Мікроекономіка як наука

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Що вивчає мікроекономіка?

мікроекономіка граничний корисність

Мікроекономміка -- наука, яка вивчає взаємодію окремих економічних суб'єктів та досліджує механізм функціонування конкретних ринків.

Мікроекономіка розкриває основні закономірності функціонування ринкової економіки на рівні товаровиробника та споживача і показує механізм прийняття рішень господарюючими суб'єктами, які прагнуть досягти максимального задоволення потреб в умовах використання обмежених ресурсів.

Мікроекономіка -- це розділ економічної теорії, який вивчає діяльність окремих економічних суб'єктів. Ними можуть бути окремі споживачі, робітники, вкладники капіталу, фірми тощо. З одного боку, вона пояснює, як і чому приймають рішення окремі господарюючі суб'єкти, а з іншого -- вивчає взаємодію суб'єктів у процесі утворення більших структур -- галузевих ринків.

2. Яка історія виникнення та еволюції мікроекономіки?

Як самостійний розділ економічної теорії мікроекономіка сформувалася в кінці XIX-на початку XX ст. Однак її становлення пройшло довгий шлях еволюційного розвитку.

Засади мікроекономічного аналізу виявляються ще в класичній політичній економії.

Так, використовуючи подвійну методологію економічного аналізу, А. Сміт досліджує зовнішні форми прояву економічних явищ, визначає функціональну залежність багатьох величин і тим самим закладає основи функціонального аналізу.

У період пізнього класицизму багато економістів, застосовуючи цей метод, часто робили фундаментальні відкриття в мікроекономіці.

Основоположниками мікроекономіки вважаються вчені Т. Мальтус і Ж.-Б. Сей. Закон спадної доходності Мальтуса та теорія трьох факторів виробництва Сея досі використовуються в мікроекономічному аналізі.

Однак при всій значущості відкриттів мікроекономічного характеру представниками пізнього класицизму становлення мікроекономіки як науки здійснюється значно пізніше і пов'язується передусім з неокласикою.

У другій половині XIX ст. завершується становлення економіки з переважно ринковим механізмом її регулювання. За цих умов особливо актуальним стає дослідження практичних питань, що спричинило зміщення аспектів із з'ясування загальних принципів політичної економії на аналіз проблем господарської практики. Якісний аналіз, як правило, витісняється кількісним.

3. Які основні функції та проблеми мікроекономіки?

Теоретична економіка займається дослідженням поведінки людей в процесах виробництва, розподілу і споживання матеріальних благ з кінцевою метою максимально можливого в певних умовах задоволення матеріальних потреб суспільства. Складовою теоретичної економіки є мікроекономіка.

Мікроекономіка займається дослідженням мотивації і закономірностей поведінки основних ринкових суб`єктів - виробників матеріальних благ та їх споживачів та закономірностей економічних процесів в межах окремих ринків.

Поняття ринкової економіки охоплює економічну систему, в якій процеси прийняття рішень з приводу виробництва і розподілу матеріальних благ і ресурсів ґрунтуються на умовах і цінах, сформованих в процесах добровільного обміну між виробниками та споживачами матеріальних благ, носіями потреб в економічних ресурсах та їх власниками.

Ринкова система економічних відносин в найбільш спрощеному вигляді - це система взаємовідносин між двома основними ринковими суб`єктами:

- підприємствами (фірмами), що виступають в ролі виробників товарів і послуг з метою забезпечення потреб суспільства; для здійснення виробничої діяльності підприємства залучають (на засадах власності або тимчасового користування) економічні ресурси;

- населенням (домогосподарствами), які є носієм зазначених суспільних матеріальних потреб і одночасно - власником економічних ресурсів (державна власність на ресурси це в принципі також власність всього населення).

4. В чому відмінність між позитивною та нормативною мікроекономікою?

Позитивна мікроекономіка встановлює економічні зв'язки, що реально склалися, не даючи їм оцінки -- добрі вони чи погані. Вона приймає дійсність такою, як є [2]. Наприклад, позитивна економіка досліджує, що таке попит і пропозиція і які фактори на них впливають.

Нормативна мікроекономіка -- це оцінювальні судження відносно правильності чи неправильності дій, які відповідають на питання: «Якими повинні бути економічні зв'язки?», « Якою повинна бути економіка?», «Які рішення потрібно прийняти?» [2]. Наприклад, якщо знову звернутися до попиту та пропозиції, то нормативні судження будуть пов'язані з тим, які шляхи краще вибрати для підвищення попиту на певний товар чи його пропозиції.

Мікроекономіка базується на фактах, тобто на відомих даних. Завданням мікроекономічної теорії є тлумачення та узагальнення фактів. Теорія та її принципи вносять порядок і сенс у набір узагальнень. Факти ж необхідні для постійної перевірки правильності вже встановлених принципів та теорій. Факти, які представленні реальною поведінкою мікросистеми у процесі виробництва, обміну та споживання товарів і послуг, мають тенденцію до зміни з часом. І тому необхідно постійно звіряти економічне середовище, що змініється, з існуючими принципами і теоріями

5. Назвіть основні фактори виробництва та їх властивості

Фактори виробництва (англ. factors of production) -- ресурси, необхідні для виробництва товарів або послуг. Класичними факторами виробництва є робоча сила (всі розумові та фізичні здібності людей), земля (природні багатства), капітал (наявні, вироблені засоби виробництва, а також фінансовий капітал). Четвертим фактором вважається підприємництво, яке об'єднує попередні три фактори. Робоча сила -- це здатність людини до праці, або сукупність її фізичних і розумових здібностей та професійних навичок, що використовуються в процесі створення матеріальних і духовних благ. Праця ж виступає як доцільна діяльність людини, спрямована на зміну предметів і сил природи з метою задоволення своїх потреб. До речового фактору належать усі засоби виробництва, тобто сукупність предметів та засобів праці, які використовуються в суспільному виробництві для створення матеріальних благ. Природні ресурси -- це дар природи для наших виробничих процесів -- земля, яка використовується для обробітку, для зведення будинків, заводів і прокладання доріг; енергетичні ресурси для забезпечення пальним машин і теплом наших помешкань; неенергетичні ресурси, наприклад, мідна і залізна руда чи пісок. Капітал утворюють товари тривалого використання, вироблені для виробництва інших товарів. Сюди відносять верстати, дороги, комп'ютери, молотки, вантажівки, сталеливарні заводи, автомобілі, машини для миття посуду. (Іншими словами, це матеріальні та фінансові ресурси в системі факторів виробництва). Їх технічний стан постійно вдосконалюється і впливає на загальну результативність виробничого процесу і його ефективну доцільність. Підприємливість -- практична кмітливість, здатність активно діяти, ініціативність. Це здібності людини до отримання прибутку з найменшими витратами. Підприємницькі здібності -- особливий вид людського капіталу, який передбачає використання ініціативи, винахідливості та ризику в організації виробництва та являє собою діяльність по координації та комбінуванні всіх інших факторів виробництва з метою створення благ та послуг. І хоча носієм підприємницьких здібностей також виступає людина, їх не можна прирівняти до праці. Далеко не кожен з нас має дар підприємця. тому підприємництво вважають особливим людським ресурсом, що об'єднує всі інші ресурси в єдиний процес виробництва товарів або послуг.Наука як фактор виробництва являє собою сферу людської діяльності, функцією якої є вироблення і систематизація об'єктивних знань про дійсність. Особливості цього фактора виробництва полягають в тому, що наука: як елемент продуктивних сил стає учасником виробництва; впливає на рівень ефективності виробництва; впливає на процес підготовки висококваліфікованої робочої сили; визначає рівень технології та організації виробництва; перетворюється на безпосередню продуктивну силу.Інформація як фактор виробництва забезпечує систематизацію знань, матеріалізованих в систему механізмів, машин, обладнання, моделей менеджменту і маркетингу.

6. Охарактеризуйте об'єкти та суб'єкти мікроекономіки

Об'єктом досліджень у мікроекономіці є мікросистема.

Мікросистема -- це система економічних відносин між господарюючими суб'єктами. Аналізувати мікросистему можна у трьох аспектах:

1) через з'ясування того, які суб'єкти вступають у ці відносини;

2) з приводу чого ці відносини складаються;

3) який основний зміст цих відносин.

До основних суб'єктів мікросистеми належать: Домогосподарства. Домогосподарство -- цс економічна одиниця, що складається з одного або більше чоловік, які ведуть спільне господарство, забезпечує економіку ресурсами і використовує зароблені при цьому кошти на поточне споживання товарів та послуг і заощадження з метою задоволення своїх потреб. Прикладом домогосподарства є сім'я. Роль домогосподарств у мікроекономічній системі подвійна. На ринку кінцевих товарів домогосподарства виступають на боці попиту як покупці. З іншого боку, домогосподарства -- це власники ресурсів, які вони постачають для виробничих цілей. Тому на ринку ресурсів домогосподарства перетворюються на продавців, формують пропозицію.

7. Дайте характеристику кругообігу товарів і грошей

Три фундаментальні проблеми ринкової економіки вирішуються за допомогою кругообігу доходів, ресурсів, товарів і послуг.

У приватному секторі закритою (без міжнародного сектора) економіки взаємодіють два агента: домогосподарства і фірми. На рис. 9.1 показані їхні взаємини. Фактично тут відображено два циркулюючих потоку: реальний потік (на малюнку показаний суцільною лінією) спрямований за годинниковою стрілкою і відображає переміщення ресурсів, товарів і послуг. Грошовий потік (на малюнку показаний пунктирною лінією) спрямований проти годинникової стрілки і відображає переміщення грошей:



Кругообіг доходів, споживчих витрат, ресурсів, товарів і послуг

8. Охарактеризуйте основні методи дослідження в мікроекономіці

Метод - це спрямована діяльність суб"єктів для досягнення конкретної мети. За допомогою різних методів ми можемо робити різні кроки у розвитку економіки. На сьогоднішній час основними методави є:

- Історичний

- Діалектика

- Аналіз

- Індукція

- Дедукція

- Гіпотеза

- Аналогія

Історичний метод - це такий метод, який влкючає в себе основні закони розвитку суспільства протягом певного періоду часу, і на основі даних робляться певні висновки та гіпотези.

Діалектика - це наука, яка вивчає загальні закони про розвиток природи, суспільства та людей.

Аналіз - це такий метод, за допомогою якого ми пізнаємо досліджуємо певний обєкт чи предмет, збираємо на нього інформацію, і за допомогою висновків охарактеризовуємо його.

Індукція - це такий метод, який полягає на висновках від чогось окремого до загального. За цим методом дуже тяжко визначити і проаналізувати будь-які зміни у економіці країни.

Дедукція - це подібний метод до індукції, тільки цей метод заснований від загального до окремого. Цей метод є кращим, адже вплив різних факторів із загальгоно на окремі суб"єкти буде більш суттєвим.. Слабка сторона дедукції, воно не в змозі обгрунтувати загальну передумову.

Аналогія - це метод пізнання, заснований на перенесенні однієї чи ряду властивостей з відомого явища на невідоме.

Гіпотеза - це метод пізнання, який полягає у висуненні науково-обґрунтованих припущень про можливі зв'язки явищ і процесів.

Гіпотеза виникає лише тоді, коли нова інфомація і теорія заперечують стару.

9. Які ви знаєте види економічних благ?

Блага -- матеріальні речі та послуги, які використовуються для задоволення потреб людини.

Залежно від критеріїв оцінки існують різні класифікації економічних благ. Так, за терміном використання їх поділяють на довгострокові та короткострокові. За часом використання блага поділяють на теперішні й майбутні. Є блага взаємозамінні (замінники чи конкуруючі у споживанні) і взаємодоповнювані (комплементарні). Взаємозамінні блага можуть замінювати одне одного в задоволенні певної потреби, їх не потрібно перетворювати, наприклад: маргарин і вершкове масло, олія соняшникова і оливкова, автомобілі різних марок. Інші можуть задовольняти потреби тільки тоді, коли використовуються разом, наприклад: чай і цукор, автомобілі та бензин. Доповнюваність і взаємозамінюваність благ мають величезну кількість ступенів та варіантів. Блага можна розподілити на прямі (безпосередні) та непрямі (опосередковані). Прямі (споживчі блага) безпосередньо задовольняють потребу (харчі, одяг, побутові предмети). Непрямі блага (виробничі) задовольняють потребу лише як засіб. Задоволення потреби цими благами відбувається опосередковано. Наприклад, вугілля використовується на теплоцентралі для отримання пари чи для одержання механічної енергії на заводі.

10. Який принцип дії закону спадної граничної корисності?

Закон спадної корисності. Падіння граничної корисності в міру споживання людиною додаткових одиниць певного продукту прийнято називати законом спадної корисності.

Закон спадної граничної корисності має велике значення як для організації виробництва того чи іншого товару, так і в споживацькій поведінці людей. Уявлення про спадну граничну корисність лежить в основі пояснення закону попиту, має ключову роль в усвідомленні того, яким чином споживачам належить розподіляти свої грошові доходи між різними товарами і послугами, які вони бажають купити.

Теорія граничної корисності пов'язує корисність кожної речі з її запасами, тобто з таким явищем, як рідкість. Так, об'єктивно корисність перлів незначна порівняноСправа в тому, що перли, золото тощо є в такій обмеженій кількості, що потреба в них задовольняється лише незначною мірою і гранична корисність їх стоїть відносно високо. Між тим, і це стосується добробуту людини, хліба, солі, картоплі, води та іншого, у нас є така кількість, що задоволення відповідних потреб у цих важливих продуктах здійснюється на рівні, близькому до повного насичення ними, а тому додаткове володіння окремим екземпляром або невеликою кількістю даного роду благ дає людині незначний або ніякий приріст добробуту.

11. Винятки із першого закону Госсена

Перший закон Госсена (закон спадної граничної корисності) -- величина задоволення від споживання кожної додаткової одиниці блага даного виду зменшується, доки не досягне нуля в точці насичення потреби

Закон є справедливим для одного акту споживання (година, день, тиждень), його дія для більшості благ розпочинається з 2-ї одиниці

Виняток:

-- предмети розкоші (антикваріат, колекціонування);

-- антиблага (алкоголь та наркотики для залежних осіб)

12. Поняття потреба та її види

Потреби -- це внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити, або задоволення, яке вона хоче продовжити.

1. За суб'єктами потреби поділяються на:

а) кінцеві;

б) проміжні.

2. За формою задоволення:

а) індивідуальні;

б) колективні.

3. За формою виникнення:

а) первинні;

б) вторинні.

За А. Маслоу¹ всі потреби поділяються на п'ять груп.

1. Фізіологічні потреби, задоволення яких необхідне для виживання.

2. Потреби в безпеці і захищеності: включають потреби в захисті від фізичних і психологічних небезпек з боку навколишнього середовища і впевненність у тому, що фізіологічні потреби будуть задоволені і в майбутньому.

3. Соціальні потреби -- це поняття, що включає почуття належності до чого-небудь або кого-небудь, відчуття, що тебе приймають інші.

4. Потреба в повазі включає потребу в самоповазі, компетентності, визнанні.

5. Потреба в самовираженні -- це потреба в реалізації своїх потенційних можливостей та рості як особистості

13. Значення поняття корисність

В економічній науці поняття корисності трохи відрізняється від загальноприйнятого його значення. Воно відбиває суб'єктивну оцінку індивідом ступеня бажаності того чи іншого блага незалежно від того, чи сприяє його споживання об'єктивно розвитку певного суб'єкта чи завдає йому шкоди. У цьому розумінні такі продукти, як алкоголь, наркотики, зброя економічно розглядаються як корисності, якщо вони бажані для споживача, приносячи йому задоволення. Разом із тим корисність формується під впливом об'єктивних обставин. Корисними можуть бути лише доступні для споживача блага. Багатства, що лежать на дні океану чи в надрах далеких зірок і планет, не можуть розглядатися як економічні корисності, незважаючи на всю їх бажаність.

Ступінь корисності може виражатися в різних показниках.

Загальна корисність -- величина, що відбиває загальну задоволеність індивіда споживанням визначеної кількості блага. М'ясо задовольняє потребу в їжі, а сигарети -- у палінні.

Гранична корисність -- це задоволеність, що набувається від споживання кожної додаткової одиниці блага. Якщо м'ясо, що з'їдається, поділити на порції, то задоволення, що дістається від споживання кожної наступної дози, буде виражати її граничну корисність. Так само задоволення, що зазнає курець від викурювання кожної наступної сигарети, визначає її граничну корисність.

14. Пряма непряма та повна корисність

Розрізняють пряму, непряму та повну корисність.

Якщо благо безпосередньо впливає на умови життя людини, то вважається, що воно мас пряму корисність.

Якщо благо безпосередньо не впливає на добробут людини, але використовується для виготовлення товарів, що мають пряму корисність, то вважається, що воно має непряму корисність.

15. Функція корисності

Функція корисності -- це співвідношення між обсягами товарів і послуг, що споживаються, і рівнем корисності (задоволеності від споживання товару), якого досягає споживач. Функція корисності може бути представлена як:

U=f(x,y, ... ш), (2.1)

де U -- корисність;

х, у,... п -- кількість відповідних товарів, що споживаються за певний період.

Сукупна корисність (Total Utility) -- це загальне задоволення, яке отримує споживач від спожитих ним тоиарів чи послуг. Сукупна корисність зростає у процесі споживання, але вона зростає все меншими і меншими темпами.

Гранична корисність (Marginal Utility) -- це приріст корисності від споживання кожної додаткової одиниці товару чи послуги

16. Динаміка сукупної та граничної корисності

Так, як покатує графік 5-1, гранична корисність є дода-тньою, коли сукупна корисність зростає у міру збільшення кількості одиниць певного блага. Однак, ріст сукупної корисності із збільшенням кількості блага є все меншим, оскільки гранична корисність зменшується. Крива граничної корисності є спадною, а сукупної корисності - висхідною, однак вона стає все більш иолого-ю. Коли гранична корисність дорівнює 0, то сукупна корисність є максимальною (для 5 од. блага). Наступні додаткові одиниці блага не приносять задоволення. Для них гранична корисність набуває від'ємного значення, а сукупна корисність зменшується (крива сукупної корисності стає нисхідною).

Розглянута динаміка граничної і сукупної корисності властива більшості благ. Однак, існують деякі виняткові блага, на які дія закону спадної граничної корисності взагалі не розповсюджується. Зокрема, це антикваріат, колекціонування монет і марок. Для цих благ гранична корисність зростає з кожною додатковою їх одиницею (крива граничної корисності є висхідною, що ілюструє графік 5-2, а), а сукупна корисність зросгає, причому все більшими приростами (крива сукупної корисності є висхідною і все стрімкішою із збільшенням кількості даного блага,

Криві граничної і сукупної корисності для більшості благ

17. Рівновага споживача еквімаржинальний принцип

18. Умови визначення споживацького вибору

Сукупність всіх ретельно можливих наборів становить множину споживання. Як правил вона вимірюється ринковими кошиками - набором одиниць деяких благ, які споживаються за одиницю часу.

Споживацький вибір утрим-я на потребах людей. Основними факторами споживацького вибору: спожив переваги, ціни на товари, доходи споживача.

Основними умовами (аксіомами) споживчого вибору є:

1. Аксіома повної упорядкованості переваг: споживач завжди може сказати, як він ставиться до наборів благ, що порівнюються. Інакше кажучи, для будь-яких наборів А і Б у певнй ситуації або А<Б, чи А>Б чи А=Б. Фактично, все що споживачу необхідно зробити - це визначити своє ставлення до відповідних наборів благ.

2. аксіома транзитивності переваг: переваги споживача послідовні. Інакше кажучи, якщо А>Б, а Б>В, то завжди А>В. Із ранжування наборів випливає, що А дає більше задоволення, ніж Б. аналогічно Б дає більше задоволення, ніж В. Отже А повинен давати більше задоволення ніж В.

Транзитивність переваг дає можливість привести в певну систему всю множину споживання.

3. Аксіома потреб, що не насичуються: більша к-сть будь-якого блага завжди має перевагу перед меншою к-стю того ж блага. Це означає, що споживач ніколи не відмовиться від додаткової к-сті будь-якого блага, що споживається ним, оскільки він завжди оцінює її як рівень, який підвищує його добробут.

4. Аксіома незалежності споживача. Задоволення споживача залежить тільки від кількості благ, які він споживає, і не залежить від к-сті благ, які споживають інші. Це означає, що споживачу незнайомі почуття заздрощів і співчуття.

19. Гранична норма заміщення

Гранична норма заміщення -- норма заміщення одного блага іншим, при дотриманні якої зберігається той же рівень задоволення споживача.

Гранична норма заміщення (ПНЗ) товару X на товар Y у споживанні дорівнює кількості товару Y, від якого країна повинна відмовитися для однієї додаткової одиниці товару X, залишаючись на тій же кривій байдужності.

Гранична норма заміщення може набувати різних значень: дорівнювати нулю, бути незмінною або змінюватися за рухом уздовж кривої байдужості.

Для двох повністю взаємозамінних товарів MRS = const. У цьому випадку криві байдужості «видозмінюються» у прямі лінії.

20. Зміна доходу споживача та ринкових цін товарів

Ринкові ціни товарів змінюють купівельні можливості споживача. Зміна доходу змінює місце точок перетину бюджетної лінії з осями координат, оскільки змінюється відношення, але незмінним залишається нахил бюджетної лінії, оскільки співвідношення цін, залишаються незмінними. Якщо доход зростає до 160 грн., то обидві точки перетину зміщуються вгору, лінія бюджету переміщується паралельно вгору. Зменшення бюджету до 40 грн. переміщує бюджетне обмеження відповідно донизу.

Вплив зміни доходу на бюджетне обмеження

Зміни у цінах впливають на бюджетну лінію по-різному, в залежності від того, на який товар і в якій пропорції вони змінюються.



Вплив зміни ціни на лінію бюджету

Якщо змінюється ціна одного товару за незмінної ціни іншого і сталому доході, бюджетна лінія змінює кут нахилу внаслідок зміни співвідношення цін . Вона обертається навколо точки переривання того товару, ціна якого не змінилася. У ситуації, коли ціни товарів і доход змінюються одночасно і пропорційно, лінія бюджету не змінить свого положення.

Узагальнимо властивості бюджетної лінії:

F бюджетна лінія показує множину можливого вибору споживчих кошиків;

F бюджетна лінія має від'ємний нахил - це означає, що споживач готовий відмовитись від певної кількості одного товару заради додаткового споживання іншого. Пропорції заміни показує співвідношення цін (відносні ціни товарів);

F зміна доходу споживача зміщує бюджетну лінію паралельно вгору або вниз, відповідно збільшуючи або зменшуючи купівельну спроможність споживача;

F зміна ціни одного з товарів змінює кут нахилу бюджетної лінії, що також впливає на купівельну спроможність споживача. Розглянувши мету та обмеження споживача, проаналізуємо взаємодію цих складових, в результаті якої споживач приймає рішення про вибір конкретного кошика.

21. Криві байдужості

У теорії споживання кривім байдумжості -- криві, що з'єднують всі споживчі набори (комбінації кількості товарів), які перебувають у відношенні байдужості. Інакше кажучи, порівнюючи будь-які два набори, що знаходяться на тій самій кривій байдужості, споживач не надасть перевагу жодному з них. Криві байдужості є наглядним способом представлення відношення переваги у випадку двох товарів.

Якщо відношення переваги представляється функцією корисності , то криві байдужості є лініями рівня цієї функції, тобто, кожна крива байдужості має рівняння для деякої сталої .

Властивості кривих байдужості.

1. Криві байдужості є монотонно спадними функціями (при збільшенні кількості певного блага значення функції спадає).

Очевидно, що поверхня байдужості, яка містить набір (Y, X), не буде проходити в областях А та С оскільки ці області містять кращі та гірші набори благ 1 та 2 . Методом вилучення ми дійшли висновку, що можливими областями, через які проходитиме поверхня байдужості, яка містить набір (Y, X), можуть бути лише області B та D, тобто вона є монотонно спадковою функцією.

2. Криві байдужості не перетинаються.

3. При збільшенні споживання певного блага зменшується величина іншого, яку людина жертвує заради отримання додаткової одиниці першого блага (прояв закону спадної граничної корисності). Якщо у людини, наприклад, багато одягу, але мало їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона схильна пожертвувати значною часткою одягу. Якщо ж людина має багато їжі, то заради додаткової одиниці їжі вона буде схильна жертвувати вжеменшою часткою гардеробу. На графіку видно, що кут нахилу поверхні байдужості до горизонтальної осі зменшується при збільшенні споживання блага, величина якого відображається на цій осі.

4. Чим більше поверхня байдужості віддалена від початку координат, тим привабливішими для людини є набори благ, які розташовані на цій поверхні. Ця властивість навіть не потребує доведення: вона випливає з самих умов надання переваг. Чим більше в наборі благ, тим він корисніший.

22. Криві байдужості особливого типу

Існують групи товарів і послуг, що мають криві байдужості особливого типу:

1. Повні субститути (замінники) -- товари, які повністю можуть бути замінені один одним з постійним коефіцієнтом заміни MRSyx постійна по мірі пересування вздовж кривої байдужості.Повні субститути, для яких MRSyx = 1, одержали назву гомогенів.

2. Повні доповнення -- товари, які можуть споживатися в фіксованій пропорції.

Карти кривих байдужості для повних доповнень показують, що для споживання товару X у певній кількості потрібна певна кількість товару Y. їх співвідношення визначене точками, розташованими на прямій, яка виходить із початку координат під кутом, визначеним мінімальним необхідним співвідношенням: -для набору а це (х₀, у₀); -для набору b -- (x₁, у₁,), хоч будь-який із товарів можна придбати додатково у будь-якій кількості.

Шкідливі товари -- це та група товарів, споживання яких шкідливе для споживача. Прикладом є інтенсивність функціонування підприємств і забруднення навколишнього середовища. Криві байдужості для таких товарів показують, що зінтенсифікацією виробництва зростає забрудненнянавколишньогосередовища.Кривa байдужості відображає взаємозв'язок між забрудненням навколишнього середовища і компенсацією цієї обставини у вигляді збільшення кількості робочих місць. Тут спостерігається парадоксальне явище: виявляється, людина звикає до шкідливих впливів, вимагаючи все менше компенсацій, тобто крива байдужості є опуклою догори функцією.

Криві байдужості для повних субститутів

23. Бюджетне обмеження споживача формують його доход і ціни товарів і послуг

Мікроекономічна модель бюджетного обмеження визначає множину наборів товарів, доступних споживачу, тобто враховує його фінансові можливості, і має назву „модель можливого”. Наприклад, якщо тижневий доход споживача складає 80 грн. і цілком витрачається на покупку двох товарів, ціни яких =1 грн., а = 2 грн., то він може вибрати будь-який кошик з такими наборами:

Набори	А	Б	В	Г	Д
Товар	0	20	40	60	80
Товар	40	30	20	10	0

Графічно ці набори благ відображає пряма з від'ємним нахилом, яка називається бюджетною лінією або лінією бюджетного обмеження.



Бюджетне обмеження споживача

Всі точки, розташовані на бюджетній лінії або під нею, досяжні для споживача, всі точки над бюджетною лінією - недосяжні. Точки на бюджетній лінії характеризують множину комбінацій товарів і , видатки на які не перевищують в сумі доходу споживача. Бюджетна лінія - це лінія рівних видатків. Вона показує межу між можливим.

Лінія бюджету переривається в точці А що відповідає кошику, який включає максимальну кількість товару, яку можна купити на доход у 80 грн. Пересуваючись по лінії бюджету донизу від точки А до точки Д, споживач змінює комбінацію товарів у кошику, збільшує витрати на товар і зменшує витрати на товар. Точка Д на горизонтальній осі відповідає кошику з максимальною кількістю товару, яку можна купити, якщо витратити на нього весь тижневий доход. Бюджетне обмеження показує компроміс, на який повинен піти споживач при виборі між двома товарами: щоб одержати додаткову одиницю одного товару, він повинен відмовитись від певної кількості іншого.

Пропорції можливої заміни одного товару іншим визначаються за допомогою кутового коефіцієнта. В границях незмінного бюджету збільшити видатки на купівлю додаткових одиниць товару можна лише на суму, яка зекономлена завдяки відмові від купівлі певної кількості товару. І навпаки. В обох випадках повинна виконуватись умова: або звідки Отже, співвідношення заміни показує відносна ціна товару. Чим більшою є ціна товару, тим від більшої кількості товару доведеться відмовитись споживачеві, щоб придбати додаткову одиницю товару.

24. Бюджет та бюджетне обмеження

Лінія бюджетних обмежень

Бюджет -- це кількість грошей, яка доступна споживачеві для витрат у певний період часу. Бюджетні обмеження - кошти, що є у розпорядженні споживача для придбання товарів споживчого кошика. Очевидно, якщо до споживчого кошика занесені усі спожиті товари (або усі ті, що він планує придбати), бюджетні обмеження (чи бюджет) дорівнюватимуть доходу споживача.Дохід споживача та купівельна сила грошей (тобто ціни товарів) визначають бюджетні обмеження споживача.Для аналізу впливу бюджетних обмежень на вибір споживача вводять деякі обмеження:1. Весь дохід споживач витрачає тільки на придбання товарів X та У (наприклад, котлети та пиріжки).2. Споживач не робить заощаджень та не залучає до витрат попередні заощадження.3. Споживач не дає та не бере кредити. У цьому випадку дохід споживача (І) дорівнюватиме всім його витратам:

І = РхХ + Р_уУ,

де Р_х і Р_у -- ціни відповідних благ, наприклад, булочки і молока.

Лінія бюджетних обмежень, що міститься на цьому графіку, показує всі ті набори товарів X та Y, які бюджет споживача дає змогу йому придбати. Лінія або функція бюджетних обмежень представлена обсягом споживання товару У в залежності від споживання Х в рамках обмежень бюджету І.

25. Крива дохід-споживання

Крива «дохід-споживання»

Рішення споживача про придбання товару X у певних обсягах залежить не тільки від його уподобань та переваг, а й від рівня доходу. Якщо на графіку, де показані точки рівноваги споживача при різних рівнях його доходу, провести лінію, що проходить через ці точки, то отримаємо криву "доход--споживання". Ця крива показує, як кількість товару X, що споживається за певний час, змінюватиметься залежно від зміни доходу і тільки доходу. Характер кривої "доход--споживання" буде залежати від оцінки товару споживачем. Нормальні товари -- це такі товари, які людина споживає у більшій кількості, коли зростає її доход. Неякісні товари -- це такі товари, споживання яких зменшується за умови зростання доходу споживача. Слід зазначити, що належність товару до групи нормальних чи неякісних залежить не стільки від його специфічних властивостей, скільки від сприйняття цього товару споживачем. Те, що для одного споживача буде нормальним товаром, інший оцінюватиме його як неякісний.Крім того, оцінка товару змінюється залежно від доходів споживача. Так, при певному рівні доходу поїздка до іншого міста на власному автомобілі буде сприйматися як нормальний товар, і кількість таких поїздок збільшуватиметься із збільшенням доходів споживача. Проте, коли доходи зростуть до певного рівня, споживач сприйматиме кількагодинну поїздку як неякісну, віддаватиме перевагу перельоту літаком, а тому поїздка на власному автомобілі перетвориться у неякісний товар.

26. Нахил кривої дохід-споживання

Кількість товарів х та у зростає при збільшенні доходу. Такі товари називаються нормальними (normal goods). Товари, що їм віддається перевага (superior goods), - це товари, споживання яких зростає з відносно більшими темпами, ніж зростає дохід. Напроти, товари, споживання яких падає при зростанні доходу, називаються другорядними (interior goods). Таким чином, ІЕР демонструє вплив (ефект) доходу на споживання усіх товарів. Для кожного товару взаємовідношення між доходом і споживанням можуть бути об'єднані поняттям кривої Енгела*. На практиці економісти не часто цікавляться окремо яким-небудь товаром, але більш об'ємними характеристиками: їжа, одяг, дозвілля. Однак немає якої-небудь характеристики для формалізації обсягу цих товарів. Рішення знаходиться шляхом заміни на графіку кривої Енге- ла “х” на витрати споживача Exp.x. Вони можуть бути представлені як Уpіxі. Так з'являється Крива витрат Енгела (Engel Expenditure Curve). Очевидні наступні особливості функції ЕЕС: Якщо ЕЕС перехрещується з бісектрисою кута, у цій точці дохід буде повністю витрачатися на товар х. Витрати на х зростають разом зі зростанням І, але не такою мірою. Це означає, що частина доходу буде спрямовуватись на інші товари (це відповідає випадку “нормальних товарів”). Витрати на х зменшуються при збільшенні доходу - це випадок другорядних товарів. Функція ЕЕР може бути легко перетворена на криву Енгела. Темп росту витрат значно більший, ніж у бісектриси. Разом із зростанням доходу споживач все більше переключається на товар Х. Це випадок високоякісних або супернормальних товарів.

27. Крива Енгеля. Закон Енгеля

Для більшості нормальних товарів крива Енгеля має зростаючий характер із затуханням, тобто певний приріст доходу спричинює менший приріст споживання товару X. Це насамперед пояснюється дією закону спадної граничної корисності. Однак для певної групи товарів крива Енгеля може зростати з прискоренням. До цієї групи належать предмети розкоші, споживання яких зростає швидше, ніж зростає доход споживача. Ці залежності були помічені й сформульовані Енгелем і ввійшли в економічну теорію як закони Енгеля: Закон Енгеля -- із зростанням величини доходів частка витрат на придбання товарів першої необхідності скорочується. Закони Енгеля зводяться до наступних положень:

1) бідні родини витрачають більше на необхідне для життя -- їжу і житло;

2) частка витрат на харчування знижується в міру зростання доходів, а частка витрат на житлі стабілізується;

3) витрати на дорогі предмети підвищуються в більшому ступені, чим доход. При росту доходу споживача споживання їм вторинних благ зростає в більшому ступені, чим споживання благ першої необхідності;

4) при зниженні ціни одного з благ і сталості ціни на інше благо збільшується попит на благо, ціна якого знижується, причому здійснюється відносна заміна ним іншого блага.



28. Крива ціна-споживання

Досліджуючи криві "доход--споживання" та криві Енгеля, ми виходили з припущення, що змінюється лише доход, а інші фактори попиту залишаються незмінними. Якщо змінити вихідні посилання, зафіксувати як незмінний доход, а ввести в модель як економічну змінну ціни, то можна побудувати криву "ціна--споживання".

Зниження цін на товар X призведе до повороту кривої бюджетних обмежень до нової точки її перетину з віссю X, більш віддаленої від початку координат. Якщо доход і ціни на інші товари залишаються незмінним, то точка перетину з віссю Y залишиться попередньою.

Крива "ціна--споживання" показує, як змінюється обсяг закупок товару X (точки В1, В2, В3 на рис. ) при переході до іншого рівня цін на цей товар за умови незмінності всіх інших факторів попиту.

Від кривої "ціна--споживання" можна перейти до кривої індивідуального попиту. Лінія «ціна--споживання» може бути використана для побудови лінії індивідуального попиту шляхом встановлення графічної відповідності певних оптимальних кількостей даного блага і цін цього ж блага.

Попит (demand) -- це та кількість продукту, яку споживач готовий та може придбати за тими чи іншими цінами протягом певного періоду. Крива попиту та крива "ціна--споживання" -- це два різних способи описання того, як придбана кількість товару змінюється при зміні ціни на нього (за умови, що інші фактори не діють).

Оскільки залежність між цінами товару та попитом на нього досить стійка, то можна говорити про закон попиту, який наголошує, що із зростанням цін на товар розмір попиту на нього зменшується, а зниження цін сприяє збільшенню кількості товару, яку, бажає придбати споживач.

29. Загальні положення ефекту заміщення та ефекту доходу

Якщо ціна товару X змінюється, то можливості споживача придбати різні набори товарів теж змінюються. З одного боку, зниження цін на товар X робить його привабливішим для споживача, оскільки він стає дешевшим щодо товарів-субститутів. З іншого боку, вивільнення коштів від здешевлення покупки товару X дає змогу людині збільшити споживання інших товарів. Таким чином, зростає реальний доход споживача, хоча його номінальний доход залишається попереднім. Реакція споживача на таке зростання реального доходу значною мірою буде залежати від його ставлення до споживчих якостей товару. Щоб моделювати поведінку споживача, слід розмежовувати дію двох ефектів, які спостерігаються при зміні цін на один з товарів. Ефект доходу -- це тільки ті зміни у споживанні, що спричинені зміною реального доходу споживача під впливом руху цін. Як було з'ясовано раніше, зростання доходу суперечливо впливає на споживання нормальних та неякісних товарів: якщо із збільшенням доходу споживання нормальних товарів зростає, то споживання неякісних -- зменшується.

Ефект заміщення -- це тільки ті зміни у споживанні товару, які є результатом змін цін цього товару відносно цін на інші товари. Цей ефект спрацьовує однаково і щодо нормальних, і щодо неякісних товарів. В узагальненому вигляді дія ефектів доходу та заміщення наведена в табл. 3.1.Ці два ефекти діють одночасно. Тому реальна спрямованість змін споживання буде рівнодіючою ефектів доходу та заміщення.

30. Парадокс Гіффена

Неякісний товар, для якого ефект доходу переваї жає над ефектом заміщення називається Гіффеновим товаром, а зростання споживання цього товару із підвищенням ціни на нього -- парадоксом Гіффена.

Роберт Гіффен (1837--1910) -- англійський вчений, який виявив, що незаможні робітники в Англії збільшують споживання дешевих неякісних продуктів харчування (зокрема, житнього хліба) у разі їх подорожчання. Таку саму ситуацію можна спостерігати і при аналізі структури споживання малозабезпечених верств населення України під час економічної кризи 90-х pp.

Товар Гіффена має одночасно відповідати таким вимогам:

- бути неякісним в уявленні споживача;

- бути значною часткою його витрат.

Парадокс Гіффена, на перший погляд, здається винятком із закону попиту. Проте детальніше дослідження доводить, що саме взаємодія ефектів замі-щення та доходу спричиняє такий розвиток подій. Існує ще кілька прикладів винятків із закону поколи із підвищенням цін спостерігається збіль-шення закупок того чи іншого товару. Так, деякі споживачі можуть ототожнювати зростання цін з підвищенням якості продукції і збільшувати його закупки. В умовах нестабільності економічної ситуації зростання цін може сприйматися і як передвісник інфляційного стрибка. Для отримання виграшу споживачі намагатимуться придбати більше продукту за сьогоднішніми цінами, поки вони ще не так зросли. Однак усі ці дії споживача можна легко пояснити, виходячи з теорії поведінки споживача.

Парадокс Гіффена чітко проявляється в Україні в кризові періоди. Відомо, що саме тоді, коли люди змушені змінювати в своєму раціоні більш дорогі товари на більш доступні зростає попит на продукти, що, подорожчали, але вони належать до товарів першої необхідності та саме вони мають найнижчу ціну у порівнянні із іншими товарами -- хліб, макарони, картоплю, тощо.

Продовольчі товари масового споживання можуть вважатися такими, що мають нееластичний попит за ціною, тобто попит на них, майже не залежить від зміни цін. З деяким допущенням їх можна вважати «товарами Гіффена». Дану тенденцію можна було спостерігати на споживчому ринку України під час кризи і у посткризовий період 2010-2011 років, коли ціни на продовольчі товари зросли з початку року на 13,6% (червень 2011 р. до грудня 2010р.). Серед спостережуваних продовольчих товарів значне підвищення цін відзначалося на олію соняшникову, плодоовочеву продукцію, продукти переробки зерна, м'ясопродукти.

31. Поняття підприємства

У ринковій економіці підприємство - це товаровиробник і основна виробнича ланка економіки [8, с. 18]. Воно є суб'єктом господарювання; товаровиробником; організаційною формою господарювання; суб'єктом індивідуального відтворення; суб'єктом і водночас об'єктом маркетингу і менеджменту (управління) тощо.

В мікроекономіці використовується дещо спрощена модель підприємства, яка практично не враховує його розмір та зовсім не бере до уваги організаційно-правову форму. Дана модель розглядає підприємство, як ринково-виробничу систему, яка використовуючи певні фактори виробництва випускає товари та послуги. Вивчення даної моделі підприємства має дуже важливе значення для розуміння економічної сутності підприємства, як суб'єкта ринкових відносин, його основної мети діяльності та механізму формування доходів та витрат підприємства. Особливо розуміння даних процесів важливе в країнах, де ринкова економіка знаходиться в процесі свого становлення, оскільки тільки глибоке розуміння сутності і механізму функціонування підприємства дозволяє приймати в реальному житті ефективні господарські рішення.

32. Виробнича система

Виробнича система - складна багаторівнева ієрархічна система, що перетворює вихідні напівфабрикати сировини або матеріалів у кінцевий продукт, що відповідає суспільному замовленню.



33. Суб'єкт господарської діяльності

Суб'єкт господарської діяльності стає підприємством лише за певних умов [9, с. 97]:

зареєстрований і має всі атрибути юридичної особи - статут, розрахунковий рахунок, баланс, печатку, назву, товарний знак тощо;

виконує господарські функції, виготовляє продукцію (товари) чи надає платні послуги;

зберігає умови постійного повторення процесу виробництва - індивідуального відтворення;

проходить (повторює) життєвий цикл.

34. Виробнича сітка

Виробнича сітка -- таблиця, що описує виробничу функцію для певного максимального обсягу продукції, який може бути виготовлений при кожній комбінації факторів виробництва.

Кожна клітина таблиці відображає максимальний обсяг випуску, який забезпечується відповідними обсягами факторів.

Для побудови двофакторної функції у графічній формі слід вибрати в усі комбінації ресурсів, що забезпечують той самий обсяг випуску, і нанести відповідні точки на координатну площину К, L. Якщо з'єднати ці точки, отримаємо лінію незмінного випуску -- ізокванту.

35. Суть фекту масштабу виробництва

У довгостроковому періоді фірма має можливість не тільки комбінувати фактори виробництва, а й змінювати кількість застосовуваних факторів, тобто змінювати масштаби виробництва. Виявляється, зміна факторів в одній і тій самій пропорції може призвести до різних результатів. Співвідношення межоу відносним зміною обсягу випуску і відносним зміною витрат факторів виробництва називається ефектом масштабу.Залежно від характеру вказаного співвідношення розрізняють: позитивний (зростаючий) ефект мас штабу, коли обсяг випуску збільшується в більшій пропорції, ніж витрати факторів - F (aX) <aF (X); постійний (незмінний) ефект масштабу, коли обсяг випуску змінюється тій самій пропорції, що й витрати факторів - F (aX) = aF (X); і негативний (знижується) ефект маштабу, якщо обсяг випуску збільшується в меншій пропорції, ніж витрати факторів виробництва, - F (aX)> aF (X) .

36. Фактори підвищення масштабу виробництва

Законів, що регулюють спрямованість дії ефекту масштабу, не існує, і визначення характеру ефекту масштабу можливо тільки шляхом емпіричних спостережень. У зв'язку з цим в якості факторів, що сприяють росту віддачі від масштабу, можна виділити такі, як: а) дія розмірного фактора (виробництво лампочки в 100 Ватт не вимагає в 2,5 рази більше витрат, ніж лампочки в 40 Ватт); б) зростання продуктивності через більш глибокого поділу праці; в) великі можливості застосування нових технологій і техніки; г) більш повне завантаження потужностей; д) використання висококваліфікованої робочої сили та спеціалізація в управлінні. Як протидіють зростанню ефекту від масштабу слід виділити такі фактори, як: а) зростання ймовірності виникнення вузьких місць і аварійності; б) наростання труднощів управління і координації; в) зростання транспортних витрат і витрат по збуту; г) зростання адміністративних витрат.

37. Ізокоста та її властивості

Ізо-коста-- це лінія, що характеризує комбінації витрат змінних факторів при фіксованих витратах виробництва.

Властивості ізокости:

1. Кут нахилу із окости залежить від цін на фактори виробництва. Оскільки tgL=K/L, а в точках перетину ізокости з осями К (L = 0) та L (К = 0) сукупні витрати (ТС) визначаються за формулами відповідно:

а) для L = 0, ТС = РkК;

б) для К = 0, ТС = РLL.

То з цих формул знаходимо:

К= ТС/ Рк, L = ТС/РL.

Звідси:

tgL=K/L=TC/Pk*PL/TC=PL/Pk,

що й треба було довести. Отже, кут нахилу із окости збільшується при зростанні ціни праці та зниженні ціни капіталу і, навпаки, кут нахилу із окости зменшується при зниженні ціни праці та зростанні ціни капіталу.

Вплив цін на рух і нахил ізокости: а -- зниження ціни праці; б -- зростання ціни капіталу

2. Усі точки ізокости відповідають однаковим сукупним витратам факторії: виробництва.

3. Чим далі від початку координат розміщена ізокоста, тим більший обсяг ресурсів використовується у виробництві.

Як вже зазначалося, ізокоста -- це множина альтернативних комбінацій витрат праці та капіталу, при яких витрати виробництва залишаються незмінними. Але яка ж з можливихкомбіна цій забезпечить найбільший обсяг виробництва продукції? Для вирішення цього питання потрібно сполучити ізокосту з картою ізоквант.

38. Рівновага виробника

Рівновага виробника -- це такий його стан, при якому він не бажає змінювати співвідношення факторів виробництва (праці та капіталу), що задіяні.у виробничому процесі.

Умовою рівноваги є однаковий нахил ізокости та найбільш віддаленої від початку координат ізокванти, що мають спільну точку. Оскільки нахил ізокости визначається співвідношенням цін праці та капіталу, а нахил ізокванти -- граничною нормою технологічного заміщення, то умову рівноваги можна записати як рівність:

МКТ8_lk = РL/Рк

А оскільки МКТ8_lk = MРL/MРк, то: МРL/МРk = РL/Рк і МРL/РL= МРk/Рk.

Останнє рівняння відображає принцип найменших витрат, тобто стан, коли відношення граничних продуктів факторів виробництва (К, Ь) на одиницю вартості ресурсу (РL, Рк) дорівнюють одне одному.

Якщо така рівність не справджується, то підприємство може отримати приріст продукції без додаткових витрат за рахунок зміни співвідношення факторів виробництва.

Якщо з'єднати точки, що відповідають різним рівням сукупних витрат, то отримаємо траєкторію зростання.



Рівновага виробника

Траєкторія зростання

Траєкторія зростання показує, як змінюється співвідношення факторів виробництва, що забезпечують мінімальні витрати, при збільшенні обсягів виробництва продукції.

Размещено на Allbest.ru

...