Размещено на http://www.allbest.ru/

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МІНІСТЕРСТВА АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

УДК 631.164.28

Автореферат

на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в регіоні

Спеціальність 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК

Кріп Галина Михайлівна

Суми - 2006

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі менеджменту Львівського державного аграрного університету.

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Галанець Василь Григорович, Львівський державний аграрний університет, завідувач кафедри менеджменту.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України Крисальний Олександр Васильович, Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки”, завідувач відділу науково-організаційного забезпечення;

кандидат економічних наук Шиян Дмитро Вікторович, Харківський національний аграрний університет ім. В.В.Докучаєва, доцент кафедри статистики і економічного аналізу.

Провідна установа - Миколаївський аграрний університет Міністерства аграрної політики України, кафедра організації виробництва та агробізнесу.

Захист відбудеться 26 січня 2007 р. о 10 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради К 55.859.01 в Сумському національному аграрному університеті за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 160, зал засідань вченої ради.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Сумського національного аграрного університету за адресою: м. Суми, вул. Кірова, 160.

Автореферат розісланий “_25_” грудня 2006 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент В.В. Пилипенко.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Ефективність сільськогосподарського виробництва є однією з найважливіших економічних проблем суспільного буття. Тут акумулюється в тісному поєднанні використання сукупності природних, організаційно-економічних, технічних, технологічних факторів, які забезпечують процес відтворення суспільного виробництва. На його результативність впливають у сільському господарстві грунтово-кліматичні умови, забезпеченість робочою силою, матеріально-технічними засобами, фінансовими ресурсами тощо. Підвищення ефективності аграрного виробництва належить до вирішальних умов поліпшення матеріального добробуту населення країни, здійснення соціальних перетворень на селі.

Дослідженням проблеми підвищення ефективності виробництва сільськогосподарської продукції науковими установами завжди приділялась належна увага. Значний вклад у вивчення стану та розроблення теоретичних підвалин і практичних рекомендацій щодо ефективного використання у сільському господарстві виробничого потенціалу як в цілому розвитку галузі, так і в умовах регіональних особливостей країни, належить відомим ученим економістам-аграрникам В.Г.Андрійчуку, В.Г.Галанцю, М.Я.Дем'яненку, М.І.Кісілю, І.І.Лукінову, М.Й.Маліку, О.М.Онищенку, Б.Й.Пасхаверу, П.Т.Саблуку, І.І.Червену, О.М.Шпичаку та іншим.

Їх наукові публікації здебільшого присвячені важливим проблемам обгрунтування теоретичних засад підвищення ефективності аграрного виробництва на макроекономічному рівні. Нині ж не менш важливого значення дослідження ефективності сільського господарства має регіональний і мікроекономічний рівень виробничої діяльності. До того ж, проблема підвищення ефективності виробництва є багатопланова і різновекторна за змістом і сутністю і разом з тим характеризується можливостями розширення використання у виробничо-технологічному процесі нових досягнень науково-техніко-технологічного прогресу.

Потребують поглиблення і розширення дослідження ефективності аграрного сектора економіки в умовах становлення і розвитку продовольчого ринку, створення і функціонування організаційно-правових структур на приватній основі на землю і засоби виробництва, формування нових виробничих відносин на селі.

В цих умовах особливого значення набувають дослідження ефективності регіонального розвитку сільськогосподарського виробництва. Слід підкреслити, що в залежності від найбільш відчутного впливу на результат виробничої діяльності тих або інших чинників, формується і відповідна ефективність - технологічна, організаційна, економічна тощо.

Здійснення дослідження впливу окремих факторів на ефективність виробництва дасть можливість управляти цим складним соціально-економічним процесом.

Необхідність розв'язання проблем, пов'язаних з підвищенням ефективності сільськогосподарського виробництва мають суттєве значення у розвитку агропромислового виробництва. Цим зумовлюється актуальність теми дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою виконання комплексної наукової теми економічного факультету Львівського державного аграрного університету “Обґрунтування аграрної політики, спрямованої на ринкову трансформацію економіки АПК” (номер державної реєстрації 0100U002332) на 2001-2005 роки. Роль автора полягає в дослідженні сучасного стану та розробленні пропозицій щодо підвищення економічної ефективності сільського господарства Львівської області.

Мета і завдання дослідження: Метою дослідження є економічна оцінка природних, організаційно-економічних і техніко-технологічних факторів розвитку сільського господарства Львівської області та розроблення пропозицій щодо підвищення їх впливу на ефективність аграрного сектору економіки в умовах переходу до ринку. Відповідно до поставленої мети вирішувались такі завдання:

- дослідити теоретико-методологічну сутність ефективності сільськогосподарського виробництва;

- узагальнити досвід проведення аграрної реформи у Львівській області з визначенням об'єктивних і суб'єктивних її наслідків;

- здійснити оцінку природно-економічних та техніко-технологічних чинників розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні з визначенням їх впливу на його ефективність;

- виявити економічну ефективність виробництва основних видів сільськогосподарської продукції з встановленням причин збитковості сільськогосподарських виробничих структур в регіоні;

- обгрунтувати пропозиції щодо підвищення ефективності використання земельних угідь в регіоні;

- розробити рекомендації щодо системного відновлення матеріально-ресурсних засобів;

- виявити можливості поліпшення використання трудового потенціалу;

- визначити резерви підвищення урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин;

- розробити пропозиції підвищення рентабельності виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств та розвитку соціальної сфери на селі.

Об'єктом дослідження є організаційно-економічний процес забезпечення розвитку ефективного сільськогосподарського виробництва у господарських структурах, а предметом - виявлення значення природних і економічних чинників у підвищенні ефективності сільського господарства у Львівському регіоні.

Методи дослідження. Поставлені завдання зумовили застосування сукупності економічних методів дослідження: економіко-статистичного - для вивчення тенденцій і закономірностей розвитку сільського господарства; монографічного - для вивчення розвитку соціально-економічних явищ і процесів; розрахунково-конструктивного - для планування та прогнозування процесів розвитку галузі; регресійного аналізу - для виявлення міри впливу окремих чинників на економічні явища і процеси.

Інформаційною базою слугували законодавчо-нормативні акти, наукові праці економістів-аграрників, матеріали Головного управління статистики у Львівській області, звітність суб'єктів господарювання.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у наступному -

вперше :

- на основі комплексного аналізу здійснено у Львівській області економічну і організаційно-технологічну оцінку грунтово-кліматичних умов, земель сільськогосподарського призначення, матеріально-ресурсних засобів, трудового потенціалу, технологічних елементів та їх вплив на ефективність аграрного виробництва;

- обґрунтовано організаційно-економічні умови створення і функціонування молочно-пасовищно-сіножатних кооперативів, спрямованих на об'єднання корів та пайових часток природних кормових угідь господарств населення з метою підвищення ефективності їх використання;

удосконалено:

- методичні підходи територіального розміщення сільськогосподарських культур в регіоні з урахуванням грунтово-кліматичних, економічних та соціальних факторів, спрямованого на раціональне використання природної родючості грунтового покриву, підвищення продуктивності кормових угідь;

- способи визначення напрямів системного відновлення матеріально-технічних засобів, активізації інвестиційного процесу та розвитку інтенсифікації галузей;

- порядок розподілу одержаних результатів інтегрованого виробництва на основі формули: “рівновеликий прибуток на рівновеликий капітал”, що сприяє підвищенню економічного інтересу суб'єктів у спільній діяльності;

набули подальшого розвитку:

- методичні положення визначення сфери діяльності та сутності створення і функціонування обслуговуючих, постачальницьких і збутових кооперативів у використанні технічних засобів, та постачанні матеріально-технічних ресурсів;

- обгрунтування шляхів підвищення рентабельності аграрного виробництва на основі застосування ресурсозберігаючих технологій та нарощування випуску конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розкритті значення грунтово-кліматичних, організаційно-економічних і техніко-технологічних чинників та шляхи підвищення їх впливу на ефективність аграрного виробництва у господарських структурах Львівської області. Розроблені пропозиції дають можливість визначати ефективність використання земельних угідь, матеріально-технічних засобів, трудових ресурсів, організаційно-технологічних елементів і заходів, а також соціальну результативність та сукупну економічну ефективність виробничої діяльності сільськогосподарських підприємств. Обгрунтовані напрями практичного здійснення інтенсифікації аграрного виробництва можуть застосовуватись при системному відновленні матеріально-технічної бази, розвитку інвестиційної діяльності. Схема створення і функціонування виробничих кооперативів знайде застосування у розвитку молочного скотарства господарств населення, що забезпечить підвищення ефективності і якості виробництва молока у Львівському регіоні за рахунок концентрації виробництва, розширення можливостей для освоєння досягнень науково-технічного прогресу, зміцнення матеріально-технічної бази, інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на інноваційній основі.

Результати дослідження схвалені і прийняті до впровадження Головним управлінням сільського господарства і продовольства Львівської обласної державної адміністрації (довідка № 09-05 / 9-57 від 19.04.05) та Управлінням сільського господарства і продовольства Городоцької районної державної адміністрації Львівської області, що підтверджується актом про запровадження від 27.04.05.

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійною завершеною роботою автора. Шляхом системного аналізу досліджено тенденції розвитку сільськогосподарського виробництва в регіоні, проведено його економічну оцінку, виявлені допущені в процесі аграрних реформувань помилки і недоліки в роботі, обґрунтувано основні шляхи і можливості відродження ефективного сільськогосподарського виробництва.

Апробація результатів дослідження. Основні результати досліджень щорічно доповідалися на звітних наукових конференціях аспірантів і здобувачів Львівського державного аграрного університету (2002-2005 рр.) та на трьох міжнародних конференціях: Міжнародна науково-практична конференція, присвячена 10-й річниці Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку, - “Підприємництво та фінансово-інвестиційна політика” 25-27 вересня 2002 р. ЛАДУ, Львів; Міжнародна науково-практична конференція “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” 30-31 травня 2003 р. Волинський державний університет ім. Л. Українки, - Луцьк; II Міжнародна науково-практична конференція “Динаміка наукових досліджень'2003” 20-27 жовтня 2003 р., Дніпропетровськ.

Результати дисертаційного дослідження перевірялись безпосередньо у сільськогосподарських підприємствах Львівської області, які знайшли позитивну оцінку.

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць, в тому числі 6 у фахових виданнях, 3 в матеріалах науково-практичних конференцій загальним обсягом 3,2 друк. арк.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації становив 207 сторінок комп'ютерного тексту, містить 41 таблицю, 4 рисунки, списку використаних джерел із 190 найменувань та два додатки.

Основний зміст роботи

У вступі обгрунтовано актуальність теми, відмічено її зв'язок з науковими програмами, планами, темами, сформульовано мету, завдання, визначені об'єкт, предмет, методологію та методи дослідження, викладено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів, їх апробацію та публікації автора.

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади підвищення ефективності аграрного виробництва в умовах ринку” досліджується соціально-економічна сутність, форми, критерії та показники визначення ефективності сільськогосподарського виробництва, формування організаційно-економічного механізму забезпечення ефективного виробництва сільськогосподарської продукції, особливості аграрної реформи та формування ефективних організаційно-виробничих структур.

На основі узагальнення досліджень доведено, що ефективність як економічна категорія породжується поняттям “ефект”, що являє собою досягнутий в процесі виробничої діяльності результат. Останній має економічну, матеріально-технічну, фінансову, технологічну, соціальну та інші форми прояву. Поняття “ефективність” виражає здатність виробничої діяльності забезпечувати певний ефект, який визначається як відношення результату до витрат, пов'язаних з його одержанням. Сутність підвищення економічної ефективності людської діяльності полягає у пошуку шляхів розвитку суспільного виробництва на основі економного витрачання ресурсів і одержання вищого результату.

Узагальнюючими вартісними показниками, за допомогою яких розкривається сутність основного критерію економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, є відношення валової продукції до авансованого на її виробництво капіталу. В практиці все більш широкого використання набуває застосування показника норми прибутку, який обчислюється як відношення маси виробленого прибутку до середньорічної балансової вартості основних і оборотних фондів.

Підкреслено, що в наукових публікаціях сутність проблеми ефективності висвітлюється, як правило, з економічного боку і мало розкривається соціальний зміст економічної ефективності. Він же тісно пов'язаний з власністю, на основі якої формуються і функціонують виробничо-правові структури. Соціальна сутність економічної ефективності діяльності аграрних підприємств відображається через форму власності, за якою здійснюється ця діяльність - приватна, акціонерна, кооперативна, державна, змішана. Тобто, економічна ефективність у значній мірі залежить від того - чи виробнича діяльність виконується власником сільськогосподарського підприємства, орендарем чи найманими працівниками з різними владними повноваженнями. Соціальна сутність цієї економічної категорії визначається також на яких підприємствах - малих, середніх і великих здійснюється економічна діяльність.

Важливим узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, як відомо, є продуктивність праці, яким вимірюється обсяг виробленої продукції за одиницю робочого часу, або обсяг виробленої продукції в розрахунку на працівника, зайнятого у виробничій сфері за певний час.

До основних показників економічної ефективності господарської діяльності підприємств належать також фондовіддача та матеріаловіддача.

Виробництво як соціально-економічне явище є досить складний безперервний відтворювальний процес, який охоплює обмін, розподіл і споживання. Для здійснення ефективної діяльності підприємств необхідно забезпечити раціональне поєднання в часі і просторі засобів трьох складових процесу виробництва - засобів праці, предметів праці та безпосередньо самої праці, спрямовуючи їх на одержання високих кінцевих результатів.

З метою конкретизації змісту організації виробництва у господарському механізмі доцільно виділити найбільш активну його складову - організаційно-економічний механізм, який за змістом і характером використання поділяється на дві складові чинників - організаційну і економічну. До організаційних факторів механізму слід віднести ті, які забезпечують регулювання організації ефективного суспільного виробництва. Це, зокрема, структурна побудова сільськогосподарських підприємств, наявність виробничих підрозділів та їх взаємозв'язки, система управління виробничою діяльністю, організація матеріально-технічного постачання та реалізації продукції, організаційні форми використання земельних угідь, засобів виробництва, робочої сили тощо. Важливими чинниками економічного характеру механізму насамперед є ціноутворення, система кредитного забезпечення, методи оподаткування виробничої діяльності.

Глибокі соціально-економічні перетворення в аграрній сфері України в процесі демократичного державотворення, характеризуються докорінною перебудовою відносин власності на селі, створенням нових організаційно-правових формувань на засадах приватної власності на землю і майно ринкового спрямування.

В процесі реформування аграрного виробництва було здійснено ряд кардинальних змін у відносинах власності.

В результаті реалізації Указу Президента України від 3 грудня 1999 року, який відкрив можливості селянам для створення приватних господарських структур, протягом 2000 року було реформовано майже 11,8 тис. недержавних сільськогосподарських підприємств і на їх базі сформовано на засадах приватної власності понад 21,6 тис. нових господарських структур, зокрема 8,7 тис. господарських товариств, 4,0 тис. приватних підприємств, 1,9 тис. виробничих кооперативів. В аграрній сфері вже тоді функціонувало понад 40 тис. фермерських господарств та більш 13 млн. особистих господарств населення.

Головним напрямом здійснення аграрної реформи було практичне вирішення проблеми щодо визначення реального власника землі, законодавче забезпечення селянам право власності на землю, на самостійний вибір напряму і форм господарювання, на самовизначення участі в ринковій економіці.

Аналіз реформування земельних відносин, перетворення значної частки земель сільськогосподарського призначення в приватну форму власності, розподіл угідь колективної власності на земельні частки (паї) між членами трудових колективів з одержанням сертифікатів з наступною їх заміною на державні акти на право приватної власності на землю, застосування оренди, як основної форми організації використання сільськогосподарських угідь свідчить про глибокі соціально-економічні перетворення в аграрній сфері економіки, спрямовані на підвищення ефективності суспільного виробництва.

Проте слід зазначити, що в процесі реформування земельних і майнових відносин, як важливої складової аграрної реформи, були допущені істотні прорахунки і недоліки при паюванні земель та майна, організації використання розпайованих засобів та формуванні нових організаційно-правових структур.

Другий розділ “Природні й організаційно-економічні фактори аграрного виробництва та їх ефективність в регіоні” присвячений дослідженню грунтово-кліматичних умов, земельних ресурсів та їх використання, формування, організаційно-правових структур у їх виробничій діяльності, матеріально-технічної бази та трудового потенціалу аграрного виробництва, технологічної, економічної та соціальної ефективності сільськогосподарського виробництва.

Львівська область, як адміністративно-територіальна одиниця, розташована у її крайній західній частині України, межуючи за зовнішнім кордоном з східноєвропейською країною - Польщею. Загальна територія області становить 2183,1 тис. га, або 3,6% всієї площі держави. Тут проживає 2598,3 тис. осіб, у тому числі 59,7% міського і 40,3% - сільського населення. За кількістю населення область посідає четверте місце в країні, а за щільністю - друге. Площа сільськогосподарських земель становить 1270,2 тис. гектарів, або 58,2%. На одного жителя області припадає 0,84 га всіх земель, а земель сільськогосподарського призначення - 0,50 га. В структурі сільськогосподарських угідь орні землі займають 799,1 тис. га, або 62,9%. Площа багаторічних насаджень в регіоні дорівнює 22,9 тис. га (1,8%), а природних кормових угідь - 447,4 тис. га. На долю останніх припадає 32,5% земель сільськогосподарського призначення.

Регіон віднесений до групи областей з найнижчими балами бонітету грунтів - 27-29. За рівнем природної урожайності грунтового покриву Львівщина посідає передостаннє місце серед всіх областей країни.

Серед інших областей України має найнижчий рівень розораності земель сільськогосподарського призначення і найвищу частку природних кормових угідь - більше третини. На території області налічується 18 основних типів грунтів, які, як свідчить практика, істотно відрізняються за природною родючістю і впливають на урожайність основних сільськогосподарських культур. Використання орних земель тут характеризується великою питомою вагою зернових, кормових культур та картоплі. Під цими культурами зайнято 90% ріллі, в тому числі більше як на четвертій її частині висіваються кормові культури. Цукрові буряки в області розміщуються тільки на площі 25,7 тис. га, що на 20 тис. га, або на 78% менше, ніж їх висіяли у 1995 році. Слід відмітити, що серед зернових найбільш адаптованою культурою до більшості типів грунтів за природною родючістю та кліматичними умовами є ячмінь. В дисертації обґрунтовані рекомендації щодо удосконалення розміщення посівів зернових, цукрових буряків та інших культур в мікрозонах з урахуванням природних факторів.

В процесі здійснення глибоких соціально-економічних перетворень в сільському господарстві, спрямованих на перехід агропромислового виробництва до ринкових відносин, в області на базі колгоспів і радгоспів були створені нові колективні сільськогосподарські підприємства, які протягом останніх років трансформувались у приватні організаційно-правові структури ринкового типу.

На початку 2005 року у Львівській області функціонувало понад 2 тис. нових організаційно-правових структур (в т.ч. 1918 - недержавних підприємств, з них 352 сільськогосподарських товариств, 16 виробничих кооперативів і 1178 фермерських господарств) та 414,8 тис. особистих господарств населення. Їх площі землекористування наведені в табл. 1.

Таблиця 1 Організаційно-правові структури у сільському господарстві Львівської області та їх землевикористання

Трансформація організаційно-правових форм господарювання в області, орієнтація на значне нарощування обсягів сільськогосподарської продукції в господарствах населення призвело до значного скорочення аграрного виробництва, про що свідчить динаміка основних показників діяльності сільськогосподарських формувань у табл. 2.

Проте, пріоритетною формою господарювання господарства населення бути не можуть, оскільки за своїми розмірами і рівнем технічної оснащеності не здатні освоювати досягнення науково-технічного прогресу. Адже ці виробничі структури базуються на самоексплуатації селянства.

Таблиця 2 Структура виробництва сільськогосподарської продукції у Львівській області

Досліджено тенденції і закономірності виробництва продукції сільського господарства різними категоріями господарств. Виробництво продукції на 100 га сільськогосподарських угідь рельєфно відображає табл. 3.

Таблиця 3 Валова продукція сільського господарства з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у Львівській області, у порівнянних цінах 2000 року, тис. грн.

Розрахунки свідчать, що виробництво валової продукції на одиницю земельної площі найбільше скоротилося саме в господарствах населення - у 3,8 раз, а в сільськогосподарських підприємствах - у 2,1 рази. Причому, в сільськогосподарських підприємствах у 2004 році порівняно з попереднім роком виробництво валової продукції на 100 га сільськогосподарських угідь збільшилося на 6,2 тис. грн., а в господарствах населення - зменшилося на 24,4 тис. грн.

Аналіз діяльності новостворених організаційно-правових структур в регіоні переконливо свідчить про необхідність пошуку ефективних форм організації виробництва з оптимальними розмірами земельних угідь і застосуванням системи польових, ґрунтозахисних і спеціальних сівозмін, як важливого засобу раціонального використання орних земель. В дисертації доведено, що однією з ефективних організаційних форм аграрного виробництва в нинішніх постреформованих умовах, особливо в тваринницьких галузях, є кооперація. З цією метою розроблені конкретні пропозиції щодо кооперування господарств населення у виробництві молока.

Особливого значення у сільськогосподарському виробництві набуває забезпечення його матеріально-технічними ресурсами. Адже відтворювальний процес в агропромисловій сфері ґрунтується на засадах системного відновлення спожитих матеріально-ресурсних засобів. В дисертації підкреслено, що внаслідок реформування сільськогосподарських підприємств і зосередження переважної частини виробництва аграрної продукції у господарствах населення, основні засоби в області істотно скоротились. Якщо у 1996 році балансова вартість основних засобів сільськогосподарських підприємств становила 3682 млн. грн., то в 2004 році дорівнювала тільки 770,1 млн. грн., або зменшилась у 4,8 рази. Разом з тим виявлено, що у Львівській області в структурі основних засобів виробництва досить низька питома вага машин і обладнання. Якщо в сільськогосподарських підприємствах в цілому в Україні на початок 2005 року в структурі основних засобів виробництва за балансовою вартістю машини і обладнання займали 23,4%, то у Львівській області тільки 13,4%. Це свідчить про необхідність невідкладного поліпшення організації забезпечення сільськогосподарських формувань в регіоні сучасними технічними засобами.

Слід відмітити, що у розвитку матеріально-технічної бази сільського господарства, її системного оновлення особливого значення набуває інвестиційна діяльність. Зниження ефективності суспільного виробництва призвело до різкого скорочення капітальних вкладень у галузь. Так, якщо у 1990 році в основний капітал аграрної сфери області інвестиції становили 348,8 млн. грн., то в 2004 році вони знизились до 40,3 млн. грн., або зменшились у 8,7 разів.

Для ефективного використання основних засобів виробництва необхідне не тільки високе вартісне забезпечення, а й їх оптимальна структура, спрямована на раціональне поєднання окремих видів основних засобів виробництва, а також оптимального співвідношення з оборотними засобами.

Результати аналізу забезпечення сільськогосподарського виробництва найбільш активною частиною основних засобів - технікою в регіоні переконливо свідчать, що в процесі здійснення аграрної реформи відбулися суттєві негативні зміни у структурі основних засобів сільськогосподарських товаровиробників при значному зменшенні матеріально-технічних ресурсів. За період з 2001 до 2004 року загальна кількість тракторів зменшилась на 8,6%, у тому числі в сільськогосподарських підприємствах - майже на 30%. Водночас із скороченням парку тракторів майже у два рази, зменшилась кількість зернозбиральних комбайнів та вантажних автомобілів. В господарствах населення тракторний парк зріс на 15,8%. За цей період зменшились обсяги забезпечення іншими виробничими ресурсами. Так, через низьку платоспроможність у кілька разів зменшилось внесення мінеральних добрив.

У підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва регіону істотне значення відіграє забезпечення робочою силою аграрних виробничих структур. Львівська область має високу питому вагу сільських жителів - понад 40% у загальній чисельності населення.

У сільському господарстві області загальна кількість зайнятих працівників становить близько 25%. У зв'язку з трансформацією землеволодіння у приватну власність, значним зосередженням обсягів виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах населення питома вага цієї категорії сільських жителів у загальній структурі зайнятого населення становить 18-20%. Рівень безробіття тут дорівнює 10-11%. Тому розвиток підсобних і додаткових галузей є важливою умовою підвищення рівня зайнятості та ефективності використання трудового потенціалу.

У динаміці показників технологічної ефективності, що проявляється насамперед у рівні урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності худоби, набуває тенденція їх погіршення. Так, урожайність зернових в сільськогосподарських підприємствах за період з 1990 року до 2004 року знизилась з 33,3 ц до 22,4 ц з гектара, цукрових буряків - з 339 до 215 ц, картоплі - з 146 ц до 104 ц, овочів - з 190 ц до 127 ц з гектара. Разом з тим, в господарствах населення зниження урожайності було значно меншим. Зокрема, урожайність зернових у 2004 році становила тут 30,3 ц, картоплі - 148 ц, овочів - 164 ц з гектара. Продуктивність тварин в господарствах населення за цей період зросла, а в сільськогосподарських підприємствах - знизилась. Середньорічний надій молока підвищився у господарствах населення з 2296 кг до 3386 кг, а в сільськогосподарських підприємствах - знизився з 3176 кг до 2467 кг. Як наслідок, зменшилось виробництво рослинницької і тваринницької продукції з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь, зросли прямі затрати праці на виробництво основних видів сільськогосподарської продукції.

Важливим узагальнюючим показником оцінки господарської діяльності є система показників економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. До визначальних належать: прибутковість та рентабельність виробництва. Вони характеризують низький і нестабільний рівень ефективності аграрного виробництва в регіоні, особливо в тваринництві. Ця галузь залишається тривалий період збитковою. В рослинництві тільки виробництво зерна є прибутковим. У 1995 році його рентабельність становила 135,3%, 2000 - 73,2, 2001 - 28,4, 2002 - 16,4, 2003 році - 65,8 і в 2004 році - 34,1%. Виробництво ж цукрових буряків за цей період було рентабельним тільки до 1995 року.

Соціальна ефективність сільськогосподарського виробництва залишається досить низькою, вона не задовольняє потреб розвитку села і сільських територій. У розрахунку на одну особу населення регіону в останні роки тільки виробництво овочів і картоплі збільшилось проти 1990 року. Виробництво решти видів продукції значно скоротилось, особливо м'яса, зерна, яєць. Відповідно до цього зменшився і рівень споживання висококалорійних продуктів на одну особу. Якщо у 1990 році середньорічний рівень споживання харчових продуктів населенням регіону становив: м'яса і м'ясопродуктів - 60,1 кг, молока - 379 кг, хліба і хлібобулочних виробів - 160 кг, цукру - 47,9 кг, то в 2004 році ці показники дорівнювали відповідно 37,4; 265,3; 125,1 і 34,6 кг. В сільському господарстві заробітна плата є найнижчою серед всіх видів економічної діяльності. У 2004 році вона була нижчою від промисловості у 2,7 раза, транспорту - у 3,6 раза, у фінансовій діяльності - 4,5 раза.

У третьому розділі “Пріоритетні напрями підвищення ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах” досліджується питання розвитку інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на інноваційній основі, здійснено обґрунтування напрямів удосконалення системи ціноутворення, намічаються заходи щодо розвитку державної підтримки сільського господарства, системного відновлення матеріально-ресурсної бази та розвитку кооперації в агропромисловому виробництві.

У підвищенні ефективності сільськогосподарського виробництва, як підтверджують дослідження, провідне місце посідає його інтенсифікація, що здійснюється на інноваційній основі. Доведено, що інтенсифікація сільськогосподарського виробництва в умовах ринку означає його розвиток на основі кількісних і якісних перетворень у напрямі удосконалення матеріально-ресурсної бази, запровадження прогресивних ресурсоощадливих технологій, новітніх форм організації праці, що забезпечують збільшення виробництва і підвищення ефективності та якості сільськогосподарської продукції з одиниці земельної площі. З цією метою розроблені рекомендації щодо активізації інвестиційних процесів, спрямованих насамперед на оновлення активної частини основних засобів аграрного виробництва в регіоні. аграрний економічний львівський

Одним із пріоритетних напрямів підвищення економічної ефективності виробництва в сільськогосподарських підприємствах є удосконалення системи ціноутворення, ліквідація диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, яка споживається в сільському господарстві. Склалася ситуація уявного перевиробництва мінеральних добрив, отрутохімікатів, техніки лише тому, що вони недоступні для багатьох виробників-аграрників за ціною.

Законом України “Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001-2004 років” було передбачено, що цінова політика в сільському господарстві має здійснюватися на основі вільного ціноутворення у поєднанні з державним регулюванням та підтримкою доходів сільськогосподарських товаровиробників і антимонопольним контролем за цінами на продукцію сільського господарства та матеріально-технічні ресурси, що споживаються на основі галузевих нормативних витрат і норми прибутку в середньому по народному господарству та запровадження заставних цін (цін підтримки), регулювання доходів через систему державних дотацій та субсидій. Нині важливо забезпечити виконання цього закону, що сприятиме ліквідації цінового диспаритету, поліпшенню організації міжгалузевого товарного обміну.

Особливо важливого значення для підвищення ефективності
сільськогосподарського виробництва набуває відновлення зруйнованої в процесі деколективізації сільського господарства його матеріально-технічної бази.

Розрахунки показують, що для забезпечення сільськогосподарських підприємств регіону технічними засобами потрібно близько 400 млн. грн. Таких коштів, нині немає ні в сільськогосподарських товаровиробників, ні в бюджеті. Тому реальним шляхом є кооперування засобів, створення безприбуткових кооперативів з технічного обслуговування сільськогосподарських товаровиробників, формування вторинного ринку техніки, оскільки капітально-відновлюваний ремонт у 2-3 рази дешевший за придбання нових машин, у розвитку лізингових відносин.

Аналіз свідчить, що масове придбання господарствами сільськогосподарської техніки зарубіжних фірм є невиправданим. Вигідніше придбати декілька вітчизняних машин, (як рекомендує Інститут аграрної економіки УААН) продуктивністю хоча і значно нижчою, але у кілька разів дешевшими від однієї аналогічної зарубіжної. Отже, за ціновим критерієм техніка, вироблена на вітчизняних заводах, залишається поки що конкурентоспроможною, не зважаючи на її нижчу якість від зарубіжної.

Відродження села та розвиток сільськогосподарського виробництва неможливі без широкої програми будівництва нових виробничих споруд і приміщень, транспортних комунікацій, гідротехнічних споруд, мережі водопостачання, об'єктів соціальної інфраструктури села тощо. Для цього потрібні інвестиції, основними джерелами яких мають бути власні нагромадження сільськогосподарських товаровиробників, довгострокові кредитні кошти та лізингові операції.

У нинішніх умовах роздрібнення виробництва молока у господарствах населення особливого значення набуває об'єднання молочного поголів'я та земельних ділянок (паїв) природних кормових угідь у молочно-випасово-сіножатні кооперативи. Дослідженням доведено доцільність створення багаторічних пасовищ, на яких забезпечується одержання високоякісних дешевих пасовищних кормів.

В дисертації обґрунтовано організаційний склад виробничих молочних кооперативів, умови членства, функціонування спільних формувань та порядок розподілу одержаних результатів.

Для активізації інвестиційних процесів, підвищення інвестиційної привабливості, спрямовуючи їх на розвиток інтенсифікації аграрного сектора, на державному та регіональному рівнях насамперед необхідно розробити науково обґрунтовану стратегію розвитку економіки галузі; сформувати ефективну ринкову інфраструктуру; подолати збитковість сільськогосподарських підприємств та підприємств харчової промисловості; стимулювати розвиток довгострокового банківського кредитування та зниження банківських відсотків; забезпечити системне відновлення і розвиток матеріально-технічної бази агропромислового виробництва; спрямувати розвиток сільської території та соціальної інфраструктури села.

Для розвитку агропромислового виробництва, відродження українського села необхідна всебічно виважена державна підтримка. Адже держава має виконувати функції гаранта стабільності інвестиційного клімату шляхом застосування регламентованої податкової, амортизаційної, митної, цінової та кредитної політики.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва гальмується нестачею фінансових ресурсів в галузі. Фінансові ресурси для витрат в аграрній сфері економіки слід нагромаджувати також шляхом інтеграції виробництва сільськогосподарської продукції та її промислової переробки. Досвід зарубіжних країн свідчить про доцільність об'єднання сировинних, переробних і торговельних галузей в єдиний організаційно-технологічний комплекс, що сприятиме вирівнюванню економічних умов господарювання суб'єктів інтегрованого виробництва.

Переконливим прикладом інтеграції виробництва, переробки і реалізації кінцевої продукції може бути діяльність приватної агрофірми “Білаки”, що у Самбірському районі, яка відома сьогодні не тільки на Львівщині, але й далеко за її межами. Фірма має власний м'ясокомбінат, де щодоби переробляється до 150 туш великої рогатої худоби, 12 фірмових магазинів, два кафе, виготовляє понад 50 видів ковбас і субпродуктів, займається не тільки переробкою, але й виробництвом сільськогосподарської продукції, відродженням українського села, взявши в оренду 700 га орної землі. Тут є тваринницька ферма на 100 продуктивних корів, хлібопекарня, млин, олійня. За останні роки фірма у чотири рази збільшила кількість робочих місць, без затримки виплачує нормальну зарплату і дивіденди. Поєднання сільського господарства з харчовою промисловістю і торгівлею сприятиме ефективніше здійснювати державну аграрну політику в сучасних умовах та наблизитися до реалізації споконвічної мети суспільства - зменшення відмінностей у життєвому добробуті населення міста і села. Це зобов'язує більш виважено підходити до однієї з основних функцій держави - регулювання соціально-економічних відносин в умовах багатоукладної економіки.

Висновки

1. Аграрна реформа в Україні, як відомо, породжена об'єктивною необхідністю створення умов для переходу агропромислового виробництва до ринкової економіки. Проте через низку об'єктивних і суб'єктивних причин вони не дали очікуваного результату, сільське господарство перетворилось в збиткову галузь. Кризова ситуація призвела до деструктивних процесів, руйнації матеріально-ресурсної бази сільського господарства. Деградація сільського господарства, руйнування соціальної сфери села, погіршення демографічної ситуації, безробіття, занепад духовності і культурних традицій селян поглиблюють втрату довіри до органів державної влади. За цих умов необхідне об'єднання зусиль сільськогосподарських товаровиробників і державних органів, спрямовуючи їх на подолання диспаритету цін на сільськогосподарську і промислову продукцію, розвиток інтеграційних процесів в агропромисловій сфері.

Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва може бути вирішена на основі його інтенсифікації, впровадження досягнень науково-технічного прогресу, удосконалення організаційно-економічного механізму господарювання на макро- і мікрорівні.

2. В результаті проведеного дослідження визначені основні чинники, які зумовлюють рівень технологічної, економічної і соціальної ефективності сільськогосподарського виробництва. В дисертації систематизовано критерії та показники визначення окремих видів ефективності сільськогосподарського виробництва. Доведено, що основним критерієм визначення ефективності виробництва слід вважати дохід та його різновиди. Він характеризує збільшення економічної вигоди, що свідчить про рівень використання власного капіталу.

У діяльності сільськогосподарських структур залежно від поставленої мети рекомендовано застосовувати натуральні і вартісні показники визначення економічної ефективності господарської діяльності. Визначено, що застосування часткових, або локальних показників дає змогу характеризувати ефективність використання окремих видів ресурсів - земельних, трудових, матеріально-технічних.

3. Розвиток ефективності сільськогосподарського виробництва у значній мірі залежить від наявних природних факторів - грунтового покриву, забезпечення температурними умовами та сумою річних атмосферних опадів з урахуванням їх розподілу по періодах при вирощуванні сільськогосподарських культур. Територія області за особливостями грунтово-кліматичних умов поділяється на три зони - Лісостепову (45% сільськогосподарських угідь), Мале Полісся (36,3%) та Гірську і Передгірну, яка займає 18,7%. В дисертації визначені обсяги виробництва сільського-подарської продукції по зонах, що слугувало підставою розроблення конкретних рекомендацій щодо перспектив використання земельних ресурсів.

За результатами бонітування грунтів та за рівнем природної урожайності грунтового покриву регіон посідає передостаннє місце в Україні. Це свідчить про необхідність внесення під сільськогосподарські культури підвищених доз добрив, здійснення меліоративних заходів, застосування відповідних прийомів обробітку грунту.

4. В процесі здійснення аграрної реформи у Львівській області сформовані близько 2000 нових виробничо-правових структур на засадах приватної власності на землю і засоби виробництва. Нині тут налічується 410 сільськогосподарських підприємств, 352 сільськогосподарських товариств, 16 виробничих кооперативів, 1178 фермерських господарств. Тут функціонує 414,8 тис. господарств населення, у яких значно розширились площі сільськогосподарських угідь і ріллі. У них нині зосереджено основний обсяг виробництва сільськогосподарської продукції області, що свідчить про необхідність пошуку шляхів більш радикальних форм організації виробництва, зокрема кооперації. Кооперативна форма розвитку аграрного сектора економіки дасть можливість підвищити концентрацію і ефективність аграрного виробництва в регіоні, особливо в тваринницьких галузях.

5. Ускладнює організацію виробництва сільськогосподарської продукції значне погіршення технічного оснащення виробничих структур. За період з 1996 року балансова вартість основних фондів агропромислового виробництва скоротилась у 4,8 раза. До того ж до 13,4% знизилась питома вага машин і обладнання у структурі основних засобів виробництва. Кількісний склад машинно-тракторного парку скоротився за період з 1990 до 2004 року більш як у 2 рази. Тільки за останні чотири роки кількість тракторів зменшилась на 8,6%, а зернозбиральних комбайнів - на 7,7%. Значно знизились обсяги внесення мінеральних і органічних добрив. Якщо у 1998 році було внесено 235,8 тис. центнерів мінеральних добрив у діючій речовині, то в 2004 році - тільки 127 тис. центнерів.

6. Важливою складовою виробничого потенціалу, який має визначальний характер для ефективного розвитку сільського господарства, є забезпечення робочою силою та організація її раціонального використання. Львівська область належить до регіонів з високою часткою сільських жителів у загальній чисельності населення. Тут 40,1% всіх жителів припадає на сільське населення. У структурі загальної чисельності зайнятого населення 25,2% зайнято у сільському господарстві. Основна частина зайнятого населення у сільському господарстві (77%) зайнято в особистих господарствах населення. Не дивлячись на високу питому вагу зайнятих сільських жителів в області зберігається висока частка безробітних жителів села. Залишається від'ємною і сільська демографічна ситуація. До того ж, негативний демографічний процес на селі відбувається інтенсивніше ніж у містах. Узагальнюючим показником використання трудового потенціалу є продуктивність праці. Аналіз прямих затрат праці на виробництві основних видів продукції майже в усіх категоріях господарств свідчить, що їх рівень залишається ще високим і мало чим відрізняється по категоріях господарств. В цілому ж, продуктивність праці в сільськогосподарських підприємствах дещо знижується.

7. Дослідження технологічної ефективності сільськогосподарського виробництва показали, що цей показник в концентрованому виразі відображається насамперед в урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності тварин. За період з 1990 року урожайність зернових культур знизилась майже на третину, а цукрових буряків на 67%.

За роки аграрної реформи значно знизилась продуктивність тваринницьких галузей в сільськогосподарських підприємствах. Так, середньорічний удій від корови знизився з 3176 кг у 1990 році до 2467 кг у 2004 році. У рослинницьких галузях в окремі роки мали місце значні коливання урожайності сільськогосподарських культур, причиною яких є насамперед вплив кліматичних факторів. Проте, основними чинниками підвищення урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин є організаційно-технологічні та економічні фактори, серед яких важливе місце посідає зниження економічного інтересу працівників до розвитку виробництва.

8. Узагальнюючим показником результативності виробничої діяльності господарських структур є показники економічної ефективності виробництва сільськогосподарської продукції. До них належать насамперед прибуток, рівень рентабельності та норма прибутку. Аналіз показує, що в наслідок поглиблення диспаритету цін та інших негативних чинників, сільськогосподарське виробництво в області, за виключенням зерна, овочів і картоплі, тривалий період залишалося збитковим. В дисертаційній роботі обгрунтовані пропозиції щодо розвитку інтенсифікації агропромислового виробництва, шляхи удосконалення цінового механізму в аграрній сфері, напрями розвитку інноваційного процесу, розвитку кооперативних форм у сільськогосподарському виробництві та його інтеграції з промисловою переробкою сільськогосподарської продукції.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бугай Г.М. Розвиток лізингових відносин в сільському господарстві // Економіка: проблеми теорії та практики: 3б. наук. праць. - Дніпропетровськ: ДНУ. - 2003. - Вип.180. - С.211-220 (0,63 друк. арк.).

2. Бугай Г.М. Фінансові наслідки господарювання в сільськогосподарських підприємствах Львівської області // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2003. - №10(2). - С.408-417. (0,63 друк. арк.).

3. Кріп Г.М. Аналіз ефективності сільськогосподарського виробництва в умовах малоземельної Львівської області // Вісник Львівського державного
аграрного університету: Економіка АПК. - 2003. - №11(2). - С.109-114 (0,31 друк. арк.).

4. Кріп Г.М. Вплив концентрації сільськогосподарського виробництва на його ефективність. Економіка АПК. - Міжн. наук.-прак. журнал. - 2005. - №2. - Київ. - С.46-51 (0,31 друк. арк.).

5. Кріп Г.М. Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва: стагнація чи початок підйому // Вісник Львівського державного аграрного університету: Економіка АПК. - 2005. - №12(2). - С.408-417 (0,63 друк. арк.).

6. Кріп Г.М. Технічне забезпечення сільського господарства Львівщини // Економіка АПК. - 2006. - №3. - С.22-27 (0,3 друк.арк.).

7. Бугай Г.М. Фінансовий стан сільськогосподарських підприємств, шляхи виходу з фінансової кризи // Матеріали Міжнар. наук.-прак. конф., присвяченої 10-й річниці Конференції ООН з питань охорони навколишнього середовища та розвитку. “Підприємництво та фінансово-інвестиційна полі-тика” 25-27 вересня 2002 р. ЛАДУ, 2002. Том 2. - С.392-398 (0,43 друк. арк.).