08.05.01 - світове господарство і міжнародні економічні відносини

Циганов Сергій Андрійович

Київ-2006

Дисертацією є рукопис

Робота виконана у відділі зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України. банківський інтернаціоналізація конкурентоспроможний

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор, академік НАН України ЧУХНО Анатолій Андрійович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, профессор МІЩЕНКО Володимир Іванович, Національний банк України, директор Центру наукових досліджень

доктор економічних наук, профессор МОЗГОВИЙ Олег Миколайович, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, завідувач кафедри міжнародних фінансів

доктор економічних наук, профессор КІСТЕРСЬКИЙ Леонід Леонідович, Інститут міжнародного ділового співробітництва, директор

Провідна установа: Державна установа “Інститут економіки і прогнозування” Національної академії наук України, відділ регулювання фінансових ринків, м. Київ

Захист відбудеться 25 січня 2007 р. о 1400 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.176.01 в Інституті світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Із дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Інституту світової економіки і міжнародних відносин НАН України за адресою: 01030, Київ, вул. Леонтовича, 5.

Автореферат розісланий 23 грудня 2006 р.

Учений секретар спеціалізованої вченої ради А.М. Хахлюк

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Визначальним напрямком сучасного розвитку міжнародних економічних відносин є інтернаціоналізація світогосподарських зв'язків, що спричинює істотні зміни в процесах генезису і функціонування національних банківських систем. Зрушення, що відбуваються у світовому фінансовому просторі, обумовлюють необхідність розробки принципово нових підходів до вивчення та усвідомлення еволюції національних банківських систем різних країн і, передусім, країн із трансформаційною економікою, в яких відбувається перехід до принципово нових міжнародних економічних відносин. Наукове підґрунтя формування банківської системи відіграє вирішальну роль у ринковій трансформації економіки, становленні розвиненого фінансово-кредитного механізму, включенні банківських інститутів у процеси інтернаціоналізації господарського життя.

Стратегічні цілі подальшої розбудови національних банківських систем вимагають розробки науково обґрунтованих механізмів та інструментів, спроможних забезпечити фінансові потреби економічного зростання, інтегрованість у світове господарство. Це породжує необхідність дослідження питань формування та особливостей функціонування банківської системи в перехідний період, з урахуванням специфіки сучасних інтеграційних процесів.

Важливу роль у теоретичному осмисленні проблематики еволюційного розвитку національних банківських систем в умовах інтернаціоналізації світового господарства відіграли відомі зарубіжні вчені Г.Асхауер, Г.Джонсон, Ед.Долан, К.Кемпбелл, Ж.Матук, Д.Патінкін, Е.Рид, П.Самуельсон, Р.Селден, Дж.Сінкі, Ф.Хайєк, Л.Харріс, Дж.Хікс, Е.Шенг, Й.Шумпетер та ін.

Необхідно відзначити значний внесок російських вчених у розробку фундаментальних питань генезису світового господарства і тенденцій розвитку глобальної фінансової системи та її впливу на характер міжнародних економічних відносин у цілому і на банківську сферу зокрема: Г.Бєлоглазової, С.Брагінського, Є.Жукова, Л.Красавіної, О.Лаврушина, В.Міловідова, О.Наумченка, Г.Панової, В.Полякова, С.Пятенко, В.Усоскіна, В.Шенаєва, О.Ширінської, М.Ямпольського та ін.

Проблемам банківської справи, грошового обігу і кредиту в трансформаційних країнах присвячені роботи багатьох авторитетних вітчизняних дослідників, зокрема О.Барановського, О.Білоруса, В.Будкіна, І.Бураковського, А.Гальчинського, В.Гейця, А.Гриценка, А.Даниленка, Б.Кваснюка, Л.Кістерського, Т.Ковальчука, В.Лагутіна, Д.Лук'яненка, В. Міщенка, О. Мозгового, А. Мороза, С. Науменкової, В. Новицького, Ю.Пахомова, О.Плотнікова, А.Поручника, В.Рокочої, М.Савлука, В.Федосова, А.Філіпенка, О.Шарова, О.Шниркова, А.Чухна та багатьох інших.

В їхніх працях аналізуються важливі питання розвитку банківської системи і діяльності кредитно-фінансових інститутів, проте з'ясування ролі банківської сфери в умовах інтернаціоналізації світового господарства у вітчизняній економічній літературі ще не одержало необхідного розвитку.

У цілому еволюція концепцій розвитку банківської системи та теорії кредитних відносин у країнах із трансформаційною економікою здійснювалася в рамках тенденції, що є характерною і для зарубіжних наукових досліджень у цій сфері. Вступ національних економік постсоціалістичних країн на шлях ринкових перетворень визначає розвиток їх банківських систем відповідно до світових тенденцій та об'єктивних процесів інтернаціоналізації світового господарства. Однак у нинішніх умовах досягнення західної економічної теорії не можуть цілком задовольнити потреби вітчизняних банків як суб'єктів перехідної економіки, вони можуть бути застосовані лише в тій частині, що відповідає специфіці, породженій станом економічної трансформації.

Існують чисельні прогалини в теоретичному та методичному забезпеченні працівників банків, проблеми, пов'язані з їх професійною непідготовленістю до роботи в умовах загострення конкурентної боротьби між іноземними і вітчизняними банками, головною причиною чого є недостатня наукова розробленість відповідних питань та проблеми їх практичної реалізації. Відповідним чином це знаходить своє відображення у вітчизняній науковій літературі: незважаючи на важливість змін, що відбуваються у кредитно-фінансовій сфері економіки, недостатньо висвітлені питання організації діяльності комерційних банків, що сприяють міжнародному економічному співробітництву, відсутні роботи методичного характеру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою наукової теми відділу зовнішньоекономічних досліджень Інституту світової економіки і міжнародних відносин Національної академії наук України “Шляхи й напрями застосування міжнародного досвіду регулювання економіки в інноваційній стратегії України” (номер державної реєстрації 0105U002584, 2005-2006 рр.). Основні результати, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження використовувалися Науково-дослідним інститутом Міністерства економіки при виконанні плану науково-дослідних робіт Міністерства економіки України на 1999 рік (наказ Міністерства економіки України від 03.06.98 р. № 74) у відповідних розділах тем: “Прогноз економічного та соціального розвитку України на 2000 р.”, “Розробка методичних рекомендацій по основних напрямах здійснення грошово-кредитної та валютної політики в Україні та прогнозування показників їх реалізації в Україні на 2000 рік та на період до 2010 року” (довідка А/596 від 05.11.1999 р.), Українським інститутом фінансових та банківських досліджень (Інститутом банку) при виконанні наукових досліджень на замовлення Національного банку України та Асоціації українських банків (довідка 035/17 від 23.11.1999 р.).

Мета і завдання дослідження. Головною метою роботи є комплексне дослідження становлення та розвитку банківських систем в трансформаційних економіках в умовах інтернаціоналізації світового господарства та прикладних і практичних аспектів посилення адаптації банківських операцій до світових вимог, спрямованих на досягнення конкурентоспроможності національних економік шляхом удосконалення грошово-кредитної політики та діючих механізмів функціонування банківських інститутів.

У відповідності з поставленою метою визначені конкретні завдання дослідження:

- розкрити методологію наукових підходів до визначення сутності та функціонального призначення банківської системи в національній економіці і світовому господарстві в різних школах економічної теорії;

- визначити інституціональні засади формування і організації діяльності банківської системи, ролі та функцій центрального банку в умовах інтернаціоналізації світового господарства;

- провести компаративний аналіз організації діяльності комерційних банків у трансформаційних країнах у порівнянні з відповідним порядком, що діє у розвинених країнах світу, та дослідити економічну природу комерційного банку як інституту ринкової економіки і світового господарства;

- виявити особливі, притаманні фінансовій сфері чинники - монетарні (грошово-кредитні), фіскальні (податково-бюджетні), їх взаємодію та загальноекономічні чинники, які впливають на архітектоніку та динаміку розвитку банківської системи;

- дослідити концептуальні та інституціональні основи грошово-кредитного регулювання економіки і забезпечення конвертованості національних валют країн із трансформаційною економікою в умовах інтернаціоналізації світового господарства;

- обґрунтувати умови зміцнення конкурентоспроможності національних банківських систем у країнах із трансформаційною економікою з урахуванням відповідності їх розвитку процесам інтернаціоналізації світової і регіональної економіки;

- виявити роль банківської системи в інтернаціоналізації капіталу в умовах суперечливої взаємодії міжнародного усуспільнення і відносної відособленості національних економік та посилення впливу цих процесів на розвиток міжнародної фінансової інтеграції;

- проаналізувати основні тенденції розвитку ринку банківських послуг у країнах із трансформаційною економікою та виявити можливості імплементації зарубіжного досвіду в діяльність фінансово-кредитних установ;

- визначити можливості посилення участі банків в інвестиційному кредитуванні та фінансовому забезпеченні інноваційного розвитку, розвитку міжнародного підприємництва, активізації міжнародного руху капіталів;

- розробити конкретні пропозиції щодо підвищення ефективності функціонування банківської системи, стимулювання розвитку інтеграційних процесів та зміцнення конкурентоспроможності національних банківських систем;

- сформулювати стратегічні цілі та концептуальні засади розвитку міжнародного співробітництва банківської системи України, орієнтованого на підвищення її конкурентоспроможності та посилення валютної інтеграції в ЄВС та світовий фінансовий простір;

Об'єктом дослідження виступає банківська система як цілісний елемент національної економіки та інститут світогосподарських зв'язків і відносин, проблеми її формування і розвитку у країнах із трансформаційною економікою в умовах інтернаціоналізації світового господарства.

Предметом дослідження є комплекс економічних відносин з приводу становлення та функціонування національних банківських систем у країнах із трансформаційною економікою, тенденції та перспективи їх розвитку у світовому фінансовому просторі.

Методи дослідження. Методологічною базою дисертаційного дослідження є теоретичні напрацювання світової фінансової думки, концептуальні положення теорії світового господарства та міжнародних економічних відносин з проблем міжнародної банківської діяльності, інтернаціоналізації економічного простору. Для досягнення поставленої у роботі мети автором були використані загальнонаукові та спеціальні економічні методи, а саме: історико-еволюційний, системно-функціональний підхід до аналізу економічних процесів та світогосподарських зв'язків, осмислення умов і особливостей розвитку банківської сфери (перший, другий, третій розділи). При вирішенні поставлених завдань використовувалися економіко-статистичні та економіко-математичні методи, а також методи аналізу і синтезу, конкретного і абстрактного, порівняльних характеристик (перший, четвертий, п'ятий розділи).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти з питань розвитку банківської системи, нормативні акти Національного банку України, статистичні матеріали Держкомстату України, Рахункової Палати Верховної Ради України, Національного банку України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства фінансів, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Асоціації українських банків. Проаналізовані монографічні дослідження і статті зарубіжних та вітчизняних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні розроблено концепцію становлення і розвитку національної банківської системи в країнах із трансформаційною економікою, в якій комплексно розкрито і систематизовано ключові теоретичні та прикладні питання функціонування банківських інститутів, сформульовано теоретичні засади та методологічні підходи щодо реформування банківської діяльності в умовах інтернаціоналізації світового господарства.

Наукова новизна та особистий внесок автора визначаються такими результатами:

- розроблено концепцію еволюції національних банківських систем в умовах інтернаціоналізації світового господарства, яка полягає в обґрунтуванні закономірностей структурних та функціональних змін у трансформаційних економіках під впливом прискорення інтеграційних процесів у фінансовій сфері. Визначено місце і роль центральних банків, їх взаємодію з комерційними банками як інститутами ринкової економіки і світового господарства; стратегічні орієнтири та сфери можливого використання міжнародної банківської діяльності; виявленні тенденцій трансформації функціональної та інституціональної структури світових фінансових ринків та адаптації банківських систем країн із трансформаційною економікою до сучасних вимог взаємодії національних банківських систем; обґрунтуванні напрямки активізації інтеграційних процесів розвитку ринку банківських послуг, банківського кредитування та інвестиційного забезпечення інноваційного розвитку економіки, досліджено механізм валютної інтеграції у світовий фінансовий простір;

- обґрунтована логіка інтеграційних процесів, яка розкриває зміст і взаємодію транснаціоналізації, інтернаціоналізації і фінансової глобалізації. Виявлені визначальні тенденції еволюції національних та міжнародних банківських систем, шляхи підвищення їхньої конкурентоспроможності в трансформаційних економіках шляхом капіталізації банківської системи та переходу до комплексного збалансованого управління активами і пасивами, пропозиції нових, нетрадиційних видів банківських послуг, активного впровадження інноваційних банківських продуктів, заснованих на використанні сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, які дозволяють посилити щільність зв'язків національних банківських систем в умовах реального часу;

- виявлено вплив визначальних тенденцій міжнародного руху капіталів на становлення і розвиток національних банківських систем; Визначені передумови посилення контролю транснаціонального капіталу над світовим фінансовим ринком та його сегментами, жорстким підпорядкуванням інтересам транснаціональних фінансових угрупувань економічної політики країн - учасниць міжнародної фінансової взаємодії, що вимагає для успішного розвитку національних банківських систем трансформаційних країн реагування на зміни рівня інфляції, інвестиційної привабливості, попиту на кредитні та інвестиційні ресурси, рівня податкового і валютного регулювання, стану кредитного і фондового ринків та ринку державних зобов'язань, економічної політики держави щодо захисту національних фінансово-кредитних інститутів у світовому економічному просторі, що обумовлює характерні риси формування національних банківських систем у країнах із трансформаційною економікою;

- визначено основні напрямки адаптації банківських інститутів у країнах із трансформаційною економікою до вимог міжнародних фінансових ринків, які сприяють посиленню фінансової взаємодії країн із трансформаційною економікою з розвиненими країнами та міжнародними фінансовими організаціями шляхом наближення рівня банківських послуг країн із трансформаційною економікою до вимог розвинених країн. З'ясовано основні напрями активізації банківської діяльності в міжнародному русі капіталу - прямих та портфельних інвестицій, кредитів, позик, та обґрунтовано пропозиції щодо посилення функціональної стійкості національних банківських систем, їхньої здатності протистояти негативному впливу певних ендогенних або екзогенних дестабілізуючих чинників при одночасній активізації участі національних банківських систем в діяльності світового та регіональних фінансових ринків;

- розроблено концептуальні засади удосконалення грошово-кредитного регулювання на основі виявлення змісту монетарної політики, спрямованої на забезпечення найсприятливіших умов для дії ринкових механізмів та ефективного застосування капіталу в національній та світовій економіці. Обґрунтовано, що головним об'єктом втручання держави в господарські процеси в умовах інтернаціоналізації світового господарства стає сфера грошових відносин, яка перетворюється у визначальну ланку міжнародної банківської взаємодії, що дозволяє підвищити ефективність механізму використання інструментів грошово-кредитної політики; посилити вплив різних моделей грошово-кредитного регулювання на досягнення заданих макроекономічних показників та можливостей забезпечувати ліквідність банківської системи, що надає можливість регулювання обсягів грошової маси через зміну пропозиції кількості грошей, що знаходяться в обігу. Доведено, що гнучкість політики резервування коштів банками для більшості країн доцільно забезпечувати шляхом диференціації норми резервування в залежності від видів, розмірів і термінів пасивів;

- обґрунтовано напрями інтеграції банківської системи України у світовий фінансовий простір, складовими якої є доступ національного банківського капіталу на світовий фінансовий ринок, участь іноземного капіталу у розвитку кредитно-фінансових установ шляхом диверсифікації і підвищеної стійкості взаємовідносин з міжнародним валютно-кредитним ринком, надання підприємствам України та інших країн із трансформаційною економікою спеціальних фінансово-кредитних послуг, які відсутні в арсеналі банківських систем цих країн, та враховування реальної ситуації, що складається у розвитку банків і ступеню готовності фінансово-кредитних інститутів до міжнародного співробітництва й конкуренції. Запропоновано заходи, що сприятимуть інтеграції України у світовий фінансовий простір, а саме: створення на її території, за прикладом нових індустріальних країн, вільних банківських зон; поступове усунення множинності валютних курсів, що активізуватиме експортний потенціал України, забезпечить перехід до гнучкого режиму валютного курсу, який би дав змогу урівноважити платіжний баланс та реалізувати монетарну політику, спрямовану на інтеграцію країн із трансформаційною економікою у світовий економічний та фінансовий простір;

одержали подальший розвиток:

трактування категорії “банківська система” як сукупності економічних відносин, що складаються в процесі еволюції банківських інститутів, адаптації організації їх діяльності в трансформаційних економіках до умов інтернаціоналізації світового господарства. Доведено, що види банківських інститутів, їх кількість, функції змінюються відповідно до певних етапів розвитку банківської системи та змісту трансформаційних процесів, впливу інтеграційних процесів, які обумовлюють стан та динаміку світового економічного розвитку в цілому, способи організації діяльності банківських установ при існуванні суттєвих відмінностей в інституціональному забезпеченні, досконалості банківського права, нагляду, контролю та регулювання;

виявлення фундаментальних причин необхідності розбудови інфраструктури національного фінансового ринку, здатної ефективно взаємодіяти з інститутами світового фінансового ринку, забезпечувати співробітництво із світовими фінансовими центрами, а також визначення можливих шляхів узгодження національних економічних інтересів різних країн, міжнародних фінансових утворень у світовому фінансовому просторі шляхом спільного розроблення і координування стратегії і тактики світової валютної і кредитно-фінансової політики;

обґрунтування методики аналітичної оцінки функціонування банківської системи країн із трансформаційною економікою на основі імплементації сучасних економічних нормативів - платоспроможності та ліквідності. Запропоновано наблизити зазначені нормативи до Базельських стандартів, що дозволить перетворити їх на основний інструмент, що формує спрямованість активних операцій банків, більш повною мірою консолідувати вимоги до структури активів і достатності капіталу. Це дозволить забезпечити самодостатність розвитку національних банківських систем та більш широкі можливості рівноправного міжнародного співробітництва банківських інститутів;

удосконалено:

визначення інституціональних засад функціонального призначення основних складових банківської системи: центрального та комерційних банків, економічних та організаційно-правових основ формування і функціонування банківських систем у трансформаційних економіках та пріоритетних напрямків удосконалення нормативно-правової бази діяльності банків і державного регулювання в сфері ліцензійної роботи, процентної політики, банківського нагляду, фінансового оздоровлення банків, механізмів та інструментів міжнародної банківської діяльності;

доведення того, що в умовах інтернаціоналізації світової економіки об'єктивно необхідним стає використання банківських інновацій, новітніх інформаційних технологій у сфері кредитування та інвестування, застосування сучасних фінансових інструментів і механізмів міжнародної фінансової взаємодії та сформульовано пропозиції щодо необхідності системного, узгодженого нормативно-правового й інституційного забезпечення умов для функціонування національних банківських систем і нейтралізації негативного впливу світових та регіональних фінансових ринків;

обґрунтування необхідності акумуляції та інтеграції промислового і фінансового потенціалу країн із метою його ефективного використання та конгломеративної диверсифікації, концентрації і централізації банківського капіталу, що приведе до якісної зміни ролі національних банківських систем та істотно підвищить їх значення в інтернаціоналізації світового господарства.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення дисертації полягає у тому, що отримані наукові результати використовуються та можуть бути в подальшому використані в процесі формування та удосконалення державної політики розвитку банківської системи, а також застосовані в діяльності законодавчих та виконавчих структур.

Розробки автора, практичні висновки та пропозиції використані Комітетом Верховної Ради України з питань фінансів і банківської діяльності при підготовці проекту нової редакції Закону України “Про банки і банківську діяльність” і проекту Закону України “Про валютне регулювання” (довідка № 06-10/498 від 20.07.2000 р.). Результати та рекомендації дисертаційного дослідження були використані Національним банком України при підготовці проектів Законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність” та при розробці проекту “Концепції розвитку банківської системи України” в частині посилення незалежності НБУ та підвищення ефективності його грошово-кредитної політики, зростання ролі банківських установ у формуванні сприятливого інвестиційного клімату в Україні (довідка № 15-113/289 від 11.08.2000 р.). Основні положення, висновки та рекомендації наукового дослідження були використані Міністерством фінансів України, зокрема пропозиції щодо удосконалення функціонування фінансово-банківської системи та покращання інвестиційного клімату в Україні були використані при підготовці пропозицій до проектів нової редакції Закону України “Про банки і банківську діяльність” і Закону України “Про валютне регулювання” (довідка № 41-37/67 від 28.04.2000 р.). Окремі пропозиції щодо посилення ролі банків у формуванні сприятливого інвестиційного клімату та створення сучасного фондового ринку в Україні були використані Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку при підготовці проектів Законів України “Про особливості обігу векселів в Україні”, “Про банки і банківську діяльність”, “Про похідні цінні папери” та Указу Президента “Про основні напрямки розвитку фондового ринку в Україні у 2000 році” (довідка № 11843/100 від 25.11.1999 р.).

Окремі положення дисертації були використані Міністерством економіки України при підготовці Програми розвитку підприємництва в Україні на 1997-1998 роки, при розробці проекту Концепції державної політики розвитку підприємництва в Україні (серпень - вересень 1999 року) та використовувалися в процесі розробки проекту Закону України “Про Національну програму сприяння розвитку малого підприємництва” в частині вдосконалення механізму фінансово-кредитної підтримки цього сектору економіки (довідка № 68-33/714 від 06.10.1999 р.). Основні положення та висновки докторської дисертації використовуються у практичній діяльності Асоціації українських банків для розробки нормативних актів та рекомендацій для роботи Ради АУБ (довідка № 1д. від 02.02.2000 р.). Аналітичні матеріали та практичні рекомендації дисертаційного дослідження були використані Національним інститутом стратегічних досліджень при підготовці текстів Послання Президента України до Верховної Ради України, Доповіді “Про внутрішнє та зовнішнє становище України”, аналітичної доповіді інституту стратегічних досліджень “Проблеми та пріоритети формування інноваційної моделі розвитку економіки України” (листопад 2005 р.) (довідка №293/336 від 31.05.2006 р.).

Впровадження результатів дисертаційного дослідження в навчальний процес здійснювалось автором при викладанні курсів “Економічна теорія”, “Гроші та кредит”, “Банківська справа”, “Центральний банк і грошово-кредитна політика” на економічному факультеті (довідка № 013/245 від 11.07. 2000 р.), “Грошово-кредитні системи зарубіжних країн”, “Банківські системи країн ЄС”, “Міжнародні банківські операції”, “Кредит і банківська справа”, “Центральний банк і грошово-кредитна політика” в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка № 818 - н від 06.06. 2006 р.).

Особистий внесок здобувача. Результати наукового дослідження отримані автором особисто и знайшли відображення в опублікованих працях. З наукових праць, опублікованих у колективних виданнях, використані лише ті ідеї та положення, які є результатом власної роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались автором у 1992-2006-х роках на більш, ніж 50 міжнародних, загальнодержавних та регіональних науково-теоретичних і науково-практичних конференціях. Серед них, зокрема: Науково-практична конференція “Політична, економічна і соціальна стратегія України: сучасний етап і перспективи розвитку” (травень 1992 р., м. Київ); Міжнародна науково-теоретична конференція “Міжнародний бізнес: теорія та українська практика” (жовтень 1996 р., м. Київ); Міжнародна наукова конференція “Проблеми економічної інтеграції України в Європейський Союз: мікроекономічний аспект” (вересень 1997., м. Ялта-Форос); Науково-практична конференція “Адміністративна реформа в Україні. Проблеми підвищення ролі Міністерства фінансів України і Національного банку України як інститутів регулювання економіки” (червень 1998 р., м. Київ); Всеукраїнська науково-практична конференція “Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України” (вересень 1998 р., м. Суми); Міжнародна науково-теоретична конференція “Валютно-фінансові проблеми ринкової трансформації (приклад України)” (листопад 1998 р., м. Київ); Міжнародна науково-теоретична конференція “Особливості економічної політики постсоціалістичних країн в умовах глобалізації світової економіки (приклад України)” (листопад 1999 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція: “Міжнародні фінанси: теорія, практика та методика викладання” (листопад 2004 р., м. Київ); Міжнародна науково-теоретична конференція „Україна у постбіполярній системі міжнародних відносин” (грудень 2004 р., м. Київ); Міжнародна науково-практична конференція “Теорія і практика економіки та підприємництва” (травень 2005 р., м. Сімферополь); Міжнародна науково-практична конференція “Міжнародна конкуренція у банківській сфері” (травень 2006 р., м. Суми).

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в двох одноосібних монографіях (25 і 12 д.а.)., двох підручниках (1 у співавторстві), двох брошурах, більше, ніж у 80 наукових публікаціях: статтях у наукових журналах, збірниках наукових праць, матеріалах і тезах конференцій загальним обсягом авторського матеріалу понад 70 друкованих аркушів, у тому числі 31 одноосібній статті у фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація cкладається з переліку умовних скорочень, вступу, п'яти розділів, які включають 21 параграф, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 415 сторінках основного тексту, має 482 найменувань використаних джерел, містить 48 таблиць, рисунки, додатки.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми, проаналізовано стан розробки наукової проблеми, її значення для подальшого розвитку реформ в Україні, визначено основну мету і завдання дослідження, подано коротку анотацію нових наукових положень, запропонованих автором особисто, показано теоретичне та практичне значення одержаних результатів, а також подано інформацію про апробацію роботи, публікації автора, структуру та обсяг дисертації.

У першому розділі “Теоретико-методологічні основи дослідження ролі банківської системи в умовах інтернаціоналізації світового господарства” висвітлено еволюцію наукових поглядів на розвиток банківської системи в національній економіці і світовому господарстві, систематизовано теоретичні підходи до визначення сутності і ролі центрального банку в умовах інтернаціоналізації світового господарства, розкрито двоїстий характер комерційних банків як інститутів ринкової економіки і світового господарства, що спонукало до перегляду діючого економіко-правового регулювання функціонування банківських систем в умовах відкритої економіки.

Дослідження сутності і структури кредитної системи дозволило визначити закономірності її еволюції, а аналіз національних відмінностей розвитку окремих ланок кредитної системи дав підстави обґрунтування взаємного впливу розвитку економічної системи та кредитної системи як її невід'ємної складової. Аналіз концептуальних засад еволюції кредитної системи та її сфер і ланок став підґрунтям для визначення перспектив подальших змін у структурі кредитної системи в умовах інтернаціоналізації фінансових ринків.

Аналіз проблеми значення банківської системи в цілому та її структурних елементів для забезпечення економічного розвитку дозволив виявити наукові підходи до її вирішення представниками різних наукових шкіл, а саме: концепцію про ефективне розміщення ресурсів в економічній системі (А. Сміта, Д. Рікардо, І. Ріссера), та концепцію про стимулювання економічного росту за допомогою змін у пропозиції грошей (А. Пігу, Дж. Герлі, Р. Голдсмита, У. Зілбера, Е. Коена, Е. Шоу, М. Фрідмена, ).

Розглядаючи еволюцію підходів до визначення ролі національних банківських систем обґрунтовується авторське трактування банківської системи як сукупності банківських установ різних рівнів, що саморозвивається на підставі конкуренції і функціонування означених структур у взаємозв'язку та взаємообумовленості з урахуванням єдиного правового поля, чітких регулятивних правил, уніфікованої юридично-нормативної бази, дотримання загальних принципів формування і реалізації банківської політики до вимог інтернаціоналізації світового господарства.

Розкрито основні типи банківських систем: розподільча централізована банківська система, ринкова банківська система, система перехідного типу. Сучасна банківська система у країнах із трансформаційною економікою являє собою систему перехідного періоду, в якій центральний банк виступає в ролі основного координатора діяльності кредитних інститутів і виконує функції управління грошово-кредитними і фінансовими процесами в економіці. До основних його задач відносяться: грошова емісія і контроль за грошовим обігом, кредитно-розрахункове обслуговування інших кредитних інститутів та державних структур, реалізація грошово-кредитної політики і регулювання економічних процесів. У роботі обґрунтовано розгорнуту класифікацію функцій центрального банку виходячи із його місця в структурі кредитної системи. Доведено, що центральні банки майже всіх країн із ринковою економікою мають подібні функції, застосовують аналогічні інструменти регулювання. Це сприяє поступовому зближенню їхніх організаційних структур, координації їхньої діяльності, а в Західній Європі - формуванню єдиної грошово-кредитної і валютної політики країн - учасниць ЄС. Автор доводить, що в основі інтеграційних процесів у грошово-кредитній сфері лежать глибинні економічні передумови, які базуються на загальних закономірностях економічного розвитку.

У роботі доведено, що повноцінне виконання центральним банком своїх базових функцій неможливе без забезпечення повної його самостійності в прийнятті рішень щодо проведення грошово-кредитної політики в рамках своїх повноважень, визначених відповідним законодавством. Без урахування цих моментів стає нереальним ефективне функціонування кредитної системи країни в цілому, що крім центрального банку містить у собі й інші ланки - комерційні банки, на які поширюється його безпосередній вплив, регулюючі, контрольні й наглядові функції.

Комерційні банки, діючи відповідно до грошово-кредитної політики держави, регулюють рух грошових потоків, впливаючи на швидкість їхнього обороту, емісію, загальну грошову масу, включаючи кількість готівки, що знаходяться в обігу. У процесі реалізації комерційних операцій, досягнення їхньої узгодженості і збалансованості, банки забезпечують тим самим свою прибутковість, стабільність функціонування та ліквідність у системі ринкових відносин. Інтегровані критерії оцінки ефективності і надійності роботи комерційних банків залежать як від проведеної ними політики, пов'язаної із залученням грошових ресурсів, так і від політики прибуткового розміщення банківських коштів у сферах кредитно-інвестиційних систем.

Доведено, що інтеграційні процеси на світовому та регіональних фінансових ринках протягом останніх 15 - 20 років призвели до посилення транснаціональних фінансових груп, які випереджають за обсягами контрольованих ресурсів і доходів більшість національних економік, послаблюють позиції банківських систем і ефективність впливу державного монетарного регулювання. Це обумовлює появу низки проблем для функціонування національних банківських систем, істотно впливає на формування фінансового середовища в країнах із трансформаційною економікою. Відносне перенасичення внутрішнього ринку розвинених країн фінансовими ресурсами зумовлює експансію західних транснаціональних фінансових груп на зовнішні ринки. Інтернаціоналізація банківської діяльності дає транснаціональним фінансовим групам можливість диверсифікувати макроекономічні ризики окремих країн із трансформаційною економікою і одержати певні конкурентні переваги.

Встановлено, що проблеми формування банківських систем країн із трансформаційною економікою, до яких належать країни Центральної та Східної Європи та СНД, серед них і Україна, багато в чому подібні. У зв'язку з цим обґрунтована необхідність докорінної зміни напрямків і форм діяльності банків, участі у системі регулювання економіки. Вирішення таких задач вимагає вивчення досвіду функціонування банківських систем економічно розвинених країн, тенденцій організації, державного регулювання, методів і засобів кредитної політики, що дозволяє сформулювати ряд рекомендацій по удосконаленню банківської системи.

У сучасних умовах суттєво зростає роль банківської системи у зв'язку з посиленням процесів інтернаціоналізації фінансових ринків і світового господарства в цілому. На основі прийнятого законодавства в країнах із трансформаційною економікою була створена, на зразок систем розвинених країн, дворівнева банківська система, все більшого розвитку набуває міжнародна діяльність незалежних комерційних банків та спеціалізованих кредитно-фінансових інститутів, розширюються нові нетрадиційні сфери руху банківського капіталу у світовому економічному просторі, відбувається постійний пошук шляхів підвищення ефективності обслуговування банками суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності. У той же час процес пристосування національних банківських систем країн із трансформаційною економікою до умов інтернаціоналізації світового господарства ще не завершено в повній мірі, що обумовлено недосконалістю існуючої нормативно-правової та інституціональної бази, неефективністю здійснення банківських операцій як на внутрішньому ринку, так і проведення міжнародних банківських розрахунків, участі в кредитуванні, інвестиціях, наданні сучасного спектру банківських послуг клієнтам із різних країн, недоліками у визначенні оптимальних умов і методів організації кредитних відносин, недосконалістю методик оцінки банківських ризиків та управління ліквідністю і прибутковістю операцій банків.

У другому розділі “Банківські системи в формуванні сучасних механізмів грошово-кредитного регулювання національних економік” висвітлюються концептуальні та інституціональні основи грошово-кредитного регулювання в умовах відкритої економіки та обґрунтовано роль і функції банківської системи як структуроутворюючого елементу механізму грошово-кредитного регулювання. Доведено необхідність систематизованих заходів щодо регулювання грошового обігу і забезпечення конвертованості національних валют та зміни грошово-кредитної політики центрального банку з метою посилення її впливу на підвищення конкурентоспроможності національних економік та включення країни в інтеграційні процеси.

Грошово-кредитна політика є частиною глобальної стратегії, що розроблюється вищими органами країни і визначає пріоритети національного розвитку банківської системи та її інтеграції у світовий фінансовий простір. Як елемент зазначеної стратегії грошово-кредитна політика лише сприяє досягненню встановленої загальної цілі. Розробка грошово-кредитної політики включає два етапи: визначення її основної кінцевої цілі; визначення проміжної цілі і повноважень, що можуть бути делеговані монетарній владі. Розкрито механізм визначення кінцевих цілей з урахуванням основних макроекономічних показників (зростання виробництва, рівня цін, зайнятості робочої сили, сальдо платіжного балансу), які знаходяться в основі визначення ієрархії цілей.

Серед кінцевих цілей існує одна, відповідальність за реалізацію якої лежить на центральному банку: боротьба з інфляцією для зберігання внутрішньої і зовнішньої вартості національної валюти в умовах інтернаціоналізації світового господарства. Це завдання вирішується в основному шляхом розвитку ринкових механізмів фінансування інвестицій. Цілком очевидно, що грошово-кредитна політика не може боротися з негрошовими причинами інфляції. Структурні і соціальні чинники повинні усуватися іншими засобами економічної політики. Розмаїтість форм впливу на реальну сферу відбиває виняткове значення контролю поставлених завдань за допомогою грошей або кредиту. Поряд із кінцевими і проміжними цілями грошово-кредитна політика може переслідувати також селективні цілі, що полягають в орієнтації кредитного процесу на пріоритетні напрямки і однаковою мірою можуть стосуватися економічного сектора, економічної функції, економічного агента, конкретної продукції, видів кредитів тощо.

Таким чином, якщо виходити з того, що загальна економічна стабільність неможлива без стабільності грошового середовища, то досягнення грошово-кредитної стабільності є головною функцією центрального банку, що здійснює монетарну політику. Центральні банки економічно розвинених країн володіють певними засобами впливу на економіку. Традиційно до них відносяться: політика мінімальних резервів; депозитна політика; рефінансування національної кредитної системи, яке включає облікову і заставну політику; операції на відкритому ринку; валютна політика. Однак утримання стандартного набору засобів і поєднання їхнього застосування банками різних країн залежить від ряду передумов. Зокрема для формування грошової маси в країнах із трансформаційною економікою пропонується власне бачення шляхів виходу з кризи за рахунок активізації кредитної діяльності банків і збільшення банківського мультиплікатора, активізації дії важелів регулювання грошового обігу, посилення їх впливу на структуру грошової маси.

Аналіз довів, що в останні роки у ряді країн із трансформаційною економікою не спостерігається належного зв'язку між кінцевими і проміжними цілями грошово-кредитної політики і застосуванням інструментів грошово-кредитного регулювання. У сучасних умовах пріоритет повинен бути відданий, по-перше, політиці процентних ставок, що стимулює виробництво, по-друге, розширенню участі центральних банків в операціях на відкритому ринку, по-третє, підвищенню ролі обов'язкових резервів у поточному регулюванні грошового обігу. У роботі розкриваються механізми застосування основних інструментів грошово-кредитного регулювання: дисконтної ставки, операцій на відкритому ринку, норми обов'язкових резервів, політики в області валютного курсу, системи економічних нормативів. Аналіз варіантів наслідків політики “дорогих” грошей при використанні всіх трьох інструментів грошово-кредитного регулювання показує, що вона відповідає лише одній цілі - зниженню інфляції, однак при цьому варіанті відбувається зниження темпів росту економіки і, відповідно, збільшення безробіття.

В умовах інтернаціоналізації світового господарства сутність механізму регулювання економічної поведінки комерційних банків і, відповідно, суб'єктів господарювання за допомогою гнучких дисконтних ставок зводиться до досягнення таких значень реальних процентних ставок, що дозволяють зберегти купівельну спроможність коштів у національній валюті; зменшити інфляцію; забезпечити тенденцію до використання інвестиційних ресурсів у більш ефективних проектах і підвищити привабливість країни як об'єкта зовнішніх інвестицій. У цих цілях облікова політика повинна бути зорієнтована на підтримку позитивного впливу реальних процентних ставок, що пропонується забезпечити за рахунок переходу до практики щомісячного встановлення ставки рефінансування на рівні, що незначно перевищує темпи інфляції. Розроблений механізм ринкового рефінансування комерційних банків через реалізацію резервного і ломбардного кредиту, відмова від практики прямого і непрямого фінансування дефіциту державного бюджету центральними банками країн із трансформаційною економікою дозволять, по-перше, досягти позитивних значень реальних процентних ставок по депозитах фізичних осіб, по-друге, знизити тиск на валютний курс, по-третє, забезпечити приріст ресурсної бази банків для інвестиційного кредитування. При наявності зовнішнього фінансування й у сполученні з фінансово-бюджетною і податковою політикою доцільно допустити варіювання дисконтних ставок (гнучкого сполучення політики “дорогих” і “дешевих” грошей) з метою забезпечення зниження інфляції, економічного росту і зменшення безробіття, посилення конкурентних позицій у світовому фінансовому просторі.

Доведено, що в умовах необхідності підвищення ефективності грошово-кредитної системи головною метою операцій на відкритому ринку стає забезпечення стабільності процентних ставок, створення прогнозованої економічної ситуації для учасників фінансового ринку і суб'єктів господарювання, зайнятих у реальному секторі економіки. Для цього в періоди нестачі ліквідності на грошовому ринку, зростання інтересу його учасників до спекулятивних операцій пропонується активно використовувати механізми рефінансування з боку центрального банку через операції РЕПО, СВОП, ломбардного і резервного кредитування з метою утримання процентних ставок від різких відхилень від заданого рівня.

Удосконалення використання мінімальних резервних вимог пов'язане з поверненням до диференціації норм резервування в залежності від термінів залучення ресурсів, компенсації банкам вартості ресурсів за допомогою нарахування відсотків, поступовим зниженням загального рівня резервування. Дослідження показали, що норми резервів як інструментарій застосовуються дуже активно на фазах підйому або при стимулюванні економічного росту. При цьому варто мати на увазі, що зниження норми резервів є відповідним створенню кредитного потоку, збільшенню грошей для інвестицій і короткострокових комерційних кредитів. Тому основним засобом боротьби з інфляцією є не підвищення норм резервування і зосередження грошей усієї банківської системи в центральних банках, а ефективне використання грошової маси в реальному секторі економіки.

Зроблено висновок, що завдання підвищення ефективності механізму грошово-кредитного регулювання економіки передбачає необхідність розробки і прийняття Банківського кодексу, що покликаний ліквідувати розрізненість і безсистемність численних діючих нормативних документів, що часто суперечать один одному. Банківський кодекс повинен визначити повноваження центральних банків й національних Урядів по відношенню до комерційних банків; статус і ступінь незалежності центрального банку; порядок створення і припинення діяльності кредитно-фінансових установ, у тому числі порядок формування статутного фонду; права й обов'язки кредитно-фінансових організацій, їхніх кредиторів, вкладників і клієнтів; відповідальність, регламентацію процедури санації і банкрутства кредитно-фінансових установ; правові норми по страхуванню внесків.

У третьому розділі “Особливості розвитку національних банківських систем у країнах із трансформаційною економікою” проведено порівняльний аналіз сучасних тенденцій розвитку національних банківських систем, сформульовано завдання ринкової трансформації банківської системи, можливості участі фінансово-кредитних установ у реалізації програм реструктуризації економіки, формування фінансового капіталу. Дається оцінка впливу інтернаціоналізації світового господарства на розвиток банківських систем країн із трансформаційною економікою.

Проведений порівняльний аналіз розвитку національних банківських систем дозволив виявити його сучасні тенденції, а саме: використання банківських ресурсів для коротко- та довгострокового кредитування, посилення впливу банківських інститутів на процес відтворення через інвестиційне забезпечення виробничої та інноваційної діяльності, розширення кола банківських продуктів і послуг на внутрішньому та світовому фінансовому ринках.

Виявлено, що ключовою тенденцією інтернаціоналізації фінансових ринків є транснаціоналізація банківського капіталу, яка кількісно виявляється у зростанні масштабів і значення міжнародної банківської діяльності. Цей процес знаходиться під впливом НТР і передусім, широкого використання в міжнародній банківській діяльності сучасних інформаційно-комунікаційних технологій, інтенсифікації міжнародного руху капіталів з істотними змінами форм і напрямів фінансових потоків. Якісні риси інтернаціоналізації господарського життя пов'язані з переходом у банківському обслуговуванні торговельно-економічних зв'язків до обслуговування і безпосередньої участі у міжнародній виробничій кооперації, науково-технічного та інноваційно-інвестиційного співробітництва.

Узагальнення результатів аналізу процесів посилення взаємозв'язків національних структур виробництва та споживання дозволило виявити зростання значення міжнародних функцій національних валют та масштаби участі будь-якої валюти у міжнародному платіжному обороті. Аргументовано, що відсутність чіткої єдиної основи у валютній сфері у вигляді світових грошей в умовах вільної конвертованості валют і руху капіталів та кредитів створює для банківських систем країн із трансформаційною економікою додаткові переваги, пов'язані з більшою прозорістю кордонів. Але при цьому спостерігається суперечність між функціонуванням національного і міжнародного валютно-кредитного ринку та ринків капіталів з приводу узгодження специфіки і особливостей, притаманних розвитку національних банківських систем країн, які відносно нещодавно стали на шлях відкритості економіки та тенденцій, які притаманні країнам, інтегрованим на достатньо високому рівні у міжнародний фінансовий простір. Зроблено висновок, що провідною тенденцією розвитку національних банківських систем є використання національного капіталу за належністю, який поступово трансформується у міжнародний за характером застосування, що веде до посилення транснаціоналізації банківської діяльності і в кінцевому рахунку виступає передумовою створення в країнах із трансформаційною економікою в недалекому майбутньому потужних транснаціональних банків.

Виявлено посилення спільних рис у розвитку банківських систем різних європейських країн при збережені істотних відмінностей. До останніх в роботі віднесено: соціальну орієнтацію банківських систем, характерну для Німеччини і Австрії; наявність в окремих країнах інститутів, які відсутні в інших країнах (Великобританія); специфічна роль центрального банку в окремих країнах (Франція), в який присутня розгалужена фінансова мережа; недостатня організованість та проблемність у функціонуванні банківських систем окремих країн (Італія).

Обґрунтовано, що прикладом для країн із трансформаційною економікою може слугувати банківський сектор Швейцарії, як найбільш стабільний сектор світової банківської системи, здатний найкращим чином забезпечити інтереси клієнтів та інвесторів.

Розглянуто специфіку становлення сучасної європейської валютної системи, перехід до єдиної валюти і заміну національних грошових знаків на єдину європейську валюту. Зроблено висновок, що в наслідок цього країни-члени ЄС і ЄВС отримали у функціонуванні банківських систем переваги, які були пов'язані з посиленням впливу стабільних і невисоких процентних ставок на реальний сектор економіки. Крім того, загальна валюта дозволила інвесторам знизити валютні ризики, що дозволило збільшити кількість рентабельних проектів. Проведено аналіз реструктуризації національних банківських систем країн із трансформаційною економікою, що дозволило виявити об'єктивну основу для підвищення рівня усуспільнення банківського капіталу шляхом його концентрації і централізації, формування нових більш укрупнених фінансових інститутів - багатогалузевих компаній, холдингів, фінансово-промислових груп (ФПГ), концернів.