Енергоекономічна оцінка технологій виробництва зерна

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Збільшення обсягів виробництва і підвищення конкурентоспроможності зерна - одне з головних завдань, яке стоїть перед агропромисловим комплексом України. Вирішити це завдання можна на основі впровадження інтенсивних технологій, які дозволяють реалізувати весь генетичний потенціал рослин.

Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає дедалі більших витрат енергетичних та матеріально-технічних ресурсів, обсяги яких у країні обмежені, а вартість їх зростає. Тому одержання максимальної кількості продукції сільського господарства від витраченої енергії та інших ресурсів є важливим господарським завданням. Спостерігається експоненційне зростання витрат непоновлюваної енергії на виробництво кожної додаткової одиниці вирощеного врожаю. Тому питання збільшення обсягів виробництва продуктів харчування є проблемою енергетичною. Особливої важливості вона набуває для України, де питомі енерговитрати на виробництво сільськогосподарської продукції у 2-6 разів вищі порівняно з економічно розвинутими країнами.

Інтенсивні технології вирощування зернових - це система агротехнічних заходів, які дають змогу максимально реалізувати генетичний потенціал сортів сільськогосподарських рослин за рахунок застосування сучасних досягнень селекції, землеробства, хімізації та механізації виробничих процесів. Нині спостерігаються істотні відхилення від дотримання основних складових інтенсивних технологій, зокрема, зменшення обсягів використання препаратів для захисту рослин, добрив, технічних засобів, що є наслідком незадовільного фінансового стану господарств.

Підвищення ефективності виробництва зерна потребує проведення енергетичної й економічної оцінок інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій вирощування зернових культур. Недостатня теоретична обґрунтованість основних аспектів підвищення енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна обумовила необхідність проведення комплексного дослідження даної проблеми, її практичну значимість та актуальність.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає у визначенні на основі енергетичної та економічної оцінки оптимальних варіантів технологій для підвищення ефективності виробництва зерна в Україні.

Основними завданнями дисертації є:

- проаналізувати вплив інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність технологій вирощування зерна;

- визначити вплив витрат у технічне і технологічне забезпечення на енергетичну та економічну ефективність технологій виробництва зерна;

- провести оцінку енергетичної та економічної ефективності ресурсозберігаючих технологій вирощування зерна в зоні Лісостепу;

- узагальнити вплив основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва озимої пшениці по природноекономічних зонах та по Україні в цілому;

- виявити оптимальні варіанти ресурсозберігаючих технологій для сільськогосподарських підприємств з різними рівнями прибутковості.

1. Методологія енергетичної та економічної оцінки технологій зернового господарства

Розглянуто питання теорії енергетичної та економічної ефективності виробництва зерна, їх критерії і показники, викладено методики енергетичної й економічної оцінки технологій в рослинництві.

Нарощування виробництва продукції сільського господарства потребує збільшення обсягів енергетичних і матеріальних ресурсів - пального, органічних і мінеральних добрив, пестицидів, техніки, проведення меліоративних робіт. Збільшення енерговитрат на вирощування кожної додаткової одиниці врожаю, обмеженість джерел енергоносіїв, здорожчання їх видобутку вимагають нових підходів при розробці ресурсо- та енергозберігаючих технологій в агропромисловому виробництві.

Зростаючий дефіцит енергії передбачає впровадження енергетичних підходів до оцінки технологій вирощування сільськогосподарських культур. Енергетичний аналіз дозволяє оптимізувати та більш раціонально управляти потоками енергії в агроекосистемах.

Проблему енергозабезпечення сільського господарства доцільно вирішувати на основі енергетичного й економічного аналізу, що дозволяє розробляти нові інтенсивні, ресурсо- і енергозберігаючі технології. Ці методи широко застосовуються у США, Канаді, Великобританії та інших розвинутих країнах.

Енергетична оцінка здійснювалась на основі типових технологічних карт вирощування сільськогосподарських культур. Згідно з методикою за технологічними картами визначено витрати матеріально-енергетичних ресурсів у фізичних одиницях (пальне, добрива, засоби захисту рослин, насіння і т. ін.). За енергетичними еквівалентами розраховано енерговитрати, енергоємність технологій та їх структуру по видах енерговитрат і по технологічних процесах.

Для енергетичної оцінки технологій використовувались такі показники, як повна енергоємність технологій, енергомісткість врожаю, коефіцієнт енергетичної ефективності та витрати енергії на виробництво одиниці продукції.

Повна енергоємність технології є сумою прямих (бензин, дизельне пальне, елекроенергія, теплова енергія) та уречевлених (добрива, засоби захисту рослин, технічні засоби та ін.) енерговитрат, віднесених до обсягу виробленої продукції або виконаних робіт.

Енергомісткість врожаю - це енергія, яка накопичена в господарсько-цінній частині урожаю, її визначають як добуток енергомісткості одиниці маси продукції на врожайність сільськогосподарської культури:

,

де Евр - енергія, яка накопичена у врожаї сільськогосподарської культури, МДж; f - енергія одиниці маси продукції, МДж/кг; У - врожайність сільськогосподарської культури, кг.

Енергетична ефективність технології характеризується коефіцієнтом енергетичної ефективності, який визначають відношенням енергії, яка міститься у вирощеній продукції (накопиченої за рахунок фотосинтезу та біоконверсії) до повних витрат енергії на виробництво цієї продукції:

,

де П - енергія, яка міститься у вирощеній продукції, Дж; Е - енергія, яка витрачена на виробництво продукції, Дж.

Економічну ефективність технологій виробництва зерна визначали за такими показниками, як урожайність, затрати праці на 1 ц продукції, собівартість одиниці продукції, прибуток з розрахунку на 1 га посіву, рівень рентабельності. Всі показники економічної ефективності технологій розраховували в цінах 2004 року.

Нормативні витрати на виробництво озимої пшениці визначено за технологічними картами. На їх основі за статтями витрат розраховано загальну суму витрат виробництва у грошовому виразі в розрахунку на гектар посіву та на одиницю продукції.

Для визначення показників економічної ефективності технологій використовувалися загальноприйняті методи і порядок їх розрахунків.

2. Енергетична оцінка технологій виробництва зерна

Розглянуто зональні особливості виробництва зерна в Україні, проведено порівняльний аналіз енергетичної ефективності технологій виробництва зерна на Поліссі, в Лісостепу та Степу, виконано енергетичну оцінку ресурсозберігаючих технологій виробництва зерна.

Грунтово-кліматичні умови є головним фактором формування урожаїв сільськогосподарських культур і продуктивності агропромислового виробництва. Кожна природно-економічна зона має свої особливості за температурними режимами, кількістю опадів, особливостями клімату, грунтами, технологіями вирощування зернових культур.

Зона Полісся характеризується помірно континентальним кліматом, сприятливим для вирощування сільськогосподарських культур. Тут грунти утворювалися в умовах вологого помірного клімату та лісової рослинності на піщаних, супіщаних і легкосуглинкових грунтоутворюючих породах, що обумовило велику різноманітність грунтового покриву.

Кліматичні умови Лісостепу різноманітні внаслідок відмінностей окремих його частин за гідротермічним режимом. Середня багаторічна кількість опадів змінюється від 450-500 мм у південно-східній частині до 550 мм у центральній частині і 600-700 мм - на заході. У структурі земельного фонду Лісостепу поширені ясно-сірі лісові, сірі лісові, темно-сірі опідзолені, чорноземи опідзолені, чорноземи типові, лучно-чорноземні та лучні ґрунти.

Клімат степової зони України характеризується найбільшою континентальністю. Річна кількість опадів коливається від 310 до 520 мм. Грунтовий покрив досить різноманітний. У структурі її земельного фонду переважають чорноземні та каштанові, поширені лучно-чорноземні, лучно-каштанові, лучні та солонцюваті грунти.

Порівняльний аналіз енергоємності технологій, енергомісткості продукції, коефіцієнта енергетичної ефективності, витрат енергії на виробництво 1 т зерна, структури енерговитрат і урожайності проведено у трьох природно-економічних зонах України для різних варіантів технологій вирощування озимої пшениці по типових технологічних картах. Технологічні карти були розроблені ННЦ „Інститут механізації та електрифікації сільського господарства” (Полісся), ННЦ „Інститут землеробства” (Лісостеп) та Інститутом зернового господарства (Степ).

Розрахунки по кожній природноекономічній зоні проведені для трьох варіантів технологій: з мінімальним і обмеженим використанням ресурсів та інтенсивних технологій. Енергозатрати живої праці розраховувались на основі норм ФАО. Статистичні дані були опрацьовані за 1999 - 2004 рр.

Нині значна частина сільськогосподарських підприємств є збитковими і не можуть вносити повні дози мінеральних добрив, застосовувати інтегровану систему захисту рослин. Варіант з мінімальним використанням технологічних ресурсів (добрив - 10 % від норми, система захисту рослин - мінімальна) відповідає реаліям сьогодення для більшості сільськогосподарських товаровиробників.

Господарства з мінімальним рівнем рентабельності можуть витрачати обмежену кількість ресурсів, що дає можливість забезпечити внесення добрив 50-65% від норми та мінімальну систему захисту рослин.

Господарства з оптимальним рівнем рентабельності вносять науково обґрунтовану кількість добрив, передбачену інтенсивною технологією, та застосовують інтегровану систему захисту рослин.

Для технологій з мінімальними витратами ресурсів коефіцієнт енергетичної ефективності коливається в межах 2,4-2,8, а для інтенсивних технологій - 2,9-3,4. Отже, технології з мінімальними витратами ресурсів мають меншу енергетичну ефективність.

Щодо технологій з мінімальним використанням ресурсів, то енергоємність інтенсивних на Поліссі, в Лісостепу і Степу більша у 1,8-1,9 раза, а врожайність - у 2,1-2,3 раза вища. Енерговитрати на виробництво 1 т продукції по інтенсивних технологіях менші ніж при мінімальних витратах ресурсів. Так, на Поліссі вони менші на 18 %, у Лісостепу - на 8 %, а в Степу - на 17 %.

У сучасних умовах більшість товаровиробників прагнуть збільшити обсяги виробництва сільськогосподарської продукції за рахунок розширення посівних площ при мінімальних витратах ресурсів. Енергія у вигляді технічних засобів, пально-мастильних матеріалів, витрат на технічне обслуговування і ремонт спрямовується на екстенсивний шлях розвитку. При цьому на добрива, засоби захисту рослин, високопродуктивні сорти елітного насіння коштів не вистачає, що призводить до різкого зниження урожайності.

Для дослідження впливу енерговитрат у технічному та технологічному забезпеченні на енергетичну ефективність технологій проаналізовано структуру енергоємності технологій по видах енерговитрат.

Проведені розрахунки показують, що енерговитрати в технічне забезпечення (енергоємність техніки, пального, електроенергії, ремонту) на 1 га посіву для інтенсивних технологій у структурі енергоємності становлять 10991-12004 МДж/га (35,6-41,9 %), на технологічне забезпечення (засоби захисту, добрива, елітне насіння) - 16664-19898 МДж/га (58,1-64,3 %). При цьому врожайність досягає 55-60 ц/га при коефіцієнті енергетичної ефективності 2,9-3,4.

Для технологій з мінімальними витратами ресурсів енерговитрати на технічне забезпечення становлять 8369-9938 МДж/га (52,1-61,6 %), а на технологічне забезпечення - 6198-7704 МДж/га (38,3-47,9 %) при врожайності в межах 23,5-28,1 ц/га і коефіцієнті енергетичної ефективності 2,4-2,9.

Зменшення енерговитрат, уречевлених у технологічному забезпеченні, призводить до зменшення енергетичної ефективності технологій виробництва зерна. Для підвищення енергетичної ефективності технологій мають бути задіяні всі її складові.

Забезпечення потреб України в зерновій продукції, поліпшення якості зерна та підвищення його конкурентоспроможності пов'язано з впровадженням у сільськогосподарське виробництво інтенсивних технологій вирощування зернових культур, які забезпечують високі врожаї і дозволяють вирішувати проблему стабілізації його валових зборів. Впровадження у виробництво інтенсивних технологій пов'язано з використанням великих доз мінеральних добрив і засобів захисту рослин, а також значних витрат енергії. Тому за сучасного дефіциту засобів хімізації і недостатнього забезпечення енергоносіями виникає потреба в розробці та впровадженні у виробництво ресурсозберігаючих технологій.

Для аналізу енергетичної й економічної ефективності інтенсивних і ресурсозберігаючих технологій використано результати науково-дослідної роботи лабораторії інтенсивних технологій зернових колосових культур і кукурудзи ННЦ „Інститут землеробства” УААН. Були розроблені для лісостепової зони інтенсивні та ресурсозберігаючі технології вирощування озимої пшениці з різним рівнем застосування засобів хімізації, біологічних факторів та інтегрованої системи захисту рослин. Енергоекономічна оцінка здійснена для трьох варіантів інтенсивної технології (інтенсивної енергонасиченої, інтенсивної базової та інтенсивної за мінеральної системи добрив), які передбачають комплексне внесення різних доз мінеральних добрив. Інтенсивна енергонасичена передбачає внесення мінеральних добрив у кількості N180P135K180 та 10 тонн гною на 1 га сівозмінної площі; інтенсивна базова - N120P90K120 та гною 10 т/га сівозмінної площі; інтенсивна за мінеральної системи добрив - N120P90K120.

Два варіанти ресурсозберігаючих технологій (ресурсозберігаюча 1 та ресурсозберігаюча з елементами біологізації) передбачають внесення добрив і пестицидів у мінімально можливій кількості і побічної продукції попередника. Ресурсозберігаюча 1 передбачає внесення мінеральних добрив у кількості N60P45K60 та 10 т гною на 1 га сівозмінної площі. Ресурсозберігаюча з елементами біологізації - N60P45K60 і 10 тонн гною на 1 га сівозмінної площі та побічної продукції попередника - 5 т/га.

Альтернативний варіант технології передбачає повне виключення мінеральних добрив і використання на фоні післядії органічних добрив побічної продукції попередника і невеликих доз азотних добрив для прискорення мінералізації маси побічної продукції. За цієї технології вносились тільки азотні добрива N30, гній 10 т/га сівозмінної площі та побічна продукція попередника 4,5 т/га.

У варіанті “Абсолютний контроль” органічні та мінеральні добрива не вносились.

Найкращі показники енергетичної ефективності забезпечили інтенсивні технології, зокрема інтенсивна за мінеральної системи добрив (Кее=2,8), інтенсивна базова (Кее=2,5) та інтенсивна енергонасичена (Кее=2,3). Для ресурсозберігаючих технологій найвищий коефіцієнт енергетичної ефективності у ресурсозберігаючої 1, а в ресурсозберігаючої біологізованої технології та альтернативного варіанта технології Кее=0,5-0,7. Низьке значення коефіцієнта енергетичної ефективності у двох останніх варіантах є наслідком того, що побічна продукція попередника і гній містять в собі досить велику кількість енергії, що позначається на величині коефіцієнта.

3. Економічна ефективність технологій виробництва зерна

Наведено результати порівняльного аналізу економічної ефективності технологій виробництва зерна для трьох природноекономічних зон, а також результати економічної оцінки ресурсозберігаючих технологій виробництва зерна, дано оцінку впливу основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва зерна озимої пшениці по кожній природноекономічній зоні та по Україні в цілому.

Розрахунки по кожній природноекономічній зоні проводились для варіанта з мінімальним використанням технологічних ресурсів, варіанта з обмеженим використанням та варіанта інтенсивної технології.

На сучасному етапі більшість господарників спрямовують своє виробництво на екстенсивний шлях розвитку, за рахунок збільшення посівних площ при мінімальних витратах. Обмежені кошти вони вкладають в технічне забезпечення: пально-мастильні матеріали, техніку, ремонт, електроенергію тощо, без технологічного забезпечення зернового виробництва. В результаті вирощений урожай недостатній для окупності вкладених коштів, розширеного відтворення виробництва, підвищення його ефективності.

Для визначення впливу технічного та технологічного забезпечення на економічну ефективність виробництва зерна проаналізовано структуру витрат виробництва на 1га посіву. Для інтенсивних технологій витрати на технічне забезпечення (пальне, амортизаційні відрахування, електроенергія, поточний ремонт) у структурі загальних витрат становлять 875-1150 грн/га, на технологічне забезпечення (засоби захисту рослин, добрива, елітне насіння) - 710-830 грн/га при врожайності 55-60 ц/га. При обмеженому використанні ресурсів витрати на технічне забезпечення досягають 760-1060 грн/га, а на технологічне забезпечення - 450-520 грн/га, при цьому врожайність зменшується до 40,3-47,1 ц/га. Для технологій з мінімальними витратами ресурсів витрати на технічне забезпечення становлять 690-960 грн/га, на технологічне забезпечення - 245-310 грн/га при врожайності 23,5-28,1 ц/га. Таким чином, зменшення витрат у технологічне забезпечення призводить до зниження урожайності.

Інтенсивні технології дозволяють реалізувати потенційну продуктивність сортів з урахуванням особливостей природно-економічних зон і базуються на управлінні процесами формування продуктивності рослин та якості зерна через застосування новітніх досягнень науки і передового досвіду та дотримання всього комплексу рекомендованих заходів. Враховуючи кризові явища в економіці, нестачу в сільськогосподарських товаровиробників мінеральних добрив, засобів захисту рослин і пально-мастильних матеріалів, важливого значення набуває впровадження енерго- та ресурсозберігаючих технологій, які забезпечуватимуть економне використання матеріальних ресурсів і екологізацію навколишнього середовища.

Найвищі показники ефективності характерні для інтенсивних технологій (інтенсивна базова, інтенсивна енергонасичена та інтенсивна за мінеральної системи добрив). Урожайність при названих технологіях становила 53-59 ц/га, при затратах праці 0,5-0,6 люд-год/ц, собівартості - 35-40 грн/ц. Прибуток з 1 га зернових досягав 550-760 грн/га при рентабельності 23-41 %.

Дещо нижчими були показники при застосуванні ресурсозберігаючих технологій (ресурсозберігаюча 1 та ресурсозберігаюча з елементами біологізації). Урожайність при застосуванні цих технологій становила 47-48 ц/га, при собівартості 39-40 грн/ц і затратах праці 0,6 люд-год/ц. Прибуток з 1 га посіву становив 425-480 грн/га при рентабельності 22-26 %.

Найнижчими показники ефективності були в альтернативному варіанті технології з урожайністю 34,4 ц/га, при собівартості 48,5 грн/ц і затратами праці 0,7 люд-год/ц. Прибуток становив лише 28 грн/га при рентабельності 1,7 %.

Застосування інтенсивних технологій передбачає збільшення витрат матеріально-технічних ресурсів, що в кінцевому рахунку є збільшенням енерговитрат на виробництво продукції. Тому важливо визначити загальні витрати непоновлюваної енергії на виробництво зерна й енергетичну ефективність його виробництва в окремих природно-економічних зонах та по Україні в цілому.

Для оцінки впливу основних факторів інтенсифікації на енергетичну та економічну ефективність виробництва озимої пшениці в Україні були опрацьовані статистичні дані за 5 років (1999 - 2004 рр.).

Впровадження інтенсивних технологій в Україні приведе до збільшення енерговитрат у 1,9 раза - з 91,9 млрд МДж до 172,3 млрд МДж, що дасть змогу збільшити валовий збір зерна озимої пшениці у 2,2 раза - з 15,6 млн до 34,1 млн тонн, при цьому енерговитрати на виробництво 1т зерна зменшаться на 14 %.

По Україні збільшення витрат з 6,81 до 10,8 млрд грн на інтенсифікацію виробництва дасть можливість збільшити валовий збір зерна озимої пшениці з 15,6 млн тонн до 34,1 млн тонн, знизити собівартість 1т продукції на 26,9 %, збільшити прибуток з 1,43 млрд до 6,8 млрд грн, підвищити рентабельність виробництва з 22,7 до 68 %.

Висновки

економічний сільськогосподарський прибутковість ресурсозберігаючий

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і практичне вирішення проблеми підвищення ефективності виробництва зерна в Україні шляхом впровадження оптимальних варіантів технологій виробництва зерна на основі енергетичної та економічної їх оцінки.

Результати роботи дають підстави для таких висновків:

1. Енергетична та економічна оцінка технологій виробництва зерна дозволяє об'єктивно характеризувати виробничу діяльність господарських структур, раціонально використовувати енергетичні та матеріально-технічні ресурси.

2. Енергетичну ефективність технологій виробництва зерна доцільно визначати системою таких показників: повна енергоємність технологій, енергомісткість врожаю, коефіцієнт енергетичної ефективності, витрати енергії на виробництво одиниці продукції.

3. Економічну ефективність технологій зернового виробництва слід розрахувати за такими показниками: урожайність з 1га посіву, затрати праці на виробництво одиниці продукції, собівартість одиниці продукції, прибуток з 1 га посіву, рівень рентабельності.

4. Енергетична ефективність інтенсивних технологій вища порівняно з технологіями при мінімальних витратах ресурсів. Коефіцієнт енергетичної ефективності інтенсивних технологій знаходиться в межах 2,9-3,4, а для мінімального використання ресурсів - 2,4-2,8. Збільшення сукупних енерговитрат при інтенсивних технологіях у 1,8-1,9 раза забезпечує підвищення врожайності озимої пшениці у 2,1-2,3 раза у всіх природно-економічних зонах України, при цьому енерговитрати на 1 тонну продукції зменшаться в середньому на 14 %.

5. Сукупні витрати енергії на виробництво зерна для технологій з мінімальними витратами ресурсів становлять у середньому 16 тис. МДж/га, із них на технологічне забезпечення - 9 тисяч, а на технологічне забезпечення - 7 тис. МДж/га. При інтенсивних технологіях сукупні витрати енергії зростають до 30 тис. МДж/га, при співвідношенні технічного і технологічного забезпечення 1:1,6. Таким чином, збільшення витрат енергії на технологічне забезпечення у 2,6 раза сприятиме підвищенню врожайності у 2,2 раза. Це свідчить, що для підвищення ефективності виробництва зерна необхідно використовувати всі складові технологій.

6. У лісостепових господарствах з оптимальним рівнем рентабельності (40-45 %) рекомендуються для використання інтенсивні технології з найвищою енергетичною ефективністю (Кее=2,3-2,8); у господарствах з мінімальним рівнем рентабельності (5-7 %) доцільні ресурсозберігаючі технології (Кее=0,7-2,6), а в збиткових господарствах - альтернативні технології (Кее=0,5).

7. Економічна ефективність інтенсивних технологій на Поліссі, в Лісостепу і Степу вища порівняно з технологіями при мінімальному використанні ресурсів. При збільшенні виробничих витрат у 1,6 раза врожайність зросте у 2,1-2,3 раза, затрати праці знизяться в середньому на 24 %, прибуток збільшиться у 4-5 разів, рентабельність у середньому зросте до 60 %. Впровадження інтенсивних технологій на Україні забезпечить збільшення валового збору озимої пшениці з 15,6 млн. до 34 млн. тонн при зменшенні собівартості 1 тонни зерна на 27 %.

8. Загальні витрати виробництва для технологій з мінімальними витратами ресурсів становлять в середньому 1230 грн/га, із них на технічне забезпечення - 833 грн/га, а на технологічне - 279 грн/га (співвідношення 3:1). Для інтенсивних технологій ці витрати відповідно дорівнюють 1945 грн/га, 983 і 775 грн/га. Збільшення витрат на технологічне забезпечення сприяє підвищенню урожайності у 2,2 раза.

9. У господарствах лісостепової зони з мінімальним рівнем рентабельності доцільно застосовувати ресурсозберігаючі технології, які забезпечують урожайність на рівні 46-48 ц/га при собівартості 39-40 грн/ц і рентабельності 22-26 %. Впровадження альтернативних технологій доцільне у збиткових господарствах, які забезпечують урожайність на рівні 34 ц/га при собівартості 48 грн/ц і рентабельності 1,7 %.

Література

Соловей Д.Ю. Досвід застосування енергетичного аналізу для оцінки технологічних процесів і технологій у рослинництві // Економіка АПК. - 2004. - № 3. - С. 91-94.

Соловей Д.Ю. Порівняльний аналіз енергетичної ефективності технологій вирощування озимої пшениці // АгроІнком. - 2005. - № 3-4. - С. 48-51.

Соловей Д.Ю. Порівняльний аналіз економічної ефективності технологій вирощування озимої пшениці // Економіка АПК. - 2006. - № 6. - С. 75-80.

Соловей Д.Ю. Енергоекономічна оцінка технологій виробництва пшениці в лісостеповій зоні // Економіка АПК. - 2007. - № 2. - С. 35-38.

Соловей Д.Ю. Вітчизняний і зарубіжний досвід оцінки та аналізу технологій у рослинництві на основі врахування повних затрат енергії // Механізація та електрифікація сільського господарства: Зб. наук. пр. Вип. № 87. - Глеваха: ПоліграфКонсалтинг. - 2003. - С. 264-269.

Размещено на Allbest.ru