Організація і планування виробництва продукції рослинництва

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство аграрної політики та продовольства України

Технолого-економічний коледж

Миколаївського національного аграрного університету

Курсова робота

на тему: «Організація і планування виробництва продукції рослинництва»

Миколаїв 2014

ЗМІСТ

Вступ

1 Теоретичні аспекти організації і планування виробництва продукції рослинництва

2. Організаційно - економічна характеристика господарства

2.1 Юридичний статут підприємства та органи управління

2.2 Основні економічні показники діяльності підприємства

3. Оцінка організації і планування виробництва продукції рослинництва та заходи по їх покращенню на підприємстві

Висновки та пропозиції

Використані джерела інформації

ВСТУП

Сьогодні для ефективної роботи підприємств галузей АПК важливе значення має правильна і детальна організація їх роботи, а також планування всіх витрат та доходів.

Під організацією рослинницьких галузей у сільськогосподарських підприємствах розуміють створення систему заходів, спрямованих на забезпечення виконання договірних зобов'язань по реалізації продукції, а також створення необхідних фондів для внутрішньогосподарського використання (продаж працівникам підприємства, громадське харчування, фонди допомоги, тощо). Головна увага при цьому приділяється організації використання земельних угідь на основі впровадження наукової системи землеробства, яка передбачає інтенсифікацію виробництва, відповідає ґрунтовим і кліматичним умовам підприємства, з метою одержання найбільшої кількості високоякісної продукції при наявному виробничому потенціалі і з мінімальними сумарними витратами на її одиницю.

Соціально-економічний розвиток кожного підприємства в сучасних економічних умовах значною мірою залежать від обґрунтованості планування витрат і рівня рентабельності виробництва, оскільки ці показники суттєво характеризують результати господарювання.

Для ефективного планування роботи сільськогосподарського підприємства необхідно володіти знаннями інтенсивних ресурсозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур, методами раціонального використання виробничого потенціалу підприємства. На основі глибокого аналізу розвитку галузей підприємства необхідно постійно виявляти резерви збільшення виробництва продукції, зниження витрат праці і коштів на її одиницю, підвищення рентабельності виробництва та збільшення прибутку на функціонуючий капітал.

Метою курсової роботи є вивчення організації і планування виробництва продукції рослинництва на досліджуваному підприємстві.

Досягнення поставленої мети зумовило постановку і вирішення наступних завдань:

- дослідити теоретичні аспекти організації і планування виробництва продукції рослинництва;

- розглянути організаційно - економічну характеристику господарства;

- провести оцінку організації і планування виробництва продукції рослинництва та знайти заходи по їх покращенню на підприємстві.

Предметом дослідження курсової роботи є питання організації і планування виробництва продукції рослинництва на підприємстві.

Об'єктом дослідження є господарська діяльність товариства з обмеженою діяльністю «Дружба» (далі - ТОВ «Дружба») Вознесенського району.

Інформаційною базою роботи є законодавчі та нормативно-правові акти України з питань організації і планування виробництва продукції рослинництва, матеріали державних органів статистики, дані статистичної та фінансової звітності ТОВ «Дружба».

Для реалізації поставлених завдань використовувались методи: теоретичного узагальнення і порівняння; аналізу і синтезу; статистичні та економіко-математичні методи; комплексно-системний підхід.

Курсова робота складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.

Загальний обсяг курсової роботи становить - 34 сторінки друкованого тексту. Робота містить 16 таблиць та додатки. Список використаних джерел налічує 20 найменувань.

економічний планування рослинництво

1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА

Рослинництво є комплексною основною галуззю сільського господарства, її продукція становить більше половини валового виробництва продукції сільськогосподарського виробництва. Від інтенсивності її розвитку залежить забезпечення населення продуктами харчування і промисловості сировиною. Галузь рослинництва є визначальною у розвитку інших галузей, особливо тваринництва, оскільки кормова база останнього створюється переважно в цій галузі.

Організація виробництва в галузях рослинництва передбачає комплекс організаційно-економічних заходів, здійснюваний з метою збільшення виробництва продукції землеробства при одночасному зниженні витрат праці і засобів на її одержання. Весь комплекс цих заходів здійснюється в рамках системи землеробства. Всі елементи системи землеробства можна об'єднати в три групи: технологічні заходи, система машин і організаційно-економічні заходи.

Система технологічних заходів передбачає впровадження раціональних сівозмін, систем обробки ґрунту, добрив, насінництва, захисту рослин від шкідників і хвороб, протиерозійних заходів і полезахисних лісонасаджень; меліорації земель з урахуванням спеціалізації виробництва, грунтово-кліматичних та інших умов.

Система машин повинна забезпечувати комплексну механізацію виробничих процесів при виконанні всіх технологічних прийомів. Вона містить у собі: ґрунтообробні машини по обробітку груп і окремих культур (зернових, технічних, овочів і ін.), по виконанню взаємозалежних технологічних процесів (машини по збиранню зернової і не зернової частини врожаю, по заготівлі кормів) і ін.

Система організаційно-економічних заходів складається з комплексу заходів для спеціалізації і концентрації виробництва, кооперації і поділу праці, організації робочих процесів і використання засобів виробництва, по керуванню, обліку трудових і матеріально-грошових витрат, оплаті праці і матеріальному стимулюванню, що забезпечують найбільш ефективне функціонування всіх технологічних операцій і системи машин.

Для порівняння й оцінки систем землеробства використовують такі показники: вихід продукції з площі сільськогосподарських угідь чи угідь ріллі в натурі, кормових одиницях і вартісному вираженні; розмір валового і чистого доходу з одиниці земельної площі, рівень продуктивності праці, собівартості продукції і рентабельності виробництва.

До галузей рослинництва відносять: рільництво (виробництво зерна, картоплі, соняшнику, льону, цукрового буряку), кормо виробництво, овочівництво, садівництво, виноградарство і луківництво.

Спеціалізація рослинництва характеризується структурою товарної продукції, а поєднання галузей - структурою валової продукції. Головною галуззю рослинництва є рільництво, що у залежності від економічних і природних умов спеціалізується на виробництві одного чи декількох видів товарної продукції (зерно, соняшник, цукровий буряк і т.ін.).

Дані наукових досліджень і передової практики показують, що найбільш стійка висока економічна ефективність спеціалізації галузей рослинництва досягається при оптимальній концентрації посівних площ оброблюваних у господарстві культур, тобто раціональній організації земельної території.

Під раціональною організацією земельної території розуміють правильне розміщення на території господарства й ефективне використання всіх угідь (ріллі, косовиць, пасовищ і т.ін.), виробничих об'єктів, житлового фонду, культурно-побутових центрів, дорожньої мережі, засобів зв'язку, захисних лісонасаджень і джерел води з метою більш інтенсивного використання землі - найважливішого засобу виробництва,

З усіх сільськогосподарських угідь у більшості районів країни найбільш інтенсивною є рілля, з якої господарство одержує основну масу продукції рослинництва, під ріллю відводять кращі за родючістю, рельєфом і конфігурацією земельні ділянки.

На земельних ділянках, відведених під ріллю, у залежності від родючості ґрунту, рельєфу, а також державного завдання з продажу продукції рослинництва, спеціалізації господарства і розташування ділянок стосовно садиб організують сівозміни.

Під сівозміною розуміють науково обґрунтоване чергування сільськогосподарських культур у часі і просторі шляхом розміщення їх на полях.

При визначенні складу і кількості сівозмін за основу приймають оптимальну структуру посівів, тобто найбільш раціональне співвідношення площ сільськогосподарських культур у загальній площі. Розміри сівозмін встановлюють у залежності від числа бригад, ферм, відділень, ділянок, цехів і комплексів, їхньої спеціалізації, площ земельних угідь, їхньої якості, рельєфу місцевості, конфігурації ділянок, наявності на території рік, лісів, ярів, залізничних колій і шосейних магістралей. Кожен виробничий підрозділ повинен мати одну сівозміну. Відхилення допускається тільки в тому випадку, якщо одна сівозміна не задовольняє потреби підрозділу, чи земельні ділянки роз'єднані природними перешкодами (ріками, ярами і т.ін.) й різко відрізняються одна від одної за складом ґрунтів, рельєфу, чи оброблювані культури вимагають різної агротехніки.

У залежності від виду сівозміни, кількості культур і ефективності їхнього обробітку, ґрунтових умов і рельєфу місцевості встановлюють кількість полів у сівозміні. При цьому на кожному полі розміщують одну чи дві культури з однаковою агротехнікою обробітку. Під організацією території сівозмін мається на увазі розміщення доріг, джерел польового водопостачання, мережі зрошувальних і осушувальних каналів та відводів, полезахисних лісосмуг, польових станів. Поля по можливості нарізають рівновеликими (відхилення від середніх розмірів допускаються в межах ±8%), вони повинні бути правильної конфігурації й однорідні за рельєфом, родючістю і механічним складом ґрунтів. Усе це забезпечує необхідні пропорції у виробництві окремих видів продукції по роках і створює кращі умови для організації трудових процесів. Правильна конфігурація полів, раціональні розміри і довгі гони - необхідні умови для використання широкозахватних агрегатів і швидкісних машин. Найбільш зручна форма полів - прямокутник зі співвідношеннями сторін 1:2, 1:3 і 1:4 у залежності від розміру полів, рельєфу і т.ін.

Розміри полів значно впливають на холості пересування агрегатів і переміщення людей до місця роботи і назад, а отже, і на розмір виробничих витрат. Відомо, що тракторні і комбайнові агрегати роблять три види непродуктивних пересувань, пов'язаних з виконанням робіт: переїзди з одного поля на інше після завершення кожного виду роботи; переїзди до місця роботи і назад на стоянку, до місця проведення технічного обслуговування і ремонту машин; повороти і заїзди при виконанні робіт у межах одного поля.

Витрати часу на переїзди з одного поля чи сівозміни на інше залежать від кількості сівозмін і полів, що обслуговуються окремою групою тракторів і комбайнів. Кількість переїздів при цьому дорівнює сумарній кількості усіх видів механізованих робіт, виконуваних у різний час на кожному полі, помноженому на число полів, що обслуговуються групою тракторів. Розрахунки показують, що збільшення площі сівозмін з 700 до 1400 га дозволяє зменшити непродуктивні витрати часу механізованих агрегатів на 40-50 %.

Використання техніки і якість робіт поліпшуються, якщо поле чи сівозміни мають безпосередній вихід до садиби, доріг, джерел води, а на схилах розміщені довгою стороною поперек схилу.

Економічна оцінка організації території землекористування і сівозмін дається за такими показниками:

- вихід продукції (у натуральних, умовних одиницях і вартісному обчисленні) з одиниці земельної чи сівооборотної площі;

- відсоток виконання плану виробництва валової і товарної продукції по видах і в цілому по господарству;

- забезпеченість худоби кормами і собівартість кормової одиниці;

- рівень продуктивності праці;

- собівартість продукції, рентабельність виробництва і розмір чистого доходу в розрахунку на гектар сівооборотної площі;

- енергоємність (кількість кінських сило-годин, що приходяться на гектар ріллі чи сівозміни);

- трудомісткість (витрати людино-годин на гектар сівооборотної площі чи ріллі);

- строк окупності капітальних вкладень;

- розподіл витрат праці по періодах року.

Планування на підприємстві -- це процес пошуку і використання резервів підвищення ефективності виробництва і вирішення соціальних проблем колективу.

Планування в сільському господарстві має ряд специфічних особливостей, що зумовлені необхідністю комплексно враховувати значно більшу порівняно з іншими галузями сукупність факторів:

- біологічних, до яких належать біологічні цикли виробництва, захист рослинного і тваринного світу, карантинні правила, потреба в агрокліматичному потенціалі, видові та сортові вимоги тощо;

- технологічних. У сільському господарстві технології надзвичайно диференційовані й диверсифіковані. Вони залежать від природноекономічних умов, технічної оснащеності виробництва, фінансових можливостей виробника. Варіанти технологій вимагають ґрунтовної експертизи та аналізу їхньої економічної ефективності. Надійним інструментом такої оцінки є технологічні карти та розроблені на їх основі нормативи витрат;

- технічних, що обумовлено необхідністю застосовувати в сільському господарстві широкий асортимент технічних засобів. Більшість із них використовується протягом обмеженого проміжку часу. Технічні засоби часто не уніфіковані, експлуатаційні й витратні матеріали, запасні частини не є взаємозамінними. Тому вартість техніки є відносно високою порівняно з вихідним продуктом;

- екологічних. Природне середовище є невід'ємною складовою аграрного виробництва, тому дотримання правил екологічної безпеки є обов'язковим. Виробничі процеси не можуть ставити під загрозу екологічну безпеку регіону, місцевості, конкретного ландшафту. Екологічність господарської діяльності покращує соціальний імідж підприємства, полегшує співпрацю з громадськістю, місцевими органами влади, зрештою, є економічно вигідною;

- соціальних. У сільській місцевості у працівників можливості вибору сфер прикладання своєї праці дуже обмежені, адже часто в населеному пункті єдиним підприємством є тільки сільськогосподарське. Тому створення позитивного соціально-психологічного клімату, врахування місцевих традицій, потреб і настроїв працівників, членів їхніх сімей має набагато більше значення, ніж у містах;

- економічних. Економічна ефективність аграрного виробництва у світі є нижчою, ніж в інших галузях виробництва; воно дотується. Отримання результату є пролонгованим у часі і має великий ступінь ризику;

- організаційних. Сільськогосподарське виробництво як жодне інше розпорошене практично по всій території України. Це зумовлює значні додаткові витрати, що пов'язані зі створенням великих транспортних, інженерних та інших комунікацій, складністю управління, зв'язку тощо.

Отже, планування в сільськогосподарських підприємствах спирається на систему об'єктивних економічних законів ринкової економіки. Через планування сільськогосподарські підприємства визначають темпи і пропорції розвитку виробництва, які повинні забезпечити найвищі показники його економічної ефективності.

2. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ГОСПОДАРСТВА

2.1 Юридичний статус підприємства та органи управління

Об'єктом дослідження під час написання курсової роботи є ТОВ «Дружба» Вознесенського району. Товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів. Учасники товариства, які не повністю внесли вклади, несуть солідарну відповідальність за його зобов'язаннями у межах вартості невнесеної частини вкладу кожного з учасників.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Представники учасників можуть бути постійними або призначеними на певний строк. Учасник вправі в будь-який час замінити свого представника у загальних зборах учасників, сповістивши про це інших учасників. Учасник товариства з обмеженою відповідальністю вправі передати свої повноваження на зборах іншому учаснику або представникові іншого учасника товариства. Учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному капіталі. Загальні збори учасників товариства обирають голову товариства.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства.

Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора).

Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов'язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами. Генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства. Інші члени дирекції також можуть бути наділені цим правом. Генеральний директор (директор) не може бути одночасно головою загальних зборів учасників товариства.

2.2 Основні економічні показники діяльності підприємства

ТОВ «Дружба» Вознесенського району спеціалізується на вирощувані продукції рослинництва, переважну питому вагу в якій становить зерно і соняшник. Важливе значення має не тільки виробництво, а й реалізація продукції. Господарство шукає нові ринки збуту, де б реалізовувало свою продукцію з більшою вигодою. Потреби покупців повинні повністю задовольнятися високою якістю та ціновою доступністю, що й намагається виконувати дане господарство.

Загальні відомості про господарство:

- відстань від обласного центра - 80 км;

- відстань від районного центра - 23 км;

- відстань від залізниці - 25 км;

- назва станції - Вознесенськ;

- виробничий напрямок - рослинництво.

На території господарства найбільш поширені звичайні чорноземи, рельєф - рівнинний. Клімат відповідає південній степовій зоні. Середньорічна температура повітря становить близько +24С°.

Для повної характеристики підприємства, необхідним є проведення аналізу розмірів виробництва. Доцільні розміри сільськогосподарських підприємств встановлюються по відношенню до досягнутого рівня розвитку виробничих сил. Найкращі результати забезпечуються в тому випадку, коли господарство має оптимальний розмір. Основним показником, який найбільш точно характеризує розмір виробництва, є вартість валової продукції. Він виражає загальний обсяг виробництва. Використовуються також додаткові показники: чисельність працівників, площа сільськогосподарських угідь, в т.ч. ріллі, багаторічних насаджень та пасовищ, поголів'я худоби (в перерахунку на умовні голови), вартість основних виробничих засобів, вартість товарної продукції та ін. Вони доповнюють і розширюють характеристику основного показника.

Розмір виробництва господарства в динаміці розглянуто на прикладі таблиці 2.1.

Таблиця 2.1

Розміри виробництва ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Показники	Роки	В середньому по господарствам району за 2013р.	Господарство у 2013р.в % до
	2011	2012	2013		2011р.	2012р.	в середньому по району
Вартість валової продукції с.г. (в постійних цінах 2010 р.), тис. грн	22369,9	19021,7	44281,3	25236,8	197,9	232,8	175,5
Грошова виручка від реалізації с.-г. продукції, тис. грн	23574,8	23511,2	76364,1	16890,5	323,9	324,8	452,1
Середньорічна чисельність працюючих, чол.	65	66	45	56	69,2	68,2	80,4
Площа с.-г. угідь, га	4861	4875	4912	3845	101,0	100,8	122,8
Середньорічна вартість активів, тис. грн	26082,5	25789	43858,5	26456,2	168,2	170,1	165,8

Аналізуючи дані таблиці 2.1 можна зробити висновок, що в ТОВ «Дружба» вартість валової продукції у 2013 році помітно збільшилась порівняно з 2011 - 2012 рр. на 97,9% та 132,8% відповідно. Збільшення валової продукції відбулося за рахунок отримання високого врожаю. Найбільший розмір грошової виручки від реалізації сільськогосподарської продукції було одержано в 2013 році, що відповідно склала 76364,1 тис. грн, це було обумовлено реалізацією врожаю, за високими цінами.

Середньорічна чисельність працюючих у 2013 р. помітно зменшилася і становила 45 осіб, що на 20 та 21 особу менше від 2011 - 2012 рр. Натомість, площа с.-г. угідь за аналізований період збільшилася і становила 4912 га. Середньорічна вартість активів помітно збільшилася протягом 2011 - 2012 рр. Тобто, проаналізовані дані, свідчать про те, що ТОВ «Дружба» є середнім за розміром господарством Вознесенського району.

На ефективність сільськогосподарського виробництва впливає рівень спеціалізації господарства, наскільки він відповідає природно - кліматичним умовам його місцезнаходження. Характеризуючи діяльність ТОВ «Дружба» визначимо спеціалізацію його виробництва, тобто форму суспільного розподілу праці, яка характеризує якісний бік виробництва і вказує виробництво яких саме видів продукції є переважаючим на даній території.

На Півдні України більшість підприємств спеціалізуються на вирощуванні зернових культур та соняшнику, не є виключенням і дослідне господарство.

Визначимо форму спеціалізації ТОВ «Дружба» за структурою наявної товарної продукції в фактичних цінах реалізації, оскільки вони повною мірою характеризують спеціалізацію і відображають економічний зв'язок підприємства з усіма галузями економіки держави. При цьому будемо враховувати, що чим більша частка показника в структурі грошової виручки, тим вищий рівень спеціалізації. Дані про склад та структуру грошової виручки в ТОВ «Дружба» наведено в таблиці 2.2.



Таблиця 2.2

Розмір та структура грошової виручки від реалізації в ТОВ «Дружба» Вознесенського району, тис.грн*

Галузі та види продукції	Роки	У середньому за три роки, тис.грн.	Структура, %
	2011	2012	2013		по с.г. продукції	по госпо-дарству
Пшениця озима	8569,9	890,1	15914	8458	20,6	16,8
Ячмінь озимий	2929,9	16	-	981,9	2,4	1,9
Ячмінь ярий	130,9	-	-	43,6	0,1	0,1
Соняшник	8601,9	22589,1	60372,7	30521,2	74,2	60,7
Ріпак озимий	3267,7	-	-	1089,2	2,6	2,2
Інша продукція рослинництва	74,5	16	77,4	55,9	0,1	0,1
Разом по рослинництву	23574,8	23511,2	76364,1	41150,0	100,0	81,9
Всього по с.-г. виробництву	23574,8	23511,2	76364,1	41150,0	Х	Х
Продукція рибництва	25619	-	-	8539,7	Х	17
Послуги в рослинництві і тваринництві	-	1290	363,7	551,2	Х	1,1
Всього по господарству	49193,8	24801,2	76727,8	50240,9	Х	100,0

* Побудовано та розраховано за даними статистичної звітності господарства

Аналіз даних таблиці 2.2 свідчить, що найбільшу питому вагу в структурі грошової виручки ТОВ «Дружба» займає виручка від реалізації продукції рослинництва, питома вага якої в середньому за три роки склала 81,9 % від загальної грошової виручки реалізації по господарству. За видами сільськогосподарської продукції найбільшу питому вагу в структурі грошової виручки в цілому по господарству займає соняшник - 60,8 % та зернові - 18,8 %. Питома вага продукції рибництва в 2011 році становила лише 17 %, так як дана галузь є збитковою і керівництво підприємства повністю скоротило її обсяг в 2012 році. Отже, ТОВ «Дружба» Вознесенського району спеціалізується на вирощуванні соняшнику та зернових.

Господарська діяльність підприємств відбувається завдяки організованому, якісному, своєчасному та ефективному управлінню, що являє собою сукупність взаємопов'язаних послідовно здійснюваних функцій. У сучасних умовах господарювання аналіз фінансового стану - необхідна складова процесу управління підприємством. Головним напрямком його практичної реалізації є виявлення можливостей підвищення ефективності функціонування підприємства, визначення перспектив його розвитку.

Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є: Баланс підприємства; Звіт про фінансові результати; дані статистичної звітності; оперативна бухгалтерська інформація тощо.

Таблиця 2.3

Динамiка показникiв фiнансових результатiв у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Показники	Роки	Відхилення (+,-) 2013 р. порівняно з
	2011	2012	2013	2011	2012
1. Прибуток (збиток) вiд реалiзацiї, тис. грн (Ф2, код 050)	2258	7267	7009	4751	-258
2. Собiвартiсть реалiзованої продукцiї, тис. грн (Ф2, код 040)	23361	17971	69792	46431	51821
3. Чистий прибуток (збиток), тис. грн. (Ф2, код 220)	5889	5487	5882	-7	395
4. Середньорiчна сума активів, тис. грн. (Ф1, код 280)	25173	26405	61312	36139	34907
5. Середньорiчна сума власного капiталу, тис. грн. (Ф1, код 380)	15980	21451	27729	11749	6278
6. Коефіцієнт рентабельності продукції (р.1/р.2)	0,10	0,40	0,10	-	-0,30
7. Коефіцієнт рентабельності капіталу (р.3/р.4)	0,23	0,20	0,10	-0,13	-0,10
8. Коефіцієнт рентабельності власного капіталу (р.3/р.5)	0,37	0,26	0,21	-0,16	-0,05

* Розраховано за даними статистичної звітності господарства

Проаналізувавши динаміку показників фінансових результатів, можна зробити висновок, що протягом 2011-2013рр. спостерігається часткове поліпшення та погіршення фінансового стану підприємства. Фінансовим результатом діяльності ТОВ «Дружба» 2011 році був прибуток у розмірі 5889 тис. грн. У звітному році підприємство також отримало прибуток, проте його розмір на 395 тис. грн. більше порівняно з 2012 роком. Збільшення прибутку від реалізації у 2013 році порівняно з 2012 роком прямо пропорційно вплинуло на коефіцієнт рентабельності продукції. Так, у 2013 році на 1 гривню собівартості реалізованої продукції підприємство отримало 0,10 грн прибутку, тоді як у 2012 році - 0,40 грн. На 1 грн власного капіталу у 2013 році підприємство отримало 0,10 грн прибутку, тоді як у 2011 році - 0,23 грн. Отже, за період, що досліджується, підсумком діяльності підприємства був позитивний показник - чистий прибуток.

Показники фінансової незалежності визначимо в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4

Динаміка показників фінансової незалежності за 2013 рік у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Коефіцієнти	Норматив	Порядокрозрахунку	На поч. року	На кін. року	Відхиленн,( +; - )
Фінансування	< 1,0	Ф.1р. (1595+1695)/р.1495	0,2	1,2	1,0
Автономії (незалежності)	> 0,5	Ф.1р. 1495/р.1900	0,8	0,5	- 0,3
Стійкості (стабільності)	> 1,0	Ф.1р.1495/(1595+1695)	4,3	0,8	- 3,5

* Розраховано за даними фінансової звітності господарства

Аналіз наведених даних показав, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власних джерел формування, тобто критичне значення коефіцієнта автономії (незалежності) не повинно бути нижче за 0,5. У ТОВ «Дружба» даний коефіцієнт на кінець року становить 0,5, а це свідчить про те, що господарство не в змозі своєчасно погашати поточну кредиторську заборгованість. Значення коефіцієнта стійкості на кінець року знаходиться поза межею норми. Досліджуване підприємство фінансово нестійке, так як майже всі показники на початок року менше або більше нормативу, але на кінець року показники частково стабілізуються, що свідчить про можливість господарства частково виконувати зобов'язання.

Поглиблюючи дослідження фінансового стану проведемо розрахунок показників ліквідності (табл. 2.5).

Таблиця 2.5

Динаміка показників ліквідності за 2013 рік у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Коефіцієнти	Норматив	Порядок розрахунку	На поч. року	На кін. року	Відхилення, ( +,- )
Абсолютної ліквідності	0,2-0,35	Ф.1р.(1160+1165)/р.1695	0,001	0,001	-
Швидкої ліквідності	0,7-1,0	Ф.1 р.1195-(1101+1102 + 1103 + 1110) /р.1695	3,3	1,7	- 1,6
Покриття	1,0-2,5	Ф.1 р.1195/р.1695	4,7	2,1	- 2,6

* Розраховано за даними фінансової звітності господарства

Коефіцієнт абсолютної ліквідності є найбільш жорстким критерієм ліквідності підприємства і показує, яку частину короткострокових зобов'язань можна за необхідності погасити негайно. Таким чином, ТОВ «Дружба» на кінець року може погасити свою заборгованість майже на 1 %. Коефіцієнт покриття характеризує співвідношення оборотних активів і поточних зобов'язань. У досліджуваному господарстві цей коефіцієнт у 2013 році зменшився на (2,6) та відповідав нормативу. Зменшення його - негативна тенденція у фінансовому розвитку підприємства.

Коефіцієнт швидкої ліквідності аналогічний коефіцієнту покриття, але обчислюється за вужчим колом поточних активів (з розрахунку виключають найменш ліквідну їх частину - виробничі запаси). І відповідно на кінець 2013 року він становить 1,7, що свідчить про часткову можливість активів покрити поточні пасиви.

Отже, фактичні показники ліквідності на даному підприємстві не відповідають нормативним, платоспроможність підприємства незадовільна, тобто низьке значення цих коефіцієнтів вказує на неспроможність його погасити свої зобов'язання.

3. ОЦІНКА ОРГАНІЗАЦІЇ І ПЛАНУВАННЯ ВИРОБНИЦТВА ПРОДУКЦІЇ РОСЛИННИЦТВА ТА ЗАХОДИ ПО ЇХ ПОКРАЩЕННЮ НА ПІДПРИЄМСТВІ

Основними питаннями розвитку галузей рослинництва, що їх розробляють у річному плані сільськогосподарського підприємства, є використання земельних угідь і заходи поліпшення земель, планування посівних площ, урожайності, нагромадження і внесення добрив, придбання і використання гербіцидів та пестицидів, виробництво валової продукції, її використання і реалізація.

Земля використовується в різних галузях народного господарства. Земля - це основний засіб виробництва. Підприємство постійно дбає про поліпшення земельних угідь. При цьому основну увагу приділяють правильній системі обробітку й удобрення ґрунту, меліорації, вапнуванню кислих і гіпсуванню солонцюватих ґрунтів.

Таблиця 3.1

Наявність земельних угідь та їх використання у ТОВ «Дружба», 2013 р.*

Види угідь	Наявність земель на початок планового року, га	Використання в плановому році	Склад земель на кінець планового року
		під посіви	га	%
Загальна площа	4912	4912	4912	100,0
Всього с.-г. угідь	4912	4912	4912	100,0
в т.ч.: рілля	4912	4912	4912	100,0

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

Отже, у плановому році загальна земельна площа господарства становила 4912 га (в т.ч. рілля).



Таблиця 3.2

Обчислення витрат на здійснення заходів по поліпшенню земель у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Заходи по поліпшенню земель	Обсяги робіт, га	Витрати планового року, грн.
		на 1 га	всього	в т.ч. за рахунок коштів держбюджету
Вапнування кислих ґрунтів	50	800	40000	Х

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

З даної таблиці видно, що витрати планового року на вапнування кислих ґрунтів становлять 40000 грн.

Планування врожайності здійснюють у такій самій послідовності, як і при складанні перспективного плану. Якщо на підприємстві є кілька сівозмін із різною якістю земель і диференційованою агротехнікою, врожайність планують окремо для кожного поля сівозміни з урахуванням попередників, родючості ґрунту та інших факторів.

Одним із факторів, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур є внесення мінеральних та органічних добрив (аміачна селітра, каїніт, суперфосфат гранульований, гній). Розрахуємо прибавку до урожайності при внесенні добрив під зернові.

Таблиця 3.3

Розрахунок прибавки урожайності озимої пшениці від збільшення внесення добрив у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Види добрив	Кількість добрив	Коефіцієнт використання діючої речовини	Буде використано діючої речовини, кг	Винос поживних речовин з ґрунту на 1 ц урожаю, кг	Прибавка урожайності, ц/га
	Всього, ц	Вміст діючої речовини в добривах, %	в перерахунку на діючу речовину, кг		з мінеральних добрив	з органічних добрив	всього
Аміачна селітра	0,5	34	17	0,6	10,2	3	13,2	3,5	3,8
Каїніт	0,5	10	5	0,7	3,5	4,5	8	2,5	3,2
Суперфосфат гранульований	0,8	19,5	15,6	0,2	3,12	3	6,12	1,2	5,1
Гній(післядія)	30	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х	Х

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства



За даними таблиці ми бачимо, що за рахунок внесення аміачної селітри урожайність підвищиться на 3,8 ц/га, при внесенні каїніту - на 3,2 ц/га, суперфосфату гранульованого - на 5,1 ц/га.

Визначимо планову урожайність зернових культур у нашому господарстві, врахувавши дані фактори.

Таблиця 3.4

Валовий збір і планова урожайність сільськогосподарських культур у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Назва культур	Сума посівної площі за останні 3 роки, га	Валовий збір за останні 3 роки, ц	Середньозважена урожайність за останні 3 роки, ц/га	Планова урожайність, ц/га
Озима пшениця	1310	75972	58,4	63,7
Соняшник	560	9145	17,3	19,7
Усього	1870	85117	Х	Х

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

З таблиці 3.4 середньозважену урожайність за останні 3 роки ми розраховували як відношення валового збору за останні 3 роки до посівної площі за останні 3 роки. Визначивши середньозважену ми визначили планову урожайність як суму середньозваженої та прибавки урожайності. Планова урожайність пшениці озимої становить 63,7 ц/га та соняшника - 19,7 ц/га.

Для визначення потреби в добривах виходять з планових посівних площ і норм внесення добрив на 1га (табл. 3.5 - Додаток А).

Важливе значення для підвищення урожайності має застосування науково-обґрунтованих сівозмін, забезпечення такого чергування культур, при якому вони розміщувалися б після добрих попередників (табл. 3.6).



Таблиця 3.5

Розміщення культур у польовій сівозміні ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

№ п/п	Площа, га	2011 р.	2012 р.	2013 р.
		Культура	га	Культура	га	Культура	га
1	800	кукурудза на зерно	800	озима пшениця	800	соняшник	800
2	887	озима пшениця	600	кукурудза на зерно	887	озима пшениця	887
		кукурудза на зерно	287
3	940	озима пшениця	700	соняшник	940	озима пшениця	940
		ячмінь ярий	240
4	1375	ячмінь ярий	690	озима пшениця	1375	кукурудза на зерно	520
		соняшник	685			ячмінь ярий	855
5	410	озима пшениця	410	Ячмінь ярий	410	соняшник	410

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

Отже, як видно з таблиці 3.6. на польову сівозміну у 2013 році виділено 4412 га ріллі на основні зернові культури, це пояснюється рослинницькою спеціалізацією підприємства та внутрішніми потребами господарства.

Для раціонального ведення господарства, ТОВ «Дружба» Вознесенського району заздалегідь планує свою діяльність на майбутнє. Що стосується рослинництва, то по ньому планують розміри посівних площ, урожайності. Розміри площ визначають виходячи з потреби на вирощувану продукцію, яка може змінюватись залежно від ефективності виробництва даної культури. Тому перед визначенням розміру і структури посівних площ, підприємству необхідно провести економічну оцінку сільськогосподарських культур.

Для аналізу економічної оцінки сільськогосподарських культур в ТОВ «Дружба» Вознесенського району, розрахуємо таблицю 3.7 (Додаток Б).

На основі проведених в таблиці 3.7. розрахунків ми бачимо, що більш доцільно займатися вирощуванням озимої пшениці та соняшника. Порівнюючи прибуток з 1 га посіву, спостерігаємо найбільше його значення при вирощуванні саме цих культур, тому доцільним буде розширення площі під ці культури.

Основними напрямками реалізації продукції рослинництва можуть бути:

- реалізація продукції за договорами з заготівельними, переробними, торгівельними та іншими організаціями;

- реалізація продукції через власні магазини, систему громадського харчування, на міських ринках тощо.

Внутрішньогосподарські потреби в продукції рослинництва передбачають:

- створення насіннєвих фондів;

- видача і продаж продукції працівникам підприємства;

- використання для переробки на підсобних промислових виробництвах підприємства;

- виділення у фонд допомоги тощо.

На основі розрахунків з попередньої таблиці і визначенні планової потреби розрахуємо необхідні розміри посівних площ сільськогосподарських культур для ТОВ «Дружба», в таблиці 3.8 (Додаток В).

З даних таблиці 3.8. видно, що для забезпечення потреби в основній продукції рослинництва для господарства необхідно використати під посів площу в розмірі 4412 га. Потреба в озимій пшениці на плановий рік для підприємства становить 26070 ц, в ячменю - 11720 ц та в соняшнику - 4480 ц.

Планування обсягів виробництва продукції рослинництва здійснюється на основі запланованої урожайності і посівних площ. При цьому валовий збір основної продукції зернових і технічних культур визначають у початково-оприбуткованій масі і масі після доробки або заліковій масі. Розглянемо планування обсягів виробництва продукції рослинництва у ТОВ «Дружба».



Таблиця 3.6

Виробнича програма по рослинництву ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Назва культури	Площа, га	Збір основної продукції, ц	Вартість валової продукції, грн.
		у початково-оприбуткованій вазі	у вазі після доробки,	у порівнянних цінах
		з 1 га	всього	всього	1ц	всього
Озима пшениця	409,3	63,7	26070	25289,9	40,58	1026264,1
Ячмінь озимий	271,9	43,1	11720	11368,4	47,54	540453,7
Соняшник	227,4	19,7	4480	403,2	88,02	35489,7
Всього посівів	987,7	Х	Х	Х	Х	1788754,7

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

Отже, з даних таблиці 3.9. ми можемо дізнатися про валові збори продукції та вартість валової продукції. Вартість валової продукції в 2013 р. за планом має становити 1788754,7 грн. Підвищення вартості валової продукції в плановому році, порівняно з фактичним пов'язано із збільшенням посівних площ та врожайності сільськогосподарських культур.

Після обчислення планових обсягів виробництва продукції рослинництва, визначають потребу в насінні. Кількість насіння на 1га визначають на підставі необхідної кількості для одержання відповідної густоти рослин і високого врожаю. Вона залежить від сорту, посівних якостей насіння, способів і строків посіву, попередників, ґрунтово-кліматичних умов. Для обчислення потреби господарства в насінні необхідні: норма висіву насіння, господарська придатність насіння (повинна становити 90%), страховий фонд насіння (для зернових встановлюється у розмірі 20% від основного фонду).

Здійснимо розрахунок потреби та вартості насіння на 2013 рік для ТОВ «Дружба», у таблиці 3.10 (Додаток Д). Отже, здійснивши розрахунки в таблиці 3.10., бачимо, що потреба в насінні озимої пшениці становить 1032 ц. Вартість насіння озимої пшениці - 165945,6 грн. Загальні витрати на насіння всіх культур становлять 464222,4 грн.

Виробництво продукції різних видів здійснюється робітниками, які впливають на предмети праці засобами праці. Засоби праці і предмети праці в своїй сукупності складають засоби виробництва, які є матеріальною основою матеріально-технічної бази і окремих підприємств.

Для визначення кількості тракторів та комбайнів нам потрібні дані площі посіву (га), показник щільності механізованих робіт при вирощуванні с.-г. (ет.га/га) культур та річний нормативний виробіток на 1 машину (ум.га, га). За допомогою наступної таблиці визначимо річний обсяг механізованих робіт в досліджуваному підприємстві.

Таблиця 3.7

Визначення обсягу механізованих робіт та потреби в тракторах і комбайнах в ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Назва сільськогосподарських культур	Площа посіву, га	Щільність механізованих робіт згідно прийнятої технології вирощування с.-г. культур, ет. га/га	Обсяг механізованих робіт, ет. га
Озима пшениця	409,3	7	2865,1
Ячмінь озимий	271,9	6,5	1767,4
Соняшник	227,4	12,5	2842,5
Усього	987,7	Х	11203,4

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

Здійснивши розрахунки, ми можемо зробити висновок, що найбільший обсяг механізованих робіт припадає на озиму пшеницю (2865,1 ет. га), далі іде соняшник (2842,5 ет. га), потім ячмінь (1767,4 ет. га). Загальний обсяг механізованих робіт у господарстві становить 11203,4 ет. га.

Потребу в комбайнах та інших сільськогосподарських машинах визначають за обсягом відповідних робіт у період найбільшого їх напруження.



Таблиця 3.8

Розрахунок потреби в тракторах та самохідних комбайнах у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Назви та марки машин	Річний обсяг робіт, ет. га, га	Річний нормативний виробіток на 1 машину, ум.га, га	Необхідна кількість машин, шт.
Трактори:
Т-150К	4481,4	2805	2
ДТ - 75 М	2800,9	1705	2
МТЗ - 82	3361,0	1314	2
Т-25А	2800,9	270	3
Усього	Х	Х	9
Комбайни:
Дон - 1500	665	250	3
КСКУ - 6А	185	330	1
Усього	Х	Х	4

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

Отже, здійснивши планування потреби у тракторах і самохідних комбайнах, спостерігаємо, що господарству потрібно 6 тракторів і 4 комбайни. Річний обсяг робіт, що припадає на трактори становить 7766,0 ет. га, в той час як на комбайни припадає тільки 850 га.

На досліджуваному господарстві проводять детальний розрахунок машинно-тракторного парку в паливі та мастильних матеріалах. Визначимо оптимальну потребу в паливо-мастильних матеріалах (табл.. 3.13).

Аналізуючи дані таблиці, можемо зробити висновок, що у плановому 2013 році витрати палива і паливо - мастильних матеріалів для тракторів і комбайнів становлять відповідно 2145,4 і 112,4 ц, а їх вартість для тракторів - 2145,4тис. грн., для комбайнів - 112,4 тис. грн.



Таблиця 3.9

Визначення потреби та вартості палива і мастильних матеріалів у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Назви та марки машин	Річний обсяг робіт, ет. га, га	Нормативи витрат палива, кг/ет.га, кг/га	Витрати палива всього, ц	Комплексні ціни 1 ц пального, грн.	Вартість паливно мастильних матеріалів, тис. грн.
Трактори:
Т-150К	4481,4	17	761,8	1000	761,8
ДТ - 75 М	2800,9	14,5	406,1	1000	406,1
МТЗ - 82	3361,0	17	571,4	1000	571,4
Т - 25 А	2800,9	14,5	406,1	1000	406,1
Усього	13444,2	Х	2145,4	Х	2145,4
Комбайни:
Дон - 1500	665	11,5	76,5	1000	76,5
КСКУ - 6А	185	19,4	35,9	1000	35,9
Усього	850	Х	112,4	Х	112,4

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства

Праця, як доцільна діяльність людини, є основою всякого матеріального виробництва. Вона завжди має матеріальну основу і спрямована на задоволення потреб людини. Визначимо необхідну кількість працівників в плановому році для галузі рослинництва в ТОВ «Дружба» Вознесенського району.

Таблиця 3.10

Розрахунок потреби в трудових ресурсів для галузі рослинництва у ТОВ «Дружба» Вознесенського району*

Культури	Площі посіву, га	Потреба
		люд.-год. на 1 га	на всю площу
			люд.-год.	чол.
Озима пшениця	409,3	22	9004,6	5
Ячмінь озимий	271,9	15	4078,5	2
Соняшник	227,4	20	4548	3

* Розраховано за даними статистичноїї звітності господарства



Здійснивши розрахунок потреби в робочій силі для галузі рослинництва в у ТОВ «Дружба» Вознесенського району ми визначили, що для цієї галузі потрібно 11 працівників. Найбільше працівників припадає на виро...