Бізнес як об'єкт оцінки

Размещено на http://allbest.ru

Размещено на http://allbest.ru

Бізнес як об'єкт оцінки

1. Об'єкти оцінки

бізнес фінансовий майно

Об'єктами оцінки у матеріальній формі є нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно. Нерухоме майно - земельна ділянка без покращень або земельна ділянка з поліпшеннями, які нерозривно з нею пов'язані (будівлі, споруди), а також інше майно, що згідно з законодавством належить до нерухомого майна. Рухоме майно - матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди.

Об'єкти оцінки у нематеріальній формі - об'єкти, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримати певну економічну вигоду. До них належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська та кредиторська заборгованість тощо), а також майнові права.

Об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу - об'єкти, сукупність активів яких дає змогу проводити певну господарську діяльність.

Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку у самостійні об'єкти або зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності.

Учасниками процесу оцінювання є:

1) суб'єкти оціночної діяльності,

2) замовники: споживачі оціночних послуг (держава, інвестори, страховики, кредитори, громадяни тощо).

Закон «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» (ст. 5) визнає суб'єктами оціночної діяльності:

- суб'єкти господарювання (професійних оцінювачів) - фізичні особи (індивідуальні підприємці), а також юридичні особи (консалтингові та юридичні фірми, оціночні фірми), які здійснюють господарську діяльність і у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності.

- органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та майном комунальної власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

Оцінка майна, яку проводить суб'єкт господарювання - незалежна оцінка (відома як експертна оцінка). Органи державної влади або органи місцевого самоврядування здійснюють самостійну оцінку.

Огляд законодавства з питань оцінки переконує, що оцінювання бізнесу в умовах України -- це зовсім не така проста справа, як це може здаватися. Бізнес -- (від англ. business -- справа, підприємництво) -- ініціативна економічна діяльність, яка реалізується за рахунок власних або позикових коштів на власний ризик та під свою відповідальність, головна ціль якого отримання прибутку та розвиток власної справи [ 143,153]. Ллє ж в умовах централізованої економіки традиційно оцінювалась господарська діяльність а не діючій об'єкт на продаж, і якщо надавали вартісну оцінку, то лише результатам діяльності. То що ж таке бізнес з точки зору вітчизняного оцінювача?

Закон "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2001, № 47, ст. 251 із останніми змінами, внесеними згідно Закону № 1992-1V (1992-15) від 09.09.2004, ВВР, 2005, № 1, ст. 14) встановлює, що майном, яке може оцінюватися, вважаються:

-- "об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо;

-- паї, цінні папери;

-- нематеріальні активи, в т. ч. об'єкти права інтелектуальної власності;

-- цілісні майнові комплекси всіх форм власності" [5].

Майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються: "будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги" [5]. Бізнес не вказується у якості об'єкта оцінки й не входить до термінології, якою оперує Закон. Взагалі дуже невдало виділені окремо об'єкти в матеріальній формі, хоча далі в переліку вказані будівлі та споруди, машини, обладнання, транспортні засоби, які безсумнівно теж є об'єктами в матеріальній формі.

Національний стандарт № 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" вже інакше виділяє об'єкти оцінки:

-- "об'єкти оцінки у матеріальній формі -- нерухоме майно (нерухомість) та рухоме майно; нерухоме майно (нерухомість) -- земельна ділянка без поліпшень;

-- або земельна ділянка з поліпшеннями, які з нею нерозривно пов'язані, будівлі, споруди, їх частини, а також інше майно, що згідно із законодавством належить до нерухомого майна; рухоме майно -- матеріальні об'єкти, які можуть бути переміщеними без заподіяння їм шкоди. До рухомого майна належить майно у матеріальній формі, яке не є нерухомістю;

-- об'єкти оцінки у нематеріальній формі -- об'єкти оцінки, які не існують у матеріальній формі, але дають змогу отримувати певну економічну вигоду. До об'єктів у нематеріальній формі належать фінансові інтереси (частки (паї, акції), опціони, інші цінні папери та їх похідні, векселі, дебіторська і кредиторська заборгованість тощо), а також інші майнові права;

-- об'єкти оцінки у формі цілісного майнового комплексу (ЦМК) -- об'єкти, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність. Цілісними майновими комплексами є підприємства, а також їх структурні підрозділи (цехи, виробництва, дільниці тощо), які можуть бути виділені в установленому порядку в самостійні об'єкти з подальшим складанням відповідного балансу і можуть бути зареєстровані як самостійні суб'єкти господарської діяльності;

-- бізнес -- певна господарська діяльність, яка провадиться або планується для провадження з використанням активів цілісного майнового комплексу" [ 19]. Таким чином, серед об'єктів оцінки Стандарт № 1 бізнесу теж не передбачає навіть у складі об'єктів оцінки у нематеріальній формі, хоча й вказує, що бізнес -- це не цілісний майновий комплекс і не підприємство, а діяльність. ЦМК (підприємство, а також його структурні підрозділи) -- це об'єкти оцінки, сукупність активів яких дає змогу провадити певну господарську діяльність, тобто бізнес. Цілісний майновий комплекс за таким визначенням є формою об'єкта оцінки, відмінною від матеріальної або нематеріальної -- тобто є їх сукупністю. 1 ця форма враховує лише те, що зафіксовано в балансі як актив. Але ж не всі нематеріальні об'єкти визнаються бухгалтерським обліком як актив, хоча ніхто не гарантує, що нематеріальний об'єкт, не визнаний активом, не буде впливати на ціну. Ми вважаємо, що буде, й саме цим оцінка бізнесу (й визначення дійсно ринкової ціни об'єкту, без обмежень, які накладають правила обліку) буде відрізнятися від оцінки майнового комплексу в ході приватизації [139,170].

Згідно з Постановою КМ У № 1655 від 29 листопада 2006 р. в Україні затверджено Національний стандарт № 3 "Оцінка цілісних майнових комплексів", де бізнес теж лише згадується: "Оцінка об'єктів у матеріальній та нематеріальній формах, вартість яких визначається вартістю цілісного майнового комплексу, що створений на їх основі (об'єкти, асоційовані з бізнесом), проводиться згідно з цим Стандартом". Але й за цим Стандартом бізнес не входить до переліку об'єктів оцінки діяльності підприємств, що функціонують на їх основі". Таким чином, підприємство розглядається вже не просто як майно, а з урахуванням організаційно-правової форми діяльності та особливостей його функціонування як бізнесу

2.Бізнес як об'єкт оцінки

Бізнес - не просто набір майна. Бізнес те й система відносин, що складаються довкола цього майна. Бізнес - це здатність набору майна приносити додану вартість.. Отже, те й оцінка бізнесу зводиться для оцінювання майнового комплексу. Є в ній ще, як і створює додану вартість. Цим «щось» є нематеріальні активи. І і вони збільшують вартість вашій компанії, порівняно з вартістю майнового комплексу. Саме вони, ці нематеріальні активи, є інструментом «вилучення» доданій вартості з майна (або з інформації). І вони ж не сприяють збільшенню вартості «матеріальної складової», шляхом капіталізації прибутку.

У 1990 року професорами Гарвардської школи економіки Девідом Нортоном і Робертом Капланом проведено дослідження із єдиною метою виявити нові шляхи підвищення ефективності роботи і досягнення мети бізнесу. Проводячи дослідження, Нортон і Каплан керувалися наступній гіпотезою: управління з допомогою фінансові показники це не дає достатньої інформації до ухвалення правильних і своєчасних управлінські рішення. Підставою утвердження став розрив балансовою і ринковою вартістю компаній. За даними по 3500 американським компаніям в 1978 року становив 5%, чи до 1998 року за бухгалтерської вартості компанії недооцінювали себе 72%. Причиною такої розриву стало поступове, але неухильне зростання вартості нематеріальних активів - як-от інтелектуальний капітал, інновації, репутація - у спільній вартості компаній. Стандарти фінансової звітності ( GAAP, IAS ) неможливо враховували ось ці економічні умов. Не дивно, що інвестори також почали відмовитися від такого джерела інформації про стан компанії, як бухгалтерська отчетност т.

Отже, коли ви, як підприємець, власник бізнесу, не піклуєтеся оцінки нематеріальних активів, ви самі сприяєте заниження реальну вартість вашого бізнесу, зводячи її лише у вартості матеріальних активів.

Оцінка бізнесу - це оцінка ринкову вартість власного капіталу підприємства чи будь-якою його частину (наприклад, 10%-ного пакети акцій). Оцінка вартості акцій підприємства може розглядатися як окреме питання оцінки бізнесу. Відразу зазначимо: оцінка бізнесу і - оцінка ринкову вартість майна - це зовсім тотожні поняття, оскільки оцінка бізнесу передбачає визначення вартості підприємства для власника (який, припустимо, вирішив її продати), а частина активів, тобто. майна, як відомо, може фінансуватися з допомогою позикового капіталу.

Визнано, що зміни під управлінням підприємством повинні дозріти, тобто. мати об'єктивну грунт своєї появи. І, мабуть, саме зараз потрібно ринок пред'являє дедалі більше жорсткі вимоги до ефективності управління.

Фахівці вважають, що ні знати, скільки коштує твоє підприємство зараз тотожний нерозумінню свого місця над ринком і стратегічних пріоритетів розвитку. Зрозуміло, будь-яка стратегія підтримується конкретними управлінськими діями. У цьому створення структурного підрозділи, що дає будь-якої миті на запитання вартість підприємства, це тільки перший крок було. Далі повинна піти ланцюжок чітко взаємопов'язаних кроків із постановці системи управління вартістю.

Недостатня визначеність законодавства з питань виділення об'єктів оцінки призводить до того, що важко розрізнити поняття "бізнес", "сукупний потенціал підприємства", "діяльність" та "підприємство": "Особливе місце серед об'єктів оцінки займає бізнес (підприємство), в процесі визначення вартості якого об'єктом оцінки виступає діяльність, що здійснюється на основі функціонування майнового комплексу підприємства та має на меті отримання прибутку", або: "оцінка сукупного потенціалу підприємства (вартості бізнесу)" Оцінка бізнесу за стандартами BSV Американського Товариства Оцінювачів -- "акт/процес підготовки висновку (визначення) щодо вартості підприємства або частки акціонерів у його капіталі" [69, с. 184]. Дійсно, при перекладі з англійської словники трактують бізнес, підприємство, фірму, як синоніми, але практика оцінки підприємств в Україні показує, що оцінюються вони зовсім не так, як бізнес в ринкових країнах. Деякий час купівля чи продаж підприємства в нашій країні могла означати лише перереєстрацію пакету документів, оскільки іноді підприємство існувало тільки на папері. З цієї точки зору бізнес має особливості оцінки, у тому числі в порівнянні з оцінкою окремого підприємства або ЦМК. Згідно діючому Національному законодавству з оцінки бізнес взагалі не є об'єктом оцінки.

Господарчій кодекс не використовує поняття бізнесу, замінюючи його не зовсім адекватним, але найближчим за значенням поняттям "підприємництво" поряд з підприємством та майновим комплексом. Але оцінювати підприємництво для продажу неможливо, тоді як продаж бізнесу за світовою практикою -- явище ординарне. Тому бізнес -- не сума елементів (таких як окремі підприємства, майнові комплекси, майнові права або фірми, які входять у одну й ту саму сферу певного бізнесу), а інший цілісний носій, який має свої властивості. Щоб оцінити бізнес, його не можна розглядати як зафіксоване балансом майно, бізнес -- це діючій об'єкт оцінки, який має численні зв'язки з оточенням. Підприємство, на відміну від його складових елементів, може виробляти готову продукцію, то й бізнес, на відміну від окремого підприємства (якщо воно не являє собою увесь бізнес цілком, чого майже ніколи не буває), оцінюється разом із зв'язками, які з'єднують його з зовнішнім середовищем. Іноді, як от у приватній лікарняній практиці, цінність можуть мати лише саме ці зовнішні зв'язки, картотеки пацієнтів, історії хвороби. В таких випадках підприємство не створюється взагалі і не входить складовою частиною до такого бізнесу, що в Україні законодавчо визнається як підприємницька діяльність без створення юридичної особи. Таким чином, бізнес особливе явище, він може вміщувати не одну фірму або підприємство, а може вестись взагалі без створення юридичної особи. Найчастіше бізнес об'єднує декілька підприємств, іноді не має майнового комплексу, не використовує найманого труда та ін., але з врахуванням зовнішніх зв'язків, напрацьованих з роками, має окрему цінність.

3.Особливості оцінки бізнесу

Перша й найважливіша особливість бізнесу, яка потребує окремого врахування у тому, що оцінюється вартість у використанні -- термін, який застосовується міжнародними стандартами оцінки та міжнародними стандартами фінансової звітності (МСФЗ 36.27). Якщо бізнес не діє, то це вже не бізнес, і оцінюватись будуть майнові права або майновий комплекс. В Україні ще не скінчився період приватизації крупних майнових комплексів, тому вітчизняний бізнес (підприємництво) знайшов широке розповсюдження лише у сфері малого бізнесу. До того ж питання, що стосуються бізнесу як такого, знайшли відображення лише у Господарчому Кодексі України, якщо вважати, що бізнес -- це підприємництво, оскільки за Кодексом це "самостійна ініціативна систематична на власний ризик господарча діяльність, що реалізується суб'єктами господарювання (підприємцями)" [16]. За таким визначенням надавати оцінку бізнесу (як діяльності) неможливо, для цього його потрібно розуміти як діючий цілісний комплекс, що може вміщувати підприємства, фірми, майнові комплекси, майнові права у купі із зовнішніми зв'язками, гудвілом та іншими нематеріальними об'єктами. Виходячи з вказаних причин, на цей час загальні питання оцінки бізнесу ще потрібно узгоджувати з міжнародними стандартами, які рекомендують визначати оцінку бізнесу і надання результатів для фінансової звітності за наступними даними:

-- характер отриманих вказівок і мети оцінки;

-- база оцінки, включаючи тип оцінюваної вартості;

-- строк володіння активами й оцінюваними правами;

-- класифікація активів і прав;

-- дата оцінки;

-- найменування активів, їх місцезнаходження, дата й рівень їх обстеження за певними методами оцінки;

-- умови оцінки, встановлені нормативними актами;

-- всі особливі допущення й (або) обмежуючі умови;

-- інші обставини, що мають відношення до проведення оцінки.

Оцінка спеціалізованих об'єктів майна, таких як готелі, бензозаправні станції, ресторани й т.п., може проводитися по ринковій вартості з врахуванням того, що в неї включаються не тільки земельні ділянки й будови, але й інші активи. Такі об'єкти за національним законодавством можуть класифікуватися як "майно з торгівельним потенціалом", і звичайно продаються на ринку як єдиний діючий комплекс, для якого встановлення окремо вартості землі, будов і інших об'єктів є скрутним або неможливим. Проводячи визначення ринкової вартості, оцінювач повинен виділяти вартість земельної ділянки, будови й інших складових або, в альтернативному випадку, надати обґрунтування причин, з яких оцінка проведена для комплексу в цілому.

Справедлива вартість інвестиційного майна не відображає майбутні капітальні видатки, які вдосконалять або поліпшать даний актив, і не враховують пов'язані із цим майбутні вигоди від цих майбутніх видатків. Проте, справедлива вартість обов'язково включає вартість "реальних можливостей вибору", закладених у майні. Сенс даного положення міжнародних стандартів оцінки в тому, що ринкова вартість не відображає потенційних видатків на поліпшення майна (так само як і ризиків і невизначеності, пов'язаних з будь-якою такою майбутньою подією), і при розрахунку поточної величини вартості не враховується навіть вірогідність настання такої події.

Оскільки оцінка бізнесу може виконуватись лише як оцінка вартості у використанні, окрема оцінка будинків, споруд, машин та обладнання, НА може мати місце лише як акт продажу залишкового майна, яке не впливає на загальну вартість діючого бізнесу. Тому відмінною рисою бізнесу, як об'єкта оцінки, є необхідність цілісної оцінки у взаємодії усіх елементів та наявних зовнішніх зв'язків.

Як вже вказувалось, друга особливість бізнесу, як об'єкта оцінки, полягає втому, що вій може провадитись без створення юридичної особи [16], проте, він може бути обтяжений певними фінансовими обов'язками, обмежений законодавством, мати якісь пільги або позитивні зобов'язання з боку інших учасників бізнес-процесів, державних установ тощо. Якщо бізнес створено на базі одного чи кількох підприємств, які є і юридичними особами, і суб'єктами господарювання, на нього розповсюджується дія Господарчого Кодексу не тільки за статтями 42-51, але й в частині, яка регулює діяльність підприємств.

Третя особливість оцінки бізнесу у тому, що покупець може бути зацікавлений лише у зовнішніх зв'язках, і майновий комплекс йому не потрібен. Звідси витікає необхідність виділення майнового комплексу в окремий об'єкт продажу іншому покупцю. Крім того, під час оцінки бізнесу часто виникають ситуації, в яких покупець зацікавлений у підвищенні власного іміджу, гудвілу за рахунок приєднаного бізнесу. З окремим підприємством таке трапляється лише тоді, коли воно повністю репрезентує весь бізнес.

Власник може оцінити бізнес самостійно, на основі оцінок власних спеціалістів, але ці спеціалісти повинні мати відповідний сертифікат. Найчастіше для оцінки запрошується незалежний експерт або група оцінювачів. Інколи провадиться конкурсний відбір оцінювача на тендерній основі. У цьому випадку оцінювачам надається загальна інформація про бізнес, на основі якої вони дають пропозиції щодо строків і вартості оцінки. За діючим законодавством оцінювач повинен забезпечити конфіденційність, але іноді підписується окрема угода, яка передбачає відповідну компенсацію при її порушенні.

В Україні найчастіше цього вимагають іноземні компанії, які працюють в умовах жорсткої конкуренції і мають досвід з цих питань. При узгодженні умов, оцінювач повинен представити розрахунок бюджету оцінки, штатний розпис виконавців по категоріях, перелік етапів та графік виконання робіт. Оплата роботи оцінювача може базуватись на проценті від суми оцінки, бути фіксованою або виконуватись за почасовою оплатою. Якщо в ході оцінки бізнесу виникає необхідність окремо оцінити ЦМК на території України, слід додержуватись національного законодавства з цього питання.

Згідно з Національним стандартом №3, який є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки ЦМК суб'єкта господарювання, суб'єктами оціночної діяльності (а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку цілісного майнового комплексу), вибір бази оцінки ЦМК здійснюється відповідно до вимог, встановлених Національним стандартом №1 (1440-2003-п).

З метою проведення оцінки цілісного майнового комплексу Стандарт № 3 передбачає необхідність здійснення таких заходів, як [21]:

-- аналіз організаційно-правової форми підприємства, ЦМК якого оцінюється;

-- ознайомлення та аналіз ринку продукції (товарів, робіт, послуг) цілісного майнового комплексу в обсязі, достатньому для формування уявлення про обсяг та сегментацію такого ринку, поточної частки ринку продукції (товарів, робіт, послуг) ЦМК, перспектив діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється на відповідному ринку для оцінки коректності припущень, зроблених під час підготовки прогнозу діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу;

-- ознайомлення та аналіз ринку сировини і основних матеріалів, що використовуються у діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється у разі, коли припущення щодо перспектив розвитку ринку сировини і основних матеріалів є складовою прогнозу діяльності такого майнового комплексу;

-- аналіз правових засад провадження господарської діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, зокрема ліцензування, квотування, застосування механізмів ціноутворення на ринку відповідної продукції (товарів, робіт, послуг), наявність державної підтримки або обмежень, антимонопольні та екологічні вимоги, система оподаткування;

-- аналіз його фінансово-господарської діяльності, майнового та фінансового стану на дату оцінки та за період, що передує цій даті;

-- підготовка обґрунтованого прогнозу діяльності підприємства, цілісний майновий комплекс якого оцінюється, за основними показниками виробництва та реалізації продукції, фінансового і майнового стану та прогнозу потреби такого підприємства в інвестиціях з визначенням джерел фінансування.

Отримані результати покладаються в основу проведення оцінки. Для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи:

-- витратний (майновий -- для оцінки об'єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів);

-- дохідний;

-- порівняльний.

Національний стандарт №3 визначає наступні особливості застосування основних підходів до оцінки, які повинні враховувати оцінювачі:

Майновий підхід застосовується для визначення ринкової вартості ЦМК у разі, коли саме зазначений підхід відбиває типову логіку потенційних покупців, яка ґрунтується на усталеній практиці. Зокрема, це стосується оцінки ЦМК, ринкова вартість якого визначається поточною вартістю ймовірного результату ліквідації зазначеного майнового комплексу.

Основним методом майнового підходу до оцінки цілісного майнового комплексу є метод накопичення активів, хоча оцінювачами може застосовуватися метод поточної вартості ймовірного результату ліквідації ЦМК, а також інші методи майнового підходу, доцільність застосування яких у конкретній ситуації необхідно обґрунтувати у звіті.

Метод накопичення активів полягає у визначенні чистої вартості активів цілісного майнового комплексу. Чиста вартість активів для даного випадку визначається як різниця між вартістю активів та вартістю зобов'язань підприємства, визначених на дату оцінки відповідно до вимог пункту 11 Стандарту № 3. Оцінка активів та зобов'язань на дату оцінки проводиться з урахуванням таких особливостей:

-- необоротні активи в частині основних засобів, нематеріальних активів, незавершеного будівництва, довгострокових фінансових вкладень оцінюються з використанням бази оцінки, що відповідає ринковій або іншим видам вартості, вибір та визначення яких здійснюються відповідно до вимог національних стандартів;

-- необоротні активи в частині довгострокової дебіторської заборгованості та відстрочених податкових активів оцінюються з урахуванням строку та ймовірності їх повернення (погашення, відшкодування);

-- поточна дебіторська заборгованість оцінюється з урахуванням строку та ймовірності її Повернення (погашення, відшкодування);

-- матеріальні оборотні активи (запаси, товари) у разі, коли їх поточна вартість еквівалентна вартості, що відображена у бухгалтерському обліку, оцінюються виходячи з цих даних, в інших випадках -- виходячи з їх ринкової вартості або вартості ліквідації, якщо ринкова вартість не перевищує вартість ліквідації;

-- довгострокові та поточні фінансові інвестиції оцінюються виходячи з їх ринкової вартості;

-- векселі одержані оцінюються, виходячи з їх ринкової вартості з урахуванням строку та ймовірності їх погашення;

-- поточна вартість довгострокових та поточних зобов'язань залежно від їх виду визнається такою, що дорівнює даному показнику у бухгалтерському обліку, або розраховується шляхом дисконтування сум (основний борг, відсотки), що підлягають погашенню у відповідних періодах, за обґрунтованою для кожного із зобов'язань ставкою дисконту [21].

Визначення поточної вартості ймовірного результату ліквідації ЦМК може бути окремим завданням оцінки або складовою процесу визначення його ринкової вартості. Поточна вартість ймовірного результату такої ліквідації визначається як поточна вартість доходів, що очікуються від продажу активів ЦМК, які зменшені на суму витрат, пов'язаних з ліквідацією, що збільшена на суму поточної вартості грошових потоків від прогнозованої господарської діяльності підприємства в період ліквідації, та зменшена на суму поточної вартості зобов'язань цього підприємства

Слід додати, що Стандарт оцінки №3, як і інші, головним чином регламентує процеси приватизації в умовах затяжної кризи. Тому, у разі прийняття рішення про ліквідацію оцінюваного цілісного майнового комплексу, наслідком якого є скорочення строків погашення його довгострокової заборгованості, поточну вартість зобов'язань треба визначати з урахуванням ймовірності такого скорочення. Продаж приватної власності може цього не враховувати.

Доходи від продажу активів оцінюваного ЦМК визначаються з урахуванням такої особливості: якщо ліквідація здійснюється за рішенням власника ЦМК або суду і не передбачає примусового відчуження активів у строк, значно коротший, ніж строк експозиції подібного майна, активи оцінюються відповідно до вимог, визначених у пункті 11 та і 2 Стандарту № 3, інакше оцінка визначається за ліквідаційною вартістю.

Дохідний підхід до проведення оцінки цілісного майнового комплексу ґрунтується на застосуванні оціночних процедур переведення очікуваних доходів (чистих грошових потоків або дивідендів) у вартість ЦМК. Оцінка цілісного майнового комплексу проводиться з урахуванням поточного фінансового стану підприємства та прогнозних показників його діяльності з використанням такого майнового комплексу.

Основним методом дохідного підходу, що застосовується для проведення оцінки ЦМК, є метод дисконтування грошового потоку, який передбачає такі оціночні процедури:

-- вибір відповідної моделі грошового потоку;

-- визначення прогнозного періоду надходжень грошового потоку;

-- проведення прогнозування складових чистого грошового потоку та його розрахунку на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду;

-- обґрунтування складових ставки дисконту та її визначення;

-- проведення розрахунку вартості реверсії та його обґрунтування;

-- визначення поточної вартості чистих грошових потоків, реверсії та надлишкового майна у разі його наявності в ЦМК;

-- визначення вартості цілісного майнового комплексу як суми поточної вартості вказаних складових [21].

-- Виходячи із специфіки діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, та завдань оцінки, застосовуються такі моделі грошового потоку:

-- чистий грошовий потік для власного капіталу;

-- чистий грошовий потік для інвестованого капіталу.

Розрахунок грошового потоку ґрунтується на результатах аналізу показників фінансово-господарської діяльності підприємства за період, що передує даті оцінки, та прогнозний період. Прогнозний період визначається з урахуванням специфіки діяльності оцінюваного цілісного майнового комплексу, а саме: життєвого циклу продукції (товарів, робіт, послуг), графіка обслуговування довгострокової заборгованості, інвестиційних планів та прогнозів щодо очікуваних істотних змін, що відбудуться в діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється.

Вибір тривалості прогнозного періоду повинен узгоджуватися із способом визначення вартості реверсії. Тривалість прогнозного періоду вважається достатньою, якщо обраний спосіб визначення реверсії дає змогу врахувати всі відомі на дату оцінки факти та припущення щодо результатів провадження діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється, в період, що настає за прогнозним [21].

Знов вертаючись до цього питання, не можна не вказати на не виправдану складність термінології, зайві повтори, невизначеність термінів (як от період, що настає за прогнозним), які характерні не тільки для стандарту оцінки № 3, а для всього законодавства з оціночної діяльності.

Чистий грошовий потік для власного капіталу на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду розраховується як прогнозована величина чистого прибутку, збільшена на прогнозовану суму амортизації, відкоригована на прогнозовану зміну робочого капіталу, капітальних інвестицій, довгострокових зобов'язань за відповідний період.

Модель чистого грошового потоку для інвестованого капіталу відображає вартість цілісного майнового комплексу з урахуванням власного та запозиченого капіталу.

Чистий грошовий потік для інвестованого капіталу на кожен рік (квартал, місяць) прогнозного періоду розраховується на тих же умовах, що для чистого грошового потоку, але з врахуванням припущення про відсутність витрат на сплату відсотків за довгостроковим боргом за відповідний період.

Прогнозування грошового потоку за будь-якою з його моделей, зазначених у Стандарті № 3, здійснюється у цінах відповідного року (кварталу, місяця) прогнозного періоду з урахуванням прогнозованого рівня інфляції (номінальний грошовий потік) або у цінах, що діють на дату оцінки, без урахування прогнозованого рівня інфляції (реальний грошовий потік).

У разі прогнозування номінального грошового потоку прогнозований рівень інфляції враховується під час визначення ставки дисконту відповідно до пункту 23 Стандарту № 3. Принцип найбільш ефективного використання втілюється під час проведення оцінки цілісних майнових комплексів шляхом здійснення під час прогнозування грошових потоків ЦМК припущення про раціональне розпорядження майном, що включає оцінюваний ЦМК. Раціональним вважається розпорядження майном цілісного майнового комплексу, що спрямоване на максимізацію поточно! вартості очікуваних чистих грошових потоків такого ЦМК і отже -- на максимізацію його ринкової вартості. У разі, коли прогнозується збільшення (зменшення) обсягу виробництва продукції (товарів, робіт, послуг) підприємства, ЦМК якого оцінюється, під час прогнозування складових чистого грошового потоку враховуються відповідні очікувані зміни робочого капіталу.

Прогнозування капітальних інвестицій, збільшення (зменшення) робочого капіталу та сум довгострокових зобов'язань здійснюється на підставі та у взаємозв'язку з прогнозними показниками діяльності підприємства, ЦМК якого оцінюється. Під час прогнозування необхідно враховувати лише ті інвестиції, збільшення (або зменшення) робочого капіталу та сум довгострокових зобов'язань, доцільність яких економічно обґрунтована, а відповідні витрати забезпечені прогнозованими внутрішніми або зовнішніми джерелами фінансування (можливістю позичення необхідних коштів). У разі, коли початок чи продовження (відновлення) провадження господарської діяльності оцінюваного підприємства без початкових капітальних інвестицій або покриття дефіциту оборотних засобів неможливо, ціна зменшується на розрахунковий розмір таких інвестицій:

-- без дисконтування, якщо очікувані строки їх внесення наближені до дати оцінки і можуть бути обґрунтовано ототожнені з нею;

-- у складі прогнозованих грошових потоків на відповідні квартали або місяці, що підлягають дисконтуванню. При цьому прогнозування та дисконтування грошових потоків у межах прогнозного періоду здійснюються за кварталами або місяцями [21].

Дефіцит оборотних засобів визначається як різниця між величиною робочого капіталу, необхідного для нормального функціонування підприємства, ЦМК якого оцінюється, та величиною його наявного робочого капіталу на дату оцінки. Вартість реверсії визначається виходячи з очікуваних результатів найбільш ефективного використання активів цілісного майнового комплексу в період, що настає за прогнозним, на підставі грошових потоків ЦМК, отримання яких передбачається після прогнозного періоду, з урахуванням у разі наявності тенденції до їх рівномірного збільшення (зменшення) [21].

Основним методом розрахунку ставки дисконту для власного капіталу є метод кумулятивної побудови, який враховує додаткові ризики інвестування в оцінюваний ЦМК порівняно з інвестуванням в альтернативні об'єкти, що характеризуються мінімальним ризиком.

Основним методом розрахунку ставки дисконту для інвестованого капіталу є метод середньозваженої вартості капіталу, який ґрунтується на врахуванні норм доходу на власний та запозичений капітал з урахуванням розміру часток власного та запозиченого капіталу в інвестованому капіталі. Застосування інших методів розрахунку ставки дисконту, проведення такого розрахунку на початок, середину або кінець кожного року (кварталу, місяця) прогнозного періоду обґрунтовується у звіті про оцінку ЦМК.

Для дисконтування вартості реверсії застосовуються коефіцієнти, обчислені з урахуванням часу, на який вона визначається, і вибір якого залежить від методу розрахунку. Вибір обґрунтовується у звіті про оцінку цілісного майнового комплексу. Розрахунок ставки дисконту для номінального грошового потоку здійснюється з урахуванням прогнозного рівня інфляції, для реального грошового потоку -- без урахування такого рівня. Визначення поточної вартості надлишкового майна здійснюється з використанням баз оцінки, що відповідають принципам корисності та найбільш ефективного використання надлишкового майна.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну Оціночну Діяльність в Україні» № 2658-ІІІ від 12.07.2001 р. // відомості Верховної РадиУкраїни (ВВР). -2001. №47 .- с. 251.

2. Національний стандарт 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Постанова КМУ № 1440 від 10 вересня 2003 р. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. - 2003. - № 11 (135). -Ст. 43-51.

3. Методика оцінки майна: Постанова КМУ № 1891 від 10 грудня 2003 р. // Державний інформаційний бюлетень про приватизацію. -2004.-№ 2 (138). - Ст. 22-44

4. Порядок експертної оцінки нематеріальних активів: Наказ Фонду державного майна України та Державного комітету з питань науки і технологій № 969/97 від 27.07.1995 р.

Размещено на Allbest.ru