Економіка Німеччини

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київська гуманітарна академія

Реферат

на тему “Економіка Німеччини”

Глава 1. Загальні інформацію про Німеччину

1.1 Загальна характеристика економіки

Нині, Федеративна Республіка Німеччина займає що п'яте місце у світовій економіці по ПКС, і з провідних місць - у Європі. Її ВВП за паритетом купівельної спроможності становить 2.811 трильйона доларів, чи 34.100 доларів душу населення. Примітно, що у 2009 року зростання ВВП Німеччини знизився п'ять%, проти його показників 2008 і 2007 років, що відбивали зростання на 1,3% і 2,5% відповідно. Звісно ж, зумовлено руйнівним впливом світового економічної кризи, яка вплинула на найважливіші економічні показники всіх країн. [3]

Німецька економіка процвітає, залучаючи дуже багато інвестицій завдяки добре розвиненій інфраструктурі, кваліфікованою робочою силі з ефективної мотивацією до праці.

У фундаменті економічної системі ФРН можна виокремити декілька специфічних чорт. По-перше, організована за принципом так званої «соціальної ринкової економіки», яка характеризується поєднанням соціального балансу і за ринкової свободи. Це вимагає зростання і диференціацію пропозиції над ринком поруч із перерозподілом прибутку і прибутку на відповідність до особистісними досягненнями (отже, високу мотивацію робітничого класу). Ця модель передбачає значною мірою вільні дії ринкових сил, проте основний наголос робиться на соціальному забезпеченні. Концепція соціальної ринкової економіки була вперше розроблено й реалізована Людвігом Ерхардом і Альфредом Мюллер-Армакаом в 1947-1949 роках із метою післявоєнної відбудови ФРН.[4]

До основних рис даній економічній системи такі:

- забезпечення повної зайнятість населення;

- соціальна безпеку, соціальна справедливість і соціальний прогрес (шляхом проведення державою заходів із перерозподілу у вигляді надання соціальної допомоги, соціальних пенсій і прирівнюють платежів, субсидій, дотацій, прогресивної шкали прибуткового податку тощо., системою соціального забезпечення: пенсійне, медичне страхування, страхування від безробіття і з догляду, від нещасного випадку; через трудове і соціальний законодавство);

- приватна власності коштом виробництва та вільне ціноутворення;

- створення умов конкуренції, та забезпечення конкуренції (наприклад, шляхом антимонопольного законодавства, законів проти недобросовісної конкуренції з);

- свідома політика зміцнення кон'юнктури економічного зростання;

- політика стабільної валюти (зокрема через незалежний емісійний банк);

- свобода зовнішньої торгівлі, вільний валютний обмін; [5]

Отже, модель соціального ринкового господарства є компроміс між економічним зростом і рівномірним розподілом багатства. До центру системи поставлена підприємницька діяльність держави, забезпечує більш-менш рівномірний розподіл соціальних благ у суспільстві. Соціальне партнерство між профспілками і роботодавцями забезпечує досить міцний соціальний світ. [2] Щодо новизни реформ системах соціального страхування і структурні реформи ринку праці націлені на зниження побічних витрат на робочої сили і стимулювання поки що більш низького проти іншими Євросоюзу економічного зростання. [6]

Однак у останнім часом Німеччина відчуває певні складнощі у результаті реалізації моделі соціально-ринкового господарювання. Високий рівень соціальних гарантій привело до того, що 40 % чистий прибуток німецьких компаній йде оплату праці, на відрахування на соціальні фонди. З 100 євро чистої заробітної плати середньому становив відрахування роботодавців у соціальні фонди доводиться 81 євро. Задля підтримки соціальної допомоги належним чином використовується потужний фіскальний прес на населення та самої компанії. Рівень оподаткування країні до кінця 90-х років досяг небачених розмірів. Тож якщо США на податки тоді відраховувалося близько 32 % нерозподіленого прибутку, у Великій Британії - 45 %, то Німеччині цей показник сягав 65 %. Сьогодні ставки податку на нерозподілений прибуток у ФРН становить 50 %.[4]

Високий рівень старіння населення також зумовлює значні Витрати соціального забезпечення пенсіонерів. Високий і культурний рівень посібників для безробітних, що нерідко породжує утриманські настрої суспільстві, отже, - стимулює неухильно великий відсоток безробіття, який сягнув 8.2 % наприкінці 2009 року (7,8% наприкінці 2008).

Наприкінці 2000 року Німеччина досягла певного піка розвитку національної моделі економіки, що тепер потребує серйозної модернізації.

По-друге, особливістю економічного шляхів розвитку Німеччини є так званий «рейнський капіталізм», характеризується значної роллю банків економіці країни. Банки є у Німеччини крупними акціонерами промислових компаній, і компаній у сфері послуг, тому не випадково активне втручання банків процес прийняття бізнес рішень. Отже, позиції банків економіці Німеччини з урахуванням їхньої реальний вплив на бізнес виявляються сильнішими, ніж у сусідніх країн світу.

По-третє, Для економіки Німеччини характерний високий рівень індустріалізації. Порівняно з багатьма розвинені країни світу тут дуже високий частку у виробництві ВВП становить промисловість (27.1% за станом 2009 рік) - основний напрям спеціалізації ФРН на світовій економіці.

По-четверте, з історично обумовлених причин спостерігається нерівномірне економічного розвитку у межах країни. Інтеграція та модернізацію економіки сходу Німеччини залишається проблемою, що вимагає часу й великих на неї. Щорічні вклади федерального уряду тут становлять близько 100 млрд. доларів. [7]

Ще однією особливістю німецької економіки є його експортна орієнтованість (1.121 трильйона доларів на 2009 рік, що у світовому співвідношенні виводить Німеччину на третє місце за обсяги експорту). Держава зацікавлена у відкритому ринку й останніми десятьма роками досягнуто значні розширення присутності на світовому ринку. [4] За даними Міжнародного валютного фонду, з 1997 року німецький експорт товарів та послуг ріс сильніше, ніж обсяги світової торгівлі. Навіть у 2001 року, коли обсяг світової торгівлі скоротився на 0,2 %, експорт ФРН становило 6,7 %. Найважливішими торговими партнерами є Європейського союзу, особливо Франція (2004 року. сюди експортовано товарів та послуг у сумі 75 млрд євро) та Велика Британія (61 млрд євро), також США, Китаю і країни Східної Європи на зв'язку з поширенням ЄС під час Схід (табл. 1.1).[5]

1.2 Природні ресурси Німеччини

Взагалі, територія ФРН характеризується більшою розмаїтістю - поєднанням рівнинних регіонів північ від країни у частині, яке сприймається півдні Німеччини поступово перетворюється на альпійський гірський масив. З півночі на південь Німеччина розбита п'ять ландшафтних зон

Средньогірський поріг поділяє Північ Німеччини від Півдня, а долина середнього Рейну Ігессенські логовини служать єдиними покажчиками у транспортному системі, яка зв'язує Північ з півднем. До Середньогірья належить, зокрема, Рейнський сланцевий масив з хребтами, Хунсрюк, Ейфель,Таунус, Вестервальд, Бергишес Ланд і Зауерланд, Гессенский Бергланд, Везер-унд-Ляйнебергланд ніяких звань в центрі Німеччини. У центрі країни ще знаходиться основний гірський масив Гарца. На схід розташовані гори Рен, Баварський ліс, Верхне-Пфальцский ліс, гори Фихтель, Франконский ліс, Тюрингенський ліс і рудні гори.

ФРН покриває густа мережу річок. Усі значні річки країни течуть із півдня країни на північ, пов'язуючи внутрішні райони з морем. Виняток представляє Дунай: він бере початок на східному Шварцвальді і несе свої води Схід, пов'язуючи країну з морем. Рейн - найбільший у країні транспортна артерія, прокладає свій шлях із півночі на південь через вузьку долину між Бінгеном і Бонном, крізь Рейнський сланцевий масив, чиї менш родючі плато й гірські хребти заселені набагато менше, ніж захищені долинні ландшафти по правому і лівому берегів Рейну зі своїми виноградарством та іноземним туризмом. Також у ньому розташована найбільша внутрішня гавань Європи -Дуйсбург-Рурорт.

Найважливіші водні артерії ФРН з'єднані між собою каналами, що робить перевезення дуже ефективними. Дуже важливу економічну роль грає Кільський канал. Є й дуже багато внутрішніх озер, найбільших із яких - це Боденське озеро (539 кв. км), яку називають також «Швабським морем». У цьому вся озері водяться близько тридцяти різних порід риб, що справді може розвитку рибальського промислу. Друге місце площею займає озеро Мюритц (115 кв. км) - одне з великих озер на Північно-Германській низовини, яка називається Мекленбургське озерне плато. У дивовижній країні багато джерел цілющих мінеральних вод.

Кліматичні умови Німеччини сприятливі проживання населення і ще ведення господарства. Країна лежить у помірної зоні (клімат перехідний від морського до континентальному). Суворість зим наростає з видаленням від морського узбережжя, але сильні морози рідкість. Температура січня становить градусів, липня +>16С. Загалом, середня температура липня сягає +>16С - +>20С, вище воно лише захищених горами і долинах і улоговинах. Осадків за рік у середньому випадає від 500 до 1000 мм. Переважна напрям вітру - західне. Німеччина перебуває у зонах змішаних і широколистяних лісів, соціальній та області висотної поясності. Отже, скрізь, крім районів, кліматичні умови дуже сприятливі для різноманітного землеробства.[11]

Природно-ресурсний потенціал країни досить виснажений. Головним багатством Німеччини є кам'яний (Рейнсько-Рурський, Саарський і Аахинський басейни) і буре (біля колишньої НДР) вугілля. Рурський басейн за запасами займає перше місце Західної Європи, проте умови видобутку складні. Запаси родовищ кам'яного вугілля становлять близько 20 млрд. тонн. Є й великі запаси калійних солей (між ріками Везер іЗаале). Промислове значення мають поклади будівельних матеріалів. В інших найважливішим видам сировини й палива ФРН далеко ще не забезпечує власних потреб. Залізна руда Зальцгиттера відрізняється невисоким якістю й не витримує конкуренції імпортованої. Були заплющені і старовинні рудники Зигерланда, де сотні років добувалася «природньо-легована руда з додатком марганцю і нікелю. ФРН не багата також легуючими і кольоровими металами. Щодо краще зі свинцово-цинковою рудою. [10]

Нарешті, країна забезпечена найважливішими сучасними видами палива. Видобуток нафти на районі Північної низовини становить 5-6 мільйонів тонн, що ні задовольняє і п'яти % потреб, при цьому продуктивність свердловин дуже невелика. Загальне їх кількість перевищує 2900, тобто на 3/10 менше, ніж своєму близькому і Середньому Сході, але собівартість дуже високий. Нещодавно відкриті родовища газу північ від, в Емсланді,та вже наявні дають лише невелику частину газу, інше імпортується. Ввозиться ще й атомне сировину. [11]

Попри те, що буре вугілля й калійні солі уявити не можуть великий господарських цінностей, бідність Німеччини на корисні копалини пороком кваліфікувати не можна. Це з чинників, що спонукали німців до ретельності, ощадливості, прагненню виробляти високоякісної продукції, що країні великі доходи, яких вистачає як для закупівель мінерального сировини, але й задоволення високому рівні інших господарських, і навіть соціальних і духовних потреб.

Попри те, що буре вугілля й калійні солі уявити не можуть великий господарських цінностей, бідність Німеччини на корисні копалини пороком кваліфікувати не можна. Це з чинників, що спонукали німців до ретельності, ощадливості, прагненню виробляти високоякісної продукції, що країні великі доходи, яких вистачає як для закупівель мінерального сировини, але й задоволення високому рівні інших господарських, і навіть соціальних і духовних потреб. Більше детальне розгляд перелічених вище чинників, що призвели країну до такої високим показниками, надано у наступному главі.

Глава 2. Особливості економічної моделі Німеччини

2.1 Галузева структура економіки та промисловість Німеччини

Традиційно одна з головних галузей економіки Німеччини є промисловість, частка якої у ВВП країни наприкінці 2009 року становитиме 27,1% (в 2003 р. 29%), а сукупному експорті - 87% (2006 р.), цим вона є локомотивом зовнішньої торгівлі. Також розвивається сільському господарстві (0,9% ВВП на 2009 рік), енергетика. Останнім часом значення окремих галузей економіки змінилося. Значно підвищився вагу сфери послуг, що сьогодні обігнала промисловий сектор ФРН (на 2009 2005 рік становить 72%). До того ж відсоток зайнятих в сільськогосподарський сектор, в промисловості й сфері послуг відповідно дорівнює 2,4%, 29,7%, 67,8%. Провідні позиції у світі займають німецькі інформаційні і біотехнології, і навіть технології з використання відновлювальних джерел енергії і екологічно чисті технології.[4]

Промисловість Німеччини забезпечує країні лідерство на багатьох світові ринки готової продукції. Найбільш конкурентоспроможними галузями є:

- автомобілебудування;

- електротехнічна промисловість;

- загальне машинобудування (виробництво верстатів, різних приладів);

- транспортне машинобудування (вагонобудування, літакобудування);

- хімічна, фармацевтична і парфюмерно-косметична промисловість;

- точна механіка і оптика;

- чорна металургія;

- авіаційна і космічна промисловість;

- виробництво інформаційної та комунікаційної техніки

- суднобудування

економіка ринковий соціальний німеччина

У німецької промисловості, як й у промисловості інших індустріальних країн, відбуваються структурні зміни. Деякі традиційні галузі, наприклад сталеливарна і текстильна промисловість, останніми роками деяких випадках сильно втратили свої позиції результаті переміщення ринків збуту та посилення конкуренції із боку країн із низькими зарплатами або ж, як у з фармацевтичної промисловістю, внаслідок поглинань і злиттів перейшли у власність іноземних компаній. У той самий час промисловість залишається найважливішої опорою німецької економіки та - проти іншими індустріальними державами, наприклад Великобританією чи США, - має широку базу: на промислових підприємствах тут зайняті 8 млн. осіб.[12]

Найбільші німецькі концерни мають філії, виробничі і науково-дослідні потужності з всьому світу. У тому числі - загальновідомі автомобільні концерни Volkswagen, BMW, хімічні Bayer, BASF, Henkel Group, електротехнічний концерн Siemens, енергетичні - E.ON і RWE чи група Bosch.

Однією з опор західнонімецької економіки був і залишається надзвичайно диверсифіковане, багатогалузеве машинобудування. Вона складається з кількох частин, найрозвинутішими серед яких є автомобілебудування, верстатобудування, виробництво устаткування підприємств, обчислювальної техніки, електротехніки. Значна частка власності потужностей із виробництва важких металоємних машин, кранів, мостів, гірнично-шахтного й енергетичного устаткування, важкої електротехніки, і навіть устаткування самих металургійних заводів, перебуває у Рурі (це виробництво нині відчувають великі складнощі у в зв'язку зі падінням попиту продукцію на міжнародних ринках).[13]

Виробництво легкових і вантажних автомобілів концентрується в землях Баден-Вюртемберг, Рейнланд-Пфальц, Нижня Саксонія, Гессен, Північний Рейн-Вестфалія, Баварія й Саар, причому у часто у кожному з земель домінує одне із автоконцернів. Після об'єднання країни припинилося виробництво дешевих і практичних, але дуже які забруднювали довкілля східнонімецьких автомобілів.[4]

Машинобудування вважається галуззю промисловості країни знайомилися з найбільшим числом підприємств. Тут традиційно переважають малі і середніх підприємств, 83% у тому числі - дрібні й середніх підприємств, які нараховують менш 200 людина. Близько 68% обороту пов'язані з експортними операціями. У результаті частку Німеччини доводиться 20,4% сукупного світового експорту машинобудування.[5]

Хімічна промисловість - найважливіший постачальник вихідних продуктів, напівфабрикатів і кінцевої продукції, зокрема, для таких областей, як охорону здоров'я, автомобілебудування, будівельна промисловість і приватне споживання. Найсучасніші технології, інноваційні продукти й активні наукових досліджень забезпечують ФРН з провідних позицій у світі.

Зовнішні економічні зв'язку Німеччини

Німеччина - конструктивний партнер до ЄС, і сьогодні для основних ліній німецької політики щодо ЄС характерний надпартійний консенсус. Німці прагнуть дієздатної, але демократично влаштованої та прозорої Європі з сильнішим Європейським Парламентом. Як і більшість інші європейці вони відкидають ідею європейського супердержави й воліють чіткіше розмежування компетенцій. [4] У 2005 р. Німеччина величезною більшістю голосів ратифікувала конституційний договір у бундестазі іБундесрате і досі зацікавлена подальший розвиток ЄС дусі цього договору. Німеччина отримала економічного, і політичну зиск із наявності ЄС, спільного ринку, євро й від процесу розширення. [5] Центральним становищем на найбільшому єдиному ринку Землі значною мірою пояснюється і експортна міць німецької економіки. З іншого боку, економічні зв'язки України із сусідами з Центральній і Східній Європи можуть будуватися сьогодні з правилам інтеграції. Після розширення ЄС у східному напрямі (2004 і 2007 рр.) цих ринках німецька економіка є найбільшим торговельним партнером в більшості випадків, найважливішим інвестором. На ринки цих країн надходить 10% усього експорту Німеччини. У цілому нині, частка Європейського союзу від загального експорту Німеччині дорівнює 63%. Одночасно Німеччина на особливої мері відчуває у собі наслідки об'єднання Європи. Вона неспроможна захистити свій східно-германський ринок від конкуренції із боку партнерів у ЄС. Німеччина несе у собі основний тягар «нової відкритості» у сфері інфраструктури, оскільки більшість великих транспортних магістралей проходить через Німеччину. Перед Німеччині відповідність до її валовим внутрішнім продуктом припадає близько 21% бюджету ЄС, хоча державі доводиться нести значне тягар витрат у зв'язки Польщі з об'єднанням країни. У чиїх інтересах власної бюджетної дисципліни німецька політика робить ставку економний й те водночас що дозволяє для динамічного її подальшого розвитку ЄС, і навіть на поетапну реформу старої структури витрат союзу. Частка Німеччині загальному обсязі світової торгівлі становить близько 9 відсотків. З огляду на великого акценту експорту, чи існуючого будь-якій іншій країні, Німеччина тісно переплетене зі світовою економікою й участі зацікавлена відкритих ринках.

Висновок

Економіка: сильний гравець на глобальному ринку

Німеччина має найпотужнішу економіку в Європейському Союзі і четверту в світі. На світовому ринку країна є другою за обсягом експорту. Німецькі підприємства мають чудову славу. В усьому світі вони асоціюються із маркою якості «Made in Germany», інноваціями, надійністю і технічним прогресом. Поряд із відомими «світовими гравцями» для німецької економіки, у якій переважає промисловість, характерними є численні провідні фірми середньої ланки. Важливими галузями є серед іншого автомобілебудування, машинобудування, електротехніка, хімія, екологічні технології та нанотехнології. Німеччина - привабливе місце для іноземних інвесторів. Тут присутні 500 найбільших світових фірм, а загалом - близько 45.000 іноземних підприємств.

Використовувані джерела

1. Березін І. Коротка історія економічного розвитку. - М. 2005, 368 з.

2. Богданович О.И., Дрозд Ю.О. «Країни світу», М: «>Русич», 2006р.,енц.справ., 624 з.

3.Зорская М.А. «Німеччина», М: «Поліглот», 2006 р, 286 з.

4. Економіка Німеччини [Електронний ресурс]: режим доступуru.wikipedia.org/wiki/Экономика_Германии - електрон. енциклопедія - М.:Copyright

5. Дані міжнародного порталу ЦРУ -centralintelligenceagency - [Електронний ресурс]: режим доступуhttps://cia.gov/library/publications/the-world-factbook/geos/gm.html- The onlineFactbookISSN 1553-8133 2009 р.

6. Німецька хвиля. Ринок і творча людина. Москва2007г. №11, 140 з.

7. Німеччина. Країна представляється. FriedrichReinecke Verlag / Редактори й перекладачі: ЛарисаБендикс, Андреас Дорфман, 2005 р, 368 з.

8.Uber Deutschland: Навчальний посібник: Гуманітарні дисципліни.2008г, 145 з.

9. І.М. Бусигина «Регіони Німеччини», р. Москва 2006 р, 351 з.

10.Максаковский В.П. «Економічна та соціальна географія світу», М: «Просвітництво»,2008г., підручник, 398 з.

11. Хайнц Л. Соціальна ринкової економіки, німецький шлях. - М.: «Річ ЛТД», 2006 р., 225 з.

12.Халевинская О.Д., Крозе І. Світова економіка: Підручник / Під редакцією О.Д. Халевинской. - М.:Юристъ, 2007 р., 301 з.

13.Ходов Л. Німеччина як імпортер і експортер приватного капіталу. //Сучасна Європа - 2006р. №8, 130 з.

Размещено на Allbest.ru