Бізнес-план як інструмент виробничої діяльності

а) час, необхідний для доведення нового чи вдосконаленого продукту (послуг):

· до перших продаж;

· до піку (максимально можливого) обсягу продаж;

· до закінчення продаж;

б) час, необхідний на модифікацію продуктів, що випускаються, і можливість їх адаптації в нових ринкових умовах.

Дослідження привабливості продукції (послуг), призначеної для випуску і реалізації, нерозривно пов'язане з маркетинговими дослідженнями ринку в цілому. Тому в бізнес-плані виділено розділ "Ринок", або "Оцінка ринків збуту".

Тут мають бути розкриті такі основні питання:

1. Загальна характеристика регіонального ринку продукції (послуг).

2. Сегментація ринку продукції (послуг), що випускає підприємство в регіоні.

3. Визначення розміру і складу продукції (послуг), що випускатиме підприємство у прогнозованому періоді.

4. Організація збуту продукції (послуг) підприємства в умовах конкуренції.

Аналіз і прогнозування обсягу попиту населення на певну продукцію (послуги) на регіональному ринку в цілому, в тому числі на продукцію (послуги) конкретного підприємства, здійснюється на основі статистичних даних про доходи і витрати населення регіону на певну продукцію чи послуги із застосуванням методів аналізу і прогнозування конкретних економічних показників.

У процесі сегментації ринку важливо визначити цільовий і найперспективніший сегмент ринку для підприємства, обґрунтувати цей вибір визначенням тих моментів, які привернуть увагу типового покупця до цільового ринку (новизна продукції чи послуг та прогресивна продуктова ідея, ціна, якість продукції, культура обслуговування, додаткові послуги тощо), зумовлять розширення обсягів реалізації продукції за найвигідніших умов транспортування і забезпечення товарно-сировинними ресурсами.

На заключному етапі ринкових досліджень необхідно з'ясувати і відобразити у бізнес-плані:

· перелік конкурентів на вибраному ринку, тобто юридичних і фізичних осіб, що займаються виробництвом, реалізацією та організацією споживання аналогічних продуктів чи послуг;

· організацію, яка надаватиме потрібну підприємству інформацію з маркетингових питань, тобто характеристику юридичних і фізичних осіб, що займаються виробництвом і реалізацією аналогічних товарів і послуг;

· наявність спеціальних агентів і дистриб'юторів на вибраному ринку, сферу їхньої діяльності та фінансові відносини з ними;

При дослідженні ринку товарів і послуг слід аналізувати і недоліки конкуруючих фірм, визначаючи сферу кожного конкурента на ринку, показати максимальну і мінімальну ціну кожного, чия продукція найбільш якісна.

Дослідження ринку продукції (послуг) підприємств може включати й інші розділи залежно від цілей і завдань досліджень [19].

Отже, в цьому розділі бізнес-плану обов'язково вмістити таку інформацію:

а) фактичне відображення продукції чи послуг: якщо йдеться про продукцію, то слід описати її фізичні характеристики; якщо ж говориться про надання послуг, то показується, які потреби забезпечуватиме бізнес. У такому випадку найкраще уявлення дають діаграми;

б) використання та принадність товарів (послуг). Після точного відображення продукції або послуг особливу увагу слід надати можливостям їх використання, проілюструвавши принадні відмінності;

в) розробка та розвиток продукту або послуги, в тому числі питання про те, як розвивався цей процес до сьогодні і яким він буде в майбутньому;

г) доцільно прокоментувати готовність запропонованої продукції або послуг до виходу на ринок, оскільки це дасть можливість оцінити життєздатність підприємства та його конкурентоспроможність;

д) характеристика основних конкурентів, їхні переваги і недоліки:

6. План і стратегія маркетингу. Після позиціювання впроваджуваних товарів і послуг на регіональному ринку необхідно спланувати комплекс маркетингу.

До комплексу маркетингу входить усе, що підприємство може впровадити для підвищення попиту на свої товари і послуги, а саме:

· схема розповсюдження товарів і послуг;

· ціноутворювання;

· методи стимулювання обсягів продажу;

· реклама;

· формулювання "public relation" (громадської думки) про впроваджувані товари і послуги.

Рішення про вибір каналів розповсюдження товарів і послуг - одне з найскладніших рішень, котрі доводитися приймати підприємцю.

7. План виробництва продукції. Структура виробничого плану включає такі дані:

· обсяг виробництва продукції (послуг) та обсяг її реалізації (в кількісних показниках);

· характеристика виробничих цехів;

· виробнича програма цехів;

· загальна характеристика технологічних ліній та обладнання робочих місць у цехах;

· розрахунок устаткування;

· розрахунок площі цехів;

· характеристика джерел постачання сировини, напівфабрикатів тощо;

· розрахунок чисельності робітників виробництва;

· прогноз сумарних витрат, у тому числі їх розподіл на постійні та змінні.

Отже, ця частина бізнес-плану має поінформувати про:

· загальний підхід до виробництва;

· джерела сировини;

· технологічні виробничі процеси;

· вимоги до трудових ресурсів і потребу в них;

· характер співробітництва постачальників і покупців;

· сумарні витрати на виробництво та їх розподіл на постійні та змінні;

· контроль за якістю продукції.

Як документ внутрішнього планування бізнес-план має бути докладним планом виробничої діяльності. В ньому необхідно розглянути сам процес виробництва продукції: описати будівлі, обладнання, потреби в сировині та трудових ресурсах, технологічні процеси, а також можливості бізнесу, використання виробничих потужностей та програми контролю якості.

8. Організаційно-юридичний план. Основна мета даного розділу - представити інформацію про забезпеченість випуску продукції і розвитку виробництва. Визначається організаційна структура виробництва та штатний розклад, які повинні сприяти досягненню визначеної мети бізнесу при мінімальних витратах.

Якщо проект розрахований на спільну діяльність з іншими вітчизняними або закордонними підприємствами, у бізнес-плані необхідно розкрити юридично-правові форми спільної діяльності, принципи взаємодії і розвитку підприємства, взаєморозрахунків, розподілу прибутків, переваги даного типу співробітництва [23, 43-45 c.].

Отже, організаційно-юридичний план складається з двох підрозділів. У підрозділі "Проблеми управління та організації" підприємець повинен визначити структуру компанії та її штат. Слід висвітлити ряд питань:

· на яких засадах буде побудовано керівництво;

· братиме персонал участь у прибутках компанії чи розглядатиметься як предмет купівлі (робочої сили);

· як чітко визначатимуться завдання та відповідальність кожного працівника, чи застосовуватимуться більш гнучкі методи керування.

9. Фінансовий план. Цей розділ бізнес-плану має узагальнити матеріали попередніх розділів і представити їх у вартісному вираженні. До цього розділу мають бути підготовлені такі документи:

· прогноз обсягу продажу;

· баланс грошових надходжень і витрат;

· зведений баланс активів і пасивів;

· графік досягнення беззбитковості;

· баланс прибутку і його розподіл.

Прогноз обсягів продажу повинен дати уявлення про частку ринку, котру передбачається завоювати під свою продукцію. Як правило, такий прогноз складається на 3-5 років.

Головне завдання балансу грошових доходів і витрат - перевірити синхронність надходження і витрачання грошових засобів, тобто перевірити майбутню ліквідність підприємства. В умовах ринку це найсерйозніша проблема, оскільки велика прострочена заборгованість передвіщає банкрутство.

10. Оцінювання і страхування ризику. У цьому розділі бізнес-плану необхідно виявити основні типи ризику в діяльності підприємця, передбачити моменти його можливого виникнення та розрахувати пов'язані з цим збитки, розробити заходи щодо його зменшення (мінімізації).

При цьому слід оцінити реальність проекту нової діяльності, реконструкції підприємства, змін у виробничому процесі тощо, визначити можливі обсяги виробництва і витрати пов'язані з цим, та очікувані доходи (прибуток), врахувати конкурентоспроможність фінансувань.

Оцінюючи ризик, необхідно проаналізувати та оцінити такі фактори:

Ступінь ризику, для чого необхідно встановити, чи діяльність підприємства добре освоєна, чи вона є новою; до якої сфери діяльності вона належить; з високим, середнім чи низьким рівнем ризику.

Ступінь ймовірності досягнення очікуваних результатів: ймовірність успіху в досягненні запроектованих обсягів виробництва, обсягів реалізації продукції.

Рентабельність діяльності: розрахувати розміри очікуваних доходів, витрат, прибутку з урахуванням ступеня ризику ймовірності його досягнення. Слід розрахувати планову рентабельність у відсотках до обсягу діяльності, поточних витрат, капіталовкладень.

Окремі найсуттєвіші види ризику: невиконання обов'язків постачальників, коливання попиту на продукцію, зміна цін, платоспроможності споживачів, порушення проектів реконструкції підприємства, помилки в плануванні, вплив конкурентних підприємств тощо. Доцільно визначити види ризику, за якими можливе страхування.

Заходи щодо мінімізації збитків, пов'язаних із комерційним ризиком. Слід передбачити, до яких страхових установ варто звернутися, на які суми планувати страхові внески [2, 14 c.].

Ризик визначається як відхилення сподіваних результатів від середньої величини. Його також можна розглядати як шанс мати збитки або одержати прибуток (доход) від інвестування коштів конкретного проекту. Шанси одержати прибуток чи зазнати збитків можуть бути високі або низькі, незалежно від рівня ризику.

11. Додатки. У додатки включають лише ті документи, в яких безпосередньо заінтересовані потенційні інвестори чи кредитори.

Посилення на всі документи, які містяться в додатках, мають бути зроблені в тексті бізнес-плану. Зокрема в додатки до бізнес-плану можуть включатися: інформаційні документи, угоди оренди, контракти, прейскуранти постачальників чи конкурентів, тобто відомості, що деталізують, уточнюють, пояснюють зміст основних розділів бізнес-плану.

3. Бізнес-план як інструмент виробничої діяльності

За ринкової економіки для вирішення виробничих та комерційних завдань, які потребують вкладання коштів, необхідною є розробка внутрішньофірмового документа - бізнес-плану. Бізнес-план відіграє важливу роль, як на стадіях організації, так і на стадіях функціонування підприємницької діяльності в умовах ринкових економічних відносин, оскільки у ньому обґрунтовується діяльність підприємства і прогнозування результатів цієї діяльності. Відповідно, в сучасних економічних умовах актуальність даного питання набуває особливого значення [8, 66-70].

Бізнес-план - ретельно підготовлений документ, котрий розкриває всі сторони будь-якого запроектованого комерційного заходу. Він дозволяє передбачати не лише всі заходи для реалізації нової ідеї, а й визначити необхідне фінансове забезпечення та можливість одержання доходу (прибутку). Практично його можна вважати формою експертної оцінки доцільності та ефективності здійснення нової підприємницької ідеї. Бізнес-план має: давати конкретні уявлення про те, як функціонуватиме підприємство, яке місце воно займатиме на ринку; містити всі виробничі характеристики майбутнього підприємства, детально описувати схему його функціонування; розкривати принципи та методи керівництва підприємством; містити програму управління фінансами, без якої неможливо розпочати справу та забезпечити ефективність її виконання; показати перспективи розвитку підприємства інвесторам та кредиторам (рис. 3.).

Рис. 3. Бізнес-план та його можливості

бізнес підприємницький інноваційний

До основних завдань розробки бізнес-плану належать [11]:

· оцінка новизни і прогресивності підприємницької ідеї, її сильних та слабких сторін;

· визначення витрат, фінансових ресурсів і джерел фінансування;

· обґрунтування і вибір стратегії діяльності фірми, визначення концепції її розвитку в період реалізації підприємницької ідеї;

· оцінка кон'юнктури ринку та рівня конкуренції;

· визначення ступеня можливого господарського ризику;

· пошук надійних партнерів для розробки й реалізації інноваційно-інвестиційного проекту;

· прогнозування (приблизні розрахунки) очікуваних результатів реалізації нової підприємницької ідеї в перші та наступні три-п'ять років.

Бізнес-план охоплює як зовнішні, так і внутрішні цілі. Основна зовнішня ціль полягає в тому, щоб запевнити майбутніх партнерів і кредиторів в успіху справи. Головна внутрішня ціль бізнес-плану - бути основою управління підприємницькою діяльністю. Конкретні цілі розкривають зміст і особливості планових заходів, особливості самого підприємства, специфіку його діяльності.

Узагальнення ще не дуже великого досвіду складання бізнес-планів вітчизняними підприємствами дає змогу виділити такі галузі їх застосування:

- вибір економічно вигідних напрямків та способів досягнення позитивних фінансових результатів підприємствами за нових умов господарювання, неплатоспроможності суб'єктів;

- підготовка підприємствами інвестиційних проектів для залучення інвестицій та банківських кредитів;

- складання проектів емісії акцій, облігацій та інших цінних паперів підприємств;

- залучення іноземних інвесторів для розвитку підприємств;

- обґрунтування пропозицій щодо приватизації підприємств державної та комунальної власності.

Бізнес плани розробляються в різних модифікаціях у залежності від призначення: по бізнес-лініях (продукція, роботи, послуги, технічні рішення), по підприємству в цілому (новому чи вже діючому). Бізнес - план може бути націлений як на розвиток підприємства, так і на його фінансове оздоровлення. Може плануватися діяльність як усього підприємства, так і його окремого підрозділу [15, 213 c.].

Складання бізнес-плану - це підсумовування об'єктивних і найбільш важливих засобів ефективного досягнення цілей майбутнього бізнесу. За допомогою бізнес-плану з'являється можливість побачити проблеми, що виникають у процесі комерційної діяльності до того, як вони перетворяться в ускладнюючі обставини, і накреслити шляхи їх оптимального вирішення.

Бізнес-план не є сталим документом: він систематично поновлюється, до нього вносяться зміни, обумовлені змінами, що відбуваються всередині фірми, змінами на ринку, в економіці в цілому. Бізнес-план узгоджує внутрішній аналіз фірми з макроекономічним аналізом, що його проводять спеціалізовані наукові організації. Бізнес-планування допомагає підприємству досягти високого рівня управління виробничо-господарської діяльності, яке забезпечує йому успіх на ринку, постійне вдосконалення матеріальної бази, соціальний розвиток колективу.

4. Бізнес-планування: чому воно необхідне, переваги та недоліки

Бізнес-планування являє собою процес написання бізнес-плану, в якому можуть брати участь дві зацікавлені сторони: інвестор, який хоче оцінити ефективність вкладення коштів, та виконавці, в особі консультантів або персоналу підприємства [5, 89 c.].

У першу чергу, бізнес-планування необхідно інвестору, тому що від цього у великій мірі залежить доля його підприємства, саме з цієї причини бізнес-планування не повинно відбуватися без безпосередньої участі інвестора. Було б неправильно просто замовити написання бізнес-плану консультанту або повністю довірити це персоналу підприємства та дистанціюватися від самого процесу.

Основні переваги, які дає підприємцю бізнес-планування:

* дає можливість чітко обміркувати та оформити свої ідеї, перевірити їх життєздатність на папері розрахунковим шляхом;

* такий паперовий (віртуальний) варіант перевірки ідеї в кінцевому рахунку вбереже підприємця від безлічі помилок та непотрібних витрат, заощадить гроші, час і нерви;

* дозволяє підприємцю набагато краще зрозуміти механізм роботи підприємства та діяти в ринковому середовищі набагато ефективніше;

* коли Ви завершите процес написання бізнес-плану, він буде служити Вам, як схема або карта, точне проходження якої дозволить з більшою ймовірністю досягти наміченої мети.

Не варто думати, що досить просто заплатити за складання бізнес-плану інвестиційного проекту, при такому підході замовник може отримати досить абстрактний та сирий варіант, який не надихне ні інвестора, ні керівництво підприємства, а саме планування діяльності підприємства при цьому не зможе дати максимального ефекту .

Бізнес-планування спочатку зажадає значних сил, коштів, зусиль і часу зі збору та обробки інформації, а подальше фінансове планування підприємства є набагато простішим, тому що вимагає тільки своєчасного періодичного внесення доповнень і змін до поточного плану, а також своєчасного реагування на ринкову ситуацію [10].

Резюмуючи все вищевикладене, можна сказати, що витрати на бізнес-планування - найвигідніша інвестиція.

Про те, як написати бізнес-план можна розповідати дуже багато і детально, але все ж таки існують три варіанти:

1. Замовити написання бізнес-плану професійним консультантам;

2. Поставити завдання написати бізнес-план перед персоналом власного підприємства;

3. Написати бізнес-план самостійно.

Можливі комбінації двох або всіх трьох варіантів. Розглянемо переваги і недоліки кожного з них:

Замовити написати бізнес-план професійним консультантам [16, 114 c.].

Недоліки:

* такий варіант є відносно більш дорогим порівняно з іншими;

* залучені консультанти майже напевно не володіють знаннями технологій та специфіки виробничих процесів Вашого або проектованого підприємства, що означає, що їм потрібен час на те, щоб розібратися в цьому питанні і можливо буде потрібно залучення технічних експертів;

* проблема довіри замовника до якості роботи і професійної підготовки залучених консультантів.

Переваги:

* професійні консультанти знають, як написати бізнес-план, тому висока ймовірність отримати професійно зроблений та грамотно оформлений проект бізнес-плану;

* у випадку, якщо проект робиться для вже працюючого підприємства, його персонал буде значно менше відволікатися від виконання своїх поточних і щоденних завдань;

* незацікавленість і неупередженість сторонніх консультантів в результатах оцінки інвестиційного проекту та можливість подивитися на проект чужими очима може допомогти виявити та усунути недоліки та слабкі місця проекту ще на етапі проектування.

Поставити завдання написати бізнес-план перед персоналом власного підприємства [2, 108 c.].

Недоліки:

* персонал Вашого підприємства може не знати, як написати бізнес-план та не мати достатньої підготовки для розробки грамотного проекту;

* працівники підприємства можуть бути завалені поточною роботою та не мати ні часу ні бажання написати бізнес-план;

* персонал працюючого підприємства на відміну від адміністрації, може мати свої інтереси, що напевно вплине на об'єктивність оцінки та висновки по проекту.

Переваги:

* не потрібно нести додаткові витрати в порівнянні із залученням консультантів, якщо персонал знає, як написати бізнес-план;

* персонал працюючого підприємства, як правило, добре знайомий з технологічними та іншими схемами та особливостями підприємства.

Написати бізнес-план самостійно [12, 44 c.].

Недоліки:

* Ви можете не знати, як написати бізнес-план та не володіти професійною підготовкою та знаннями для підготовки грамотного проекту або Вам знадобляться значні витрати часу та сил на навчання;

* Ви можете не мати часу на підготовку проекту;

* Є сумніви в тому, що Ви все зробите правильно.

Переваги:

* Цей варіант найдешевший;

* Вам доведеться самому розібратися у всіх деталях проекту, що дасть Вам можливість дуже добре вивчити механізм функціонування підприємства та зробить управління бізнесом більш грамотним та ефективним, а значить напевно принесе і цілком відчутні результати;

Ви будете знати, як написати бізнес-план, коли задумаєте наступний проект.

Якому ж варіанту віддати перевагу?

На це питання немає однозначної відповіді, але все ж оптимальним буде використання комбінації вищевказаних варіантів. У випадку, якщо потрібен проект бізнес-плану під функціонуюче підприємство, написати бізнес-план можна доручити персоналу підприємства з його подальшою передачею у стадії повної готовності на експертну оцінку незалежним професійним консультантам.

Дуже розумно буде також провести технічну та технологічну експертизу відповідних частин проекту незалежними експертами, в якості яких можуть виступити проектний або науково-дослідний інститут, фахівці, що працюють на аналогічних підприємствах.

Дуже важлива також участь в процесі підготовки проекту бізнес-плану керівника підприємства і замовника проекту.

Однією з основних вимог до бізнес-плану інвестиційного проекту є його зрозумілість, він повинен бути написаний без складної професійної термінології, простими словами, не містити декоративних елементів та іншого прикрашення.

Обсяг бізнес-плану - порядку 20-30 аркушів тексту з одного боку, але іноді висуваються особливі вимоги до змісту та обсяг може досягати 50 аркушів [4, 66-68 c.].

Бізнес-план повинен містити лише основну інформацію, але будь-яка додаткова інформація також повинна бути підготовлена ??для можливого подальшого розгляду.

Бізнес-план інвестиційного проекту повинен будуватися на основі реальної, неупередженої інформації, отриманої з доступних джерел та містити посилання на документи, результати досліджень, джерела інформації, звіти і висновки експертів.

Дуже бажана наявність програм у вигляді графіків та діаграм, які надають бізнес-плану солідність та наочність, що дуже полюбляють більшість інвесторів та банкірів, для яких це часто є показником грунтовності підходу до справи, якості опрацювання та серйозності проекту. Це не є обов'язковою вимогою, але створює загальне сприятливе враження від проекту.

У бізнес-плані не можна робити: сумнівні або невизначені припущення та висновки, які не засновані на розрахунках та експертних оцінках (наприклад: "У найближчі два роки фірма вийде в лідери галузі ..." або "Майбутнє за нашою технологією ..."). Будь-яке подібне висловлювання повинно бути ретельно обгрунтовано аналітичними та розрахунковими даними, має представляти собою логічний висновок з попередньо викладеного матеріалу.

Повинна бути наведена достовірна інформація про ризики від участі в інвестиційному проекті, за якими повинен бути зроблений неупереджений аналіз та розглянуто можливі варіанти їх недопущення або мінімізації.

Структура бізнес-плану інвестиційного проекту не регламентована законодавством, тому кожна фірма розробляє власні підходи та структуру бізнес-плану, які будуть залежати від характеру бізнесу, основних цілей складання бізнес-плану та висунутих до нього вимог.

Так, наприклад, бізнес-план виробничого підприємства відрізнятиметься від бізнес-плану торгової структури або підприємства сфери послуг.

Різниця в масштабах підприємства істотно впливає на вимоги до бізнес-плану в частині обсягу інформації та рівні її деталізації, водночас, структура бізнес-плану від цього ніяк не залежить [8, 110 c.].

Структура бізнес-плану, або його основні розділи, однакові для обох варіантів представлення бізнес-плану - короткому резюме або розгорненому та всебічному варіанті. Різниця між ними тільки в обсязі інформації - резюме, на відміну від повного варіанту, містить тільки основну інформацію та висновки.

Структура бізнес-плану залежить від мети його написання, того, для чого він призначений - для отримання кредиту, залучення інвестора, попередньої оцінки інвестиційного проекту, або внутрішньофірмового планування.

5. Економічна сутність бізнес-плану інноваційного проекту

У сучасних умовах розвитку інноваційних підходів до господарювання розпочинати новий бізнес або розширювати діюче підприємство можливо лише після визначення потреб ринку, які постійно змінюються.

Динаміку ринкових тенденцій необхідно враховувати при розробці нової продукції, організації та фінансуванні її виробництва.

Тобто, перед початком кожного етапу вдосконалення виробництва, розширення видів діяльності або оновлення асортименту необхідно вирішити питання: чи варто вкладати кошти та витрачати зусилля на реалізацію конкретного проекту?

Інструментом вирішення цієї проблеми служить бізнес-план, розробка якого дозволяє узгодити інноваційні можливості підприємства з потребами ринку на визначений період часу.

В умовах ринкових відносин будь-який інноваційний захід, спрямований на впровадження та комерціалізацію новацій [14, 55 c.], прийнято розпочинати зі складання бізнес-плану. Є 12 розділів бізнес-плану інноваційного проекту (рис. 4.).

Рис. 4

Впровадження новацій зазвичай пов'язане з інвестуванням коштів, яке являє собою відмову від споживання благ сьогодні з метою отримання доходу у майбутньому.

В процесі прийняття інвестиційного рішення стосовно вкладення коштів у новації [13, 82 c.]:

1) відбувається вибір серед альтернативних варіантів вкладення коштів через співставлення очікуваного прибутку над витратами на їх здійснення по кожному варіанту;

2) проводиться оцінка прибутковості, часу і ризиків по кожному варіанту. Прибутковість та ризик - дві обов'язкові складові прийняття інвестиційного рішення.

Чим вищий ризик вкладення коштів, тим більші вимоги до прибутковості інноваційного проекту.

Інноваційний проект являє собою документально оформлений комплекс взаємопов'язаних заходів, спрямованих на впровадження новацій у виробництво та їх комерціалізацію. Ефективність реалізації цих заходів залежить від належного управління, яке спрямоване на досягнення поставлених цілей через реалізацію функцій планування, організації, мотивації, контролю та регулювання. Обґрунтоване прийняття рішення щодо вибору альтернативних бізнес-ідей, спрямованих на впровадження та комерціалізацію новацій, неможливе без чітко продуманого та складеного бізнес-плану. Закордонні теоретики і практики бізнес-планування впевнені, що плануванню увесь світ навчився у Радянського Союзу. Воно має важливе значення для успішного ведення бізнесу.

Бізнес являє собою економічну діяльність суб'єкта господарювання (юридичної особи або фізичної особи-підприємця) в умовах ринкової економіки, яка спрямована на отримання прибутку шляхом створення та/або реалізації економічних благ (матеріальних чи нематеріальних), які мають цінову визначеність.

Бізнес - це суто комерційна діяльність, при цьому бізнесмен - це людина (підприємець-фізична особа або власник підприємства-юридичної особи), яка здійснює її відповідно до своїх інтелектуальних здібностей, систематично, на власний ризик, виявляє ініціативу при виборі бізнес-ідей, приймає рішення, розпоряджається необхідними для цього коштами (власними чи позиковими) та несе відповідальність за наслідки цієї діяльності (має проводитися відповідно до чинного законодавства і бути суспільно значимою та спрямованою на збереження навколишнього середовища у сучасних умовах).

Призначення та цілі бізнес-плану інноваційного проекту полягають у наступному [20, 34 c.]:

1) бізнес-план дає можливість оцінити існуючу економічну ситуацію і власні інноваційні можливості, визначити перспективи ведення та розвитку бізнесу, визначити всі необхідні дії по досягненню поставлених цілей (цінним є не тільки кінцевий результат у вигляді документально оформленого бізнес-плану, але й сам процес його підготовки. Ті, хто приймають участь у цьому, набувають досвід спільної діяльності і ділового спілкування, а також обґрунтований мотивований погляд на перспективи розвитку бізнесу);

2) у процесі ґрунтовної підготовки бізнес-плану аналізуються ринкові тенденції, складаються прогнозні звіти, порівнюються фактичні значення показників з запланованими, що у сукупності дає можливість виявити та усунути проблеми до того, як вони можуть виникнути в процесі реалізації інноваційного проекту, тобто бізнес-план дає можливість запровадити заходи щодо мінімізації ризиків в разі небажаного розвитку подій;

3) вивчення перспектив розвитку майбутнього ринку збуту дозволяє виробляти тільки ту продукцію, яка буде користуватися попитом;

4) оцінка витрат, необхідних для випуску і реалізації продукції, виробленої з використанням інновацій, а також їх співставлення з цінами продажу дозволяє виявити потенційну прибутковість бізнес-ідеї;

5) бізнес-план дозволяє залучити інвестиції або отримати кредит для реалізації інноваційного проекту (якщо не вистачає власних коштів). Інвестору або кредитору необхідно у письмовій формі надати переконливі докази того, що надані ними кошти окупляться з мінімальними для них ризиками;

6) бізнес-план дозоляє визначити критерії та показники, за якими проводиться контроль за процесом реалізації інноваційного проекту, тобто бізнес-план можливо використовувати як дієвий інструмент контролю та управління внутрішньою діяльністю підприємства.

Бізнес-план стає стандартом [25, 12 c.], з яким працівники звіряють результати своєї роботи і вносять необхідні корективи. При цьому вони чітко розуміють свої задачі, мають можливість оцінити свій особистий вклад у досягнення поставлених цілей і визначити власні перспективи, пов'язані зі спільним для всіх бізнесом. Бізнес-план буде корисним на перший рік роботи новоствореного підприємства для визначення пріоритетів та встановлення індивідуальних робочих завдань (ясність і розуміння того, що треба робити, а також спонукання власної енергії і волі до дії підвищують ефективність бізнесу). Серйозні інвестори вимагають, щоб бізнес-план представляв керівник підприємства, тому його підготовка вимагає особистісної участі керівництва або людини, яка збирається відкрити власну справу. Час, витрачений керівником на складання бізнес-плану, це час, присвячений майбутньому бізнесу, при цьому набувається та поглиблюється досвід господарювання. Звичайно, у разі необхідності можливо звернутися до послуг експертів: фірм, які спеціалізуються у сфері маркетингової діяльності, авторських колективів, окремих авторів, консалтингових фірм, вузьких експертів.

На складання бізнес-плану витрачається зазвичай один місяць [26]. За цей час спеціалісти знайомляться з необхідними документами та роблять розрахунки. Бізнес-план потрібен всім, хто збирається вкладати кошти у реалізацію інноваційної бізнес-ідеї. При цьому всіх користувачів (споживачів) бізнес-плану можливо поділити на дві цільові групи: зовнішню і внутрішню: - зовнішні споживачі - це зацікавлені особи, які лише вкладають кошти і не приймають участі у реалізації інноваційного проекту. Інвестори зацікавлені у проектах з максимальною рентабельністю інвестицій та усвідомлюють пряму залежність між рентабельністю інвестицій та ризиком (чим вища рентабельність, тим вищий ризик того, що ця рентабельність не буде досягнута); - внутрішні користувачі - зацікавлені особи, які вкладають власні кошти у реалізацію інноваційного проекту та/або є учасниками його реалізації.

Висновки

В даний час в умовах ринкової економіки дуже важливо своєчасно вживати відповідних заходів реагування. І тут безцінну допомогу надає процес бізнес-планування, адже він дозволяє проаналізувати весь комплекс майбутніх операцій підприємницької діяльності. Саме на основі планування подальшої поведінки свого бізнесу на міжнародному ринку підприємство отримує реальну можливість мінімізувати внутрішні і частина зовнішніх ризиків компанії, зберегти гнучкість управління певним підприємством. Бізнес-план зовнішньоекономічної діяльності - документ, що аналізує головні проблеми, з якими може зіткнутися підприємство при здійснені своєї діяльності на міжнародній арені, і визначає основні способи вирішення цих проблем.

Саме за допомогою бізнес- плану зовнішньоекономічної діяльності керівний менеджмент підприємства може оцінити, які потрясіння ринку здатний витримати їх бізнес, і гідно зустріти багато неминучі проблеми. Бізнес-план зовнішньоекономічної діяльності є проектом розвитку та удосконалення роботи підприємства за кордоном, в яких наводиться обґрунтування необхідності залучення відповідних коштів із зовнішніх джерел і доводиться загальна ефективність проекту і реальність можливості його окупності і прибутковості.

Відповідальне ставлення та ґрунтовна підготовка бізнес-планів інноваційних проектів дозволяє досягнути поставлених цілей з мінімальними ризиками та у найкоротші терміни, що забезпечує підвищення ефективності реалізації проектів, досягнення підприємствами конкурентних переваг та можливості їхнього подальшого сталого розвитку в умовах змін навколишнього середовища.

Світова практика показує, більшість підприємств терплять великі збитки лише тому що вони не передбачили чи неправильно спрогнозували зміни зовнішнього середовища й не оцінили своїх фізичних можливостей. Планування важливо і, аби переконати партнерів, і інвесторів у правильності обраного шляху. Особливо важливим є планування у комерційній діяльності, де потрібно передбачення в в довгостроковій перспективі, попередні розробки, попередні перших кроків підприємства.