Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

СУМСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра економіки

Реферат

З “ Економіки і бухгалтерського обліку у тваринництві ”

На тему: “Ціна та її роль в сільськогосподарському виробництві ”

Виконала: студентка 3 курсу

біолого-технологічного факультету 1302-2

Кривуляко Ю.

Перевірив: ст. викладач Ільченко О.В.

Суми - 2015р.

Зміст

Вступ

Основна частина

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сільськогосподарське виробництво є традиційною потужною галуззю української економіки. Родючі ґрунти, багаті традиції землеробства, велика кількість сільськогосподарських тварин, сприятливий клімат для їх вирощування , освідченні та працьовиті люди - все це є підґрунтям для того, щоб аграрний комплекс займав пріоритетне місце в економіці, гарантував потреби населення в якісних і доступних продуктах харчування, забезпечував достойний рівень життя селянам та експортний потенціал держави.

Задоволення потреб населення України в продуктах харчування значною мірою залежить від стану галузей продуктивного тваринництва. Адже підвищення рівня харчування супроводжується вдосконаленням його структури. При цьому істотно збільшується споживання м'ясних, молочних продуктів і яєць. У раціонах людей зростає питома вага тваринного білка.

У тваринництві економічний процес відтворення тісно переплітається з природним. З біологічної точки зору одержання тваринницької продукції основане на природних процесах розмноження, росту і розвитку сільськогосподарських тварин. Крім того, інтенсивність вирощування тварин, рівень їх продуктивності можуть зростати внаслідок свідомої господарської діяльності людей.

В Україні набув розвитку ряд галузей тваринництва, а саме: скотарство, свинарство, птахівництво, вівчарство, конярство, бджільництво та ін., економіка яких буде розглянута в наступних підрозділах.

Тваринництво -основна галузь сільського господарства. Продуктами його виробництва є м'ясо, молоко, жири, яйця тощо. Це цінні, незамінні й основні продукти харчування людей. Вони покривають 60-65% потреб у  білках, третину усіх калорій у харчуванні людини. Народногосподарське значення тваринництва розкривається в багатьох аспектах, основними з яких є:

- зростання в раціоні людей потреби в тваринних білках;

- виробництво гною та органічних добрив, внесення яких підвищує урожайність сільськогосподарських культур;

- згодовування деяких видів продукції рослинництва, які не мають цінності для людей, тваринам дає можливість одержати цінні харчові продукти або сировину;

- виробництво тваринницької продукції на відміну від рослинницької, є більш рівномірним протягом року тощо.

ціноутворення ринковий сільський кошторисний

Основна частина

Ціна і ціноутворення є центральними елементами ринкової економіки. Ціни обслуговують весь оборот з придбання та реалізації товарів.

У найзагальнішому вигляді ціна являє собою суму грошей, яку покупець сплачує продавцю за товар, що купується. В умовах ринкової економіки ціна є характеристикою товару на ринку. У ній концентруються такі основні поняття ринкової економіки, як потреба, запити, попит, пропозицію і т. д. 

Ціна є кінцевим показником, що характеризує товар, вона в рівній мірі враховує інтереси всіх учасників процесу товарообміну - виробників і споживачів.

Ціноутворення являє собою процес формування цін на товари і послуги. Традиційно виділяються дві протилежні моделі ціноутворення: ринкове ціноутворення та централізоване (державне) ціноутворення.

В сільському господарстві мають велике значення для системи ціноутворення загалом. Вони є вихідними для системи цін на споживчі товари, що виробляються із сільськогосподарської сировини. За цими цінами сільськогосподарська продукція реалізується колективними господарствами, фермерськими господарствами, приватним сектором державі, переробним підприємствам усіх форм власності, у торговельну мережу та безпосередньо споживачам. Такі ціни впливають на кінцеві роздрібні ціни, темпи розвитку сільського господарства, промисловості, рівень оплати працівників галузі.

Загалом політика держави спрямована на забезпечення інтересів розвитку промисловисті та сільського господарства, зростання матеріальної зацікавленості працівників сільського господарства у виробництві продукції з урахуванням потреб держави та попиту населення. Система цін на продукцію сільського господарства та послуги, що надаються підприємствам цієї галузі, маєсприяти розміщенню сільськогосподарського виробництва, підвищенню ефективності всіх галузей і підрозділів агропромислового комплексу (АПК), еквівалентному обміну між містом і селом.

Ціни АПК мають особливості, що пояснюються чинниками, які діють у цій сфері.

Так, ціни АПК впливають на рівень роздрібних цін на споживчі товари, тому що переважна більшість останіх складається з продукції сільськогосподарського виробництва. У роздрібній ціні, як правило, більшу частку становить ціна закупівлі, тобто ціна підприємства АПК. Ціни АПК, у свою чергу, залежить від цін на продукцію важкої промисловості, будівельного комплексу та підприємств, що здійснюють ремонтні роботи від тарифів на вантажні перевезення, цін на пально-мастильні матеріали.

Тому з урахуванням особливостей діяльності підприємств сільського господарства ціни класифікують за різними ознаками (мал. 1):

1. Закупівельні ціни на сільськогосподарську продукцію колектитивних господарств, колгоспів, фермерських та особистих підсобних господарств, приватних підприємств та ін. За цими цінами держава закуповує продукцію для власних потреб, експорту сировини, на промислову переробку та інші потреби.

2. Розрахункові ціни на продукцію землеробства та тваринництва. За цими цінами сільськогосподарські підприємства розраховуються з промисловими переробниками цієї продукції.

3. Ціни міжгосподарських взаємовідносин, за якими продукція сільського господарства обертається між підприємствами АПК.

4. Оптово-посередницькі ціни та ціни заготівельних підприємств, що закуповують сільськогосподарську продукцію у підприємств-виробників на комерційній основі у великих обсягах з метою подальшого перепродажу роздрібним торговцям.

5. Роздрібні ціни, за якими вироби землеробства та тваринництва продаються безпосередньо населенню в роздрібній торговельній мережі без попередньої промислової переробки.

6. Оптові ціни на сільськогосподарську техніку, матеріали, мінеральні добрива, комбікоми тощо.

7. Коштористі норми будівництва, ціни будівель, споруд у сільській місцевості.

8. Ціни на послуги організацій, які здійснюють виробничо-технічне обслуговування підприємств АПК.

9. Ціни „врожаю на корені”, коли за домовленістю між виробниками та покупцями здійснюється продаж врожаю ще до його збирання.

10.Біржові ціни на продукцію АПК - за цими цінами здійснюється продаж на біржових торгах.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічна сутність ціни проявляється у функціях, які вона виконує. Функції ціни відображають її роль і призначення у господарському механізмі, а також взаємовідносини з іншими економічними категоріями і явищами. При всьому різноманітті теоретичних трактувань функцій ринкової ціни більшість економістів виділяють наступні:

· обліково-вимірювальна (соізмерітельная);

· стимулююча;

· балансування попиту та пропозиції;

· розподільна (перерозподільна);

· як засобу раціонального розміщення виробництва;

· інформаційна ^8.

Ціна виконує всі властиві їй функції, але їх місце в ієрархії, зміст, способи і ступінь реалізації залежать від економічного середовища і змінюються на кожному конкретному етапі розвитку економіки, так як ту чи іншу функцію ціни можуть виконувати й інші елементи господарського механізму - це залежить від принципів системи управління.

Обліково-вимірювальна функція випливає з сутності ціни як грошового вираження ринкової вартості. Ціна показує, у що обходиться суспільству задоволення потреби в тій чи іншій продукції, скільки витрачено праці, сировини, матеріалів на її виробництво і який прибуток отримує підприємець. Те, що ціна фіксує і виявляє не тільки величину сукупних витрат виробництва та обігу, а й розмір прибутку, випливає з механізму ціноутворення, що визначає відхилення ринкової ціни від витрат.

Висновок

Сільське господарство в Україні займає одну з провідних ролей, тому і ціноутворення в даній галузі повинно бути рн.нтованим.

Для того, щоб сформувати ціну на сільськогосподарську продукцію необхідно визначити витрати на вирощування цієї продукції, зокрема витрати на паливо-мастильні матеріали, на механізми для обробітку землі, добрива, комбікорми та інші. Тому можна сказати, що сільськогосподарське виробництво - один з найбільш ризикованих видів господарської діяльності. На його результати впливає багато чинників: природнокліматичні умови, забезпечення сільгоспвиробників необхідними фінансовими та матеріальними ресурсами, коливання цін на сільгосппродукцію та інше.

Недостатній обсяг необхідних обігових коштів у сільськогосподарських виробників для придбання техніки, мінеральних добрив, насіння, паливо-мастильних матеріалів, хімічних засобів захисту рослин від бур'янів і шкідників, а також кормів для тваринництва є одним з основних чинників низької урожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин в Україні.

Основною причиною нестачі обігових коштів в сільськогосподарському виробництві є недостатній доступ сільськогосподарських виробників до фінансових джерел і, найперше, до кредитів банків.

Необхідність придбання техніки називається фермерами та іншими сільськогосподарськими виробниками основною метою отримання кредитів. Хоча в дійсності основна частка кредитів використовується на закупівлю пального та мастил, а також на засоби захисту рослин та посівного матеріалу. Всього приблизно 13% господарств у 2005 році спрямовували отримані кредити на технологічне оновлення виробництва та 6% - на його розширення. За даними МАП у 2005 році сільськогосподарські товаровиробники придбали техніки на суму близько 130 млн. рн.., що складала приблизно 1% від щорічної потреби в оновленні техніки.

Для оптимізації цін на засоби виробництва для сільських господарств необхідно передусім підтримка державою агропромислового комплексу, а саме надання субсидій, дотацій. А в період посіву та збору урожаю необхідно встановити фіксовані ціни на витратні матеріали. Лише після цього можна говорити про прибутковість даної галузі, а не про тягар для економіки.

По-руге, необхідно розвивати кредитування приватних сільсько-господарських та фермерських підприємств. Так у світі поширений такий вид кредитування, як постачальники ресурсів - це постачальники техніки, паливо-мастильних матеріалів, добрив, засобів захисту рослин, зернотрейдери, заводи з переробки молока. Як правило, вони постачають ресурси під заставу майбутнього урожаю. За такою схемою працює більшість аграрних підприємств.

Список використаної літератури

1. Фіксований сільськогоспадарський податок. Фінанси підприємств: Підручник / Керівник авт. кол. і наук. ред. проф. А. М. Поддєрьогін. 3-тє вид., перероб. та доп. - К.: КНЕУ, 2000. - 460 с., іл.

2. Просвітів Г.І. Ціни та ціноутворення. Завдання й рішення. - М.: Альфа-Пресс, 2007.

3. Соловйов Б.А. Маркетинг: Підручник. - М.: Инфра-М, 2009.

4. Герасимов Б.І., Воронкова О.В. Ціни та ціноутворення. - М.: Форум, 2009.

5. Парамонова Т.Н., Красюк І.М. Маркетинг: Підручник. - М.: КноРус, 2008. 

6. Просвітів Г.І. Ціни та ціноутворення. Завдання й рішення. - М.: Альфа-Пресс, 2007

Размещено на Allbest.ru