Еволюція державного кредиту

Размещено на http://www.allbest.ru/

Наукова доповідь

Еволюція державного кредиту

Виконала:

студентка групи УПЕП-13-1

Іванова Олександра

Актуальність: На сьогодні в Україні, як і в усьому світі, сфера державного кредитування набуває все більш важливого значення. З кожним роком зростають обсяги кредитних операцій за участю держави, відбувається стрімкий розвиток кредитних відносин, з'являються нові форми залучення кредитних ресурсів. Такі зміни пов'язані з появою дуже гнучкої системи кредитних інструментів та підвищенням ролі кредитних ринків. Знедавна розпочався новий етап розвитку державного кредиту, насамперед, в Україні. Це пов'язано зі зміною боргової політики уряду внаслідок дії негативних чинників світової фінансової кризи. Зазначене вище обумовлює важливість та актуальність вивчення етапів розвитку державного кредиту в Україні, дослідження проблеми становлення даної ситуації, звертаючи особливу увагу на сучасний етап розвитку державного кредиту в Україні.

Аналіз останніх досліджень і публікацій: На протязі кожного року, супроводжуючи постійні зміни у політиці держави, науковці присвятили багато праць дослідженню проблеми державного кредиту, насамперед, в Україні. Серед них О. Кириленко, І. Лютий, С. Юрій розглядають у своїх працях окремі теоретичні та практичні аспекти організації та функціонування системи державного кредиту. Наукові дослідження цих авторів не стосуються проблем розвитку державного кредиту на фоні світової фінансової кризи, тобто в них розглядаються попередні етапи розвитку державного кредитування в Україні.

Державний кредит -- це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику використовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії.

Розвиток державної форми кредиту має тривалу історію. Така форма кредиту виникла з появою держави, яка почала використовувати одержані в такий спосіб кошти на покриття військових та інших надзвичайних видатків. Із встановленням міжнародних зв'язків між різними країнами поруч з внутрішнім державним кредитом починає розвиватися система міжнародного державного кредитування.

Виклад основного матеріалу: Система державного кредиту в її сучасному розумінні виникла в XVII--XVIII ст. спочатку в Голландії, Іспанії та Великобританії, а потім і в інших західних країнах. Державні позики почали використовуватися у зв'язку із необхідністю зменшення і ліквідації бюджетних дефіцитів. За своїм економічним змістом державний кредит невіддільний від державного боргу. Наслідком державного кредиту є зростання державного боргу.

Державний борг -- це сума коштів, отриманих від випущених, але ще не погашених державних позик. Інакше кажучи, державний борг -- це фінансові зобов'язання держави на певну дату стосовно своїх кредиторів. Таким чином, державний борг виникає внаслідок випуску державних позик і залучення кредитних ресурсів для покриття дефіциту державного бюджету. Зрозуміло, що обслуговування державного боргу, починаючи з певної межі, може стати досить обтяжливим для держави. Внаслідок цього значно посилюватиметься його вплив на інфляційні процеси. Тому на практиці важливо вміти визначати оптимальну величину державного боргу відносно валового внутрішнього продукту, розміру витрат держави на його обслуговування тощо.

В економічній науці принципи і механізми застосування державного кредиту найповніше і найґрунтовніше розроблені в кейнсіанській теорії. Представники класичної та неокласичної економічної теорії, як правило, з недовірою ставилися до використання внутрішнього державного кредиту як засобу економічного розвитку. Монетаристські концепції при виборі з двох можливих варіантів: 1) "дефіцит бюджету, державний кредит" і 2) "зрівноваження бюджету, відмова від державного кредиту" -- однозначно віддають перевагу другому. У демократичних суспільствах державні позики випускаються на суворо добровільній основі. При цьому власники облігацій державних позик -- кредитори отримують низку додаткових фінансових переваг (пільг). У тоталітарному суспільстві державний кредит ґрунтується, як правило, на примусових принципах. Типовим явищем тут є невиплата частини заробітної плати, її розміщення в облігації державних позик і казначейські векселі, зарахування на блоковані рахунки в ощадні державні каси тощо. У колишньому СРСР держава використовувала примусові внутрішні позики в 40--50 роках. Облігації цих позик почали погашатися лише з 1974--1975 рр.

Державний кредит сприяє економічному розвиткові країни, якщо кошти, мобілізовані в бюджет за його допомогою, спрямовуються на фінансування виробничих програм, будівництво нових підприємств, модернізацію і технічну реконструкцію діючих потужностей. Навпаки, економічний розвиток гальмується, якщо кошти, отримані від випуску облігацій державних позик, спрямовуються на погашення і виплату відсотків за попередніми позиками. Державний кредит, що має невиробничий характер, лише примножує економічні негаразди суспільства.

Ситуація значно погіршується, коли для покриття зростаючих відсоткових та інших платежів за державними позиками доводиться залучати додаткові бюджетні кошти, що отримуються шляхом посилення податкового тягаря на виробників. Крім того, надмірно висока доходність державних цінних паперів спонукає комерційні банки вкладати в них переважну частку своїх коштів замість того, щоб інвестувати (кредитувати) національне товарне виробництво. У різних країнах до практичного запровадження державного кредиту залучаються різні структури: Міністерство фінансів, Державне казначейство, Центральний банк, Міністерство економіки тощо. Як правило, держава використовує грошові позики, хоча іноді застосовуються й натуральні позики, які погашаються продуктами. У 20-х роках в Радянській Росії застосовувалися хлібні та цукрові позики. Розміщуються державні позики переважно за підпискою серед фізичних та юридичних осіб, через банки, шляхом продажу на біржі та з аукціонів. Для фізичних та юридичних осіб державний кредит є формою заощадження, інвестування коштів у державні цінні папери, які приносять гарантований доход. Держава використовує позики, щоб забезпечити себе додатковими фінансовими коштами, які не можна зібрати за допомогою податків. Необхідність збільшення обсягів державного внутрішнього запозичення зумовлюється завданнями здійснення невідкладних державних видатків.

Юридичною основою державних позик, як і банківських, є договір. Саме добровільний і договірний характер державних позик відрізняє їх від одностороннього й суворо примусового характеру податків. Замість наданих у розпорядження держави на певний строк коштів кредитори отримують документи -- державні цінні папери, які надають їм певні фінансові переваги. Результатом запровадження державного кредиту є формування ринку державних цінних паперів. Що стосується України, то після здобуття незалежності сфера державного кредитування почалась розвиватись на засадах ринкового господарювання. Існувала велика проблема формування та управління вітчизняним державним боргом. Для того, щоб зробити аналіз та порівняти стан державного кредитування, рівень державного боргу України, необхідно розглянути історію розвитку державного кредиту. На сьогоднішній день науковці, дослідники виділяють шість основних етапів становлення державного кредиту.

І етап (1991-1994 рр). Цей період характеризується залученням до державного бюджету лише прямих кредитів НБУ. Одразу після здобуття незалежності в Україні почав розвиток зовнішній державний кредит. Але після розпаду СРСР велика кількість міжреспубліканських зв'язків були перервані. Це призвело до виникнення значних торгових дефіцитів і заборгованості. Україна почала оформляти як середньо- так і довгострокові кредити. Була оформлена заборгованість України перед Російською федерацією на суму 2,5 млрд дол. Сума відсотків була погашена. Була укладена угода про надання кредиту Україні на суму 203, 9 млн дол.. Подібні кредити почали накопичуватись. Їх сума тільки у зв'язку з несплатою за поставку в Україну газу «Газпромом» досягла у 1994 році 1,5 млрд. дол. США.

ІІ етап (1995-1996рр). Даний період характеризується врегулюванням заборгованості України за енергоносії, початком випуску облігацій внутрішніх держаних позик та поступовим заміщенням цими облігаціями прямих кредитів НБУ. Протягом 1995-1997 рр. для фінансування дефіциту бюджету Україною було залучено зовнішніх кредитів на загальну суму понад 2 млрд. дол. США (у тому числі від Світового банку - 1000,7 млн. дол. США, від Європейського співтовариства - 351 млн. дол. США, Ексімбанку Японії - 150 млн. дол. США).

ІІІ етап (1997-1998рр). Характеризувався цей етап активним залученням урядом позик як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках капіталу. Із 1997 р. Україна починає залучати комерційні позики зарубіжних компаній та банків. У 1998 р. Україна залучає позики на суму 1083,9 млн дол. США із терміном погашення в 2000-2001 рр. Загальна юридична структура таких позик передбачала надання Україні позик, що пов'язані з розміщенням фідуціарієм-посередником облігацій, тобто фактично вони організовані як облігації державних зовнішніх позик, що розміщені на міжнародних фінансових ринках.

ІV етап (1998-2000 рр). Починаючи з другої половини 1998 р., Україна зіткнулася із значними труднощами, пов'язаними із суттєвим скороченням можливостей урядових запозичень із зовнішніх і внутрішніх джерел. У цей період уперше здійснена низка операцій щодо реструктуризації частин внутрішнього та зовнішнього боргу України. Незважаючи на вжиті заходи, 2000-2001 рр. були піковими щодо боргового навантаження.

V етап (2001-2008 рр). Управління державним боргом у цей період характеризується переходом від антикризового управління до проведення виваженої боргової політики, направленої на зменшення боргового навантаження на економіку держави. Хоча в цей період відбувається стабілізація сфери державного кредиту, проте існує низка важливих проблем в управлінні державним боргом. Зокрема, гостро стоїть проблема оптимізації структури державного боргу стосовно переорієнтації на збільшення частки внутрішньої її складової частини та зменшення зовнішньої.

VІ етап (2008р-до сьогодні). Унаслідок світової економічної кризи Україна потребує додаткових коштів, які немає змоги мобілізувати на внутрішньому ринку. Альтернативою є залучення фінансових ресурсів на зовнішньому ринку. Зокрема, Міжнародний валютний фонд 5 листопада 2008 р. схвалив рішення про виділення Україні стабілізаційного кредиту 16,43 млрд. доларів США для зміцнення довіри у фінансовому секторі й допомоги економіці країни, яка постраждала від світової фінансової кризи, під 4 % річних. У листопаді 2008 р. Україна отримала перший транш кредиту stand by в розмірі 4,5 млрд. доларів США. У травні 2009 р. Україна отримала другий транш кредиту stand by в розмірі 2,63 млрд. доларів США.

Розглядаючи державний кредит України актуальним буде і дослідження державного боргу, який склався на протязі усіх етапів розвитку державного кредиту. Валовий зовнішній борг України за станом на 1 січня 2013 року становив 135 млрд. дол. США. Зростання номінального обсягу валового зовнішнього боргу протягом 2012 року (на 8.8 млрд. дол. США) було зумовлено значними зовнішніми залученнями реального сектору економіки. З початку 2009 року українські банки скоротили обсяг своїх зовнішніх зобов'язань на 17.9 млрд. дол. США (на 45.4%) та оптимізували строкову структуру зовнішнього боргу в бік зменшення короткострокової його складової (з 23.8% до 19.8%).

Головними чинниками, що зумовили зростання боргу інших секторів економіки у 2014 році, були:

- зростання зобов'язань за негарантованими довгостроковими кредитами реального сектору - на 6.7 млрд. дол. США (у тому числі за кредитами від прямих інвесторів - на 1.8 млрд. дол. США);

- зростання кредиторської заборгованості підприємств за зовнішньоторговельними операціями - на 3.5 млрд. дол. США (до 21.3 млрд. дол. США).

Державний кредит -- це специфічна форма кредитних відносин, у яких позичальником є держава, а кредиторами -- юридичні або фізичні особи. Економічним призначенням державного кредиту є акумуляція державою коштів на основі принципу повернення для фінансування державних видатків. Державний кредит дозволяє державі як позичальнику використовувати додаткові грошові ресурси для покриття бюджетного дефіциту без здійснення з цією метою грошової емісії. Важливою перешкодою налагодженню належної стратегічної ефективності боргової політики в Україні є відсутність цілісної системи законодавчого забезпечення обслуговування і погашення державного боргу. Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики.

Така стратегія має узгодити дії органів державної влади, уповноважених здійснювати управління державним боргом, інтегрувати боргову політику України в контекст реалізації «Стратегії економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр.».

Література

кредитування економічний ринок

1. Вахненко Т. Взаємодія політики державних запозичень і грошово-кредитної політики у забезпеченні розвитку фінансової системи України// Банківська справа. - 2010. - № 2. - С. 83-94.

2. Державний кредит / [Лубкей Н.П., Тулай О.І., Карпишин Н.І. та ін.]. - Т.: ТНЕУ, 2008. - 106 с.

3. Рожко О. Економічна природа та значення державного кредиту в економіці України / О. Рожко // Банківська справа. - 2006. - № 4. - С. 81-89.

4. Кириленко О. Проблеми оптимізації структури державного боргу / О. Кириленко // Вісник Тернопільського національного економічного університету. - 2012. - № 5. - С. 115-119.

Размещено на Allbest.ru