Підкреслено, що до недавнього часу інформаційний ринок не виділявся в самостійний предмет економічного аналізу. Як наслідок, констатується неопрацьованість системи показників та індикаторів, що служать для оцінки станів і діагностики ринку інформації на рівні як суспільства, так і регіонів.

Рекомендовано в межах поширення аналізу низку показників, які характеризують рівень розвитку і стан регіонального інформаційного ринку. Це - кількість підприємств, що надають інформаційні послуги; розвиненість малого і середнього бізнесу - кількість юридичних осіб (малих і середніх фірм), що виробляють інформаційні продукти або надають послуги на даному ринку; розвиненість найдрібнішого бізнесу - кількість зареєстрованих фізичних осіб, що виробляють інформаційні продукти або надають послуги на даному ринку; кількість підприємств, що мають локальні або багатофункціональні мережі; кількість користувачів ПЕОМ (персональних обчислювальних машин); частка в загальному обсязі інвестицій до основних фондів витрат на ПЕОМ; рентабельність операційної діяльності у сфері інформаційних послуг (інформатизації); розмір попиту - кількість організацій, підприємств, установ, що формують попит на ринку інформаційних продуктів за видами діяльності, спеціалізації; розмір пропозиції - кількість потенційних підприємств і організацій, що надають інформаційні послуги або виробляють інформаційні продукти; показники динаміки і рівня цін - індекси оптових і роздрібних цін; індекси виробництва інформаційної продукції і послуг - оцінка динаміки виробництва інформаційної продукції за групами продуктів і послуг; рівень посередництва - кількість організацій, що займаються збалансованістю попиту і пропозиції на ринку інформації.

Доведено, що до характеристик ринкових відносин можна віднести й інформаційну культуру. Збільшення внутрішньої і зовнішньої інформації, ускладнення документообігу, безперервне зростання обсягів інформації на зовнішніх ринках вимагає високого рівня організації роботи з інформацією і вироблення єдиної системи стандартів оформлення, обробки, зберігання, передачі, систематизації інформації та інших складових елементів інформаційної діяльності. Дані характеристики безпосередньо впливають на якісні та кількісні параметри інформаційного ринку. Наявність тіньового сектора економіки також відбивається на культурі роботи з інформацією, що виражається в дезінформації за багатьма оцінками розвитку підприємств і неможливості розробки реальних планів і прогнозів, у неможливості поширення статистичної інформації.

Розділ 5. Особливості та напрями розвитку регіональних ринків фінансів і нерухомості. Доведено, що в Україні відбувається активне формування фінансового ринку та ринку нерухомості, в яких відбито усі проблеми економіки і соціальної сфери, насамперед, простежується нерівномірність становлення окремих сегментів і ринкових ніш.

Досліджено і визначено, що ринок нерухомості й фінансовий ринок в Україні мають в цілому інверсійну спрямованість розвитку і знаходяться у тісній взаємодії. Та неможливо мати високорозвинений фінансовий ринок, не маючи ринку землі, або маючи украй низькі доходи населення. Активні процеси приватизації, первинного накопичення капіталу, законотворчої діяльності та максимальна концентрація цих процесів у м. Києві та обласних центрах сформували враження, що є відповідні високорозвинені, інвестиційно привабливі ринки. Проте інформація з регіонів (або її повна відсутність за непотрібністю) формують іншу картину - напівдикого стану цих ринків.

Для нормального функціонування економіки та соціальної сфери суспільства необхідне постійне відтворювання фінансових ресурсів. Український фінансовий ринок у даний час може бути охарактеризований як переважно спекулятивний через об'єктивні причини, не пов'язані з інвестиціями у реальне виробництво. Його стимулюючу функцію спрямовано не на підтримку вітчизняного виробника інноваційних проектів, розвиток і вдосконалення ринкової інфраструктури регіонів, фінансування малого і середнього підприємництва, а на формування капіталів, що обслуговують короткострокові спекулятивні операції і готових у будь-який момент реінвестуватися з економіки України.

В Україні і країнах, які ступили на шлях ринкової трансформації, фінансові ринки знаходяться на різних стадіях формування і розвитку. На розвиток фінансових ринків у таких країнах впливають темпи та ефективність приватизації (наявність реального захисту власника), подолання кризових явищ і позитивні зрушення в економіці. Паралельно з цим відбувається формування відповідної законодавчої бази і механізму її виконання.

Ступінь розвитку регіональних фінансових ринків можна визначати за допомогою декількох комплексних оцінок. Перша - оцінка обсягу інвестування підприємств регіону. Її структуровано за такими угрупуваннями: форми власності; малий, середній, великий бізнес; галузі та види діяльності. Друга - оцінка обсягів та умов відтворення капіталу в промисловості, сільському господарстві, торгівлі, банківській сфері. Третя - оцінка ступеня відокремлення "капіталу-власності" від "капіталу-функції" та формування класу реальних власників.

Таким чином, можна констатувати, що найближчі перспективи вітчизняного фінансового ринку виглядають невизначено. Через слабкий розвиток вони не достатньо впливають на економіку країни, не стимулюють її розвиток. Це пов'язано, по-перше, з їх малими обсягами і невеликим числом компаній, що функціонують у даній сфері. По-друге, з відсутністю достатньо повних обсягів інформації про потенціал ринку на рівні як всього суспільства, так і регіонів. По-третє, це відсутність стратегічних планів розвитку економіки регіонів, які базуються на напрямах ринкової трансформації суспільства.

Доведено, що нерухомість є особливою формою функціонування капіталу, зрощеного з землею. Особливості товарної форми нерухомості пов'язані з такими проблемами, як обмеженість, територіальна відокремленість, непряма мобільність, якісна і кількісна неоднорідність, довгостроковість у створенні і експлуатації, низька ліквідність. Формування і розвиток ринку нерухомості є процесом регулювання потреб суспільства в нерухомості. Цей розвиток відбувається в умовах зародження ринкових відносин і тісно пов'язаний з формуванням права власності. Теоретично слід признати умовно інверсійний тип державного і регіональних ринків нерухомості в Україні, але послідовність у розвитку ринкових відносин порушується недооформленістю правових та законодавчих норм регулювання ринку землі, що вносить значні деформації в процеси ціноутворення, інвестування, оподаткування. Ринок землі є центральною ланкою ринку нерухомості. В першу чергу тут необхідно виділити неопрацьованість теоретичних і методологічних положень теорії функціонування ринків в умовах перехідних процесів та активної регіоналізації.

Для формування активної державної політики у сфері розвитку фінансового ринку та ринку нерухомого майна потрібна методологічна база щодо визначення їх структури, сучасного стану та перспектив найближчого розвитку, показників ефективності, інституційного наповнення, взаємодії з іншими ринками та ринковими структурами та їх взаємовпливу.

Розділ 6. Ринок праці у системі формування ринкових відносин в регіоні. У дисертаційному дослідженню обґрунтовано, що в умовах трансформації та структурної перебудови економіки України особливої актуальності набуває становлення і розвиток регіонального ринку праці як інституту, що регулює зайнятість і забезпечує соціальну стабільність у регіоні.

Визначено, що ринок праці для регіону і держави є значущим та первинним з позиції ефективності розвитку трансформаційних процесів. За основу береться положення, що це найбільш регульований і складний елемент, що визначає специфіку і спрямованість розвитку ринкових відносин. Вивчення відносин між людьми в процесі виробництва, обміну, розподілу і споживання благ, інформації, що становить основу соціальної суті держави (суспільства), вимагають урахування певних особливостей їх розвитку. Перша полягає у тому, що соціально-економічні відносини об'єктивними. На їх відтворення не впливає свідомість людей. Друга особливість - це формування в процесі даних відносин соціального статусу людини, груп людей, що виступають як носії певних інтересів. Ці особливості припускають взаємодію об'єктивних і суб'єктивних аспектів розвитку суспільства.

Авторське трактування ринку праці полягає у визначенні, що це є найважливішою багатоплановою сферою економічного і соціокультурного життя суспільства, в якій одержують оцінку якість і кількість праці, вартість робочої сили, визначаються умови її найму, зокрема, величина заробітної плати, формуються умови праці, а також можливість одержання освіти і професійного зростання, закладаються гарантії зайнятості.

Ринок праці виконує важливу роль у забезпеченні безперервного регіонального процесу відтворення всього господарського комплексу і найціннішого чинника виробництва - робочої сили. У цьому полягає економічна сутність всього відтворювального циклу в регіоні.

Ринок праці містить елементи, сформовані певними регіональними чинниками. Це демографічні характеристики; урбаністичні характеристики; етнонаціональний склад робочої сили; рівень оплати праці і середньої заробітної плати у галузях і за видами діяльності; національні особливості і культурні традиції, що характеризують специфіку трудової діяльності.

З урахуванням особливостей розвитку ринку праці в Україні та її регіонах і для удосконалення аналізу пропонується наступна сегментація ринку праці (рис. 7), котра розширює його сприйняття як соціального та етнонаціонального прояву розвитку території, а також надає можливість систематизувати напрями наукових досліджень з позицій необхідності розробки соціальних стандартів і критеріїв, показників, просто характерних явищ і процесів.

Наведена схема сегментації ринку праці має узагальнений характер і може бути використана при плануванні та прогнозуванні різних напрямів регіональної політики та маркетингової діяльності.

При проведенні сегментації ринку праці необхідно дотримуватися таких принципів.

1. Різниця між сегментами означає, що в результаті проведення сегментації повинні бути одержані відмінні одна від одної групи населення.

2. Подібність в сегменті передбачає однорідність певних соціально-економічних відносин.

3. Цільовий сегмент повинен бути достатньо великим для забезпечення стратегії соціально-економічного розвитку території.

4. Вимірювання характеристик усередині сегмента є необхідним для цілеспрямованих польових соціальних або маркетингових досліджень, в результаті яких можна визначити потенційний розмір якісних або кількісних характеристик.

5.Досяжність означає наявність каналів комунікації між трудовими ресурсами і працедавцями.

У процесі розвитку ринкових відносин і створення передумов для зростання добробуту населення актуальною стає проблема формування так званого середнього класу, що служить гарантом соціальної стабільності в регіоні. Закордонні дослідники, як правило, визначають середній клас на основі розрахунків середньорічних доходів на душу населення. При цьому освітні, культурні, соціальні характеристики не враховуються, що робить подібну методику неповною і вимагає її доробки. Уявляється, що при визначенні частини населення, що відноситься до середнього класу, необхідно враховувати освітній елемент: належність до середнього класу повинна припускати наявність у індивіда вищої освіти не нижче базового рівня (бакалавра), а потім рівень доходів та володіння нерухомістю. Більш того, в умовах становлення та розвитку ринкових відносин в Україні доцільним є формування середнього класу саме через систему вищої освіти та реалізацію концепції безперервної освіти.



Рис. 7. Сегментація ринку праці

Рекомендовано використання економічної моделі регіонального ринку праці як формалізованого опису соціально-економічних процесів і явищ, структура яких визначається об'єктивними властивостями і підтверджується аналітично. Відображення їх у певній моделі ґрунтується на порівняльному аналізі, експертних оцінках, які полягають у фіксації досліджуваного явища і розгляді специфіки його розвитку у межах єдиної економіки України.

Основу сучасної регіональної політики того або іншого регіону нашої держави становить не взагалі ринкова економіка, а її територіальна модель.

Доведено, що для України є характерними декілька моделей ринку праці, що вже сформувалися і одержують подальшого розвитку, в основу яких покладено пріоритет праці найпоширенішої, визнаної значущою у даному регіоні.

Відповідно можна констатувати, що у межах регіонів України існують досить різні моделі ринку праці, в основу кожного з яких покладено специфічні чинники економічного, соціального, географічного, етнонаціонального і культурного характеру. Проте, увесь комплекс вивчається як система, можлива база для активного регулювання і вдосконалення. Разом з тим, моделі соціально-економічного розвитку регіонів, які визначені як прогнозні, можуть не мати під собою практичної основи для реалізації, якщо не враховують перспектив і особливостей розвитку регіональних ринків праці.

Розділ 7. Стратегія і тактика ринкової трансформації в регіоні. У дисертації доведено необхідність і своєчасність теоретичного обґрунтування та практичної розробки стратегічних і тактичних напрямів ринкової трансформації в регіоні.

Проаналізовано поняття, особливості, алгоритми і процедури розробки і реалізації стратегічних напрямів розвитку ринкової трансформації. Визначено, що ці методологічні і методичні положення сьогодні в Україні розглядаються не достатньою мірою. Позначається нерозуміння ринкових механізмів розвитку територій, відсутність системи регіонального планування і управління, орієнтованої на стандарти ефективного, оптимального функціонування ринкового середовища. Значущою є відсутність єдиної концепції розвитку ринкової трансформації, яка могла б визначити єдину модель розвитку економіки і надати можливість регіонам формувати свої стратегії і тактики управління ринковими процесами. Стратегію, як цілеспрямований процес, охарактеризовано як загальний план ведення у регіоні господарської діяльності, заснованої на прогнозах, оцінках, експертизах, діагностиках і моніторингах та інших наукових дослідженнях процесів і явищ.

Доведено, що цілі державних та регіональних управлінських структур в процесі формування стратегічних напрямів розвитку ринкової трансформації повинні бути складовим елементом або бути підґрунтям стратегії соціально-економічного розвитку території. Необхідно також враховувати вплив стратегії ринкової трансформації на розвиток регіонів та реалізацію державної регіональної політики (рис. 8).

Вони є базою для розробки критеріїв оцінки результатів діяльності державних і місцевих органів влади і прийняття рішень, у тому числі за основними напрямами фінансування, бюджетними витратами, формуванням організаційних структур.

Обґрунтовано, що найбільш сумісним з ринковим аналізом є багатоступеневе планування, що адаптує даний процес до розробки стратегії ринкової трансформації в регіоні. Рекомендовано наступну послідовність планування стратегії ринкової трансформації в межах регіональних утворень.

Перший етап - проведення оцінки ринкового потенціалу регіону та інвентаризації ресурсів, аналіз тенденцій розвитку держави і регіону, світових ринків, що впливають на показники експорту та імпорту.

Другий етап - прогноз попиту і пропозиції, оцінка того, що відбудеться за певних умов (метод сценаріїв, побудова імітаційних і прогнозних моделей); діагностика комплексності розвитку ринкового середовища, аналіз статистичних даних з основних напрямів дослідження; розробка методик спеціальних маркетингових досліджень; розробка зведених показників оцінок та індикаторів процесів ринкової трансформації (економічних, нормативно-правових, соціокультурних).

Третій етап - визначення цілей і задач. У більшості суспільств при їх формулюванні враховується думка керівників провідних підприємств регіонів, а також місцевих жителів, представників ділового світу.

Четвертий етап - розробка концепції. Процес формування концепції у загальних рисах пропонується подати у вигляді сукупності послідовно реалізованих етапів: організаційно-підготовчий; аналітико-інформаційний; розробка проекту концепції; узгодження і затвердження концепції.

У межах концепції визначають головні напрями (пріоритети) перспективного розвитку і фінансування.

Частиною довгострокового планування є прогноз, який може охоплювати десять і більше років.



Рис. 8. Характеристика впливу стратегії ринкової трансформації на розвиток регіонів та реалізацію державної регіональної політики

Одним з найважливіших аспектів стратегічного плану є вибір пріоритетних цілей, на досягнення яких буде спрямовано основні зусилля. Ці проблеми об'єднуються у взаємозв'язані блоки: економічний розвиток і проблеми регіону в цілому; ринки регіону, їх загальна характеристика, структуризація; ринкова інфраструктура - показники розвитку; оцінка, діагностика розвитку підприємництва; оцінка ринкового потенціалу регіону; механізм прийняття рішень і передачі інформації і структура органів управління.

П'ятий етап - розробка, зіставлення та оцінка альтернативних планів з урахуванням таких показників, як інвестиційна привабливість, фінансові можливості, ступінь відповідності цілям місцевого співтовариства, прийнятність для місцевих жителів, правові і соціальні перешкоди здійсненню плану, додаткове навантаження на обмежені потужності місцевої ринкової інфраструктури. Здійснюється вибір найприйнятнішого плану, його коректування і доповнення найвдалішими складовими елементами із всіх запропонованих варіантів.

Шостий етап - підготовка детальних планів для різних складових загального плану, облік і прогнозна оцінка потужностей місцевої інфраструктури, розробка основ тактичного планування.

Сьомий етап - здійснення планів. Обґрунтування процесу прийняття оперативних рішень, визначення відповідальних осіб за ключові етапи контролю і мотивації; визначення ключових партнерів.

Восьмий етап - постійний контроль і оцінка всього процесу в цілому і діагностика або моніторинг найбільш проблемних сфер.

Подальшим складовим елементом формування напрямів ринкової стратегії в регіоні визначено діагностування регіональних ринків. У рамках удосконалення регіонального управління обґрунтовано необхідність розвитку спеціального напряму - соціально-економічної діагностика регіональних ринків.

Також систематизовано напрями діагностики регіональних ринків за низкою основних потенційних замовників. Важливим напрямом є діагностика для підприємств і організацій, зацікавлених у виході на дані ринки. Найбільш розробленими з них в теоретичних положеннях і на практиці є маркетинг організацій, продукто-диференційований, міжнародний маркетинг. Також значним напрямом виступає діагностика для державних і регіональних органів влади. Це новий, мало розроблений напрям, найближчий до регіонального маркетингу.

Виходячи з сучасних інформаційних потреб ринкового середовища, систематизовано завдання діагностики регіональних ринків. Це визначення фактів порушення економічних законів функціонування ринку, фіксація відхилень соціально-економічних показників від значень, що відповідають нормальному функціонуванню і розвитку, що впливає на загальний стан ринкового середовища в регіоні або може прямо чи побічно позначитися на функціонуванні загальнодержавних ринків. Завдання - виявлення причин ненормального соціально-економічного стану ринку. Воно є особливо важним, оскільки причин і чинників, що сприяють переходу ринку в певний (що діагностується) стан може бути чимало. Тому для розв'язання наступного завдання необхідним є проведення відповідного аналізу, метою якого є визначення головних причин і чинників, що привели регіональний ринок до труднощів.

Визначено практичну значущість регіонального маркетингу як елемента системи ринкових відносин, спроектованого не на мікрорівень (фірми і підприємства), а на мезорівень (область, регіон). Підкреслено, що регіональний маркетинг не припускає вивчення попиту, цін на продукцію будь-якого окремого підприємства. Йдеться про вивчення ринку, попиту, цін на продукцію регіону, реалізацію всього його потенціалу з погляду як внутрішніх (регіональних), так і зовнішніх (за межами регіону) потреб.

Вивчення особливостей діагностування та регіонального маркетингу дозволило підійти до обґрунтування практичних заходів щодо підтримки підприємницького середовища в регіоні.

Так, визначено завдання, які повинні поєднуватися у регіональних органів влади з необхідністю мати докладні характеристики про стан малого та середнього підприємництва:

розробка стратегії і тактики розвитку регіону;

необхідність визначення "здорових" і "хворих" місць у даному ринковому середовищі;

проведення комплексних діагностичних обстежень, постійно затребуваних іншими органами влади;

формування інформаційної бази, що послужить основою для прогнозів і перспективних планів;

включення досліджень в комплексні діагностичні обстеження господарського комплексу регіону.

Запропоновано низку формалізованих підходів до діагностики малого і середнього бізнесу в регіоні, які повинні лягти в основу обґрунтування напрямів підтримки.

У межах подальшого використання результатів діагностики запропоновані до розробки комплексно-цільові програми підтримки розвитку малого і середнього бізнесу. Рекомендовану класифікацію програм наведено на рис. 9.

Таким чином доводиться, що у результаті проведення діагностики станів підприємницького середовища регіональні органи влади будуть мати реальну картину процесів, що відбуваються в даній сфері. Відповідно розроблятимуться реальні плани і перспективні прогнози розвитку. З'являється реальна можливість управління розвитком даного середовища.

Висновки

Дисертація містить результати теоретичного й методологічного розв'язання наукової проблеми розвитку ринкової трансформації та процесів, що її складають, як в суспільстві, так і в регіонах за умов перехідної економіки України. Запропоновані механізми і методи управління процесами, що складають сутність ринкових трансформацій, дозволять коригувати державну стратегію розвитку ринкової трансформації в регіонах.

Дослідження дозволило зробити наступні теоретичні та практичні висновки і рекомендації:

1. Теоретично обґрунтовано та методологічно визначено, що в Україні трансформація здійснюється від індустріального суспільства з економіко-теоретичною парадигмою (системою ідей і уявлень, здатною дозволити розв'язати виниклі суперечності в науці) до постіндустріального - інформаційного суспільства, парадигмою якого стає людина у всьому багатстві здібностей і потреб, а інформація як знання перетворюється на стратегічний ресурс. Постсоціалістичний перехідний процес реформується від централізовано-керованої економіки до ринкової. Але проблеми такого двобічного напряму розвитку не вивчаються в їх взаємодії ні на рівні економічної теорії, ні на рівнях прикладних економічних досліджень.

2. При цьому слід вважати, що Україна не є однорідно індустріальною системою. Тут тісно переплітаються і взаємодіють аграрні, аграрно-індустріальні та індустріальні регіони. Територіальні та історичні відмінності в рівнях і перспективах розвитку носять принциповий характер.

Роль і сутність ринкової трансформації не тільки не зменшується в умовах перехідної економіки України, а й переміщується у площину регіонів, регіонального управління, що підтверджується аналізом соціально-економічного розвитку країни та світовим досвідом.

3. Теорії регіонального розвитку суттєво впливають на макроекономічні процеси та підвищення ролі соціальних і культурологічних цілей і чинників економічного розвитку, розширення можливостей міждисциплінарних досліджень та імператив переходу регіонів на модель соціально орієнтованої економіки.

Рис. 9. Класифікація комплексно-цільових програм підтримки розвитку малого і середнього бізнесу

4. Перехідний стан соціально-економічної системи України є об'єктивним етапом її розвитку. Під перехідним станом слід розуміти систему процесів, відповідно до яких в економіці і соціальній сфері здійснюються докорінні зміни - утворюються фундаментальні інституціональні основи ринку, трансформуються відносини власності, запроваджується конкуренція, населення адаптується до ринкових умов життєдіяльності.

5. Нові елементи ринкової структури знаходяться в динаміці, і їх співвідношення і рівень розвитку змінюються. Тривалість таких змін, структурних переломів, кризових станів залежить від послідовності прогресивного руху від старої економічної системи до нової. У здійсненні цієї послідовності визначальна роль належить державі як найважливішому економічному суб'єкту. Не менш значущім є регіональний рівень, де практично реалізуються реформи.

6. Первинними контурами і перспективними напрямами розвитку моделі перехідної економіки України є завершення процесу первісного накопичення капіталу та поступове ускладнення елементів ринкової економіки, що відповідає сучасним високорозвиненим економікам; активізація розвитку ринків та їх поступове розширення (нові сегменти, послуги, товари); прискорене формування інформаційного ринку (зростання обсягів інформаційних послуг з 2000 по 2005 рр. у 4,5 рази); стрімка соціалізація усіх ринкових процесів і явищ, тощо.

7. У найближчому майбутньому економіка України не може бути ніякою іншою, окрім як трансформаційною, одним з головних критеріїв керованості якої буде суперечлива єдність досить жорсткого регулювання економіки і ринкового саморегулювання. Причому ослаблення і звуження сфери макрорегулювання повинне відбуватися тільки у міру становлення і наростання ринкового саморегулювання в його цивілізованих формах. Посилення ринкової орієнтації і ринкових тенденцій у сфері економіки повинне відбуватися на фоні аналогічного посилення ролі держави в соціальній і культурній сфері.

8. Основною метою сьогодення трансформації є формування нового типу розвитку України, направленого на створення соціокультурного середовища, відповідного змішаній соціально орієнтованій економіці.

Перехід до соціальних орієнтирів в процесі ринкової трансформації інверсійного типу припускає необхідність широкомасштабного державного регулювання економіки, тобто наявність регульованого ринку в усіх сферах суспільного виробництва. Таке регулювання здійснюється як соціальними, економічними, так і адміністративними методами. Їх слід не протиставляти, а органічно поєднувати, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об'єктивного розвитку, сучасному стану економіки та особливостям розвитку регіонів.

9. Розвиток господарського комплексу України протікає поетапно. Дослідження складових такого розвитку необхідне для вивчення комплексу чинників, що їх зумовили; для коригування траєкторії реформ; діагностування нових ринкових форм економіки і соціальної сфери та їх удосконалення через інструментарій державного та регіонального регулювання.

10. Визначені особливості ринкового трансформування в межах досліджень соціально-економічного розвитку Україні через структурування найбільш значущих трансформаційних потоків: вибір та закріплення моделі реформування; первісне накопичення капіталу; структурна перебудова економіки; соціокультурне реформування життєдіяльності; інформаційна трансформація; регіональне (територіальне) реформування. Дані процеси і напрями ринкової трансформації ускладнюються протягом реформування і розвитку економіки та соціальної сфери.

11. Основні трансформаційні потоки є активно взаємодіючими та взаємопов'язаними. Їх позитивні і негативні характеристики є показниками розвитку в Україні ринкових реформ. Але систематизації досвіду проведення та оцінки подібних реформ ще немає.

Дані потоки мають неоднакові ефекти в регіонах. Відсутність методологічних та методичних підходів до вивчення цих процесів на місцях не дає змоги їх досконалого вивчення та регулювання.

12. Визначено, що проблеми формування ринкових відносин на рівні регіонів також пов'язані з неоднорідністю протікання соціальних, економічних, культурологічних процесів розвитку нашої країни. Дані передумови неоднорідності були сформовані і одержали подальшого розвитку впродовж декількох століть. Характерними для останніх років є такі:

неоднорідність процесів первинного накопичення капіталу;

нерівномірність освоєння ресурсів;

диспропорції розвитку аграрного, індустріального, транспортного і інших секторів економіки;

нерівномірність інвестиційних потоків і їх спрямованості;

відмінності в розвитку міста і села, штучність процесів урбанізації і наявність псевдоурбанізації;

наявність моно- і полінаціональних територій.

13. Роль держави полягає у формуванні загальної, генералізованої мети, притаманної трансформаційній політиці, яку повинно бути покладено в основу розвитку практично всіх без виключення регіонів. Це дозволить, перш за все, вирішити такі проблеми:

створити і зміцнити єдиний економічний простір, забезпечити економічні, соціальні, правові та організаційні основи державності;

відносно вирівнювати умови соціально-економічного розвитку регіонів;

забезпечити пріоритетний розвиток регіонів, що мають особливо важливе стратегічне значення для держави;

сформувати і вдосконалити ринкову інфраструктуру;

розробити стратегію і тактику управління регіоном на основі стратегії ринкової трансформації;

сформувати інформаційну базу ринкового середовища регіонів;

створити систему запобігання кризовим ситуаціям, діагностики і моніторингу поточних станів на ринках регіонів;

розробити комплексну оцінку ефективності стратегії і тактики регулювання ринкової трансформації регіону тощо.

14. Визначено наукові підходи до формування стратегічних і тактичних напрямів розвитку ринкової трансформації в регіоні. Найбільш значущі з них:

формування методологічних основ розвитку ринкової трансформації;

вивчення і систематизація світового досвіду з питань регулювання процесів і напрямів ринкової трансформації;

адаптація світового досвіду до особливостей розвитку регіонів;

відхід від вузько економічних стандартів аналізу і регулювання процесів ринкової трансформації та формування соціокультурних напрямів;

розробка методів і формування методик вивчення процесів ринкової трансформації і чинників, що визначають її ефективність;

розробка і коректування регіональних моделей (етапів розвитку), орієнтованих на історичні, етнонаціональні, культурологічні, географічні, соціально-економічні особливості розвитку територій;

розширення міждисциплінарних розробок з даних питань;

формування інформаційної бази щодо розвитку процесів ринкової трансформації.

15. Комплексне формування стратегії ринкової трансформації в регіоні на підґрунті збалансованого розвитку ринкового середовища дало підставу обґрунтування напрямів вдосконалення та поглиблення відповідних досліджень:

виявлення нерівномірності розвитку регіонів;

визначення передкризових і кризових ситуацій на ринках;

розробки методологій і теоретичних обґрунтувань нових явищ та елементів ринкового середовища;

формування методів і методик, спрямованих на регулювання диспропорцій і порушень ринкового середовища;

обговорення можливих варіантів напрямів і моделей розвитку регіонів;

розробка інтегральних показників ефективності ринкової трансформації;

застосування показників оцінки ефективності ринкової стратегії.

16. Для удосконалення комплексного аналізу або діагностики регіональних ринків необхідно ввести класифікацію регіонів за рівнем розвитку ринкових відносин, ролі у відтворювальному процесі, формуванням ринкового простору. Під ринковим простором регіону слід розуміти комплекс ринків з їхньою інфраструктурою та системою культурних стандартів, діючих в межах територіальних утворень (регіонів).

17. Нові методологічні підходи до визначення і оцінки понять "регіональний ринок", "ринкове середовище", "стратегія ринкової трансформації" дозволяють розширити можливості стратегічного та тактичного планування.

Доцільно використання нового комплексного показника - ринкового потенціалу регіону - як системи складових регіональних потенціалів ринкових утворень. Цей показник відповідає практичним потребам у систематизованій інформації для інвесторів, розробників державних і регіональних програм і планів розвитку, а також міжнародних організацій.

18. Нова модель економіки передбачає відносно тривале співіснування сильного державного і початкового приватного сектора економіки. При цьому превалювання державного сектора на першому етапі розвитку не повинне означати особливих пільг, переваг або виняткових прав. Разом з тим, курс на швидке становлення приватного сектора позначає нове місце і роль в активізації процесів ринкової трансформації.

19. З метою комплексного формування стратегії ринкової трансформації в регіоні на підставі збалансованого розвитку ринкового середовища обґрунтовано напрями вдосконалення та поглиблення досліджень розвитку підприємництва. Розроблено методичні рекомендації з діагностики розвитку підприємництва на рівні регіону. Визначено напрями його діагностування; можливі підходи до наповнення діагностичних досліджень; наведено класифікацію комплексно-цільових програм підтримки розвитку малого і середнього бізнесу, котрі розширять та удосконалять стратегічне та тактичне планування місцевих органів влади.

20. Висновки, рекомендації та напрями вдосконалення державного і регіонального регулювання ринкової трансформації, обґрунтовані в дисертації, прийняті до впровадження у системі регіонального управління: Донецькій обласної державної адміністрації; Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради; Красноармійської міської ради Донецької області.

Перелік опублікованих праць за темою дисертації

Монографії

1. В.Н. Амитан, А.А. Лукьянченко, О.В. Финагина и др. Социально-экономическое развитие городов промышленного региона: Монография. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, ООО "Юго-Восток, Лтд", 2002. - 254 с. (Парагр. 1.4. Развитие малого и среднего бизнеса в структуре экономических отношений города. С. 39-58) (Особистий внесок - обґрунтування методологічних та методичних положень щодо діагностування і регулювання розвитку малого та середнього підприємництва межах міста).

2. Фінагіна О.В. Ринкова трансформація в регіоні: особливості розвитку та діагностування. - Монографія: - Донецьк: ИЭПИ НАН Украины, ООО "Юго-Восток, Лтд", 2005. - 228 с.

3. Пономаренко Н.Ш., Фінагіна О.В. Особливості розвитку інформаційного ринку. - Монографія. - Донецьк: ИЭПИ НАН Украины, ООО "Юго-Восток, Лтд", 2006. - 194 с. (Особистий внесок - обґрунтування теоретичних та методологічних положень щодо розвитку інформаційного суспільства та інформаційних ринків; аналіз особливостей розвитку та проблем інформаційного ринку в Україні; обґрунтування категорії "регіональний інформаційний ринок" та аналіз напрямів його дослідження; розробка напрямів та підходів до діагностування інформаційного ринку регіону; формування системи маркетингових досліджень інформаційного ринку регіону).

Статті у наукових фахових виданнях

4. Амитан В.Н., Финагина О.В. Социально-экономические проблемы становления и развития предпринимательской экономики в Донецком регионе // Стратегия управления социально-экономическим развитием региона на период до 2010 года: Материалы региональной научно-практической конференции. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, "Юго-Восток, Лтд", 1999. - С. 18-22. (Особистий внесок - розробка критеріїв оцінки підприємницької економіки та систематизація проблем розвитку підприємництва у Донецькому регіоні).

5. Фінагіна О.В. Можливості і реалії розвитку малого і середнього підприємництва в Україні // Економіка і управління. - Київ. - №4, 1999. - С. 42-45.

6. Финагин В.В., Финагина О.В. Процесс первоначального накопления капитала и становление регионального бизнеса // Проблемы комплексного развития региона: хозяйственно-правовые и социально-экономические аспекты: Сб. науч. тр. Института экономико-правовых исследований. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 1999. - С. 15-24. (Особистий внесок - обґрунтування особливостей процесу первісного накопичення капіталу в перехідній економіці України).

7. Финагина О.В. Проблемы учета и анализа малого бизнеса в хозяйственном комплексе Украины // Регион, город, предприятие в условиях переходной экономики. Сб. науч. тр. Института экономико-правовых исследований.- Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2000. - С. 286-289.

8. Финагина О.В. Роль и развитие предпринимательской среды в экономике города // Регіональні перспективи. - 2000. - №2-3 (9-10). - С. 298-299.

9. Финагина О.В. Роль и место поддержки малого и среднего бизнеса в хозяйственном комплексе города // Экономико-правовые проблемы городского самоуправления: Сб. науч. тр. Института экономико-правовых исследований. - Донецк: ИЭПИ НАН Украины, 2001. - С. 153-160.

10. Фінагіна О.В. Регіональні аспекти наукової діяльності малих та середніх підприємств // Регіональні перспективи. - 2001. - №5-6 (18-19), С. 254-255.

11. Финагина О.В. Проблемы информатизации в Донецком регионе // Економіка промисловості, Донецьк. - 2002. - №1(15). - С. 58-64.

12. Амитан В.Н., Азаров А.В., Финагина О.В. Специфика формирования концепции поддержки малого и среднего предпринимательства // Сб. науч. трудов. Донецкого национального университета. - Т. 1. - Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 256-262. (Особистий внесок - обґрунтування методологічних положень щодо розробки підтримки малого та середнього підприємництва в України).

13. Финагина О.В. Региональные рынки ресурсов и проблемы ресурсосбережения // Модели управления в рыночной экономике. Сб. науч. тр. Донецкого национального университета. - Донецк: ДонНУ, 2003. - С. 254-260.

14. Финагина О.В. Проблемы развития региональных рынков недвижимости в Украине // Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного університету. Вип. 184: У 3т. Том 1. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2003. - С. 198-206.

15. Финагина О.В. Роль ипотечного кредитования в формировании региональных рынков жилья. Актуальні проблеми економіки. Зб. наук. пр. Національної академії наук України. - Київ: НАН України. - 2003. - №7(25). - С. 50-56.

16. Фінагіна О.В. Культура підприємництва і розвиток ринкових відносин в Україні // Проблемы повышения эффективности функционирования предприятий различных форм собственности. Сб. науч. тр. Института экономики промышленности. - Донецк: ИЭП НАН Украины, 2004. - С. 175-181.

17. Фінагіна О.В , Азаров О.В. Проблеми розвитку та інвестування малого та середнього підприємництва // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 190. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 209-213. (Особистий внесок - обґрунтування та систематизація проблем, стримуючих розвиток малого та середнього підприємництва).

18. Фінагіна О.В. Проблеми формування і розвитку фінансового ринку в Україні // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Вип. 191. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 116-119.

19. Фінагіна О.В. Регіональні інформаційні ринки: специфіка становлення і розвитку // Економіка і регіон. Полтава. - 2004. - №1. - С. 28-30.

20. Танасова О.В., Фінагіна О.В. Інформаційні ринки - особливості розвитку в регіоні // Вісник Донецького національного університету. Серія В. Економіка і право. - Донецьк: ДонНУ, 2004. - №2. - С. 118-121. (Особистий внесок - теоретичні положення щодо розвитку інформаційного ринку).

21. Фінагіна О.В., Харіна К.В. Специфіка стратегічного розвитку підприємств Донецького регіону // "Новое в экономической кибернетике". Сб. науч. тр. Донецкого национального университета. Новая парадигма исследования экономики. - Донецк: ДонНУ, 2004. - С. 100-109. (Особистий внесок - дослідження та систематизація напрямів стратегічного розвитку підприємств Донецького регіону в умовах ринкової трансформації).

22. Пономаренко Н.Ш., Фінагіна О.В. Інвестування інформатизації підприємств Донецького регіону // Економіка: проблеми теорії та практики. Зб. наук. пр. Дніпропетровського національного університету. Вип. 189. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2004. - С. 1286-1290. (Особистий внесок - обґрунтування місця та ролі процесу інвестування у активізації процесів інформатизації підприємств).

23. Фінагіна О.В. Особливості процесів ринкової трансформації в Україні // Новое в экономической кибернетике. Сб. науч. тр. Донецкого национального университета. - Донецк: ДонНУ, 2005. - С. 100-109.

24. Фінагіна О.В. Регіональні особливості формування та розвитку моделей ринку праці // Економіка і держава. Міжнародний науково-практичний журнал. - Киев: 2006. - №4. - С. 95-96.

За матеріалами конференцій

25. Фінагіна О.В. Малий та середній бізнес регіону в науковій діяльності // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Економічні проблеми розвитку регіонів та підприємств на початку ХХІ століття". - Том 1. - Полтава: ПДТУ ім. Ю. Кондратюка, 2001. - С. 139.

26. Фінагіна О.В. Проблемы формирования концептуального подхода к управлению развитием малого и среднего бизнеса // Материалы региональной научно-практической конференции "Город и предприятие: опыт и перспективы развития". - Донецк: ДонГУ, 2001. - С. 114-116.

27. Финагина О.В. Специфика оценки эффективности ресурсосбережения в регионе // Всеукраїнська науково-методична конференція "Проблеми економічної кібернетики". - Алушта: ДонНУ, 2003. - С. 244-245.

28. Фінагіна О.В., Пономаренко Н.Ш. Проблеми комплексного інвестування інформатизації підприємств // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конфереції "Інвестеційні стратегії сталого розвитку". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 114. (Особистий внесок - обґрунтування комплексності проблем розвитку процесів інформатизації).

29. Фінагіна О.В. Проблеми формування і розвитку фінансового ринку в Україні // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції "Інвестеційні стратегії сталого розвитку". - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 48.

30. Фінагіна О.В. Проблеми розвитку та діагностування малого та середнього бізнесу // Матеріали науково-практичної конференції "Економіка України: стратегія, відродження і трансформаційні перетворення". - Полтава: ПІБ МНТУ, 2005. - С. 23-26.

31. Фінагіна О.В., Зінченко О.А. Інформаційний бізнес як перспектива розвитку малого підприємництва України // Матеріали всеукраїнської науково-практичної конференції "Проблеми управління підприємництвом у сучасних умовах". - Сімферополь: ЧП "Кильбер", 2005. - Ч. 2. - С. 67-69. (Особистий внесок - висвітлення та аналіз перспективних напрямів розвитку малого підприємництва на інформаційних ринках).

Статті в інших виданнях

32. Финагин В.В., Финагина О.В. Специфика и основные проблемы функционирования малого бизнеса в производственной сфере Донецкого региона // Прометей: Региональный сб. науч. тр. по экономике. - Донецк: Юго-Восток, 1999. - №1. - С. 137-148. (Особистий внесок - аналіз розвитку малого бізнесу в виробничій сфері Донецького регіону, та систематизація проблем стримуючих поширення).

33. Фінагіна О.В. Проблеми розвитку, регулювання і штучного відтворення малого і середнього підприемництва. Вестник ДИЭХП. - Донецк, 1999. - С. 80-84.

34. Фінагіна О.В., Губарєв В.В. Переваги і недоліки іпотечного кредитування: державний і регіональний аспекти // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління. Вип. 23. - Донецьк: ДонДАУ, 2003. - С. 14-19.(Особистий внесок - характеристики розвитку ринку нерухомості та ринку іпотечного кредитування).

35. Амитан В.Н., Бережная Е.Е., Финагина О.В. Рынок и предпринимательство: специфика развития в регионе // Сб. науч. трудов Запрожского государственного университета. - Запорожье: ЗГУ, 2004. - С. 145. (Особистий внесок - теоретичне обґрунтування взаємозв'язку розвитку ринкових відносин та підприємництва в регіоні).

Размещено на Allbest.ru

...