Теоретико-методичні основи формування та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет технологій та дизайну

УДК 658.589

Спеціальність 08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Теоретико-методичні основи формування та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств

Вовчок Світлана Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Київському національному університеті технологій та дизайну Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Денисенко Микола Павлович, Київський національний університет технологій та дизайну МОН України, професор кафедри економіки, обліку і аудиту.

Офіційні опоненти:

- доктор економічних наук, професор Єрмошенко Микола Миколайович, Національна академія управління, проректор з наукової роботи;

- кандидат економічних наук, доцент Тарнавська Наталія Петрівна, Тернопільський національний економічний університет МОН України, доцент кафедри менеджменту організацій та інвестицій.

Захист відбудеться "26" травня 2009 року об 11.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.102.05 у Київському національному університеті технологій та дизайну МОН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2; 1 корпус, 3-й поверх, зала засідань.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного університету технологій та дизайну МОН України за адресою: 01011, м. Київ, вул. Немировича-Данченка, 2.

Автореферат розісланий "25" квітня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.О. Тарасенко.

Анотація

Вовчок С.В. Теоретико-методичні основи формування та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.04.00 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності) - Київський національний університет технологій та дизайну МОН України, Київ, 2009.

Дисертацію присвячено розробці теоретичних й методичних положень, прикладних рекомендацій щодо формування та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Визначена сутність інноваційного потенціалу підприємства як системи, складовими якої виступають підсистеми: інноваційні ресурси; інноваційна активність менеджменту; зовнішні комунікаційні інноваційні мережі; інноваційний результат, а також елементи (набір конкретних показників, котрі характеризують кожну підсистему) та резерви.

Проаналізовано існуючі методики формування та оцінки інноваційного потенціалу підприємства, виявлено їх переваги та недоліки. Розроблено методику оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств. Проведено апробацію наданих методичних рекомендацій на підприємствах легкої промисловості.

Обґрунтовано методичний підхід щодо оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу виходячи з його впливу на ринкову вартість підприємства.

Ключові слова: інновації, інноваційний потенціал, методика оцінки інноваційного потенціалу, легка промисловість, інноваційні стратегії, ринкова вартість підприємства.

Аннотация

Вовчок С.В. Теоретико-методические основы формирования и оценки инновационного потенциала промышленных предприятий. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.04.00 - экономика и управление предприятиями (за видами экономической деятельности) - Киевский национальный университет технологий и дизайна МОН Украины, Киев, 2009.

Работа посвящена разработке теоретико-методических положений, прикладных рекомендаций по формированию и оценке инновационного потенциала промышленных предприятий.

Инновационное развитие предприятий обуславливается как государствен-ной инновационной политикой, так и непосредственно зависит от эффективности использования инновационных ресурсов, техники и технологий, а также инновационно активного менеджмента. В решении этой проблемы особое внимание уделяется научному обоснованию методических рекомендаций по формированию, использованию и оценке инновационного потенциала промышленных предприятий.

Предлагается с позиции теории систем рассматривать инновационный потенциал в качестве разновидности экономической системы, которая должна включать не только общепринятые составляющие: элементы, связи, результат деятельности субъекта, но и каналы взаимодействия с внешней средой. Это позволит учесть влияние внешних факторов на величину инновационного потенциала, а построение разветвленных внешних коммуникационных сетей будет содействовать расширению границ и повышению качества инновационной деятельности предприятий.

Принцип системного подхода применен в диссертации для раскрытия сущности инновационного потенциала предприятия и определения его как системы, составляющими которой выступают подсистемы: инновационные ресурсы; инновационная активность менеджмента; внешние коммуникационные инновационные сети; инновационный результат и резервы, а также элементы (набор конкретных показателей, которые характеризуют каждую подсистему).

В работе дана оценка методам влияния государства на инновационную деятельность предприятий, с помощью которых государство формирует спрос предприятий на инновационные продукты, создает благоприятные условия для потребления инноваций предприятиями и населением, стимулирует предложения инноваций для субъектов инновационной деятельности, а также формирует эффективные элементы механизма связи продавца и покупателя инноваций.

Анализ методических подходов, касающихся оценки инновационного потенциала, дал основание утверждать об их противоречивости, что свидетельствует о необходимости их дальнейшего усовершенствования (обоснование необходимого состава и количества показателей, которые используются для такой оценки). По результатам частных показателей оценки целесообразно рассчитывать интегральный показатель, что обеспечит сравнение полученных результатов.

Обоснована методика оценки инновационного потенциала предприятий, который имеет такие составляющие: инновационные ресурсы (технико-технологические, информационные, интеллектуальные, финансовые, маркетинговые); инновационная активность менеджмента (наличие квалифицированного инновационного менеджмента, инновационной культуры, организационной структуры для внедрения инноваций); инновационные сети (взаимодействие предприятия с рынком; с государственными и местными органами власти; с партнёрами по бизнесу; с учебными заведениями и научными учреждениями); результативность использования инновационного потенциала (наличие и уровень новизны инноваций; факторы инновационности; финансовые показатели от внедрения инноваций). Экспертным путём определены коэффициенты весомости каждой составляющей инновационного потенциала и её элементов; проведена балльная оценка этих показателей по шкале оценки, которая имеет интервалы от 0 (отсутствие значений показателя) до 1 (наивысшее значение). Путём умножения весомости на баллы определена оценка каждой составляющей и интегральная оценка инновационного потенциала предприятия.

Обоснован комплексный поход к определению эффективности использования инновационного потенциала на основе сопоставления значений рыночной стоимости предприятий до и после изменения инновационного потенциала предприятия. Оценка влияния изменения инновационного потенциала на рыночную стоимость предприятий легкой промышленности подтвердила эффективность проведенных мер, что нашло свое выражение в получении дополнительной стоимости предприятий.

Ключевые слова: инновации, инновационный потенциал; методика оценки инновационного потенциала; легкая промышленность, инновационные стратегии; рыночная стоимость предприятия.

Annotation

Vovchok S.V. The theoretically-methodical foundation of innovation potation formation and estimation of industrial enterprises. - Manuscript.

The thesis for obtaining the candidate of scientific degree in economic science on a specialty 08.00.04 - economy and management of the enterprises (according to the type of economical business). - Kiev National University of Technologies and Design, Ministry of Education and Science of Ukraine, Kiev, 2009 year.

The thesis has been aimed to formulate certain aspects of theoretical and methodical positions of applied recommendations of formation and estimation of the innovation potation at the industrial enterprises.

The contests of innovation potation as a system are based, with such subsystems: innovation recourses; innovation activity of management; external communication innovation net, innovation result and also elements (the point indicators which characterize the each subsystem) and reserves.

All possible methods of the innovation potation formation and estimation of industrial enterprises are analyzed with their advantages and disadvantages. Some methods of the innovation potation evaluation of industrial enterprises are developed. The approbation of methodical recommendations at light industry enterprises is lead.

The methodical aspects to estimate the affective use of innovation potation are developed as the result of it is influence on market value of enterprise.

Keywords: innovation, innovation potation, methods innovation potation estimation, light industry, innovation strategy, market value of enterprise.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Інновації на сучасному етапі розвитку економіки стають головним засобом збереження конкурентоспроможності та виступають невід'ємною частиною підприємницької діяльності. Досвід розвинених країн світу показує, що найкращих успіхів в економіці й добробуті громадян досягли країни, котрі стимулювали розвиток інновацій. Проблема інноваційного розвитку підприємств обумовлюється як державною інноваційною політикою, так і безпосередньо залежить від ефективності використання інноваційних ресурсів, техніки та технологій, а також інноваційно активного менеджменту. У вирішенні цієї проблеми особлива увага повинна приділятися науковому обґрунтуванню методичних підходів щодо формування, використання та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Фінансово-економічна криза, крім ускладнень господарської діяльності, може створювати й сприятливі умови для розвитку невеликих підприємств в разі обрання ними наступальної стратегії, зокрема, внаслідок залучення інвестицій за рахунок інтеграції з партнерами по бізнесу для застосування інноваційних технологій, випуску новітніх продуктів.

Антикризові заходи європейських виробників продукції легкої промисловості, котрі є актуальними й для українських підприємств, полягають у впровадженні інновацій, збільшенні обсягів виробництва при розширенні асортименту продукції та освоєнні нових ринків. При цьому робиться ставка й на експансію високоякісної продукції внаслідок застосування інноваційних способів обробки тканин, нових технологій крою, складних кольорів моделей, широкого вибору різноманітної фактури. Антикризовим заходом виступає також розробка нових взаємовідносин із партнерами, збереження їх лояльності до обраної марки.

Проблемам різних аспектів інноваційного розвитку промислових підприємств присвячені праці відомих вітчизняних та зарубіжних дослідників. Серед зарубіжних науковців можна назвати таких, як І. Ансоф, Л. Водачек, П. Завлін, Б. Санто, Б. Твісс, Р. Фатхутдінов, М. Фучик, Й. Шумпетер, Ю. Яковець. Широкого висвітлення ці проблеми набули також у працях таких відомих вітчизняних вчених: В.П. Александрова, Ю.М. Бажал, А.С. Гальчинський, В.М. Геєць, А.П. Гречан, А.В. Гриньов, М. П. Денисенко, М.М. Єрмошенко, М.І. Крупка, Н.П. Тарнавська, М.І. Туган-Барановський, Д.М. Черваньов, М.Г. Чумаченко, Н.І. Чухрай, В.Г. Федоренко.

Проте достатньо не приділено уваги деяким питанням теоретичного та прикладного характеру, зокрема ролі держави у забезпечені попиту й пропозиції на інновації для промислових підприємств, взаємодії продавців та покупців інноваційних продуктів, а також системному підходу до формування показників інноваційного потенціалу підприємств, його місцю у формуванні інноваційної стратегії розвитку підприємства та оцінці впливу інноваційного потенціалу на ринкову вартість компаній.

Важливість розв'язання науково-методичних проблем та надання рекомендацій прикладного характеру щодо формування інноваційного потенціалу промислових підприємств, його використання й оцінки обумовили вибір теми дослідження, її мету та основні завдання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано відповідно до плану науково-дослідних робіт Київського національного університету технологій та дизайну "Фундаментальні економічні дослідження проблем активізації інвестиційно-інноваційної діяльності в економіці України" (Державний реєстраційний номер 0207U008589, 2008), "Фундаментальні проблеми економіки. Реструктуризація промисловості України в умовах глобалізації та шляхи активізації інноваційно-інвестиційних процесів на підприємствах" (Державний реєстраційний номер 0108U010260, 2009) та "Вдосконалення системи управління розвитком підприємств легкої промисловості в умовах трансформаційних процесів в економіці Україні" (Державний реєстраційний номер 0107U002975, 2007-2008). Особистий внесок автора полягає у розробці методичних підходів щодо: формування інноваційного потенціалу промислових підприємств; використання його при розробці інноваційної стратегії; оцінки його впливу на ринкову вартість суб'єктів господарювання.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розробка теоретико-методичних основ та практичних рекомендацій щодо формування й оцінки інноваційного потенціалу, визначення його ролі у виборі інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств, створення їх додаткової вартості для задоволення зростаючих потреб ринку.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність розв'язання таких основних завдань:

- розкрити сутність та зміст поняття "інновація" з урахуванням особливостей легкої промисловості;

- застосувати принцип системного підходу до розкриття сутності інноваційного потенціалу;

- провести аналіз сучасного стану й тенденцій інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості залежно від розвитку їх інноваційного потенціалу;

- оцінити передумови й чинники, що впливають на величину інноваційного потенціалу підприємств;

- обґрунтувати структуру, систему оцінок та вибір показників формування інноваційного потенціалу на підставі узагальнення існуючих методичних підходів;

- розробити методику формування й оцінки інноваційного потенціалу підприємств;

- провести експериментальні розрахунки щодо формування та оцінки інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості;

- застосувати оцінку інноваційного потенціалу при розробці інноваційної стратегії розвитку підприємств;

- здійснити прогнозні оцінки впливу інноваційного потенціалу на ринкову вартість підприємств.

Об'єктом дослідження є процес формування системи показників інноваційного потенціалу промислових підприємств у складі відповідних підсистем, елементів.

Предметом дослідження є теоретичні, методичні та прикладні аспекти формування, використання інноваційного потенціалу та визначення його впливу на ринкову вартість промислових підприємств.

Методи дослідження. Теоретичною основою положень дисертаційної роботи виступили методологія та загальнонаукові принципи проведення комплексних досліджень. Розв'язання поставлених у дисертаційній роботі завдань здійснено із використанням таких методів наукового дослідження: монографічного - при вивченні теоретико-методичних засад сутності інновацій та інноваційного потенціалу промислових підприємств; абстрактно-логічного - при дослідженні методів державного регулювання інноваційного розвитку промислових підприємств; графічного, економіко-статистичного, економічного аналізу - при виявленні стану й динаміки економічних, фінансових показників; бенчмаркінгу - при порівнянні інноваційних потенціалів підприємств та еталону; експериментального методу - при апробації розробленої методики; економіко-математичного методу - при обґрунтуванні методики ринкової оцінки підприємства при зростанні його інноваційного потенціалу. Розрахунки та обробка отриманих результатів здійснювалась з використанням засобів комп'ютерної техніки Microsoft Excel, Microsoft Visio.

Інформаційною базою дослідженн є дані Державного комітету статистики України, Міністерства промислової політики України, Сумської обласної державної адміністрації, матеріалів фінансової звітності та оперативної інформації з інноваційної діяльності промислових підприємств, а також наукових, періодичних видань, наукових конференцій та ресурсів мережі Internet.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному:

вперше:

- обґрунтовано з позиції теорії систем підхід до визначення сутності інноваційного потенціалу як різновиду економічної системи, яка повинна включати не тільки загально прийнятні складові: елементи, зв'язки, результат діяльності суб'єкта, але й канали взаємодії її із зовнішнім середовищем, що дозволить врахувати також вплив зовнішніх факторів на величину інноваційного потенціалу; побудова розгалужених зовнішніх комунікаційних мереж сприятиме розширенню меж та підвищенню якості інноваційної діяльності підприємств;

- запропоновано методичний підхід до формування показників інноваційного потенціалу промислових підприємств з позиції системи, котрий на відміну від існуючих підходів базується не тільки на ресурсних показниках, але й містить підсистемні складові - інноваційні ресурси, інноваційна активність менеджменту; зовнішні комунікаційні інноваційні мережі; інноваційний результат, а також елементи (набір конкретних показників, котрі характеризують кожну підсистему) та резерви; це дозволить найбільш повно оцінити спроможність підприємства до реалізації інноваційних заходів;

удосконалено:

- методичний підхід щодо оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу та його впливу на ринкову вартість підприємства, що сприятиме вибору лише тих інноваційних заходів, котрі сприяють зростанню ринкової вартості підприємства;

- методичний інструментарій формування та оцінки інноваційного потенціалу, котрий визначає його сукупність ресурсних складових та потенціалів, а також суміщення системи часткових показників й інтегральної оцінки з використанням всіх видів показників: якісних та кількісних (абсолютних, бальних, відносних), еталонних в якості порівняння інноваційних потенціалів досліджуваних підприємств;

- оцінку методів державного регулювання інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості з огляду їх впливу на формування попиту й пропозиції на інновації та встановлення ефективних елементів механізму зв'язку продавця й покупця інноваційних продуктів;

дістали подальшого розвитку:

- визначення сутності інновацій (з урахуванням особливостей продукції легкої промисловості, орієнтованої на динаміку модних тенденцій), котрі являють собою кінцевий результат інноваційної діяльності та виступають у вигляді нових: функцій продукції, дизайну продукту або його удосконалення, типів товарів, необхідних ринку, нового або удосконаленого технологічного чи організаційного процесу, у новому підході до маркетингу або в новій методиці підвищення кваліфікації працівників, що використовуються у практичній діяльності підприємств для досягнення прибутку та соціального ефекту;

- методичні рекомендації щодо використання інноваційного потенціалу як основного компоненту алгоритму формування інноваційної стратегії розвитку підприємства.

Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що запропонований методичний підхід до формування системи показників інноваційного потенціалу промислових підприємств доведений до рівня практичних рекомендацій, використаний на окремих підприємствах легкої промисловості та може застосовуватися для оцінки інноваційного потенціалу підприємств інших галузей для їх порівняння, формування інноваційної стратегії, визначення їх впливу на ринкову вартість підприємств. Наукові результати дисертаційного дослідження знайшли своє практичне застосування на ряді підприємств легкої промисловості України, що підтверджується відповідними довідками, зокрема на ТОВ "Сумикамволь" (довідка №09-02/31/1 від 03.02.09), ЗАТ"Роменська гардинно-тюлева фабрика" (довідка №101а від 16.02.09), а також в Сумській обласній державній адміністрації (довідка №01-01/284 від 17.02.09).

Результати досліджень теоретичного і прикладного характеру використовуються в навчальному процесі Київського національного університету технологій та дизайну МОН України при викладанні дисциплін: "Економіка й організація інноваційної діяльності", "Провайдинг інновацій", "Теорія бухгалтерського обліку", "Підприємницька діяльність", "Інноваційний розвиток галузей економіки" (довідка №04-71/8311 від 17.02.09).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є завершеною науковою працею, в який викладено авторський підхід до вирішення проблеми формування системи показників інноваційного потенціалу промислових підприємств на основі системного підходу. Наукові положення, розробки та пропозиції, що містяться в роботі, одержані автором самостійно.

Апробація результатів дисертації. Основні положення результатів дослідження доповідалися й одержали схвалення на 4 міжнародних конференціях та семінарах, зокрема: Міжнародна науково-практична конференція "Пріоритетні напрямки розвитку змішаної економіки" (м. Київ, 18.10.2007 р.); Міжнародний науковий семінар "Інформаційна економіка: проблеми та шляхи розв'язання" (м. Стамбул (Туреччина), 05.11.2007 р.); VIII Міжнародний науковий форум "Перспективні задачі інженерної науки" (м. Вінніпег (Канада), 03.07.2007 р.); VII Міжнародна науково-практична конференція "Проблеми планування виробництва в ринкових умовах" (м. Алушта, 02.10.2008 р.).

Публікації. За результатами проведених досліджень автором опубліковано 11 робіт (з них 5 одноосібно); загальний обсяг опублікованого матеріалу 8,2 д. а., з якого особисто автору належить 2,5 д. а., у тому числі 8 робіт (загальним обсягом 6,6 д. а.) - у наукових фахових виданнях .

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, десяти підрозділів, висновків, списку використаних джерел (166 найменувань) й 26 додатків на 77 сторінках. Основний зміст роботи викладено на 183 сторінках комп'ютерного тексту, в тому числі 49 таблиць, 26 рисунків.

2. Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету, завдання, предмет та об'єкт, методи дослідження, розкрито наукову новизну й практичну значимість отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретичні засади визначення системи показників інноваційного потенціалу підприємства" досліджено розвиток теорії інновацій, виявлено сутність і зміст поняття "інноваційний потенціал підприємства", застосовано системний підхід до вибору показників формування інноваційного потенціалу промислових підприємств.

Відсутність єдності в поглядах щодо визначення поняття "інновація" викликає необхідність подальшого глибокого їх вивчення з метою уникнення існуючої невизначеності у понятійному апараті теорії інновацій, що дозволить обминати складнощі й у практичній діяльності (визначенні поняття "інноваційності підприємств" з метою державного стимулювання, однозначне трактування інновації для об'єктивної оцінки інноваційного потенціалу підприємств з метою вибору відповідної інноваційної стратегії, підвищення конкурентоспроможності на ринку).

На сьогодні існують два шляхи щодо виникнення інновацій з позиції ринку: з одного боку, інновації можуть народжуватись попитом, з іншого боку, інноваційний продукт може пропонуватися ринку. Визначальними причинами виникнення інновацій виступають економічні фактори, пов'язані із попитом й потребами ринку. Перехід до ринкових умов господарювання диктує нові вимоги до системи науково-дослідних робіт. Це означає необхідність початку процесу науково-технічних розробок, а саме результатів маркетингових досліджень.

Особливо актуальним цей процес є для підприємств легкої промисловості, продукція якої залежить від тенденцій моди, тому повною мірою повинна бути орієнтована на потреби споживачів, а саме з визначення потреб ринку у нових продуктах починається процес їх конструювання й виробництва.

Зважаючи на особливість продукції й діяльності підприємств легкої промисловості на ринку високої конкуренції, в дисертації запропоновано визначення інновацій, котрі являють собою кінцевий результат інноваційної діяльності, виступають у вигляді нових: функцій продукції, дизайну продукту або його удосконалення, типів товарів, необхідних ринку, нового або удосконаленого технологічного чи організаційного процесу, у новому підході до маркетингу або в новій методиці підвищення кваліфікації працівників, що використовуються у практичній діяльності підприємств для досягнення прибутку та соціального ефекту.

У наукових джерелах не існує однозначних підходів щодо визначення поняття інноваційний потенціал підприємства. Відповідно до одних підходів він ототожнюється з науково-технічним потенціалом або розглядається як складова інтелектуального потенціалу. Згідно інших підходів - виступає як одна із рівнозначних складових загального потенціалу підприємства.

В роботі пропонується розгляд сутності й структури інноваційного потенціалу з позиції теорії систем.

У зв'язку з цим уточнено визначення поняття "економічна система", котра до загально відомих компонентів (підсистеми; елементи; зв'язки; цілі, направлені на конкретний результат; суб'єкт, котрий досліджує та приймає рішення про розвиток системи), повинна також включати комунікаційні мережі для взаємодії суб'єкта із зовнішнім середовищем, зважаючи на відкритість економічних систем.

Доведено необхідність застосування принципу системного підходу до розкриття сутності інноваційного потенціалу підприємства та визначено, що інноваційний потенціал як система являє собою сукупність підсистем: інноваційних ресурсів, інноваційної активності менеджменту, інноваційних мереж, інноваційного результату, а також їх елементів й резервів, котрі забезпечують спроможність підприємства на якісно новій основі реалізувати мету інноваційної діяльності відповідно до потреб ринку.

У цьому зв'язку в дисертації запропоновано систему інноваційного потенціалу описати формулою:

SIP = f (A, N, R,K, Z), (1)

де SIP - система розвитку інноваційного потенціалу підприємства;

A, N, K, Z - підсистеми (інноваційні ресурси; інноваційна активність менеджменту; зовнішні комунікаційні інноваційні мережі; інноваційний результат);

R - внутрішня взаємодія між складовими системи.

В роботі обґрунтовано такі елементи підсистем інноваційного потенціалу підприємств. Елементами підсистеми "інноваційні ресурси" доцільно визнати такі: техніко-технологічні; інформаційні, інтелектуальні, фінансово-економічні, кадрові, маркетингові.

Техніко-технологічні ресурси являють собою дослідницьке, експериментальне, технологічне обладнання. Інформаційні ресурси характеризують забезпеченість підприємства системою інформації для здійснення ефективної інноваційної діяльності. Інтелектуальні ресурси відображають існуючі науково-технічні напрацювання, наявність операційних баз даних.

Фінансові ресурси є найбільш важливими елементами розвитку підприємств, котрі здійснюють інноваційну діяльність. Інноваційний потенціал, крім матеріальних та нематеріальних засобів, включає персонал, котрий має спеціальну освіту й досвід для ефективного використання коштів та ресурсів.

Маркетингові інновації, котрі використовуються при управлінні інноваційними процесами, передбачають підхід одночасного розгляду товару та інновації, з позиції як виробника, так й споживача.

Елементи підсистеми "інноваційна активність менеджменту" характеризують наявність кваліфікованого інноваційного менеджменту (ключової фігури, персоналу, крос-функціональної команди), наявність інноваційної культури та спроможність менеджменту підприємств формувати ефективну організаційну структуру для впровадження інновацій.

Саме організація впровадження нововведень значною мірою обумовлює темпи інноваційного розвитку на підприємствах. Для підтримки перспективних інновацій необхідно створити відповідну організаційну структуру, мета якої - координація інноваційної діяльності по підприємству у цілому.

Елементами підсистеми "інноваційні мережі" виступають показники: взаємодії підприємства з ринком; оцінка взаємодії із державними та місцевими органами влади; взаємодії із партнерами по бізнесу; зв'язків із навчальними закладами та науковими установами. Слабким місцем використання інноваційного потенціалу є недостатня пропускна спроможність каналів зв'язку між компонентами інноваційного потенціалу й зовнішнім середовищем, що обмежує надходження всіх ресурсів для здійснення інноваційної діяльності. Тому побудова розгалужених зовнішніх комунікаційних мереж сприятиме розширенню меж та забезпеченню високої якості інноваційної діяльності підприємств.

Елементами підсистеми "Результативність використання інноваційного потенціалу" є: наявність та рівень новизни інновацій; фактори інноваційності; фінансові показники від впровадження інновацій.

Результативна складова інноваційного потенціалу має двоєдину природу. З одного боку, вона є кінцевим результатом, сенсом, метою діяльності та проявляється у вигляді готового інноваційного продукту. З іншого боку, її зростання сприяє розвитку всіх складових підсистем інноваційного потенціалу.

Характеристика інноваційного потенціалу як системи дозволяє глибше зрозуміти це складне поняття й виявити головну його особливість, яка проявляється у синергічному ефекті. Такий ефект обумовлюється взаємодією внутрішніх й зовнішніх підсистем та елементів інноваційного потенціалу.

У другому розділі "Методичні основи формування та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств" досліджено сучасний стан й методи формування та оцінки інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості, здійснено оцінку методів державного регулювання інноваційного розвитку підприємств, узагальнено та систематизовано існуючі методичні підходи до оцінювання інноваційного потенціалу промислових підприємств.

В ході дослідження виявлено тенденції до погіршення показників інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості. Зниження на сучасному етапі інноваційної активності пов'язане із значним комерційним ризиком щодо інвестування інноваційної сфери, необхідністю вкладення значного обсягу інвестиційних ресурсів й тривалим терміном окупності, недосконалістю правового забезпечення науково-технічної та інноваційної діяльності, специфікою внутрішнього ринку. Це підтверджується, насамперед, невисокою часткою інноваційно активних підприємств у загальній їх кількості. За даними Державного комітету статистики України у 2007 р. лише кожне десяте підприємство легкої промисловості займалося інноваційною діяльністю. Ще менші досягнення цих підприємств з випуску інноваційної продукції, частка якої по відношенню до загального обсягу реалізованої промислової продукції у 2007 р. склала лише 3,1%.

Такі низькі показники обмовлені обмеженими можливостями підприємств у фінансуванні інноваційної діяльності (табл.1).

У легкій промисловості протягом 2005-2007 р. у два рази зросла загальна сума фінансування інноваційної діяльності, в 1,2 рази зросло фінансування за рахунок власних коштів, і майже у чотири рази збільшилась сума кредитів банків. Однак, основним джерелом інновацій були й залишаються власні кошти підприємства. Держава та місцеві бюджети не беруть участь у фінансуванні інноваційної діяльності підприємств легкої промисловості. інноваційний вартість ринок

В ході дослідження інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості виявлено суттєві недоліки в статистичних методах оцінки окремих його показників. У вітчизняних наукових джерелах та офіційних статистичних звітах для кількісних та якісних оцінок інноваційності підприємств вживаються переважно локальні й практично відсутні інтегральні показники. Останні дозволяють визначати рівень інноваційного потенціалу підприємства як передумови його економічного зростання, а також можливість порівняння інноваційного потенціалу підприємств галузі для управління їх конкурентоспроможністю.

Інноваційна активність підприємств значною мірою залежить від активності держави у створенні найбільш сприятливого економічного середовища, в якому здійснюється інноваційний розвиток суб'єктів господарювання. В роботі доведено недостатньо активну роль держави у формуванні попиту суб'єктів господарювання на інноваційні продукти та стимулюванні пропозицій нововведень для суб'єктів інноваційної діяльності, а також формуванні ефективних елементів механізму зв'язку продавця й покупця інновацій. Надані пропозиції щодо активізації цієї діяльності.

Аналіз методичних рекомендацій, представлених у наукових джерелах щодо оцінки інноваційного потенціалу, дав підставу стверджувати про невелику їх кількість та суперечливість. Переважаючими є такі підходи: інноваційний потенціал - сума ресурсних складових; або - складових певних видів ресурсів й інтелектуального потенціалу; або - складових різних видів потенціалів підприємства. Потребує удосконалення склад і кількість показників, котрі використовуються для такої оцінки. За результатами проведеної оцінки доцільно розраховувати інтегральний показник, що забезпечить порівняння отриманих даних.

Доведено, що складність поняття "інноваційний потенціал" не дозволяє його вимірювати одним показником, тому слід залучати значну кількість показників, а також важливо, щоб вони об'єктивно характеризували рівень інноваційного потенціалу. В роботі обґрунтовано доцільність використання не тільки об'єктивних, але й експертних оцінок, адже важко одними кількісними показниками охарактеризувати організаційно-управлінську структуру підприємства, рівень взаємодії підприємства із ринком і зовнішнім середовищем.

Методи оцінки інноваційного потенціалу передбачають його зіставлення з оптимальним, нормативним рівнями або з певним еталоном. Враховуючи особливості легкої промисловості, а саме велику кількість підгалузей й видів економічної діяльності підприємств, для вибору еталону інноваційного потенціалу необхідно обирати найкращі показники підприємств тільки тих підгалузей, до яких вони відносяться.

У третьому розділі "Основні напрями удосконалення системи формування та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств" запропоновано методичний підхід щодо формування та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств; застосовано оцінку інноваційного потенціалу для розробки інноваційної стратегії розвитку підприємств; обґрунтовано методичний підхід до оцінки впливу інноваційного потенціалу на ринкову вартість підприємств та представлені результати апробацій зазначених рекомендацій на підприємствах легкої промисловості

В роботі запропоновано авторську методику оцінки інноваційного потенціалу підприємств, котрий має такі чотири складові (інноваційні ресурси; інноваційна активність менеджменту; інноваційні мережі; інноваційний результат). Інноваційна діяльність, її ресурсне забезпечення та управління інноваційними процесами відносяться до питань з високим ступенем складності, що передбачає використання знань спеціалістів для проведення кількісних (абсолютні статистичні величини), якісних (вербальних) та бальних експертних оцінок. Оптимальний склад групи експертів - 20-30 спеціалістів. Розрахунок компетентності кожного експерта здійснюється з допомогою вагових коефіцієнтів методом взаємооцінки.

Оцінка інноваційного потенціалу підприємств передбачає збір статистичної та оперативної інформації на підставі чотирьох груп анкет, котрі за змістом відповідають чотирьом підсистемам інноваційного потенціалу підприємства. Експерти на основі анкет оцінюють інноваційний потенціал за кількісними та якісними параметрами. До членів експертної комісії увійшли фахівці аналізованих підприємств: заступники директорів з економіки, з виробництва, комерційні директори, маркетологи, а також фахівці з роздрібної торгівельної мережі, представники основних оптових клієнтів, наукових інститутів, спеціалісти Сумської облдержадміністрації. Загальна кількість експертів - 26 осіб.

При обробці анкет здійснено бальну оцінку цих показників за шкалою, котра має інтервали від 0 (відсутність значення показника) до 1 (найвище значення показника). Результати експертного опитування виявилися надійними (коефіцієнт конкордації більше нуля (W = 0,4262), а фактичне значення критерію Пірсона перевищує табличне значення, ч2? ч2таб, (33,24 >11, 3449). Це означає, що гіпотеза про узгодженість думок експертів у ранжуванні є вірною, а результати експертного опитування визнаються достовірними.

При розробці методики формування й оцінки інноваційного потенціалу підприємства обґрунтовано вибір складових, критеріїв оцінки й показників інноваційного потенціалу, котрі всебічно розкривають його сутність, не дублюють один одного, є порівняними з аналогічними показниками інших підприємств галузі й підприємств, обраних за базу порівняння (еталон).

Запропонована система показників оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств дозволяє об'єктивно вимірювати їх інноваційний потенціал, встановлювати взаємозв'язок загальних та індивідуальних показників розвитку інноваційного потенціалу та може слугувати інструментом визначення перспективних стратегічних напрямів інноваційного розвитку підприємств.

Кожна підсистема інноваційного потенціалу описується певними показниками, котрі відображають стан й резерви розвитку кожної із його підсистем. Це дає можливість вимірювати сильні й слабкі сторони інноваційного потенціалу підприємства й приймати рішення щодо їх корегування (рис. 1).

У формалізованому вигляді інтегральну оцінку інноваційного потенціалу підприємства з урахуванням чотирьох складових (блоків) синтетичних індикаторів пропонується визначати за формулою:

, (2)

за умови ,

де - коефіцієнт вагомості (значущості) і-ої складової інноваційного потенціалу підприємства; СIn - інтегральна оцінка інноваційного потенціалу підприємства; CInR - оцінка рівня інноваційних ресурсів; CInA - оцінка інноваційної активності менеджменту підприємства; CInN - оцінка рівня іннова-ційних мереж; CInRD - оцінка результативності використання інноваційного потенціалу.

Експерти встановлюють коефіцієнти вагомості чотирьох структурних підсистем інноваційного потенціалу підприємства та коефіцієнти вагомості елементів всередині кожної з цих складових. Запропонований склад показників найбільшою мірою відповідає меті створення методики оцінки інноваційного потенціалу підприємств.

При цьому, інтегральна оцінка інноваційного потенціалу більш успішного в інноваційному плані підприємства повинна бути максимальною max, а max = 1,0. Таке значення має еталонне гіпотетичне підприємство, обране за методом бенчмаркінгу з найкращими показниками інноваційного потенціалу серед підприємств певної галузі (підгалузі).

За представленою методикою сформовано показники й виконано розрахунки оцінки інноваційних потенціалів підприємств текстильної промисловості (ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД" - таке іменування підприємство мало до 10.02.09 р.).

Величина інноваційного потенціалу обох аналізованих підприємств дещо відстає від еталонних показників. Це свідчить про резерви для вдосконалення інноваційних потенціалів та окремих його складових по підприємствах текстильної галузі, що дозволить оперативно управляти їх інноваційним розвитком. В той же час за числовою шкалою значень інноваційного потенціалу підприємств, запропонованою у дисертації, інноваційний потенціал кожного з аналізованих підприємств знаходиться у інтервалі 0,33-0,70 й оцінюється як сприятливий.

Одержані значення показників рівня інноваційного потенціалу аналізованих підприємств рекомендується використовувати для вибору стратегії інтегрального зростання. Результати проведеного на ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД" стратегічного аналізу та оцінка їх інноваційного потенціалу засвідчили доцільність обрання базової стратегії інтеграційного зростання на інноваційній основі. Перелік заходів щодо реалізації запропонованої стратегії інтеграційного зростання з інноваційною складовою надано у табл.3.

Впровадження запропонованих заходів на ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД" сприятиме ефективній реалізації стратегії інтеграційного зростання з інноваційною складовою.

Враховуючи попередньо проведену модернізацію виробничих процесів на обох підприємствах, а також складнощі з інвестуванням в умовах фінансово-економічної кризи, обґрунтовано доцільність реалізації тільки найефективніших заходів із інноваційного розвитку підприємств: придбання новітнього обладнання та прогресивних технологій для завершальної стадії технологічного процесу виготовлення високоякісної продукції, створення постійно діючої структури для впровадження інновацій у вигляді міжфункціональної служби, яка включатиме відділи маркетингу та інновацій.

Формуванню системи лояльності клієнтів сприятиме впровадження програмного продукту для управління взаємовідносинами з клієнтами. Для реалізації інноваційних заходів в умовах фінансової кризи запропоновано їх інвестування за участю коштів партнерів по бізнесу внаслідок вертикальної інтеграції з підприємствами-споживачами й постачальниками.

Обґрунтовано комплексний підхід до визначення показників ефективності використання інноваційного потенціалу на основі зіставлення значень ринкової вартості підприємств до й після зміни їх інноваційного потенціалу. Оцінка ринкової вартості підприємств здійснювалась методом дисконтування грошових потоків відповідно до Національного стандарту №3 "Оцінка цілісних майнових комплексів".

Оцінка впливу зміни інноваційного потенціалу на ринкову вартість підприємств легкої промисловості засвідчила ефективність проведених заходів, що знайшло своє вираження в отриманні їх додаткової вартості, у тому числі у ТОВ "Сумикамволь" - на 675,7 тис. грн. та ТОВ "Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД" - на 1152,5 тис. грн.

Висновки

Дисертаційна робота дозволяє розв'язати важливу наукову проблему, пов'язану з формуванням інноваційного потенціалу підприємства, визначенням його ролі у формуванні інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств та створенні їх додаткової вартості.

За результатами проведеного дослідження сформульовано такі висновки та пропозиції:

1. Інноваційний розвиток підприємств обумовлюється як державною інноваційною політикою, так й безпосередньо залежить від ефективності використання інноваційних ресурсів, техніки та технологій, а також інноваційно активного менеджменту. У вирішенні цієї проблеми особлива увага приділяється науковому обґрунтуванню методичних рекомендацій щодо формування, використання та оцінки інноваційного потенціалу промислових підприємств.

2. Встановлено, що легка промисловість не відноситься до високотехнологічних галузей, в той же час її продукція повинна постійно оновлюватися під впливом модних тенденцій. У цьому зв'язку з урахуванням особливостей продукції легкої промисловості набуло подальшого розвитку визначення сутності інновацій, які являють собою кінцевий результат інноваційної діяльності, виступають у вигляді нових: функцій продукції, дизайну продукту або його удосконалення, типів товарів, необхідних ринку, нового або удосконаленого технологічного чи організаційного процесу, у новому підході до маркетингу або в новій методиці підвищення кваліфікації працівників, котрі використовуються у практичній діяльності підприємств для досягнення прибутку та соціального ефекту.

3. Принцип системного підходу застосовано автором до розкриття сутності інноваційного потенціалу підприємства та визначення його як системи, складовими якої виступають підсистеми, елементи. Підсистемами інноваційного потенціалу підприємства пропонується обрати такі: інноваційні ресурси; інноваційна активність менеджменту; зовнішні комунікаційні інноваційні мережі; інноваційний результат.

4. Дослідження інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості виявило суттєві недоліки в статистичних методах оцінки окремих його показників в силу того, що у вітчизняних наукових джерелах й офіційних статистичних звітах показники, що характеризують інноваційний потенціал та інноваційні результати, розраховуються локально, а їх взаємозв'язок встановлюється лише завдяки аналітичним якісним оцінкам.

5. В роботі надано оцінку методам впливу держави на інноваційну діяльність підприємств при формуванні попиту суб'єктів господарювання на інноваційні продукти, створенні сприятливих умов для споживання інновацій підприємствами у виробничій діяльності та стимулювання пропозицій щодо нововведень для суб'єктів інноваційної діяльності, а також формування ефективних елементів механізму зв'язку продавця й покупця інновацій.

6. Аналіз розглянутих методичних підходів щодо оцінки інноваційного потенціалу дав підставу стверджувати про їх суперечливість й засвідчив необхідність їх подальшого удосконалення з позиції обґрунтування необхідного складу й кількості показників, котрі використовуються для такої оцінки. За результатами часткових показників оцінки доцільно розраховувати інтегральний показник, що забезпечить порівняння отриманих даних.

7. Обґрунтовано методику оцінки інноваційного потенціалу підприємств, що має такі складові: інноваційні ресурси (техніко-технологічні, інформаційні, інтелектуальні, фінансові, маркетингові); інноваційна активність менеджменту (наявність кваліфікованого інноваційного менеджменту, інноваційної культури, організаційної структури для впровадження інновацій); інноваційні мережі (взаємодія підприємства з ринком; з державними та місцевими органами влади; з партнерами по бізнесу; з навчальними закладами та науковими установами); результативність використання інноваційного потенціалу (наявність та рівень новизни інновацій; фактори інноваційності; фінансові показники від впровадження інновацій). Експертним шляхом визначено коефіцієнти вагомості кожної складової інноваційного потенціалу та її елементів; здійснено бальну оцінку цих показників за шкалою оцінки, яка має інтервали від 0 (відсутність значень показника) до 1 (найвище значення). Шляхом множення вагомості на бали визначено оцінку кожної складової та інтегральну оцінку інноваційного потенціалу підприємства.

8. Запропонована методика оцінки інноваційного потенціалу підприємств впроваджена у практичну діяльність підприємств текстильної галузі - ТОВ "Сумикамволь" та ТОВ "Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД". Це дозволило визначити досягнутий рівень інтегральної оцінки інноваційного потенціалу й по окремих його складових, що сприятиме оперативному та стратегічному управлінню інноваційним розвитком підприємства.

9. Запропоновано для підприємств легкої промисловості методичний підхід щодо використання інноваційного потенціалу в якості основного компоненту інноваційної стратегії розвитку підприємства. На підставі стратегічного аналізу запропоновано інноваційні заходи (придбання новітнього обладнання, прогресивних технологій для виготовлення високоякісної продукції, створення міжфункціональної служби, для впровадження інновацій, формування системи лояльності клієнтів) та пропозиції щодо їх інвестування за рахунок вертикальної інтеграції з партнерами по бізнесу, реалізація яких сприятиме зростанню конкурентоспроможності аналізованих підприємств.

10. Зважаючи на відсутність в Україні комплексного підходу до визначення показників ефективності використання інноваційного потенціалу підприємства, в роботі застосовано методичні рекомендації щодо визначення ринкової вартості промислового підприємства як критерію ефективності використання його інноваційного потенціалу.

11. Рівень ефективності використання інноваційного потенціалу визначався на основі зіставлення значень ринкової вартості підприємств до й після зміни інноваційного потенціалу підприємства. Оцінка впливу зміни інноваційного потенціалу на ринкову вартість підприємств легкої промисловості засвідчила ефективність проведених заходів, що підтверджується зростанням їх додаткової вартості, у тому числі, у ТОВ "Сумикамволь" - на 675,7 тис. грн. та ТОВ "Фірма Роменська гардинно-тюлева фабрика ЛТД" - на 1152,5 тис. грн.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях, монографіях

1. Ладика С.В. Інноваційний потенціал: сутність і основні визначення / С.В. Ладика // Інвестиції: практика та досвід. - 2007. - №20. - С. 17-20.

2. Денисенко М.П., Ладика С.В. Діагностика спроможності підприємства до інноваційної діяльності / М.П. Денисенко, С.В. Ладика // Проблеми науки. - 2008. - №1. - С. 34-38. (Особистий внесок - обґрунтовано необхідність здійснення діагностики підприємства для виявлення його спроможності до інноваційної діяльності, доцільність проведення фінансового аналізу його функціонування).

3. Денисенко М.П., Воронкова Т.Є., Ладика С.В. Проблеми формування національної інноваційної системи України / М.П. Денисенко, Т.Є. Воронкова С.В. Ладика // Актуальні проблеми економіки. - 2008. - №4 (82). - С. 74-81. (Особистий внесок - викладено сутність та значення національної інноваційної системи України в забезпеченні інноваційної діяльності промислових підприємств).

4. Вовчок С.В. Система розвитку інноваційного потенціалу: сутність, структура і основні функції / С.В. Вовчок // Вісник Хмельницького національного університету. - 2008. - Т. 2. - №3 (110) - С. 208-211.

5. Денисенко М.П., Вовчок С.В. Дослідження інноваційного розвитку підприємств легкої промисловості / М.П. Денисенко, С.В. Вовчок // Інвестиції: практика та досвід . - 2008. - №1. - С. 22-26. (Особистий внесок - виокремлено фактори, які сприяють та стримують процеси нарощування інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості).

6. Денисенко М.П., Вовчок С.В. Сучасний стан інноваційного потенціалу підприємств легкої промисловості / М.П. Денисенко, С.В. Вовчок // Проблеми науки. - 2008. - №2. - С. 21-27. (Особистий внесок - обґрунтовано необхідність застосування інтегрального показника вимірювання інноваційного потенціалу промислових підприємств).

7. Інвестиційно-інноваційна діяльність: теорія, практика, досвід: Моно-графія / [Денисенко М.П., Михайлова Л.І., Грищенко І.М. та ін.]: за ред. д.е.н., проф., М.П. Денисенка, д.е.н., проф. Л.І. Михайлової. - Суми: ВТД "Університетська книга", 2008. - С. 288-320. (Особистий внесок - визначено місце національної інноваційної системи у формуванні ефективних елементів механізму зв'язку продавця й покупця інновацій; визначено сутнісну характеристику інноваційного потенціалу підприємств як системи).

...