Ефективність інтенсифікації ягідництва в західному регіоні України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Серед продукції садівництва за рядом організаційно-економічних і технологічних ознак чітко виокремлюються ягоди: вони відкривають сезон надходження на ринок свіжої садовини, виробництво їх є надто трудомістким, високоінтенсивним і водночас таким, що забезпечує швидкий обіг капіталу. Ще в 20-ті роки минулого століття відомий російський агробіолог-економіст П.Г. Шитт наголошував, що велика трудомісткість виробництва плодів і ягід - це чинник, що забезпечує використання в селі надлишку робочої сили, а отже сприяє утриманню стихійного відпливу сільських жителів у міста. Ця позиція є винятково актуальною для західних областей України, яким притаманне малоземелля та надлишок трудових ресурсів у сільських поселеннях.

Наведені вище переваги ягідництва широко використовують фермери країн Європи, про що переконливо свідчить питома вага ягід у валових зборах садівницької продукції: країни Європи - 10 %, зокрема в Польщі близько 20 %, а в сільськогосподарських підприємствах України - лише 2%.

В умовах глобалізації світової економіки, можливого вступу України до СОТ нестримно загострюється конкуренція між товаровиробниками садівницької продукції, поширюється експансія в країну плодів, ягід, продуктів їх промислової переробки та технологій їх виробництва. Тому важливе значення має виробництво вітчизняної конкурентоспроможної за якістю та собівартістю садівницької продукції. Досягти цього можна переважно поширюючи дві основні складові інновацій: 1) залучення сучасної техніки і новітніх технологій; 2) створення адекватних організаційних структур і форм організації праці. Отже, об'єктивною є потреба здійснити економічну оцінку нововведень у технології виробництва ягід, використання нових сортів ягідних культур і форм організації виробництва. Все це пов'язано з потребою опрацювання нових методичних підходів до формування належної інформаційної бази. Тому питання інтенсифікації ягідництва та визначення її ефективності вимагає окремого дослідження.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є обґрунтування теоретичних і методичних підходів та розробка пропозицій щодо підвищення економічної ефективності інтенсифікації ягідництва в західних областях України.

Відповідно до поставленої мети були сформульовані такі завдання:

– узагальнити теоретичні основи і виявити особливості інтенсифікації ягідництва в умовах ринкової трансформації економіки України;

– удосконалити методику визначення системи факторних і результативних показників інтенсифікації виробництва ягід;

– розкрити економічний механізм формування ефективності інтенсифікації ягідництва;

– визначити природноекономічний потенціал західних областей України для розвитку промислового ягідництва в умовах ринкової трансформації сільського господарства;

– здійснити економічну оцінку основних елементів інтенсифікації виробництва ягід (типів насаджень, помологічних сортів, механізації збирання врожаю та інших);

– виявити чинники та тенденції розвитку інтенсифікації ягідництва;

– обґрунтувати параметри ефективності інтенсифікації ягідництва Західного регіону України на 2010 і 2015 роки;

– розробити пропозиції щодо удосконалення розміщення товарного ягідництва та породно-сортової структури ягідних насаджень.

1. Теоретичні основи інтенсифікації ягідництва та визначення її економічної ефективності

Узагальнено сутність інтенсифікації ягідництва, викладено методику визначення економічної ефективності виробництва ягід і наведено методичні підходи до виконання теми досліджень.

Для забезпечення належної окупності додаткових витрат, пов'язаних з інтенсифікацією у ягідництві, необхідно постійно удосконалювати поряд з основними засобами й технологію та організацію виробництва. Варто вказати на характерну особливість інтенсифікації ягідництва - для конкретного підприємства впровадження прогресивних технологій здебільшого непов'язане з додатковими витратами, що стосується й сортооновлення, своєчасного виконання основних робіт з вирощування і збирання врожаю тощо. Слід вказати, що підвищення рівня механізації в галузі забезпечує економію сукупних витрат. Однак процес інтенсифікації ягідництва зводити лише до рівня виробничих витрат не правомірно, якщо він не забезпечує адекватне підвищення ефекту.

Тому процес інтенсифікації в садівництві, як і в інших рослинницьких галузях сільського господарства, доцільно розглядати комплексно, одночасно враховуючи як рівень затрат коштів і праці, обсяг основного капіталу, що використовується, так і показник ефекту виробництва.

Суть економічної ефективності будь-якого матеріального виробництва полягає в зіставленні ефекту з витратами коштів і праці та із загальним обсягом задіяного капіталу у виробництві. Отже, йдеться про оцінку зв'язку “витрати-випуск” або ж “ефект-витрати”.

Основу інтенсифікації ягідництва становлять типи насаджень. Найповніше процес інтенсифікації ягідництва характеризується двома показниками, які обчислюються з розрахунку на 1 га насаджень: обсяг основних засобів виробництва і виробничих витрат та вихід продукції.

2. Аналіз тенденцій розвитку, оцінка сучасного стану та економічної ефективності ягідництва

Виявлено природноекономічний потенціал Західного регіону для розвитку промислового ягідництва в умовах формування ринку, висвітлено результати аналізу динаміки валового збору ягід та ефективністю ягідництва, площ насаджень і тенденцій їх відтворення, а також проаналізовано ефективність виробництва ягід у регіоні, наведено економічну оцінку типів насаджень ягідників помологічних сортів у технологічних дослідах Львівської дослідної станції садівництва УААН.

Природноекономічні умови розглядаються як один із важливих чинників розміщення і зональної спеціалізації ягідництва. Основними кліматичними чинниками, які обмежують вирощування ягідних культур, є: недостатня кількість тепла за вегетаційний період, низькі температури в період спокою, пізні весняні й ранні осінні заморозки, недостатня кількість опадів, надміру високі температурні показники влітку. Найсприятливіші умови для вирощування ягідних культур склалися у Придністровській підзоні Чернівецької і Тернопільської областей, низинній підзоні Закарпаття, Передкарпатській зоні Івано-Франківської області, Лісостеповій підзоні Рівненської, Львівської і Волинської областей.

Важливим чинником розширення виробництва ягід у Західному регіоні є значна місткість ринку цієї продукції, яка зумовлена великою кількістю міського населення та наявністю потужних плодопереробних підприємств, курортів, значних резервів робочої сили, щільністю населення 46 осіб на 1 кв. км , що удвічі більше середнього рівня по Україні.

Простежується негативна тенденція зміни площ ягідників: у всіх категоріях господарств з 6,3 тис. га у 1984 р. до 5,6 тис. га у 2004 р. Поряд із зменшенням площ насаджень скорочуються й обсяги виробництва ягід. Основними виробниками ягід є особисті господарства населення. Однак виробництво в цих господарствах характеризується високою трудомісткістю та низьким рівнем товарності.

Досліджуючи особливості ведення ягідництва, варто всебічно враховувати такий важливий чинник інтенсифікації ягідництва, як планомірне відтворення насаджень. Саме через створення нових насаджень поширюються найновіші досягнення науки в галузі. Отже, процес прискорення темпів відтворення ягідників є об'єктивним, що зумовлюється природою цих рослин та економічними чинниками, зокрема потребою прискорення обороту основного капіталу.

У середньому за 1997-2000 рр. в сільськогосподарських підприємствах щорічно з виробничого обігу вибувало 189 га ягідних насаджень, а закладалося лише 87 га. Завдяки державній підтримці розвитку садівництва протягом 2001-2004 рр. на 1 га вилучених з обороту ягідників закладалося їх 7,3 га.

Незважаючи на високі темпи зменшення площ ягідних насаджень, дефіцит обігових коштів для виконання комплексу технологічних операцій та складність реалізації продукції, прибутковість ягідництва в аграрних підприємствах регіону в 2002 р. становила 37,5 %, або у 2,9 рази вища ніж в цілому по Україні (12,8 %). Ягідництво було збитковим лише у Закарпатській (-18,8 %) та Рівненській (-39,3 %) областях.

Збитковість ягідництва в окремих господарствах зумовлюється в основному двома групами чинників: 1) макроекономічні - диспаритет цін на продукцію сільського господарства і промисловості, недостатній рівень забезпеченості підприємств обіговими коштами, звуження місткості внутрішнього ринку ягід внаслідок зниження платоспроможності населення, 2) мікроекономічні, які здебільшого залежать від виробничої діяльності підприємств, - низька продуктивність насаджень, недостатня конкурентноспроможність продукції за якісними характеристиками та ціною, невідповідність видового складу продукції ринковому попиту на неї, відсутність дієвої системи маркетингу, нерозвиненість об'єктів ринкової інфраструктури.

У нових умовах господарювання підприємці зацікавлені у прискоренні обігу капіталу. Тому необхідно орієнтувати товаровиробників на впровадження інноваційно-інтенсивних технологій. У зв'язку з цим підвищується важливість економічної оцінки технологій. На основі дослідів Львівської дослідної станції садівництва визначено ефективність продуктивного використання смородини залежно від схеми розміщення рослин, механізованого збирання врожаю, системи утримання ґрунту в міжряддях.

На підставі економічної оцінки типів насаджень і помологічних сортів найефективнішими для впровадження у виробництво слід вважати насадження смородини зі схемою розміщення кущів 3 х 0,6 м із сидеральним залуженням міжрядь і механізованим збиранням врожаю. Впровадження цієї технології забезпечить збільшення прибутку на 15 % (табл. 2).

Одним із перспективних напрямів розвитку ягідництва є формування і функціонування спільних із залученням іноземного капіталу підприємств з виробництва та промислової переробки ягід. Свідченням цього є те, що в останні роки в областях Західного регіону спостерігається позитивна динаміка розвитку таких підприємств. Одним із них є спільне українсько-німецьке підприємство ВАТ Плодорозсадник “Скала-Подільський” Тернопільської області. У підприємстві станом на 1.01.2004 р. під багаторічними насадженнями було зайнято 453 га, з них під ягідними культурами - 120 га, або 26,5 %. У структурі ягідників на смородину припадає 48,9 %, суницю - 5,5 %, чорноплідну горобину - 45,6 %. Плодові культури розміщено на площі 280 га, в основному - це яблуня. Найвищий рівень економічної ефективності має виробництво ягід смородини, завдяки тому, що ягоди цієї культури реалізуються в замороженому вигляді. За 2001-2004 рр. з 1 га кущів смородини було одержано 11,4 тис. грн. прибутку, а рівень рентабельності сягнув 150,4 %. Строк окупності капіталовкладень у насадження смородини становить 4,6 роки.

Дослідженнями встановлено, що продуктивність праці при збиранні врожаю ягід смородини ягодозбиральним комбайном підвищується у 14-15 разів порівняно з ручним збиранням і водночас на 35-41,7 % знижується собівартість 1 ц ягід.

Одним із суттєвих чинників забезпечення ефективності виробництва є формування належної сфери реалізації. Виняткове значення тут надається забезпеченню високої якості ягід і вибору каналів їх реалізації. За обсягами реалізації першість належить міським ринкам - 55 %. Встановлено, що рівень цін на ягоди має значні відмінності в розрізі каналів реалізації. Так, середня ціна реалізації 1 ц ягід за всіма каналами становить 138,75 грн., зокрема, на експорт - 620,5 грн., населенню в рахунок оплати праці - 103,76 грн., на міських ринках - 101 грн., за бартером - 49,4 грн., споживча кооперація - 38,57 грн. і заготівельні організації - 52,54 грн. Наведене ранжування каналів реалізації ягід за рівнем ціни є важливим чинником для підприємців при виборі напрямів розвитку товарного виробництва ягід.

Рівень реалізаційних цін на ягоди залежить від видової структури та строків надходження їх на ринок. Найвищі ціни на ягоди були на міських ринках у травні, коли у продаж надходять ранні сорти суниці.

3. Основні організаційно-економічні чинники підвищення економічної ефективності ягідництва

Обґрунтовано перспективи розвитку промислового ягідництва в Західному регіоні та у Львівській області, зокрема напрями підвищення його економічної ефективності, опрацьовано пропозицій щодо удосконалення розміщення товарного виробництва ягід і формування породно-сортового складу ягідників.

Нині винятково актуальною є проблема формування ефективних організаційних структур у промисловому ягідництві. У працях вітчизняних і зарубіжних науковців переконливо доведено, що великі садівницькі господарства в технологічному плані мають переваги перед дрібними, оскільки в невеликих господарствах обмежені можливості для використання техніки та інноваційно-інтенсивних технологій.

Розмір площ ягідних насаджень у господарствах є важливим чинником, що впливає на ефективність інтенсифікації ягідництва. Це підтверджують результати групування 40 сільськогосподарських підприємств західних областей України за розмірами ягідних насаджень. Зокрема, встановлено, що з досліджуваної сукупності господарств лише у 12,5 % з них площі перевищують 10 га. У господарствах з площею плодоносних ягідників понад 10 га порівняно з господарствами, в яких площа ягідників менше 3 га, одержують у 4,8 рази більше ягід з 1 га. Водночас у великих господарствах собівартість 1 ц ягід нижча на 31,2 %, трудомісткість виробництва - на 15,4 %, з кожного гектара одержують прибутку в 25,3 рази більше, а рівень рентабельності ягідництва вищий у 4,6 рази. Кожен додатковий гектар плодоносної площі забезпечує приріст урожайності ягід на 14,2 кг і зниження її собівартості на 0,43 грн.

Новою організаційною структурою у ягідництві є фермерські господарства. Деякі особисті господарства населення трансформуються у садівницькі ферми. Прикладом такого перетворення є фермерське господарство “Атлант” Львівської області, що має 100 га землі, з них 37 га ягідників. У господарстві за 2003-2004 рр. з 1 га смородини одержали в середньому 7,2 тис. грн. прибутку.

В ягідництві винятково важливим чинником ефективної організаційної структури виробництва продукції є формування породно-сортового складу промислових насаджень. На основі огляду наукових публікацій та узагальнення досвіду спеціалізованих садівницьких господарств обґрунтовано основні організаційно-економічні принципи формування породно-сортової структури промислового ягідництва: задоволення внутрішніх потреб в ягодах та максимальне виробництво їх на експорт, забезпечення рівномірного надходження ягід на внутрішні ринки, максимальне використання наявного природноекономічного потенціалу зон, підзон, районів і окремих господарств для виробництва ягід, найповніше врахування комплексу організаційно-економічних чинників розвитку ягідництва, зокрема місткості міських ринків, використання потужностей плодопереробних підприємств, переваги зональної спеціалізації, використання трудових ресурсів через розширення робочих місць, прискорення обігу капіталу шляхом розширення ягідників, рівномірне протягом року використання праці та засобів виробництва.

Економічна ефективність ягідництва залежить значною мірою від рівня інтенсивності виробництва ягід. За результатами дисертаційного дослідження у сільськогосподарських підприємствах західних областей України рівень інтенсивності виробництва ягід безпосередньо впливає на підвищення ефективності ягідництва.

Простежується чітка залежність економічної ефективності виробництва ягід від рівня виробничих витрат на 1 га ягідників. Найвищий прибуток з 1 га насаджень і рівень рентабельності виробництва ягід спостерігається у групі господарств із середніми виробничими витратами 3,1 тис. грн. у розрахунку на 1 га.

Значним резервом підвищення ефективності виробництва є впровадження прогресивних технологій. Так, у Львівській дослідній станції садівництва на основі впровадження інноваційно-інтенсивних технологій досягнуто високі показники виробництва ягід смородини і суниці.

Нарощування виробництва ягід у різних організаційно-правових формах господарювання спрямоване на максимальне задоволення потреб внутрішнього ринку та збільшення їх експорту. Передбачається до 2010 р. збільшити виробництво ягід у всіх категоріях господарств до 381 тис. ц, а в 2015 р. - до 396,0 тис. ц ягід. Згідно з проведеними розрахунками, для досягнення передбачених обсягів виробництва ягід щорічно потрібно закладати нові насадження на площі 1910-1995 га і довести їх у 2010 р. до 5,3 тис. га, а в 2015 р. - до 5,5 тис. га. Щорічна потреба в капітальних вкладеннях на створення ягідників становитиме 59-62 млн. грн.

У Львівській області передбачається розширити площі ягідників до 2,3 тис. га у 2015 р. З метою фінансового забезпечення запропонованих темпів розширення площ промислових ягідників обґрунтовано основні джерела інвестицій, зокрема внутрішньогосподарське нагромадження на основі високоефективного ведення галузі, державна підтримка згідно із Законом України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”, активізація надходження прямих іноземних інвестицій через створення спільних підприємств з виробництва і промислової переробки ягід, формування амортизаційного фонду в сільськогосподарських підприємствах на основі щорічних амортизаційних відрахувань від балансової вартості ягідників і використання його за прямим призначенням, надання сільськогосподарським підприємствам кредитів на пільгових умовах для створення ягідників.

Висновки

природноекономічний товарний ягідництво ринковий

1. Інтенсифікація сільськогосподарського виробництва як економічна категорія характеризується економічними показниками, зокрема причинно-наслідковим зв'язком двох складових процесу виробництва: факторіальною (виробничі витрати та капітальні вкладення на 1 га багаторічних насаджень) і результативною (обсяг валової продукції, прибутку). Зокрема, оцінюється зв'язок “витрати-випуск” чи “ефект-витрати”, між якими завжди існує тісний кількісний зв'язок, що в кожному конкретному випадку піддається обчисленню. Якщо зі збільшенням виробничих витрат і питомої ваги капітальних вкладень (інвестицій) не досягається адекватний приріст ефекту, то такий процес не можна визначати як інтенсивний, а лише трактувати як процес збільшення витрат. Інтенсифікацію ягідництва доцільно розглядати в потрійному зв'язку: витрати (виробничі, інвестиції) - земля (насадження) - ефект (продукція, прибуток). За результативними показниками цього взаємозв'язку визначається відношення одного типу насаджень ягідних культур до іншого. Такий підхід цілком придатний і для визначення інтенсивності технології виробництва ягід.

2. Західні області України відзначаються значним природноекономічним потенціалом для нарощування обсягів товарного ягідництва. На основі аналізу природних і економічних умов регіону та оцінки відповідності їх біологічним вимогам ягідних культур виділено найсприятливіші зони для промислового ягідництва: Придністровська підзона Чернівецької та Тернопільської областей, Низинна підзона Закарпатської області, Передкарпатська підзона Івано-Франківської області, лісостепові райони Львівської, Волинської і Рівненської областей.

3. Одним з важливих чинників розвитку промислового ягідництва в західних областях України є висока місткість місцевих ринків ягід і продуктів їх промислової переробки, яка зумовлена великою чисельністю міського населення та відпочиваючих. За кількістю курортів в Україні Закарпатська область посідає друге, а Львівська - третє місце. Нині в Західному регіоні проживає 9,5 млн. постійного населення, з них - 4,7 млн. (50 %) у містах. Характерною особливістю більшості районів західних областей є достатній рівень забезпеченості трудовими ресурсами. На 1 кв. км землі в обробітку тут припадає 46 осіб сільського населення, що майже удвічі перевищує цей показник по Україні. Тому надто гострою тут є проблема розміщення трудомістких галузей сільського господарства, зокрема ягідництва.

4. Внаслідок швидкої та недостатньо регульованої ринкової трансформації економіки в ягідництві регіону склалися негативні тенденції: різко скоротилися площі насаджень, знизилася урожайність та зменшилися обсяги виробництва продукції. У багатьох господарствах виробництво ягід стало збитковим. Рівень виробництва ягід як в Україні, так і в її західних областях є надто низьким. В розрахунку на 1 особу виробляється лише 1,8-2 кг ягід за рік.

5. Виробничі витрати на 1 га насаджень є одним з основних показників інтенсивності ягідництва. Із зростанням виробничих витрат з 665 грн. до 3117 грн. на 1 га урожайність підвищується у 6,1 рази, собівартість 1 ц продукції знижується на 11,1 %, сума прибутку в розрахунку на 1 га збільшується на 2 тис. грн., рівень рентабельності підвищується на 58 процентних пунктів.

6. Серед організаційно-економічних чинників підвищення економічної ефективності інтенсифікації ягідництва (крім поглиблення спеціалізації, удосконалення розміщення виробництва ягід, впровадження інноваційно-інтенсивних технологій) винятково важлива роль належить організації збуту ягідної продукції, зокрема поліпшенню цінової ситуації на ринку ягід. Рівень цін на ягоди залежить значною мірою від строків і каналів реалізації. Дослідженнями встановлено, що основні товаропотоки свіжих ягід (55%) здійснюються через міські ринки та торгову мережу сільськогосподарських підприємств. У садівницьких підприємствах формуються окремі складові ринкової інфраструктури - влаштування власних магазинів, торгових палаток тощо. Надто гострою є проблема організації оптової торгівлі на нових засадах. Це передусім стосується відновлення роботи заготівельних пунктів споживчої кооперації, яка раніше активно займалася заготівлею плодів і ягід. В останні роки розвивається і заслуговує особливої уваги нова система реалізації ягід через створення спільних підприємств з виробництва та збуту продукції промислової переробки на основі залучення іноземного капіталу.

7. Однією з характерних особливостей товарного ягідництва є те, що ягоди відкривають сезон надходження на ринок свіжої садівницької продукції. Рівень реалізаційних цін на ягоди залежить значною мірою від їх видової структури та строків надходження на ринок. Чим раніше товаровиробник запропонує ягоди на ринку, тим вищою буде їх ціна. Водночас зменшується сезонність формування пропозиції на плодоягідному ринку та підвищується ефективність використання обігових коштів у господарствах. Найвищі середньореалізаційні ціни на ягоди зафіксовано на ринках м. Львова - 3,55 грн./кг. Далі за ранжуванням рівнів цін на ягоди розташовуються такі міста: Івано-Франківськ, Рівне, Луцьк, Чернівці, Тернопіль, Ужгород. Середня реалізаційна ціна 1 кг ягід на міських ринках Західного регіону була такою: чорна смородина - 3,36 грн./кг, малина - 3,24 грн./кг, суниця - 2,25 грн./кг, порічка - 1,76 грн./кг. Порівняно високі ціни на ягоди смородини та малини пояснюються високим попитом на них для промислової переробки на спільних підприємствах з іноземними інвесторами.

8. В останні роки завдяки дії ряду економічних чинників, зокрема, державної підтримки ягідництва та впровадження новітніх наукових досягнень, розширюються площі ягідних культур в різних типах сільськогосподарських підприємств і особистих господарствах населення. У регіоні створено близько 45 фермерських господарств, що спеціалізуються на виробництві ягід. У середньому на одне таке господарство припадає 9 га ягідних насаджень, а в окремих господарствах - до 40 га.

9. Основним напрямком збільшення виробництва смородини є перехід на механізовані технології вирощування цієї культури, зокрема комбайнового збирання врожаю. Стримуючим чинником розширення механізації робочих процесів у ягідництві є висока вартість комбайнів та інших машин. Для вирішення цієї проблеми пропонується збільшити площу ягідників, виділити товаровиробникам пільгові кредити на придбання техніки, використовувати комбайни на засадах кооперації та оренди.

10. Для забезпечення населення Західного регіону України ягідною продукцією на перспективу потрібно збільшити площі насаджень ягідників у 2015 р. до 5,5 тис. га, з них суниці - 2,8 тис. га, смородини - 1,7 тис. га. З метою фінансового забезпечення запропонованих темпів розширення площ промислових ягідників рекомендовано основні джерела інвестицій, зокрема такі: внутрішньогосподарське нагромадження на основі високоефективного ведення галузі, на ближчі 10 років доцільно продовжити дію Закону України “Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства”, активізувати надходження прямих іноземних інвестицій через створення спільних підприємств з виробництва і промислового перероблення ягід, формування амортизаційного фонду в сільськогосподарських підприємствах на основі щорічних амортизаційних відрахувань з балансової вартості ягідників і використання його коштів за прямим призначенням, державний протекціонізм розвитку ягідництва, зокрема надання сільськогосподарським підприємствам пільгових кредитів на створення ягідників.

Література

1. Бурлака А.І. Економічна оцінка механізованої технології вирощування смородини в Західному регіоні України // Економіка АПК. - 2003. - № 10. - С. 64-69.

2. Бурлака А.І. Формування ринку ягідної продукції та економічна ефективність їх виробництва в Західному регіоні України // Агроінком. - 2003. - № 1-2. - С. 51-55.

3. Бурлака А.І. Аналіз формування каналів реалізації ягід і оцінка сучасного їх стану в Західному регіоні України // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. - Умань. - 2003. - № 56. - С. 195-201.

4. Бурлака А.І. Аналіз відтворення ягідних насаджень в Західному регіоні України // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2003. - № 10(2). - С. 138-144.

5. Бурлака А.І. Перспектива розвитку ягідництва на Львівщині // Агроінком. - 2005. - № 1-2. - С. 34-37.

6. Бурлака А.І. Удосконалення розміщення товарного виробництва ягід і породно-сортового складу ягідників на перспективу у Західному регіоні України // Збірник наукових праць Уманського державного аграрного університету. - Умань. - 2005. - № 61. - С. 598-605.

7. Бурлака А.І. Економічна оцінка типів насаджень ягідних культур і сортів смородини та суниці // Агроінком. - 2006. - № 2. - С. 33-36.

8. Бурлака А.І. Економічна ефективність виробництва ягід на Львівщині // Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції, присвяченої 10-й річниці Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку, 25-27 вересня 2002 р. - Т.2. - Львів: ЛДАУ, 2002. - С. 259-263.

Размещено на Allbest.ru