Корпоративний сектор у трансформаційній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

КОРПОРАТИВНИЙ СЕКТОР У ТРАНСФОРМАЦІЙНІЙ ЕКОНОМІЦІ

ВИКОНАЛА ЄГОРОВА ЮЛІЯ ВАЛЕРІЇВНА

Харків - 2006

АНОТАЦІЯ

Єгорова Юлія Валеріївна. Корпоративний сектор у трансформаційній економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна, Харків, 2005.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних аспектів і поглибленню методологічних основ аналізу корпоративного сектора. У роботі розкрито сутність і функції корпорації як базової одиниці корпоративного сектора економіки, розглянуто еволюцію цілей діяльності корпорації, проявом якої є трансформація її форм. На основі функцій корпорації визначена багатовекторна роль корпоративного сектора в сучасній економічній системі. Виявлено, що роль корпоративного сектора на сучасному етапі реалізується неповністю і не відповідає соціально орієнтованій ринковій економіці.

Проаналізовано корпоративну власність з позицій нової інституціональної теорїї. Виявлено специфіку прояву проблеми корпоративної власності “принципал-агент” у перехідній економіці. Визначено суб'єкти і механізми корпоративного управління, запропоновано рекомендації щодо удосконалення системи корпоративного управління.

З метою виявлення особливостей становлення корпоративного сектора в трансформаційній економіці розроблено принцип виділення його структури за різними критеріями; визначено етапи розвитку корпоративного сектора в перехідній економіці згідно зі зміною його частки в чистому прибутку, змішаному доході в 1996-2003 рр..

Стосовно трансформаційної економічної системи України проаналізовано ринкові моделі корпоративного сектора: англо-американську, західноєвропейську та японську. Систематизовано ознаки, що лежать в основі виділення моделі корпоративного сектора, відповідно до яких визначено специфічну перехідну модель корпоративного сектора.

Розглянуто тенденціі розвитку корпоративного сектору в трансформаційний період. Виявлено внутрішні та зовнішні джерела фінансування корпорацій в умовах ринкової трансформації.

Ключові слова: корпоративний сектор, інсайдери, аутсайдери, корпоративний капітал.

корпорація власність капітал прибуток

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Питання становлення й розвитку корпоративного сектора в трансформаційній економіці є одним з головних для усвідомлення його ролі в розвитку ринкових відносин. Дослідження його являє собою складний процес, який охоплює питання методологїі, теорїі та практики економічного розвитку як країн з функціонуючою ринковою системою, так і з перехідною економікою.

Корпоративний сектор є однією з найважливіших складових інституційної структури економіки, без ефективного функціонування якої неможливо собі уявити подальший розвиток ринкових відносин в Україні. Економічне зростання в нашій країні безпосередньо залежить від стану корпоративного сектора в цілому і діяльності його суб'єктів, оскільки він здатний залучати інвестиційні ресурси, що необхідні для удосконалення структури виробництва й економіки. Відомо, що в розвинутих країнах корпоративний сектор відіграє важливу роль у підвищенні темпів економічного зростання. Вивчення даної проблематики є необхідним для підвищення ефективності капітальних вкладень у підприємства з метою забезпечення подальшого розвитку ринкових процесів.

Актуальність наукової розробки даної теми для України сьогодні визначається такими чинниками. По-перше, забезпечення економічного зростання в умовах переходу до ринкової економіки неможливе без залучення необхідних інвестицій і стимулювання їх зростання; по-друге, стабільний економічний розвиток трансформаційної економіки залежить від адекватної системи корпоративного управління, яка формує економічні, правові й соціальні передумови, необхідні для залучення капіталів в економіку; по-третє, з метою побудови власної моделі корпоративного сектора з урахуванням специфіки економічного розвитку України необхідним є виявлення особливостей його становлення в трансформаційній економіці та визначення тенденцій подальшого розвитку; по-четверте, підвищення ефективності функціонування корпоративного сектора зумовлює необхідність гармонізації інтересів і взаємовідносин його учасників, а також механізмів, які регулюють ці взаємовідносини; по-п'яте, узгодження вже набутого досвіду функціонування корпорацій у трансформаційній економіці з тенденціями цивілізаційного розвитку вимагає дослідження сутності й еволюції корпорацій з урахуванням чинників зовнішнього і внутрішнього середовища; по-шосте, трансформаційна економіка породжує особливий характер відносин у корпоративному секторі і протиріч щодо його розвитку, які потребують свого додаткового дослідження.

Ступінь наукової розробки проблеми. Корпоративний сектор є досить новим явищем у вітчизняній економіці, тому питання його становлення і функціонування ще не досить вивчені. У зарубіжній економічній літературі в основному розглядаються принципи корпоративних фінансів, корпоративного управління і контролю. Зокрема, питання корпоративного управління і корпоративних фінансів всебічно досліджені економістами Р. Акоффом, Р. Брейлі, С. Майєрсом, М. Міллером, Ф. Мишкіним, Ф. Модільяні, Дж. Нестераком, Дж. Стоуном та іншими.

Проблемам корпоративного управління і ринку корпоративних цінних паперів в Україні присвячена ціла низка науково-теоретичних досліджень вітчизняних учених-економістів: А. Воронкової, О. Гладунова, І. Жадана, В. Євтушевського, А. Козаченко, В. Міщенко, Г. Назарової, С. Науменкової, М. Чєчєтова, О. Шеремета, З. Шершньової, І. Шкодіної.

Основою ринкової трансформації є зміна інституційної структури економіки, важливою складовою якої є корпоративний сектор. Дослідження різноманітних аспектів розвитку інституційної структури в економіках перехідного типу, методології і теорії розвитку економічних систем в умовах ринкової трансформації здійснюють сучасні вчені С. Архієрєєв, Г. Волинський, А. Гриценко, М. Звєряков, Г. Клейнер, С. Тютюнникова.

Теоретичні концепції з питань методологічних й організаційних аспектів функціонування корпорацій в Україні розглянуто в працях таких вітчизняних дослідників, як П. Буряк, В. Голіков, Т. Голікова, В. Захарченко, Ю. Петруня, Н. Рєзанова, А. Сірко, І. Спасібо-Фатєєва, Є. Чернявська.

Крім того, значний внесок в аналіз різноманітних аспектів процеса становлення корпорацій і корпоративного сектора в трансформаційний період зроблено російськими економістами Д. Голубковим, Т. Долгопятовою, Р. Ентовим, В. Іноземцевим, Р. Капелюшніковим, А. Колгановою, О. Осіпенко, А. Радигіним, Є. Розановою, І. Сідоровим, М. Старовойтовим, Л. Страховою.

Однак накопичений світовою економічною наукою досвід стосується аналізу функціонування корпоративного сектора в розвинених країнах і не може бути використаний без урахування специфіки трансформації економіки України. Праці ж вітчизняних економістів у цій сфері стосуються в основному проблем корпоративного управління, в процесі дослідження яких не надається необхідної уваги виявленню особливостей становлення корпоративного сектора, формуванню його структури та визначенню напрямків розвитку. Без такого аналізу неможливо проводити політику, спрямовану на подолання кризи інвестиційної сфери, стимулювання капітальних вкладень у національну економіку та досягнення стабільного економічного зростання в цілому.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано в межах планової науково-дослідної теми кафедри економічної теорії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна "Інституційна складова ринкових перетворень”(номер державної реєстрації 0101U002797).

Мета і завдання дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є теоретичне визначення сутності, структури й ролі корпоративного сектора в трансформаційній економіці, виявлення особливостей його становлення і тенденцій подальшого розвитку та визначення на цій основі обгрунтованих шляхів оптимізації існуючої моделі корпоративного сектора. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:

- визначити поняття “корпорація” і дослідити зміну цілей її діяльності на протязі розвитку ринкової економіки, а також у трансформаційний період;

- розкрити роль корпоративного сектора в сучасній економічній системі на основі аналізу функцій корпорації;

- проаналізувати агентську проблему в перехідній економіці, використовуючи неоінституціональний підхід до аналізу корпоративної власності;

- розробити принцип та визначити критерії, на основі яких виділити структуру корпоративного сектора;

- визначити особливості становлення корпоративного сектора, основні тенденції і етапи його розвитку в трансформаційній економіці;

- виявити й систематизувати ознаки, що лежать в основі виділення моделі корпоративного сектора, відповідно до яких проаналізувати корпоративний сектор у трансформаційній економіці;

- виявити групи інвесторів корпорацій та шляхи удосконалення системи їх фінансування відповідно до мети розвитку корпоративного сектора на сучасному етапі;

- розробити науково-практичні рекомендації щодо удосконалення механізму корпоративного управління, враховуючи досвід інших країн і можливості впровадження міжнародних стандартів у цій сфері.

Мета й завдання дослідження зумовили його структуру, внутрішню логіку й послідовність розгляду окремих проблем.

Об'єкт і предмет дослідження. Об'єктом дисертаційного дослідження є процеси становлення й розвитку корпоративного сектора в трансформаційній економіці. Предметом дослідження є особливості становлення й тенденції розвитку корпоративного сектора в умовах ринкової трансформації.

Методи дослідження. Дослідження побудоване на основі логіко-діалектичного методу пізнання. При вивченні корпоративного сектора автор користується такими інструментами економічного аналізу, як індукція та дедукція, функціонально-системний і системно-структурний аналіз, визначення прямих і зворотних зв'язків між економічними явищами і процесами, історичний підхід і метод економічного моделювання.

Використані наукові розробки зарубіжних і вітчизняних економістів у галузі економічної теорії корпоративного управління, закони й нормативні акти, що регламентують діяльність корпоративного сектора. Інформаційну базу дослідження склали статистичні дані Держкомстату України, статистичні дані НБУ, звіти Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку, дані періодичних видань з питань функціонування акціонерних товариств у трансформаційній економіці.

Наукова новизна результатів дослідження, отриманих особисто здобувачем, полягає в наступному:

Уперше:

1. Розроблено дуальний принцип структуризації корпоративного сектора за критеріями: а) цільового призначення матеріально-фінансових потоків, відповідно до якого виділено фінансовий, нефінансовий і неприбутковий підсектори; б) характеру здійснюваних операцій, відповідно до якого виділено трансакційний, трансформаційний і неприбутковий підсектори корпоративного сектора.

2. На основі аналізу показників частки корпоративного сектора у валовій доданій вартості, чистій доданій вартості, валовому прибутку, змішаному доході, чистому прибутку, змішаному доході та оплаті праці найманих працівників критерієм періодизації розвитку корпоративного сектора в перехідній економіці обрано частку в чистому прибутку, змішаному доході і на цій основі виділено стагнуючий та прогресивний етапи розвитку.

3. Виявлено специфіку перехідної моделі корпоративного сектора, яка полягає в поєднанні базових характеристик “інсайдерської” моделі (висококонцентрований корпоративний капітал, обмежена роль фондового ринку) з іманентними характеристиками корпорацій за умов трансформації (гіпертрофована роль держави як акціонера, низький ступінь взаємного володіння акціями, зростання фінансової влади іноземних інвесторів).

Отримало подальший розвиток:

4. Концепція зміни цілей діяльності корпорації, відповідно до якої відбувається перехід від повністю економічних (зниження витрат і забезпечення прибутку для власників) через власні цілі корпорації (виживання і зростання) до приорітету соціальних цілей над економічними, проявом яких є трансформація її форм від традиційної (індустріальної) корпорації до форми постіндустріальної організації. Встановлено інверсійний характер зміни цілей діяльності корпорацій в умовах трансформації, коли спостерігається втрата соціальних та частково власних цілей корпорації на користь повністю економічних цілей її власників.

5. Положення про роль корпоративного сектора в сучасній економічній системі, що стає багатовекторною, тобто включає, крім забезпечення зростання виробництва та узгодження інтересів суб'єктів корпоративних відносин, додаткові нові вектори - забезпечення інноваційного розвитку й стимулювання зростання інтелектуального капіталу. Показано, що в трансформаційній економіці ця роль реалізується неповністю.

6. Проблема “принципал - агент” у перехідній економіці, яка перетворюється в новий конфлікт між корпоративними власниками, один з яких одночасно виступає як домінуючий власник і провідний менеджер. Головними чинниками цієї особливості є асиметрія розподілу інформації, нерозвинутість контрактних відносин, що викликає високі трансакційні витрати при обміні та реалізації прав власності.

7. Систематизація і субординація ознак, що лежать в основі виділення моделі корпоративного сектора: історичні особливості формування національного корпоративного капіталу, які відіграють основну роль, зумовлений ними механізм корпоративного управління і контролю, ініціюючий ключовий розподіл ролей учасників корпоративних відносин - інсайдерів або аутсайдерів, законодавчі норми регулювання їх відносин, вимоги розкриття інформації і домінуючі форми фінансування.

8. Визначення стратегічного володіння акціями у трансформаційній економіці на основі синтезу двох критерієв: терміну (короткострокове й довгострокове) і цілей розвитку корпорації (управління фінансовими потоками, отримання прибутку за акціями й перспективний розвиток корпорації), що дозволяє виділити окрему групу інвесторів, зацікавлених у довгостроковому володінні, але з метою управління фінансовими коштами й отримання доходів за акціями.

Теоретична та практична значущість дослідження. Основні положення й висновки дисертаційної роботи можуть бути використані для уточнення можливостей і заходів державної політики при вирішенні завдань ринкового трансформування, розробленні програм подальшої стабілізації економіки України. Результати й положення дисертаційної роботи можуть бути використані також у навчальному процесі у вищих навчальних закладах у курсах “Основи економічної теорії”, “Макроекономіка”, “Корпоративне управління”, “Національна економіка”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення і висновки дисертаційного дослідження були повідомлені й обговорені на п'яти міжнародних наукових та науково-практичних конференціях: “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” (Дніпропетровськ, 2003), “Наука і освіта “2004”” (Дніпропетровськ, 2004), “Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум - 2003”” (Харьков, 2003), “Эволюция научных знаний и современные проблемы экономической теории” (Харьков, 2005), “Інформаційні технології: наука, техніка, технологія, освіта, здоров'я” (Харків, 2005).

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, з'ясовано ступінь її вивчення, сформульовано мету і завдання роботи, визначено предмет та об'єкт дослідження, охарактеризовано методи дослідження, викладено наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне та практичне значення, подано відомості про апробацію результатів дослідження.

Розділ перший "Методологічні основи аналізу корпоративних відносин" складається з трьох підрозділів. У ньому на основі аналізу літературних джерел уточнено поняття “корпорація” та виявлено її основні характеристики, розглянуто генезис концепцій корпорації та еволюцію наукових поглядів до визначення її сутності й ролі в суспільстві, розкрито роль корпоративного сектора в сучасній економічній системі, проаналізовано корпоративну власність, визначені суб'єкти й механізми корпоративного управління.

Дослідження вітчизняних і зарубіжних літературних джерел показало існування деяких розбіжностей при вживанні терміна “корпорація” в економічній теорії внаслідок різноманітних обставин та особливостей правових систем. Автор уточнює зміст поняття “корпорація” та систематизує її характеристики, на основі чого робить висновок про відповідність акціонерних товариств (закритих і відкритих) і товариств з обмеженою відповідальністю, які існують у вітчизняній практиці, поняттю “корпорація”.

На основі вивчення теоретичних концепцій корпорації з моменту її виникнення до сучасного етапу розкривається еволюція цілей її діяльності в ринковій економіці від повністю економічних (забезпечення прибутку для власників) через власні цілі корпорації (виживання й зростання) до пріоритету соціальних. Відповідно до зміни цілей діяльності корпорації трансформується її форма від традиційної до постіндустріальної організації. Початкові підходи розглядали корпорацію як майно, що об'єднується для забезпечення прибутку її власників. Проте подальший історичний розвиток показав, що корпорація з об`єднання, яке спрямоване на здобуття прибутку для своїх власників, перетворилася на квазіорганізацію, яка фактично стала відігравати роль координатора економічного життя держави. Проте в останні десятиріччя розвиток ринків капіталу й поширення міжнародної конкуренції підвищує попит на інновації та якісні зміни в корпорації, що викликає суттєве зростання значущості людського капіталу. Унаслідок цього формуються риси нової “постіндустіальної” корпорації, головним елементом активів якої є соціальний компонент - людський капітал.

Згідно з проведеним дослідженням цілі діяльності корпорації як суб'єктивне відображення її функціонування об'єктивно випливають із сутності корпорації та функцій, які вона виконує в соціально-економічній системі. У свою чергу роль корпоративного сектора в суспільстві безпосередньо визначається цілями діяльності його базової одиниці - корпорації, що змінюються в процесі еволюційного розвитку. В сучасних умовах корпоративний сектор є основним джерелом економічного та соціального прогресу, а також забезпечує інноваційний розвиток і стимулює зростання інтелектуального капіталу. Обернений характер зміни цілей діяльності корпорацій у трансформаційній економіці, який полягає у втраті соціальних та частково власних цілей корпорації на користь цілком економічних цілей її власників, призводить до того, що багатовекторна роль корпоративного сектора реалізується неповністю й не відповідає соціально орієнтованій економіці.

З метою аналізу економічних відносин, у рамках яких економічні суб'єкти реалізують свої права власності, у дослідженні корпоративної власності був використаний неоінституціональний підхід. Відокремлення власності від управління й необхідність делегування управлінських функцій професійним менеджерам породжує агентську проблему, в основі якої лежить протиріччя економічних інтересів. Аналіз корпоративної власності на базі ключових понять нової інституціональної теорії - асиметрія інформації, контракт, опортунізм, трансакційні витрати дозволив виявити специфіку прояву проблеми “принципал - агент” у перехідній економіці. Автор зробив висновок, що в трансформаційній економіці агентська проблема перетворюється в новий конфлікт між корпоративними власниками, один з яких одночасно є й агентом, і принципалом, осереджує у своїх руках “остаточні права” володіння й контролю, визначає всі основні аспекти діяльності корпорації й розпоряджається її матеріальними активами. У дисертаційному дослідженні обгрунтовується, що поєднання функцій власності і функцій управління в однієї особи стало можливим внаслідок таких чинників: асиметрії розподілу інформації, нерозвинутості контрактних відносин, неефективності функціонування інститутів, які виконують функції обмеження, а це викликає високі трансакційні витрати при обміні й реалізації прав власності для міноритарних акціонерів.

Аналіз корпоративної власності в сучасній економіці неможливий без дослідження системи корпоративного управління та контролю, яка становить набір певних норм, правил й механізмів, що забезпечують реалізацію прав акціонерів та узгодження їхніх інтересів. Проблема корпоративного управління та контролю особливо загострюється в період ринкової трансформації, оскільки відносини між корпоративними суб'єктами здійснюються через нелегальні схеми перерозподілу власності, ускладнюються залежністю судових рішень від рішень державних органів влади та невиконанням інститутом банкрутства своїх функцій. Недостатнє забезпечення захисту корпоративних прав акціонерів і відсутність адекватних механізмів регулювання відносин між ними перешкоджає активному залученню інвестицій у корпоративний сектор.

Вирішення цієї важливої проблеми потребує підвищення рівня прозорості інформації про діяльність акціонерних товариств і надання її всім без винятку акціонерам, регулювання процедури емісії акцій з боку державних органів, законодавчого закріплення норм захисту прав акціонерів, комплексного розвитку системи інфорсменту.

Другий розділ “Особливості становлення й основні тенденції розвитку корпоративного сектора в умовах ринкової трансформації” складається з трьох підрозділів. У цьому розділі виявлено особливості становлення корпоративного сектора в трансформаційній економіці, розроблено принцип виділення його структури, проаналізовано ринкові моделі корпоративного сектора та можливості їх впровадження в трансформаційних умовах, а також виявлено основні тенденції розвитку корпоративного капіталу.

Формування корпорацій і корпоративного сектора в цілому - об'єктивний процес, але інверсійний характер ринкової трансформації в Україні визначає певні особливості його становлення, яке проходить інакше, ніж у країнах з природнім ходом становлення ринкових відносин. По-перше, у трансформаційній економіці формування корпорацій відбувалося в основному не класичним шляхом об'єднання капіталів, а шляхом розподілу статутних фондів державних підприємств під час приватизації. По-друге, внаслідок відсутності необхідного корпоративного законодавства, слаборозвинутого фондового ринку та інформаційної закритості компаній - емітентів у процесі становлення корпоративного сектора пасивну роль відігравали зовнішні, у тому числі й інституційні, інвестори. По-третє, усунення держави від контролю над процесом становлення корпоративного сектора, що виявилося, зокрема, в неефективному управлінні своїми корпоративними правами.

Крім того, внаслідок обраних методів приватизації владні повноваження й інформаційні переваги зосереджені у інвесторів - інсайдерів.

З метою визначення структури корпоративного сектора автором конкретизовано характеристики підприємств корпоративного типу:

-можливості об'єднання капіталів і обмеження економічного ризику для окремих учасників;

-жорсткий розподіл власності господарського товариства та власності його учасників;

-обмеження можливостей вилучення капіталів із товариства;

-розмежування власності та економічної діяльності;

-поєднання різноманітних економічних можливостей - умінь, знань, ідей.

Враховуючи різноманітність існуючих видів корпорацій у дисертації розроблено дуальний принцип структуризації корпоративного сектора. Відповідно до цільового призначення матеріально-фінансових потоків виділено фінансовий, нефінансовий і неприбутковий підсектори. Однак даний критерій не враховує розподіл корпорацій щодо наявності в них операцій, які відносяться до сфери виробництва або до сфери обігу. Крім того, згідно із СНС до підсектора неприбуткових корпорацій включаються також соціально-культурні підрозділи нефінансових корпорацій. Тому доцільним є використання ще одного критерію - характеру здійснюваних операцій, відповідно до якого виділено трансакційний, трансформаційний і неприбутковий підсектори корпоративного сектора.

Відображенням ролі корпоративного сектора і його структурних елементів в економіці є частка в таких макроекономічних показниках: валовій доданій вартості; чистій доданій вартості; валовому прибутку, змішаному доході; чистому прибутку, змішаному доході; оплаті праці найманих працівників. Виділена структура корпоративного сектора дозволяє дослідити зміну його ролі упродовж періоду 1996-2003 рр. (див. табл.1).

На основі дослідження зміни ролі корпоративного сектора економіки у 1996-2003рр. обрано критерій періодизації його розвитку в трансформаційний економіці, що має велике значення для визначення подальших тенденцій. Встановлено два етапи розвитку корпоративного сектора: стагнуючий, упродовж якого частка корпоративного сектора в чистому прибутку, змішаному доході не перевищувала 20%, і прогресивний, що характеризується її зростанням.

Таблиця 1. Зміна ролі корпоративного сектора в економіці України (у %)

Розраховано і складено за даними Статистичного щорічника України за 1996 р., с. 29-30; 1997 р., с.25-26; 1998 р., с.46; 1999 р., с. 47; 2000 р., с. 40; 2001, с. 42; 2002 р., с. 42; 2003 р., с. 42.

Детальний розгляд національного корпоративного сектора, проведений автором, показав зростання частки його окремих структурних елементів у 1996-2003 рр., зокрема підсектора нефінансових корпорацій за всіма показниками, а також незначне підвищення частки підсектора фінансових корпорацій - у валовій доданій вартості, у чистій доданій вартості, у валовому прибутку, змішаному доході і в оплаті праці найманих працівників. Одночасно встановлено зниження частки неприбуткових корпорацій за всіма показниками (див. табл. 2).

Подальший аналіз корпоративного сектора виявив стійку тенденцію до високого рівня концентрації власності, що спостерігається практично в усіх країнах з перехідною економікою й створює певні переваги для ефективного управління. Проте автором виявлено дві тенденції в українській економіці, які розвиваються паралельно: з одного боку, скорочується частка держави і кількість міноритарних акціонерів, з другого - спостерігається зміцнення позицій менеджменту та інших великих акціонерів - інсайдерів у структурі капіталу корпорацій. Очевидно, що консолідація корпоративної власності в трансформаційній економіці є закономірною тенденцією. Навіть сьогодні перерозподіл корпоративної власності являє собою процес концентрації первинно набутих прав власності, пов'язаний зі здобуттям контролю над створеними під час приватизації корпоративними підприємствами.

Таблиця 2. Динаміка частки структурних елементів корпоративного сектора України (у %)

Для сучасного стану трансформаційних економік, у тому числі й економіки України, характерним є інсайдерський контроль над корпораціями. На основі дослідження моделей корпоративного сектора, які існують і функціонують у розвинутих країнах, показано, що модель корпоративного сектора визначається історичними особливостями формування корпоративного капіталу. У той же час національна структура корпоративного капіталу визначає внутрішні або зовнішні механізми управління й контролю, ініціює розподіл ролей між учасниками корпоративних відносин, законодавчі норми регулювання їх відносин та форми фінансування. На основі виявлених ознак моделі корпоративного сектора визначено перехідну модель корпоративного сектора, специфіка якої полягає в поєднанні базових характеристик “інсайдерської” моделі з іманентними характеристиками корпорацій за умов трансформації. Аналіз ринкових моделей корпоративного сектора, проведений автором, доповнюється висновком, що на сучасному етапі в національній економіці відсутні необхідні передумови для впровадження англо-американської моделі корпоративних відносин, тому доцільним уявляється розвиток корпоративного сектора за західноєвропейською моделлю.

Функціонування корпоративного сектора значною мірою залежить від розміщення й використання фінансових ресурсів, наявності джерел їх формування, комбінування власного й позикового капіталу. Нестача власних фінансових ресурсів корпорацій у сучасних умовах випливає зі специфіки ринкової трансформації, а саме із особливостей їх формування, у зв'язку з чим на перший план виходить питання про використання зовнішніх джерел фінансування. Проте стримуючими чинниками щодо їх використання є такі: достатньо високий рівень реальних відсоткових ставок, великий ризик і надмірне оподаткування акціонерного капіталу. Отже, саме ці чинники обумовлюють низький обсяг інвестування в капітал корпорацій у трансформаційній економіці порівняно із розвиненими країнами.

Дивідендна політика корпорацій, яка може бути ефективним джерелом фінасування їх капіталу, у вітчизняній практиці є інструментом консолідаціїї контролю з боку домінуючих акціонерів, а це негативно впливає на можливості залучення додаткових фінансових коштів для розвитку корпорації та корпоративного сектора в цілому.

ВИСНОВКИ

Корпоративний сектор економіки, який існує і функціонує впродовж тривалого періоду в країнах з розвинутою ринковою економікою, є відносно новим в Україні та перебуває все ще на стадії становлення.

На основі результатів дисертаційного дослідження розроблено теоретичні положення, які дозволяють підвищити ефективність функціонування існуючого корпоративного сектора в Україні, що має важливе народногосподарське значення. У процесі проведених досліджень автором одержано такі результати.

На сучасному етапі корпоративний сектор в країнах з перехідною економікою не виконує роль, відповідну до мети формування соціально орієнтованої економіки, оскільки процес його становлення відбувався інверсійним шляхом - не на основі об'єднання капіталів, а переважно через розподіл статутних фондів державних підприємств під час приватизації. Обрані методи приватизації, пасивна роль зовнішніх, у тому числі інституційних інвесторів, відсутність контролю над процесом становлення корпоративного сектора з боку держави, наявність інформаційних переваг і владних повноважень у інвесторів - інсайдерів привели до формування конфігурації корпоративного сектора, яка характеризується переважанням кількості товариств з обмеженою відповідальністю й закритих акціонерних товариств над відкритими. А саме така конфігурація корпоративного сектора створює можливості для подальшої консолідації контролю над корпораціями з боку акціонерів - інсайдерів.

За роки реформування в Україні не було створено необхідних інституційних передумов, що сприяли б формуванню та становленню ефективних механізмів корпоративного управління й контролю. У результаті цього агентська проблема суттєво модифікується і перетворюється в новий корпоративний конфлікт між власниками, один з яких поєднує у своїй особі власника і менеджера. З метою підвищення ефективності функціонування корпоративного сектора обгрунтована роль держави, що полягає в розробці комплексу заходів у сфері корпоративного управління, а також прийнятті такого законодавства, яке б гарантувало права та участь акціонерів у власності корпорації й управлінні нею. Рекомендації та пропозиції щодо удосконалення системи корпоративного управління як засобу підвищення ефективності функціонування корпоративного сектора включають такі заходи:

- розвиток культури контракту, що передбачає встановлення певних норм і правил, в основі яких лежать відносини довіри між корпоративними контрагентами;

- формування на основі правових норм адекватної системи інфорсмента, доповненої регулюванням з боку судових установ;

- створення інституту несудового регулювання на основі згоди між корпоративними суб'єктами, які колективно встановлюють норми й правила поведінки, а також контролюють їх виконання;

- запровадження системи стимулювання корпоративних суб'єктів не лише шляхом винагороджень та заохочень, але й через застосування санкцій у разі порушення правил;

- формування прозорої процедури банкрутства шляхом надання дозволу на перетворення несплачених боргових зобов'язань в акції через ринкові механізми продажу;

- забезпечення державного регулювання емісії цінних паперів.

Процеси перерозподілу власності в корпоративному секторі України характеризуються наявністю двох тенденцій, що розвиваються паралельно: з одного боку, скорочується доля держави і кількість міноритарних акціонерів, з другого - спостерігається зміцнення позицій менеджмента й інших великих акціонерів - інсайдерів. При цьому найбільш активними суб'єктами перерозподілу власності залишається менеджмент підприємств, який використовує свій доступ до організаційних та фінансових потоків корпорацій, спрямовуючи їх на придбання власності й захист від появи зовнішнього інвестора. У результаті для інвесторів - аутсайдерів витрати на придбання корпоративної власності та на доступ до права її придбання є необгрунтовано високими. Однак саме інвестори - аутсайдери здатні поліпшити фінансову ефективність підприємств корпоративного сектора.

Тривалість процесів перерозподілу власності за умов відсутності необхідного фінансування, специфічна мотивація багатьох акціонерів, пов'язана з контролем фінансових потоків корпорації, формування складних корпоративних структур і відсутність високоліквідного ринку цінних паперів зумовлюють цілу низку концептуальних питань у подальшому розвитку корпоративного сектора, одним з яких є визначення можливих джерел фінансування корпорацій у трансформаційній економіці. На основі дослідження внутрішніх та зовнішніх джерел фінансування акціонерного капіталу, який є основою функціонування корпоративного сектора, обгрунтовано, що в умовах ринкової трансформації, коли в більшості корпоративних підприємств спостерігається нестача власних коштів, а фондовий ринок існує як ринок корпоративного контролю і не виконує роль джерела фінансування, доцільним є залучення зовнішнього фінансування шляхом випуску корпоративних облігацій, які мають низку переваг порівняно з іншими видами цінних паперів (низький ризик ворожого поглинання, більший термін кредитування, більш гнучка система зобов'язань).

СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Егорова Ю.В. Проблемы становления корпоративной собственности в условиях рыночной трансформации // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” - Харків: НТУ “ХПІ” - № 8-2.- 2002. - С.118-120.

2. Архиереев С.И., Егорова Ю.В. Корпоративный сектор экономики: сущность и структура // Економіка: проблеми теорії і практики. - Дніпропетровськ: ДНУ.

-№ 157.- 2002.- С.19-24. (особистий внесок: розробка структури корпоративного сектора).

3. Егорова Ю.В., Назаренко Е.В., Решетняк Н.Б. Управление изменениями в корпоративном секторе экономики // Вісник Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” - Харків: НТУ “ХПІ”. - № 11-1. - 2002.- С.43-47. (особистий внесок: рекомендації стосовно підвищення ефективності механізмів корпоративного управління).

4. Архиереев С.И., Егорова Ю.В. Особенности финансирования корпораций в трансформационной экономике // Вестник Международного славянского университета. Украинский научно-теоретический журнал - Харьков. - № 5.- 2002.- Т.5.- С.6-7. (особистий внесок: дослідження інвесторів корпорацій в умовах ринкової трансформації).

5. Архиереев С.И., Егорова Ю.В. Исследование базовых рыночных моделей корпоративного сектора в условиях рыночной трансформации // Вісник національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут”. - Харків: НТУ “ХПІ”. - №22. - 2003. - т.2. - С.55-56. (особистий внесок: порівняльний аналіз існуючих ринкових моделей корпоративного сектора і визначення ознак, що лежать в основі виділення моделі корпоративного сектора).

6. Егорова Ю.В. Государственное регулирование корпоративного сектора в условиях рыночной трансформации // Исследование и оптимизация экономических процессов “Оптимум - 2003”. Труды IV Международной научно-практической конференции 11-12 декабря 2003 г. - Харьков: НТУ “ХПИ”, 2003. - С. 128-129.

7. Егорова О.Ю., Егорова Ю.В. Реструктуризация как инструмент финансовой политики корпорации // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції молодих вчених “Фінансово-кредитна система України: проблеми та шляхи їх вирішення” 24 лютого 2003 р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2003. - С. 134-135.

8. Егорова Ю.В., Деркач Н.Ю. Банковские структуры как субъекты корпоративного управления в условиях рыночной трансформации // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта “2004””. Том 7. Банківська система України. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2004. - С. 27-28.

9. Деркач Н.Ю., Егорова Ю.В. Усовершенствование корпоративного управления как фактор развития предприятия // Материалы 1-й международной научно-теоретической конференции “Эволюция научных знаний и современные проблемы экономической теории”, 19-20 апреля 2005 г. - Харьков: ХНУ им.В.Н. Каразина, НФУ, Северо-восточный научный центр НАН и МОН Украины, 2005. - С. 89-90.

Размещено на Allbest.ru