Високорозвинена ринкова економіка

Перелік суб'єктів природних монополій складається та ведеться Антимонопольним комітетом України відповідно до його повноважень.

Регулювання діяльності суб'єктів природних монополій здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій у таких сферах:

транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;

транспортування природного і нафтового газу трубопроводами та його розподіл;

транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;

передачі та розподілу електричної енергії;

користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;

управління повітряним рухом;

централізованого водопостачання та водовідведення;

централізованого постачання теплової енергії;

спеціалізованих послуг транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України [8, с. 66].

Предметом регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є:

ціни (тарифи) на товари, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

доступ споживачів до товарів, що виробляються (реалізуються) суб'єктами природних монополій;

інші умови здійснення підприємницької діяльності у випадках, передбачених законодавством [7].

Закону визначає, що діяльність суб'єктів природних монополій та діяльність суб'єктів господарювання на суміжних ринках підлягає ліцензуванню.

Закон України «Про захист економічної конкуренції» визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин.

Економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначити умови обороту товарів на ринку.

Даним Законом регулюються відносин органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією.

Даний Закон застосовується до відносин, які впливають чи можуть вплинути на економічну конкуренцію на території України.

Згідно з цим Законом суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:

на цьому ринку у нього немає жодного конкурента;

не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб'єктів господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар`єрів для доступу на ринок інших суб'єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин;

частка на ринку товару становить 35 або менше відсотка, але він не зазнає значної конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать конкурентам.

Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб'єктів господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:

сукупна частка не більше ніж трьох суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки ринку, перевищує 50 відсотків;

сукупна частка не більше ніж п'яти суб'єктів господарювання, яким на одному ринку належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків - і при цьому вони не доведуть, що стосовно певного виду товару між ними немає конкуренції або є незначна конкуренція [5].

Закон визначив таким, що втратив чинність Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» (Відомості Верховної Ради України, 1992 р., № 21, ст., 296) Розділ Х Прикінцеві положення частина 6

Закон України «Про Антимонопольний комітет України» визначає, що Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці [3].

Антимонопольний комітет України підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Антимонопольний комітет України щорічно подає Верховній Раді України звіт про свою діяльність.

Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови і десяти державних уповноважених.

З числа державних уповноважених призначаються два перші заступники і три заступники голови Антимонопольного комітету України.

Відповідно до ст. 106 Конституції України Голова Антимонопольного комітету України призначається на посаду і звільняється з посади Президентом України за згодою Верховної Ради України. Голова Антимонопольного комітету України має статус державного уповноваженого.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України. У разі потреби територіальні відділення можуть утворюватися в інших адміністративно-територіальних одиницях [21, с.186].

Для розгляду окремих справ про порушення конкурентного законодавства та інших питань, які віднесено до компетенції Комітету, утворюються постійно діючі і тимчасові адміністративні колегії, які формуються з державних уповноважених і голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України у складі не менше трьох осіб.

Формою роботи Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій Антимонопольного комітету України, адміністративних колегій територіальних відділень Антимонопольного комітету України є їх засідання.

Отже, можна стверджувати, що в Україні на сьогодні створено законодавчу базу й організаційні засади здійснення ефективної державної конкурентної політики. Однак поглиблення ринкових перетворень постійно створює нові проблеми у сфері конкурентної політики, які вимагають нових підходів до їх розв'язання. Тому питання з обмеження монополізму, підтримки і розвитку економічної конкуренції мають бути й надалі важливим елементом економічної політики держави.

3.2 Сутність монополії та її функціонування на ринку України

Вільна конкуренція, як одна з динамічних сил розвитку економіки, діяла у XVIII-XIX ст. На той час монополії були винятком, існували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес суспільного відтворення. Однак на межі XIX-XX ст. почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій, які зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері. Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій.

У чому полягають причини виникнення і розвитку монополій?

Ці причини пов'язані з дією об'єктивних економічних законів, розвитком продуктивних сил і суттєвими змінами в технологічному способі виробництва. Конкретно цими причинами є:

По-перше, дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва - максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово усувати своїх конкуренті в. Врешті-решт виробник захоплює і контролює велику частину виробництва і збуту товарів, перетворюєтьсяна монополіста. Це свідчить, що конкуренція породжує свій антипод - монополію. Конкуренція і монополія завжди існують в реальній ринковій економіці як дві протилежні і взаємообумовлюючі ц характеристики.

Монопольне становище є бажаним для кожного підприємця. Воно дає змогу йому уникнути цілої низки проблем і ризиків, пов'язаних із конкуренцією, зайняти привілейовану позицію на ринку. Концентруючи у своїх руках визначену господарську владу, вони мають можливість із позицій сили впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої умови і досягати найбільшої вигоди.

По-друге, причиною виникнення монополії є дія закону концентрації капіталу і виробництва.

Концентрація капіталу - це процес збільшення розмірів індивідуального капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної його частини на розширення виробництва.

Тому наслідком концентрації капіталу є концентрація виробництва. Рушійною силою цього процесу є конкурентна боротьба. В результаті конкуренції з маси дрібних і середніх підприємств виокремлюються кілька найбільших, які стають монополіями. Таким чином, створюється ланцюжок: конкуренція породжує концентрацію виробництва, а ця концентрація, на певному ступені свого розвитку, призводить до монополії.

По-третє, причиною створення монополії є процес централізації капіталу.

Централізація капіталу - це збільшення розмірів капіталу внаслідок поглинання або об'єднання кількох раніше самостійних індивідуальних капіталів в один, більший.

Однією з основних форм централізації капіталу є створення акціонерних компаній.

Отже, концентрація і централізація капіталу й виробництва створили об'єктивну необхідність і можливість виникнення монополій, стали їх економічною основою.

По-четверте, причиною виникнення монополій є трансформація індивідуальної приватної власності.

В останній третині XIX ст. організаційно-економічна структура виробництва була представлена переважно малими і середніми підприємствами індивідуальної приватної власності, яка стала гальмом розвитку продуктивних сил. У цей час значні досягнення науково-технічного прогресу створили можливість будівництва залізниць, морських портів, каналів, великих заводів, інших великих об'єктів. Однак жоден капіталіст окремо не мав необхідних капіталів, щоб фінансувати такі проекти. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б розв'язати ці проблеми. Нею стала велика акціонерна власність, яка об'єднала капітали декількох підприємств.

По-п'яте, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали фактором прискорення концентрації і централізації' виробництва і створення на цій основі монополій.

Наслідком економічних криз є масове розорення і банкрутство дрібних і середніх підприємств. Деякі з них насильно поглинаються великим капіталом, а інші змушені погоджуватись на об'єднання, щоб уникнути розорення. Взаємопов'язаність цих двох явищ-криз та монополій показує одну з причин прискореної монополізації економіки.

Упродовж XX ст. процес монополізації набув значних масштабів і монопольні утворення стали основою господарського життя у більш розвинених країнах світу.

Монополізація - це процес досягнення суб'єктом господарювання монопольного (домінуючого) становища на ринку товару, підтримання або посилення цього становища.

Під монополізмом розуміють активні дії монопольних структур, спрямовані на реалізацію своїх переваг у процесі взаємовідносин з іншими суб'єктами господарювання.

Конкретною формою монополізму є монополія.

Монополія у широкому розумінні означає виключне право держави, підприємства, фізичної особи на володіння будь-чим або на здійснення якого-небудь виду діяльності.

Під економічною монополією розуміють велике підприємство, фірму або об'єднання (спілку),яке посідає панівне місце на ринку і концентрує значну частину виробництва і збуту певного виду продукції з метою одержання монопольного прибутку.

Завдяки цьому такі підприємства посідають домінуюче становище на ринку, набувають можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись вигідних для себе цін і, як результат, отримують більш високі (монопольні) прибутки. Отже, найбільш визначальним критерієм монопольного утворення є панування на ринку.

У реальному житті монополізм відбувається і проявляється в численних видах і формах, що викликає необхідність певної їх класифікації.

В Україні монополії мають свої особливості. У світі монополізм є лише у виробничій сфері, а в Україні - майже в усіх. Причиною цього стала командно-адміністративна система колишнього СРСР, наслідки якої спостерігаються і сьогодні [1, c. 215]. Ознаками функціонування монополій на Українському ринку є:

- зростання цін, яке не може бути пояснено впливом об'єктивних чинників;

- надмірний рівень концентрації окремих товарних ринків;

- низький рівень продуктивності праці та інноваційної активності суб'єктів -господарювання, зокрема, внаслідок несформованості економічних стимулів щодо залучення інвестиційних ресурсів в інноваційні та модернізаційні процеси.

Державна або адміністративна монополія -- виключне право держави на певну діяльність. Держава залишає за собою монопольне право на виробництво, реалізацію певних товарів для досягнення найбільшого соціально-економічного ефекту від виробництва і реалізації цих товарів та забезпечення контролю за оборотом та виробництвом товарів, які мають стратегічне значення для держави. В Україні, відповідно до законодавства, державна монополія існує на діяльність, пов'язану з обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, охороною важливих об'єктів державної власності, експлуатацією атомних електростанцій та ін.

Прикладом державного монополіста є державний концерн РРТ, який має близько 1,5 тисячі передавачів по всій країні. Зокрема, концерн РРТ забезпечує 98-відсоткове покриття державного Першого національного телеканалу.

Держава регулює діяльність монополій. Антимонопольний комітет здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захищає інтереси підприємців від зловживань монопольним положенням і недобросовісної конкуренції шляхом введення штрафних санкцій чи примусове роз'єднання. Крім того, здійснюється регулювання природних монополій (цін і якості продукції) [2, c. 117-118].

Сьогодні доказом недосконалості державного регулювання діяльності монополій є зловживання своїм економічним положенням. За даними Антимонопольного комітету України, щорічно близько 60% порушень антимонопольного законодавства чиняться природними монополіями [6, c. 315]. В основному порушення стосуються питань ціноутворення та цінової дискримінації.

6 серпня 2014 року в Антимонопольному комітеті України відбулась прес-конференція виконуючого обов'язки Голови Комітету Миколи Бараша присвячена підсумкам діяльності Комітету за І півріччя 2014 року. За його словами, за звітний період до органів Антимонопольного комітету України надійшло близько 2941 звернення громадян з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції, що свідчить про підвищення довіри до органів Комітету. Також за цей період Антимонопольним комітетом України виявлено та прийнято рішення стосовно понад 3177 порушень законодавства про захист економічної конкуренції. Розмір економічного ефекту, досягнутого внаслідок такої діяльності, склав понад 722,2 млн грн.

Найбільш монополізованими залишаються окремі галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі транспорту та поштового зв'язку, житлово-комунального господарства. Можливості для значної конкуренції є обмеженими на ряді ринків продукції видобувній промисловості, зв'язку, у сфері охорони здоров'я, переробній промисловості та у фінансовій діяльності.

На сьогодні монополістами в Україні є: «Нафтогаз України», «Укрспецекспорт», «Енергоатом», «Укрзалізниця» тощо [3, c. 110].

До недавніх пір «Укртелеком» також вважався монополією, але в умовах динамічного розвитку НТП з'являються нові прогресивні технології виробництва замінників, тому що це сприяє виникненню фірм-конкурентів та створенню нових підприємств. ВАТ «Укртелеком» на сьогодні обслуговує 10 млн. абонентів, а оператори мобільного зв'язку - 20 млн. абонентів [7, c. 13].

На регіональному рівні монополізованими, окрім ринків природних монополій, є ринки ряду послуг, пов'язаних із здійсненням функцій держави, послуг, надання яких пов'язане з адміністративними обмеженнями, окремі регіональні ринки перероблення сільськогосподарської продукції. Також окремі ринки продукції агропромислового комплексу, роздрібної торгівлі, будівництва, пасажирських автоперевезень на міських та міжміських маршрутах спостерігається нерівність умов конкуренції.

Додаткові ризики підвищення показників концентрації товарних ринків створюватиме запровадження господарського обороту земель сільськогосподарського призначення без забезпечення ефективного контролю за концентрацією права власності на землю та користування нею.

В Україні від діяльності природніх монополій залежить стан економіки. Близько 10% ВВП приходить на послуги зв'язку і житлово-комунальної сфери, ще 10% -- на обсяг виробництва «Нафтогаз України» [4, c. 54]. Але якість їх послуг та рівень розвитку низькі. Суспільство втрачає свій добробут. Згідно зі звітом незалежних аудиторів «Нафтогаз України» у 2005 р. втратив 1842 млн. грн., а у 2009 - 2038,2 млн. грн. [9]. На відміну від цієї природної монополії, галузь зв'язку стала конкурентною [4, c.56-57]. «Обленерго» понесла втрати у 2002 р. 1, 65 млрд. грн., а у 2007 - 10 млрд. грн. [10]. Монополія блокує розвиток ТЕК України, знижуючи ефективність і конкурентоспроможність підприємств ТЕК і послаблює енергетичну безпеку країни [5, c. 165]. Компанії АТ «АРС» (Донецьк) спільно з корпорацією «Індустріальний союз Донбасу» (Донецьк) контролюють 75% ринку коксу. Приватна торговельно-промислова компанія «Укрвуглемаш» займає 70% українського ринку гірничошахтного устаткування. У 2001 р. збитки «АРС» склали 13 млн. грн. [5, c. 37], а у 2008 -- 12,789 млн грн [11].

«Укрзалізниця» функціонує як на монопольному (надання послуг користування залізничною інфраструктурою), так і на конкурентному (вантажних та пасажирських перевезень, будівельної індустрії тощо) ринках. Однак багато підприємств «Укрзалізниці», які повинні функціонувати на конкурентному ринку, залишаються монопольними. Це призводить до відсутності стимулів до підвищення якості товарів та послуг, гальмування НТП, необґрунтованого підвищення цін, відсутності інвестицій.

Активне скуповування в останні два-три роки українських активів кількома особами, найбільш наближеними до влади, призвело до фактичної монополізації таких великих галузей, як ринки феросплавів, міндобрив, електроенергетика, металургія, авіаперевезення тощо. Особливо активні структури Ріната Ахметова, Дмитра Фірташа та Ігоря Коломойського.

Для підвищення ефективності діяльності необхідним є створення конкурентного середовища. Проте, привабливість товарних ринків України для вступу нових учасників істотно зменшується внаслідок недостатньої розвиненості ринкової інфраструктури, що забезпечувала б вільний та недискримінаційний доступ суб'єктів господарювання до земельних ділянок, торговельних площ, інформації про ринкову кон'юнктуру, засобів рекламування, високої вартості кредитних ресурсів, надмірного загального податкового навантаження.



Висновок

Ключовим елементом конструкції “ринкової економіки” є ринок. Ринок - сукупність економічних відносин між різними суб'єктами з приводу купівлі-продажу товарів і послуг, у процесі яких відбувається остаточне визнання їх вартості та реалізація, завдяки чому посилюється конкуренція між товаровиробниками, забезпечується безпосередність суспільного відтворення, а також здійснюється опосередкований контроль споживачів за виробництвом.

Для ефективного функціонування цивілізованого ринку, тобто щоб ринок успішно виконував свої функції, необхідно забезпечити комплекс умов, таких як:

- державна власність у різних формах, змішана форма власності як результат різної комбінації форм;

- неспроможність різних суб'єктів підприємницької діяльності впливати на рівень цін;

- розвинуте антимонопольне законодавство;

- розвинута система економічного, правового та адміністративного регулювання економіки державою;

- наявність і доступність всебічної інформації про ринок, розвинута маркетингова діяльність;

- конкурентна боротьба між різними суб'єктами підприємницької діяльності;

- розвинутий і розгалужений комплекс об'єктів власності, які можуть стати об'єктом купівлі - продажу.

Щодо функцій ринку, таких як регулююча, забезпечення постійного процесу суспільного відтворень, стимулювання, визначення остаточної вартості товарів, найважливішою є функція розвитку конкурентних засад. Адже, якщо придивитись до найгостріших проблем вітчизняної економіки, то можна побачити, що причиною більшості з них є неуважне ставлення до питань створення і захисту конкурентного середовища у відповідних сферах. Якби на всіх рівнях цим питанням приділялась належна увага, то більшість проблем просто не могли б виникнути. Там, де успішно працює конкуренція, такі показники, як ціни, якість продукції та інші параметри виробництва, не повинні і просто не можуть бути встановлені державою. Всі вони успішно регулювались би ринком.

На сьогодні значна роль на ринку, безпосередньо, належить державі. Ринок не може розвиватись стихійно, за ним повинен здійснюватись розумний наглядовий контроль, саме держава має забезпечити цей контроль.

Тому упродовж XX ст. відбувалося посилення ролі держави в економіці. Однією з основних функцій сучасної держави є регулювання економіки - цілеспрямований та активний вплив державних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи шляхом використання економічних законів і вирішення економічних суперечностей за допомогою певної сукупності економічних, правових і адміністративних форм і методів.

Основні елементами механізму регулювання, а також збалансованості національного ринку є: ринкове регулювання, корпоративна планомірність, державне замовлення.

У цілому ж головною метою державного регулювання економіки є забезпечення економічної і соціальної стабільності та зміцнення економічної безпеки держави.

Через те, що у перехідній економіці ринок ще не спроможний виконувати всі притаманні йому функції, активність держави набуває особливого значення і різноманітних проявів. Таке твердження ґрунтується на класичному уявленні про посилення державної активності в тих випадках, коли має місце неспроможність (відмова) ринку.

Проявом неспроможності ринку є неповна конкуренція на багатьох ринках, яка веде до втрат в ефективності порівняно із ситуацією повної конкуренції.

Ще одним проявом неспроможності ринку є неповна інформація учасників щодо цін та інших аспектів функціонування ринків, знання про які необхідні всім учасникам для прийняття ефективних рішень.

Крім цього, неспроможність ринку пов'язана з наявністю позитивних та негативних зовнішніх ефектів (екстерналій) та існуванням суспільних благ. Зовнішні ефекти можуть виникати в результаті виробництва або споживання якоїсь продукції і здійснювати позитивний чи негативний вплив на виробничу діяльність або споживання третіх осіб. Щодо суспільних благ, то сучасні вітчизняні науковці називають їх “товарами і послугами суспільного користування” і тлумачать їх як такі, які приватні виробники не хочуть або не можуть виробляти з причин: неможливості взяти плату за товар або послугу від усіх, хто ними користується та тривалим терміном окупності витрат.

Причинами відмови ринку (неможливості узгодження попиту і пропозиції на ринкових засадах) можуть бути: по-перше, відсутність виключення окремих споживачів з процесу споживання (загальна доступність блага), що породжує викривленість преференцій і надмірність споживання; по-друге, відсутність суперництва (незмінність корисності при використанні однакового блага різними споживачами), що спричиняє небажання відшкодовувати повні витрати виробництва. Не виключена й одночасна дія обох причин.

Коли ми розглядаємо державне втручання у роботу саморегульованого ринку як панацею від вад ринкового механізму, ми зустрічаємося з проблемою вад державної влади. І кожне суспільство робить для себе компромісний вибір між двома групами неспроможностей - між неспроможностями ринку і державної влади.

Типовим проявом відмови держави стає її невтручання в економічні процеси навіть тоді, коли ринок виявляє нездатність забезпечувати виробництво і розподіл певних благ. Особливим проявом відмови держави в перехідній економіці може бути надмірне втручання держави в ті сфери, де виробництво і розподіл можуть бути забезпечені ринком.

Серед особливих наслідків відмови держави в перехідних економіках, варто назвати поширення тіньової (нелегальної) економіки.

Але досі не вироблено чітких критеріїв визначення ефективності втручання держави в економічні процеси: коли і якою мірою це втручання покращило ситуацію, а коли, навпаки, - погіршило.

Однією з важливих функцій держави є проведення антимонопольної політики - втручання в роботу ринкової системи з метою підтримки конкуренції, тобто з метою підвищення ефективності економіки, обмеження утворення монополій, використання ними монопольної влади, а також недопущення незаконних дій у конкурентній боротьбі. Тому що в сучасних умовах монополізм обумовлюється не стільки великими розмірами підприємств, скільки певним типом їх дій: можливість встановлення контролю над ринками збуту, зговору, спрямованого на встановлення певних рівнів цін, розподіл ринків за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи закупівлі та інші.

В Україні активно проводиться антимонопольна політка, тому для боротьби з монопольним становищем на ринку створено низку законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів. Та основним антимонопольним законом є Закон «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», який набрав чинності з 15. 03. 1992 р.

Державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності є Антимонопольний комітет України, який підконтрольний Президенту України та підзвітний Верховній Раді України.

Та незважаючи на це, на думку багатьох економістів, монополії сприяють науково-технічному прогресу (а не стримують його) -- завдяки великим масштабам виробництва, значним прибуткам, що дозволяє вкладати гроші в розробку нових технологій, які можуть дати вигоди лише в довгостроковому періоді.

Отже, можна дійти висновку, що неспроможність ринкових механізмів забезпечити нормальний процес економічного розвитку є наслідком двох основних причин: а) відсутності державного регулювання в тих сферах, де неможлива дія ринкових законів; б) надмірності державного втручання там, де ринок був би більш ефективним регулятором.



Список використаної літератури

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України 28 черв. 1996 р. - К.: Преса України, 1997. - 80 с.

2. Господарський кодекс України. За станом на 20 лютого 2007 року / Верховна Рада України. - Офіційне видання. - К.: Парламентське вид-во, 2007. - 200 с. - (Б-ка офіційних видань).

3. Про Антимонопольний комітет України: закон України від 26 листопада 1993 р. №3660-ХІІ//Відом. Верхов. Ради України. - 1993. - № 50. - Ст. 472

4. Про захист від недобросовісної конкуренції: закон України від 07 червня 1996 р. № 237/96//Відом. Верхов. Ради України. - 1996 р. - № 36. - Ст. 164

5. Про захист економічної конкуренції: закон України від 11 січня 2001 р. № 2210-ІІІ//Відом. Верхов. Ради України. - 2001 р. - № 12. - Ст. 64

6. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: закон України від 18 лютого 1992 р. № 2132-ХІІ//Відом. Верхов. Ради України.- 1992. - № 21. - Ст. 296

7. Про природні монополії: закон України від 20 квітня 2000 р. № 1682-ІІІ//Відом. Верхов. Ради України. - 2000 р. - № 30. - Ст. 238

8. Архангельський Ю. - Про необхідність державного планування ринкової економіки // Економіка України. - 2013. - № 3 (508). - С.47-53

9. Архангельський Ю. - Чи є шкода від монополії» // Економіка України. -

10. Базилевич В.Д. Економічна теорія: Політекономія: Підручник - 7-ме вид., стер. - К.: Знання-Прес, 2009.- 719с.

11. Башнянин Г.І., Лазур П.Ю, Медведєв В.С. - Політична економія: підручник. - К.: Ніка-Центр 2010. - 526 с.

12. Бодров В.Г., Рибалкін В.О. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Академвидав, 2009. - 672 с. (Альма-матер)

13. Валітов С.С. Конкурентне право України: Навчальний посібник. - К.: Юрінком Інтер, 2013. - 432 с.

14. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічних знань: Навч. посіб. / 2-ге вид., перероб. І допов. - К.: Вища шк., 2008. - 543 с.: іл.

15. Денисенко М.П., Діденко О.М., Ніколенко Ю.М., Руженський М.М., Федоренко В.Г. Основи економічної теорії: Підручник / За науковою ред. проф. Федоренка В.Г. - К.: Алерта, 2011. - 511 с.

16. Лагутін В. - Шкода від монополії і користь від конкуренції: чи все так просто? // Економіка України. - 2010. - № 4 (55). - 55 - 61

17. Мочерний С.В. Основи економічної теорії: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. - К.: Видавничий центр «Академія», 2012. - 472 с. (Альма-матер)

18. Мочерний С.В. Політична економія: Навч. посіб. - К.: Знання-Прес, 2012. - 687 с. - (Вища освіта ХХІ століття)

19. Никифоров А.Є., Куценко Т.Ф., Чистов С.М. та ін. державне регулювання економіки: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2011. - 316 с.

20. Ніколенко Ю.В. Політекономія: Підручник. - Київ: ЦУЛ, 2013.- 412 с.

21. Станько Н.Л. Основні засади реалізації антимонопольної політики на регіональному рівні // науковий вісник Волинського державного університету імені Лесі Українки. - 2012. - № 12. - С. 185 - 191

22. Тарнавська Н. Напрями удосконалення антимонопольної політики в Україні // Вісник Хмельницького національного університету. - 2011. - № 3 (82). - С. 56 - 61

23. Филюк Г. - Соціально-економічні наслідки монополії: теоретичний і практичній аспекти // Економіка України. - 20010. - № 1. - С. 30 - 40

24. Черкасова О.В. Держава як суб'єкт господарської діяльності: дещо з теорії питання // Наукові праці Донецького національного технічного університету Серія: Економічна. - 2012. - Випуск 97. - С. 140 - 148

25. Чухно А.А Твори: У 3 т. / НАН України, Київ. нац. ун-т ім. Т.Шевченка, Наук.-дослід. фін. ін.-т при М-ві фін.України. - К., 2009. - Т. 1: Становлення і розвиток ринкової економіки. - 2009. - 592 с.

Размещено на Allbest.ru

...