Нормування оборотних засобів на підприємствах транспорту

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТРЕСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ЕКОНОМІКИ, МЕНЕДЖМЕНТУ І ПРАВА

КАФЕДРА ЕКОНОМІКИ

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Економіка підприємства»

на тему: «Нормування оборотних засобів на підприємствах транспорту»

Виконав:

Студент ІІI курсу групи ТМ-III-3

Напрямку підготовки «Менеджмент»

Букало А.Ю.

Керівник Желіско В.С.

Національна шкала_____________

Кількість балів _______ ECTS______

м.Київ - 2015 рік

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ТРАНСПОРТУ

1.1 Види оборотних засобів

1.2 Необхідність і сутність формування оборотних засобів на підприємстві

РОЗДІЛ ІІ. АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВІ ПАТ “АТП 13201”

2.1 Аналіз прибутку від реалізації продукці автотранспортного підприємства

2.2 Аналіз доходів від цінних паперів

2.3 Аналіз резервів збільшення прибутку і рентабельності

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Планування нормування оборотних засобів та доходів на підприємствах траспорту

3.2 Основні шляхи піідвищення єфективності нормування оборотниз засобів

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

підприємство автотранспортний засіб оборотний

ВСТУП

Фінансова діяльність будь-якого підприємства, починаючи від його заснування, формування статутного фонду, і наступні взаємовідносини з контрагентами, державою, банками, а також у середині підприємства з приводу організації внутрішньогосподарського комерційного розрахунку базується на формуванні і рухові його фінансових ресурсів, тобто його капіталу, на їх ефективному використанні. 

При переході до ринкової економіки, відмова від державного фінансування підприємств обумовлює необхідність використання в діяльності комерційного кредиту, невід'ємним штрихом якого є знання контрагентами фінансового стану підприємств і впевненість в його стійкості. Зростає зацікавленість в стабільності фінансового стану підприємства у постачальників, банків, акціонерів, податкових органів. Фінансова стабільність підприємства стає запорукою його виживання, оскільки банкрутство підприємства в умовах ринку є результатом фінансово-господарської діяльності разом з іншими її показниками. У зв'язку з цим велике значення має аналіз доходів і витрат підприємства як для самого підприємства, так і для його партнерів, власників, а також фінансових органів. Тому, на сьогодні, особливої актуальності набуває саме аналіз доходів і витрат підприємств.

При написанні курсової роботи об'єктом дослідження визначено ПАТ “АТП 13201”, на прикладі якого поводиться аналіз формування доходів . Публічне акціонерне товариство "Автотранспортне підприємство 13200" було засноване 02.03.2001 року. Підприємство займається пасажирськими перевезеннями по місту Запоріжжя. Вид економічної діяльності АТП за КВЕД: Пасажирський наземний транспорт міського та приміського сполучення (код 49.31).

Підприємство знаходиться за наступною юридичною адресою: м. Запоріжжя вул. Маршала 2, індекс 27055.

Майно товариства складається з основних фондів і оборотних коштів, а також цінностей, вартість яких відображена в балансі. 

Статутний капітал товариства складає 240980 гривень. Підприємство здійснює оперативний бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, а також веде статистичну звітність. 

Метою курсової роботи є вивчення та аналіз формуваняя

оборотних оборотних засобів автотранспортного підприємства, а також

дослідження шляхів оптимізації їх структури. 

Для реалізації цієї мети в роботі поставлені такі завдання: 

розглянути формування оборотних засобів

розглянути структуру оборотних засобів;

дослідити і проаналізувати прибуток від реалізації продукції; 

дослідити і проаналізувати резерви збільшення прибутку;

проаналізувати доход від цінних паперів; 

Структура роботи складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури. 

У першому розділі висвітлено формування доходів і витрат автотранспортного підприємства.

У другому розділі проаналізовано доходи підприємства у розрізі аналізу структури доходів, прибутку від реалізації продукції, доходів від цінних паперів та резервів збільшення прибутку.

У третьому розділі проаналізовано планування доходів підприємства і основні шляхи щодо їх підвищення.

РОЗДІЛ 1

НОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

1.1 Види оборотних засобів

Оборотними називаються засоби виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою речову форму.

Оборотні засоби підприємств становлять сукупність оборотних фондів і фондів обігу, виражених у вартісній формі. Інакше кажучи, вартість оборотних засобів набуває форми оборотних фондів і фондів обігу.

Оборотні фонди -це частина засобів виробництва, що беруть участь в одному виробничому циклі та переносять свою вартість на вартість готової продукції одразу і повністю, змінюючи при цьому свою натуральну форму (тобто це матеріали, конструкції, деталі тощо).

Оборотні фонди є матеріальними ресурсами підприємства. Одна їх частина входить до продукції й утворює, таким чином, її матеріальний склад, а друга допомагає виконувати виробничий процес.

Фонди обігу - це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення засобів оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу.

Таким чином, оборотні фонди виражаються в обслуговуванні сфери виробництва, а фонди обігу - в обслуговуванні сфери обігу.

Для наочності необхідно докладніше розглянути, з чого утворюються фонди обігу та оборотні фонди.

Оборотні фонди містять такі елементи:

1. Виробничі запаси, що необхідні для забезпечення процесу виробництва основними запасами сировини та матеріалів.

До виробничих запасів належать:

основні матеріали, сировина, конструкції та деталі, що безпосередньо беруть участь у виробництві і з яких виготовляється продукція;

допоміжні матеріали, конструкції, деталі, що на відміну від основних безпосередньо не пов'язані з виготовленням продукції, але необхідні для виробничого процесу. До них належать мастильні матеріали, приводні паси, паливо, запасні частини до устаткування, обтиральні матеріали та ін.;

малоцінні інвентар та інструменти й такі, що швидко зношуються. За характером практичного застосування вони поділяються на малоцінний інвентар та інструмент і на господарський та конторський інвентар. Усі ці засоби праці об'єднуються в одну групу, незважаючи на різноманітність призначення, оскільки їх вартість невелика (приблизно до п'ятнадцяти неоподаткованих мінімумів громадян) і вони мають відносно нетривалий термін використання (до одного року). До цієї групи належать також спецодяг, спецвзуття та інші захисні пристосування незалежно від строку їх служби та вартості.

2.Незавершене виробництво наявне лише на підприємствах з тривалістю виробничого циклу понад один день. У вартісному вираженні незавершене виробництво містить витрати на придбання матеріалів, запасних частин, конструкцій, сировини, заробітну плату та інші кошти, необхідні для виконання процесу виробництва.

3. Витрати майбутніх періодів. До витрат майбутніх періодів належать витрати на виконання науково-дослідних та раціоналізаторських робіт, освоєння нової техніки, орендну плату та інші, що проводяться в поточному році, але на собівартість продукції зараховуватимуться в наступному періоді.

4. Залишки готової продукції на складах. До цих оборотних фондів належить продукція, що є на складах підприємства на кінець розрахункового періоду, але не оплачена замовником, тобто ще не продана.

Співвідношення між окремими групами оборотних виробничих фондів виражене у відсотках, становить структуру оборотних фондів підприємства. Основна питома вага в цій структурі належить виробничим запасам основних матеріалів, конструкцій та деталей. Але слід зауважити, що структура оборотних фондів залежить передусім від специфіки виробництва.

Наприклад, у будівництві приблизно 50-60% припадає на незавершене виробництво, а 25% - на основні виробничі запаси; на транспорті та в інших сферах інфраструктури незавершене виробництво майже зовсім відсутнє (крім перевезень на великі відстані), а основних виробничих запасів та залишків готової продукції немає взагалі. Але приблизно 70% припадає на допоміжні виробничі запаси.

Для нормальної виробничо-господарської діяльності підприємства, виконання постачально-збутових операцій, розрахунків з працівниками а також інших виробничих та господарчих потреб неабияк роль відіграють фінансові ресурси, що перебувають в обігу. Такі ресурси і утворюють фонди обігу, до яких належать:

1) товарно-матеріальні цінності;

2) кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) кошти, наявні в касі;

4) кошти в розрахунках із замовниками (дебіторські заборгованості;

5) відвантажені товари та надані послуги.

Іншими словами, фонди обігу - це всі засоби, що в грошовій або речовій формі перебувають на підприємстві і юридичне, в будь-який момент, можуть стати вільними коштами підприємства.

Усі оборотні засоби підприємства класифікуються за трьома основними принципами:

1) за місцем та роллю в процесі виробництва;

2) за джерелами утворення;

3) за способами планування або нормування.

За місцем та роллю в процесі виробництва оборотні засоби поділяються на оборотні фонди та фонди обігу, про які йшлося раніше.

За джерелами утворення оборотні засоби підприємства поділяються на власні та позичені. Власними є засоби, що були виділені підприємству при його створенні для забезпечення нормального функціонування. До власних оборотних засобів належать всі оборотні фонди підприємства, а також частина фондів обігу: уставний фонд, прибуток, амортизаційний фонд та ін. Позичені представлені тільки фондом обігу - це різноманітні кредити, позики від інших організацій та установ.

За способами планування та нормування оборотні засоби поділяються на нормовані та ненормовані. Нормовані оборотні засоби забезпечують мінімум обігових засобів, необхідний для безперебійного функціонування підприємства. Ненормовані оборотні засоби являють собою додаткові засоби, що направляються, як правило, на розширення виробництва. Таким чином, до нормованих належать оборотні фонди підприємства, а до ненормованих - фонди обігу.

Необхідність і сутність формування доходів автотранспортного підприємства

Норматив оборотних коштів - мінімальна сума грошових коштів, яка постійно необхідна для виробничої діяльності.

Нормування оборотних коштів здійснюється по кожному виду оборотних коштів за нормами запасу.

Норми запасу вимірюються:

- у днях (по матеріалах, паливу, запасних частинах);

- грошовими одиницями на одного робітника (мбп);

- натуральними одиницями на одну одиницю (тис кв м, 100 квартир - матеріали для ремонту будинку).

Нормативи оборотних коштів вимірюються у грошовому виразі за формулою

Н = N * В,

де N - норма оборотних коштів;

В - одноденні витрати.

Відомі три методи розрахунку нормативів оборотних коштів:

- аналітичний;

- метод коефіцієнтів;

- прямого рахунку.

Аналітичний метод передбачає ретельний аналіз наявних товарно-матеріальних цінностей з наступним коригуванням фактичних запасів та вилученням з них надлишкових.

Метод коефіцієнтів полягає в уточненні чинних на початок розрахункового періоду нормативів власних оборотних коштів згідно зі змінами в цьому періоді показників виробництва, що впливають на величину цих коштів.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що їх відносять до оборотних фондів, визначається множенням середньодобового споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їхнього запасу в днях.

 На підприємствах існує кілька видів запасів:

- транспортний;

- підготовчий (технологічний);

- поточний;

- резервний (страховий).

1. У транспортний запас, що звичайно не перевищує двох днів, оборотні кошти вкладаються на період з моменту оплати виставленого постачальником рахунку до прибуття вантажу на склад підприємства.

2. Підготовчий запас створюється на період часу, необхідного для приймання, складування та підготовки до виробничого використання матеріальних ресурсів.

3. Найбільший за розміром є поточний запас сировини (матеріалів) та інших елементів оборотних фондів (предметів праці).

Його обчислюють у межах половини середнього інтервалу між поставками певних видів матеріальних ресурсів (наприклад, за умовами договору між постачальником і споживачем передбачене надходження матеріалів один раз на місяць, то їхній поточний запас має забезпечувати 15 днів роботи).

4. Визначення резервного (страхового) запасу може здійснюватися двома способами :

- за середнім відхиленням фактичних строків поставки від передбачених договором;

- за періодом, необхідним для термінового оформлення замовлення та доставки матеріалів від виробника до споживача.

Норматив власних оборотних коштів у виробничих запасах

1. Паливо

Норматив за цим елементом розраховується для всіх видів палива, які використовуються на підприємстві, крім газу, за формулою

Нпал = N * ( В пал дн - В газ дн ),

N = N трансп + N підг + N пот + N рез.

2. Матеріали

При нормуванні матеріалів оборотні кошти поділяють на дві групи:

А) Основні матеріали та матеріали, які мають у вартості продукції питому вагу 70-80 %. Норматив розраховують методом прямого рахунку, по кожному виду матеріалів з урахуванням норми запасу та одноденних витрат матеріалів

Н мат = N * В одн

Б) Для другої групи норматив оборотних коштів розраховують аналітичним способом на підставі фактичних даних за звітний період

N = З зв / В зв

де З зв - середній залишок матеріалів у звітному періоді;

В - одноденні витрати.

3. Запасні частини

Розраховується методом прямого рахунку для деталей, які мають значну питому вагу в устаткуванні

Н з.ч. = N з ч * ( n м * n д * k * Ц ) / Т т.с.,

де N м - кількість механізмів, які мають запасні частини даного виду;

N д - кількість деталей в одному механізмі;

K - коефіцієнт, що враховує пониження потреби в запасних частинах по однорідних деталях у зв'язку з тим, що при наявності великої кількості взаємозамінюваних та одноіменних деталей і однотипних механізмів потреби в поточних залишках запасних частин знижуються;

Ц - ціна однієї деталі;

Т - строк служби деталей.

4. Малоцінні і швидкозношувані предмети

Норматив для цієї групи розраховується за формулою

Н мбп = N мбп * Ч,

N = (В зв - З нос) / Ч,

 де N мбп - норма запасу МШП, у гривнях на 1 робітника;

Ч - середньооблікова чисельність робітників;

В зв - фактична вартість МШП у звітному періоді;

З нос - знос МШП.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві можна визначити за формулою

Н ок нв = V д * Т ц * К нв,

де V д - середньодобовий випуск продукції за її виробничою собівартістю;

Т ц - середня тривалість виробничого циклу у днях;

К нв - коефіцієнт наростання витрат (собівартість незавершеного виробництва).

Норматив оборотних коштів у інших нормованих елементах

1. Витрати майбутніх періодів

Розраховується, виходячи із залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції,

Н мп = В поч + В пл - В пог.пл ,

де В поч - залишки коштів на початок періоду;

В пл - сума витрат, які слід буде зробити в плановому році;

В пог.пл - сума майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

2. Готова продукція

Н гп = В д * З дн ,

де В д - одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю;

З дн - норма запасу готової продукції в днях.

3. Розрахунки зі споживачами

Комунальні підприємства авансують упродовж пільгового періоду своїх абонентів на суму одноденних доходів

Н аб = N л * Q одн,

де N л - сума пільгового строку сплати за спожиту продукцію, дн;

Q одн - одноденний обсяг реалізованої продукції.

РОЗДІЛ 2

АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ФОРМУВАННЯ ОБОРОТНИХ ЗАСОБІВ НА ПІДТПРИЄМСТВІ „АТП 13200”

2.1 Аналіз доходів, витрат і прибутку від реалізації послуг автотранпортного підприємства

Таблиця 2.1.1

Аналіз структури доходів на “ПАТ АТП 13201” за період 2013 - 2014 рр., тис.грн.. 

	За минулий рік  2013р.	За звітний рік 2014р.	Відхилення
Показник	сума	Питома вага,%	За планом	сума	Питома вага,%	Від плану	Від минулого року	Темп росту,%
Дохід (виручка) від реалізації продукції	8538	64,3	12500	12738	67,9	-1105	4573	38,7
Операційні доходи	889	6,9	1230	1108	6,3	-122	160	16,9
Дохід від участі в капітілі	-	-	-	-	-	-	-	-
Інші фінансові доходи	-	-	-	-	-	-	--	-
Інші доходи від звичайної діяльності	6	0,1	8	43	0,3	35	37	616,7
Надзвичайні доходи	-	-	-	-	-		-
Усього доходів	12776	100,0	18738,0	17546	100,0	-1192	4770,0	-

Дані таблиці свідчать, що найбільшу питому вагу має дохід від реалізації продукції: 93,7% торік, 87,5% за звітний рік: Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства. 

Структуру витрат і відрахувань показано в таблиці 2.1.2

Таблиця 2.1.2

Аналіз структури витрат і відрахувань на ТОВ “АТП 13200” за 2013-2014рр., тис. грн. 

	За минулий рік  2013р.	За звітний рік 2014р.	Відхилення
Показник	сума	Питома вага,%	За планом	сума	Питома вага,%	Від плану	Від минулого року	Темп росту,%
Собівартість реалізованих послуг	8538	64,3	12500	12738	67,9	238	4200	49,2
Адміністративні витрати	2517	19,0	2700	2783	14,8	83	266	10,6
Інші операційні витрати	182	1,4	200	201	1,1	1	19	10,4
Фінансові витрати	2042	15,3	2900	3034	16,2	134	992	48,6
Усього витрат і відрахувань	13279	100	18300	18756	100	456	5477

Як бачимо з табл.1.2, з-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції - 64,3 % торік, 67,9 % у звітному 2014році. Значну частку становлять адміністративні витрати. Так, торік вони дорівнювали 19 %, а у звітному меншились до 14,8% . 

У звітному році зменшились також і інші операційні витрати- до 1,1 % проти 1,4 % торік. 

Фінансові витрати збільшились до 16,2 % проти 15,3 % торік. 

Виходячи з наявних доходів і витрат прибуток підприємства має склад, показаний в табл. 2.1.3.

Таблиця 2.1.3

Аналіз прибутку ПАТ “АТП 13201 ” за період 2013-2014рр., тис. грн. 

Показник	За минулий рік  2013р.	За звітний рік  2014р.	Відхилення
1. Прибуток від реалізації продукції (валовий дохід)	3284	3657	373
2. Прибуток (збиток) від операційної діяльності	-1745	-1833	-88
3. Прибуток(збиток) від звичайної діяльності	-2042	-3034	-992
4.Усього прибутку (збитку)до оподаткування(ряд.1+ряд.2 + ряд 3 )	-503	-1210	-707
5. Податок на прибуток	-	-	-
6.Усього прибутку(збитку) від звичайної діяльності (ряд.4- ряд. 5)	-503	-1210	-707
7. Прибуток від надзвичайних подій	-	-	-
8. Чистий прибуток+, збиток- (ряд.6 - ряд. 7)	-503	-1210	-707

Дані таблиці показують, що найбільшу абсолютну суму має прибуток від реалізації продукції (валовий): він збільшився проти минулого року на 373 тис. грн, або на 11,3 %. В результаті збільшення витрат( значній мірі фінансових витрат) збільшились збитки - чистий фінансовий результат зменшився- на 40%. У результаті чистий збиток у звітному році становив 1210 тис. грн. 

Прибуток від реалізації товарної продукції визначається як різниця між чистим доходом (Дч) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) і собівартістю реалізованої (Ср) продукції (товарів, робіт, послуг). 

Пр = Д„-Ср. 

Чистий дохід розраховується як різниця між доходом від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) Др і податком на додану вартість (ПДВ), акцизним збором (Ак) та іншими відрахуваннями з доходу (ДІ): 

Дч = Др-ПДВ-Ак-Ді. 

Аналіз виконання плану прибутку від реалізації продукції проводиться за даними форми № 2 і за обліковими даними підприємства.

Вхідні дані для аналізу подано в таблиці 2.1.1. 

Таблиця 2.1.1 Аналіз прибутку від реалізації продукції (послуг) на “ПАТ АТП 13201” за 2013 - 2014 рр., тис. грн. 

Показник	За планом	За планом на фактично реалізовану продукцію	Звіт за 2014р.
Виручка від реалізації продукції	17500	17620	16395
Собівартість реалізованої продукції	12500	12670	12738
Валовий прибуток	5000	5050	3657

За даними табл.2.1.1, план по прибутку не виконано на 1343 тис.грн (3657 - 5000). Відхилення фактичного прибутку від планового сталося в результаті змін обсягу реалізації, собівартості, структури й асортименту послуг та цін на послуги.

Порівнюючи суму прибутку планову і суму прибутку, розраховану за плановими цінами і плановою собівартістю, але за фактичним обсягом і асортиментом продукції, обчислимо, наскільки вона змінилась унаслідок зміни обсягу й структури реалізованої продукції: 

5050 - 5000 = + 50 тис. грн. 

Але щоб визначити вплив тільки обсягу реалізації, треба плановий прибуток помножити на відсоток пере- (недо-)виконання плану обсягу реалізації. Цей відсоток становить 100,7 % (17620/17500*100). 

Вплив зміни обсягу реалізації обчислюється: (5000*0,7)/100 = +35 тис.грн.

Потім визначаємо вплив структурного фактора: від першого результату віднімаємо другий: 50-35 = +15тис.грн. 

Вплив зміни собівартості на суму прибутку розраховуєтеся порівнянням. фактичної суми витрат (перерахованої на фактичний обсяг реалізації продукції) з плановою: 12738 - 12670 =+ 68 тис.грн.

Але в нашому прикладі фактична собівартість збільшилась, отже, прибуток зменшився на (- 68) тис. грн.

Вплив зміни цін на прибуток визначається порівнянням фактично отриманої виручки (зменшеної на суму податків на добавлену вартість, акцизів та інших обов'язкових платежів) з виручкою, що перерахована на фактичний обсяг реалізації: 16395 - 17620 = -1225 тис.грн.

Велике зменшення прибутку за рахунок підвищення цін на продукцію не є результатом неефективної діяльності підприємства, оскільки досягається воно за рахунок зменшення споживачів, тому що ціни встановлюються директивно Міськвиконкомом. 

Щоб поглибити аналіз прибутку від реалізації продукції, треба детально вивчити зміни обсягу реалізації, ціни, структури та собівартості для кожного виду продукції.

Показники динаміки прибутку+(збитку)- за 2012 -2014рр.

По отриманим нами на підприємстві показникам стосовно обсягу продажу послуг, постійних витрат, змінних витрат, загальних витрат та виручки, ми можемо побудувати графік беззбитковості нашого підприємства можна розрахувати точку беззбитковості.

Якщо в середньому прийняти суму заказу 20 грн. То за рік в-середньому:

16395тис. грн.:20 грн. = 820тис. заказів.

Витрати прийнято: умовно постійні всього 10900 тис. грн.

Витрати прийнято: умовно змінні всього 7856тис. грн.

Всього витрати-18756 тис.грн.

Графік беззбитковості ПАТ "АТП 13200"

Размещено на http://www.allbest.ru/

На основі графіка беззбитковості можемо зробити висновок, що приблизно від 937,8 тис. заказів на рік підприємство стає прибутковим. Обсяг продажу на підприємстві зростає, постійні витрати лишаються стабільними, змінні та загальні витрати поступово зростають, а також виручка помітно зростає у своїх обсягах. Тому доречним буде сказати, що підприємство має стабільний дохід, та його фінансова система є стабільною.



2.2 Аналіз доходів від цінних паперів

З розвитком ринкових відносин у практиці господарської діяльності підприємств усіх форм власності постійно збільшується обсяг використання цінних паперів. Отже, аналізуючи фінансові результати, особливу увагу треба звернути на доходи від цінних паперів. 

Основними видами цінних паперів, що використовуються підприємствами, є акції, облігації, ощадні сертифікати, векселі.

Акції випускаються підприємствами та багатьма іншими суб'єктами господарювання. Класифікують акції за видами власності - іменні, на пред'явника, прості та привілейовані. 

Іменні акції належать власнику, прізвище та ім'я якого зазначається на них. Власниками іменних акцій можуть бути як громадяни, так і підприємства.

Акції на пред'явника не містять вказівок на їхнього власника. 

Привілейовані акції мають право першочергового одержання фіксованих дивідендів і участі в розподілі активів підприємства за умови його ліквідації, але не дають права голосу. 

Прості акції дають їхнім власникам право голосу, але дивіденди за ними не фіксуються, а виплачуються залежно від розміру прибутку, отже, за невеликого прибутку дивіденди можуть бути незначними, і навпаки. 

Облігації випускаються центральними і місцевими державними органами, підприємствами. Власнику в установлений строк обов'язково відшкодовують номінальну вартість облігацій з виплатою фіксованого відсотка. 

Ощадні сертифікати - це цінний папір банківських установ. Видаються підприємству або громадянину як свідоцтво про здачу ними певної суми грошей на тимчасове зберігання. Вкладники, мають право на одержання по закінченні цього строку всієї вкладеної суми і відсотків. 

Вексель використовується в основному для оформлення комерційного кредиту, який надається в товарній формі покупцям як відстрочка обов'язкової виплати за продані товари, надані послуги. За надання відстрочки покупці сплачують заздалегідь визначений відсоток. 

Головним фактором пожвавлення ринку цінних паперів, особливо протягом останнього часу, є масова приватизація державних підприємств і переведення їх у акціонерні товариства з випуском акцій. За ринкових умов цінні папери є головним інструментом залучення коштів, без чого розширення виробництва, зростання прибутковості є практично неможливим.

Підприємства - власники цінних паперів одержують певні доходи. У звіті про фінансові результати їх відображують у складі доходів від фінансових операцій. Доходи від фінансових операцій (за мінусом фінансових виплат) формують прибуток від фінансових операцій, коли однією з частин прибутку є прибуток від цінних паперів. 

Головним завданням аналізу доходів і витрат є вивчення складу, структури та динаміки цінних паперів та доходів від них. 

Аналіз за даною формою може дати багато відомостей не тільки про зміну структури цінних паперів. Так, якщо є високою питома вагавекселів, це свідчитиме про збільшений реалізації в кредит, що безпосередньо впливає на сповільнення оборотності оборотних засобів. У грошовому виразі це можна підрахували множенням фактичного сповільнення тривалості обороту (кількість днів) на суму одноденного обороту за реалізацією. 

Дохідність акції визначається двома факторами: 

отриманням частини розподіленого прибутку підприємств (дивіденди); 

можливістю продати цінні папери на фондовій біржі за ціною, вищою ніж ціна придбання.

У процесі аналізу визначаються показники: сума і ставка дивідендів .

Рівень дивідендів і курс акції (курсова вартість акції) формуються під впливом багатьох факторів - внутрішніх і зовнішніх. 

До внутрішніх факторів відносять зміну чистого прибутку, зміни строків виплати і величини кредитів; до зовнішніх - зміну відсоткової ставки за кредит, зміну співвідношення попиту і пропозиції, стан податкової та амортизаційної політики держави. 

Курс акцій (Кд) розраховується як відношення суми дивідендів (еД) до відсоткової ставки (СТ), помноженої на 100. 

КА = Д/СТ(%)*100.

Розрахунки курсу акцій за цією формулою мають практичне значення за умов стабільної економіки, за рівноваги попиту і пропозиції акцій. 

Але дивіденди не можуть бути достатньо точним критерієм розрахунку курсу акцій. У таких випадках використовують показник чистого прибутку, розрахований на одну акцію. Існує пряма залежність між цими показниками і дивідендами. У процесі аналізу змін (за кілька років) дивідендів, курсу акцій, чистого прибутку на одну акцію визначаються темпи зростання або зниження цих показників. 

Вихідні дані для аналізу подано в таблиці 2.2.1. 

Таблиця 2.2.1

	2014р	2013р.	Темп росту,%
Середньорічна кількість простих акцій	963920	963920	0
Скоригована середньорічна кількість простих акцій	963920	963920	0
Чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	-1.25529	-0.52183	-40%
Скоригований чистий прибуток (збиток) на одну просту акцію	-1.25529	-0.52183	-40%
Дивіденди на одну просту акцію	0	0	0

Тобто чистий збиток і скоригований чистий збиток на одну просту акцію збільшився на 40% в 2014 році порівняно з попереднім 2013 роком.

2.3 Аналіз резервів збільшення прибутку і рентабельності

Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання.

Резерв :- це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації.

Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації. 

У процесі виявляння резервів виділяють три етапи: 

аналітичний - на цьому етапі виявляють і кількісно оцінюють резерви; 

організаційний - тут розробляють комплекс інженерно-технічних, організаційних, економічних і соціальних заходів, які повинні забезпечити використання виявлених резервів;

функціональний - коли практично реалізують заходи і контролюють їх виконання. 

Резерви збільшення прибутку є можливими:

за рахунок збільшення обсягу випуску продукції (робіт, послуг); 

за рахунок зниження витрат на виробництво і реалізацію продукції; 

за рахунок економії і раціонального використання коштів на оплату праці робітників та службовців;

за рахунок запровадження досягнень науково-технічного прогресу, в результаті чого зростає продуктивність праці.

Визначити резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації (див. табл. 2.3.1). 



Таблиця 2.3.1

Резерви зростання прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації продукції (послуг) на ПАТ “АТП 13201” на 2015р. 

Продукція	Резерви збільшення обсягу реалізації, грн.	Сума прибутку за планом, гри	Резерв збільш суми прибутку, тис. грн..
Маршрут № 210	150	10	1,5
Маршрут № 211	230	15	3,45
Маршрут № 212	210	20	4,2
Маршрут № 244	80	30	2,4
Маршрут № 260	120	45	5,4
Усього	-	-	16,95

Дані таблиці показують, що резерви збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації всіх видів послуг становитимуть 16,95 тис. грн. 

Іншим важливим напрямком пошуку резервів збільшення прибутку є зниження витрат на виробництво та реалізацію продукції. 

Для пошуку й підрахунку резервів зростання прибутку за рахунок зниження собівартості аналізують звітні дані щодо витрат на виробництво за калькуляціями, користуючись методом порівняння фактичного рівня витрат з прогресивними науково обґрунтованими нормами і нормативами за видами витрат (сировини і; матеріалів, паливно-енергетичних ресурсів), нормативами використання виробничих потужностей, обладнання, нормами непрямих матеріальних витрат, капітальних вкладень тощо. 

Визначимо резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції (див. табл. 2.3.2). 

Таблиця 2.3.2

Резерви зростання прибутку за рахунок зниження собівартості реалізованої продукції (послуг) на ПАТ “АТП 13201”

Продукція	Резерви зниження собівартості, грн..	Можливий обсяг реалізації послуг, грн..	Резерв збільшення суми прибутку, тис. грн..
Маршрут № 210	8	900	7,2
Маршрут № 211	6	860	5,16
Маршрут № 212	10	300	3,0
Маршрут № 244	11	430	4,73
Маршрут № 260	9	520	4,68
Усього	-	-	24,77

Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками. 

Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньо змінні простої тощо. 

Таблиця 2.3.3

Резерви збільшення прибутку за рахунок підвищення якості продукції (послуг) на ПАТ “АТП 13201”

Маршрут	Відпускна ціна за одиницю продукції, тис. грн..	Вироблено  продукції фактично, тис. грн..	Питома вага, %	Відхилення у питомій вазі, (±)	Зміна  Середньої ціни реалізації, тис. грн..
			фактична	можлива за підвищення якості
№211	10	300	49,2	60	+ 10,8	+108,0
№212	9	210	34,4	40	+ 5,6	+50,4
№260	8	100	16,4	-	-16,4	-131,2
Усього	-	610	100	100	-	+ 27,2

Дані таблиці 2.3.3 показують, що у зв'язку зі зростанням питомої ваги транспортних послуг по маршруту №211 до 60 %, маршруту №212- до 40 %, зниженням кількості рейсів по маршруту №260 середня ціна реалізації транспортних послуг зросте на 27,2 тис. грн. Після закінчення аналізу пошуку резервів збільшення прибутку результати узагальнюються. Під час пошуку резервів прибутку протягом звітного року можуть раптово виявлятися резерви короткострокової дії. Використання цих резервів можливе за допомогою розроблення системи оперативних заходів.

Для аналіза показників питомої ваги кожної складової, що формує загальне значення показника рентабельності підприємства, знайдемо рентабельність приміських пасажирських перевезень та рентабельність міських пасажирських перевезень в загальній рентабельності продукції (послуг) в 2013 та 2014 роках, а також рентабельність необоротних активів та рентабельність оборотних активів в загальній рентабельності активів. Розрахунки представлені в наступній таблиці:

Таблиця 2.3.4

Аналіз структури рентабельності ПАТ "Запоріжське АТП 13201" за 2013-2014 рр.

№ п/п	Назва	2013 рік, %	2014 рік, %	Питома вага, %
				2013	2014
1	Рентабельність продукції (послуг)	11.0	8.0	100.00	100.00
1.1	Рентабельність приміських пасажирських перевезень	4.3	5.2	39.09	65.00
1.2	Рентабельність міських пасажирських перевезень	6.7	2.8	60.91	35.00
2	Загальна рентабельність активів	20.6	11.2	100.00	100.00
2.1	Рентабельність необоротних активів	7.2	4.3	34.95	38.39
2.2	Рентабельність оборотних активів	13.4	6.9	65.05	61.61

Як бачимо, рентабельність міських пасажирських перевезень більша, ніж приміських у структурі рентабельності продукції (послуг) в 2013 році. А в 2014 році рентабельність приміських маршрутів виявилася більшою за рентабельність міських. Це означає, що підприємство переорієнтувалося за рік на приміські маршрути, бо вони здорожчали і стали приносити більший прибуток. Щодо рентабельності активів: рентабельність необоротних активів у 2014 році зросла за рахунок зменшення рентабельності оборотних активів на 4.04 %.



РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ОБОРОТНИМИ ЗАСОБАМИ АВТОТРАНСПОРТНОГО ПІДПРИЄМСТВА

3.1 Планування нормування оборотних засобів та доходів на підприємствах траспорту

Загальна характеристика виконання плану перевезень доповнюється дослідженням причин відхилень фактичних обсягів робіт від передбачених у плані. Обсяг роботип-го виду, котрі можуть освоїти автотранспортне підприємство, визначається величиною що у розпорядженні середньоспискового парку автомобілів Асс і середній продуктивністю одного спискового автомобіля А>вп.

Зміна спискового кількості відбувається, зазвичай, з причин, які залежать з посади автотранспортного підприємства. Вплив цього чинника на обсяг перевезень визначається під час розрахунків.

Середня продуктивність автомобіля складається як наслідок дії багатьох чинників. Окремі залежить головним чином від якості роботи колективу, інші відбивають сформовані умови роботи. Наприклад, в вантажних перевезеннях до останніх відносять зміна середньої довжини їздки, середньої вантажопідйомності автомобіля, відстані перевезення вантажів. Оцінюючи впливу роботи вистачить чинників, визначальних рівень производительности автомобіля, використовують результати аналізу цей показник.

Виконавши оцінку причин змін обсягу перевезень і перевіривши результати розрахунків, підсумовують відхилення від плану (базису) обсягу роботи з чинникам, відбиваючим умови виробництва чинникам, що характеризує якість роботи Узагальнюючи результати аналітичних розрахунків, визначають, що у звітних умовах роботи підприємство міг би виконати обсяг перевезень більшою або меншою планового і яку величину.

Відхилення можливого обсягу перевезень від фактично виконаного пояснюється зміною якісних показників роботи.

Поруч із оцінкою виконання плану перевезень цього виду загалом підприємству той самий алгоритм використовується для аналізу роботи окремих автоколон.

Після загального висновку про виконанні автотранспортним підприємством плану з обсягу роботи вивчаються перевезення вантажів щодо окремих замовникам, Мета такої дослідження - встановити повноту задоволення попиту перевезення, а разі невиконання плану перевезень - винуватців і відхилення звітного обсягу робіт від планового. У замовника причинами зміни потреби у перевезеннях вантажів може бути відхилення від плану обсягу виробництва та реалізації продукції, розміру поставок сировини, матеріалів, напівфабрикатів, порушення передбаченого графіками ритму відвантаження та інших. Зменшення обсягу роботи з цим причин звільняє автотранспортнепредприятие від відповідальності за невиконання плану перевезень. Для пояснення причин невиконання плану перевезень з вини автотранспортногоредприятия приваблюють результати раніше виконаною оцінки впливу обсяг перевезень змін умов і забезпечення якості роботи цього підприємства.

Результати аналізу виконання плану перевезень підбиваються окремо за групою замовників, закріплених за даним підприємством (обов'язкова клієнтура), і з групі незакріпленої клієнтури.

Завершується аналіз розробкою організаційно-технічних заходів із освоєння виявлених резервів зростання обсягу перевезень.

Крім перевезень, під час аналізу дається характеристика виконання плану з обсягу транспортно-експедиційних операцій, навантажувально-розвантажувальних робіт та інші видів робіт та надання послуг.

Доходи автотранспортного підприємства складаються з доходів від перевезень, виконання транспортно-експедиційних робіт, експлуатації складів, навантажувально-розвантажувальних операцій та інших робіт і постачальники послуг (надання техдопомоги на лінії, технічне обслуговування може й ремонт автомобілів інших підприємств тощо. п.).

Доходи від перевезень - основна складова загального обсягу доходів. Анализируются ці доходи окремо за кожним видом перевезень поавтоколоннам і підприємству цілому. Його розмір представляється яка від обсягу перевезень-го виду вантажу і зажадав від середньої дохідної ставки.

Знайдені відхилення підлягають подальшому дослідженню, у якому виявляються зміни доходів від чинників, визначальних обсяг перевезень і дохідні ставки. Так, використовуючи результати аналізу впливу обсяг перевезень окремих чинників, можна визначити зміна за цими чинникам доходів.

Доходні ставки за видами перевезень складаються під впливом великим колом чинників. Їх рівень визначається, передусім, системою застосовуваних тарифів. Основними є відрядні тарифи. Для вантажних перевезень побудовані залежно від відстані перевезення і класу вантажів.

3.2 Основні шляхи піідвищення єфективності нормування оборотниз засобів

Внутрішні фактори впливу на прибуток підприємства - це фактори , які залежать від діяльності підприємства :

· обсяг діяльності підприємства

· стан та ефективність використання ресурсів підприємства

· рівень доходів

· рівень витрат

· ефективність цінової та асортиментної політики.

Кінцевою метою діяльності підприємства в ринкових умовах є отримання прибутку. Тому дуже важливо під час стратегічного планування врахувати усі фактори й аспекти подальшого розвитку для повного і обґрунтованого визначення величини прибутку та забезпечення певного рівня прибутковості. Водночас при стратегічному плануванні маємо низку особливостей, специфічних аспектів, які треба враховувати для фінансового забезпечення насамперед сталого розвитку підприємства.

Прибуток синтезує в собі всі найважливіші сторони роботи підприємства.

Щоб прибуток підприємства зростав, воно повинне:

- нарощувати обсяги виробництва і реалізації транспортних послуг;

- розширювати, орієнтуючись на ринок, асортимент і якість транспортних послуг;

- впроваджувати заходи щодо підвищення продуктивності праці своїх працівників;

- зменшувати витрати на виробництво (реалізацію) послуг (тобто її собівартість);

- з максимальною віддачею використовувати потенціал, що є у його розпорядженні, у тому числі фінансові ресурси;

- зі знанням справи вести цінову політику, бо на ринку діють переважно вільні (договірні) ціни;

- грамотно будувати договірні відносини з клієнтами;

- вміти найбільш доцільно розміщати (вкладати) одержаний раніше прибуток з точки зору досягнення оптимального ефекту.

Дуже актуальною проблемою для підприємств, є вдосконалення оподаткування прибутку. Відомо, що частка податків у чистому доході підприємства (якщо при цьому врахувати, що частиною чистого доходу є також обов'язкові відрахування, включені у витрати) значно перевищує прийнятий у світі оптимальний рівень вилучень з даного джерела (30-35 %). Але не тільки в цьому - сутність проблеми. Можна було б змиритися з відрахуванням з чистого доходу в розмірі, який перевищує оптимальний рівень (який досягає, скажімо, 50 %). Головна проблема полягає в тому, що всі види відрахувань, які проводяться з доходів підприємства, знеособлюються, втрачають зв'язок з підприємством - хоча деякі з відрахувань, тим часом, повинні його зберігати. Це стосується в першу чергу відрахувань на соціальне та медичне страхування. У всьому цивілізованому світі прийнято порядок, за якого підприємства за рахунок своїх доходів оплачують страхові листи, а створювані на цій основі страхові фонди використовуються для відшкодування відповідних затрат.

Якщо в результаті господарської діяльності збільшуються активи підприємства, то, виходячи з подвійного запису, збільшуються й пасиви, і якщо це не кредиторська заборгованість, то має місце приріст капіталу, або, іншими словами, прибуток. Останнє твердження ґрунтується на аналізі балансу підприємства, і прибуток розглядається як зростання капіталу.

Прибуток як економічна категорія відображає кінцеву грошову оцінку виробничої та фінансової діяльності і є найважливішим показником фінансових результатів підприємницьких структур, їх фінансового стану. Він сигналізує про необхідність заходів щодо зменшення собівартості продукції, нарощування обсягів виробництва і реалізації, розширення асортименту виготовлюваних товарів, доцільність змін у ціновій політиці. Він є визначальним критерієм ефективності господарювання.

При розробці стратегії планування прибутку необхідно враховувати, що із макроекономічних чинників вплив на рівень прибутку підприємства та його конкурентні позиції мають: соціально - демографічні умови, характер державного регулювання економіки, кон'юнктура світового ринку відповідного виду продукції, рівень платоспроможного попиту населення тощо. На мезорівні вплив на рівень прибутку підприємства мають наступні чинники: основні економічні , технічні характеристики та структура галузі, у якій функціонує підприємство, питома вага продукції галузі у народногосподарських та міжнародних показниках, стан внутрішнього конкурентного середовища у галузі, роль і місце підприємства у діяльності відповідної галузі. На мікрорівні у процесі стратегічного планування прибутку необхідно враховувати якість та ціну продукції (робіт, послуг), інноватизацію виробництва та підприємства в цілому, асортимент продукції та його відповідність вимогам ринку, кваліфікацію та рівень мотивації працівників, фінансово - економічний стан підприємства тощо.

Окремо потрібно закцентувати увагу на прямому взаємозв'язку та взаємозалежності таких економічних категорій, як інноватизація, якість прибутку і конкурентоспроможність підприємства. Слід відмітити, що поняття інноватизація виробництва запропоноване нами в попередніх дослідженнях і представляє собою «постійний процес залучення і впровадження інновацій в виробництво, який є комплексним, системним і базується на якісних змінах в продуктивних силах і в виробничих відносинах, що забезпечують поточне і перспективне зростання конкурентоспроможності підприємства і підвищення його економічної ефективності»

Велика увага при розробці стратегії планування прибутку сучасних підприємств приділяється показникам, що враховують величину прибутку. Однак, розробка стратегії планування прибутку підприємства, на нашу думку, повинна базуватись на використанні системи показників, що спрямовані на оцінку не тільки величини, але й якості прибутку. Якість прибутку відображається, насамперед, в організаційно - технічному та технологічному потенціалах підприємства, рівні кваліфікації кадрів, розвинутій системі соціально - економічних відносин, оптимальності використання всіх виробничих ресурсів. Необхідно розробити систему планування, яка б враховувала тісний взаємозв'язок показників, що характеризують інноватизацію підприємства, якість прибутку, конкурентоспроможність підприємства.



ВИСНОВКИ

Виходячи з економічної природи прибутку, його розподіл є складовою частиною загальної системи розподілу сукупного суспільного продукту і чистого продукту. Прибуток має забезпечити підприємство власними коштами для розширення виробничих фондів, стимулювати підвищення ефективності виробництва та формування централізованого грошового фонду. Від досконалості форм і методів розподілу прибутку залежить заінтересованість підприємств та окремих працівників у постійному зростанні й удосконаленні виробництва та підвищенні його ефективності. Саме прибуток є основним джерелом матеріального заохочення працівників підприємств, власників акцій, підприємців і менеджерів.

Стратегічне планування прибутку включає в себе детальний аналіз зовнішніх та внутрішніх факторів, що мають вплив на економічну ефективність підприємства і на основі цього аналізу розробку алгоритму функціонування та розвитку підприємства в майбутньому з метою досягнення оптимального співвідношення «прибуток - ризик». Важливим етапом стратегії планування прибутку є зважена оцінка конкурентоспроможності як підприємства, так і його конкурентів. При цьому повинні враховуватись та порівнюватись особливості розвитку підприємства та його конкурентів, їх регіональні та галузеві особливості на різних рівнях.

В результаті проведеного дослідження нами встановлено: 

1. Найбільшу питому вагу на ПАТ “АТП 11205” має дохід від реалізації продукції: 92,5% торік, 93,4% за звітний рік: Усі інші доходи становлять незначну частку загальних доходів підприємства. 

2. З-поміж витрат найбільшу питому вагу має собівартість реалізованої продукції - 64,3 % торік, 67,9 % у звітному 2015 році. Значну частку становлять адміністративні витрати. Так, торік вони дорівнювали 19 %, а у звітному зменшились до 14,8%.

3. Найбільшу абсолютну суму має прибуток від реалізації продукції (валовий): він збільшився проти минулого року на 373 тис. грн, або на 11,3 %. Збиток від звичайної діяльності збільшивсь на 992 тис. грн. У результаті чистий збуток у звітному році становив 1210 тис. грн. 

4. Щоб постійно забезпечувати зростання прибутку, треба шукати невикористані можливості його збільшення, тобто резерви зростання. Резерв :- це кількісна величина. Резерви виявляються на стадіях планування та безпосереднього виробництва продукції і її реалізації. Визначення резервів збільшення прибутку базується на науково обґрунтованій методиці розроблення заходів з їх мобілізації. 

6. Після розрахунку загальної величини резервів зниження собівартості продукції за всіма калькуляційними статтями необхідно деталізувати резерви збільшення прибутку за рахунок зниження затрат живої та уречевленої праці за окремими напрямками. 

7. Економія затрат живої праці досягається за рахунок здійснення таких заходів: підвищення продуктивності праці і зниження трудомісткості; скорочення витрат за понаднормові години роботи, виплат за цілоденні та внутрішньо змінні простої тощо. 

8. Аналіз витрат за їхніми елементами дає змогу не лише вивчити зміни у структурі собівартості, а й охарактеризувати галузеві особливості (матеріало-, фондо-, енерго- та трудомі...