Нагромадження капіталу в системі розширеного відтворення в економіці України

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми дослідження. В умовах міжсистемної трансформації економіки України динаміка і збалансованість розширеного відтворення визначаються передусім процесом нагромадження капіталу, який забезпечує оновлення виробничої бази і якісні зрушення в системі виробничих відносин суспільного виробництва. Необхідність активізації відтворювальних процесів обумовила пошук і розвиток форм нагромадження капіталу, які максимально відповідають тим змінам інноваційного характеру, які характерні для сучасної економіки.

Українська економіка зазнає суттєвого впливу з боку світових продуктивних сил, тому вона не залишається в стороні від процесу формування сучасних технологічних укладів і передусім потребує якісних зрушень в процесі нагромадження капіталу та розширеного відтворення. Розширення поелементного складу капіталу з точки зору його натурально-речової форми насамперед завдяки широкому використанню людського капіталу в інноваційній сфері економіки, вносить значні зміни в механізм нагромадження капіталу. В той же час формування нової структури суспільного виробництва, завдяки появі нових технологічних укладів не скасовує необхідність активізації процесу нагромадження капіталу в традиційному секторі української економіки шляхом удосконалення форм і методів його здійснення.

Актуальність для України процесу нагромадження капіталу зумовлена необхідністю реалізувати національну стратегію розвитку суспільного виробництва і забезпечити становлення соціально-орієнтованої ринкової економіки, що інтегрується до світового господарства.

Дослідження теоретичних і практичних аспектів процесу нагромадження капіталу одержали висвітлення в роботах зарубіжних вчених: А. Сміта, Д. Рікардо, К. Маркса, Дж. Хікса, Дж. Робінсон, Дж. Кейнса, Р. Харрода, Р. Солоу, П. Ромера, Р. Лукаса та інших. Теоретичні питання відносин нагромадження в системі ринкової трансформації досліджувалися в працях українських економістів: А. Геєця, Б. Кваснюка, С. Мочерного, Ю. Ніколенка, А. Поручника, Н.Редіної, А.Чухна.

Однак на сучасному етапі розвитку економічної теорії у вітчизняній і зарубіжній науковій літературі немає єдиної і цілісної концепції нагромадження капіталу в умовах міжсистемної трансформації економіки та розвитку основ постіндустріального технологічного укладу. Питання стимулювання процесів нагромадження капіталу в розширеному відтворенні за сучасних умов розвитку ще не знайшли належного відображення в науковій літературі. Не приділяється достатньої уваги вивченню нових форм нагромадження капіталу за умов інноваційного розвитку економіки.

У зв'язку з цим, необхідність розробки концепції ефективних форм нагромадження капіталу, формування сприятливих економічних та інституціональних умов для забезпечення розширеного відтворення набуває важливого теоретичного і практичного значення, що й зумовило вибір теми та визначення мети й завдань даного дослідження.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є загальнотеоретичне дослідження економічної природи нагромадження капіталу, його еволюції та ролі в розвитку нової якості продуктивних сил суспільства і забезпеченні його економічного і соціального розвитку. Відповідно до мети визначено такі основні завдання дослідження:

- на підставі структурно-генетичного та функціонального аналізу відносин нагромадження капіталу з'ясувати сутність нагромадження капіталу як економічної категорії та обґрунтувати його роль у системі економічних відносин української економіки;

- зробити критичний аналіз теоретичних поглядів на процес нагромадження капіталу у зв'язку з розвитком продуктивних сил суспільства;

- проаналізувати тенденції в розвитку форм нагромадження капіталу, зокрема, тих, які пов'язані з інноваційними процесами в економіці, та механізми впливу процесів нагромадження капіталу на характер і динаміку розширеного відтворення;

- визначити основні заходи подальшого вдосконалення процесу нагромадження капіталу в Україні;

- розробити рекомендації щодо оптимізації організаційних форм нагромадження капіталу, які будуть сприяти ефективному вирішенню проблеми оновлення основного капіталу в економіці країни.

1. Сутність та економічна природа нагромадження капіталу

Здійснено аналіз сутності нагромадження капіталу як економічної категорії, розглянуто методи наукового дослідження, які необхідні для досягнення мети дослідження, зроблено ретроспективний критичний аналіз теорій нагромадження капіталу у світовій економічній літературі, розглянуто збагачення явища нагромадження капіталу в процесі розвитку продуктивних сил у суспільному виробництві.

Політекономічний аналіз категорії „нагромадження капіталу” свідчить про те, що сутність цієї категорії виявляється в багатьох різних явищах. Вона виявляється насамперед у збільшенні уречевленої праці, вартості, що на поверхні економічного явища проявляється в збільшенні засобів і предметів праці та предметів споживання. Виходячи з цього, зроблено висновок, що сутність економічної категорії „нагромадження капіталу” проявляється в удосконаленні структури і прирості основного й обігового капіталу, результатом чого є збільшення ефективності відтворювальних процесів у суспільному виробництві.

Позитивне вирішення проблеми категоріальної визначеності нагромадження капіталу на рівні натурально-речового змісту забезпечується в теоретичному дослідженні процесу нагромадження та побудові механізму функціональної реалізації створених ринковими суб'єктами ресурсів нагромадження.

Доведено, що умовою безперервності процесу нагромадження капіталу є рух фонду нагромадження на стадіях розподілу та обміну, а реалізується нагромадження в процесі виробничого споживання ресурсів додаткового виробництва економічними суб'єктами. У кількісному аспекті стадії виробництва і використання ресурсів нагромадження (розподіл, обмін, споживання) характеризуються єдністю протилежностей у формі різних сторін єдиного процесу розширеного відтворення.

Нагромадження капіталу розглянуто у двох аспектах: як умову безперервності розширеного відтворення, як використання фонду нагромадження визначеного обсягу та структури (у вузькому розумінні) і як безперервний процес перетворення частини результату виробництва в реальні фактори нагромадження, їх виробниче використання безпосередньо в додатковому виробництві, беручи до уваги момент відновлення зношених елементів капіталу (у широкому розумінні). Такий розгляд нагромадження дозволяє відобразити цілісну визначеність відносин нагромадження капіталу на рівні натурально-речового змісту.

Оскільки розширене відтворення як економічна категорія відображає економічний процес, це дає підстави розглядати нагромадження капіталу саме в такому аспекті.

Отже, нагромадження капіталу являє собою складний, багатогранний процес. У натуральній формі - це розширене відтворення засобів виробництва, нарощування технологічних знань, збільшення споживання. Нагромадження капіталу є загальноекономічним законом, який виражає взаємозв'язок збільшення величини капіталу з розвитком продуктивних сил і величиною споживання. Чим більші масштаби і вищі темпи нагромадження капіталу, тим швидше розвиваються продуктивні сили. Нагромадження капіталу у формі нагромадження знань, енергії, основних засобів, природної речовини сприяє покращанню самого капіталу та його продуктивної сили. Удосконалення засобів праці та організації праці є причиною розвитку працівника, спонукає до формування нових виробничих навичок і технологічних знань, нової структури розподілу праці. Прогрес науки забезпечує розвиток техніки і технології, зростання продуктивності праці, збільшення додаткового продукту.

Нагромадження капіталу завжди персоніфіковане і реалізується через діяльність господарюючих суб'єктів, якими можуть виступати окремі підприємства, об'єднання підприємств, галузь, регіон, держава. Нагромадження капіталу, як певного виду діяльність, уособлює всю сукупність дій суб'єктів нагромадження з постійного збільшення масштабів використання суспільного капіталу, а також дій щодо налагодження економічного механізму функціонування сфери нагромадження капіталу. Зазначений економічний механізм передбачає існування системних заходів зі стимулювання, фінансування, управління, регулювання процесу нагромадження капіталу.

Виходячи з вищезазначеного, нагромадження капіталу означає досягнення певного результату. Результатами нагромадження капіталу є збільшення величини використовуваних елементів капіталу, заміна одних елементів капіталу іншими, підвищення ефективності процесу нагромадження. Останній результат проявляється насамперед у зростанні продуктивності праці, збільшенні капіталоозброєності, зменшенні ресурсоємності виробництва тощо.

Подальший аналіз спрямований на здійснення критичного аналізу поглядів економістів різних шкіл на нагромадження капіталу. Доведено, що теорії нагромадження капіталу відображають насамперед процес його ускладнення в процесі розвитку продуктивних сил. Розглянуто внесок класичної та неокласичної школи політекономії, кейнсіанства та неокейнсіанства в розвиток теорії нагромадження капіталу. Особлива увага приділена проблемі нагромадження з урахуванням такого чинника як „нагромадження людського капіталу”.

2. Інноваційні процеси і нагромадження капіталу

Здійснюється подальший аналіз процесу нагромадження капіталу в інноваційній сфері та аналізуються форми нагромадження.

Розглядаючи структурний аспект нагромадження капіталу в розширеному відтворенні в сучасній економіці, визначено місце в ньому інноваційної сфери. Інноваційна сфера представлена теоретичною і прикладною наукою, науково-дослідними, проектно-конструкторськими розробками та їх впровадженням у виробництво. Доведено, що за відтворювальною структурою продукт інноваційної сфери є складовою продукту всіх підрозділів суспільного виробництва, але в найбільшій мірі визначає розвиток першого підрозділу, звідки поширюється на всі сфери і галузі суспільного виробництва.

Інноваційний процес стимулює нагромадження основного капіталу не лише шляхом впровадження у виробництво нових видів техніки і технологій. Велике значення має підвищення ефективності інноваційної сфери і здешевлення на цій основі основного капіталу порівняно з іншими видами виробничих ресурсів. Отже, безперервно з'являється можливість пошуку оптимального співвідношення уречевленого і живого капіталу, застосування енерго- і матеріалозберігаючих технологій, створюються об'єктивні економічні умови скорочення витрат виробництва.

Це дозволило зробити висновок про те, що існує зв'язок між інноваціями і нагромадженням основного капіталу, який опосередкований дією різних факторів, певні комбінації яких можуть посилювати або послаблювати цей зв'язок. Зазначимо, що серед цих факторів є певна кількість факторів нетехнічного характеру, у тому числі вплив інновацій на кінцеві результати виробництва може бути розкрито на основі комплексного аналізу цих джерел розширеного відтворення.

У роботі доводиться, що результати виробничої діяльності знаходять своє втілення не тільки в збільшенні випуску готових продуктів традиційного типу, але й значною мірою в зміні характеру самої виробничої діяльності, яка стає все більш інноваційною, у покращанні якості продукції, що виробляється і послуг, у збільшенні широти споживчого вибору, покращанні обслуговування споживачів. Сучасна економіка характеризується безперервним розширенням сфери інтелектуального виробництва, що проявляється у створенні нових інформаційноємних продуктів, знань і технологій.

Відмінність інтелектуального виробництва в економіці знань від традиційного індустріального виробництва розглянута на прикладі сучасних постіндустріальних країн, які показали швидкий економічний розвиток за умов скорочення інвестицій і матеріального виробництва. Постіндустріальні країни мають джерела інвестицій відмінні від заощаджень у їх традиційному неокласичному розумінні. Таким джерелом є, насамперед, нагромаджений людський капітал.

У роботі розглянуто проблему нагромадження капіталу, що пов'язана з функціональним аспектом суспільного відтворення. У науковому аналізі використано традиційний пофазовий розподіл та продуктову структуризацію відтворювального процесу. У кругообігу кожної складової суспільного продукту фазу виробництва розглянуто як неоднорідну, що складається із підготовчих стадій та стадій безпосереднього перетворення предмета праці в продукт.

Під час аналізу структурного і функціонального аспектів розширеного відтворення встановлено, що нагромадження капіталу як процесуальне співвідношення структури та функцій натурально-речового змісту додаткового виробництва можна представити за допомогою такої логічної схеми розвитку:

- досягнення підприємством певної конкурентної позиції в процесі реалізації ефекту від додаткового виробництва;

- формування грошових потоків від збільшених масштабів виробництва і реалізації у формі амортизаційних відрахувань, нерозподіленого прибутку, залучених коштів;

- збільшення ринкової вартості капіталу господарюючих суб'єктів;

- інвестування за рахунок ресурсів макроекономічного фонду нагромадження залежно від граничних параметрів кругообігу суспільного капіталу або їх створення на основі факторів, що функціонують, власного додаткового виробництва;

- забезпечення інституціональних умов для продуктивного використання ресурсів;

- досягнення нового виробничого ефекту і нової конкурентної позиції підприємств.

Наведена схема, відображає послідовність безперервного руху кругообігу й обороту натурально-речового об'єкту нагромадження.

Подальший аналіз пов'язаний з аналізом форм нагромадження капіталу, теоретичною основою яких є перехід від відносин „присвоєння - відчуження” до відносин „присвоєння - запозичення” і здійснення на цій основі компаративного аналізу кредиту, лізингу та венчурного фінансування як форм нагромадження капіталу.

У роботі доводиться, що кредит, лізинг і венчурне фінансування забезпечують нагромадження капіталу у грошовій або товарній формі. Причому наявність різних форм нагромадження капіталу відображає певний структурний розподіл у суспільному виробництві, а саме:

- кредит є формою нагромадження капіталу та основним джерелом фінансування переважно комерційно-підприємницької діяльності;

- лізинг є формою нагромадження капіталу в товарній формі та джерелом інвестицій у виробничу сферу;

- венчурне фінансування є формою нагромадження капіталу, який являє собою джерело фінансування інноваційної сфери.

Отже, розвиток продуктивних сил відображає поглиблення розподілу праці в усіх інституціональних секторах економіки, що проявляється у виникненні та розвитку нових форм нагромадження капіталу.

3. Процес нагромадження капіталу в економіці України

Розглядаються особливості процесу нагромадження капіталу в сучасній українській економіці та шляхи його активізації.

У роботі зазначається, що позитивна динаміка нагромадження капіталу в українській економіці останніх років зумовлена використанням значної кількості джерел його фінансування. У цьому аспекті проведений аналіз джерел фінансування інвестицій в основний капітал в 1997-2003 рр. довів, що основним таким джерелом є власні кошти підприємств.

У масштабах національної економіки прибуток підприємств використовується переважно на поновлення обігового капіталу, а не на нагромадження основного капіталу. У секторі нефінансових корпорацій самофінансування капіталоутворення відбувається лише на рівні 30-40%, а значна частина інвестицій у цьому секторі фінансується за рахунок зростання неофіційних доходів та кредиторської заборгованості.

Проблема фінансування інвестицій за рахунок запозичених ресурсів для забезпечення розширеного відтворення полягає в нагромадженні необхідної величини фінансових ресурсів у вигляді заощаджень. Забезпечення відповідного співвідношення між інвестиціями та заощадженнями розглядається автором як важлива умова активізації нагромадження капіталу.

У дисертації зазначається, що кредитно-банківська система впливає на розвиток процесу нагромадження капіталу насамперед задовольняючи потребу реального сектору економіки в грошах і кредитах. Однак вона поки що не повною мірою відповідає вимогам такого розвитку.

Подальший аналіз джерел фінансування інвестицій пов'язаний з ринком цінних паперів. Він є елементом системи мобілізації національних заощаджень і трансформації їх в інвестиції, які є важливим джерелом розширеного відтворення. Фондовий ринок і його інфраструктура є важливим чинником ефективного використання інструментів мікроекономічного впливу на підприємства, стабілізації та розвитку економіки.

В роботі доводиться, що ще одним важливим процесом, який збільшує можливості виробничої сфери економіки України щодо збільшення ресурсів нагромадження та розширеного відтворення, є процес виробничої інтеграції підприємств.

Доведено, що абсолютним розмірам нагромадженого капіталу належить значна роль у процесі розширеного відтворення. Водночас прискорений приріст основного капіталу не може відбуватися без якісних перетворень у системі виробництва. Мова йде не тільки про збільшення самої норми нагромадження капіталу, тобто про збільшення частини валового продукту, яка використовується для розширення виробництва і тому призводить до скорочення поточного споживання. Збільшення норми нагромадження капіталу, як правило, підвищує технічний рівень капітальних ресурсів, що покращує такі якісні характеристики відтворювального процесу, як капіталоозброєність і продуктивність праці, з одного боку, і капіталоємність і матеріалоємність продукту - з іншого.

Капіталовкладення є найбільш динамічним елементом системи відтворення. Унаслідок збільшення маси застосовуваних засобів виробництва, технічна озброєність праці збільшилася несуттєво, що вказує на прискорене вибуття морально застарілих засобів виробництва. Відносно значні темпи зростання ВВП і продуктивності праці останнім часом пояснюються певним удосконаленням продуктивних сил, що використовуються, хоча динаміка інтенсифікації в країні ще не досягла рівня, за якого рушійною силою економічного зростання стає ефективне використання інвестицій в основний капітал. Розрив між кількісними і якісними показниками економічного зростання проявляється дуже чітко, оскільки приріст продуктивності праці не компенсує зменшення віддачі капіталовкладень.

Визначальний вплив інвестиційного процесу на еволюцію відтворювальних пропорцій в українській економіці пов'язаний не лише і не стільки з науково-технічною реконструкцією господарства і дуже повільним створенням технологічного укладу, зміст якого визначається „економікою знань”. Значні інвестиційні ресурси потрібні для вирішення проблеми зайнятості та інших соціальних проблем, відновлення діяльності підприємств традиційного сектору економіки, створення виробничої і ринкової інфраструктури.

Темпи економічного зростання в Україні, які набули за останні п'ять років позитивної динаміки, певною мірою зумовлені високою нормою нагромадження капіталу. На перший план виходить завдання вдосконалення господарських пропорцій. Його вирішення потребує певної нерівномірності зростання окремих компонентів відтворювального процесу. Ця нерівномірність за необхідністю має бути націлена на досягнення більшої збалансованості між окремими підрозділами і сферами національного господарства.

Розширене відтворення української економіки на даному етапі її розвитку залежить не стільки від збільшення норми нагромадження, скільки від збільшення ефективності процесу нагромадження. Значна роль у цьому процесі належить вибору відповідної галузевої і технологічної структури інвестицій в основний капітал, яка має враховувати і поточні, і довгострокові завдання розвитку.

В роботі доводиться, що для інтенсифікації процесу капіталоутворення необхідно залучати додаткові капітальні ресурси з-за кордону. Приплив іноземного капіталу не може бути безмежним, причому він обмежується не лише економічними можливостями або політичними міркуваннями держав-інвесторів, але й абсорбційною спроможністю української економіки, тобто станом її виробничої та соціальної інфраструктури, можливостями виходу на зовнішній ринок з конкурентною продукцією, усією сукупністю обставин, від яких залежить рівень віддачі на інвестований капітал.

В Україні суттєво зростає норма внутрішнього нагромадження (заощаджень) при майже непомітному притоку зовнішніх ресурсів. Тобто, процес капіталоутворення переважно спирається на власні фінансові ресурси. Це проявляється все чіткіше в міру зміни темпів розширеного відтворення в економіці країни останнім часом, коли питома вага іноземних інвестицій становить лише 0,024% ВВП.

У заключній главі дисертант доводить, що макроструктура використання валового продукту України в цілому ще не наблизилася до показників розвинутих країн, але висока норма нагромадження капіталу свідчить про позитивні тенденції в економіці, пов'язані з її розширеним відтворенням. Однак у багатьох випадках подальше зростання економіки може погіршити якісні показники розширеного відтворення, оскільки не сприятиме формуванню капіталозберігаючої моделі розвитку економіки, а тому проблема забезпечення нагромадження капіталу в українській економіці потребує негайного вирішення.

В роботі пропонується ряд заходів, які, на думку автора, можуть суттєво пожвавити нагромаджувальні процеси в Україні. Необхідно забезпечити умови для розвитку нових форм нагромадження капіталу, які дозволять ефективно запроваджувати інновації в усіх сферах і галузях економіки; забезпечити рівновагу на ринку заощаджень - інвестицій шляхом використання ринкових і неринкових важелів регулювання діяльності економічних суб'єктів нагромадження; активізувати амортизаційну, інвестиційну та структурну політику держави з метою оновлення основного капіталу.

Висновки

1. Сутність нагромадження капіталу, як економічної категорії, виявляється в збільшенні уречевленої праці, вартості, що на „поверхні” економічного життя проявляється в збільшенні засобів і предметів праці та предметів споживання. Це означає вдосконалення структури основного та обігового капіталу, результатом чого є збільшення ефективності відтворювальних процесів у суспільному виробництві.

2. Інноваційна сфера в сучасній економіці займає провідне місце і тому включена до І підрозділу суспільного виробництва. Нагромадження знань в інноваційній сфері відображає визнання суспільством їх визначальної ролі в розвитку суспільного виробництва, як основного фактора інноваційної діяльності. Знання матеріалізуються в основних засобах і через міжгалузеві зв'язки поширюється по всій господарській структурі.

3. Зміст нагромадження людського капіталу проявляється в кругообігу сутнісних сил, що являє собою послідовну зміну функціональних форм людського капіталу, а саме: відбір, нагромадження, розміщення та продуктивне використання сутнісних сил. Безпосередня реалізація людського капіталу відбувається в ході його нагромадження та використання, а відбір і розміщення сутнісних сил визначають обертання людського капіталу. Нагромадження людського капіталу забезпечує відтворення продуктивної життєдіяльності людини (у функціональному аспекті) і відтворення та вдосконалення соціально-економічних, організаційно-економічних, техніко-економічних відносин (у структурному аспекті).

4. Розвиток відносин власності призвів до відходу від принципу „один об'єкт-один власник” до багатосуб'єктивних відносин власності, де власники здійснюють або монопольне присвоєння своєї частки, або реалізують обмежено монопольне і немонопольне присвоєння і формування відносин „присвоєння - різний ступінь відчуження”, які поступово замінюються відносинами „присвоєння-запозичення.” На основі останніх з'являються такі форми нагромадження, як лізинг і венчурне фінансування. Венчурне фінансування здійснюється на основі венчурного капіталу, використовує механізм звичайного кредитування як форми нагромадження грошового капіталу й акціонерний механізм нагромадження капіталу. Це забезпечує надзвичайну ефективність венчурного фінансування в нагромадженні капіталу в інноваційній сфері суспільного виробництва.

5. Фінансування інвестицій полягає у нагромадженні необхідної величини фінансових ресурсів у вигляді заощаджень. Забезпечення необхідного співвідношення між заощадженнями та інвестиціями відбувається відповідно до „золотого правила нагромадження”. Однак згідно з еволюційною теорією для прискореного нагромадження капіталу в інноваційній сфері доцільно використовувати емісійний кредит. В українській економіці кредитні ресурси є найбільш поширеним інструментом нагромадження фінансових ресурсів для забезпечення кругообігу реального капіталу. Однак банківська система не повною мірою відповідає вимогам нагромадження, оскільки банкам бракує належної інфраструктури і відповідного рівня капіталізації активів.

6. Нагромадження капіталу насамперед має забезпечити формування оптимальних господарських пропорцій, що проявляється в досягненні збалансованості між окремими підрозділами, сферами та галузями економіки. Встановлення цих пропорцій передбачає зростання споживання, без якого неможливе ефективне використання капітальних ресурсів.

7. Амортизаційну модель, що використовується в Україні, не можна розглядати як чинник нагромадження капіталу. Основний капітал споживається швидше, ніж відшкодовується, зростання первісної вартості основних фондів відбувається уповільнено, а динаміка балансової вартості набула від'ємного характеру, зростає рівень зносу основних фондів. Цей процес слід розглядати як зворотній нагромадженню капіталу.

8. Вирішення проблеми забезпечення розширеного відтворення на новій технологічній основі прямо залежить від нагромадження капіталу в інноваційній сфері економіки, у тому числі в тій її частині, де відбувається „економіка знань”. Це потребує покращання інституціонального середовища в економіці, що сприятиме створенню внутрішніх джерел розвитку інноваційної сфери, зокрема, створенню попиту на її продукцію.

9. Для оптимізації організаційних форм нагромадження капіталу необхідно спростити умови формування інвестиційних фондів, зокрема банківськими структурами, формування інноваційних підприємств в складі об'єднань корпоративного сектору економіки та фінансування їх за принципами венчурного підприємництва.

Література

1. Половникова С.Ю., Бикова А.Л. Проблема нагромадження капіталу у світовій економічній літературі // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 202: В 4 т. Том IV.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 866-873.

2. Бикова А.Л. Деякі аспекти розвитку форм нагромадження капіталу в інноваційній сфері // Вісник Академії митної служби України. - 2005. - № 2(26). - С. 43-47.

3. Половникова С.Ю., Бикова А.Л. Нагромадження капіталу як економічна категорія // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 203: В 4 т. Том I.- Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. -- С. 187-193.

4. Бикова А.Л. Венчурне фінансування як форма нагромадження капіталу // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. Випуск 204. В 5 т. Т. ІІ - Дніпропетровськ: ДНУ, 2005. - С. 511-517.

5. Бикова А.Л. Інновації та нагромадження капіталу // Матеріали IV Міжнародної науково-практичної конференції „Динаміка наукових досліджень `2005”. Том 21. Економічна теорія. - Дніпропетровськ: Наука та освіта, 2005. - С. 4-7.

6. Бикова А.Л., Новікова К.І. Деякі аспекти розширеного відтворення в корпоративному секторі економіки України // Матеріали VIII Міжнародної науково-практичної конференції „Наука і освіта `2005”. Том 95. Економічна теорія. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2005. - С. 13-15.

Размещено на Allbest.ru