Дослідження ціноутворення ринку монополії
Виникнення та розвиток чистої монополії. Аналіз стратегії монополіста в короткостроковому та довгостроковому періодах. Дослідження теоретичних засад монополістичного ціноутворення. Визначення особливостей цінової політики виключного права однієї особи.
| Рубрика | Экономика и экономическая теория |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 08.11.2015 |
| Размер файла | 45,1 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ РИНКУ ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ
1.1 Виникнення та розвиток чистої монополії
1.2 Стратегія монополіста в короткостроковому та довгостроковому періодах
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОВОЇ СТРАТЕГІЇ МОНОПОЛІСТА
2.1 Особливості ціноутворення
2.2 Монополії в Україні: сфери поширення, проблеми та перспективи розвитку
РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА РОБОТИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
ВСТУП
Сучасний бізнес-простір неможливо уявити без ринків, а ринки, у свою чергу, не можуть функціонувати без конкуренції. Однак, ринки і, відповідно, конкуренція на них не однакові.
Існують ринки недосконалої конкуренції. Така недосконала конкуренція може існувати в умовах чистої монополії, олігополії, монополістичної конкуренції. Проте на особливу увагу заслуговує ринок монополії, оскільки проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки фахівців, але і широких верств населення.
Таким чином, викладене вище зумовлює актуальність теми дослідження.
Об'єктом дослідження курсової роботи виступає діяльності чистої монополії на ринку. Предметом дослідження - ринок чистої монополії, процес та особливості ціноутворення в умовах монополії.
Метою курсової роботи є дослідження ціноутворення ринку монополії. Мета роботи передбачає виконання таких завдань:
o вивчення історичних аспектів ринку чистої монополії;
o визначення стратегії монополіста;
o дослідження теоретичних засад монополістичного ціноутворення;
o визначення особливостей цінової стратегії монополії;
РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ РИНКУ ЧИСТОЇ МОНОПОЛІЇ
1.1 Виникнення та розвиток чистої монополії
Дослідження монополії та особливостей її функціонування є досить актуальними на сьогодні.
Монополія -- виключне право (виробництва, торгівлі, промислу тощо), що належить одній особі, групі осіб (олігополія) чи державі.
Монопольне утворення -- підприємство, об'єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.
Термін «монополя» походить від грецьких слів («mono» -- один, «poleo» -- продаю) -- наявність одного продавця товару чи послуги на ринку. Це монополія одного підприємства або продавця.
Історія монополій нерозривно пов'язана з розвитком тих процесів, які на кожному етапі прискорювали зростання монополізації господарства, надаючи йому нових форм. До числа найважливіших з них відносяться зростання акціонерної власності, нова роль банків і розвиток системи участі, монополістичні злиття як спосіб централізації капіталу, еволюція форм капіталістичних об'єднань і новітні форми об'єднань. Кожен з цих процесів має самостійне значення в розвитку сучасного капіталізму. І разом з тим кожен з них по-своєму прискорював розвиток монополізації господарства.
Перші монополістичні об'єднання виникли ще в ХV-ХVІ ст. Проте на той час вони функціонували переважно у сфері обігу і не впливали суттєво на процес відтворення. Панівне становище монополії як господарські структури капіталістичного суспільства стали займати наприкінці ХІХ - початку ХХ ст.
Монополії з'явилися і в Росії, але їхній розвиток був своєрідним. Перші монополії утворилися в 80-х роках XIX століття. Своєрідність розвитку полягала в безпосередньому втручанні державних органів у створення і діяльність монополій в галузях, що забезпечували потреби державного господарства, чи мали особливе значення в його системі (металургія, транспорт, машинобудування, нафтова і цукрова промисловість). Це призвело до раннього виникнення державно - монополістичних тенденцій. У 80-90 роках діяло не менше 50 різних союзів і угод у промисловості і на водному транспорті. Монополістична концентрація відбувалася і в банківській справі. Прискорюючи вплив на процес монополізації надав іноземний капітал. До початку ХХ століття роль монополій в економіці була не велика. Вирішальний вплив на їх розвиток надав економічна криза 1900-1903 рр. Монополії поступово охоплювали найважливіші галузі промисловості, у яких був монополізований збут при збереженні їх учасниками виробничої та фінансової самостійності.
З цього часу становлення монополій економісти поділяють на три етапи:
1 етап - зародження монополій (період розвитку вільної конкуренції);
2 етап - активний розвиток монополій (цей процес охоплює період після економічної кризи 1873);
3 етап - утвердження монополій (цей процес пов'язаний з економічним зростанням наприкінці ХІХ ст. і кризи 1900-1903рр.).
Сучасна теорія виділяє три типи монополій:
1) монополія окремого підприємства;
2) монополія як форма змови (угоди);
3) монополія, що ґрунтується на диференціації продукту;
Методи концентрації і централізації капіталу, що застосовувалися в ХІХ столітті, не забезпечували достатнього зосередження капіталу для ефективного масового виробництва. Концентрація виробництва, створення нових найбільших заводів і фабрик вимагали різкого розширення рамок капіталістичної власності. Способи такого швидкого розширення розмірів капіталістичної власності, що знаходиться під єдиним контролем, існував давно, але лише під впливом швидкого зростання продуктивних сил вони отримали широке розповсюдження і вирішальне значення. Це, в першу чергу, акціонерна форма організації капіталістичних компаній.
Розвиток усіх видів монополістичної концентрації неухильно веде до того, що все більша частина національного доходу і національного багатства країн зосереджується в руках «жменьки» найбільших монополій.
Монополії - великі господарські об'єднання (картелі, синдикати, трести, концерни і так далі), що знаходяться в приватній власності (індивідуальної, груповий або акціонерної) і здійснюють контроль над галузями, ринками та економікою на основі високого рівня концентрації виробництва і капіталу з метою встановлення монопольних цін і вилучення монопольних прибутків. Панування в економіці служить основою того впливу, який монополії надають на всі сфери життя країни.
Монополія (від грець. «моно» - один, «поліпро» - продаю) являє собою ринкову структуру, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар'єрів для входу конкурентів на ринок. Відповідно, що підприємство в умовах монополії зветься монополістом, а ринок, на якому діє монополіст, - монопольним ринком.
Ринок, де суворо виконуються всі умови, зветься чистою монополією. В певному сенсі чиста монополія, як і досконала конкуренція, існує скоріше як наукова модель, а не в реальній дійсності (в масштабах країни практично не зустрічається). Але якщо розглядати невелике містечко, де є, наприклад, всього один хлібозавод, одна поліклініка, одна школа тощо, то абсолютна (або чиста) монополія є типовою для будь-якої країни.
Ринок чистої монополії -- це такий тип побудови ринку, на якому продукцію пропонує один продавець. Підприємство-монополіст має задовольнити всіх потенційних покупців певного товару в межах даного ринку, і тому це підприємство ототожнюється з галуззю. В широкому розумінні монополя -- це така ситуація, за якої продавців (виробників) настільки мало, що кожний з них може впливати на загальний обсяг попиту та ціну продукції, що реалізується.
Формування і зростання монополій історично нерозривно пов'язані переростанням капіталу вільної конкуренції в монополістичний капіталізм. В області господарських відносин капіталістичний зростання монополій призвів до посилення їх диктатури і панування. Досконала конкуренція і «чиста» абсолютна монополія ? ??це теоретичні абстракції, які висловлюють дві полярні ринкові ситуації, два логічних краї. «...Монополії є пряма протилежність вільної конкуренції...»(В.І. Ленін «Повне зібрання творів»).
Монополії завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів створюють можливості для прискорення технічного прогресу. Однак, ці можливості реалізуються в тих випадках, коли у фірми-могополіста є конкуренти, або коли таке прискорення сприяє вилучення монопольно-високих прибутків.
В умовах чистої монополії галузь складається з одного підприємства, тобто поняття «підприємство» і «галузь» стають тотожними.
Головними ознаками ринку чистої монополії:
-- відсутність досконалих замінників продукції фірми-монополіста;
— неможливість входження на ринок інших фірм;
— велика кількість покупців на ринку;
— досконала інформованість щодо цін, фізичних ознак товару, інших параметрів ринку.
Суб'єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товарів, якщо:
— на цьому ринку немає жодного конкурента;
— немає значної конкуренції внаслідок обмеженої можливості доступу інших підприємств на ринок;
— частка підприємства на ринку продукції перевищує 35 % і суб'єкт господарювання не довів, що зазнає значної конкуренції.
1.2 Стратегія монополіста в короткостроковому та довгостроковому періодах
У короткостроковому періоді монополіст, як і інші виробники, може отримувати прибуток, намагаючись максимізувати його, чи мати збитки, намагаючись їх мінімізувати, визначаючи обсяг виробництва за правилом MR=MC. Точка перетину цих кривих (див. рис. 1) показує оптимальний обсяг виробництва Q*. Йому відповідає ціна P*, для знаходження якої монополіст використовує криву попиту (точка А на лінії попиту).
Оскільки лінія попиту на продукт фірми-монополіста має спадний характер, то щоб збільшити обсяги продаж монополіст повинен знизити ціну не тільки на додаткову одиницю продукції, а й на весь обсяг продаж.
Фірма-монополіст одночасно приймає рішення про обсяг випуску і про ціну продукції. Для оптимізації обсягу виробництва монополіст використовує універсальне правило граничного випуску.
На зображено процедуру вибору оптимального обсягу виробництва монополії за методом порівняння граничного виторгу і граничних витрат. Якщо фірма вирішить виробляти, то вона максимізуватиме прибуток на обсязі, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. Визначивши оптимальний обсяг випуску, монополія використовує криву попиту для знаходження ціни. Крива попиту показує, яку ціну бажали б заплатити покупці за запропонований обсяг продукції.
Якщо на оптимальному обсязі випуску ціна перевищує величину середніх сукупних витрат, монополія максимізує економічний прибуток. Сукупний прибуток монополії можна розрахувати за відомою нам загальною формулою:
.
На прибуток чисельно дорівнює площі прямокутника.
У короткостроковому періоді монополіст, як і конкурентна фірма, здійснює виробництво, доки покриває свої змінні витрати, тому деякий час монополія також може працювати з мінімальними збитками. Мінімальні збитки виникають у випадку, коли за оптимального обсягу випуску монопольна ціна нижча, ніж середні сукупні витрати, але вища за середні змінні витрати. Таке становище може виникнути, коли фірма залишається єдиним виробником товару, попит на який ще існує, але є досить незначним.
У короткостроковому періоді монополіст, як і інші виробники, може отримувати прибуток, намагаючись максимізувати його, чи мати збитки, намагаючись їх мінімізувати, визначаючи обсяг виробництва за правилом MR=MC. Точка перетину цих кривих (див. рис. 1) показує оптимальний обсяг виробництва Q*. Йому відповідає ціна P*, для знаходження якої монополіст використовує криву попиту (точка А на лінії попиту).
Така ціна завжди вище за граничні витрати тому, що за умови чистої монополії MR<P , а у точці рівноваги MR=MC, тому MC<P.
При оптимальному обсязі Q* ціна P* >ATC*, тому монополія максимізує економічний прибуток, величина якого дорівнює площині прямокутника, який заштриховано площина прямокутника, який заштриховано (див. рис. 1)
В умовах досконалої конкуренції за будь-якої ціни фірма випускала і пропонувала на продаж такий обсяг продукції, щоб граничні витрати дорівнювали ціні. Тоді крива пропозиції просто співпадала з кривою МС. Але в умовах монополії фірма вирівнює граничні витрати не з ціною, а з граничною виручкою. А оскільки гранична виручка цілком визначається характером попиту на товар (конфігурацією кривої попиту), то для одного і того ж обсягу, в залежності від попиту на товар, може встановитися різна ціна товару (рис. 2а), як і при одній і тій же ціні фірма-монополіст може випускати різні обсяги товару (рис. 2.б). Отже, в умовах монополії фірма не може забезпечити однозначного співвідношення Р і Q*, тобто для фірми-монополіста неможливо побудувати криву пропозиції.
Монополіст визначає випуск, орієнтуючись на криву попиту. Змінюючи обсяги, може знаходити таку ціну, яка буде максимізувати прибуток. Щоб зберегти високу ціну, монополія може зменшити обсяг пропозиції.
Як і для конкурентної фірми, для монополії існують також умова беззбитковості коли P = ATC і умова закриття, коли P ? AVC. У всіх випадках, коли ціна нижча за, середні змінні витрати для будь-якого рівня випуску, найкращим стратегічним рішенням для монополіста у короткостроковому періоді буде припинення виробництва. Однак ситуації збитковості і закриття для монополії трапляються досить рідко.
Довгостроковим періодом називають такий період, протягом якого виробничі потужності можуть бути пристосовані до умов попиту і витрат. Якщо умови діяльності несприятливі для фірми, то вона може піти з ринку (галузі). З іншого боку, нові фірми можуть увійти на ринок (галузь) у разі сприятливих умов. Таким чином, кількість фірм в галузі в довгостроковому періоді є змінною величиною.
У довгостроковому періоді монополіст, так само, як і конкурентна фірма, виробляє продукцію лише тоді, коли окупає всі сукупні витрати. Монополія обирає найбільш прибуткові масштаби виробництва для свого перспективного розвитку. При цьому вона орієнтується на довгострокові прогнози щодо ринкового попиту на продукцію.
Для монополії не властивий парадокс прибутку. Завдяки бар'єрам входження в галузь монополія і в довгостроковому періоді зберігає економічний прибуток.
Фірма-монополіст може змінювати масштаб свого виробництва в довгостроковому періоді з тим, щоб добитися максимально можливої величини прибутку, якщо тільки характер попиту і витрат такий, що отримання цього прибутку в принципі можливе. На рис. 3 зображена довгострокова рівновага фірми-монополіста: LМС і LАС - криві довгострокових граничних та середніх витрат.
У довгостроковому періоді фірма отримує економічний прибуток, обираючи в якості довгострокового стану таке положення рівноваги в короткостроковому періоді, при якому фірма отримувала б найбільший прибуток.
P* >LMC=LACmin - умова рівноваги у довгостроковому періоді.
Ринкові сили в умовах монополії не вимагають фірму вести виробництво з мінімальними довгостроковими середніми витратами ( на відміну від досконалої конкуренції).
Тому в довгостроковому періоді кожна фірма може вибрати і реалізувати найбільш ефектний варіант виробництва.
Той факт, що прибуток типової фірми в довгостроковому періоді рівний нулю, зовсім не означає, що у підприємців немає стимулу до продовження свого бізнесу.
Якщо деяка фірма запровадила прогресивну технологію з нижчими витратами, ніж у конкурентів, то вона отримує надприбуток. З часом інші фірми упровадять ту ж технологію, унаслідок чого ринкова ціна знизиться, і економічний прибуток фірми-новатора також стане нульовим.
Конфігурація кривої попиту галузі в довгостроковому періоді залежить від того, чи змінюється, а якщо так, то як, положення кривої середніх довгострокових середніх витрат типової фірми в результаті зміни галузевого випуску.
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОВОЇ СТРАТЕГІЇ МОНОПОЛІСТА
2.1 Особливості ціноутворення
Існування на ринку монополії різноманітних вхідних бар'єрів є джерелом монопольної влади. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ціни. Тому фірма-монополіст є ціноутворювачем, тобто встановлює ціни на ринку. Однак це не означає, що монополіст може назначити будь-яку високу ціну, якщо його метою є максимізація прибутку. монополія стратегія ціновий політика
Щоб максимізувати прибуток, монополіст повинен спочатку визначити як характеристики ринкового попиту, так і свої витрати. Оцінка попиту і витрат є вирішальною в процесі прийняття фірмою економічного рішення. Маючи такі відомості, монополіст повинен визначитися щодо обсягів виробництва і продажу. Ціна за одиницю продукції, що одержується монополістом, встановлюється в залежності від кривої ринкового попиту -- це означає, що монополіст може встановити ціну і визначити обсяг виробництва у відповідності з характером ринкового попиту.
Монополісти з метою збільшення свого прибутку використовують цінову дискримінацію -- принцип ціноутворення, коли той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами. При цьому відмінності в цінах не відображують відмінності у витратах, необхідних для постачання товару або обслуговування споживачів. Тому не будь-яка різниця в цінах є дискримінаційною, а єдина ціна не завжди свідчить про відсутність цінової дискримінації. Так, наприклад, ціни постачання, що повністю враховують відмінності у транспортних витратах серед споживачів, розташованих на різних відстанях від постачальника, не є дискримінаційними. Навпаки, коли постачання здійснюється самим постачальником, єдина ціна для всіх різновіддалених споживачів може розглядатися як дискримінаційна.
Для впровадження цінової дискримінації необхідно виконання двох умов:
1. Існує формальна ознака, за якою можна розрізняти категорії споживачів.
2. Благо не можна перепродавати.
В залежності від умов, що забезпечують можливість встановлення різних цін на одне й теж саме благо, виділяють різні види цінової дискримінації.
В залежності від механізму формування і дії розрізняють три види цінової дискримінації.
Цінова дискримінація першого ступеню, або абсолютна цінова дискримінація існує тоді, коли кожному споживачеві встановлюють індивідуальну ціну на рівні його готовності платити за благо.
Цінова дискримінація другого ступеню полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу. Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, використовує спадаючу криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити при збільшенні обсягу.
Цінова дискримінація третього ступеню (на сегментованих ринках) запроваджується монополістом тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів з різною еластичністю попиту, тобто визначити так звані елементи ринку.
Сукупний монопольний прибуток у випадку запровадження дискримінації дорівнюватиме площі трикутника PCBEC, тоді як споживачі зовсім не отримають чистої вигоди. Щоправда, така дискримінація має і позитивну рису - збільшення ринкового обсягу з QM до ефективного рівня QC.
Цінова дискримінація другого ступеня полягає у встановленні рівня ціни в залежності від обсягів продажу (рис. 2.1.2). Цей спосіб дискримінації, як і в попередньому випадку, використовує спадну криву ринкового попиту, що відбиває зменшення готовності покупця платити при збільшенні обсягу.
Так, обсяг QA споживачі готові придбати за ціною PA, при збільшенні партії товару до QВ додатковий обсяг (QВ - QА) вони готові придбати за нижчою ціною PB, наступну партію товару (обсяг QF - QB) - ще дешевше - за ціною PF. При монопольному ціноутворенні було б реалізовано обсяг QM за ціною PM. Спроба продати обсяг QF за єдиною ціною PF принесла б фірмі менший прибуток, ніж максимальний монопольний (при продажу QМ за ціною РМ).
Запровадження дискримінації (у наведеному прикладі - встановлення трьох різних цін у залежності від обсягів продажу) дозволяє збільшити прибуток від продажу обсягу QF навіть порівняно з монопольним прибутком. Така цінова політика поширена на ринках електроенергії. Отже, і в цьому випадку дискримінація дає змогу збільшити сукупну виручку і прибуток монополіста.
Цінова дискримінація третього ступеня (на сегментованих ринках) запроваджується тоді, коли можна виділити кілька окремих груп споживачів (наприклад, дві групи - А і В), які відрізняються одна від одної своїм попитом, отже і еластичністю попиту, тобто коли можна сегментувати ринок.
У випадку двох груп споживачів - А і В, які відрізняються одна від одної своїм попитом (DA i DB), отже й еластичністю попиту матимемо два відповідних сегменти ринку.
Монопольний випуск QM встановлюється згідно з умовою MRA+B=MC, де MRA+B ? об'єднана крива граничної виручки, що визначається сукупним попитом усіх споживачів (рис. 2.1.3в).
Для максимізації прибутку треба, щоб MRA і MRB були рівними (інакше прибуток буде зростати при продажі додаткової одиниці на ринку з вищою граничною виручкою). Для групи споживачів А утворюється один ринок із ціною PA, за якою можна продати обсяг QA, для групи споживачів B утворюється свій ринок із ціною PB і обсягом продажу QB; QA+QB=QM.
Це найпоширеніший варіант цінової дискримінації, який застосовується, скажімо, на ринках авіаперевезень, на залізниці. Звичайно, і в цьому випадку монополіст отримує можливість збільшити власні прибутки.
2.2 Монополії в Україні: сфери поширення, проблеми та перспективи розвитку
Негативною особливістю монополії є встановлення завищених цін на товари і послуги. У свою чергу це призводить до заборгованості споживачів, насамперед монополій інших галузей. Необхідне створення ефективного державного регулювання, яке б змогло підвищити ефективність їх функціонування. Для підвищення ефективності діяльності природних монополій необхідне створення конкурентного середовища, вдосконалення механізму ціноутворення.
Економічними наслідками діяльності монополій можна вважати те, що монополіст витрачає менше на виробництво через зростання обсягів виробництва, також монополіст може здійснювати великомасштабні дослідження. Неефективна робота монополіста може призвести до підвищення ціни продукції, також монополіст може зловживати своєю владою, встановлювати демпінгові ціни.
Відповідно до чч. 1-3 ст. 27 ГК України монопольним визнається домінуюче становище суб'єкта господарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб'єктами обмежувати конкуренцію на ринку певного товару (робіт, послуг). Монопольним є становище суб'єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує розмір, встановлений законом. Монопольним може бути визнане також становище суб'єктів господарювання на ринку товару за наявності інших умов, визначених законом.
Держава регулює діяльність монополій. Антимонопольний комітет у свою чергу здійснює державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захищає інтереси підприємців від зловживань монопольним положенням і недобросовісної конкуренції. Здійснюється заборона злиття фірм, якщо їх сукупна частка становить 35%. (Згідно з методикою Антимонопольного комітету України, монополіст - це фірма, частка ринку якої більше 35%). Також здійснюється заборона зловживання монополістом своєю владою шляхом введення штрафних санкцій чи примусове роз'єднання. Крім того здійснюється регулювання природних монополій (цін і якості продукції).
В Україні великі підприємства були і повинні залишатися основними в розвитку економіки. Великі монополії роблять великий внесок у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. Монополія часто розповсюджує нові, більш прогресивні форми і методи господарювання. Монополіст може бути інноваційно активнішим, ніж фірма в конкретній сфері, може мати більшу схильність до інвестування.
Антимонопольний комітет України -- державний орган із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності. Заснований у 1993 році.
Згідно до статті 1 Закону України про «Антимонопольний комітет України»: Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.
Згідно до статті 3 Закону України про «Законодавство України про природні монополії»: Законодавство України про природні монополії складається з цього Закону, Повітряного кодексу України (3167-12), Кодексу торговельного мореплавства України (176/95-ВР), законів України «Про захист економічної конкуренції» ( 2210-14), «Про Антимонопольний комітет України», «Про транспорт» (232/94-ВР),, «Про телекомунікації», «Про поштовий зв'язок», «Про трубопровідний транспорт» (192/96-ВР), «Про залізничний транспорт» (273/96-ВР ), «Про захист від недобросовісної конкуренції», «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» (2479-17), «Про електроенергетику» (575/97-ВР), інших законів України, що встановлюють особливості здійснення підприємницької діяльності у сферах природних монополій. (частина перша статті 3 із змінами, внесеними згідно із Законами України від 20.11.2003 р. N 1294-IV, від 31.05.2005 р. N 2599-IV).
Відповідно до статті 5 Закону України про «Сфери діяльності суб'єктів природних монополій»:
1. Відповідно до цього Закону регулюється діяльність суб'єктів природних монополій у таких сферах:
o транспортування нафти і нафтопродуктів трубопроводами;
o транспортування природного і нафтового газу трубопроводами; (Абзац третій частини першої статті 5 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4998-VI ( 4998-17 ) від 21.06.2012);
o розподіл природного і нафтового газу трубопроводами; (Частину першу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4998-VI ( 4998-17 ) від 21.06.2012);
o зберігання природного газу в обсягах, що перевищують рівень, який встановлюється умовами та правилами здійснення підприємницької діяльності із зберігання природного газу (ліцензійними умовами); (Частину першу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 2467-VI ( 2467-17 ) від 08.07.2010);
o транспортування інших речовин трубопровідним транспортом;
o передачі електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами; (Абзац сьомий частини першої статті 5 в редакції Закону N 4998-VI ( 4998-17 ) від 21.06.2012);
o розподілу електричної енергії (передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами; (Частину першу статті 5 доповнено новим абзацом згідно із Законом N 4998-VI ( 4998-17 ) від 21.06.2012);
o користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування;
o управління повітряним рухом; (Абзац частини першої статті 5 виключено на підставі Закону N 1280-IV ( 1280-15 ) від 18.11.2003);
o централізованого водопостачання та водовідведення;
o транспортування теплової енергії; (Абзац частини першої статті 5 в редакції Закону N 2479-VI ( 2479-17 ) від 09.07.2010);
o спеціалізованих послуг у річкових, морських портах, морських рибних портах та аеропортах ( 590-2010-п ) відповідно до переліку, визначеного Кабінетом Міністрів України; (Абзац частини першої статті 5 в редакції Закону N 4709-VI ( 4709-17 ) від 17.05.2012);
o захоронення побутових відходів. (Частину першу статті 5 доповнено абзацом згідно із Законом N 5400-VI ( 5400-17) від 02.10.2012).
2. Зведений перелік суб'єктів природних монополій ведеться Антимонопольним комітетом України на підставі реєстрів суб'єктів природних монополій у сфері житлово-комунального господарства, що формуються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, а в інших сферах, в яких діють суб'єкти природних монополій, ? національними комісіями регулювання природних монополій у відповідній сфері або органами виконавчої влади, що здійснюють функції такого регулювання до створення зазначених комісій. (Частина друга статті 5 в редакції Закону N 4910-VI ( 4910-17 ) від 07.06.2012).
Деякі вчені вважають, що монополія виникає випадково, інші - що монополія це кінцевий результат розвитку підприємства. Розподіл монополії на відкриті, закриті та природні дуже умовний. Деякі підприємства в Україні можуть належати одночасно до кількох видів, але можна вважати, що практично всі монополії відкриті. Якщо ж виробництво продукції однією фірмою обходиться суспільству дешевше, ніж кількома, то галузь є природною монополією. Цей вид монополії вигідний для суспільства.
Суб'єкт природної монополії ? суб'єкт господарювання (юридична особа) будь-якої форми власності, який виробляє (реалізує) товари на ринку, що перебуває у стані природної монополії; (Абзац четвертий частини першої статті 1 із змінами, внесеними згідно із Законом N 4910-VI ( 4910 - 17 ) від 07.06.2012).
Перелік деяких суб'єктів господарювання, що займають монопольне становище на загальнодержавному ринку України, подано в табл. 2.2.1.
Суб'єкти монополій
Таблиця
|
Вид економічної діяльності |
Суб'єкт підприємницької діяльності |
Товарна група |
|
|
Виробництво та розподілення електроенергії |
Державне підприємство "Національна енергетична компанія "Укренерго" Міністерство палива та енергетики |
Передача електричної енергії магістральними та міждержавними електричними мережами |
|
|
Наземний транспорт |
Державна адміністрація залізничного транспорту України (Укрзалізниця), Міністерство транспорту та зв'язку у складі: 6 залізниць та інші об'єднання, підприємства, установи і організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язком України згідно з постановою Кабміну від 29 лютого 1996 р. № 262 |
Послуги користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзалами та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування |
|
|
Діяльність трубопровідного транспорту з транспортування газу |
Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", Міністерство палива та енергетики в особі: Дочірня компанія "Укртрансгаз" |
Транспортування природного газу магістральними газопроводами |
|
|
Діяльність авіаційного пасажирського транспорту, підпорядкованого розкладу |
Державне підприємство обслуговування повітряного руху України (Украерорух) Державіаслужба України |
Послуги управління з аеронавігаційного обслуговування повітряних суден |
|
|
Функціонування водної транспортної інфраструктури |
Відкрите акціонерне товариство "Одеський державний припортовий завод", Фонд Держмайна України |
Спеціалізовані послуги транспортного терміналу з прийому, охолодження, зберігання та перевантаження аміаку |
|
|
Пошта та зв'язок |
Українське державне підприємство поштового зв'язку "Укрпошта"Міністерство транспорту та зв'язку України |
Універсальні послуги поштового зв'язку |
|
|
Зв'язок |
Концерн "РРТ", Міністерство транспорту та зв'язку України |
Послуги користування радіорелейними каналами зв'язку |
|
|
Зв'язок |
Відкрите акціонерне товариство "Укртелеком", Міністерство транспорту та зв'язку України |
Місцевий телефонний зв'язок |
Крім здійснення процесу демонополізації, антимонопольна служба покликана боротися зі зловживаннями. Така боротьба може бути ефективною тільки за активної участі споживачів. Тому широкі маси населення повинні розуміти практичне значення антимонопольної політики в повсякденному житті. Допомогти в цьому повинна насамперед преса й інші засоби масової інформації.
Таким чином, на сьогодні існує проблема монополізму в Україні. Велика кількість монополістичних підприємств є збитковими, що негативно впливає на розвиток економіки в цілому. Тому необхідне ефективне регулювання діяльності монополістів, проведення антимонопольної політики, яка полягає в забезпеченні якості та конкурентоспроможності продукції та послуг, створенні гнучкої системи надання підприємцям кредитів та фінансової допомоги; знятті бар'єрів вступу на ринки нових підприємств; створенні системи довідково-консультативних послуг, створенні доступних цін, сприятливого режиму для функціонування підприємств; стимулюванні підприємств скорочувати витрати і залучати інвестиції, створенні нових підприємств.
Провівши дослідження щодо діяльності ринку чистої монополії та механізму ціноутворення в умовах монополістичного ринку, можемо зробити наступні висновки:
o Монополія - це ринкова структура, яка характеризується наявністю одного продавця та багатьох покупців, відсутністю близьких замінників для даного товару, існуванням бар'єрів для входу конкурентів на ринок.
o Існування різноманітних вхідних бар'єрів є джерелом монопольної влади. Монопольна (ринкова) влада полягає у здатності фірми впливати на ринкову ціну. Конкурентна фірма позбавлена ринкової влади. Чистий монополіст має абсолютну ринкову владу, його здатність впливати на ціну обмежує лише попит споживачів. Тому фірма-монополіст є ціно утворювачем, тобто встановлює ціну на ринку.
o Монополісти з метою збільшення свого прибутку досить широко використовують цінову дискримінацію - принцип ціноутворення, коли той самий товар або послуга продається різним категоріям покупців за різними цінами.
o Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Антимонопольний комітет України встановлює перелік природних монополій як за областями, так і на загальнодержавному рівні.
o За даними Антимонопольного комітету України найбільш монополізованими залишаються окремі галузі паливно-енергетичного комплексу, галузі транспорту та зв'язку, житлово-комунального господарства. Рівень монополізації основних галузей економіки на початок 2011 року порівняно з 2010 роком зменшився у 29 галузях.
o Економічними наслідками діяльності монополій можна вважати те, що монополіст витрачає менше на виробництво через зростання обсягів виробництва, також монополіст може здійснювати великомасштабні дослідження.
РОЗДІЛ 3. РОЗРАХУНКОВА ЧАСТИНА РОБОТИ
Варіант 9
Постійні витрати = 70
Змінні витрати: 75, 105, 125, 140, 153, 173, 204, 254, 324, 426
|
Обсяг попиту на продукцію |
1 |
2 |
3 |
4 |
5 |
6 |
7 |
8 |
9 |
10 |
|
|
Ціни |
130 |
120 |
110 |
100 |
90 |
80 |
70 |
60 |
50 |
40 |
Згідно графіка 1:
· Фірма одержує максимальний прибуток, якщо виробляє 6 одиниць продукції (точка перетину кривих MR і MC - точка A);
· Ціна дорівнює 80 грш. од. (ціна визначається відповідною точкою на кривій попиту - точка В);
· Ціна продукції не перевищує середні сукупні витрати (АТС < РВ , АТС6 = 40,5 грош.од., РВ = 80 грош.од.), тому фірма буде одержувати економічний прибуток (237 грош.од.);
А. При підвищенні залізничних тарифів, крива середніх сукупних змінних витрат AVC та середніх сукупних витрат ATC підніметься вгору із затуханням;
Б. Із підвищенням цін енергоносіїв, що використовуються на виробництві, криві AVC та ATC підніметься вгору із затуханням;
В. При скороченні управлінського персоналу, крива середні постійні витрати AFC підніметься вгору;
Г. При звільненні частини робітників, крива середніх сукупних змінних витрат AVC підніметься вгору, а крива граничних витрат MC опуститься вниз;
Д. Зростанні орендної плати за приміщення офісу фірми, приведе до зсуву середніх постійних витрат AFC і кривої середніх сукупних витрат ATC вгору;
Висновок: фірма залишається в галузі і виробляє продукцію в обсязі 6 одиниць, при якому вона максимізує прибуток.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Господарський Кодекс України: чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 10 верес. 2013 року.: (ОФІЦ. ТЕКСТ). - К.: Паливода А. В., 2013. - 208 с. - (Кодекси України);
2. Закон України про «Сфери діяльності суб'єктів природних монополій»;
3. Закон України про «Законодавство України про природні монополії»;
4. Базилевич В., Лук'янов В., Писаренко Н., Квіцинська Н. Мікроекономіка: опорний конспект лекцій. ? К.: Четверта хвиля, 1998. ? 248 с.
5. І. М. Павленко, Мікроекономіка. Навчальний посібник. - К: Центр навчальної літератури, 2006. - 288 с.
6. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка: [Навчальний посібник] / За ред. О.Я. Базілінської. ? 3-тє вид. випр. ? К.: «Центр учбової літератури», 2009. ? 352 с.
7. Горобчук Т.Т. Мікроекономіка: Навчально-методичний посібник. ? Київ: ЦУЛ, 2002. ? 236 с.
8. Економічна теорія: Макро- та мікроекономіка: Навч. посібник / За ред. З.Г. Ватаманюка та С.М. Панчишина. ? 2-ге вид., доп. ? Львів: Інтереко, 1998. ? 474 с.;
9. Косік А.Ф., Гронтковська Г.Е. Мікроекономіка: [Навчальний посібник] / А.Ф. Косік, Г.Е. Гронтковська. ? Рівне: УДУВГП, 2004. ? 400 с.;
10. Лісовий А.В. Мікроекономіка: Навчальний посібник. ? К.: Центр навчальної літератури, 2003. ? 208 с.;
11. Макконнелл Р., Брю С.Л. Экономикс. ? К.: Хагор-Демос, 1993. ? 1236 с.;
12. Околович О.М. Особливості функціонування монополізованих ринків в Україні // Економічний простір. ? №24. ? 2009. с. 45-52;
Размещено на Allbest.ru
...Подобные документы
Ознаки монополії як складової ринку, її проблеми та причини виникнення. Криві попиту конкурентної фірми і монополії, середній виторг та максимізація прибутку. Визначення монополістом ціни й обсягу виробництва. Ефективність антимонопольного законодавства.
курсовая работа [235,3 K], добавлен 27.09.2011Реалізація монопольної влади на основі цінової стратегії монополії. "Витрати плюс" як принцип монополістичного ціноутворення. Приблизне правило ціноутворення. Показник "відносної націнки" - індекс Лернера. Види цінової дискримінації.
реферат [11,5 K], добавлен 07.08.2007Економічна сутність, причини виникнення та мікроекономічна модель монополії, наслідки її впливу на соціально-економічне середовище. Переваги та недоліки монополії у порівнянні з ринком досконалої конкуренції. Аналіз ціноутворення в умовах монополії.
курсовая работа [655,5 K], добавлен 07.08.2013Методи і види ціноутворення в умовах конкуренції, монополії та олігополії. Аналіз рентабельності і фінансової стійкості підприємства. Особливості технології виробництва і системи менеджменту на ВАТ "ХТЗ". Розрахунок продажної ціни на товари та послуги.
дипломная работа [280,1 K], добавлен 08.11.2010Визначення і дослідження сутності ринку, інфраструктури ринкового господарства, механізму функціонування ринку. Характеристика ринкової інфраструктури України в сучасних умовах. Основні ознаки ринку, сутність та аналіз поведінки фірми-монополіста.
курсовая работа [368,6 K], добавлен 23.02.2011Сутність, принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки, види ціноутворення. Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація". Метод мінімальних витрат, надбавки до ціни, цільового ціноутворення.
курсовая работа [76,7 K], добавлен 20.09.2013Економічна сутність монополії. Світовий досвід та вітчизняна практика антимонопольного регулювання. Особливості функціонування та аналіз політики ціноутворення і прибутковості "Хмельницьк-теплокомуненерго". Вплив держави на дискримінаційне ціноутворення.
курсовая работа [214,6 K], добавлен 14.08.2011Характеристика монополії як ринкової структури. Ціна та її формування на конкурентному ринку. Попит на продукцію монопольної фірми. Максимізація прибутку фірмою-монополістом. Державна політика по відношенню до монополії, напрямки регулювання діяльності.
курсовая работа [508,8 K], добавлен 24.12.2012Вивчення методів ціноутворення на міжнародному ринку. Аналіз факторів ціноутворення на експортовану продукцію. Розробка бізнес-процесу цінової політики на експортовану продукцію металургійного підприємства, оцінка економічного ефекту даних заходів.
дипломная работа [816,2 K], добавлен 11.10.2014Аналіз становлення системи ціноутворення в агропромисловому комплексі України. Особливості ціноутворення в країнах із розвинутою економікою. Процес формування і реалізації механізму ціноутворення на аграрну продукцію, його вплив на досягнення дохідності.
статья [27,9 K], добавлен 11.09.2017Характеристика маркетингової діяльності на підприємствах ринкової орієнтації. Етапи здійснення політики ціноутворення. Визначення показника цінової еластичності. Цільовий ринок товару та методика його вибору. Головна мета та схема сегметування ринку.
курсовая работа [197,8 K], добавлен 16.02.2014Аналіз основних блоків системи тарифів для окремої підприємницької структури. Розгляд методів та стратегій ("зняття вершків", проникнення, витіснення, вхідний бар'єр) ціноутворення. Дослідження ефективності проведення цінової політики на ВАТ "Скарлетт".
курсовая работа [94,7 K], добавлен 22.01.2010Фактори ціноутворення на ринку цінних паперів, їх дослідження з урахуванням особливостей розвитку світових ринків цінних паперів. Зростання фінансової глибини світової економіки і ролі боргових фінансових інструментів. Фундаментальні і специфічні фактори.
статья [251,3 K], добавлен 24.10.2017Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.
дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010Поняття, сутність і функції ціни. Особливості ціноутворення на підприємствах харчової промисловості, аналіз його впливу на ціну продуктів харчування. Загальна характеристика цінової політики та структури операційних витрат ВЗП "Кіцманський хлібокомбінат".
контрольная работа [40,9 K], добавлен 09.09.2010Економічна сутність, причини, мікроекономічна модель та соціально-економічні наслідки монополії. Аналіз ціноутворення та пропозиції. Ціна та обсяги виробництва, що максимізують прибуток конкурентної фірми. Головні ознаки монополістичної конкуренції.
курсовая работа [438,9 K], добавлен 02.01.2014Розвиток систем ціноутворення в галузі підприємств металургії та управління цим процесом в сфері ЗЕД, задля сприяння підвищенню ефективності їх виробничої діяльності. Удосконалення системи ціноутворення на експортовану металургійну продукцію ВАТ "АМК".
дипломная работа [636,8 K], добавлен 27.07.2014Предмет вивчення мікроекономіки, її основні поняття, суб'єкти та об'єкти, модель кругообігу. Витрати виробництва у короткостроковому періоді, графічний аналіз. Ціноутворення на ринку ресурсів: заробітна плата, формування ренти, вартість капіталу.
контрольная работа [19,0 K], добавлен 15.05.2012Теоретичні основи процесів ціноутворення в умовах ринку. Споживна вартість товару. Теорія витрат виробництва. Теорія трудової вартості Маркса. Теорія централізованої планованої ціни товару. Аналіз цін і товарів конкурентів. Вибір методу ціноутворення.
курсовая работа [82,8 K], добавлен 02.11.2014Типологія ринкової сфери з позицій ціноутворення. Специфіка та ознаки системи ціноутворення в інвестиційній сфері. Українська система ціноутворення у будівництві: кошторисні нормативи, правила визначення вартості будівництва, інвесторська документація.
реферат [32,6 K], добавлен 28.11.2010
