Види монополій та форми монополістичних об’єднань

Размещено на http://www.allbest.ru/

Університет економіки та права «КРОК»

Факультет міжнародних відносин

Кафедра економічної теорії

КУРСОВА РОБОТА

на тему «Види монополій та форми монополістичних

об'єднань»

Студентки

II курсу, групи МЕ-08

Грушецької Тетяни Вячеславівни

Керівник курсової роботи:

Старший викладач

Ткаченко Наталія Олександрівна

Київ - 2010



ВСТУП

Конкуренція належить до базових понять ринку, тобто таких, без яких він функціонувати не може. Можна сказати, що розвиток ринку був водночас і розвитком конкурентних відносин.

Протягом тривалого часу відбулася майже безперешкодна еволюція конкуренції. Формувався конкурентний ринок. Відомий англійський економіст А. Маршалл зазначає, що останній має місце тоді, коли «сили попиту та пропозиції діють вільно, кожен виступає самостійно, широко розгортається вільна конкуренція, тобто що покупці звичайно безперешкодно конкурують з продавцями». Такий ринок передбачає наявність необмеженої кількості продавців, а також ситуацію, за якої жоден з них має змоги впливати на ціну. Тут також існує вільний безперешкодний доступ господарських суб'єктів до будь й якого виду діяльності, наявна і доступна кожному інформація про стан ринку та можливі альтернативи, має місце диктат споживача над виробництвом. Все це свідчить про панування вільної, або досконалої, конкуренції. За таких умов відбувається саморегулювання ринку. монополія економіка синдикат трест

Проте ситуація панування досконалої конкуренції зберігається лише до середини минулого століття, коли починають реально проявлятися і набирати силу процеси монополізації. У вільному ринку, на думку українського науковця Б. Гаврилишина, начебто вмонтовані саморуйнівні сили -- монополістичні тенденції, які його пошкоджують, усуваючи конкуренцію.

Небезпека конкуренції штовхає підприємців на спроби ухилитися від неї, забезпечити себе від економічного ризику. А це можливо лише через завоювання монопольного становища. Найкоротший шлях до цього, як зазначалося, лежить через змови й угоди з іншими підприємцями. Конкуренції наприкінці минулого століття було завдано значного удару з боку монополій. Стрімка монополізація господарського життя спровокувала згортання та модифікацію конкурентних стосунків, поставила під загрозу існування конкурентного ринку. Однак суспільство швидко зрозуміло згубність такої ситуації і своїми рішучими діями запобігло скочування її до критичного стану. Сучасна ринкова економіка характеризується співіснуванням, переплетінням конкуренції та монополії. Важливою є проблема їх співвідношення та стримування монополій у використанні монопольної влади.

Актуальність теми: проблеми монополізації господарського життя, конкуренція на товарних ринках привертають сьогодні пильну увагу не тільки спеціалістів, але і широких прошарків населення. З початку 90-х років ці проблеми гостро стали перед Україною: без прийняття твердих і послідовних мір проти монополізму не можна сподіватися на успіх економічної реформи і перехід до ринкової економіки. Успіх економічних перетворень у чималому ступені залежить від зваженої, вивіреної системи регулювання державою монопольних процесів і конкурентних відношень. Особливо важливою стає проблема демонополізації економіки і недопущення посилення ролі вже чинних на ринку монополії.

У даній роботі ми маємо визничити основні причини виникнення монополій; особливості сучасної монополізації економіки та місце монополії в ринковій економіці та заходи стримування монополізації економіки і використання монополістичної влади. Саме цим і визначаеться актуальність досліджуваної теми.

Мета роботи: визначити, що таке монополія, і які її функції в ринковій економіці та наслідки її діяльності. Окреслити методики впливу на монополії. З`ясувати заходи впливу на монополії та стримування монополізації економіки.

Завдання роботи:

1. Розкрити сутність монополії та її вплив на ринкові відносини.

2. Показати види і форми її існування.

3. Охарактеризувати основні форми монополістичних об'єднань.

4. Зясувати наслідки монополізації економіки.

5. Дослідити антимонопольну політику держави.



РОЗДІЛ 1. СУТНІСТЬ МОНОПОЛІЙ, ЇХ ВИДИ ТА ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ

1.1 Cутність монополій та причини їх винекнення

Наприкінці ХІХ ст. ринок чи не вперше за багатовікову історію свого існування та розвитку зіткнувся з серйозними проблемами. Саме в той час виникла досить реальна загроза функціонування того атрибуту, існування якого було просто необхідним для існування самого ринку -- конкуренції. На її шляху виникли вагомі та істотні перепони у вигляді монополістичних утворень. Окремі монополії з`явилися ще кілька століть тому. Проте широкомасштабний перехід від епохи вільної конкуренції до монополії відбувся на межі ХІХ - ХХ ст. Він був зумовлений об'єктивними причинами. Ще видатний давньогрецький філософ Арістотель згадував про монополію ще за рабовласницького ладу, відносячи її до “мистецтва наживати майно”. Англійський філософ Томас Гоббс описував монополії, створені ще феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями, зазначаючи, що “метою подібної корпорації є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і продажу як вдома, так і за кордоном”. Обидва появу монополії повязували з мотивами накопичення багацтв, прибутків, засобои для якого вважалося панівне становище монополій на ринку. [9, с.265-267]

Хоча ринок і окремі монополістичні ознаки в деяких країнах існували впродовж кількох тисячоліть (з IV тисячоліття до н.е. до останньої третини ХІХ ст.), проте монополістичні тенденції в економіці стали панівними лише на прикінці ХІХ ст.

Ці причини пов'язані передусім зі змінами в технологічному способі виробництва. Передумовою їх була промислова революція кінця ХVIII - початку XIX ст., низка винаходів, виникнення нових галузей промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьх із них, насамперед у легкій промисловості. Так, обсяг промислового виробництва базувався на ручній праці з використанням ручної техніки й розвивався дуже повільно. У цей період (початок XVI - кінець XVIII ст.) переважав процес концентрації особистісного фактора. Узагальнено зміни виражалися в концентрації виробництва.

Концентрація виробництва - зосередження засобів виробництва, працівників і обсягів виробництва на великих підприємствах. Так, у Парижі в середені 50-х років на заводах Шнейдера-Крьозо працювало 10 тис. робітників, хоча вагому роль у промисловості відігравали малі підприємства, засновані на ручній праці, на кожному з яких працювали лише 2 - 4 робітники. Паралельно відбувався процес концентрації капіталу.

Концентрація капіталу - зростання масштабів відокремлено функціонуючих форм капіталу.

Якщо процес концентрації виробництва відбувається впродовж тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, він набуває ознак закону концентрації виробництва.

Закон концентрації виробництва - закон, що виражає внутрішрьо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між розвитком продуктивних сил і процесом конкуренції (дії видповідних законів), під впливом яких відбувається зосередження факторів виробництва (речових і особистісних) на великих підприємствах. Цей закон з різною інтенсивністю діє на всіх етапах розвитку капіталізму, починаючи з XVI ст. Його рушійною силою є конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більше прибутків, підприємці змушені впроваджувати нову техніку, возширювити виробництво. При цьму з маси дрібних та середніх підприємств поступово виокремлюються кілька найбільших. Перед ними постає альтернатива: або проваджувати між собою виснажливу боротьбу, або дійти згоди щодо маштабів виробництва, цін, ринків збуту тощо.

Переважно вини обирають другий шлях, який приводить до укладання між ними угод (гласних і негласних), що є однією найхарактерніших ознак монополізації економіки. Отже, виникнення підприємств-монополістів - закономірний етап розвитку продуктивних сил, еволюції ринкової економіки, дії законів конкуренції, концентрації виробництва.

Закон монополізації виробництва - закон, який виражає внутрішньо необхідні, сталі і суттєві зв'язки між конкуренцією великих підприємств однієї або споріднених галузей промисловості та процесами концентрації й централізації виробництва і власності, завдяки яким у все меншої кількості компаній зосереджується все більша частка виробленої продукції.

Монополії виникають не лише внаслідок концентрації виробництва, а й на основі його централізації. Одночасно і відбувається і централізація капіталу.

Централізація капіталу - збільшення розмірів капіталу внаслідок боєднання або злиття самостійних капіталів. Типовим прикладом такогообєднання є утворення акціонерних компаній. Ще однією важливою прициною виникнення монополістичних тенденцій в економіці є перетворення індивідуальної (приватної) капіталістичної власності на гальмо розвитку продуктивних сил, тобто дія закону відповідності виробничих відносин рівнюі характеру розвитку продуктивних сил. Це означає, зокрема, що в останній третині ХІХ ст. наукові винаходи зумовили необхідність будівництва таких заводів, які не здатний збудувати самостійно жоден капіталіст. Одночасно починається широке будівництво залізниць, інших гігантських об'єктів.щою накопичити необхідні кошти, окремому капіталісту знадобилося б кілька десятків років. Отже, потрібна була нова форма власності, яка могла б швидко розв'язати ці проблеми. Нею стала акціонерна капіталістична власність, що виникла внаслідок злиття, обєднання кількох капіталістів.тому масово акціонерні товариства утворюються в останній третині ХІХ ст. Деякі монополії виникли завдяки цілеспрямованим діям держави.[10, с.195-198]

Ці чинники призвели до появи великих виробничих підприємств, концентрації та централізації виробництва, що є ознаками монополії ( з грец. monos - один, poleo - продаю).

Для монополії характерна ситуація, коли одна фірма є продавцем продукції, що не має замінників (субститутів), штуні та природні обмеження для входження в галузь практично не подолані. Моннополіст встановлює ціну і володіє ринковою ситуацію - встановлює ціни, обсяг роставок продукції на ринок. Нецінова конкуренція відсутня. Будь-якого покупця або продавця, здатного істотно вплинути на ринкову ціну, характеризують як такого, що володіє монопольною владою.

Отже, метою монополії є отримання монопольного (вищого за середній) прибутку, що забезпечує монопольна ціна.

Монополіст - це не обов'язково дуже велика корпорація. Монополістом є будь-яка компанія, що виключає конкуренцію. Таке становище виникає внаслідок захоплення джерел сировини та каналів збуту, а також різноманітних портфельних угод між двома або кількома компаніями, що спрямовані на витіснення конкурентів з ринку, його поділ між собою. Власне монополізація являє собою гегемонію в галузі (підгалузі), засновану на позаекономічних методах. Така штучна ізоляція сфери діяльності монопольного обєднання (підприємства) виклбчає зіставлення кінцевої ефективності виробництва за допомогою ринкового механізму,створює передумови для застійних явищ, бюрократизації економіки, завищення цін, зменшення обсягів випуску продукції.

Слід зрозуміти, що окремі компанії, які досягли високої частки продукції на ринку внаслідок вищої, ніж у конкурентів, кінцевої ефективності, зниження витрат виробництва, поліпшення якості продукції, а також випускають унікальну, що не має аналогів, нову техніку, матеріали, не можуть вважати монополістом. Монополія завжди є наслідком запровадження свідомо обмежувальної політики.[4, с. 214-215]



1.2 Види монополій

Монополія може існувати в трьох формах, а саме в природній, адміністративній та економічній.

Адміністративна монополія виникає внаслідок рішення державних (муніципальних) органів, які надають окремим фірмам виключні права на здійснення окремих видів діяльності. Прикладом може бути продаж зброї, виробництво окремих видів ліків, Украгротехсервіс. [8, с. 154-155]

Державна компанія з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт». Компанія "Укрспецекспорт" є уповноваженим державою посередником у здійсненні зовнішньоекономічної діяльності у сфері експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення, а також товарів, які містять відомості, що становлять державну таємницю. Водночас, за даними "Укрспецекспорту", 2007 року Україна збільшила експорт продукції й послуг майже на 20%. Офіційно на ринок Південно-Східної Азії припадає не менше 28% об'ємів експорту, на ринок Близького Сходу і Північної Африки - не менше 18%, на весь ринок СНД (без РФ) - близько 14%, на ринок Африки - близько 12%. 6% складають поставки країнам Європи, Латинської Америки і США. Ринком номер один для України залишається Росія (не менше 22% українського експорту зброї).

Природна монополія виникає коли власник або господарюючий суб'єкт має в своєму розпорядженні унікальні не відтворювані елементи виробництва (землю, рідкісні метали).

Вона існує коли попит на певний товар чи послуги найкраще задовольняється однією або кількома фірмами. Тут конкуренція неможлива.

Природними монополістами є газові і електроенергетичні компанії. Підприємства телефонного зв'язку, метрополітен тощо. Укрзалізниця - державна адміністрація залізничного транспорту України у складі шести залізниць та інших об'єднаннь, підприємств, установ та організацій залізничного транспорту за переліком, визначеному Мінтрансзв'язку. Укрзалізниця є монополістом у сфері залізничних перевезень по Україні.

НАК "Нафтогаз України" є монополістом з транспортування газу транзитними газопроводами, монополістом з транспортування нафти нафтопроводами, а також найбільшим видобувачем і продавцем газу й найбільшим видобувачем нафти в Україні.

«Укртелеком» -- сучасне підприємство з розвиненою інфраструктурою, що займає лідируючі позиції на ринку послуг фіксованого телефонного зв'язку України. Компанія охоплює близько 71% ринку послуг місцевого телефонного зв'язку та 83% ринку послуг міжміського та міжнародного телефонного зв'язку.

Важливе значення має критерії оцінки ступення монополізації. У світовій практиці прийнято вважати, що домінуюче становище підприємства або групи їх на ринку виникає тоді, коли на одне підприємство припадає понад 1/3 загального обороту ринку, або на три і менше підприємств - понад 1/2 загального обороту, або на п'ять і менше підприємств - понад 2\3 обороту.

Для України характерний високий рівень монополізації економіки (близько 40%) та суперечливий вплив на стан справ у економіці, соціальній і політичній сферах країни.

Це потребує пошуку ефективних шляхів розвитку господарської діяльності подібних структур з метою максимізації суспільного добробуту. Мають бути подолані стереотипи, які склалися економічній теорії, що конкуренція має лише переваги, стимулює ініціативу, підприємливість, розвиток науково - технічної думки, образно кажучи, є своєрідним пальним для економіки. На жаль, інтенсифікація виробництва, що пов'язана із суто конкурентними мотивами, мало орієнтована на створення умов для гармонійного духовного і фізичного розвитку учасників виробничого процесу.

Слід усвідомити, що монополія може бути бажаним явищем через такі причини:

1. В умовах економічної кризи монополія є найбільш життєздатною економічною структурою.

2. Фірми - монополісти найчутливіщі до науково - технічного прогресу, вкладають у розвиток виробництва великі інвестиції, які дають можливість забезпечити зростання продуктивності праці та конкурентоспроможності її товарів на світових ринках.

Важливо зауважити, що нині в Україні співвідношення конкурентного і монопольного секторів є таким, яке було характерне для економіки найбільш розвинених середини ХХ ст. У сучасній інформаційній економіці найбільш розвинених країн світу, за оцінками фахівців, за умов значної конкуренції створюється понад 80% загального обсягу товарів, робіт і послуг, а за відсутності конкуренції - не більше 2%. В україні частка природних монополій, є досить великою.[4, с.215-218]

Таблиця 1.1. Класифікація природних монополій в Україні

№	Критерії класифікації	Вид природної монополії
1	За територіальними межами	1. Загальнодержавні природні монополії, монополії, що діють на загальнодержавному ринку 2. Регіональні (локальні) монополії, що діють на ринках, територіальні (географічні) межі яких охоплюють територію окремого регіону, в тому числі частин відповідного регіону; територію кількох регіонів, у тому числі частин кількох регіонів (локальні природні монополії).
2	За галузевою належністю	1. У паливно - енергетичному комплексі Транспортування нафти, нафтопродуктів та інших речовин трубопроводами; транспортування природного ї нафтового газу трубопроводами та його розподілення; передача і розподілення електричної енергії. 2. На транспорті Користування залізничними коліями, диспетчерськими службами, вокзальними та іншими об'єктами інфраструктури, що забезпечують рух залізничного транспорту загального користування. Управління повітряним рухом; спеціалізовані послуги транспортних терміналів, портів, аеропортів за переліком, що визначається Кабінетом Міністрів України. 3. У комунальному господарстві Централізоване водопостачання та водовідведення. Централізоване постачання теплової електроенергії.
3	За чинником часу	1. Постійні (закріплені) 2. Тимчасові (незакріплені)

Найбільш поширеною є економічна монополія, яка виникає тоді, коли окремі фірми завойовують собі виключне становище на ринку шляхом добровільного обєднання або поглинання слабких суперників.

Основними організаційними формами економічної монополії є:

- Картель - таємна змова кількох найбільших фірм галузі про рівень ціни, ринки збуту продукції тощо (угоди, що стосуються такої продукції, як кава. Цукор, добування нафти країнами ОПЕК - організація країн - експортерів нафти). В основі змови встановлюються для усіх учасників обєднання об'єми виробництва, ціни, частка кожного на ринку, відбувається поділ ринку збуту і т. д.

- Синдикат - обєднання, в якому учасники втрачають комерційну самостійність, зберігаючи виробничу. Позбавляючи учасників права безпосередньо вести боротьбу на ринку, синдикат викликає тим самим більшу напругу і зусиль до того, щоб перевищити один одного у виробництві.

- Трест - обєднання, в якому учасники втрачають як комерційну, юридичну, так і виробничу самостійність. Тут як правило ведеться боротьба за найбільш впливові місця в правлінні, за розподіл прибутку. Учасники обєднання стають акціонерами тресту, і вони мають право продажу своїх акцій.

- Концерн - обєднання підприємств, які зберігають виробничу, комерційну і юридичну самостійність, але знаходяться під фінансовим контролем головної компанії. Головною формою боротьби є володіння контрольним пакетом акцій, контроль над найбільш вигідними підприємствами, а також за сферою впливу в тих чи інших галузях. [8, с. 154-155]

Отже, частка монополій в загальному обсязі виробництва є надмірною. Це засвідчує недосконалість механізму державного регулювання цієї сфери і зумовлює необхідність удосконалення системи антимонопольного захисту та забезпечення рівності умов конкуренції на товарних ринках.



РОЗДІЛ 2. ФОРМИ МОНОПОЛІСТИЧНИХ ОБ`ЄДНАНЬ ТА НАСЛІДКИ МОНОПОЛІЗАЦІЇ

2.1 Основні форми монополістичних об'єднань

В усіх розвинутих країнах існують різні за розмірами підприємства: великі, середні, малі. Великі підприємства не слід утотожнювати з монополіями, оскільки не кожне таке підприємство виробляє переважну кількість певної продукції, монополізує передові, речові та особистісні фактори виробництва, диктує свої ціни на ринку, вступає у змову з іншими гігантськими підприємствами, привласнює монопольно високі прибутки.

Монополія (італ. mono - один і pфleф - продаю) - окремі наймогутніші підприємства або обєднання підприємств, які виготовляють переважну кількість певної продукції. Внаслідок чого впливають на процес ціноутворення і привласнюють високі (монопольні) прибутки.

Монополії проникають в усі сфери суспільного відтворення - безпосереднє виробництво, обмін, розподіл і споживання. Першою монополізувалася сфера обміну. На цій основі виникли найпростіші форми монополістичних об'єднань - картелі та синдикати.

Картель (італ. сarta - папір, документ) - об`єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу та комерційну самостійність, а домовляються про частку кожного в загальному обсязі виробництва, ціну, ринки збуту.

На сучасному етапі картелі діють у формі патентних пулів, ліцензійних договорів, консорціумів з проведення науково - дослідних розробок.

Синдикат (франц. Syndicat - захисник) - обєднання низки підприємств однієї галузі промисловості, учасники якого зберігають власність на засоби виробництва, але втрачають власність на вироблений продукт, а отже, зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

У синдикатах збут товарів здійснює загальна збутова контора. Нині синдикати існують переважно у сфері торгівлі, деякі - у сфері виробництва. Так, алмазний синдикат контролює світовий ринок необроблених алмазів.

Також можна привести приклад великих зарубіжних компаній монополістів, як De Beers (Де Бірс) - міжнародна корпорація, яка займається видобутком, обробкою і продажем природних алмазів, а також виробництвом синтетичних алмазів для промислових цілей.

Коли De Beers підписала домовленості з банком Ротшильда і низкою інших англійських банків про ексклюзивні права на поставку алмазів - Лондонський Синдикат. Задушивши таким чином дрібних конкурентів, фірма фактично стає монополістом на ринку видобутку алмазів. De Beers контролює 85% світового виробництва алмазів.

АЛРОСА (раніше «Алмази Росії-Саха») - російська гірничорудна корпорація, друга за величиною в світі після південноафриканської De Beers алмазна компанія.

АЛРОСА зараз контролює 97 відсотків російського ринку з виробництва алмазів і 15 відсотків світового виробництва. De Beers контролювала фактично всі джерела поставок алмазів проте ціни, що встановлюються ними регулюються державними організаціями. [11]

Складніщі форми монополістичних обєднань з`являються тоді, коли процес монополізації поширюється і на сферу безпосереднього виробництва. Виникає необхідність обєднання у межах однієї корпорації послідовних, взаємопов'язаних виробництв кількох галузей промисловості - вертикальної інтеграції або комбінування. Наприклад, у межах велетенських автомобільних корпорацій можуть об'єднуватися підприємства, що видобувають сировину, виплавляють сталь, виготовляють автомобілі тощо. На цій основі з`являється така форма монополістичних обєднань, як трест.

Трест (анг.trast - довіра) - обєднання низки підприємств однієї або кількох галузей промисловості, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, виробничу і комерційну самостійність, тобто об'єднують виробництво, збут, фінанси, управління, а на суму вкладеного капіталу власники окремих підприємств отримують акції тресту, які дають їм право брати участь в управлінні й привласнювати відповідну частину прибутку.

За допомогою механізму міжгалузевої конкуренції та переливання капіталів вертикальна інтеграція переростає у диверсифікацію - процес проникнення капіталу монополії в галузь, безпосередньо не пов'язані з основною сферою її діяльності. На основі диверсифікації виникає сучасна основна форма монополістичних об'єднати - багатогалузевий концерн.

Багатогалузевий концерн (анг. сoncern - обєднання) - обєднання десятків і сотень підприємств різних галузей промисловості, транспорту, торгівлі, учасники якого втрачають власність на засоби виробництва і вироблений продукт, а головна фірма здійснює за іншими учасниками обєднання фінансовий контроль.

Серед 500 наймогутніших монополій США понад 90% здійснюють свою діяльність у формі багатогалузевих концернів. Лише 5% цих гігантських корпорацій випускають однопрофільну продукцію, більшість їх має у своєму складі в середньому підприємства 11 галузей, а наймогутніші монополії - до 30-50 галузей. Могутність концернів (як й інших форм монополістичних обєднань) зростає внаслідок мультиплікативного ефекту.

У 60-і роки в США та деяких інших розвинутих країнах зявилися і почали поширюватися конгломерати.

Конгломерат ( лат. сonglomerates - нагромадження) - монополістичне обєднання, утворене внаслідок поглинання прибуткових різногалузевих підприємств, які не мали виробничої й технічної спільності.

Так, найбільша американська телефонна монополія «АТТ» почала скуповувати готелі. Автопрокатні станції тощо. Японська компанія «Тойота», крім автомобілів, випускає ткацькі верстати, текстиль, надає будівельні послуги та ін. Крім бажання привласнити прибутки рентабельних компаній, конгломеративні поглинання прагнули також уникнути різних коливань кон`юктури ринку під час криз.

Відміність між багатогалузевим концерном і конгломератом з погляду самостійного прийняття віжливих рішень полягає в тому, що в першому лише найсильніші підприємці мають право на участь у суспільному фінансовому контролі, який здійснюють головна фірма або банк; у конгломераті право на участь у суспільному управлінні має обмежене коло учасників (порівняно з концерном).[10, с. 198-204]

2.2 Наслідки монополізації економки

Процес монополізації має як позитивні так і негативні наслідки. Позитивним є те, що у гігантських підприємств та їх обєднань більше можливостей розвивати сучасне виробництво, фінансувати науково-дослідні лабораторії, отримувати нині наукові результати, впроваджувати новітню техніку і технологію, здійснювати перекваліфікацію працівників, а отже, пристосовуватися до рівня розвитку продуктивних сил, до структурних зрушень в економіці. Тому нині розвиваються такі форми співробітництва гігантських корпорацій, як організація спільних підприємств, фірм, обмін патентами, науково-технічною інформацією тощо. Утворення цих між фірмових обєднань, консорціумів пов'язане насамперед з реалізацією великих науково-технічних програм. Створюються також корпоративні дослідницькі організації.

Останнім часом одним із напрямків вертикальної інтеграції та диверсифікації (тобто збільшення кількості галузей, в якій здійснює експансію певна монополія) стало формування торговельно-промислових комплексів, інтеграція великих промислових корпорацій з торговельними компаніями. У 90-ті роки ХХ ст. така вертикальна інтеграція охопила сферу зовнішньої торгівлі. Гігантські підприємства завдяки масовому виробництву мають змогу економити на витратах виробництва, забезпечувати споживачів дешевими якісними товарами.

Позитивними наслідками діяльності монополій на думку Й. Шумпетера та Дж. Гелбрейта, є те, що завдяки привласненню монопольно високих прибутків вони стимулюють конкуренцію, інноваційну діяльність (з кожним зниженням цін після впровадження нової техніки у великих компаній не було б стимулів до нововведень, що виправдовує встановлення монопольно високих цін), а тривалий період їх діяльність й складність проникнення інших фірм у монополізовані галузі переконує монополії у доцільності довготермінових інвестицій.

Негативним наслідком монополізації економіки є передусім практика встановлення монопольних цін, створення штучного дефіциту. Покупці змушені купувати товари за вищими цінами, оскільки великі компанії виробляють переважну масу продукції. За підрахунками американських економістів, населення США щороку переплачує понад 70 млрд. дол. За завищені груповими монополіями ціни.

Монополія гальмує науково-технічний прогрес. Це відбувається тому, що монополія на інтелектуальну власність, виробництво і збут дає змогу компаніям отримувати певний час високі прибутки, навіть не впроваджуючи нові досягнення науки и техніки у виробничий процес, стримуюче ефективне використання ресурсів, максимально можливе зниження витрат виробництва й відповідне зростання його ефективності.

У гонитві за прибутками гігантські компанії вкладають кошти у проекти, які дають віддачу, вилучаючи або істотно зменшуючи при цьому інвестиції у важливіші, з погляду широких верств населення, виробництва. Американський науковець Ф. Шерер довів, що втрати від монополістичного нераціонального розподілу ресурсів приблизно на 2% зменшують валовий національний продукт США. Майже аналогічного висновку дійшли

П. -Е. Самуельсон та В. Нордхауз.

Монополії та олігополії втрачають значні ресурси для збереження монополістичних позицій, влади (через використання реклами, підкуп державних чиновників для створення вигідної для монополій та олігополій законодавчої бази, перешкоди для отримання від них малими і середніми фірмами дозволу на певний вид діяльності, різні бар`єри - ліцензійні, патентні тощо). [2, с. 204-206]

Отже, монополії придушують конкуренцію - важливу рушійну силу економічного прогресу. Тому Самуельсон називає монополію «економічним злом». У поєднанні позитивних і негативних властивостей монополії полягає одна з найважливіших сутнісних її ознак як економічної категорії.



РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ АНТИМОНОПОЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ

Як відомо, сьогодні в країнах Заходу держава активно втручається в господарську діяльність монополій і олігополій. Вона намагається не допустити надмірного їх впливу в економіці, розробляє антимонопольне законодавство. Антимонопольне законодавство спрямоване проти накопичення фірмами небезпечної для суспільства монопольної влади. Антимонопольне законодавство можна розглядати у вузькому та широкому розумінні слова. У першому випадку воно спрямоване проти чистих монополій і великих олігополій, які володіють надмірою монопольною владою. Широке трактування антимонопольного законодавства спрямоване проти усіх форм монопольної влади, будь-яких форм монопольної поведінки.

Перші антимонопольні закони були прийняті ще у 1889 (у Канаді) і 1890 (у США) роках. Це відомий закон Шермана, який набув широкої популярності під назвою «Хартія економічної свободи». За цим законом будь-які договори або аб`єднання, які мають за мету обмежувати свободу промислу, монополізувати яку-небудь галузь господарства, визнавалися незаконними. За створення монополій накладався штра до 5 тисяч доларів (згодом він склав 50 тис. дол.) і передбачалося ув'язнення перміном до одного року. Такий самий закон був прийнятий в Австралії і Новій Зеландії. Закон Шермана неодноразово доповнювався ( у 1914, 1939, 1950 роках), розповсюджувався на нові види діяльності і нові форми об`єднань і угод.

Закон Клейтона (1914) заборонив угоди про обмеження кола контрагентів, купівлю або поглинання фірм, якщо це могло знищити конкуренцію, створення холдингових компаній та інші угоди. Заборонялися горизонтальні злиття ( обєднання фірм однієї галузі). У 1914 році була створена федеральна торгова комісія, призначена для боротьби з «нечесними» методами конкурентної боротьби і антиконкурентним злиттям компаній. [9, с. 195-197]

У Західній Європі (Бельгія, Нідерланди - 1935 р.; Данія - 1937 р.) були спроби законодавчого котролю картельних угод. Тут картелі розглядалися як засіб боротьби з «надлишковою конкуренцією», але закони були спрямовані на те, щоб не допустити зловживання цією формою монополій.

Антимонопольне регулювання лягло в основу так званого «нового курсу Рузвельта» (Ф. Рузвельт - президент США з 1932 р., який і розпочав привернення від монополістичних до конкурентних ринкових структур). Теоретичною основою процесу трансформації монополізованої ринкової економіки у конкурентну і обгрунтування ролі держави у цьому стала макроекономічна теорія Дж. М. Кейнса (англійського теоретика першої половини ХХ ст.). Акт Келлера - Кефаувера (1950) доповнив акт Клейтона забороною на злиття шляхом придбання активів. Заборонялося не тільки горизонтальне злиття, а й вертикальне (обєднання компаній - послідовних учасників одного виробничого процесу).

Таким чином, усі ці закони були спрямовані на забезпечення вільного ринку, добросовісної конкуренції, встановлювали контроль за різного роду угодами. [9]

Сучасне антимонопольне регулювання з боку державних органів можна звести до трьох груп заходів.

Перша група заходів - адміністративно-правовий вплив у вигляді:

- Заборона монополій в будь-якій галузі господарства;

- Розпуск існуючих монополістичних обєднань;

- Розчленування монополій на ряд самостійних виробництв;

Друга група заходів - адміністративно-економічний вплив, який спрямований на:

- Переслідування державою продавців, які здійснюють цінові дискримінацію (завищення цін, не обумовлене витратами виробництва);

- Перслідуванняя продавців, які здійснюють фальсифікацію товарів шляхом використання реклами;

- Заборону позаекономічного впливу на контрагентів шляхом змови з метою спільного впливу на зміну ринкової ситуації;

Третя група заходів - економічний вплив, який здійснює держава:

- Використання різних прийомів ведення податкової політики, що примушують монополію назначати ціни на продукцію, яку вони випускають, близькі до умов вільної конкуренції;

- Підтримка (заохочення) випуску товарів субститутів, тобто товарів замінників. Різноманітність товарів особистого і виробничого споживання знижує попит на товари монопольного виробництва;

- Розширення ринку за рахунок встановлення міжнародних економічних зв'язків і збільшення імпорту;

- Розповсюдження наукових і технологічних зв'язків; [2, с.314-316]

Державне антимонопольне регулювання передбачає захист суспільства від монополістичного ціноутворенн та сприяння розвиткові конкуренції. В Україні як і в усіх ринкових країнах, створені правові основи вищезазначених процесів. Особливе місце серед законодавчих актів посідає Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11 січня 2001року. № 2210-111, в якому визначені правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності, який спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки україни на основі розвитку конкурентних відносин. Цим законом було введено поняття «монопольне становище». Стаття 12 визначає монопольне становище господарського суб'єкта, коли його частка на ринку певного товару перевищує 35%. До такого економічного суб'єкта держава має право застосовувати додаткові обмежувальні заходи.

Закон враховує три групи порушень антимонопольного законодавства:

1. Зловживання монопольним становищем на ринку;

2. Неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції;

3. Дискримінацію підприємств органами влади та управління; [2, с.113-114]

Виявлення та припинення порушень - одна з найважливіших функцій державних органів, що захищають конкуренцію. Описи дій, які вважаються порушенням антимонопольного законодавства, містяться в статтях 4, 5, 6 Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємський діяльності». Серед них: зловживання монопольним становищем на ринку; дискримінація суб'єктів господарювання органам державної влади, органами місцевого самоврядування та адміністративно-господарського управління та контролю. [8, с. 155-156]

Для захисту конкуренції розроблено антимонопольне законодавство і створено Антимонопольний комітет України. Закон Украйни «Про Антимонопольний комітет України» від 26 листопада 1993 року № 3659-ХІІ. Законом визначається мету та завдання діяльності Антимонопольного комітету України, його підпорядкованість, повноваження, склад, структуру, повноваження органів Антимонопольного комітету України, правові засади взаємодії Антимонопольного комітету України з іншими державними органами та органами місцевого самоврядування, інші питання діяльності Антимонопольного комітету України. Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькй діяльності. Зловживання монопольним становищем - це передусім нав'язування таких умов договору, які ставлять конкурентів у нерівне становище. Недобросовісною конкуренцією передусім визнається неправомірне використання товарного знаку, фірмового найменування або маркіювання продукту, а також копіювання форми, упаковки. [5, с. 371-373]

Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 7 червня 1996 року № 236/96-ВР, яким визначено правові засади захисту суб'єктів господарювання (підприємців) і споживачів від недобросовісної конкуренції, відкритий перелік правопорушень у вигладі недобросовісної конкуренції, відповідальність за недобросовісну конкуренцію та правові засади захисту від недобросовісної конкуренції. Закон спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в уовах ринкових відносин. У статті 1 вказано, що недобросовісною конкуренцією є будь-які дії у конкуренції, що суперечать правилам, торговим та іншим чесним звичаям у підприємницький діяльності, а також дії, визначені главами 2-4 цього закону. [6, с. 414-416]

Захист конкуренції передбачає передусім демомонополізацію економіки і створення конкурентного середовища. Уже наприкінці 1997 року в Україні тисячі державних монополій у процесі приватизації перетворились на приватні підприємства. Завдяки заходам спрямованим на демонополізацію економіки, на ринку з`явилося майже 5000 нових господарських суб'єктів. Антимонопольне законодавство поширюється на всі види товарного виробництва і комерційної діяльності, включаючи виробництво і товарообіг, платні послуги, проектування продукції та технології, а також наукові розробки, що призначені для використання їхніх результатів у виробництві та товарообороті, у платних послугах. Антимонопольні органи розглядають справи про порушення антимонопольного законодавства, дають обов'язкові для виконання розпорядження, накладають штрафи на учасників господарського обороту, посадових осіб за невиконання відповідних розпоряджень. В таблиці 3.1 наведені дані про штрафи накладені за різними видами правопорушень.

Таблиця 3.1. Накладені штрафи за видами порушень (2003-2007 роки)

Вид порушень	Накладені штрафи (тис.грн.)	% від загальної суми
Анти конкурентні узгоджені дії суб'єктів господарювання	82304,787	56, 8
Зловживання монопольним (домінуючим) становищем	50152, 763	34,7
Недобросовісна конкуренція	1221, 396	0,8
Інші	11107,75	7,7
Разом	144786,696	100

Антимонопольні органи мають право створювати фонди сприяння антимонопольним заходам. Кошти цих фондів формуються за рахунок відрахувань від штрафів, що встановлені для учасників ринкового обороту і посадових осіб органів управління за прорушення антимонопольного законодавства. Суми накладених штрафів за порушення законодавства можна розглянути в таблиці 3.2

Таблиця 3.2. Накладені та сплачні штрафи за порушення законодавства про захист економічної конкуренції

Роки	2003	2004	2005	2006	2007
Сума накладених штрафів (тис. грн.)	102821,4	2943,8	3979,4	23472,9	11569,2
Сума сплачених штрафів і пені (тис. грн.)	1917,9	1692,2	2269,1	3457,5	5947,8

Зобразивши ці дані графічно на рис. 3.1 можна зробити висновок, що минули часи, коли за монополію карали сміховинними штрафами у тисячу або десять тисяч гривень. Тепер АМКУ може оштрафувати нечесну компанію на 10% річного обігу, що й було зроблено 2003 року щодо ряду бізнесменів. Найменші суми штрафів за порушення монополіями законодавства були накладені в 2004 та 2005 роках. В період з 2006 по 2007 роки суми шрафів є значними але не досягають такої позначки як в 2003 році.

Застосування антимонопольної політики та антимонопольного законодавства має на меті підтримку досягнутого рівня конкуренції та її захист на існуючих ринках; захист інтересів підприємців і споживачів від монопольної діяльності та недобросовісної конкуренції.[8, с. 155-156]

Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про Положення про порядок проведення перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції» від 25 грудня 2001 року № 182 - р, яким встановлено підстави, завдання та строки проведення планових і позаплановиї виїзних перевірок додержання законодавства про захист економічної конкуренції, порядок утворення та компетенцію комісії перевірки, організацію та порядок проведення перевірок, порядок оформлення та розгляду результатів перевірки.

Розпорядження Антимонопольного комітету України «Про затвердження Методики визначення монопольного (домінуючого) становища суб'єктів господарювання на ринку» від 5 березня 2002 року № 49-р. Методика зроблена відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції» і «Про Антимонопольний комітет України».[6, 414-416]

Усе це створює можливості для відновлення ефективного ринкового конкурентного механізму, який є одним з найпотужніщих двигунів процвітання економічної системи високо розвинутих держав.

Отже, держава розробляючи антимонопольне законодавство, враховує усі обставини, орієнтується не тільки на боротьбу з економічним, найбільш шкідливим, монополізмом, а й на досягнення і підтримку певного співвідношення між конкуренцією і монополією.



ВИСНОВКИ

Отже, ми можемо зробити такі висновоки, що монополії виникли ще у стародавні часи, але розвитку та економічного значення вони набули у другій половині 19 ст. їх виникнення було пов'язано з такими процесами в суспільстві, як збільшення акціонерної власності, виникнення банків, концентрація виробництва і капіталу, еволюція форм капіталістичних об'єднань.

Монополія, як економічний процес має результатами своєї діяльності певні наслідки. Серед цих наслідків є позитивні, а є й негативні. І реальність на сьогодні така, що негативні, на жаль, набагато переважають позитивні. Одним з найголовніших таких наслідків є придушення конкуренції, без якої неможливе нормальне існування ринку. Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава була змушена проводити регулюючу антимонопольну політику, до складу якої входить видання різних актів, які мають силу законів, обмеження сфери впливу монополістичних об'єднань і, звісно, застосування різних санкцій до порушників -- від економічних (штрафи, пені) до кримінальних (тюремні ув'язнення).

Швидке зростання монополій визначило необхідність антимонопольного регулювання. Так в США у 1890 р. було прийнято перший у світі антимонопольний закон - закон Шермана. Потім антимонопольні закони почали з'являтись у країнах Європи, а у 1992р. такий закон було прийнято і в Україні. Взагалі антимонопольні закони й досі є предметом дискусій у багатьох країнах, а відповідна теорія ще не набула відповідного вигляду і вимагає все нових досліджень. Це насамперед пов'язано з тим, що монополія досить складне і суперечливе явище - з одного боку вона приносить втрати для суспільства у вигляді меншої кількості товару, більшої ціни, стримуванням науково-технічного прогресу, диференціації ціни на свій продукт. З іншого боку отримуючи більше прибутку ніж конкурентні фірми вони й інвестують більше в економіку. Крім того існують ситуації коли існування монополії дозволяє зменшити збитки підприємств. Інша суперечка полягає в тому, що влада надає деяким фірмам виняткові права, що спричиняє виникнення монополій. І таж сама влада видає закони про обмеження монопольної влади.

Підводячи підсумки, можна охарактеризувати антимонопольне законодавство й антимонольную політику України як необхідні атрибути структурних перетворень у всіх сферах економіки країни. На даному етапі проблема монополізації і несумлінної конкуренції перестає бути чисто економічною, вона усе більше стає політичною і суспільною. Тому надзвичайно необхідно, щоб населення України усвідомило всю згубність і всі негативні наслідки монополії. Безперечно, у деяких випадках існування монополії є виправданим і необхідним, але за цими процесами повинний здійснюватися жорсткий контроль із боку держави по недопущенню зловживання своїм монопольним положенням. Вирішальну роль у створенні на ринку сприятливого конкурентного середовища грають антимонопольне законодавство і діяльність антимонопольних органів, правильне поводження яких сприяє стабілізації всієї економіки в цілому. Антимонопольна служба України ще дуже молода, але вже зроблені її перші кроки до нормалізації ситуації за даними проблемам. Їй ще багато потрібно зробити рішучих дій, та ці дії повинні здійснюватися одночасно з удосконаленням антимонопольного законодавства України. У даному напрямку потрібно звернути особливу увагу на більш ніж віковий досвід антимонопольного законодавства США і на антимонопольну практику інших розвинутих країн світу.

Можемо сказати, що вплив монополій на розвиток світового господарства був різноманітний, шкідливий і корисний, і відповідним може бути відношення до них різних людей, проте їх існування -- це частина історії розвитку світового суспільного виробництва, і сутність цього суперечливого явища ніколи не залишить байдужими провідних спеціалістів від економіки.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.C. Ринкова економіка: основні поняття і категорії: Навч. посіб. - 2-ге вид., стер. - К.: Знання, 2008. - 263с.

2. Білецька Л. В., Білецький О. В., Савич В.І. Економічна теорія: Політекономія. Мікроекономіка. Макроекономіка: Навчальний посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2005. - 652 с.

3. Воробйов Є. М.: Основи економіки. Навчальний посібник. - Харків: Торсінг, 2005. - 400 с.

4. Гальчинський А.С., Єщенко П.С.Економічна теорія. Підручник. - К.: Вища шк.,2007. - 503 с.

5. Дзюбик С. Д., Ривак О. С.: Основи економічної теорії: Навч. посіб. - К.: Знання, 2006. - 481 с.

6. Економічна теорія: вступ, макроекономіка, мікроекономіка. Навчальний посібник/ За ред. З. Г. Ватаманюка та О. З. Ватаманюка. - Львів: «Інтелект-Захід», 2008. - 540 с.

7. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студентів екон. спец. закл. освіти: С. Будачовська, О. Клієвич, І. Луніна та ін..; За заг. ред. С. Будачовської. - К.: Видавництво Соломії Павличко «Основи», 2001. - 517 с.

8. Основи економічної теорії: Навчальний посібник/ За заг. ред. П. В. Круша, В. І. Депутат, С. О. Тульчинської. - К.: аравела, 2008. - 448 с.

9. Основи економічної теорії: Підручник/ О. О. Мамалуй, О. А. Гриценко, Г. Ю. Дарнопих та ін.; За заг. ред. О. О. Мамалуя. - К.: Юрінком Інтер, 2003. - 480 с. - Бібліогр.: с. 468 - 470.

10. Мочерний С. В. Економічна теорія . Навч. посіб. - К.: ВЦ «Аквдемія», 2008. - 640 с.

11. Економічна література - www.economicus.ru

12. Бібліотека ім.. В. Вернадського - www.nbuv.gov.ua

Размещено на Allbest.ru

...