Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Навчально-науковий інститут економіки і права

Кафедра економічної теорії та міжнародної економіки

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Політична економіка»

«Вартість та споживна вартість товару робоча сила»

Студента 1-ЕП курсу

напряму підготовки

«Економіка підприємства»

Мальцевича Олексія Леонідовича

Викладач

Кукурудза І. І.

Черкаси 2015



Зміст

• Вступ
• Розділ 1. Теоретичні аспекти визначення вартості робочої сили
• 1.1 Робоча сила як товар
• 1.2 Властивості, вартість робочої сили та чинники, що впливають на її формування
• Розділ 2. Вартість робочої сили та її структура
• 2.1 Головні складові вартості робочої сили
• 2.2 Вартість робочої сили в Україні
• Висновки
• Список використаної літератури



Вступ

вартість прожитковий робочий

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку зв'язаний з новим поглядом на робочу силу як на один із ключових ресурсів економіки. Зростання ролі людського фактора в сучасному виробництві підтверджено результатами економічних досліджень ведучих учених світу. Матеріальні вкладення в людські ресурси і кадрову роботу стають довгостроковим фактором конкурентоздатності і виживання фірми в умовах ринкової економіки. В міру розширення і поглиблення науково - технологічної революції, освоєння високоскладних технологій і масовою комп'ютеризацією національна економіка вже не може обходитися без масового кваліфікованого працівника. У даній роботі виробляється спроба розкрити основні теоретичні основи визначення ціни та вартості робочої сили.

Ступінь дослідженості проблеми. Спеціальні дослідження відтворення робочої сили та його регіональних аспектів проведені такими науковцями, як С.Бандур, Н.Гарсія, І.Гнибіденко, О.Голодець, А.Гудсков, В.Данюк, та інші.

Мета і задачі дослідження. Мета роботи полягає в теоретико-методологічному визначенні проблем визначення вартості та споживчої вартості робочої сили за умов перехідної економіки. Відповідно до цієї мети в роботі поставлені такі завдання:

- визначення поняття вартості та споживчої вартості товару робоча сила;

- визначення головних властивостей та чинників що впливають на формування вартості робочої сили;

- виявлення особливостей формування вартості робочої сили в Україні.

Предметом дослідження є методологічні та прикладні проблеми вартості та споживчої вартості робочої сили у взаємозв`язку з теорією і практикою економічних перетворень в Україні.

Об`єкт дослідження - робоча сила України.

1. Теоретичні аспекти визначення вартості робочої сили

1.1 Робоча сила як товар

Впродовж кількох століть економісти сперечаються стосовно того, що продає найманий працівник капіталісту-підприємцю. Ще у XVII ст. англійський економіст У. Петті назвав об'єктом купівлі-продажу працю. Надалі до наших днів дискусія тривала навколо двох товарів: праці та робочої сили. Сучасні західні економісти ще одним об'єктом купівлі-продажу вважають послуги праці або робочої сили.

Робоча сила - це здатність людини до праці. К. Маркс: «Під робочою силою, або здатністю до праці, ми розуміємо сукупність фізичних і духовних здібностей, які має організм, людина, і які вона пускає в хід кожного разу, коли виробляє будь-які споживні вартості». [1,17]

Праця -- це процес свідомої доцільної діяльності людей. З цього випливає:

- по-перше, що працю не можна продавати, оскільки її не існує до моменту купівлі-продажу. На ринку робітник може продати лише здатність до праці, або робочу силу. Капіталіст купує у робітника -- власника робочої сили -- тимчасове розпорядження нею.

- по-друге, якщо припустити, що робітник продає працю і отримує за неї повний еквівалент (що ця праця повністю оплачується), то незрозуміло, звідки виникає додатковий продукт. Єдиним джерелом вартості, в тому числі додаткового продукту, є праця людини, а засоби виробництва не створюють додаткового продукту. Додаткова вартість, яка створюється працею підприємця або вищого менеджера, незначна за обсягом порівняно з додатковою вартістю, створеною найманими працівниками.

У міжнародній практиці існує загальне визначення поняття вартості робочої сили. Згідно з резолюцією, прийнятою Міжнародною конференцією зі статистики праці (червень, 1985 p.), вартість робочої сили -- це є розмір фактичних видатків наймача на утримання робочої сили.

Поняття фактичної вартості робочої сили значно ширше за поняття заробітної плати і містить оплату праці за виконану роботу; витрати за оплату невідпрацьованого часу, що підлягає оплаті згідно з чинним законодавством; винагороди та допомоги; а також податки та відрахування, що розглядаються як витрати на робочу силу. Статті витрат на утримання робочої сили докладно перелічені в розділі II Інструкції "Класифікація витрат на робочу силу", яка була затверджена наказом Міністерства статистики України від 29 травня 1997р. №131.

Вартість робочої сили визначається в грошовому виразі та відображається в грошових знаках держави, тобто в національній валюті України -- гривнях. У разі видачі продукції в рахунок заробітної плати, у відповідні статті витрат на утримання робочої сили її вартість включається за відпускними цінами, тобто за цінами реалізації працівникам.

Робоча сила є основним елементом продуктивних сил у будь-якому суспільстві, але товаром стає лише за капіталізму. Це зумовлено тим, що робітник позбавлений власності на засоби виробництва і засоби існування, але сам він особисто вільний, тобто є власником своєї робочої сили і може розпоряджатися нею[7, 154-156].

Робоча сила -- специфічний, не схожий на всі інші, товар. Як визначається вартість традиційних товарів, показано вище. З'ясуємо, як зробити це стосовно робочої сили. Адже власник традиційного товару, продавши його, повністю втрачає на нього право власності, а власник робочої сили продає підприємцю лише на певний час здатність працювати.

Вартість робочої сили формується на ринку шляхом порівняння результативності корисності праці із затратами на відтворення робочої сили і встановлюються на рівні, що узгоджує граничну продуктивність праці, тобто цінність послуг праці для покупця-підприємця, з витратами, які потрібні для відтворення робочої сили[10, 362-364].

1.2 Властивості, вартість робочої сили та чинники, що впливають на її формування

У загальному вигляді властивості товару робоча сила ті самі, що й для інших товарів. Але є і відмінності, зумовлені специфічністю цього товару:

- по-перше, у даному разі товаром є не річ, а здатність людини до праці.

- по-друге, здатність до праці, на відміну від звичайних товарів, відчужується на строк через ринок праці у формі наймання.

- по-третє, реальне відчуження здатності здійснюється у процесі праці найманого виробника.

- по-четверте, корисність робочої сили проявляється в її продуктивній силі, якості, культурному розвитку, сумі інших здатностей. Особливим проявом корисності робочої сили є її вміння приводити в рух і «співпрацювати» з капіталом (засобами виробництва).

- по-п'яте, вартість товару робоча сила виступає як вартість життєвих засобів, необхідних для нормального відтворення робочої сили індивіда та членів його родини. (крім того, на вартість робочої сили впливають: гранична продуктивність праці, моральний фактор, звичаї і традиції, національні особливості, рівень культури та людяності в суспільстві.)[4; 168-170]

Як і кожен товар, робоча сила має споживчу вартість і вартість. Одночасно робоча сила є специфічним товаром (відмінним від більшості інших товарів). Його специфічність обумовлюється унікальністю самої людини, його характерними рисами й особливостями. Це надає вартісним якостей людської робочої сили особливого характеру і виявляється на кожній зі сторін робочої сили.

З точки зору споживчої вартості специфіка цього товару полягає в тому, що в процесі її споживання вона не зникає, а створює нову вартість, більшу, ніж вартість самого товару «робоча сила».

Саме споживча вартість цього специфічного товару, як зазначає С.В. Мочерний, є джерелом так званого синергетичного ефекту, нової продуктивної сили, що виникає в процесі її взаємодії із засобами виробництва [2; 395].

Оскільки робоча сила є товаром, то як і будь-який інший товар, вона потребує суспільно необхідних витрат на своє відтворення у певних суспільних умовах. Мінімальна межа цих витрат визначається вартістю життєвих благ, які фізично необхідні робітникові для підтримки життя та відновлення працездатності. У той же час, відтворення робочої сили вимагає великих витрат, ніж для створення фізично необхідних робітникові життєвих засобів з наступних причин:

- По-перше, працівник не вічний і відтворення робочої сили повинно включати витрати на утримання членів його сім'ї;

- По-друге, для виконання більш складної роботи, працівник повинен мати необхідний рівень освіти і кваліфікації, що вимагає додаткових витрат на робочу силу;

- По-третє, на відміну від іншого товару, робоча сила історично розвивається, потреби працівника зростають внаслідок науково-технічного прогресу [1; 62].

Таким чином, специфіка вартості товару "робоча сила" полягає в тому, що її величина визначається не тільки суспільно необхідними витратами на її відтворення (це загальна риса товару "робоча сила" з іншими товарами), але і по-перше, необхідністю відтворення сім'ї працівника . По-друге, ця специфічність полягає в тому, що у вартість робочої сили входить моральний, історичний та соціальний елементи.

Моральний елемент визначається гідністю, самоповагою людини, впливом морально-етичних чинників, посиленням їх ролі в процесі еволюції капіталістичного способу виробництва.

Історичний елемент вартості товару "робоча сила" полягає в зростанні фізичних духовних та інших потреб людини, його здібностей, для відтворення яких необхідно витрачати все більшу сукупність матеріальних і нематеріальних благ та послуг.

Соціальний елемент вартості даної категорії визначається впливом таких соціальних чинників на вартість робочої сили, як класова боротьба людей найманої праці, діяльність профспілок, цивільних і політичних рухів.

Купівля-продаж робочої сили виступає у формі купівлі-продажу праці, тому вартість, а значить і ціна робочої сили перетворюється на заробітну плату. Тому вартість робочої сили, виражена в грошовій формі, набуває форми ціни робочої сили [1; 62].

Таким чином, заробітна плата - це грошовий вираз вартості і ціни товару «робоча сила». Її речовим, матеріальним змістом є кількість життєвих благ, необхідних для відтворення робочої сили найманого працівника і членів його сім'ї.

На формування вартості робочої сили впливає, ряд факторів, які можуть сприяти як зниженню вартості товару "робоча сила", так зростання вартості робочої сили.

У першу чергу, - це ринкові чинники - попит і пропозиція на ринку праці. Величина винагороди може змінюватися відповідно до закону попиту і пропозиції. Так, під впливом НТР попит на висококваліфікованих працівників повністю не задовольняється, а це веде до підвищення оплати праці фахівців з вищою і середньою спеціальною освітою. Попит на некваліфіковану робочу силу падає, що негативно позначається на заробітку людей, що не володіють середнім спеціальним і вищою освітою. Так, наприклад, у США люди інтелектуальної праці з вченими ступенями отримують в 5 разів більше тих, хто не закінчив середньої школи [5; 50].

Другим ринковим чинником, що впливає на величину винагороди за працю, є конкуренція або монополія на ринку праці. Тут суперництво веде, природно, до наближення рівня заробітної плати до рівноважної ціни праці. Це означає, що конкуренція виступає уравнітельніцей заробітків.

У національному масштабі встановлюється приблизно однакова оплата праці працівникам певної професії з рівним рівнем освіти і кваліфікації. Інакше кажучи, ринок праці затверджує принцип: рівна оплата за рівну працю.

Щоправда, в сучасних умовах така ідеальна конкуренція явище рідкісне. До цих пір допускається дискримінація (обмеження або позбавлення права певних груп громадян за ознакою расової чи національної приналежності, за ознакою статі, за релігійними і політичними переконаннями і т.д.) [4; 269].

Свою силу на ринку праці виявляє і монополія. Перш за все монополісти засобів виробництва - роботодавці намагаються диктувати працівникам свої умови оплати праці. Вони зацікавлені в безробітті, ослаблювала протиборчу силу і дає можливість знижувати заробітки. У свою чергу, організація працівників у вільні, незалежні профспілки дозволяє їм через колективні договори з підприємцями вести контрнаступ, відстоювати спільні економічні інтереси. Щоб домогтися підвищення заробітної плати, в західних країнах профспілки застосовують, зокрема, такі заходи:

- Домагаються прямого підвищення ставок заробітної плати при укладанні колективних договорів з бізнесменами;

- Виявляють турботу про навчання працівників новим професіям і спеціальностям, які користуються попитом на ринку праці;

- Борються проти спроб роботодавців використовувати політику монопсонії на ринку праці, спрямовану на зниження рівня оплати робочої сили.

Зіткнення між підприємцями і профспілками іноді можуть носити запеклий характер (страйковий). Не випадково, тому в багатьох країнах держававтручається у відносини між бізнесменами та працівниками, що їх профспілками.

Утворюється свого роду «трикутник», в якому взаємодіють спілки підприємців, профспілки та держава, який регулює багато сторін трудових відносин та оплату праці. Це регулювання впливає на амплітуду коливань, яким схильна величина заробітної плати в залежності від ряду обставин.

Максимальна межа винагороди за працю визначається верхньою межею вартості робочої сили, підвищеним попитом на працівників певної професії та певної монополізацією ринку з боку професійної спілки працівників. Мінімальна ж межа утворюється з урахуванням найнижчої межі вартості робочої сили, в результаті зрослого пропозиції праці та освіти монополій з боку роботодавців.

У бік зростання вартості робочої сили діють такі основні фактори:

- Зростання інтенсивності праці (фізичного і розумового);

- Зростання матеріальних, духовних і соціальних потреб;

- Зростання складності робочої сили (її загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня, потреба в оволодінні двома і більше спеціальностей);

- Погіршення навколишнього середовища, особливо забрудненість великих міст, що вимагає додаткових витрат на відтворення робочої сили нормальної якості;

- Поступове подорожчання послуг у сфері освіти, здоров'я, комунальних послуг та ін;

- Поліпшенням якості праці.

У бік зниження вартості товару "робоча сила» сприяють такі чинники:

- Зростання громадської продуктивності праці (насамперед, у галузях, які виробляють предмети особистого споживання, оскільки при цьому знижується вартість життєвих засобів, необхідних для відтворення життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили найманого працівника і членів його сім'ї);

- Зниження якості праці (що показує зв'язок мінової вартості робочої сили з її споживною вартістю);

- Підвищення податків на оплату праці;

- Широке використання дитячої та жіночої праці, праці мігрантів (дешевшого);

Відхилення ціни робочої сили від її вартості вниз приводить до неможливості здійснення відтворення за рахунок реальної заробітної плати робочої сили.

У цих умовах спостерігаються тенденції до збільшення соціальних витрат держави. При цьому, держава хоча і здійснює соціальний захист населення, але при цьому, як свідчить досвід, повною мірою воно не відшкодовує соціальних витрат населення.

Таким чином, категорія робоча сила є загальноекономічної категорією. Робоча сила є складовою частиною людської особистості, тому є товаром специфічним і стає товаром лише за умови юридичної свободи людини, який може розпоряджатися своєю робочою силою, продавати її. Вартість робочої сили має, як і будь-який інший товар, споживчу вартість і вартість. На формування вартості робочої сили впливають моральний, історичний та соціальні елементи, ринкові чинники попиту та пропозиції, конкуренція.



Розділ 2. Вартість робочої сили та її структура

2.1 Головні складові вартості робочої сили

Для детальнішого вивчення питання відносно складових вартості робочої сили слід звернутися до Інструкції з визначення цього показника.

Джерелами інформації для розрахунку вартості робочої сили є первинна документація з обліку особового складу працівників підприємств, використання робочого часу, обліку виробітку та заробітної плати, розрахунків з робітниками і службовцями щодо заробітної плати, обліку касових операцій тощо.

Збір даних для визначення фактичної вартості робочої сили здійснюється шляхом проведення спеціальних вибіркових обстежень (обліків) через заповнення затверджених Міністерством статистики України бланків обстеження.

Основою для формування вибіркової сукупності є Державний реєстр звітних (статистичних) одиниць.

Одиницею обстеження (обліку) є підприємство (установа, організація).

Відповідно до Закону України "Про державну статистику", підприємства (установи, організації), що включені до вибіркової сукупності, подають дані, необхідні для проведення державного статистичного спостереження.

Періодом обстеження є календарний рік, що обумовлено необхідністю отримання даних про видатки на утримання робочої сили. Обстеження здійснюються нерегулярно (тобто епізодично протягом року або навіть одноразово).

Зниження вартості життєвих засобів, потрібних для відтворення робочої сили, зумовлюється підвищенням продуктивності праці і позитивно впливає на зниження вартості робочої сили. Динаміка вартості робочої сили свідчить про те, що структура витрат на робочу силу постійно коливається[5, c. 315-316].

Досвід країн з розвинутою ринковою економікою свідчить про те, що вартість робочої сили має тенденцію до зростання.

Це пояснюється тим, що темпи зростання вартості робочої сили через включення до неї маси вартостей нових товарів та послуг є значно більшими, ніж темпи зниження її внаслідок зменшення вартості предметів споживання під впливом підвищення продуктивності праці.

Слід зазначити, якщо вартість робочої сили -- це є кількісний бік товару і містить затрати на неї (праці, капіталу, фізичних і духовних сил людини, її знання, досвіду і майстерності у процесі відтворення матеріальних благ), то ціна робочої сили -- це є грошова форма вартості. В основі ціни міститься вартість товару робоча сила, яка може коливатися під впливом співвідношення попиту та пропозиції на неї, що відображає ринкові відносини між покупцем робочої сили та продавцем -- власником робочої сили.

Якщо звернутися до класичного визначення ціни робочої сили, то вона являє собою ціну засобів існування, необхідних для самого працівника і утримання його сім'ї. Ціна робочої сили, як і усякого іншого товару, коливається залежно від попиту та пропозиції.

У країнах з розвинутими ринковими відносинами ключовою проблемою для встановлення відповідного рівня ціни робочої сили є визначення на державному рівні науково обґрунтованих і соціальне придатних абсолютних розмірів та співвідношень між максимальними розмірами оплати праці, мінімальною заробітною платою, мінімальною пенсією, соціальною допомогою та іншими компенсаційними виплатами.

Згідно з міжнародним правом, ці співвідношення встановлюються на основі прожиткового мінімуму, на розмір якого держава орієнтується при визначенні мінімального рівня оплати праці (як соціальної норми)[7, c. 152].



2.2 Вартість робочої сили в Україні

Розмір прожиткового мінімуму являє собою показник споживання людиною найважливіших матеріальних благ та послуг на мінімальному рівні, що розрахований виходячи з мінімальних норм споживання найуживаніших продуктів харчування, непродовольчих товарів та послуг, а також містить всі витрати на податки та інші обов'язкові платежі. На 2014 рік його середній розмір складав 1218 грн.

Прожитковий мінімум -- це є мінімальна кількість життєвих благ, що необхідна для підтримки життєдіяльності працівника та задоволення основних потреб людини і відновлення його робочої сили. Він визначає нижню межу суспільне необхідного рівня життя за певних умов розвитку суспільства (динамічна соціально-економічна категорія).

Прожитковий мінімум і величина його вартості для громадян працездатного віку являють собою інструменти соціальної політики.

Вони мають використовуватися як орієнтири під час регулювання доходів і витрат різних груп населення; для обґрунтування розмірів оплати праці, а також регулювання міжгалузевого підвищення заробітної плати, співвідношення в оплаті праці за галузями; для оцінки матеріальних і фінансових ресурсів, необхідних для реалізації поточних і перспективних соціальних програм на рівні регіону (підприємства).

При аналізі прожиткового мінімуму розрізняють:

* фізіологічний мінімум -- вартість товарів та послуг, необхідних для задоволення тільки основних фізіологічних потреб, причому протягом відносно короткого періоду, практично без придбання одягу, взуття, інших непродовольчих товарів;

* соціальний мінімум -- мінімальні норми задоволення фізіологічних, соціальних і духовних потреб. Це є вартість товарів та послуг, що суспільство визначає необхідними для збереження прийнятного рівня життя.

Основними чинниками, що впливають на рівень прожиткового мінімуму, є ціни на споживчі товари та послуги, рівень інфляції та відповідно індекс купівельної спроможності населення.

Прожитковий мінімум визначається на основі так званого кошика споживача, який являє собою вартість стандартного набору товарів і послуг масового вжитку середнього споживача в конкретній країні та в певний час [4, c. 249-250].

До складу вартості робочої сили входить:

- безпосередньо заробітна плата (тарифний заробіток, посадова платня, преміальні виплати, надбавки та доплати);

- натуральні виплати (харчування, витрати на житло тощо), які надаються працівникам підприємцями;

- витрати роботодавців на соціальне страхування. Встановлені законом внески на соціальне забезпечення (за віком, у зв'язку з інвалідністю, хворобою, материнством, виробничим травматизмом, безробіттям і у вигляді сімейної допомоги).

- добровільні чи договірні (засновані на колективних угодах) внески в системі соціального забезпечення і приватне страхування. Безпосередні виплати трудівникам у зв'язку з відсутністю на роботі через хворобу, нещасний випадок тощо. Вартість медичного й санітарного обслуговування. Вихідна допомога (виплати у зв'язку із закінченням строку трудового договору);

- витрати на професійну підготовку та підвищення кваліфікації персоналу, професійну орієнтацію та підбір кадрів;

- витрати на соціально-побутове обслуговування (їдальні та інші заклади харчування на підприємствах, культурне обслуговування та аналогічні послуги);

- податки, які розглядаються як витрати на робочу силу (на фонд заробітної плати, дохід).

Сукупність життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили у грошовому виразі, визначає ціну робочої сили. Залежно від стану ринку праці ціна робочої сили може відхилятися від її вартості.

Ціна робочої сили, по-перше, залежить від кон'юнктури ринку праці, попиту та пропозиції робочої сили. Кон'юнктура може коливатися, викликаючи відповідні коливання в ціні[6, c. 204-205].

У сучасних умовах попит на робочу силу в країнах з ринковою економікою завжди менший її пропозиції, тобто постійно існує безробіття. У зв'язку цим навіть у періоди активної ділової кон'юнктури наявність безробітних стримує вимоги зайнятих працівників щодо поліпшення умов продажу їхніх послуг. В умовах, коли безробіття в розвинутих країнах стало хронічним, закон попиту і пропозиції фактично діє за наявності постійного перевищення пропозиції над попитом робочої сили . Це перевищення також коливається залежно від циклу ділової кон'юнктури.

Ціна робочої сили регулюється і контролюється державою і профспілками. Створюються певні закони, трудові (тарифні) угоди профспілок і роботодавців тощо. У генеральній угоді зазначається мінімальна ціна робочої сили, що дає змогу нормально існувати. У зв'язку зі змінами умов життя, праці, в виробництві угоди через певні періоди мають оновлюватися.

На ціну робочої сили впливає її якість. чим вищий освітній рівень працівника, тим вища якість праці, а отже, й ціна[2,221-222].



Висновки

Під час переходу до ринкових відносин об'єктивно виникає необхідність перегляду підходів до проблем вартості, ціни робочої сили й заробітної плати виходячи із життєвих реалій та потреб практики,

У радянській економічній науці вважалося, що вартість робочої сили - це вартість життєвих засобів, необхідних для існування працівника, підтримання нормальної трудової діяльності та утримання його сім'ї. До неї входять також витрати на культурні потреби, освіту й професійну підготовку.

Гіпотетично проти такого загального визначення, певна річ, не може бути заперечень. Складність полягає в тому, як кількісно визначити вартість робочої сили на практиці та на яких рівнях в ієрархії господарської системи вона має визначатися.

Вважається, що ціна робочої сили -- це грошове вираження її вартості. Якщо розглядати у зв'язку такі категорії, як вартість, ціна робочої сили і заробітна плата, то заробітна плата за капіталізму була перетвореною формою вартості й відповідно ціни специфічного товару -- робочої сили, або грошовим вираженням вартості (ціни) робочої сили, проданої найманим працівником капіталісту.

Таким чином, якщо ціна робочої сили -- це грошове вираження вартості робочої сили, то заробітна плата -- грошове вираження грошового вираження вартості робочої сили.

Список використаної літератури

1. Білецька Л. В. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник/ Л. В. Білецька, Л. В. Білецький, В. І. Савич; М-во освіти і науки України. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 651 с.

2. Дзюбик С. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Степан Дзюбик, Ольга Ривак,. - К.: Знання , 2006. - 481 с.

3. Крупка М. Основи економічної теорії: Підручник/ Михайло Крупка, Петро Островерх, Сергій Реверчук,; Львівський нац. ун-т ім. І.Франка. - К.: Атіка, 2001. - 343 с.

4. Лановик Б. Економічна теорія: Курс лекцій/ Богдан Лановик, Микола Лазарович,. - 6-те вид., стереотип.. - К.: Вікар, 2006. - 405 с.

5. Мочерний С. Економічна теорія для менеджерів: Навчальний посібник для студентів вищих нав-чальних закладів/ Степан Мочерний, В. М. Фомішина, О. І. Тищенко. - Херсон: ОЛДІ-плюс, 2006. - 624 с.

6. Основи економічної теорії: Політекономічний аспект: Підручник / Відповідальний ред. Г.Н. Климко, . - 5-те вид. виправлене. - К.: Знання-Прес, 2004. - 614 с.

7. Уразов А. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ Анатолій Уразов, Петро Маслак, Ірина Саух,; Міжрегіон. академія управління персоналом, Житомирський ін-т МАУП . - К.: МАУП, 2005. - 323 с.

Размещено на Allbest.ru

...