Главная Коллекция "Revolution" Экономика и экономическая теория Трудові ресурси сільськогосподарського підприємства

Трудові ресурси сільськогосподарського підприємства

Поняття трудових ресурсів сільського господарства, показники ефективності їх використання в галузі рослинництва. Еколого-економічна характеристика підприємства, що вивчається. Шляхи зростання ефективності використання трудових ресурсів на ньому.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 22.11.2015
Размер файла 186,2 K
рефераты на заказ со скидкой

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Курсова робота

Зростання ефективності використання трудових ресурсів галузі рослинництва

Вступ

В сучасних умовах аналіз трудових відносин стає вагомішим, оскільки робоча сила має вартісну оцінку і є конкурентною на ринку праці. Зростання виробництва продукції сільського господарства може бути досягнуте або за рахунок збільшення кількості застосовуваних ресурсів, або за рахунок підвищення ефективності їх використання. Важливу роль у цьому зв'язку відводять раціональному використанню трудових ресурсів.

Від ефективності використання трудових ресурсів залежать показники обсягу виробництва продукції, рівень її собівартості та якості. Саме тому аналіз забезпечення підприємства трудовими ресурсами є важливою складовою системи комплексного економічного аналізу діяльності будь-якого суб'єкта господарювання.

Теоретичні, методичні і прикладні питання багатопланової проблеми аналізу та визначення рівня забезпеченості підприємства трудовими ресурсами є предметом наукових досліджень багатьох вчених, зокрема таких відомих українських учених - економістів, як П.Й. Атамас, М.Т. Білуха, Ф.Ф. Бутинець, В.В. Вітлінський, С.Ф. Голов, О.А. Грішнова, Н.І. Дорош, А.Г. Загородній, С.В. Івахненко

Метою курсової роботи є оцінка ефективності використання трудових ресурсів в галузі рослинництва. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішити такі задачі:

- теоретично дослідити трудові ресурси сільськогосподарських підприємств та показники ефективності їх використання;

- охарактеризувати досліджуване підприємство за показниками економічного стану;

- проаналізувати ефективність використання трудових ресурсів рослинництва;

- запропонувати шляхи зростання ефективності використання трудових ресурсів галузі рослинництва.

Об'єктом дослідження є діяльність ПП «Галекс-Агро» Новоград-Волинського району Житомирської області». Предметом дослідження є дослідження продуктивності праці в рослинництві.

Методика дослідження викладена в першому розділі і в окремих розділах роботи.

Вихідними матеріалами для виконання роботи є закони і законодавчі акти України про працю, а також дані: переписів населення (в розрізі населених пунктів); подвірного обліку; про розвиток соціальної інфраструктури села й умови праці на підприємстві; річних і перспективних планів економічного і соціального розвитку підприємства, річних звітів, статистичної звітності; нормативних довідників тощо.

1. Теоретичні аспекти використання трудових ресурсів сільськогосподарського підприємства

1.1 Поняття трудових ресурсів сільського господарства

Трудові ресурси сільського господарства - це працездатне населення, яке зайняте в сільськогосподарському виробництві. Вони включають працездатних селян, робітників і службовців: чоловіків віком від 16 до 60 років та жінок віком від 16 до 55 років. Крім працездатних, у виконанні сільськогосподарських робіт беруть участь підлітки від 12 до 16 років та особи пенсійного віку, які вступили у відповідні договірні відносини з підприємствами [40, c. 88].

Чисельність економічно активного населення сільської місцевості України віком 15-70 років у 2012 р. становила 6878,6 тис. осіб і зменшилась на 16 тис. осіб порівняно з 2000 р. (рис. 1.1) [33].

Рис. 1.1. Динаміка кількості (ліва шкала) та рівня (права шкала) економічної активності населення в Україні

Чисельність економічно активного населення працездатного віку після скорочення у 2000-2005 рр. надалі почала зростати і у 2012 р. становила 6125,1 тис. осіб. У 2000-2012 рр. відмічалось зростання рівня економічної активності сільського населення у віці 15-70 років, який збільшився за цей період з 61,5% до 67,7%. Після зниження рівня економічної активності населення працездатного віку з 73,4% у 2000 р. до 71,8% у 2005 р., у 2005-2012 рр. значення цього показника зростало, і у 2012 р. становило 73,5% [33].

Бутило В.В. зазначає, що у складі трудових ресурсів сільського господарства виділяють дві категорії: зайняті в громадському виробництві; зайняті в особистому підсобному господарстві [6, с. 65].

Поляруш О.В та Колесов О.С. зазначають, що трудові ресурси країни включають усіх працездатних людей, які беруть безпосередню участь у суспільному виробництві, а також тих, хто в даний час з тих чи інших причин не працює, але потенційно здатний до праці. Ця сукупність характеризує повний запас трудових ресурсів країни [34, с. 28].

Поняття «трудові ресурси» більш широке і багатогранне, ніж поняття «робоча сила». Останнє визначається здатністю людей до праці і реалізується в процесі виробництва. Відтворення робочої сили складається з суми життєвих благ, необхідних для підтримання життя окремих індивідуумів і членів їхніх сімей, витрат на їх освіту і підготовку. Робоча сила, таким чином, відображує економічний зміст трудових ресурсів [36, c. 18].

Спад сільськогосподарського виробництва, недооцінка соціальних аспектів його реформування зумовили скорочення попиту на робочу силу. Чисельність трудових ресурсів постійно зменшується і залежно від демографічних, соціальних та економічних факторів. Існує тенденція зниження чисельності зайнятих у сільському господарстві і промисловості і збільшення в галузях нематеріального виробництва [26, c. 21].

При зниженні на перспективу приросту населення у працездатному віці і «старінні» трудових ресурсів необхідно правильно прогнозувати сфери використання трудових ресурсів сільських районів - збільшення зайнятості за рахунок нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки і зберігання та збільшення об'єктів спеціальної сфери.

Катерина Сиротинська (консультант групи Human Capital, компанія «Ернст енд Янг») зазначає, що пріоритети кадрової політики аграрних компаній в 2013 році порівняно з 2012 роком дещо змінились, здебільшого за рахунок появи нових важливих факторів: розвитку і зміцнення корпоративної культури і бренду роботодавця (29%). Не менш актуальними факторами залишаються навчання і розвиток персоналу, мотивація і утримання працівників, а також стратегічні і організаційні питання (14%). Особливо актуальним у сільськогосподарській галузі є дефіцит спеціалістів аграрних професій. Як зазначають деякі агрокомпанії, через істотний розрив між технологіями, що їх вивчають молоді спеціалісти в українських ВНЗ, і тими, що використовуються великими аграрними холдингами, вони стикаються з відсутністю фахівців потрібної кваліфікації (наприклад, агрономів і агрохіміків). Компанії здебільшого використовують два основні підходи до вирішення цієї проблеми: залучають іноземних фахівців або співпрацюють з ВНЗ для навчання молодих спеціалістів і запрошення їх до себе на стажування. З кожним роком росте кількість компаній, у яких з'являються програми залучення випускників ВНЗ/молодих спеціалістів (33% - 2011 рік, 40% - 2012 рік), спрямовані на «вирощування» власних кадрів за допомогою стажування, стипендій, аграрних шкіл з наступним працевлаштуванням. Окрім того, 40% компаній аграрного сектора запрошують іноземних спеціалістів для роботи в Україні. Основними причинами для залучення іноземців такі компанії називають: використання міжнародного досвіду для підвищення ефективності роботи (67%), відсутність професіоналів відповідного рівня (33%) в Україні і, в деяких випадках, політику штаб-квартири компанії [36, с. 12].

1.2 Показники ефективності використання трудових ресурсів галузі рослинництва

Базовим критерієм економічної ефективності використання трудових ресурсів є продуктивність праці. Але цим показником не вичерпується оцінка рівня використання трудових ресурсів у сільському господарстві. Не менш важливим є їх повне і раціональне залучення до виробництва. Так, В.Г. Андрійчук зазначає, що рівень використання трудових ресурсів має визначатися: зайнятістю в суспільному виробництві; ступенем повноти використання фонду робочого часу працівників та розміром сезонності праці [4]

Найважливішою властивістю праці є її продуктивність, рівень якої характеризує ефективність використання трудових ресурсів. Продуктивність праці як економічна категорія відображає взаємозв'язок між обсягом виробництва продукції і відповідними затратами праці.

Олексеєнко Р.І пише, що продуктивність праці - це здатність конкретної праці створювати певну кількість продукції за одиницю робочого часу. Продуктивність праці підвищується, якщо збільшується виробництво продукції на одиницю робочого часу або зменшуються затрати праці на одиницю вироблюваних продуктів [29, с. 46].

Розвиток продуктивних сил і неухильне зростання потреб суспільства об'єктивно зумовлюють необхідність підвищення продуктивності праці. На всіх етапах історії людства діє економічний закон неухильного зростання продуктивності праці. Досягнутий рівень і темпи підвищення продуктивності праці є важливим показником ефективності виробництва, джерелом зростання реальних доходів і добробуту населення. Підвищення продуктивності праці в сільському господарстві створює необхідні умови для забезпечення ефективного функціонування агропромислового комплексу країни. Виробництво сільськогосподарської продукції вимагає сукупних затрат живої і уречевленої праці. Тому підвищення продуктивності суспільної праці відбувається за рахунок скорочення затрат як живої, так і уречевленої праці, необхідної для виробництва одиниці продукції. Підвищення продуктивності праці полягає в тому що частка живої праці зменшується, а частка минулої праці збільшується, причому загальна сума праці, втіленої в товарі, зменшується.

Таким чином, продуктивність праці зростає при економії живої і уречевленої праці на одиницю продукції, а також зміні їх співвідношення на користь останньої. Якщо на виробництво певної машини затрачено таку ж кількість праці, що й зберігається при її застосуванні, то відбувається просте переміщення праці з однієї галузі в іншу. При цьому сукупні затрати праці, необхідні для виробництва одиниці продукції, не зменшуються, отже, продуктивність праці не зростає.

З розвитком агропромислового комплексу і вдосконаленням його структури має відбутися значний перерозподіл робочої сили між окремими його галузями. Зменшення чисельності працівників сільського господарства супроводжуватиметься зростанням їх у галузях з переробки сільськогосподарської продукції та виробництва засобів праці для агропромислового комплексу. В цих умовах підвищення продуктивності праці в АПК здійснюватиметься лише за рахунок зниження сукупних затрат живої і уречевленої праці на виробництво одиниці кінцевого продукту, який надходить в особисте і виробниче споживання.

У процесі виробництва вирішальна роль належить живій праці, яка в міру розвитку продуктивних сил приводить у рух дедалі більшу масу уречевленої праці (машин, обладнання, пального, насіння, кормів тощо). В результаті цього продуктивність праці в сільському господарстві підвищується, що забезпечує збільшення обсягів виробництва рослинницької і тваринницької продукції, а також зміцнення економіки сільськогосподарських підприємств.

Особливості сільськогосподарського виробництва зумовлюють систему показників і методику обчислення продуктивності праці. Рівень продуктивності праці в сільському господарстві визначається співвідношенням обсягу виробленої продукції і затрат живої праці. Обсяг валової продукції сільського господарства може обчислюватися як у натуральному, так і у вартісному виразі. У галузях сільського господарства, де виробляється однорідна продукція (зерно, молоко, вовна тощо), обсяг валової продукції виражається в натуральних або вартісних показниках [1, c. 32].

Оскільки у господарствах виробляється багато видів продукції різної споживчої вартості, валовий обсяг її виражається у вартісній формі і оцінюється в порівнянних цінах. При визначенні обсягу виробленої валової продукції сільського господарства враховують не лише кількісні, а й якісні показники за встановленими стандартами якості певної продукції.

Затрати праці в сільському господарстві виражаються в одиницях робочого часу (людино-годинах, людино-днях), а також у чисельності середньорічних працівників сільськогосподарських підприємств. При виробництві сільськогосподарської продукції затрачається праця безпосередніх виробників (механізаторів, майстрів машинного доїння, скотарів, чабанів, пташниць та ін.) та спеціалістів і керівників господарств. В умовах підвищення рівня технічної озброєності сільського господарства прямі затрати праці скорочуються, а затрати праці інженерно-технічних працівників (агрономів, зооінженерів, ветеринарних лікарів), які обслуговують рослинницькі і тваринницькі галузі, постійно зростають. У сільськогосподарських підприємствах рівень продуктивності праці визначають за затратами робочого часу лише тих працівників, які беруть безпосередню участь у виробництві сільськогосподарської продукції (за прямими затратами праці).

Продуктивність праці в сільському господарстві характеризується системою прямих і непрямих показників. Прямі показники визначаються кількістю продукції, що виробляється за одиницю робочого часу. Вони безпосередньо характеризують її рівень в окремих галузях, сільськогосподарських підприємствах або в сільському господарстві в цілому. Вони виражаються в натуральній і вартісній формі До прямих показників продуктивності праці належать:

1) виробництво окремих видів сільськогосподарської продукції (зерна, молока, приросту живої маси тварин, яєць тощо) в натуральному виразі» з розрахунку на 1 люд.-год.

2) прямі затрати праці (люд.-год.) на виробництво 1 ц продукції (характеризують трудомісткість продукції);

3) вартість валової продукції рослинництва, тваринництва або сільського господарства в цілому з розрахунку на 1 люд.-год;.

4) вартість валової продукції сільського господарства з розрахунку на одного середньорічного працівника.

Продуктивність праці визначають не тільки за вартістю валової продукції, а й за масою створеної чистої продукції. Це новостворений продукт, або валовий дохід, розмір якого обчислюють як різницю між вартістю валової продукції і матеріальними витратами сільськогосподарського виробництва. В умовах підвищення технічної озброєності сільського господарства і відповідної зміни співвідношення між живою і уречевленою працею обчислення показників продуктивності праці за валовим доходом (чистою продукцією) дає змогу більш повно оцінити дійсний вклад окремих галузей і підприємств у масу но-воствореного продукту. На основі порівняння показників за валовою і чистою продукцією можна більш глибоко вивчити ефективність використання живої праці і обґрунтувати резерви подальшого її підвищення.

У сільському господарстві продукцію одержують раз на рік або дуже нерегулярно, тоді як затрати праці відбуваються, як правило, постійно, особливо в тваринницьких галузях. Тому прямі показники продуктивності праці за виходом кінцевої продукції сільськогосподарських галузей визначаються по закінченні господарського року.

Продуктивність праці протягом року обчислюють і аналізують системою непрямих показників, які визначають із співвідношення обсягу виконаних робіт і затрат робочого часу. До них відносять:

- затрати праці на вирощування 1 га посіву сільськогосподарських культур (люд.-год);

- затрати праці на 1 голову окремих видів худоби (люд.-год);

- навантаження посівних площ з розрахунку на одного середньорічного працівника;

- навантаження поголів'я худоби і птиці на одного середньорічного працівника відповідної галузі тваринництва.

Непрямі показники продуктивності праці характеризують обсяг виконаних робіт з розрахунку на одиницю робочого часу. Вони лише приблизно оцінюють рівень продуктивності праці, проте дають змогу своєчасно протягом усього періоду виробництва сільськогосподарської продукції визначати його динаміку. Звідси їх значення для контролю і аналізу змін у затратах праці в процесі виконання різних сільськогосподарських робіт. За непрямими показниками виявляють і реалізують резерви підвищення продуктивності праці на окремих стадіях сільськогосподарського виробництва.

Збільшення виробництва продукції в сільському господарстві забезпечується лише за рахунок підвищення продуктивності праці, проте досягнутий рівень і темпи її зростання залишаються ще недостатніми. Прискорення темпів зростання продуктивності праці є однією з найголовніших умов підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. Продуктивність праці формується під впливом багатьох факторів: природних умов, рівня кваліфікації працівників, розвитку науки - й технологічного застосування, розмірів і ефективності засобів виробництва, раціональності розміщення сільськогосподарських галузей, спеціалізації і організації виробничого процесу.

Трудомісткість у галузі сільського господарства являє собою економічний показник, що характеризує витрати живої праці (робочого часу) на виробництво одиниці продукції та знаходиться в оберненій залежності до продуктивності праці. Загальновідомо, що трудомісткість продукції (Т) розраховується трудовим методом, який враховує витрати часу на виробництво або реалізацію одиниці сільськогосподарської продукції або на 1 грн. вартості продукції:

Т = Тф/ВП, (1.1)

де Тф - фактичний фонд робочого часу, людино-годин; ВП - обсяг виробництва продукції (в натуральному або вартісному виразі).

Показники затрат праці визначають діленням прямих затрат людино-годин, що виникають у процесі виконання технологічних операцій, на обсяг виробленої продукції. Дієсперов В.С. цей показник називає технологічною трудомісткістю [10, с. 232], який показує, скільки витрачено робочого часу на виробництво одиниці продукції.

Слід зазначити, що трудомісткість, розрахована по кожному виду продукції, є найбільш зрозумілим і порівняним показником затрат праці у часі й просторі. А тому трудомісткість може широко застосовуватися для порівняння в динаміці в аграрних підприємствах будь-якого регіону.

Показник трудомісткості має декілька переваг при аналізі діяльності підприємств, зокрема:

- відображає прямий зв'язок між обсягом виробленої продукції і затратами праці;

- дає можливість порівнювати затрати праці на виробництво однакових виробів на різних дільницях підприємства;

- відстежувати тенденції (динаміку) затрат живої праці та їхній зв'язок з продуктивністю праці та іншими економічними показниками на підприємстві.

Залежно від складу затрат праці прийнято виділяти такі види трудомісткості: технологічну, виробничу, повну, трудомісткість обслуговування виробництва і трудомісткість управління виробництвом.

Технологічна трудомісткість включає в себе всі затрати праці тільки основних робітників, які працюють на відрядній та погодинній оплаті праці.

Виробнича трудомісткість складається із затрат праці основних і допоміжних робітників.

Повна трудомісткість включає в себе затрати праці всіх категорій промислово-виробничого персоналу підприємства.

Трудомісткість обслуговування виробництва - це затрати праці лише допоміжних робітників.

Трудомісткість управління виробництвом включає в себе затрати праці управлінських працівників і службовців.

З метою визначення трудомісткості окремих видів сільськогосподарської продукції та відновлення цього показника пропонується використати розрахунковий метод. Це здійснюється за допомогою трьох прийомів.

Перший прийом: згідно з формою статистичної звітності №50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств» виділяються фактичні витрати на оплату праці у галузях рослинництва й тваринництва Далі обчислюємо питому вагу затрат на оплату праці по кожному виду рослинницької й тваринницької продукції.

Другий прийом: обчислюємо сумарну трудомісткість продукції (Т) в галузях рослинництва і тваринництва: це добуток середньооблікової чисельності працівників галузі (Чобл), кількості відпрацьованих робочих днів протягом календарного року (Кдн), яка дорівнює 290; та середньої тривалості зміни (Тзм), що становить 7 год. Таким чином, сумарна трудомісткість продукції обчислюється за формулою:

Т = Чобл х Кдн х Тзм. (1.2)

Третій прийом: одержану розрахункову сумарну трудомісткість (людино-годин) в галузі рослинництва приймаємо за 100%. Потім розподіляємо сумарну трудомісткість на обсяги одержаної продукції пропорційно затратам на оплату праці.

Наприклад, в 2012 р. сумарна трудомісткість у галузі рослинництва складала 5298300 людино-годин. Із усіх затрат 65,9% припадає на зернові й зернобобові культури. Розділивши ці трудові затрати на кількість виробленої продукції, одержимо трудомісткість 1 ц продукції (3491579,7 людино-годин / 1642518 ц = 2,13 людино-годин) [18, с. 69].

З метою зменшення трудомісткості продукції на сучасному етапі розвитку аграрного сектору є необхідним впровадження науково-технічних досягнень, новітніх технологій, а також раціональне використання фонду робочого часу, скорочення трудових затрат на виробництві. Слід також приділити увагу технічним та організаційним чинникам, які сприяють підвищенню продуктивності праці, скороченню трудомісткості продукції

1.3 Огляд літератури

З розвитком сільськогосподарського виробництва змінюються в кількісному і якісному відношенні і складові частини виробничих процесів. Ці обставини спонукають до постійного коригування співвідношень, підтримки оптимальних пропорцій праці і її засобів, як цього вимагають об'єктивні економічні закони. Якісною мірою трудових ресурсів слугує їх професійно-кваліфікаційна характеристика. Її визначають за демографічними факторами (природним приростом, станом здоров'я, рухомістю), потребою виробництва в робочій силі і можливостями задоволення потреб працездатного населення у праці на підприємствах. Сучасні умови виробництва і вимоги життя зумовлюють обов'язкове поєднання цих характеристик робочої сили [34, c. 28].

Процес виробництва і плинність часу вимагають постійного відтворення робочої сили, тобто відновлення працездатності і життєвих сил носіїв праці. Скорочення сільськогосподарського виробництва і падіння життєвого рівня спричинюють міграцію найактивнішої і найбільш працездатної вікової групи сільського населення - молоді. А це призводить до суттєвого погіршення демографічної ситуації на селі. Скорочується не тільки приріст сільського населення, а й частка працездатної його групи, зростає частка непрацездатної і малопрацездатної груп. У зв'язку з цим погіршуються професійно-кваліфікаційна характеристика трудових ресурсів, гальмуються впровадження у виробництво і раціональне використання нової техніки, прогресивних технологій, сучасних форм організації праці і методів господарювання [1, c. 38].

Олійник Т.І та Олійник І.О. вважають, що раціональне використання трудових ресурсів передбачає насамперед забезпечення їх нормальної зайнятості, пропорційний їх розподіл по галузях виробництва і на території, досягнення ними найвищої продуктивності праці. Через нерівномірність сільськогосподарського виробництва, його сезонність, різноманітність умов, рівнів розвитку зайнятість працівників у різних господарствах неоднакова. Різниться вона і в межах окремих груп трудових ресурсів [31, с. 123].

Зайнятість населення характеризує використання трудових ресурсів. Вона є основою матеріального забезпечення та умовою відтворення робочої сили. Забезпечення раціональної зайнятості - проблема не тільки економічна, а й соціально-політична [6, c. 65].

Становлення багатоукладності в економіці, розвиток форм і методів господарювання, скорочення сільськогосподарського виробництва і структурна його зміна спричинилися не тільки до разбалансованості робочих місць і трудових ресурсів. Знизилися рівень інтенсивності праці, її ефективність, використання робочого потенціалу. На підприємствах одночасно мають місце надлишок робочої сили і дефіцит висококваліфікованої праці. Ці обставини особливо негативно позначаються на рівні зайнятості жінок, питома вага праці яких у сільськогосподарському виробництві нині продовжує залишатись досить значною (а в останні роки через негативні явища в економіці країни відбулося зниження рівня механізації виробничих процесів і зростання частки ручної праці). Разом з тим підвищення зайнятості жінок має і суттєві негативні наслідки. Як свідчать реалії життя, високий рівень зайнятості на виробництві жінок значно погіршує демографічний стан на селі і негативно позначається на здоров'ї дітей [6, c. 66].

Ярема О.І. зазначає, що використання трудових ресурсів у сільськогосподарському виробництві пов'язане з його сезонністю. Оскільки час виробництва сільськогосподарської продукції не збігається з робочим періодом внаслідок дії біологічних законів, на певні проміжки часу виникають зупинки в трудових процесах (по сезонах і місяцях року). Це спонукає визначати індекси сезонної праці (за відношенням кількості відпрацьованого часу за сезон (місяць) до кількості календарного часу за цей період). Підвищення рівня використання трудових ресурсів за рахунок скорочення сезонності праці - одна з найактуальніших проблем сільськогосподарського виробництва. Досягти цього можна за найбільш повного завантаження працівників у літній період і забезпечення їх зайнятості взимку. Щодо цього виробництво відшуковує доцільне поєднання галузей, культур і сортів рослин, видів і порід тварин з різними робочими періодами, впроваджує нову техніку, вдосконалює технології, впроваджує новітні прогресивні форми і методи праці, а також розвиває мережу промислових і переробних підприємств [41, c. 105].

Коновальчук К.О. зазначає, що матеріальною основою піднесення сільськогосподарського виробництва, ефективного використання трудових ресурсів як його рушійної сили були і залишаються комплексна механізація і автоматизація виробничих процесів. Підвищення рівня механізації зменшує загальну потребу в робочій силі і, отже, вирівнює сезонність праці, зрізаючи її «пік». При цьому слід враховувати, що використання механізмів у напружені періоди знижує індекс сезонності, а в менш напружені періоди виконання робіт - сприяє зменшенню трудових ресурсів. Для підвищення рівня механізації виробничих процесів необхідно підвищувати кваліфікацію кадрів механізаторів. Загальновідомо, що між рівнем використання техніки і рівнем кваліфікації механізаторів існує прямий зв'язок. Проте через падіння сільськогосподарського виробництва, незадовільний стан житлово-побутових умов, низький життєвий рівень сільського населення така рівновага нині порушена. Більше тоговідбувається відплив кваліфікованої робочої сили із села, що погіршує і без того важке становище сільськогосподарського виробництва [18, c. 69].

Швидке піднесення сільського господарства відповідно до сучасних вимог можливе передусім на основі впровадження у виробництво нової техніки, прогресивної технології, електромеханізації трудових процесів, раціональної організації праці. Це, у свою чергу, вимагає докорінного поліпшення загальноосвітнього і професійно-технічного рівня підготовки кадрів механізаторів. У програму їх навчання, поряд з інженерно-технічними, необхідно включати елементи зооагрономічних, економічних знань, досягнення науки і практики як вітчизняного, так і зарубіжного сільськогосподарського виробництва [28, c. 194].

Підвищення кваліфікаційного рівня працівників не тільки сприяє розв'язанню проблеми розширеного відтворення робочої сили на селі, а й зменшує потребу в ній, витісняючи із виробництва некваліфікованих і низькокваліфікованих працівників, створюючи надлишки робочої сили, тобто відбувається зниження зайнятості сільського населення. Усунути або дещо пом'якшити цю проблему можна знову-таки на основі підвищення кваліфікації «зайвих» людей, здійснення профорієнтації та переорієнтації, розвитку паралельних виробництв, розширення сервісних служб, невиробничої сфери тощо [9, c. 204].

Рушійною мотивацією соціальної потреби людей в отриманні професійної освіти високого рівня виступають умови праці, престиж професії, рівень матеріального стимулювання, інтереси та можливість проявити себе та ін. Орієнтуватись при цьому слід переважно на молодь села, призупинити відплив якої із сільської місцевості можна, створивши для неї нормальні умови життя відповідно до сучасних вимог, вирішивши соціально-економічні та культурно-побутові проблеми на селі [12, c. 63].

За умов докорінної перебудови в усіх сферах людської діяльності, становлення ринкових методів господарювання суттєво змінюється характер зв'язку між робочими місцями і трудовими ресурсами. Зростають вимоги до якості робочої сили, її професійної придатності, здоров'я, соціально-психологічного клімату в колективі. Встановлення необхідної рівноваги між цими факторами - процес тривалий, тому досягнення оптимальної зайнятості трудових ресурсів завжди було і залишається одним із найактуальніших питань організації сільськогосподарського виробництва, оскільки воно безпосередньо пов'язане з таким негативним суспільним явищем, як безробіття [36, c. 3].

Важливе значення для забезпечення рівномірного використання трудового потенціалу в аграрному секторі має удосконалення виробничої структури галузі рослинництва, оскільки використання набору сільськогосподарських культур, що мають не співпадаючі періоди пікових потреб у робочій силі, деякою мірою згладжує сезонність. У даному аспекті сільськогосподарським товаровиробникам вважається за доцільне в першу чергу зосередити увагу на вирощуванні цукрових буряків, бо більшість господарств мали досвід ефективного його виробництва [35, с. 29].

2. Сучасний рівень використання трудових ресурсів у рослинництві ПП «Галекс-Агро» Новоград-Волинського району Житомирської області

2.1 Еколого-економічна характеристика підприємства

Метою діяльності ПП «Галекс-Агро» є отримання прибутку за рахунок виробничої, торгівельної, посередницької, комерційної, зовнішньо-економічної та іншої діяльності. Предметом діяльності підприємства є виробництво, зберігання, переробка та реалізація сільськогосподарської продукції, молока, м'яса, зерна, овочів, картоплі та інших технічних культур.

Залежно від розмірів сільськогосподарські підприємства характеризуються додатковими показниками; площа сільськогосподарських угідь і ріллі; чисельність середньорічних працівників, наявність основних засобів виробництва, поголів'я худоби і птиці.

До складу підприємства входить механізована бригада по вирощуванню зернових і кормових культур, молочнотоварна ферма, вівчарня, свиноферма, комора. Центральна садиба знаходиться біля виробничих підрозділів. Ферми, комора, механізована бригада розміщені на 0,5 км від центральної садиби. Є також лабораторія, яка знаходиться біля центральної садиби. Перед садибою знаходиться пасіка та будівельна бригада і циркулярка, знаходиться від центральної садиби близько 1 км.

Клімат на території підприємства помірно континентальний, що є характерним для цієї зони. Найхолодніший місяць року - січень, середньорічна температура його (-1С), а найтепліший місяць року - липень, середньорічна температура його (+22 С). вітер переважно північно-західний з переходом на західний. Тривалість періоду зі середньою температурою вище 10?С, яка відповідає періоду активної вегетації складає 160 днів.

Вегетаційний період в середньому триває 200 днів. Перші заморозки припадають на ІІ декаду вересня, а весняні приморозки закінчуються в кінці квітня, або на початку травня.

По забезпеченню рослин теплом підприємство розташоване в помірному тепловому поясі. Це дає можливість вирощувати середні і пізні сорти зернових і зернобобових, а також інших районованих культур.

Рельєф переважно рівнинний з переходом на помірні спуски поблизу річки та меліораційних каналів. Склад ґрунту - це сукупність підзолистих ґрунтів з проявом подекуди нетипових чорноземів.

При виробничо-економічній характеристиці господарства важливо оцінити розміри господарства. Це можна зробити, розглянувши таблицю 2.1.

Таблиця 2.1. Аналіз розмірів ПП «Галекс-Агро»

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

+, -

в%

Валова продукція (по собівартості), тис. грн

5175

14522

25682

20507

> в 5,0 р.

Прибуток (збиток), тис. грн

814

4032

20345

19531

> в 25,0 р.

Товарна продукція, тис. грн

5639

13624

36654

31015

> в 6,5 р.

Норма прибутку, %

4,8

12,3

38,2

33,4

> в 8,0 р.

Рівень сукупної рентабельності, %

20,5

46,5

117,1

96,6

> в 5,7 р.

Середньорічна чисельність працюючих, чол

28

59

75

47

> в 26,8 р.

Середньорічна вартість основних виробничих фондів с.г. призначення, тис. грн

10204,5

20919,5

33604,0

23399,5

> в 3,3 р.

Середньорічна вартість оборотних засобів, тис. грн

6738,0

11778,0

19651,5

12913,5

> в 2,9 р.

Всього с/г угідь, га

3793,000

5735,620

6387,711

2594,711

168,4

Площа ріллі, га

3793,000

5735,620

6387,711

2594,711

168,4

Валова продукція (по собівартості) в 2012 році порівняно до 2010 року зменшилася на 20507,0 тис. грн чи на 396,3%. Товарної продукції вироблено більше на 31015,0 тис. грн чи на 550,0%. Рівень сукупної рентабельності покращився на 96,6%. Середньорічна чисельність працюючих зросла на 47,0 чоловік чи 167,9%. Середньорічна вартість основних виробничих фондів с.г. призначення, зросла на 23399,5 тис. грн чи на 229,3%. Середньорічна вартість оборотних засобів зросла на 12913,5 тис. грн чи на 191,7%. Загальна площа сільськогосподарських угідь в 2012 році становила 6387,7 га і з них 6387,7 га ріллі, тобто в структурі сільськогосподарських угідь в 2012 році на ріллю припадає 100,0%. ПП «Галекс-Агро» за розмірами відноситься до великих підприємств.

У процесі функціонування підприємства величина активів та їх структура постійно змінюються. В таблиці 2.2 дослідимо структуру активів підприємства.

Таблиця 2.2. Динаміка структури активів ПП «Галекс-Агро» (станом на 31.12)

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

+, -

в%

п. с.

І. Необоротні активи

Основні засоби:

залишкова вартість

8807

34,6

11795

29,5

16205

24,3

7398

184,0

-10,2

первісна вартість

10038

39,4

15018

37,6

22493

33,8

12455

> в 2,2 р.

-5,6

знос

1231

4,8

3223

8,1

6288

9,4

5057

> в 5,1 р.

4,6

Довгострокові біологічні активи (залиш. варт.)

3250

12,8

6697

16,8

14425

21,7

11175

> в 4,4 р.

8,9

Усього за розділом І

16474

64,7

25365

63,5

41843

62,8

25369

> в 2,5 р.

-1,9

ІІ. Оборотні активи

Виробничі запаси

111

0,4

473

1,2

4293

6,4

4182

> в 38,7 р.

6,0

Поточні біологічні активи

202

0,8

1086

2,7

1492

2,2

1290

> в 7,4 р.

1,4

Незавершене виробництво

2364

9,3

3087

7,7

4169

6,3

1805

176,4

-3,0

Готова продукція

3657

14,4

6997

17,5

11817

17,7

8160

> в 3,2 р.

3,4

Товари

-

-

-

-

167

0,3

167

-

0,3

Дебіторська заборгованість за товари, роботи і послуги

1645

6,5

1963

4,9

1754

2,6

109

106,6

-3,8

Дебіторська заборгованість за розрахунками

838

3,3

949

2,4

1023

1,5

185

122,1

-1,8

Інша поточна дебіторська заборгованість

6

0,0

-

-

-

-

-6

0,0

0,0

Грошові кошти та їх еквіваленти

164

0,6

14

0,0

18

0,0

-146

11,0

-0,6

Усього за розділом ІІ

8987

35,3

14569

36,5

24734

37,2

15747

> в 2,7 р.

1,9

Сума активів

25461

100,0

39934

100,0

66576

100,0

41115

2,6

-

З даних аналітичної таблиці можна зробити висновок, що на кінець 2012 року вартість майна в розпорядженні підприємства становила 66576 тис. грн., тобто за звітний період майно підприємства збільшилось на 41115 тис. грн. за рахунок зміни основних і оборотних коштів. На кінець 2012 року у загальній вартості майна, яке перебуває в розпорядженні підприємства 41843 тис. грн чи 62,8% становлять основні засоби й необоротні активи, які збільшилися на кінець звітного періоду на 25369 тис. грн., але в загальній вартості майна їхня питома вага зменшилась на 1,9%. Оборотні активи збільшились на 15747 тис. грн., в загальній вартості майна їхня питома вага зросла на 1,9%

В таблиці 2.3 дослідимо структуру пасивів підприємства

Таблиця 2.3. Динаміка структури пасивів ПП «Галекс-Агро» (станом на 31.12)

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

+, -

в%

п. с.

І. Власний капітал

Статутний капітал

20712

81,3

28374

71,1

32455

48,7

11743

156,7

-32,6

Нерозподілений прибуток,

858

3,4

4890

12,2

25235

37,9

24377

> в 29,4 р.

34,5

Усього за розділом І

21570

84,7

33264

83,3

57690

86,7

36120

> в 2,7 р.

1,9

ІІІ. Довгострокові зобов'язання

-

-

4095

10,3

3425

5,1

3425

-

0,0

ІV. Поточні зобов'язання

Короткострокові кредити банку

-

-

671

1,7

1756

2,6

1756

-

2,6

Кредиторська заборго-ваність за товари, роботи та послуги

3803

14,9

1815

4,5

3539

5,3

-264

93,1

-9,6

Поточні зобов'язання за розрахунками

85

0,3

89

0,2

166

0,2

81

195,3

0,0

Інші поточні зобов'язання

3

0,0

-

-

0

-

-3

-

-

Усього за розділом ІV

3891

15,3

2575

6,4

5461

8,2

1570

140,3

-7,1

Сума пасивів

25461

100,0

39934

100,0

66576

100,0

41115

> в 2,6 р.

0,0

В 2012 році власний капітал становив 57690 тис. грн чи 86,7% від валюти балансу, що краще 2010 року на 36120 тис. грн; довгострокові зобов'язання становили 3425 тис.грн чи 5,1% від валюти балансу, що більше 2010 року на 3425 тис. грн.; поточні зобов'язання становили 5461 тис. грн чи 8,2% від валюти балансу, що більше кінця 2010 року на 1570 тис. грн. В структурі балансу питома вага власного капіталу зросла, а позикових і залучених коштів зменшилася на 1,9%.

Результати господарської діяльності в значній мірі залежать від рівня спеціалізації і концентрації виробництва. Тому, на сучасному етапі важливе значення має аналіз процесу спеціалізації виробництва з метою вивчення її рівня, доцільності, впливу на економічні показники діяльності господарства.

Спеціалізацію господарства визначають за питомою вагою окремих видів товарної продукції господарства. Розглянемо дані, наведені в наступній таблиці 2.4.

Таблиця 2.4. Структура основних видів товарної продукції ПП «Галекс-Агро»

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

тис. грн

%

тис. грн

%

тис. грн

%

+, -

тис. грн

в%

+, -

п. с.

Зерно і зернобобові

5258

93,2

6165

45,3

24285

66,3

19027

> в 5,6 р.

-27,0

Інша продукція рослинництва

68

1,2

1183

8,7

1514

4,1

1446

> в 22,3 р.

2,9

Разом по рослинництву

5326

94,4

7348

53,9

25799

70,4

20473

> в 4,8 р.

-24,1

ВРХ в живій масі

-

-

62

0,5

2810

7,7

2810

-

7,7

Молоко

313

5,6

6214

45,6

8045

21,9

7732

> в 25,7 р.

16,4

Разом по тваринництву

313

5,6

6276

46,1

10855

29,6

10542

> в 34,7 р.

24,1

Всього

5639

100,0

13624

100,0

36654

100,0

31015

> в 6,5 р.

0,0

В структурі товарної продукції в середньому за 3 роки галузь рослинництва займає 68,8%, а галузь тваринництва займає 31,2%, причому в 2012 році спостерігається зростання грошових надходжень на 31015,0 тис. грн чи в 6,5 рази порівняно з 2010 роком. В середньому за 3 роки зернова галузь займає в структурі товарної продукції 63,9%. Питома вага цієї галузі в структурі товарної продукції в 2012 році порівняно до 2010 року зменшилася на 27,0. Молочна галузь в структурі товарної продукції за цей період займає 26,1%, а продукція вирощування ВРХ в живій вазі займає 5,1%. Питома вага цих галузей в структурі товарної продукції в 2012 році порівняно до 2010 року відповідно зросла на 16,4% і на 7,7%. Отже, господарство має зерно-молочну спеціалізацію з розвиненим виробництвом яловичини.

Розглянемо земельний фонд ПП «Галекс-Агро» в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5. Склад і структура земельних угідь в ПП «Галекс-Агро»

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

га

%

га

%

га

%

+, -

га

в%

+, -

п. с.

Всього с/г угідь, га

1030,0

100,0

1030,0

100,0

720,0

100,0

-310,0

69,9

0,0

Площа ріллі, га

537,0

52,1

538,0

52,2

603,0

83,8

66,0

112,3

31,6

Сінокоси та пасовища, га

493,0

47,9

492,0

47,8

117,0

16,3

-376,0

23,7

-31,6

Багаторічні насадження

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

0,0

-

0,0

Загальна площа сільськогосподарських угідь за період дослідження зросла на 2594,7 га чи на 68,4%.

Ефективність використання землі покажемо в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6. Ефективність використання земельних ресурсів ПП «Галекс-Агро»

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

+, -

в%

І. Натуральні

Урожайність зернових культур, ц/га

15,3

22,4

27,0

11,7

175,9

Вироблено зерна на 100 га ріллі, ц

1273,37

1819,68

2260,56

987,2

177,5

Вироблено на 100 га с.г. угідь, ц

м'яса усіх видів

1,42

16,91

21,24

19,8

> в 14,9 р.

молока

25,26

302,84

381,37

356,1

> в 5,6 р.

Рівень розораності земель, %

100,0

100,0

100,0

0,0

100,0

ІІ. Вартісні

Отримано в розрахуку на 100 га с.г. угідь, тис. грн

валової продукції (в по собівартості 2005 року)

136,4

253,2

402,1

265,6

> в 2,9 р.

прибутку

21,5

70,3

318,5

297,0

> в 14,8 р.

товарної продукції

148,7

237,5

573,8

425,2

> в 3,9 р.

В 2012 році порівняно до 2010 року вироблено валової продукції по собівартості на 100 га с.г. угідь більше на 265,6 тис. грн чи на 194,7%; результат від діяльності підприємства на 100 га с.г. угідь краще на 297,0 тис. грн чи на 1384,1%; товарної продукції отримано більше на 425,2 тис. грн чи на 286,0%. Земля використовувалася в ПП «Галекс-Агро» більш продуктивно.

Процес виробництва продукції рослинництва і тваринництва неможливий без наявності і використання в господарстві основних иробничих засобів і оборотних засобів. В таблиці 2.7 покажемо забезпеченість та ефективність використання виробничих фондів.

Таблиця 2.7. Забезпеченість та ефективність використання виробничих фондів в ПП «Галекс-Агро»

...

Показник

2010 р.

2011 р.

2012 р.

2012 р. до 2010 р.

+, -

в%

Основні виробничі засоби с.г. призначення, всього, тис. грн

10204,5

20919,5

33604,0

23399,5

> в 3,3 р.

Оборотні засоби, тис. грн

6738,0

11778,0

19651,5

12913,5

> в 2,9 р.

Фондозабезпеченість, тис. грн

269,0

364,7

526,1

257,0

195,5

Фондоозброєність, грн

364446,4

354567,8

448053,3

83606,9

122,9

Фондовіддача, грн

0,507

0,694

0,764

0,26

150,7

Фондоємкість, грн

1,972

1,441

1,308

-0,66

66,4

Припадає оборотних засобів

на 100 га с.г.угідь, тис. грн

177,6

205,3

307,6

130,0

173,2

на 1-го працівника, грн

240642,9

199627,1

262020,0

21377,1

108,9

Коефіцієнт обороту оборотних засобів

0,84

1,16

1,87

1,03

> в 2,2 р.

Тривалість одного обороту, днів

436,1

315,5

195,7

-240,4

44,9

Норма прибутку, %

4,8

12,3

38,2

33,4

> в 7,9 р.

Співвідношення оборотних засобів до основних, грн

0,66

0,56

0,58

-0,08

88,6

Виробництво валової продукції по собівартості з розрахунку на 1 грн оборотних засобів, грн

0,768

1,233

1,307

0,54

170,2

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены