Економічні аспекти взаємодії цивілізацій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічні аспекти взаємодії цивілізацій

1. Цивілізаційні аспекти економічного розвитку

Пошук найпридатнішої для України моделі суспільно-економічного розвитку, визначення нею оптимальної стратегії своєї поведінки в світовій економічній тполітичній системі вимагають чіткого окреслення цивілізаційної належності, усвідомлення своєї ментальної , культурної, біхевіористичної специфічності. Саме сприяння на глибині засади власної цивілізаційної культури, вміле використання в економічній політиці базових національних цінностей, органічне поєднання традиційних методів стимулювання економічної діяльності з сучасними західними, належне врахування особливостей вітчизняної ментальності та модернових досягнень світової наукової думки забезпечать реалізацію Україною своїх явних та потенційних конкурентних переваг, допоможуть посісти достойне місце в неофіційному світовому табелі рангів. Цивілізація є величезним паракраїнним, наднаціональним світовим утворенням, для якої характерний специфічний вияв людини, своєрідність культури , традицій, менталітету, загальне сприйняття світу. За найбільш поширеною класифікацією А. Дж. Тойнбі, сучасна наука розрізняє цивілізації живі та мертві. Серед перших виділять ті, що розвиваються, та ті, що занепали. До перших відносять лише західнохристиянську. Занепалими є цивілізації-сателіти на кшталт православної, іранської, японської тощо та цивілізацій-релікти, зокрема єврейська та місторіанська. Кордони цивілізацій не збігаються з державними. Дослідження цивілізаційного поступу доводять, що матеріальне буття багато в чому зумовлює специфіку формування цивілізації, але в подальшому розвитку духовна складова так само чинить сплив на розвиток матеріальної культури. Сучасний період розвитку цивілізацій позначений розгортанням глобалізацій них процесів. Включаючи цивілізації у загальний світовий розвиток, він одночасно, оскільки реалізується у формі активної експансії західнохристиянської цивілізації, - гальмує їх самостійний рух. Взаємодія цивілізацій відбувається нині у двох площинах. По-перше, це зіткнення цивілізацій, техногенних та традиційних, що найбільш яскраво виявляється в протиріччях між західнохристиянською та ісламською цивілізаціями, які іноді виливаються в озброєні конфлікти на кшталт іракського, ліванського, кувейтського тощо. По-друге, це зростання взаємопроникнення цивілізацій, актуалізація західних цінностей у східних цивілізаціях та інтерес до східних досягнень у сфері філософії, кулінарії, музики серед носіїв західнохристиянської культури.

Головними цінностями провідної цивілізації сучасності є:

* Домінанта ринкового господарства;

* Пріоритетність раціонального знання, формування на базі нього науки, ідей, інститутів і технологій;

* Принцип законності та захисту прав людини.

Основоположними принципами традиційних цивілізацій є такі:

* Спів падіння суб'єктів влади та власності;

* Переваги глибинного, традиційного, релігійного знання;

* Відсутність незалежності окремої людської особистості, домінанти прав індивіда над суспільними.

Здобувши безперечну перевагу в технологічному плані, західнохристиянська цивілізація розпочала беззбройний наступ на менш розвинені цивілізації, використовуючи як інструменти поневолення економічні важелі, підвищуючи культурну привабливість західних цінностей. Коригуючи розвиток слабких цивілізацій, вона забезпечує своє економічне домінування, отримуючи технологічну ренту, необхідні ресурси та розміщуючи в малорозвинених країнах екологічно небезпечні виробництва. Зростання зовнішніх боргів посилює залежність бідних країн від країн провідної цивілізації. Контроль за інформаційними потоками забезпечує формування прихильної до дій Заходу суспільної думки. Економічна трансформація втім є свідченням на користь актуальності західнохристиянських цінностей. Саме ідеї, притаманні цій цивілізації, забезпечують підвищення продуктивності праці, впровадження інноваційних технологій, домінування раціонального мислення, реалізацію вибору в термінах прагматизму. Окремі країни роблять відчайдушні спроби наблизитись до західних стандартів, зберігши при цьому свою цивілізаційну ідентичність. Цей шлях обрали Японія, Китай, Індія та ін. На жаль, спроба поєднати своє та запозичене на прикладі Японії виявилась продуктивною лише впродовж історично короткого проміжку часу і лише поступове посилення західної складової дозволяє країні втриматися на економічному олімпі. Інші країни намагаються наблизити свої базові культурні цінності чи протидіяти просуванню західних. В цілому західнохристиянська цивілізація повністю довела свою еволюційну перевагу й ефективність програми розвитку. Більшість цивілізацій поступово перетворюються в її сателітів, асимілюючи запропоновані цінності, іноді дуже жваво (Росія за Петра І, радянський експеримент, перебудова та відбудова). Разом з тим, підживлюючись досягненнями Заходу, цивілізації, що занепали, отримують новий імпульс розвитку, хоч і в фарватері провідної; це загрожує появою нових небезпек у майбутньому, коли певні проблеми в розвитку західнохристиянської цивілізації можуть призвести до конфліктів та зміни лідера. цивілізаційний постіндустріальний раціональний україна

Науково-технічна революція принесла домінуючій цивілізації не лише дивіденди, але й багато проблем:

Зростає соціальне розташування, поділ на високопрофесійних фахівців та низько кваліфікованих виконавців;

Зростає роль елітарності;

Послаблюється роль демократичних інститутів;

Зростання відчуження окремих осіб від сприйняття дійсності, її віртуалізація;

Зниження рівня моральних якостей у суспільстві;

Зростання злочинності;

Зростання інформаційного шуму.

Відповідно до цього цивілізація визначається як історично конкретний стан суспільства, який характеризується особливим способом праці, певною суспільно-виробничою технологією, відповідною матеріальною й духовною культурою. Перехід від одного рівня світової цивілізації до іншого здійснюється шляхом глобальних за своїм змістом технологічних революцій, що зумовлюють якісні зміщення в розвитку суспільно-продуктивної сили праці людини, способу її взаємодії з природою.

2. Становлення постіндустріального суспільства та місце в ньому України

Становлення постіндустріального суспільства являє собою найглибшу соціальну, економічну, технологічну й духовну революцію. Її найважливішою складовою є становлення нового соціального типу людини й характеру суспільних відносин. Якщо в середині ХХ ст. життєвий шлях людини майже повністю визначився її класовою чи стратною належністю, то наприкінці ХХ - початку ХХІ ст. найважливішу роль відіграють її здібності, талановитість, освіченість та кваліфікація. Характерною ознакою постіндустріального суспільства є двосекторна економіка, яка складається з сектору виробництва матеріальних благ і послуг, де домінують класичні ринкові відносини, і сектору, де накопичується людський капітал, створюються сутнісні сили людини. В цьому секторі панування ринкових відносин дуже сумнівне. Поступово другий сектор набуває домінантних рис, саме його розвиток визначає конкурентоспроможність країни, забезпечує технологічний прогрес, становлення новітніх галузей, випереджуючий розвиток. Прерогативи держави в цьому секторі поступово послаблюються. Людський капітал особистості постіндустріального суспільства формується внаслідок величезних витрат праці на виховання дітей у родині, витрат держави, приватних фондів і батьків, з одного боку, та зусиль дітей, школярів, студентів на опанування технологічними знаннями і цінностями власної цивілізації та ін., це забезпечує зростання вартості життя постіндустріальної людини.

Сучасні теоретики постіндустріального буття, так і не дійшовши до згоди у визначенні його сутності, звертають увагу на різні специфічні особливості нового, пропонують декілька можливих шляхів подальшого розвитку цього суспільства (Е. фон Вайцзеккер, Е. Б. Ловінс та Л. Х. Ловінс у своїй концепції «фактор» чотири»). Додатковими чинниками, що обумовлять специфіку нового суспільства найближчими десятиріччями є такі:

1. Нарешті чітко визначилась жорстка обмеженість ресурсів, більш того, поглиблюється їх поступове

вичерпання, ускладнення екологічної ситуації.

2. Постійно розширюється платоспроможний попит, зростає кількість споживачів та обсяг споживання.

Стимулюється задоволення віртуальних потреб, що вимагає за діяння все нових і нових ресурсів, прискорення їх

вичерпання.

3. Емерджентний науково-технічний прогрес призводить до надзвичайно морального за старіння обладнання,

невиправданих витрат на технологічне переозброєння.

4. Останніми кроками зростає порушення в співвідношенні між прогресивними інноваціями (ті, що забезпечують підвищення ефективності виробництва шляхом оптимізації) та радикальними (інновації, що забезпечують прорив на певному напрямку, формують навколо себе інноваційний кластер) на користь перших.

Кількість загроз, напевно, буде зростати в майбутньому, а причинами цього є:

- надто швидкий розвиток військових та інформаційних технологій, що може викликати хакерські диверсії, агресії високорозвинених у військовому аспекті держав проти менш розвинених і адекватні дії останніх, вкрай небезпечні наслідки військової "еволюції догори ногами" (застосування нанотехнологій, дифузія фронтів, критеріальна невизначеність військових дій та стихійного лиха);

- посилення політичної, культурної та релігійної нетерпимості, зростання націоналізму, шовінізму, релігійного фундаменталізму тощо. Такі проблеми охоплюють не тільки традиційні ареали ісламської цивілізації, а й розповсюджуються на західнохристиянську, індуську, єврейську;

- зростання дефіциту головних ресурсів у планетарному масштабі: із голодом вдається справлятися лише частково навіть в США, де 13 млн. дітей та підлітків не отримують належної кількості калорій, а щодо нафти поширюються апокаліптичні прогнози підвищення цін більш ніж до 100 дол.;

- загострюється конкуренція між США, Євросоюзом та очікується вихід на світову економічну арену нової могутньої держави Китаю;

- розрив між бідними країнами Півдня та багатими країнами Півночі посилюється, що збільшує поле потенційних конфліктів та фінансову нестабільність;

- поглиблюється демографічна криза. Зростання населення Землі майже повністю припадає на країни, що розвиваються, тоді як в розвинених країнах відбувається зменшення кількості представників титульних націй.

3. Економічні проблеми взаємодії цивілізацій

Хоч цивілізації й виступають як утворення незалежні та функціонують відповідно до внутрішньої логіки свого розвитку, але повна автаркічність існування навряд чи можлива. Відсутність взаємодії з іншими цивілізаціями, орієнтація лише на власну ідентичність зможе забезпечити стабільність функціонування, але така стабільність буде стабільністю статичного суспільства, яке стагнує і приречене на повільне загнивання. Зустріч з іншою цивілізацією, яка розвивалась на засадах відкритості, асиміляції позитивних здобутків оточення буде для такої автаркічної цивілізації-стагната катастрофою. Отже, більші переваги, за природним відбором, має проект, що передбачає налаштованість цивілізації на співпрацю з іншими, активне сприйняття їх досягнень. Зрозуміло, що найбільш інтенсивно процес обміну досягненнями між цивілізаціями буде відбуватися в регіонах їх межування. Саме тут посилюються дифузійне взаємопроникнення, утворюються тимчасовий симбіоз між двома чи більше цивілізаціями. Такі регіони можуть розглядатися як зони цивілізаційних стиків. Ці стики можуть припадати і на області зіткнення окремих цивілізацій (наприклад, ісламської та православної на Кубані, Північному Кавказі та Криму), і на територіально невеликі зони зіткнення цивілізацій у межах однієї парацивілізації (західнохристиянська та християн Далекого Заходу в Ірландії та Уельсі, єврейська та ісламська в Іудеї та Єфремі). Процеси розвитку суспільства за глобалізаційним сценарієм є головним напрямком сучасного світового розвитку. Але такий сценарій не є апріорі безальтернативним з формуванням однополюсного світу на чолі з західнохристиянською цивілізацією. Навпаки, глобалізація передбачає не тільки посилення ролі західнохристиянських цінностей в сучасному світі, а й залучення досягнень інших цивілізацій у домінуючу цивілізацію. Ця обставина має враховуватися Україною при розробці її стратегії розвитку та входження у світове співтовариство.

Размещено на Allbest.ru