Економічна рівновага. Ринкова конкуренція

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Модель економічної рівноваги за методом "витрати -- випуск"

В межах приватної закритої економіки сукупні витрати дорівнюють сумі приватного споживання та приватних інвестицій. У таких умовах економічна рівновага за цим методом визначається як тотожність між ВВП і приватними витратами:

Y = С + І.

З появою держави сукупні витрати доповнюються державними закупівлями. Внаслідок цього модель економічної рівноваги приймає такий вигляд:

Y = С + 1 + G.(1)

У наведеній моделі сукупні витрати відрізняються від їх аналога в умовах приватної закритої економіки не лише державними закупівлями, а й кількісною визначеністю приватного споживання. Це зумовлено тим, що з появою держави суттєво трансформується функція споживання.

У межах приватної закритої економіки споживання домогосподарств визначається як функція наявного доходу приватної закритої економіки, який збігається з доходом, тобто DI = Y. Тому функція споживання визначалася так: . З урахуванням держави з'явля-ються, з одного боку, податки, з іншого -- трансфертні платежі приватному сектору. Податки зменшують наявний дохід домогосподарств, а трансферти збільшують його:

DI = Y + TR - AT.(2)

Звідси функція споживання набуває такого вигляду:



(3)

Слід зазначити, що податки суттєво переважають над трансфертами. Оскільки різниця між ними визначається через чисті податки (Т), то це означає, що у підсумку наявний дохід домогосподарств зменшується на величину чистих податків:

DI = Y - Т.(4)

Звідси функція споживання спрощується до такого вигляду:

(5)

Функцію споживання можна подати і в іншій спосіб. Для цього чисті податки, в тому числі валові податки і трансферти, слід виразити як функцію від доходу. На цьому етапі ми лише задекларуємо, що майже всі податки і переважна більшість трансфертів залежать від доходу. Податки (валові) знаходяться в прямій залежності від доходу, тобто ВВП, який на макрорівні приймається за податкову базу. Тому чим більшим є ВВП, тим більшими є податкові надходження до бюджету. І навпаки.

Що стосується трансфертів, то вони знаходяться в оберненій залежності від доходу: чим більшим є ВВП, тим вищими є доходи домогосподарств і тим менше вони потребують допомоги у формі соціальних трансфертів.

Крім податків і трансфертів, які є функцією доходу, є також податки і трансферти, які не залежать від доходу, але впливають на наявний дохід і споживання. Вони враховуються окремо як чинники, що впливають на автономне споживання (). Проте слід зауважити, що на автономне споживання вони впливають не повною величиною, а згідно з граничною схильністю до споживання, тобто за такими формулами:. Якщо у формулі (5) чисті податки визначити за формулою (6), а частину податків і трансфертів, що не залежать від доходу, врахувати як чинники, що впливають на автономне споживання, то отримаємо функцію споживання у такому вигляді:

(7)

У формулі застосовується гранична схильність до споживання з наявного доходу домогосподарств (Y - Т), яка дорівнює с і визначається за формулою (7.8); у формулі застосовується гранична схильність до споживання з сукупного доходу (Y), яка дорівнює: с (1 - t). Спільним в обох формулах є те, що споживання домогосподарств з появою держави в економічний системі зменшується порівняно з приватною закритою економікою за будь-якого рівня доходу. Але якщо у формулі (5) споживання зменшується внаслідок скорочення наявного доходу на величину податків і трансфертів, то у формулі (7) воно зменшується за рахунок зниження граничної схильності до споживання пропорційно величині (1 - t).

Отже, вплив держави на параметри економічної рівноваги за методом «витрати -- випуск» проявляється подвійно. З одного боку, сукупні витрати доповнюються державними закупівлями, які відображують видатки уряду на закупівлю товарів і послуг, що фінансуються за рахунок чистих податків. З іншого боку, з появою держави суттєво трансформується функція споживання. В основі її трансформації лежить зменшення наявного доходу приватної економіки на величину чистих податків. Це означає, що держава зменшує приватне споживання за будь-якого рівня доходу.

економічний рівновага цикл конкуренція



2. Економічний цикл: сутність, причини

Економічний цикл - це послідовність піднесень і спадів активності протягом кількох років, тобто це рух суспільного виробництва від одного кризового явища до іншого, який постійно повторюється. Кожний цикл являє собою певну послідовність з альтернативних фаз, які повторюється одна за одною. Це означає, що кожна з його попередніх фаз повинна мати здатність до відтворення наступних. У підсумку економічний цикл набуває здатності до самовідтворення. Початковою фазою економічного циклу є криза. Вона порушує нормальний хід економічного розвитку, а всі наступні фази - відновлюють його. При цьому кожна попередня фаза утворює умови для її власного відмирання та виникнення наступної фази. Отже, економіка ніколи не перебуває у стані спокою. Піднесення змінюється спадом (кризою). Обсяги ВВП, зайнятості і виробництва скорочуються. Ціни і прибутки знижуються, а безробіття зростає. За спадом виникає депресія. Відновлення при цьому може бути повільним і швидким. У цьому випадку рівень виробництва підвищується, а зайнятість зростає. В міру того як пожвавлення в економіці набирає сили, зростають темпи приросту цін. Після досягнення в економіці повної зайнятості, тобто повного використання виробничих ресурсів, економіка переходить до фази піднесення. Нова смуга піднесення може означати тривалий, стійкий рівень пожвавленого попиту, збільшення к-ті вільних робочих місць, підвищення життєвого рівня населення або ж швидке роздування цін і зростання спекуляції, за якими настає нова криза. Основними ознаками, які характеризують економічні цикли, є тривалість циклу, а також його рушійні сили, які зумовлюють генезис і механізм його проходження. З цього погляду всі економічні цикли поділяються таким чином:

1) Цикли Кондратьєва, або ж довгохвильові цикли, тривалість яких дорівнює 40-60 років. Їхня головна рушійна сила - радикальні зміни в технологічній базі суспільного виробництва, його структурна перебудова. 2) Цикли Кузнеца - тривалість 20 років, а рушійними силами є зрушення у відтворюваній структурі виробництва. 3) Цикли Джаглера - з періодичністю 7-11 років як підсумок взаємодії багатьох грошово-кредитних факторів. 4) Цикли Китчина - тривалість 3-5 років, що обумовлюється динамікою відносної величини запасів товарно-матеріальних цінностей на підприємствах. 5) приватні господарські цикли, що охоплюють період від 1-12р. та існують у зв'язку з коливаннями інвестиційної активності. До найбільш значних причин циклічних коливань можна віднести: 1) великі технологічні нововведення, які з'являються нерегулярно і зумовлюють коливання в діловій активності. 2) політичні перевороти, різка трансформація соціально-економічної системи, війна та інші випадкові проблеми системного характеру. 3) помилкові рішення в грошово-кредитній політиці, які супроводжується появою надмірної кількості грошей або надмірним вилученням грошей з обігу. 4) різкі зміни в зовнішніх умовах функціонування національної економіки (зростання цін на імпортні енергоносії, фінансова криза у торговельних партнерів тощо).

Що ж до теорій економічних циклів, то їх можна об'єднати за двома напрямами: одні теорії пояснюють циклічні коливання в економіці зовнішніми чинниками, інші -- внутрішніми чинниками. Теорії, що віддають перевагу зовнішнім чинниками, убачають причини циклічних коливань в імпульсах, які породжуються за межами економічної системи.

Серед усієї палітри теорій економічних коливань можна виділити найважливіші. Такими є:

1. Інноваційні теорії -- пов'язують економічні цикли з великими технічними нововведеннями, які з'являються нерегулярно і зумовлюють коливання ділової активності.

2. Монетаристська теорія -- її прихильники вважають, що головною причиною циклічних коливань в економіці є нестабільні темпи грошової емісії. На їх думку, надлишок грошової маси може викликати інфляційне зростання, а дефіцит -- спровокувати спад виробництва.

3. Теорія рівноважного ділового циклу -- пояснює циклічні коливання помилковим сприйняттям економічними суб'єктами динаміки цін і заробітної плати, що спонукає найманих працівників до прийняття помилкових рішень щодо пропозиції робочої сили, а підприємців -- щодо зміни обсягів виробництва.

Узагальнюючи можна вказати такі головні положення. Зазначу, що серед усієї сукупності теорій економічних коливань можна виділити найважливіші. Так, інноваційні теорії пов'язують економічні цикли з великими і нерегулярними технічними нововведеннями. Монетаристська теорія називає головною причиною економічних коливань нестабільні темпи грошової емісії. Згідно з моделлю мультиплікатора-акселератора економічні цикли спричинюються певними співвідношеннями між мультиплікатором та акселератором. Теорія рівноважного ділового циклу пояснює циклічні коливання помилковим сприйняттям економічними суб'єк-тами динаміки цін і заробітної плати, що спонукає їх до помилкових рішень. За теорією реального економічного циклу, причиною економічних коливань є технологічні шоки.

3. Концепція кривих байдужості та поведінка споживача

Теорія поведінки споживача розглядає вибір благ споживачем з метою найбільшого задоволення його потреб в умовах обмеженості ресурсів, виходячи з заданих варіантів можливого вибору і альтернативних вартостей. Економічна модель споживчого вибору базується на декількох основних припущеннях щодо індивідуальних переваг товарів і послуг. Дані припущення включають наступне:

1. Здатність аранжувати альтернативи. Припустимо, що коли перед людиною стоять дві альтернативи, воно здатна вказати на те, що надає перевагу першому набору благ, а не другому, або не бачить між ними відмінності.

2. Транзитивність переваг. Тобто, коли споживач надає перевагу набору А, а не B, а останній - набору С, це означає, що він також надає перевагу набору А, а не С.

1. Велика кількість товару має більше переваг ніж менша кількість. Передбачається, що люди завжди надають перевагу більшій кількості товару чи послуг (якщо товари якісні). Це означає, що потреби в товарах та послугах не мають насичення. Проте грошовий дохід споживачів має обмежену величину і люди повинні узгоджувати бажання із бюджетом. Бюджет залежать від доходу і від цін товарів і послуг. Споживачі повинні обрати, як найкращим способом задовольнити свої уподобання, не витрачаючи більше, ніж дозволяє бюджет. Перед кожним споживачем стоять три запитання:

1. Що купити?

2. Скільки коштує товар чи послуга?

3. Чи вистачить грошей, щоб здійснити покупку?

Щоб відповісти на перше запитання, необхідно з'ясувати корисність речі для споживача, щоб відповісти на друге - досліджувати ціну, щоб вирішити третє питання - визначити дохід споживача. Ці три проблеми - корисність, ціна і дохід - і становлять зміст теорії поведінки споживача. Спробуємо визначити їх взаємозв'язок.

4.1. Корисність блага. Гранична корисність. Принцип спадної корисності.

Корисність блага (U) - це задоволення, яке отримують споживачі при споживанні благ і послуг. Корисність не можна виміряти в будь-яких одиницях, оскільки це суто суб'єктивна категорія, про неї можна судити, лише інтерпретуючи дії споживача. Теорія споживчого вибору ґрунтується на припущенні, що середній споживач - цілком розумна людина, котра намагається так розпорядитися своїм грошовим доходом, щоб отримати з нього якомога більше задоволення чи користі в процесі купівлі та споживання товарів і послуг в певному поєднанні. Тому, мета споживача- максимізація корисності .

Проте, на можливості, якими володіють споживачі, накладаються деякіобмеження , які в умовах обмеженості ресурсів не дають людям можливості споживати усе, що вони хочуть з усіх запропонованих варіантів. До найважливіших обмежень відносять ті , які поставлені цінами цих товарів, а також розмірами споживчого бюджету. Крім поняття корисність блага, яке означає здатність останнього задовольняти одну або кілька людських потреб існує таке поняття, як гранична корисність.

Гранична корисність (MU) блага представляє собою величину додаткової корисності, яку людина отримує від споживання ще однієї додаткової одиниці блага (при інших рівних умовах).

Принцип спадної граничної корисності полягає в тому, що хоча загальна корисність (TU) збільшенням кількості споживання благ поступово зростає, гранична корисність (МU), яку отримують із кожної додаткової одиниці блага неухильно зменшується. ( Перший закон Госсена ). Це означає, що будь-якому нескінченно малому збільшенню кількості блага Q відповідає приріст загальної корисності (total utility) - ТU (мал. 23а). Хоча загальна корисність із збільшенням кількості благ поступово зростає, гранична корисність - МU - кожної додаткової одиниці блага неухильно зменшується (мал. 23б). Максимум задоволення загальна корисність досягає в точці А, коли гранична корисність стає рівна нулю. Це означає, що благо повністю задовольняє потреби. Якщо подальше споживання завдає шкоди (гранична корисність негативна), то загальна корисність знижується (відрізок АВ на обох графіках).

а б

Мал. 1

а Загальна корисність

б Гранична корисність

Чим більшою кількістю блага ми володіємо, тим меншу цінність має для нас кожна додаткова одиниця цього блага. Наприклад, споживач, що потерпає від спраги, із задоволенням вип'є першу склянку пепсі-коли. Друга склянка принесе йому менше задоволення, ніж перша, третя - менше, ніж друга. І так буде відбуватися доти, поки гранична корисність чергової склянки не буде дорівнювати нулю. Хоча загальна корисність зростає, гранична корисність при цьому падає, що призводить до уповільнення зростання загальної корисності. Таким чином, корисність блага визначається не загальною, а граничною його корисністю для споживача. Оскільки із зростанням споживання гранична корисність економічного блага для споживача знижується, то виробник може продати додаткову кількість своєї продукції лише в тому разі, якщо знизить ціну. Закон зменшення граничної корисності лежить в основі визначення попиту. Правило максимізації корисності полягає в тому, що можна максимізувати корисність, якщо розподілити грошовий дохід таким чином, щоб остання грошова одиниця (грн.), витрачена на перший продукт, а також остання грошова одиниця (грн.), витрачена на другий продукт і так далі, принесуть однакову кількість додаткової чи граничної корисності. Інакше це можна сформулювати так: відношення граничної корисності блага до його ціни має бути однаковим для всіх благ. У цьому разі можна сказати, що досягнуто точки споживчої рівноваги. Концепція рівноваги споживача в термінах граничної корисності (МU) і цін товарів (Р) може бути описана рівнянням:

У разі коли споживач досяг рівноваги, він не виграє, якщо збільшить споживання блага А, бо його гранична корисність швидко зменшиться. Це залишить споживача в програші, якщо він швидко не переключиться на споживання більшої кількості блага В. Проте браком теорії граничної корисність є її суб'єктивність. Теорія базується, на тому, що споживач може кількісно виміряти рівень граничної корисності, отримуваний від споживання додаткової одиниці товару. На цьому ґрунтується правило максимізації корисності, а отже, і обґрунтування точки споживчої рівноваги.

Характеристика кривих байдужості. Карта кривих байдужості .

Модель споживчої поведінки, а, отже, і досягнення точки споживчої рівноваги може бути продемонстрована за допомогою кривих байдужості і бюджетної лінії. Споживачеві лише варто сказати, яку комбінацію товарів з двох він вибере і при яких комбінаціях вибір йому байдужий, оскільки рівень корисності, на його думку, однаковий. Аналіз за допомогою цієї теорії не вимагає від споживача досконалої точності в описанні граничної корисності.

Крива байдужості зображує сукупність наборів благ, між якими споживач не робить відмінності. Виходячи з цього, можна зробити висновок про те, що рівень корисності кожного набору однаковий. Тому можна вважати, що крива байдужості показує альтернативні набори товарів, які забезпечують однаковий рівень корисності.

Мал. 2 Крива байдужості

Нехай благо X є пепсі-колою, а благо Y -гамбургером. Припустимо, що споживачеві все одно, з'їсти три гамбургера, запивши їх однієї пляшкою пепсі-коли (точка R1) чи з'їсти один гамбургер, запивши його трьома пляшками пепсі-коли (точка R2) (мал. 24). Крива байдужості зображає всі безліч комбінацій пепсі-коли і гамбургерів, які мають однакову корисність. Набір кількох кривих байдужості утворює карту кривих байдужості. Карта кривих байдужості - це спосіб відображення переваг споживача, які мають різний рівень задоволення його потреб (мал.3).

Мал. 3 Карта кривих байдужості

Властивості кривих байдужості:

1. Криві байдужості мають негативний нахил. Якщо і Х, і Y - блага для споживача, то при споживанні більшої кількості одного з них, завжди буде зменшуватись споживання іншого. Криві, що описують зворотну залежність - змінні величини, і є завжди убуваючими.

2. Набори благ на кривих байдужості, які є більш віддаленими від початку координат, мають перевагу над набором благ на менш віддалених кривих. Це твердження випливає з припущення, що більша кількість має переваги над меншою кількістю. Оскільки на вищій кривій всі набори міститимуть більшу кількість і X і Y, ніж на всіх нижче лежачих кривих, то, безумовно, споживач завжди вибере набір на ній, за умови, якщо вибір нічим не обмежується.

3. Криві байдужості не перетинаються. Якщо дві криві перетнулися в точці. А, то корисність наборів благ на цих двох кривих однакова. І вони становлять одну криву байдужості. Це припущення породило протиріччя, тому воно не є правильним.

4. Криві байдужості опуклі: їх нахил зменшується у міру руху вниз і праворуч уздовж цих кривих. Це пов'язано з таким поняттям, як гранична норма заміщення МRSxy. Це означає, що споживач не просто вибирає між двома благами, а вирішує проблему заміщення певної кількості одного блага деякою кількістю іншого. Гранична норма заміщення МRSxy - кількість блага Y, яке споживач готовий замінити додатковою одиницею блага X при постійному загальному рівні корисності (тобто, залишаючись на тій-таки кривій байдужості). МRSxy - пропорція, у якій можлива заміна одного товару на

МRS_xy= ? Q_y/ ? Q_x

МRSXY зменшується у міру того, як товар Y замінюється товаром X, а, отже, крива байдужості стає більш пологою.

Гранична норма заміщення характеризує смаки споживачів, тобто відносну цінність благ. Чим більше МRSxy, тим більше блага Y вимагає споживач за відмову від одиниці блага X, тим ціннішим є для нього продукт X. Гранична норма заміщення може бути пов'язана з граничною корисністю товару X і товару Y:

? Q_y МU_x= - ? Q_xМU_y

Звідси

? Q_y/ ? Q_x= МU_x/ МU_y= МRS_xy,

де МU - гранична корисність, - ?Qx МUy - втрата корисності товару Y, ?Qy MUx - приріст корисності товару X. Тому гранична норма заміщення товару Y на товар X може бути представлена відношенням граничної корисність товару X до граничної корисність товару Y

МRSxy= МUx / МUy.

Гранична корисність товару зменшується, коли його кількість в споживанні зростає, і, відповідно збільшується, коли його кількість в споживанні скорочується.

Бюджетне обмеження .

Криві байдужості дозволяють виявити споживчі уподобання. Однак при цьому не враховуються дві важливих обставини: ціни товарів і дохід споживачів. Криві байдужості лише показують можливість заміни одного блага іншим, проте вони не визначають, який набір товарів споживач вважає для себе найвигіднішим. Цю інформацію дає бюджетне обмеження (лінія цін, пряма витрат - budget constraint). Вона показує, які споживчі набори можна придбати за цю суму грошей (мал.5). Якщо I - дохід споживача, Рх - ціна блага X, Ру - ціна блага Y, а X і Y становлять відповідно куплені кількості благ, то рівняння бюджетного обмеження можна записати так:



1=Р_хQ_x+ Р_yQ_y

Мал. 5 Бюджетна лінія (бюджетне обмеження)

Чинники, які впливають на бюджетну лінію

· зміна доходу споживача

· зміна ціни на товари.

При зміні доходу бюджетна лінія переміщується відповідно її збільшенню I1>I2 (чи зменшенню I2>I1 (мал. 27а) і займає паралельне попередньому розміщення. Зміна цін на товар X призводить до відповідного зміни кута нахилу бюджетної лінії (мал. 6б).

Мал. 6а Вплив зміни доходу на бюджетну лінію Мал. 6б Вплив зміни ціни товару на бюджетну лінію

Властивості бюджетної лінії:

1. Точка А (мал.26) відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту X, точка У відповідає максимально можливому обсягу споживання продукту Y.

2. Нахил бюджетної лінії до осей координат визначається відношенням цін продуктів.

3. При збільшенні доходу споживача бюджетна лінія зміщується паралельно праворуч, а при зменшенні доходу ліворуч (мал. 6а)
4. При збільшенні ціни товару X бюджетна лінія повернеться за годинниковою стрілкою навколо точки її перетину з віссю координат (точка У) і буде розміщена крутіше. При цьому безліч доступних наборів зменшиться (мал. 6б зліва).

5. При зменшенні ціни товару X бюджетна лінія повернеться проти годинникової стрілки навколо точки У і стане більш пологою, при цьому кількість доступних наборів розшириться.

Рівновага споживача.

Рівновага споживача відповідає такій комбінації товарів, яка максимізує корисність при даних бюджетних обмеженнях. Така рівновага передбачає, що щойно споживач отримає цей набір товарів, у нього зникає стимул змінювати цей набір на інший.

Рухаючись уздовж бюджетного обмеження, споживач може знайти точку, яка б відповідала максимальному задоволенню його потреб, тобто, відповідала б найбільшій корисності. Така точка належить найвищій кривій байдужості, яка може бути досягнута в межах цього бюджету.

На мал. 7 такою точкою буде точка D - точка дотику кривої байдужості U2 з бюджетною лінією I. Крива байдужості U3, яка є кривою, яка відповідає вищому рівню задоволення потреб (вищому рівню корисності), ніж крива байдужості U2,, не може бути досягнута, бо виходить за межі бюджету.

Точка дотику найвищої кривої байдужості і лінії бюджетного обмеження відповідає стану споживчої рівноваги.

Мал. 7Рівновага споживача

Криві «дохід-споживання» і «ціна-споживання» .

Криві "дохід-споживання"

Зміни в доході споживача можуть призвести до зміни кількості товару X, яку купляє споживач. Крива "дохід-споживання" зв'язує всі точки рівноваги на карті кривих байдужості, відповідні різноманітним величинам доходу і показує, як споживчий набір, що складається з товару X та витрат на інші блага, змінюється залежно від доходу. Крива «дохід-споживання» для нормального товару Х зображена на мал. 8. Із збільшенням доходу споживач купує більше товару Х, а це означає, що ця крива «дохід-споживання» побудована для нормального товару і має позитивний нахил. (мал.8)

Мал. 8 Крива "дохід-споживання" для нормального товару

На мал. 30 представлена крива «дохід-споживання» для неякісного товару. Якщо споживач починає розглядати товар як неякісний, крива «дохід-споживання» повертає до вертикальної осі координат, оскільки після досягнення певного рівня доходу подальше його підвищення призводить до зменшення споживання цього товару.

Мал. 9 Крива "дохід-споживання" для неякісного товару

Товари, які споживачі часто вважають неякісними: низькосортне м'ясо (тельбух), вживані товари, як, наприклад, використовувана техніка, одяг чи меблі. Проте товар вважається нормальним чи неякісним залежно від переваг конкретного споживача.

Також існують блага, споживання яких є постійним при всіх рівнях доходу. До них можна віднести товари, витрати на які займають невелику частину бюджету, або, які розглядаються як товари першої необхідності - сіль, туалетний папір, зубна паста, і т. і. Крива "дохід-споживання" для таких товарів представлятиме вертикальну лінію (мал. 10).

Мал. 10 Вертикальна крива "дохід-споживання"

Крива "ціна-споживання" і виведення кривих попиту

Аналіз кривих байдужості може бути використаний для того, щоб показати, як закон попиту узгоджується з моделлю поведінки споживача. Для цього необхідно варіювати ціни на товар X при незмінних цінах на всі інші блага і постійному доході. Необхідно при заданих уподобаннях простежувати положення рівноваги для окремого споживача, і відзначати зміни кількості товару X в наборі споживача у міру того, як він реагує на зміну ціни.

Кожне зниження ціни на товар X повертає бюджетну лінію проти годинникової стрілки до нового перетину з віссю X. У міру того, як бюджетна лінія стає менш похилою, покупець споживає більше товару X. скорочуючи для себе граничну корисність цього товару, щоб зрівняти її з більш низькою ціною. Крива, що зв'язує всі точки рівноваги при зміні в цінах, є кривою "ціна-споживання". Споживчий дохід зафіксовано на рівні І, що показано перетином різних бюджетних ліній з вертикальною віссю. З падінням цін на товар Х споживач пересувається на нову точку рівноваги на графіку. Споживач спочатку в точці Е1.

Мал. 11А показує, що, якщо ціна падає, він просувається до точки Е2. Показано ще два зменшення цін і просування споживача до точки Е3, а потім - до Е4. Поєднуючи ці точки, ми отримуємо криву «ціна-споживання».

Мал. 11 Крива "ціна-споживання" та побудова кривої попиту

На мал. 32А точки на осі Qx , які показують кількість товару Х, яку споживач міг би купити, якби він витратив весь дохід на це благо, позначені F1, F2, F3, F4. Ціна на товар Х в будь-якій точці може бути підрахована як І/F. Позначаючи цю ціну на нижньому графіку навпроти Qx спожитого на тиждень, ми отримуємо щотижневу лінію споживчого попиту на товар Х. Оскільки витрати на всі інші блага при даних обставинах дорівнює нулю, бюджетне обмеження було б:

I=P₁F₁+0

Звідси

P₁=I/F₁ .

При ціні I/F1 споживчій рівновазі відповідає точка Е1, він споживає Q1 одиниць блага Х. на мал. 11В величина Q1 перенесена вниз прямо на вісь, на якій складено кількість блага: ціна позначена на осі цін окремо як величина, парна кількості блага Q1.

Коли ціна дорівнює Р1 об`єм попиту - Q1. У міру того, як ціни на благо X падають, бюджетна лінія переміщується вздовж осі X. Відповідно зростає координата точки перетину з віссю X. Коли перетином є точка Е2, ціна дорівнює 1/F2=Р2. Р2 має бути менше Р1, оскільки F2 більше ніж F1. У цьому разі нову рівновагу споживача буде досягнуто в точці Е2, і кількість спожитого блага X зростає до Q2. Координати (P2; Q2) позначені на нижньому графіку як ще однієї точки на кривою попиту.

Так само, якщо ціна на X падає до Р3 і P4, кількість спожитого блага X на тиждень дедалі зростає. Об'єднуючи у пари ціни та обсяги попиту при цих цінах, отримуємо криву попиту (мал. 11В).

Ця крива показує обсяг попиту окремого споживача при різних цінах на благо Х. Крива попиту і крива "ціна-споживання" - це просто два різних способу опису того, як попит на товар змінюється при зміні ціни товару (при інших рівних).

При аналізі кривої «дохід - споживання» ми розглядали вплив зміни доходу, при аналізі кривої «ціна - споживання» - вплив зміни цін на відносне заміщення одного блага іншим. Проаналізуємо, якою мірою зміна попиту на благо X викликане зміною ціни, а в який - реального доходу. Для цього звернімося до таких понять як: ефект заміщення і ефект доходу.

Ефект заміщення і ефект доходу .

При зниженні ціни товару виникають два ефекти. По-перше, споживач заміняє дешевшим товаром деякі інші товари, і попит на цей товар збільшується (ефект заміщення). По-друге, реальний дохід покупця збільшується, тому він збільшує попит на деякі товари, до яких зазвичай належить і товар, ціна на який упала (ефект доходу).

Реальний дохід - це максимальна корисність, яку може отримати споживач, володіючи даним грошовим доходом. Таким чином, характер залежності обсягу попиту від ціни товару визначається ефектом заміщення і ефектом доходу.

Ефект заміщення -- це зміна обсягу попиту, викликана зміною відносної ціни товару при незмінному реальному доході споживача.

Ефект доходу -- це зміна обсягу попиту, викликане зміною реального доходу за незмінної відносної ціну товару.

Загальний ефект зміни ціни -- це зміна обсягу попиту, однакова сумі ефекту заміщення і ефекту доходу.

Визначимо загальний ефект в суму ефекту заміщення і ефекту доходу.

При зниженні ціни товару X бюджетна лінія повернеться проти годинникової стрілки навколо точки перетину з віссю координат (точка В на мал. 12). При цьому рівноважний набір переміститься з точки Е1 в точку Е2 , а обсяг споживання продукту збільшиться з Х1 до Х2. Загальний ефект дорівнює Х2 -Х1.

Проведемо уявну бюджетну лінію АоВо, дотичну до старої кривої байдужості а1 і паралельну новій бюджетній лінії А1В. Рівноважний набір Е0, відповідний уявній бюджетній лінії, відповідає випадку , коли споживач отримує стару корисність (набір лежить на старій кривій байдужості) при новому співвідношенні цін (нахил бюджетної лінії визначається цим співвідношенням). Таким чином, для наборів Е1 і Е0 виконано умову з визначення ефекту заміщення. Тому ефект заміщення дорівнює Х0-Х1, де Х0 -- обсяг споживання продукту X в наборі Е0.

Набори Е2 і Е0 відповідають випадку , коли реальні доходи різняться (набори лежать на різних кривих байдужості), а відносні ціни однакові.

Мал. 12 Ефект заміщення та ефект доходу

Розглянемо спрямованість ефекту заміщення і ефекту доходу, коли обидва товару є благами. Ефект заміщення завжди позитивний. При зменшенні ціни товару X уявна бюджетна лінія завжди є більш пологу порівняно з вихідною бюджетною лінією, тому в точці Е0 гранична норма заміщення менша, ніж у точці Е1 (мал. 12). З огляду на те, що з збільшенням обсягу споживання продукту гранична норма заміщення спадає (її властивість), можна стверджувати, що «уявний» обсяг споживання більше вихідного обсягу.

Ефект доходу позитивний для нормальних товарів і негативний для неякісних товарів. Загальний ефект позитивний, якщо ефект заміщення і ефект доходу позитивні, або коли позитивний вплив ефекту заміщення перевищує негативний вплив ефекту доходу. Якщо ж домінує негативний ефект доходу, то загальний ефект негативний і закон попиту не виконується.

Якщо обидва продукту є антиблагами, то ефект заміщення може бути негативним (Х0 <Х1 мал. 13). Цю ситуацію пояснює ефект Веблена, коли при зниженні відносної ціни нормального товару попит на нього скорочується через те , що він стає менш «престижним» (мал. 13). Ефекти доходу і заміщення доповнюють одне одного, обумовлюючи здатність і бажання споживача купити більшу кількість певного товару за низькою ціною ніж за високою.

Мал. 13 Ефект заміщення та ефект доходу (товари антиблага)

Вплив ефектів доходу і заміщення на криву попиту

Ефект доходу і заміщення має важливе значення для розуміння закономірностей ціноутворення в умовах ринкової економіки, і дозволяють визначити зміни попиту при зростанні чи зниженні цін на товари чи послуги.

Коли ми маємо справу з нормальним товаром, то ефект доходу є додатковою підставою придбання більшої кількості цього товару. Враховуючи дію як ефекту заміщення, так і ефекту доходу, які призводять до збільшення величини попиту при падінні ціни, можна зробити висновок про те, що крива попиту на нормальний товар матиме негативний нахил. При зміні цін на нижчі товари, ефекти заміщення і ефекти доходу діють в протилежних напрямах.

Таким чином, якщо для нормальних товарів ефект доходу і ефект заміщення (субституції) плюсуються, то для низькоякісних товарів вони відраховуються. Тому в тих випадках, коли ефект заміщення діє сильніше, ніж ефект доходу, крива попиту на нижчий товар все-таки матиме негативний нахил.

Проте існує можливість, за якої крива попиту на нижчий товар може мати позитивний нахил. Щоб це сталося, на споживання товару, про який йдеться, має припадати значна частина бюджету У цьому разі дія ефекту доходу значна., Наприклад, майже всі доходи дуже бідної сім'ї йдуть на харчування. Білий хліб в сім'ї - недільне частування. В інші ж дні тижня ця сім'я задовольняється дешевою вівсяною кашею. Зростання цін на вівсянку змушує сім'ю відмовитися від останньої своєї розкоші: недільна хлібина зникає і замінюється вівсяною кашею. Парадоксальність висновку, який можна зробити в цій ситуації, полягає в тому, що зростання ціни на вівсянку викликає не скорочення, а збільшення її споживання. Такий товар отримав назву товару Гіффена.

Товар Гіффена (Giffen good) - це товар, котрий займає значне місце в бюджеті малозабезпечених споживачів, попит на який при інших рівних умовах змінюється у тому ж напрямі, що й ціна, оскільки ефект доходу перевищує ефект заміщення.

Умови, необхідні для того, щоб крива попиту отримала позитивний нахил (нижчий товар, на який припадає значна частина бюджету споживача), дуже специфічні. Проте ніщо у суворій логіці раціонального вибору не спростовує можливість виникнення такої ситуації у деяких цілком конкретних ринкових умовах.

Закон попиту, а також концепції ефекту доходу і ефекту заміщення, можуть знайти безліч застосувань (крім тих ситуацій, про які йшлося). Практично ці концепції застосовуються для будь-якого випадку, пов'язаного з аналізом споживчого вибору. Ця теорія фактично може застосовуватися в ситуації, де споживач орієнтований на максимізацію корисності, навіть якщо альтернативні вартості і обмеження, властиві наявним варіантам вибору, не можна оцінити грошима.

4. Суть та характерні риси чистої конкуренції. Оптимальний план конкурентної фірми в короткостроковому періоді

Визначальними характеристиками досконалої конкуренції є наступні положення: на ринку присутній одночасно безліч фірм, кожна фірма має дуже незначну частку у загальному випуску продукції; продукція є однорідною, входження в ринок та вихід з нього не обумовлені ніякими перешкодами для продавців стандартизованої продукції, що забезпечує їм повну мобільність у використанні ресурсів; покупці і продавці мають рівний доступ до інформації. Під «легкістю входу» розуміється той факт, що фірми, що ще тільки розпочинають виробництво продукції, можуть робити це в рівних умовах із вже існуючими фірмами з погляду на ціни, що вони мусять платити за ті чи інші види ресурсів, доступу до державних ліцензій і т.п. Під «легкістю» виходу, мається на увазі те, що фірми, не стикаються з юридичними бар'єрами, якщо вони захочуть залишити ринок, і завжди можуть знайти покупця на засоби виробництва. Під «рівним доступом до інформації» мається на увазі, що всі покупці і продавці мають повну інформацію про ціни на товари і про ціни на усі види витрат, які необхідні для їхнього виробництва.

Теорії, що розглядаються в цій і наступних главах, виходять з припущення, що поза залежністю від ринкової структури метою усіх фірм є максимізація прибутку. Це означає, що розбіжності, в конкретних варіантах вибору фірм в умовах різних ринкових структур, пов'язано з розбіжностями в системах обмежень, з якими стикаються фірми.

Загальні обмеження, що не залежать від того на якому ринку функціонує фірма пов'язані з:

· Витратами;

· Попитом.

Для досконало конкурентної фірми, вводяться три специфічних припущення, що стосуються витрат:

1. Усі фірми мають доступ до однакової технології і знають, де їм варто купувати необхідні види ресурсів (витрат) за однаковими цінами. Ці умови зв'язані з однорідністю продукції, що випускається, і рівним доступом до інформації, якою користуються усі фірми. У результаті криві довгострокових і короткострокових витрат ідентичні у всіх фірм.

2. Резерви економії, обумовлені збільшенням масштабів виробництва, вичерпуються при досить малих обсягах випуску продукції в порівнянні з тим же обсягом попиту, що пропонується ринком при можливому рівні цін. Тому ринок створює простір для багатьох фірм , які здійснюють виробництво з мінімальними довгостроковими витратами. Без такого припущення неможливе ринкове співіснування великої кількості дрібних фірм, кожна з яких займає невелику частину ринку, в порівнянні з розмірами ринку.

3. Всі витрати можна компенсувати. Фірми, що залишають ринок, можуть покрити усі свої імпліцитні та постійні витрати шляхом продажу власних підприємств і устаткування іншим фірмам. Це припущення - частина умови, що забезпечує вільний вхід і вихід на ринок.

Існує також обмеження, яке пов'язане з попитом і впливає на вибір фірми в процесі максимізації прибутку:

Попит на продукцію конкурентної фірми абсолютно еластичний, тому що всі фірми однієї галузі, мають невеликі розміри і випускають однорідну (стандартизовану) продукцію. Тому кожна з них повинна керуватися ринковою ціною (бути «прайс-тейкером»).

Це означає, що ціна, за якою кожна фірма продає свою продукцію, визначається силами, що непідвласні їй. Мова йде про умови попиту та пропозиції на ринку в цілому. Умови попиту при досконалій конкуренції, як для всього ринку, так і для окремої фірми наведені на мал. 1.

Мал. 1 Крива попиту для галузі та фірми

Розглядаючи ринок досконалої конкуренції в цілому як галузь, слід зазначити, що рівноважна ціна й обсяг на цьому ринку формуються на основі сукупного попиту та сукупної пропозиції. Особливістю такого ринку є те, що жодна окрема фірма не може відхилитися від рівноважної ціни - вона перебуває під владою ринку. Це краще видно тоді, коли мова йде про спробу окремої фірми підвищити ціну. Так як на ринку присутні інші фірми, які пропонують абсолютно ідентичну продукцію, що однаково доступна покупцям, тому зрозуміло, що вони не будуть платити більше за те, що можна купити за меншою ціною.

Отже, конкурентна фірма може продати певний обсяг своєї продукції за ціною ринкової рівноваги P_E , іншими словами, ціна попиту на продукцію окремої конкурентної фірми - постійна для різних обсягів випуску Q . Тобто попит на продукцію окремої конкурентної фірми є абсолютно еластичним,а відповідна крива попиту є горизонтальною лінією, що відповідає ціні.

Умови максимізації прибутку конкурентної фірми в короткостроковому періоді

Процес максимізації прибутку полягає у виборі фірмою такого рівня випуску продукції, який забезпечує їй одержання максимального прибутку при наявності обмежень, що накладаються на поведінку фірми кривими попиту і витрат. Зручніше для цього використати конкретний числовий приклад. У таблиці 11 продемонстровано різні рівні випуску продукції, які обирає конкурентна фірма в процесі максимізації прибутку. Ринкова ціна складає 500 доларів за одиницю. Як повні витрати, так і сукупний дохід збільшуються в міру росту випуску продукції. Якщо збільшення доходу перевищує збільшення витрат, то подальший ріст випуску на одну одиницю збільшує сукупний прибуток, якщо ж збільшення витрат перевершує збільшення доходу, то збільшення випуску на одну одиницю зменшує сукупний прибуток.

Оптимальний рівень випуску може бути знайдений шляхом порівняння граничних витрат і граничного доходу. (оскільки фірма є «прайс-тейкером», граничний доход дорівнює ціні.) Прибуток збільшується до тієї точки, поки зростаючі граничні витрати не починають перевищувати граничний доход; після чого прибуток зменшується.

Таблиця 1 Різні рівні випуску продукції в умовах максимізації прибутку

Обсяг випуску продукції Q	Сукупний дохід (у доларах) TR	Повні витрати (у доларах) TC	Сукупний прибуток (у доларах) Pr	Граничні витрати (у доларах) MC	Граничний дохід (у доларах) MR
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21	0 500 1000 1500 2000 2500 3000 3500 4000 4500 5000 5500 6000 6500 7000 7500 8000 8500 9000 9500 10000 10500	2000 2380 2720 3025 3300 3550 3780 3995 4200 4400 4605 4820 5060 5300 5575 5880 6220 6600 7025 7500 8030 8620	-2000 -1880 -1720 -1525 -1300 -1000 -780 -495 -200 100 395 680 950 1200 1425 1620 1780 1900 1975 2000 1970 1880	380 340 305 275 250 230 215 205 200 205 215 230 250 275 305 340 380 425 475 530 590	500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500 500

Отже, для максимізації прибутку фірма повинна розширювати обсяги виробництва доти, поки граничний дохід перевищує граничні витрати і негайно припинити випуск як тільки граничні витрати почнуть перевищувати граничний доход. Для даної фірми цей обсяг складає 19 одиниць. "Граничний" підхід до вирішення питання максимізації прибутку в короткостроковому періоді графічно представлений на мал. 50б. Якщо випуск не перевершує 19 одиниць, то крива граничних витрат розташована нижче кривої граничного доходу і тому кожна додаткова одиниця продукції, що випускається, збільшує прибуток. Як тільки крива граничних витрат перетинає криву граничного доходу і йде над нею, кожна додаткова одиниця випуску продукції зменшує прибуток.

Мал.2 Максимізація прибутку фірми на короткострокових тимчасових, інтервалах в умовах досконалої конкуренції

Слід зазначити, що загальний прибуток не обов'язково повинен бути максимальним, коли менеджер прагне мінімізувати середні витрати в порівнянні з ціною. Для максимізації загального прибутку він повинен ретельно оцінювати граничні витрати і випуск, щоб бути впевненим, що граничні витрати дорівнюють граничному доходу і дорівнюють ціні. Порівнюючи з ціною, замість граничних, середні витрати, менеджер не зможе побачити який обсяг випуску максимізує прибуток. Таким чином, умова максимізації прибутку в короткостроковому періоді для фірми на ринку досконалої конкуренції буде мати наступний вигляд:

MC=MR=P

2.3.Умови мінімізації короткострокових збитків конкурентної фірми.

Якщо ринкова ціна настільки низька, що виключає можливість одержання прибутку, то фірма повинна звести до мінімуму збитки. Падіння ринкової ціни до 300 доларів тотожно зсуненню вниз кривої попиту на продукцію, якщо попит на неї зовсім еластичний. У цьому випадку фірмі прийдеться реагувати на зміну ситуації тільки коректуванням обсягу випуску, тому що на ринку досконалої конкуренції фірма не впливає на ціну. Логіка продовження виробничих операцій з метою мінімізації збитків застосовується тільки в короткостроковому періоді, коли фірма повинна компенсувати постійні витрати не залежно від того, випускає вона продукцію, чи ні

Таблиця 2 Різні рівні випуску продукції в умовах мінімізації короткострокових збитків

Обсяг випуску продукції Q	Сукупний дохід (у грн.) TR	Повні витрати (у грн.) TC	Сукупний прибуток (у грн.) Pr	Середні повні витрати (у грн. ) ATC	Середні перемінні витрати (у грн.) AVC	Граничні витрати (у грн.) MC	Граничний дохід MR
0 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17	0 300 600 900 1200 1500 1800 2100 2400 2700 3000 3300 3600 3900 4200 4500 4800 5100	2000 2380 2720 3025 3300 3550 3780 3995 4200 4400 4605 4820 5050 5300 5575 5880 6220 6600	-2000 -2080 -2120 -2125 --2100 -2050 -1980 -1895 -1800 -1700 -1605 -1520 -1450 -1400 -1375 -1380 -1420 -1500	- 2380 1360 1009 825 710 629 571 525 488 460 437 421 406 398 392 389 389	- 380 360 342 325 310 296 285 275 266 260 256 254 254 255 259 264 271	- 380 340 305 275 250 230 215 205 200 205 215 230 250 275 305 340 380	300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300 300

З таблиці 2 видно, що при ціні 300 гривень мінімальні збитки досягаються при щоденному випуску 14 одиниць продукції. Графік кривих витрат (мал. 3 ) дозволяє розглянути процес мінімізації збитків з погляду «граничного» підходу.

Мал. 3 Процес мінімізації збитків на ринку досконалої конкуренції

Крива граничних витрат перетинає криву граничного доходу в точці яка знаходиться вище кривої середніх змінних витрат, але нижче кривої повних середніх витрат. Оскільки крива попиту проходить нижче, ніж крива повних середніх витрат, фірма несе збитки від кожної проданої одиниці продукції. Проте, крива попиту лежить вище, ніж крива середніх перемінних витрат, а це означає, що дохід від кожної проданої одиниці продукції більший ніж потрібно для покриття змінних витрат, але водночас недостатній для покриття повних витрат. Однак, роблячи продукцію на рівні обсягу випуску, при якому P=MC , (14 одиниць щодня) менеджери можуть мінімізувати ці втрати, тому що постійні витрати все рівно повинні безупинно покриваються, навіть при падінні випуску до нуля. Вибираючи тимчасове припинення виробництва, фірма несе збитки, рівні постійним витратам.

Умови припинення виробництва для зменшення розмірів збитків конкурентної фірми.

Ціна на продукцію може впасти настільки низько, що фірма повинна буде призупинити випуск, щоб звести збитки до мінімуму. У даному прикладі ця ситуація виникне при ціні 225 гривень. Граничні витрати починають перевершувати граничний дохід уже при обсязі випуску 11 одиниць. Цей випуск пов'язаний з меншими збитками, ніж при незначному зменшенні обсягів виробництва. Однак збитки можуть бути знижені, якщо фірма взагалі призупинить виробництво. Так як крива граничних витрат перетинає криву граничного доходу в точці, яка розташована нижче кривої середніх перемінних витрат. Це є сигналом для припинення виробництва (таблиця 3).

Таблиця 3 Умови припинення виробництва для зменшення розмірів збитків конкурентної фірми.

Обсяг випуску продукції Q	Сукупний дохід (у грн..) TR	Повні витрати (у грн.) TC	Сукупний прибуток (у грн.) Pr	Середні повні витрати (у грн.) ATC	Середні перемінні витрати (у грн.) AVC	Граничні витрати (у грн.) MC	Граничний дохід MR
0	0	2000	-2000	-	-		225
1	225	2380	-2150	2360	380	380	225
2	450	2720	-2270	1360	360	340	225
3	671	3025	-2305	1009	342	305	225
4	900	3300	-2400	825	325	275	225
5	1153	3830	-2426	710	310	250	225
6	1360	3780	-2430	629	296	230	225
7	1515	3995	-2420	571	285	215	225
8	1800	4200	-2400	525	275	205	225
9	2025	4400	-2315	488	266	200	225
10	2225	4606	-2355	460	260	205	225
11	2475	4820	-2345	437	256	215	225
12	2700	5050	-2360	421	254	230	225
13	2925	5300	-2315	408	254	250	225
14	3150	5515	-2425	398	255	275	225
15	3315	5880	-2505	392	259	305	225
16	3600	6220	-2620	389	264	340	225
17	3925	6600	-2775	389	271	380	225

Мал. 4 Умови призупинення випуску в короткостроковому періоді

Пропозиція фірми і конкурентної галузі в короткостроковому періоді .

Графік на мал. 53 демонструє те, як короткострокова крива пропозиції фірми може бути отримана на основі кривих її витрат. Коли ціна і граничний дохід дорівнюють 500 гривень, фірма буде виготовляти продукцію на рівні точки Е_1.Ціна падає, обсяг випуску переміщається в точку Е₂і Е₃. Фірма буде продовжувати виробництво на рівні, що відповідає точці рівності ціни граничним витратам доти, поки граничні витрати не стануть нижче середніх перемінних (MC<AVC). Отже точка Е₄, є нижчою ніж точка кривої пропозиції. При кожній більш низькій ціні фірма припинить випуск продукції. Крива пропозиції фірми, орієнтованої на максимізацію прибутку в короткостроковий період в умовах досконалої конкуренції, збігається зі зростаючою частиною кривої граничних витрат, що лежить, над точкою її перетину з кривою середніх змінних витрат.

Мал. 5 Крива пропозиції конкурентної фірми у короткостроковому періоді

Крива пропозиції для галузі може бути отримана простим підсумком кривих пропозиції окремих фірм, що оперують у галузі. Якщо ціна товару, або обсяг випуску продукції змінюються, то крива пропозиції для галузі має потребу в коригуванні.

Довгострокова рівновага фірми в умовах досконалої конкуренції.

Для того щоб фірма на ринку досконалої конкуренції знаходилася в стані довгострокової рівноваги, потрібно виконання наступних трьох умов:

· Фірма не повинна мати спонукальних мотивів до збільшення, чи зниження обсягів випуску, при наявності заданих розмірів виробничого підприємства (тобто при заданій величині постійних витрат, які використовуються у виробництві).

· Кожна фірма повинна бути задоволена своїми розмірами.

· Не повинно існувати мотивів, що спонукують нові фірми до входження в галузь, а фірми які існували на ринку до цього часу, не повинні виходити з ринку.

Усі три умови довгострокової рівноваги можна в загальному, можна сформулювати у вигляді наступного рівняння:

P=MC=ATC=LATCmin

Конкурентна рівновага в довгостроковому періоді - це обсяг випуску продукції і ринкова ціна, що дозволяють фірмам у галузі одержувати «нульовий» економічний прибуток. У цьому випадку фірми не мають стимулу входити в ту чи іншу галузь, купувати її, тому що вони одержують такий же прибуток на застосовувані фактори виробництва, який вони б одержували, якби вибрали кращу з всіх інших альтернатив вкладення коштів (нормальний прибуток).

При конкурентній рівновазі в довгостроковому періоді якщо ринкова ціна не дорівнює короткостроковим граничним витратам, то фірми можуть змінити рівень випуску продукції, залишивши незмінними розміри підприємств. Якщо короткострокові середні повні витрати не рівні довгостроковим, повним витратам, фірми можуть змінити розміри підприємства. Якщо ціна нижче довгострокових середніх витрат, фірми просто захочуть піти з цієї галузі, і якщо ціна перевершує довгострокові витрати, а значить звився економічний прибуток, то в інших фірм з інших галузей з'явиться бажання ввійти в цю галузь і довгострокова рівновага порушиться.

Мал. 5 Реакція галузі на зменшення попиту

Стан довгострокової рівноваги, може існувати, поки не змінюються зовнішні умови. Уявімо собі, що вони змінилися. Нехай, наприклад, має місце довгострокове зменшення ринкового попиту на продукцію фірми. На мал. 5(а) наведений ряд кривих, що описують поводження типової фірми. На мал. 5(б) зображено діаграму попиту та пропозиції для всього ринку в цілому. У початковий момент часу і фірма, і галузь знаходяться на довгостроковій рівновазі при ціні, яка дорівнює 5 гривень. Потім відбувається зрушення кривої попиту в точці D₂. На короткостроковому тимчасовому інтервалі ціна падає до 4 гривень (точка перетину D₂і S₁). Короткострокова реакція фірми відображається в переміщенні вниз по кривій її граничних витрат. Оскільки ціна усе ще вище середніх перемінних витрат, фірма не припиняє виробництво. Через визначений час ряд фірм, що потерпають від збитків, залишають галузь. У результаті крива пропозиції зрушується в положення S₂, а ринкова ціна повертається на колишній рівень. Типові фірми функціонують беззбитково.

Мал. 6 Реакція галузі на збільшення попиту

У ситуації довгострокового збільшення попиту воля входу на ринок грає ту ж роль, що і воля виходу у випадку падіння попиту. Подібний приклад приведений на малюнку 6. На цьому графіку фірма і галузь знаходиться в рівновазі при ціні 5 гривень. Зі збільшенням ринкового попиту крива попиту переміщується вправо в положення D₂. На короткостроковому тимчасовому інтервалі ціна зростає до 6 доларів (перетинання D₂і S₁). Фірма на тім же інтервалі реагує, рухаючись вгору вздовж кривої граничних витрат і одержує надлишок прибутку . Проходить якийсь час і економічний прибуток залучає в галузь нові фірми, це приводить до зрушення вправо кривої ринкової пропозиції; вона займає положення S_2.Прибуток типової фірми повертається до нульового рівня, припиняється поява на галузевому ринку нових фірм. Ринок пройшов частину довгострокової кривої пропозиції, що позначена великою стрілкою.

Функціонування ринку в умовах досконалої конкуренції .

Ефективність функціонування конкурентного ринку підтверджується наступними доказами:

...