Формування та використання виробничої потужності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Виробнича потужність є вихідним пунктом планування виробничої програми підприємства. Вона відображає потенційні можливості об'єднань, підприємств, цехів щодо випуску продукції. Визначення величини виробничої потужності посідає провідне місце у виявленні та оцінці резервів виробництва.

Актуальність даної теми полягає в тому, що виробнича потужність підприємства характеризує максимально можливий обсяг випуску продукції (видобутку й переробку сировини або надання певних послуг) заздалегідь визначених номенклатури асортименту та якості за умови найбільш повного використання виробничих площ, обладнання, прогресивної технології та організації виробництва.

Спроможність галузей промисловості, підприємств та їхніх підрозділів виробляти максимальну кількість продукції знаходиться у безпосередній залежності від кількості, досконалості та дієздатності засобів праці, якими вони оснащені. Засоби праці, передусім їхню активну частину - знаряддя праці, слідує рахувати основним фактором формування виробничої потужності підприємств. Проте з цього не слідує робити висновок про те, що виробничу потужність можна визначати на основі виробничо - технічних параметрів засобів праці без обліку конкретних обставин, у яких підприємство діє на даному відрізку часу.

Технічний підхід до визначення виробничої потужності засобів праці має певні недоліки. Головним з них є відрив їх від виробничих відносин, в умовах яких вони функціонують. Отже, для розуміння суттєвості та пізнання природи виробничої потужності необхідно враховувати суспільно - економічні умови, в яких використовуються засоби праці.

Головною метою споживання засобів праці є виробництво матеріальних благ. Воно здійснюється організованою сукупністю засобів праці, що знаходить своє відображення у створенні та функціонуванні ліній, дільниць, цехів і підприємств. У складі таких організаційних будов засоби праці виступають речовинними носіями їхньої виробничої потужності. У найбільш загальному вигляді потужність кожної виробничої одиниці визначає максимальну кількість продукції, що потенційно може бути вироблена, або максимальну кількість сировини, що потенційно може бути перероблена за допомогою цієї сукупності засобів праці в одиницю часу. Отже - потужність, як кількісна характеристика, найбільш повно відображає економічне утримання засобів праці, виступає в якості організаційної форми їхнього виробничого споживання. Вона відображає суспільні відносини людей з метою використання знарядь праці при здійсненні процесу виробництва продуктів. Таким чином, виробничу потужність мають не засоби праці, а відповідні виробничі одиниці, в яких організаційно функціонують дані засоби праці. Це дозволяє зробити висновок про те, що потужність відображає економічні відносини та можливості кожної виробничої одиниці як частини суспільного виробництва і подає собою економічну категорію.

Таким чином, як економічна категорія виробнича потужність відображає виробничі відносини з метою використання організованої сукупності найбільш активного виду засобів праці - машин та обладнання для забезпечення максимального випуску продукції.

Виробнича потужність об'єднання, підприємства - це його потенційна спроможність випускати максимальну кількість продукції в одиницю часу роботи на встановлену дату з допомогою організованої сукупності присутніх у нього засобів праці, спроможних погоджено функціонувати в часу та просторі, при досягнутому рівні їхнього технологічного освоєння робітниками. Отже, суттєвість виробничої потужності виявляється повністю лише тоді, коли її розглядають як функцію організованої сукупності засобів праці. Тоді вона буде не тільки характеризувати потенційну спроможність випускати максимальну кількість продукції підприємством, але й економічний потенціал цієї організованої сукупності засобів праці.

Таким чином, практична значимість проблеми, що винесена в заголовок курсової роботи, зумовлює актуальність її дослідження.

Об'єкт дослідження - виробнича потужність підприємства.

Предметом дослідження курсової роботи є виробнича потужність підприємства та методичні принципи її розрахунку.

Мета даної курсової роботи: розглянути сутність виробничої потужності підприємства; навести дані про сучасні методи до визначення виробничої потужності та її балансу; розглянути теоретичні питання вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності.

Виходячи з мети курсової роботи, були поставлені наступні завдання дослідження:

сутність виробничої потужності;

види потужності та чинники, що її визначають;

система показників виробничої потужності;

особливості стану та ефективності використання основних засобів підприємства;

проблеми формування та використання виробничих потужностей в Україні;

аналіз виробничих потужностей вітчизняних підприємств;

шляхи поліпшення використання основних фондів і виробничої потужності на промисловому підприємстві;

вдосконалення методики розрахунку виробничої потужності;

резерви підвищення виробничих потужностей.

Теоретичну основу дослідження становлять наукові праці, підручники, наукові посібники вітчизняних та зарубіжних фахівців, газетні статті, які стосуються теоретичних та практичних аспектів виробничої потужності підприємств.

1. Теоретичні формування та використання виробничої потужності

1.1 Суть виробничої потужності

Виробнича потужність - це максимально можливий обсяг випуск продукції, передбачений на відповідний період (декаду, місяць, квартал, рік) у заданій номенклатурі та асортименті з урахуванням оптимального використання наявного обладнання та виробничих площ, прогресивної технології, передової організації виробництва і праці.

Економічне обґрунтування виробничої потужності - найважливіший інструмент планування промислового виробництва. Іншими словом, це потенційна можливість валового випуску промислової продукції.

Обґрунтування виробничої програми виробничою потужністю проходить два етапи:

1. Визначення максимального обсягу випуску виробів, який повинен бути забезпечений наявною виробничою потужністю підприємства.

2. Обчислення необхідної кількості введення в дію нових (додаткових) потужностей за рахунок технічного переозброєння або розширення підприємства.

Виявлення виробничих потужностей, які будуть функціонувати в плановому періоді, - є найважливішим моментом техніко - економічного обґрунтування плану випуску продукції.

Вибуття потужності відбувається з наступних причин:

знос та вибуття обладнання;

збільшення трудомісткості виготовлення виробів;

зміна номенклатури і асортименту продукції, що випускається;

зменшення фонду робочого часу;

закінчення терміну лізингу обладнання.

Виробнича потужність визначається різними вимірниками:

натуральними;

умовно - натуральними;

у багатономенклатурних виробництвах - вартісним вимірником.

При формуванні виробничої потужності приймаються до уваги наступні чинники:

номенклатура, асортимент та якість продукції, що виготовляється;

структура і обсяг основних засобів;

якісний склад обладнання, рівень фізичного і морального зносу;

передові технічні нормативи продуктивності обладнання, використання площ, трудомісткість виробів, вихід продукції із сировини;

прогресивність технологічних процесів;

режим роботи підприємства;

ступінь спеціалізації;

рівень організації виробництва та праці;

якість сировини та ритмічність поставок;

фонд робочого часу обладнання.

Від виробничої потужності залежить ступінь задоволення ринкового попиту, що може змінюватися щодо обсягу, номенклатурі та асортименту, тому характеризується сотнями найменувань виробів, кожне з яких відрізняється не тільки призначенням або конструктивними особливостями, але й технологією виготовлення, здійснюється угруповування всієї номенклатури створюваної продукції та вибір виробу - представника.

Виробнича потужність розраховується по ведучим виробничим цехам, дільницям та обладнанню з урахуванням сформованної кооперації та заходів по ліквідації «вузьких міст». До ведучого підрозділу відносяться підрозділи, у яких виконуються основні технологічні операції по виготовленню плановій продукції.

Під «вузьким місцем» розуміється невідповідність потужності окремих цехів, дільниць, груп обладнання мінімальної потужності відповідного підрозділу, дільниці або групи обладнання. Виникнення вузького місця є наслідком неспряженості між цехами, дільницями або групами обладнання. Коефіцієнт спряженості розраховується за формулою:

виробнича потужність повинна передбачати гнучкість всіх технологічних операцій, тобто можливість своєчасно перебудувати виробничий процес у залежності від зростання конкурентно спроможності продукції, зміни обсягу, номенклатури та асортименту. Виробнича потужність розраховується по всьому переліку номенклатури та асортименту продукції, яка виробляється на підприємстві. В умовах багатономенклатурного виробництва, коли виробляєма продукція:

(1.1)

де Кс - коефіцієнт спряженості; ПM1 і ПМ2 - потужність ведучих цехів та дільниць; Ру - питомий видаток продукції першої операції (цеху, дільниці) для вироблення продукції.

Усунення вузького місця здійснюється по плану організаційно - технічних заходів, що розробляється у двох напрямках, тобто з урахуванням та безобліку притягнення додаткових капітальних вкладень. До другого напрямку відносятся заходи по запровадженню невстановленого обладнання, збільшенню змінності роботи обладнання, притягненню додаткової робітничої чинності, розширенню багатостаночного обслуговування, скороченню внутрізмінних простоїв, перерозподілу деталей на взаємозамінне обладнання з меншим рівнем його використання.

Розрахунок виробничої потужності ведеться також по всім виробничим підрозділам промислового підприємства починая з нижчої виробничої ланки до вищого, тобто від верстату до групи взаємозамінного обладнання, далі від дільниці до цеху основного виробництва, від цеху до підприємства в цілому. При визначенні виробничої потужності не враховуються простої обладнання або недовикористання виробничих площ, викликане дефіцитом робітничої чинності та виробничих запасів, відхиленнями в організації виробництва тощо. Виробнича потужність - величина змінна. Вона зміняється в течію звітного періоду і визначається, як правило, на початок та кінець року.

Виробнича потужність визначається у тих же одиницях, в яких вимірюється обсяг виробництва продукції. Широка номенклатура наводиться до одного або декільком видів однорідної продукції.

1.3 Види потужності та чинники, що її визначають

Розрізняють перспективну, проектну та діючу потужність підприємства.

Перспективна виробнича потужність відбиває очікувані зміни номенклатури продукції, технології й організації виробництва, закладені в плановому періоді.

Проектна виробнича потужність являє собою величину можливого випуску продукції умовної номенклатури в одиницю часу, задану при проектуванні чи реконструкції виробничої одиниці. Вона є фіксованою величиною тому, що розрахована на постійну умовну номенклатуру і постійний режим роботи. За період проектування (1 - 2 роки), будівництва (2 - 5 років) і освоєння потужності (1 - 2 роки) значно змінюється номенклатура продукції, що випускається, а також ряд технологічних характеристик устаткування. Тому проектна потужність перестає відбивати дійсні можливості підприємства.

Діюча потужність підприємства (цеху, лінії, агрегату) відбиває його потенційну здатність виробити протягом календарного періоду максимально можливу кількість продукції, передбаченої планом. Вона має динамічний характер і змінюється відповідно до організаційно - технічного розвитку виробництва. Тому її характеризують кілька показників:

· потужність на початок планового періоду (вхідна);

· потужність на кінець планового періоду (вихідна);

· середньорічна потужність.

При визначенні вхідної виробничої потужності враховуються:

· проведення заходів щодо ліквідації «вузьких місць» протягом планового року;

· збільшення кількості устаткування чи заміна його на більш продуктивне;

· перерозподіл робіт між окремими групами устаткування та між виробничими підрозділами;

· можливість збільшення змінності роботи устаткування чи ділянок, що лімітують випуск продукції.

Під «вузьким місцем» розуміють невідповідність потужностей окремих цехів, дільниць, груп устаткування потужностям відповідних підрозділів до встановленої потужності усього підприємства, цеху.

Вихідна потужність підприємства визначається з обліком:

· намічених при визначенні вхідної потужності заходів щодо ліквідації «вузьких місць»;

· запровадження в дію нових потужностей, у тому числі за рахунок розширення, реконструкції, модернізації, автоматизації, а також за рахунок здійснення заходів щодо підвищення ефективності виробництва.

Частина цих заходів випливає із стратегічного плану розвитку підприємства на рівні поточних завдань, а частина з них передбачається при розробці поточних планів, виходячи з умов функціонування, які змінилися, та організації виробництва.

Вихідна виробнича потужність у вартісному виразі, тобто потужність на кінець розрахункового періоду (року) (Bnettx,грн), обчислюється за формулою:

Впвих = Впвх + Впвв - Впвт, (1.2)

де Впах - виробнича потужність на початок періоду, грн.;

Впвв - введена в плановому періоді виробнича потужність, грн.;

В neufs - виведена за плановий період виробнича потужність, грн.

Середньорічна виробнича потужність ( Bnсер.р., грн) підприємства, цеху, обчислюється за формулою:

Bnсер.р. = Впвх + Впвв * к/12 - Впвив *12 - к/12 (1.3)

де к - кількість місяців експлуатації обладнання з певною потужністю протягом року.

Чинники впливу на величину виробничої потужності підприємства:

Кількість обладнання. В розрахунок потужності приймається все обладнання, яке є на підприємстві, в тому числі бездіяльне через несправність, ремонт, модернізацію та інші причини (крім резервного, експериментального, навчального). Тому важливо мінімізувати кількість обладнання, яке не задіяне у виробництві продукції, і збільшити кількість використовуваного.

Продуктивність обладнання. Потужність обчислюється на основі технічних норм продуктивності обладнання. Якщо технічні норми (трудомісткість виробів, норми виходу продукції із сировини) перевищені значною чисельністю робітників на цьому підприємстві або на інших підприємствах галузі, то потужність визначається за прогресивними показниками і нормами.

Режим роботи підприємства визначається кількістю змін роботи обладнання, тривалістю зміни і сезонного періоду, кількістю годин роботи підприємства за місяць, квартал, рік; режим роботи визначається характером виробництва, який може бути дискретним, неперервним і сезонним.

Кваліфікаційний рівень робітників - чим він вищий, тим нижчою є трудомісткість одиниці продукції, відповідно, зростає продуктивність праці робітника, ефективніше використовується дійсний фонд робочого часу обладнання. Це позитивно впливає на зростання потужності.

Структура основних фондів. Величина виробничої потужності визначається питомою вагою активної частини основних фондів, оскільки саме ця частина впливає на обсяги випуску продукції. Доцільно не лише підтримувати оптимальне співвідношення між активною і пасивною частинами, а й всередині активної частини збільшувати частку прогресивного, сучасного і високопродуктивного обладнання.

1.4 Системи показників виробничої потужності

При обґрунтуванні виробничої програми виробничою потужністю важливо мати інформацію про рівень її використання на підприємстві. Тому для оцінки реального стану її використання потрібна система показників.

Як система показників в цілому, так і окремі з них повинні відповідати певним вимогам. У першу чергу кожний із показників, який входить до тієї чи іншої групи, має чітко визначене призначення в системі аналізу та використовується для оцінки одного із напрямів використання виробничих потужностей. Розглянемо методи розрахунку і призначення кожного із показників, які входять до тієї чи іншої групи та системи в цілому.

Серед показників першої групи слід виділити коефіцієнт використання проектної потужності (Кпп), який характеризує рівень використання введеної в дію нової потужності з метою досягнення стабільного випуску продукції, не нижчого, ніж передбаченого проектом рівня. Він визначається як відношення фактичного випуску продукції, передбаченого проектом, до величини проектної потужності в аналогічних одиницях.

Зовсім інше значення має коефіцієнт використання діючої виробничої потужності (Кдп). Він характеризує рівень використання діючої виробничої потужності, яка за величиною може значно відрізнятися від проектної. У свою чергу виробнича потужність поділяється на певні види, кожен з яких має різне значення при розв'язанні питань планування та організації виробництва. Рівень використання різних видів потужності необхідно розглядати окремо. Насамперед, потрібно оцінити рівень використання прийнятої середньорічної та фактичної виробничої потужності. Цей коефіцієнт можна отримати шляхом ділення планового або фактичного обсягу валової, товарної, реалізованої або чистої продукції на значення потужності відповідного виду.

Важливе значення для характеристики виробничої потужності підприємства має аналіз рівня її використання, а також характеристика його окремих підрозділів. За результатами такого аналізу можна судити про правильність вибору провідної ланки, за якою прийнята потужність підприємства, і про величину резервів збільшення випуску продукції окремими цехами. Рівень використання середньо - розрахункової або нормативної величини виробничої потужності характеризується коефіцієнтом нормативної величини потужності (Кнп).

Кнп = Вп/ Впн (1.4)

де Впн - розрахункова нормативна величина виробничої потужності.

За коефіцієнтом використання того чи іншого виду потужності можна оцінити резерви її поліпшення, а також ступінь напруженості планових завдань підприємства.

Об'єктивну оцінку цих резервів можна отримати за допомогою групи показників, які характеризують рівень використання обладнання. До них належать коефіцієнти змінності роботи обладнання, коефіцієнт завантаження обладнання та показник середнього часу роботи однієї машини.

Важливим етапом в аналізі використання виробничої потужності є оцінка ступеня рівномірності завантаження обладнання при заданому обсязі виробництва або при прийнятій потужності. Це завантаження дає уявлення про існуючий рівень пропорційності у виробничій потужності підрозділів та груп взаємозамінного обладнання. Для кількісної характеристики рівномірності завантаження обладнання існує коефіцієнт пропорційності (Кпр), який належить до другої групи показників. Він визначається як відношення кількості обладнання, зайнятого у виготовленні продукції (Спр), до загальної кількості встановленого обладнання (Свст).

Якщо Спр = Свст, то коефіцієнт пропорційності дорівнює коефіцієнту завантаження обладнання. У всіх інших випадках вони відрізняються за величиною.

Коефіцієнт пропорційності має деякі особливості. Так, якщо коефіцієнт змінності характеризує використання обладнання в часі, а коефіцієнт завантаження - ступінь використання дійсного фонду часу роботи обладнання при заданому обсязі виробництва, то коефіцієнт пропорційності характеризує рівномірність у роботі парку машин. За допомогою цього показника можна визначити, яка кількість встановленого обладнання у виробничому підрозділі може одночасно працювати при повній структурі парку машин та структурі машиномісткості заданої виробничої програми. Водночас він показує наскільки масштаб роботи відповідає встановленому обладнанню у певний момент.

Коефіцієнт змінності роботи обладнання і коефіцієнт завантаження обладнання значною мірою залежать від обсягу виробництва. Коефіцієнт пропорційності залишається незмінним при зміні обсягу виробництва. Не змінюється значення коефіцієнта пропорційності і тоді, коли збільшується загальна кількість обладнання в цехах і на ділянках без зміни його структури.

Визначивши за допомогою коефіцієнта пропорційності рівень пропорційності у виробничій потужності, можна встановити ту кількість машин, верстатів, які безперервно беруть участь у роботі, а також виявити ту частину обладнання, яка може бути вилучена з виробничого процесу або частково завантажена роботою. Найбільш доцільно використовувати таку формулу визначення коефіцієнта пропорційності (Кпр):

Кпр = Кзм.вст./ Кзм.н (1.5)

де Кзм. вст - коефіцієнт змінності роботи встановленого устаткування; Кзм.н - нормативний коефіцієнт змінності.

Важливе місце в аналізі рівня використання виробничої потужності посідають інтегральні вартісні показники. Вони утворюють третю групу показників і дають змогу оцінити вплив використання виробничої потужності на ефективність виробництва. Одним із таких показників є фондовіддача. Цей показник має прямий зв'язок із показниками, які вказують на рівень завантаження обладнання. Фондовіддача визначається за формулою:

Фв = ВП (ТП)/ Scр. (1.6)

економічний виробничий фондовіддача

де ВП (ТП) - обсяг валової (товарної) продукції підприємства, грн.; Sср - середньорічна вартість основних засобів, грн.

Ефективність використання активної частини основних засобів характеризує такий вартісний показник як випуск продукції в розрахунку на 1 грн. вартості обладнання. Цей показник може бути доповнений показником випуску продукції на одиницю обладнання. Він обчислюється як у вартісних, так і в натуральних одиницях. Показник у натуральних одиницях застосовується для оцінки використання виробничих потужностей ливарних., кувальних, зварювальних цехів. Особливу роль цей показник відіграє в міжзаводському аналізі, який проводиться з метою виявлення резервів поліпшення використання потужностей.

Дуже важливим показником с коефіцієнт, який характеризує ефективність використання заводських виробничих площ. Цей показник застосовується при оцінці рівня використання виробничої потужності тих підрозділів, величина потужності яких залежить насамперед від величини виробничих площ.

Таким чином, виробнича потужність, як економічна категорія, відображає виробничі відносини з метою використання організованої сукупності найбільш активного виду засобів праці - машин та обладнання для забезпечення максимального випуску продукції.

Отже, сутність виробничої потужності розкривається повністю лише тоді, коли її розглядають як функцію організованої сукупності засобів праці. Тоді вона буде не тільки характеризувати потенційну здатність випускати максимальну кількість продукції підприємством, але і їх економічний потенціал. Під впливом науково - технічного прогресу у розвитку техніки відбуваються значні якісні зміни. Вони знаходять своє відображення в ускладненні техніки, збільшенні її одиничної потужності. Створюються і впроваджуються великі системи машин, здатні значно підвищити ефективність оснащення підприємств і прискорити виробничий процес за рахунок його поточності, безперервності і гнучкості. У результаті цього виникають якісно нові можливості формування і зростання виробничих потужностей діючих підприємств.

2. Аналіз виробничої потужності на підприємстві в сучасних умовах

2.1 Оцінка стану особливості та ефективності використання основних засобів підприємства

У сучасних умовах ринкової економіки питання особливостей стану та підвищення ефективності використання основних засобів є одним з найважливіших та найболючіших у господарській діяльності підприємства. При вивченні значення кожного елемента основних засобів у виробничому процесі, фізичного та морального їх зносу, чинників, які впливають на ефективність використання і відтворення основних засобів, виявляються методи і прийоми, напрями, за допомогою яких можливо підвищити ефективність, що забезпечує зниження витрат виробництва і зростання продуктивності праці.

Провідними вітчизняними аналітиками приділена достатня увага оцінці ефективності використання основних засобів. Проте загальна методика аналізу не завжди дозволяє узагальнити результати досліджень і пов'язати їх з основними фінансовими показниками роботи підприємства. Тому, постає актуальна необхідність у нових підходах до економічного аналізу ефективності використання основних засобів підприємств, які включають в себе низку питань: аналіз економічної суті основних засобів, його змісту, властивостей, структури, стану, прогнозування, ефективності використання, а також його впливу на основні фінансові показники роботи підприємства.

Розглядаючи завдання аналізу стану та ефективності використання основних засобів, можна виділити основні його пріоритетні напрями:

* вивчення складу, структури, руху та технічного стану основних засобів;

* дослідження забезпеченості підприємства основними засобами;

* оцінка ефективності використання основних засобів;

* визначення та розрахунок кількісного впливу факторів на ефективність використання основних засобів;

* виявлення та розрахунок розміру резервів підвищення ефективності; використання основних засобів.

Для продуктивного та якісного аналізу основних засобів визначають структурні зміни в їх складі, а також показники руху основних засобів (коефіцієнти оновлення та вибуття основних засобів), технічного стану (коефіцієнти спрацювання та придатності), забезпеченості підприємства основними засобами (фондоозброєність праці, технічна озброєність праці, електро - енергоозброєність праці).

Для кількісної характеристики ефективності використання основних засобів при аналізі розраховують показники фондорентабельності, фондовіддачі, фондомісткості, які порівнюються за ряд звітних періодів. При цьому визначаються темпи і напрями зміни показників. Основну увагу при дослідженні ефективності використання основних засобів необхідно приділити факторному аналізу.

На мою думку, не слід виділяти лише показники фондорентабельності та фондовіддачі при оцінці ефективності використання основних засобів. Необхідно розраховувати і показники чистої та валової доданої вартості на 1 грн. основних засобів, оскільки ці показники вказують на рівень не тільки чистого прибутку, а й суми чистого прибутку та фонду заробітної плати і амортизаційних відрахувань на 1 грн. основних засобів. Крім цього, діюча методика аналізу ефективності використання основних засобів не в повній мірі досліджує вплив показників руху, структури, технічного стану та забезпеченості основними засобами на показники ефективності їх використання.

Варто підкреслити, що одним із перспективних способів, які використовуються в економічному аналізі для визначення ефективності використання основних засобів є аналітичне групування. Цей спосіб застосовується для виявлення взаємозв'язку і взаємозалежності між показниками, явищами для виявлення закономірностей їх зміни. За допомогою аналітичного групування встановлють взаємозв'язок між показниками, що характеризують стан основних засобів, та показниками ефективності їх використання, а також розрахований кількісний вплив кожного з них на результативні показники.

Проблема ефективності використання основних засобів полягає в тому, що потенціал екстенсивних факторів підвищення ефективності використання основних засобів вже вичерпано; низькі темпи оновлення основних засобів обумовлені нестачею у суб'єкта господарювання власних фінансових ресурсів та високою вартістю новітньої техніки. Тому, проблема удосконалення ефективності використання основних засобів стає одним із пріорітетних напрямів стратегічної політики підприємства.

Напрями підвищення ефективності використовування основних виробничих фондів мають матилокальний для підприємства характер, зокрема:

1. Підвищення якості сировини, маючи на увазі збільшення кількості корисних речовин в сировині і його технологічність, можливості видобутку продукту. З підвищенням якості сировини вихід товарної продукції підвищується, а при тих самих діючих основних виробничих фондах підвищується фондовіддача. З урахуванням досягнень вітчизняної і зарубіжної практики це дозволяє збільшити фондовіддачу на 20 - 25%.

2. Зменшення втрат корисних речовин у відходах. Промислова утилізація відходів на місці їх виникнення дозволяє збільшити об'єми продукції до 20%, а фондовіддачу на 10 - 15%.

3. Впровадження досягнень сучасного науково - технічного прогресу і, в першу чергу, безвідходних, маловідхідних, ресурсозберігаючих технологій і техніки для їх здійснення. Це збільшує вихід продукції з того ж об'єму переробленої сировини і фондовіддачу. Сюди можна віднести впровадження нових систем автоматизованого управління основними виробничими фондами.

Отже, дослідження необхідності аналізу стану та ефективності використання основних засобів підприємства показує, що він є важливим для покращення технічної озброєності підприємств, впровадження нових машин та механізмів, модернізації діючого обладнання, підвищенні рівня механізації та автоматизації виробничих процесів, що дозволить покращити структуру виробничих фондів та фінансовий стан підприємства.

2.2 Проблеми формування та використання виробничих потужностей в Україні

Головним завданням розвитку економіки України на сучасному етапі є забезпечення сталого економічного зростання країни. У його здійсненні важливе значення має промисловість як інвестиційна сфера, яка впливає на інтенсивний розвиток інших галузей та виробництв. Відповідно особливої актуальності набуває проблема підвищення ефективності використання виробничого потенціалу промисловості та її виробничих потужностей як елемента цього потенціалу. Успішне вирішення цієї проблеми потребує посилення економічних методів управління процесами створення і використання виробничих потужностей підприємств і галузей народного господарства. Такі обставини залишають гострою потребу створення економічного механізму формування та оцінювання потужності підприємств і галузей промисловості, яка передбачає врахування взаємозв'язку величини і рівня використання виробничих потужностей з витратами на виробничі ресурси.

Проблема вимірювання виробничої потужності промислових підприємств здебільшого є актуальною з огляду на те, що більшість виробничих систем виготовляє декілька продуктів, в процеси виробництва, у продукти та в технології вносять постійні зміни, інколи радикальні, відбувається неперервна зміна цін використовуваних засобів виробництва, домінують показники обслуговування, акцептовані клієнтами тощо [16, с. 110].

Визначальним моментом планування діяльності підприємства є розроблення виробничої програми, тобто обґрунтування обсягу виготовлення продукції, конкретної номенклатури й асортименту відповідно до потреб ринку. Виробнича програма визначає необхідний обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю вимогам плану продажу.

Відповідна виробнича програма підприємства повинна пройти ресурсне обґрунтування, тобто відповідно до огляду можливостей її виконання вона має бути узгодженна з необхідними виробничими потужностями, трудовими, матеріальними та інвестиційними ресурсами. З переходом до ринкових відносин, підприємства перестали розраховувати показники наявності та використання виробничої потужності, а такі категорії як «виробнича потужність» та «коефіцієнт використання виробничої потужності» вважались непотрібними атрибутами директивної економіки. Головним завданням було навчитись адаптуватись до змін ринкової кон'юнктури, реагуючи на різну динаміку цін, попиту споживачів та дії конкурентів, а питання завантаження виробничої потужності відійшли на другий план. Подальший розвиток трансформаційних процесів вітчизняної економіки повертається до проблем управління виробничими потужностями з врахуванням нових методів та принципів господарювання. Для вітчизняних підприємств можна виділити такі напрями практичного використання показників виробничої потужності: забезпечення цілеспрямованості та ефективності технічних, організаційно - технологічних та, особливо економічних видів діяльності; управління собівартістю продукції, доходами та прибутком підприємств; оцінювання вільних потужностей, резервів та вузьких місць з метою мобілізації прихованих резервів та ліквідації «вузьких місць»; завдання модернізації, нового будівництва, розширення, реконструкції та технічного переозброєння підприємства лише тоді вирішуються ефективно, коли ретельно прораховується та враховуються його виробничі можливості у трудовому, натуральному та вартісному виразах; профілактика можливого банкрутства підприємства шляхом підтримування оптимального та раціонального балансу, недопущення невідповідності між його активами та доходами; об'єктивне оцінювання верхньої межі нормативної ринкової вартості підприємства.

Але також можна виділити основні причини обмеженого використання показників виробничої потужності в практиці управління ефективністю роботи підприємства:

1. Не існує єдиного підходу до розуміння категорії «виробнича потужність».

2. Різноманіття показників потужності, відсутність чіткої класифікації, яка б полегшила розробку системи обліку та звітності за потужностями, значно обмежують їх використання на практиці.

3. Не розуміння понять розміру та потужності при оцінюванні виробничого масштабу підприємства.

4. Відсутність точного одновимірного значення. Для повної характеристики потужності підприємства необхідно використовувати як мінімум три групи різнопланових показників.

5. Проблеми оцінювання виробничих можливостей. Оцінювання виробничих можливостей - це комплексна проблема, для вирішення якої повинні залучатись всі основні служби підприємства - інженерна, технологічна, економічна, бухгалтерська, маркетингова та ін.

6. Складність організації розрахунку виробничої потужності. Організація розрахунку виробничої потужності на підприємстві вимагає значних витрат часу та коштів. Вихідні дані для виконання такої робити необхідно збирати, аналізуючи проектну, економічну, технічну та фінансову документацію.

Основне завдання аналізу використання виробничих потужностей підприємств полягає в тому, щоб визначити можливий або дійсний стан їх використання при формуванні виробничих програм і обсягів виробництва на певний момент і період часу.

Нині в Україні рівень використання виробничих потужностей підприємств у більшості галузей економіки, і передовсім у промисловості, становить менше за 50%, а проектні потужності, як правило, своєчасно (у нормативні строки) не освоюються.

Аналіз діяльності вітчизняних підприємств засвідчує, що їх ефективне функціонування неможливе без розрахунку показників виробничої потужності. Вирішення цієї проблеми дозволить підприємствам вдосконалити процес управління собівартістю продукції та її ціноутворенням, оцінювання вільних потужностей, резервів та вузьких місць з метою мобілізації прихованих резервів та ліквідації «вузьких місць» тощо.

Варто лише наголосити, що для докорінного поліпшення рівня використання наявних потужностей для переважної більшості підприємств потрібно якомога швидше подолати спад виробництва, стабілізувати й поступово нарощувати обсяг виробництва конкурентоспроможності продукції, яка користується попитом на вітчизняному та світовому ринках.

Тож перед науковцями стоїть завдання вирішення проблеми оцінювання виробничих можливостей та розробки відповідної інформаційної бази, яка б дозволила оперативно та достовірно управляти виробничою потужністю промислових підприємств.

2.3 Аналіз виробничих потужностей вітчизняних підприємств

Хлібопекарська промисловість України є однією з основних галузей харчової промисловості, яка за виробничими потужностями, механізацією технологічних процесів, асортиментом спроможна забезпечити населення різними видами хлібних виробів. Стаціонарні хлібопекарські підприємства мають важливе значення для підтримки соціальної стабільності в суспільстві. Своєю продукцією, яка була, є і залишається продуктом номер один, вони забезпечують всі верстви населення та бюджетні організації.

Виходячи з цього, мною був проведений аналіз виробничої потужності підприємства ПАТ «Київхліб». Основним напрямком діяльності підприємства є випічка хлібо-булочних та кондитерських виробів.

Це підприємство впевнено отримує позицію лідера на столичному хлібопекарному ринку. Мешканці столичного регіону кожен день мають отримувати свіжий хліб. Саме тому впевнено працюють десять потужних хлібокомбінатів підприємства.

Виробничі потужності по хлібобулочним виробам використовувались у 2011 році на 70,5% проти 78,4% у 2010 році, а саме:

Хлібобулочний цех 72 % проти 80,7 % у 2010 році

Булочний цех 65,5 % проти 64,6 % у 2010 році

Бараночні вироби 17,7 % проти 21,6 % у 2010 році

Аналіз трудового потенціалу показав, що фонд оплати праці у 2011 році збільшився проти 2010 року на 1054,7 тис. грн. або на 24,9%. Питома вага фонду основної заробітної плати (оплата за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами) в фонді оплати праці складає 50,8% (в 2010 році 50,3%), фонду додаткової заробітної плати - 38,7% ( в 2010 році - 42,8%), інших заохочувальних та компенсаційних виплат 10,5% (в 2010 році - 6,9%) [18].

В звітному періоді в середньому одним працівником відпрацьовано більше на 1,9 дні або на 17 людино - годин.

Поряд з цим в звітному періоді має місце зменшення на 1,3 дні кількості вихідних днів.

Це пояснюється більш стабільною і ритмічною роботою цеху виробництва булочних виробів та цеху виробництва кондитерських і бараночних виробів.

В звітному періоді зменшились на 0,7 людино - днів відпустки, на 0,2 людино - дні неявки з дозволу адміністрації, на 1,0 людино - день відпустки з навчання.

Збільшились на 1,3 людино - дні втрати робочого часу з причин тимчасової непрацездатності, це пояснюється збільшенням захворюваності працюючих та зниженням імунітету населення.

Обсяг продукції в порівняних цінах в звітному році знизився на 12,0% проти минулого року. Продуктивність праці за 2011 рік склала 55383 грн., що на 13,7% або на 8763 грн. менше проти 2010 року.

Аналіз складу майна показав що основний капітал підприємства використовується не повною мірою.

За рахунок збільшення основних засобів у 2011 році величина основних засобів на одного працюючого зросла в 2,5 рази проти 2010 року.

Виробничі потужності у 2010 році використовувались на 78,4%, у 2011 році на 70,5%.

В цілому підприємство має високі показники оборотності ТМЦ, що свідчить з одного боку - про добре налагоджені взаємовідносини з постачальниками і споживачами в частині відвантаження матеріалів і готової продукції.

Аналіз фінансовий результатів показав, що доход від реалізації продукції у 2011 році зменшився порівняно з 2010 роком на 5019,2 т.грн. Собівартість реалізованої продукції зменшилась на 5226,4 тис.грн., а валовий прибуток збільшився на 207,2 тис грн., але проти 2010 року зросли витрати. Такі негативні тенденції як зменшення реалізації продукції, збільшення витрат вплинули на отримання прибутку, який у 2011 році склав 454,6 тис.грн, що на 430,9 тис.грн. менший проти 2010 року.

При аналізі фінансово - господарської діяльності підприємства встановлено, що в 2011 р. в порівнянні з 2010 р. обсяг виробництва продукції зменшився в 8,3 рази або на 6288 тис.грн. Відповідно зменшився і обсяг реалізації продукції, відповідно, в 8,6 рази або на 6472,1 тис.грн.

В 2010 році хлібокомбінат одержав валовий прибуток в розмірі 5601,2 тис.грн., результат від реалізації в цьому періоді склав 41205,8 тис.грн. В 2011 році відповідно 5808,4 тис.грн. і 36186,6 тис.грн. Тобто спостерігається тенденція до зниження цих показників, але за рахунок збільшення реалізації продукції на експорт у 2011 році підприємство збільшило валовий прибуток.

Витрати на виробництво продукції в 2010 р. склали 35604,6 тис.грн., в 2011 р. 30378,2 тис.грн.

Розмір власного капіталу за період, що аналізується, збільшився на 15,4 тис.грн. в результаті збільшення фондів власних коштів. Розрахунки з кредиторами за товари, роботи і послуги, строк сплати яких не настав, в 2011 році збільшилась на 1500,00 тис.грн., короткострокові зобов'язання зменшились на 169,3 тис.грн.

Власні обігові активи визначаються як різниця між обіговими засобами та кредиторською заборгованістю і показує, в якому розмірі обігові активи покриваються довгостроковими джерелами коштів. Питома вага власних обігових коштів в активах підприємства на 01.01.2012 р. становить -18% (при нормативному значенні 30%). Це означає, що активи підприємства повністю фінансуються за рахунок позикового капіталу.

В структурі дебіторської заборгованості на 01.01.2012 р. відбувається зменшення на 117,3 тис.грн.

Загальний обсяг кредиторської заборгованості зменшився на 411,4 тис.грн. При цьому аналіз змін в структурі даного виду заборгованості показав, що на 01.01.2011 р. зменшилась заборгованість за товари, роботи, послуги на 567,2 тис.грн., збільшилась кредиторська заборгованість з одержаних авансів - 66,9тис.грн.

На основі проведеного аналізу для підвищення ефективності роботи підприємства, а саме булочного цеху, запропоновані такі заходи:

Реконструкція булочного цеху, а саме заміна двох печей ФТЛ - 2 на сучасну тунельну піч та міні пекарню з двома ротаційними печами Словацької фірми Гостол. В результаті даної реконструкції проектна потужність булочного цеху становить 23 т/добу. Заміна обладнання в булочному цеху дасть можливість скорочення енерговитрат, покращення умов праці, можливість швидкого реагування на зміну попиту.

Зміну асортименту булочного цеху на вироби, які за даними маркетингових досліджень, найбільш користуються попитом серед населення.

Виробничу потужність мають підприємства і їх підрозділи, яка характеризує їх потенційні можливості виготовляти максимальну кількість продукції на певний момент часу при досягнутому рівні освоєння техніки і технології працюючими.

Наведені фактори, які впливають на величину і використання виробничих потужностей є важливим інструментом організації їх нарощування і використання з метою забезпечення вирішення поточних і ефективних завдань, пов'язаних з випуском продукції, яка користується попитом у споживачів.

Застосування системи показників для проведення аналітичної оцінки використання виробничих потужностей діючих підприємств дає змогу отримати інформацію, на основі якої можна провести комплексний аналіз використання виробничої потужності підприємства і його підрозділів, встановити черговість проведення заходів щодо поліпшення використання виробничої потужності та розробити ефективні шляхи реалізації резервів виробничої потужності.

Ефективне використання виробничих потужностей діючих підприємств може бути досягнуто шляхом використання наявних резервів, пов'язаних з регулюванням пропорцій величини їх пропускної спроможності. Використання цих резервів дає змогу домогтися значного збільшення випуску продукції діючими підприємствами при значній економії матеріальних і фінансових ресурсів.

На основі даних була розрахована виробничої потужність підприємства є випічка хлібо - булочних та кондитерськи виробів ПАТ «Київхліб». За результатами аналізу фінансово - виробничого стану, можна зробити висновок про те, що досліджуване підприємство знаходиться в стабільному фінансовому стані. Оцінюючи динаміку розрахованих показників, представляється можливим, дати позитивну оцінку їх зміні. Така динаміка показників засвідчує наявність позитивних змін у фінансово - господарській діяльності досліджуваного підприємства. А отже, існують всі передумови для підтримки лідируючих позицій на ринку. Для підприємства важливим є утримання своєї репутації як надійної, тому вона повинна підтверджувати довіру покупців якістю продукцію.

3. Перспективи вдосконалення виробничої потужності на підприємствах

3.1 Шляхи поліпшення використання основних фондів і виробничої потужності на промисловому підприємстві

Одним з найбільш важливих завдань розвитку промисловості є забезпечення виробництва насамперед за рахунок підвищення його ефективності і більш повного використання внутрішньогосподарських резервів. Для цього необхідно раціональніше використовувати виробничі потужності.

Збільшення обсягів виробництва промислової продукції досягається за рахунок:

1) запровадження в дію основних фондів і виробничих потужностей;

2) поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей.

Приріст основних фондів і виробничих потужностей промисловості, її галузей і підприємств досягається завдяки новому будівництву, а також реконструкції і розширенню діючих підприємств.

Реконструкція і розширення діючих фабрик і заводів, будучи джерелом збільшення основних фондів і виробничих потужностей підприємств, одночасно дозволяють краще використовувати наявний у промисловості виробничий апарат.

Вирішальну частину приросту продукції в цілому по промисловості одержують із діючих основних фондів і виробничих потужностей, що в кілька разів перевищують щорічно введені нові фонди і потужності.

Діючі промислові підприємства нашої країни мають у своєму розпорядженні основні виробничі фонди на загальну суму 140 млрд. грн.

Одним з найважливіших завдань підвищення ефективності використання капітальних вкладень і основних фондів є своєчасне впровадження в експлуатацію нових основних фондів і виробничих потужностей, швидке їхнє освоєння. Скорочення термінів впровадження в експлуатацію нових фабрик і заводів дозволяє швидше одержати потрібну для народного господарства продукцію з технічно більш досконалих основних фондів, прискорити їхній оберт і тим самим сповільнити настання морального зносу основних фондів підприємств, підвищити ефективність суспільного виробництва в цілому.

Поліпшення використання діючих основних фондів і виробничих потужностей промислових підприємств, у тому числі знову впроваджених в експлуатацію, може бути досягнуте завдяки:

1) підвищенню інтенсивності використання виробничих потужностей і основних фондів;

2) підвищенню екстенсивності їх навантаження. Більш інтенсивне використання виробничих потужностей досягається насамперед за рахунок технічного вдосконалювання останніх.

а) Практика промислових підприємств показує, що тут відбувається процес збільшення одиничної потужності устаткування:

- у верстатах, машинах і агрегатах зміцнюються найбільш відповідальні деталі і вузли;

- підвищуються основні параметри виробничих процесів (швидкість, тиск, температура);

- механізуються й автоматизуються не тільки основні виробничі процеси й операції, але і допоміжні і транспортні операції, що нерідко стримують нормальний перебіг виробництва і використання устаткування; застарілі машини модернізуються і замінюються новими, більш досконалими.

Інтенсивність використання виробничих потужностей підвищується також шляхом вдосконалювання технологічних процесів; організації безперервно - потокового виробництва на базі оптимальної концентрації виробництва однорідної продукції; вибору сировини, його підготування до виробництва відповідно до вимог заданої технології і якості продукції, що випускається; ліквідації штурмівщини і забезпечення рівномірної, ритмічної роботи підприємств, цехів і виробничих дільниць, проведення сукупності інших заходів, що дозволяють підвищити швидкість обробки предметів праці і забезпечити збільшення виробництва продукції за одиницю часу, устаткування або на 1 кв. м виробничої площі.

Отже, інтенсивний шлях використання виробничої потужності діючих підприємств включає технічне їх переозброєння, підвищення темпів відновлення основних фондів. Досвід роботи ряду галузей промисловості показує, що швидке технічне переоснащення діючих фабрик і заводів особливо важливе для тих підприємств, де має місце більш значний знос основних фондів.

б) Поліпшення екстенсивного використання виробничої потужності припускає, з одного боку, збільшення часу роботи діючого устаткування за календарний період (протягом зміни, доби, місяця, кварталу, року) і з іншого боку, збільшення кількості і питомої ваги діючого устаткування у структурі всього устаткування, наявного на підприємстві й у його виробничій ланці.

Резерви збільшення часу роботи обладнання у всіх галузях промисловості достатньо великі. Збільшення часу роботи устаткування досягається за рахунок:

1) постійної підтримки пропорційності між виробничими потужностями окремих груп устаткування на кожній виробничій дільниці, між цехами підприємства в цілому, між окремими виробництвами усередині кожної галузі промисловості, між темпами і пропорціями розвитку галузей промисловості і всього народного господарства;

2) поліпшення догляду за основними фондами, дотримання передбаченої технології виробництва, удосконалювання організації виробництва і праці, що сприяє правильній експлуатації устаткування, недопущенню простоїв і аварій, здійсненню своєчасного і якісного ремонту, що скорочує простої устаткування в ремонті й збільшує міжремонтний період;

3) проведення заходів, що підвищують питому вагу основних виробничих операцій у затратах робочого часу, скорочення сезонності в роботі підприємств ряду галузей промисловості, підвищення змінності роботи підприємств.

Відомо, що на підприємствах крім діючих верстатів, машин і агрегатів частина устаткування знаходиться в ремонті і резерві, а частина - на складі. Своєчасний монтаж невстановленого устаткування, а також запровадження в дію усього встановленого устаткування за винятком частини, що знаходиться в плановому резерві і ремонті, значно покращує використання основних фондів.

В усіх галузях промисловості є великі можливості, що дозволяють поліпшити використання основних фондів, а, особливо, металорізного устаткування. Більш 50% усіх металорізних верстатів знаходиться в немашинобудівних і навіть у непромислових галузях народного господарства, де вони використовуються гірше, ніж у машинобудуванні.

У машинобудуванні важливим напрямком поліпшення використання устаткування є підвищення змінності використання устаткування. В даний час коефіцієнт змінності в машинобудівній промисловості становить менше 1,4, тобто біля 70% від двозмінної роботи. Підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування до 1,75 - 1,8 дозволить збільшити виробництво продукції з одиниці устаткування приблизно на 25%.

Вирішуючи завдання підвищення коефіцієнту змінності роботи устаткування, необхідно насамперед мати на увазі, що основне устаткування на багатьох підприємствах машинобудування використовується не цілком головним чином через дефіцит робочої сили.

На успішне вирішення проблеми поліпшення використання основних фондів, виробничих потужностей і зростання продуктивності праці значно впливає створення великих виробничих об'єднань. Разом із цим необхідно більше уваги звернути на розвиток спеціалізації виробництва і технічного переозброєння діючих підприємств, виведення із цих підприємств невластивої їхньому профілю продукції, створення спеціалізованих промислових об'єктів в тяготіючих до великих індустріальних центрів невеликих і середніх містах, де є резерви робочої сили.

Проводячи курс на розвиток спеціалізації діючих підприємств, слід мати на увазі, що це спрощує їхню виробничу структуру, вивільнює робочу силу з допоміжних і обслуговуючих підрозділів, комплектує тим самим другі зміни основних цехів і підвищує коефіцієнт змінності.

...