Управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ПРОМИСЛОВОСТІ

Спеціальність 08.00.04 -Економіка та управління підприємствами

(переробна промисловість)

УДК 338.24:658:330.332

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНИМИ РЕСУРСАМИ ПРОМИСЛОВО-ФІНАНСОВИХ ОБ'ЄДНАНЬ

Лобачова Надія Василівна

Донецьк 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Інституті економіки промисловості НАН України (м. Донецьк) у відділі проблем економіки підприємств.

Науковий керівник - академік НАН України, доктор економічних наук, професор Амоша Олександр Іванович, Інститут економіки промисловості НАН України (м. Донецьк), директор інституту.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Хобта Валентина Михайлівна, ДВНЗ "Донецький національний технічний університет" Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри економіки підприємства;

кандидат економічних наук, доцент Ращупкіна Валентина Микитівна, Донбаська національна академія будівництва і архітектури Міністерства освіти і науки України (м. Макіївка Донецької обл.), доцент кафедри економіки підприємства.

Захист відбудеться "19" березня 2009 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.151.01 в Інституті економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту економіки промисловості НАН України за адресою: 83048, м. Донецьк, вул. Університетська, 77.

Автореферат розісланий "12" лютого 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Л.М. Кузьменко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

інвестиційний ресурс потенціал

Актуальність теми. Проблема інвестування виробництва завжди викликала певний інтерес дослідників, тому що питання своєчасного відтворення, відновлення, реконструкції та модернізації основного капіталу й виробничо-технічного потенціалу є найбільш нагальними у виробничо-економічній діяльності не тільки окремого підприємства, виробничого об'єднання або галузі національного господарства, але й усієї економіки країни в цілому. Так, питома вага інвестицій у капітальне будівництво та придбання машин, обладнання у 2002 р. становила відповідно 44,7 і 35,1%, а у 2007 р. - 49,2 і 35,4%. Практична незмінність цих показників призвела до того, що ступінь зносу основних засобів у промисловості за період із 2000 по 2006 р. зріс відповідно з 48,8 до 58,6%, або у 1,2 раза, що свідчить про відсутність системного підходу до інвестування процесу розширеного відтворення основних засобів виробництва.

Дотепер інвестування виробництва аналізувалося в аспекті окремо сформульованих цілей і завдань як похідна складова фінансових ресурсів, тоді як дану проблему необхідно розглядати як самостійний об'єкт управління, що потребує розробки спеціальних і вдосконалення вже відомих методологічних і методичних підходів до вирішення завдань, пов'язаних з інвестуванням заходів, що забезпечують практичне втілення в життя управлінських рішень стратегічного і тактичного характеру.

Питання інвестування відрізняються багатоплановістю та різнобічністю. У наукових і прикладних дослідженнях відомих учених і фахівців вони розглядаються комплексно з описом методології проблеми, класифікації основних форм інвестицій (фінансові інвестиції або інвестиції у виробничі фонди), обґрунтування доцільності (ефективності) інвестицій, управління інвестиційним процесом, освоєння інвестицій і організаційно-правових форм регулювання взаємодії суб'єктів інвестиційного процесу, як це подано у роботах А.А. Пересади, В.М. Хобти, Л.Дж. Гітмана і М.Д. Джонка, а також за аспектами, пов'язаними з вирішенням окремих завдань або досягненням вузько специфічних цілей у роботах М.Г. Чумаченка, В.П. Савчука, О.С. Стоянової, В.Г. Герасимчука.

В умовах реформування національного господарства необхідність досліджень такого роду лише зростає. У зв'язку з цим у сучасних умовах дана тема є значущою й актуальною, оскільки націлена на вирішення конкретних завдань, пов'язаних з аналізом особливостей управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань у сучасних умовах, а також із необхідністю виявлення методологічних і методичних особливостей у розробці теоретичних та прикладних способів і методів аналізу інвестиційних процесів у виробництві як особливої сфери економічної науки.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано в рамках науково-дослідних робіт Інституту економіки промисловості НАН України за темами: "Розробка механізму господарювання підприємств у трансформаційній економіці" (2003-2006 рр., номер держреєстрації 0104U003430), у рамках якої запропоновано визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, корпоративного управління і розподілу інвестиційних ресурсів підприємства; "Шляхи капіталізації та методи регулювання господарської діяльності підприємств

базових галузей промисловості" (2006-2009 рр., номер держреєстрації 0106U009514), у рамках якої розроблено методи оптимізації процесу нагромадження основного капіталу підприємства та формування системи збалансованих зв'язків у корпоративних об'єднаннях, а також пропозиції щодо вдосконалення організаційних структур міжрегіональних промислово-фінансових об'єднань.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань, моделювання, планування та оптимізації процесів відтворення основних фондів і виробничого потенціалу підприємств металургійного профілю на основі оптимального нагромадження і розподілу інвестиційних ресурсів підприємства.

Для реалізації поставленої мети було вирішено такі завдання:

надано власне трактування поняття інвестиційних ресурсів, їх відмінних ознак і характерних рис як об'єкта управління, наведено структурну й економіко-математичну інтерпретацію нагромадження інвестиційних ресурсів у процесі розширеного відтворення основного капіталу (основних фондів) підприємства;

сформульовано поняття інвестиційного менеджменту, під яким мається на увазі сукупність способів і методів управління інвестиціями на виробничому, галузевому, регіональному й державному рівнях управління економікою та дозволяє забезпечити ефективний і збалансований розподіл інвестицій на кожному з них;

удосконалено класифікацію основних напрямів і характерних рис та ознак концентрації капіталу й корпоратизації виробництва, які дозволяють знаходити найбільш раціональну форму інтеграції виробництва;

визначено способи та методи внутрішньовиробничого аналізу організаційних структур великих промислово-фінансових об'єднань;

сформовано систему внутрішньовиробничих зв'язків у промислово-фінансових об'єднаннях, що дозволяє об'єднати за допомогою зведеного балансу центри відповідальності за витратами і доходами підприємства;

обґрунтовано способи розрахунку зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації;

розроблено прикладну модель реінвестування виробництва на основі кількісних і якісних взаємозв'язків між структурними елементами доходу (видатки та прибуток) підприємства;

апробовано у теоретичному та прикладному контексті метод ковзного оптимуму для безперервного в часі процесу відтворення основних фондів підприємства;

вирішено задачу знаходження подвійного оптимуму в доходах підприємства, що припускає зниження витрат виробництва у сполученні з максимізацією прибутку як головної мети виробництва.

Об'єкт дослідження - процеси формування, розподілу, перерозподілу і використання інвестиційних ресурсів промислово-фінансових об'єднань.

Предмет дослідження - механізм функціонування розширеного відтворення в умовах корпоративного управління виробництвом.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дослідження є роботи вітчизняних і зарубіжних учених у сфері управління інвестиційними ресурсами. Інформаційну базу дослідження становлять законодавчі та нормативно-правові акти України й зарубіжних країн, статистичні дані Держкомстату України.

У роботі використано загальнонаукові та прикладні методи досліджень. Зокрема, для з'ясування джерел і природи утворення інвестиційних ресурсів застосовано балансові та статистичні методи аналітичних розрахунків, а саме за системою національних рахунків України. Виявлення вихідних умов формування ковзного оптимуму у структурі доходів підприємства за циклами виробництва здійснено на основі використання методів функціонального аналізу й експертних оцінок. Методи структурного аналізу знайшли застосування при формуванні системи збалансованих зв'язків у корпоративних об'єднаннях за центрами відповідальності; методи економічного аналізу - при встановленні математичної форми, сутності та змісту цільових функцій збільшення витрат виробництва, інвестиційних ресурсів і прибутку у структурі доходів підприємства. Для оптимізації структурних елементів нагромадження і відтворення основного капіталу (основних фондів) підприємства використано методи факторного й економіко-математичного аналізу, а також теорії оптимізації.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в обґрунтуванні способів і методів формування та нагромадження інвестиційних ресурсів підприємства, визначенні рівня оптимальності їх кількісного розподілу за окремими параметрами і циклами виробництва на основі економіко-математичної моделі.

Основні наукові результати дисертації полягають у такому:

уперше:

обґрунтовано науково-методичні підходи до визначення ковзного оптимуму, що дозволило сформувати прикладну модель реінвестування виробництва для безперервного в часі процесу відтворення основних фондів підприємства й кількісної оцінки ефективності їх використання на основі коефіцієнта, що визначається відношенням оптимального та фактичного значень норм нагромадження капіталу;

сформовано систему збалансованих зв'язків у виробничих об'єднаннях, що дозволяє поєднати за допомогою зведеного балансу центри відповідальності за витратами і доходами підприємства;

удосконалено:

визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, що дозволяє забезпечити повне й ефективне використання інвестиційних ресурсів для нарощування виробничого потенціалу підприємства;

аналіз внутрішньовиробничих структур великих промислово-фінансових об'єднань, які надають можливість здійснювати більш ефективну політику з реструктуризації виробництва і формування інвестиційної стратегії підприємств металургійного профілю на регіональному й міжрегіональному рівнях управління економікою країни;

науково-методичні підходи до розрахунку подвійного оптимуму в доходах підприємства, при якому зниження витрат виробництва поєднується з максимізацією прибутку;

дістали подальшого розвитку:

поняття інвестиційного менеджменту, що визначається як сукупність методів управління інвестиціями на виробничому, галузевому, регіональному й державному рівнях управління економікою та дозволяє забезпечити ефективний і збалансований розподіл інвестицій на кожному з них;

класифікація основних напрямів, характерних рис і ознак концентрації капіталу та корпоратизації виробництва, що дозволяє знаходити найбільш раціональну форму інтеграції виробництва в регіональному та міжрегіональному, внутрішньо- та міжгалузевому аспектах.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані рекомендації дозволяють здійснювати кількісну та якісну оцінку ефективності відтворення основних фондів підприємства. Методичні розробки, що містяться в дисертації, використовувалися при підготовці пропозицій для підприємств металургійного виробництва і підтверджуються відповідними документами: УНВО "Укркокс" стосовно впровадження методу розрахунку зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, що також був схвалений і рекомендований до широкого використання Міністерством промислової політики України (лист № АС-297 від 09.11.2007 р.); ЗАТ "Донецьксталь-МЗ" відносно рекомендацій щодо удосконалення способів і методів формування і планування балансу виробничо-економічної діяльності центрів відповідальності, визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, розрахунку норм нагромадження та оптимізації інвестиційних ресурсів у структурі валового прибутку (лист № 245/04 від 22.04.2008 р.); ВАТ "Ясинівський коксохімічний завод" стосовно рекомендацій і пропозицій щодо організації центрів відповідальності на основі збалансованої системи взаємозв'язків, визначення зносу основних засобів за методом неоднорідної амортизації, установлення оптимальних норм нагромадження інвестиційних ресурсів підприємства (лист № 9623/01 від 15.10.2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є особисто виконаною науковою працею, у якій викладено авторський підхід до вирішення наукових завдань з удосконалення методів ефективного управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань на підприємствах металургійного виробництва в сучасних умовах. Внесок автора у колективно опубліковані роботи конкретизовано у списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення, висновки і рекомендації роботи доповідалися і були схвалені на: Міжнародній науково-практичній конференції "Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності в контексті міжнародної інтеграції " (м. Донецьк, 2007 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції "Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики" (м. Львів, 2008 р.); Міжрегіональній науково-практичній конференції "Проблеми економіки й управління у промислових регіонах" (м. Запоріжжя, 2008 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 12 наукових праць, у тому числі 9 статей у наукових фахових журналах і збірниках наукових праць, 3 тези матеріалів конференцій. Загальний обсяг публікацій становить 7,6 д.а., із них особисто автору належить 6,7 д.а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 134 найменувань і 7 додатків. Загальний обсяг роботи становить 204 сторінки, вона містить 10 рисунків, 15 таблиць.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У дисертаційній роботі обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань; визначено умови і принципи формування корпоративних систем управління промисловим капіталом; розроблено практичні рекомендації щодо структурного аналізу й організації інвестиційного менеджменту у промислово-фінансових групах і об'єднаннях, оптимізації параметрів інвестиційної політики та виробничо-економічної діяльності підприємств.

У першому розділі «Інвестування капіталу у великих промислово-фінансових групах і об'єднаннях» на прикладі розвитку металургійної промисловості та інших базових галузей виробництва (важке машинобудування, енергетика та хімічне виробництво) доведено, що проблема інвестування виробництва має досліджуватися з позицій необхідності вирішення взаємозалежних питань інституціонального, управлінського, виробничо-технологічного і фінансово-економічного характеру. І хоча зазначені базові галузі виробництва вже не вважаються найбільш провідними індикаторами економічного розвитку, проте вони не втратили свого значення і потребують інвестування в не менших обсягах, ніж нові галузі виробництва.

Експортна складова базових галузей є позитивною рисою розвитку, зокрема металургійної галузі, що дозволяє українським виробникам займати значну нішу на світових ринках металопродукції. Це забезпечує досить високу частку металургії у валютному наповненні бюджету країни (більше 40%).

Базові галузі поєднують ряд суміжних, утворюючи своєрідний виробничо-економічний сектор національної економіки. Таким, зокрема, є гірничо-металургійний комплекс, що надає Україні сильні позиції у світовому масштабі та забезпечує їй сьоме місце у світі за обсягами виготовленої сталі та четверте - за експортом сталевої продукції.

Перехід до нової моделі економічного зростання об'єктивно збігся із моральним і фізичним старінням основного капіталу металургійного комплексу в більшості розвинутих країн, а також в Україні, де знос основних фондів у галузі становить 60-70%. Тому виникає необхідність розширення масштабів інвестування виробництва і нагальна потреба в організації ефективного управління інвестиційними ресурсами. Це визначає актуальність розглянутої теми дослідження, вихідною передумовою якого є узагальнення і класифікація основних напрямів і характерних рис та ознак концентрації капіталу і корпоратизації виробництва, що дозволяють знаходити найбільш раціональну форму інтеграції виробництва в регіональному, міжрегіональному, внутрішньо- та міжгалузевому аспектах.

Результати дослідження свідчать, що фінансування теоретичних і прикладних науково-дослідних розробок є невід'ємною умовою виникнення й ефективного функціонування національних і транснаціональних корпорацій. Висока матеріаломісткість прикладних наукових досліджень і невизначений термін очікування конкретних результатів стали непереборною перешкодою для дрібного і середнього виробника в даній сфері. І оскільки науково-технічний прогрес як невід'ємна частина ефективної економіки є об'єктивною умовою розвитку національного виробництва не тільки в Україні, але й у всьому світі, остільки постає необхідність подальшого вдосконалення способів і методів внутрішньовиробничого аналізу організаційних структур великих промислово-фінансових об'єднань, що дозволяють здійснювати більш ефективну політику реструктуризації виробництва та формування інвестиційної стратегії підприємств, зокрема металургійного профілю, на регіональному й міжрегіональному рівні управління економікою країни, а також класифікації основних форм і напрямів корпоратизації виробництва.

Запропонована класифікація дозволила виявити чотири види управлінських зв'язків (пряме управління, корпоративне управління, участь в управлінні, міжвиробничі зв'язки), які відрізняються певною гнучкістю, легкою пристосовністю до будь-якої економічної ситуації та охоплюють весь спектр інституційних і виробничо-технологічних взаємовідносин між підприємствами, що стали на шлях корпоратизації виробництва. Установлено, що за наявності внутрішньокорпоративних зв'язків проблема максимізації прибутку вже не є пріоритетом для підприємств, що входять до корпорації. Вона переноситься на верхній рівень управління, тоді як для низових підрозділів корпорації визначальним чинником їх успішної діяльності стає виробництво проміжної та кінцевої продукції в межах технологічного ланцюжка, наприклад "вугілля-кокс-метал". З іншого боку, вирішальною перевагою організації внутрішньокорпоративних зв'язків є здійснення інвестиційного менеджменту, який функціонує на якісно новому й вищому рівні, оскільки враховує інтереси декількох рівнів управління національної економіки (виробничий, галузевий, регіональний і державний), забезпечуючи при цьому раціональне поєднання економічних інтересів усіх органів управління.

Даний висновок підтверджує структура зв'язків ЗАТ "Донецьк-сталь-МЗ" (рис. 1), організована за технологічним ланцюжком "вугілля-кокс-метал". Вона враховує відповідно до розробленої класифікації всі чотири види управлінських зв'язків (пряме управління, корпоративне управління, участь в управлінні, міжвиробничі зв'язки).

Запропонований методологічний підхід до формування міжрегіонального промислово-фінансового об'єднання забезпечує розвиток не тільки самого об'єкта інвестування, але й багатьох суміжних із ним підприємств, без відповідної модернізації яких навіть дуже вигідний і привабливий з інвестиційної точки зору проект капітальних вкладень виявиться не таким ефективним і навіть збитковим порівняно з передплановими розрахунками. Тому визначальною умовою ефективності інвестиційного менеджменту є наукове обґрунтування відповідних стратегічних і тактичних заходів, які мають повною мірою узгоджуватися із законами простого і розширеного відтворення, основними принципами нагромадження капіталу і кількісними параметрами розвитку підприємства. Без цього інвестиційний менеджмент не вийде за межі звичайної розробки інвестиційних проектів і хаотичного маніпулювання фінансовими коштами як держави, так і підприємства або корпорації.

У другому розділі "Методичні особливості капіталізації прибутку в промисловості" узагальнено досвід вирішення проблеми формування збалансованої системи показників в інформаційному забезпеченні підприємства, що останнім часом набула широкого поширення в роботах сучасних економістів. Однак вона дотепер орієнтується на використання методу "рейтингових оцінок" для обраної системи показників, які класифікуються за окремими групами і підгрупами і не мають між собою прямого зв'язку.

Відомі схеми формування балансів внутрішньовиробничого обміну продукцією між підрозділами підприємства, навпаки, мають точне математичне розв'язання задачі, яке визначається за методом коефіцієнтів прямих витрат, але при цьому не встановлює зв'язок між центрами відповідальності промислово-фінансового об'єднання (центри витрат, доходів, витрат і доходів, інвестицій).

Розв'язання задачі з управління інвестиційними ресурсами, сутність і зміст яких визначено як об'єкт управління з боку промислово-фінансових об'єднань, одержано на прикладі умов оптимізації параметрів організаційно-економічного механізму підприємств, що функціонують за технологічним ланцюжком "вугілля-кокс-метал". Такий підхід дозволяє сформувати систему збалансованих за центрами відповідальності зв'язків у корпоративному об'єднанні, яка істотно відрізняється від балансу внутрішньовиробничого обміну продукцією між підрозділами підприємства, відповідає сучасним умовам функціонування реальної економіки і тому може використовуватися для підприємств із корпоративною системою управління.

Рис. 1. Схема міжрегіонального промислово-фінансового об'єднання ЗАТ "Донецьксталь - МЗ"

Приклад розподілу виробничих зв'язків за центрами відповідальності наведено у таблиці, де показники трьох центрів відповідальності (підрозділ

1 - центр витрат; підрозділ 2 - центр доходів; підрозділ 3 - центр витрат і доходів) збалансовано за рядками і стовпцями.

Таблиця. Система збалансованих за центрами відповідальності зв'язків у корпоративному об'єднанні, ум. од.

Виробництво	Продукція	Балансовий прибуток	Ціна реалізації
	1	2	власні витрати
Підрозділи	1			5,000	0,000	5,000
	2	5,000		0,000	2,286	7,286
	3		7,286	1,000	3,788	12,074
Разом	5,000	7,286	6,000	6,074

Перехід до формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки України виявився досить складним і багатоплановим як із теоретичної, так і з прикладної точки зору. Як свідчать результати дослідження, існує ще багато проблем у концептуальній, термінологічній, статистичній і економічній площині, які не дістали остаточного висвітлення і вирішення. Зокрема, у ході дослідження встановлено, що без виявлення основного джерела формування інвестиційних ресурсів, призначених для нагромадження основного капіталу підприємства, а також реального об'єкта оптимізації в загальній сукупності виробничо-економічних показників, що відповідають головній меті розвитку виробництва, повне вирішення проблеми визначення природи самих інвестицій неможливе.

Перша частина цієї проблеми прямо припускає, що згідно з даними наведеної таблиці безпосереднім об'єктом оптимізації має бути балансовий прибуток. Таке рішення, що як вихідну передумову, починаючи з К. Маркса, приймають багато економістів (Дж. Кейнс, Т. Негл, А.А. Пересада, М.Ф. Фролов), виявляється не зовсім очевидним, якщо в розрахунок включається розроблена автором схема корпоративного розподілу й капіталізації прибутку підприємства, згідно з якою загальна сума балансового прибутку не може бути об'єктом оптимізації (максимізації) із позиції безпосереднього виробника, тому що значна її частина перерозподіляється на користь державі через систему оподаткування, витрачається на виплату дивідендів акціонерам і є одним із джерел реінвестиції (капіталізації) прибутку, призначеного для нагромадження капіталу в умовах розширеного відтворення. Отже, із точки зору особистого економічного інтересу підприємець прямо зацікавлений не стільки у збільшенні загальної суми балансового прибутку, скільки у максимізації власного поточного споживання як різниці між загальною величиною балансового прибутку і тих витрат, які покриваються у процесі його подальшого розподілу і перерозподілу.

Друга частина зазначеної проблеми припускає з'ясування дійсних джерел походження інвестицій, до яких відносять прибуток, кредити й амортизацію основних фондів. Прибуток використовується на збільшення (нагромадження) основного та змінного капіталу. Позикові кошти підлягають поверненню, у зв'язку із чим деякі економісти (наприклад, А.А. Пересада) відносять їх до портфельних інвестицій, що функціонують як засіб збільшення кількості грошей усередині фінансової системи.

Щодо амортизаційних відрахувань, то в результаті аналізу процесу відтворення основного капіталу з'ясувалося, що прийняті в Україні способи розрахунку амортизації основних фондів, з одного боку, не забезпечують їх повноцінного відтворення, а з іншого - є не стільки джерелом інвестиційних ресурсів, скільки одним зі способів оподаткування прибутку підприємства.

Проаналізовано схему корпоративного розподілу й капіталізації прибутку підприємства, що дозволило описати процес нагромадження капіталу в умовах розширеного відтворення й обґрунтувати методологію визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації. Даний підхід забезпечив повне відтворення балансової вартості основних фондів, у зв'язку із чим амортизаційні відрахування стали безпосереднім джерелом інвестиційних ресурсів підприємства. При цьому величина амортизаційних відрахувань може бути оптимізована щодо точки максимуму, за межами якої їх сума поступово зменшується, що є рівнозначним ефекту прискореної амортизації основних фондів.

У третьому розділі "Формування інвестиційної політики промислово-фінансових об'єднань" доведено, що концептуальне переосмислення деяких аспектів нагромадження капіталу й розширеного відтворення обумовило необхідність більш детального аналізу основних напрямів формування інвестиційних ресурсів корпорації.

Дістало подальшого розвитку поняття "інвестиційний менеджмент", що за змістом стало набагато ширшим від загальновідомого терміна "управління інвестиціями", який використовується у фінансовому менеджменті, тому що припускає збереження і розширення як внутрішніх, так і зовнішніх джерел формування інвестиційних ресурсів.

Відповідно дістало подальшого розвитку визначення умов формування і принципів оптимізації параметрів відтворення основних фондів у прикладній моделі реінвестування виробництва, які дозволяють вибирати найбільш прийнятну стратегію розширеного відтворення основних фондів підприємства з декількох аналітично можливих (усередненого або оптимального) варіантів розвитку виробництва.

Таку модель апробовано на прикладі структурних показників валового внутрішнього продукту України, оскільки з методологічної та методичної точок зору питання статистичної обробки наявної інформації в системі національних рахунків України (розробленої та впровадженої у 1993 р. відповідно до міжнародних стандартів) поставлено більш задовільно, ніж на окремих підприємствах, де непорівнянність виробничо-економічних показників, що надходять у сферу відкритої інформації, обумовлена ще одним додатковим фактором - комерційною таємницею, через яку статистична інформація виявляється не тільки непорівнянною в часі, але й занадто фрагментарною за змістом.

Після того як відповідний набір показників було згруповано, розраховано за розробленою методикою та розташовано у певній послідовності, яка дозволяє виявити і відобразити зміни в активах, у національному споживанні BBП і в динаміці інвестицій, весь процес нагромадження основного капіталу набув свого повного відображення. Це дозволило встановити прямий зв'язок валового нагромадження основного капіталу за системою національних рахунків із величиною інвестицій в основний капітал.

Визначено розрахункові показники ефективності інвестиційних ресурсів в економіці України за двома видами розрахункового оптимуму. Перший випливає з постійної норми рентабельності при змінних значеннях норми нагромадження капіталу і темпу приросту економічного зростання, а другий ураховує постійний темп приросту ВВП при змінних значеннях норми рентабельності та норми нагромадження капіталу.

На основі економіко-математичного аналізу процесу нагромадження капіталу, продовженого за межі двох суміжних циклів виробництва, установлено наявність ковзного оптимуму при визначенні норми нагромадження капіталу. У такий спосіб одержано повне розв'язання задачі з оптимізації процесу ефективного використання інвестиційних ресурсів, що, з одного боку, дозволяє знаходити оптимальне значення норми нагромадження капіталу для будь-якого циклу виробництва в заданому проміжку часу, а з іншого - забезпечує відповідну економію інвестиційних ресурсів.

Відповідно до запропонованої формули поточне споживання власника засобів виробництва (S_t) у будь-який період (t) визначається як

(1)

де q - норма нагромадження капіталу; р - норма прибутку (рентабельності виробництва); М₁ - величина додаткової вартості (прибутку) у вихідному циклі виробництва (t=1).

Звідси знаходиться оптимальна норма нагромадження капіталу

(2)

при якій поточне споживання набуває максимального значення

(3)

Формули (2) і (3) вказують на те, що значення оптимальних параметрів перебувають у прямій залежності від номера виробничого циклу (t). Це визначає основну сутність принципу ковзного оптимуму, величина якого змінюється за шкалою часу t. При цьому створюються певні умови для оцінки ефективності процесу нагромадження корпоративного капіталу у промислово-фінансових об'єднаннях, що стає науково обґрунтованим кількісним орієнтиром при плануванні виробничо-економічної діяльності підприємств і виробничих об'єднань.

Графічний аналіз тенденцій, властивих формулі (1), дозволив виявити і сформулювати поняття та умову подвійної ефективності виробництва із розрахунком подвійного оптимуму, що припускає одержання максимуму прибутку при найменших витратах виробництва (рис. 2) у двох варіантах.

Рис. 2. Траєкторії ковзного оптимуму чистого прибутку у промисловому виробництві

На рис. 2(а) зображено варіант короткострокового оптимуму, який на прикладі виробництва чистого прибутку в економіці України показує, що шкала часу (t) ділиться на дві зони: припустиму, де поточне споживання наближається до свого максимуму (при t=5), а витрати виробництва стають мінімальними. У позамежній зоні шкали поточне споживання зі збільшенням періоду часу (t) уже не досягає оптимального (максимального) значення, у зв'язку з чим витрати виробництва збільшуються, що знижує ефективність і потребує реструктуризації виробництва.

На рис. 2(б) наведено варіант довгострокового оптимуму, який на прикладі виробництва чистого прибутку у ВАТ "Ясинівський коксохімічний завод" вказує на те, що при розробці плану на тривалу перспективу точка максимуму і відповідно припустима зона шкали відсуваються в далеку перспективу (t=10), забезпечуючи послідовний і поступальний розвиток виробництва без зниження темпів економічного зростання і споживання додаткових інвестиційних ресурсів після кожного річного або короткострокового інвестиційного циклу.

Таким чином, теоретичні та прикладні розрахунки свідчать, що планування виробничо-економічних показників розвитку підприємства, економіки регіону або країни у стратегічному відношенні може здійснюватися за двома напрямами. Із позиції короткострокового оптимуму досягається вирішення короткочасних завдань, після реалізації яких виникає необхідність переорієнтації цілей економічного змісту. У режимі довгострокового оптимуму підприємство здатне постійно підтримувати високий рівень ефективності виробництва, який може весь час збільшуватися, дозволяючи вчасно нарощувати свій виробничий потенціал на основі розробленої прикладної моделі реінвестування виробництва. Це створює сприятливі умови для ефективного розвитку не тільки окремих підприємств або галузей виробництва, але й національного виробництва в цілому.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі узагальнено теоретичні та методичні підходи до вирішення питань обґрунтування пропозицій щодо формування і нагромадження інвестиційних ресурсів підприємства.

1. Проблема інвестування виробництва є найбільш складною за своїм змістом. Вона має досліджуватися з різних позицій, що включають необхідність вирішення цілого ряду взаємозалежних питань інституціонального, управлінського, виробничо-технологічного та фінансово-економічного характеру. Проблему інвестування необхідно розглядати як самостійний об'єкт управління, що потребує розробки спеціальних і вдосконалення вже відомих методологічних і методичних підходів до вирішення завдань, пов'язаних з інвестуванням заходів, що забезпечують практичне втілення в життя управлінських рішень стратегічного і тактичного характеру.

2. Фінансування теоретичних і прикладних науково-дослідних розробок є невід'ємною умовою виникнення й ефективного функціонування національних і транснаціональних корпорацій. Тому необхідно вдосконалювати способи і методи аналізу внутрішньовиробничих структур великих промислово-фінансових об'єднань, що дозволяють здійснювати більш ефективну політику реструктуризації виробництва та формування інвестиційної стратегії підприємств, зокрема металургійного профілю, на регіональному й міжрегіональному рівні управління економікою країни, а також класифікації основних форм і напрямів корпоратизації виробництва.

3. У нових умовах господарювання особливе значення має організація міжвиробничих і територіальних зв'язків між об'єктами управління всередині корпоративного об'єднання. Дану проблему практично вирішено за допомогою встановлення чотирьох видів управлінських зв'язків (пряме управління, корпоративне управління, участь в управлінні, міжвиробничі зв'язки), які відрізняються певною гнучкістю, легкою пристосовністю до будь-якої економічної ситуації та охоплюють весь спектр інституціональних і виробничо-технологічних відносин між підприємствами, що стали на шлях корпоратизації виробництва.

4. Вирішення задачі управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань на прикладі умов оптимізації параметрів організаційно-економічного механізму підприємств, які функціонують за технологічним ланцюжком "вугілля-кокс-метал", дозволило сформувати таку систему збалансованих за центрами відповідальності зв'язків у корпоративному об'єднанні, що відповідає сучасним умовам функціонування реальної економіки та може застосовуватися для підприємств із корпоративною системою управління. Сутність такої системи полягає у тому, що за допомогою зведеного балансу показники трьох центрів відповідальності (центр витрат, центр доходів, центр витрат і доходів) збалансовано за рядками і стовпцями, завдяки чому поєднуються центри відповідальності доходів і витрат корпоративного об'єднання, що істотно відрізняється від балансу внутрішньовиробничого обміну продукцією між підрозділами підприємства.

5. У результаті аналізу процесу відтворення основного капіталу визначено, що прийняті в Україні способи розрахунку амортизації основних фондів, з одного боку, не забезпечують повноцінного відтворення основних фондів, а з іншого - вони є не стільки джерелом інвестиційних ресурсів, скільки одним зі способів оподаткування прибутку підприємства.

6. Використовуючи аналіз схеми корпоративного розподілу та капіталізації прибутку підприємства, відображено процес нагромадження капіталу в умовах розширеного відтворення й обґрунтовано визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації. Такий підхід забезпечує повне відтворення балансової вартості основних фондів, а амортизаційні відрахування стають безпосереднім джерелом інвестиційних ресурсів підприємства.

7. На основі економіко-математичного аналізу процесу нагромадження капіталу, продовженого за межі двох суміжних циклів виробництва, установлено наявність ковзного оптимуму при визначенні норми нагромадження капіталу. У такий спосіб одержано повне вирішення завдання оптимізації процесу ефективного використання інвестиційних ресурсів, що дозволяє знаходити оптимальне значення норми нагромадження капіталу для будь-якого циклу виробництва в заданому проміжку часу і забезпечує відповідну економію інвестиційних ресурсів.

8. За результатами дослідження економічного змісту процесу розподілу інвестиційних ресурсів сформульовано поняття та умову подвійної ефективності виробництва із розрахунком подвійного оптимуму, що припускає одержання максимуму прибутку при найменших витратах виробництва. Теоретичне і прикладне вирішення даного завдання представлено аналітично та графічно на основі виробничо-економічних показників окремих підприємств та економіки України в цілому.

9. Теоретичні та прикладні розрахунки, здійснені у процесі дослідження проблем управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань, свідчать, що планування виробничо-економічних показників розвитку підприємства, економіки регіону або країни у стратегічному відношенні може здійснюватися за двома основними напрямами. Із позиції короткострокового оптимуму досягається вирішення короткочасних завдань, після реалізації яких виникає необхідність переорієнтації цілей економічного змісту, а в режимі довгострокового оптимуму підприємство здатне постійно підтримувати високий рівень ефективності виробництва, який може весь час збільшуватися, дозволяючи вчасно нарощувати свій виробничий потенціал на основі розробленої прикладної моделі реінвестування виробництва.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Лобачева Н.В. Перспективы черной металлургии Украины на мировом рынке / Н.В. Лобачева // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - С. 259-267.

2. Лобачева Н.В. Условия формирования корпоративных структур в экономике Украины / Н.В. Лобачева // Экономика промышленности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2005. - С. 238-248.

3. Лобачова Н.В. Аналіз умов формування механізму цілеполягання при реструктуризації підприємств гірничо-металургійного комплексу України / Н.В. Лобачова, В.Я. Кармазін // Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2005. - № 3. - С. 12-19.

Особистий внесок: визначено основні тенденції і напрями формування механізму управління процесами реструктуризації підприємств гірничо-металургійного комплексу.

4. Лобачева Н.В. Формирование инвестиционных ресурсов предприятия на основе неоднородной амортизации основных фондов / Н.В. Лобачева // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2006. - С. 283-295.

5. Лобачова Н.В. Формування системи збалансованих виробничих зв'язків у корпоративних об'єднаннях / Н.В. Лобачова // Економічний вісник Національного гірничого університету. - 2006. - № 3. - С. 43-50.

6. Лобачева Н.В. Инвестиционный менеджмент как инструмент накопления и воспроизводства основного капитала / Н.В. Лобачева // Экономические проблемы и перспективы стабилизации экономики Украины: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2007. -

7. С. 437-446.

8. Лобачева Н.В. Корпоративное управление инвестиционными ресурсами предприятия / Н.В. Лобачева, А.И. Амоша // Економіка промисловості. - 2008. - № 2 (41). - С. 72-80.

Особистий внесок: розроблено методи визначення ковзного оптимуму при розрахунку ефективності інвестиційних ресурсів в економіці.

9. Лобачева Н.В. Особенности оценки эффективности процесса накопления корпоративного капитала / Н.В. Лобачева, А.И. Амоша // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности: сб. науч. тр. / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - Донецк, 2008. - Вип. 1, т. 2. - С. 136-141.

Особистий внесок: запропоновано метод визначення подвійної ефективності виробництва.

10. Лобачева Н.В. Источники и условия оптимизации процесса накопления основного капитала предприятия / Н.В. Лобачева // Экономические инновации. - 2008. - № 33. - С. 195-207.

Тези конференцій

11. Лобачева Н.В. Управление эффективностью производства в корпорации / Н.В. Лобачева // Напрями і моделі трансформації інноваційної діяльності у контексті міжнародної інтеграції: міжнар. наук.-практ. конф. (18-19 жовт. 2007 р.) / НАН України. Ін-т економіки пром-сті. - Донецьк, 2007. - С. 101-104.

12. Лобачева Н.В. Балансовый метод распределения затрат, прибыли и доходов в корпорации / Н.В. Лобачева // Проблеми економіки й управління у промислових регіонах: тези доп. учасників міжрегіон. наук.-практ. конф. (22-24 трав. 2008 р.). - Запоріжжя: ЗНТУ, 2008. - С. 117-120.

13. Лобачова Н.В. Особливості організації інвестиційного менеджменту в умовах корпоратизації промислового виробництва / Н.В. Лобачова // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: тези доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф. (29-31 трав. 2008 р.). - Львів: НУ "Львівська політехніка", 2008. - С. 203-205.

АНОТАЦІЯ

Лобачова Н.В. Управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (переробна промисловість). - Інститут економіки промисловості НАН України, Донецьк, 2009.

Дисертацію присвячено вирішенню задач управління інвестиційними ресурсами промислово-фінансових об'єднань, що дозволяє розв'язати цілий ряд взаємозалежних проблем інституціонального, управлінського, виробничо-технологічного і фінансово-економічного характеру.

Визначено роль і місце інвестиційних ресурсів у процесі відтворення та нагромадження основного капіталу підприємств, шляхи і способи організації та подальшого вдосконалення міжвиробничих і територіальних зв'язків між об'єктами управління всередині корпоративного об'єднання. Сформульовано поняття інвестиційного менеджменту у промислово-фінансових групах і об'єднаннях.

Сформовано систему збалансованих за центрами відповідальності зв'язків у корпоративному об'єднанні. Виконано економіко-математичне обґрунтування методології визначення зносу основних фондів за методом неоднорідної амортизації, а також оптимізації параметрів інвестиційної політики підприємства за методом ковзного та подвійного, коротко- та довгострокового оптимуму. Це забезпечує істотне підвищення ефективності процесу нагромадження корпоративного капіталу у промислово-фінансових об'єднаннях. Визначено основні напрями інвестиційної політики та планування діяльності підприємства.

Основні результати дослідження знайшли практичне застосування в діяльності державних органів управління, промислових підприємств Донецької області, а також галузевих органів управління національної економіки.

Ключові слова: промислово-фінансові об'єднання, центри відповідальності, основний капітал, інвестиційні ресурси, ковзний оптимум, неоднорідна амортизація, інвестиційна політика, подвійний оптимум.

АННОТАЦИЯ

Лобачева Н.В. Управление инвестиционными ресурсами промышленно-финансовых объединений. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (перерабатывающая промышленность). - Институт экономики промышленности НАН Украины, Донецк, 2009.

Диссертация посвящена исследованию проблем управления инвестиционными ресурсами промышленно-финансовых объединений. Посредством методов структурного анализа в работе определены роль и место инвестиционных ресурсов в процессе воспроизводства и накопления основного капитала предприятий, а также пути и способы организации и дальнейшего совершенствования межпроизводственных и территориальных связей между объектами управления внутри корпоративного объединения.

Сформулировано понятие инвестиционного менеджмента в промышленно-финансовых группах и объединениях как способа управления инвестициями, учитывающего интересы нескольких уровней управления национальной экономики. Получили дальнейшее развитие сущность и содержание понятия "инвестиционные ресурсы", предложено решение задачи по управлению инвестиционными ресурсами промышленно-финансовых объединений на примере условий оптимизации параметров организационно-экономического механизма группы предприятий, функционирующих по технологической цепочке "уголь-кокс-металл".

На основе методов балансового анализа определены роль и место центров ответственности в промышленно-финансовых объединениях; на примере схемы корпоративного распределения и капитализации прибыли предприятия описан процесс накопления капитала в условиях расширенного воспроизводства и сформирована система сбалансированных по центрам ответственности связей в корпоративном объединении.

Осуществлен анализ процесса воспроизводства основного капитала в концептуальной, терминологической, статистической и экономической плоскости, выполнено экономико-математическое обоснование методологии определения износа основных фондов по методу неоднородной амортизации, обеспечивающего полное воспроизводство балансовой стоимости основных фондов, в связи с чем амортизационные средства становятся непосредственным источником инвестиционных ресурсов предприятия.

Выявлены наиболее важные условия максимизации прибыли предприятия, проанализированы основные способы оценки эффективности производства, проведен экономико-математический анализ количественных и качественных взаимосвязей между показателями использования инвестиционных ресурсов, себестоимостью и рентабельностью выпускаемой продукции, разработана методика оптимизации параметров инвестиционной политики предприятия по методу скользящего и двойного, краткосрочного и долгосрочного оптимума, обеспечивающего существенное повышение эффективности процесса накопления корпоративного капитала в промышленно-финансовых объединениях. Определены основные направления инвестиционной политики и планирования производственно-экономической деятельности предприятия.

Основные результаты исследования апробированы в государственных органах управления и нашли практическое применение на промышленных предприятиях Донецкой области, а также в отраслевых органах управления национальной экономики.

Ключевые слова: промышленно-финансовые объединения, центры ответственности, основной капитал, инвестиционные ресурсы, скользящий оптимум, неоднородная амортизация, инвестиционная политика, двойной оптимум.

SUMMARY

Lobachova N.V. Managing Investment Resources of Industrial-Financial Associations. - Manuscript.

Thesis for the candidate of economic science in specialty 08.00.04 - Economics and Management of Enterprises (Processing Industry). - Institute of Industrial Economics of NAS of Ukraine, Donetsk, 2009.

The thesis deals with solution of problems concerning management of investment resources of industrial-financial associations. Solution of this problem helps to find a solution of other problems having institutional, administrative, production-technological and financial-economic character. A role and place of investment resources in the process of reproduction and accumulation of basic capital of enterprises have been defined, as well as ways and methods for organization and further perfection of interproduction and territorial connections between the objects under management inside a corporate association. The concept of investment management for industrial-financial groups and associations has been formulated.

The system of the connections balanced by centres of responsibility for connections in the corporate association has been formulated. Methodology of determination of capital assets' wear and tear has been substantiated economically and mathematically using the method of non-homogeneous depreciation as well as for optimization of parameters of enterprises' investment policy by the method of sliding and double, short-term and long-term optimum. It provides substantial increase in the efficiency of process of industrial-financial associations' capital accumulation. Basic directions of investment policy and planning for enterprises operation have been defined.

Main results of the research have found their practical application in the activity of managerial bodies, at industrial enterprises of the Donetsk region and also in the activity of branch bodies that are engaged in management of national economy.

Key words: industrial-financial associations, responsibility centres, basic assets, investment resources, sliding optimum, non-homogeneous depreciation, investment policy, double optimum.

Размещено на Allbest.ru

...