентоспроможності, формування стратегічних орієнтирів господарювання.

Важливою проблемою є стабілізація діяльності підприємств машинобудівної галузі з науко- та ресурсомісткою продукцією, які постійно зіштовхуються з необхідністю оновлення та розширення виробництва, набуття та найбільш повного використання інноваційно-економічного та науково-технічного потенціалу. Для підприємств промисловості інноваційна діяльність стає вирішальним фактором їх конкурентоспроможності, що є одним із стратегічних завдань щодо створення ефективної системи управління на підприємствах, яка б забезпечувала їм стійкі конкурентні переваги на ринку. Науковою базою вирішення проблем у сфері управління конкурентними перевагами є сучасна теорія конкуренції. Більшість її аспектів достатньо розроблені та допомагають правильно спрямовувати прикладні розробки і практичні дії на посилення конкурентних позицій підприємства на ринку. Суттєвий внесок у формування сучасної методології конкуренції та її розвиток зробили І. Ансофф, М. Енрайт, Дж. Макартур, М. Портер, К. Прахалад, Г. Хемел, А. Чандлер. Дослідженню аспектів конкуренції як стратегічного інструменту управління підприємством приділяли увагу у своїх працях такі українські вчені, як В.Н. Амітан, О.І. Амоша, Я.Г. Берсуцький, В.М. Геєць, М.О. Кизим, М.М. Лепа, Ю.Г. Лисенко, В.А. Панков, В.Л. Петренко, О.М. Тридід, М.Г. Чумаченко.

Проте питання поєднання процесів формування конкурентних переваг із прискоренням інноваційного розвитку суб'єктів господарювання залишаються невирішеними і потребують подальшого наукового розгляду, адже інновації є одним із головних напрямів стабілізації та розвитку вітчизняних промислових підприємств. Зокрема, набувають значущості питання щодо розробки стратегії досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством, яка б відповідала умовам інноваційного розвитку та особливостям національної економіки.

Необхідність теоретичного обґрунтування та розвитку відповідного науково-методичного забезпечення з формування стратегії досягнення машинобудівними підприємствами конкурентних переваг на основі інноваційного розвитку обумовили вибір теми дисертаційної роботи, її мету та завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано згідно з планами науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: «Розвиток механізму фінансового регулювання виробничого потенціалу» (номер держреєстрації 0104U003429, 2004-2007 рр.), де запропоновано методичні рекомендації щодо статичної оцінки технічного рівня інноваційного розвитку виробництва на основі визначення реального виробничого та інноваційного потенціалів підприємства; «Фінансово-економічний механізм регулювання розвитку промислового виробництва» (номер держреєстрації 0107U009796, 2007-2010 рр.), у рамках якої вдосконалено основи фінансового забезпечення процесу досягнення конкурентних переваг машинобудівним підприємством на базі залучення до інноваційних проектів венчурного капіталу.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є теоретичне обґрунтування та розробка методичного забезпечення формування стратегії досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством на основі інноваційного розвитку.

Відповідно до поставленої мети вирішено такі завдання:

досліджено й узагальнено принципові основи взаємозв'язку конкурентних переваг з інноваційним розвитком;

проаналізовано форми і методи інноваційного розвитку машинобудівних підприємств у конкурентному середовищі;

розвинуто концепцію формування стратегії досягнення підприємством конкурентних переваг;

розроблено систему індикаторів вибору напрямів формування та реалізації стратегії досягнення конкурентних переваг;

запропоновано модель оцінки інноваційно-технічного рівня підприємства при впровадженні системи сканування та моніторингу поточного конкурентного стану підприємства;

удосконалено механізм мотивації досягнення конкурентних переваг в умовах інноваційного розвитку;

обґрунтовано метод оптимізації процесу досягнення конкурентних переваг; інноваційний машинобудівний конкурентний підприємство

проаналізовано вплив державного регулювання на конкурентоспроможність промислового підприємства;

обґрунтовано доцільність використання венчурного капіталу у фінансовому забезпеченні досягнення конкурентних переваг.

Об'єктом дослідження є процеси досягнення конкурентних переваг машинобудівного підприємства.

Предмет дослідження - методи управління стратегією досягнення конкурентних переваг підприємствами машинобудування на основі інноваційного розвитку.

Методи дослідження. Теоретичною і методичною основою дослідження є класичні положення економічної теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених щодо проблем конкурентоспроможності промислових підприємств.

Для досягнення поставленої мети використано методи дослідження процесів і явищ у їх взаємозв'язку і розвитку, а саме: діалектичний і методи аналізу і синтезу - для визначення взаємозв'язків між основними чинниками, які створюють стратегію досягнення підприємством конкурентних переваг, і цільовою по відношенню до них функцією, яка і визначає тип стратегії для конкретного підприємства; статистичні - для обґрунтування типу розвитку інноваційної діяльності машинобудівних підприємств в Україні та аналізу залежності між економічними показниками формування витрат на досягнення конкурентних переваг у процесі реалізації інноваційних проектів і їх рентабельністю; методи моделювання - для розробки механізму мотивації досягнення конкурентних переваг в умовах інноваційного розвитку та моделювання процесів вибору та розробки інструментарію досягнення конкурентних переваг підприємством; економіко-математичні - для оцінки процесів формування і розвитку конкурентних переваг підприємства.

Інформаційну основу дослідження становлять державні нормативні документи, законодавчі акти з регулювання та розвитку конкуренції в Україні, офіційні статистичні матеріали, дані статистичної та бухгалтерської звітності машинобудівних підприємств Донецького регіону.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розвитку теоретичних положень, розробці науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо стратегічного управління конкурентними перевагами машинобудівного підприємства на основі активізації інноваційної діяльності, що забезпечує випуск конкурентоспроможної продукції та сталий розвиток виробництва в умовах нестабільного конкурентного ринкового середовища. До основних наукових результатів роботи належать такі:

уперше:

запропоновано систему контролю на основі сканування та моніторингу, яка ефективно визначає причинно-наслідковий взаємозв'язок між індикаторами-характеристиками конкурентних переваг підприємства, здійснює їх відбір на основі процедури скорочення інформаційного простору або експертного оцінювання, визначає граничні значення обраних індикаторів і відстежує за їх допомогою стан конкурентних переваг, що забезпечує їх оперативну оцінку і вибір інноваційних проектів для інноваційно-технічного розвитку виробництва;

удосконалено:

механізм мотивації досягнення конкурентних переваг, основу якого становить вплив глибини реалізації інноваційного проекту на формування оптимальної взаємовигідної стратегії придбання/продажу конкурентоспроможного підприємства або технології, що дозволяє на відміну від існуючих механізмів розширити можливості досягнення стійких конкурентних переваг;

науково-методичний підхід до якісної і кількісної оцінки зміни технічного рівня інноваційного розвитку виробництва за певний проміжок часу, що базується на застосуванні чотирикомпонентної системи індексів і дозволяє здійснювати порівняльну оцінку конкурентних переваг підприємства з іншими суб'єктами господарювання на ринку;

дістали подальшого розвитку:

концептуальні основи формування стратегії досягнення конкурентних переваг підприємством в умовах інноваційного розвитку, які базуються на принципах формування і розвитку конкурентних переваг, пов'язаних з упровадженням запропонованої системи контролю на основі сканування та моніторингу конкурентного середовища, що дозволяє визначати рівень стійкості конкурентних переваг, виявляти можливість виникнення кризових явищ, застосовувати заходи щодо їх запобігання і знижувати витрати на досягнення підприємством конкурентних переваг;

науково-методичні підходи до оптимізації процесу досягнення конкурентних переваг на основі компромісу між мінімізацією витрат на інноваційну діяльність і одержанням максимальної ефективності від упровадження інновацій, які надають можливість обирати такі інноваційні проекти, що в сукупності найбільше відповідають поточному конкурентному потенціалу підприємства та істотно знижують загальні витрати на досягнення підприємством конкурентних переваг.

Практичне значення одержаних результатів. До результатів, які мають найбільше практичне значення, належать пропозиції щодо розробки напрямів удосконалення стратегії досягнення конкурентних переваг підприємствами машинобудування.

Запропоновані методичні рекомендації з формування стратегії досягнення конкурентних переваг машинобудівних підприємств знайшли практичне застосування на підприємствах: ЗАТ "Інститут керамічного машинобудування" (акт про впровадження № 14/09 від 19.06.2007 р.), ЗАТ "Горлівський машинобудівник" (акт про впровадження № 1/139 від 24.06.2007 р.), ЗАТ "НГМЗ-БУР" (акт про впровадження № 030/621 від 17.02.2008 р.).

Результати дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Донецького інституту міського господарства Державної академії житлово-комунального господарства при викладанні дисципліни "Економіка та організація інноваційної діяльності" (довідка № 01/218 від 16.05.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, одержано автором особисто. З наукових робіт, опублікованих у співавторстві, використано лише ті ідеї та положення, які є результатом індивідуальних досліджень. Внесок здобувача у колективно опубліковані праці конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати дисертаційної роботи доповідалися і дістали позитивної оцінки на: Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теория и практика экономики и предпринимательства» (м. Алушта, 2004 р.); VІІ Міжнародній конференції «Интеллектуальный потенциал вузов - на развитие Дальневосточного региона России» (Росія, м. Владивосток, 2005 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах» (м. Київ, 2006 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, 2007 р.); V Науково-практичній конференції «Актуальні питання розвитку фінансової науки на сучасному етапі» (м. Донецьк, 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія забезпечення сталого розвитку України» (м. Київ, 2008 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції «Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки» (м. Черкаси, 2008 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 14 наукових працях, із них 7 статей у наукових фахових виданнях, 7 - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 4,59 д.а., з них особисто автору належить 3,11 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (173 найменування), додатків і містить 27 таблиць і 39 рисунків. Загальний обсяг роботи становить 212 сторінок.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ дисертації

У першому розділі «Теоретичні основи процесу досягнення підприємством конкурентних переваг на основі інноваційного розвитку» дістали подальшого розвитку концептуальні основи формування стратегії досягнення конкурентних переваг підприємствами машинобудівної галузі, зокрема, сформульовано принципові основи взаємозв'язку рівня інноваційного розвитку підприємства з конкурентними перевагами, проаналізовано форми і методи інноваційного розвитку для визначення основних напрямів формування конкурентних переваг суб'єктів господарювання у промисловій сфері.

Рушійною силою розвитку суспільного виробництва, підвищення продуктивності праці у промисловому секторі економіки, розширення виробництва та збільшення накопичень є конкуренція. Успішне вирішення проблем адаптації промислових підприємств до умов господарювання, що постійно змінюються, можливе лише при реалізації стратегічного управління конкурентоспроможністю з метою забезпечення довгострокових конкурентних переваг підприємства на ринках. Теоретичне обґрунтування сутності та значення конкурентних переваг у розвитку підприємства дозволило дійти висновку, що конкуренція є багатоаспектним явищем, яке потребує встановлення взаємозв'язків між її складовими елементами. Синтез існуючих підходів до визначення компонентів конкуренції свідчить, що головним базисом формування стійких конкурентних позицій суб'єкта господарювання є набуття конкурентних переваг, під якими пропонується розуміти концентрований прояв результату більш ефективної адаптації господарської діяльності підприємства до умов конкурентного середовища на основі інноваційного розвитку якісних і кількісних характеристик процесу або продукту. Такий підхід до досягнення конкурентних переваг відрізняється від існуючих тим, що зменшення собівартості продукції відбувається не за рахунок використання дешевших ресурсів, а насамперед за рахунок упровадження більш продуктивних технологій, переваги в якості досягаються за рахунок упровадження нових продуктів з унікальними або суттєво вдосконаленими властивостями, переваги в обслуговуванні споживача досягаються завдяки використанню інформаційних технологій та організаційних інновацій.

Запропоновано загальну схему забезпечення конкурентоспроможності, основними детермінантами якої є якісні та кількісні характеристики конкурентної переваги, інноваційний потенціал підприємства та рівень інноваційної активності на ринку. При цьому виявлено зворотний зв'язок між конкуренцією та інноваціями: ринковий механізм стимулює пошук інноваційних можливостей, забезпечує перерозподіл ресурсів на основі факторів ризику, пов'язаних із втратою прибутку та можливістю банкрутства.

Формування ринкових відносин по-новому ставить проблему інноваційного розвитку, висуваючи на перший план не стільки ефективність виробництва взагалі, скільки ефективність функціонування підприємства в конкретному конкурентному середовищі. Забезпечення високої конкуренто-
спроможності виступає не самоціллю, а одним із способів зміцнення позицій на ринку. З огляду на це виявлено коло проблем, з якими стикаються підприємства машинобудування у процесі забезпечення інноваційного розвитку. Першочерговими з них є широка присутність на внутрішньому ринку зарубіжних виробників, високий рівень морального та фізичного зносу основних фондів, нестача коштів на задоволення нагальних потреб у масштабній реконструкції і технічному переоснащенні з метою створення умов для виготовлення продукції з конкурентоспроможними техніко-економічними показниками. Беручи до уваги специфіку машинобудівної галузі, доведено, що саме інноваційна діяльність стає об'єктивною передумовою і гарантом нарощування конкурентоспроможності машинобудівних підприємств.

Досягнення конкурентних переваг є метою і результатом стратегічного управління підприємством, концентрованим проявом лідерства серед конкурентів на ринку. Одними з ключових факторів набуття та нарощування конкурентних переваг підприємства є виконання вимог системного підходу та комплексність етапів стратегічного управління підприємством. Аналіз сутності поняття "конкурентна перевага підприємства", шляхів її досягнення та оцінки ефекту від реалізації переваг дозволив запропонувати концептуальну схему формування та реалізації стратегії досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством (рис. 1).

Механізм досягнення конкурентних переваг визначає порядок функціонування відкритої динамічної системи організаційно-економічних заходів, спрямованих на інноваційний розвиток у всіх функціональних сферах промислового підприємства й одночасно запобігання загрозам стійкості конкурентних переваг з боку конкурентів при управлінні базовими компонентами, які становлять його концептуальну і регламентуючу основу.

У другому розділі «Розвиток стратегії досягнення конкурентних переваг підприємствами машинобудування» сформульовано основні напрями розробки стратегії досягнення конкурентних переваг підприємством за умови інноваційного розвитку, запропоновано інструментарій для її реалізації. Розроблено механізм мотивації досягнення промисловим підприємством конкурентних переваг.

Можливості досягнення конкурентних переваг багато в чому визначаються наявністю інструментів оцінки рівня конкурентоспроможності підприємства, що в майбутньому спрямовує інноваційний розвиток. Сформовано дворівневу систему індикаторів (індикатори першого та другого порядків - відповідно до їх впливу на стійкість конкурентних переваг і рівень конкурентоспроможності підприємства), що характеризують конкурентні переваги у функціональних сферах діяльності підприємства. На відміну від існуючих класифікацій показників оцінки рівня конкурентоспроможності система включає такі групи індикаторів, що характеризують:

виробничу діяльність (матеріалоємність, коефіцієнт виробничої собівартості, коефіцієнт валового доходу, коефіцієнт трансакційних витрат, рівень постійних витрат у собівартості реалізованої продукції, обсяг виробництва);

НДР та інноваційну діяльність (коефіцієнт відновлення основних засобів під виробництво нової продукції, ступінь автоматизації придбаного устаткування, оборотність інвестованого в розвиток виробництва капіталу, тривалість операційного циклу, наукоємність виробництва, рентабельність інвестицій, направлених на освоєння нових видів виробництва);

технічний рівень виробництва (фондоозброєність праці, фондовіддача, тривалість обороту основних фондів, коефіцієнт реальної вартості майна);

збутову діяльність (рентабельність продажів, еластичність попиту за ціною, коефіцієнт валових продажів);

фінансово-інвестиційну діяльність (прибутковість акцій; коефіцієнти: стійкості економічного зростання, рентабельності власного капіталу, позикових коштів; капіталовіддачі, автономії, покриття інвестицій);

рівень сервісного обслуговування (коефіцієнти: ринкової вартості, оборотності дебіторської заборгованості, дебіторської заборгованості).

Аналіз вказаних груп індикаторів дозволяє визначити стратегію досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством, виходячи з довгострокової політики держави у сфері формування промислового комплексу як системи взаємопов'язаних підприємств і організацій, здатних забезпечити економічну безпеку й економічне зростання за рахунок інноваційного розвитку. При цьому важливою складовою є система сканування та моніторингу, яка має становити основу розробки стратегії досягнення конкурентних переваг підприємством. Під скануванням пропонується розглядати комплекс заходів щодо постійного спостереження та контролю стану внутрішніх і зовнішніх чинників конкурентоспроможності підприємства. Чим більша кількість показників конкурентних переваг відстежується та аналізується, тим більше шансів мінімізувати ризики в конкурентній боротьбі, звести їх до бажаного рівня. Моніторинг є відстеженням обраних індикаторів на постійній основі для оперативної оцінки поточного конкурентного статусу підприємства. Це дозволяє відстежувати найповнішу ситуацію щодо стану господарської системи, яка є основою попереджуючого управління, яке передбачає ухвалення рішень не за фактом виявлення проблеми, що виникла, а на підставі прогнозу про можливі несприятливі зміни в конкурентному середовищі у зв'язку з дискретними відхиленнями стратегічного характеру.

Результати сканування та моніторингу наведено у формальному виразі для спрощення розуміння причинно-наслідкових зв'язків між індикаторами, що характеризують конкурентні переваги підприємства, і підвищення об'єктивності рішень зі стратегічного управління підприємством. Удосконалено модель якісної та кількісної оцінки зміни інноваційно-технічного рівня підприємства за певний проміжок часу:

, (1)

де - кількісні значення комплексного показника оцінки траєкторії зміни технічного рівня інноваційного розвитку виробництва (ТРІРВ) підприємства на певний момент часу ;

- якісні значення комплексного показника оцінки ТРІРВ підприємства на певний момент часу ;

- технічний рівень.

Обґрунтовано процедуру відбору якісних і кількісних показників оцінки ТРІРВ. Доведено доцільність застосування графічного методу порівняння даних для прийняття рішень щодо формування конкурентних переваг на базі пакета інноваційних проектів. Метод засновано на застосуванні так званих "бульбашкових" діаграм, де основними елементами є кола, площі яких пропорційні значенням множин. Перетин кіл на діаграмі математично відповідає перетину множин і означає затребуваність ресурсу або взаємне його використання (залежно від цільових настанов особи, яка приймає рішення). У цьому методі для оптимізації використовуються два види діаграм - діаграми використання загальних ресурсів і діаграми взаємного використання ресурсів. Критерій оптимальності встановлює особа, яка приймає рішення. Найчастіше як такий критерій виступають максимум використання існуючих ресурсів (як у сукупності, так і за групами) і мінімум закупівлі додаткових ресурсів.

Дана методика оптимізації формування пакета інноваційних проектів дозволяє визначити оптимальний виробничий потенціал, кадровий потенціал і потенціал науково-технічних розробок підприємства, необхідних для комплексного впровадження інновацій. Основним критерієм оптимізації є максимальне використання ресурсів підприємства, що дублюються у процесі реалізації декількох інноваційних проектів. Це дозволяє знизити загальні витрати на впровадження пакета інновацій порівняно з сумою індивідуальних витрат на впровадження кожної з них. При оптимізації враховуються і наявні ресурси підприємства.

Для аналізу можливості взаємного використання ресурсів при реалізації проектів будується набір діаграм, де по черзі аналізуються перетини сум множини Z (парк устаткування) і кожного з аналізованих інноваційних проектів (безліч ресурсів, необхідних для впровадження відповідних інноваційних проектів) з іншими проектами. Наявні діаграми, кількість яких відповідає кількості обраних інноваційних проектів, зображено на рис. 2.

Варіанти рішень щодо послідовності виконання проектів після зіставлення можливості взаємного використання ресурсів оцінюються експертним методом.

Метод оптимізації процесу досягнення конкурентних переваг дістав подальшого розвитку з позиції врахування прибуткових частин інноваційних проектів, тобто компонування портфеля інноваційної продукції, варіюючи різні відсотки рентабельності. Вирішення даної задачі можливе за умов використання теорії неточних множин на базі нечіткої моделі.

Маніпулюючи вектором {x_i}, можна досягти мінімального ризику інвестиціями. Запис цієї задачі:

(2)

Ця задача є подвійною задачею нелінійного програмування до завдання у такому записі:

(3)

- необхідний рівень очікуваної прибутковості портфеля.

У поєднанні з оптимізацією витратних частин інноваційних проектів цей принцип гарантує досягнення промисловим підприємством конкурентних переваг на основі компромісу між мінімізацією витрат на інноваційну діяльність і одержанням максимальної ефективності від упровадження інновацій.

Рушійною силою підвищення рівня конкурентоспроможності промислового підприємства є наявність стійких мотивів у досягненні ним конкурентних переваг. Традиційно в сучасних умовах господарювання найголовнішим чинником формування мотивів є рівень прибутку, який може бути одержаний при реалізації інноваційних проектів. Ураховуючи, що інноваційна діяльність пов'язана з високим рівнем витрат і ризику, запропоновано нову характеристику мотивацій - глибину реалізації інноваційного проекту д. Як сутність даного феномену слід вважати всю складність і наукомісткість інноваційного циклу щодо створення високоякісного і де в чому унікального продукту. Визначення підприємцем бажаного рівня д має виходити з тих позицій, що він здійснює подвійний вплив на очікувану прибутковість. Із збільшенням д збільшується сегмент нового продукту на ринку (у разі успішності інноваційного проекту), що дозволить одержати більш високий прибуток, а, можливо, із збільшенням д знижується вірогідність успішного результату реалізації проекту через ускладнення розробки відповідної технології виробництва продукту.

Отже, в першій інтерпретації реалізується твердження про одержання ефекту за рахунок заходів щодо підвищення якості д. Друга заснована на тому факті, що вірогідність успіху знижується у міру того, як підприємець встановлює більш високе значення д, тобто обирається більш складний дослідницький шлях. Очевидно, що чим більший параметр д, тим вище ризик і прибуток.

Наочна конфліктна ситуація між прагненням до максимізації прибутку та мінімізацією ризику успішно вирішується на основі знаходження компромісного рішення за допомогою фіксації параметра глибини реалізації інноваційного проекту на рівні тоді як одержання максимального прибутку відбувається при (де д_с - граничний рівень глибини інноваційного проекту, при якому відбувається зміна зон прийняття рішень щодо їх реалізації; д_vc - оптимальна глибина реалізації інноваційного проекту, при якому досягається максимізація фінансового доходу; d - рівень прибутковості проекту; - сукупність характеристик продуктового ринку, b - немонетарна вигода підприємця). Використання запропонованих залежностей при прийнятті управлінських рішень дозволяє обрати оптимальну стратегію досягнення підприємством конкурентних переваг і задовольнити інтереси всіх учасників інноваційної діяльності.

У третьому розділі «Перспективні напрями вдосконалення стратегії досягнення конкурентних переваг підприємствами машинобудування» науково обґрунтовано рекомендації щодо вдосконалення організаційно-фінансового забезпечення процесу досягнення конкурентних переваг підприємством машинобудівної галузі.

Можливості досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством значною мірою визначаються загальними умовами господарювання, які формуються на державному рівні з урахуванням дії ринкових інструментів, створених у національній економіці. На основі аналізу структурних елементів системи регулювання конкуренції в Україні та країнах Європи досліджено функції державних органів у процесі управління конкурентоспроможністю промислових підприємств.

Встановлено, що недоліки, які стримують процеси досягнення та підвищення рівня конкурентних переваг, стосуються в першу чергу недосконалості чинного законодавства. З огляду на це виявлено перспективні напрями вдосконалення нормативно-правової бази регулювання господарської діяльності підприємства машинобудівної галузі, серед яких найбільш істотне значення мають такі: формування стабільної гнучкої системи державної підтримки інноваційного розвитку; створення цілісної системи науково-технологічного забезпечення; створення механізму залучення інвестицій для інноваційного розвитку; стимулювання підприємств до переходу на сучасні методи проектування та освоєння виробництва нової прогресивної техніки; формування макротехнологічних комплексів зі створення і виробництва продукції машинобудування за підгалузями; модернізація національного машинобудівного комплексу, його інтегрування із світовою системою машинобудування; удосконалення нормативно-правового забезпечення щодо стимулювання інноваційної діяльності у машинобудуванні. Усунення протиріч у законодавчому забезпеченні відтворювальних процесів і розробка методичного комплексу управління конкурентними превагами на промислових підприємствах дозволяють створити умови прискорення інноваційного розвитку і підвищити загальні результати господарювання.

На сучасному етапі розвитку економіки для вітчизняних підприємств ефективна інноваційна діяльність стає вирішальним фактором їх конкурентоспроможності. Світовий досвід свідчить, що не всі інноваційні ідеї втілюються в практику, а тим більше далеко не всі досягають завершення інвестиційного процесу. Доведено, що одними з основних причин низької інноваційної активності галузі машинобудування є дефіцит коштів і проблематика його покриття, також кон'юнктурні міркування, конкуренція, низький рейтинг фірми на певному етапі, високий ступінь ризику новинки. Аналіз досвіду функціонування підприємств в умовах розвинутої економіки вказує на те, що найефективнішим інструментом вирішення проблем фінансового забезпечення інноваційної діяльності є використання венчурного капіталу. Фонди венчурного фінансування посідають особливе місце серед інвестиційних інститутів. Фінансуючи проект, вони, як правило, стають його співвласниками, що забезпечує можливість подальшого контролю та управління. Розподіл спільних ризиків між венчурним інвестором і підприємцем, довгий період співіснування і відкрите декларування обома сторонами своїх цілей на самому початковому етапі спільної роботи є головними рисами венчурного інвестування, що відрізняють його від банківського кредитування та стратегічного партнерства.

Доцільність удосконалення стратегії досягнення конкурентних переваг машинобудівними підприємствами визначається, передусім, рівнем економічної ефективності господарської діяльності при реалізації даної стратегії. При впровадженні запропонованої системи сканування і моніторингу показників поточного конкурентного стану підприємства для оптимізації витрат на процес досягнення конкурентних переваг за рахунок упровадження інноваційного проекту «ТермоГаз-ГЗ-14.26/750» у ЗАТ «Кераммаш» економічна ефективність застосування такої моделі головним чином виражається у скороченні терміну впровадження інноваційного проекту і витрат на його реалізацію, що забезпечує економію за рахунок відмови від додаткових інвестицій та за рахунок скорочення терміну оборотності інвестованого у впровадження проекту капіталу.

Висновки щодо набуття підприємством конкурентних переваг можна зробити лише на основі проведення порівняльного аналізу показників інноваційно-технічного рівня підприємств-конкурентів на ринку. Надано методику якісної та кількісної оцінки технічного рівня інноваційного розвитку виробництва підприємства на прикладі трьох великих машинобудівних підприємств Донецької області (ВАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», ЗАТ «Горлівський машинобудівник» і ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод»), графічну інтерпретацію якої наведено на рис. 3.

(ТР1 - технічний рівень інноваційного розвитку виробництва на ВАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» b₄ - 0,071; ТР2 - технічний рівень інноваційного розвитку виробництва на ЗАТ «Горлівський машинобудівник» b₄ - 0,049; ТР3 - технічний рівень інноваційного розвитку виробництва на ВАТ «Ясинуватський машинобудівний завод» b₄ - 0,027; b₁ - коефіцієнт стану основних фондів підприємства, b₂ - фондоозброєність, b₃ - коефіцієнт ефективності використання основних фондів підприємства, b₄ - коефіцієнт відновлення основних засобів, що використовуються для виробництва нової продукції).

Отже, ВАТ «Новокраматорський машинобудівний завод» значно випереджає аналізовані підприємства за технічним рівнем інноваційного розвитку виробництва, що свідчить про безумовне перевищення конкурентних переваг даного підприємства над іншими розглянутими представниками галузі машинобудування, тобто підприємство може користуватися монопольною моделлю цінового поводження.

Реалізація запропонованих підходів сприятиме підвищенню конкурентоспроможності машинобудівних підприємств і поліпшенню результатів їх фінансово-господарської діяльності.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі визначено теоретичні основи та розроблено практичні рекомендації щодо формування стратегії досягнення конкурентних переваг машинобудівним підприємством за рахунок інноваційного розвитку.

1. В умовах розвитку господарських відносин посилюється роль стратегічного управління конкурентоспроможністю промислового підприємства, концептуальною основою якого мають бути конкурентні переваги. На основі визначення існуючих підходів до розкриття сутності конкуренції та пов'язаних із нею складових надано авторську позицію щодо сутності поняття «конкурентні переваги», принциповою особливістю якого є виявлення місця та ролі впровадження нових продуктів з унікальними або суттєво вдосконаленими властивостями, використання інформаційних технологій та організаційних інновацій.

2. Ураховуючи, що досягнення конкурентних переваг є метою і результатом стратегічного управління підприємством, концентрованим проявом лідерства серед конкурентів на ринку, встановлено коло проблем, які стримують процеси набуття конкурентних переваг. Доведено, що саме інноваційна діяльність стає об'єктивною передумовою і гарантом нарощування конкурентоспроможності машинобудівних підприємств.

3. Існуюча модель господарських відносин неповною мірою забезпечує розвиток конкурентоспроможності промислових підприємств, тому важливим є дослідження концептуальних основ формування та реалізації стратегії досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством. Запропоновано концептуальну схему розробки стратегії досягнення конкурентних переваг, центральним елементом якої є механізм досягнення конкурентних переваг на основі інноваційного розвитку. На відміну від існуючих концепцій функціонування даного механізму забезпечуватиме інноваційний розвиток у всіх функціональних сферах промислового підприємства й одночасно запобігання загрозам стійкості конкурентних переваг з боку конкурентів.

4. Доцільність реалізації стратегії управління конкурентоспроможністю промислового підприємства визначається рядом показників, що ідентифікують параметри господарювання, та їх критеріальними значеннями. Сформовано дворівневу систему індикаторів, які характеризують конкурентні переваги у функціональних сферах діяльності, та побудовано їх граничні значення. Це дозволяє при використанні рекомендованої системи контролю на основі сканування та моніторингу досягти бажаного рівня конкурентних переваг.

5. Прийняття обґрунтованих управлінських рішень щодо посилення конкурентоспроможності підприємства можливе лише за умов всебічного розгляду параметрів господарювання та визначення їх взаємозв'язку. Запропоновано модель траєкторії якісної та кількісної оцінки зміни інноваційно-технічного рівня підприємства за певний проміжок часу. Процедуру відбору якісних і кількісних показників рекомендовано здійснювати на основі будування "бульбашкових" діаграм - діаграм використання загальних ресурсів і діаграм взаємного використання ресурсів, що дозволяє визначити оптимальний виробничий потенціал, кадровий потенціал і потенціал науково-технічних розробок підприємства, необхідних для комплексного впровадження інновацій. Доповнюючи метод оптимізації витрат на інноваційну діяльність, сформульовано основні принципи вибору інноваційних проектів до портфеля підприємств машинобудування з урахуванням прибуткових частин, варіюючи різними відсотками рентабельності, за умови використання теорії неточних множин, на базі нечіткої моделі, що надає можливість підприємствам сформувати портфель інноваційних проектів на підставі оптимізації процесу досягнення конкурентних переваг.

6. Мотиваційною основою реалізації стратегії досягнення конкурентних переваг є розрахунок рівня ефективності інноваційних проектів, спрямованих на посилення конкурентоспроможності підприємства. Обґрунтовано порядок вибору інноваційних проектів на основі вимірювання нової характеристики мотивації - глибини реалізації інноваційного проекту. Цей метод дозволяє вибирати такі інноваційні проекти, що в сукупності відповідають поточному потенціалу підприємства. Доведено, що стратегія продажу промислового підприємства впливає на встановлення вартості активів інноваційного проекту і може служити стимулом для обох сторін (продавця і покупця) протягом усього часу контрактних відносин. На вибір стратегії продажу інноваційного промислового підприємства впливають конкурентні характеристики ринку та характеристики самого інноваційного продукту. Дані характеристики спрацьовують у результаті впровадження інновації. Проаналізовано мотиваційну сторону взаємовідносин у конкурентному середовищі. Обґрунтовано можливість досягнення конкурентних переваг за рахунок оптимальної стратегії придбання інноваційного промислового підприємства.

7. На основі дослідження основних функцій структурних елементів системи регулювання конкуренції на мікро- та макрорівнях встановлено, що завдання формування стратегії досягнення конкурентних переваг не відокремлено як самостійне. При цьому показано, що неузгодженість дії структурних елементів державного та ринкового регулювання стримують інноваційний розвиток. Запропоновано перспективні напрями реорганізації чинного законодавства у сфері управління конкуренцією промислових підприємств.

8. Доведено, що однією з основних причин низької інноваційної активності галузі машинобудування є дефіцит фінансових ресурсів, а найефективнішим інструментом вирішення проблем фінансового забезпечення інноваційної діяльності є використання венчурного капіталу. Залучення фондів венчурного фінансування забезпечуватиме розподіл спільних ризиків між венчурним інвестором і підприємцем.

9. Доцільність удосконалення стратегії досягнення конкурентних переваг визначається рівнем ефективності, що одержують підприємства при реалізації даної стратегії. На прикладі діяльності ЗАТ «Кераммаш» визначено рівень економічного ефекту від упровадження системи моніторингу та сканування конкурентних переваг, що свідчить про наявність економії на витратах при використанні рекомендованої системи.

10. Розроблені науково обґрунтовані рішення з досягнення підприємством конкурентних переваг на базі запропонованих методичних рекомендацій щодо технології оцінки процесів їх формування і розвитку дозволили визначити конкретні заходи для забезпечення стійких конкурентних переваг на машинобудівних підприємствах Донецької області.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у наукових фахових виданнях

1. Малевський Е.З. Деякі підходи до аналізу системи державних механізмів впливу на інноваційні процеси в Україні / Е.З. Малевський // Вісник Львівської державної фінансової академії. Економічні науки, 2005. №7. С. 64-68.

2. Малевський Е.З. До питання створення української національної системи венчурного інвестування в умовах ринкової трансформації / Е.З. Малевський // Обліково-аналітичні системи суб'єктів господарської діяльності в Україні: наук. зб. Львів: Інтереко, 2005. Спецвипуск. № 15, ч. 1. С. 183-190. (Формування ринкової економіки в Україні).

3. Малевський Е.З. Реалізація стратегії досягнення конкурентних переваг за рахунок інноваційного розвитку у кожній функціональній сфері діяльності підприємства / Е.З. Малевський // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. Донецк, 2006. Т. 1. С. 197-203.

4. Малевський Е.З. Функція контролю та коректування дій для виявлення можливих тенденцій розвитку конкурентних переваг / Е.З. Малевський, І.С. Грозний // Механізм регулювання економіки. 2007. № 3. С. 128-133.

Особистий внесок: обґрунтовано методи контролю та коригування дій щодо досягнення конкурентних переваг.

5. Малевський Е.З. Оптимізація витратних частин інноваційних проектів як умова досягнення промисловим підприємством конкурентних переваг / Е.З. Малевський, Н.Ф. Радько, О.С. Русінова // Схід. 2007. №2 (80). С. 19-24.

Особистий внесок: визначено підходи до оптимізації процесу досягнення конкурентних переваг за рахунок мінімізації витрат.

6. Малевський Е.З. Обґрунтування мотиваційної сторони досягнення конкурентних переваг у разі придбання інноваційного промислового підприємства / Е.З. Малевський, І.С. Грозний // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. Сер.: економічні науки. Черкаси: ЧДТУ, 2007. Вип. 18, ч. ІІІ. С. 37-40.

Особистий внесок: обґрунтовано мотиваційну сторону досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством.

7. Малевський Е.З. Стратегія формування та досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством / Е.З. Малевський // Культура народов Причерноморья. 2007. № 103. С. 191-195.

Матеріали наукових конференцій

1. Малевський Е.З. Проблеми формування інноваційних процесів в Україні / Е.З. Малевський, Г.О. Тарасова // Теория и практика экономики и предпринимательства: материалы Всеукр. науч.-практ. конф. (Алушта, 3-5 мая 2004 г.). Симферополь, 2004. С. 100-101.

Особистий внесок: визначено основні напрями інноваційного розвитку.

2. Малевский Э.З. Государственное регулирование процессов венчурного финансирования / Э.З. Малевский, А.А. Тарасова // Интеллектуальный потенциал вузов - на развитие Дальневосточного региона России: материалы VII Междунар. конф. (25-26 мая 2005 г.). Владивосток: ВГУЭС, 2005. кн. 1, ч. 1. С. 31-33.

Особистий внесок: визначено форми державного регулювання процесів венчурного фінансування.

3. Малевский Э.З. Необходимость создания правового поля для развития венчурной индустрии в Украине / Э.З. Малевский, И.С. Грозный // Всеукр. наук.-практ. конф. «Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах»: тези доповідей (23-24 бер. 2006 р.). К.: НУХТ, 2006. С. 24.

Особистий внесок: обґрунтовано необхідність правової підтримки венчурного фінансування.

4. Малевський Е.З. Інноваційний розвиток як умова досягнення промисловим підприємством конкурентних переваг / Е.З. Малевський, І.С. Грозний // Матеріали IV Міжнар. наук.-практ. конф. «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (11-13 квіт. 2007 р.). Черкаси: ЧДТУ, 2007. С. 345-346.

5. Малевський Е.З. Організація фінансового забезпечення процесу досягнення конкурентних переваг промисловим підприємством / Е.З. Малевський // Актуальні питання розвитку фінансової науки на сучасному етапі: зб. матер. V Наук.-практ. конф. (24 квіт. 2008 р.). Донецьк: Донецька філія Європейського ун-ту, 2008. С. 123-125.

6. Малевський Е.З. Проблеми інвестиційно-інноваційної моделі економічного зростання національної економіки / Е.З. Малевський, І.С. Грозний // Стратегія забезпечення сталого розвитку України: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф. (м. Київ, 2008 р.). К.: РВПС України НАН України, 2008. Ч. 2. С. 188-192.

Особистий внесок: проаналізовано інноваційну модель економічного зростання.

7. Малевський Е.З. Вплив граничних значень фінансових індикаторів на оцінку конкурентоспроможності підприємства / Е.З. Малевський, І.С. Грозний // Моніторинг, моделювання та менеджмент емерджентної економіки: зб. наук. пр. Черкаси, 2008. С. 68-70.

Особистий внесок: визначено граничні значення фінансових індикаторів конкурентних переваг підприємства.

анотація

Малевський Е.З. Стратегія досягнення машинобудівним підприємством конкурентних переваг на основі інноваційного розвитку. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість). - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2009.

Дисертаційну роботу присвячено актуальним проблемам формування стратегії досягнення підприємствами машинобудування конкурентних переваг на основі інноваційного розвитку. Обґрунтовано теоретичні положення щодо змісту конкурентних переваг підприємства та показано їх безумовний зв'язок з рівнем інноваційного розвитку. Розвинуто концептуальні основи формування та реалізації стратегії досягнення конкурентних переваг, центральним елементом яких є створення дієвого організаційно-економічного механізму досягнення конкурентних переваг. Розроблено систему індикаторів, що характеризують конкурентні переваги машинобудівного підприємства. Рекомендовано впровадження системи контролю на основі сканування та моніторингу обраних індикаторів для забезпечення своєчасності та ефективності управлінських рішень щодо посилення конкурентних переваг підприємства. Розроблено механізм мотивації досягнення конкурентних переваг за рахунок інноваційного розвитку. Визначено функції державних органів регулювання конкуренції на вітчизняному ринку і висвітлено основні напрями вдосконалення нормативно-правової бази. Доведено доцільність використання венчурного капіталу для фінансового забезпечення інноваційного розвитку. Удосконалено модель статичної оцінки технічного рівня інноваційного розвитку виробництва.

Ключові слова: стратегія, конкурентна перевага, інноваційний розвиток, система індикаторів, сканування, моніторинг, мотивація, машинобудівне підприємство.

АННОТАЦИЯ

Малевский Э.З. Стратегия достижения машиностроительным предприятием конкурентных преимуществ на основе инновационного развития. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (перерабатывающая промышленность). - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2009.

Диссертационная работа посвящена актуальным проблемам формирования стратегии достижения предприятиями машиностроения конкурентных преимуществ за счет инновационного развития. Обоснованы теоретические положения по содержанию конкурентных преимуществ предприятия и показана их безусловная связь с уровнем инновационного развития. Предложена общая схема обеспечения конкурентоспособности промышленного предприятия, которая базируется на идентификации качественных и количественных параметров конкурентных преимуществ.

Получили дальнейшее развитие научно-методические подходы к оптимизации процесса достижения конкурентных преимуществ на основе компромисса между минимизацией расходов на инновационную деятельность и максимальной эффективностью от внедрения инновации, которые позволяют выбирать инновационные проекты, в совокупности наиболее отвечающие текущему конкурентному потенциалу предприятия.

...