Економічні погляди Ф. Кене

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти, науки, молоді та спорту України

Київський університет імені Бориса Грінченка

Індивідуальна науково-дослідна робота

Економічна таблиця Ф. Кене

Виконала: Махлун О.О.

Викладач: Рамський А.Ю.

Київ - 2013

Зміст

Вступ

1. Кругооборот багатства в економічній таблиці Ф. Кене

2. Процес кругообороту річного продукту

3. Суть проблеми реалізації суспільного продукту

4. Вчення Ф. Кене про "чистий продукт" і класи

5. Положення Кене про капітал, гроші й торгівлю

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Франсуа Кене, як лідер французької школи фізіократів, піддавши критиці меркантилізм, на початку 18 століття проголосив справжнім багатством нації "продукцію землеробства". "Багатство, яке створюється промисловою працею, - писав Кене, - виникає за допомогою доходів, що їх дає земля, і є багатством самим по собі безплідним, яке відтворюється тільки за допомогою доходів від земельних угідь."

Ідеї Кене були розвинені видатними представниками школи фізіократів - А.Р. Тюрго, В.М. Мірабо та іншими. Зокрема, в основу їх теоретичних поглядів була закладена концепція Кене "природного порядку"(викладена у його праці "Природнє право",1765), який панує як у природі так і у суспільстві. Між тим, під природнім порядком вони розуміли буржуазний порядок, а під маркою його захисту фактично захищався капіталізм.

Одне з центральних місць в економічних поглядах Кене та його послідовників займало вчення про "чистий продукт"(або "додану вартість"), який вони розуміли як надлишок продукції, отриманої в землеробстві, над витратами виробництва. З вченням щодо "чистого продукту" нерозривно пов'язана і концепція виробничої та невиробничої праці. Вершиною ж економічного генію Кене вважається його "економічна таблиця", у якій наочно показаний процес суспільного відтворення.

В узагальненому ж вигляді економічна програма Кене була викладена у його праці "Загальні принципи економічної політики землеробної держави"(1758). Водночас, доктор Кене не мав ученого ступеню "доктора економічних наук" - він був лише лікарем.

1. Кругооборот багатства в економічній таблиці Ф. Кене

Теорія суспільного відтворення аналізує процес кругообороту виробничого капіталу і сукупного продукту. Вперше відповідну схему побудував англійський економіст Р. Кантільйон у праці "Дослідження природи торгівлі в цілому" (1756). Ф. Кене у праці "Економічна таблиця" (1758) розглядав процес відтворення та обороту не у вигляді окремих актів купівлі-продажу, а як виявлення основних народногосподарських пропорцій економічного розвитку, процес обміну продуктів виробництва між галузями народного господарства та основними класами суспільства: продуктивним класом (селяни та фермери, які обробляють землю), класом землевласників (поміщики, король, церква - всі, хто отримує щорічний чистий продукт землеробства) і "безплідним", або непродуктивним (усі громадяни, діяльність яких не пов'язана із сільським господарством). Отже, в економічній таблиці представлена трисекторна модель народного господарства, де між секторами (класами) відбувається перерозподіл валового національного продукту, аналіз якого зроблено відповідно до річного циклу сільськогосподарських робіт. Продукт, вироблений різними класами суспільства, обмінюється і розподіляється так, щоб кожний клас постійно мав необхідне для своєї діяльності. Таблиця Ф. Кене - перший науковий аналіз кругообороту господарського життя, тобто суспільного відтворювального процесу в грошовій та натуральній формах.

Створюючи економічну таблицю, Ф. Кене використав метод абстракції, зробивши такі узагальнення:

- ціни стабільні протягом року;

- всі доходи витрачаються на споживання;

- купівля та продаж усередині кожного класу не беруться до уваги;

- економіка як замкнута система без впливу зовнішньої торгівлі;

- вся земля обробляється фермерами, які її орендують і сплачують ренту землевласникам;

- промислові товари виробляються ремісниками.

В економічній таблиці Ф. Кене виходив із того, що вартість щорічного продукту сільського господарства становить 5 млрд ліврів і складається з трьох частин:

1) "чистого продукту" в сумі 2 млрд ліврів;

2) частини вартості "первісних авансів" (основного капіталу), що переноситься на новостворену продукцію в сумі 1 млрд ліврів;

3) доходу фермерів у 2 млрд ліврів, які дорівнюють видаткам "щорічних авансів" (оборотного капіталу) і функціонують у вигляді предметів праці, готової продукції (1 млрд ліврів) та грошових коштів, зокрема для забезпечення життєвих потреб (1 млрд ліврів).

Ф. Кене окремо підрахував також вартість продукту, створеного "безплідним" класом, який становить 2 млрд ліврів, за натуральною формою це різні промислові вироби. Разом вартість сукупного суспільного продукту становить 7 млрд ліврів (5 + 2).

2. Процес кругообороту річного продукту

За даними таблиці Ф.Кене він відбувається так:

ь на початок сільськогосподарського року валовий річний продукт, отриманий у сільському господарстві, становить 5 млрд ліврів. З них чистий дохід у сумі 2 млрд фермери передали землевласникам у вигляді ренти за користування землею. Виробничі витрати становлять 3 млрд ліврів, з них 2 млрд ліврів використовуються на оборот ний капітал (1 млрд на предмети праці та 1 млрд на забезпечення життєвих потреб). На 1 млрд ліврів фермери купують у "безплідного" класу засоби праці, необхідні для заміни основного капіталу;

ь землевласники, маючи дохід-ренту за попередній рік у сумі 2 млрд ліврів, купують у фермерів продовольство на 1 млрд ліврів і у "безплідного" класу - промислові вироби на 1 млрд ліврів;

ь клас "безплідних", отримавши від продажу промислових виробів 2 млрд ліврів, купує у фермерів необхідне для життя продовольство на 1 млрд ліврів і сировину, потрібну для продовження промислового виробництва - також на 1 млрд ліврів.

У результаті цих взаємодій на початку нового сільськогосподарського року ситуація повертається до вихідного моменту. Щорічно виробничий клас відтворює 5 млрд ліврів за допомогою 2 млрд ліврів щорічних витрат на визначеній території. Ф. Кене зробив висновок, що оскільки "чистий продукт" споживають лише землевласники, вони мають бути основними платниками податків в обсязі третини доходу. Він виступав за запровадження єдиного податку. Таким чином, схема відтворення всього сукупного продукту, незважаючи на деяку обмеженість і недосконалість, є значним внеском у розвиток класичної економічної теорії. її використовували подальші покоління економістів, зокрема під час вивчення економічних циклів, господарської кон'юнктури, процесів відтворення (реалізації).

3. Суть проблеми реалізації суспільного продукту

Вироблений у суспільстві сукупний продукт повинен дійти до кожного споживача й задовольнити всі його різноманітні потреби як виробничі, так і потреби особистого споживання. Іншими словами, увесь вироблений сукупний суспільний продукт необхідно реалізувати, тобто через мільярди актів купівлі-продажу довести його до кінцевого споживача.

Проблема реалізації сукупного продукту, виробленого за якийсь конкретний термін, є однією з головних проблем суспільного виробництва. Це ставить питання про суть реалізації всього суспільного продукту.

З огляду на досягнення економічної теорії і, перш за все, її марксистського напряму, суть реалізації суспільного продукту полягає в тому, щоб уся сукупність вироблених матеріальних благ за певний період суспільного відтворення дійшла до свого споживача і компенсувала:

ы сукупні витрати робочої сили з метою її повного відтворення;

ы сукупні витрати використаних засобів виробництва;

ы особисті потреби власників засобів виробництва в тій частині отриманого ними прибутку, яку вони призначають для особистого споживання

ы сукупні витрати на робочу силу та на засоби виробництва, які будуть додатково введені в процес суспільного виробництва на новому етапі його відтворення, з метою поширення виробництва і в межах, визначених тією часткою прибутку власників засобів виробництва, яка залишається в них після задоволення потреб особистого споживання.

При цьому важливо звернути увагу на три такі ключові моменти.

Ш По-перше, покриття означених вище потреб має бути здійснено повністю, в обсязі вартості відповідних витрат. Приміром, якщо сукупні витрати робочої сили за якийсь період відтворення (скажімо, за рік) дорівнюють 1000 грошових одиниць, то із сукупного продукту повинно бути надано не менше і не більше відповідних матеріальних благ, а саме на суму в 1000 грошових одиниць.

Ш По-друге, усі потреби (як з боку всіх найманих робітників, так і з боку власників засобів виробництва в тій частині їх потреб, що є особистим споживанням) повинні компенсуватися саме предметами споживання й нічим іншим. З іншого боку, потреби власників у компенсуванні витрачених засобів виробництва можуть бути компенсовані тільки засобами виробництва, і в жодному разі не предметами споживання. Отже, процес реалізації сукупного суспільного продукту передбачає задоволення потреб (відшкодування витрат) у відповідній до цих витрат натуральній формі.

Ш По-третє, у процесі реалізації виробленого сукупного продукту слід з'ясувати, де і в який спосіб наймані працівники і власники (у межах свого особистого споживання) знайдуть необхідні їм предмети споживання. Водночас необхідно з'ясувати, де саме і як власники засобів виробництва придбають необхідні їм для відшкодування витрат і для нагромадження засоби виробництва.

Проблема суспільного відтворення довгий час у науці не досліджувалась, і тільки на достатньо високому рівні розвитку економічної теорії, коли вона вже сформувалась у певну систему знань, ця проблема знайшла своє відображення.

4. Вчення Ф. Кене про "чистий продукт" і класи

У теоретичному надбанні Кене важливу роль відіграє вчення про чистий продукт, який нині називають національним доходом. Це надлишок над тією частиною, яка покривала заробітну плату. На думку вченого, джерелом чистого продукту є земля - це "єдине джерело багатства" - та прикладена до неї праця людей, зайнятих у сільськогосподарському виробництві. Єдиною формою чистого продукту вважалась рента. У промисловості та інших галузях економіки чиста добавка до доходу не виробляється, там відбувається нібито тільки зміна першопочаткової форми цього продукту. Думаючи так, Кене не вважав промисловість некорисною. Він виходив із висунутої ним же тези про виробничу сутність різних соціальних груп суспільства - класів. При цьому Кене твердив, що "нація складається з трьох класів громадян: класу виробників, класу власників і класу некорисного".

+до класу виробників він відносив усіх людей, зайнятих у сільському господарстві, включаючи селян і фермерів (до яких зараховував і капіталістів) та найманих робітників;

+ до класу власників - землевласників, включаючи короля та духовенство;

+ до некорисного класу - всіх громадян, зайнятих поза землеробством, тобто у промисловості, торгівлі та інших галузях сфери послуг.

5. Положення Ф. Кене про капітал, гроші й торгівлю

макроекономічний капітал гроші торгівля

Кене перший у теорії економічної думки досить глибоко обґрунтував положення про капітал. Якщо меркантилісти ототожнювали капітал, як правило, з грошима, то Кене вважав, що гроші є самі по собі безплідним багатством, яке нічого не виробляє. За його термінологією, сільськогосподарські знаряддя, будівлі, тварини і все те, що використовується у землеробстві протягом декількох виробничих циклів, є "первісними авансами" (за сучасною термінологією - основний капітал). Витрати на насіння, корми, на оплату робітників та ін., які здійснюються протягом одного виробничого циклу, він відносив до "щорічних авансів" (за сучасною термінологією - оборотний капітал). Але заслуга Кене полягає не лише в розподілі капіталу на основний та оборотний за виробничою ознакою. Він зміг переконливо довести, що разом з оборотним у русі перебуває й основний капітал.

Кене висловив цілу низку цікавих неординарних думок щодо торгівлі. Так, визнаючи, що торгівля є "безплідним заняттям", він, водночас, застерігав від помилкової думки, нібито завдяки загальній конкуренції вона стала шкідливою - "адже іноземні купці вивозять та отримують на своїй батьківщині ту винагороду, яку ми сплачуємо їм за надані нам послуги; таким чином, цією винагородою ми збагачуємо інші нації". Не погоджуючись із таким судженням, Кене твердив, що необхідна тільки "абсолютна свобода торгівлі" як умова її розширення, усунення монополії та скорочення торговельних витрат.

Висновки

Франсуа Кене - фундатор школи фізіократів - спробував показати картину кругообігу товарів і грошей у масштабі національного господарства. Він виходив із поділу суспільства на три класи - землевласників, фермерів (продуктивний клас) і ремісників (непродуктивний клас) - відповідно до їх участі у відтворювальному процесі. Кене вперше в історії запропонував загальну схему, абстрагуючись від деяких реальних моментів і відносин. У його схемі доходи цілком витрачаються, нагромадження не здійснюється, не враховуються обмін усередині класів, зовнішньоторговельні зв'язки.

Головне в таблиці Кене не арифметичні розрахунки, що ілюструють рухи продуктових і грошових потоків, а графічний аналіз загальної картини відтворення, в якому окремі акти виробництва й обміну представлені у вигляді зигзагоподібної схеми ("зиґзаґи" - потоки товарів і грошей від одного класу до іншого).

У таблиці Кене фігурують продукти, "аванси" (витрати) на основний і оборотний капітал, кошти. Схема демонструє, звідки виникають доходи, де створюються сукупний і чистий продукти, як вони розподіляються, яким чином відшкодовуються витрати (на техніку, орендну плату, поліпшення землі, насіння і т. д.).

Вихідний момент "відтворювального аналізу" - річний врожай, його перерозподіл у натурі та грошах між виробниками (фермерами), землевласниками і ремісниками (останні тільки змінюють форму продукту). Чистий продукт, як випливає з доктрини фізіократів, утворюється тільки в сільському господарстві.

Тому, заслуга Кене полягає в тому, що він створив першу макроекономічну картину взаємозв'язку трьох основних класів (галузей). В "економічній таблиці" він подає схему руху продукту у вигляді річного обороту в масштабі всього суспільства. Ідея Кене пізніше набула розвитку у схемах відтворення, принципах розрахунку суспільного продукту, у моделях народногосподарського балансу.

Таким чином, Теорія реалізації сукупного суспільного продукту, розроблена Ф.Кене, була важливим і першим кроком у вивченні проблем суспільного відтворення. Але з огляду на недоліки теорії фізіократів, складність проблеми і наявність тільки першої спроби аналізу проблема суспільного відтворення залишалась актуальною. І наступний крок в аналізі суспільного відтворення було зроблено великим німецьким економістом К.Марксом.

Список використаної літератури

1. uamconsult.com/book_164_chapter_21_F.Kene

2. society.polbu.ru/../ch11_i.html

3. labirint.ru/authors/53946/

4. ozon.ru>Книги>Бизнес-книги>Экономика>История экономики

5. bibliotekar.ru/../4.htm

6. Кене Ф. Збірка економічних творів. - М.:Соцэкгиз, 1960

7. Творческая мисль Ф.Кенэ в 1736-1756годах в святи с метафизикой «очевидности» и політико-экономической традицией

Размещено на Allbest.ru