Проблеми та перспективи розвитку свiтової валютної системи в умовах глобальної економiчної кризи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Контрольна робота

з дисциплiни «Свiтова економiка»

на тему: Проблеми та перспективи розвитку свiтової валютної системи в умовах глобальної економiчної кризи

Вступ

Дослiдження сучасних тенденцiй розвитку свiтової валютної системи обумовлено новiтнiми процесами у свiтовому господарствi, а саме - зростаючою роллю глобалiзацiї, завдяки якiй валютнi вiдносини долають нацiональнi кордони i виходять на якiсно новий мiжнародний щабель. За таких умов головним призначенням свiтової валютної системи є регулювання мiжнародних розрахункiв та валютних ринкiв, опосередкування платежiв за експорт та iмпорт товарiв, капiталiв, послуг та iнших видiв мiжнародної господарської дiяльностi, створення сприятливих умов для розвитку виробництва та мiжнародного подiлу працi [13].

Розвиток свiтової економiки значною мiрою обумовлений характером свiтової валютної системи та дiєвiстю функцiонування її iнститутiв. Взагалi свiтова валютна система покликана виконувати двi головнi функцiї: по-перше, створювати сприятливi умови для розвитку виробництва та мiжнародного подiлу працi, а по-друге, i найголовнiше, забезпечувати безперебiйне функцiонування її структурних елементiв.

Мета - проаналiзувати проблеми валютної системи, пiдходи до можливих напрямкiв трансформацiї сучасної свiтової валютної системи, перспектив подальшого iснування свiтової моновалютної системи.

На жаль, сьогоднi свiтова валютна система не виконує жодної з цих функцiй, прикладом чого є свiтова валютно-фiнансова криза. З огляду на сучаснi трансформацiйнi та структурнi перетворення питання про реформування та реструктуризацiю базових принципiв та механiзмiв функцiонування iснуючої валютної системи залишається актуальним та потребує негайного вирiшення. валютний платіжний міжнародний

1. Свiтова валютна система

Валютна система в умовах iнтеграцiї економiки рiзних країн вiдiграє все бiльш важливу та самостiйну роль у свiтогосподарських зв'язках. Вона безпосередньо впливає на соцiально-економiчне становище країни, зокрема на зростання виробництва, експортно-iмпортнi операцiї, на iнфляцiю та цiни, заробiтну плату тощо. Зростання ролi валютної системи змушує економiчно розвинутi країни вдосконалювати iнструменти регулювання валютної сфери на нацiональному та мiжнародному рiвнях .

Свiтова валютна система, по своїй сутi, є сукупнiстю певних правил i законiв, якi регулюють дiяльнiсть центральних емiсiйних банкiв на зовнiшнiх валютних ринках. В процесi їх практичного застосування свiтова валютна система повинна забезпечити стабiльний фундамент для довгострокового планування мiжнародних торгiвельних вiдносин i всiляко сприяти викорiненню рiзного роду валютних обмежень та протекцiонiстських заходiв з боку окремих країн та їх урядових органiв. Валютну систему можна розглядати з двох сторiн. З одного боку, вона є об'єктивною реальнiстю, яка виникає з поглибленням економiчних зв'язкiв мiж країнами. З iншого боку, ця об'єктивна реальнiсть усвiдомлюється i закрiплюється в правових нормах, iнститутах, мiжнародних угодах. Iншими словами, валютна система є сукупнiсть економiчних вiдносин, пов'язаних з функцiонуванням валюти, i форм їх органiзацiї [12].

У своєму розвитку свiтова валютна система до сучасного часу пройшла чотири етапи.

Видiляють чотири свiтовi валютнi системи:

· Паризька (1867);

· Генуезька (1922);

· Бреттон-Вудська (1944);

· Ямайська (1976).

Кожна з них вiдповiдала певному етапу розвитку свiтової економiки та мiжнародних економiчних вiдносин. Головна рiзниця мiж ними полягає в механiзмi встановлення курсiв валют i ролi золота в мiжнародних розрахунках.

Паризька валютна система - це система з механiзмом автоматичного коригування платiжних балансiв на основi системи фiксованого стандарту. Поступово золотомонетний стандарт перестав вiдповiдати потребам економiки, що призвело до його замiни золото-зливковим стандартом в рамках Генуезької свiтової валютної системи.

Особливiстю даної системи було те, що почали утворюватися валютнi союзи та було започатковано процес реорганiзацiї свiтової валютної системи в умовах геополiтичних зрушень. Свiтова криза 20-х рокiв ХХ ст. пiдiрвала основи цiєї системи, в результатi чого знизився валютний курс основних валют. Новий виток в розвитку свiтової валютної системи почався з укладання Бреттон-Вудської угоди, яка закрiпила золотодевiзний стандарт та визнала долар США як найбiльш стабiльну валюту. Особливiсть даної валютної системи - iєрархiчна цiлiснiсть свiтової економiки на основi глобального лiдерства i системної пiдпорядкованостi усiх держав країнi-гегемону. Але нестача золота у кiнцевому рахунку призвела до девальвацiї долара, скорочення золотовалютного запасу країни призвело до краху цiєї системи.

Еволюцiя свiтової валютної системи

Iншими причинами були нестабiльнiсть платiжних балансiв окремих країн i вплив iнфляцiйних процесiв, неспроможнiсть США забезпечити вiльний розмiн долара на золото, дезорганiзуюча роль ТНК в валютнiй сферi тощо.

Сучасна свiтова дiюча валютна система - це Ямайська. В її рамках була проведена офiцiйна демонетизацiя золота. Це система з вбудованим механiзмом автоматичного коригування платiжних балансiв, що базується на вiльному плаваннi валют. Однак, де-факто сучасна свiтова валютна система ще до тепер базується «на уламках» Бретон-Вудських угод, особливо в частинi мiжнародної iнституцiйної структури. На початку ХХI столiття економiчний розвиток мiжнародних валютних зумовлює протирiччя мiж рiзними групами країн.

Основною причиною глобальної фiнансово-економiчної кризи стала вiдмова вiд золотовалютного стандарту в регулюваннi мiжнародних економiчних вiдносин, яка спричинила масове необдумане кредитування, яке, в свою чергу, дестабiлiзувало свiтову економiку [14].

Iншою причиною стала надмiрна доларизацiя економiки промислово розвинутих країн свiту. Через економiчнi негаразди бiльшiсть країн свiту, чутливiшi до нерiвномiрного розвитку мiжнародних валютних вiдносин. Незважаючи на це долар США залишається провiдною резервною валютою свiту. Така ситуацiя пояснюється борговою кризою в єврозонi.

Свiтовими лiдерами по обсягу валютних резервiв є Китай, Японiя та Росiя Що до юаню, то йому вiдповiдно прогнозується велике майбутнє. Китай хоч i не робив офiцiйних заяв про надання юаню функцiй резервної валюти, проте завдяки зростаючiй ролi цiєї країни в мiжнароднiй торгiвлi роль юаня у свiтi активно росте. Оцiнка перспектив перетворення юаня на резервну валюту потребує перегляду ряду факторiв. Зокрема, до найвагомiших можна вiднести реформу валютного регулювання, ємний внутрiшнiй ринок, що забезпечується пiдвищенням купiвельної спроможностi населення, здешевленням iмпорту та реформуванням структури експорту[2].

Позицiї Китаю у мiжнароднiй торгiвлi та фiнансах зумовлюють зростання його ваги у забезпеченнi стабiльностi iснуючої фiнансової системи завдяки значнiй iнтегрованостi в систему свiтових фiнансiв. У 2011 р. центральний банк КНР пiдписав угоду з декiлькома центральними банками промислово розвинутих країн на загальну суму 600 млрд. юанiв або 95 млрд. доларiв, якi дають змогу торгувати без використання iноземної твердої валюти i цим зменшити можливiсть настання кризових явищ.

2. Основнi пiдходи до реформування iснуючої свiтової валютної системи

Глобальна економiчна криза ХХI столiття - результат провалу iснуючої свiтової валютної системи, фiнансовi iнститути якої, зважаючи на останнi подiї, пiдтвердили невiдповiднiсть їх дiяльностi потребам сучасного багатополярного свiту. Через вiдсутнiсть iнструментiв щодо запобiгання i мiнiмiзацiї наслiдкiв кризових явищ i важелiв впливу на стратегiї учасникiв ринку, свiт зiткнувся iз серйозними економiчними потрясiннями i, як результат, зi зростанням глобальної соцiальної нестабiльностi [4].

Очевидним є те, що в умовах глобалiзацiї для нормального функцiонування свiтової економiки необхiдна стабiльна, передбачена i функцiонуюча за заздалегiдь вiдомими правилами мiжнародна валютна система, в основi якої буде лежати пiдтримка макроекономiчної i фiнансової дисциплiни провiдними свiтовими економiками.

Головною розбiжнiстю в питаннi реформування свiтової валютної системи є рiзне бачення того, наскiльки глибокими мають бути реформи. Деякi країни, а саме США i Великобританiя, вважають, що достатньо буде лише «навести лад» в окремих елементах iснуючої системи. У цьому контекстi мова йде лише про часткову модернiзацiю, за якої основнi важелi впливу на фiнансову ситуацiю у свiтi залишаться без змiн, тобто США збережуть домiнуючий вплив американського долара як основної резервної валюти [6].

Iншi країни, до яких належить i Росiя, переконанi, що всi сучаснi проблеми були закладенi ще Бреттон-Вудом i свiтова валютна система потребує кардинальних змiн, у тому числi за рахунок розширення кола країн, що будуть мати вплив на свiтовi фiнансовi iнститути, вiдходу вiд домiнування однiєї резервної валюти та посилення контролю за фiнансовими потоками i операцiями [6]. Саме такi позицiї були проголошенi на першому самiтi «Великої двадцятки», що вiдбувся 15 листопада 2008 р. у Вашингтонi i мав на метi обговорення шляхiв подолання свiтової фiнансово-економiчної кризи [11]. За пiдсумками цього Вашингтонського самiту його охрестили iсторичним. Адже декiлька десятилiть поспiль сiм промислово розвинених держав свiту «сидiли за штурвалом величезного лайнера» пiд назвою «свiтова економiка». Але прийшов час суттєвих змiн у розстановцi сил на свiтовiй аренi, час, коли такi країни третього свiту, як Бразилiя, Китай, Iндiя та Iндонезiя, маючи необхiдний для подолання кризи резерв капiталу, почали виборювати права голосу.

У контекстi представлених двох дiаметрально протилежних пiдходiв доцiльним є аналiз кожного з них.

Так, вiдповiдно до позицiї росiйських представникiв, зокрема, президента РФ Д. Медведєва, пiд час другого самiту «Великої двадцятки», який проходив 2 - 4 квiтня 2009 р. у Лондонi, майбутня реформа валютної системи повинна покласти край домiнуванню долара США в глобальнiй економiцi як основної розрахункової валюти.

Одним iз ключових принципiв нової валютної системи має стати створення нових валютних зон. У зв'язку з цим виникає необхiднiсть стимулювання регiональної економiчної iнтеграцiї задля появи нових регiональних резервних валют, якi поряд iз доларом США та євро зможуть значно пiдвищити стiйкiсть свiтової валютної системи.

У перспективi такими зонами можуть стати [1]:

1) рублева зона (Росiя, країни-члени Євразiйського економiчного спiвтовариства та окремi країни СНД);

2) зона юаня та йєни (Китай, Японiя, країни АСЕАН та iншi країни АТР);

3) валютна зона країн Латинської Америки на базi країн-членiв МЕРКОСУР (Бразилiя, Аргентина, Парагвай, Уругвай, Венесуела) i країн Андської групи (Болiвiя, Колумбiя, Перу, Венесуела, Еквадор);

4) зона «золотого динара» - арабськi країни Близького i Середнього Сходу та iншi мусульманськi держави (близько 55 країн-членiв Iсламського банку розвитку).

Водночас Росiя вважає, що виходом iз ситуацiї також може стати формування сильних регiональних валют i створення на їх основi нової свiтової резервної валюти [5], якою було запропоновано вибрати СДР (Special Drawing Rights) - штучний платiжний засiб у безготiвковiй формi, що емiтується (випускається) МВФ з метою регулювання сальдо платiжних балансiв, поповнення резервiв та розрахункiв iз МВФ.

Довiдка: СДР iснує з 1969 р. як облiкова одиниця, а з 1979 р. як основний резервний засiб мiжнародної валютної системи. Вартiсть СДР спочатку визначалася золотим паритетом долара США (на той час - 35 доларiв за унцiю). У 1976 роцi вона була визначена на основi кошика валют 16 країн. У 1981 роцi мало мiсце нове визначення вартостi СДР на основi 5 основних валют. У наш час СДР складаються з 0,632 долара США, 0,410 євро, 0,184 японської йєни та 0,0903 британського фунта [15]. Проте в найближчiй перспективi можливе розширення «мультивалютного кошика» за рахунок юаня i рубля, валют, що, на думку Д. Медведєва, вже давно активно перетинають кордони своїх країн [8].

Точки зору економiстiв з приводу доцiльностi СДР розходяться. Однi вважають, що використання СДР може стати першим кроком на шляху до формування принципово нової валютної системи, що пiде на користь свiтовiй економiцi [5]. Зокрема, як вiдзначає аналiтик групи компанiй Broco Михайло Макаров, криза загострила протирiччя мiж функцiєю долара як нацiональної валюти США, з одного боку, i як основної свiтової розрахункової / резервної грошової одиницi -- з iншого. На його думку, вiд введення СДР у першу чергу постраждають Сполученi Штати i основнi «тримачi» американського державного боргу -- Китай i Японiя [5]. Втiм, навiть незважаючи на численнi «мiнуси», за прогнозами економiста з часом перехiд на СДР може зiграти на руку бiльшостi учасникiв ринку.

Iншi аналiтики переконанi, що сучасний МВФ не впорається iз пiдвищеним навантаженням з емiсiї i контролю за використанням СДР. Зокрема, експерти фiнансової групи «Калина Фiнанс» вважають, що надiлення МВФ правом друкувати банкноти та емiтувати СДР для обслуговування свiтових фiнансових потокiв i торгiвлi не зможе вирiшити всiх проблем, що накопичились у свiтовiй економiцi. По-перше, статутний капiтал МВФ становить всього 217 млрд СДР (або $321 млрд за поточними котируваннями в торговельно-iнформацiйнiй платформi Itrader). Тобто виникає необхiднiсть миттєвого збiльшення квоти країн-учасниць МВФ, що в ситуацiї фiнансової кризи навряд чи можливо.

По-друге, найбiльшою кiлькiстю голосiв в МВФ володiють США - 17,5%, на Японiю та Нiмеччину припадає лише 6,3% та 5,53% вiдповiдно. Iншими словами, основний дохiд i контроль за емiсiєю нової свiтової валюти у разi її випуску все одно буде належати Сполученим Штатам [12]. По-третє, фiнансовий експерт компанiї Phoenix Capital, Д. Романович, переконаний, що СДР у тому виглядi, в якому вона iснує сьогоднi, має мало шансiв стати свiтовою резервною валютою, оскiльки фактично є лише кошиком, складеним зi свiтових валют (тих самих долара та євро). Резервною ж може стати лише валюта, задiяна в реальних трансакцiях i здатна взяти на себе функцiю платiжного iнструментарiю [7].

У такiй ситуацiї прихильники СДР вважають, що сьогоднi необхiднi або 1) негайне глибоке реформування МВФ, основною функцiєю якого повинно стати попередження та недопущення глобальних фiнансових криз, а не запiзнiла допомога в їх лiквiдацiї, або 2) навiть демонтаж Мiжнародного валютного фонду як умова для нормального функцiонування СДР.

Економiсти всього свiту солiдарнi в одному: час долара США як резервної валюти i валюти мiжнародних розрахункiв пройшов, проте адекватної замiни «зеленому», яка могла б задовольнити бiльшiсть найпотужнiших економiк свiту, поки що немає. Тим часом СДР, по сутi, є кошиком валют, а отже, їх використання могло б забезпечити свiтову валютну систему вiд деяких ризикiв, властивих валютам окремих країн [5].

У свою чергу, представники проамериканських поглядiв вiдстоюють точку зору про необхiднiсть лише часткової реформи iснуючої валютної системи, за якої основнi важелi впливу на фiнансову ситуацiю в свiтi залишаться без змiн, тобто США збережуть домiнуючий вплив американського долара як основної резервної валюти [6].

Так, мiнiстр фiнансiв США Тiмотi Гайтнер робить акцент на тому, що, незважаючи на кризу, долар продовжує бути найсильнiшою валютою i свiдченням цього є данi МВФ та Європейського ЦБ про мiжнароднi накопичення в iноземних валютах, якi в 2008 р. на 63% складалися з доларiв США, на 27% з євро, на 5% з британських фунтiв та на 3% з японських йєн. На частку ж iнших валют, включаючи росiйськi рублi i китайськi юанi, припадає всього 2% [10].

Крiм того, на думку американського мiнiстра, долар залишатиметься основною свiтовою резервною валютою впродовж ще довгого часу i тому, що за ним стоїть супер-економiка США, з якою не в змозi конкурувати жодна iнша країна свiту [15]. Не бачить необхiдностi в новiй свiтовiй валютi i президент США Барак Обама, стверджуючи: «Долар дуже сильний, тому що iнвестори вважають США країною з найпотужнiшою економiкою i найстабiльнiшою полiтичною системою в свiтi» [9].

На останок доцiльно також розглянути українську позицiю, яка представлена поглядами Анатолiя Гальчинського, професора Iнституту свiтової економiки i мiжнародних вiдносин НАН України, який стверджує, що валютна система досить консервативна. Її системна перебудова - досить тривалий та трудомiсткий процес, який вiдбуватиметься поетапно. Крiм того, реформа свiтової валютної системи обов'язково повинна торкнутися не лише її глобальних механiзмiв, адже валютна система має трирiвневу архiтектуру. Вона охоплює iнституцiйнi механiзми нацiональних валютних структур, iнститути валютних вiдносин глобального (мiждержавного) рiвня, а також регiональнi валютнi структури. Нинiшня криза виявила принциповi протирiччя на кожному з цих рiвнiв. Тому, визначаючи логiку системних перетворень, надзвичайно важливим є забезпечення комплексностi змiн [3].

Для успiшного протистояння свiтовим кризовим тенденцiям та подолання їхнiх негативних наслiдкiв для України у фiнансово-економiчнiй сферi нашої держави пропонується здiйснювати комплекс таких заходiв:

1) органiзувати розроблення цiльової системної полiтики iз формування та управлiння грошовими ресурсами в економiцi, яка повинна, насамперед, ураховувати внутрiшнi джерела i механiзми створення ресурсiв, що особливо важливо в умовах глобальної нестабiльностi;

2) запровадити ретельний монiторинг руху коштiв до України, придiляючи увагу якостi капiталу, термiнам, характеру i напрямам його використання, а також вiдповiдностi зазначених параметрiв економiчним прiоритетам;

3) забезпечити формування антикризових механiзмiв, здатних нейтралiзувати дiю зовнiшнiх впливiв, спекулятивний тиск на ринок, а також створення спецiальних iнститутiв i фондiв, кошти яких можуть використовуватися при раптовому настаннi кризових подiй;

4) забезпечити посилення державного контролю над банкiвським сектором з метою обмеження можливих спекуляцiй на валютно-фiнансовому ринку, якi матимуть негативнi соцiальнi наслiдки.

Висновок

1. Нинiшня глобальна фiнансово-економiчна криза засвiдчила разючу невiдповiднiсть дiяльностi структурних механiзмiв свiтової валютної системи потребам сучасного мультиполярного свiту. Унiкальнiсть i глибина сучасної фiнансово-економiчної кризи полягають також у тому, що вiдбулося поєднання циклiчної, структурної, кредитної, фондової i банкiвської криз, що вимагає серйозних змiн у вiдповiдних сегментах фiнансового ринку.

2. У цiлому в контекстi даної самостiйної роботи слiд наголосити на iснуваннi двох дiаметрально протилежних пiдходiв, вiдмiннiсть яких полягає в рiзному баченнi глибини майбутнiх реформ. Виступаючи за часткову модернiзацiю свiтової валютної системи, прибiчники США прагнуть зберегти домiнуючий вплив вже ослабленого долара як основної розрахункової валюти. Їх опоненти вбачають необхiднiсть у проведеннi кардинальних змiн, якi б торкнулися усiх сегментiв фiнансового ринку, поклали край домiнуванню долара США у свiтовiй економiцi та сприяли демонтажу основних мiжнародних фiнансових iнститутiв проамериканського спрямування, а саме - МВФ та СБ.

3. Принципово важливим кроком на шляху до виходу iз кризи є необхiднiсть негайного розроблення основних прiоритетних напрямiв реформування свiтової валютної системи, якi б враховували поступову втрату США ролi свiтового економiчного локомотива та формували реальний механiзм мiжнародної координацiї й контролю щодо глобальних економiчних процесiв.

4. Антикризова полiтика керiвництва нашої держави має бути спрямована як на послаблення негативного впливу кризи, збереження макроекономiчної стабiльностi, так i на якнайшвидше вiдновлення дiлової й iнвестицiйної активностi на пiдґрунтi якiсних структурних зрушень в економiцi. Першочерговi заходи антикризової полiтики мають передбачати, зокрема, стабiлiзацiю фiнансової системи, валютно-курсову стабiлiзацiю, стримування спаду економiчної активностi, вiдновлення керованостi нацiональною економiкою. Зазначенi кроки повиннi здiйснюватися з урахуванням потреб їхньої спрямованостi на компенсацiю чи обмеження негативних соцiальних наслiдкiв кризових явищ.

Размещено на Allbest.ru