Дніпропетровськ - 2009

1) заміна вибулого компонента:

K_n K_h1; K = K_m + K_h + K_h1 ,

де K основний капітал; K_n природний капітал; K_m капітал, утворений людиною; K_h людський капітал; K_h1 техноцентричний людський капітал, завдяки якому розроблені штучні замінники вичерпаних природних компонентів;

2) підтримка, збереження компонента:

K_n K_h2; K = K_m + K_h2 + K_n, ,

де K_h2 екоцентричний людський капітал, сформований в контексті принципів концепції сталого розвитку (наприклад, забезпечення більшої якості мінеральної сировини та похідних продуктів, зменшення втрат руди при її видобуванні).

Цим обумовлена зміна традиційного порядку формування еколого-економічних результатів господарювання гірничо-збагачувальних комбінатів, де екологічні результати визначаються на першочерговому (не на завершальному) етапі господарської діяльності, а обсяг превентивних екологічних витрат залежить від власних цілей суб'єкта господарювання, що формуються в системі екологічного менеджменту, та потреб інших зацікавлених груп суспільства.

Визначення специфічних чинників конкурентоспроможності гірничо-збагачувальних комбінатів створює умови для розгляду не узагальненого життєвого циклу їх продукції, а циклу окремого виду продукції конкретного гірничо-збагачувального комбінату, що слід ураховувати при плануванні як природоохоронних заходів, так й господарської діяльності в цілому. Змінювання стадій життєвого циклу продукції ГЗК відбувається під впливом кон'юнктури ринку, що призводить до невідповідності функціональних процесів в циклі та формування остаточних неліквідованих екологічних наслідків їх господарювання. Підвищений попит на залізорудну сировину збільшує техногенне навантаження у видобувному регіоні, проте дозволяє отримувати кон'юнктурний надприбуток при збереженні рівня витрат на її видобуток. При цьому обсяг техногенного навантаження прямо залежить від рівня освоєння виробничої потужності, що пов'язано із діючими нормативами платежів за забруднення навколишнього природного середовища, обсягами порушень при здійсненні підготовчих робіт та в період після відпрацювання окремої ділянки родовища. Тому, для ліквідації невідповідності змісту екологічної діяльності процесу управління економічною діяльністю гірничо-збагачувальних комбінатів запропоновано відокремлення довгострокових та короткострокових природоохоронних заходів комбінатів, що забезпечуватиме встановлення паритету економічних та екологічних завдань.

Короткостроковий вплив екологічної діяльності ГЗК обумовлюється поточним попитом на продукцію, а сталість довгострокового - підготовкою до здійснення виробничо-господарської діяльності в майбутньому. За умов співставлення у часі виробничо-комерційної та екологічної діяльності забезпечуватиметься ліквідація негативних екстернальних ефектів шляхом виконання в повному обсязі всіх передбачених природоохоронних заходів (рис. 1), що має приводити до відновлення навколишнього середовища в різні за часом періоди.

Це доводить, що спрямованість управлінських рішень гірничо-збагачувальних комбінатів на оптимізацію екологічних витрат, визначення екологічних пріоритетів та їх досягнення в процесі здійснення господарської діяльності забезпечується розмежуванням природоохоронних заходів за терміном їх впровадження, що ініціює здійснення структурних перетворень на гірничо-збагачувальних комбінатах.

В третьому розділі "Удосконалення управління результатами діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів в умовах підвищення впливу екологічних чинників на процес планування їх діяльності" присвячено визначенню шляхів удосконалення управління результатами екологічної діяльності ГЗК. Аналіз функцій екологічного менеджменту та особливостей його імплементації в загальну систему управління гірничо-збагачувальних комбінатів визначає реалізацію індивідуального підходу до здійснення природоохоронної діяльності. Визначення порядку діяльності спеціальних координаційних рад в структурі ГЗК, до яких входять високопосадові особи, а представники цих груп інтегровані до всіх функціональних підрозділів, не надає можливості спрогнозувати рівень уваги цих осіб до природоохоронних проблем на відміну від питань їх головної сфери діяльності. Відмінність формального та фактичного статусу уповноважених цих Рад в окремих функціональних підрозділах, змінюваний рівень задекларованих екологічних цілей визначають ефективність природоохоронної діяльності. Тому, в процесі утворення систем екологічного менеджменту автором пропонується розрізняти формальний та функціональний підходи, які визначають рівень екологічної відповідальності підприємств. Формальність підходу відбивається забезпеченням показників в межах вимог природоохоронного законодавства. Застосування функціонального підходу спрямоване на отримання принципово нових та більших екологічних результатів та передбачає утворення організаційної структури, яка забезпечить обов'язкові інтеграційні процедури екологічною та іншими службами підприємства. Таким чином реалізується системний підхід до вирішення проблем природоохоронної діяльності (фінансування екологічного заходу, імплементованого до виробничого процесу, в межах бюджету виробничого підрозділу).

Удосконалення планування природоохоронних заходів пов'язується з інформаційним забезпеченням екологізації виробництва, що дозволяє оцінити перспективність за різними критеріями. Дослідження традиційних класифікаційних ознак природоохоронних заходів (за терміном реалізації, обов'язковістю та принципами їх здійснення) дозволили додати інші чинники, які визначають економічну доцільність та управлінську можливість реалізації окремого заходу: технічний рівень (ступінь екологічної інноваційності) та доступність природоохоронних технологій; рівень потреб та джерела фінансування; необхідність формування спільний дій зацікавлених сторін; суб'єкти управління природоохоронним заходом; очікуваний екологічний ефект та спосіб його формування; зміст впливу заходу на потенціал підприємства та ризик невпровадження екологічного проекту; можливості реалізації проекту в умовах підприємства.

З урахуванням підходів до управління перерозподілом грошових потоків підприємства між його пріоритетними заходами визначено, що вибір джерел фінансування природоохоронної діяльності залежить від етапу життєвого циклу продукції (підприємства), положення підприємства на ринку та його кон'юнктури. Забезпечення паритету економічних та екологічних завдань гірничо-збагачувального комбінату при збереженні функціонального поділу праці стає можливим за умов утворення матричної структури управління - еколого-функціональної матриці (рис. 2). Така структура, на відміну від цільових груп, забезпечуватиме належний статус та постійні функціональні обов'язки спеціалістів, фах яких дозволятиме узгоджувати взаємовигідні рішення еколого-орієнтовних завдань під час господарювання комбінатів.

Техногенний вплив в межах процесів гірничо-збагачувального виробництва (розкрив, видобування, збагачення, агломерація) визначає необхідність їх супроводження паралельним плануванням природоохоронних заходів на етапі складання стратегічних та оперативних планів, що сприятиме встановленню паритету економічних та екологічних цілей комбінату. Принципами паралельно-інтеграційного управління бізнесовою та природоохоронною стратегіями ГЗК мають бути такі:

- кожен вид діяльності пов'язаний з індивідуальними природоохоронними заходами;

- на підприємствах наявні природоохоронні заходи ефект від яких розподіляється між всіма продуктами;

- на етапі планування бізнесу треба визначати витрати не лише на ліквідацію екстерналій шляхом виплати нормованих законодавством платежів, але й оцінювати наявність технологій та ресурсів для попередження виникнення екстерналій.

За умов паралельно-інтегрованого управління бізнесовою та природоохоронною стратегіями гірничо-збагачувального комбінату традиційний бізнес-портфель змінюється на екологічно орієнтований:

1. Види бізнесу знаходяться в різних стадіях свого життєвого циклу. Екологічні технології відповідають або перевищують світові стандарти (інноваційність екологічних проектів).

2. Потік готівки позитивний або такий, що забезпечує рівність суми готівки, що генерується бізнесом та витрачається на його розвиток, з урахуванням економічно обґрунтованих потреб у власних фінансових ресурсах на екологічні заходи.

3. Чим більше видів бізнесу, що займають ведуче, сильне чи сприятливе положення, тим краще бізнес-портфель організації. Потенціал екологічного портфелю підприємства визначається новизною застосовуваних технологій та ступенем охоплення ними проявів антропогенного впливу.

4. Середньозважена норма прибутку за усіма видами бізнесу задовольняє еколого-економічним цілям організації.

5. Визначення пріоритету природоохоронних заходів здійснюється виходячи із величини екологічного внутрішнього пере розподільника, який є співвідношенням витрат на ліквідацію та попередження екстерналій.

Таким чином, принцип паралельно-інтегрованого управління бізнесовою та природоохоронною стратегіями ГЗК, на підставі якого традиційний бізнес-портфель змінюється на екологічно орієнтований, надає можливість утворення інтегрованого механізму поєднання зусиль різних функціональних підрозділів для реалізації ефективного економічного господарювання підприємства з екологічно небезпечним виробництвом.

З часом при відпрацюванні запасів кар'єрами, з об'єктивних причин, рівень видобутку скорочується та одночасно погіршуються техніко-економічні показники діяльності ГЗК. Саме в цьому випадку велике значення має така інвестиційна політика, яка спрямована на збереження потенціалу комбінату на тлі існуючих екологічних проблем. Критерієм удосконалення управління діяльністю гірничо-збагачувальних комбінатів в умовах посилення техногенного впливу на довкілля є ефективність їх господарювання (оцінка величини ймовірного прибутку та рентабельності виробництва при підвищенні вимог екологічних норм), а саме планування виробничої потужності та прибутку з урахуванням обсягів необхідних екологічних витрат, які відповідають екстернальному впливу комбінату.

В дисертації вирішена задача динамічного прогамування з розподілу інвестицій між підрозділами, що забезпечує максимальне збільшення випуску готової залізорудної продукції або зниження екологічного навантаження.

Використовуючи рекурентні співвідношення стосовно залежності приросту потужності структурних підрозділів Центрального ГЗК, визначено, що максимальний приріст потужності трьох підрозділів може бути на рівні 829 тис. т за умови розподілу інвестицій у пропорції 200 млн. грн. кожному підрозділу протягом періоду проведення кардинальних заходів щодо паралельного нарощення потужності та покращення екологічної ситуації. Одержана оптимальна стратегія передбачає розподіл коштів між продуктами по дворіччях. У першому і другому дворіччі всі природоохоронні капіталовкладення треба спрямувати на виробництво концентрату, а в третьому дворіччі всі капіталовкладення, що залишилися, до виробництва окотишів. Ця стратегія справедлива при будь-якому початковому обсязі коштів.

ВИСНОВКИ

У дисертації на основі проведених досліджень вирішено актуальну наукову задачу, що полягає в узагальненні та розвитку науково-методичних основ, удосконаленні інструментарію та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесу формування еколого-економічних результатів діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів в умовах підвищення техногенного навантаження на довкілля. Основні наукові результати, які отримані при використанні наукових методів дослідження, зведено до наступного:

1. Систематизація науково-практичних методів управління екологізацією виробничих процесів віддзеркалює зорієнтованість більшості робіт науковців на підвищення вимог до забруднювачів стосовно інтерналізації екологічних витрат шляхом впровадження попереджувальних та компенсаційних природоохоронних заходів. Узагальнення результатів огляду досліджень щодо взаємозалежності економічних та екологічних результатів діяльності підприємств-забруднювачів надало підстави зробити висновок про необхідність розмежування змісту природоохоронних заходів на мікро- і макрорівнях, що призводить до індивідуалізації сфер відповідальності суб'єктів господарювання при розробці родовищ корисних копалин.

Аналіз нормативних документів, які регулюють діяльність гірничо-збагачувальних комбінатів в сфері природокористування, дозволив встановити, що ефективність їх виробництва підпорядковується державним стратегічним цілям, які ставляться і реалізуються відповідно до програм розвитку мінерально-сировинної бази та збереження природних ресурсів. Відокремлення внутрішньої ефективності природоохоронних заходів та ефективності екологічної діяльності суспільства надає підстави визначати напрямки управління техногенним впливом гірничо-збагачувального виробництва шляхом змінювання структури екологічних витрат та характеристик їх інтерналізації.

2. На підставі оцінки взаємозв'язку екологічних та економічних результатів гірничо-збагачувальній діяльності в кон'юнктурі сучасного ринку залізорудної сировини визначено, що пріоритет стратегій збільшення обсягів виробництва залізорудної сировини призводить до виснаження національної мінерально-сировинної бази та погіршення стану довкілля. Позитивна динаміка основних техніко-економічних показників криворізьких гірничо-збагачувальних комбінатів формує передумови для впровадження ресурсозберігаючих технологій, проте структура операційних витрат комбінатів свідчить про низький рівень інтерналізації екологічних витрат.

3. Дослідження змісту теоретичних підходів до оцінки природних ресурсів дозволило стверджувати, що в основі визначення їх теперішньої та майбутньої споживчих вартостей мають бути враховані суми заподіяних збитків та витрат на ліквідацію екстернального впливу, який виникає внаслідок виснаження невідновлюваних ресурсів мінеральної сировини гірничо-збагачувальним комбінатом та погіршення стану довкілля. З урахуванням цього обґрунтовані методичні підходи до планування природоохоронної діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів, які базуються на запропонованій інтерпретації правила основного капіталу (яке є реверсним та відбиває пріоритетність розвитку людського капіталу, спрямованого на пошук можливостей збереження природних ресурсів) та передбачають, що зміст та масштаби природоохоронних заходів слід визначати відповідно стадії життєвого циклу продукції залізорудного комбінату, що базується на розмежуванні його короткострокового та довгострокового техногенного впливу на довкілля.

4. Аналіз підходів до побудови системи екологічного менеджменту та її імплементації в загальну систему управління гірничо-збагачувальних комбінатів дозволив визначити концептуальні засади щодо обґрунтування та реалізації природоохоронних заходів, відповідно яким при формуванні екологічної політики підприємства-забруднювача необхідно розрізняти формальну та функціональну спрямованість його природоохоронних цілей, що віддзеркалює рівень відповідальності забруднювача за утворені негативні екстерналії.

Дослідження традиційних ознак природоохоронних заходів (за терміном реалізації, обов'язковістю та принципами їх здійснення) дозволили розширити їх класифікацію з урахуванням додаткових характеристик, що забезпечує більш обґрунтоване визначення можливості їх реалізації в межах мікрорівневих компетенцій гірничо-збагачувального комбінату (технічний рівень та доступність природоохоронних технологій; рівень потреб та джерела фінансування; необхідність формування спільних дій зацікавлених сторін; суб'єкти управління природоохоронним заходом; очікуваний екологічний ефект та спосіб його формування; зміст впливу заходу на потенціал комбінату та ризик невпровадження проекту).

5. Узагальненням науково-практичних підходів до організації природоохоронної діяльності гірничо-збагачувального комбінату доведено, що досягнення паритету його економічних та екологічних завдань при збереженні функціонального поділу праці можливе за умов застосування запропонованого принципу паралельно-інтегровавного управління бізнес-портфелем гірничо-збагачувального комбінату, що реалізується в еколого-функціональній матричній структурі управління.

Розподіл інвестиційних ресурсів, спрямованих на розвиток виробничої діяльності гірничо-збагачувального комбінату, за умов паралельно-інтегрованого підходу до управління результатами його еколого-бізнесовою діяльністю, здійснюється з використанням методу динамічного програмування виходячи зі зворотної залежності прибутку комбінату в довгостроковій перспективі від обсягу превентивних екологічних витрат, що мінімізуватимуть його екологічні збитки та відповідатимуть рівню техногенного впливу.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

1. Лозинський І.Є. Планування екологічних заходів при здійсненні виробничої діяльності гірничо-збагачувальними комбінатами / В.I. Саллі, І.Є. Лозинський // Економічний вісник національного гірничого університету. - 2007. - №1. - С. 60-67.

2. Лозинський І.Є. Управління природоохоронною діяльністю на залізорудних гірничо-збагачувальних комбінатах / І.Є. Лозинський // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2008. - Т. 2, Вип. 244. - С. 283-288. - (Тр. ДНУ).

3. Лозинський І.Є. Утворення та перерозподіл доходів у сфері гірничо-збагачувального виробництва / І.Є. Лозинський // Економіка промисловості. - Донецьк: Інститут економіки промисловості НАН України. - 2008. - №3 (42). - С. 109-113.

4. Лозинський І.Є. Гірничо-збагачувальні підприємства в державному механізмі сприяння сталому розвитку / І.Є. Лозинський // Схід. - 2008. - №4 (88). - С. 3-7.

5. Лозинський І.Є. Удосконалення екологічного менеджменту на гірничо-збагачувальних комбінатах / І.Є. Лозинський // Схід. - 2008. - №7 (91). - С. 22-25.

6. Лозинський І.Є. Дослідження взаємозв'язку показників ефективності екологічної та виробничої діяльності залізорудних гірничо-збагачувальних комбінатів / О.В. Трифонова, І.Є. Лозинський // Соціально-економічний розвиток і ресурсне забезпечення підприємств України та її регіонів: Зб. наук. праць ДоДУУ: Серія «Економіка». - 2008. - Т. 9, Вип. 109. - С. 198-212.

В інших виданнях:

7. Лозинський І.Є. Економіка природоохоронної діяльності залізорудних гірничо-збагачувальних комбінатів / І.Є. Лозинський // Zpravy vedecke ideje - 2008: мaterialy IV mezinarodni vedecko-prakticka konference, 27.10-05.11.2008, Praha / Publishing House «Education and Science». - Praha: Publishing House «Education and Science», 2008. - С. 18-20.

8. Лозинський І.Є. Екологічна відповідальність гірничих підприємств / І.Є. Лозинський // Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки України. - Д. : НГУ, 2008. - С. 100-102.

9. Лозинський І.Є. Питання ціноутворення на не відновлювані ресурси родовищ корисних копалин / І.Є. Лозинський // Перспективні питання світової науки: матеріали 4-ої Міжнародної науково-практичної конференції, 17-25 грудня 2008 р., Софія. - Софія: Бял ГРАД-БГ ООД, 2008. - С. 51-52.

АНОТАЦІЯ

Лозинський І.Є. Формування еколого-економічних результатів діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.06 - економіка природокористування та охорони навколишнього середовища. Національний гірничий університет, Дніпропетровськ, 2009.

Дисертація присвячена розвитку науково-методичних основ, удосконаленню інструментарію та розробці практичних рекомендацій щодо вдосконалення процесу формування еколого-економічних результатів діяльності гірничо-збагачувальних комбінатів в умовах підвищення техногенного навантаження на довкілля.

Проаналізовані та систематизовані науково-практичні підходів до управління результатами діяльності еколого-небезпечних промислових підприємств. Визначений взаємозв'язок екологічних та економічних результатів гірничо-збагачувальній діяльності в кон'юнктурі сучасного ринку залізорудної сировини.

Обґрунтовані теоретико-практичні підходи до планування еколого-економічних результатів гірничо-збагачувальної діяльності. Доведено, що зміст та масштаби природоохоронних заходів слід визначати відповідно стадії життєвого циклу продукції залізорудного комбінату, що засновано на розмежуванні його короткострокового та довгострокового техногенного впливу на довкілля. Визначені концептуальні засади щодо обґрунтування та реалізації природоохоронних заходів в системі загального управління гірничо-збагачувальним комбінатом. Розроблені методичні рекомендацій з формування бізнес-портфеля еколого-небезпечного виробничого підприємства.

Ключові слова: природоохоронна діяльність, техногенний вплив, планування, виробнича програма, еколого-економічна ефективність діяльності, екстерналії, інтерналізація природоохоронних витрат.