Організаційно-економічні засади функціонування сучасного підприємства як суб’єкту природокористування (на прикладі підприємств харчової промисловості)

Размещено на http://www.allbest.ru

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ІНСТИТУТ ПРОБЛЕМ РИНКУ ТА ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ

ДІБРОВ Анатолій Савелійович

УДК 330.15.658

організаційно-економічні засади функціонування сучасного підприємства як суб'єкту природокористування

(на прикладі підприємств харчової промисловості)

Спеціальність 08.08.01 - Економіка природокористування і охорони

навколишнього середовища

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Одеса - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень Національної академії наук України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Харічков Сергій Костянтинович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, заступник директора з наукової роботи

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Телиженко Олександр Михайлович, Сумський державний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри управління

кандидат економічних наук, с.н.с. Золотов Віктор Іванович, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, с.н.с. відділу економіко-екологічних проблем приморських регіонів

Провідна установа Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, відділ сталого розвитку та екологічної безпеки, м. Київ

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституті проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України за адресою: 65044, м. Одеса, Французький бульвар, 29.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Моліна О.В.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Важливим та актуальним для України є питання підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу на виробництві. Це зумовлено низкою чинників. По-перше, високий ступінь зносу основних виробничих фондів та нестача інвестицій на їх відновлення створюють передумови до загострення ресурсно-екологічних проблем. По-друге, ситуація ускладнюється екстенсивним характером господарювання, що формувався десятиліттями, високим ступенем енерго- та ресурсомісткості виробництва. По-третє, підприємства дуже слабо ведуть контроль за використанням наявного природно-ресурсного потенціалу та екологічною безпекою виробництва. Вони ще не завжди зацікавлені в його економному і раціональному використанні через значні витрати на ресурсозберігаючі технології, недосконале природоресурсне законодавство і недостатню ресурсозберігаючу підготовку трудових колективів.

Зазначені чинники призводять до зростання природно-ресурсних витрат на виробництво продукції, втрат валового національного продукту та зумовлюють необхідність все більш поширеної мобілізації природно-ресурсного потенціалу в сфері виробництва. Особливого значення проблема раціоналізації природокористування набуває для підприємств харчової промисловості України.

Вибір підприємств харчової промисловості як суб'єкту дослідження зумовлений тим, що вони, переробляючи велику кількість сировини, відносяться до найбільш природоємних галузей народногосподарського комплексу. В окремих галузях харчової промисловості виникає безліч проблем з використанням природних ресурсів та утилізацією відходів. Екологізація харчової промисловості актуальна також тим, що її підприємства виготовляють продукти харчування, а від їх екологічної чистоти і якості залежить здоров'я населення. З огляду на це, управління природокористуванням підприємств галузі є важливою еколого-економічною проблемою. Для цього необхідні розробки системи ефективних та зручних організаційно-економічних інструментів, здатних узгодити еколого-економічні інтереси виробництва і суспільства, а також забезпечити оптимальний стан навколишнього природного середовища.

В останнє десятиріччя, відповідно до концепції сталого збалансованого соціально-економічного розвитку, що активно опрацьовується у нашій країні, усе більше поширення одержують підходи, пов'язані з екологізацією усіх сторін суспільної діяльності, впровадженням сучасних механізмів та інструментів екологізації та забезпеченням ресурсно-екологічної безпеки різних видів економічної діяльності. Істотний внесок у ці питання зробили відомі наукові школи економіко-екологічного напрямку: академічного сектору науки - Рада по вивченню продуктивних сил України, Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень, Об'єднаний Інститут економіки, Інститут регіональних досліджень, Інститут економіки промисловості, Інститут економіко-правових досліджень, Інститут проблем природокористування та екології; вузівського сектору науки - Сумський державний університет, Національний університет водного господарства і природокористування (м. Рівне), Одеський державний екологічний університет, Український державний лісотехнічний університет (м. Львів) та інші. Проте наукові розробки у більшості випадків присвячені загальним методологічним питанням характеристики аналізу та управління впливом господарської діяльності на навколишнє природне середовище, або організаційно-економічним механізмам екологізації та забезпечення екологічної безпеки окремих видів діяльності тих чи інших секторів національної економіки. Щодо функціонування сучасних підприємств як суб'єктів природокористування відомі розробки носять епізодичний характер, відсутні комплексні дослідження. Недостатньо вивченою є проблема організаційно-економічних засад функціонування сучасного підприємства як суб'єкту природокористування. Складність, недостатня вивченість та невирішеність вище зазначених проблем стосовно сфери використання підприємствами природних ресурсів, необхідність подальших теоретико-методологічних та методичних розробок організаційно-економічного забезпечення ресурсно-екологічної безпеки підприємств обумовили вибір теми дисертаційного дослідження, визначили мету і завдання, які потребують вирішення і підтвердження їх актуальності.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження, проведені автором, безпосередньо пов'язані із завданнями Державної науково-технічної програми “Ресурс” та Державної науково-технічної програми “Енергоефективні та ресурсозберігаючі технології”. Дисертаційна робота виконана відповідно до тематики наукових досліджень Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України (2001-2005 р.р.), зокрема, автор брав участь у виконанні теми 3.1.8.12.Б “Організаційно-економічне забезпечення екологобезпечного розвитку регіону (на прикладі Українського Причорномор'я)” (№ державної реєстрації 0198U001375), до заключних звітних матеріалів якої включено розробки автора щодо обгрунтування принципів побудови та запровадження системи сучасних організаційно-економічних інструментів економіко-екологічного регулювання природно-ресурсної діяльності.

При виконанні теми 3.1.8.16.Б. “Трансформація сучасної системи організаційно-економічних відносин природокористування та забезпечення екологічної безпеки на державному та регіональному рівнях управління” (№ державної реєстрації 0104U000576) автором розроблено модель організаційно-економічних інструментів природокористування на рівні підприємства. підприємство природокористування економічний екологічний

Результати досліджень у Одеській державній академії будівництва та архітектури використовуються при виконанні держбюджетної теми “Теоретико-методичне обґрунтування механізму реалізації інвестиційно-інноваційної підтримки сталого розвитку регіону в Україні” (№ державної реєстрації 0104U000516): внесок автора становить розробка моделі аудиту ресурсокористування.

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розвиток методологічних основ і розробка методичних рекомендацій щодо удосконалення організаційно-економічних засад підвищення ресурсно-екологічної ефективності функціонування сучасного підприємства як суб'єкту природокористування.

Досягнення зазначеної мети зумовило необхідність вирішення таких задач:

- сформулювати сучасне уявлення про підприємство як про активного користувача наявного природно-ресурсного потенціалу та впливового агента по забрудненню навколишнього природного середовища;

- обґрунтувати принципи удосконалення та побудови дієвої системи організаційно-економічних інструментів економіко-екологічного регулювання природокористування на рівні підприємства;

- обґрунтувати та розробити концептуальні основи аудиту ресурсокористування на підприємстві та в регіоні як одного із дієвих інструментів економіко-екологічного регулювання виробництва;

- розробити методичну базу аудиту ресурсокористування на підприємстві;

- розробити рекомендації щодо активізації ефективної природно-ресурсної діяльності на підприємствах харчової промисловості.

Об'єктом дослідження є процес використання природно-ресурсного потенціалу підприємствами харчової промисловості як економічне явище в умовах сучасних ринкових перетворень.

Предметом дослідження є теоретичні та науково-практичні засади вдосконалення системи інструментів економіко-екологічного регулювання використання природно-ресурсного потенціалу на підприємствах харчової промисловості.

Методи дослідження. Вирішення обраного науково-практичного завдання базується на загальнонаукових принципах проведення комплексних наукових досліджень. Теоретичну та методологічну базу дисертаційної роботи становлять ключові положення сучасної економічної теорії і теорії економіки природокористування та охорони навколишнього природного середовища, сучасна теорія менеджменту, праці вітчизняних і зарубіжних учених з питань національної і, зокрема, ресурсно-екологічної безпеки, трансформаційних процесів в економіці та виробництві. Широко застосовувались законодавчі та нормативні акти з питань регулювання природокористування, охорони природи та забезпечення ресурсно-екологічної безпеки. У процесі дослідження використані такі методи: методи аналізу та синтезу емпіричних даних - для аналізу принципів та засобів реалізації політики щодо забезпечення ресурсно-екологічної безпеки, сучасної системи інструментів контролю за еколого-економічними ризиками; метод системно-структурного аналізу - для обґрунтування принципів та основних елементів природно-ресурсних стратегій підприємств; економіко-статистичний - для оцінки динаміки впровадження та ефективності ресурсно-екологічного контролю на виробництві; системний метод - для обґрунтування та побудови на принципах інтеграції системи сучасних організаційно-економічних інструментів, спрямованих на підвищення ефективності природокористування.

Джерелами інформації є законодавчі акти Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України, матеріали Держкомстату України, Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України, Міністерства охорони навколишнього природного середовища, Академії аграрних наук України, Одеського обласного статистичного управління, наукові розробки Інституту проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України, а також результати досліджень автора, що відображені в його наукових публікаціях і виступах на наукових конференціях.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в поглиблені наукових засад та вдосконалені організаційно-економічних інструментів економіко-екологічного регулювання природокористування на сучасному підприємстві. В дисертаційному дослідженні сформульовано найбільш значущі наукові результати, які виносяться на захист.

Вперше:

- обґрунтовано принципи побудови систем сучасних організаційно-економічних інструментів економіко-екологічного регулювання природно-ресурсної діяльності на підприємствах харчової промисловості;

- систематизовано та визначено типові характеристики природно-ресурсних стратегій підприємств в системі господарської діяльності;

- сформульовано теоретичні основи та розроблено методичне забезпечення аудиту ресурсокористування як інструменту прийняття ефективних рішень у сфері природокористування на рівні підприємства.

Вдосконалено та доповнено:

- типову структуру пріоритетних напрямів ефективного природокористування на рівні підприємства як суб'єкту природокористування.

Дістало подальший розвиток:

- принципи і основні елементи системи екологізації господарської діяльності на підприємствах харчової промисловості;

- системний аналіз та характеристика суттєвого змісту системи сучасних інструментів економіко-екологічного регулювання природокористування як елементу господарської діяльності окремих підприємств.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що на базі теоретично і методично обґрунтованих підходів розроблено механізм забезпечення ефективного природокористування, який може бути використаний у розробці та реалізації ресурсно-екологічної політики підприємств з метою забезпечення їх ресурсозберігаючої та екологічної зорієнтованості. Встановлені закономірності й особливості розвитку сучасного природокористування та виявлені диспропорції еколого-економічного розвитку підприємств можуть слугувати базою для розробки і обґрунтування основних напрямів підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу на підприємствах харчової промисловості.

Результати наукових досліджень використовуються в Управлінні харчової та переробної промисловості Одеської облдержадміністрації (акт впровадження № 16-8-04-503 від 11червня 2004 року), в Одеській державній академії будівництва та архітектури (акт впровадження № 760 від 26 травня 2004 року), в Європейському університеті фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу (довідка № 265/1 від 25 березня 2004 року), в Управлінні екологічної безпеки Одеської міської ради (акт впровадження №1518/102 від 22 листопада 2005 року).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаною науковою роботою, у якій представлено авторський підхід і особисто одержані теоретичні і практичні результати щодо обґрунтування і розробки механізму забезпечення ефективного природокористування на підприємстві.

З наукових праць, опублікованих в співавторстві, в роботі використані лише ті, що є результатом особистих досліджень здобувача. Конкретний внесок здобувача в цих роботах зазначений в авторефераті у переліку публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні і практичні результати досліджень доповідались і одержали позитивну оцінку на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика перебудови економіки” (м. Черкаси, листопад 2002 р.); на всеукраїнській науково-практичній конференції “Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (м. Миколаїв, жовтень 2001 р.); на всеукраїнських науково-практичних конференціях у Одеському державному економічному університеті “Проблеми теорії і практики соціально-економічної трансформації в Україні” (червень, 2001 р.), “Розвиток сучасних теорій і концепцій трансформації економіки” (квітень, 2002 р.), “Проблеми теорії і практики залучення інвестицій у розвиток економіки регіонів” (жовтень, 2002 р.), на науково-практичних конференціях у Одеській національній академії харчових технологій (квітень 1999 - 2002 рр.), на українсько-російському діловому форумі “Агропромисловий комплекс” (м. Одеса, лютий 2003 р.), на науково-методичній конференції у Одеській національній академії будівництва та архітектури (травень 2004 - 2006 рр.), на ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми розвитку промислового виробництва” (м. Одеса, жовтень 2004 р.), на підсумкових науково-практичних конференціях у Одеському державному економічному університеті (м. Одеса, квітень 2005-2006 рр.).

Публікації. Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 2-х монографіях, 6 статтях у фахових збірниках наукових праць, 1 - у матеріалах і тезах конференцій.

Структура і обсяг роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, вис-новків, списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 211 сторінок комп'ютерного тексту, у тому числі 196 сторінок основного тексту, містить 14 таблиць на 20 сторінках, 8 рисунків на 8 сторінках, список використаних джерел становить 148 найменувань на 12 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У вступі розглянуто стан наукового завдання, обґрунтовано його актуальність, визначено положення наукової новизни, подано теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

В першому розділі “Сучасне уявлення підприємства як суб'єкту природокористування” досліджено сутність економічного механізму природокористування, визначено особливості, що притаманні економічному механізму природокористування в Україні.

Дослідження закономірностей і особливостей сучасного природокористування показало значну багатогранність категорій що використовуються. Розглядається і уточняється сутність основних понять теорії і практики природокористування, особливо на підприємствах харчової промисловості: система природокористування, природно-ресурсний потенціал, сталий розвиток, раціональне природокористування, плата за ресурси, управління природно-ресурсним потенціалом. Визначається поняття регулювання природокористування, як функції управління, досліжуються особливості регулювання в ресурсно-екологічній сфері на окремих підприємствах.

Виявлено, що підприємства як значні користувачі природних ресурсів використовують їх ще не досить економно та ефективно. Це призводить до значного виснаження земельних, водних, енергетичних, біологічних та деяких інших ресурсів і погіршення ресурсно-екологічного стану довкілля. Показано, що вплив підприємства на ресурсно-екологічний потенціал регіону може дуже добре оцінити сучасний аудит природокористування, який доцільно розділити на дві самостійні частини: аудит ресурсокористування та екологічний аудит. Ці два аудити між собою тісно повязані, але вони мають свої особисті обєкти дослідження і мають працювати відокремлено.

Відзначено значний вплив на діяльність підприємств-ресурсокористувачів зміни форми власності, яка дає їм можливість працювати зараз більш самостійно і творчо.

Проведені дослідження показали, що на ефективну діяльність підприємств-ресурсокористувачів харчової промисловості істотно впливає діючий економічний механізм, який ще не відповідає всім потребам сьогодення.

В роботі досліджується сутність і взаємозв'язок природно-ресурсної стратегії підприємства в системі економічної діяльності, оскільки цьому питанню більшість підприємств приділяє ще досить мало уваги.

Природно-ресурсна діяльність розглядається як складова природокористування підприємства, яка представляє собою всебічний комплексний план з досягнень цілей і завдань виробництва з раціонального і ефективного використання природних ресурсів та збереженню довкілля. Це зв'язуюча ланка між природно-ресурсною політикою та оперативними ресурсозберігаючими і екологічними програмами.

В роботі зроблено аналіз економіко-екологічної діяльності підприємств харчової і переробної промисловості в сучасних ринкових умовах. Питома вага підприємств харчової та переробної промисловості в загальному обсязі промислового виробництва України становить 17,4 % , галузь за цим показником займає друге місце після металургії та вироблення металів. Виробничий апарат більшості підприємств галузі характеризується наявністю великої кількості застарілого і зношеного технологічного устаткування, яке використовується в межах 50 відсотків. Через брак коштів підприємства тривалий час не проводять необхідну заміну обладнання, особливо енергетичного, на більшості з них воно вже відпрацювало свій технічний ресурс. Якщо у 1986 - 1990 роках знос основних фондів цукрових заводів був на рівні 51 відсотка, то зараз він зростає до 70 відсотків.

Виразом морального старіння основного капіталу є те, що середній строк служби основних виробничих фондів підприємств харчової промисловості сьогодні становить 25 років при нормативі 8. У значної кількості підприємств дещо зменшилося завантаження виробничих потужностей. Деякі підприємства майже призупиняють свою виробничу діяльність через низьку потребу населення на продукцію, що виготовляється ними.

Модернізація і реконструкція діючих підприємств, розвиток нових виробництв здійснюється в основному за рахунок власних коштів виробників харчової продукції, яких у них ще не достатньо.

Приватизація підприємств привела до того що виробники на свій розсуд вирішують майже всі питання пов'язані з використанням природно-ресурсного потенціалу і специфікою впливу їх виробничої діяльності на довкілля. Це часто призводить до виснажливого використання цінних сировинних ресурсів і погіршення стану оточуючого природного середовища.

Більшість підприємств галузі через економічну скруту ще дуже мало уваги приділяє збору і аналізу інформації про природно-ресурсні витрати та екологічний стан оточуючого середовища.

У зв'язку з цим однією з найбільш складних та гострих задач перехідного періоду є удосконалення господарської діяльності з урахуванням підвищення ресурсно-екологічної безпеки як складової частини національної безпеки країни.

Враховуючи обмеженість ресурсів, розроблено класифікацію типів природно-ресурсних стратегій господарської діяльності і надано характеристику факторів , що визначаючих їх. Відзначено, що однією з важливих умов переходу до сталого розвитку є якісне оновлення техніко-технологічного способу виробництва, який має забезпечувати найбільш ефективне використання природно-ресурсного потенціалу.

В роботі здійснено ретроспективний аналіз основних причин загострення стану ресурсно-екологічної ситуації. З точки зору сучасного природокористування ці проблеми посилюються недостатнім концептуальним обґрунтуванням сучасних організаційно-економічних інструментів в ефективному управлінні підприємствами.

В другому розділі “Організаційні та економічні інструменти управління сучасним підприємством як суб'єктом природокористування” надано обґрунтування органіційно-методичного базису мобілізації природно-ресурсного потенціалу в сфері виробництва. Здійснено аналіз і вибір критеріїв та показників оцінки використання сучасного природно-ресурсного потенціалу.

В роботі визначено, що актуальною задачею стає удосконалення методичної бази економіко-екологічного аналізу за умови раціонального природокористування і безпечного довкілля.

Методична основа економіко-екологічного аналізу базується на системі показників технологічного, економічного і ресурсно-екологічного характеру. Кількісна і якісна оцінка цих показників в сукупності дає можливість оцінити з техніко-економічних і ресурсно-екологічних позицій ефективність, якісну надійність і ресурсно-екологічну безпечність впроваджуваних рішень, їх технічне удосконалення.

Орієнтація на ефективне природокористування обумовлює необхідність впровадження комплексу відповідних господарських заходів. Такий підхід приводить до висновку про необхідність проведення комплексного економіко-екологічного аналізу сучасної природо-господарської діяльності.

Узагальнено та систематизовано існуючі критерії та показники оцінки діяльності підприємства як суб'єкту ресурсокористування. Основним з них є ресурсомісткість виробництва та узагальнюючий розмір збору за використання природних ресурсів і забруднення довкілля.

Представлений комплекс еколого-економічних показників має стати основою в процедурах ресурсно-екологічних досліджень по кожному підприємству, яке активно займається природно-ресурсною діяльністю.

В роботі визначено детальну систему сучасних організаційно-економічних інструментів та їх направленість на підвищення ефективності ресурсокористування з метою більш активної діяльності підприємств в ресурсозберігаючому, еколого-безпечному та природовідновлюючому напрямах.

Як методичну базу формування системи організаційно-економічних інструментів економіко-екологічного регулювання природокористування на рівні підприємства рекомендується використати чотири основні групи показників (рис. 1).

1. Фінансово-коригуючі: а) що відображають економічний стан підприємства; б) що характеризують можливість поведінки підприємства у відповідь на зміну окремих параметрів системи ( цін, ставок, податку, платежів);

2. Законодавчо-правові, які характеризують природно-ресурсну діяльність підприємства, пов'язану з впровадженням досконалих стандартів виробництва та оптимальним захистом довкілля.

3. Управлінсько-контролюючі, які представляють цілеспрямовану управлінську діяльність державно-громадського контролю за використанням природних ресурсів та якістю виробництва на підприємстві.

4. Стимулюючі, що представляють матеріальні та моральні стимули, спрямовані на підвищення ефективності природно-ресурсної діяльності на виробництві.

Відзначено, що різні форми організаційно-економічних інструментів є в основному варіантами відображення двох основних видів впливу на економічні інтереси підприємств: податковий, який представляє собою вилучення доходу, і дотаційний, який представляє собою пряму або побічну передачу доходу.

У зв'язку з важливістю та актуальністю питань раціонального регулювання природно-ресурсного потенціалу у розрізі окремих підприємств та враховуючи

недостатню методичну розробленість питання такої оцінки, у роботі розглянуто основні передумови та принципи формування сучасної системи управління.

З метою визначення основних факторів, які зумовлюють соціально-економічний розвиток підприємств, було проведено аналіз формування сучасної системи управління природно-ресурсним потенціалам на регіональному рівні, як головної основи раціонального ресурсокористування.

Проведений аналіз природно-ресурсної діяльності підприємств показав, що основними чинниками їх рівня є забезпеченість ресурсами природного середовища та інтенсивність впливу на нього, ступінь ресурсно-екологічної свідомості населення, рівень державного регулювання. Визначені чинники мають враховуватися при розробці та реалізації відповідних ресурсно-екологічних програм, при регулюванні природо-господарської діяльності з метою їх поліпшення.

Представлений в роботі аналіз організаційних та економічних інструментів регулювання природокористування на підприємстві дає можливість значно підвищити ефективність природокористування, зменшити негативний вплив на довкілля та покращити ресурсно-екологічну ситуацію на виробництві.

На базі одержаних даних в роботі обґрунтовується необхідність здійснення заходів організаційно-економічного характеру щодо забезпечення успішного функціонування підприємств-природокористувачів.

Доведено, що для успішного подолання наслідків надмірного техногенного навантаження і запобігання виникнення негативних тенденцій в сфері природокористування необхідно забезпечити підвищення рівня техногенної та ресурсно-екологічної безпеки підприємств, переважно, на основі подальшого удосконалення відповідних організаційно-економічних інструментів, які запропоновані автором.

В третьому розділі “Шляхи підвищення ефективності природокористування на підприємствах харчової промисловості” з системних позицій обґрунтовуються пріоритетні напрямки ефективного природокористування на рівні підприємств та галузі.

В роботі обґрунтовується необхідність формування ефективного ринкового механізму управління з оптимального використання природно-ресурсного потенціалу. У результаті проведених досліджень розроблено один з головних напрямів природно-ресурсної діяльності підприємства - аудит ресурсокористування як метод організаційно-економічного управління для посилення контролю за впливом виробництва на довкілля. Головною відмінністю аудиту ресурсокористування від екологічної експертизи та фінансового аудиту є значне розширення сфери фактів, які досліджуються, зміна критеріїв оцінки та принципів проведення з метою отримання науково обгрунтованних рекомендацій щодо оптимальної організації робіт з раціонального природокористування та забезпечення відповідної якості навколишнього середовища на рівні, який відповідає вимогам природно-ресурсних стандартів України та світу.

Розроблено детальну програму оптимізаційної системи обліку і аудиту ресурсокористування в діяльності підприємства. Виділено етапи розробки і впровадження системи обліку і аналізу ресурсно-екологічних витрат на виробництві (табл.1). Визначено узагальнений систематизований перелік видів діяльності ресурсно-екологічного характеру на виробництві.

Обґрунтовано, що звіт про ресурсно-екологічні витрати підприємства повинен мати інформацію, яка дозволяє: порівнювати поточний рівень досягнень з рівнем торішнього періоду, тобто виявляти тенденції, зіставити поточний рівень з поставленими цілями; відзначити негативні моменти; оцінити ефективність програм щодо покращенню природокористування. Аудит ресурсокористування забезпечує специфічну управлінську інформацію, яка є в основі внутрішньої і зовнішньої звітності.

Таблиця 1.

Схема проведення аудиту ресурсокористування на підприємстві

Етапи аудиту	Види діяльності
1. Ініціювання аудиту ресурсокористування	а) Прийняття рішень про проведення аудиту ресурсокористування і визначення його цілей, напрямів і аспектів.
2. Підготовчий етап	а) Формування групи аудиту і призначення головного аудитора; б)Попередній розгляд головним аудитором документації підприємства, необхідної для проведення аудиту ресурсокористування і прийняття рішення про практичну можливість проведення аудиту у відповідності з поставленими цілями; в)Аналіз вихідних даних і складання плану (програми) аудиту ресурсокористування.
3. Проведення аудиту ресурсокористування	а) Проведення початкової наради групи аудиторів з керівництвом і персоналом аудируємого підприємства; б) Збір матеріалів, проведення "оцінюючих" приходів; в) Робота з документами і персоналом; г) Складання аудиторського протоколу у відповідності з цілями аудиту ресурсокористування, планом аудиту і відповідним складом ресурсозберігаючих пріоритетів підприємства; д) Проведення заключних зборів групи аудиторів з керівництвом і персоналом підприємства.
4. Складання і поширення звіту про аудит ресурсокористування	а) Розробка рекомендацій і пропозицій; б) Аналіз, оцінка і обробка даних; в) Підготовка проекту звіту.
5. Коригуючі дії	а) Аналіз можливого використання отриманих даних; б) Коректировка ресурсогосподарської діяльності підприємства і його екологічної безпеки.

Встановлено, що практична ресурсно-екологічна діяльність на підприємстві має проводитися в багато чисельних проявах, вравоховуючи:

- розробку ресурсно-екологічної політики;

- встановлення ресурсно-екологічних цілей і завдань;

- раціональне використання природних ресурсів, сировини, мінералів, а також готової продукції;

- моніторинг, регулювання і мінімізацію викидів і скидів забруднюючих речовин;

- оцінку і зниження ризику еколого-економічної відповідальності за порушення природоохоронного законодавство;

Таким чином, аудит ресурсокористування стимулює розробку рекомендацій щодо зменшення ризику виникнення непередбачених ресурсно-екологічних ситуацій, економічний розвиток підприємства; зменшує ризик появи небажаних ресурсно-екологічних проблем на основі додержання принципів природо-ресурсної безпеки; оптимізує і активізує підприємницьку діяльність; стимулює використання стандартів серії ДСТУ-ІS0 14000, які регламентують методи та механізм екологічного менеджменту на рівні підприємства.

Відзначено, що аудит ресурсокористування ще не отримав широкого поширення в Україні як екологічний аудит не тільки через недосконалу нормативно-правову бази, а, й перш за все, через відсутність ринку такого виду послуг. У зв'язку з цим потрібен відповідний нормативний законопроект ”Про аудит ресурсокористування”, прийняття якого прискорило б формування конкурентного ринку послуг з аудиту ресурсокористування в кожному регіоні.

Під час дослідження виявлено, що зараз в Україні склалися умови, у яких розвиток аудиту ресурсокористування слід вважати не тільки доцільним і можливим, але й необхідним елементом оціночно-аналітичної діяльності у сфері природокористування, спрямованим на раціональне і економне використання природних ресурсів, зниження антропогенного впливу на довкілля та просування до сталого розвитку. Об'єктами аудиту ресурсокористування мають стати плани подальшої господарської, адміністративної, інвестиційної та інших видів діяльності кожного підприємства.

У роботі представлено схему узагальненої процедури розробки і реалізації програми аудиту ресурсокористування, яка дає можливість найбільш повно оцінити реальне використання підприємством наявного природно-ресурсного потенціалу.

У запропонованій методиці автором обґрунтовано, що впровадження аудиту ресурсокористування дозволить успішно контролювати ресурсно-екологічну ситуацію на підприємстві та впливати на формування цієї ситуації в регіоні його розміщення.

Політика сучасного підприємства, яка спрямована на раціональне природокористування і активізацію процесів охорони довкілля та екологізації виробництва, має передбачити такі заходи:

- визначення еколого-економічної можливості та доцільності виробництва на підприємстві тієї чи іншої продукції;

- участь у фінансуванні і впровадженні нових природоресурсних та природоохоронних проектів;

- при нестачі власних коштів для реалізації інвестування впроваджувати лізинг, як одну з найбільш перспективних форм залучення позикових ресурсів як різновид довготермінового кредиту;

- забезпечення повного збирання, перевезення, утилізації, знешкодження та захоронення відходів і обмеження їх шкідливого впливу на навколишнє природне середовище та здоров'я людини;

- створення умов для ефективного використання відходів як енергоресурсу та впровадження комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів, переробкою їх на матеріали та вироби.

Автором розроблено і представлено подальші напрямки раціонального розвитку природокористування.

Практична цінність результатів досліджень заключається в розвитку методології і розробці інструментарію економіко-екологічного регулювання використання природно-ресурсного потенціалу на підприємствах харчової промисловості.

ВИСНОВКИ

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, що виявляється у розвитку і поглибленні концептуальних основ та організаційно-методичної бази формування, функціонування і удосконалення організаційно-економічних механізмів регулювання природокористування на рівні підприємства.

Інтегральний науковий результат цього дослідження знайшов свою конструктивну реалізацію у комплексі нових та принципово вдосконалених концептуально-методологічних положень і організаційно-методичних рішень щодо забезпечення ефективного ресурсокористування та екологічної безпеки на рівні підприємства.

Виконані дослідження дозволили сформулювати такі основні висновки і рекомендації.

1. Автор в дисертації довів, що сучасний стан розвитку виробництва знаходиться на такому рівні, коли підтримка природно-ресурсного потенціалу у якісному стані стала нагальною потребою. Основними чинниками, які зумовлюють раціональне природокористування, є ділова активність підприємств по економному використанню природних ресурсів. Тому сучасна природогосподарська діяльність, яка має за мету забезпечення виробництва природними ресурсами у відповідній кількості та належної якості з додержанням вимог екологічної безпеки, є важливою умовою діяльності кожного конкурентоспроможного підприємства.

2. В дисертації встановлено, що у сучасних умовах формування ринкових відносин, значного спаду обсягів виробництва зростає роль і значення проблеми підвищення ефективності виробництва як головної ланки економіки. Особливої актуальності вона набуває для підприємств-природокористувачів у зв'язку з тим, що реформування економіки України відбувається одночасно із загостренням екологічної та природно-ресурсної кризи, коли від роботи підприємств з використання багатьох природних ресурсів значною мірою залежить не тільки їх прибуток чи збитковість, але й стан природно-ресурсного потенціалу довкілля у регіоні розміщення того чи іншого підприємства. Ефективна робота підприємств-природокористувачів дозволить вирішувати проблеми зниження ресурсомісткості товарів економії затрат виробництва та переходу економіки країни до моделі сталого розвитку.

3. В дисертації систематизовано реальні тенденції природно-ресурсної діяльності підприємств. Виявлено основні типи природно-ресурсних статегій та їх визначальні фактори: ігнорування природно-ресурсних аспектів; вимушена стратегія; пасивна стратегія; стратегія конкурентних переваг; стратегія сталого розвитку. Сучасна господарська діяльність вимагає впровадження досконалої стратегії подальшого розвитку природно-ресурсної діяльності для ефективного збереження довкілля та досягнення відповідної ресурсно-екологічної безпеки.

4. Автор довів, що нинішня ситуація з розвитку систем управління природокористуванням характеризує прагнення до формування моделей інтегрованого економіко-екологіч-ного регулювання, яке передбачає гармонічну інтеграцію останнього в структуру загального менеджменту, а також включення процедур і заходів щодо охорони довкілля на всіх етапах виробництва у загальні процеси господарської діяльності.

Здобувачем розроблено удосконалену систему організаційно-економічних інструментів економіко-екологічного регулювання природокористування, яка складається із чотирьох груп основних показників: фінансово-коригуючих, законодавчо-правових, управлінсько-контролюючих, стимулюючих.

5. Автором в дисертаційній роботі розроблено і запропоновано детальну концептуальну програму аудиту ресурсодокористування на рівні підприємства за етапами та видами діяльності в умовах сучасної ринкової економіки. Доведено, що в складі цієї системи аудит ресурсокористування виділяється своїми напрямами, специфікою та змістом.

Обґрунтовано необхідність прийняття відповідного законодавчого акту „Про аудит ресурсокористування”, який би чітко регулював цей вид діяльності, спрямовані на раціональне і ощадливе використання природних ресурсів та зменшення шкідливого впливу на оточуюче природне середовище.

6. Пріоритетними напрямками ефективного природокористування є активне впровадження аудиту природокористування, який враховує всі ресурси на виробництво окремої продукції. Основними аспектами сучасного аудиту природокористування є детальний аналіз про всебічне використання наявного природно-ресурсного потенціалу на підприємстві та його ресурсно-екологічної безпеки. Розробка рекомендацій і пропозицій щодо більш раціонального використання природних ресурсів.

7. В дисертації визначено, що найбільш ефективно природно-ресурсна діяльність на підприємстві буде розвиватися тоді, коли воно буде постійно оновлювати своє виробництво, впроваджувати нові високоефективні та ресурсозберігаючі технології. Основними принципами і елементами господарської діяльності підприємства є: постійне вдосконалення ресурсно-екологічної політики; всебічний моніторинг за використанням ресурсів та своєчасною утилізацією забруднюючих речовин; зниження ризику негативного еколого-економічного впливу підприємства на довкілля. Слід всебічно підвищувати рівень ресурсно-екологічної свідомості і ділової творчості всіх учасників виробництва.

8. На основі аналізу та оцінки результатів діяльності підприємств харчової промисловості із застосуванням розробленої системи критеріїв і показників природокористування автором доведено, що ефективність їх функціонування може бути досягнута на основі визначення точних потреб в оптимальній кількості ресурсів, впровадженню ресурсозберігаючих технологій, забезпечення виробництва за кількісними та якісними параметрами, що відповідають сучасним вимогам науково-технічного прогресу з мінімальними питомими витратами живої та уречевленої праці. Пріоритетними напрямами підвищення ефективності діяльності підприємств визначено:

- виробництво екологічно чистої продукції та державну підтримку підприємств, які впроваджують міжнародні стандарти якості;

- впровадження сучасних організаційно-економічних засад природокорис-тування;

- запровадження об'єктивних ринкових цін на природні ресурси;

- забезпечення повного збирання, утилізації та захоронення небезпечних відходів виробництва і обмеження їх шкідливого впливу на довкілля;

- створення умов для ефективного використання відходів як енергоресурсу, впровадження комплексної переробки і утилізації їх ресурсоцінних компонентів.

В результаті узагальнення теоретичного досвіду встановлено, що важливим критерієм оцінки раціонального природокористування є екологічність виробничого середовища на підприємстві, готової продукції та ступінь утилізації відходів виробництва. Зазначені чинники мають враховуватися при плануванні та обґрунтуванні еколого-економічних програм розвитку виробництва.

Визначення основних напрямків удосконалення організаційно-економічного механізму забезпечення раціонального природокористування і ресурсно-екологічної безпеки, зниження ризику негативного впливу виробництва на довкілля, розробка сучасних ресурсно-екологічних стратегій підприємств та впровадження аудиту ресурсокористування, теоретичні і методичні основи яких розкрито в дисертаційній роботі, є реальним внеском в розвиток і поглиблення сучасної економічної теорії природокористування в інтересах сталого розвитку країни.

СПИСОК ОПУБЛИКОВАННИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографії

1. Дібров А.С. Сучасне підприємство: організаційно-економічні засади природокористування. - Одеса: Товариство „Знання та вміння”. - 2004. - 208 с.

2. Васильєв А.И., Деречин В.В., Дибров А.С. Управление эффективностью использования водных ресурсов в АПК (методические аспекты) - Одесса - Харьков, Консалтинг. - 1997. - 158 с. (Особистий внесок здобувача - розроблено методичні підходи оцінки ефективності використання водних ресурсів в АПК).

Статті у наукових фахових виданнях

3. Дібров А.С. Трансформація еколого-економічних відносин природокористування на підприємствах харчової промисловості регіону // Вісник аграрної науки Причорномор'я. Спеціальний випуск 3. Т.1. „Соціально-економічні проблеми природокористування та екології”. - Миколаїв: МДАА. - 2001. - С. 127-133.

4. Дібров А.С. Організаційно-методичний базис мобілізації природно-ресурсного потенціалу у сфері виробництва // Вісник соціально-економічних

досліджень ОДЕУ. Вип. 8. Час. 2. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТ. - 2001. - С. 73-75.

5. Дібров А.С. Природокористування в системі сучасних соціально-економічних пріоритетів виробництва // Вісник соціально-економічних досліджень ОДЕУ. Вип. 11. - Одеса: ОДЕУ. - 2002. - С. 347-350.

6. Дібров А.С. Проблеми інвестування в природно-ресурсний потенціал регіону. // Вісник соціально-економічних досліджень ОДЕУ. Вип. 13. - Одеса: АТЗТ ІРЕНТ. - 2002. - С. 202-205.

7. Дібров А.С. Поліпшення рівня екологічної безпеки на підприємствах-природокористувачах. // Труды Одесского политехнического университета. Научный и производственно-практический сборник. Спецвыпуск, Т.2. Одесса: ОПУ. - 2004. - С. 255-258.

8. Дібров А.С. Організаційно-економічні засади підвищення ефективності природокористування. // Вісник соціально-економічних досліджень ОДЕУ. Вип. 20. - Одеса: ОДЕУ. - 2005. - С. 107-111.

В інших виданнях

9. Дібров А.С. Регіональні проблеми ефективного використання природних ресурсів підприємствами харчової промисловості. //Теорія і практика перебудови економіки. Матеріали 3 Міжнародної науково-практичної конференції. - Черкаси: ЧДТУ. - 2002. - С. 134-136.

10. Дібров А.С. Экономика природопользования с основами экологии: Підручник. - Одесса: “Друк”. - 2001. - 126 с.

11. Дібров А.С. Розміщення продуктивних сил та регіональна економіка України: Підручник. - Одеса: “Друк”. - 2002. - 296 с.

12. Дібров А.С. Економіка розвитку Південного регіону: Навч. посібник /За ред. д.е.н., професора С.К. Харічкова - Одеса: Товариство „Знання та вміння”. - 2006. - 176 с.

АНОТАЦІЇ

Дібров А.С. Організаційно-економічні засади функціонування сучасного підприємства як суб'єкту природокористування (на прикладі підприємств харчової та переробної промисловості). - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.08.01 - Економіка природокористування та охорона навколишнього середовища. Інститут проблем ринку та економіко-екологічних досліджень НАН України. - Одеса: 2006.

Дисертаційна робота присвячена питанням теоретичного обґрунтування та розробки методологічної бази щодо удосконаленню організаційно-економічного механізму ефективного природокористування на підприємстві. Доцільність даної розробки продиктована необхідністю розвитку та поглиблення методологічних та концептуальних основ сталого розвитку природокористування на базі забезпечення природно ресурсної та екологічної безпеки підприємств харчової та переробної промисловості.

На основі методологічних принципів системного підходу в роботі поставлено задачу вивчення і вирішення проблеми раціонального природокористування і екологічної безпеки на підприємствах харчової промисловості.

В дисертації здійснено оцінку основних критеріїв і показників природокористування, які слід використовувати підприємствам при аналізі сучасної природно-ресурсної і екологічної діяльності.

В роботі представлено і проаналізовано систему основних організаційно-економічних інструментів управління природокористуванням на рівні підприємства та галузі.

Обґрунтовано, що для кожного підприємства в умовах обмежених бюджетних заходів розвиток аудиту ресурсокористування є на даному етапі реальним виходом при вирішенні найбільш актуальних проблем раціонального природокористування.

Розроблено теоретичні основи формування організаційно-економічного механізму оптимального природокористування. Із системних позицій обґрунтовано провідні напрями оптимізації природно-ресурсної діяльності на підприємстві.

Ключові слова: природно-ресурсний потенціал, природокористування, організаційно-економічні інструменти, аудит ресурсокористування, ресурсно-екологічна безпека.

Дибров А.С. Организационно-экономические аспекты функционирования современного предприятия как субъекта природопользования (на примере предприятий пищевой и перерабатывающей промышленности). - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.08.01 - Экономика природопользования и охраны окружающей среды. Институт проблем рынка и экономико-экологических исследований НАН Украины. - Одесса: 2006.

Диссертационная работа посвящена вопросам теоретического обоснования и разработки методической базы по совершенствованию организационно-экономического механизма управления природно-ресурсным потенциалом на предприятии.

Существенные изменения в сфере экономических отношений в народном хозяйстве Украины и активное участие предприятий в многогранной природноресурсной деятельности обусловили необходимость формирования более совершенного механизма управления природно-ресурсным потенциалом на производстве.

Изучение теоретических основ вопроса позволило определить, что экономический механизм природопользования в Украине больше развит на макроуровне, то есть в вопросах государственного регулирования взаимоотношений промышленных предприятий с природно-ресурсной сферой, и требует серьезной доработки на микроуровне, то есть в вопросах методического обеспечения оценки работы предприятий с точки зрения воздействия предприятия на природно-ресурсный потенциал региона.

Выявлено, что в условиях незначительных размеров платежей за использование природных ресурсов и за загрязнение окружающей природной среды весьма важно определение конкретной стратегии природно-ресурсной деятельности каждого предприятия и особенно разработка соответствующих организационно-экономических инструментов по эффективному влиянию на состояние природно-ресурсного потенциала страны. В работе обосновывается необходимость развития производства с применением разнообразной системы критериев и показателей природно-ресурсной направленности.

В диссертации разработан целостный комплекс организационно-экономических инструментов по эффективному влиянию на природно-ресурсную деятельность предприятий-природопользователей.

Для усовершенствования природно-ресурсной деятельности на производстве автором предложен метод аудита ресурсопользования. Проведенный анализ показал, что природно-ресурсный аудит даст возможность предприятиям на базе собранных данных наиболее экономно и эффективно использовать все необходимые ресурсы. Разработана структура аудита ресурсопользования и особенности его внедрения в производство. Представлен обобщающий и систематизированный перечень видов деятельности природноресурсной направленности на производстве.

В диссертации предложена комплексная система управления природными ресурсами на уровне государства и региона. Даны предложения по утилизации отходов производства.

Полученные в диссертационной работе результаты направлены на повышение эффективности управления деятельностью предприятий на основе внедрения природно-ресурсного аудита. Результаты работы изложены на уровне конкретных методических рекомендаций, сформулированных с учетом возможностей их практической реализации и могут быть использованы широким кругом промышленных предприятий Украины.

Ключевые слова: природопользования, природно-ресурсный потенциал, экономическая эффективность, аудит ресурсопользования, организационно-экономическое инструменты, менеджмент окружающей природной среды.

Dibrov A.S. Organizationally-economic bases of functioning of modern enterprise as a subject, using natural resources (on the example of enterprises of food and processing industry). - Manuscript.

...