Ефективність виробництва зернових культур

Размещено на http://www.allbest.ru/

1. Теоретико-методичні основи економічної ефективності виробництва зернових культур в Україні

1.1 Поняття та зміст економічної ефективності сільськогосподарського виробництва

Основною метою економічної стратегії розвитку агропромислового комплексу України є неухильне піднесення матеріального рівня життя населення. Досягнення цієї мети вимагає насамперед вирішення продовольчої проблеми на основі підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. Тому основне завдання сільського господарства полягає в забезпеченні подальшого зростання і сталості виробництва для повнішого задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості -- в сировині.

На сучасному етапі проблема підвищення ефективності агропромислового виробництва є визначальним фактором економічного і соціального розвитку суспільства [1].

Ефективність виробництва як економічна категорія відображує дію об'єктивних економічних законів, яка проявляється в результативності виробництва. Вона є тією формою, в якій реалізується мета суспільного виробництва. Економічна ефективність показує кінцевий корисний ефект від застосування засобів виробництва і живої праці, а також сукупних їх вкладень.

У зв'язку з цим необхідно розрізняти такі поняття, як ефект і економічна ефективність. Ефект -- це результат тих чи інших заходів, які проводяться в сільськогосподарському виробництві. Він характеризується підвищенням урожайності культур та продуктивності худоби і птиці.

Економічна ефективність виробництва визначається відношенням одержаних результатів до витрат засобів виробництва і живої праці [2]. Ефективність виробництва -- це узагальнююча економічна категорія, якісна характеристика якої відображується у високій результативності використання живої і уречевленої у засобах виробництва праці. Як економічна категорія ефективність виробництва нерозривно пов'язана з необхідністю дедалі повнішого задоволення матеріальних і культурних потреб населення України.

Тому підвищення ефективності суспільного виробництва характеризується збільшенням обсягів сукупного продукту та національного доходу для задоволення потреб безпосередніх виробників і суспільства в цілому при найменших сукупних витратах на одиницю продукції [3].

Сільське господарство має свої специфічні особливості. Зокрема, в сукупності факторів досягнення високоефективного господарювання особливого значення набуває земля як головний засіб виробництва, а в тваринництві -- продуктивна худоба. Тому оцінка корисного ефекту в сільськогосподарському виробництві завжди стосується і співвідноситься до земельної площі або продуктивної худоби [4].

Як зазначає Мацебора В. І., економічна ефективність сільськогосподарського виробництва означає одержання максимальної кількості продукції з 1 га земельної площі при найменших затратах праці і коштів на виробництво одиниці продукції. Ефективність сільського господарства включає не тільки співвідношення результатів і витрат виробництва, в ній відбивається також якість продукції і здатність її задовольняти певні потреби споживача. При цьому підвищення якості сільськогосподарської продукції вимагає додаткових затрат живої і уречевленої праці.

Сільське господарство має великий економічний потенціал, насамперед значний обсяг діючих виробничих фондів. Тому поліпшення їх використання є одним із найважливіших завдань, вирішення якого сприяє підвищенню ефективності сільськогосподарського виробництва. Рівень ефективності, що виражається відношенням маси вироблених продуктів до трудових затрат, об'єктивно спрямовується до свого максимуму, оскільки рівень здібностей працівників невпинно зростає, а умови сільськогосподарського виробництва під впливом науково-технічного прогресу постійно вдосконалюються [5].

Підвищення економічної ефективності забезпечує зростання доходів господарств, що є основою розширення і вдосконалення виробництва, підвищення оплати праці та поліпшення культурно-побутових умов працівників галузі. Проблема піднесення ефективності сільськогосподарського виробництва полягає в тому, щоб на кожну одиницю витрат (матеріальних, трудових і фінансових) досягти суттєвого збільшення обсягу виробництва продукції, необхідної для задоволення матеріальних і культурних потреб суспільства.

Підвищення ефективності сільського господарства має народногосподарське значення і є вирішальною передумовою прискореного розвитку агропромислового комплексу і дальшого зростання результативності економіки України [6].

Економічну ефективність виробництва можна вивчати на різних рівнях. Тому виділяють; народногосподарську економічну ефективність сільського господарства; економічну ефективність сільськогосподарського виробництва; економічну ефективність окремих галузей сільського господарства; економічну ефективність виробництва колективних і державних сільськогосподарських підприємств, селянських (фермерських) господарств, міжгосподарських підприємств і об'єднань, а також їх внутрішньогосподарських підрозділів; економічну ефективність виробництва окремих культур, продуктів, операцій тощо; економічну ефективність агротехнічних заходів, впровадження досягнень науки і передової практики.

Для оцінки економічної ефективності виробництва та її виміру застосовують критерій, який зумовлюється дією економічних законів і характеризує ефективність з якісного боку. В науковому розумінні критерій -- це властивість і якість ефективності, що відображує найістотнішу його суть і є основним принципом оцінки.

Тому вихідним критерієм народногосподарської ефективності виробництва є обсяг національного доходу з розрахунку на душу населення при найменших затратах живої і уречевленої праці. Збільшення обсягів національного доходу характеризує кінцевий корисний ефект від застосування сукупних вкладень засобів виробництва і живої праці.

Основний критерій економічної ефективності відображує головну мету виробництва і може використовуватися на всіх рівнях. Але при вивченні ефективності окремих галузей народного господарства даний критерій може набувати більш конкретних форм з урахуванням характеру і особливостей виробництва. У зв'язку з цим критерієм економічної ефективності сільськогосподарського виробництва є збільшення маси чистої продукції при найменших затратах живої і уречевленої праці на її одиницю.

Як економічна категорія критерій ефективності відображує основну мету виробництва, суть якої полягає в нерозривній єдності кількісної і якісної оцінки. Ефективність виробництва з кількісного боку характеризується системою економічних показників, між якими повинна бути відповідність щодо змісту та методики обчислення.

Для досягнення максимального збільшення виробництва видів сільськогосподарської продукції треба визначити раціональні нормативи витрат відповідних виробничих ресурсів (насіння, добрив, кормів та ін.), необхідні витрати на підвищення якості і одержання екологічно чистої продукції, а також на охорону навколишнього середовища. При цьому економічну ефективність сільськогосподарського виробництва необхідно вивчати у відповідності з вимогами економічних законів, що його регулюють, і виробничими відносинами, в межах яких розвиваються різноманітні форми власності і види господарювання [7].

Загалом зернові культури вирощують у всіх регіонах.

Попит на зерно перебуває у прямій залежності від його пропозиції, оскільки він формується переважно від надходження зерна з урожаю та незначною мірою від перехідних запасів на початок маркетингового року.

В Україні виробництво зерна зосереджене в зонах Лісостепу і Степу, на частку яких припадає відповідно 40 та 46 % валових зборів зерна, і лише близько 14% зерна виробляється на Поліссі. Основними зерновими культурами в Лісостепу і Степу є озима пшениця, ярий ячмінь, кукурудза. На Поліссі переважають озима пшениця, ярий ячмінь, озиме жито [8].

Держстатслужба оприлюднила на власному сайті звіт про хід збирання врожаю сільськогосподарських культур, за яким станом на 1 жовтня поточного року було зібрано 43,5 млн т зерна з площі 11,4 млн га за середньої урожайності 38,2 ц/га. Найбільше було зібрано пшениці, а саме 24,9 млн т, ячменю -- 9,4 млн т, кукурудзи -- 7 млн т. Загалом, якщо темпи збирання врожаю зберігалися на рівні минулого року, то обсяги вирощування зерна перевищили торішні на 15%, а врожайність зросла на 4,7 ц/га.

За даними органів державної статистики в Україні щороку споживається близько 3,5 млн. тонн. борошна, більше 2,4 млн. тонн хліба та хлібобулочних виробів, 100 тис. тонн макаронних виробів та 250 тис. тонн крупів, близько 400 тис. тонн борошнистих кондитерських виробів. Для виробництва цієї кількості хлібних продуктів використовується понад 4,5 млн. тонн продовольчого зерна.

Решта фактичного фонду споживання зерна населенням - це в основному перехідні залишки, по яких відсутня статистична звітність, та зерно, одержане населенням у рахунок натуральної оплати праці і орендної плати за земельні та майнові паї. Площа збирання врожаю становить 14,7 млн га, що значно менше торішнього. Різниця припадає на територію окупованого Криму, а також окремі райони Донецької та Луганської областей, де збір врожаю неможливий [9].

Вітчизняний внутрішній ринок насичений зерном. Річна норма споживання продуктів переробки зерна на душу населення торік становила 108,4 кг, що на 7% перевищує її раціональні показники. Ситуація поточного року мало чим відрізнятиметься від попереднього.

На рисунку 1 можна спостерігати динаміку зміни площі посівів зерна, урожайності та валового збору зерна в Україні з 2000 по 2014 рік.

Рис. 1.1 Динаміка виробництва зерна в Україні з 2000 по 2014 роки

*Джерело: Держстатслужба України

Аналізуючи дані рисунку 1, можна сказати, що валовий збір зерна є найбільшим за останні 14 років - 64,4 млн. т, а урожайність зросла на 1,1 ц/га, що також є позитивним явищем. Попередні прогнози профільного міністерства щодо збирання зерна не перевищували 60 млн т.

Таку ж цифру озвучує Міністерство економічного розвитку і торгівлі. Навіть за такого фактичного валового виробництва зерна його вистачить для внутрішніх потреб та експорту на зовнішні ринки [10].

Враховуючи перехідні запаси зерна початку нового маркетингового року (6,9 млн т), можливий імпорт до 240 тис. т, загальна пропозиція зерна на внутрішньому ринку у 2014-2015 роках становитиме 71 млн т. При цьому для задоволення внутрішніх потреб необхідно близько 27,4 млн т, у тому числі продовольче споживання понад 6,6 млн т, насіннєвий фонд -- 3 млн т, потреби тваринництва -- 16,3 млн т, нехарчової переробки -- до 1,5 млн т. Крім цього, можливі втрати оцінюються у межах 1,6 млн т.

Зернове виробництво постійно перебуває під впливом двох найбільш впливових факторів: природного і економічного. Відсутність ефективної державної підтримки поглиблює дію природного фактора. Зокрема, при потребі коштів для державного регулювання цін на зерно в обсязі 1 млн. грн. (для закупівлі в державний продовольчий резерв не менше 1,5 млн. тонн зерна з метою здійснення інтервенційних операцій) [11].

1.2 Показники економічної ефективності та методика їх визначення

Для обґрунтування напрямів та виявлення резервів підвищення ефективності виробництва зерна необхідно здійснити оцінку різних явищ, що відбуваються в цій галузі. Але на основі одного критерію цього зробити не можна. Тому потрібні конкретні показники, що відображують вплив різних факторів на процес виробництва. Лише система показників дає змогу провести комплексний аналіз і зробити правильні висновки щодо напрямів та резервів підвищення економічної ефективності виробництва.

В ефективності виробництва відображається вплив комплексу взаємопов'язаних факторів, що формують її рівень і визначають тенденції розвитку. Для оцінки економічної ефективності сільськогосподарського виробництва використовують відповідний критерій і систему взаємопов'язаних показників, які відбивають вимоги економічних законів і характеризують вплив різних факторів [12].

Економічна ефективність сільськогосподарського виробництва визначається як народногосподарська ефективність, економічна ефективність галузей і виробництва окремих продуктів, а також господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і окремих заходів. Залежно від цього використовують різні економічні показники, що повинні бути органічно взаємопов'язані і відповідати критерію ефективності. Вони не можуть бути єдиними для оцінки рівня народногосподарської ефективності, окремих галузей і видів продукції, агротехнічних і організаційно-економічних заходів, впровадження науки і передової практики.

При оцінці економічної ефективності сільськогосподарського виробництва на підприємствах необхідно правильно визначити систему взаємопов'язаних показників, які повинні більш ефективно відбивати її рівень [13].

Для цього широко використовуються як натуральні, так і вартісні показники. Натуральні показники виходу продукції з урахуванням її якості є вихідними при визначенні економічної ефективності сільськогосподарського виробництва. В умовах вільної підприємницької діяльності і ринкових відносин підвищується роль вартісних показників, які повніше враховують розвиток товарно-грошових відносин і сприяють зміцненню товарної форми економічних зв'язків та господарського розрахунку.

Розвиток зернового господарства відбуваються на основі підвищення економічної ефективності виробництва зерна. За цих умов забезпечується збільшення валової і товарної продукції зернових культур, зміцнюється матеріально-технічна база галузі.

Економічна ефективність виробництва зерна характеризується системою таких показників: урожайність, затрати праці на 1 ц зерна або виробництво зерна в розрахунку на 1 люд.-год., собівартість 1 ц зерна, ціна реалізації 1 ц зерна, прибуток в розрахунку на 1 ц продукції, на 1 люд.-год., на 1 га посівної площі, рівень рентабельності [14].

За кількісним співвідношенням валового збору зерна до витрат на його виробництво або урожайність до витрат на 1 га посіву визначають рівень економічної ефективності виробництва зерна. Слід відзначити, що різні зернові культури потребують неоднакових матеріально-грошових і трудових витрат, що в кінцевому рахунку разом з їх урожайністю визначає рівень економічної ефективності виробництва.

Для визначення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва необхідно не лише обчислити одержаний при цьому результат, а й співставити його з витратами засобів виробництва і живої праці. Виробництво продукції супроводжується затратами живої і уречевленої праці.

Продуктивність праці вимірюється лише затратами живої праці. Продуктивність праці розраховується як співвідношення виробленої продукції до затрат праці, що вимірюється в людино-годинах, людино-днях або середньорічних працівниках.

У сільському господарстві широко застосовують також і зворотний показник продуктивності праці - трудомісткість одиниці продукції, який характеризує затрати робочого часу на виробництво одиниці продукції. Зниження трудомісткості свідчить про підвищення продуктивності праці [15].

Важливим показником економічної ефективності виробництва зерна є собівартість продукції. Вона відображає якість роботи господарств і значною мірою визначає рівень його доходності. Протягом останніх років собівартість 1 ц зерна постійно зростає.

Ціна - важлива категорія ринкової економіки. У сільському господарстві вона є основою визначення таких економічних показників, як обсяг валової продукції, продуктивність праці, валовий і чистий доходи, прибуток, рентабельність, окупність затрат і самофінансування виробництва. Ціна реалізації зерна залежить від якості зернової культури. Так, щодо пшениці, ціни реалізації встановлені з урахуванням вмісту білка і клейковини.

Прибуток господарств - це реалізована частина їхнього чистого доходу. Тому маса прибутку сільськогосподарських підприємств не повністю відображає їх вклад у створення чистого доходу суспільства. У сільському господарстві величина прибутку підприємства залежить від кількості і якості реалізованої продукції, її структури, рівня собівартості і фактичних цін реалізації. Прибуток на 1 ц зерна визначається як різниця виручки реалізації 1 ц зерна і собівартості 1 ц реалізованої продукції.

В умовах ринкової економіки кожний суб'єкт підприємницької діяльності намагається максимізувати прибуток, найбільш ефективно використати всі виробничі ресурси й домогтися найвищої рентабельності.

Рентабельність -- найважливіша економічна категорія, якої намагаються досягти всі, хто займається підприємництвом. Рентабельний -- це той, що дає прибуток, доход, доцільний з погляду господарювання. Отже, рентабельність у буквальному розумінні цього слова означає прибутковість. Як уже згадувалося, в процесі підприємницької діяльності підприємства мають відшкодувати свої витрати виручкою від реалізації продукції й одержати прибуток.

Тому рентабельність являє собою важливий показник економічної ефективності сільськогосподарського виробництва, який свідчить про те, що підприємство від своєї діяльності одержує прибуток. Характеризуючи рентабельність виробництва окремих видів продукції, галузей і господарств в цілому не достатньо визначити величину прибутку. Необхідно співставити її з виробничими витратами за допомогою таких показників, як рівень рентабельності і норма прибутку.

Рівень рентабельності визначається відношенням прибутку до повної собівартості реалізованої продукції і виражається у відсотках. Він показує величину прибутку на 1 грн. витрат виробництва і характеризує ефективність їх використання у поточному році [16].

1.3 Аналіз стану та перспектив розвитку ринку зернових культур

Ринок зерна являє собою систему товарно-грошових відносин, що виникають між його суб'єктами в процесі виробництва, зберігання, торгівлі та використання зерна, на засадах вільної конкуренції, вільного вибору напрямів реалізації зерна та визначенні цін, а також державного контролю за його якістю та зберіганням. Суб'єктами ринку зерна є виробники зерна, підприємства по зберіганню зерна, установи державного регулювання ринку зерна, суб'єкти заставних закупок, акредитовані біржі та інші [17].

Більш детальну інформацію про суб'єкти ринку зернових культур в Україні можна побачити на рисунку 2.

Рис. 2 Суб'єкти ринку зернових культур України

Держава здійснює регулювання ринку зерна через проведення державними агентами закупівлі зерна врожаїв 2014 та 2015 років у сільськогосподарських товаровиробників. Такі операції здійснюються ПАТ «Аграрний фонд» через укладання форвардних контрактів на біржовому ринку. Форвардні закупівлі передбачають укладення угоди купівлі-продажу на визначені види зерна з його поставкою у майбутньому.

Загальний обсяг закупівель зерна Аграрним фондом за форвардними контрактами в 2014 році становив 910 тис. т. З урахуванням ситуації в АР Крим та покриттям страховими компаніями загибелі врожаїв, поставці підлягатиме 886 тис. т. Станом на 17 жовтня у рамках виконання умов поставки за форвардними контрактами аграріями здійснено поставку до державних запасів в обсязі 806 тис. т зерна. Виконання форвардних угод становить 91 % [18].

Враховуючи ситуацію в країні, потребу вітчизняних аграріїв у фінансових ресурсах, Аграрний фонд з 1 вересня поточного року запровадив форвардні закупівлі зерна врожаю 2015 року, тобто до початку посівної кампанії.

Об'єктами таких закупівель виступало зерно пшениці 2-4 класів, жита 1-3 класів та ячменю 3 класу. Загальний обсяг закупівель становитиме 1,2 млн т зерна. Виплата авансових платежів здійснюватиметься таким чином, що 50% аграрії отримують восени після огляду посівів страховою компанією, 20% -- за результатами перезимівлі озимини. Остаточні розрахунки здійснюватимуться за ринковими цінами під час поставок зерна. Розмір авансових платежів розраховується на індифікаційних цін для поточного маркетингового періоду для визначених культур в розрізі класів.

Повністю виконали поставку зерна аграрії Волинської, Закарпатської, Івано-Франківської, Кіровоградської, Одеської, Сумської, Харківської, Чернівецької та Черкаської областей. У межах 90 % -- виробники зерна Рівненської, Хмельницької, Полтавської, Чернігівської, Запорізької, Вінницької, Луганської, Тернопільської та Донецької областей [19].

Обсяги мінімальних партій запропонованих аграріями для продажу на умовах форвардних поставок мають становити для пшениці не менше 100 т, жита -- 50 т, ячменю -- 100 т. Заявки на участь у форвардній кампанії 2015 року приймаються у регіональних представництвах ПАТ «Аграрний фонд» в обласних центрах.

У рамках проведення закупівель зерна врожаю 2015 року на умовах форварду станом на 30 вересня поточного року ПАТ «Аграрний фонд» від аграріїв надійшли заявки про реалізацію 750 тис. т зерна врожаю 2015 року.

На сьогодні ПАТ «Аграрний фонд» укладено форвардні угоди на поставку 554 тис. т майбутнього врожаю та виплачено 25%-і авансові платежі. За заявленими до 30 вересня 2014 року обсягами відповідні біржові угоди будуть укладені та авансовані впродовж жовтня поточного року.

Державою для управління процесами розвитку зернової галузі здійснюється багато заходів. Зокрема розроблено нормативно-правову базу у вигляді Законів України “Про зерно та ринок зерна в Україні”, “Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року”, “Про державну підтримку сільського господарства України”, Указів Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна”, комплексної галузевої програми “Розвиток зерновиробництва в Україні до 2015 року” та “Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року” [20].

Таким чином, прийнявши у 2002 році Закон України "Про зерно та ринок зерна в Україні" держава визначила пріоритетність виробництва зерна і взяла на себе зобов'язання сприяти розвитку та стабільному функціонуванню даного ринку. У даному законі визначено засади державної політики щодо регулювання ринку зерна:

- надання пріоритетної бюджетної, кредитної та інвестиційної підтримки суб'єктам заставних закупівель зерна та проведення інтервенційних операцій;

- забезпечення внутрішніх потреб держави у продовольчому, насіннєвому, фуражному, технічному зерні та заходів щодо нарощування його експорту;

- встановлення мінімальної гарантованої ціни на заставне зерно;

- недопущення обмежень у пересуванні зерна та продуктів його переробки; економічний ефективність сільськогосподарський зерновий

- контроль за якістю зерна та його збереженням.

Указ Президента України “Про невідкладні заходи щодо стимулювання виробництва та розвитку ринку зерна” гарантує цивілізований рух зерна, прозору ринкову інфраструктуру, зниження негативних наслідків сезонних і кон'юнктурних коливань цін на зерно, підвищення рівня рентабельності та стимулювання його виробництва.

Політика державної підтримки нарощування зерновиробництва здійснюється Міністерством аграрної політики та продовольства України з такими основними напрямами:

- збільшення обсягів фінансування державних цільових програм;

- запровадження нових механізмів кредитування;

- посилення ролі Аграрного фонду у фінансуванні виробництва через механізми заготівлі майбутнього урожаю (строкові контракти);

- стимулювання залучення коштів на вітчизняних та закордонних (ІРО) фондових ринках;

- стимулювання приватних інвестицій (акціонування);

- податкове стимулювання;

- розвиток агрострахування.

Пріоритетними кроками у вирішенні зернової проблеми є досягнення рівноваги попиту та пропозиції, удосконалення державного регулювання та механізмів підтримки виробництва, забезпечення виваженої цінової політики, нарощення експортного потенціалу, формування належної інфраструктури зернового ринку, тощо [21].

Також одним з основних напрямів, завдяки якому реально покращився стан господарської діяльності зернозаготівельних господарств, є впровадження заходів, що сприяють підвищенню якості зерна. Це можливо за умови дотримання новітніх технологій вирощування зернових культур на підприємствах та вдосконалення чинної нормативно-технічної документації.

У зв'язку з цим будуть проведені такі заходи:

* запровадження ліцензування діяльності щодо приймання, зберігання, переробки та реалізації зерна та продуктів його переробки;

* внесення змін і доповнень до чинних стандартів з метою їх удосконалення та адаптації державних стандартів України на основні сільськогосподарські культури до стандартів Європейського Союзу.

Для заготівлі високоякісного насіння кукурудзи та сертифікації насіннєвого матеріалу зернових культур залучатимуться провідні науково-дослідні установи НААН [22].

Проаналізувавши нормативно-правові акти та сучасний стан ринку зерна в Україні очевидно, що даний ринок є нестабільним. Результатом цього є наступні тенденції і проблеми ринку зерна:

- скорочення державних закупівель зерна і переорієнтація системи реалізації з державних на альтернативні канали збуту;

- значні зміни ринкових цін на зерно залежно від урожайності і сезонності виробництва, що чинить дестабілізуючий вплив на зернову галузь у цілому;

- поява на ринку великої кількості посередницьких структур, що диктують сільгоспвиробникам невигідні цінові умови;

- значна частка бартерних операцій, обумовлена необхідністю розрахунків з підприємствами й організаціями за постачання нафтопродуктів, паливно-мастильних матеріалів, добрив, насіння;

- слабка інформаційна прозорість ринку і, як наслідок, відсутність рівноважної ціни, що визначає реальний попит і пропозицію.

В Україні нарощування виробництва зерна має стратегічне значення для підвищення ефективності АПК, успішного його розвитку та подолання кризового стану в суміжних (тваринницьких) галузях. Однак протягом останніх

років обсяги виробництва постійно скорочувались. Підвищення рівня ефективності виробництва зерна є найважливішим завданням, від вирішення якого залежить забезпечення конкурентоспроможності зернового підкомплексу і продовольчої безпеки країни [23].

Розв'язання цієї проблеми повинно здійснюватися не тільки на державному, а й на регіональному рівнях, де вирішуються питання забезпечення населення продуктами харчування. У комплексі економічних заходів щодо стимулювання зовнішньої торгівлі зерном найбільш ефективним засобом є фінансове сприяння держави вітчизняним експортерам, в тому числі із залученням коштів державного бюджету, яке передбачає використання механізмів кредитування експорту, страхування експортних кредитів, надання державних гарантій. При цьому заходи щодо стимулювання експорту за рахунок коштів держбюджету повинні відповідати нормам і вимогам СОТ, що визначають прийнятий в світовій практиці порядок надання державної підтримки експорту [24].

Для обґрунтування напрямів підвищення конкурентоспроможності зернопродуктового підкомплексу аграрного сектору необхідно здійснювати:

- достовірне об'єктивне оцінювання економічних процесів і явищ з урахуванням відмінностей кліматичних умов та якісних характеристик ґрунтів підприємств регіону;

- комплексний аналіз проводити з визначенням напрямків використання зерна, його якості, вмісту клейковини та білка, засміченості, вологості, інших якісних параметрів зерна [25].

Таким чином аграрна політика по створенню умов для ефективного функціонування зернового ринку концентруватиметься на наступних основних напрямках:

- створення більш ефективної системи податкового та митно-тарифного регулювання;

- створення системи моніторингу та прогнозування ринку, пошук перспективних ринків збуту та просування зерна на зовнішні ринки;

- стимулювання ринкового попиту та пропозиції на зерно;

- формування і функціонування інфраструктури ринку, системних та програмних підходів до розвитку ринку;

- захист інтересів вітчизняних товаровиробників при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності;

- науково-технічне та інформаційне забезпечення розвитку ринку;

- захист економічної конкуренції та забезпечення прозорості ринку;

- формування необхідної законодавчої та нормативно-правової бази [26].

Незважаючи на політичну та економічну ситуацію, Україна демонструє стабільні обсяги виробництва зерна. Більше того, у світових споживачів українського зерна виникали побоювання того, що Україна не зможе забезпечити поставки зерна на рівні минулого сезону. Проте ці побоювання були даремними. Експорт зерна на зовнішні ринки не просто досягне обсягів минулого року, а навіть перевищить їх. Якщо торік зернотрейдери експортували 32 млн т, то нинішнього сезону зовнішні продажі можуть перевищити 35 млн т. [27].

Підтвердженням стабільного виробництва зерна є проведення посівної кампанії. За даними Держстатслужби, станом на 1 жовтня поточного року аграрії посіяли озимі на зерно та зелений корм, включаючи ріпак, під урожай 2015 року на площі 4,24 млн га, що в 1,5 разу перевищує відповідний рівень 2013-го. До того ж, зернових на зерно посіяно З,4 млн га, що в 1,7 разу більше. Профільне міністерство не прогнозує суттєвого зменшення посівів як озимих, так і ярих культур порівняно з минулою посівною кампанією, тож і врожаї зерна не будуть меншими середньостатистичного рівня п'яти останніх років [28].

Разом з тим, для досягнення високих стабільних урожаїв в Україні необхідно розв'язати проблеми виробничого, організаційного та економічного характеру. По-перше, модернізувати технічний парк, запровадити енергозберігаючі технології. Тобто зменшувати виробничі витрати та підвищувати врожайність зерна через застосування сучасної техніки, сільськогосподарських машин та обладнання, а також шляхом використання нових передових технологій.

По-друге, розвивати інфраструктуру ринку зерна. Збільшення валового виробництва потребує розширення потужностей складського господарства, які мають відповідати одночасному зберіганню щонайменше 50% врожаю. Наявність потужності зі зберігання зерна не відповідають потребам ринку. Це впливає на низький рівень конкуренції на ринку складських послуг та, як наслідок, зростання витрат на реалізацію продукції.

По-третє, встановити на ринку зерна зрозумілі та постійні правила гри для суб'єктів господарювання. Виробники та переробники зерна, зернотрейдери мають заздалегідь розробляти власну виробничу та ринкову програми через планування обсягів виробництва продукції, укладення довгострокових договорів та плануванні доходів [29].

Ці проблеми можуть вирішуватися за участі держави через подальшу підтримку цільових програм, зокрема здешевлення банківських кредитів, відшкодування витрат на придбання складної техніки, проведення інтервенційних закупівель тощо. До того ж, суб'єкти господарювання через громадські об'єднання повинні відстоювати власні інтереси.

Размещено на Allbest.ru