Класифікація витрат і її практичне застосування в управлінні динамікою витрат і прийнятті господарських рішень

Размещено на http://www.allbest.ru/

"Класифікація витрат і її практичне застосування в управлінні динамікою витрат і прийнятті господарських рішень"

Вступ

Актуальність. Становлення і розвиток в Україні ринкової інфраструктури докорінно змінюють економічне, інформаційне і правове середовище функціонування підприємств, сутність їхньої господарської діяльності.

Будь-яке підприємство, починаючи процес виробництва або приймаючи рішення щодо його розширення, повинне бути впевнене в його прибутковості.

Однак це не завжди можливо. Тому в системі розвитку підприємства в умовах значних економічних обмежень покращення фінансового результату за рахунок зниження витрат зумовлює необхідність групування останніх за такими критеріями, які якнайповніше відображатимуть та характеризуватимуть різні сторони діяльності підприємства.

Мета: дослідження існуючих класифікацій та напрямів класифікацій витрат, а також можливостей використання цих класифікацій з метою удосконалення управління витратами.

Завдання:

- дослідити поняття витрат і порядок їх визнання;

- розглянути і проаналізувати класифікацію витрат;

- з'ясувати причини і практичне значення класифікації в управлінні динамікою витрат і прийнятті господарських рішень;

- зробити відповідні висновки за результатами виконаної роботи.

ФОРМУВАННЯ ТЕСТІВ

1). Постійні витрати:

а) постійно зростають при зростанні обсягів виробництва;

б) не змінюються при зміні обсягів виробництва;

в) пов'язані з постійним асортиментом продукції.

2). Релевантними є витрати:

а) які змінюються внаслідок прийняття управлінського рішення;

б) на які прийняття певного рішення не впливає;

в) які відносять до собівартості продукції.

3). Змінні витрати безпосередньо залежать:

а) від зміни обсягів виробництва продукції;

б) від зміни технології виробництва;

в) від зміни організаційної структури підприємства.

4). В загальному розумінні альтернативними витратами є:

а) витрати, необхідні для здійснення альтернативного варіанта;

б) вигода, що втрачається;

в) витрати, що становлять різницю між декількома варіантами.

5). Загальні витрати складаються:

а) з прямих та непрямих витрат;

б) зі змінних та постійних витрат;

в) з виробничих витрат та витрат на збут продукції.

6). За яким принципом розподіляються загальновиробничі витрати?

а) пропорційно до обраної бази розподілу;

б) залежно від кількості використаної сировини;

в) щоквартально.

7). До витрат періоду включають:

а) виробничі витрати;

б) загально виробничі витрати;

в) адміністративні витрати.

8). Для цілей управління витрати класифікують:

а) за економічною класифікацією;

б) за бухгалтерською класифікацією;

в) за різними ознаками, залежно від поставленої мети;

г) довільно.

9). При обсязі виробництва 1000 одиниць змінні витрати на одиницю продукції становлять 8 грн. Чому дорівнюватимуть змінні витрати на одиницю при зростанні обсягу виробництва до 2000 од., грн:

а) 4,

б) 6,

в) 8,

г) інша відповідь.

10). При обсязі виробництва 2 500 одиниць постійні витрати на одиницю становлять 8 грн. Чому дорівнюватимуть постійні витрати на одиницю при падінні обсягу виробництва до 2000 од., грн.:

а) 10,

б) 8,

в) 6,

г) інша відповідь.

Класифікація витрат і її практичне застосування в управлінні динамікою витрат і прийнятті господарських рішень

Поняття витрат та порядок їх визнання

Погляди до визначення сутності витрат зосереджуються у трактуванні витрат із точки зору управлінського або бухгалтерського підходу, які відрізняються між собою економічним змістом, часом та метою формування витрат.

Згідно з П(С)БО 1, витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення влас­ного капіталу (за винятком зменшення за рахунок його вилучення або розподілення власниками)[1].

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, вони відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені[2].

Витрати - це важлива та складна економічна категорія, яка займає особливо вагоме місце в управлінні підприємством. Це пояснюється тим, що витрати мають вирішальний вплив на фінансовий результат функціонування суб'єктів господарювання, застосовуються для визначення цінової політики підприємства, показують рівень технології та організації виробництва, використовуються для оцінки ефективності господарювання шляхом порівняння витрат та результатів діяльності[4].

Для застосування витрат в управлінських цілях, необхідно розглядати їх відповідно до класифікації за різними ознаками, зокрема відповідно виду діяльності, економічних елементів, статей калькуляції, ступеню впливу на основні бізнес-процеси, рівня контрольованості, доцільністю та іншими, що сприятиме прийняттю правильних рішень в сфері управління витратами[2].

Класифікація витрат

Для детальнішого пізнання досліджуваних об'єктів, основними із яких в управлінському обліку є витрати, використовується метод класифікації.

Класифікація витрат - це поділ їх на класи на основі певних загальних ознак об'єктів і закономірних зв'язків між ними. При цьому, чим більше виділено ознак класифікації, тим вищий ступінь пізнання об'єктів.

Існує безліч класифікацій витрат за різними ознаками. Класифікація витрат є дуже важливою для розуміння того, як ними управляти.

Найпоширенішою є класифікація витрат залежно від цілей управління за трьома напрямами, що представлено в табл. 1[3].

Таблиця 1 Напрями класифікації витрат

Змінні витрати - це витрати, що змінюються залежно від зміни обсягу виробництва (на сировину, матеріали, комплектуючі вироби, заробітну плату робітників та ін.). Залежно від процентного співвідношення зміни величини витрат і зміни обсягу виробництва змінні витрати поділяють на пропорційні і непропорційні. Пропорційні витрати змінюються прямо пропорційно стосовно зміни обсягу виробництва. Це можуть бути витрати на сировину, основні матеріали та інші, тобто прямі витрати. Непропорційні витрати поділяються на прогресивні і дегресивні.

Прогресивні витрати зростають більшими темпами, ніж обсяг виробництва (доплати за роботу у святкові дні, оплата простоїв, додаткові торгові і рекламні витрати та ін.) Дегресивні витрати зростають меншими темпами, ніж обсяг виробництва (витрати на допоміжні матеріали, заробітна плата допоміжних робітників та ін.). Постійні витрати - це витрати, що залишаються незмінними із зміною обсягу виробництва (витрати на оплату праці управлінського персоналу, оренду приміщень та ін.). Змішані витрати - це витрати, що містять елементи як змінних, так і постійних витрат (оплата за телефон та ін.).

Поточні витрати - це постійно здійснювані витрати (періодичність яких менша за місяць). Одноразові витрати - це витрати, які здійснюються з періодичністю понад раз на місяць і можуть скеровуватися на забезпечення процесу виробництва протягом тривалого часу. Довгострокові витрати - це витрати, пов'язані з виконанням довгострокового договору (контракту), тобто контракту, який не планується завершити раніше, ніж через дев'ять місяців з моменту здійснення перших витрат або отримання авансу (передоплати).

Основні витрати - це сукупність прямих витрат на виробництво продукції. До прямих належать ті витрати, які можна безпосередньо пов'язати з об'єктом калькулювання (наприклад, вартість сировини, матеріалів, покупних виробів тощо для виробництва продукції), вони можуть бути прямо введені до собівартості певних видів продукції. Непрямими витратами вважаються ті, які зумовлені виробничою діяльністю, але не можуть бути безпосередньо пов'язані з об'єктом калькулювання (заробітна плата майстрів з ремонту обладнання, загальновиробничі, адміністративні витрати, витрати на допоміжні матеріали та ін.). Такі витрати пов'язані з виробництвом декількох видів продукції та вводяться до собівартості непрямим шляхом, за допомогою спеціальних методів розподілу.

Накладні витрати розподіляються на виробничі і невиробничі. До виробничих належать витрати, які пов'язані з виробництвом продукції. Тоді до виробничих накладних витрат належатимуть витрати на допоміжні матеріали, ремонт виробничого обладнання, заробітну плату обслуговуючого персоналу та ін. Невиробничі витрати - це всі інші витрати, які несе підприємство та які не пов'язані з виробництвом продукції. Отже, невиробничі накладні витрати містять адміністративні витрати, витрати на збут тощо.

Одноелементні витрати складаються з одного елемента витрат і не підлягають розкладанню. До них належать витрати на заробітну плату, амортизацію основних засобів тощо. До комплексних належать витрати, які містять декілька економічних елементів, наприклад, адміністративні витрати, загальновиробничі витрати, витрати на збут та ін.

Витрати на продукт містять витрати, пов'язані з виробництвом продукції, тоді як витрати періоду - це витрати, що не входять до виробничої собівартості і розглядаються як витрати того періоду, в якому вони були здійснені (витрати на управління, збут тощо).

Класифікація витрат за відношенням до звітного періоду необхідна для визначення собівартості продукції, виробленої у звітному періоді, хоча до собівартості продукції звітного періоду входять не тільки ті витрати, що мали місце в даному періоді, але й ті, що не здійснені у цьому періоді, але до нього віднесені.

Розподіл витрат на плановані і неплановані дає змогу визначити плановий розмір витрат та планову собівартість продукції, а також виділити в фактичних витратах незаплановані виробничі втрати.

Розподіл витрат на нормовані і ненормовані зумовлений нормативним методом обліку витрат виробництва та покликаний забезпечити контроль за цими витратами шляхом виявлення відхилень від норм (безпосередньо в технологічному процесі) з метою раціонального використання ресурсів.

Продуктивні витрати - це витрати, які передбачені технологією та організацією виробництва. Непродуктивні витрати - не обов'язкові, що виникають в результаті певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

Контрольовані витрати - це такі витрати, на які менеджер може безпосередньо впливати та контролювати їх (використання сировини, матеріалів тощо). Неконтрольовані витрати - це такі витрати, на які менеджер не може безпосередньо впливати та контролювати їх (комунальні платежі, амортизаційні відрахування та ін.). Таке групування витрат є важливим для контролю діяльності окремих підрозділів.

Релевантні витрати - це витрати, величина яких може бути змінена в результаті прийняття відповідного рішення. Нерелевантні витрати - це витрати, величина яких не залежить від прийняття певного рішення.

Технологічні витрати обумовлені (передбачені) технологією виробництва та безпосередньо пов'язані з виробництвом продукції (витрати сировини, матеріалів тощо). Організаційні витрати - це витрати на управління виробництвом (витрати на організацію виробництва, праці, контроль за дотриманням показників виробництва).

Вхідні витрати - це засоби, які були придбані, є в наявності і очікується, що вони повинні принести дохід в майбутньому (запаси матеріалів, напівфабрикатів, основні засоби тощо). Якщо ці засоби були витрачені для одержання доходу і втратили властивість приносити дохід в майбутньому, то вони перетворюються у спожиті витрати і враховуються на рахунку прибутків і збитків[9].

Особливе місце в управлінні витратами займає класифікація витрат за економічними елементами та за статтями калькуляції. Групування витрат за статтями калькуляції дає змогу встановлювати економію чи перевитрачання ресурсів за місцями їх виникнення з визначенням напрямів їх зниження, визначати вплив кожної статті витрат на собівартість продукції, а отже, дає можливість менеджерам контролювати виконання планів щодо собівартості продукції не тільки загалом по підприємству, але і за окремими його підрозділами, конкретними виробами та за певним видом витрат[4].

Враховуючи те, що поділ витрат спрямований на вирішення найрізноманітніших завдань управління, була запропонована системна класифікація видів витрат (табл. 2)[5].

Таблиця 2 Класифікація видів витрат за критеріями та ознаками

Наведена класифікація, на відміну від стандартних групувань витрат, сприяє глибшому розумінню призначення та функціональної ролі в управлінні діяльністю підприємства різних видів витрат, надаючи можливість розглядати ці види витрат з позицій системного підходу для їх цілісного розуміння.

Практичне застосування класифікації витрат в управлінні динамікою витрат і прийнятті господарських рішень

Мета класифікації витрат залежить від потреб управління. Бухгалтеру в першу чергу важливо знати витрати для визначення собівартості виготовленої продукції (придбаного товару), щоб здійснювати оприбуткування відповідних активів і закріпити матеріальну відповідальність за певними особами. Виробнича собівартість, у свою чергу, потрібна для визначення собівартості реалізованої продукції, щоб у подальшому визначити фінансовий результат шляхом зіставлення одержаного доходу (виручки) і понесених витрат та здійснити відображення у відповідних рядках ф. 2 "Звіт про фінансові результати". Це суто облікові завдання[6].

Між тим, для прийняття рішень при наявності альтернатив потрібними є витрати, які дозволять, наприклад, вирішити питання ціноутворення у нестандартних ситуаціях, розрахувати критичний обсяг діяльності, обрати для виробництва найбільш прибутковий продукт, витрати для бізнесу найоптимальнішого партнера.

Для цілей управління витратами за центрами відповідальності та місцями їх виникнення витрат важливо знати витрати, на які існує можливість впливу. витрати бухгалтерський економічний

Отже, три основні цілі класифікації витрат:

1. оцінка запасів і визначення фінансового результату;

2. дослідження поведінки витрат і прийняття управлінських рішень;

3. планування (прогнозування)та здійснення контролю і регулювання[7].

Класифікація витрат - це засіб для рішення завдань управління: приймаючи рішення, керівник повинен чітко уявляти собі всі його наслідки. Щоб прийняти правильне рішення, керівникові важливо знати, які витрати й вигоди воно за собою спричинить. Релевантними (істотними, значущими) можна вважати тільки такі майбутні витрати, які зміняться в результаті прийнятого рішення[9]. При визначенні релевантних витрат потрібно врахувати безповоротні й альтернативні витрати з упущеною вигодою:

- безповоротні витрати, тобто витрати минулих періодів, не є істотними для прийняття управлінських рішень;

- альтернативні витрати та упущена вигода релевантні для прийняття рішень[8].

Групування витрат за статтями калькуляції дає змогу встановлювати економію чи перевитрачання ресурсів за місцями їх виникнення з визначенням напрямів їх зниження, визначати вплив кожної статті витрат на собівартість продукції, а отже, дає можливість менеджерам контролювати виконання планів щодо собівартості продукції не тільки загалом по підприємству, але і за окремими його підрозділами, конкретними виробами та за певним видом витрат.

Класифікація витрат за центрами відповідальності використовується для поточного контролю за витратами виробництва і реалізації продукції.

Мета класифікації витрат - виділити із загальної маси релевантну частину (частина, на яку можна вплинути в цей момент). Тому спосіб класифікації залежатиме від конкретного завдання, що стоїть перед керівником[6].

Отже, класифікація витрат повинна бути пов'язана зі специфікою конкретних завдань.

Висновки

В управлінні підприємством важливе місце займає обґрунтована класифікація витрат.

Класифікація витрат має велике значення для планування, контролювання, регулювання витрат, тобто для ефективного управління витратами та управління діяльністю підприємства відіграє важливу роль, оскільки дає можливість визначати особливості формування та розподілу витрат за певними об'єктами управління.

Поділ витрат на різноманітні види за відповідними ознаками класифікації спрямований на вирішення найрізноманітніших завдань управління. Внаслідок цього в літературі зустрічаються різноманітні групування витрат за ознаками їх класифікації.

Різноманітні групування витрат покликані вирішити переважно аналогічні завдання управління, при цьому акцентується увага тільки на окремих видах витрат та залишаються поза увагою інші види витрат та їхня роль в ефективному управлінні діяльністю. В управлінні ж багатосторонньою діяльністю підприємства використовується класифікація витрат за різноманітними ознаками, зокрема, при прийнятті управлінських рішень щодо ефективності управління витратами, при аналізуванні витрат з метою інформаційного забезпечення та контролю за витратами в системі управління витратами, при визначенні собівартості одиниці продукції, фінансових результатів та ефективності діяльності тощо, в маркетинговій діяльності підприємства при формуванні цінової політики, при вкладанні коштів у різноманітні проекти тощо. Це зумовлює необхідність групування видів витрат за такими критеріями, які найповніше відображатимуть та характеризуватимуть різні сторони діяльності підприємства.

Список використаних джерел

1. П(С)БО 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності" від 31.03.1999, №87

2. Бухгалтерський управлінський облік. Навчальний посібник для студентів Ф.Ф. Бутинець, Л.В. Чижевська, Н.В. Герасимчук. - Житомир: ЖІТІ, 2000. - 416с.

3. Данилюк М.О., Лещій В.Р. Управління витратами на промислових підприємствах: Науково-практ. посібник. - Івано-Франківськ: ПП Супрун, 2006.

4. Економіка підприємства. Підручник / І.Ю. Чаюн, Г.М. Богославець,

Н.С. Довгаль, Л.Л. Стасюк, І.Ю. Бондар; за заг. ред. проф. Н.М. Ушакової. - К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2005. - 569 с.

5. Мельниченко Л.Ю. Системний підхід до управління витратами підприємства у ринковій економіці // Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку: Вісник Нац. ун-ту "Львівська політехніка". - 2001. - № 417. - С. 263-267.

6. Нападовська Л.В. Управлінський облік: Монографія. -Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2000. - 450 с.

7. Селюченко Н.Є., Живко З.Б. Врахування різних видів витрат при визначенні мінімальної ціни пропозиції // Проблеми економіки та управління. Вісник Національного університету "Львівська політехніка". - 2005. - № 533.

8. Тарасюк Г.М., Шваб Л.І. Планування діяльності підприємства: Навч. посібник. - К., 2003.

9. Турило А.М., Кравчук Ю.Б., Турило А.А. Управління витратами підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 120 с. 16.

Размещено на Allbest.ru