Статистичне дослідження виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції (на прикладі СВК "Батьківщина" Полтавської області)

Виходячи з цього, можна виділити основні напрямки аналізу та покращення ефективності діяльності.

По-перше - ресурсний аналіз. Він включає в себе аналіз ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структури собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат. Зазначені показники підприємству слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів.

Щодо оборотних фондів, слід проаналізувати чинники їх збільшення, зокрема слідуючі: зменшення обсягів незавершеного виробництва; удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів; прискорення реалізації готової продукції; зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Щодо раціоналізації використання матеріальних ресурсів підприємству слід звернути увагу на: обгрунтоване нормування витрат матеріалів; створити систему заохочень за економію сировини, енергії та матеріалів і відпрацювати її дієвість; використовувати сучасні високотехнічні матеріали.

Щодо ефективності використання трудового потенціалу, то важливим є: втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих.

Також важливим резервом підвищення ефективності підприємства, а відтак і покращення фінансового стану є організація виробничого процесу. Це стосується як рівня робочого місця окремого робітника так і рівня підприємства в цілому [8].

Не менш важливим є технічне удосконалення виробництва на підприємстві. Це удосконалення технічної бази. Так як дане підприємство працює в сільському господарстві, то тут, наприклад, підвищення продуктивності праці залежатиме від урожайності культур. Тому необхідно збільшити врожайність шляхом інтенсивних технологій їх вирощування.

Ще одним фактором зростання прибутку підприємства є його інноваційний розвиток, що забезпечує зниження витрат на виготовлення та підвищення якості виробів, а в результаті більш високу її конкурентоздатність.

Для підвищення якості продукції слід врахувати підвищення якості засобів праці, предметів праці; реалізація продукції за рахунок її кращого транспортування, що забезпечує її краще зберігання.

Отже, підприємству необхідно, можливо навіть змінити свою управлінську політику, щоб підвищити ресурсні резерви підприємства, як основного оборотного капіталу так і організації і продуктивності праці. Можливо навіть вийти на нові ринки збуту продукції чи розширити сегмент покупців. Так, із можливих шляхів покращення стану підприємства, воно повинно обрати один з напрямків: ресурсний, технологічний чи організаційний. Таким чином, тактика підприємства може змінитися, але ціль залишиться незмінною: одержання максимального прибутку при мінімальних затратах.

При намаганні підприємства виділити в оцінці ефективності найбільш оптимальні шляхи її підвищення, воно повинно враховувати, що всі ці проблеми є комплексними, а отже для їх вирішення ( адже всі вони певним чином впливають на покращення стану підприємства ) слід застосувати системний підхід. Тільки на основі комплексного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку фінансового стану підприємства та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення [9].

Загальна стратегія розвитку підприємства пов'язана з діяльністю підприємства в цілому, використання матеріально-технічної бази та виконання його головної цілі - отримання прибутку за рахунок максимального задоволення потреб споживачів.

Стратегія підприємства повинна бути розроблена так, щоб плани були надто гнучкими, щоб при необхідності можна було здійснювати модифікацію та переорієнтацію.

Діяльність підприємства на ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних завдань, які забезпечать ефективну роботу, прибутковість, виживання та конкурентоспроможність на ринку.

В умовах ринкового господарювання філія повинна розробити стратегію своєї господарської діяльності на найближчу перспективу, а також дивитися і в майбутнє для того, щоб виконувати свою головну місію. Керівництво підприємства вважає, що правильно вибрана стратегія діяльності - це запорука успіху в майбутньому. Приймаючи обґрунтовані та систематизовані планові рішення, знаючи зовнішнє середовище, яке може вплинути на діяльність підприємства, підприємство зменшує ризик в конкуренції на ринку.

Відома прямо пропорційна залежність прибутку від обсягу реалізації - більший об'єм реалізації - більший прибуток. Такий взаємозв'язок дає змогу врахувати, наскільки конкурентно збільшиться прибуток при зростанні обсягу реалізації.

В умовах ринку перед підприємством стоїть завдання: самому визначити оптимальний варіант ціни на продукцію, адже в ринковій економіці підприємство не завжди отримує бажаний результат. Результат діяльності може бути негативним, позитивним, нульовим. Збитку розглядаються як негативне значення прибутку. Зарубіжні економісти вважають, що справжній прибуток пов'язаний з невизначеністю, а у невизначеності є свій ризик.

В системі управління підприємством основна увага приділяється прибутку і для того, щоб управляти ним, треба визначити взаємозв'язок обсягу продажу, витрат і прибутку.

Тому так важливо вибрати правильну та обґрунтовану стратегію та тактику для виконання своїх завдань. Планування дає можливість створити єдність загальної цілі всередині підприємства. Стратегічне планування на сьогоднішньому ринковому етапі господарювання - стає правилом, а не винятком [10]. Виходячи з місії підприємства можна визначити такі цілі його діяльності:

1. Головна ціль - збільшення об'єму прибутку.

Практика країн з розвиненою економікою показує, що головною метою діяльності будь-якого підприємства є отримання прибутку, що відображає ефективність господарсько-фінансової діяльності підприємства . Саме прибуток визначає економічний результат ведення господарської діяльності і вимірюється співставленням результатів з витратами.

2. Специфічні цілі - відображають систему цілей, які є умовою досягнення головної цілі підприємства:

- життєво-необхідна ціль підприємства - це отримання мінімального прибутку, який забезпечить збереження статутного фонду підприємства

- перспективна ціль - це досягнення максимально-можливого прибутку

- поточна ціль - це отримання необхідного прибутку для забезпечення задовільного фінансового стану підприємства

- ціль торгівлі - це збільшення обсягів продажу, ефективна асортиментна політика

- ціль комерційної діяльності - це збільшення обсягів реалізації за рахунок ефективних постачальницьких зв'язків, стабілізація цін, зменшення витрат обігу

- соціальна ціль - це створення умов праці, що сприяють високопродуктивній праці, забезпечують соціальний розвиток колективу, створюють ефективну оплату праці

- інноваційна ціль - це запровадження нових передових технологій, модернізація та реконструкція потужностей підприємства, впровадження нових видів високоефективного обладнання.

Рис. 3.1. Стратегія діяльності формування та прибутку філії

Величина прибутку залежить з одного боку від об'єму реалізації, а з іншого боку - від розміру витрат обігу. Послідовність обґрунтування стратегії управління прибутком показано на рисунку.

Величина прибутку, як цільової функції діяльності підприємства залежить від обраної стратегії. При прогнозуванні величини капіталу необхідно врахувати склад і розмір джерел його збільшення [13].

Розробка стратегії правління прибутком передбачає 9 етапів, зображених на малюнку 3.2:

- на першому етапі визначається цільова сума прибутку підприємства, величина якого залежить від стадії життєвого циклу підприємства, стратегічних завдань, які ставить перед собою керівництво підприємства на майбутнє та їх вирішення.

- на другому етапі розробляють стратегії товарообігу, який реально відповідає попиту населення на товар

- на третьому етапі розробляється асортиментна політика підприємства, яка повинна відповідати товарно-груповій структурі, бути оптимальною і потрібною споживачам

Рис. 3.2. Послідовність обґрунтування стратегії управління прибутком підприємства

на четвертому етапі відбувається обґрунтування цінової політики, тобто визначається оптимальна ціна товару, при якій досягається оптимальний товарообіг та максимальний прибуток

- на п'ятому етапі здійснюється формування ресурсної політики, тобто залучення товарів для реалізації, які забезпечують досягнення необхідного обсягу діяльності з найменшими затратами

- на шостому етапі проводиться вирішення завдань пов'язаних з управлінням валовими доходами

- на сьомому етапі проводиться вирішення завдань, які пов'язані з валовими витратами, які повинні бути мінімальними

- на восьмому етапі можливий обсяг отриманого прибутку порівнюють з його цільовим розміром - якщо можливий прибуток більший або рівний цільовому, то дана стратегія приймається до виконання

- дев'ятий етап - це контроль за ходом реалізації плану

У фінансовій та економічній діяльності підприємства важливе місце відводиться розподілу та використанню одержаного прибутку, як основного джерела фінансування потреб і задоволення економічних інтересів власників.

Прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства після оплати всіх податків, використовується згідно з статутом підприємства.

Відповідно до головних напрямків використання, цей прибуток може бути використаний:

- на розподілений прибуток, що спрямовується за межі підприємства на виплату матеріального заохочення та дивідендів, на благодійний фонд

- на нерозподілений прибуток, що залишається на виробничий та соціальний розвиток підприємства та на страховий фонд.

Основною метою планування прибутку є оптимізація пропорції між розподіленим та нерозподіленим прибутком. Доля кожної частини на підприємстві вирішується колегіально, тобто враховуються всі позитивні та негативні сторони діяльності підприємства і створюється певний оптимальний варіант. Основні напрямки використання прибутку залежить від його потреб. А потреби базуються на ефективності діяльності [21].

Напрямки використання прибутку:

1. Фінансування розвитку матеріально-технічної бази підприємства, авансування основного капіталу. Потреба визначається на основі реального стану основних фондів підприємства, їх ліквідність та пригідність до експлуатації. Чим краще оснащене підприємство, тим більше споживачів обслуговується і відповідно збільшується прибуток.

2. Фінансування приросту власних обігових коштів, авансування оборотного капіталу. Потреба визначається, виходячи з власних обігових коштів, які необхідні для росту продукції підприємства

3. Кошти на соціальний розвиток та заохочення трудового колективу визначається рішенням загальних зборів. Такі фінансування дають змогу покращити умови праці та відпочинку працівників трудового колективу, заохотити та спонукати їх до ефективної та високопродуктивної роботи.

В перспективі підприємство буде використовувати прибуток на матеріальне заохочення працівників, удосконалення виробничого фонду, формування та підтримка іміджу підприємства, рекламна діяльність

Підприємство зробило багато, але на досягнутому не потрібно зупинятися. Необхідно весь час вивчати потреби та бажання споживачів, умови праці та відпочинку споживачів. В наступний період, керівництво планує здійснити ряд нововведень для збільшення обсягу реалізації продукції та оптимізації витрат. Тому плануючи напрямки використання прибутку треба вибирати найкращі варіанти, а витрати повинні бути не нижчі, а оптимальні.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

В результаті проведеного статистичного дослідження виробництва та реалізації сільськогосподарської продукції у СВК «Батьківщина» Котелевського району Полтавської області було виявлено, що в цілому господарство працює стабільно ефективно. За п'ять досліджуваних років підприємство отримувало чистий прибуток, рівень рентабельності був в середньому 35 %.

Спеціалізація підприємства молочно зернова з розвиненим виробництвом соняшнику. Тобто від реалізації саме цих видів продукції господарство отримує найбільшу суму прибутку щорічно.

Резервами покращення фінансового стану підприємства є можливості досягнення більш ефективної його діяльності в результаті забезпечення належної дії факторів, що дають змогу раціональніше використовувати наявні ресурси та організаційно-інноваційний потенціал. Тобто, спроможність підприємства досягти успіху залежить від ефективності управління фінансовими та трудовими ресурсами, організації управлінської структури, підвищення якості продукції, вдосконалення технологічної бази.

Виходячи з цього, можна виділити основні напрямки аналізу та покращення ефективності діяльності. По-перше - ресурсний аналіз. Він включає в себе аналіз ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структури собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат. Зазначені показники підприємству слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів.

Щодо оборотних фондів, слід проаналізувати чинники їх збільшення, зокрема слідуючі: зменшення обсягів незавершеного виробництва; удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів; прискорення реалізації готової продукції; зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Щодо раціоналізації використання матеріальних ресурсів підприємству слід звернути увагу на: обгрунтоване нормування витрат матеріалів; створити систему заохочень за економію сировини, енергії та матеріалів і відпрацювати її дієвість; використовувати сучасні високотехнічні матеріали.

Щодо ефективності використання трудового потенціалу, то важливим є: втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів; рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки; аналіз системи стимулювання працюючих.Також важливим резервом підвищення ефективності підприємства, а відтак і покращення фінансового стану є організація виробничого процесу. Це стосується як рівня робочого місця окремого робітника так і рівня підприємства в цілому.

Не менш важливим є технічне удосконалення виробництва на підприємстві. Це удосконалення технічної бази. Так як дане підприємство працює в сільському господарстві, то тут, наприклад, підвищення продуктивності праці залежатиме від урожайності культур. Тому необхідно збільшити врожайність шляхом інтенсивних технологій їх вирощування. Ще одним фактором зростання прибутку підприємства є його інноваційний розвиток, що забезпечує зниження витрат на виготовлення та підвищення якості виробів, а в результаті більш високу її конкурентоздатність.

Отже, підприємству необхідно, можливо навіть змінити свою управлінську політику, щоб підвищити ресурсні резерви підприємства, як основного оборотного капіталу так і організації і продуктивності праці. Можливо навіть вийти на нові ринки збуту продукції чи розширити сегмент покупців. Так, із можливих шляхів покращення стану підприємства, воно повинно обрати один з напрямків: ресурсний, технологічний чи організаційний. Таким чином, тактика підприємства може змінитися, але ціль залишиться незмінною: одержання максимального прибутку при мінімальних затратах.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Білецька Н.П. Організація та методика обліку фінансових результатів підприємницької діяльності/ Н. П. Білецька, М. М. Боднар //Науковий вісник. - 2008. - вип. 18.1. - С. 162 - 167.

2. Вашків П.Г. та ін. Статистика підприємництва: Навч. посібник / П.Г.Вашків, П.І.Пастер, В.П.Сторожук, Є.І.Ткач; за ред. П.Г.Вашківа, В.П.Сторожука. -- К.: «Слобожанщина» 1999. -- 600 с.

3. Вуколов Э.А. Основы статистического анализа. Практикум по статистическим методам и исследованию операций с использованием пакетов STATISTICA и EXCEL: Учебное пособие. - М.: Форум: ИНФРА-М, 2004. - 464 с.

4. Герасименко С.С. Статистика: Підручник / С.С.Герасименко, А.В. Головач, А.М. Єріна та ін. - К.: КНЕУ, 2000. - 467 с.

5. Головач А. В. та ін. Фінансова статистика (з основами теорії статистики): Навч. посіб. / А. В. Головач, В. Б. Захожай, Н. А. Головач, Г.Ф. Шепітко. -- К.: МАУП, 2002. -- 224 с.: іл. -- Бібліогр.: С. 216-217.

6. Зозуля Ю.В. Оцінка механізму формування прибутку підприємства/ Ю.В. Зозуля//Вісник Сумського Національного Аграрного Університету. Науково-методичний журнал. Серія: фінанси і кредит. -2006.- №1 . - С.382 - 385.

7. Елисеева И.И. Статистика: учеб. / И.И. Елисеева; под ред. И.И. Елесеевой. - М.: ТК Велби, Изд-во Проспект, 2006. - 448 с.

8. Єременко І. Прибуток як основний показник діяльності підприємств/ І. П. Єременко, Н. І. Закоморна//Вісник СНАУ. Науково-методичний журнал. Серія: фінанси і кредит. -2009.- № 1 . - С.85 - 88.

9. Колодізєв О., Нужний К. Теоретичні аспекти управління економічною стійкістю підприємства // Галицький економічний вісник. - 2008. - № 1(16). - С. 53-59.

10. Коверга О.В. Роль прибутку у сучасній економіці/ А.В.Коверга, І.О.Семернікова// Таврійський науковий вісник: Збірник наукових праць ХДАУ. - Херсон: Айлант. 2007.- Вип.49.- С.337 - 342.

11. Кучеренко Т. Особливості формування фінансових результатів сільськогосподарськими підприємствами у Звіті про фінансові результати / Т. Кучеренко. - // Бух. облік і аудит. - 2007. - № 10. - С. 34.

12. Мармоза А.Т. Теорія статистики. - К.: Ельга, Ніка-центр, 2003. - 392 с.

13. Михайлов М.Г. Сучасні економічні проблеми управління прибутком аграрних підприємств/ М.Г. Михайлов, Я. С. Ткаль, С.А. Гаркуша//Вісник СНАУ. Науково-методичний журнал. Серія: фінанси і кредит. -2007.- №2 . - С.117 -118.

14. Муштай В.А. Статистика: методичні вказівки до виконання курсових робіт/В.А. Муштай // Суми.- 2005.-18 с.

15. Партин Г. О., Загородній А. Г. Фінанси підприємств: Навч. посіб. -- 2-ге вид., перероб. і доп. -- К.: Знання, 2006. -- 379 с.

16. Покропивний С.Ф. Економіка підприємства: Підручник/За заг. ред. С.Ф. Покропивного. Вид. 2-ге, перероб. - К.: КНЕУ, 2000. - 528 с.

17. Рудакова Р.П., Букин Л.Л., Гаврилов В.И. Статистика. 2-е изд. - СПб.: Питер, 2007. - 288 с.

18. Сиденко А.В., Матвеева В.М., Башкатов Б.И. Статистика: Учебник. - М.: Дело и сервис, 2000. - 283 с.

19. Уманець Т.В., Підгарєв Ю.Б. Статистика: Навч. посіб. - К.: Вікар, 2003. - 623 с.

20. . Фещур Р.В., Барвінський А.Ф., Кічор В.П. Статистика. - Львів, 2001. - 276 с.

21. Хомин І. П. Резерви збільшення прибутку в сільськогосподарських підприємствах/ І. П. Хомин // Економіка АПК. - 2006. - №4. - С. 91 - 95.

Размещено на Allbest.ru